Главная Коллекция "Revolution" Иностранные языки и языкознание Порівняльна характеристика словоскладання в німецькій та українській мові

Порівняльна характеристика словоскладання в німецькій та українській мові

Поняття та характеристика словоскладання. Словотвір як розділ мовознавства. Спільні, відмінні риси словоскладання в німецькій та українській мовах. З’ясування основних труднощів перекладу. Складні іменники, способи їх відтворення українською мовою.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 24.11.2014
Размер файла 72,4 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

  • ВСТУП
  • РОЗДІЛ 1. СЛОВОСКЛАДАННЯ ЯК СПОСІБ СЛОВОТВОРУ
    • 1.1 Словотвір як розділ мовознавства
    • 1.2 Поняття та загальна характеристика словоскладання в порівнюваних мовах
  • РОЗДІЛ 2. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЛОВОСКЛАДАННЯ В НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
    • 2.1 Спільні та відмінні риси словоскладання в німецькій та українській мовах
    • 2.2 Особливості відтворення німецьких складних слів українською мовою
    • 2.2.1 Типи складних слів в німецькій мові
    • 2.2.2 Німецькі складні іменники та способи їх відтворення українською мовою
  • ВИСНОВКИ
  • СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  • ВСТУП

Лексичне багатство мови свідчить про рівень розвитку суспільства. З розвитком знань про світ мова невпинно зростає. Її лексичний склад не залишається в одному стійкому вигляді, а постійно змінюється. Ці зміни є дуже швидкими і тому лексичний стан будь-якої мови потребує постійного дослідження. Саме тому лінгвістичні та соціолінгвістичні питання, пов`язані з розвитком, збагаченням словникового складу, завжди були в центрі уваги мовознавців. Дослідження цих питань дають змогу зрозуміти тенденції розвитку мови взагалі, заглянути в її майбутнє, висвітлити проблему "мова та її середовище", яка має важливість не тільки для соціальної, але й для "внутрішньої” лінгвістики.

Кожна мова перебуває у постійному розвитку, і найважливішим його напрямком є збагачення словникового складу мови за допомогою словотвору, тобто утворення нових слів за вже наявними словотвірними типами, за певними, характерними для даної мови, словотвірними моделями. Для німецької мови одним із основних засобів словотвору є словоскладання, як засіб мовної економії

Словоскладання у сучасній німецькій мові -- один із найбільш продуктивних способів утворення нових слів, без якого не обходиться, по суті, жодна частина мови. Порівняно добре розвинутим вважається і словоскладання української мови.

Актуальність теми полягає у встановленні тенденцій розвитку та функціонування словоскладання у німецькій мові, порівняно з українською, що дуже важливо для правильного перекладу та розуміння складних слів німецької мови.

Мета даної роботи: порівняти особливості словоскладання німецької та української мов з метою виявлення спільних та відмінних рис.

Завданнями дослідження виступили: 1) визначення понять термінів словотвору та словоскладання; 2) виявлення моделей словоскладання в німецькій та українській мовах; 3) визначення спільних та відмінних риси словоскладання в порівнюваних мовах; 3) з'ясування труднощів перекладу німецьких складних слів українською мовою.

Об'єкт дослідження: словоскладання в німецькій та українській мовах.

Предметом дослідження даної курсової роботи є особливості утворення складних слів в порівнюваних мовах та способи відтворення німецьких складних слів українською мовою.

Методи дослідження: описовий метод (для надання точного та повного опису термінів), метод класифікації (дає можливість упорядкувати та класифікувати явища на основі визначення їх однорідності для подальшого наукового пізнання), зіставний метод (шляхом зіставлення виявити спільні, відмінні та специфічні риси порівнюваних мов), порівняльний метод, аналіз та систематизація результатів.

Практична цінність роботи зумовлена можливістю використовувати результати роботи в перекладацькій та лексикографічній практиці, а також застосовувати як допоміжний матеріал при вивченні таких дисциплін як лексикологія та теорія і практика перекладу.

РОЗДІЛ 1. СЛОВОСКЛАДАННЯ ЯК СПОСІБ СЛОВОТВОРУ

німецький мова словоскладання переклад

Найголовнішим засобом збагачення лексики сучасної німецької та українських мов є творення нових слів, тобто словотворення.

Слова в мові не творяться з довільно взятих звуків -- їх створюють, керуючись певними закономірностями [1, с. 6].

Словоскладання є одним з могутніх джерел розвитку й поповнення словникового складу за рахунок наявного в його розпорядженні арсеналу функційно-структурних одиниць і яке особливо розвинулося в германських та інших індоєвропейських мовах [15, c. 2]. Словоскладання було предметом дослідження багатьох українських і зарубіжних учених. Завдяки цьому виду словотворення у німецькій мові у великій мірі поширюється лексичний склад.

Відомо, що німецька мова належить до таких мов, у яких словотвір відіграє важливу роль у поповненні складу мови. Найбільш поширеним способом словотвору німецької мови є словоскладання, оскільки саме в галузі словоскладання особливо наочно виступає один із головних законів розвитку мови - принцип мовної економії.

1.1 Словотвір як розділ мовознавства

Словотвір являє собою шлях розвитку словника, де провідну роль відіграє зміна морфологічного складу вже існуючих в мові слів і лексичних основ. Такі зміни зумовлені наявністю в мові особливих словотворчих моделей, за аналогією з якими створюються нові слова [3, с. 95].

Термін “словотвір” має два основних значення, які потрібно чітко розрізняти. У першому значені він використовується для позначення процесу утворення нових слів, що називаються похідними або складними. Зазвичай вони утворюються на основі однокореневих слів, за існуючими у мові зразками та моделями, за допомогою афіксації, словоскладання, переходу, тощо. В цьому аспекті словотвір розглядається як один з найважливіших засобів поповнення словникового складу мови. Нові слова в мові утворюються за правилами, моделями, схемами, за певними зразками, які утворюють цілий мовний механізм, який і називається словотвором. В другому значення словотвір позначає розділ мовознавства, що вивчає всі аспекти утворення, функціонування, будови та класифікації похідних і складних слів. Похідні слова також мають назву деривати (лат. derivatum, “вироблене”), а процес їх утворення називають деривацією [5, c. 48].

В українському мовознавстві словотвір став самостійною галуззю лише в 60-х рр. XX ст. Засновником української дериватологічної школи є І. І. Ковалик (у його працях розбудовано теоретичний апарат словотвору, визначено одиниці словотвірної системи мови, способи словотворення, основні тенденції його розвитку тощо) [8]. Традиційно словотвір розглядався або як частина лексикології, або як частина морфології. З одного боку, словотворення є основним джерелом поповнення лексичної системи мови. Морфемно-словотворчі зв'язки є важливим чинником, що визначає системність лексики. Не випадково в зарубіжній лінгвістиці словотвір нерідко розглядається як розділ лексикології. З іншого боку, нові лексичні одиниці у багатьох мовах утворюються, в першу чергу, навколо наявних у мові морфем.

Розрізняють синхронний та діахронний словотвір. Під діахронним (історичним) розуміють історичні зміни в словотворчій системі, встановлення часу та способу утворення похідного слова, вивчають розвиток його словотворчої структури та зв'язків. Синхронний словотвір - це вчення про похідну лексику, морфемну та словотворчу структуру слів, сучасну будову словотворчої системи, про зв'язки і взаємини споріднених слів на певному етапі розвитку мови (частіше на сучасному) [17].

Тобто, основним завданням синхронного словотвору є дослідження похідних слів за їх станом на певному етапі розвитку мови, не враховуючи їх змін, а діахронний вивчає різноманітні ознаки, пов'язані з утворенням та зміною відповідних словникових одиниць.

Словотвір німецької мови розвивався дуже динамічно. Велика кількість елементів слів, як власне німецьких, так і запозичених, дозволяє “конструювати” найрізноманітніші слова. Наприклад, у 1999 році парламент німецької землі Мекленбург - Передня Померанія розглянув проект закону під назвою “Rinderkennzeichnungs - und Rindfleischetikettierungsьberwachungsaufgabenьbertragungsgeset” (“Закон про передачу обов'язків контролю маркування яловичини”). Це слово офіційно є найдовшим у німецькій мові (63 літери, 7 частин). У Німецькій Bікіпедії наводяться посилання на слово з 79 літер, створене за всіма правилами німецького словотвору - “Donaudampfschiffahrtselektrizitдtenhaupt-betriebswerkbauunterbeamtengesellschaft” (“Товариство службовців молодшої ланки органу з нагляду за будівництвом при головному управлінні електричного обслуговування дунайського пароплавства”). В останньому слові за новими правилами правопису слід додати ще одну літеру (… schifffahrt …). Подібних складних слів у німецькій мові дуже багато.

Словотвір тісно пов'язаний, насамперед, з лексикологією. Зв'язок словотвору з лексикологією прямий і безпосередній: саме лексичні одиниці мови в аспекті їх морфемного складу, структури і способів деривації (тобто словотворення) і є конкретним предметом власне словотвору [9]. Крім того, історичний розвиток словникового складу, коли одні слова, що виражають застарілі поняття, відмирають, а інші слова на означення нових понять нашої дійсності з'являються, часто супроводжується зміною продуктивності певних засобів словотворення. Словотвір також тісно пов'язаний і з граматикою, бо нові слова оформляються за граматичними законами даної мови, кожна частина мови має властиві засоби словотворення, у різних частинах мови створюються неоднакові словотворчі моделі тощо [9, с. 10].

Між синхронним і діахронним словотвором не завжди легко провести межу. Саме тому деякі сучасні мовознавці, наприклад, О. М. Трубачов, взагалі заперечують синхронний словотвір. Не дивно, що до середини XX ст. практикувався тільки діахронічний підхід до словотвору.

1.2 Поняття та загальна характеристика словоскладання

Словоскладання - один iз cпособiв словотвору, що полягає у морфологiчному з'єднаннi двох або бiльше основ чи цiлих слiв або їх скорочень. Це один з продуктивніших способів творення слів, у результатi якого утворюються складнi слова або композити, що функцiонують граматично i семантично як одне слово, саме тому дослідження у цій галузі ніколи не втрачають актуальності [5, с. 75].

Словоскладання є одним з могутніх джерел розвитку й поповнення словникового складу за рахунок наявної лексики, яке особливо розвинулося в германських та інших індоєвропейських мовах [15, c. 2]. Словоскладання було предметом дослідження багатьох українських і зарубіжних учених. Вони намагалися дати відповідь на питання, як формується структура слова і від яких факторів залежить її формування. Дослідження у цьому напрямку ускладнювалися тим, що словоскладання займає проміжне положення між морфологічним і синтаксичним способами сполучення одиниць мови та має риси обох способів [23, с. 146].

Особлива увага науковців була спрямована на виявлення спільності слова і словосполучення, на синтаксичну інтерпретацію складних слів, а самі складні слова стали незмінним об'єктом різних структурних перетворень, об'єктом пошуків переважно структурної (не семантичної) відповідності складного слова словосполученню; велика увага приділялась питанням внутрішнього синтаксису, виведенню значення складного слова з його складу, правилам згортання речень у складні слова, правилам номінації [12, с. 8]. Домінуючим напрямом дослідження у галузі словоскладання став синтаксичний підхід. Головним положенням цього напряму дослідження є твердження, що в основі кожного складного слова лежить згорнута синтаксична конструкція - словосполучення або речення, тобто структурні взаємовідношення компонентів композитів (основ слів) є близькими до лексико-граматичних взаємовідношень слів, які входять у синтаксичні словосполучення або речення.

Харитончик З. А. вважає, що складні слова, як правило, виникають на основі синтаксичних конструкцій як заміна синтаксичного цілого. Майже кожна модель складного слова має своє синтаксичне джерело, яке перетворюється у акті деривації: аналітичне найменування перетворюється на синтетичне, декілька - слівне найменування універбалізується і перетворюється на найменування-слово. У результаті таких перетворень між синтаксичним джерелом і складним словом виникає дистанція, яка впливає, головним чином, на семантичні властивості одиниць [10, с. 9].

Словоскладання є найбільш поширеним способом словотвору в німецькій мові, оскільки саме в галузі словоскладання особливо наочно виступає один із головних законів розвитку мови - принцип мовної економії.

Складні слова займають особливе місце у словотворчій системі мови завдяки особливостям представлення знань та вербалізації когнітивних сутностей. Унаслідок словоскладання в сучасній німецькій мові утворюються складні номінативні одиниці, композити, головними ознаками яких є наявність декількох основ та їхня цільнооформленість.

Традиційно в українському мовознавстві словоскладання вирізняють як окремий, самостійний і рівноправний спосіб словотворення [16, с. 47], в ході використання яких утворюються складні слова. На підставі твірних елементів відповідно вирізняють два типи посталих одиниць: складені слова -поєднання кількох слів у єдину лексичну одиницю (хата-читальня, кабінет-аудиторія) і складні слова - похідні, що утворилися поєднанням кількох основ у цілісну лексичну одиницю (землемір, лісостеп, життєпис) [24, с. 128]. Словоскладання - це спосіб словотворення дво- або кілька кореневих похідних юкстапозитів шляхом поєднання окремих слів чи словоформ [9, 569]. Це один з найдавніших і, мабуть, універсальних способів словотвору. Саме тому до цієї галузі виникає великий інтерес вчених та мовознавців. Однак не зважаючи на численні дослідження, багато питань в галузі словотвору, зокрема, словоскладання, досі залишаються невирішеними.

Отже, розвиток мови, поповнення її словникового складу відбувається на сучасному етапі дуже швидко. Це пов'язано із шаленою швидкістю розвитку промисловості, техніки, із загальною комп'ютеризацією.

Основним джерелом збагачення лексичного складу будь якої мови є словотвір. Це розділ мовознавства, що вивчає будову і творення похідних слів. Він тісно пов'язаний з лексикологією та граматикою. Деякі слова переходять у розряд архаїзмів, історизмів, застарілих слів. Але з'являється дуже багато нових, які позначають або вже існуюче явище, предмет, або ж використовуються для назви зовсім нових.

Розрізняють синхронний та діахронний словотвір. Синхронний вивчає відносини існуючих одиниць, а діахронний - процес перетворення одних одиниць в інші.

Словоскладання - дуже поширений спосіб словотворення у багатьох мовах, причому продуктивність його безперервно зростає. Воно було предметом дослідження багатьох українських і зарубіжних учених. Словоскладання є основним способом творення нових слів, насамперед, в німецькій мові.

РОЗДІЛ 2. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЛОВОСКЛАДАННЯ У НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

Словоскладання є характерною особливістю словотвору німецької мови, на відміну від української, де цей спосіб не є основним. Існує велика кількість робіт, присвячених дослідженню основних функцій німецького та українського словоскладання, його окремих аспектів і конкретних типів (М. Д. Степанова, В. І. Сімович, Н. С. Кускова, І. І. Ковалик, Б. О. Абрамов, Л. І. Полякова, Р. В. Єфімов, Р. З. Мурясов, А. Т. Кукушкіна, А. А. Сакулін, Г. Пауль, В. Генцен, В. Фляйшер).

2.1 Спільні та відмінні риси словоскладання в німецькій та українській мовах

Беручи до уваги усю систему словотвору німецької та української мов, слід зазначити, що в німецькій мові, на відміну від української, основну роль у творенні нових слів виконує словоскладання. В сучасній німецькій мові це багатогранне, багатоаспектне та дуже складне явище. З одного боку, воно часто переплітається з афіксацією та іншими способами словотвору. З іншого боку, воно межує з синтаксисом, так як в німецькій мові між компонентами складного слова дуже часто виникають такі відносини, які повторюють синтаксичні зв'язки між словами. Однак, говорячи про словоскладання, слід підкреслити не тільки якісне розходження в характері використання цього способу словотвору в порівнювальних мовах, але і відзначити наявну схожість в процесі складання слів.

В українській мові словоскладання також представлено досить широко, особливо, в системі імені. З давніх часів в українській мові існують складні слова, утворені шляхом поєднання іменникової та дієслівної основи, наприклад: хлібороб, душогуб, вітрогон, воєвода, лиходій, листопад та інші. Велика кількість таких та інших складних слів говорить про досить велику різноманітність структурних моделей складного слова в українській мові. Серед таких способів утворення складних слів дослідники розрізняють чимало продуктивних, наприклад, такі сучасні утворення: атомохід, турбоелектрохід, всюдихід та інші.

Але, слід зазначити, що німецьке складне слово відрізняється від українського великою різноманітністю свого морфологічного складу. Наприклад, в німецькій мові, дуже поширені складні іменники з дієслівною основою на першому місці. Українська мова не має таких складних слів де першим компонентом виступала би дієслівна основа, наприклад, такі німецькі іменники як Bewegungsgrund - рушійна причина, Stehkragen - стоячий комір, Tragbahre - носилки та інші. У складі німецької мови взагалі немає присвійних прикметників (материн капелюх - Mutters Hut). Для німецького дієслова характерні складні утворення - зсуви, наприклад, achtgeben, kundgeben, radfahren. В українській мові їм відповідають або словосполучення, або, частіше, похідні дієслова (звертати увагу на що-небудь, оголошувати, їздити на велосипеді).

Всі наведені вище фактори характеризують кількісну сторону питання.

Якісною стороною німецьких складних слів є поєднання в них двох функцій: позначення окремих понять та вираження відносин між предметами і явищами дійсності. Складні іменники служать, з одного боку, для називання, позначення тих чи інших понять, наприклад, Zahnfleisch, Treppenhaus, Rosenkranz. З іншого боку, вони здатні виражати і самі відносини між поняттями, наприклад, Reisemьdigkeit, Spanienreise. В українських іменниках синтаксична функція не є такою яскраво. Наприклад, такі іменники як, залізобетон, мілководдя, чорнозем та інші, служать для називання предметів або явищ, позначаючи певні термінологічні поняття.

Майже всі складні іменники української мови - це слова-терміни, які позначають різні види професій, заняття, трудові процеси, явища природи, інструменти тощо. Однак, не є доцільним віднести до групи складних іменників з дієслівною основою на першому місці, такі слова як, головоріз, блюдолиз, голодранець, дурисвіт, перекотиполе та інші, адже вони представляють собою характеристики осіб з відтінком іронії або зневаги, зазвичай, використовуються для позначення казкових істот або речей та мають експресивно-розмовний характер [2, с. 59].

Багатство можливостей поєднання різних основ у німецькій мові, широкий діапазон відносин, що виражаються ними, - все це обумовлює велику різноманітність конструкцій складних слів: Krankheitsurlaub - відпустка по хвороби, Schuhputz - чистка взуття, Sonntagsarbeit - робота по неділях та інші. Іноді трапляються складні слова в німецькій мові, яким відповідають складні слова української мови: Staubsauger - пилосос, Erdbeben - землетрус, Dampfschiff - пароплав [24].

Можливість поєднання різних основ у складному слові німецької мови необмежена. Словоскладання в німецькій мові представлено не тільки в системі іменника, але і в системі дієслова, прикметника. Велика кількість різних за морфологічною структурою німецьких складних прикметників з суфіксом -ig, рідше-lich, -isch, наприклад, grauдugig, dreitдgig, breitschultrig, та інші. В українській мові їм відповідають ті ж самі складні прикметники. Подібність українського та німецького складного прикметника виражається і в тому, що вони аналогічним чином пов'язані з відповідним синтаксичним поєднанням, наприклад: grauдugig - graue Augen, сіроокий - сірі очі [24].

Однак, і в системі прикметника німецької мови ми можемо спостерігати більшу різноманітність структурних моделей складного прикметника, більшу різноманітність семантичних відносин, що виражаються ними. Так, в українській мові значно слабкіше представлені складні прикметники, що виражають відносини порівняння або посилення: kreideweib, mдuschenstill, bleischwer, todunglьcklich та інші [24]. Ця обставина говорить про широку сферу дії німецького словоскладання. В українській мові ті ж самі значення виражаються за допомогою синтаксичних словосполучень, що містять порівняння: білий, як крейда (білий, як сніг ) або шляхом повторення слів: важкий-преважкий, або префіксально - суфіксальним способом: безщасний, важченний, білісінький [24]. Щоб наочно уявити собі всю значимість словоскладання для різних сторін лексичного і граматичного ладу німецької мови у порівнянні зі ступенем розвитку того ж явища в українській мові, доцільно розглянути порівняльний підрахунок кількості складних іменників в одному і тому ж тексті, написаного українською та німецькою мовами, тобто, кількість складних слів в оригіналі та його перекладі. Так, на перших десяти сторінках роману Л. М. Толстого “Анна Кареніна” зустрілось всього три складних іменника. У німецькому ж перекладі спостерігається 77 випадків вживання складних іменників.

2.2 Особливості відтворення німецьких складних слів українською мовою

Німецька мова вважається однією з найпопулярніших мов світу. При її вивченні багато людей зустрічаються з труднощами у перкладі й розумінні змісту досліджуваного матеріалу.

Друковані видання можуть містити терміни, які складаються із чотирьох або п'яти слів одночасно, і написані вони будуть одним словом. Навіть маючи достатню кількість знань, дуже складно зрозуміти зміст цього висловлювання, оскільки навіть при перекладі окремих частин таких слів загальний зміст зрозуміти не так вже й легко. При перекладі з німецької мови, як і в будь-якому іншому перекладі, слід враховувати традиції, звичаї й культуру місцевого населення.

Складність німецької мови обумовлена ще й тим, що вона дуже сприйнятлива до нових слів. При досить непростому німецькому словотворенні, мало не щодня з'являються нові слова, зрозуміти які досить непросто. Останнє слово, в таких випадках, є головним, навколо якого будується переклад всього складного слова. Дуже часто адекватний переклад такого слова сягає довгого словосполучення або, навіть, речення.

Складні слова у німецькій мові в деяких випадках дозволяють позначити одним словом досить тонкі деталі навколишнього середовища, в той час як в українській мові для цього необхідна розгорнута характеристика.

Наприклад: Wunschdenken - мислення, обумовлене бажаннями людини, ігноруючи ррррреальність; Anlernberuf - професія, де не потрібні спеціальні знання; Zweckoptimist - напускний оптимізм задля якихось цілей [24].

Німецька та українська мови мають своєрідні способи префіксально-афіксального словотворення, які кожній з цих мов дозволили створити слова, які неможливо відтворити засобами іншої мови. Значення цих слів можуть бути передані в іншій мові лише за допомогою більш або менш громіздких

словосполучень: unverwechselbar - те, що ні з чим не сплутаєш; erheiraten (etw.) - отримати щось шляхом одруження (заміжжя); wegloben (jmd.) - позбавитися від когось (поганого працівника), давши йому хвалебні рекомендації на іншу роботу. А також, на прикладі українських слів:

розлюбити - nicht mehr imstande sein erneut zu lieben; перестаратися - des Guten zu viel tun; не дописати - nicht zu Ende schreiben; надихатися - sich satt atmen [24].

Для німецькій мови характерні складні утворення - зсуви: achtgeben, kundgeben, wachbleiben, fernhalten, hochachten та інші. В українській мові їм відповідатимуть або словосполучення, або похідні дієслова (звертати на що-небудь увагу, оповіщати, оголошувати, не спати, віддаляти, усувати, дуже шанувати) [24].

З особливостей словотвору можна виокремити основні типи складнихслів, які функціонують у порівнюваних мовах.

Зазначений тип складних іменників у німецькій мові є практично відкритим класом слів, оскільки, по суті, майже кожне іменникове словосполучення атрибутивного характеру може бути трансформоване в складне слово. Пауль Г. з цього приводу писав: “Можливість утворення складних слів з двох іменників необмежена” [22, с. 15]. Значно вища продуктивність суфіксації в українських прикметників (фруктовий салат - Obstsalat) у порівнянні з німецькою мовою обмежує продуктивність моделей складних слів даного типу в рідній мові.

Тип детермінативних складних іменників, мотивованих сполученням іменника з певним видом означення - віддієслівного іменника або іменної форми дієслова: Lцschgerдt - Gerдt zum Lцschen des Feuers, Flugzeit - Zeit, die man zum Fliegen braucht; Schlafanzug - Anzug zum Schlafen, Knetmaschine - Maschine zum (Teig)kneten, Fangnetz - Netz zum Fangen von Fischen oder Wild [24].

Тип складних іменників з дієслівною основою в ролі першого компонента в німецькій мові дуже продуктивний. Це є однією з її типологічних ознак. Одиничні українські композити, такі як лизоблюд, перекотиполе, дурисвіт, скалозуб, які за своєю морфологічною структурою однакові з названими німецькими складними іменниками, не можна розглядати в межах цього словотворчого типу, оскільки вони утворюють окрему групу - складні слова з переосмисленням. Такі слова, як правило, стилістично забарвлені, що теж певною мірою відрізняє їх від названих вище німецьких складних іменників.

Тип складних прикметників з загальною семантикою “підсилювально-компаративна детермінація”, мотивованих компаративним словосполученням”:

німецька мова українська мова

steinalt молочно - білий

seelengut небесно - голубий

stocksteif сталево - сірий

bildschцn огненно-жовтий

blutjung яйцеголовий [24]

Якщо в німецькій мові даний тип словоскладання прикметників є продуктивним, то в українській його репрезентує лише невелика група слів. Інформація, яку в німецькій мові передає цей тип прикметників, у рідній мові передається здебільшого синтаксичними словосполученнями: kreideweiЯ - білий як крейда, wasserklar - прозорий, чистий як вода; pechschwarz - чорний як смола, stockfinster - дуже (абсолютно) темно [24].

Тип складних дієслів із загальною семантикою “локально детермінована дія”, мотивованих дієслівно-прислівниковими словосполученнями, наприклад, hereinkommen, hinaufschauen, rauswerfen, drankommen, zurьckbringen. В українській мові цей тип складних дієслів відсутній. Обсяг інформації, яку вони повідомляють передається префіксальними дієсловами, або дієслівно-прислівниковими словосполученнями, наприклад, входити, дивитися вгору, викидати. Типологічною рисою української мови тут слід назвати слабку розвиненість дієслівного словоскладання взагалі в порівнянні з німецькою мовою, де творення цих композитів є продуктивним і де спостерігається їх значний кількісний ріст, що збільшує лексичний склад сучасної німецької мови.

2.2.1 Типи складних слів у німецькій мові

Значну частину словникового запасу німецької мови становлять складні слова. Складні слова сучасної німецької мови можна розділити на групи на основі різних принципів, а саме: 1) залежно від відносин між компонентами (семантико - синтаксична класифікація); 2) на основі структури складних слів, тобто морфологічно-синтаксичного оформлення слів як в цілому, так і їх компонентів (структурна класифікація); 3) на основі приналежності складних слів до різних категорій частин мови (морфологічна класифікація)

За семантико - синтаксичною класифікацією, на основі робіт німецьких лінгвістів (Пауль Г., Хенцен В.), розрізняють три типи складних слів у німецькій мові:

- означальні складні слова (детермінативні);

- сурядні складні слова (копулятивні);

- складно - синтаксичні [20].

Означальні складні слова характеризуються атрибутивним зв'язком, що існує між компонентами складного іменника, перший компонент визначає другий. Другий компонент (основне слово) визначає приналежність всього слова до певного класу слів, а також сам характер його граматичних категорій і форм. Обидва компоненти значимі в лексичному плані. Головний наголос, як правило, падає на перший склад першого компонента. Наприклад: die Eisenbahn - залізниця, das Vaterhaus - батьківська хата [18].

Сурядні складні слова складаються з двох граматично рівноправних компонентів (і перший і другий компоненти повинні належати до одного і того ж граматичному класу), які пов'язані між собою. Кожен компонент має своє власне значення, але значення всього складного слова виражає якесь нове поняття: der Strichpunkt - крапка з комою, schwarzweiЯ - чорно-білий, taubstumm - глухонімий [18]. Сурядні відношення при перекладі не передаються. В цьому випадку між компонентами існує уявний зв'язок, що виражається в словесному ряді союзом und.

Крім цих двох вищеназваних груп, існує ще одна, досить численна група. Це - синтаксичні сполуки, які постали в певній граматичній формі і перетворилися в ту чи іншу частину мови, незалежно від того, до якої частини мови відноситься їх останній компонент. До цього типу слів, які можна умовно позначити як складно-синтаксичні слова, належать:

а) імперативні імена - складні іменники, утворені за моделлю сталого наказового способу, наприклад: das Stelldichein - побачення, der Springinsfeld - вітрогон;

б) адвербіалізовані словосполучення різних типів, наприклад, jederzeit - в будь-який час, hierzuland - в цій країні;

в) субстантивовані та адвербіалізовані синтаксичні групи, напиклад.: wahrenddessen - між тим, zuletz - наостанок [19, с. 47].

Означальні складні слова, тобто детермінативний тип є найбільш поширеним та продуктивним типом словоскладання в сучасній німецькій мові. Сурядні складні слова або копулятивний тип є найменш популярним типом словоскладання. Що стосується складно - синтаксичних слів, то вони

займають проміжне положення між детермінативним та копулятивним типами.

2.2.2 Німецькі складні іменники та способи їх відтворення українською мовою

В німецькій мові словоскладання є провідним способом словотворення. Значна частина словникового запасу німецької мови - складні слова. Особливо продуктивним є словоскладання як спосіб утворення слів, які означають предмети і явища, тобто іменників [21].

Специфіка німецьких складних іменників полягає в тому що вони можуть виражати найрізноманітніші логіко-семантичні відношення, тобто можуть виражати відношення, що передаються вільним словосполученням. Таким чином, складний іменник виконує як лексичні, синтаксичні функції. Синтаксичний характер складних іменників проявляється в легкості і простоті утворення їх в процесі мовлення для вираження найрізноманітніших смислових відношень, при чому характер цих відношень формально не виражається і в деяких випадках зрозумілий із компонентів складних іменників, їх внутрішнього контексту. Безмежна можливість німецького іменника вступати в зв'язки з іншими основами в формі складного слова складає специфічну рису структури німецької мови.

А. М. Іскоз і А. Ф. Ленкова у своїй книзі “Лексикологія німецької мови” розглядають два типи складних слів, виходячи з двох різних принципів: 1) морфологічного принципу; 2) семантико-синтаксичного. При класифікації складних слів, в основі яких лежить морфологічний критерій, А. М. Іскоз і А. Ф. Ленкова вказують, що складні слова можуть належати до будь-якого класу слів. Їх приналежність до того чи іншого класу залежить, як правило, від другого (останнього) компоненту, який відображає граматичні характеристики всього складного слова. Першим компонентом складного слова може виступати будь-яка частина мови, а другим компонентом обов'язково є іменник [13, с. 53].

Так складний іменник може мати наступну морфологічну структуру:

· іменник + іменник: das Kursniveau - рівень курсу, перекладається за допомогою двох простих іменників, один з яких стоїть у називному відмінку однини, а другий у родовому; die Rechtsordnung - правопорядок, перекладається простим іменником; das Reduktionsmetall - метал-відновник, перекладається подвійним іменником, перший компонент є означуваним словом, а другий - означальним; das Sparguthaben - вклад з метою заощадження на рахунку, перекладається за допомогою поширеного словосполучення, до складу якого входять простий іменник - означуване слово, інші члени виконують атрибутивну функцію і належать до різних частин мови;

· прикметник + іменник: das Fachbuch - спеціалізована книга, перекладається прикметником з іменником, тобто морфологічна структура співпадає;

· основа дієслова + іменник: die Produktionsweise - спосіб виробництва, перекладається простим іменником і віддієслівним іменником у родовому відмінку;

· числівник + іменник: der Dreibein - тригранник, при перекладі морфологічна структура зберігається;

· займенник + іменник: der Selbstabholer - вантажоотримувач, при перекладі морфологічна структура не збігається;

· прислівник + іменник: das Zusammenwirken - взаємодія, при перекладі морфологічна структура збігається;

· прийменник + іменник: die Abwartsbewegung - спад, перекладається простим іменником, тобто при перекладі морфологічна структура не збігається [22, 24].

Дослідивши словоскладання в німецькій та українській мовах можна сказати, що воно є характерною особливістю словотвору німецької мови, але не є провідним способом словотворення в українській мові. Німецька мова, на відміну від української надзвичайно багата на складні слова. Німецьке словоскладання відрізняється від українського діапазоном своєї дії, оскільки це явище зачіпає різні частини мови. Для цієї мови характерні складні утворення - зсуви, різноманітність основ.

Що стосується складних слів української мови, то вони утворюються в процесі словотворення і входять до словникового запасу мови, але словоскладання в українській мові не є індивідуально-мовним засобом вираження різноманітних зв'язків між предметами та явищами.

Розглянувши типи складних слів, можна зробити висновок, що складні слова діляться на групи на основі різних принципів. Це можуть бути: семантико - синтаксична класифікація, структурна класифікація та морфологічна класифікація складних слів. За семантико - синтаксичною класифікацією розрізняють: означальні, сурядні та складно - синтаксичні складні слова.

Типологічна схожість порівнюваних мов у підсистемі словотворення полягає в наявності спільних способів словотворення і загальних словотворчих моделей, що є результатом генетичного споріднення німецької та української мов. Розбіжності німецької та української мов стосуються ступеня продуктивності та інтенсивності використання того чи іншого словотворчого способу і місця цього способу в загальній системі словотворення.

Особлива увага приділяється німецьким складним іменникам, адже це найбільш популярний спосіб словоскладання. Вони можуть виражати найрізноманітніші логіко-семантичні відношення. Їх особливості зумовлюються легкістю і простотою утворення в процесі мовлення для вираження найрізноманітніших смислових відношень. Специфічною рисою німецької мови є - безмежна можливість іменника вступати в зв'язки з іншими основами в формі складного слова.

ВИСНОВКИ

Словотвір - розділ мовознавчої науки, що вивчає структуру слів та способи їх творення. Є багато способів словотвору, та найпоширенішим у німецькій мові є словоскладання. В даній роботі проводилося порівняння словоскладання, як способу словотвору, у німецькій та українській мовах. Було розглянуто поняття та загальну характеристику словотвору та словоскладання. Найголовнішим засобом збагачення лексики сучасної німецької та українських мов є творення нових слів, тобто словотворення. Нові слова створюють, керуючись певними закономірностями.

В німецькій мові словоскладання - основний спосіб утворення нових слів та збагачення лексичного складу мови. В українській мові - це один із основних способів творення слів, але не такий популярний та розвинутий, порівняно з нім. мовою. Також було розглянуто типи складних слів в німецькій мові, що дає змогу для більшого уявлення процесу словоскладання За семантико - синтаксичною класифікацією, розрізняють три типи складних слів у німецькій мові: означальні складні слова (детермінативні), сурядні складні слова (копулятивні) та складно - синтаксичні. Вони займають особливе місце у словотворчій системі мови.

Дуже важко перекласти складне німецьке слово та підібрати український відповідник, зберігши лексичне значення, не порушивши морфологічну структуру.

Проаналізувавши спільні та відмінні риси, можна зробити висновок що до типів складних слів, які функціонують у порівнюваних мовах: 1) тип детермінативних складних іменників із загальною семантикою “предмет і його ознака”, мотивованих атрибутивним словосполученням; 2) тип детермінативних складних іменників, мотивованих сполученням іменника з певним видом означення - віддієслівного іменника або іменної форми дієслова; 3) тип складних прикметників з загальною семантикою “підсилювально-компаративна детермінація”, мотивованих компаративним словосполученням”. А тип складних дієслів із загальною семантикою “локально детермінована дія”, мотивованих дієслівно-прислівниковими словосполученнями є лише особливістю німецької мови. Розглянувши теоретичне співвідношення складних іменників німецької мови та способів їх передачі при перекладі, можна чітко встановити, що більшість з них не мають постійних відповідників в українській мові і перекладаються за допомогою двох, трьох і більше слів. Цей факт дає змогу простежити певну мовну економію в німецькій мові.

Ці та багато інших особливостей німецької мови часом створюють перекладачам додаткові труднощі й вимагають не тільки спеціальних знань, але й великого досвіду перекладацької діяльності. Проаналізувавши способи перекладу складних слів, було встановлено, що для більшості таких слів використовуються описовий переклад. Тобто, складне слово німецької мови може бути відтворене українським словосполученням або, навіть, реченням.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Науково - теоретичні праці

2. Арбекова Т. И. Лексикология английского языка : [Учеб. пособие] / Т. И. Арбекова . - М. : Высшая школа, 1977. - 240 с.

3. Вознюк Л. В. Изучение состава слова и словообразования в школе : пособие для учителя / Л. В. Вознюк. - К. : Рад. шк., 1986. - 103 с.

4. Горпинич В. О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфологія : [Навч. посібник] / В. О. Горпинич. - К. : Вища школа К., 1999 - 207 с.

5. Гулига Е. А., Розен Е. В. Старое и новое в лексике и грамматике немецкого языка / Е. А Гулига, Е. В. Розен. - Л. : Просвещение, 1977. - 160 с.

6. Зацний Ю. А. Розвиток словникового складу сучасної англійської мови / Ю. А. Зацний. - Запоріжжя : Запорізький університет, 1998. - 429с.

7. Искоз А. М., Ленкова А. Ф. Лексикология немецкого языка / А. М. Искоз, А. Ф. Ленкова. - 3-е изд., испр. и доп. - Л. : Просвещение, 1970. - 296 с.

8. Клименко Н. Ф. Словотвірна морфеміка сучасної української літературної мови / Н. Ф. Клименко, Є. А. Карпіловська. - К. : Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, 1998. - 161 с.

9. Ковалик І. І. Вчення про словотвір / І. І. Ковалик. - Львів : Вид-во Львів. ун-ту, 1961. - Вип. 2. - 83с.

10. Корунець І. В. Порівняльна типологія англійської та української мов / І. В. Корунець. - Вінниця : Нова Книга, 2003 - 464 с

11. Кубрякова Е. С. Номинативный аспект речевой деятельности / Е. С. Кубрякова. - М. : Наука, 1986. - 150с.

12. Маккензен Л. М. Немецкий язык. Универсальный справочник / Л. М. Маккензен. - М. : Аквариум, 1998. - 592 с.

13. Мешков О. Д. Словосложение в современном английском языке : учеб. пособие для ин-тов и фак. иностр.яз. / О. Д. Мешков. - М. : Высшая школа, 1985. - 187 с.

14. Моисеев А. И. Основные вопросы словообразования в современном русском языке : [Учебное пособие] / А. И. Моисеев. - Л. : Издательство Ленинградского университета. - 208 с.

15. Омельченко Л. Ф. Английская композита: Структура и семантика: автореф. дис… д-ра филол. наук: 10.02.04. / Л. Ф. Омельченко. - К., 1989. - 43 с.

16. Павлов В. М. Развитие определительного сложного существительного в немецком языке : дис... канд. філол. наук : 10.02.04 / В. М. Павлов. - М., 1958. - 402с.

17. Плющ М. Я. Словотворення та вивчення його в школі [посібник для учителів] / Плющ М. Я. - К. : Радянська школа, 1985. - 127 с.

18. Рацибурская Л. В. Продуктивные типы и модели в современном словообразовании / Л. В. Рацибурская. - Саратов : Изд. центр “Наука”, 2008. - c. 481-486.

19. Розен Е. В. На пороге XXI века: Новые слова и словосочетания в немецком языке / Е. В. Розен. - М. : Менеджер, 2000. - 200 с.

20. Шевелева Л. В. Лексикология современного немецкого языка [yчеб.пособие] / Л. В. Шевелева. - М. : Высшая школа, 2004. - 240 с.

21. Kьhn I. Lexikologie. Eine Einfьhrung. (Germanistische Arbeitshefte; 35). - Tьbingen: Niemeyer, 1994.

22. Henne H. Wort und Wortschatz // Duden. Grammatik der deutschen Gegenwartssprache. - Mannheim: Dudenverlag, 1998.

23. Paul H. Deutsche Grammatik / H. Paul. - 3. Aufl. - Halle (Saale), 1957. - 329 S.

24. Довідкова література

25. Українська мова. Енциклопедія / [pедкол. Русанівський В. М., Тараненко О. О., Зяблюк М. П. та ін.]. - 2-ге вид., випр. і доп. - К. : Вид-во "Українська енциклопедія" ім. М. П. Бажана, 2004. - 824с.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены