Терміни та терміносистеми в мові та мовленні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Порівняльна характеристика визначень.

Основною проблемою сучасної термінології є питання складання словників в галузі гуманітарних та суспільних наук. У існуючих зараз словниках не завжди містяться відповіді на питання про значення того чи іншого терміна, через що існують розбіжності в трактуванні, вживанні, при перекладі термінів. Це означає, що в сучасній лінгвістиці дуже гостро стоїть питання аналізу та систематизація понятійного апарату, упорядкування вже існуючої в англійській і українській мовах термінології та створення сучасних словників термінів.

Однозначного визначення поняття «термін» немає, бо термін важко піддається трактуванню. У лінгвістиці існує багато трактувань цього визначення. Сукупність термінів певної галузі науки, техніки і мистецтва називається термінологією. Термінологія, як система наукових термінів - це підсистема всередині загальної лексичної системи мови. Кожна область має свою термінологію, так, розрізняють терміни лінгвістичні, математичні, військові, політичні, медичні, музичні і т.п. Галузеві термінології, тобто сукупність термінів конкретних галузей, називають терміносистемами, або термінологічними системами.

У межах лексичної системи мови терміни проявляють ті ж властивості, що й інші слова, тобто їм властива і антонімія, і ідіоматика. Один і той же термін може входити в різні термінології даної мови, що являє собою міжнаукову термінологічну омонімію, наприклад: assimilation може вживатись в етнографії, фонетиці, фізіології.

Згідно з матеріалу Вікіпедії «термін (від лат. terminus - межа, кордон) - слово або словосполучення, застосоване для позначення деякого поняття. Науковий термін точно і однозначно визначає чітко окреслене спеціальне поняття будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо і його співвідношення з іншими поняттями в межах спеціальної сфери. Він, на відміну від номенів загальномовних, які часто є багатозначними, невпорядкованими, в межах сфери застосування є однозначним».

Дослідник Б. Головін наводить сім визначень поняття «термін». Він пише, що термін - це окреме слово, що позначає професійне поняття і призначене для задоволення особливих потреб спілкування у сфері певної професії.

В. Даниленко зазначає, що базою для утворення термінів можуть служити прикметники, дієслова, і навіть прислівники. В. Даниленко висуває вже 19 визначень терміну і підкреслює, що це не повний перелік, який може бути продовжений. Така велика кількість різноманітних визначень пояснюється не тільки тим фактом, що до моменту їх формулювання не склалася наукова дисципліна, предметом якої є термін, термінознавство, а й тим, що термін являє собою об'єкт цілого ряду наук, і кожна наука прагне виділити в терміні ознаки, істотні з її точки зору.

І. Квитко дав таке визначення поняттю термін: «Термін - це слово або комплекс слів, що співвідноситься з поняттями певної організованої галузі пізнання та вступає в системі відношення з іншими словами та комплексами слів і створюють разом з ними в кожному окремому випадку і в певний час замкнуту систему, що вирізняється високою інформативністю, однозначністю, точністю». Це визначення вказує на чотири основні вимоги до терміна та уникає таких дискусійних вимог як довжина, незалежність від контексту та відповідність літературної нормам мови».

На думку вченого А. Реформатського, термінологія і терміни, як їх складові частини, є інструментом, за допомогою якого формуються наукові теорії, закони, принципи, положення, тобто в термінах відбивається соціально організована дійсність, тому терміни мають соціально обов'язковий характер.

М. Глушко констатує, що термін - це слово або словосполучення для вираження понять і позначення предметів, що володіє завдяки наявності у нього суворої і точної дефініції, чіткими семантичними кордонами і тому однозначне в межах відповідної класифікаційної системи.

В. Табанакова визначає термін як ядро лексики. Це найбільш інформативна частина лексики мови науки. Терміни роблять лексичний склад мови науки принципово відмінним від лексики загальнолітературної мови за кількома напрямками: семантичним, функціональним, за сферою поширення, за джерелами, способами і засобами творення, по семантичному складу одиниць найменування.

Початок термінознавства пов'язаний з іменами австрійського вченого Ойгена Вюстера Нубасова і російського термінознавця Д. Лотте, які опублікували свої перші роботи у 1930 р. Д. Лотте вважав що термін, на відмінну від звичайного слова, завжди виражає суворо фіксоване поняття, що термін повинен бути лаконічним, позбавленим багатозначності, синонімії, омонімії. Думка про те, що терміни є особливими словами, є одним з наріжних каменів школи Д. Лотте, який розробив вимоги до терміну. Надалі послідовники Д. Лотте розвинули ці положення, розширили число вимог до п'ятнадцяти і закріпили їх у нормативно-методичних документах.

Т. Кияк зазначив що всі відступи від вимог до терміна, що спостерігаються в реально існуючих термінах, вважаються «недоліками термінології», і пропонуються заходи боротьби з ними.

Терміни можуть бути вузькоспеціальними і загальнозрозумілими. Під вузькоспеціальними розуміється, що терміни вживаються у відповідних професійних умовах і залишаються незрозумілими для людей, які не займаються даною спеціальністю. Під загальновживаними розуміється вживання термінів не тільки фахівцями в певній галузі знань. Межі між вузькоспеціальними і загальнозрозумілими термінами є мінливими. У зв'язку з поширенням культури і розвитком науки, техніки і мистецтва, деякі терміни стають широко відомими, поступово поширюючись у мові повсякденного спілкування, хоча найбільш часто вживаються у мові професіоналів. Такі слова, як diagnosis (діагноз), to take the temperature (вимірювати температуру) є загальновживаними, хоча за своєю суттю представляють медичні терміни. Інші терміни, означаючи терміни вузькоспеціальні, залишаються в галузі термінології, наприклад назви приголосних plosive(«вибуховий» приголосний), fricative (фрикативний), nasal (носовий) представляють терміни фонетики і не мають застосування за межами фонетичної термінології. терміносистема лексика науковий

Що стосується визначення поняття «терміносистема», то тут теж думки науковців розходяться. О. Дуда вважає, що у кожній підмові, крім термінів основної терміносистеми, функціонують терміни багатьох інших терміносистем і, в першу чергу, суміжних галузей. На її думку, поширеною є точка зору на термінологію як на чітко окреслену підсистему всередині загальної лексичної мови. Термін має особливе призначення бути засобом вираження спеціального поняття в галузі науки, техніки, виробництва і підтримується зверненнями багатьох дослідників до аналізу галузевих терміносистем.

На думку Г. Чорновол, кожну терміносистему дослідники-термінологи подають у формі сукупності термінів та відповідних їм понять певної предметної галузі, стандартизують, встановлюють чіткий зв'язок між складовими системи для полегшення у тій діяльності чи іншій сфері.

В. Лейчик визначає терміносистему як свідомо вибудувану систему термінів. На його думку, терміносистема формується не відповідно до розвитку науки, сфери знань чи діяльності, а паралельно з формуванням теорій усередині них. Учений виділяє 3 етапи формування терміносистеми: 1) перехід від відсутності теорії до її започаткування (від невпорядкованих термінів до терміносистеми); 2) ріст знань в межах даної теорії, коли вони збагачують, а не руйнують її; 3) зміна теорії і зміна терміносистеми. Ця зміна не відбувається у вигляді разового акту. Спочатку існує первинна теорія, а згодом автор розуміє, що певним термінам відповідають інші поняття, внаслідок чого він змінює значення терміна, пояснюючи це словами: «під даним терміном розумітимемо.

Схожу думку висловлює і П. Сутдуков про те, що терміносистема, будучи впорядкованою сукупністю термінів із зафіксованими відносинами між поняттями, які називають ці терміни, являє собою вищий ступінь організації, ніж термінологія. На його думку, терміносистема є взаємозв'язаним набором термінологічних одиниць всіх типів, включаючи галузеві терміни, а також номенклатурні знаки, терміпоніми (власні назви, які виконують термінологічні функції), професіоналізми і терміноїди (терміноподібні лексичні одиниці, статус яких не має чіткого визначення), висловлює думку, що таке визначення вступає в деяку протидію з вибірковим поняттям «система», оскільки система - це впорядковане ціле, утворене ієрархічно структурованими елементами.

Як зазначає О. Гриш, терміносистема будь-якої галузі, завжди включає терміновані поняття, які рівною мірою можуть стосуватися й інших галузей, займаючи маргінальну позицію в окремо взятій терміносистемі. Це свідчить про те, що у конкретного терміна є ядро і периферія, які дадуть змогу співвіднести багатозначність одного й того ж терміна в межах термінології з його однозначністю у складі терміносистеми.

Для формалізації будь-якої терміносистеми важливими вважаються критерії характеристик, розроблені С. Гриньовим. На його думку, до першої групи критеріїв належать: історична характеристика, що визначає вік терміносистеми; відомості про її походження; замкненість (співвідношення власних термінів і запозичених з інших термінологій цієї мови). До другої групи критеріїв належать формальні: обсяг терміносистеми; структурний склад термінів; середня довжина термінів; умотивованість, яку автор витлумачує як семантичну прозорість; систематизованість. Третя група, семантичні характеристики: предметна співвіднесеність; повнота термінології; семантична цілісність; поняттєва ізоморфність термінології (визначення частки полісемії, омонімії, синонімії); абстрактність/конкретність і категорійне співвідношення; структурованість - глибина ієрархії. С. Гриньов з-поміж функціональних параметрів звертає увагу на необхідність урахування нормативності, загально прийнятності та вживаності термінології.

Дослідниця С. Казаріна доповнила практичні критерії для оцінки терміносистеми, виокремивши ще цілісність, тобто наявність внутрішньо системних зв'язків, завдяки яким сукупність термінів набуває здатності до відносно відокремленого функціонування і розвитку. Поряд з критеріями оцінки, вчена пропонує моделі утворення терміносистеми, з-поміж яких виділено чотири основних: філіаційна (утворення терміносистеми філіацією термінології окремої галузі знань, у зв'язку з чим вона однорідна, містить переважно базові терміни, запозичені з термінології вихідної науки, а також утворені від них похідні терміни і лише невелика кількість запозичень з інших галузей), контамінаційна (утворена на основі термінологій двох галузей знань), гетерогенна (виникла на фунті декількох терміносистем) і гомогенна. Саме ці підходи дають змогу, з одного боку, узагальнити весь перелік вимог до поняття терміносистеми. Водночас кожна окрема терміносистема матиме свої специфічні особливості, зумовлені екстралінгвістичними та лінгвістичними чинниками.

С. Ротко вважає, що сукупність терміносистем, складають термінологію певної галузі. Кожна термінологія включає в себе декілька терміносистем, в яких одні і ті ж терміни матимуть різні значення, при цьому належатимуть до однієї сфери чи галузі.

О. Тур, поряд з критеріями характеристики та моделями утворення, пропонує ознаки терміносистеми, з-поміж яких слід назвати такі: 1) терміносистема с певною сукупністю термінів, що виконує комунікативно-тематичне чи комунікативно-ситуативне завдання; 2) елементи структури безпосередньо чи опосередковано пов'язані між собою; 3) немає жодного терміна, який би не належав до якоїсь терміносистеми або одночасно до кількох; 4) межі між терміносистемами можуть бути більш або менш чіткими; 5) терміносистеми можуть накладатися одна на одну, утворюючи зону перетину, тобто певну групу термінів, спільних для кількох терміносистем; 6) терміносистемою може «користуватися» як окрема галузь, так і кілька галузей одночасно, що вказуватиме на статус такої термінології як міжгалузевої. Виокремлення перерахованих ознак є досить влучним, і вважаємо, що зона перетину терміносистем, які утворюють певну групу термінів, спільних для кількох терміносистем, і є термінологією.

Отже, поступово зміст наукового знання починає проникати в мову, насичувати і заповнювати її. Наукове знання, що знайшло своє вираження в слові, в терміні, переходить в якісно-нову стадію, стаючи компонентом лексикологічної системи мови. Термін - це особливі слова, які являють собою особливий об'єкт. Багато фахівців дають різне визначення поняттю термін, але можна сказати що термін - важливий інструмент професіонально-наукового спілкування. Лише комплексний підхід дає змогу повноцінно охарактеризувати будь-яку терміносистему, адже не врахувавши історичну характеристику (генетичний аспект), неможливо встановити предметну співвіднесеність термінів, семантичну цілісність термінів в межах однієї терміносистеми і т.д.

Полісемія терміну в межах терміносистеми.

Основні проблеми однозначності та багатозначності терміна, безумовно, закладені в найважливіших висновках, зроблених в рамках двох протилежних напрямків аналізу - вивчення сфери фіксації і сфери функціонування термінів. Термін те ж слово: оскільки термін є словом, а слова, як відомо, переважно багатозначні, отже, багатозначні і терміни. Обґрунтування даної позиції здійснюється двома шляхами: по-перше, за допомогою «емпіричних аргументів», тобто посиланням на численні факти багатозначних термінів, по-друге, теоретично, тобто спробою виведення тези про багатозначності терміна з найбільш загальних філософських вчень. Істотну частину мови, або метамови, складає його словниковий склад, або система термінів. На відміну від звичайних слів природної мови, для яких характерні полісемія, синонімія, образність, емоційність і т.п., терміни повинні відповідати ряду вимог. Насамперед, вони повинні бути строго однозначними. Але, потрібно зауважити, що про багатозначність терміна слід пам'ятати завжди. Потрапляючи у певну термінологію, термін знаходить однозначність. Так як один і той же термін можна застосувати в різних областях науки, але переклад його буде залежати від тієї області, в якій він застосовується.

Традиційно термінознавці вважають, що термін байдужий до контексту. А. Реформатський пише, що принцип незалежності терміна від контексту швидше означає вимога того, щоб термін завжди однаково розумівся представниками однієї професії, щоб його однозначне тлумачення забезпечувала система наукових понять, а не семантична система мови. Терміну не потрібен контекст, так як він пов'язаний з термінологічним полем, яке і замінює собою контекст. Така точка зору цілком прийнятна для ідеального терміна, що відповідає відповідним вимогам. Для розуміння значення багатозначності термінів потрібно нейтралізувати контекст, в якому реалізується лише одне з його значень. Велика кількість аналізованих термінів являє собою лексичні словосполучення.

Терміни можуть мати різні значення в одній і тій же галузі знання і таким чином бути полісемантичними. Так, лінгвістичний термін etymology (етимологія) означає розділ мовознавства, що вивчає походження слова, і саме походження слова або словосполучення. Термін, будучи особливим видом слова, зберігає всі характерні риси слова і, як і будь-яке слово, в процесі розвитку мови може змінюватися, набувати іншого значення, то воно стає полісемантичним, а також може мати синоніми. «Термін є невід'ємним елементом системи, між якими є обов'язковий і невід'ємний зв'язок. Він може існувати як елемент терміносистеми, що адекватно виражають систему понять теорії, яка описує деяку спеціальну сферу людської діяльності та людських знань. Важливо зазначити, що в літературі визначення термінологічної системи зустрічається в різних варіантах. Особливим типом лексичних одиниць являються терміни. Але всі варіанти несуть в собі єдине значення. Тобто термінологічна система - це організована сукупність термінів певної області знань. Але крім ознак системності та повноти охоплення понять будь-якої галузі знань або діяльності, терміносистема має ознаки несуперечності та динамічності. Термінологічне поле включає в себе ядро і периферію. Воно з часом змінюється, відображаючи досягнення нових знань, з'являються нові одиниці.

Термінологія - це багатозначне явище. Ним позначаються сукупність термінів будь-якої галузі знання, тобто вчення про освіту склад і функціонування термінів загалом, і тих термінів, які вживаються в певній галузі знання і в певній мові. Крім цього, А. Суперанська зазначає: «Термінологією іноді непрофесіонали називають будь-які спеціальні слова, зазвичай запозичені і не завжди зрозумілі. Факт багатозначності термінології привернув увагу багатьох фахівців як і з України так і за кордоном. Г. Рондо пише, що термінологія характеризується тим, що вона охоплює багато понять, і має багато дефініцій залежно від позицій автора. Для мовознавства і лексикології це полісемія, а для термінології - це омонімічні терміни. Г. Рондо показує, що при омонімії терміна, поняття може залишатись ідентичним. Він пропонує наступні дефініції поняттю термінології:

1. Сукупність термінів певної галузі або дисципліни.

2. Наука, об'єкти якої мають лінгвістичний характер, в якій поряд беруть участь логіка, лінгвістика, онтологія, інформатика.

3. Методи класифікації термінів, створення неологізмів та їх поширення.

Ряд термінів завдяки своїй структурі виявляється з моменту свого створення «запрограмованим» на двояке вживання. Так, фразеологія - це комплекс фразеологізмів і їх вивчення. І в цьому плані термінологія як сукупність термінів і як галузь знання вивчає їх без виключень і без відхилень від норм. Оскільки полісемія термінології зазначене не тільки в українській а й в міжнародній термінологічній практиці, то вводити певні зміни в сталу терміносистему слід дуже обережно, щоб не порушити рівновагу термінів та їх визначень, яке закріпилось в лексикології та лексикографії. Великий теоретичний інтерес в лінгвістиці викликає спроба визначити головні класи спеціальної лексики, що пов'язана з великими труднощами, тому що терміносистема неоднорідна за своїм складом. Дослідники виділяють різні її групи: власне терміни, номени, передтерміни, професіоналізми, професійні жаргонізми та інші.

Л. Борисова пише, що особливо складною є спроба розмежувань понять «професійна лексика» і «термінологія». Більш того деякі лінгвісти ставлять знак рівності між ними, інші їх чітко диференціюють, треті говорять про їх загальні риси. Таким чином, проблема архаїчної термінологічної лексики втрачає свою релевантність.

С. Шелов справедливо зазначає, що спеціальна лексика трудової діяльності часто випереджає професіоналізацію праці, в цьому сенсі, терміни, як спеціальні, тематично обмежені позначення подаються не нові, а більш давні, ніж професійна лексика. Основний висновок автора полягає в тому, що крім лексики трудової діяльності, існують і непрофесійні терміни, і поряд з ними відбувається невідповідність деяких професіоналізмів і це не дозволяє включити їх в термінологію.

Іншу позицію в визначенні термінологічної системи, зокрема її полісемії займають представники напряму, який В. Лейчик назвав «дескриптивним». Родоначальником цього напрямку можна назвати Г. Винокура. Прихильники такого підходу (В. Лейчик, Г. Винокур, В. Даниленко) вважають, що терміносистема включає в себе терміни, які є не особливі слова, а тільки слова, в особливій функції. В. Лейчик у своїй праці зазначав, що специфіка функціонування терміносистеми зумовлена тим, що терміни «являють собою лексичні одиниці мови для спеціальних цілей. Вони можуть виникати в мові повсякденного спілкування, або в мові для спеціальних цілей, але функціонують вони саме як лексичні одиниці мови спеціальних цілей.

У лексичних контекстах першорядну важливість відіграють групи лексичних одиниць у поєднанні з багатозначними термінами. Визначення лексичних контекстів іноді відносять до лексично пов'язаних між собою значень, які мають бути пов'язані лише в певних лексичних контекстах.

Наприклад, прикметник «heavy» у вузькій сфері вживання розуміється як «great weight, weighty». Для більшого розуміння цього значення наведемо і проаналізуємо наступні приклади:

«Protons are nearly 2000 times as heavy as electrons».

В даному реченні термін «heavy» перекладається як «важкий». Тому переклад цього речення буде таким:

«Протони майже в 2000 разів важчі електронів».

Але у поєднанні з іншими групами лексичних одиниць, що позначають явища природи, такі як: wind, storm, snow, etc., термін набуває зовсім іншого значення. Наприклад:

1) «Weeks of heavy rain have washed away roads and bridges».

2) «If you are snowed in, you cannot go anywhere because of heavy snow».

3) «Аfter the heavy storms, only one house was left standing».

Таким чином, беручи до уваги ці приклади термін «heavy» не має значення як важкий, він набуває іншого значення - striking, falling with force, abundant.

Тому, «heavy rain» набуває значення як «проливний дощ», «heavy snow - сильний снігопад», «heavy storm - сильна буря/гроза».

В іншому випадку у поєднанні зі словами industry, arms, artillery and so on термін «heavy» має значення як вид чогось (наприклад: heavy industry, heavy artillery, etc.).

Отже, проаналізувавши термін «heavy» ми можемо сказати що його значення різні. Він відноситься до різних спеціальностей, які позначають різні об'єкти відповідно до певної сфери.

Нижче наведемо ще декілька прикладів, які доказують те, що терміни є багатозначними:

1) Universe:

- The whole of space and everything in it, including the earth, the planets and the stars (The Ptolemaic theory put the Earth at the centre of the universe);

- A system of stars, planets, etc. in space outside our own.( He thinks he is the centre of the universe);

- A set of experiences of a particular type. (Universe of discourse).

2) Gust:

- a sudden blast of wind (An erratic wind gusted at me from all quarters);

- a sudden rush of smoke, sound, etc. (Gusts of rain and snow flurried through the open door);

- an outburst of emotion (He was in a gust of anger).

Так, термін «head» включається у кілька терміносистем. У гідротехніці він позначає «гідростатичний напір», «тиск стовпа рідини», в архітектурі - «замочний камінь склепіння», у будівництві - «верхній брус віконної чи дверної коробки», у банківській справі - «чільний бік монети» тощо. Незважаючи на різну денотативну співвіднесеність терміна «head» у різних спеціальних сферах, він у кожній з них слугує позначенням однієї спільної ознаки поняття «передня, основна частина чогось». Саме ця ознака є спільною для всіх спеціальних понять, які позначає знак «head», а співвіднесеність з цією ознакою становить семантичний інваріант названого знака. Семантичний інваріант зберігає тотожність значення знака-терміна і дозволяє розглядати спеціальні значення у різних субмовах як окремі випадки його реалізації. Так, термін «glossa» - «глосса» використовується у лексикології, в юриспруденції, у риболовстві; «irradiation» - «іррадіація» - в лексикології, у фізиці, у фізіології у медицині. Термін «factor», що являється терміном-словом має такі значення у різних галузях як вітамін; гормон; ген - в біології, в математиці - множник. Термін «absorption circui»t має різні значення не в межах однієї, а в межах різних галузей: у фізиці - «коефіцієнт поглинання», а в фізіології - «швидкість засвоєння речовини».

Кожен з наведених вище термінів має кілька значень, інтерпретація яких здійснюється у відповідності за сферою вживання наукового. Однак, незважаючи на велику кількість значень, ми вибираємо лише одне, яке повністю відповідає контексту писемного мовлення. Навіть короткий огляд проблеми багатозначності терміна показує, що абсолютизація поняття однозначності терміна, з одного боку, та ігнорування поняття подвійності природи терміна з іншого, роблять рішення зазначеної проблеми, однією з найбільш складних в теорії та практиці термінознавства. Згідно думки Л. Алексеевой, говорити про «однозначність» терміна можливо лише умовно.

Автор у своїй праці зазначає, що однозначність терміна розуміється нами не як якийсь інваріант, а як один з варіантів знака, еквівалентного певної інтерпретації явища дійсності. У цьому розумінні поняття однозначності терміна не може бути постійним. Тимчасові рамки однозначності терміна штучні, ілюзорні, вони збігаються з межами що породжує даний термін конкретного тексту.

Отже, можна сказати, що є безліч теоретичних підходів до визначення поняття термінологічної системи. Незважаючи на те, що дефініції цього поняття в роботах різних фахівців мають багато спільного, єдиного розуміння що таке терміносистема поки що немає, що обумовлено складністю мовного явища. До головних особливостей терміносистеми ставлять перш за все системність, а в дефініції - наявність спеціального визначення, тенденція до однозначності в межах одного термінологічного поля, за межами якого термін втрачає свої системні характеристики.

Размещено на Allbest.ru