Прийменник як службова частина мови

Размещено на http://www.allbest.ru

РОЗДІЛ 1. ПРИЙМЕННИК ЯК СЛУЖБОВА ЧАСТИНА МОВИ

1.1 Основні підходи до визначення статусу прийменника

У визначенні статусу прийменника в сучасному мовознавстві сформувалося три основних підходи. Перший, традиційний, є найбільш поширеним. Він кваліфікує прийменник як службове слово, що є засобом вираження граматичного зв`язку , ставлячи його в один ряд з повнозначними частинами мови, які виокремлюються за набором різнорідних ознак.

Другий підхід розглядає прийменник як самостійне слово. Надання йому статусу самостійного слова означає виділення в нього не тільки граматичного, а й лексичного значення, оскільки саме слову властива єдність лексичного і граматичного значень. За такого підходу лексичне значення прийменника ідентифікують з лексичним значенням повнозначних слів. Прибічником цієї концепції в українському мовознавстві є І. К. Кучеренко, який вважає прийменники прислівниками узагальненого значення.

Третій підхід визначає прийменник як особливу морфему. Концепцію морфемної природи прийменника теоретично обґрунтував Є. Курилович поглибив, розбудував і послідовно застосував на матеріалі прийменникової системи української літературної мови І. Р. Вихованець. Проаналізувавши прийменники за різними критеріями класифікації -- семантичним, синтаксичним, морфологічним, логічним та словотвірним, він переконливо довів їхнє суто синтаксичне призначення, надавши їм статус аналітичних синтаксичних морфем. У запропонованій морфемній концепції прийменник має лише граматичне значення і абсолютно позбавлений лексичного значення. Його функція, як було зазначено вище, полягає в тому, щоб перевести субсгантив із синтаксичної субстантивної позиції в позицію прислівника. Разом із таким субстантивом він є одним функціональним, синтаксичним, словом. Прийменникові, як наголошує далі І. Р. Вихованець, властиве значення семантико-синтаксичного відношення адвербіалізованого субстантива до інших компонентів речення або словосполучення. З формально-граматичного боку він указує на синтаксичну залежність субстантива від інших слів у реченні або від усього речення в цілому. Саме суто граматичне значення та семантика відношення прийменників свідчать про їхню спільність з іншими компонентами граматичної системи, що виражають відношення, тобто релятивну семантику. Функціонально вони співвідносяться із синтетичними морфемами -- закінченнями та суфіксами. Характерною особливістю синтетичних і аналітичних морфем є те, що вони виражають відношення лише в поєднанні з повнозначними словами.

Отже, прийменники -- це окремий тип слів-морфем, який найтісніше пов'язаний із синтетичними релятивними морфемами й основне функціональне призначення якого полягає в переведенні субстантива із синтаксичної субстантивної позиції в позицію прислівника.

1.2 Первинні і вторинні прийменники

За походженням прийменники поділяють на первинні (непохідні) та вторинні (похідні). До первинних зараховують найдавніші щодо виникнення прийменники, які тепер дериваційно не пов`язані з іншими словами.

Вторинними вважають прийменники, що походять з відповідних форм слів повнозначних частин мови, передусім прислівників, іменників та дієприслівників. Проте поділ прийменників на первинні й вторинні лише за одним критерієм -- відсутністю/наявністю в них співвідносних повнозначних лексичних одиниць -- ускладнений тим, що в деяких із них, зокрема таких, як крім, крізь, ради, завдяки та ін., відчуваються семантичні залишки слова, але в сучасній українській мові зникли слова, від яких вони утворилися, унаслідок чого похідні одиниці сприймаються як непохідні. Тому, крім цього основного критерію, слід враховувати й інші, за якими первинні прийменники відрізняються від вторинних, зокрема: 1) односкладовість, одноморфемність, корелятивність з префіксами, пор.: за, до, на, над, по, під, при та ін.; двоскладовість деяких із них зумовлена фонетичними причинами, пор. над будинком і наді мною, під будинком і піді мною; 2) широка полісемія; 3) більша відповідність в окремих позиціях значень прийменника й відмінка тощо.

Група первинних прийменників налічує близько 80 одиниць. Її ядро становлять діахронно первинні прийменники, які тепер не співвідносяться ні семантично, ні формально з будь-якою частиною мови: без, біля, в (у), від (од), для, до, з, за, к (рідковживаний), крізь, крім, між (межи), на, над, о (об), по, при, про, ради, серед, через, а також повз, проз, утворені внаслідок зрощення прийменників по, про із застарілим прийменником уз (вз), напр.: Удень і вночі, в будень і свята, спекотливу днину чи сльоту -- від зорі до зорі несе в полі свою трудову вахту господар землі (В. Скуратівський); Весело глянути на ці степи запорозької України; усе очі до тебе пригортають, а серце мліє, смутні думки летять у невідомий край, а за ними рветься і душа... (О. Стороженко); Один-однісінький серед морської рівнини бовваніє крейсер вдалині і, крім нього, ніде ні паруса, ні катерка (О. Гончар); Твої очі -- сині хмари, крізь які у день похмурий пробивається проміння твого серця золотого (О. Олесь).

Вторинні прийменники кількісно переважають первинні. Вони активно поповнюються новотворами. Залежно від типу співвідносних лексичних одиниць

вторинні прийменники поділяємо на п'ять груп:

1) прийменники, співвідносні з морфологізованими прислівниками: близько, вглиб (углиб У, вдовж: (удовж), вище, віддалік (оддалік), відносно, вподовж: (уподовж;), впоперек (упоперек), впродовж (упродовж:), всередині (усередині), вслід (услід), всупереч (усупереч), довкола (довкіл), довкруг (довкруги), збоку, зверх, зверху, ззаду, зсередини, ліворуч, мимо, навздогін (наздогін), навколо (навкіл), навкруг (навкруги), навперейми, навпроти, навстріч, назад, назустріч, наперед, напередодні, наперекір, наприкінці, напроти, недалеко, неподалік, нижче, обабіч, обіруч, обік, обіч, округ (округи), опісля, опріч, осторонь, пізніше (пізніш), після, поблизу, поверх, повздовж:, повище, подовж, позад, позаду, поздовж:, поодаль, попереду, поперек, поруч, поряд, посередині, праворуч, проти, раніше (раніш), спереду, супроти та ін., напр.: Забіліли сніги навколо Києва, загуляли хуртовини (О. Довженко).

Прийменники, співвідносні з адвербіалізованими безприйменниковими відмінковими формами іменників: кінець, коштом, край, круг, кругом; протягом, шляхом, напр.: Сидить батько кінець стола, На руки схилився (Т. Шевченко); Отак живе собі село мало не споконвіку, притулившись десь попід горою край тихої затоки, працює, плодиться, кохає, оре, сіє, годує хлібом світ, співає, сміється, плаче, помирає -- тихо, немовби в озері (О. Довженко); Кругом ставка... біліє смуга з вишневих та черешневих садків (І. Нечуй-Левицький); Навколо великих людей і круг їх пам'яті завжди точиться... боротьба (М. Рильський); Протягом століть дуже змінився вигляд осель на Україні (І. Крип'якевич);

прийменники, співвідносні з адвербіалізованими прийменниково-іменниковими формами (аналітичними прислівниками): в ім'я, за винятком, за допомогою, за посередництвом, за рахунок, з боку, з метою, з нагоди, з приводу, на випадок, на знак, на користь, на підставі, на предмет, на противагу, на честь, на чолі, під проводом, під час, у бік, у дусі, у напрямі, у напрямку, у період, у плані, у справах, у справі, через посередництво та ін., напр.: Хай важка дорога, Хай похмурі днини,-- Все зроби, що мога, На користь країни (П. Грабовський).

прийменники, утворені з морфологізованих або аналітичних прислівників і первинних прийменників: близько від, відповідно до, далеко від, залежно від, збоку від, недалеко від, незалежно від, неподалік від, обіруч від, віддалік (оддалік) від, осторонь від, подібно до, порівняно з, починаючи від, починаючи з, праворуч від, стосовно до, у напрямі до, у напрямку до, вслід за, згідно з, навздогін за, врівні з, нарівні з, на чолі з, одночасно з, паралельно з, побіч з, поруч з, поряд з, разом з, слідом за, у зв'язку з, з огляду на, у відповідь на та ін., напр.: Досліди показали, що кількість квіткових бруньок змінюється залежно від природно-сортових особливостей, умов живлення та довжини пагонів ("Наука і суспільство"); Вторинні прийменники зазначених груп розрізняються за ступенем входження до прийменникової системи сучасної української мови. Одні з них повністю набули системних ознак прийменників. Це переважно ті, що співвідносяться з морфологізованими прислівниками та адвербіалізованими безприйменниковими формами іменників. Решта вторинних утворень перебуває на стадії формування прийменника і виявляє виразну тенденцію до поповнення новими одиницями.

1.3 Семантичні типи прийменників

Семантична класифікація прийменників сучасної української мови грунтується на двох семантичних протиставленнях: 1) динамічність -- статичність; 2) контактність --дистантність. Основною є ознака контактність -- дистантність, тому що вона пронизує всю прийменникову систему, незалежно від лексичного наповнення відмінкових форм. Ознака динамічність -- статичність є додатковою, бо її виявляє тільки частина прийменників. Вона не властива тим із них, які вживаються з відмінковими формами іменників, що передають абстрактні значення. За цими та іншими допоміжними ознаками виділяють трирсновних семантичних типи прийменників:, 1) просторові; 2) темпоральні; 3) логічні [Вихованець 1980: 19--199].

ПРОСТОРОВІ ПРИЙМЕННИКИ

Просторові прийменники становлять основний тип, бо вони поєднуються з іменниками конкретної семантики, що формують ядро іменника як окремої частини мови, об'єднують найбільшу кількість одиниць, забезпечують досить докладну диференціацію просторового значення, є підґрунтям для виділення інших типів прийменників. Ці прийменники визначають такі основні параметри просторового значення: безпосереднє місце перебування предмета щодо просторового орієнтира, функцію просторової координати та сторону просторового орієнтира, щодо якої встановлюють потрібну точку в просторі, шлях руху, вихідний та кінцевий пункти руху тощо.

Група просторових прийменників досить численна. До її складу входять прийменники біля, близько, близько від, в (у), вглиб (углиб), вдовж (удовж), вздовж (уздовж:), вище, від (од), віддалік (оддалік), віддалік (оддалік) від, відносно, вподовж (уподовж:), впоперек (упоперек), впродовж (упродовж), всередині (усередині), всередину (усередину), вслід (услід) за, далеко, довкола.

при, проз, проміле, просто, проти, серед, слідом за, спереду, супроти, у бік, у напрямі, у напрямі до, у напрямку, у напрямку до, через та ін.

За основною семантичною ознакою просторові прийменники статичної локалізації поділяють на контактні й дистантні. Контактних прийменників налічується тільки 10. Вони вживаються із семантично нейтралізованими місцевим і родовим відмінками, утворюючи такі прийменниково-відмінкові сполуки: є + місц.в., в + род. в., всередині + род.в., зверху + род.в., на + місц.в., поверх + род.в., посеред + род.в., посередині + род.в., серед + род.в. Контактні прийменники можуть указувати на контакт із внутрішньою частиною просторового орієнтира (в + місц.в., в + род.в., всередині + род.в., серед + род.в.), з його поверхнею (на + місц.в., зверху + род.в., поверх + род.в.) або з внутрішньою частиною предмета чи його поверхнею недиференційовано (посеред + род.в., посередині + род.в.), напр.: В хаті стояла задуха, пахло сухими васильками... (М. Коцюбинський); Вона стояла серед світлиці рівна, поважна та струнка, неначе статуя побіди (І. Нечуй-Левицький); Гнат підійшов до печі, де на черені сушилося гарбузове насіння (І. Муратов); Вода його [Карпа] піддержувала, тихо водив він руками під нею і, мов... плітка, лежав увесь зверху води (Панас Мирний); ...посеред двору горить багаття (О. Гончар).

Контактні прийменники внутрішньої локалізації, у свою чергу, вказують на локалізацію в межах просторового орієнтира (в + місц.в., всередині + род.в.) і на локалізацію в його центральних межах (серед + род.в.), напр.: Спить спокійно у другій кімнаті кароокий смуглявий синок (В. Сосюра); Павлусь глянув, бачить,-- якась кімната з голими стінами, брудними, серед хати довгий стіл, нічим не накритий (Леся Українка).

Дистантні статичні прийменники утворюють велику, семантично розгалужену групу. Вони визначають п'ять видів дистантної локалізації щодо просторового орієнтира: 1) загальну дистантну локалізацію; 2) локалізацію за ознакою близькості -- віддаленості; 3) локалиацію по колу; 4) локалізацію між просторовими орієнтирами; 5) локалізацію щодо горизонтальної або вертикальної осі.

До прийменників, що передають загальну дистантну локалізацію, належать поза та за, які вживаються з орудним відмінком, напр.: Його [ранку] не було ще тут, у темній і задушній після ночі кімнаті, але там.., поза кімнатою, надворі, він уже був (Ю. Смолич); За Пслом розкинулися широкі простори лісів, ланів, лук (К. Гордієнко).

Локалізацію за ознакою близькості -- віддаленості визначають прийменники, що вживаються з родовим відмінком: біля, коло, побіля, близько, близько від, поблизу (поблиз), неподалік, неподалік від, недалеко, недалеко від, віддалік (оддалік), віддалік (оддалік) від, поодаль від, далеко від. Основним засобом вираження загальної просторової близькості до предмета є прийменник біля, стильовим еквівалентом якого виступає прийменник коло, напр.: Герман опинився недалеко вівчарської колиби, що стояла... біля обгородженої овечої кошари(І. Франко); Лежали запорожці коло возів і, попихкуючи люльками, з убивчим спокоєм дивилися на місто (О. Довженко).

Значно більше прийменників виражають значення просторової близькості з відтінком відносної віддаленості: близько, близько від, поблизу (поблиз), неподалік від, недалеко, недалеко від, напр.: -- Ще він нагинав ледве не до землі прутку молоду яворину, одну з тих, що ростуть на подвір'ї і неподалік муру (О. Гончар).

Кілька прийменників передає значення просторової віддаленості: віддалік (оддалік), віддалік (оддалік) від, поодаль від, напр.: Стояла удовина хатка на луці під горою, оддалік собі від усякого іншого житла (Марко Вовчок); Випрану сорочку [нейлонову] краще сушити поодаль від джерела тепла.

На значний ступінь просторової віддаленості вказує лише прийменник далеко від, напр.: Але як міг її аж тут, у гущавині, досить далеко від берега помітити Миколай, що був усе зайнятий? (Г. Хоткевич).

Просторові прийменники, за допомогою яких утворюються форми зі значенням шляху руху, виявляють основне семантичне протиставлення контактність / дистантність. Контактних прийменників три -- через, крізь і по. Перші два, вживаючись зі знахідним відмінком, вказують на наскрізний рух у межах просторового орієнтира, напр.: Краплі сонця проривались через листя і сипались гарячими плямами на доріжки, на зелену траву (І. Нечуй-Левицький); Сонце вже сховалося за вільшечки, пустило крізь листя тоненькі рожеві стріли (Г. Тютюнник). Прийменник по з місцевим відмінком визначає шлях руху поверхнею або в межах чого-небудь, напр.: По діброві вітер віє, Гуляє по полю (Т. Шевченко).

Дистантні прийменники визначають чотири основних різновиди шляху руху: 1) динамічну локалізацію позаду рухомого предмета: за + ор.в., вслід (услід) + дав.в., вслід (услід) за + ор.в., слідом за + ор.в., навздогін + дав.в., навздогін за + ор.в., позад + род.в., позаду + род.в., напр.: Побігла дівчинка за саньми... (Г. Хот-кевич); Служниця лізе вгору і присвічує ліхтарем в'язневі, що лізе слідом за нею (Леся Українка); ...вона кинулась навздогін за дітьми (М. Коцюбинський); 2) лінійну динамічну локалізацію близько просторового орієнтира: мимо + род.в., повз + зн.в., попри + зн.в., проз + зн.в., напр.: Пройшли мимо здоровенних довгих складів, що тяглися в темряві, як вулиця... (Г. Тютюнник); Мандрівників, що проїжджали повз Україну, приємно вражала врода українських дівчат, їхня охайність і співучість (В. Супруненко); Хоча я й переходжу щодня по чотири рази попри дім Обринських, про неї я нічого не знаю (О. Кобилянська); Проз їх двір ішла Мотря в квітках та стрічках (І. Нечуй-Левицький); 3) динамічну локалізацію щодо просторового орієнтира, який рухається у протилежному напрямку: назустріч + дав.в., навстріч + дав.в., напр.: Так по ланцюгу вістка про напад чужинців докочувалась до Запорозької Січі, звідки назустріч ворогу наступало військо ("Легенди та перекази про Савур-могилу"); / молода рибачка з кручі Стежками мчить мені навстріч, Сніданок в кошику пахучий,-- Це після моря добра річ... (М. Нагнибіда); 4) динамічну локалізацію в напрямку перетину руху предмета, що виступає просторовим орієнтиром: навперейми + дав.в., напр.: Тимко зодяг картуз, крутнувся до дверей. Дівчина кинулась йому навперейми (Г. Тютюнник).

Значення вихідного пункту руху виражають прийменники з динамічним родовим відмінком, причому вони вказують на різну локалізацію вихідної точки руху, а форма родового відмінка передає динамічне значення віддалення: від (од), з (із, зі), з-за, з-межи (з-між), з-над, з-перед, з-під, з-поза, з-позад, з-поміж (з-помежи), з-понад, з-поперед, з-попід, з-посеред, з-проміж. Контактні прийменники визначають вихідну точку руху, що міститься: 1) у межах просторового орієнтира, всередині предмета: з, зсередини, напр.: Він уклонився і, злегка похитуючись, поважно вийшов з кімнати (В. Винниченко); -- Це хліб хазяйський. Ось дивись! Та й висмикнув зсередини стога жменю жита (Панас Мирний); 2) на поверхні предмета: з, напр.: З тернового куща, недалеко стежки, злетіла якась заспана пташка (Г. Косинка).

Дистантні прийменники, вживаючись із родовим відмінком, конкретизують Дистантну щодо просторового орієнтира локалізацію вихідного пункту руху,вказуючи на: 1) початкову межу руху: від, напр.: Човен відривається від берега;

2) загальний напрямок руху від предмета: від, з, напр.: Від моря дув сильнийвітер; Легенький вітерець подихає з теплого краю, перебігає з нивки на нивку,живить, освіжає кожну билинку... (Панас Мирний); 3) рух з місця, розташованого з протилежного боку предмета {з-за, з-поза, з-позад) або перед предметом{з-перед, з-поперед), напр.: З-за садка, здавалося, одразу за ним, підіймалася супроти полуденного сонця велика, у півнеба, синя хмара... (Г. Тютюнник); Школярвискочив з-перед автобуса; 4) рух з місця, розташованого над предметом {з-над,з-понад), під предметом {з-під, з-попід), або оточеного кількома предметами{з-межи (з-між), з-поміж, з-помежи, з-проміж), напр.: Так застало його йранішнє сонце, коли визирнуло з-понад чорних бориславських дахів... (І. Франко);З-під колоди шмигнуло дві перелякані ящірки і пошились в папороть... (І. Нечуй-Левицький); Телефоніст вийшов з-поміж гіллястих дерев, усміхаючись роті(О. Гончар).

Значення кінцевого пункту руху передають просторові прийменники, поєднуючись із динамічним знахідним і рідше -- родовим відмінками: в + зн.в.,до + род.в., всередину + род.в., на + зн.в., за + зн.в., поза + зн.в., між: (межи) +зн.в., поміж (помежи) + зн.в., проміж + зн.в., по + зн.в., над + зн.в., понад +зн.в., під + зн.в., попід + зн.в., поперед + зн.в., рідковживаний к + дав.в., у напрямі до + род.в., у напрямку до + род.в. Контактні прийменники в, до, всередину, на з відповідними динамічними відмінками вказують на кінцеву точку руху,що міститься всередині або на поверхні предмета, напр.: Він в'їхав у вузьке міжгір'я (М. Коцюбинський); Парубок відкрив двері, що чимось були підперті зсередини, увійшов до хліва... (Г. Тютюнник); Пасажири зайшли всередину вокзалу;Горобці прилетіли на тік. »

Дистантні прийменники в сполуках із динамічними відмінками визначають шість основних параметрів кінцевої точки руху: 1) рух у бік предмета: на + зн.в., до + род.в., в + зн.в., в бік + род.в., у напрямі + род.в., у напрямі до + род.в., у напрямку + род.в., у напрямку до + род.в., к + дав.в., напр.: Автомобілі мчали на Київ; Від широкого шляху, що пролягав селом, бігли врозтіч мальовничі вулички й стежки до розкиданих у зелені подвір'їв та хат (О. Довженко); Ми йдемо серединою бульвару в напрямку до східців у порт (Ю. Яновський); Коли не забредеш к Мірошнику, бувало, У нього є і хліб, і сіль, і сало (Є. Гребінка); 2) рух у простір за предметом: за + зн.в., поза + зн.в., напр.: Сонце зайшло за хмару;

3) рух у простір з переднього боку предмета: перед + зн.в., поперед + зн.в., напр.:Приїхала фірою на вулицю Куліша перед батьківський дім, забрала звідтіль, щобуло їй потрібно (І. Вільде); 4) рух у простір вище предмета: над + зн.в., понад +зн.в., напр.: Вітер поніс голос трембіти над гору; 5) рух у простір нижче предмета: під + зн.в., попід + зн.в., напр.: Ящірка шмигнула під камінь; 6) рух у простір,обмежений двома або кількома предметами: між (межи) + зн.в., поміж (помежи) + зн.в., проміж: + зн.в., напр.: В нестямі дерлися кудись між: стрімке камінняі знову скочувались вниз (О. Гончар).

ТЕМПОРАЛЬНІ ПРИЙМЕННИКИ

У сучасній українській мові темпоральних прийменників менше, ніж просторових. Більшість із них формально споріднена з просторовими, пор.: близько, в, від (од), вслід (услід) за, слідом за, до, з, за, між: (межи), поміж: (помежи), на, над, перед, під, по, при, проти, серед, посеред, через. Решта темпоральних прийменників сформувалася у сфері темпоральних відношень, пор.: напередодні, наприкінці, о (об), одночасно з, під час, пізніше (пізніш), після, опісля, починаючи з, протягом, раніше (раніш), у процесі.

Основне семантичне протиставлення контактність -- дистантність у темпоральних прийменників модифікується в одночасність -- різночасність явищ. За цією ознакою протиставляються форми в + зн.в., в + місц.в., з + ор.в., за + ор.в., на + зн.в., на + місц.в., при + місц.в., серед + род.в., посеред + род.в., о (об) + місц.в., впродовж (упродовж) + род.в., наприкінці + род.в., протягом + род.в., під час + род.в., одночасно з + ор.в., у процесі + род.в. формам близько + род.в., перед + ор.в., напередодні + род.в., проти + род.в., над + зн.в., раніше (раніш) + род.в., до + род.в., по + зн.в., після + род.в., опісля + род.в., по + місц.в., через + зн.в., вслід (услід) за + ор.в., слідом за + ор.в., пізніше (пізніш) + род.в., між: + ор.в., поміж: + ор.в. Лише три форми -- за + зн.в., за + ор.в., під + зн.в.-- можуть передавати значення одночасності й різночасності. Більшість прийменниково-відмінкових форм із значенням одночасності вказує на проміжок часу, частково заповнений повідомлюваним явищем. Найуживанішим серед них є прийменник в, що поєднується зі знахідним відмінком іменників, які є назвами днів тижня, частин доби, пір року, загальних часових понять, явищ, дій, процесів тощо, пор.: у понеділок, у ніч, у весняний день, у цей період, у жнива і т. д., напр.: В понеділок Антосьо вже й не пішов у клас: втік до Ковинського... (А. Свидшщький); В цей час студенти заметушилися і стали бігти до дошки об'яв (Г. Тютюнник); Уроки князювання Володимира Русь підтримувала широкі міжнародні зв'язки, зокрема з Візантією, Німеччиною, Римом, Польщею, Болгарією, скандинавськими країнами ("Український історичний календар").

Решта прийменниково-відмінкових форм, що реалізує одночасність, окреслює означену тривалість. Основним засобом її вираження є прийменник протягом з родовим відмінком, напр.: Протягом зими снігу майже не було (О. Гончар). Менш уживані форми впродовж: (упродовж:) + род.в., за + зн.в., на + зн.в., напр.: Упродовж: свого майже трьохсотлітнього існування козацтво відіграло визначну роль в історії України ("Гетьмани України"); За 10років після загибелі Полуботка відбулося чимало змін на Україні (М. Василенко); За десятиліття князювання Володимира збудовано оборонну систему вздовж: Десни, Остра, Тру-бежа, Сули, Стугни ("Український історичний календар").

Темпоральні прийменники, що передають різночасність, становлять дві підгрупи: 1) часової попередності; 2) часової наступності. До першої підгрупи належать прийменниково-відмінкові форми до + род.в., перед + ор..в., напередодні + род.в., проти + род.в., над + зн.в., під + зн.в.,раніше (раніш) + род.в., по + зн.в., які розрізняються лише відтінками значення попередності в межах неозначеної тривалості часу: до передає найзагальніше і недиференційоване передування в часі якомусь часовому орієнтирові, перед указує на ближче, порівняно з прийменником до, передування; напередодні позначає один з моментів за день до проміжку часу, визначеного часовим орієнтиром; над, під виражають відносно близьку щодо часового орієнтира попередність; проти визначає найближчу часову попередність; раніше (раніш) передає загальну часову попередність, напр.: Про все домовилися до виїзду з міста; Про все домовилися перед виїздом з міста; Про все домовилися напередодні виїзду з міста; ...а далі вже, під ранок, вони [розквітлі дерева], ніби омившись свіжістю, починають теж: розвиднятися разом із досвітком, і недавно прижухле їхнє світло займається невмитою внутрішньою снагою (Є. Гуцало); Куди ти йдеш проти ночі? Бабуся вставала завжди раніше сонця.

Підгрупа зі значенням часової наступності об'єднує прийменниково-відмінкові форми після + род.в., опісля + род.в., по + місц.в., за + ор.в., за + зн.в., вслід (услід) за + ор.в., слідом за + ор.в., пізніше (пізніш) + род.в., через + зн.в., які так само розрізняються відтінками значення наступності, стилістичними характеристиками та сферою використання.

ЛОГІЧНІ ПРИЙМЕННИКИ

Логічні прийменники становлять особливий семантичний тип прийменників. Подібно до просторових і темпоральних, вони протиставляються за семантичною ознакою контакність -- дистантність, яка модифікується в них в ознаку одночасності -- різночасності.

Логічні прийменники виражають такі різновиди логічного зв'язку між явищами: відношення причини, мети, відповідності та допустові відношення. Для передавання цих відношень використовуються прийменники в, від, для, з, за, завдяки, на, під, по, при, про, ради, через, задля, заради, попри, внаслідок (унаслідок), всупереч (усупереч), наперекір, відповідно до, в ім'я, залежно від, зважаючи на, згідно з, з метою, з нагоди, з огляду на, з приводу, на випадок, на знак, на підставі, на предмет, на честь, незалежно від, незважаючи на, у відповідь на, у зв'язку з, уразі, у результаті та ін.

Ядро логічних прийменників формують ті, що передають причинові та цільові відношення. Значення причини виражають прийменниково-відмінкові форми через + зн.в., від (од) + род.в., з + род.в., за + зн.в., за + ор.в., внаслідок (унаслідок) + род.в., у результаті + род.в., завдяки + дав.в., у зв'язку з + ор.в., з приводу + род.в., з нагоди + род.в., на підставі + род.в., з огляду на + зн.в., зважаючи на + зн.в. Основним виразником причинового значення є прийменник через, навколо якого групуються інші прийменники, що надають причиновому значенню різних додаткових семантичних відтінків, а саме: від, з -- відтінку походження явища, за + зн.в.-- відплати або підстави, за + ор.в.-- перешкоди, завдяки -- сприяння реалізації явища, внаслідок (унаслідок), у результаті -- результативної причини, у зв'язку з-- взаємозв'язку явищ, з приводу, з нагоди -- приводу, мотиву, з огляду на, зважаючи на -- врахування або обгрунтування, на підставі, на основі -- спирання на щось, Грунтування на чомусь, напр.: ...Сагайда по всій формі відрапортував, що в його мінометній роті вибув із строю через поранення командир взводу Євген Черниш (О. Гончар); Як же ти глянеш в очі батькові старому, що згинув від одчаю через тебе? (Леся Українка); І не схилена вона, але від старості ніби поменшала (Б. Харчук).

Причинові прийменники розрізняються також сферами свого стильового використання. Кілька похідних прийменників, зокрема внаслідок (унаслідок), у зв'язку з, з огляду на, зважаючи на, на підставі, на основі, вживаються переважно в науковому та діловому стилях. Непохідні прийменники через, від, з, за співвідносяться насамперед із розмовним і художнім стилями, хоч можуть проникати і в інші стилі сучасної української мови. Саме тому причинові прийменники вважають семантико-стильовими синонімами. прийменник причиновий протиставлення

Цільові відношення виражають прийменниково-відмінкові форми для + род.в., на + зн.в., з метою + род.в., під + зн.в., по + зн.в., задля + род.в., ради + род.в., заради + род.в., на предмет + род.в., в ім'я + род.в., в + зн.в., про + зн.в. Цільові прийменники поділяють на дві підгрупи: 1) прийменники, що виражають відношення власне мети: для, -наг з метою; на предмету під, Уіб, за, в, про. . Основним засобом вираження власне мети є прийменник для, що має стильові варіанти з метою (науковий стиль), на предмет (діловий стиль), пор.: Скільки не судилося страждати, Все одно благословлю завжди День, коли мене родила мати Для життя, для щастя, для біди (В. Симоненко); У перекладі з французької [етюд] означає вивчати, студіювати. В образотворчому мистецтві -- це твори.., виконані з метою поглибленого, деталізованого вивчення натури ("Наука і суспільство"); ...зайшов до голови в кімнату на предмет роз'яснення деяких питань, що самого комірника непокоїли (Остап Вишня). Решта прийменників передають значення мети переважно в художньому та розмовному стилях, напр.: Братство вибирало щороку чотирьох старших братів, і вони доглядали церковної каси і скликали братчиків на наради (І. Крип'якевич); Треба було наперед вирубувати і корчувати ліс, щоб добути кусень землі під засів (І. Крип'якевич); Жінка пішла по воду; Щотижня він ходить до лісу по гриби; Син приїхав до батьків по дітей; 2) прийменники, що надають значенню мети відтінку присвяти, пожертви: задля, ради, заради, в ім 'я, напр.: Хіба ж не я... хіба ж не ми У рукопашному стремлінні В космічні гони безгомінні Ішли одчайно проти тьми... І умирали, як солдати, В ядрі розлущуючи атом Задля живих! (Б. Олійник); Вольовий, пронозуватий, бідовий, він міг піти на що завгодно ради свого підрозділу (О. Гончар); Бо живе на світі жайворонок заради своєї пісні (Є. Гуцало); Моральним подвигом можна назвати те, що здійснив І. Котляревський в ім'я свого народу, в ім'я людської культури (О. Гончар).

Кілька похідних прийменників вживається для вираження значення, яке розвинулося в межах причиново-цільових відношень,-- значення недиференційованої зумовленості, нерозчленованої мотивації. Серед них -- на честь, на знак, У відповідь на, напр.: Кобзарі користувалися пошаною серед козацтва й взагалі серед українських народних мас.

Размещено на Allbest.ru