Лексико-стилістична парадигма української поезії пісенного жанру 60–80-х років ХХ ст.

Лексична епіфора у текстах ПП 60-80-х рр. ХХ ст. використовується поодиноко, напр.: “Я для нього, мов чужа, Лебеді, Лебедить моя душа, Лебеді”; “Знову осінь і зима, Лебеді, А я все ходжу сама, Лебеді” (Є. Летюк).

Як одну з найпоширеніших форм лексичного повтору зафіксовано номінативний лексичний ланцюжок - форми варійованого та неварійованого повтору слова/словосполучення. За структурною характеристикою це повтор контактний, концентрований. Окрім того, що такі повторювані одиниці забезпечують цілісність тексту, вони створюють ефект сповільнення, спеціального підкреслення основного мотиву, надають рядкам певної музично-ритмічної організації. Напр.: “Щедре літо, щедре літо Квітне на ослоні, Всім дарує, мов намисто, Яблука червоні” (А. Демиденко); “Хлопця чекаю, Що зігріває душу мою, душу мою” (Ю. Гойда). Стилістична різноманітність властива варійованим повторам, у які вводяться: а) прикметникові епітети-конкретизатори просторових, колірних, емоційно-психологічних, суб'єктивних ознак референтів: “Там, де зустрів тебе, там шумить і нині Гай, зелений гай. Там полюбив, як я, твої очі сині, Гай, зелений гай” (Ю. Рибчинський); б) займенниковий інтимізований епітет: “Спи, моя, спи, моя зоре, Люлі, моя Катерино” (М. Нагнибіда); в) образне порівняння: “Чи дорогу тобі, може, хтось перебіг, Чи тебе забарили вітри норовисті, Що так рано в саду Раптом сніг, Сніг, як сміх, на зеленому листі?” (М. Ткач).

Мовно-естетичну функцію виконують симетричні побудови лексичних повторів-підхоплень. Ці фольклорно-пісенні за походженням структури призначені викликати в уяві певні асоціації. За ритмічно-інтонаційною організацією цей тип повтору багатоплановий: слово, словосполучення в кінці першого віршового рядка ніби стверджує закінчення мовообразу; початок другого ж завжди потребує продовження. Пор.: “Та бита ордою скажених вітрів Стежина до мами, стежина до мами, Стежина побігла поміж ясенів” (К. Лазаренко).

У стилістиці аналізованих ПП спостерігаємо явище поєднання різних структурних типів лексичного повтору: а) анафоричного дистантного та контактного повторів для виокремлення смислових центрів строфи: “Щирий сміх торкався вуст твоїх, Щирий сміх, як перший сніг. Та днів нестримний біг, Та днів нестримний біг Змести навік не зміг той перший сніг” (М. Стельмах); б) повтору-потроєння та варійованого номінативного лексичного ланцюжка як сполучення ритмомелодійного та семантично вагомого компонентів: “Ти в косу, Ти в косу, Фіолетові квіти вплітала. Їх красу, їх весняну красу, Як неждану любов пригортала” (Д. Луценко).

Підґрунтям для розрізнення типів синонімічного повтору є їх експресивні плани - лірично-пісенний та публіцистичний. Спостережено, що в ліричних ПП мовні та контекстуальні синоніми взаємопідсилюють семантичну структуру повтору, сприяють відображенню психології ліричного героя, стану збудження, емоційного реагування на що-небудь. Напр.: “Ці вулиці рідні, ці парки і ріки Я буду любити, кохати навіки, Навіки клянуся тобі” (С. Романів). У текстах громадянського звучання контекстуальні синоніми створюють мажорну висхідну тональність: “Руку розправив - кличе Нашу сім'ю трудівничу В завтра іти величне - Світле, комуністичне” (Ю. Петренко).

Досліджено, що ЛСП можна інтерпретувати і як зв'язномовну, текстоцентричну систему номінацій, об'єднаних сигніфікативно-репрезентативними функціями. Ключові слова ЛСП аналізованих ПП забезпечують асоціативно-образну зв'язність, лексико-тематичну підпорядкованість змістових елементів віршового тексту. У зв'язку з цим розглянуто лексико-семантичний повтор.

Як один із виявів лексико-семантичного повтору в аналізованих ПП представлено перифразування, що забезпечує асоціативно-образне варіювання наскрізного словесного образу, його різнобічну мовно-художню функцію. Наприклад, у ПП Р. Савицького “Червоні маки”: ”Червоні маки - квіти кохання, Ясні надії, тихе бажання. Червоні маки - отруйний цвіт, Гірка омана юних літ, Зрадливе розставання” (Р. Савицький).

Різновид лексико-семантичного повтору - наскрізний вертикальний мовообраз, що реалізується як:

а) лексичний неварійований повтор ключового слова-образу за межами строфи - в усіх наступних. Це забезпечує виокремлення номінативно-експресивної функції фігури повтору, інтенсифікації зорових образів, напр.: “Степом, степом Розгулись гармати, Степом, степом Клекіт нароста... Степом, степом Падають солдати, А кругом Шумлять жита” (М. Негода);

б) варіювання морфологічних ознак повторюваної одиниці, її сполучуваності, що урізноманітнює зорові, звукові, емоційно-психологічні асоціативні ефекти від мовообразів, посилює концентрацію на референті наскрізного мовного образу. Пор. такі контексти: “Березам сниться тепле літо, Березам сниться світлий гай. На лузі розцвітають квіти, Гуляє вітер-квітограй, Березам сняться юні хмари, Що йдуть, закохані, до них” (П. Голубничий); “Чуєш, мамо, горлиця мені знову Нагадала давню пісню колискову”; (М. Ткач); “Чуєш, ненько, вічна пісня та, Що з дитинства несу через всі літа!”; (М. Ткач); “В полі, мамо, з пісні проросло жито, Буде, мамо, наша пісня жити!” (М. Ткач); “Чуєш, мамо, учини ж мою волю, - Доки світ в вікні, даруй свої пісні!” (М. Ткач);

в) кореневий повтор, напр.: “Літо-літепло Поміж нас зійшло, Стиглістю заграло, Нас причарувало” (А. Демиденко);

г) використання стилістичних функцій синонімії, що сприяє уточненню смислів, урізноманітненню пояснень аналогічних ситуацій, а саме: “Твоя душа понад літами, Що все несуть мене у далі. На всіх шляхах я чую серця твого крик: - Не відкладай доріженьку до мами, Не відкладай доріженьку до мами, Щоб не спізнитися навік” (А. Демиденко).

У створенні наскрізного вертикального мовообразу відзначено роль ампліфікації, варіювання сполучуваності ключових одиниць ПП. На прикладі популярних ПП А. Демиденка, В. Крищенка, М. Луківа, Ю. Рибчинського та ін. розглянуто функціонування мікротекстових ЛСП наскрізних слів-образів, підпорядкованих темі віршового твору - їх асоціативно-образні системи, напр.: ”Вже догорає небокрай, і злітає жовтий лист, - моя печаль. Вже йдуть від неба до землі, Йдуть дощі, як скрипалі, у синю даль” (Ю. Рибчинський); “Вже у полоні хмарних днів, Наче музика без слів, твоя любов” (Ю. Рибчинський). Контекстуальні умови забезпечують нарощення смислів слова, тобто розвиток особливої, релевантної тільки для певного тексту семантичної структури повторюваної лексеми.

У висновках підсумовано результати проведеного дослідження:

1. Парадигматичний підхід до вивчення поетичної мови унаочнює системність, структурованість мовних фактів, дозволяє створювати моделі розвитку поетичної пісенної мови, динаміки образотворення.

2. Особливості семантичної структури тої чи іншої текстової парадигми (функціонально-стильової, індивідуально-авторської, жанрової) визначає певна лінгвостилістична категорія. Ознаки стандартності й стереотипності жанру ПП зв'язані зі змістом понять “ритмомелодика”, “музичність”, “пісенність”.

3. У ЛСП ПП макромасштабність динаміки парадигматичних і синтагматичних відношень слів у мові й у тексті відображає моделювання системи підпарадигм - фольклорної (народнопісенний словник - 145 ключових слів) та власне поетизмів (традиційна поетична лексика літературно-мовного вживання - 251 одиниця).

Систему лексико-семантичних об'єднань у структурі досліджуваної ЛСП ПП 60-80-х рр. ХХ ст. визначає тематика аналізованих творів, а саме: пейзажна (картинно-образне позначення певної місцевості, станів природи, рослинного й тваринного світів), почуттєва (конкретно-чуттєве відтворення родинних стосунків, психологічних станів людини, зокрема любові, закоханості, розчарувань тощо), громадянська (революційні події початку ХХ ст., Друга світова війна, патріотичні почуття до Батьківщини, рідної землі). Склад ЛСП аналізованих ПП розкриває їх зв'язок із жанром народної ліричної пісні, частково - з поезією громадянського змісту.

Сталу основу ЛСП ПП 60-80-х рр. ХХ ст. становлять назви, об'єднані у ТГ “флороніми”, “назви явищ природи та небесних світил”, “назви місця”, “темпоральна лексика”, ЛСГ “абстрактні назви”. Лексика саме цих груп зазнає динамічного розвитку як у кількісному відношенні (розширення груп слів), так і в плані варіювання сполучуваності. Романтично-сентиментальну, лірично-інтимну експресію мови ПП створюють константні мовно-естетичні знаки - фольклоризми, об'єднані в ТГ “соматичні назви”, “назви спорідненості”, “орнітоніми”, що не зазнали розширення, оновлення у ПП 60-80-х рр. ХХ ст. Складники ЛСГ “власні назви”, “вогонь”, ТГ “військова лексика”, “назви професій” надали жанрово-стильовій специфіці літературно-пісенних творів другої половини ХХ ст. публіцистичного звучання. Проте публіцистична, патетично-філософська експресивність нечисленних текстів пісень громадянської, суспільно-політичної тематики не показова для ЛСП ПП 60-80-х рр. ХХ ст.

Жанрово-стильовою особливістю лексичної структури аналізованих ПП є наявність ЛСГ “мова - пісня”, ТГ “назви музичних інструментів”, “назви танців”.

4. Визначальним для моделювання ЛСП ПП є виокремлення мікропарадигм як форм конкретно-чуттєвого зображення дійсності - епітетів (традиційних та поетичних означень), метафор (дієслівних та іменникових), компаративних зворотів, прикладкових конструкцій, перифраз, а також дієслівних поетичних синтагм з традиційною валентністю.

Насичення текстів ПП постійними епітетами пов'язане з їх психологічним, асоціативним змістом. В аналізованих ПП функціонально навантажені епітетні парадигми з прикметниками ясний, білий, червоний/красний, зелений, сизий; синій, блакитний, голубий; сивий, чистий, студений, рідний. Малопродуктивний клас епітетів-композитів.

Важливі для жанрово-стильової характеристики ПП й функції дієслів у словосполученнях з традиційною валентністю, зокрема в загальномовних метафорах, а також прикладкові словесно-образні метафоричні структури.

За семантичними сітками виділених мікропарадигм в усіх з аналізованих типів поетичних синтагм реалізовано семи `звук' та `психологічне сприйняття'.

5. Індивідуально-авторські лексико-стилістичні підпарадигми змодельовано як системи ТГ та ЛСГ із певним стилістичним навантаженням (мікропарадигми конкретно-чуттєвих образів, картинно-образних позначень) та повторюваних авторських мовно-естетичних моделей відтворення об'єктів певної дійсності (мікропарадигми наскрізних мотивів).

Аналіз ідіостильових ЛСП ПП Д. Луценка, М. Сингаївського, А. Демиденка та В. Крищенка дає змогу встановити, що наскрізними ТГ є фітоніми, дендроніми, а наскрізними мотивами - мотив рідної землі, почуттів, пейзажний. Функціонально навантажені в усіх індивідуально-авторських ЛСП епітети-кольоративи.

6. Лексичний повтор у досліджуваних ПП виконує ритмоорганізаційну, номінативно-експресивну та зв'язномовну, текстоцентричну функції. Як жанрово-стильові ознаки пісенності кваліфіковано вияви лексичної анафори, епіфори, контактних, концентрованих неварійованих та варійованих повторів, повторів-підхоплень.

Отже, під поняттям лексико-стилістична парадигма пісенної поезії розуміємо складну динамічну систему з двома рівноправними і взаємопов'язаними підпарадигмами - фольклоризмів і власне поетизмів, - складники яких об'єднані типовим, традиційним та індивідуально-авторським джерелом у стилістичному навантаженні лексико-тематичних груп для створення конкретно-чуттєвих образів, картинно-образних позначень, для мовно-естетичного моделювання наскрізних мотивів.

Основні публікації

1. Романчук С.М. “А навкруг земля квітчається, доля з піснею стрічається” (концепт “доля” у піснях літературного походження 60-80-х рр. ХХ ст.) // Культура слова. - 2005. - Вип. 65. - С. 26-29.

2. Романчук С.М. “Літо бабине казкою зацвіло у косі” (фразеологізми у пісенних текстах 60-80-х рр. ХХ ст.) // Культура слова. - 2006. - Вип. 66-67. - С. 29-33.

3. Романчук С.М. Мовна структура лірично-інтимного колориту у пісенних текстах Миколи Сингаївського // Семантика мови і тексту. - Івано-Франківськ: Плай, 2003. - С. 423-427.

4. Романчук С.М. Традиційний епітет у пісенних текстах Дмитра Луценка // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Т. Шевченка: Луганськ, 2003. - №3 (59). - С. 104-108.

Размещено на Allbest.ru