Структура і семантика словотвірних парадигм дієслів із семою руйнування об’єкта

Правобічна облігаторна субстанційна валентність деструктивів знаходить дериваційну реалізацію у вторинних прикметниках зі СЗ “на який поширюється дія або який придатний для виконання дії”. Деривати вказують на ознаку предмета за дією: мучений, копкий, ламкий, змивний, гнучкий. Вони утворені від 35 (6,67 %) твірних.

Об'єктна валентність деструктивів також дериваційно реалізується в ад'єктивах із СЗ “який стосується дії”, що позначають різноманітні процеси, під час яких предмет зазнає пошкоджень, руйнується його структурна цілісність, наприклад: випилювальний “Стос. до випилювання” (випилювальні роботи), свердлильний “Стос. до свердління” (свердлильні роботи). Похідні вказаної семантичної позиції засвідчені від 6 (1,1 %) дієслів.

Інструментальні актанти досліджуваних дієслів словотворчо актуалізуються у вторинних прикметниках зі СЗ “який призначений для виконання дії”, що виявляється у здатності дериватів на синтагматичному рівні корелювати із субстантивами на позначення знарядь дії, пор.: З ранку до пізнього вечора не вщухали тут на подвір'ї дружний стукіт сокир та скрипіння великих пиляльних приладів (Є. Кротевич). Вони зафіксовані від 51 (9,8 %) вихідної одиниці (довбальний, шаткувальний, пресувальний, різальний, дробильний).

Найвищу продуктивність конституенти поля деструкції виявили у породженні вторинних прикметників зі СЗ “який є результатом дії”: битий, страчений, виламаний, толочений, шматований. Із 522 твірних 296 (56,4 %) мотивували похідні названої семантичної позиції. Серед дериватів більшу частину становлять пасивні дієприкметники, що зумовлено специфікою таких одиниць, основним значенням яких є актуалізація результату певної дії.

У висновках узагальнені результати проведеного дослідження. Відзначено, зокрема, таке:

Вивчення словотворчої спроможності дієслів із семою руйнування об'єкта зумовило їх попереднє виокремлення із вербативного континууму до рівня, релевантного з погляду їх дериваційних характеристик. Досліджувані твірні делімітовані та ідентифіковані в лексико-семантичне поле деструкції на основі архісеми руйнування, яка узагальнено маніфестує фрагмент деструкції. Конкретизують категоріально-лексичний компонент диференційні семи (об'єкт, мета, спосіб, знаряддя (засіб), інтенсивність, результат дії), які вказують на специфіку руйнівної ситуації та її елементів-учасників. Дериваційно значуща таксономія конструктів поля деструкції здійснена з огляду на результативний мікрокомпонент значення, який займає центральні позиції у семантиці твірних. Лексико-семантичне поле деструкції є структурним сегментом макрополя вербативів конкретної фізичної дії, у зв'язку з чим дієслова на позначення руйнівного впливу на предмет марковані семами активності, цілеспрямованості, каузації та перехідності.

Встановлені семантичні ознаки вербативів із семою руйнування об'єкта дали змогу сформулювати їх актантну й сирконстантну рамки, які виконують проспективну функцію щодо дериваційної поведінки досліджуваних твірних. Актанта рамка передбачає появу похідних на позначення виконавця, результату, знаряддя дії, сирконстантна - просторових, часових, кількісних трансформацій дії.

Деривати, мотивовані дієсловами із семою руйнування об'єкта формують субстантивно-вербально-ад'єктивну мікросистему у девербативній системі сучасної української мови. Типову словотвірну парадигму дієслів із семою руйнування об'єкта становлять вторинні найменування 30 семантичних позицій: “опредметнена дія”, “виконавець дії”, “об'єкт-результат дії”, “знаряддя дії” - субстантивний блок; “довести дію до результату”, “поширювати дію на поверхню, невелику частину, довкола, з усіх боків об'єкта”, “виконуючи дію, відокремлювати частину від цілого, виймати що-небудь з чогось або ділити об'єкт на частки”, “спрямовуючи дію, проникати всередину, робити отвір, заглибину або пропускати один об'єкт крізь інший”, “почати виконувати дію”, “виконувати дію якийсь час”, “завершувати виконувати дію”, “кількісний вияв дії”, “дистрибутивність дії”, “виконувати дію з надмірною інтенсивністю”, “виконувати дію недостатньо інтенсивно”, “однократність дії”, “виконувати дію ще раз, повторно, заново або по-іншому”, “виконувати дію час від часу”, “виконувати дію трохи, злегка або додатково”, “виконуючи дію, переводити зі стану об'єкта в стан суб'єкта”, “виникати в результаті дії”, “поширювати дію на себе”, “виконувати дію між собою”, “мати схильність виконувати дію”, “бути придатним для виконання дії” - вербальний блок; “який виконує або може виконувати дію”, “на який поширюється дія або який придатний для виконання дії”, “який стосується дії”, “який призначений для виконання дії”, “який є результатом дії” - ад'єктивний блок.

Вивчення типових і конкретних СП лексико-семантичних груп поля дієслів деструкції показало, що аналізовані твірні словотворчо продуктивні, але реалізують свій словопороджувальний потенціал по-різному. Тенденцію до повної реалізації словотворчої спроможності виявляє невелика кількість твірних. На здатність дериваційно об'єктивувати актантно-сирконстантну рамку деструктивів впливають різні мовні та позамовні чинники, зокрема позитивно позначаються акціональність репрезентованої деструктивної ситуації, облігаторність актанта у валентній рамці твірного, первинність (непохідність) вихідної одиниці, її стилістична нейтральність, ядерна позиція у структурі ЛСГ, висока частотність. Обмежувальними факторами в утворенні похідних є включений (імпліцитний чи експліцитний) актант, його факультативність у валентній моделі твірного, неживий суб'єкт дії (стихійні сили чи явища природи), вторинність (похідність), структурно-морфологічна складність, стилістична маркованість, конкретизованість змісту твірного, здатність поєднуватися з незначним колом референтів, наявність несловотвірних синонімічних найменувань до потенційних дериватів.

Градація словотворчої спроможності дієслів із семою руйнування об'єкта у субстантивному блоці має такий вигляд: іменники зі СЗ “знаряддя дії” (70 похідних), “виконавець дії” (84), “об'єкт-результат дії” (155), “опредметнена дія” (439); у ад'єктивному - прикметники із СЗ “який стосується дії” (6), “на який поширюється дія або який придатний для її виконання” (38), “який виконує або може виконувати дію” (54), “який призначений для виконання дії” (65), “який є результатом дії” (330). Найбільшою протяжністю і глибиною місць семантичних позицій відзначається вербальний блок типової словотвірної парадигми досліджуваних твірних, у якому маніфестовані похідні на позначення результату дії (вторинні дієслова зі СЗ “довести дію до результату” (592 деривати), “виникати в результаті дії” (113)), локативної (436), темпоральної (184), квантитативної (546) трансформації дії, пасиву (207), зворотно-середнього стану (55).

Найвищу продуктивність вербативи із семою руйнування об'єкта виявили у мотивуванні похідних на позначення результату руйнівного впливу - іменники зі СЗ “об'єкт-результат дії”, дієслова зі СЗ “довести дію до результату”, “виникати в результаті дії”, прикметники із СЗ “який є результатом дії”, що зумовлено превалюванням у їх змісті результативної семи, спрямованістю деструктивної ситуації на руйнівні наслідки - пошкодження, псування, знищення об'єкта.

Основні публікації

1. Дериваційний потенціал природних деструктивних дієслів // Українознавчі студії. - № 4-5. - 2002-2003. - С. 46-56.

2. Валентність як один із домінантних детермінантів дериваційної активності дієслів // Семантика мови і тексту: Збірник статей VIII Міжнар. наук. конф. 22-24 жовтня 2003 року. - Івано-Франківськ: Плай, 2003. - С. 418-423.

3. Структура словотвірних парадигм дієслів із семантикою “ділити на частини, відокремлювати частину від цілого” // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. - Випуск 34. - Ч. І. - Львів: ЛНУ, 2004. - С. 63-69.

4. Структурно-семантична характеристика типової словотвірної парадигми дієслів із семантикою “знищувати, перетворювати на руїни” // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія філологія. - Випуск 41. - Харків: ХНУ, 2004. - С. 109-113.

5. Лексико-семантичні параметри дієслів із семою руйнування об'єкта як передумова виявлення їх дериваційного потенціалу // Вісник Прикарпатського національного університету. Філологія. - Випуск ІХ-Х. - Івано-Франківськ: Плай, 2005. - С. 353-364.

Размещено на Allbest.ru