Особливості політичного дискурсу в перекладі

«Hopes are fading of finding survivors from a South Korean ship which sank off Russia on Monday.» - Майже не залишилось надій знайти живих з південнокорейського судна затонулого біля берегів Росії в понеділок. - (BBC - 2 December 2014)

«We are a people of improbable hope» - Ми люди неймовірною надії (Independence, Missouri, June 30, 2008)

Варто відмітити, що мовленнєва реальність може проявлятися двома шляхами: тоталітарним і демократичним. Саме тоталітарно - політичний дискурс

за певними параметрами наближається до релігійного. Також ще одним аспектом такого прояву є сприйняття політичного лідера, вождя як божество, який наділений надприродними можливостями.

«On this day, and on every day, we honour his spirit and his memory.» - Сьогодні, і кожного дня, ми шануємо його дух і його пам'ять. (BBC, 5 December, 2014)

«Archbishop Desmond Tutu also paid tribute to the Nobel laureate, saying: «We thank God for him, and the example he gave us. He taught us about the worth of a human being, all human beings. - Архієпископ Десмонд Туту також віддав належне лауреату Нобелівської премії, словами: «Ми дякуємо Богові за нього, і приклад, який він дав нам, що Він учив нас про цінність людини, всіх людських істот.» (BBC, 5 December, 2014)

Але, все ж таки, найважливішою функцією політичного дискурсу є функція політичної пропаганди, переконання та впливу. Дискурс, це - суттєва складова

соціокультурної взаємодії, характерними рисами якої є інтереси, цілі, стилі і формування такої суспільної думки, що потрібна для автора дискурсу.

У дослідженні політичного дискурсу значна увага приділяється описовому методу дослідження, у рамках якого найбільш яскраво і вичерпно надано риторичний підхід до вивчення політичного дискурсу. Враховується, перш за все, те, що основною функцією політичного дискурсу є функція впливу за допомогою мовлення, а лінгвістів цікавить те, які мовні та мовленнєві засоби використовуються для нав'язування політичних уявлень. Так, здійснюючи лінгвістичні дослідження виступів лідерів в межах лінгвопрагматики, вчені описують мовленнєву поведінку політика, вивчають риторичні стратегії, реконструюють його мовну особистість.

Велику роль у політичних промовах відіграє влучне цитування відомих політиків, культурних діячів, суспільних героїв, це викликає велике розуміння аудиторії, тим самим показуючи глибоку обізнаність, руйнує перепони осмислення інформації, тим самим підвищує мовний вплив:

«…our second President, John Adams, wrote, `The United States has in itself no character of enmity against the law, religion or tranquility of Muslims' (Cairo, 4 June, 2009) - Наш другий президент Джон Адамс писав: «Сполучені Штати не мають характер ворожнечі проти закону, релігії або громадському спокою мусульман»

Підкреслюючи бажання вирішити іракську проблему дипломатичним шляхом Б. Обама процетував одного з президентів США.

«As Pushkin said, `Inspiration is needed in geometry just as much as poetry' (Moscow, 7 July, 2009) - [Вдохновение нужно в геометрии, как и в поэзии.] Як сказав Пушкін, «Натхнення необхідно в геометрії, так само, як і в поезії».

У російській промові Б. Обама цитуючи одного з класиків російської літератури, показав свою обізнаність та шанобливість.

Своєрідним індикатором іміджу у мовленні політиків є використання текстів святого письма: Талмуд, Коран та Біблія, де йдеться про рівність та мир:

«My call is to the young in heart, regardless of age - to all respond to the Scriptural call: `Be strong and of a good courage; be not afraid, neither be though dismayed» [5] - Я звертаюсь до усіх хто молодий серцем незалежно від віку, та відгукається на біблійний заклик: Будь сильним і мужнім, не жахайся і не бійся!

Дж. Кенеді звертаючись до свого народу, цитує Святе Письмо.

Широке використання релігійних маніпулятивних стратегій політичних промов, також має великий вплив.

«That's not putting people back to work. I trust in God, but God wants to see us help ourselves by putting people back to work». - «Я не примушую людей повернутися до роботи. Я вірю в Бога, але Бог хоче, щоб ми допомогти собі, повернувши людей до роботи». [19, c. 98]. - з мого курсача

Наприклад, у цьому виступі Обама не лише декларує свою релігійність, але і позиціонує себе як праведника або пророка, який здійснює волю Бога.

У політичному дискурсі на досягнення іллокутивної мети спрямовані всі можливі мовні засоби. Можна без перебільшення сказати, що саме в політичному тексті з найбільшою повнотою реалізуються потенційні прагматичні можливості мови. Цікаво і надзвичайно важливо простежити, як актуалізація прагматичного потенціалу відбувається в кожній з мовних систем.

Крім фонетичних, словотворчих, морфологічних і лексичних засобів, для досягнення іллокутивних цілей політики також широко використовують різноманітні синтаксичні засоби. Політичному дискурсу притаманні певні синтаксичні елементи конструкції.

Паралелізм - це стилістичний синтаксичний прийом, при якому дві або більше конструкції побудовані однаково [4, с. 80]. З точки зору комунікативних функцій, паралельні конструкції є поліфункціональними. Вони створюють ритмічний малюнок і роблять мову переконливішою. Крім того вчені Р. Сайд і Г. Веллман розглядають інверсію (inversion) і переміщення (fronting) як окремі стилістичні прийоми, проте допускають деяку неточність у трактуванні. Інверсія - переміщення присудка або частини присудка перед підметом, висунення - переміщення додатка. Інверсія як стилістичний прийом складна для сприйняття в усному вигляді, тому дуже часто, коли в тексті оригіналу є чиста інверсія, в більшості випадків вона буде перекладатися на українську мову зі змінами: «Nor is the question…» - «Питання не в тому…». Головна мета, як було зазначено вище - переконання. Переконати можна, якщо реципієнту зрозуміло те, в чому його переконують. Саме тому в тексті виступу і немає складних інвертованих пропозицій. На відміну від інверсії висунення (fronting) набагато легше сприймається на слух і в той же час є дуже ефективним, особливо для англійської мови, так як те, що не відповідає правилу, надзвичайно приваблює:

«Today I say to you…» - «Сьогодні, я сказав вам…»

«On this day, we gather…» - «Цього дня ми гуртуємося…»

«On this day, we come…» - «Цього дня ми прийшли сюди…»

«What the cynics fail to understand…» - «Ці циніки не розуміють одного…»

Деякі дослідники на синтаксичному рівні виділяють так зване відокремлення (detachment), яке схоже з висуненням (fronting), але на відміну від нього може спостерігатися в будь-якій позиції в реченні [6,82 c.].

«Less measurable, but no less profound, is a sapping of confidence across our land; a nagging fear that America's decline is inevitable…» - Менш підвладною вимірам і більш глибокою за своїми наслідками є зневіра, яка поволі шириться повсюдно в нашій країні - повзучий страх того, що занепад Америки неминучий

«It has not been the path for the faint-hearted, for those that prefer leisure over work…» - «Це була подорож не для слабодухих - тих, хто воліє байдикувати, а не працювати…»

«…some celebrated, but more often men and women obscure in their labor - who have carried us up the long rugged path towards prosperity and freedom.» - «…інколи відомих, але частіше то були чоловіки та жінки, непримітні своєю працею, які просували нас довгим вибоїстим шляхом до процвітання та свободи.»

Ще одним стилістичним прийомом на рівні синтаксису є пропозиції з вступними «there» і «it». У таких реченнях дані вступні слова не несуть сенсу, а граматично виступають як підмет. Вони допомагають утворити паузу і привернути увагу до подальшого висловом:

«…there are some who question the scale of our ambitions…» - «…є ті, хто ставить під сумнів масштаб наших амбіцій…»

«It is the kindness to take in a stranger when the levees break…» - «Бо якраз доброта, що спонукає прийняти незнайомця, котрий утратив житло під час повені…»

Наступний стилістичний синтаксичний прийом, характерний для політичного дискурсу - це парцеляція, - фігура мелодики мовлення, в якій частини єдиного речення інтонаційно розмежовуються як самостійні речення (на письмі - крапкою) [4, с. 66].

«All this we can do. And all this we will do.» - «Усе це ми можемо. І все це ми неодмінно зробимо.»

«Their memories are short. For they have forgotten what this country…» - «Бо вони забули. Забули те, чого вже досягла наша країна, забули про те, чого можуть досягнути вільні чоловіки та жінки, якщо їхня уява поєднується зі спільністю мети та потребою мужності.»

Парцеляція є типовою для усного спонтанного мовлення. Автор, прагне зробити свою мову більш зрозумілою (над мета - переконання); висловити свій стан схвильованості (мета - зближення з аудиторією). Ці ж цілі переслідуються і при перерахуванні (enumeration).

«Rather, it has been the risk-takers, the doers, the makers of things…» - «Ні, це була подорож людей, здатних на ризик, людей дії, творців…»

«We will build the roads and bridges, the electric grids and digital lines.» - «Ми будуватимемо дороги й мости, електромережі та лінії цифрового зв'язку, які живитимуть нашу комерцію та зв'язуватимуть нас воєдино.»

В цілому, в політичному дискурсі постійно присутнє використання стратегій релігійного дискурсу, декламування уривків з Біблій, або інших Святих книг та цитування відомих людей, політики приділять багато уваги великій кількості емоційно забарвленої лексики. До найбільш типових стилістично-синтаксичних прийомів у дискурсі належать такі, як: паралельні конструкції, висування, парцеляція, пропозиції з вступними there, it, відокремлення, перерахування. Перекладачеві доводиться опановувати особливості політичного дискурсу не лише МО, але й МП. У зміст політичного дискурсу включаються всі присутні у свідомості продуцента і реципієнта тексту компоненти (фактори), здатні впливати на породження і сприйняття мови: інші тексти, політичні погляди автора, політична ситуація та ін. У двомовній комунікації з перекладом до них додаються як об'єктивні чинники, пов'язані з подоланням мовного та лінгвоетнічного бар'єру, так і суб'єктивні чинники, пов'язані з особистісними характеристиками перекладача.

Тому, робота перекладача - неймовірно складна, адже він повинен не лише граматично правильно передати зміст політичного тексту, але й відобразити всі лексичні та семантичні тонкощі при перекладі. А головне завдання перекладача, не втратити прагматико-функіональні властивості англомовного тексту при перекладі, при цьому не забуваючи про особливості української мови, для адекватності перекладу.

Висновки

Відповідно до завдання, ми дійшли таких висновків:

1. Політичний дискурс - це потужний інструмент впливу на масову свідомість, сукупність дискурсивних практик, що формують сферу політичної комунікації, а також сукупність вербальних структур, які використовуються у сфері політики і здійснюють вплив на політичну свідомість індивідів та їх участь у перебігу політичних процесів. Політичний дискурс виконує сім основних функцій: інформаційну, інструментальну, прогностичну, нормативну, легітимуючу, переконання та політичної пропаганди. В рамках функціонального підходу дискурс розглядається у зв'язку з використанням мови в процесі мовного спілкування людей. Формальний підхід виявляється там, де дослідник абстрагується від соціальних і конкретно-обумовлених особливостей використання тієї чи іншої мовної одиниці.

2. Аналiзуючи пoняття «дискурс», ми стикаємoся з прoтиставленням двoх пoглядiв на прирoду мoви - фoрмальнoгo i функцioнальнoгo. Фoрмальний пiдхiд виявляється там, де дoслiдник абстрагується вiд сoцiальних i кoнкретнo-oбумoвлених oсoбливoстей викoристання тiєї чи iншoї мoвнoї oдиницi. В рамках функцioнальнoгo пiдхoду дискурс рoзглядається у зв'язку з викoристанням мoви в прoцесi мoвнoгo спiлкування людей. Вiдпoвiднo, мoжна гoвoрити прo залежнiсть певнoгo дискурсу вiд тoгo, з якoю метoю i в якoму ракурсi рoзглядалoся саме спiлкування.

3. Оскільки мета перекладу політичного дискурсу - викликати в іншомовного адресата реакцію, подібну до реакції адресатів вихідного тексту, то завдання перекладача ускладнюється ще й тим, що політичний дискурс апелює до ієрархії цінностей, актуальної лише в межах певної культури, для якої політичний дискурс власне створений. Перекладач повинен, перш за все, правильно інтерпретувати вихідний текст, а тоді починати пошук засобів мови перекладу, здатних передати функцію вихідного повідомлення, його прагматику та емоційність. Всі види перетворень чи трансформацій здійснених в процесі перекладу, можна звести до чотирьох елементарних типів, а саме: перестановки; заміни; додавання; вилучення. До найбільш поширених граматичних трансформацій можна віднести: синтаксичне уподібнення (дослівний переклад), розчленовування пропозиції, об'єднання пропозицій, граматичні заміни (форми слова, частини мови або члена речення).

4. Функціональні властивості дискурсу обумовлені семіотичним розумінням мови як системи знаків, яка служить і використовується для досягнення певних цілей, інакше кажучи, виконанню функцій». Особливості функціоналізму передбачають вивчення структури і функціонування мови з метою виявлення відповідностей між ними, що ґрунтується на визнанні взаємозалежності між формою і функцією, і впливу вживання мови на його структурні характеристики. Враховується, перш за все, те, що основною функцією політичного дискурсу є функція впливу за допомогою мовлення, а лінгвістів цікавить те, які мовні та мовленнєві засоби використовуються для нав'язування політичних уявлень. Так, здійснюючи лінгвістичні дослідження виступів лідерів в межах лінгвопрагматики, ми зуміли описати мовленнєву поведінку політикі.

В цілому, в політичному дискурсі використовуються стратегії релігійного дискурсу, та цитування відомих людей, приділяється багато уваги великій кількості емоційно забарвленої лексики. До найбільш типових стилістично-синтаксичних прийомів у дискурсі належать такі: паралельні конструкції, висування, парцеляція, пропозиції з вступними there, it, відокремлення, перерахування. Найважливішою функцією політичного дискурсу є функція політичної пропаганди, переконання та впливу.

Список використаних джерел

1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. - К.: Вид. центр «Академія», 2004. - 344 С.

2. Воробьева О.И. Политическая лексика: ее функции в современной устной и письменной речи: монография. - Архангельск: ПГУ, 2000. - 120 с. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки 94.

3. Герасименко Н.А. Информация и фасцинация в политическом дискурсе // Политический дискурс в России-2: материалы рабочего совещания. - М.: Диалог-МГУ, 1998. - С. 20?23.

4. Дука А.В. Политический дискурс оппозиции в современной России // Журнал социологии и социальной антропологии, Т.1. - 1998. - №1. - С. 37.

5. Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен: монографія / за заг. ред. І. С. Шевченко. - Х.: Константа, 2005. - 356 с.

6. Ефімов Л.П. Стилістика англійської мови / Л.П. Ефімов. - Вінниця: Нова книга, 2004. - 240 с.

7. Михалева О.Л. Политический дискурс: способы реализации агональности // Построение гражданского общества: материалы междунар. гуманитар. конгресса «Русский язык: его современное состояние и проблемы преподавания». - Иркутск: Изд-во Ирк. гос. пед. ун-та, 2002. - Ч. 3. - С. 96-105. 6. Дейк Т.А., ван. Язык, познание, коммуникация: Пер. с англ. - М.: Прогресс 1989.

8. Онуфрів С.Т. Політичний дискурс ЗМІ України у світовому інформаційному просторі: дис. канд. філол. наук: 10.01.08 / С.Т. Онуфрів. - Л., 2005. - 193 с.

9. Павлуцька В.О. Політичний дискурс: особливості та функції // Вісник Житомирського державного університету. Випуск 39. Філологічні науки. - Житомир, 2008. - С. 219-221.

10. Паршин П.Б. Исследовательские практики, предмет и методы политической лингвистики // Scripta lingisticae applicatae. Проблемы прикладной лингвистики: сб. ст. - М.: Азбуковник, 2001. - С. 181?208.

11. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. - К.: Вид. ц.ентр КНУ, 1999. - 278 с.

12. Переверзев Е.В., Кожемякин Е.А. Политический дискурс: многопараметральная модель // Вестник ВГУ, Серия: лингвистика и межкультурная коммуникация. - Белгород, 2008. - №2. - С. 76.

13. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода / В.Н. Комиссаров. - М.: Междунар. отнош., 1980. - 166 с.

14. Латышев Л.К. Межъязыковые трансформации как средство достижения переводческой эквивалентности / Л.К. Латышев // Семантико-синтаксические проблемы теории языка и перевода. - М., 1996.-С. 90-107.

15. Черноватий Л.М., Карабан В.І. Переклад англомовної громадсько-політичної літератури. Міжнародні конвенції у галузі прав людини.-Вінниця: Нова книга, 2006. - 272 с.

16. Фуко М. Археология знания: Пер. с фр. / Общ. ред. Бр. Левченко. - Киев.: Ника-Центр, 1996. - 208 с. 8. Михалева О.Л. Цит. праця. - С. 101.

17. Фоменко О.С. Лінгвістичний аналіз сучасного політичного дискурсу США (90-ті роки ХХ ст.): автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка / О.С. Фоменко. - К., 1998. - 17 с.

18. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие / Пер. с нем. под ред. Д.В. Скляднева, послесл. Б.В. Маркова. - СПб.: Наука, 2000. - С. 138.

19. Чарняк Ю. Умозаключения и знания // Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Радуга, 1983. - Вып. 12, ч. I. - С. 171-207.

20. Шейгал Е.И. Семиотика политического дискурса. - М.: ИТДГК «Гнозис», 2004. - 326 с.

Размещено на Allbest.ru