Мовні засоби вираження символу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

МОВНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ СИМВОЛУ

Спеціальність: Російська мова

Сиромля Наталія Миколаївна

Київ, 2006 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

На межі тисячоліть, коли вирішується питання про філософію рубіжного мислення як історичний та культурно-естетичний феномен, когнітивна лінгвістика у складі антропоцентричної парадигми підіймає на новий рівень наукового пізнання проблему взаємозв'язку мислення та мови.

Один із способів зберігання, трансформації та передачі культурологічної інформації, одиниця “пам'яті народу”, конструкт, що відповідає вимогам художнього мислення перехідного часу, - це символ, який перетворюється на гиперонім - слово загального, родового змісту, більш звичне для сучасного поняттєвого мислення. Термінологічне значення слова “символ” є відмінним у різних системах, що зумовлено його належністю до метамов різних наук - логіки, математики, етнографії, психології, філології та лінгвістики, філософії, історії релігій, соціології, культурології.

Мета дослідження полягає у визначенні мовних засобів вираження символів “Вогонь”, “Вода”, “Земля”, “Повітря” у ліриці К. Бальмонта, А. Бєлого, О. Блока, В. Брюсова.

Досягнення мети передбачає розв'язання таких завдань:

1) описати структуру лінгвістичного символу та методику його аналізу в поетичних текстах російських символістів;

2) проаналізувати лексичні та граматичні засоби вираження ядерних елементів лінгвістичних символів “Вогонь”, “Вода”, “Земля”, “Повітря”;

3) виявити асоціативні зв'язки лексем-номінантів символів шляхом аналізу асоціативного шару однойменних концептів;

4) проаналізувати образні шари лінгвістичних символів;

5) описати та проаналізувати периферійні елементи лінгвістичних символів-стихій першоелементів буття - міфологеми та архетипи;

6) визначити особливості використаних мовних засобів, які сприяють експлікації семантичного наповнення аналізованих лінгвістичних символів і утворенню символістського континууму.

Об'єкт дослідження - лінгвістичні символи, експліковані лексемами “вогонь”, “вода”, “земля”, “повітря” та їх дериватами у прямих та переносних значеннях, які актуалізуються в іменних та дієслівних сполученнях цих слів та в синтаксичних конструкціях.

Предметом дослідження є мовні засоби вираження символів у російській символістській поезії.

У роботі використано методи: описовий, аналітичний, лінгвостатистичний, прийоми компонентного аналізу, методу логіко-семіотичної рамки (Н.В. Слухай), концептуального аналізу (Л.П. Іванова, В.А. Маслова, Л.О. Чернейко та інші), функціонального поля (Л.П. Іванова), зіставно-порівняльного аналізу лінгвістичних символів.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у 10 публікаціях, 6 з яких надруковано у виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, висновків, бібліографії з проблеми дослідження (336 позицій). Повний обсяг дисертації становить 235 сторінок, без бібліографії - 205 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, наукова новизна, визначаються мета і завдання дослідження, його теоретичне і практичне значення, описуються методи дослідження та джерела фактичного матеріалу.

У першому розділі “Лінгвістичний символ і його структура у поетичному мовленні російських символістів” з'ясовано зміст поняття лінгвістичного символу, подано наукове обґрунтування теоретичних основ роботи, аналізується спадщина лінгвістичних досліджень з питань вивчення та тлумачень символу, розглядаються особливості сприйняття категорії символу російськими поетами-символістами, для яких символізм був способом створення нового типу художнього мислення, а символ - засобом втілення пережитого вмісту свідомості (А. Бєлий). Причетність лінгвістичного символу до семіотичних концептів дозволяє визначити його структуру як співвідношення форми вираження (єдність звукової оболонки лексеми-номінанта символу в тексті та семантики) і форми змісту (когнітивний концепт).

Таким чином, актуальним є аналіз символу в семіотичному, когнітивному, семантичному і комунікативному аспектах.

З погляду семіотики у символі виділяється форма вираження (звукова оболонка слова) і форма змісту, яка включає сукупність даних семантики та когнітивної лінгвістики.

Значення символу визначається співвідношенням форми і змісту. У зв'язку з цим необхідно звертатися до етимології: слово-експлікатор символу в тексті накопичує і актуалізує втрачені на сучасному етапі значення.

Аналіз у руслі когнітивної лінгвістики дозволяє використовувати екстралінгвістичні знання, які є необхідними при інтерпретації тексту. За В.А. Масловою, у когнітивістиці головна увага приділяється людській когніції, досліджуються ментальні репрезентації дій, символи, стратегії людини, які викликають дії на підставі знань.

Вибір комунікативного аспекту аналізу символу зумовлено, по-перше, специфікою тексту як культурної комунікативної системи, по-друге, наявністю в структурі символу міфологеми. Отже, функціонування лінгвістичного символу в комунікативному аспекті зумовлено його знаковою природою і співвідношенням з культурологічним символом.

Семантичний аспект вивчення символу передбачає використання того обсягу інформації, який зафіксовано у тлумачних та етимологічних словниках, для дослідження зміни у значеннях слова у синхронно-діахронному аспекті. Таким чином, форму змісту лінгвістичного символу створюють семантика лексеми-номінанта та знання (традиційні, зафіксовані різними словниками, й індивідуальні, притаманні автору і досліднику).

Лінгвістичний символ вважається в роботі актуалізацією в тексті тієї частини змісту культурологічного символу (значення зафіксовані у словниках та енциклопедіях символів або міфологічних джерелах), яка є значимою для автора у зв'язку з його задумом і обсягом авторських фонових знань. Структура лінгвістичного символу має форму поля (за Л.П. Івановою), де ядром є найбільш частотні варіанти вираження, периферією - найменш частотні. Таким чином, лінгвістичний символ у символістському поетичному мовленні є семіотичним концептом, який складається з форми вираження у вигляді однойменної лексеми і форми змісту - когнітивного концепту, що взаємодіє з міфологемою та архетипом.

Аналізовані лінгвістичні символи “Вогонь”, “Вода”, “Земля”, “Повітря” є номінативними символами, з декількома міфологемами і, водночас, з спільними міфологемами:

- периферія лінгвістичного символу “Вогонь” утворена міфологемами: боги, демон, душа, Змей Горыныч, Иван Купала, конь блед, Купина, огнистый столп, преисподняя, Прометей, рай, Стратим, Тор;

- периферію лінгвістичного символу “Земля” утворюють міфологеми: Антей, боги, вакханалии, гномы, душа, наяды, обетованная, Прозерпина, рай, Эреб;

- периферію лінгвістичного символу “Вода” складають міфологеми: Гамаюн, душа, наяди, русалка, сирени, Эгей;

- периферію лінгвістичного символу “Повітря” утворюють міфологеми душа, Эол.

Спільною для усіх лінгвістичних символів є міфологема душа, для символів “Вогонь”, “Земля” - міфологеми боги, душа, рай.

Таким чином, міфологічна складова периферій лінгвістичних символів представлена слов'янською, грецькою, скандинавською, римською, європейською міфологією та міфологемами біблейського походження. Архетипний шар периферій лінгвістичних символів “Вогонь”, “Вода”, “Земля”, “Повітря” у всіх чотирьох поетів експліковано опозиціями: вогонь - волога, верх - низ, життя - смерть, день - ніч. Аналіз периферій лінгвістичних символів дозволяє виявити культурний фон, сприятливий для актуалізації традиційних та індивідуально-авторських інтерпретацій культурологічних символів-стихій.

Авторське переосмислення периферійних елементів зумовлює утворення індивідуально-авторської символіки стихій.

У другому розділі “Мовні засоби вираження лінгвістичного символу “Вогонь” в ліриці російських символістів” проаналізовано лексичні та граматичні засоби вираження традиційних та авторських значень лінгвістичного символу “Вогонь” у поетичному мовленні К. Бальмонта, А. Бєлого, О. Блока, В. Брюсова. Тематика і кількість підрозділів відповідає кількості авторів, чия лірика обрана для аналізу.

Проведений аналіз дозволяє зробити висновки щодо польової структури лінгвістичного символу “Вогонь” у поетичному мовленні російських символістів. У польовій структурі символу визначаємо ядро як найбільш частотний варіант реалізації значень концепту “вогонь” та периферію як найменш частотні актуалізації зв'язку концепту з міфологією та релігією. Авторські неологізми утворюють ад'єктивну групу: победно-огненный, огнецветный (К. Бальмонт), безогненный, безмирно-огненный, златоогненный, огненно-лучистый, огневеющий, огневеть (А. Бєлий), безогнен (О. Блок), огнецветный, нежно-огненный, огневеющий (В. Брюсов). Найбільшу кількість дериватів виявлено у поетичному мовленні А. Бєлого.

Переносні значення лексеми “вогонь”, зафіксовані тлумачними словниками, - “Внутреннее горение, страсть, пыл…. Творческий, душевный подъем…” і “О том, кто отличается пылким нравом, полном энергии, жизни” (БТСРЯ, с. 698) - найбільш частотні у ліриці А. Бєлого, О. Блока.

За І.І. Меншиковим та іншими авторами словника “Поетичне слово Пушкіна”, семантика атрибутивних конструкцій з лексемою експлікує авторське асоціативне поле. Типові символістські асоціативні зв'язки актуалізують такі співвідношення стихії вогню у символістському поетичному мовленні: з водою, світлом, світом артефактів (те, що створено людиною), небом, міфосвітом невидимих істот, богів, магією, часом, сакральністю, аніматичністю, руйнуючою силою, амбівалентністю, різними кольорами, наприклад:

- красочный, яркий, живой, немой, алый, пурпуровый, лучший, новый, блестящий, воздушный, высший, святой, кометный, небесный, змеистый, Ивановы, рубиновый, кольцеобразный (К. Бальмонт);

- багровый, пурпуровый, синий, газовый, солнечный, жгучий/холодный, веселый, злой, уличный, фонарный, вечерний, горестный, смертельный, шелковый, таинственный, расплавленный, разбитый (А. Бєлий);

- живой, умерший, невозможный, светлый, божественный, святой, купальский, снежный, страшный, смуглый, кадильный, болотный, вечерний, попутный, мирный, зловещий, тяжелый, белый, зеленый (О. Блок);

- багровый, бессильный, живой, наглый, алтарный, искусственный, вечерний, июльский, первый, последний, тусклый, блудящий, жгучий, ледяной, небесный, священный (В. Брюсов).

Аналіз асоціативного поля, граматичних моделей словосполучень та речень у порівнянні з символікою стихії вогню у творчості представників акмеїзму та футуризму дозволив виявити символістські інтерпретації символу “Вогонь”, утворені традиційними та авторськими значеннями:

- сонце та сонячне світло;

- очі;

- субститут Бога та вияв Божої волі;

- міфосвіт невидимих істот;

- життя та смерть;

- візіонерські переживання;

- людина та її внутрішній світ;

- поет;

- “небесний вогонь” як атрибут символістського переживання.

Периферію лінгвістичного символу “Вогонь” утворено:

1) 13 міфологемами, які репрезентують сюжети: біблейського походження (преисподняя, конь блед, Купина, рай, огненный столп), слов'янської (Иван Купало, боги, душа, Змей Горыныч, Стратим), грецької (демон, Прометей), скандинавської (Тор) міфології;

2) 7 архетипами, спільними для поетів: вогонь - волога, життя - смерть, день - ніч, світлий - темний, верх - низ, небо - земля, сонце - луна.

Індивідуально-авторська символіка зумовлюється взаємодією концепту з переосмисленими периферійними елементами. Так, в ліриці К. Бальмонта і О. Блока архетип старший - молодший переосмислюється з погляду меліоративного забарвлення другого традиційно “негативного” члену опозиції, в поетичному мовленні О.Блока виявлено опозицію чоловічій - жіночий, в якої спостерігається меліоративні конотації позиції “жіночий”.

ВИСНОВКИ

лінгвістичний мовлення лексема

Структура лінгвістичного символу організована у формі поля, де ядром є найбільш частотні варіанти вираження, периферією - найменш частотні.

Отже, базовим елементом лінгвістичного символу є концепт, який має, у свою чергу, ядро (номінативні значення однойменної лексеми та її дериватів), асоціативний шар (атрибутивні конструкції з лексемою-номінантом символу), образний шар концепту (граматичні моделі номінативних та дієслівних сполучень лексеми-експлікатора символу та похідних від неї лексем у переносних значеннях, синтаксичні конструкції).

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сыромля Н.Н. О некоторых символах в поэзии русского символизма // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия “Филология”, 2004. - Т. 16 (55). №1. - С. 201-207.

2. Сыромля Н.Н. Лингвистические механизмы порождения символических значений “Огня”, “Воздуха” и “Земли” в ранней лирике А.Белого // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия “Филология”. Том 18 (57). 2005. - №2. - С. 139-142.

3. Сыромля Н.Н. Анализ лингвистического символа “Воздух” в ранней лирике А. Белого // Система і структура східнослов'янських мов: до 170-річчя з дня народження О.О. Потебні: Зб. наук. праць. / Редкол.: В.І. Гончаров (відп. ред.) та ін. - К.: Знання України, 2005. - С. 191-195.

4. Сыромля Н.Н. “Звукоцвет” как фонетическое средство выражения символа в поэзии В. Брюсова // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №8. Філологічні науки (мовознавство і літературознавство): Зб. наукових праць. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. - Випуск 1. - С. 121-124.

5. Сыромля Н.Н. Языковое оформление лингвистического символа “Земля” в лирике русских поэтов-символистов // Науковий часопис Національного педагогічного університета імені М.П. Драгоманова. Серія 9: Актуальні проблеми сучасного мовознавства, 2006. - №1. - С. 70-73.

6. Сыромля Н.Н. Структура лингвистических символов квадры первоэлементов бытия в поэзии русских символистов // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія “Лінгвістика”: Збірник наукових праць. Випуск ІІІ. - Херсон: Видавництво ХДУ, 2006. - С. 129-132.

7. Сыромля Н.Н. Анализ языковых средств выражения символа // Культура народов Причерноморья, 2004. - Том 1. №49. - С. 61-63.

8. Сыромля Н.Н. Языковое выражение символа “море” в стихотворении В. Брюсова “Месяца свет электрический…” // Мова і культура: Наукове видання. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. - Т. IV/2. - Вип. 7: Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. - С. 151-155.

Размещено на Allbest.ru