Гендерні відмінності та особливості комунікативних стилів політичного дискурсу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми. Політичний дискурс є предметом постійної уваги дослідників-представників різних наук у тому числі, лінгвістів, політологів, культурологів, соціологів, психологів. У багатьох сферах сучасної науки питання мовленнєвої комунікації є досить актуальним. Це можна пояснити високим розвитком політичних, міжкультурних та економічних відносин у світі та прагненням сучасного суспільства до вдосконалення та розвитку ефективної людської діяльності у всіх сферах життя.Протягом останніх десятиліть гендерні дослідження почали стрімко розвиватися та набувати пріоритетного значення в українській та світовій лінгвістиці. У зв'язку з цим лінгвісти почали досліджувати вплив гендеру на мовлення чоловіків та жінок та проблеми гендерної диференціації мовлення. Сучасні лінгвістичні дослідження спрямовані на вивчення різних типів дискурсу з комунікативно-прагматичної точки зору, що передбачає розгляд мови не лише як засобу спілкування та передачі інформації, але й як механізму впливу на формування та зміну поглядів на певну ситуацію.

Об'єкт дослідження. Політичний дискурс та його гендерні особливості. Предмет дослідження. Гендерні відмінності та особливості комунікативних стилів політичного дискурсу.

Мета роботи. Визначення гендерних особливостей політичного дискурсу, стереотипів властивих і чоловікам, і жінкам, встановлення їх впливу на суспільство в цілому та на політичну сферу комунікації зокрема, а також аналіз прояву гендерного паритету, у політичному дискурсі на прикладах українських лігвокультурних традицій, узагальнити наукові дані про гендерні відмінності комунікативних стилів, визначити наявність і види хеджування на матеріалі телеінтерв'ю провідних політиків обох статей.

Завдання роботи . Виявити особливості мовлення жінок та чоловіків у стратегії ведення розмови, її тематичній спрямованості та способі організації висловлювання на прикладі політичного дискурсу та вплив гендеру на мовлення чоловіків та жінок, проблеми гендерної диференціації мовлення.

Методи дослідження. Матеріали українських лігвокультурних традицій, телеінтерв'ю впливових політиків і України, політичні промови американських державних діячів.

Структура дослідження. Робота складається зі вступу,двох розділів, висновків і списку використаних джерел, який містить 25 позицій.

політичний дискурс гендерний паритет

Розділ 1. Політичний дискурс та гендерні стереотипи

1.1 Поняття політичного дискурсу та його гендерних аспектів

Під політичним дискурсом розуміється зв'язаний текст, зумовлений ситуацією політичного спілкування у сукупності з прагматичними, соціологічними, психологічними та іншими факторами. Політичний дискурс актуалізується у таких жанрах, як промова політика, інавгураційне звернення президента, політичний документ (указ президента, зміст закону, комюніке), звіти уряду у парламенті, затвердження або обговорення бюджету[2, С.25]. Успіх у комунікації залежить від уміння ефективно володіти трьома чинниками: логікою, психологією, мовою. Останній є дуже важливим, оскільки вся інформація доноситься до слухача вербальними засобами.

У політичному дискурсі велике значення для впливу на масову свідомість надається невербальним засобам. Вважається, що їх інформативність перевищує відповідну вагу вербаліки і, навіть, “поглинає” її, актуалізуючи не тільки стан людини, але й поведінку у зв'язку з обраною соціальною роллю.

У політичному мовленні визначною є потреба інформаційної повноти повідомлення: найбільш швидке, точне та ясне здійснення передачі важливих факторів. На лексичному рівні це можна досягти вибором політичних термінів, які забезпечують чіткість і однозначність висловлювання. В дискурсі політиків-професіоналів виділяється особлива сфера - це мовленнєві жанри, суб'єктами яких можуть бути лише особи, що займають головні місця в політичній ієрархії - керівники держави, міжнародних об'єднань, політики установ та партій [5, С.10]. Як багатожанровий різновид публічного мовлення, політичний дискурс характеризується цілою наукою специфічних засобів. І суть тут не лише у вживанні специфічної детермінованої політичною діяльністю лексики, а й у своєрідному виборі й організації певних структур вираження відповідно до прагматичних настанов, цілей та умов спілкування, що склалися в процесі професійної діяльності політиків. Політики усвідомлюють необхідність оволодіння таким стилем мовлення і нормами літературної мови, які здатні дати найвищий коефіцієнт корисної дії[3, С.25] .

Мовне маніпулювання політичною свідомістю у політичному дискурсі здійснюється за допомогою словесної імплікації за рахунок ідеологічності, оцінювання, модальності, рухомості, семантики та прагматики слова, варіативності денотативних та конотативних значень одних і тих же мовних знаків під впливом соціальних, культурних та інших факторів.

У контексті недемократичного політичного дискурсу кожна людина (група, колектив, співавторство) може фігурувати як об'єкт ідеологічного впливу (маніпулювання, репресії), так і суб'єкт політичної дії [1, С.7].

Політичний дискурс створений політиками, які переконують народ, спонукають його, схвалюють себе і свої дії, виступають з критикою опонентів. За останні роки політичний дискурс став активним об'єктом лінгвістичних досліджень. У зв'язку з глобалізацією соціальних змін, технологізацією політичного дискурсу, соціологи, лінгвісти та інші спеціалісти, доходять висновку, що мова - це влада. У періоди радикального суспільно-політичного реформування закономірно підвищується увага до аспектів соціального життя, здатних визначити подальшу побудову нової системи аксіологічних координат з іншими акцентуваннями рубрик цілісних шкал[5, С.10-12].

У сучасному політичному дискурсі вплив переконання та сприйняття адресатом мовлення політика є значним. Переконання здатні формувати, чи навіть передбачати рівень взаємовідносин між політиком та виборцем. Ефективність же спілкування політичного діяча залежить від його здатності взаємодіяти з іншими людьми та встановлювати так званий рапорт, налаштовуючись щодо їхніх моделей світу і навичок поведінки, внутрішньо приєднуючись до них, бо “різниця полягає не в самому світі, а в його фільтрах, через які його сприймаємо: мова - це фільтр, переконання - також “фільтр” [6, С.58].

Британського екс-прем'єр-міністра Тоні Блера справедливо вважають “великим комунікатором” (Great Communicator). Він добре знає, як працюють засоби масової інформації, як їх можна використати у своїх цілях, як побудувати свій виступ, щоб краще досягти бажаного ефекту. Виступи екс-прем'єр-міністра Тоні Блера по радіо та телебаченню, перед “живою” аудиторією мали великий успіх. Політичний дискурс Тоні Блера може служити прикладом для його послідовників, оскільки його вміння звертання до народу, нав'язуючи свої переконання, вважається справжнім мистецтвом [4,C.84-86].

Протягом останніх десятиліть лінгвісти різних країн все більше звертають увагу на зв'язок мови і мовлення зі статтю людини: як використовують мову чоловіки і жінки, яким засобам та одиницям мови надають перевагу, як будують своє мовлення тощо. Тобто, як впливає гендер на мовлення індивіда і в чому виражається гендерність. Гендер як соціокультурна категорія регулярно відтворюється у структурах мовної свідомості індивіда під час реальної дискурсивної та інтерактивної взаємодії, зумовленої метаконтекстом картини світу певної лінгвоетнокультури, макроконтекстом соціокультурних норм та безпосередньо мікроконтекстом конкретної міжособистісної взаємодії. Гендерна належність промовців є інтегральною складовою частиною мовної особистості, комплексом біологічних та соціокультурних характеристик і актуалізується у мовленні в кожній окремій ситуації спілкування [24, С. 212 - 214].

1.2 Специфіка гендерних стереотипів у політичному дискурсі

Гендерні стереотипи існують у єдності і протилежності з гендерними ролями і саме за допомогою стереотипів суспільство структурує інформацію про належний тип статево- рольової поведінки, яка закріплюється в гендерних ролях. Єдність гендерних стереотипів і гендерних ролей полягає у тому, що в гендерних ролях закріплюються гендерні стереотипи, які постають домінуючими і визначають тип поведінки у суспільстві, тоді як їх протилежність полягає у тому, що гендерні стереотипи за своїм змістом визначаються як консервативніші порівняно до гендерних ролей. Гендерні ролі швидше реагують на суспільні зміни, вони тісно пов'язані з соціально-економічною сферою суспільства, тому що є більш динамічними, ніж самі стереотипи. наслідок все більш зростаючого розриву між зростом гендерних стереотипів і гендерних ролей, визрівають протиріччя, що згодом переростають у конфлікти як на соціальному, так і на особистісному рівнях[8].

Проблемою гендерних стереотипів опікуюють багато відомих вітчизняних й іноземних психологів і соціологів таких, як М. Арутунян, М. Баскова, С. Бем, Т. Гурко, К. Джеклін, А. Ерхард, І. Кленіна, Л. Колберг, Н. Лавриненко, Е. Маккобі, Н. Смелзер, та ін.

Приваблює той факт, що в Україні нарешті почали звертати увагу на цю проблему не тільки вчені, а й представники державної влади, оскільки гендерні стереотипи є одним з важливіших ресурсів влади. Так, український політичний дискурс фіксує цей процес у мовленні: А я не женщина, я политик. Поэтому считаю это нарушением гендерного равенства, нарушением европейских принципов в отношении к человеку- когда указывают на его пол. Очевидно, маркування об'єктів як жіночних, або як чоловічих призводить до диференціації властивих їм відповідних якостей і відповідного місця в соціальній ієрархії. Не дивно, що демонстрація власної маскулінності використовується як аргумент у боротьбі за владу, звідси - маскулінізація своїх і фемінізація чужих зазвичай постає прийомом внутрішньо - і зовнішньополітичної боротьби. Почасти їм атрибутують«чоловічі» і«жіночі» якості і вчинки. Такі «жіночі» обов'язки закріплюються і у політичному мовленні чоловіків-політиків: По словам Януковича,"Тимошенко в первую очередь премьер-министр, а уже потом женщина", поэтому ей следовало бы нести ответственность за каждое сказанное слово."А если она женщина, то должна идти на кухню и там показывать свои прихоти", - резюмував політик.

В українському політичному дискурсі закріпилось прийняте ще в радянські часи зверхнє відношення до жінки, яка ''за своєю природою'' позбавлена можливості посідати політичні керівні посади, адже її існування передбачає лише «прикрашання» чоловіка: Нам приятно, когда нам напоминают, какие мы красавицы, но то, что сказал Янукович, - типичный постсоветский синдром отношения к женщине как к украшению, а не как к полноценному партнеру и члену общества. Это очень характерно для наших политических деятелей.

Одним із прикладів, що доводять зсув гендерного напрямку із декларативності в бік реалізації і в політичному дискурсі, може слугувати наступний приклад: Обществу нужно объяснить одно: женщина равноценный член общества и к ней нельзя относиться как кцветку или к щенку. Общество должно понимать, что такое гендерное равенство. Отже, можна стверджувати, що гендерні стереотипи є досить живучими і суттєво впливають на суспільство в цілому та на його окремі сфери. Отримані у ряді досліджень дані дозволяють зробити висновок про нерівність ступеня андроцентризму різних мов і культур, а також різного ступеня експліцитного вираження гендеру. [11, С.142-146].

Розділ 2. Гендерні особливості політичного дискурсу

2.1 Маскулінні та фемінні особливості українського політичного дискурсу

Серед усіх сфер життєдіяльності суспільства саме політика є публічним полем, де розгортаються презентації сучасності. Політичні процеси являють собою сукупність певних практик, відтворених політичними акторами, результатом яких стає формування у свідомості громадян політичних та соціальних конструктів: ідентичностей, соціальних норм/відхилень, еталонів, правил, цінностей, стереотипів, які формуються та навіюються політичним дискурсом. Одними з таких процесуальних та контекстуальних явищ є гендер, що підтверджує популярна концепція з роботи К. Уест і Д. Циммермана - "створення ґ ендеру" [8 ].

Прийнято вважати, що увагу до питання гендерності спровокував розвиток фемінізму в світовому суспільстві, боротьба за рівноправ'я чоловіків і жінок у всьому світі. Багато таких досліджень пов'язані саме з англійською мовою. Це, насамперед, пояснюється впливом фемінізму який зародився в США майже два століття тому [22,С.139].

Соціокультурні зміни, які розпочались за часів постмодерну, призвели до появи нового тлумачення взаємовідносин між статями крізь призму концепції "гендер". Гендерний підхід, на відміну від фемінізму, акцентував соціальні ролі індивідів не залежно від їхньої статі, а відповідно до потенціалу, відзначаючи психологічні якості та моделі поведінки, наявні маскулінні чи фемінні риси. Теорія ґ ендеру, ставши топовою темою у другій половині ХХ століття, запропонувала концепт "соціальної статі" у якості аналітичного інструменту, відкривши нові можливості для дослідження суспільства, культури і політики. Зокрема, гармонізація суспільних відносин, шляхом розподілу соціальних ролей між громадянами у всіх громадських інститутах стала однією з головних цілей сучасних демократичних країн, невід'ємним пунктом політичних програм. Набули поширення концепція паритетної демократії, гендерної політики, гендерного квотування тощо[25].

В Україні гендерна проблематика перебуває у сфері міждисциплінарних досліджень, що представлені працями Н. Чухим, О. Ярош, І. Жеребкіної, О. Горошко, І Кириліної, О.Кісь та інших. Більшість досліджень спрямовані на осмислення феміністичних тлумачень різних методологічних шкіл із фокусуванням на правах жінок та чоловіків, ідеології жіночого руху в Україні. Особливу цінність мають дослідження

Сорокопуд О.Є. щодо ґендерного виміру лінійних та мережених систем політики і Горошко О.І. щодо процесів трансформації гендерного дискурсу.Утім, поза увагою вітчизняних дослідників залишилось багатоаспектне дослідження гендерного виміру політичного дискурсу України[8].

Виходячи із маніпулятивної природи політичного дискурсу, його здатності створювати необхідні знання, еталони, вживлювати цінності та норми, він постає "ресурсом" створення ґендеру [ 9,С.36-37 ]. Тож, набуття індивідом гендерної ідентичності у процесі гендерної соціалізації під впливом гендерних стереотипів відбувається саме політичному дискурсі, де транслюється змістовне наповнення окреслених соціокультурних конструктів, які стають продуктами цих політичних дискурсів . Найбільш вдало пояснюють ці процеси Е. Лаклау та Ш. Муф. Вони вважають, що суб'єкт набуває ідентичність у межах соціального світу, структурованого дискурсом, шляхом процедур позиціонування себе у дискурсі. Політичний дискурс являє собою таку форму соціокультурної практики, що бере участь у формуванні соціокультурних явищ і одночасно формується ними[9,C.38].

Проблема причин і закономірностей використання гендерних образів, символів, метафор у політичній боротьбі, викликало останнім часом великий інтерес у дослідників. Дуже широко представленими є результати досліджень маскулінних та фемінних особливостей комунікації - з позицій гендерної лінгвістики, кінетики, просодики тощо. Разом із тим, питання ж зворотного впливу політичного дискурсу на гендерний порядок суспільства, навпаки, практично не досліджувалося.

Політичні сили приймають активну участь у формуванні нових значень та оцінок фемінності та маскулінності. У владному дискурсі використовуються традиційні ґ ендерні уявлення, з одного боку, і створються нові, з іншого. Серед шляхів впливу політичного дискурсу на створення гендерного порядку можна відзначити, зокрема програмні документи політичних партій і висловлювання політичних лідерів. Якщо вони резонують з реальністю, це може викликати обурення спільноти. Так, наприклад, вислів прем'єр -міністра М. Азарова про те, що провадити реформи - не жіноча справа , миттєво отримав реакцію з боку представників міжнародного правозахисного центру "Ла Страда-Україна", які подали судові позови із обвинуваченням у дискримінації [20,C.12]. Аналогічну реакцію викликали слова ще кандидата у Президенти В. Януковича, який, коментуючи дії Ю. Тимошенко, заявив, що: "Якщо вона жінка - то має йти на кухню, і там демонструвати свої примхи".

Національне політико-правове обґрунтування гендерних індикаторів політичного розвитку в Україні зафіксовано у Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8.09.2005 р., у якому вводяться індикатори ґендерно-правової експертизи та відображення органами державної статистики показників становища жінок та чоловіків у всіх сферах життя суспільства. Це доводить те, що впровадження гендерної політики в Україні має сутнісний розрив між декларованими цілями та реальністю[10].

Політична еліта, як продуцент дискурсу влади постає транслятором моделей маскулінності та фемінності. Маскулінізація та фемінізація політичних лідерів і партій сама по собі є чинником відтворення гендерного порядку . Особливий вплив на гендерний порядок суспільства має гегемонна маскулінність голови держави(або фемінність у випадку фігури Королеви). Від президента чекають на прояви рішучості, сили, ініціативи, відповідальності. Так, його і мідж намагаються часто маскулінізувати, у тому числі за рахунок прив'язки до соціальних інститутів які традиційно вважаються маскулінними (спецслужби, армія, спорт).

Зміни у політичній системі завжди супроводжувалися переконфігурацією відносин між моделями маскулінності й фемінності. Одночасно з політиками створюються і просуваються нові моделі, що відбувається шляхом поступової корекції нині існуючих. У кожному суспільстві уявлення про фемінність та маскулінність варіативні, змістовне наповнення слів "жінка","чоловік" відмінні, бо формуються відповідно до соціокультурних та історичних умов кожного суспільного простору. Саме тут проявляється дискурсивність гендерних практик, - крізь формулу контекст+текст=смисл, - де на перший план виходить контекст. Говорячи про актуалізацію контексту в дискурсі, треба відрізняти контексти ситуаційні (тимчасові параметрами поточної ситуації спілкування) та контексти когнітивні , які являють собою ментальні конструкти реальності, відповідні знання окремих соціальних груп про світ та способи їх подання. У даному випадку, маються на увазі контексти когнітивні, які підкреслюють, що історичність конструктів маскулінності та фемінності у кожному окремому соціумі[ 21 ].

2.2 Стратегія хеджингу, як засіб вдосконалення політичного дискурсу. Гендерні аспекти стратегії

Одним із перспективних напрямків гендерної лінгвістики є дослідження особли-востей комунікації жінок і чоловіків у різних дискурсах. До визначних досліджень проблем взаємодії гендеру та дискурсу належать праці Р. Лакофф, Д. Таннен, Р. Водак, Дж. Вуд та ін. На великому масиві емпіричних даних методом інтеракційного аналізу було багаторазово доведено, що дискурсивні практики чоловіків (або, за визначенням конструктивістів, маскулінних осіб) та жінок (фемінінних осіб) суттєво різняться між собою, що призводить до встановлення комунікативної

асиметрії на користь чоловіків і закріплює їхній домінуючий соціальний статус.

Професор Оксфордського університету Дебора Таннен наголошує на тому, що"вивчення функціонування комунікативних стилів у процесі інтеракції допомогає пояснити, яким чином через взаємодію дійсно створюється домінування". Слід мати на увазі взаємну обумовленість соціальних ролей в інтеракції: як вчить народна мудрість, "почет робить короля". Сформований на протязі тисячоліть підлеглий статус жінки в андроцентричному суспільстві настільки глибоко закарбувався і в системах індоєвропейських мов, де граматично і морфологічно жіночий рід виступає вторинним, похідним від чоловічого, настільки звично проявляється в будь-якому дискурсі, що, перебуваючи всередині такої системи, важко усвідомити її вплив на формування кожної конкретної гендерно маркованої інтеракції.

Вважається, що вперше на дискурсивні особливості жіночої комунікативної поведінки звернула увагу Робін Лакофф. Вона виділила такі суттєві відмінності жіночого мовлення від чоловічого: жіноча інтонація демонструє більшу варіативність, ніж чоловіча; жінки частіше вживають демінутиви та евфемізми; вони схильні вживати більш експресивні мовні форми (прийменники, а не іменники і дієслова); жінки частіше "перестраховуться", або"хеджуються" у мовленні(вирази на кшталт"ніби", "здається"); частіше використовують питальну інтонацію, що виражає непевність або потребу у схваленні; жінки менш прямолінійні і більш ввічливі, ніж чоловіки; у спілкуванні частіше чоловіки перебивають жінок, аніж навпаки; жіночий стиль спілкування більш орієнтований на співпрацю, а не на суперництво; жінки частіше користуються невербальними засобами комунікації(жестикуляція,інтонація тощо) і більше уваги приділяють "правильності" мовлення, використовують граматичні засоби краще і вживають менше коллоквіалізмів, ніж чоловіки. За висновками Джулії Вуд, "для фемінінних осіб розмова є сутністю відносин".

Жіночій комунікації притаманні такі ознаки:

1) застосування мови для посилення зв'язків, підтримки, близькості, порозуміння;

2) прагнення встановити рівність між людьми, підкреслити спільний досвід; 3) підтримка співрозмовників, вираження співчуття і емоцій;

4) комунікативні зусилля для підтримки розмови;

5) активне слухання- кивання, зоровий контакт, висловлювання зацікавленості;

6) невпевненість, яка виражається у"хеджуванні": "можливо", "маю таке відчуття, що…", "я на цьому не розуміюся, але…", питання"чи не так?" як запит чужого схвалення.

На противагу фемініному стилю, спілкування в маскулінних колективах розглядається як засіб досягнення конкретної мети, контролю, збере-ження незалежності і зміцення статусу. В чоловічій комунікації Д. Вуд виділяє такі ознаки:

1) прагнення до зміцнення статусу і контролю над іншими виражається у більш частому вживанні займенника"я", ствердженні своїх ідей і поглядів, схильності до жартів і порад, а також замовчуванні інформації, яка може видатислабкості маскулінної особи;

2) інструментальність мовлення, тобто вживання мови для вирішення конкретних завдань, а не виразу емоцій; підтримка виражається в пропозиції щодо конкретного вирішення проблеми;

3) балакучість: всупереч поширеному стереотипу щодо балакучості жінок, було експериментально доведено, що чоловіки в середньому вступають у розмову частіше і говорять довше, а також частіше, ніж жінки, перебивають і змінюють тему;

4) чоловіча мова більш ствердна, пряма і авторитарна;

5) вона більш абстрактна, частіше відірвана від власного досвіду;

6) мінімальна емоційна реактивність слухання, часто виражена лише вокалізаціями типу"угу"

Як зазначалося вище, однією з типових жіночих комунікативних стратегій є хеджування, або хеджинг. Одне із основних значень слова- захист від програшу або поразки шляхом вживання певних заходів-противаг. В лінгвістичний обіг термін був введений в 1972 р. когнітивістом Джорджем Лакоффом, який звернув увагу на логічну властивість слів типу вельми, власне кажучи, дуже надавати висловлюванню розмитості або чіткості, тобто виконувати роль детенсифікатора або інтенсифікатора.

Перша особливість мовлення політиків, яка впадає в очі, - це широке застосування особових і неозначено-особових займенників з метою хеджування.Як правило політики, крім Юлії Тимошенко, ведуть спілкування переважно від першої особи множини(ми), передусім переслідуючи ціль ідентифікувати себе в очах публіки з усім народом або з певною політичною силою(партія, уряд) залежно від контексту. Підміна я- референції ми-референцією є одним із видів хеджування. Особливою тактикою"приєднання", а не лише апріорного включення себе до колективного суб'єкта, користується Юлія Володимирівна : "Я думаю, що і я, і ми всі з вами доживемо…";"[За українську землю] пролито стільки крові…, і, власне, я свою готова долучити до[крові] цих всіх історичних героїв", "я готова приєднатися до цих слів[Ліни Костенко]". Юлія Тимошенко схильна ідентифікувати себе з українським народом, одночасно протиставляючи йому діючу владу: "якщо українці прийдуть до влади", "Україна- наша земля, якою ми зобов'язані пишатися", "нам, українцям, нема чого відчувати, а от влада мусила б відчувати цей комплекс меншовартості серед нормальних українців".

Я-референція з'являється у мовленні політиків, як правило, в зв'язку з хеджуванням дієслівного типу, причому у жінок набагато частіше, ніж у чоловіків. Цікаво, що жінки використовують хеджування з метою обмеження власного висловлювання, як-от Юлія Тимошенко: "я хотіла би", "я хочу", "якщо я не помиляюся", "я думаю", "мені здається", "я можу сказати"),"якщо[мені] можна так сказати, да?", "я хочу сказати", "я хочу повернутися", "я хочу приєднатися", "я хочу згадати", "я хочуподякувати", "я просто думаю", "я не можу пояснити".

Дослідження виявило також, що політики-чоловіки, на відміну від жінок, вкрай рідко використовують мовлення від першої особи, постійно користуючись референцією"ми"(як політична сила або уряд) "Мне просто приходится констатировать"-Микола Азаров. Слід підкреслити, що ці вислови хоч і відображають рефлексію, все ж таки несуть в собі значення об'єктивної констатації факту. Жінки ж, на відміну від чоловіків, формулюючи предикати, часто обмежують їх модальностями сумніву, бажання, особистого враження. Тому модальні дієслова як засіб хеджування зустрічаються у жіночому мовленні набагато частіше, ніж у чоловічому. Цікаво, що серед модальних дієслів і синонімічних їм конструкцій, що їх вжи вали в нашому експерименті чоловіки-політики, переважають нам приходится, надо, должен, как положено, мы рассчитываем, в той час як у жінок переважають модальності хотіти, мусити, могти, а також обмежуючі нема чого.

Поширений інструмент хеджування у мовленні жінок-політиків вживання умовного способу дієслова щодо власної пропозиції, власне, проти себе: "…я хо-тіла би, щоб у нас на генетичному рівні це почуття[меншовартості] зникло"-Юлія Тимошенко. Чоловіки вживають кон'юнктив вкрай рідко, а якщо і вживають, до лише для того, щоб розвінчати пропозицію противника.

Типово жіночий тип комунікативної поведінки Юлії Тимошенко виражається в тому, що вона з метою хеджування іноді формулює свої пропозиції у вигляді питань так, ніби просить дозволу: "…а можна хоча б цей ювілей не відмічати?", "…якщо можна так сказати, да?". Типова чоловіча комунікативна поведінка проявляється в прямому вживанні імперативу або синонімічних йому конструкцій: "давайте посчитаем", "давайте зададимся вопросом", "спросим себя", "хочешь заниматься ВЭД- …регистрируйся и плати налоги!" -Микола Азаров. В жіночих інтерв'ю імператив зустрічався у Юлії Тимошенко, але він не носив характер заклику до дії: вона або привертала увагу ведучого("слухайте", "от послухайте"), або пропонувала залишити все як є: "хай і далі не довіряють".

Слід відмітити, що в дискурсі політичного інтерв'ю як чоловіки, так і жінки широко використовують лексичні інтенсифікатори та оцінну лексику: абсолютно, дуже, начисто, повністю, дійсно, правильно, варто, власне, взагалі, навіть, до речі; незабутнє, важливе, головне; віхи життя, на генетичному рівні, авторитетна моральна позиція, патологія; більше того, я більше вам скажу -Юлія Володимирівна, абсолютно, опять-таки, вот и здесь, вот то, же; мы прекрасно знаем; чрезмерное, безосновательное, самое главное -Микола Азаров.

Чоловіче мовлення відрізняється від жіночого посиланнями на факти і статистику. Мовлення чоловіків-політиків насичене конкретними даними, датами, відсотками. Чоловіки прагнуть підсилити свої аргументативні позиції за рахунок статистики. Жінки ж для підкріплення своєї комунікативної позиції часто звертаються до художньої аргументації, цитуючи визнаних авторів. Дослідження показало, що жінки-політики не бояться описувати власні емоції і звертання по допомогу, чоловіки вербально не виражають власні емоції, проте схильні з безпечної позиції описувати емоції третіх осіб

"Зачем же пугать людей?" -Микола Азаров.

Отже, комунікативна стратегія хеджування справді більше притаманна жінкам, ніж чоловікам. Те, що чоловіки-політики представляють як беззаперечний факт, жінки-політики подають як щось бажане або, на

їхню думку, правильне. Чоловіча саморефлексія зустрічається рідко і має характер не припущення або побажання, а констатації факту. Жінки при хеджуванні частіше вживають модальні дієслова і синонімічні їм конструкції, що виражають бажання, намір, можливість або обов'язок, чоловічі модальності здебільшого стосуються примусу, необхідності, обов'язку і заборони. Жінки-політики уникають імперативу, чоловіки охоче користуються ним, у випадку з кон'юнктивом все виглядає навпаки. Комунікація як жінок, так і чоловіків-політиків може бути в однаковій мірі емоційною, проте на вербальному рівні чоловіки уникають референцій щодо власних емоцій, а жінки- ні. В той же час жінки часто формулюють фрази таким чином, що їхній особистий внесок у формування подій залишається в тіні, чоловіки ж схильні підкреслювати власну роль. Референція"ми" для політиків-чоловіків є більш характерною, ніж для жінок[12, С.403-409].

2.3 Аргументація в політичному дискурсі з точки зору гендерних особливостей ( на прикладі американскького політичного дискурсу)

Протягом останніх десятиліть лінгвісти різних країн все більше звертають увагу на зв'язок мови і мовлення зі статтю людини: як використовують мову чоловіки і жінки, яким засобам та одиницям мови надають перевагу, як будують своє мовлення тощо. Тобто, як впливає гендер на мовлення індивіда і в чому виражається гендерність. Гендер як соціокультурна категорія регулярно відтворюється у структурах мовної свідомості індивіда під час реальної дискурсивної та інтерактивної взаємодії, зумовленої метаконтекстом картини світу певної лінгвоетнокультури, макроконтекстом соціокультурних норм та безпосередньо мікроконтекстом конкретної міжособистісної взаємодії. Гендерна належність промовців є інтегральною складовою частиною мовної особистості, комплексом біологічних та соціокультурних характеристик і актуалізується у мовленні в кожній окремій ситуації спілкування.

Існують різні підходи до гендерних досліджень, які проводяться на рівні морфології - гендерні відносини у суспільстві проявляються в утворенні номінацій референтів жіночої статі шляхом додавання морфемних маркерів (-ess, -trix, -ette, -euse, -ine,etc.) до загальнородових номінацій. На рівні граматики досліджуються особливості побудови речень, вживання певних граматичних конструкції чоловіками і жінками

у своєму мовленні. На рівні семантики досліжуються особливості вживання лексем з різним ступенем емоційного навантаження, особливості вживання аксіологічних маркерів, що безпосередньо кваліфікують чоловіка та жінку, їхні атрибути та дії[14,С.256]. Ми досліджуємо гендерність з точки зору тематики промов, з точки зору частотності вживання різних тактик аргументації, а також з точки зору емоційності висловлювань. Прийнято вважати, що увагу до питання гендерності спонукав розвиток фемінізму в світовому суспільстві, боротьба за рівноправ'я чоловіків і жінок у всьому світі. Багато досліджень пов'язані саме з англійською мовою. Це, насамперед, пояснюється впливом фемінізму, який зародився в США майжедва століття тому.

Нині боротьба за рівноправ'я чоловіків і жінок уамериканському суспільстві набула значного розвитку. Це, першза все, проявляється у боротьбі за соціальне рівноправ'я. Так, наприклад, Синтія МакКіні в своїй передвиборній промові згадує про невирішене питання заробітної платні: американські жінки отримують меншу платню за однаковий вид та об'єм роботи, ніж чоловіки. На політичній арені країни успіхів досягло набагато менше жінок, ніж чоловіків. Тож можна констатувати, що проблема гендерної дискримінації не вирішена. Жінки, котрі займають високі державні пости, використовують усі свої вміння і навички у боротьбі за рівноправ'я. З огляду на це дослідження, матеріалом слугували політичні промови американських державних діячів.

Варто розглянути, яких проблем і питань торкаються чоловіки і жінки, претендуючи на одну посаду. Для дослідження гендерних особливостей аргументації були обрані промови Хіларі Клінтон(Hillary R. Clinton, Democratic Party), Синтії МакКіні(Cynthia McKinney, Green Party), Сари Палін(Sarah Palin, Republican Party), Барака Обами(Barack Obama, Democratic Party), Джо Бідена(Joe Biden, Democratic Party) та Джона

МакКейна(John McCain, Republican Party), які вони проголосили після затвердження їхніх кандидатур на участь у виборах Президента США від своїх партій. Отже, для аналізу було обрано промови представників трьох партій: Демократичної та Республіканської партій, а також Партії Зелених. Такий вибір пояснюється тим, що перші дві партії- найвпливовіші партії США, а отже, їхні представники вміють справляти позитивне враження на співвітчизників та залучати їх на свій бік. Тож можна зробити висновок, що ці політики уміло застосовують мовні засоби впливу у своїх промовах- аргументацію, маніпуляцію тощо. Партія Зелених хоч і не має такого впливу на політичній арені країни, але все ж таки для аналізу було обрано промову представника саме цієї партії. Такий крок пояснюється тим, що кандидатом на пост Президента країни від цієї партії було обрано жінку, а це, в свою чергу, свідчить про те, що вона має значний вплив на членів та прихильників цієї партії, а отже- уміло застосовує засоби аргументації у своїх промовах. І той факт, що кандидатом на найвищу державну посаду було обрано жінку, а не чоловіка, також є аргументом на користь того, що для аналізу варто обрати саме її промову. Тематики політичних промов чоловіків і жінок дуже схожі. Під час проведення дослідження було виявлено ряд проблем, які піднімають усі політичні діячі, промови яких було обрано для аналізу. Провідним є питання економічної кризи та проблеми,пов'язані з нею(безробіття, підвищення цін, збідніння населення і т. ін. Питання освіти,соціального забезпечення, охорони здоров'я піднімають у своїх промовах і чоловіки, і жінки. Спільним також постає питання війни з Іраком та Афганістаном, але політики по-різному ставляться до цієї проблеми. Так, наприклад Дж. Мак Кейн та С. Палін позитивно ставляться до цього питання і не планують виводити війська з цих країн: Victory in Iraq is finally in sight ... Obama wants to forfeit (С. Палін); I fought for the right strategy and more troops in Iraq. I'd rather lose an election than see my country lose a war (Дж. Мак Кейн). Дж. Біден, Б. Обама, Х. Клінтон та С. Мак Кіні висловлюються негативно з цього приводу та планують якнайшвидше повернути війська додому. Промова С. Мак Кіні дещо відрізняється від усіх інших промов. Наприклад, вона порушує питання погіршення екології (Climate Change Science Program have predicted more heat waves, intense rains, increased drought, and stronger hurricanesto affect the U.S. due to the worsening effects of climate change), але неторкається проблеми боротьби з тероризмом та проблеми енергозабезпечення країни.

Поняття “цінність” у промовах деяких політиків дуже часто виражається через слово value. Найчастіше це слово вживає С.МакКіні- 25 разів за всю промову. Слово value вона вживає переважно поряд з назвою своєї партії Green Party's values або як your values, акцентуючи увагу на тому факті, що її цінності та цінності її партії збігаються з цінностями виборців: Had the Green Party's values been reflected in public policy since the beginnings of the Green Party in this country…; Oh, if it could be true: that the values of the Green Party were reflected in the Federal Government's public policy;our values get overridden and our representatives give us something else. Деякі політики(С. Палін та Дж. Біден) взагалі не вживають це слово, а оперують лише ціннісними поняттями як, наприклад, wealthy family, children's futures, lives of children, good education for children, health care, social security, national security, safety, future of planet тощо: the future of our children hang in the balance(Х. Клінтон); And children with special needs inspire a special love(С. Палін); …remains safe from its enemies(Дж. Мак Кейн); …accessible health care for every single American; And for the sake of our economy, our security, and the future of our planet, I will set a clear goal as president(Б. Обама). Згідно наведених вище прикладів, промовці намагаються не оминути жодного аспекту життя своєї нації, починаючи з сім'ї і закінчуючи патріотизмом, фемінізмом та безпекою суспільства.

Жінки у своїх промовах більш емоційно виражають свої аргументи, використовуючи емоційно забарвлені: пітети(stolenelections, harshreality, a sickgovernment, wealthyfamily, "wasted" vote, windfallprofits, rightreasons, a vital pipeline);

* інтенсифікатори(so muchracket, know too well, pretty much, election is really about, Taxes are too high);

* прикметники у вищому та найвищому ступенях порівняння (racial disparities are worsethan; to make America fairer and smarter, stronger and better; most powerful; the stakes for our nation could not be higher );

* прислівники(gas prices went up dramatically; And honestly, I believe…; what reallyhappened; public policy that trulyreflects our values);

* метафори та фразеологічні одиниці(something is out of kilter, they wrote him off, average hockey mom).

Промови чоловіків більш стримані і не містять такої кількості емоційно забарвлених одиниц. Для порівняння: загальний об'єм жіночих промов- приблизно 10 100 слів, а загальна кількість емотивно забарвлених одиниць(епітети, метафори, фразеологізми тощо) - близько300; загальний об'єм чоловічих промов- 11 300 слів, а загальна кількість емотивно забарвлених одиниць- близько160. Кандидати усвідомлюють той факт, що необхідно розмовляти зрозумілою для виборців мовою. Саме тому у промовах присутні слова розмовної лексики, слова-паразити, навіть ідіоми, щоробить промови емоційнішими і ближчими до аудиторії. У промовах чоловіків було виявлено більше таких елементів, але в промовах жінок вони також присутні: we know something is out of kilter(something is wrong) (С. Мак Кіні); …a plan that would gamble (to bet, tоrisk)your retirement; You see, you see, we Democrats have a very different measure of what constitutes progress in this country; Well, it's time for them to own their failure… (Б.Обама); I wish that my dad(father)…; Give me a break…(Дж. Біден); We have to catch up to history…(Дж. Мак Кейн).

Чоловіки часто використовують у своїх промовах статистичні дані: We measure progress in the 23 million new jobs that were created when Bill Clinton was president... when the average American family saw its income go up $7,500 instead of go down $2,000, like it has under George Bush (Б. Обама). У цьому прикладі використані не лише раціональні аргументи(23 million new jobs, $7,500 and $2,000 income), але і протиставлення(go up - go down) та порівняння(like it has under George Bush).Чоловіки частіше, ніж жінки використовують у якості аргументації факти, які нібито є загальновідомими, а отже, невикликають сумнівів. Це так звана тактика “так…, але…”.Частіше за всіх вдається до цієї тактики Б. Обама: Yes,we must provide more ladders to success for young men who fall into lives of crime and despair. Butwe must also admit that programs alone can't replace parents, that government can't turn off the television and make a child do her homework, that fathers must take more responsibility to provide love and guidance to their children; We may not agree on abortion, but surely we can agree on reducing the number of unwanted pregnancies in this country (Б. Обама). Б. Обама спочатку погоджується із загальною думкою(Yes, we must provide more ladders), але потім вносить деякі корективи(But we must also admit that…, can't replace parents…, can't turn off the television…, fathers must take more responsibility…)[16,17,18]. Посиленню ефекту аргументації у даному випадку також сприяв повтор модальних слів must та can't. У другому прикладі Б. Обама спочатку йде на поступки(may not agree on), що сприяє усуненню бар'єру між промовцем і аудиторією, а потім переходить у наступ, переконуючи аудиторію у необхідності певних дій: but surely we can agree on…. Отже, промови чоловіків і жінок мають багато спільного, але є також і відмінні риси. Як виявилось, тематика промов чоловіків і жінок дуже схожах[15,C. С. 144-150].

Висновки

Згідно проведено дослідження встановлено, що категорія гендеру є досить вагомою в політичному тексті. Можна зробити висновок про нерівність ступеня андроцентризму різних мов і культур, а також різного ступеня експліцитного вираження гендеру. Досліджуючи політичні промови можна виокремити взаємовідношення мови і статі, тобто питання проте, у який спосіб стать відображується в мові, які оцінки приписуються мові чоловіків та жінок, і в яких семантичних галузях вони найбільш поширені, а також вивчити та проаналізувати мовну поведінку статі, виділити і описати особливості чоловічої та жіночої мовних картин світу. Протягом останніх десятиліть гендерні дослідження почали стрімко розвиватися та набувати пріоритетного значення в українській та світовій лінгвістиці. У зв'язку з цим лінгвісти почали досліджувати вплив гендеру на мовлення чоловіків та жінок та проблеми гендерної диференціації мовлення. Сучасні лінгвістичні дослідження спрямовані на вивчення різних типів дискурсу з комунікативно-прагматичної точки зору, що передбачає розгляд мови не лише як засобу спілкування та передачі інформації, але й як механізму впливу на формування та зміну поглядів на певну ситуацію. По-перше, дискурс - це тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різну форму вияву (усну, письмову), відбувається у межах конкретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників. По-друге, під час дискурсу відбувається синтез когнітивних, мовних і позамовних (соціальних, психічних, психологічних тощо) чинників, залежно від тематики спілкування. Таким чином, дискурс - це мовлення, занурене у життя. А політичний дискурс, у свою чергу, - це дискурс, обмежений соціальною сферою, а саме політикою: урядові обговорення, парламентські дебати, партійні програми, промови політиків тощо.

При здійсненні політичної комунікації необхідно звернути особливу увагу на вплив фактору гендеру на мовлення спічмейкера разом з вивченням загальних проблем жіночої та чоловічої вербальної поведінки. Гендер - це складний соціо-культурний конструкт, який відображає відмінності в ролях, поведінці, ментальних і емоційних характеристиках між чоловічим і жіночим. У рамках цього підходу гендер розуміється як організована модель соціальних відносин між жінками і чоловіками, яка не тільки характеризує їх спілкування і взаємодію в сім'ї, а і визначає їх соціальні відносини в основних інституціях суспільства. Особливості мовлення жінок-політиків, як і чоловіків, виявляються у стратегії ведення розмови, її тематичній спрямованості та способі організації висловлювання. Наша манера спілкування визначає нас як жінку, або як чоловіка. Загалом, ми самі створюємо свій гендер через розмову. Саме тому ми повинні брати до уваги певні відмінності, що виникають у процесі спілкування чоловіка і жінки. Культура спілкування існує тоді, коли мовці бачать зв'язок між його цілями, методами їх досягнення та шляхами інтерпретації комунікації.

На прикладі інтерв'ю політичних діячів було виявлено, що фемінінні маркери мовлення проявляються у вживанні жінками-політиками таких засобів організації комунікації як порівняльні звороти, вставні конструкції; паралелізми; “ухильні” фрази; модальні конструкції; цитування; питальні, риторичні речення; вибачення; усталені звороти .

Мова чоловіків "компактніша" за мову жінок. Чоловіче спілкування відрізняється більшою емоційною стриманістю. Маскулінні маркери мовлення проявляються у вживанні чоловіками-політиками багатьох засобів організації комунікації серед яких абстрактні іменники; прецизійна лексика; словосполучення, що вказують на впевненість, точність та обізнаність; негативні речення; короткі прості речення; термінологічна та професійна лексика.

Загалом, як показало дослідження, комунікація чоловіків носить більш екстравертний, дієвий, конкретний і предметний характер, а комунікація жінок- більш інтровертний, емоційний, узагальнений і метафоричний. Усвідомлення гендерних особливостей хеджування може сприяти вдосконаленню як політичної, так і взагалі людської комунікації.

Cписок літератури

Селиванова Е.А.Основы лингвистической теории текста и коммуникации:Монографическое учебное пособие.-К.: Фитосоциоцентр, 2002.- С.7.

1. Кусько К.Я. Проблеми дискурсної лінгвістики // Іноземна філологія. Укр.наук.зб. - Л.: ЛНУ, 2001. - 158c.

2. Лук'янець В. Філософія дискурсу // Вісник НАН УКР, 2002.№12. - C.22-28.

3. Рыцарева А.Э. Интернациональная лексика: сущность и сферы функционирования // Вопросы филологии и лингводидактики: Сб.науч.ст. - Волгоград: Издательство Волгоградского государственного университета, 2001. - C.84-86.

4. Фоменко О.С. Політичний дискурс демокритичного суспільства // Вісник Київського університету. - Іноземна філологія. - Випуск 27. - Київ , 1998. - C.10-12.

5. Черская И.Н. Установка и убеждение как доминирующий признак политического дискурса // Весник Харьковского университета. - Харьков, 2001. - № 520. - Сер.филология. - Изд.33. - C.57-60.

6. Рябова Т.Б. Политический дискурс как ресурс «создания гендера» в современной России [Электронный ресурс] / Т.Б. Рябова // Личность. Культура. Общество. - Т. VШ. - Вып. 4 (32) (2006). - C. 307-320 .

7. Сорокопуд О.Є. Ґендерні виміри лінійних та мережених систем політики : дис. ... канд. політ. наук: спец. 23.00.01 „Теорія та історія політичної науки” / О.Є. Сорокопуд / Львівський національний університет ім. І. Франка. - Львів, 2008.

8. Горошко О.І. Становлення інформаційного суспільства як фактор трансформації гендерного дискурсу / О.І. Горошко // Вісник міжнародного слов'янського університету. - Х., 2008. - Т.XI. - № 1. - С. 36-45.

9. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8.09.2005 р.

10. Дудченок О.С. Специфіка реалізації гендерних стереотипів у політичному дискурсі. /О.С.Дудченок// Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка.-Ч.І,2011.-№16 С.142-146.

11. Курченко Л.М. Комунікативна стратегія хеджування в дискурсі політичного інтерв'ю./Л.М.Курченко/ Studia Linguistica.- Випуск 5.2011. С.403-409.

13. Маркович А.А. Аргументативная коммуникация/ А.А. Маркович// Методология исследования политического дискурса: Актуальные проблемы содержательного анализа общественно-политических текстов: сб. науч. трудов подобщ. ред. И.Ф. Ухвановой-Шмыговой. - Минск: Белгосуниверситет, 1998. - Вып. 1. - С. 144-150.

14. Ніколенко А.Г. Соціальні аспекти мовлення. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. - Вінниця, Нова книга, 2005. - 256с.

15. Маркович А.А. Аргументативная коммуникация / А.А. Маркович // Методология исследования политического дискурса: Актуальные проблемы содержательного анализа общественно-политических текстов: сб. науч. трудов / Белгосуниверситет; под общ. ред. И.Ф. Ухвановой- Шмыговой. - Вып. 1. - Минск, 1998. - С. 144-150.

16. Benoit W. L., Blaney J. R., Pier P. M. Campaign '96: A functional analysis of acclaiming, attacking, and defending. New York: Praeger, 1998. - 342p.

17. Discurso Poltico, UPF, Barcelona. Second draft, April 29, 2001 - 236p.

18. Politicaly speaking: a worldwide examination of language used in public sphere / Ed. by O.Feldman. New York, 1998. - 389p.

19. Van Dijk Teun A. Political discourse and ideology. // Paper for Jornadas del. 1999. - P. 178 - 189.

20. Алексеева Г. Гендерний паритет в умовах сучасного українського суспільства. - Київ, 2002. - С.121.

21. Бахарева Н. В. Аспекты коммуникативного поведения женщин, представляющих различные культуры // гендер, язык, культура, коммуникация: Материалы I междунар. конф. Москва, 25-26 ноября. - М., 2000.

22. Гриценко Е. С. Язык. Дискурс. Гендер.-Н.Новг.: 2005.С.49 - 70.

23. Кирилина А. В. Гендерные исследования в зарубежной и российской лингвистике.(Философский и методологический аспекты) // Общественные науки и современность, №4, 2000. - С. 139.

24. Яшник С. В. Гендерні стереотипи, як соціально-психологічна проблема // Формування гендерного паритету в контексті сучасних соціально-економічних перетворень: Матеріали міжнародної науково- практичної конференції(м. Київ, 5 - 7 грудня 2002 р.) - К. : Державний ін-т проблем сім'ї молоді; країнський ін-т соціальних досліджень, 2002. - С. 212 - 214.