Типи словників і їх роль у підвищенні мовної культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет «Одеська юридична академія»

Кафедра юридичної психології та журналістики

Доповідь

на тему: «Типи словників і їх роль у підвищенні мовної культури»

Дисципліна : Українська мова за професійним спрямуванням

Студента 1-го курсу, група №3

Факультет міжнародно-правових

відносин та юридичної журналістики

Чернявського Марка Віталійовича

Одеса 2013

План

Вступ

1. Поняття словника, його види та призначення

2. Давня та сучасна українська лексикографія

3. Місце і значення словників у житті сучасників

Висновки

Список літератури

Вступ

Словники бувають різні. Це і двомовні і багатомовні перекладні словники, діалектні словники, граматичні словники, ідеографічні, семантичні словники, історичні і культурологічні словники, морфемні і словотворчі, зворотні, орфографічні, орфоепічні, синонімічні словники, словники антонімів, лінгвістичних термінів, словники іноземних слів,,словники назв жителів, неологізмів, омонімів, паронімів, скорочень, порівнянь, метафор, словники соціальних і професійних діалектів, словники-довідники труднощів мови, термінологічні словники, тлумачні словники, фразеологічні та частотні словники.

Тільки один цей перелік видів словників показує у якій великій кількісті галузей людської діяльності використовуються словники. Без словників важко було б відшукати професіоналів у тій чи іншій сфері, спілкування, зокрема - професійне, перетворилося б на хаосне, з постійним перепитуванням “що саме ви розумієте під цим, а що під тим”. Годі вже й говорити про міжнародне спілкування без словників для перекладу на іншу мову.

1. Поняття словника, його види та призначення

Різні джерела дають різні визначення словника: Словник - довідкова книга, яка містить зібрання слів чи словосполучень, розташованих по визначеному принципу, і яка дає відомості про їхні значення, вживання, походження, переклад на іншу мову чи інформацію про поняття і предмети, ними що позначаються, про діячів у яких-небудь областях науки, культури й ін. Словник - зібрання слів (переважно за абеткою), стійких висловлювань з поясненнями, тлумаченнями чи з перекладом на іншу мову (Ожогов С. І. і Шведова Н. Ю. Тлумачний словник російської мови). Словник - книга, що містить перелік слів, звичайно з поясненнями, тлумаченнями чи перекладом на іншу мову. (Словник сучасної української літературної мови) Існує кілька класифікацій (типологій) словників. «Тип будь-якого словника визначається факторами двоякого роду: характером лексичного матеріалу, який він відображає, і практичним значенням. Словники прийнято поділяти на два типи: енциклопедичні і лінгвістичні. Енциклопедичні (від греч. enkyklios paideia - навчання по всьому колу знань) словники містять екстралінгвістичну інформацію про описувані мовні одиниці; ці словники містять відомості про наукові поняття, терміни, історичні події, географії і т.п. В енциклопедичному словнику немає граматичних відомостей про слово, а дається інформація про предмет, який позначається словом. Об'єкт опису лінгвістичних (мовних) словників - мовні одиниці (слова, словосполучення, морфеми). У такому словнику слово (словосполучення, морфема) може бути охарактеризоване з різних сторін, у залежності від цілей, обсягу і задач словника: з боку значеннєвого змісту, словотвору, орфографії, орфоепії, правильності вживання. У залежності від того, скільки ознак слова описані в словнику, розрізняють словники одноаспектні і багатоаспектні. Будь-який словник складається зі словникових статей. Словникова стаття - основна структурна одиниця словника; текст, що роз'ясняє заголовну одиницю в словнику й характерні їй основні риси. Структура словникової статті визначається завданнями словника. Сукупність заголовних статей утворють словник, чи ліву частину словника. Права частина словника - та, у якій розглядається заголовна одиниця. Права частина тлумачного словника, як правило, включає зони: граматична характеристика слова, тлумачення, тип значення (пряме, переносне); словотворче гніздо і ін. Зони правої частини розробляються для кожного словника. Сукупність усіх словникових статей утворюють корпус словника. Крім корпусу, у будь-якому словнику є передмова, розділ «Як користуватися словником»; список умовних скорочень і ін. Енциклопедичні словники, у свою чергу, поділяються на предметні: літературна енциклопедія, дитяча енциклопедія, політичний словник, філософський словник. Лінгвістичні словники у свою чергу підрозділяються на два типи: двомовні (рідше багатомовні), тобто перекладні, котрими ми користуємося при вивченні іноземної мови, у роботі з іншомовним текстом (українсько-англійський словник, польсько-український словник і т.п.), і одномовні. Найважливішим типом одномовного лінгвістичного словника є тлумачний словник, що містить слова з поясненням їхніх значень, граматичною і стилістичною характеристикою. Прагнення зібрати і систематизувати фразеологізми російської мови знайшло вираження у виданні ряду фразеологічних словників.

2. Давня та сучасна українська лексикографія

Лексикографія (грец. леойкпгсбцЯб, від леойкьн -- словник і гсЬцщ -- пишу) -- розділ мовознавства, пов'язаний зі створенням словників та опрацюванням їх теоретичних засад. Відповідно до цього виділяють практичну і теоретичну лексикографію. Тісно пов'язана з лексикологією.

Лексикографія виникла з практичних потреб пояснення незрозумілих слів, яке початково здійснювалося у вигляді глос, тобто тлумачення написів на полях і в тексті рукописів книг.

Українська лексикографія кінця 18 ст. -- 1917 р. З появою нової української літератури та літературної мови на народній основі починається новий період в українській літературі її основою в 19 ст. стала українська жива розмовна та літературна мова. Збільшується кількість видаваних словників. До «Енеїди» І. Котляревського 1798 Й. Каменецький додав укладене ним «Собрание Малороссийских слов, содержащихся в Энеиде, и сверх того еще весьма многих иных, издревле вошедших в Малороссийское наречие с других языков, или коренных Россійских, но не употребительных», що мало 972 слова. Тут подано чимало й таких специфічно українських слів, яких немає в «Енеїді». Наприклад тільки серед 77 слів на літеру «Б» їх 23: байбак «сурок», байбарак «крытый тулуп», баркан «забор», биндюга «роспуски» тощо. З 2-ї половини 19 ст. з'являються загальномовні українські словники серед обсягу. Першим з них був «Словарь малорусского наречия» О. Афанасьєва-Чужбинського (1855 р.; частина на літери А-3, бл. 6 000 слів), далі «Словарь малороссийских идиом» М. Закревського (1861 р., 11 127 слів).

Українська лексикографія 1917 р. -- кінця 20 ст. Розвиток літератури у тій частині України, що входила до складу СРСР, можна поділити на кілька етапів. Перший етап 1917 р. -- початок 30-х pp. характеризується, по-перше, активним розвитком літератури за кількістю та різноманітністю словників (за П. Горецьким, їх видано 131; особливо багато -- 1918 р. та в часи українізації), зумовленим становленням української державності і відповідно, виходом української мови на державний рівень. Проте словники, що з'являються в цей час, неоднакові за науковим рівнем. Переважна більшість їх, як і раніше, -- перекладні російсько-українські і рідше українсько-російські, здебільшого спрямовані на задоволення практичних потреб соціального і виробничого життя (у сферах діловодства, права, виробництва і науки тощо). Особливо багато з'явилося термінологічних словників. По-друге, прагненням відшукати і максимально повно подати народну, питомо українську лексику, або в разі потреби, створювати слова з морфем української мови, а не запозичати з іншомовних мов. Найважливіші словники цього часу: а) перекладні загальномовні українсько-російські; б) перекладні загальномовні російсько-українські; в) термінологічні і галузеві словники, переважно російсько-українські; г) також багато інших типів словників.

Другий етап охоплює період з 1933 р. до середини 50-х pp. і характеризується: по-перше, помітним звуженням словникарної роботи (зокрема, у зв'язку зі згортанням українізації, репресіями проти українських мовознавців); по-друге, значним уніфікуванням укаїнської лексики в словниках (з обмеженням синоніміки з народної мови, «саморобних» відповідників з українськими коренями замість іншомовних слів тощо). Третій етап розвитку літератури (кін. 50-х -- кін. 80-х pp.) характеризується: по-перше, значним розширенням словникарної роботи і появою ряду як традиційних для української літератури, так і нових типів словників; по-друге, певним послабленням ідеологічного тиску на неї (щоправда, зі значними коливаннями в різні роки). Найважливіші словники цього часу: а) перекладні загальномовні; б) термінологічні словники. Четвертий етап (від поч. 90-х pp.) характеризується: по-перше, активізацією словникової роботи у зв'язку зі становленням України як самостійної держави; по-друге, помітною відсутністю єдиних методологічних засад і навіть орфографічних принципів. Найбільшого суспільного резонансу в цьому плані набув «Російсько-український медичний словник» О. Мусія, С. Нечаєва, О. Соколюка, С. Гаврилюка (1991, з кількома перевиданнями).

3. Місце і значення словників у житті сучасників

Словники відіграють велику роль у сучасній культурі, у них відбиваються знання, накопичені суспільством протягом століть. Вони служать цілям опису і нормалізації мови, сприяють підвищенню правильності і виразності мови його носіїв.

Особливо важливе місце посідають словники у житті сучасної людини. Чим далі рухається людство у різних сферах, тим більше з'являються нові терміни. Для прикладу достатньо тільки згадати такі слова з сучасної людської галузі як Інтернет: “сервер”, “трафік”, “мова запитів”, “хіти”, “хости” тощо. Без використання сучасного словника ком'ютерного адміністратора важко з'ясувати про що йдеться. Особливо важливе місце посідають словники у тих професіях, де є багато іншомовних запозичень. Для прикладу: медицина, юриспруденція, точні науки. Без знання термінології просто неможливо діяти, розуміти хід бесіди тощо.

Для професій, де слово є основним знаряддям праці (філологія, журналістика, письменницька та літературна діяльність, радіо і телебачення), правильне використовування слів та словосполучень, зворотів є вкрай необхідним завданням, інакше в цих сферах краще не працювати, оскільки представники цих професій є носіями мовної культури.

Словники не тільки дозволяють краще зрозуміти складні терміни та напрямки їх застосування, тлумачать значення слів інших мов, але й дозволяють дотримуватися основних законів логіки, серед яких є закон тотожності.

Тобто, знаючи точне визначення того чи іношого поняття (терміна) людина легко може порозумітися з іншою людиною, яка знає значення цього слова. І навпаки, не знаючи визначення конкретного терміну, або розгляд одного і того ж слова з використанням різних значень (різних областей використання) може призвести до непорозумінь, хибності міркування. Також словники велике значення відіграють в систематизації та класифікації словесного багатоманіття сучасної людини. Так, в перекладацькій справі одне і те ж слово може перекладатися, в залежності від ситуації, по-різному, або знання слів-синонімів робить переклад більш художнім та цікавим для сприйняття. Без енциклопедичних словників ми довго б не могли відшукати потрібних відомостей про окремі країни, народи, про природні явища тощо. Так з допомогою енциклопедій, як загальних, так і тематичних, можна під рукою тримати велику кількість зведених відомостей, які потрібні як для загального розвитку, так і для професійної діяльності. Так, словник мови HTML полегшує написання web-сторінок, більше того, даний словник, як і ряд інших, може бути представлений у електронному вигляді, тому можна просто використовувати цілі заготовки (шаблони) даного словника і включати їх до своєї роботи. Це економить і час і сили людині, яка займається подібною справою. Оскільки були згадані електронні можливості словників, які якнайбільше характеризують сучасний прогрес лексикографії, то варто зазначити, що на основі словників-перекладачів існує вже чимало спеціалізованих автоматичних програм для перекладу з однієї мови на іншу. Якщо раніше на переклад однієї сторінки спеціаліст міг затрачати від 5 до 10 хвилин (наприклад, переклад з англійської на українську мову), то комп'ютерна програма робить це за лічені секунди, а людині залишається тільки підкорегувати результат автоматичного перекладача.

Більшість словників (не тільки вузькоспеціалізованих для системних адміністраторів та перекладачів) переведені в електронні форми. Так, можна швидко знайти відомості по конкретному історичному персонажу, переглянути його фотографію чи навіть почути запис його голосу тощо. Мультимедійні словники, які сьогодні все більше і більше оточують сучасну людину економлять час і місце. Сучасний комп'ютер тепер легко може вміщувати у собі не один десяток бібліотек, при чому пошук потрібної інформації настільки швидкий, що років 10-20 тому ці темпи видавалися б фантастикою. Сучасна людина ніяк не може обійтися без словників. Якщо вона позбавляє себе цього джерела знань, вона одразу ж приречена бути відкинутою на задвірки мовного суржика, професійної некомпетентності, кар'єрного занепаду та деградації.

Висновки

З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

Словник - довідкова книга, яка містить зібрання слів (чи морфем, словосполучень, ідіом і т.д.), розташованих по визначеному принципу, і яка дає відомості про їхні значення, вживання, походження, переклад на іншу мову і т.п. (лінгвістичні словники) чи інформацію про поняття і предмети, ними що позначаються, про діячів у яких-небудь областях науки, культури й ін. Словники відіграють велику роль у сучасній культурі, у них відбиваються знання, накопичені суспільством протягом століть. Вони служать цілям опису і нормалізації мови, сприяють підвищенню правильності і виразності мови його носіїв.

Використовуючи різноманітні словники, людина може не тільки орієнтуватися в наукових та технічних спеціалізованих термінах, але за допомогою словників, слів-синонімів збагачувати свою мову, робити її більш досконалою та цікавою для сприймання.

Для промовців, телевізійних чи радіо дикторів багатство мови - вимога номер один. Особливо велике значення відіграють “осучаснені” форми словників - електронні словники, які також є різноманітними за своєю професійною спрямованістю. Такі словники дозволяють знаходити потрібні знання за лічені секунди, що підвищує продуктивність праці.

Шкода, що в наш час, коли значення словників є настільки очевидним, так мало приділяється уваги для навчання школярів та студентів правильно користуватися різними видами словників. Це б так стало їм у пригоді, більше того - слугувало б росту їх мовної та пізнавальної культури.

словник лексикографія енциклопедичний лінгвістичний

Список літератури

1. Горецький П. Й. Історія української лексикографії. К., 1963.

2. Грінченко Б. Словник української мови, т. 1. К., 1907.

3. Касарес X. Введение в совр. лексикографию. М., 1958.

4. Тараненко О. О. Новий словник української мови: Концепція і принципи укладання словника. К. Кам'янець-Подільський, 1996.

5. Червінська Л. Ф., Дикий А. Т. Покажчик з укр. мови. X., 1929 -- 30; Дослідження з мовознавства в Українській РСР за сорок років. К., 1957.

6. Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням.

7. Юрчук О.Ф. Українська мова для юристів. К., 1995.

8. [Електронний ресурс]. URL: http://pidruchniki.ws/2008021540610/dokumentoznavstvo/komunikativna_profesiograma_fahivtsya (дата звернення 16.03.2013).

Размещено на Allbest.ru