Модальні дієслова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Комунікація - це основа будь-якого суспільства. І в сучасному суспільстві все важливішою стає бізнес-комунікація. Через непорозуміння у сфері бізнесу можуть виникнути досить серйозні проблеми, тому варто звернути увагу на деякі аспекти перекладу у даній сфері. Окреме місце посідає питання перекладу модального дієслова may, що пояснюється певними особливостями в ході перекладу, про які необхідно знати.

Цю роботу присвячено особливостей передачі значення модального дієслова should (ought to) в текстах ділового дискурсу.

Актуальність обраної теми. Поняття дискурсу є одним із основних понять сучасної прагматичної лінгвістики та лінгвістики тексту. Сучасні уявлення про дискурс віддзеркалюють увесь хід лінгвістичної науки. У першій половині ХХ століття мовознавство протягом досить тривалого періоду було зосереджене на вивченні однієї з двох діалектично зв'язаних сторін мови - мовній системі, але, починаючи з другої половини 60-х років, центр уваги лінгвістів переноситься на іншу сторону цієї діалектичної єдності - мовленнєву діяльність та її продукт - дискурс, формальні характеристики якого були отримані у 1952 році З. Херрісом.

Хоча проблема дискурсу широко висвітлюється як вітчизняними, так і зарубіжними лінгвістами, таке важливе питання, як адресованість у дискурсі все ще залишається поза межами дослідження.

З іншого боку, у сучасній мовознавчій науці спостерігається підвищений інтерес до категорії модальності в її багатофункціональних виявах. Модальні відношення і засоби їх реалізації все частіше привертають увагу лінгвістів і стають об'єктом вивчення на формально-синтаксичному, семантико-синтаксичному, комунікативно-функціональному та текстовому рівнях.

Ґрунтовні дослідження категорії модальності репрезентовано працями В.В. Виноградова (1972), Н.Ю. Шведової (1980), Г.О. Золотової (1973), В.Г. Гака (1972), Н.А. Золототрубової (1975), Н.Д. Зайченко (1989). Інноваційні підходи в дослідженні цієї категорії спостерігаємо в роботах І.Р. Вихованця (1993), А.П. Грищенка (1997), Н.В. Гуйванюк (1997), Г.П. Немця (1999), Б.Є. Арама (1995), Є.А. Попова (2000) та ін. Проте явище модальності залишається об'єктом дослідження багатьох лінгвістів і воно завжди є актуальним. Адже важко передати будь-які мовні засоби без вираження модальності в них.

Мета роботи - вивчення та аналіз особливостей передачі значення модального дієслова should (ought to) - обумовила окреслення конкретних завдань:

- дослідити проблему визначення дискурсу в лінгвістиці;

- систематизувати знайдену інформацію;

- проаналізувати характерні особливості передачі значення модального дієслова should (ought to) в текстах ділового дискурсу;

- на підставі здійсненого дослідження зробити висновки стосовно передачі значення модального дієслова should (ought to) в текстах ділового дискурсу.

Вирішення поставлених завдань здійснювалось використанням методів перекладацького та лінгвістичного аналізу та методу кореляції соціальних явищ з мовними явищами та процесами.

Об'єктом нашого дослідження виступають модального дієслова should (ought to) в текстах ділового дискурсу.

Предметом дослідження є вивчення та аналіз особливостей передачі значення модального дієслова should (ought to).

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, його мета та завдання, описуються методи та об'єкт дослідження, використані у роботі матеріали та структура роботи.

Перший розділ присвячено вивченню поняття дискурсу у сучасній лінгвістиці. У розділі розглядається поняття дискурсу та досліджується діловий дискурс та його функціонально-стильові характеристики.

У другому розділі проаналізовані особливості передачі значення модальності в текстах ділового дискурсу, а саме модальність як функціонально-семантична категорія. Також, досліджено особливості передачі значення модального дієслова should (ought to) в текстах ділового дискурсу.

У висновку підбиваються підсумки, які було зроблено на основі теоретичного та практичного матеріалу роботи.

1. Поняття ділового дискурсу у сучасній лінгвістиці

модальність діловий дискурс лінгвістика

• У сучасної лінгвістиці антропоцентричний підхід та комунікативні дослідження призвели до виділення такої категорії мови, як дискурс. Дискурс - це комунікативна подія, що відбувається між мовцем і слухаючим (спостерігачем і ін.) у процесі комунікативної дії в певному тимчасовому, просторовому й інших контекстах. Ця комунікативна дія може бути мовною, письмовою, мати вербальні й невербальні складові (Тойн ван Дейк). Термін discourse вперше був уведений у науковий обіг в 1952 р. Харрісоном в контексті терміносполучення discourse analysis на позначення «методу аналізу зв'язного мовлення (або письма)» [1, c. 100]. Поступово дискурс став визначатися як деякий мовний абстракт, що віртуально існує у кожній національній мові, або штучні мовні обмеження, що виконують певну соціальну функцію, «сурогатні» субмови (мови науки, мистецтва, історії, економіки, медицини, мови політичних співтовариств [2, с. 16]) або мови для спеціального вжитку. Кожна така субмова створює власну картину світу, особливий «ментальний світ». У просторово-часовому континуумі живої мови вільно співіснують різні дискурси: міфологічний, релігійний, науковий, філософський, ідеологічний тощо.
• Дискурс - сукупність принципів, правил та істин, що дають можливість індивідові зорієнтуватися в просторі й часі на відповідній суспільно-економічної еволюції. Причому він відображає не лише теоретичні уявлення, а ментальний простір індивіда. Економічний дискурс розкриває теоретичну економію однак з розумінням того, що будь-яке економічне знання є відносним, не лише в мовній інтерпритації, а й математичній та іншій формалізаціях. Економічний дискурс розгортається за такими константами: виробництво - праця - вартість - багатство. Очевидно, методологічним ключем економічного дискурсу XXI стануть зміни сутностей цих понять.
• 1.1. Функціонально-стильові характеристики ділового дискурсу

Кожен дискурс - це особлива підмова, особлива мовленнєва практика, що застосовується у певних функціональних сферах мовної спільноти. Проблема визначення ділового дискурсу полягає, в першу чергу, у визначенні його місця в континуумі загальної національної мови (в нашому випадку - англійської). При цьому слід зазначити, що наукове обґрунтування поняття бізнесу як особливої форми економічної діяльності відбулося у 2-й половині 20-го ст., хоча перші спроби були зроблені Річардом Кантільйоном у 17-му та Жан-Баптістом Сейєм у 18-му ст. З розмежування економічної теорії на макро - та мікроекономіку (перша згадка про це датована 1933 р.) бізнес став предметом дослідження мікроекономіки, де і отримав своє наукове підгрунття. Таким чином, діловий дискурс (також бізнес-дискурс) можна вважати різновидом макроекономічного дискурсу, хоча існує думка, що відокремлення економічного дискурсу, незважаючи на бурхливий розвиток економічної термінології, не відбулося. [3, с. 12].

Хоча дискурс, який продукується на рівні макроекономіки або на рівні всього суспільства, також має свою мовленнєву практику, а саме: парламентські слухання з економічних питань, обговорення економічних законопроектів і постанов, економічні передвиборні програми депутатів, економічні студії та диспути, публічні виступи економістів, опитування громадської думки та референдуми тощо.

На відміну від економічного дискурсу, діловий дискурс актуалізується у чотирьох основних сферах. Це комерція, виробництво, фінанси та посередництво. Кожній із зазначених сфер притаманні свої особливості, спричинені: тематичним та інтенціональним спрямуванням, термінологією та особливостями її вживання, правилами професійної поведінки учасників спілкування, що дає підстави вважати їх різновидами ділового дискурсу.

В сучасній теорії дискурсу прийнято визначати такі його параметри, як стиль, жанр, регістр. Згідно Тойн ван Дейка, стиль залежить від типу дискурсу (новини, передова газетна стаття, політична пропаганда) або від точки зору мовця чи письменника. Стильовий аналіз може також визначати типові жанри (історія чи звіт), соціальну характеристику (формальний - неформальний), приналежність до певної культурної спільноти (англійської чи латиноамериканської) [4, с. 11-12].

Проблема стилів має глибоку історію, що бере початок з давньої Греції та Риму, розроблялася у «теоріях трьох стилів» в Європі в епоху літературного класицизму 17-18-го ст. та М.В. Ломоносовим в Росії. Основним принципом диференціації мови, згідно стильової характеристики, є добір і комбінація існуючих мовних засобів, що передбачає поняття норми. В мовознавстві стиль визначається як «різновидність мови, закріплена в певному суспільстві традицією за однією з найбільш загальних сфер соціального життя, і як така, що відрізняється від інших різновидів тієї ж мови за всіма основними параметрами - лексикою, граматикою, фонетикою» [13, с. 494].

В навчально-методичній та довідковій літературі офіційно-діловий стиль (від лат. officium - служба) визначається як «один з функціональних стилів літературної мови, який задовольняє потреби суспільства в оформленні ділових стосунків між організаціями й установами, а також між членами суспільства в офіційній сфері їх спілкування» [8, с. 182]. Офіційно-діловий стиль прийнято розмежовувати на два різновиди, або підстилі, - дискусійно-діловий та адміністративно-канцелярський; за класифікацією Д.Э. Розенталь та М.А. Теленкової, на офіційно-документальний та побутово-діловий [18, с. 345]. Дискусійно-діловий стиль (підстиль) вважається «різновидом публіцистичного стилю усного монологічного мовлення, який застосовується у виступах під час обговорення різноманітних питань на зборах трудових колективів, ділових нарадах, семінарах, засіданнях тощо» [8, с. 65]. Але м и не згодні з автором щодо приналежності дискусійно-ділового різновиду монологічного мовлення до публіцистичного стилю. Основною функцією публіцистичного стилю є вплив на політичну свідомість аудиторії (як правило на рівні суспільства в цілому), його твори є засобом суспільного виховання, формування громадської думки, засобом агітації та пропаганди. На противагу, офіційно-діловий стиль обмежений професійною сферою застосування, має дещо інші (неполітичні, а суто економічні) функції, хоча і передбачає інформативність та вплив на аудиторію, в даному випадку - професіональну.

Адміністративно-канцелярський підстиль - це «мова офіційних паперів, пов'язаних з виробничою діяльністю людей» [16, с. 7]. Наведена стильова характеристика обмежена поділом на усний та письмовий аспекти ділового дискурсу, ігноруючи жанрове розмаїття його усних та письмових проявів.

Поняттю жанру в англомовній теорії дискурсу відводиться значно більше уваги, ніж поняттю стилю, що пояснюється інтересом сучасної лінгвістики до соціальних аспектів мовлення і виділенням в ньому, згідно теорії мовленнєвих актів Остіна-Сьорля, мовленнєвих подій на зразок: молитва, проповідь, бесіда, пісня, промова, вірш, лист, роман. Іноді поняттям складний жанр (complex genre) підміняються поняття функціональний стиль, наприклад клерикальний (a church service) [31, с. 156].

У вітчизняній літературі жанр (фр. genre, від лат. genus (generis) - рід, вид) визначається як «різновид функціонального стилю, форма мовного спілкування, продиктована певними умовами побудови композиційно цілісного висловлювання. В офіційно-діловому стилі - це жанр наказу, протоколу, заяви і под.» [6, с. 60]. Якщо у визначенні говориться про мовне спілкування (а воно може бути як усне, так і письмове), то у наведеному прикладі відсутня ілюстрація його усної частини, а перелічені жанри ділового письмового спілкування далеко не повні. Навіть при першому перегляді можливих форм письмової комунікації у діловому дискурсі можна продовжити їхній перелік за рахунок таких жанрів, як анкета, діловий лист, звіт, пам'ятна записка, угода, інструкція, специфікація, прайс-лист, бізнес-план, фінансова документація. Усна частина ділового дискурсу передбачає такі основні жанри - співбесіда, телефонна розмова, нарада, ділові переговори, презентація, конференція, щорічні збори акціонерів. Поділ ділового дискурсу на усний і письмовий дещо штучний, тому що деякі жанри об'єднують обидві форми спілкування. Так, усна співбесіда може записуватися на аудіо - або відеоплівку з подальшим її обговоренням, результати співбесіди мають мати обов'язкову письмову фіксацію у вигляді анкети з оцінкою та висновками комісії щодо кандидата на посаду/співробітника; телефонні розмови на деяких фірмах також записуються на аудіоплівку з подальшою їх роздруківкою та обробкою; ділові/виробничі наради протоколюються та/або записуються на плівку; результати ділових переговорів письмово фіксуються у вигляді (попередніх) угод, результати конференцій та щорічних зборів акціонерів висвітлюються у матеріалах та звітах. Щодо презентації, то її повний текст або тези готуються заздалегідь у письмовому викладі. Вищесказане дає підстави говорити про певний симбіоз деяких жанрів ділового дискурсу.

Офіційно-діловий стиль відповідає офіційним стосункам, до яких належать виробничі стосунки та стосунки у сфері соціальних контактів (обслуговування). Офіційність/ неофіційність спілкування проявляється в його тональності. Тональність - це комплекс формально-змістових характеристик, які залежать від стосунків учасників дискурсу (комунікантів). Тональність визначається за такими параметрами: структурно-композиційна форма висловлювання, співвідношення вербальних та невербальних засобів, якість мовного продукту, добір мовних засобів. Офіційне спілкування більш регламентоване за формою (в межах певного жанру); більшою мірою спирається на вербальні, ніж на пара - та екстралінгвістичні засоби, менш емоційне; краще за якістю мовного продукту, менш імпульсивне і, як правило, підготовлене; оформлене мовними засобами в межах літературної норми [1, с. 57].

Тональність іноді визначається через регістри як ситуативно-обумовлені варіанти стилю. В межах офіційного стилю розрізняють паритетний та авторитарно-командний регістри. Термін «паритетний» застосовується на позначення спілкування рівноправних за соціальним статусом комунікантів. Авторитарно-командний регістр характеризує спілкування нерівноправних партнерів.

В першому розділі у центрі нашої уваги було поняття ділового дискурсу у сучасній лінгвістиці. Було досліджено діловий дискурс як комунікативне явище та його функціонально-стильові характеристики.

2. Особливості передачі значення модальності в текстах ділового дискурсу

2.1 Особливості передачі значення модального дієслова should (ought to) в текстах ділового дискурсу

Модальні дієслова виступають об'єктом даного дослідження в діловому дискурсі, в якому вони виступають домінантою вираження концепту) ради, рекомендації, побажання.

Значення модальних дієслів дуже важливе для прочитання їхньої функціональної семантики у реченні й далі у дискурсі. Справа в тому, що дискурсивна семантика самого модального дієслова залежить від його лексичного значення, дистрибуції (мікроконтексту) та авторської інтенції.

Модальне дієслово (should, ought to) є характерними рисами усного та письмового регістрів. У лінгвістиці модальність поради - це обумовленість ситуації різними (об'єктивними або суб'єктивними) факторами, які, з точки зору певної особи (суб'єкта модальної оцінки), надають пораду, рекомендують, а в деяких ситуаціях - докоряють.

Модальна семантика поради та докору в англійській мові виражається за допомогою модальних дієслів та синтаксичних конструкцій. Модальні дієслова (Ehrman 1966 «modals») [27, c. 84-86] також називаються допоміжними (modal auxiliaries Quirk 1982) в межах одного члена складного дієслівного присудка. Значення необхідності або повинності знаходять своє вираження у різних граматичних засобах - модальних дієсловах (should, ought to) модальних прислівниках (surely), модальних фразах (it is necessery).

Дієслово should може бути допоміжним або модальним. Should як допоміжне дієслово не має власного лексичного значення і використовується для Future in the Past (майбутнє в минулому) або ж форм умовного способу (Subjunctive 1, Subjunctive 2, Conditional Mood).

Як модальне дієслово should виражає:

а) пораду, рекомендацію, побажання, застереження,

You shouldn't worry. - Не хвилюйтесь.

If he asks for something to drink, give him fruit juice. He should be on soft foods soon. - Якщо він попросить що-небудь випити, дай йому фруктовий сік. Найближчим часом йому варто є легку їжу. (порада)

б) сумнів, обурення та інші емоції

Why should I put ideas in his head? - Нащо мені підказувати йому такі думки?

б) докір, співчуття,

If your Majesty would condescend to state your case, I should be better to advice you. - Якби ви, ваша величносте, ласкаво виклали суть справи, мені було б легше дати вам пораду

в) обов'язок, моральний обов'язок та певну необхідність,

None of this consequences should of course be ignored. - Про це не слід забувати

One should bear in mind though that Europe is getting less and less open to foreigners. - Слід також врахувати, що Європа дедалі більше закривається

г) ймовірність, припущення.

I should not wish a smarter assistant. - Вправнішого помічника годі й шукати

When I pay good money for a good article there should be an end of the business. - Коли я плачу гроші за гарний товар, то, здавалося б, на цьому справі й кінець

д) бажання

If not, I should much prefer to communicate with you alone - Якщо ні, то я волів би краще розмовляти з вами наодинці

If this young person should produce her letters for blackmailing or other purposes, how she is to prove her authenticity? - Якщо ця молода особа захоче скористатись листами для шантажу або чогось схожого на це, то як вона доведе, що вони справжні?

I should like to know who sold you the geese which you supplied to the Alpha. - Мені хотілось би знати, хто продав вам гусей, яких ви постачали Альфі?

Тимчасова віднесеність дії виражається за допомогою різних форм інфінітива, наступних за дієсловом should, але найчастіше правило узгодження часів не дотримується, особливо у разі використання перфектно інфінітива.

You should have told me sooner what agreements you brought with you. - Ти повинна була сказати мені відразу, які договори ти привезла.

Should з перфектний інфінітивом виражає:

а) дію, яка мала відбутися, але не відбулася (в позитивному реченні - Suppositional Mood)

If I had killed the real Strider, I could kill you. And I should have killed you already without so much talk. - Якщо я вбив цього Страйдера, значить я міг його вбити. І я повинен був і тебе, теж убити, без довгих розмов.

б) дію, яка не була потрібна або не повинна була відбутися, але відбулася (у негативному реченні - Suppositional Mood)

We could not have left any message behind for Gandalf otherwise. I don't know whether these Riders can read or not, of course, but I should not have dared to risk a written message, in case they got in and searched the house. - Ми не змогли залишити ніякого повідомлення для Гендельфа по-іншому. Звичайно, я не знаю, чи міг Вершник прочитати чи ні, але я НЕ повинен був насмілюватися і ризикувати відправляти письмове повідомлення, в цьому випадку вони могли отримати його і знайти будинок.

У значенні ймовірності should вживається для додання висловленню емоційної забарвлення (emotional should), може виступати як риторичним питанням або починатися з питального слова Why:

How should he play it now? He'd already said that the problems were not so bad. - Як він міг тепер зіграти це? Він уже сказав, що проблеми не такі серйозні.

При використанні should спочатку в прямій мові в теперішньому часі з подальшим перекладом в непряму мову в минулому часі, ні should, ні наступний за ним інфінітив дієслова (невизначена форма), не міняються.

Considering the merger, I thought you should get this at home and not the office - Враховуючи злиття компаній, я думав, тобі варто отримати це вдома, а не в офісі.

Модальне дієслово ought to має тільки форму теперішнього часу. І варто пам'ятати, що інфінітив, який використовується після цього модального дієслова, може бути Indefinite, Continuous або Perfect, які і допомагають нам відобразити той чи інший час в українській мові. Іншими словами, визначити час якого-небудь речення ми можемо за допомогою інфінітива. Наприклад:

I ought to buy something for tea, biscuits or sweets. (Дія відноситься до теперішнього часу) - Мені потрібно купити щось до чаю, печива або цукерок.

You ought to have decided that. (Дія відноситься до минулого часу. Воно було бажаним, але виконати його не змогли) - Вам слід було вирішити це давно.

You ought to be sleeping instead of watching a serial. (Дія відноситься до теперішнього тривалого часу) - Тобі слід вже спати, а не дивитися серіал.

Якщо проаналізувати переклад цих речень, можна виявити, що модальне дієслово «ought to» необхідно передавати у реченні за допомогою таких слів, як «треба (б), слід, слід було (б), ви б…». Якщо нам потрібна негативна фраза, перед цими словами ставимо негативну частку «не».

Модальне дієслово «ought to» служить нам для вираження:

а) поради, морального або соціального обов'язку.

We ought to weigh well what we can decide. - Нам слід добре подумати, перед тим, як щось вирішити.

He ought to have been more tactful. - Йому слід було бути більш тактовним.

I suppose we really ought not to be laughing at her, but I just can't help it. - Я думаю, нам не слід було б сміятися з неї, але я просто не могла втриматися.

I feel that I ought to spend more time with my children. - Мені здається, що мені потрібно проводити більше часу з дітьми.

You ought to be ashamed of yourself. - Тобі повинно бути соромно!

You ought to watch your weight. - Тобі варто стежити за своєю вагою.

б) твердої впевненості, яка передається словами «має бути».

He ought to have done what I told him. - Він, мабуть, зробив те, про що я йому говорив.

They ought to have come earlier. - Вони, мабуть, прийшли раніше.

в) зобов'язання, повинність, доцільність, бажаність:

Bill, `you oughtn't to have took up with us. - Біл, тобі не обов'язково йти з нами

б) припущення з великою часткою ймовірності (suppositon implying strong provability)

He ought to be comfortable here. - Йому, напевно, зручно тут.

в) осуд, докір, жаль (переважно з перфектний інфінітивом, який вказує на те, що висловлення відноситься до минулого часу):

You ought to have come in here and opened the window. - Тобі слід було прийти сюди і відкрити вікно.

г) захват, задоволення:

You ought to be on your way to a successful career in Gion. - Судячи з усього, ти на шляху до успішної кар'єри в Джіон.

Дієслово ought to - повинен, слід, слід було б - в поєднанні з Indefinite Infinitive вживається для вираження морального боргу, ради, які відносяться до теперішнього або майбутнього:

Your managers ought to be more careful. - Вашим керівникам сдід бути обережнішими.

Дієслово ought to в поєднанні з Perfect Infinitive вживається по відношенню до минулого часу і виражає осуд або докір за те, що не виконано або неправильно виконане.

You ought to have signed this agreement. - Вам слід було підписати цей договір.

В другому розділі у центрі нашої уваги була модальність як функціонально-семантична категорія. Було досліджено особливості передачі значення модального дієслова should (ought to) в текстах ділового дискурсу.

Размещено на Allbest.ru