Шляхи освоєння іншомовної лексики

5

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Історична ретроспектива словотвору в англійській мовi

2. Iншомовнi запозичення в словниковому складі англійської мови

2.1 Класифікація запозичень. Інтернаціональні слова

2.2 Адаптація іншомовної лексики

3. Деривацiйнi елементи сучасної англiйської мови

Висновок

Література



ВСТУП

Мова відображає довколишній і внутрішній світ людини, її життєвий досвід, узагальнює результати пізнання. Вона не тільки представляє дійсність, але й сприяє накопиченню знань та ідей. Тому сучасний стан будь-якої мови - це наслідок її довготривалої історії розвитку під впливом різноманітних зовнішніх та внутрішніх чинників, які в реальній мовній дійсності тісно поєднуються. Найпростішою зміною, залежною від зовнішніх факторів, є запозичення чужомовних лексичних одиниць. Лексика будь-якої мови дуже різноманітна як із генетичного, так і з функціонального та структурного погляду.

Актуальність теми зумовлена:

- недостатньою вивченістю іншомовних компонентів як засобу культурного взаєморозуміння європейських народів у формі та змісті слов'янських мов;

- потребою виявити взаємозв'язок внутрішніх та зовнішніх (історичних, культурних, політичних, етнічних) чинників у засвоєнні іншомовної лексики;

- необхідністю ґрунтовного дослідження окремих тематичних груп лексики на різних хронологічних зрізах розвитку.

Темою роботи є вивчення шляхів освоєння іншомовної лексики.

Метою роботи є з'ясування взаємодії внутрішньомовних та позамовних чинників у процесі запозичення іншомовних за походженням лексем.

Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань:

- окреслити особливості переймання іншомовних елементів під впливом зовнішніх чинників;

- встановити питому вагу генетичних та історичних джерел слов'янських запозичень;

- визначити наявність іншомовних запозичень у складі української лексики;

- з'ясувати особливості функціонування іншомовних за походженням лексем.

Об'єктом дослідження є іншомовні за походженням лексеми (незалежно від шляхів їх проникнення), які увійшли в мову-реципієнт у різні історичні періоди, але в синхронії існують як елементи єдиної системи.

Предметом дослідження - аналіз зовнішніх та внутрішніх чинників засвоєння іншомовної лексики мовою.



1. ІСТОРИЧНА РЕТРОСПЕКТИВА СЛОВОТВОРУ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВI

словотвір англійський лексика дериваційний

Вивчення словотворчих процесів бере свій початок з часів стародавньої Греції та Риму. Питанням перетворення коротких слів у довгі, більш складні займались такі видатні філософи як Платон та Аристотель. Античне вчення базувалось на матеріалі грецьких та латинських слів. Надалі, словотворчі процеси вивчались у XIX ст. в історичному мовознавстві у плані порівняльного аналізу та у XX ст. у руслі різних галузей мовознавства.

Феномен словотворення досліджувався на матеріалі германських (Єнікеева С.М., Зацний Е.А., Муругова Е.С.), романських (Арутюнова Н.Р., Полянчук О.Б.) славянських (Винокур Г.О, Кубрякова О.С., Улуханов І.С. Шпітько І.М.), тюркських (Байгаріна А.А.), індоєвропейських (Басиров Ш.Р.)мов. З 60-х років XX століття словотвір в англійській мові стає окремою галуззю лінгвістики завдяки появі праці Марчанда Х.“The Categories and Types of Present-Day English Word-formation ” (1960), яка стала відправною точкою для багатьох науковців для дослідження проблеми словотворення, а сам автор почав вважатись родоначальником сучасної теорії словотвору в англійській мові. У своїй праці Марчанд Х. аналізує всі існуючі питання з вивчення словотвору та ставить низку завдань до подальшого аналізу словотворчих процесів. Основним принципом словотворчої теорії науковця є принцип мотивації, який був заснований ще Ф. де Соссюром. Автор застосовує синхронний та діахроний методи до опису словотворення. Як вже було зазначено, праці Марчанда надихнули багатьох дослідників, таких як Ліпка Л., Кастовський Д. та інш., що спричинило появу чималої кількості досліджень з даного питання.

Словотворчі процеси та механізми словотворення впродовж останніх 50 ти років досліджувались у системі мови загалом , на матеріалі художньої літератури, у текстах різної стильової та тематичної орієнтації, зокрема газетного та наукового стилів, на матеріалі різноманітної термінолексики.

Аналіз теоретичного доробку з теорії словотворення дозволив виокремити такі основні напрями його вивчення: онтологічний та когнітивний. У кожному з напрямів виокремлюються різні підходи до тлумачення словотвору в англійській мові, що обумовлено вибором предмета вивчення, акцентуацією уваги на тому чи іншому аспекті словотворення та домінуючою лінгвістичною парадигмою.

Так, у межах онтологічного напряму виділяються морфологічний підхід, у рамках якого визначено морфологічні характеристики складників похідного слова як частини мови та як синтаксичного атома, та виявлено способи словотвору такі як: афіксація, словоскладання, скорочення різних типів, конверсія, реверсія, запозичення [3, с.60].

У руслі морфологічної теорії вивчається продуктивність тих чи інших способів словотвору. Розмежовуються два основних підходи до визначення продуктивності: кількісний та якісний.Так Ароноф М., Дальтон-Паффер С., Каннон Г. розглядають можливість визначення продуктивності словотворчих моделей у діахроному аспекті. Дем'янова Л. досліджує вплив соціолінгвістичних факторів на продуктивність у словотворенні, а саме вік, стать, освіта, професія, мова, попередній лінгвістичний досвід та інш. [3, с.68]

Структурно-семантичний підхід націлений на дослідження структури словотворчих моделей та визначення семантики похідних основ.

У межах даного підходу. виділено мікросистеми словотвірних моделей складних слів із елементом-іменником, розглянуто їх структурні та семантичні характеристики. Вивчено семантичні та словотвірні відносини як систему у сфері семантично-співвідносних омонімів прикметник-іменник. Виділено способи словотворення іменників в омонімічних парах це - конверсія та суфіксація. Досліджено особливості творення основ англійських префіксальних дієслів у функції економічних термінів шляхом визначення їх структурної, семантичної, прагматичної та функціональної організації.

В основі когнітивного напряму до вивчення словотворення лежить твердження про те, що поява нових слів у мові зумовлена перш за все когнітивним фактором, тобто яскраво вираженою пізнавальною діяльністю людини, спрямованою на адекватне відображення навколишнього середовища й усвідомлення свого місця в ньому, необхідністю найменувати нові об'єкти та явища, які осмислив і вичленив у своїй картині світу її носій. [1, с.7]

Когнітивна теорія лінгвістики спирається на теорію номінації, згідно з якою процес найменування встановлює зв'язок мовних елементів з фактами навколишньої дійсності, та включає понятійний клас найменування предметів у певну систему мовних знаків, пов'язаних з іменуючим предметом. Когнітивний напрям започатковано у працях Кубрякової О.С., в яких розроблено прототиповий, ономасіологічний та семасіологічний підходи до аналізу семантики слова. Безперервний процес творення нових слів у мові - це складний лінгвокогнітивний процес, який відбувається під впливом мовних та позамовних факторів, йде у руслі вже існуючих прототипів, що використовуються по аналогії у відповідності до структурних моделей.

В основу когнітивної лінгвістики покладено ідею прототипу, прототипового образу, прототипових ситуацій, що представляє собою єдину природу мовних та інших когнітивних механізмів та процесів пов'язаних безпосередньо з природою та людиною. Прототиповий підхід покладена в основу досліджень Кустової Г.І., Кубрякової О.С., Пономаревої О.Б. Комунікативно-прагматичний підхід до опису словотворення передбачає виявлення та опис особливостей прагматично зумовленого словотворення, а саме вивчення умов, що суттєво впливають на вживання й формування різноманітних смислів, притаманних похідним одиницям у мовленні поряд із установленням сукупності тих прагматично зумовлених факторів, які здійснюють безпосередній вплив на формування й функціонування словотвірних одиниць у різних мовленнєвих актах сучасної англійської мови. Даний пыдхыд застосовується у працях Врабеля .

У рамках нашого дослідження ми звернемось до ономасіологічного підходу до вивчення механізмів словотворення у поетичному мовленні, тому маємо на меті найдетальніше зупинитись саме на цьому підході. В основі ономасіологічного підходу до аналізу словотвору знаходиться концепт, якому мовець хоче надати назву. В рамках даного підходу розглядаються різні способи, лексичні “шляхи”, за допомогою яких певний концепт отримав номінацію, за схемою “значення - слово”.

Чеський дослідник Штекауер виділяє п'ять ступенів, що проходить концепт задля отримання номінації, Перший - це концептуальний рівень, де концепт аналізується за категорійними ознаками (Субстанція, Дія, Якість або Супутні обставини (місця, часу або способу дії) ) , другий семантичний (аналіз значень), третій рівень - ономасіологічний, де один з семантичних компонентів обирається, як ономасіологічна основа для номінації, четвертий - ономатологічний (за принципом від форми до значення) вибір необхідної морфеми, п'ятий рівень - фонологічний, де форми комбінуються, з дотриманням морфологічних та фонетичних правил. [2, с.7]

Для того, щоб надати номінацію, треба знайти необхідну мотивацію, це означає, що потрібно аналізувати концепт, тому мовець спирається на асоціативні принципи: а) розглядає на що схожий концепт у порівнянні з іншими речами (схожість). б) або на що не схожий, порівняно з іншими (контраст) г) розглядає інші концепти, до яких концепт, що має отримати номінацію відноситься (суміжність).

Такі принципи були сформульовані ще в античності Аристотелем та є основою ономасіологічної теорії, розробленою та доповненою Грзегою Д., Бленком А. Згідно з Бленком А. мовець аналізує концепт , який має отримати номінацію, розглядаючи складові елементи, його суттєві під-концепти. Найбільш яскравий підконцепт, який вже асоціюється із словом буде виступати його семантичною основою для словотворення. Семантична різниця між базовим концептом і концептом для номінації потім з'єднається доданням афікса або іншого під-концепта. Бленк А. вважає, що ці відношення між основою, підосновою та новим концептом базується на асоціативному принципі суміжності (modern - postmodern), контрасту (happy - unhappy) та схожості (large - extralarge).

Грзега Д. додає до асоціативних принципів ще два, за допомогою яких мовець може аналізувати концепт а) розглядаючи елементи, з яких він складається (cellular phone) б) можна розглянути зв'язок з іншими словами з одного й того ж концептуального поля, таксономічні відносини. (skirt - miniskirt) Д.Грзега виділяє наступні способи номінації концептів:

а) мовець обирає вже існуюче слово і надає йому нового значення ( glass - glasses семантична зміна).

б) запозичує вже існуюче слово з таким самим значенням з іншої мови або діалекту (запозичення), наприклад trip - voyage (з фр.)

в) створює нове слово з існуючого матеріалу (словотворення) nick+name.

У рамках ономасіологічного підходу проведено словотвірний аналіз неологізмів, встановлено спосіб номінації нових концептів у 40 когнітивних категоріях, які відбивають знання про світ. На шляху від концепту до слова визначено найпродуктивніші способи словотвору, а саме словоскладання, ,семантичну похідність, суфіксацію та деривацію. [1, с.54]

Крім того на основі ономасіологічного аналізу проведено комплексний аналіз префіксальної номінації та префіксальних неологізмів сучасної англійської мови у рамках 10 ономасіологічних категорій: заперечення, локативність, фазовість, оцінність, соціативність, контрарність, каузативність, партитивність, ранговість, квантитативність. Історико-ономасіологічний підхід має на меті проведення комплексного аналізу й системного синхронно-динамічного опису префіксальних неологізмів англійської мови, зафіксованих у лексикографічних джерелах ХХ століття, з точки зору їхньої інноваційної активності, мовної стійкості, категоріальної належності та когнітивно-ономасіологічного моделювання.

Отже, аналіз наукових робіт з проблеми словотвору дозволив виокремити наступні напрями: онтологічний та когнітивний. У рамках онтологічного напряму ми виділили такі підходи: морфологічний та структурно-семантичний. У межах когнітивного напряму ми вирізнили ономасіологічний, комунікативно-прагматичний, прототиповий та історико-ономасіологічний підходи.



2. IНШОМОВНI ЗАПОЗИЧЕННЯ В СЛОВНИКОВОМУ СКЛАДІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Роль запозичень (borrowings, loan-words) в різних мовах неоднакова і залежить від конкретних умов розвитку кожної мови. Відсоток запозичень в англійській мові є значно вищим, ніж в інших мовах. В англійської мови порівняно з іншими мовами була можливість запозичувати іншомовні слова за умов безпосереднього контакту: спочатку з іноземними завойовниками, які постійно змінювали один одного на Британських островах, а пізніше завдяки торговій експансії і колонізаторській активності самих англійців. Підраховано, що кількість одвічних слів в англійському словнику складає лише 30%. Ця обставина стала для багатьох дослідників причиною перебільшення значення запозичень, вони стверджували, що англійська мова не германська, а романо-германська, розглядаючи змішаний характер англійської лексики як її найважливішу особливість. Деякі вчені (зокрема, Мейе) навіть вважали, що лексика настільки легко запозичується розвинутими мовами, що є нехарактерною для мовної специфіки. [7, с.308]

Цифра 30% характеризує кількість одвічних слів в словнику, але не дає жодних уявлень про їх вживання. При цьому підрахунку зустрічаються такі одвічні слова, як: have, he, on, good, thing, з якими ми постійно зустрічаємося в розмовній мові, і такі запозичення, як: vehicle, fuselage, chauffeur, neologism, які зустрічаються дуже рідко. Тому, якщо підраховувати відсоток не за словником, а за розмовною мовою, враховуючи кожне слово стільки разів, скільки воно зустрічається, очевидно результат виявиться зовсім іншим. Дійсно, по відношенню до запозичуваних шарів лексики англійська мова володіє певною своєрідністю, і в ній зустрічаються запозичення в таких частинах мови, які в інших мовах залишаються цілком одвічними. Наприклад: займенники they в усіх своїх формах і same, сполучники: till і though, сильні дієслова: take і thrive запозичені з скандинавської мови.

Було б невірним вважати, що роль слова в мові визначається тим, чи є воно запозиченим чи одвічним. Тим більше, що всі найбільш вживані прийменники, сполучники, прислівники місця і часу, усі допоміжні і модальні дієслова, майже всі сильні дієслова і майже всі займенники, прикметники з суплетивним створенням ступенів порівняння, всі числівники, за винятком second, million, billion, і також більшість іменників, які позначають звичайні поняття, що постійно беруть участь в акті комунікації, є одвічними словами. З цього випливає, що навіть в сфері лексики англійська мова залишається германською мовою.

Загальний закон, який стосується нерівномірних змін в елементах мови і який відноситься до проблеми запозичень, формулюється таким чином: найчастіше проникають в словниковий склад мови найбільш рухомі елементи мови, рідше проникають стійкі елементи фонду і майже не зазнає іноземного впливу граматична будова мови.

Той чи інший вплив однієї мови на іншу завжди пояснюється історичними причинами: війни, завоювання, подорожі, торгівля стають причинами тісних взаємозв'язків між різними мовами. Інтенсивність запозичення іншомовних слів є відмінною в різні періоди. В залежності від конкретних історичних умов вона іноді збільшується, а іноді, навпаки, зменшується. При цьому ступінь впливу однієї мови на іншу у значній мірі залежить від мовного фактору, а саме від ступеню близькості взаємодіючих мов, та від того, яка в них спорідненість між собою.

Помилкові уявлення щодо проблеми запозичень, які існували в лінгвістиці, торкаються не лише перебільшення їх ролі в розвитку мови. Підхід до цієї теми був одностороннім і формальним. Дослідників цікавили здебільшого джерела і дати запозичень і, в кращому випадку, історичні причини і умови запозичення.

При всій необхідності цих даних обмежуватись ними в жодному разі не потрібно. Тепер вчених цікавить не тільки звідки і чому прийшло запозичене слово, але і те, як воно асимілювалося в мові, як співпало з її граматичною будовою і фонетичними нормами, як змінило своє значення, і які зміни були викликані з його появою в словниковому складі мови, яка його запозичила. Власне кажучи, про необхідність саме такого підходу до запозичень окремі російські вчені зазначали вже давно. Зокрема, відомий російський лінгвіст XIX ст. А.А.Потебня вважав, що неправильно запитувати про те, звідки запозичене слово, а потрібно запитувати про те, що додалося, що було створено в результаті діяльності, яка розвивалась завдяки певному поштовху при запозиченні слова від іншого народу. [19, с.462] Але ця точка зору в свій час не отримала схвалення.

А.А.Потебня звертав увагу на творчий елемент в процесі запозичення. „Запозичувати, - говорив він - це означає брати для того, щоб у тебе була можливість внести в скарбницю людської культури більше, ніж отримувати” [19, с.463] Такий підхід до питання, яке стосується запозичень, дозволяє виявити закономірності, яким підкоряється розвиток словникового запасу мови, пояснити явища, які в ньому відбуваються, і виявити їхні причини, показати зв'язок між історією окремих слів, історією мови і історією народу. Тепер ми спробуємо довести це твердження за допомогою прикладу.

Коли ми розглядаємо розвиток слова sport, нам не достатньо знати, що це слово запозичене в середньоанглійський період із давньофранцузької мови, в якій воно писалося як desport і походило від пізньо-латинського слова disportus. Важливо те, що слова disport і disportus означали відвертання, відхилення, що під час запозичення відбулась спеціалізація значення, і в середньоанглійській мові це слово мало більш загальне значення, ніж тепер, маючи значення „розвага, спорт, веселість, жвавість”. Легко помітити, що поряд з цим словом в той період англійською мовою були запозичені багато слів з французької мови, які були пов'язані з розвагами вельмож (панства). Це пояснюється тим фактом, що після того, як в XI столітті норманські барони стали повновладними господарями країни, рештки англосаксонського панства засвоювали їх побут, традиції і одночасно норманський діалект давньофранцузької мови. Відтак, це слово підкоряється англійській системі граматичних змін іменників, отримуючи у множині закінчення -s. В ньому не тільки замінено всі звуки англійськими і читається остання літера t, але і відпадає, оскільки це явище часто зустрічається саме в французьких запозиченнях, перший склад, в результаті чого слово в звуковому відношенні ще більше уподібнюється одвічним англійським словам, для яких характерна односкладність. В новоанглійській мові це слово зазнає ще деяких змін в семантиці і позначає фізичні вправи, безпосередньо у вигляді ігор і змагань, саме з цим значенням і в своїй новій формі воно знову запозичується назад французькою мовою та іншими мовами і набуває значення інтернаціонального слова.

В словниковому запасі англійської мови паралельно зберігається і дієслово disport - „розважатися”, яке виявляється маловживаним. Внаслідок системного характеру мови загалом, і зокрема лексики, ніяке нове поповнення словника запозиченими словами не може пройти безслідно для решти словникового запасу. Зазвичай, запозичене слово набуває одне чи декілька значень слів, які семантично є близькими до нього, і які вже раніше існували в мові. При цьому відбувається перегрупування в структурі змісту, тобто, будь-яке другорядне значення може стати центральним і навпаки. Нерідко відбувається і витіснення слів з мови, які є з новим словом близькими за значенням. Відбувається це тому, що тривале співіснування цілковитих синонімів в мові є неможливим, відтак завжди їх значення ліквідуються або розмежовується ,чи з мови витісняються непотрібні слова.

Взаємодію запозичень і словникового складу мови, яка їх запозичила, можна прослідкувати з історії слів, які позначають поняття „працювати, трудитися”, які є синонімами одвічному to work. Наведемо приклад запозичення в середньоанглійській період дієслів: labouren - „трудитися, прикладати великих зусиль” (від давньофранцузького labourer - лат. laborare) і travaillen - 2важко трудитися” (від давньофранцузького travatiller - лат. trepaliare „мучити”), перше з цих дієслів, є близько синонімічним одвічному англійському слову swincan, витіснило останнє із загальнонародної мови у деякі територіальні діалекти. Друге дієслово travailler не витримало конкуренції з одвічним дієсловом werken і тому відбулися значні зміни в структурі його змісту. З XVI століття його основним значенням стає „подорожувати” (в сучасній англійській мові to travel). В цьому значенні воно витісняє одвічне дієслово lithen < liрan „подорожувати”, яке до появи дієслова travailler вже було маловживаним.

Згодом англійська мова запозичила давньофранцузький іменник travail, який в перекладі означав важку працю і муки при пологах. Він мало змінив свій фонетичний вигляд, але зберіг типовий для французької мови наголос на другому складі [trж'veil]. Від нього було створено і відповідне дієслово to travail - важко трудитись і мучитись під час пологів. В результаті з'являється так звана дублетна пара to travel - to travail. Спільний вплив історико-лінгвістичних і історико-економічних причин на розвиток групи семантично-близьких слів цікаво спостерігати на прикладі англійських слів, якій означають „фортеця”.

Давньоанглійське слово burgh означало „фортеця, замок, укріплення”. В XI столітті норманські барони принесли з собою слово castel, яке було здрібнілою формою від латинського слова castra, яке позначало той тип феодальних фортець, які вони будували і в яких вони проживали. Після того, як в середньоанглійську мову проникло слово castel, слово burgh втратило значення „замок” і „фортеця”, але зберегло значення - „укріплене місто”. Це значення зберігалось до того часу, поки винайдення пороху не викликало перевороту в фортифікаційній техніці. Для нових систем фортець, які з'явилися, використовувалось запозичене на початку XIV століття давньофранцузьке слово forteresse. В XV столітті слово burgh втрачає значення „укріплене місто”, але центральним стає значення „місто, яке володіє муніципалітетом, певними привілеями і посилає представників в парламент”, яке з'явилося із зростанням міст і в зв'язку з їх економічним і політичним розвитком. Наступне його значення є дещо видозміненим, тому в сучасній англійській мові існує форма слова borough, яка є одиницею адміністративного поділу. Таким чином, полісемантичне слово - це слово, яке постійно втрачало частину своїх значень і семантично видозмінювалось при появі в мові французьких синонімів.

В інших випадках, якщо слова були моносемантичними і належали до такої сфери лексики, в якій французький вплив був особливо інтенсивним, одвічні слова змінювали свої значення, стилістично розмежовувались з своїми іншомовними синонімами чи були цілком витіснені з мови. Так, давньоанглійське слово scrud - в сучасній англійській мові shroud, означає „одяг”. В XIII столітті з'являється давньофранцузьке слово habit, яке мало те ж саме значення. Тоді shroud змінює своє значення, і вже означає місце, яке надає притулок, захист. В XIV столітті з'являється ще одне слово зі значенням одяг, а саме garment і ряд назв для позначення окремих речей одягу. Старе слово shroud, яке не застосовувалось в характеристиці одягу французького пошиву, означало спочатку покрив, а згодом саван, отримуючи при цьому дещо тріумфуючий відтінок.

Слід зазначити, що запозичені слова, які закріпились в мові, не завжди витісняють відповідні одвічні слова. Викликані ними зміни в словниковому складі можуть проявитися в стилістичному перегрупуванні чи в розмежуванні значень. Наприклад, запозичені слова people (франц. peuple) і remain (давньофранц. remainder) відтіснили одвічні слова folk і abide, перше в розмовну, а друге в поетичну сфери вживання. При цьому слово folk отримало дещо специфічний емоціональний відтінок і додаткове значення. Воно вживається тоді, коли ми говоримо про свою сім'ю, про своїх земляків, односельчан та ін. Це слово є широко вживаним в народній розмовній мові і в народній творчості і недарма входить до складу терміну folklore.

Отже, загальний закон про систематизацію явищ мови, який відноситься до проблеми запозичень, можна відповідно сформулювати таким чином: будь-які зміни в словниковому складі мови у вигляді проникнення іншомовних запозичень спричиняють семантичні і стилістичні зміни в словах, які вже існують в мові, і зрушення в синонімічних групах.



2.1 Класифікація запозичень. Інтернаціональні слова

Запозичення, які існують в словниковому складі мови, можна класифікувати за такими принципами: за джерелом запозичення, за тим, який аспект слова був запозичений, і за ступенем асиміляції.

За джерелами і епохами запозичення в словниковому складі англійської мови І.В.Арнольд поділяє на такі типи:

1. Кельтські запозичення.

2. Латинські запозичення перших століть нашої ери, тобто ті, які потрапили в мову ще до приходу англів і саксів на Британські острови (так званий перший шар латинських запозичень).

3. Латинські запозичення VI - VII ст., епохи утвердження християнства в Англії (так званий другий шар латинських запозичень).

4. Скандинавські запозичення доби скандинавських нападів (VIII - IX ст.) і особливо скандинавського завоювання (X ст.).

5. Старі французькі запозичення (XII - XV ст.), зумовлені норманським завоюванням.

6. Латинські запозичення XV - XVI ст., пов'язані з добою Відродження (так званий третій шар латинських запозичень).

7. Нові французькі запозичення після XVI ст.

8. Запозичення з грецької, італійської, голландської, іспанської, російської, української, німецької та інших мов, зумовлені економічними, політичними, культурними та іншими зв'язками з цими народами. [7, с.305]

Класифікація за джерелом запозичення є найбільш популярною, але не єдиною. Т.І. Арбекова класифікує запозичення за тим, який аспект слова виявляється новим для мови, яка їх запозичила.[15, с.67] За таким принципом запозичення в свою чергу поділяють на фонетичні кальки (translation-loans), семантичні і запозичення словотвірних елементів.

Перший із названих типів, тобто, фонетичні запозичення утворюють основну і найбільш численну групу. Вони характеризуються тим, що їх загальний звуковий комплекс виявляється новим для мови, яка їх запозичила, хоча кожен зі складових звуків іноді замінено звуком мови, в яку вони потрапили. Тобто, слова sport, labour, travel, people, castle, fortress та інші є представниками саме фонетичних запозичень.

Кальками називають слова у вигляді буквального перекладу іншомовного слова чи виразу, тобто, точне їх відтворення засобами мови, яка їх запозичила зі збереженням морфологічної структури і мотивування.Такими кальками є, наприклад, запозичення із мов індіанців, більшість яких згодом стали інтернаціональними: pale-face блідолиций, pipe of peace трубка світу. Під семантичним запозиченням розуміємо запозичення нового значення, дуже часто слова з переносним значенням, яке вже існує в мові.

Досить легко семантичне запозичення відбувається у споріднених мовах. Цілий ряд прикладів можна знайти серед скандинавських запозичень. Так, наприклад, давньоанглійське дієслово dwellan „баритися”, під впливом давньоскандинавського dwellja „жити”, в сучасній англійській мові існує як dwell „жити”. Таким чином, в звуковому відношенні dwell бере початок з англійського дієслова, а в семантичному зі скандинавського.

У іменників існує більше випадків семантичного запозичення, ніж у дієслів. Наприклад, іменник gift в давньоанглійській мові означав не подарунок, а викуп за дружину, а згодом в процесі асоціації за суміжністю - весілля. Скандинавське слово gift означало „дар, подарунок”, і це віддзеркалилось на одвічному значенні слова.

Звичайно, морфеми запозичуються не ізольовано, а в словах: якщо будь-які іншомовні морфеми входять до складу більшості запозичених слів, то морфологічна структура цих слів починає ставати зрозумілою, а самі морфеми входять до складу словотворчих засобів мови, яка їх запозичує. Більшість грецьких і латинських слів стали інтернаціональними префіксами. Наприклад, anti-, counter-, inter-, sub-, ultra- та ін. В усіх мовах широко використовуються грецькі суфікси: -ist, -ism, -isk.

Але слід зазначити, що далеко не всі запозичені слова цілковито асимілюються так само як слова travel і sport.

Тому за ступенем їх асиміляції запозичення можна поділити на:

1. Ті, які повністю асимілювались, вони відповідають усім морфологічним, фонетичним і орфографічним нормам мови, яка їх запозичила і сприймаються людьми, які спілкуються, як англійські, а не іншомовні слова. Деякі з них можна віднести до основного словникового фонду: travel, street, інші - до іншої частини словникового складу: operate, trail.

2. Ті, які частково асимілювались, тобто залишилися іншомовними за своєю вимовою, написанням чи граматичними формами: analysis, pl.analyses, bacillus, pl.bacilli formula, pl.formulas and formulae, bacterium, pl.bacteria, boulevard ['bu:liwa], travail [trж'veil], restaurant ['rest?r?:?].

Ці слова часто відрізняються хиткістю вимови: останній склад в слові restaurant вимовляємо: [r?:?], [ra: ?], [r?:], [r??].

3. Ті, що частково асимілювались і позначають поняття, пов'язані з іншими країнами, та не мають англійського еквівалента. Наприклад:

- з російської мови: steppe, rouble, verst;

- з іспанської мови: duenna, hidalgo, matador, real.

До цієї групи відносяться назви понять, які пов'язані з іноземною національною культурою, наприклад, назви національного одягу, житла, музичних інструментів, посад, професій та ін., і з чужоземною природою, тобто, назви рослин, тварин.

Особливу групу утворюють інтернаціональні слова. Нерідко буває, що слово, яке позначає нове важливе поняття, запозичується не однією, а декількома мовами. Таким чином, формується міжнародний фонд лексики, який включає в себе міжнародну термінологію з різних сфер людської діяльності: політики, філософії, науки, техніки, мистецтва, а також більшість абстрактних слів. Інтернаціональні або міжнародні слова, запозичені з одного джерела, співпадають графічно, за звуковою спільністю і в деякій мірі за змістом, складаючи спільне надбання декількох мов відразу. Більшість з них є результатом паралельного збагачення нових мов за рахунок лексики древніх мов, тобто латинської і грецької (democracy, proletarian, philosophy).

Важливо звернути особливу увагу на відмінності між ними, які існують не лише в зовнішньому вигляді слова (індустрія - industry), але і в значенні. Наприклад, слово control в англійській мові є багатозначним, і основним його значенням є не контроль, а управління, керівництво, влада. General, іменник, який співпадає з українським іменником генерал за значенням, але частіше зустрічається прикметник general - це полісемантично означає „загальний, головний, звичайний”. Українське слово „індустрія” вживається рідше, ніж його синонім „промисловість”, і вже тому це слово не співпадає еквівалентно з англійським словом industry. Щодо російської мови, то слово „промышленность”, окрім „промисловості” має ще й інше значення „трудолюбие” і „прилежание” і тому дуже часто викликає проблеми при перекладі. Слово magazine в англійській мові має два значення: „журнал” і „склад воєнних запасів”, ні одне з яких не відповідає українському слову магазин. Іменник original і українське слово оригінал співпадають в усіх своїх значеннях. Але у слова original існує омонім - прикметник, у якого значення оригінальний буде другорядним, а основним значенням буде - „першопочатковий, істинний”.

Причиною розбіжностей в значеннях є насамперед та обставина, що слово, яке є багатозначним в тій мові, з якої воно запозичується, в іншу мову часто потрапляє тільки в одному з своїх значень, найчастіше в спеціальному (фаховому). Наприклад, англійське слово aut і українське слово аут (використовується в спорті). Бувають такі випадки, коли інтернаціональні слова, які співпадають в прямому значення, мають певні розбіжності при переносному значенні. Слово атом не вживається в українській мові в переносному значенні „малюк, крихітка”, як це іноді трапляється в англійській мові. Чарльз Діккенс, описуючи маленького Поля Домбі, називає його the atom. [12, с.15] На українську мову цю метафору можна перекласти словом „крихітка”.

2.2 Адаптацiя iншомовноi лексики

Англійська мова стала справді світовою мовою. Нею володіє близько півтора мільярда осіб. Вісімдесят відсотків наукових досліджень у світі вперше публікується англійською. Нею друкується близько п'ятдесяти відсотків з 10 тисяч щоденних газет. Англійська мова є рідною для 12 націй, які налічують 350 мільйонів осіб (Велика Британія, США, Канада, Австралія, Гренада, Барбадос, Гвіана, Ямайка, Багами, Трінідад та інші). Її словниковий запас налічує півмільйона слів. Англійська мова має міцні зв'язки з іншими мовами індоєвропейської сім'ї, якими розмовляє третина людства.

Наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. активізувалися також українсько-англійські мовні контакти, результатом яких стала значна кількість запозичень у різних сферах діяльності: в економіці; у суспільно-політичній сфері (ньюсмейкер, спічрайтер); у засобах зв'язку, ЕОМ (сканування, он-лайн); в науці, культурі, освіті (коледж, гендер, уфологія), у масовій культурі (трилер, хепі-енд ); у спорті (скейтинг); у побуті (сигнет, памперси, степлер); у ЗМІ (копірайт, інтерв'ю); у рекламі (пабліситі, шоуїнг); у дизайні (стайлінг [17, с.543]).

Це зумовлено розмаїттям позамовних чинників, об'єктивних і суб'єктивних: розвитком економічних зв'язків, впливом стилю американського життя, модою на іноземні слова, досягненнями англомовних країн в окремих сферах діяльності, пожвавленням культурних зв'язків, двомовністю, умовами функціонування української мови, зрушеннями комунікативно-прагматичного характеру, престижем англійської мови, стереотипи сприйняття США та Великої Британії пересічним громадянином, вживанням англіцизмів для демонстрації освіченості або неординарності та внутрішньомовними потребами (необхідністю назв для нових предметів, процесів, понять (пейджер [18, с. 429], хакер, модем), прагненням мовної економії (копірайт - авторське право, лейбл - товарна етикетка з фірмовим знаком), уточнити, деталізувати поняття (хайтек-компанія), поділ сфери семантичного впливу (рієлтер - агент, торговий посередник з продажу нерухомого майна). Внаслідок цього маємо загрозливу мовну ситуацію: функціонування у мові дублетів (міленіум - тисячоліття), збільшення кількості небажаних омонімів (кеш [18, с.267] - економічний та комп'ютерний термін), запозичення власних назв без перекладу (Muppets-show, на відміну від перекладених - "Прихована камера"), запозичення прислівників та вигуків (фіфті-фіфті), що мають на меті імітувати чуже.

Нині перед українським мовознавством постала низка проблем, пов'язаних з функціонуванням нового гетерогенного матеріалу. По-перше, виникла потреба збільшити реєстр орфографічного словника української мови за рахунок лексичних запозичень, давши їм відповідне орфографічне оформлення. Гостро стоїть проблема унормування правопису запозичень (які слова писати в лапках, де подвоювати приголосні тощо). По-друге, слід встановити чіткі критерії зарахування запозичень до складу української мови (розрізнити епізодизми, ефемеризми, спорадизми). Зокрема за частотою вживання іншомовного слова, наявністю в розмовному мовленні, у творах сучасних українських письменників (за винятком представників маскультури), за ідіомотворчим потенціалом тощо. Зрозуміло, слід насамперед перевірити, чи є відповідник в українській мові - у спадщині класиків української літератури, у живому народному мовленні, у словниках Б. Грінченка, А. Кримського та інших, які витримали випробування часом, у фразеологічних словниках, у творах сучасних авторів. По-третє, є потреба фіксувати контексти, у яких вживаються англіцизми (зокрема розмовні ситуації), визначити засади етимологічної ідентифікації (з якої чи з якої через яку мову запозичено), врахування культурного та країнознавчого компонента. При написанні відповідних лексикографічних праць слід зважити на випадки зіткнення мовної традиції та практики.



3. ДЕРИВАЦIЙНI ЕЛЕМЕНТИ СУЧАСНОI АНГЛIЙСЬКОI МОВИ

Процес запозичення іншомовних слів неоднозначно впливає на розвиток нашої мови. З одного боку, відбувається її збагачення, але, з іншого боку, витісняються власні елементи, що замінюються на слова з подібним значенням. Це негативно впливає на стан національної мови і на збереження самобутності українського народу. Процитуємо В. Радчука: “…англійські слова і звороти останнім часом активніше поповнюють наш лексикон, ніж російські; наша вимова, морфологія й синтаксис зазнають з боку англійської мови чималого впливу. Причини цього очевидні: комп'ютеризація, потяг до міжнародних стандартів ділового партнерства, до науки й освіти Заходу, передове товаровиробництво в англомовних країнах, лідерство англійської мови як міжнародної тощо. Проте чимало англіцизмів попросту витісняє з обігу питомі українські слова, а це вже мовна агресія. Шкода від неї не лише Україні - людство втрачає унікальні знаряддя пізнання світу. Знову-таки, коли "лиха слава завконтори" перекладається "низьким рейтингом менеджера офісу", маємо приклад зміни не лише мови, а й свідомості”. [4, с.87]

Дійсно, явища, які простежуються останні 10-15 років не зовсім добре впливають на розвиток української мови, нівелюють її індивідуально-національні риси, знижують виражальні та естетичні якості. Насамперед, викликає стурбованість процес тотального засмічення української мови англійськими словами, і це при тому, що існують українські назви для передачі відповідних понять: брифінг (зустріч), дивідент (прибуток, зиск), презентація (показ, ознайомлення), шоп (магазин), ноу-хау (знаю як) та багато інших. Так, частотою вживання слово імідж побиває всі рекорди. Передусім воно затирає наше споконвічне слово образ, якого просто не чути з уст сучасних мовців. Так само він поводиться і щодо наших слів лице та ім'я. Бо коли хтось каже: “Не береже свій професійний імідж”, то в цьому разі імідж опинився в мовному потоці коштом слів лице або ім'я. [24, с.103]

Слова маленький i замалий, мають такi значення в англiйськiй мовi, насамперед мається на увазі значення "маленький, невеликий; невеликий". Найбільш очевидною тенденцією афіксальних процесів сучасної англійської лексики є перевага в рамках сучасних сфер науки і техніки вживання так званих "нео - грецьких" префіксів - micro- (от греч. mikrуs -- малый, маленький); і латинського префікса mini-(скорочення від miniature) має значення: 1) “дуже маленького розміру” (про одяг); “Незначний”; 2) “вище колін, дуже короткий” (про одяг), з її антонімом maxi. Грецькі і Латинські афікси настільки акліматизувалися в англійській мові, що в одному і тому ж слові можуть вживати кілька таких афіксів.

Широке вживання в сучасних англійською та французькою мовами отримали префікси mini, maxi, midi: minicrisis - “невелика криза”, Minicrisis has engulfed the entire city. ( Times, Dec 18, 2013); minidose - “маленька доза” (ліки), Even a minidose of this drug may cause dizziness. ( Pharmacy, Sept 3, 1993); minibus - “мікроавтобус”, The minibus was heading to the sea. (Machine, March 7, 2001); minipark - “невеликий парк”; minicoat - “дуже коротке пальто”, Minicoat she loved. ( New Yourk, Nov 14, 2004); minishorts - “короткі шорти”; mini-skirt - “коротка спідниця”, This mini-skirt in fashion now. (Fashion, Oct 3, 2012); mini-tractor - “мiнi трактор”; mini-football - “мiнi футбол”, Mini football is very popular in this time. (Sport News, Nov 12, 2000); mini-computer - “ноутбук”, mini games - “мiнi iгри”; mini series - “серiалu”, This miniseries was formerly popular. ( Day, Dec 2, 1999); micro sim - “маленька сiм карта”, The new phone uses a micro SIM. (Devices, June 20, 2014); micro credit - “мiкро кредит”; micro level - “мiкро рiвень”, This product has been investigated at the micro level. (Science, March 27, 2008)



ВИСНОВОК

В даній курсовій роботі ми розглянули, функцioнування елементiв iномовного походження в сучаснiй англiйськiй мовi.

Лексика кожної мови складається в процесі її тривалого історичного розвитку, тобто українська лексика, як і мова в цілому, тісно пов'язана з історією українського нapoдy. Лексика сучасної української мови за походженням неоднорідна. Близько 90 відсотків становлять успадковані слова, тобто такі, що ведуть свій початок з індоєвропейської мовної єдності; слова, що виникли в спільнослов'янський період; слова, спільні для східнослов'я'нських мов; відтак лексика, що з'явилася на українському ґрунті за час самостійного існування української мови. Решта лексичного складу (приблизно 9О відсотків) - слова, запозичені з інших мов.

Розрізняють запозичання лексичне, словотвірне, морфологічне, семантичне, а також калькування. Входячи в українську мову, лексика іншомовного походження засвоюється графічно, фонетично, граматично.

Коли слово прийшло з іншої мови разом з поняттям і йому немає відповідника в рідній мові, воно має всі підстави для вжитку. Часом слова іншомовного походження стають одним із компонентів синонімічного ряду: краєвид (укр. питоме), пейзаж (з фр.), ландшафт (з нім.). Якщо для називання якогось поняття в українській мові є власне слово, запозичення, що не дає нічого нового, зайве. Мові однаково шкодять і надмірний пуризм (від лат. pиrиs - "чистий"), тобто безоглядне викорінювання будь-яких іншомовних елементів, і надуживання чужомовною лексикою, переобтяження нею письмових та усних текстів, особливо призначених для широкого читача чи слухача. Порівняймо для прикладу слова спонсор - "той, хто матеріально забезпечує проведення якогось заходу" і консенсус. Перше порівняно недавно увійшло в українську мову з англійської, йому поки що немає точного відповідника, створеного на українському фунті. Тож його вживання вмотивоване й закономірне. Друге є дещо ранішим запозиченням з латинської мови. Надмірно часте вживання його за рамками книжної лексики недоцільне, бо навряд чи консенсус замінить семантично тотожні йому украЇнські слова згода, одностайність, збіг думок. Особливо знижують рівень культури мовлення помилки у вживанні іншомовних слів.

Різноманітна з функціонального та структурного погляду запозичена лексика з європейських мов будь-якого походження є результатом взаємодії різнорідних зовнішніх та внутрішніх (історичних, політичних, культурних, соціальних, етнічних, конфесійних) чинників. Ставлення до запозиченої лексики та репрезентованих нею цінностей в Україні ніколи не було однозначним.

Кожне слово має свою індивідуальну історію входження у мову-реципієнт і завжди залишає місце для дискусій і уточнень, тому оцінка питомої ваги окремих історичних джерел у процесі засвоєння запозичених лексем східнослов'янськими мовами є відносною. Під впливом вагомих зовнішніх чинників ці запозичення могли проникати в українську мову не лише через посередництво європейських мов (французької, німецької, чеської, польської), а й безпосередньо.

Семантична адаптація латинізмів є складним багаторівневим процесом. Тут представлені кілька типів залежності: а) моносемантичне запозичення в українській мові співвідноситься з однозначним латинським словом, причому помітних змін у семантиці слів не відбувається; б) збереження однозначності не супроводжується тотожністю значень, що пояснюється змінами або уточненнями; в) семантична структура багатозначного слова-етимона спрощується; г) полісемантичні українські лексеми співвідносяться з моносемантичним словом у мові-джерелі; д) слова, які є багатозначними в українській мові і в мові-джерелі

Лексика іншомовного походження, коли нею користуватися без зловживань і перекручень, є одним із засобів збагачення словникового складу мови.



Література

1. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства / Запозичення / - К.: Академія

2. Ющук І.П. Українська мова / Лексичні запозичення /: Підручник. - К.: Либідь, 2004. - 639 с.

3. Д.І. Ганич, І.С. Олійник, С.В. Семчинський. Словник лінгвістичних термінів - К.: Вища школа. Головне видавництво, 1985. - 360 с.

4. Словник іншомовних слів / За ред Л. Пустовіт. - К.: Довіра, 2000. - 1017 с.

5. Словник староукраїнської мови XIV-XV ст. / За ред. Л. Гумецької. - К.: Наукова думка, 1977. - 630 с.

6. Муромцева О. Розвиток лексики української літературної мови в другій половині ХІХ - на поч. ХХ ст. - Харків: Вища школа. Вид-во при ХДУ, 1985. - 152 с.

7. Виноградов В. Лексикология и лексикография: Избр. труды / АН СССР. Отд-ние литературы и языка. - М.: Наука, 1977. - 312 с.

8. Тарас Шевченко: Твори у п'яти томах. Т.2. - К.: Дніпро, 1970. - 416 с.

9. Словник іншомовних слів / Уклад.. С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута -

К: Наукова думка, 2000. - 662 с.

10. Сучасний словник іншомовних слів / За ред. Н.В. Тучиної - Харків: Торсінг плюс, 2007. - 767 с.

11. Дементьєва Н. С. Про активні процеси в системі словотвору в сучасній англійській мові (на матеріалі складних лексичних одиниць, що пишуться через дефіс): автореф. дис. канд. ... Філол. наук / Н. С. Дементьєва. - М., 1972. - 18 с.

12. Єнікєєва С. М. Формування та функціонування нових словотворчіх елементів англійської мови: Запоріжжя, 1999. - 179с.

13. Жлуктенко Ю.О. Номінативні аспекти словосполучення // Проблеми варіювання мовних едініц. -К.: УМК ВО, 1990.- 84-93с.

14. Жлуктенко Ю.О. Неологізми-телескопні слова // Англійські неологізми.- К .: Наукова думка, 1983. - 101-113с.

15. Зацноi Ю.А. Розвиток Словниковий складу англійської мови в 80-90 -ті роки ХХ століття): дис. д-ра. … філол. наук: 10.02.04. / ЗДУ. -Запоріжжя, 1999. - 336 с.

16. Заботкіна В. І. Нова лексика сучасної англійської мови: навч. посібник для філол. фак. ун-тів / В. І. Заботкіна. - М.: Вища. шк., 1989. -124 с.

17. Зацноi Ю.А. Сучасне англомовне суспільство i розвиток Словниковий складу англійської мови - Запоріжжя: Запорізький національний універсітет, 2006. - 443 с.

18. Квеселевіч Д.І. Інтеграція словосполучення у сучасній англійській мові. - К .: Вища школа, 1983. - 84 с.

19. Кириченко Г. С. Механізм утворення складних слів типу в сучасній англійській мові: автореф. дис. ... Канд. філол. наук / Г. С. Кириченко. - М., 1982. -21 с.

20. Костомаров В.Г. Мовний смак епохи. - СПб., 1999. -147с.

21. Кубрякова Е.С. Словотвір // Лінгвістичний енціклопедічес-кий словник.- М .: Радянська енциклопедія, 1990. - 331с.

Размещено на Allbest.ru

...