Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Загальні вимоги до мовних засобів ділового мовлення

2. Синоніми в діловому мовленні

3. Пароніми в діловому мовленні

4. Книжні й іншомовні слова в документах

5. Терміни та їх місце в діловому мовленні

Список використаної літератури

Вступ

Офіційно-діловий стиль, як це зрозуміло із його назви, обслуговує царину ділових стосунків і спілкування на офіційному рівні. Він акумулює у собі ознаки книжної функціонально-стильової сфери більшою мірою, ніж інші стилі, бо тут на чільне місце виходить прагнення до точності, унормованості, стандартизації, що створює сприятливі умови функціонування державного апарату, виробничого процесу, ведення документації. Великий обсяг потоку документів між установами й організаціями, швидкість їх опрацювання робить неможливим вкраплення у стиль офіційно-ділового спілкування індивідуально-авторських елементів. З-поміж загальних вимог до текстів офіційно-ділового стилю насамперед слід виділити точність, конкретність і лаконічність викладу інформації, спричинену цим відсутність образності, документованість (доказовість) тверджень, чітку внутрішньотекстову структурованість, дотримання формальних вимог оформлення документів.

Тексти в офіційно-діловому стилі повинні бути змістовними, точними. Для офіційно-ділового стилю характерні усталені мовні звороти, стандартні початки і закінчення документів, поділ на частини. В ньому закріпилося чимало специфічних термінів, традиційних форм. Цей стиль позбавлений образності й емоційності. Побудова речень відзначається лаконізмом. Речення чіткі й нескладні.

Стиль законодавчих паперів значно відрізняється від канцелярського. В канцелярсько-діловій мові виразно виявляється безпосередній зв'язок мови з виробничою діяльністю людей.З роками, від століття до століття, від епохи до епохи змінюються мовні стилі. Ряд термінів і слів виходять з ужитку і виникають нові, а ті, що лишаються, змінюють своє значення. Тому стиль ділової мови на сучасному етапі відрізняється від стилів попередніх років.

Уміння складати ділові папери, вдумливо читати їх, правильно розуміти -- обов'язок кожної сучасної людини. [1, с.9]

1. Загальні вимоги до мовних засобів ділового мовлення

Ділові документи вирізняються особливими мовними засобами, що відповідають нормам загальнолітературної мови, які не пов'язані з особливостями різних специфічних стилів. Основною вимогою до мовних засобів є їх доступність широкому читачеві. Це загальновживані слова, терміни з різних галузей народного господарства, значення яких зафіксоване у словнику.

Залежно від характеру основного змісту документа (прохання, запит, подяка тощо) добирають відповідні мовні структури з певним добором слів, що найточніше виражають зміст документа, роблять його найбільш дієвим і впливовим.

Ділове листування -- відображення суспільних відносин. Ось чому постає питання і про етикет ділових паперів. Найголовнішим виявом етикету є їх достовірність, переконливість, тактовність. У ділових паперах у звертанні до офіційної особи використовуються офіційні форми ввічливості: шановний, високошановний, вельмишановний.

Питання мовного етикету має важливе значення особливо тепер, коли відбуваються зміни у виробничих відносинах підприємств та установ. Це стосується переважно тих, хто займається складанням листів-прохань, листів-вимог, листів-претензій, бо від змісту таких документів залежать відносини між колективами та приватними особами.

Щоб не виказувати невдоволення діями партнера, рекомендуємо замінити активну форму дієслова на пасивну. Наприклад: Ви не висловили своїх пропозицій щодо випуску нашої спільної продукції. -- Пропозиції щодо випуску нашої спільної продукції Вами ще не висловлені. Якщо ж важливо назвати конкретного виконавця, доцільно вживати активну форму. Наприклад: Міністерство зв'язку не гарантує оплату за цю роботу. Завод не гарантує забезпечення всіх працівників квартирами. Особливого значення набувають у ділових документах вставні слова, які пом'якшують тон листування. Наприклад: За такі результати праці Ви не можете одержати премії. -- На жаль, за такі результати праці Ви не можете одержати премії. До речі, займенник Ви в листах, офіційних документах тощо пишеться з великої літери. Цим підкреслюється повага до адресата. Відокремлений дієприслівниковий зворот може надати документу повної інформації, вичерпної відповіді. Наприклад: Прочитавши Ваші оповідання, редакція журналу повідомляє, що вони потребують доопрацювання. З цією метою найчастіше використовують дієприслівникові звороти типу вважаючи, беручи до уваги, враховуючи. Надмірна ввічливість, як і нав'язування своїх методів чи принципів у розв'язанні того чи іншого питання, не сприяє позитивному результату [2, с.154].

2. Синоніми в діловому мовленні

Синоніми -- це слова, а також стійкі словосполучення, що при повній чи частковій відмінності мають тотожні або майже тотожні

значення.

Наприклад: сміливий, відважний, хоробрий, безстрашний,

героїчний.

Синоніми поділяються натри основні групи:

1)лексичні синоніми, що відрізняються смисловими відтінками (відомий -- видатний -- славетний -- знаменитий);

2)стилістичні синоніми -- це слова, що відрізняються стилістичним і емоційним забарвленням (говорити -- мовити -- пророчити -- верзти);

3)абсолютні синоніми -- зовсім не відрізняються значенням і в різних контекстах можуть вживатися без будь-якої відмінності (мовознавство -- лінгвістика; століття -- сторіччя). Таких синонімів в українській мові небагато.

Синонімічні засоби мови мають глибоко національний характер. Вони свідчать про самобутність і специфіку мови. Уміле використання їх дозволяє розкрити те або інше поняття в усій його повноті. Однак надмірне нанизування синонімів, не виправдане змістом висловлювання, тільки засмічує мову. діловий мовлення документ термін

Незнання синонімічних можливостей призводить до помилок. Часто виникають ускладнення, коли в російській мові на позначення певних понять існує одне слово, а в українській мові -- кілька. Деякі слова відрізняються лише префіксами. Тут треба бути особливо уважними, бо заміна однієї букви може вплинути на значення слова та всього тексту.

Необхідно запам'ятати значення слів-синонімів, що часто вживаються в діловому мовленні:

Наступний. Подальший

Слово наступний вживається лише з конкретним поняттям: наступна зупинка, наступний тиждень. На означення абстрактного поняття вживається слово подальший: подальше життя, подальша доля.

Обопільний. Взаємний

Слова взаємозамінні, мають значення "спільний для обох сторін". Характерна сполучуваність: за взаємною і обопільною згодою, обопільне і взаємне бажання, взаємна і обопільна приязнь (допомога). Слово обопільний характерніше для книжних стилів, особливо офіційно-ділового.

У складних словах уживається частина взаємо-: взаємовигідний, взаємовиручка, взаємовідносини, взаємовплив.

Положення. Становище. Стан

У російській мові на ці слова існують два відповідники -- положение, состояние. Щоб правильно підібрати потрібне слово, визначаємо значення кожного з них. Слово положення вживається у словосполученнях: горизонтальне положення, вертикальне положення. Становище -- міжнародне, офіційне; вживається в значенні: знайти вихід з певного становища.

Слово стан -- у таких словосполученнях: стан економіки, стан фінансів, стан справ.

Скасувати. Відмінити

У сучасній офіційно-діловій мові вживаються обидва слова. Скасувати - вживається у словосполученнях: скасувати - рішення суду, указ, постанову, договір, закон (у значенні анулювати).

Відмінити - вживається зі словами: відмінити збори, конференцію, лекцію (у значенні перенести на інший день, а не ліквідувати).

Спиратися. Опиратися

Спиратися на знання, досвід, уміння. Опиратися -- чинити опір.

Суспільний. Громадський

Суспільний -- прикметник вживається у словосполученнях: суспільна система, праця; суспільне становище, виробництво, буття.

Громадський - це обов 'язок, порядок, діяч; громадська робота, справа.

У рамках. У межах

Ці прийменникові сполуки синонімічні й майже завжди взаємозамінні.

Але коли йдеться про місцевість, географічні поняття, треба використовувати прийменник у межах: у межах країни, у межах міста, села, області і т.д. Такі сполуки типові для офіційно-ділового стилю.

Вірно. Правильно

У сучасній мовній практиці під впливом російської мови дуже активізувався прислівник вірно у значенні «правильно». І тому чуємо й читаємо переважно: вірно сказав, вірно розв'язав, вірно відповів.

Літературна норма другої половини XX ст. розрізняє вживання слів вірно і правильно. Нормативна сполучуваність вірно любити, а в згаданих вище прикладах треба вживати прислівники правильно, слушно, справедливо. Наприклад: правильно пояснив, слушно зауважив, справедливо довів, правильно розв'язав.

Житель. Мешканець

Поряд із словом житель (жителі міста, жителі морів), у сучасній української мові помітна тенденція широко вживати синонім мешканець.

Слово мешканець (запозичене з польської) усталилося з назвою особи, яка займає якесь приміщення для житла: мешканці будинку, мешканці квартири. Але останнім часом слово мешканець активізувалося і як назва особи, що живе в певному місці (тобто в значенні "житель"): мешканці Києва, мешканці сільської місцевості.

Мешканці можна сказати і про тварин, які населяють певну місцевість: мешканці лісу, мешканці морів, мешканці пустелі.

З огляду. З погляду

Часом плутають ці прийменники, хоч вони й мають різні значення і свою сферу вживання. З огляду на щось означає "через те, що", "зважаючи на те, що". Інше значення передається прийменником з погляду. Наприклад: з погляду старшого віком. Обидва прийменники надають висловлюванню книжного забарвлення.

Замісник. Заступник

Замісник--посадова особа, яка тимчасово виконує чиїсь обов'язки, тобто заміщає відсутнього керівника. Заступник -- це офіційна назва посади[1, с.22].

3. Пароніми в діловому мовленні

Пароніми -- слова, а також фразеологічні одиниці й синтаксичні конструкції, подібні за звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки -ся.

Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Тому треба особливо уважно стежити за вживанням малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення, правопис та вимову потрібного слова.

Наприклад:

Адресат. Адресант

Адресат - той, кому пишуть Адресант - той, хто пише

Акціонерний. Акціонерський

Акціонерний - заснований на акціях

Акціонерський - належить або властивий акціонерам

Виборний. Виборчий.

Виборний -- вживається, коли йдеться про виборну посаду.

Виборчий -- пов'язане з виборами, з місцем, де відбуваються вибори, з правовими нормами виборів. Наприклад: виборча кампанія, виборче право, виборчий бюлетень.

Виключно. Винятково.

Виключно, тобто лише, тільки (виключно для співробітників комерційних банків).

Винятково вживається у значенні дуже, особливо, надзвичайно (товарна біржа має винятково важливе значення).

Вихований. Виховний

Вихований - має моральні принципи і навички. Виховний - стосується виховання

Дипломат. Дипломант. Дипломник.

Дипломат -- посадова особа, яка займається дипломатичною діяльністю.

Дипломант -- особа, відзначена почесним дипломом за видатні успіхи в якій-небудь галузі.

Дипломник -- автор дипломної роботи, підготовленої у вищому навчальному закладі чи коледжі.

Дільниця. Ділянка.

Дільниця -- це адміністративно-самостійний об'єкт або виробничий вузол на будівництві, підприємстві, залізниці, шахті, а також виборча дільниця. Ділянка -- частина якої-небудь поверхні, земельної площі, галузі, сфера діяльності (садова ділянка, дослідна ділянка).

Додержувати. Додержуватися.

Додержувати, тобто виконувати щось точно, забезпечувати наявність чогось (додержувати слова, порядку).

Додержуватися -- бути прихильником якихось думок, певних поглядів, переконань.

Ефектний. Ефективний

Ефектний - показний, виразний Ефективний - результативний

Особистий. Особовий.

Особистий -- який належить певній особі, стосується окремої особи, виражає її індивідуальність (особистий підпис, особисте життя).

Особовий -- який стосується людини взагалі. Вживається в усталених словосполученнях: особова справа, особовий склад.

У російській мові на позначення цих двох понять є лише один відповідник: личный.

Покажчик. Показник.

Покажчик -- напис, стрілка, довідник. Показник -- наочне вираження (у цифрах, графічно), наприклад: економічний показник, показник можливостей.

Абонент. Абонемент

Абонент - той, хто користується обонементом. Абонемент - документ про право користування чимось.

Адрес. Адреса.

Адрес -- письмове привітання на честь ювілею тощо. Адреса -- напис на конверті, бандеролі, поштовому переказі, місце проживання чи перебування особи або місцезнаходження установи [1, с.34].

4. Книжні й іншомовні слова в документах

Книжна лексика характерна для стилів, які функціонують здебільшого в письмовій формі, це -- діловий, науковий, художній і публіцистичний. Книжне забарвлення мають терміни, слова, що виражають загальнонаукові поняття й уживаються в широкому значенні. Наприклад: асигнація, історія, економіка, політика, експеримент, демократизм, форум, характеристика, абітурієнт.

Значне місце відведено й словам з абстрактним значенням на -ания, -ення, -іння, -ство, -цтво: функціонування, примирення, товариство, сумісництво.

Серед книжних слів є чимало таких, що характеризуються незначним відтінком книжності. Це дієслова на -увати, -ювати (панувати, утримувати, заповнювати, призначувати та ін.); віддієслівні іменники на -ння, -ття (спостереження, посвідчення, вибуття); дієприкметники (виконуючий, призначений, накреслений), У документах різного типу особливу увагу слід звертати на урочисті книжні слова, бо саме їх вживання у даній сфері спричиняє чимало недоречностей. Не рекомендується використовувати урочисту лексику в робочих документах, що мають офіційний характер.

Слід бути обережними й уважними під час використання у діловому мовленні іншомовних слів. Якщо іншомовні слова можна замінити відповідними українськими, то їх вживання -- недоречне. Якщо ж іншомовні слова ввійшли до активного словника міжнаціонального спілкування, тоді їх можна використовувати в окремих ділових паперах, що стосуються питань угоди чи міжнародних проблем. Це лексика з фінансової сфери обслуговування: банк, фінанси, бюджет, факсиміле, авізо, кредит, дебет; поштово-телеграфного зв'язку: телеграф, телефон, бандероль, телеграма, бланк, шифр, номер, серія.

Аби правильно вживати іншомовні слова, варто дотримуватися таких рекомендацій:

а) не ставити у текст іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові;

б) вживання іншомовного слова у справочинстві допустиме лише в тому значенні, в якому воно зафіксоване в словниках;

в) не слід користуватися в одному і тому самому документі іншомовним словом і його українським відповідником на позначення того самого поняття. Бажано користуватися в таких випадках національною мовою[1, с.88].

5. Терміни та їх місце в діловому мовленні

Спеціальні слова або словосполучення, що дають точне визначення чи пояснення предметам, явищам, діям з якої-небудь галузі знання -- науки, культури, техніки, політики, економіки, називаються термінами. Терміни мають точне, конкретне значення й тому позбавлені образності, емоційно-експресивного забарвлення.

Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюється із активної лексики (діловодство, справочинство); запозичується із інших мов (бланк, бюджет); утворюється за допомогою власних слів та іншомовних або із запозичених складників (фітобіологія, фототелеграф, відеокамера).

Значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Ось чому вони (терміни) і повинні вживатися лише в зафіксованому значенні.

Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні вживаються у медицині, технологічні -- в техніці. Проте деякі терміни мають кілька значень, зокрема в справочинстві. Наприклад: справа -- означає один документ і сукупність документів, інше значення має словосполучення юридична справа. Правильне значення того чи іншого терміна допомагає з'ясувати контекст. При утворенні похідних форм терміна необхідно користуватися лише тими формами, які подаються в словнику чи довіднику, бо вільне словотворення може стати причиною неправильного використання та сприймання.

Слід уникати використання застарілих, нестандартних термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення, наприклад: фронт, фактор. Це ускладнює розуміння змісту документа.

Отже, терміни кожної сфери науки потребують особливої уваги, постійної роботи зі словниками й довідниками.

Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію[1, с.98].

Список використаної літератури

1. Паламар Л. М ., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. ? К.,2005

2. Потелло Н. Я., Українська мова і ділове мовлення. ? К.,2002

3. Загнітко А. П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. ? Д.,2006

Размещено на Allbest.ru