Правопис слів іншомовного походження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правопис слів іншомовного походження

іноземний дієприкметник правопис числівник



У сучасній українській мові написання слів іншомовного походження визначається такими правилами:

Звук л на письмі передається твердо і м'яко (залежно від того, як узвичаєно вимовляти дані слова в сучасній українській мові). Наприклад, твердий л передаємо у словах: аероплан бал, план, повела, блок, баланс, лупа, соціологія та інші; м'який л передаємо у словах: асфальт, табель, автомобіль, пляж:, канцелярія, ілюстрація., полярний тощо.

Після л в іншомовних словах пишеться завжди е, а не є: пленум, легенда, лекція та ін.

У загальних словах іншомовного походження приголосні не подвоюються: ащшдзцш, сума, маса, каса, колектив, група, метал, комісія.

Але в деяких загальних іншомовних словах подвоєння зберігається: тонна, манна, ванна, брутто, нетто.

Це ж стосується і слів із префіксами: ап-, ім-, ір-, контр-, сюр-, якщо префікс закінчується, а корінь починається однаковим звуком, наприклад: апперцепція, імміграція, контрреволюційний, ірраціональний, сюрреалізм та ін.

Подвоєння зберігається у власних іншомовних іменах і назвах: Діккенс, Руссо, Уеллс, Шіллер; Голландія, Марокко, Міссурі.

У всіх похідних від них словах подвоєння також зберігається: голландський (бо Голландія), марокканець (бо Марокко), міссурійський (бо Міссурі), руссоїст (бо Руссо) і т.д.

На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не и: індустрія, історія, тріумф, матеріал, Індія, Ібсен та ін.

В основах іншомовних слів сполучення голосних іа, іу, іо не змінюється: аксіома, діалектика, радіус та ін. А сполучення іе змінюється на іє: дієта, гігієна, клієнт та ін.

Літера и пишеться у власних географічних назвах: Америка, Африка, Британія, Париж, Рим, Сицилія, Чикаго, Мадрид, Алжир.

Літера і пишеться в кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, таксі, поні та ін.

Після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н в основах іншомовних слів завжди пишеться і: білет, вітрина, графік, економіка, кіно, хірург, літератор та ін.

Після приголосних л, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишеться и.

директор, тираж, позиція, система, фабрика, режим, шифр, критика, фізика, поетичний та ін.

В основах іншомовних слів після голосних пишеться ї: Енеїда, героїчний, архаїчний, егоїзм тощо.

Після апострофа, ь, й, е, і пишеться є, а не е: кур'єр, кар'єра, портьєра, гігієна, реєстрація та ін.

У словах іншомовного походження після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо пишеться ь: брильянт, бульйон, мільйон, досьє, кольє, марсельєза, трельяж, Ньютон, Віньї (але мадяр).

Відмінювання і правопис числівників

1) В усіх відмінках, крім називного допускаються паралельні форми.

2) У назвах десятків в українській мові змінюється лише друга частина (п'ятдесятьох, шістдесятьох, сімдесятьох, вісімдесятьох) на відміну від російської мови, де змінюються обидві частини (пятидесяти, шестидесяти, семидесяти, восьмидесяти).

3) В числівниках шість, сім, вісім при відмінюванні відбувається чергування голосного і з е, о: шести, семи, восьми.

4) В числівниках п'ятдесят, п'ятсот в українській мові не зберігається м'який знак, що є у слові п'ять. Тим більше, не може його бути після першої частини у числівниках шістдесят, сімдесят, вісімдесят, шістсот, сімсот, вісімсот, дев'ятсот (хоча в усному мовленні й трапляється м'яка вимова першої частини числівника під впливом російської мови - пятьдесят).

5) У числівниках одинбдцять, чотирнбдцять наголошується середня частина, а не перша, як у російській мові.

6) Числівники сорок, дев'яносто, сто, які в усіх непрямих відмінках мають закінчення - а.

7) У числівниках назвах сотень двісті - дев'ятсот відмінюються обидві частини слова: п'ятистам, семистам, дев'ятистам. В орудному відмінку можливі паралельні форми: п'ятьмастами і п'ятьомастами, вісьмастами і вісьмомастами, дев'ятьмастами і дев'ятьомастами.

8) Числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд відмінюються як іменники.

9) У складених кількісних числівниках змінюються всі складові частини, у порядкових - тільки останнє слово.

10) У дробових числівниках перша частина змінюється як кількісний числівник, а друга - як порядковий: дві п'ятих - двом п'ятим - двома п'ятими.

11) Порядкові числівники змінюються, як прикметники.

12) При відмінюванні перша частина порядкового числівника на - сотий, - тисячний, - мільйонний, - мільярдний має форму родового відмінка кількісного числівника (крім сто і дев'яносто), а друга частина має закінчення, що залежить від роду, числа, відмінка порядкового числівника: трьохсотий, трьохсотого, двохсотсімдесятимільйонний, семитисячний, семитисячного.

13) Порядкові числівники, що закінчуються на - сотий, - тисячний, - мільйонний, - мільярдний, пишуться одним словом: дев'ятисотий.

14)!!! Треба розрізняти складні порядкові числівники та складні прикметники з першою частиною числівником: стотисячний (числівник) - стокілограмовий (прикметник). Такі прикметники пишуться разом.

15) Слова типу двохсотрічний, столітній пишуться разом, і вирази 200-річний, 100-літній - через дефіс. Читається 86-відсотковий - вісімдесятишестивідсотковий, 125-річчя - стодвадцятип'ятиріччя.

16) У датах відмінюється числівник, а іменник стоїть у родовому відмінку.

17) Півтораста - не змінюється.

18) Півтора, півтори - змінюються за родами, не змінюються за відмінками.

19) На початку складних слів (прикметників, іменників) числівники один, два, три, чотири мають відповідно форми одно-, дво-, три-, чотири- : однозвучний, двоповерховий (не двохповерховий), триярусний (не трьохярусний), чотирикутник (не чотирьохкутник). Формидвох-, трьох-, чотирьох - вживаються тільки перед частинами, що починаються з голосного: двохелементний, чотирьохосьовий (і чотиривісний).

20) Числівники п'ять і більше (крім сто і дев'яносто) на початку складних слів мають форму родового відмінка: п'ятиденний. п'ятдесятирічний, п'ятисоткілограмовий (але: стодоларовий). Це стосується числівників два, три, чотири, якщо вони є частиною складеного числівника: двадцять два роки - двадцятидвохрічний (але: дворічний), тридцять три дні - тридцятитрьохденний (але: триденний).

21) Букви дописуються до цифр тільки на позначення порядкових числівників: 7-й, 9-ї, 11-го, 12-му, 70-х тощо. До римських цифр букви не дописуються: І квартал, у ІІ кварталі.

Відмінки	Однина		Множина	Власне кількісні		Неозначено- кількісні	Збірні
Н.	один	одна	одні	два, дві	три	кілька	п'ятеро
Р.	одного	однієї/-ої	одних	двох	трьох	кількох	п'ятьох
Д.	одному	одній	одним	двом	трьом	кільком	п'ятьом
З.	Як у Н. чи Р.	одну	Як у Н. чи Р.	Як у Н. чи Р.	Як у Н. чи Р.	Як у Н. чи Р.	Як у Н. чи Р.
Ор.	одним	однією/-ою	одними	двома	трьома	кількома	п'ятьома
М.	(на) одному/-ім	одній	одних	(на) двох	трьох	кількох	п'ятьох
Відмінки	Прості кількісні
Н.	п'ять	сім	вісім	одинадцять
Р.	п'яти/п'ятьох	семи/сімох	восьми/вісьмох	одинадцяти/-тьох
Д.	п'яти/п'ятьом	семи/сімом	восьми/вісьмом	одинадцяти/-тьом
З.	Як у Н. чи Р.	Як у Н. чи Р.	Як у Н. чи Р.	Як у Н. чи Р.
Ор.	п'ятьма/п'ятьома	сьома/сімома	вісьма/вісьмома	одинадцятьма/-тьома
М.	(на) п'яти/п'ятьох	семи/сімох	восьми/вісьмох	одинадцяти/-тьох

Відмінки
Н.	п'ятдесят	сорок	дев'яносто	сто (днів)
Р.	п'ятдесяти/-тьох	сорока	дев'яноста	ста (днів)
Д.	п'ятдесяти/-тьом	сорока	дев'яноста	ста (дням)
З.	Як у Н. чи Р.	сорок	дев'яносто	сто (днів)
Ор.	п'ятдесятьма/-тьома	сорока	дев'яноста	ста (днями)
М.	(на) п'ятдесяти/-тьох	сорока	дев'яноста	ста (днях)

Старі форми непрямих відмінків сот, стам, стома вживаються з іменниковим значенням «сотня»: Дивлюся: сади над шляхами та городъ з стома церквами (Т. Шевченко).

У складних числівниках від двохсот до дев'ятисот, а також у числівнику кількасот змінюються обидві частини: перша - як числівник два або п'ять, друга - як іменник місто в множині. Пишуться вони разом:

Відмінки
Н.	три міста	триста	п'ять міст	п'ятсот
Р.	трьох міст	трьохсот	п'яти міст	п'ятисот
Д.	трьом містам	трьомстам	п'яти містам	п'ятистам
З.	три міста	триста/ трьохсот	п'ять міст	п'ятсот
Ор.	трьома містами	трьомастами	п'ятьма/п'ятьома містами	п'ятьмастами/п'ятьомастами
М.	(на) трьох містах	трьохстах	п'яти містах	п'ятистах



Тільки числівник двісті в називному відмінку має своєрідну форму (це колишня двоїна).

Числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд відмінюються, як іменники відповідної відміни й групи:

Відмінки	Однина			Множина
Н.	нуль	тисяча	мільйон	нулі	тисячі	мільйони
Р.	нуля	тисячі	мільйона	нулів	тисяч	мільйонів
Д.	нулю/нулеві	тисячі	мільйону/-ові	нулям	тисячам	мільйонам
З.	нуль	тисячу	мільйон	нулі	тисячі	мільйони
Ор.	нулем	тисячею	мільйоном	нулями	тисячами	мільйонами
М.	(на) нулі/нулеві	тисячі	мільйоні/-ові	нулях	тисячах	мільйонах

У кількісних складених числівниках змінюються усі складові частини:

Відмінки
Н.	одна тисяча двісті сімдесят шість
Р.	однієї тисячі двохсот сімдесяти/сімдесятьох шести/шістьох
Д.	одній тисячі двомстам сімдесяти/сімдесятьом шести/шістьом
З.	одну тисячу двісті/двохсот сімдесят/сімдесятьох шість/шістьох
Ор.	однією/одною тисячею двомастами сімдесятьма/сімдесятьома шістьма/шістьома
М.	(на) одній тисячі двохстах сімдесяти/сімдесятьох шести/шістьох

Порядкові числівники змінюються за родами, числами й відмінками, як прикметники: третій - як прикметники мякої групи, усі інші - як прикметники твердої групи.

Відмінки
Н.	одна тисяча двісті сімдесят шостий
Р.	одна тисяча двісті сімдесят шостого
Д.	одна тисяча двісті сімдесят шостому
З.	одна тисяча двісті сімдесят шостий/-ого
Ор.	одна тисяча двісті сімдесят шостим
М.	(на) одна тисяча двісті сімдесят шостому/-ім



У дробових числівниках чисельник відмінюється, як відповідний кількісний числівник, а знаменник - як порядковий. Причому після чисельників дві, три, чотири знаменник ставиться у формі називного відмінка множини, а після п'ять та більше - у формі родового відмінка множини: дві треті (частини), три п'яті (частини), чотири десяті (частини), дев'ять десятих (частин).

Відмінки
Н.	одна десята	дві десяті	шість десятих
Р.	однієї десятої	двох десятих	шести десятих
Д.	одній десятій	двом десятим	шести десятим
З.	одну десяту	дві десяті	шість десятих
Ор.	однією десятою	двома десятими	шістьма десятими
М.	(на) одній десятій	двох десятих	шести десятих

Правопис прізвищ, імен. Творення та правопис імен по батькові

Українські прізвища передаються на письмі відповідно до вимови за загальними нормами українського правопису: Заєць, Швець, Короленко, Коваль.

Стосовно правопису прізвищ, що прийшли з інших мов, то загальна закономірність така: прізвища не перекладаються, їхня вимова передається українською графікою. При записі прізвищ українською мовою виділяємо такі основні правила:

Російська літера е у прізвищах передається;

1. Літерою е після приголосних: Лермонтов, Александров, Державін.

2. Літерою є:

а) на початку слів: Єгоров, Єршов, Євдокимов;

б) у середині слів після голосного, м'якого знака й апострофа: Благоєв, Ісаєнко, Аляб'єв;

в) після приголосних (крім шиплячих, р і ц) у суфіксах -єв. -єєв: Матвєєв, Ломтєв, Тимірязєв;,

г) якщо в російському корені е відповідає в аналогічних українських словах і: Пєшков (бо пішки), Бєлінський (бо білий).

Російська літера е передається:

1. Звукосполученням йо;

а) на початку слова: Йолкін, Йоханоб;

б) у середині слова після голосного: Окайомов, Бугайов;

в) після б, п, в, м, ф: Соловйов, Воробйов, Муравйов;

2. Сполученням ьо після приголосних, коли е позначає сполучення м'якого приголосного з о: Ковальов, Пельонкін, Новосьолов.

3. Літерою о під наголосом після ч, ш, щ. Грачов, Пугачов, Лихачов, Хрущов, Щипачов.

Російська літера и передається:

1. Літерою і:

а) на початку слова: Ісаєв. Іванов;

б) після приголосного (крім шиплячих та ц): Мічурін, Зволінськи;

в) в кінці невідмінюваних прізвищ: Росіні, Борутті.

2. Літерою ї:

а) після голосного: Воїнов, Гзоїм;

б) після м'якого знака й апострофа; Ільїн, Гур'їн.

3. Літерою и:

а) після ж, ч, ш, щ, ч перед приголосним: Чичиков, Щиглов, Шишкін, Гущин.

б) у префіксі при- : Привалов, Пришвін;

в) у суфіксах - ч, - ик, - иц, - ищ: Рудич, Радищев, Фучик, Новиков;

г) у прізвищах, утворених від людських імен та загальних назв, спільних для української, російської та інших слов'янських мов: Денисенко (Денис), Тихомиров (тихий, мир), Пивоваров (пиво варити). Але: Ніколаєв, Нікітін, Філімонов.

Російська літера ы у прізвищах передається

1. Літерою и: Циганков, Крутих, Чернишов.

Прикметникові закінчення російських прізвищ передаються: ьій - ий, ий - ій, ий - ий, ая - а, яя - я: Бєла, Крайня, Крайній, Залеський, Бєлий.

Закінчення - ой передається через - ой: Полевой, Толстой, Донськой.

У прізвищах м 'який знак пишеться:

1) у суфіксах - ськ, - зьк, - цьк: Збанацький, Бронський,

2) після д, т, з, с, ц, л, н у кінці слова: Лось, заєць, Соболь (але у неслов'янських прізвищах ь не пишеться: Моріц, Ліфшиц);

3) перед я, о, є, ї: Дьяконов, Панкратьєв, Третьяков, Ільюшин;

4) перед приголосними: Вольнов, Дідьков, Коньков,

Апостроф у прізвищах пишеться після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, щ, р перед я, ю, є, ї: Аляб 'єв, Водоп 'янов, Григор 'єв, Рулс 'є, Монтеск 'є, Лук 'янов.

Перед йо апостроф не пишеться: Воробйов, Соловйов.

Правопис імен у документах

Подвійні імена, які зрідка трапляються в українського населення, пишуться через дефіс: Богдан-Юрій, Зіновій-Богдан, Ростислав-Володимир, Ірина-Світлана, Лідія-Юлія.

В українській мові, на відміну від російської, не подвоюються приголосні в іменах: Иннокентий - Інокентій, Ипполит - Іполіт, Кирилл - Кирило, Филипп - Пилип, Савва - Сава, Агриппина - Агрипіна, Агнесса - Агнеса, Инесса - Інеса.

Подвоюються приголосні в іменах: Ганна, Віолетта, Анна, Інна, Жанна, Жаннетта, Алла, Елла, Аполлінарій, Ізабелла, Сусанна, Аполлон, Палладій, Віссаріон, Геннадій, Белла, Нонна, Римма, Стелла, Іванна, Маріанна, Бетті, Джонні, Еммануїл, Ілля, Васса.

В українській мові, на відміну від російської, в іменах після м'яких приголосних перед йотованими м'який знак не пишеться: Емельян - Омелян, Ульяна - Уляна, Татьяна - Тетяна.

Апостроф пишеться в іменах: Дем'ян, Лук'ян, Валер'ян, Мар'ян, Дар'я, В'ячеслав.

Апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний: Святослав.

Творення та правопис імен по батькові

При утворенні чоловічих імен по батькові вживаються суфікси:

а) - йович, - ович: Миколайович, Степанович, Андрійович, Васильович, Семенович;

б) - ич, -іч: Ілліч, Лукич (Лукович), Кузьмич (Кузьмович), Якович, Хомич (Хомович), Савич (Савович).

Жіночі імена по батькові утворюються за допомогою суфіксів: -івна, -ївна: Степанівна, Василівна, Сергіївна, Петрівна, Іллівна, Луківна, Хомівна.

Форми по батькові від офіційних подвійних імен на зразок Богдан-Юрій утворюються звичайно від першого імені: Олена Богданівна, Олексій Богданович. Але за бажанням батьків під час реєстрації дитини може бути записана форма подвійна: Ірина Богдан-Юріївна, Олексій Богдан-Юрійович.

У цьому випадку перший компонент імені не відмінюється: книжка Олексія Богдан-Юрійовича, стаття Ірини Богдан-Юріївни.

Відмінювання прізвищ, імен та по батькові

Українські та слов'янські прізвища, що мають закінчення іменників І відміни, відмінюються як іменники І відміни. Особливістю відмінювання прізвищ цієї групи є те, що приголосні основи г, к, х у давальному та місцевому відмінках змінюються на з, ц, с:

Н.в. Зозуля, Кривега; Р.в. Зозулі, Кривеги; Д.в. Зозулі, Кривезі; З.в. Зозулю, Кривегу; О.в. Зозулею, Кривегою; М.в. Зозулі, Кривезі.

Прізвища із закінченнями ІІ відміни відмінюються як іменники ІІ відміни: Н.в. Гнатюк; Р.в. Гнатюка; Д.в. Гнатюку (-ові), З.в. Гнатюка; О.в. Гнатюком; М.в. Гнатюку (-ові).

Прізвища прикметникового типу на - ий, -ій (чоловічого роду) - а, - я (жіночого роду) відмінюються як відповідні прикметники твердої чи м'якої групи:

Н.в. Білий, Біла; Р.в. Білого, Білої; Д.в. Білому, Білій; З.в. Білого, Білу; О.в. Білим, Білою; М.в. Білому, Білій.

Чоловічі прізвища прикметникового типу на - ов, - ев, -єв, -ів, -їв, - ин, -їн відмінюються за таким зразком:

Н.в. Павлов, Ковалів, Гаршин; Р.в. Павлова, Коваліва, Гаршина; Д.в. Павлову, Коваліву, Гаршину (-ові); З.в. Павлова, Коваліва, Гаршина; О.в. Павловим, Ковалівим, Гаршиним; М.в. Павлову, Коваліву, Гаршину (-і).

Жіночі прізвища на приголосний та - о в українській мові не змінюються:

Н.в. Олена Люткевич, Надія Бойко; Р.в. Олени Люткевич, Надії Бойко; Д.в. Олені Люткевич, Надії Бойко; З.в. Олену Люткевич, Надію Бойко; О.в. Оленою Люткевич, Надією Бойко; М.в. Олені Люткевич, Надії Бойко.

Чоловічі та жіночі прізвища на - их, - ово, - аго не змінюються:

Н.в. Ольга Крутих, Богдан Живаго; Р.в. Ольги Крутих, Богдана Живаго; Д.в. Ользі Крутих, Богдану (-ові) Живаго; З.в. Ольгу Крутих, Богдана Живаго; О.в. Ольгою Крутих, Богданом Живаго; М.в. Ользі Крутих, Богданові Живаго.

Чоловічі й жіночі прізвища іншомовного походження на: - а, - е, -є, -і, -ї, - о, - у, - ю не змінюються: Гейне, Гете, Россіні, Гюго, Данте, Шеллі.

Складні чоловічі прізвища іменникового походження відмінюються в обох частинах: Н.в. Григорій Квітка-Основ'яненко, Р.в. Григорія Квітки-Основ'яненка, Д.в. Григорію (-єві) Квітці-Основ'яненкові (-у), З.в. Григорія Квітку-Основ'яненка, О.в. Григорієм Квіткою-Основ'яненком, М.в. Григорію (-єві) Квітці-Основ'яненкові (-у).

Чоловічі прізвища типу Микола Клименко-Жуков відмінюються в обох частинах:

Н.в. Микола Клименко-Жуков, Р.в. Миколи Клименка-Жукова, Д.в. Миколі Клименку-Жукову, З.в. Миколу Клименка-Жукова, О.в. Миколою Клименком-Жуковим, М.в. Миколі Клименку-Жукову.

Складні прізвища відмінюються у другій частині, коли перша сприймається як прикладка (у короткій формі): Н.в. Георгій Бонч-Бруєвич, Р.в. Георгія Бонч-Бруєвича, Д.в. Георгієві Бонч-Бруєвичу, З.в. Георгія Бонч-Бруєвича, О.в. Георгієм Бонч-Бруєвичем, М.в. Георгієві Бонч-Бруєвичу.

Складні жіночі прізвища відмінюються або не відмінюються залежно від їх особливостей:

Н.в. Оксана Квітка-Основ'яненко Ірина Клименко-Жукова Світлана Іваненко-Сидорчук

Р.в. Оксани Квітки-Основ'яненко Ірини Клименко-Жукової Світлани Іваненко-Сидорчук

Д.в. Оксані Квітці-Основ'яненко Ірині Клименко-Жуковій Світлані Іваненко-Сидорчук

З.в. Оксану Квітку-Основ'яненко Ірину Клименко-Жукову Світлану Іваненко-Сидорчук

О.в. Оксаною Квіткою-Основ'яненко Іриною Клименко-Жуковою Світланою Іваненко-Сидорчук

М.в. Оксані Квітці-Основ'яненко Ірини Клименко-Жуковій Світлані Іваненко-Сидорчук

Відмінювання імен та імен по батькові

Імена, що в називному відмінку однини, закінчуються на - а, - я відмінюються як іменники І відміни:

Н.в. Микола Ілля Катерина Марія

Р.в. Миколи Іллі Катерини Марії

Д.в. Миколі Іллі Катерині Марії

З.в. Миколу Іллю Катерину Марію

О.в. Миколою Іллею Катериною Марією

М.в. Миколі Іллі Катерині Марії

К.в. Миколо Ілле Катерино Маріє

У жіночих іменах приголосні г, к, х у давльному та місцевому відмінках змінюються на з, ц, с: Ольга - Ользі, Одарка - Одарці, Солоха - Солосі.

Чоловічі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на - о, - й та на приголосний відмінюються як іменники ІІ відміни, а чоловічі імена типу Прокіп, Сидір, Тиміш, Федір, Антін, Нечипір у непрямих відмінках змінюють -і на - о:

Н.в. Павло Іван Сергій Федір

Р.в. Павла Івана Сергія Федора

Д.в. Павлу(-ові) Іванові (-у) Сергієві (-ю) Федору (-ові)

З.в. Павла Івана Сергія Федора

О.в. Павлом Іваном Сергієм Федором

М.в. Павлові (-у) Іванові (-у) Сергієві Федорові (-у)

К.в. Павле Іване Сергію Федоре

Чоловічі імена, основа яких закінчується на х, у кличному відмінку мають форму: Явтух - Явтуше.

Жіночі імена, що закінчуються на приголосний, відмінюються як іменники ІІІ відміни: Н.в. Любов, Р.в. Любові, Д.в. Любові, З.в. Любов, О.в. Любов'ю, М.в. Любові, К. Любове.

Чоловічі та жіночі імена по батькові відмінюються за зразком:

Н.в. Ігорович Лукич Степанівна Віталіївна

Р.в. Ігоровича Лукича Степанівни Віталіївни

Д.в. Ігоровичу Лукичу Степанівні Віталіївні

З.в. Ігоровича Лукича Степанівну Віталіївну

О.в. Ігоровичем Лукичем Степанівною Віталіївною

М.в. Ігоровичу Лукичу Стапанівні Віталіївні

К.в. Ігоровичу Лукичу Степанівно Віталіївно

Слід звернути увагу, що у родовому відмінку жіночі імена по батькові закінчуються тільки на -івни, -ївни: Світлани Володимирівни, Людмили Олексіївни; у давальному відмінку - -івні, -ївні: Катерині Макарівні, Людмилі Сергіївні.

Рід іменника

1. Кожний іменник в однині має граматичне значення чоловічого, жіночого або середнього роду.

2.

3. 2. Рід іменника визначаємо, співвідносячи його з займенниками він, вона, воно, мій, моя, моє, цей, ця, це: хлопець (він, мій), стіна (вона, моя), життя (воно, моє).

4.

5. 3. Деякі іменники можуть бути й подвійного роду, їх називають іменниками спільного роду: цей ледащо, ця ледащо; цей сирота, ця сирота.

6. Рід таких іменників визначається в реченні, тобто синтаксично, за допомогою інших слів, наприклад: А дівчина - сиротина, у наймах марніє; Заспіває та й згадає, що він сиротина; Одна, одна, як сирота, на чужині гине! Отакий-то мій Ярема, сирота убогий (Т. Шевченко).

7.

8. 4. Серед незмінюваних іменників:

9. а) власні назви мають рід відповідно до загальної назви: Екзюпері (письменник), Жорж Санд (письменниця), Юманіте (газета);

10. б) абревіатури мають рід основного слова: УРП (партія), АПН України (академія);

11. в) серед іншомовних слів:

12. - назви неістот мають переважно середній рід (бюро, журі, кіно, меню, рагу, кашне, пенсне),

13. - назви людей мають рід відповідно до статі: ця леді, мадам; цей аташе;

14. - назви тварин мають чоловічий рід, крім муха цеце, риба путасу, капуста кольрабі (жін. рід, бо означають видові назви): шимпанзе, кенгуру, какаду.

15. У сучасній українській літературній мові досить поширені іменники, насамперед назви осіб за професією або іншими різновидами діяльності, приналежності, яким не властиве розмежування чоловічого й жіночого роду за допомогою яких-небудь зовнішніх показників у межах слова.

16. До них належать, наприклад, такі слова, як геолог, педагог, лейтенант, біолог, механік, астроном, агроном, фотограф тощо. У таких випадках дієслова, прикметники, дієприкметники, займенники, що відносяться до таких іменників, вживаються у відповідному роді в реченні: Наша професор повернулася з відпустки. Вона вже приступила до роботи і Наш професор повернувся з відпустки. Він вже приступив до роботи. Однак у непрямих відмінках можливі тільки форми нашого професора, нашому професорові. Але:

17. Іменники - назви істот за фахом, заняттям з нульовим закінченням належать до чоловічого роду: інженер, шофер, директор, міністр. Від них або творяться назви істот жіночої статі (учитель - учителька, касир - касирка), або ж вони позначають і осіб жіночого роду, що визначається у реченні чи словосполученні.

18. Іменники - назви істот за фахом, заняттям із закінченнями - а, - я належать до спільного роду: суддя, листоноша.

19.

20. Іменники, що вживаються тільки в множині, за родами не розрізняються: ці двері, ці сани, ці канікули, ці Карпати.

Творення і правопис складних слів

Складні слова творяться складанням двох або більше основ:

а) за допомогою сполучних голосних о або е (є): пароплав, місяцехід, світло-голубий, працездатний;

б) без сполучних голосних: хліб-сіль, всюдихід, повсякденний, напівпровідник, пів'яблука, півлимона.

Складні слова пишуться разом або через дефіс.

1. Разом пишуться складні слова, утворені від підрядних словосполучень (у яких від одного до іншого слова можна поставити питання) і між словами не можна поставити сполучник і: будова (яка?) нова - новобудова; сніг (який?) білий - білосніжний; будує (що?) машини - машинобудівний.

Тобто, разом пишемо складні слова тоді, коли, перетворивши їх на словосполучення, не можемо між ними поставити сполучник i.

2. Через дефіс пишуться складні слова, утворені від сурядних сполучень слів (у яких всі слова рівноправні, їх можна з'єднувати сполучником і): робітничий і селянський - робітничо-селянський; машинний і тракторний - машинно-тракторний; північний і східний - північно-східний;

Але разом пишуться жовтогарячий, червоногарячий, глухонімий, хитромудрий, зловорожий, сліпоглухонімий.

3. Через дефіс пишуться складні слова:

- утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних слів: білий-білий, один-однісінький, рано-вранці, тишком-нишком, вряди-годи, без кінця-краю, більш-менш, видимо-невидимо, година-дві, день-два, сам-один, один-єдиний;

- поєднання слів, які означають одне поняття: хліб-сіль (їжа), батько-мати (батьки);

- поєднання назв предмета і його ознаки: жар-птиця, стоп-кран;

- складні прізвища: Гулак-Артемовський, а також поєднання прізвища та псевдоніма: Квітка-Основ'яненко;

- назви казкових персонажів: Іван-Побиван, Змій-Горинич;

- складні сполучення, що називають рослин, тварин: сон-трава, мати-й-мачуха, жук-олень;

- державні посади, військові і наукові звання: прем'єр-міністр, генерал-майор, член-кореспондент;

- географічні назви: Нью-Йорк, Пуща-Водиця;

- назви сторін світу: зюйд-вест;

- одиниці виміру: вольт-секунда;

- з першою частиною військово-, воєнно- : військово-повітряний, воєнно-промисловий (але: військовозобов'язаний, військовополонений).

Але якщо повторюється те саме слово в різних відмінках, то таке сполучення пишеться окремо: кінець кінцем (називний + орудний відмінки), одним один (орудний + називний відмінки), нога в ногу, раз у раз (називний + знахідний відмінки).

4. Через дефіс пишуться такі складні слова іншомовного походження, як: блок-схема, вакуум-апарат, прем'єр-міністр, віце-президент, генерал-майор, унтер-офіцер, соціал-демократ, пап'є-маше, яхт-клуб тощо, а також утворені за допомогою частин віце-, екс-, лейб-, максі-, міні-, міді-, обер-, унтер-, штабс - та ін.: віце-адмірал, екс-чемпіон.

Але разом пишуться складні слова з такими загальновживаними початковими частинами, як авіа-, авто-, агро-, аеро-, анти-, архі-, біо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, кіно-, контр-, космо-, лже-, макро-, мікро-, мілі-, моно-, мото-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-, рентгено-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фото - тощо: авіабаза, аерофлот, гідромеханіка, радіоцентр, фотоелемент.

5. Після першої частини складного слова ставимо дефіс, якщо далі йде слово з такою ж другою частиною: тепло- і газопостачання, теле- і радіопередачі.

Правопис відмінкових форм іменників чоловічого роду ІІ відміни в родовому відмінку

Закінчення - а (-я) мають:	Закінчення - у (-ю) мають:
1. Назви осіб, власні імена, прізвища, персоніфіковані предмети: батька, магістранта, Івана, Авраменка, Зевса	1. Назви установ, закладів, організацій:інституту, деканату, факультету, банку, тресту, поштамту, відділу, комітету (але: гастронома)
2. Назви тварин, дерев, квітів: осла, оселедця, голуба, абрикоса, дуба, ясена, проліска, тюльпана	2. Назви речовин, матеріалу: меду, бензину, сиру, рису, борщу, спирту (але: хліба, вівса)
3. Назви органів, частин тіла людини: носа, шлунка, тулуба, хребта, пальця, рота (але: стравоходу, мозку)	3. Назви, що означають збірні поняття: колективу, атласу, гаю, каталогу, загалу, кодексу, тексту (але: табуна, циркуляра)
4. Назви машин і їх деталей: автомобіля, комбайна. фільтра, тролейбуса, потяга, автобуса, двигуна, кузова	4. Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: заводу, універмагу, мезоніну, ґанку, поверху, залу (але: хліва, гаража, маяка, млина, сажа)
5. Назви конкретних предметів, речей: рушника, портфеля, ключа, дзеркала, малюнка, свічада (але: трону)	5. Назви процесів, станів, формацій, властивостей, явищ суспільного життя: винятку, ідеалу, моменту, мінімуму, реалізму, ритму, руху, способу (але: парадокса, ривка, пікніка, стрибка, тягаря, стусана)
6. Назви мір довжини, площі, ваги, часу, одиниць напруги, енергії тощо; назви місяців і днів тижня: метра, аршина, гектара, кілограма, дня, місяця, вольта, понеділка, квітня (але: ранку, віку, року, кварталу)	6. Назви почуттів, відчуттів, хвороб, явищ природи: болю, сумніву, відчаю, (але: гріха), нежитю, грипу, гастриту, тонзиліту (але: правця) дощу, інею, припливу, вітру, вогню, жару, туману
7. Терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: електрона, портика, балкона, ромба, іменника, радіуса (але: виду, роду, синтаксису, складу, способу, стану)	7. Назви видів спорту й танців: вальсу, футболу, тенісу, краков'яку, хокею, менуету, волейболу, танцю, полонезу (але: гопака, тропака, козачка)
8. Назви населених пунктів (міст, сіл тощо), а також інші географічні назви із присвійними суфіксами - ов, - ев (-єв), - ин (-їн) або з наголошеним закінченням у Р. відмінку: Дніпропетровська, Алжира (місто), Пирятина, Іртиша, Дніпра, Тетерева	8. Назви річок, окрім тих, які в Р. відмінку мають наголошені закінчення, озер, гір, островів, країн, областей, регіонів: Байкалу, Сейму, Криму, Світязю, Кіпру, Дунаю, Паміру, Дону, Казахстану, Сибіру, Алтаю, Ямалу
9. Назви планет, сузір'їв, інших небесних тіл: Водолія, Волосожара, боліда, астероїда	9. Іменники на позначення місця, простору: абзацу, проспекту, краю, майдану, світу (але: горба, бугра, берега, хутора)

v Зміна закінчень впливає на значення слова в таких іменниках:

акта (документ) - акту (дія); Алжира (місто) - Алжиру (держава); апарата (пристрій) - апарату (установа); блока (частина споруди, машини) - блоку (об'єднання); елемента(деталь) - елементу (абстрактне); каменя (одиничне) - каменю (збірне); рахунка(документ) - рахунку (дія); терміна (слово) - терміну (строк); раза (із півтора та дроб. числом) - разу (інші випадки); типа (людина) - типу (зразок, образ); чина (людина) - чину (посада); потяга (поїзд) - потягу (почуття).

Дієприкметник

Дієприкметник - це особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією і відповідає на запитання який? яка? яке? які? Наприклад: зроблений, працюючий.

Доконаний і недоконаний вид дієприкметників

Дієприкметники доконаного виду утворюються від дієслів доконаного виду: розквітлий (край) від розквітнути: що зробити?

Дієприкметники недоконаного виду творяться від дієслів недоконаного виду: палаючий (вогонь) від палати: що робити?

Час дієприкметника

Дієприкметники бувають теперішнього і минулого часу. Форм майбутнього часу дієприкметники не мають: засинаючий (тепер. ч.), заснулий (мин. ч.).

Дієприкметники активного і пасивного стану

Дієприкметники бувають активного і пасивного стану.

Дієприкметники активного стану вказують ознаку тієї істоти чи неістоти, яка сама виконує дію: вже завмираюче поле, ще не почорніле поле.

Активні дієприкметники творяться від основи теперішнього часу дієслів І і ІІ дієвідміни за допомогою суфіксів

у теперішньому часі - - уч-, - юч-; - ач-, - яч -;

у минулому часі - - л -.

!!! Примітка. Слова типу гримучий, скрипучий, летючий до дієприкметників не належать. Може здатися, що, скажімо, слово гримучий - це дієприкметник. Але дієслово гриміти належить до ІІ дієвідміни (гримлять). Отже, дієприкметник від нього матиме форму гримлячий (із суфіксом - яч-), а не гримучий. Слово гримучий - прикметник.

Прикметник від дієприкметника відрізняється тим, що він:

а) вказує на сталу, не зумовлену конкретною дією ознаку: ведуче колесо, дикоростучі тюльпани, стояча вода;

б) по-іншому утворений, зокрема має невластиві для дієприкметників суфікси: летючий (дієприкметник - летячий), кипучий (дієприкметник - киплячий), плакучий (дієприкметник - плачучий), загребущий, тямущий, пропащий;

в) хоч має суфікс - л(ий), але не має префікса, який вказує на доконаний вид: кислий (дієприкметник - скислий), стиглий (дієприкметник - достиглий), гнилий (дієприкметник - зігнилий), талий (дієприкметник - розталий);

г) має наголошений суфікс - йнн - або - бнн- : нескінчйнний, незбагнйнний, невблагбнний;

ґ) може мати інший наголос: печйна картопля, варйний рак.

Дієприкметники пасивного стану вказують на ознаку тієї істоти чи неістоти, яка зазнає на собі дію з боку іншої істоти чи неістоти: списаний учнем зошит, розбита на ділянки площа. Творяться від основи інфінітива перехідний дієслів за допомогою суфіксів - н-, - ен-, - т -.

На відміну від російської мови, в українській мові дієприкметники теперішнього часу вживаються рідко. Порівняйте:

батько, який любить - любящий отец (рос.);

поїзд, що наближається - приближающийся поїзд (рос.).

В українській мові на відміну від російської всі дієприкметники на - ний пишуться завжди з одним Н: рубаний, показаний, віяний, пропонований, відстоюваний.

Дієприкметниковий зворот

Дієприкметник із залежними словами становить дієприкметниковий зворот: Степ, оповитий тишею, дихав пахощами росяних трав. (П. Панч.)

У реченні дієприкметниковий зворот виступає означенням.

Х - означуване слово (ОС), ДПК зв. - дієприкметниковий зворот; ДПК - одиничний дієприкметник.

1. Х, ДПК зв.: Степ, оповитий тишею, дихав пахощами росяних трав.

ДПК зв. Х: Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

2. Завжди відокремлюються означення, виражені ДПК зворотом, якщо вони:

а) відірвані від ОС іншими словами: Вітром збите, котиться вересневе листя.;

б) мають додаткове обставинне значення: Покинута людьми на довгі дні, дорога помирає в бур'яні.;

в) відносяться до особового займенника (я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони): Не чуючи, перебирала ти пожовклі клавіші, задумана й тривожна…

ДПК не відокремлюється:

1. …………… Х.

2. У реченні є присудком: Вечір був м'який, теплий, густо настояний на степових пахощах.

Дієприкметникові звороти часто можна замінити реченнями із займенником який або що: Дай мені книжку, прочитану тобою. - Дай мені книжку, яку ти прочитав.

Велика літера у власних назвах [ред.]

З великої літери пишуться:

· Імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, конспіративні клички, прізвиська: Іван Петрович Котляревський, Леся Українка (Лариса Петрівна Косач), Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська), Юрій Клен (Освальд Бургардт), Данило Галицький, Нестор Літописець, Олександр Невський, Ярослав Мудрий; також: Кобзар (про Тараса Шевченка), Каменяр (про Івана Франка) тощо. У складних прізвищах, псевдонімах та іменах, які пишуться через дефіс, кожна складова частина починається великою літерою: Квітка-Основ'яненко, Нечуй-Левицький, Сергеєв-Ценський; Жан-Жак, Зиновій-Богдан, Марія-Тереза.

· Назви міфологічних істот і божеств: Антей, Аполлон, Афіна, Ахіллес, Будда, Венера, Молох, Перун.

· Дійові особи у байках, казках, драматичних творах: Ворон, Заєць, Лисиця, Осел, Щука; Лісовик, Мавка, Перелесник; Дід Мороз; Той, що греблі рве; Червона Шапочка; Буряк, Троянда, Хліб.

· Назви найвищих державних установ України: Верховна Рада України, Конституційний Суд України, Кабінет Міністрів України.

· Назви найвищих державних посад України та міжнародних посад: Генеральний секретар ООН, Президент України, Голова Верховної Ради України, Генеральний прокурор України.

· Умовні власні назви в актах, договорах та інших офіційних документах: Високі Договірні Сторони, Автор і Видавництво тощо.

· Клички свійських тварин: Сірко (собака); Сніжинка (кішка); Гнідко, Стріла (коні); Круторогий, Сивий (воли); Рекордистка, Лиска (корови) та інші.

· Назви сортів рослин у спеціальній літературі: Антонівка, Білий налив, Сніговий кальвіль, Паперівка (яблуні); Українська глива, Лісова красуня (груші); Рекорд, Угорка (сливи); Шпанка рання (вишня). Але в загальному вжитку вони пишуться з малої літери: антонівка, глива, угорка.

· Астрономічні назви: Велика Ведмедиця, Козеріг, Марс, Молочний Шлях, Сатурн, Юпітер. Так само пишуться народні назви сузір'їв і галактик: Великий Віз, Квочка, Пасіка, Чумацький Шлях тощо. Слова земля, місяць, сонце пишуться з великої літери тоді, коли вони вживаються як астрономічні назви: Навколо Сонця обертається Земля зі своїм супутником Місяцем. Але: обробіток землі, схід сонця.

· Назви сторін світу: захід, південь, північ, схід, південний захід, якщо під цими назвами розуміються краї чи народи: Далекий Схід, Західна Україна, країни Заходу, курорти Півдня, народи Півночі, Південне Полісся, Північна Буковина, Схід прокинувся.

· Географічні й топографічні власні назви, крім службових слів і родових означень (затока, мис, море, острів, пік, хребет тощо): Азія, Антарктида, Балканський півострів, Берингове море, Північнокримський канал, Володимир-Волинський плат, гора Говерла, Грибова губа, Зелений мис, озеро Ільмень, Кавказький хребет, пік Шевченка, Москва-ріка, Нагаєва бухта, протока Па-де-Кале, Панамський перешийок, Перська затока, Північний полюс, Східноєвропейська рівнина, Урало-Кушумський степ. Коли означуване слово, що входить до географічної назви, не виражає родового поняття, то воно пишеться з великої літери: Біла Церква, Біловезька Пуща (заповідник), Булонський Ліс (парк), Великі Луки, Жовті Води, Залізні Ворота, Зелений Гай, Карські Ворота. Так само з великої літери пишуться складові частини географічних назв, що означають титули, посади, фах і таке інше: мис Капітана Джеральда, набережна Лейтенанта Шмідта; також затока Святого Лаврентія.

· Назви вулиць (бульварів, провулків, проспектів), шляхів (залізничних, морських тощо), каналів, течій (морських), а також майданів (площ), парків тощо пишуться з великої літери, а їхні родові позначення - з малої: Андріївський узвіз, Байкало-Амурська магістраль, бульвар Тараса Шевченка, Військово-Грузинська дорога, вулиця Петра Сагайдачного, Житомирська автострада, Львівська площа. Якщо в назвах вулиць, проспектів, населених пунктів слова брід, вал, ворота, міст, шлях, тощо вже не сприймаються як родові позначення, то вони пишуться з великої літери: Боричів Тік, Добрий Шлях, Козиний Брід, Красні Ворота, Кузнецький Міст, Ярославів Вал (вулиці); Гола Пристань (місто); Козинські Горби (урочище); Сухий Яр (село).

· Назви груп або союзів держав і найвищих міжнародних організацій: Антанта, Балканські країни, Європейське Економічне Співтовариство, Співдружність Незалежних Держав, Всесвітня Рада Миру, Міжнародний комітет Червоного Хреста, Організація Об'єднаних Націй, Рада Безпеки, Троїстий союз.

· Назви держав та автономних адміністративно-територіальних одиниць: Арабська Республіка Єгипет, Держава Бахрейн, Республіка Білорусь, Карельська Автономна Республіка, Китайська Народна Республіка, Корейська Народо-Демократична Республіка.

· У назвах автономних областей та округів, а також країв, областей, районів, сільрад, колгоспів, радгоспів з великої літери пишеться тільки перше слово: Волинська область, Єврейська автономна область, Краснодарський край, Мусіївський колгосп імені Тараса Шевченка, Ненецький автономний округ, Новомлинівська сільрада, Петрівський радгосп, Рожищенський район, Уманська міськрада. Це правило поширюється й на назви старого адміністративно-територіального поділу: Берегівський округ, Вітебське воєводство, Лохвицький повіт, Новоросійська губернія, Черкаське староство.

· Неофіційні назви держав, одиниць територіального поділу та образні назви географічних об'єктів: Буковина, Вінниччина, Закавказзя, Закарпаття, Золотоверхий, (Київ) Наддніпрянщина. У спеціальному стилістичному вживанні пишуться з великої літери й загальні назви: Батьківщина тощо.

· У словосполученнях - назвах державних, партійних, громадських, профспілкових та інших установ і організацій як України, так і інших держав, з великої літери пишеться тільки перше слово, що входить до складу назви: Верховний суд США, Генеральні штатиКоролівства Нідерландів, Збройні сили України, Народна палата Республіки Індії. Це стосується й назв державних установ минулого: Державна дума, Земський собор, Тимчасовий уряд, Центральна Рада.

· У назвах міністерств і їхніх головних управлінь, а також у назвах інших установ та організацій, що складаються з кількох слів, з великої літери пишеться тільки перше слово: Національний банк України, Міністерство освіти України, Міністерство культури України, Палата мір і вимірних приладів, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури.

· Правопис складених назв заводів, фабрик, комбінатів, виробничих об'єднань, шахт, підприємств, установ, а також наукових і навчальних закладів, кінотеатрів, театрів, парків культури та відпочинку, клубів тощо підпорядкований таким правилам:

· якщо підприємство, установа заклад тощо мають символічну назву, номер чи носять чиєсь ім'я, то їх можна писати повністю або скорочено. При цьому в повних назвах початкове слово та перше слово взятої в лапки символічної (умовної) назви, ім'я тощо пишуться з великої літери, а всі інші слова - з малої: Київський завод «Арсенал», Республіканське виробниче об'єднання «Поліграфкнига», Десятий міжнародний з'їзд славістів, Центральна наукова бібліотека АН України імені В. І Вернадського, Київський військовий округ;

· перше слово власних назв академій, інститутів, науково-дослідних установ, кінотеатрів, театрів, музеїв, парків культури та відпочинку тощо пишеться з великої літери, попри те, що воно є родовим позначенням: Академія наук України, Кінотеатр імені Олександра Довженка, Книжкова палата, Державний музей українського образотворчого мистецтва;

· з великої літери пишеться перше слово складених назв типу: Київський будинок мод, Львівський палац одруження, Харківський клуб метробудівників.

· Назви художніх, музичних творів тощо, наукових праць, газет, журналів, історичних пам'яток тощо пишуться з великої літери в лапках: поема «Енеїда», повість «Тіні забутих предків», опера «Запорожець за Дунаєм», пісня «Стоїть гора високая», підручник «Історія України».

· З великої літери, але без лапок пишуться назви культових книг: Апостол, Біблія, Євангеліє, Коран, Псалтир, Часослов, а також назви релігійних понять: Бог (але бог Перун тощо), Божа Матір, Син Божий, Святий Дух та інші.

· Назви вокзалів, станцій, портів, пристаней тощо: Київський вокзал (у Москві), станція Фастів Перший, станція метро «Радянська», порт «Балаклава», пристань Ржищів тощо.

· Назви будинків відпочинку, пансіонатів, санаторіїв, дитячих таборів, готелів, кемпінгів, ресторанів, кав'ярень тощо пишуться в лапках і з великої літери: будинок відпочинку «Зоря», пансіонат «Здоров'я».

· Назви пам'яток архітектури, замків, храмів тощо: Андріївська церква, Золоті ворота, Колізей, Києво-Печерська лавра, Хотинський замок, Софіївський собор.

· Назви історичних подій, епох, війн, революцій, народно-визвольних рухів, повстань, революційних свят, знаменитих дат тощо: Велика французька революція, епоха Відродження, Вітчизняна війна, Коліївщина, Хмельниччина, Семирічна війна, Кривава неділя. З великої літери пишуться й назви релігійних свят і постів: Благовіщення, Великдень, Йоана Хрестителя, Петра й Павла, Покрова, Різдво, Успіння; Великий піст, Масниця, Петрівка, Пилипівка, Спасівка тощо.

· Якщо початковий порядковий числівник у складений назві написаний цифрою, то наступне слово пишеться з великої літери: 8 Березня, 1 Травня.

· Назви конгресів, конференцій, договорів, найважливіших документів тощо: Конгрес захисту культури, Конституція України, Потсдамська угода, Акт проголошення незалежності України, Декларація прав людини.

· Назви орденів, відзнак (крім родових назв): орден Вітчизняної війни, орден Дружби народів, орден Незалежності, орден Почесного легіону, орден Пошани. Якщо така назва береться в лапки, то з великої літери також пишеться тільки перше слово та власне ім'я, що входит...