Лексико-семантична група "всесвіт" у німецькій мові: діахронічне дослідження

· Семантичне значення вивчається як цілісна система. Етимолого-семантичне дослідження відтворює розмаїтість значеннєвих зв'язків слова в лексико-семантичній групі "всесвіт" німецької мови в різні періоди розвитку, розкриває первинну мотивацію зародження відповідних слів, а також відносини всіх конституентів цієї групи як частини лексико-семантичної системи німецької мови.

· Міфологічне мислення є найдавнішою формою суспільної свідомості. У міфологічній свідомості людина - це центр всесвіту. Розгляд динаміки семантичного наповнення ЛСГ через призму міфологічної картини світу ще раз доводить ідею абсолютної антропоцентричності мови. Антропоцентризм пов'язаний з мовною картиною світу, що є результатом осмислення, усвідомлення накопиченої людиною інформації, сприяючи одержанню нових знань. Зміна культурної картини світу спричиняє зміну мовної картини світу, що зокрема чітко виявилось у дослідженому фактичному матеріалі.

· Для виокремлення ЛСГ "всесвіт" було проведено інвентаризацію лексичних одиниць німецької мови різних періодів. При цьому був визначено якісний і кількісний склад досліджуваної ЛСГ. Різний склад ЛСГ "всесвіт" у двн., свн. і рнвн. періоди розвитку німецької мови свідчить про зміну семантичних відносин усередині виокремленої лексичної групи. Незважаючи на те, що до ядра групи входила більша кількість лексем, до аналізу було залучено 6 лексем welt, erde, himmel, sunne, mond, stern, оскільки саме вони показали найбільшу кількість слововживань у текстах двн., свн. і рнвн. мові.

· Дослідження довело, що найбільш стабільними виявилися ЛСВ `людство' лексеми welt, ЛСВ `середовище перебування людей' лексеми erde, ЛСВ `доля', `небесне тіло' лексеми stern, `місце перебування Бога' лексеми himmel, лексема sunne `небесне тіло' мала лише одне значення протягом трьох періодів розвитку німецької мови. Зафіксовані ЛСВ, свідчать про те, що в центрі всесвіту перебуває людина, усвідомлюючи себе через світ. Розвиток науки, культури, літератури, суспільства в цілому відображаються в мові. Ці факти сприяли появі нових ЛСВ `потойбічний світ', `спільність усього сущого', `духовний світ' у лексеми welt, ЛСВ `ґрунт, земля' у лексеми erde, ЛСВ `лінія горизонту', `блаженство' у лексеми himmel, ЛСВ `Місяць, супутник інших планет' у лексеми mond, `слава, визнання', `піднесене, красиве', `перебування душ померлих' у лексеми stern.

· У процесі свого розвитку людина змінює своє уявлення про світ, його зародження. З часом для неї втрачає значення уявлення про те, що Земля - не центр Всесвіту, до Бога за допомогою людина звертається все більше за традицією, на підсвідомому рівні. Тому ЛСВ `земна куля' лексеми erde, ЛСВ `релігійне, піднесене' лексеми himmel, ЛСВ `велика кількість' лексеми stern з часом зникають зі вжитку, вони зафіксовані тільки у двн. мові, у свн. і рнвн. мові ці ЛСВ відсутні.

· За уявленнями давніх германців поняття `світ' сприймалося як протиставлення людської спільності, землі і її мешканців з одного боку та ворожої дикої пустелі - з іншого. У двн. мові відзначено чотири ЛСВ лексеми weralt. Початкове wer- у словоформі weralt може бути співвіднесене з герм. *hwer- (з іє. *kwer), що має значення `людина' (порівн.: гот. wair `людина', двн. (h)wer). Корінь іє. *kwer мав також семантику `земля, ґрунт'. Таким чином, wer- формально пов'язане з іє. * kwer зі значенням `людина', `земля'. Звідси, двн. wer- містило семантику `земля людини', а в цілому weralt позначало в давнину `земля людини (велика)'. У свн. період розвитку німецької мови словоформа werlt мала сім ЛСВ. У свн. мові із цим словом відбулися семантичні зміни, на перший план виступають варіанти значення із семами `людина' і `вік людини'. При меншій частоті функціонування в порівнянні із двн. мовою у свн. розширюється сфера вживання werlt, про що свідчать зазначені ЛСВ. У рнвн. мові представлено сім ЛСВ В цьому періоді розвитку німецької мови домінували семи `людина', `вік', `простір'. Поява нових ЛСВ досліджуваної лексеми, а також збільшення частоти вживання вказують на розширення семантики welt у рнвн. мові.

· У міфологічних уявленнях германських народів земний світ, населений людьми, ввважався світом нижнім щодо неба. У двн. мові словоформа erda вживалася у трьох значеннях. Лексему erda, починаючи з X століття, використовували у значенні планети Земля, про це свідчать перші писемні пам'ятки, в яких мова йде про астрономію й про те, чим займається ця наука. Відзначені у двн. мові форми erda, aerda, erthu, herda зводяться до іє. кореня *er[t-, -u-] `земля'. Реконструйована прагерманська форма виглядає таким чином: *hwertha-. Згідно із законом Грімма герм. *hw походило з іє. *kw, а це, у свою чергу, дало підстави розглянути його як рефлекс іє. *kwertha зі значенням `земля, ґрунт'. Кінцеве *-ta вказує на множинність, значеннєва частина проявляється в іє. корені *kwer-. У свн. мові відзначено три ЛСВ лексеми erde. В цей період розвитку німецької мови домінують семи `твердиня' і `площина'. З даним словом відбулися семантичні зміни, так, зафіксовані у двн. мові варіанти значень `планета Земля' і `земна куля' відсутні у свн. мові. У рнвн. мові словоформа erde мала чотири ЛСВ. Варіанти значень `планета Земля' відзначені у двн. і рнвн. мові; ЛСВ `середовище перебування людей' відзначено у двн., свн. і рнвн. мові. Із цим варіантом значення не відбулися семантичних змін. Erde у рнвн. мало семантичне навантаження `твердиня', `площина' і `родючість'.

· У германській космогонії Небеса позначають трансцендентність, нескінченність, висоту, царство блаженства, вищу владу, порядок у Всесвіті. Вважається, що в далекій давнині індоєвропейці мали одне поняття, що поєднує `землю' і `небо', і пізніше корінь іє. *kem використовувався у германців для позначення неба, а у слов'ян - землі. Початковий приголосний вийшов з іє. * k-k- (згідно із законом Грімма) і в цілому утворює *ke-, що є спільним для всіх германських мов. Припускається семантичне й формальне споріднення himil і рос. земля, що зводяться до одного кореню. У двн. і свн. мові лексема himil мала три ЛСВ. Зі словом himel не відбулися семантичних змін у свн. мові, у відзначених ЛСВ домінують семи: `високий, найвища крапка', `покривало' і `безмежна влада'. У рнвн. мові в лексемі himmel відсутні які-небудь семантичні зміни в порівнянні із двн. і свн. періодами розвитку мови. Однак у рнвн. період при збереженому семантичному навантаженні розширюється сфера вживання цієї словоформи. В цей період розвитку мови himmel мала п'ять ЛСВ.

· Відповідно до германської міфології після створення світу люди повинні були жити в Мідгарді. Боги влаштовують небесний схил і визначають ролі Сонця (sol) і Місяця (mani) - сестри й брата. У двн. мові sunna мало семантичне навантаження `світло', `тепло'. Форма цієї лексеми виводиться з іє. кореня * swen, що походить від іє. *sвu, *su `світло'. В такому тлумаченні зазначені корені походять від назви Сонця. Таким чином, за назвою Сонця закріпилися дві кореневі форми *sвu і *su, які за своєю природою є синонімічними. У свн.і рнвн. мові з лексемою sunne не відбулися зміни на рівні сем, однак розширилася сфера вживання слова й збільшилася частота функціонування, що доводять статистичні показники, у переносному значенні ототожнюється зi щастям, з радістю.

· Mano - давнє загальногерманське позначення небесного тіла. Лексема mano виступала одним зі складників потрійного союзу: sunna - mano - sterno. Поняття Місяць ототожнювалося з поняттям Сонця у значенні `світло' і одночасно протиставлялося йому, що також доводять писемні пам'ятки двн. мови. Mano асоціюється зі значенням іє. кореня *menot `місяць; зміна місяця, місяць'. Значення лексеми зіставлялося також з поняттям mens `місяць' у зв'язку з тим, що Місяць змінював свої фази й у такий спосіб здійснювався відлік часу. Семантично спорідненим стосовно слова mano є також іє. корінь *me [d] `мандрівка, обхід' і *ma `вимір'. У свн. і рнвн. мові з лексемою mane відбувається семантична зміна у напрямі полісемізації: з XIV століття ця лексема вживається в темпоральному значенні `місяць', що має сему `вимір' і має два ЛСВ. У рнвн. мові значення `місяць' у плані відліку часу у рнвн. мові стає периферійним, ядерного значення знову набуває сема `світло'.

· Зірка в германській міфології - це світ у становленні. Лексема sterno у двн. мові мала семантику `світло', `безліч', `доля'. Sterno належить до іє. кореня *ster, що мав значення `розкиданий по небу'. Корінь іє. st?r вважається спорідненим щодо гр. ast?r, лат. stella. У свн. мові лексема stern мала чотири ЛСВ, ототожнювалася з поняттями Місяць і Сонце, у зв'язку з наявністю загальної ознаки `світло'; а також з поняттями доля й щастя, що мали спільну сему `доля'. У рнвн. період розвитку німецької мови словоформа stern, крім зазначених вище сем, має також семантику `високий', що властива himmel. За цією семантичною ознакою stern уживалося для опису чогось гарного, піднесеного й духовного.

· Таким чином, аналіз двн., свн. і рнвн. текстів, а також лексикографічних джерел засвідчив у більшості випадків розширення, а в деяких випадках звуження семантики слів лексико-семантичної групи "всесвіт". Різний якісний і кількісний склад ЛСГ у двн., свн. і рнвн. мові свідчить про зміну семантичних відносин усередині виокремленої групи. Перерозподіл семантики розглянутих слів усередині мікросистеми дуже часто відбувається під впливом історико-соціальних умов. Останнє припускає можливість проведення в перспективі спеціальних досліджень.

Основний зміст дослідження викладено в таких публікаціях

1. Лексико-семантическое значение слова die Erde в немецком языке (диахронический анализ) // Нова фiлологiя. - №4 (19). - Запорiжжя: ЗДУ, 2003. - С. 62-72.

2. Символика и семантика слов sunna `солнце', mano `луна', sterro `звезда' в древневерхненемецком языке // Новiтня фiлологiя. - №1(21). - Миколаїв: МДГУ, 2005. - С. 50-60.

3. Iнвентаризацiя лексико-семантичної групи iменникiв зi значенням астральної символiки в нiмецькiй мовi // Науковий вiсник Чернiвецького унiверситету. Германська фiлологiя. - Вип. 231. - Чернiвцi: Рута, 2005. - С. 47-56.

4. Инвентаризация ЛСГ имен существительных астальной символики в современном немецком языке (двн. язык)// Культура народов Причерноморья. - № 49. Симферополь: ТНУ, 2004. - С. 186-191.

5. Зародження життя і міфи давніх народів (огляд літератури) // Наукові праці. Філологія. - Т. 29. Вип. 16. - Миколаїв: МДГУ, 2004. - С. 97-102.

6. Факторы, определяющие лексическое значение слова // Матерiали наукової конференцiї. - Миколаїв: Вид. вiддiл МФ НаУКМА, 1998. - С. 125-129.

7. Лексико-семантическое значение слова // Матерiали мiжнародної наукової конференцiї. - Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2000. - С. 229-231.

8. Символика и лексическое значение himil `небо' в древневерхненемецком языке // Матерiали 5-ї мiжнародної мiждисциплiнарної науково-практичної конференцiї. - Харкiв: ХНУ, 2004. - С. 106.

9. Основные особенности развития семантики werlt в средневерхненемецком языке // Новітня філологія. - 2006. - № 4 (24). - С. 130-140.

Размещено на Allbest.ru