Вступ до мовознавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний лінгвістичний університет

Самостійна робота

зі «Вступу до мовознавства»

Виконала студентка І курсу

факультету германської філології

групи МНім 29-13

Малова Валерія

Київ - 2014



1. Мовний апарат, його будова

Активні й пасивні органи мовлення. Роль центральної нервової системи і слухового апарату в утворенні та сприйманні звуків.

Схема мовного апарату людини:

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Активні й пасивні органи мовлення. Роль центральної нервової системи і слухового апарату в утворенні та сприйманні звуків.

За участю артикуляції органи мовлення поділяються на активні й пасивні:

Активні органи - рухомі, вони виконують головну роботу при творенні звуків. До них належать язик, губи, нижня щелепа, м'яке піднебіння та язичок, з урахуванням середнього і нижнього поверхів мовленнєвого апарата, сюди відносять діафрагму, легені.

Пасивні органи - нерухомі й виконують при творенні звуків допоміжну функцію. До них належать зуби, альвеоли, тверде піднебіння, задня стінка зіва, верхня щелепа й порожнина носа. Умовно можна виділити три "поверхи" мовленнєвого апарату -- нижній, середній і верхній. Кожен із трьох поверхів органів мовлення виконує певні функції. Діафрагма, легені, бронхи і трахея є джерелом струменя повітря, яке використовується для творення звуків. Гортань - джерело голосу і шумів. Надставна труба (порожнина рота і носа) -- джерело обертонів і резонаторних тонів.

Визначальну роль у творенні звуків людської мови відіграє центральна нервова система, яка керує роботою мовного апарату. Доведено, що основна відповідальність за промовляння звуків лежить на лобовій частині лівої півкулі мозку. У скроневій частині цієї ж півкулі міститься слуховий центр мови -- мовно-слуховий аналізатор, який контролює мовлення людини й забезпечує адекватне сприйняття та розпізнання нею звуків чужого мовлення.

Голосні й приголосні розрізняються й за артикуляційними характеристиками. Так, при творенні голосних у мовленнєвому апараті немає перешкоди. При творенні приголосних видихуваному повітрю доводиться долати перешкоди. Різною є і м'язова напруга: при творенні приголосних вона є значно більшою. Крім того, у творенні голосних беруть участь інші м'язи, ніж у творенні приголосних. Особлива функція голосних полягає в тому, що вони є складотворчими.

Артикуляція звука /три фази артикуляції/ та артикуляційна база. Зміна об'єму й форми резонатора під час творення звуків. Місце перепони на шляху видихуваного повітря і способи подолання перепон.

Артикуляція - це утворення звуку,тобто робота апарата мовлення, необхідна для отримання даного звука. Артикуляція всіх звуків полягає у видозміні резонаторів для витворення звуку, а для приголосних ще в утворенні на шляху повітряного струменя перешкоди, яка долається в процесі вимови звука[Карпенко Ю.О. 1991, с. 61].

Три фази артикуляції:

1. Екурсія. Підготовка органів мовлення до вимови звука, початковий рух органів?мовлення (від лат. ехсигхіо -- «вибігання, вилазка, приступ»).

2. ?Витримка. Положення органів мовлення в момент.?

3. Рекурсія. Повернення органів мовлення у вихідне положення (від лат. гесипіо -?«повернення, відступ») [Карпенко Ю.О. 1991, с. 61].

Артикуляційна база- сукупність артикуляційних навичок, характерних для певної мови, називається артикуляційною базою [Карпенко Ю.О. 1991, с. 62].

Резонатор - порожнє тіло з твердими стінками й отвором певного розміру. Самі обертони є слабкими, але їх звучання може бути посилене резонатором - тілом, у якому відбувається явище резонансу.

Явище резонансу полягає в тому, що коливання звучного тіла викликають коливання іншого тіла, яке перебуває в замкнутому просторі (в порожнині).

Резонатором при творенні звуків мовлення є порожнина рота, носа і глотки, яка під час вимови різних звуків змінює свою форму й об'єм, що зумовлює появу різних резонаторних тонів, тобто утворення різних звуків.Зміна форми резонаторів, яка посилює певний обертон, визначає відмінності в тембрі звука. Два звуки можуть бути однаковими за основним тоном, але різними за тембром [Кочерган М.П. 2000, с. 105].

Звуки мовлення можуть бути розкладені на ряд простих коливань, які утворюють певний спектр.Характерні ознаки спектра, тобто тони звука, які найбільше посилюються впливом резонаторів, називають формантами.

Чотири можливі розташування перепони на шляху видихуваного повітря:

1) на губах -- виникають губні м, в, п, б, ф;

2) на зубах -- виникають зубні д, т, з, д€з, с, ц, л, н;

3) на піднебінні -- виникають передньопіднебінні р, й, ш, ч, ж, дж;

4) у задній частині ротової порожнини -- виникають задньоротові г, к, х, ґ;

Три можливі способи подолання перепони:

1) видихуване повітря прориває перепону -- виникають зімкнені б, ґ, к і под.;

2) повітря проходить крізь щілину -- виникають щілинні з, с, х і под.;

3) повітря спочатку прориває перепону, а потім проходить крізь щілину -- виникають зімкнено-щілинні дз ,дж , ц, ч[Зіндер Л.Р. 1974, с. 78].

Проаналізуйте схему будови апарату мовлення, що наведена у підручнику Карпенка Ю.О. “Вступ до мовознавства” (1991) і вкажіть, які органи мовлення при вимові звуків є активними, а які - пасивними.

Активні (рухомі) органи мовлення:

- легені;

- голосові зв'язки;

- язик;

- м'яке піднебіння;

- язичок;

- губи.

Пасивні (нерухомі) органи мовлення:

- зуби;

- альвеоли;

- тверде піднебіння

Опишіть артикуляцію органів мовлення у процесі вимови звуків: [а], [о], [у], [м], [л], [с], [с'], [т].

При вимові звука [а] ротова порожнина розкрита найширше, при найнижчому піднятті язика, тіло якого відтягнене назад - до стінки глотки. Спинка язика в задній частині мінімально піднята вгору, губи при артикуляції активної участі не беруть. м'яке піднебіння утворює зімкнення з задньою стінкою глотки й тим самим закриває прохід, що веде в носову порожнину. Отже, [а] - не лабіалізований голосний заднього ряду, низького піднесення.

При вимові звука [у] відсутня перешкода і струмінь повітря проходить вільно, вимовляється з участю витягнених і заокруглених губ, м'яке піднебіння підняте і закриває прохід повітря в ніс, м'язи більш напружені, при найвищому піднятті язика, тіло якого відтягнене назад, спинка язика максимально піднята вгору. Отже, [у]- лабіалізований голосний заднього ряду, високого піднесення.

При вимові звука [о] - губи витягнені вперед, округлені.Відстань між зубами менша, ніж під час вимовляння звука а. Кінчик язика відтягнений від нижніх зубів.Спинка язика не дуже високо піднімається в напрямі до м'якого піднебіння, яке закриває прохід у носову порожнину.Голосові зв'язки вібрують.Отже, [о] - голосний звук заднього ряду, середнього піднесення.

При вимові [м] - верхня і нижня губи зімкнені.Язик вільно лежить у ротовій порожнині або набуває положення наступного звука.М'яке піднебіння опускається, утворюючи отвір для проходження струменя повітря через ніс. Під час вимовляння звука голосові зв'язки вібрують. Отже, [м] - губний зімкнений-чистий сонорний приголосний.

При вимові [т] - губи й зуби під час вимовляння звуків набувають положення наступної голосної.Кінчик язика разом з передньою спинкою впирається у верхні зуби та альвеоли.Бокові краї язика прилягають до верхніх кутніх зубів, утворюючи перепону для повітря.Сильний струмінь повітря розриває зімкнення між самою передньою частиною спинки язика і верхніми зубами.Отже, [т] - шумний, глухий, зубний, зімкнений чистий, твердий.

При вимові звука [с] присутній тільки шум, активну участь приймає стінка язика, притиснута до піднебіння, а кінчик опускається вниз, вимова закінчується щілиною. Отже, [с]- шумний(глухий), передньоязиковий зубний, щілинний.

При вимові [с `] ситуація схожа на [с] тільки відбувається зсув у напрямку до середнього піднебіння, що свідчить про м'якість.

При вимові [л] - губи й зуби набувають положення наступного голосного.Кінчик язика змикається з верхніми зубами та початком альвеол.Бокові краї язика з одного або з обох боків опущені й утворюють щілини з верхніми боковими зубами, крізь які проходить видихуваний струмінь повітря.Задня частина спинки язика піднімається в напрямі до м'якого піднебіння, внаслідок підняття кінчика та задньої спинки язика передньо-середня його частина ввігнута (має сідлоподібну форму).М'яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину.Голосові зв'язки вібрують.Отже, [л] - сонорний, зубний, щільний боковий, твердий.

Вимовте 5 звуків української мови, при артикуляції яких голосові зв'язки дрижать, і 5 звуків, при артикуляції яких голосові зв'язки не працюють.

1. Звуки, при яких голосові зв'язки дрижать: [р]; [ж]; [д]; [б]; [з].

2. Звуки, при яких голосові зв'язки не працюють: [п]; [к]; [ш]; [с]; [х]

Назвіть звуки української та виучуваної мов, при вимові яких беруть участь губи.

Англійська мова: [р]; [b]; [m]; [w]; [f]; [v].

Опишіть артикуляцію звуків української мови [г] та [ґ].

При вимові звука [г] шум переважає над голосом, твориться в порожнині глотки, твориться при неповному зімкненні, внаслідок чого утворюється щілина і повітря, проходячи, утворює шум.

При вимові звука [ґ] шум переважає над голосом, твориться при миттєвому розкритті зімкнення.

2. Розвиток лексики. Лексикографія

Історичні зміни в лексиці. Застарілі слова. Неологізми. Зміна значення слів. Способи збагачення словникового складу мови.

Є чотири типи змін у лексико-семантичній системі: 1) зникнення слів; 2) зникнення значень слів; 3) поява нових слів; 4) поява нових значень. Ці лексико-семантичні зміни відображені в таких поняттях, як архаїзми, історизми, неологізми і запозичення.

Неологізми (ВІД гр. neos "новий" і logos "слово") - нові слова, що виникли за пам'яті людей, які їх використовують. Наприклад: унсовець "член організації УНСО", посадовець "посадова особа", бомж "людина без постійного місця проживання", кравчучка "ручний візок".

Архаїзми (від гр. archaios "стародавній") - застарілі слова, які вийшли з активного вжитку, але збереглися в пасивному словнику. Наприклад: чадо "дитина", лицедій "артист", зигзиця "зозуля", десниця "рука", самокат "велосипед", аероплан "літак" та ін.

Історизми -- слова, які вийшли з ужитку в зв 'язку зі зникненням позначуваних ними понять. Наприклад: війт "сільський староста", осавула "прикажчик у панському будинку", волосний "посадова особа, яка працювала у волосній управі", сотник "особа, що очолювала сотню -- складову частину полку".

Запозичення - слова, словотворчі афікси, конструкції, що ввійшли в мову внаслідок запозичення.

Розрізняють матеріальні запозичення і калькування.

Матеріальне (лексичне) запозичення - Матеріальне (лексичне) запозичення - запозичення, за якого з іноземної в рідну мову входить лексична одиниця повністю (значення й експонент). Наприклад: лазер, мітинг, тинейджер, кіднепінг, трюмо, трюфель та інші.

Калькування (від фр. calque "копія") - Калькування (від фр. caique "копія") -- копіювання іншомовного слова за допомогою свого, незапозиченого матеріалу; по морфемний переклад іншомовного слова. Так, наприклад, укр. недолік є калькою рос. недочет, самовизначення -- калькою самоопределение, займенник -- калькою лат. ргопотеп, хмарочос -- калькою нім. Wolhenhratzer (Wolke "хмара", kratzen "чесати"); нім. Selbstbildung (selbst "сам", Bildung "освіта") -- калькою рос. самообразование.

Окремими різновидами є семантичні й словотвірні запозичення.

Семантичні запозичення - такі запозичення, коли своє слово набуває значення, яке має його іншомовний відповідник

Словотвірні запозичення - такі запозичення, коли власний зміст передається морфемами інших мов.

Запозичення можуть здійснюватися усним і писемним шляхом, можуть бути прямими й опосередкованими

В усних запозиченнях слова сильно пристосовуються до фонетики мови-запозичувачки, навіть можуть бути перекрученими. А в писемних запозиченнях кожна буква передається звуком навіть тоді, коли в мові-оригіналі якийсь звук не вимовляється

Прямі запозичення - запозичення, які безпосередньо переходять із однієї мови до іншої.

Опосередковані запозичення - запозичення, які проникли із однієї мови до іншої через посередництво третьої мови (це вже запозичення запозиченого слова) [Кочерган М.П. 2000, с. 130-133].

Лінгвістичні словники: тлумачні, перекладні, етимологічні, словники синонімів, антонімів, омонімів, паронімів, фразеологізмів, історичні, діалектні та інші.

Лінгвістичні словники - це словники слів. Вони дають інформацію не про речі, явища, поняття, а про слова. Якщо енциклопедичні словники подають лише назви предметів та явищ, які в мові представлені іменниками та іменними словосполученнями, то лінгвістичні словники пояснюють усі типи слів, їх граматичні та стилістичні ознаки, особливості їх функціонування

Лінгвістичні словники поділяють на одномовні й багатомовні.

Одномовні:

Тлумачні словники.У цих словниках розкривається (тлумачиться) значення слів.У слові позначається наголос, вказується на його граматичні й стилістичні властивості.До кожного значення наводиться ілюстративний матеріал (приклади вживання з художньої та іншої літератури)."Словник української мови" АН в 11 томах (К., 1970-1980), "Новий словник української мови" у 4 томах В. Яременка й О. Сліпушко (К., 1998), "Короткий тлумачний словник української мови" за редакцією Л.Л. Гумецької (К., 1979; друге видання за редакцією Д.Г. Гринчишина, 1988).

Словники неологізмів.Це словники тлумачного типу, в яких зібрані слова, що недавно з'явилися в мові.Як приклад можна навести словники "Новые слова и значения" за редакцією H.3.Котелової(М., 1973; М., 1984), "Словарь новых слов русского языка (середина 50-х - середина 80-х годов)" за редакцією Н.З. Котелової (С.-Петербург, 1995), "Словарь новых слов/Dictionary of New Words" Джонатана Гріна (M., 1996).

Словники іншомовних слів.Ці словники охоплюють запозичену лексику, вказують на джерело запозичення слова, наводять іншомовну форму в оригіналі і тлумачення слова рідною мовою. Українською мовою видані такі словники іншомовних слів: "Словник чужомовних слів" А. Орла (Нью-Йорк, 1963), "Словник іншомовних слів" за редакцією О.С. Мельничука (К., 1975), "Словник іншомовних слів" М.П.Коломійця і Л.В.Молодової (К., 1998).

Діалектні словники.У діалектних словниках зібрано й розтлумачено лексику одного діалекту або декількох діалектів однієї мови.Як правило, такі словники охоплюють лише ті слова, яких немає в літературній мові або які мають семантичні відмінності порівняно з такими самими словами літературної мови.Серед словників української діалектної лексики можна назвати "Словник бойківських говорів" М.Й.Онишкевича (К., 1984), "Словник полтавських говорів" B.C. Ващенка (Харків, I960), "Словник поліських говорів" П.С. Лисенка (К., 1974), "Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини" в 4-х томах В.А. Чабаненка (Запоріжжя, 1992)

Словники мови письменників.У цих словниках зареєстровано всі слова, які використав письменник у своїх творах, наводяться значення, в яких ці слова вжиті, фіксуються всі форми кожного слова, скільки разів яка форма вжита і де.Такі словники називають конкордансами (від лат. concordarte "той, що узгоджується").Уже створені словники мови Еврипіда, Платона, Цицерона, Шекспіра, Шеллі, Пушкіна, Міцкевича.

В історичних словниках подано лексику певного історичного періоду.Українська мова представлена "Історичним словником українського язика" Є. Тимченка (К., 1930-1932), "Словником староукраїнської мови XIV - XV ст." за редакцією Л.Л. Гумецької (К., 1977), "Словником української мови XVI - першої половини XVII ст."

Етимологічні словники розкривають походження слова, зокрема в них вказується, власне чи запозичене слово; якщо запозичене, то коли і з якої мови.Для корінних (власних, питомих) слів установлюється корінь, із яким ці слова пов'язані, наводяться паралелі з інших мов, простежуються зміни в значенні і формах слова. В Україні вийшло 3 томи "Етимологічного словника української мови" за редакцією О.С. Мельничука (К., 1982-1989).

У синонімічних словниках наводяться синонімічні ряди, які складаються зі слів і словосполучень тотожних або близьких за значенням.У межах кожного синонімічного ряду подається семантична (вказується на відмінні відтінки значень) і стилістична характеристика слів, окреслюється їх сполучуваність, наводяться приклади їх уживання в контексті. Саме так побудовані академічний "Словник синонімів української мови" у 2-х томах (К., 1999-2000) і "Словарь синонимов русского языка" в 2-х томах за редакцією А.П. Євгеньєвої (М ., 1970- 1971).

Словники антонімів.У цих словниках наводяться і тлумачаться слова з протилежними значеннями, характеризується їх сполучуваність, наводяться приклади їх вживання в суцільному тексті.Так, зокрема, за цими принципами укладені "Словник антонімів" української мови Л.М.Полюги (Київ, 1987) і словники антонімів російської мови Л.О.Введенської(Ростов-на-Дону, 1982), М.П. Колесникова (Тбілісі, 1972), М.Р.Львова (М., 1988) та англійської мови В.Н.Коміссарова (М., 1964).

Словники омонімів.До словників омонімів включено слова, які збіглися за звучанням.У словниковій статті вказують на тип утворення омонімів, а також на граматичні, стилістичні та інші ознаки цих омонімів, які підкреслюють їх протиставленість.Прикладом таких словників можуть служити "Словник омонімів української мови" О. Демської та І. Кульчицького (Львів, 1996).

У фразеологічних словниках зібрано усталені звороти, яким дається тлумачення і стилістична характеристика.Такими, зокрема, є академічний "Фразеологічний словник української мови" у 2-х книгах (К., 1993; друге видання - 1999), "Фразеологічний словник української мови" в 2-х томах Г.М.Удовиченка (К., 1984).

В орфографічних словниках слова наводяться в алфавітному порядку в їх нормативному написанні.Одними із кращих орфографічних словників є "Орфографічний словник української мови", укладений СЛ.Головащуком, М.М.Пещак, В.М.Русанівським і О.О.Тараненком (К., 1994) і "Український орфографічний словник" за редакцією А.О.Свашенко (Харків, 1997).

В орфоепічних словниках подано перелік слів літературної мови з позначенням нормативного наголосу і з вказівкою на вимову. Є такі орфоепічні словники української мови: "Словник наголосів української літературної мови" М.І. Погрібного(К., 1973), "Українська літературна вимова і наголос" за редакцією М.А. Жовтобрюха (К., 1973).

Словники правильності мовлення.Такі словники містять найскладніші в уживанні слова.В них пояснюється написання й вимова слів, словотворення, даються граматична і стилістична характеристики слів, наводяться приклади можливої сполучуваності слів і керування.Як приклади цього типу словників можна назвати "Словник труднощів української мови" за редакцією СЯ.Єрмоленко (К., 1989), "Правильность русской речи" Л.П.Крисіна і Л.І.Скворцова (М., 1962).

Частотні словники.У цих словниках подаються слова не за алфавітом, а за спадом частот, тобто розташовуються в порядку від найбільш частотного до найменш частотного.Прикладами частотних словників є "Частотний словник сучасної української художньої прози" в 2-х томах (К., 1981), "The Russian Word Count" (Частотний словник російської мови) Г. Йоссельсона.(Детройт, 1953).

У багатомовних (перекладних) словниках дається не пояснення (тлумачення) значень слів, а переклад, тобто підбирається слово-відповідник іншої мови.Прикладом двомовних словників є "Русско-украинский словарь" АН в 3-х томах (1968; друге видання - 1988), "Українсько-російський словник" АН в 6 томах (1953-1963), "Украінска-беларускі слоунік" В.П. Лемтюгової (Мінськ, 1980), "Польсько-український словник" у 3-х томах за редакцією Л.Л. Гумецької(К., 1958-1960).

1. Запам'ятайте назви основних словників різних типів. Ознайомтесь із передмовами до них, простежте структуру словникових статей.

* "Нові слова і значения" за редакцією Н.З. Котелової (М., 1973; М., 1984)(словник неологізмів)

Приклад словникової статті:

Інвестиції (нім. Investition, від лат. investire - одягаю) - грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту; капітальні вкладення у розвиток виробництва чи невиробничу сферу. Валові І. - загальна сума коштів, які направляються протягом певного періоду на збільшення основного капіталу і запасів. Чисті І. - валові за мінусом сум амортизації.

* Орфоепічний словник української мови: В 2 т. / Уклад.: М.М.Пещак та ін. - Т І. - К., 2001.

Приклад словникової статті:

Виконання - (з указівкою на закінченість дії) пр. доповіли про виконання плану

Виконання - (з указівкою на незакінченість дії) пр. виконання плану йде успішно

* “Словник української мови”, тт. 1-11. - К.: Наукова думка,1970-1980 (тлумачний словник, близько 135 тис. реєстрових слів).

Приклад словникової статті:

АБІТУРІЄНТ , -а, ч., кл. -е (лат. Abituriens, род.abiturientis - той,хто збирається йти). Той, хто вступає до вищого або середнього спеціального навчального закладу.

* Фразеологічний словник української мови: У 2 т. / Уклад.: В. Білоноженко та ін. - К., 1998.

Приклад словникової статті:

БИТИ ЧОЛОМ кому, перед ким. Просити кого-небудь про щось. Шпигай, Катрусю, але дозволь бити чолом лікареві Семенові Явовичу , щоб увільнив мене від цього.

3. Фразеологія

Фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення та фразеологічні вирази. Класифікація фразеологізмів за походженням, за формою, за структурою.

Фразеологізм -- семантично пов'язане сполучення слів, яке, на відміну від подібних до нього за формою синтаксичних структур (висловів або речень), не виникає в процесі мовлення відповідно до загальних граматичних і значеннєвих закономірностей поєднання лексем, а відтворюється у вигляді усталеної, неподільної, цілісної конструкції. Ще його називають «Крилатим висловом» [wikipedia.org]

Розрізняють чотири типи фразеологізмів:

1. Фразеологічні зрощення.

2. Фразеологічні єдності.

3. Фразеологічні сполучення.

4. Фразеологічні вирази

Фразеологічні зрощення - це такі семантично неподільні сполучення слів, цілісне значення яких не пов'язане зі значенням тих слів, що входять до їх складу: дати гарбуза (відмовити тому, хто сватається), собаку з 'їсти (набувати досвіду), пекти раків (червоніти від сорому), тримати камінь за пазухою (затаїти образу), дивитися крізь пальці (не помічати), танцювати під чиюсь дудку (підкорятися), нагріти руки (нажитися).

Фразеологічна єдність - це такі семантично неподільні фразеологізми, цілісне значення яких умотивоване значенням слів, що входять до їх складу: накивати п ятами (втікати), вітер в кишенях гуде (немає грошей), міняти шило намило, крутити носом (упиратися), не вішати голови (не втрачати надії).

Фразеологічні вирази - це такі стійкі в своєму складі і вживанні фразеологічні звороти, які не тільки є семантично подільними, але й складаються цілком із слів з вільним значенням.

Фразеологічне сполучення - це такі фразеологізми, складові частини яких мають певну самостійність: одне з слів може бути замінене іншим: ставати (зіп ятися) на ноги (набиратися сил), чиста совість (чиста душа), відвести очі (відвести погляд). Сучасна українська літературна мова - Шевчук С.В.

Класифікація фразеологізмів за походженням:

Сільськогосподарські та інші трудові процеси: варити воду (з когось), з одного тіста, орати перелоги, прокладати першу борозну, попускати віжки, повертати голоблі;

Різні виробництва, ремесла;народні звичаї та обряди: давати гарбуза, облизати макогона, як засватаний;

Вірування та магічні дії: напускати ману, замовляти зуби, як рукою зняло, встати на ліву ногу, виносити сміття з хати;

Усталені казкові звороти: за щучим велінням, за тридев'ять земель, тримати за хвіст жар-птицю, скоро казка мовиться;

Ознаки та дії, пов'язані зі світом тварин і птахів: заяча душа, хитрий лис, кіт наплакав, показувати пазурі, птах високого польоту, розправляти крила, звити гніздо, курям на сміх.

Іншомовні запозичення, інтернаціональні звороти: буря в склянці води, перейти рубікон, дамок\ві) закони, вогонь Прометея тощо.

До найважливіших джерел таких сталих словосполучень належать античні міфи. Запозичені фразеологізми часто вживають без перекладу: нім. Sturm und Drang -- «буря і натиск» -- час бурхливого розвитку, піднесення; італ. Finita la commedia -- комедія скінчилася; франц. Idee fix -- ідея фікс, la lune de miel -- медовий місяць, англ. time is money -- час -- це гроші. Біблійного походження: око за око, наріжний камінь, Содом і Гоморра, альфа й омега, у поті чола, друге пришестя, голос волаючого в пустелі, земля обітована, камінь спотикання, вавилонська вежа, вавилонське стовпотворіння тощо [wikipedia.org]

За походженням фразеологізми поділяються на корінні (одвічно свої) та запозичені.Перша з цих груп далі членується за давністю. Так українські фразеологізми можна поділити на:

1) спільнослов'янські;

2) східнослов'янські;

3) власне українські.

Запозичені фразеологізми за формою поділяються на:

1) власне запозичення, коли фразеологізм переноситься в іншу мову без зміни свого щвучання;

2) фразеологічне калькування, при якому перекладається кожен компонент ідіоми без збереження зрозумілої мотивації цілого.

1) Доберіть по 5 прикладів із виучуваних мов до різних типів фразеологізмів.

Фразеологічні зрощення: Blue Bonnet (шотландець), to run away (накивати п'ятами),all along (весь час), for donkey's year (дуже довго), to shut up (помовчати).

Фразеологічні єдності: to kick the bucket (“зіграти в ящика”, померти), the break of the day (світанок), prove a success (мати успіх), to put at edge (відділитися), to have your head screwed on right (бути здатним вирішувати складні ситуації).

Фразеологічні сполучення: to make friends (заводити друзів), to meet the requirement (задоволняти вимоги), to meet the demand (задовольнити пjgsn), to look forward (чеукати з нетерпінням).

Фразеологічні вирази: a wolf in sheep's clothing (вовк в овечій шкірі), proud as a peacock (гордий як павич), like a lamb ( немов ягня), sly as a fox (хитрий як лис), thin as a rake (худий як тріска)[Баранцев , 1969, с. 32].

2. Доберіть до поданих фразеологізмів англійської, німецької, французької мов відповідні їм українські фразеологічні одиниці. Зробіть потім дослівний переклад іншомовних фразеологізмів і порівняйте одержані результати.

Англ.:

1. To make a clean sweep of (букв. робити чисте вимітання)“відкараскатися” від чогось.

2. To have clean hands in the matter (букв. мати чісті руки в справі) “умовати руки”.

3. To live in clover (букв. жити в конюшині) жити в розкощі.

Нім.:

1. In der Tinte sitzen (букв. сидіти в чорнилах) “бути на мелі”.

2. Von der Hand in den Mund leben (букв. з життя руки до рота) ледве зводити кінці з кінцями.

3. j-d hat nicht alle Tassen im Schrank (букв. мати не всі чашки у шафі) “у нього/неї не всі вдома”.

Франц.:

1. Demander la lune (букв. попросити Луну) “просити місяця з неба”.

2. Bкte comme ses pieds (букв. бути дурним, як ступні) “дурний як пробка”.

3. Vivre sur un grand pied (букв. жити на широку ногу) жити на “широку ногу”.

4. Граматичні способи. Синтетичні й аналітичні мови

Синтетичні граматичні способи. Афіксація (префікси, постфікси, інфікси, конфікси, трансфікси, інтерфікси). Два способи поєднання морфем: аглютинація і фузія. Морфологічні моделі. Інші синтетичні граматичні способи: внутрішня флексія, наголос, інтонація, повтори (редуплікація), суплетивізм.

Афіксація це вираження граматичних засобів за допомогою афіксів (суфіксів, префіксів,закінчень тощо).

а) суфіксація - вираження граматичних значень за допомогою суфіксів. Це один із найбільш поширених способів вираження граматичних значень в індоєвропейських і семітських мовах.Наприклад, укр. перечитати - перечитувати (недоконаний вид), спати - спатоньки (значення пестливості), гарний - гарніший (вищий ступінь); англ. write "писати" - writing "який пише";

б) префіксація - вираження граматичних значень за допомогою префіксів. Це основний спосіб вираження лексико-граматичних значень дієслів у індоєвропейській мовній родині: укр. нести - занести, внести, принести, піднести, перенести; нім.gehen "йти"- vergehen "проходити";

в) конфіксація- вираження граматичних значень комбінацією з двох афіксів - префікса й суфікса, які, хоча й являють собою дві морфеми, але діють сукупно, разом. У німецькій мові за допомогою конфіксації творяться пасивні дієприкметники: machen "робота" - gemacht "зроблений", schreiben "писати" - geschrieben "написаний", fahren "їхати" - gefahren "який приїхав";

г) інфіксація- вираження граматичних значень за допомогою інфіксів, тобто морфем, вставлених у середину кореня. Лат. vici "переміг" - vinco "перемагаю", fidi "колов" - findo "колю", тагальськ. sulat "письмо" - sumulat "писати";

д) трансфіксація- вираження граматичних значень за допомогою трансфіксів, тобто афіксів, котрі, розриваючи корінь, що складається з одних приголосних, самі розриваються і служать "прошарком" голосних серед приголосних, визначаючи словоформу й оформляючи її граматично. Трансфіксація характерна для семітських мов. Дав-ньоєвр. гноб "красти" - ганаб "крав", гонеб "той, що краде; злодій", гануб "украдене"; араб, катаба "написав", кутіба "написаний", катібу "той, що пише", кітабу "написання", уктуб "пиши";

е) нуль-афіксація, тобто відсутність афікса в одній з форм парадигми за наявності афіксів в інших формах. Укр. стіна - стін, робота - робіт; рос.бел - бела, вода - вод, крестьянин - крестьяне. У тюркських мовах нульовий афікс є показником називного відмінка однини іменників: казах, бала "дитина", балага "дитині", балада "на дитині", балалар "діти", балаларга "дітям"

Префіксація вираження граматичних засобів за допомогою префіксів.

Конфіксація вираження граматичних значень комбінацією з двох афіксів префікса і суфікса,які,хоча й являють собою дві морфеми,але діють скупно,разом.

Інфіксація ? вираження граматичних значень за допомогою інфіксів, тобто морфем вставлених у середину кореня.

Трансфіксація вираження граматичних значень за допомогою транс фіксів,тобто афіксів,котрі, розриваючи корінь, що складається з одних приголосних, самі розвиваються і служать «прошарком» голосних серед приголосних, визначаючи словоформу й оформляючи її граматично.

Наголос - фонетичний засіб вираження граматичного значення. Таку функцію він може виконувати лише тоді, коли він рухомий і нефіксований.Таким він є в українській, російській, білоруській, болгарській та інших мовах.У цих мовах зміна місця наголосу в парадигмі слова є способом розрізнення форм цього слова. Наприклад: руки (род. відм. однини) -руки (наз. відм. множини), вирізати, насипати, виносити (недоконаний вид) - вирізати, насипати, виносити (доконаний вид). Наголос як граматичний спосіб може поєднуватися з афіксацією: (руки - рукам, ліс - ліси) і з чергуванням: (кричати - крикнути, рос. стучать - стукнуть)”

Аналітичні граматичні способи: прийменники і післяйменники, артиклі, допоміжні дієслова, сполучники, частки, порядок слів. Синтетичні та аналітичні мови.

До аналітичних способів належить вираження граматичного значення за допомогою службових слів, інтонації та порядку слів.

Прийменники виражають відношення між словами в мовленнєвому ланцюжку, тобто вказують на відмінок іменника. Відмінність між прийменниками й післяйменниками в тому, що післяйменники знаходяться не перед іменником, а після нього.

Артиклі:

а) виступають засобом частиномовного позначення.

б) розрізняють граматичні категорії означеності/ неозначеності.

в) виражають категорію роду.

г) виражають категорію числа.

ґ) служать способом вираження відношень між словами в реченні, тобто мають функцію вираження категорії відмінка.

Допоміжні дієслова служать для творення складних(аналітичних) дієслівних форм і використовуються як граматичний спосіб вираження категорії особи, числа, часу, стану і способу в сучасних індоєвропейських мовах.

Сполучники виражають граматичні відношення між словами в реченні і між предикативними частинами речень.

Частки передають різні модальні значення, а також деякі інші відтінки граматичних значень (запитання, заперечення, оклик, невизначеність та ін.).

Визначте, за допомогою яких мовних засобів виражені граматичні значення у поданих нижче словах.

Укр.: я - мене (суплетивізм), брати - взяти (суплетивізм) , поганий - гірший (суплетивізм), писати - виписати (префіксація), старенька-старенька бабуся(редуплікація), на душі було легко-легко (редуплікація), він - його (суплетивізм), великий - більший (суплетивізм).

Рос.:синий-синий (редуплікація), нуги - ногиґ (наголос), иду - шёл(суплетивізм), дом - дома (нульовий афікс), хорошо - лучше(суплетивізм), сон -сна (внутрішня флексія), нарйзать - нарезбть (наголос), динь-динь-динь (редуплікація), мало-мальски (редуплікація), лйса - лесб (наголос), белый-белый снег (редуплікація), ребёнок - дети(суплетивізм).

Англ.:woman - women (чергування), good - better - best(суплетивізм), go - went(суплетивізм), girl - girls (суфіксація), she - her(суплетивізм), many - more(суплетивізм), bad - worse(суплетивізм), foot - feet (чергування), find - found (інфіксація).

Визначте, якими мовними засобами виражені граматичні значення слів у поданих прикладах.

Укр.:

будемо читати - використання допоміжного дієслова для вираження форми майбутнього часу;

писав би - використання частки би для вираження умовного способу;

ніч змінює день, день змінює ніч - використання способу порядкуслів для розрізнення підмета і додатку;

більш відомий - використання слів ступеня для творення ступенів порівняння;

Рос.:

самый лучший - використання слів ступеня для творення ступенів порівняння;

рассказал бы - використання частки би для вираження умовного способу;

буду писать - використання допоміжного дієслова для вираження форми майбутнього часу;

мать любит дочь, дочь любит мать - використання способу порядку слів для розрізнення підмета і додатку;

менее интересный - використання слів ступеня для творення ступенів порівняння.

Англ.:

has been- використання допоміжного дієслова hasдля вираження форми теперешнього часудійсного способу;

was walking - використання допоміжного дієслова wasдля вираження форми теперешнього тривалого часу;

the sister- використання артикля theдля вираження граматичної категорії означеності;

a sister- використання артикля aдля вираження граматичної категорії неозначеності;

the most wonderful - використання слів ступеня для творення найвищого ступеня порівняння;

was born- використання допоміжного дієслова wasдля вираження форми минулого часу;

have to do-використання допоміжного дієслова have toдля вираження способу;

of the sister- використання прійменника of і артикля для вираження відмінку і для розрізнення граматичної категорії означеності/неозначеності.

had spoken -використання допоміжного дієслова hadдля вираження категорії минулого часудійсного способу;

is speaking-використання допоміжного дієслова isдля вираження форми теререшнього тривалого часу.

3. З'ясуйте, які граматичні способи вираження граматичних значень використано у поданих текстах. Зіставте граматичні способи, що використовуються для вираження тотожних значень у різних мовах (українській, російській та виучуваній іноземній).

І в українському («Старик, нарешті, згадав, де він бачив людину, що йшла зараз по краю платформи, опустивши голову і притиснувши руки до боків.»), і в російському («Старик, наконец, вспомнил, где он видел человека, который шел сейчас по краю платформы, опустив голову и прижав руки к бокам.») варіантах речення, ми використовуємо префіксацію для утворення доконаного виду: укр..«згадав», рос. «вспомнил».

Для того щоб показати, що ми точно знаємо, про кого йде мова (підмет) в англійському варіанті («.: The old man at last recalled where he had seen the man who was now walking the edge of the platform, his head sunk, his arms pressed to his sides.») використано означуваний артикль: «the old man».

Щоб виразити дію, яка в українській і російській мовах висловлюється одним словом, англійська - використовує аналітичний спосіб. Тобто потрібний час утворюється за допомогою допоміжного дієслова: «had seen», «was walking».

У всіх порівнюваних мовах використано прийменники, які вказують на відмінок іменників: укр.. «по краю», «до боків»; рос. «по краю», «к бокам»; англ.. «the edge of», «to his sides».

Синтаксичний аналіз речення:

Речення:

В одну мить розсунувся сивий простір і стали ближчі зорі. (Ю. Мушкетник)

Речення складне, сполучникове, складносурядне. Кома не ставиться, тому що у них є спільний другорядний член речення, обставина часу: в одну мить

Перше речення: розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, повне; підмет -- простір, виражений іменником; присудок (простий дієслівний) -- розсунувся, виражений дієсловом; розсунувся (коли?) в одну мить (обставина часу, виражена іменником із числівником).

Логічний наголос падає на третє слово мить та слово простір.

Простий підмет простір виражений іменником.

Присудок розсунувся - простий дієслівний, виражений дієсловом.

Обставина в одну мить - часу, виражена сполученням іменника з числівником і прийменником.

Означення сивий - узгоджене, виражене прикметником.

Друге речення: розповідне, неокличне, двоскладне, непоширене, повне: підмет -- зорі, виражений іменником; присудок -- стали ближчі, виражений дієсловом-зв'язкою стали й іменною частиною ближчі, присудок складений іменний.

Логічний наголос падає на слово зорі.

Простий підмет зорі виражений іменником.

Присудок стали ближчі - складений іменний, виражений дієсловом та прикметником.

Схема: [ _ _____ ] і [ _____ _____ ]

Фонетичний аналіз слова:

Зо-рі

[з о' р' і]

4 фонеми, 4 звуки

1 склад -прикрито- відкритий, наголошений;

2 склад-прикрито-відкритий, ненаголошений.

[з]- шумний, дзвінкий, щілинний, передньоязиковий, твердий приголосний;

[о']-огублений голосний заднього ряду, середнього підняття, наголошений;

[р']-сонорний, дрижачий, передньоязиковий, пом'якшений приголосний

[і]- голосний переднього ряду, високого підняття, ненаголошений;

Морфемний аналіз:

1. Аналізоване слово: простір;

2. Змінювальне: простори, простіром, просторами;

3. Закінчення: нульове;

4. Основа слова: простір, непохідна (коренева), вільна, закрита, тверда.

5. Корінь: простір (простиратись)

6. Префікси, суфікси, постфікси, інтерфікси відсутні;

7. У морфемній будобі слова змін не відбувається;

8. Графічне позначення морфемного складу слова: простір.

Морфологічний аналіз:

Сивий (простір):

1. початкова форма «сивий»;

2. ознака за зовнішніми властивостями;

3. відповідає на питання «який?»;

4. якісний розряд;

5. ступінь порівняння відсутній;

6. повна стягнена форма;

7. тверда група;

8. вжитий у формі чоловічого роду однини, називного відмінка (засіб вираження флексія -ий), узгоджується у цих формах з іменником Дніпро;

9. в реченні виступає означенням, є словом залежним;

10. основа слова сив-, закінчення -ий.



Література

1. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства : [підручник] / Юрій Олександрович Карпенко. - К. : Академія, 2006. - 336 с.

2. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства : [підручник] / Михайло Петрович Кочерган. - К. : Академія, 2006. - 368 с.

3. Зиндер Л.Р. Общая фонетика. - М., 1979. - С. 4-216.

4. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства : [підручник] / Юрій Олександрович Карпенко. - К. : Академія, 2006. - 336 с.

5. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства : [підручник] / Михайло Петрович Кочерган. - К. : Академія, 2006. - 368 с.

6. Котелова Н.З. "Нові слова і значения" М., 1973; М., 1984

74. Пещак М.М. та ін. Орфоепічний словник української мови: В 2 т. / К., 2001.

8. Білодід І.К. “Словник української мови”, тт. 1-11. - К.: Наукова думка, 1970-1980

9. Білоноженко В. та ін. Фразеологічний словник української мови: У 2 т. К., 1998.

10. Баранцев К.Т. Англо-український фразеологічний словник. - К., 1969.

11. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства : [підручник] / Юрій Олександрович Карпенко. - К. : Академія, 2006. - 336 с.

12. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства : [підручник] / Михайло Петрович Кочерган. - К. : Академія, 2006. - 368 с.

13. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. - К., 1973

14. Чернышова И.И. Немецкая фразеология и принципы её научной систематизации // Немецко-русский фразеологический словарь / Под ред. д-ра Маличе-Клапненбах и К. Агрикола. - М., 1975. - С. 651-656.

15. Англо-русский фразеологический словарь / Сост. А.В. Кунин - 4-е изд. - М., 1984.

16.тБаранцев К.Т. Англо-український фразеологічний словник. - К., 1969.

17. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства : [підручник] / Юрій Олександрович Карпенко. - К. : Академія, 2006. - 336 с.

18. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства : [підручник] / Михайло Петрович Кочерган. - К. : Академія, 2006. - 368 с.

19. Зиндер Л.Р. Общая фонетика. - М., 1979. - С. 4-216.

20. Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг. ред. І.К. Білодіда. - К., 1969. - С. 536-577.

21. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я. Плющ. - К., 1994. - С.191-192.

22. Иванова И.П., Бурлакова В.В., Почепцов Г.Г. Теоретическая грамматика современного английского языка. - М., 1981. - С. 11-14, 94-95, 98.

Размещено на Allbest.ru

...