Словотвір дієслів у сучасній німецькій мові

третя основна форма -- партіцип ІІ (das Partizip II).

За способом утворення основних форм дієслова діляться на дієслова слабкої і сильної дієвідміни. Основні форми дієслів слабкої дієвідміни: До слабкої дієвідміни належать дієслова, які в претериті (імперфект) мають суфікс -te, а в дієприкметнику ІІ (партіцип ІІ) суфікс -t: loben -- lobte -- gelobt; malen -- malte -- gemalt. Слабкі дієслова із суфіксом -ier не мають в дієприкметнику ІІ префікса ge-. Наприклад:

studieren -- studierte -- studiert;

marschieren -- marschierte -- marschiert.

Cлабкі дієслова, корінь яких закінчується на приголосні -t, -d, -fn, -chn, -dm, -tm, -dn, -gn, мають в імперфекті й у дієприкметнику ІІ між коренем і суфіксом букву -е-:

arbeiten -- arbeitete -- gearbeitet;

zeichnen -- zeichnete -- gezeichnet.

Основні форми дієслів сильної дієвідміни:

До сильної дієвідміни належать дієслова, які в основних формах змінюють кореневий голосний і в дієприкметнику ІІ мають суфікс -en:

helfen -- half -- geholfen;

singen -- sang -- gesungen.

Основні форми дієслів з відокремлюваними і невідокремлюваними префіксами: Дієслова з невідокремлюваними префіксами (be-, ge-, er-, ver-, zer-, ent-, emp-, miЯ-) не мають в дієприкметнику ІІ префікса ge-. Наприклад:

beginnen -- begann -- begonnen;

gefallen -- gefiel -- gefallen;

machen -- machte -- gemacht.

У дієслів з відокремлюваними префіксами префікс відокремлюється в імперфекті, а в дієприкметнику ІІ префікс ge-стоїть між відокремлюваним префіксом і коренем дієслова. Наприклад:

ablegen -- legte ab -- abgelegt;

aufstehen -- stand auf -- aufgestanden.

3.1 Основні поняття

Словотвір дієслова відрізняється в багатьох відносинах від словотворення прикметників (тобто імені). При цьому виникають особливі проблеми класифікації і опису, які різними авторами вирішуються неоднаково. Слід вказати на наступні проблеми.

1) Визначення інфінітивного суфікса - (е)n. Якщо цей суфікс розглядається тільки як «граматична» морфема всередині дієслівної флективною парадигми, то він не може вважатися словотвірної морфемою. Тоді такі дієслова, як hechten, reifen, повинні ставитися до імпліцитних дериватів (з мотивуючої основою прикметника reif і відповідного, іменника Hecht), а саме, до дериватів без виробляє монеми або до безафіксальний похідним. Навпаки, якщо ж - як це має місце тут - при словотвірному аналізі розглядати інфінітив як «основну форму» дієслова, то - (е)n виконує подвійну функцію - як граматичної, так і словотворчої морфеми. Інфінітивний суфікс - (e) n може тоді бути єдиним елементом вербалізації. Елементи-l-і-ig-в дієсловах типу krдnkeln, steinigen є «розповсюджувачами суфікса», які - як і в ім'я - можуть бути варіантами суфікса або розвинутися в самостійний суфікс (як-ler через l-ЕR у імені.

2) Визначення елементів ab-, аn-, аus-, аuf-, durch-, ьber-ін, яким протистоять омонімічні вільні морфеми в якості прийменників або прислівників. З'єднуючись з дієсловом, вони розвинули в цих конструкціях відповідні словотворчі значення і тому розглядаються в них як префікси.

3) Визначення словотворчих конструкцій типу erfrischen, verarzten. Вони співвідносяться з іменниками і прикметниками як мотивуючими виробляють основами (Frisch, Arzt); немає дієслів «frischen» і «arzten», до яких могли б приєднуватися префікси ver-і er-. Якщо - (е)n не вважається дериваційної морфемою, тоді словотворчі конструкції повинні розглядатися як префіксальним деривати.

4) Визначення структури як словотворчої конструкції або як синтаксичного словосполучення. У той час як синтаксичні словосполучення у сфері імені в більшості випадків мають флективно-формальну характеристику, остання відсутня у синтаксичних словосполучень, що складаються з дієслова та імені або прислівникової частки, з одного боку, формальне розходження між словосполученням grosser Teil і словотворчої конструкцією Grossteil з іншого боку, відсутність такої відмінності між словосполученням gross machen і словотворчої конструкцією grossmachen. Тому вирішити, коли перед нами дієслівний композит, важче.

Таким чином, в даний час немає єдиної класифікації дієслова в німецькій мові, залишаються невирішеними безліч проблем, пов'язаних з визначенням різних дієслівних елементів і дієслівних словотворчих конструкцій.

3.2 Словоскладання

Німецьке словоскладання є одним з найбільш поширених способів утворення нових слів. Він являє собою складання основ один з одним (наприклад, Arbeitererholungsheim, Briefmarkenverkauf). Виділяють означальні і невизначальності додавання, найбільш продуктивним з яких є перше. Завдання, що стоять перед або після виробляє основи слова, які мають усі властивості полуаффіксов, але зі слабким семантичним зсувом, називаються частотними компонентами (-stelle,-gehen,-bahn; halb-, auseinander-, zurck-).

Дієслівні основи Тип: дієслівна основа + дієслівна основа + еn (schwatzlachen) підпорядковується сильним функціональним обмеженням. Менш обмежено вживання також щодо малопродуктивною і малочастотної моделі: інфінітив + інфінітив, де в якості другої НС краща група певних дієслів:-bleiben (bestehen-, haften-).

Подібно вживання моделі - причастя II + інфінітив: bekanntmachen, gefangennehmem.

Іменник в якості першої НС

Відносяться сюди утворення, що виявляють семантичні відносини, можливі між предикатом і об'єктом (відповідно обставиною): ефіцірований об'єкт (formgeb, (kegelschieben, schritthailen), інструментальне (radfahren), локальне відношення (kopfstehen), модальне відношення (kettenrauchen) та ін.

Від дієслівних композитів з іменником слід відрізняти деривати, утворені від субстантивних композитів (від Bildhauer - bildhauern, від Frьhstьck - frьhstьсken).

У багатьох випадках композит з субстантивованим інфінітивом слід вважати мотивуючої виконує основою: kopfrechnen < das Kopfrechnen < im Kopf rechnen та ін. Іноді слід припустити наявність двох дериваційних відносин. Нарешті, треба відзначити існування «дефразеологічної деривації».

Більшість цих дієслів має лише зачатки дієслівної парадигми або її зовсім немає для них в якості «нормальних», в першу чергу, можна вважати інфінітивні форми, фінітних тільки за певних умов, а саме в підрядному реченні, де вони не порушують правил побудови німецького пропозиції.

Прикметник в якості першої НС

Ця модель розвинена сильніше, ніж попередня. Вона, перш за все, розрізняє три групи залежно від відносини першої НС: а) до об'єкта в аккузатіве (Fussboden - blank), б) до суб'єкта (weil die Beleidigten kaltbleiden: die Beleidigten - kalt);

с) до другої НС (arbeiten - kurz).

Кожна група розчленовується ще в залежності від семантичного відношення, існуючого між обома НС, на чому детально зупинятися ми тут не можемо.

3.3 Деривація

Дієслівні деривати в цілому майже всі мають слабке відмінювання.

Є кореневі субстантиви, які виробляють основи (як у askern, fдrben), а також похідні деривати (правда, визначених типів, так, напр., Nomina agentis на-er, Nomina agentis на-el.

Синтаксико-семантична класифікація субстантивних дієслів залежно від синтаксичної функції виробляє іменника у відповідних пропозиціях виглядає наступний спосіб:

1) Іменник як предикатива, що відноситься до суб'єкта: er schauspielert - er ist einverhдlt sich wie ein Schauspieler; сюди ж відносяться деривати від найменувань тварин (здебільшого в переносному сенсі): hamstern, unken, ochsen.

(2) Іменник як предикатива, що відноситься до об'єкту: er knechtet ihn - er macht ihn zum Knecht; сюди ж відносяться, напр., Schroten. Більш споживані тут префіксальним дієслова (verschrotten, -trusten) і дієслова з-ieren (skizzieren).

(3) Іменник як обставина члена, а саме:

а) з «орнативним значенням» («versehen mit») - ehren, kennzeichnen, zuckern;

б) з «інструментальним значенням» - baggern ("mit dem Bagger arbeiten"), bьrsten, trommeln, gondeln;

в) з «локальним значенням» - thronen, landen.

4) Іменник як афішовані об'єкта - kalben, keimen, rosten.

Прикметник як виконує роль основи

Цей тип розвинений слабкіше, ніж попередній. За своїм значенням словоутворюючому розрізняються:

1) Фактитивні дієслова (об'єкт набуває якість, виражене прикметником) - bessern, glдtten. Дієслова перехідні. Гласний основи, здатний приймати умляути, як правило, його має.

2) Іновативні дієслова (суб'єкт набуває якість, виражене прикметником, або переходить у відповідний стан, не виступаючи об'єктом якого-небудь дії) - faulen, reifen.

Суб'єкт набуває якість, виражене прикметником (можливий предикат з ist)-kranken.

Дериваційні відношення формально виражаються в зміні гласного основи (Umlaut, Hebung, Sekung). Модель більше не продуктивна, проте відповідні освіти ще представлені в словниковому складі і можуть розглядатися як словотворчий тип. Мотивуючої виконує основою частіше є сильне дієслово, дериватом - слабке. Таким чином, проаналізувавши способи словотворення дієслова в німецькій мові, приходимо до висновку, що найбільш продуктивним способом словотворення є словоскладання. Також у системі словотворення дієслова є ті способи словотворення, які зараз не продуктивні, але такі словотворчі конструкції представлені в сучасній німецькій, тому вони можуть розглядатися як окремий словотворчий тип.

Висновок

Вивчення словотвору має важливе значення для розгляду мови як на сучасному етапі його розвитку, так і з історичної точки зору. З синхронічним і діахронічним підходом до словотворення перехрещуються його процесуальний і статичний аспекти, тобто словотвір розглядається в русі і статиці. Розглянувши способи словотворення в німецькій мові, можна виділити продуктивні та непродуктивні способи словотворення.

До продуктивних способів словотвору можна віднести: в іменниках - словоскладання, суфіксація, префіксація і модель імпліцитного словотвору: у дієслова - словоскладання, префіксація і деривація; в прикметниках - також словоскладання, суфіксація і префіксація. Розглядаючи систему словотворення німецької мови, потрібно приділити увагу також морфології, граматиці, синтаксису та семантиці цієї мови, так як словотвір повністю включається в морфологію, враховується його зв'язок з лексикою і семантикою, тому треба звертати увагу на події, при цьому семантичні явища, зв'язок словотворчих морфем з основами певного значення. У граматиці німецької мови існує багато особливостей, головною з яких є домінуюча позиція словоскладання серед способів словотворення всіх частин мови. Але система словотворення німецької мови багато в чому схожа з системою словотворення в українській мові. Тільки для німецької мови найбільш продуктивним способом, як уже говорилося, є додавання, а для української афіксація.

Словотвірна система сучасної німецької мови відзначається динамікою в силу активних словотворчих процесів у різних частинах мови. Моя робота дозволяє зробити такі висновки.

Дієслова з категоріальним значенням активного руху належать до найбільш уживаних одиниць, що функціонують в основному словниковому складі сучасної німецької мови. Це пояснюється їх високою комунікативною значущістю й вагомістю у повсякденному житті людини, стилістичною нейтральністю, високим ступенем абстрактності, словотвірною активністю й здатністю мотивувати утворення нових слів та вступати у словотвірні взаємовідношення та взаємозв'язки зі словами різних груп.

На реалізацію словотвірної спроможності дієслівних основ з категоріальним значенням активного руху впливають такі мовні (системні) та нормативні чинники: частиномовна належність, яка виступає визначальним чинником у встановленні і структуруванні типової словотвірної парадигми, детермінує спільні властивості їх дериваційної поведінки; валентнісна характеристика дієслівних основ; семантичний обсяг твірних основ. Від твірних можливе утворення тільки тих похідних, значення яких передбачене валентнісною структурою мотивуючого слова.

Словотвірні потенційні можливості дієслівних основ з категоріальним значенням активного руху реалізується за рахунок їх валентнісних властивостей. Аналіз словотвірної валентності дієслівних основ як у внутрішньодієслівному, так і у віддієслівному словотворенні дає можливість сформулювати основні закономірності реалізації їх словотвірного потенціалу: основи дієслів з категоріальним значенням активного руху утворюють похідні основи дієслів, переважно, за допомогою препозитивних словотворчих формантів, таких як традиційні німецькі префікси be-, er-, ent-, ver-, zer-, напівпрефікси ab-, an-, aus-, bei-, durch-, ein- тощо, частотні компоненти у складі похідних структур entlang-, fort-, heran-, heraus-, herein-, herum- та ін.; основи дієслів з категоріальним значенням активного руху не виявляють активності до інтеграції з суфіксами імен дії -ei, -erei; основи дієслів - малоактивні у породженні похідних основ імен діяча (особи) з суфіксом -er; основи дієслів є малоактивними у породженні прикметників; основи дієслів з категоріальним значенням активного руху відзначаються активністю в утворенні похідних основ іменників внаслідок конверсії. Встановлено, що на ступінь реалізації закладених системою словотвірних потенцій значною мірою впливає структура твірної лексеми (похідна або непохідна). Непохідні лексеми словотвірно активніші, ніж похідні.

У семантичному плані виявлено, що значення префіксів семантично узгоджене зі значеннями твірних основ певних семантичних груп. Утворення від дієслівних основ відзначаються відносною самостійністю семантики префіксальних словотворчих формантів, які у процесі формування віддієслівних похідних не зливаються з семантикою твірних основ, а додають їй лише додаткові смислові відтінки, виконуючи уточнюючу, конкретизуючу функцію, не змінюючи значення ТО.

Словотвірні гнізда похідних дієслів, вершинами яких є основи дієслів з категоріальним значенням активного руху, характеризуються такими властивостями: центром семанти чної структури ядерних дієслів geh-, komm-, lauf-, flieg-, schwimm-, kriech-, klett-, spring-, gleit- є семантико-мотиваційна ознака „активний рух“; похідні розташовуються на трьох, рідше чотирьох ступенях деривації, об'єднуючись у словотвірні парадигми; найбільш насичений дериватами є І ступінь словотворення. Продуктивним способом творення слів на І ступені деривації є префіксальний спосіб. Похідні дієслівні основи І ступеню деривації реалізуються у похідних основах ІІ ступеню словотворення суфіксальним та префіксально-суфіксальним способами. На ІІІ ступені деривації зустрічаються поодинокі утворення, а на IV ступені словотворення словотворчий процес від твірних основ дієслів з категоріальним значенням активного руху завершується.

Типовою для дієслів з категоріальним значенням активного руху в сучасній німецькій мові є тризонна субстантивно-ад'єктивно-вербальна словотвірна парадигма з такими семантичними позиціями: в субстантивній зоні - “виконавець руху”, “опредметнений рух”, “предмет, названий твірною основою”, “особа за видом діяльності”, “місце руху”; у вербальній зоні - “просторова модифікація дії”, “квантитативна модифікація дії”; в ад'єктивній зоні - “наділений ознакою, названою твірною основою”, “придатний до чого - небудь”.

Найпоширенішим типом парадигматичних відношень є синонімічні, що ґрунтуються на формально-семантичних розбіжностях, у рамках яких словотвірні синоніми виконують відтінкову, смислову й уточнюючу функції.

Одержані результати свідчать про плідність системно-функціонального та гніздового підходів до вивчення словотвірного потенціалу дієслівних основ в сучасній німецькій мові на основі опису їх валентнісних характеристик. Дослідження основ дієслів шляхом організації у словотвірні парадигми, які у свою чергу об'єднуються у словотвірні гнізда, сприяє репрезентації усіх наявних словотвірних та семантичних зв'язків між твірними та похідними словами, що входять до їх складу. Поєднання таких підходів до виявлення словотвірних можливостей основ дієслів слугуватиме встановленню словотвірного потенціалу основ дієслів з категоріальним значенням активного руху, що складають словотвірну базу у словотвірній системі сучасної німецької мови. Використана комплексна методика аналізу притаманна сучасній дериватології і може стати у нагоді в укладанні тлумачного словотвірного словника базової лексики сучасної німецької мови, побудованого за гніздовим принципом, в якому була б відображена вся словотвірна система німецької мови, а не окремі її фрагменти.

Література

1. Зиндер Л.Р., Строева Т. В. Современный немецкий язык.- М.: Изд. лит. на ин. яз., 1957.

2. Зуев А. Н., Молчанова И. Д. и др. Словарь словообразовательных элементов немецкого языка.- М.: Рус. яз., 1989.- 536 с.

3. Ивлева Г.Г. Семантические особенности слов в немецком языке.- М.: Высшая школа, 1978. -103 с.

4. Кубрякова Е.С. Что такое словообразование.-М.: Наука, 1965.- 78с.

5. Маккензен Л. М15 Немецкий язык. Универсальный справочник/Пер. с немецкого Е. Захарова.-- М.: Аквариум, ООО "Издательство АСТ-ЛТД", 1998.--592 с.

6. Носков С. А. Немецкий язык для поступающих в вузы. Мн., 2002.

7. Ольшанский И.Г., Гусева А.Е.- Лексикология: Современный немецкий язык

8. Розен Е. В. На пороге XXI века: Новые слова и словосочетания в немецком языке / Евгения Владимировна Розен. -- М.: Менеджер, 2000. -- 200 с.

9. Солодилова И.А. Лексикология немецкого языка: Учебное пособие для студентов III курса. - Оренбург: ГОУ ОГУ, 2004. - 114с.

10. Степанова М. Д. Лексикология современного немецкого языка /

11. Степанова М. Д. , И. И . Чернышева. -- М.: Наука, 1963. -- 310 с.

12. Степанова М.Д. Словообразование в немецком языке.- М., 1979.- 264 с.

13. Dreyer, Schmitt.: Совершенствуем знания немецкого языка. К.: Методика, 1998.- 366с.(2-е издание)

14. Henzen W. Deutsche Wortbildung.- Leipzig, 1957.- 176 S.

15. Sommerfeldt K. Entwicklungstendenzen in der deutschen Gegenwartssprache. - Leipzig, 1988. - 242 S.

16. Schewelyowa L., Lexikologie der deutschen Gegenwartssprache: Vorlesungen . Издательство: Высшая школа (Москва), 2004 г. ISBN: 5-06-005014-9 ISBN13: 978-5-06-005014-1 Мягкая обложка , 239 стр.

17. http://www.brigitte.de/gesellschaft/politik-gesellschaft/dicksein-1075385/

18. http://www.brigitte.de/gesellschaft/wissen/langeweile-sieben-fakten-1072001/

19. http://www.elle.de/Artikel/elle-Menschen-Ohne-Maske-bitte_1388743.html

20. http://www.spiegel.de/kultur/tv/0,1518,733010,00.html

21. http://www.tagesspiegel.de/wissen/schulleiter-unter-druck/3595418.html

22. http://ukrainska.kiev.ua/gramatika/budova_slova._slovotvir.html

Размещено на Allbest.ru