Декодування та відтворення підтексту як складника поетичного макрообразу (на матеріалі поезії Роберта Фроста та її перекладів)

Размещено на http://allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 81'255.4=821.161.2:82-1=821.111(73)”19”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ДЕКОДУВАННЯ ТА ВІДТВОРЕННЯ ПІДТЕКСТУ ЯК СКЛАДНИКА ПОЕТИЧНОГО МАКРООБРАЗУ

(на матеріалі поезії Роберта Фроста та її перекладів)

Спеціальність 10.02.16 - перекладознавство

КИКОТЬ Валерій Михайлович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, професор БЕХ Петро Олексійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, проректор з науково-педагогічної роботи (міжнародні зв'язки). Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

ЗОРІВЧАК Роксолана Петрівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики ім. Григорія Кочура;

кандидат філологічних наук, доцент ЧАЛА Юлія Петрівна, Київський національний лінгвістичний університет, доцент кафедри зіставного мовознавства і теорії та практики перекладу.

Захист відбудеться “28” травня 2010 року о 10:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14, Інститут філології.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал № 12.

Автореферат розісланий “17” квітня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.В. Клименко

к.філол.н.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Розвиток перекладознавства другої половини ХХ - початку ХХІ ст. засвідчує, що порівняльне вивчення текстів оригіналу та перекладу може охоплювати різні сторони формальної чи змістовної структури текстів, проте центральним питанням теорії перекладу залишається всебічний опис та аналіз семантичних відносин між цими текстами, розкриття поняття змістовної еквівалентності перекладу, позаяк у більшості випадків першочергове завдання перекладача полягає у відтворенні змісту першотвору. Відповідь на питання про сутність змісту, які його компоненти і якою мірою вони відтворюються при перекладі дає уміння описувати смислову структуру тексту та зіставляти елементи цієї структури в оригіналі й перекладі.

Оцінка адекватності, образно-художньої та мовно-естетичної відповідності перекладу оригіналові має відбуватися не спонтанно, а за визначеними, теоретично обґрунтованими критеріями та методиками. Їхні засади випрацювали у своїх дослідженнях М. Рильський, О. Фінкель, В. Коптілов, Р. Зорівчак, М. Но-викова, О. Чередниченко. Однак, як показує практика, переклад творів різних жанрів вимагає додаткової специфіки аналізу першотвору. І передусім це стосується віршових творів. На теперішньому етапі розвитку українського перекладознавста, на жаль, не існує цілісної теорії перекладу вірша, яка б обґрунтовувала специфіку поетичного перекладу, зумовлену багатоплановою смисловою природою поезії. Сучасні дослідники по-різному розглядають переклад поетичних творів, але одностайно зауважують, що слід враховувати весь спектр компонентів, які забезпечують цілісність поезії як окремого виду художньої літератури. При цьому вони визнають, що питання перекладу ідіолекту у віршовому творі, рамки індивідуальної свободи перекладача, межі допустимих відхилень від тексту оригіналу та аргументація цих відхилень формують коло проблем, які потребують нагального висвітлення.

Відтворення багатозначності поетичного твору становить важливе практичне завдання художнього перекладу та принципову проблему, що належить до відання теорії перекладу. З огляду на це, характеризуючи своєрідність мовної природи поетичного твору в її широкому розумінні, аж ніяк не можна уникнути серйозного питання про багатоплановість поетичного тексту.

Для семантичної структури віршового твору завжди характерне поєднання прямого та метафоричного мовлення, тобто однопланового та багатопланового. Отже, про повноцінність перекладу без віднаходження засобів відтворення контрастів „простого” та “глибокого” змісту твору не може бути й мови.

Актуальність дослідження. Системно-контекстуальний та структурний підходи до вивчення функцій підтексту в поезії, способів його творення та засобів виявлення і відтворення в перекладі перебувають на разі в початковій стадії свого розвитку, що не сприяє швидшій розробці повноцінної макрообразної моделі поетичного твору, за допомогою якої можна було б здійснювати повноцінний аналіз останнього та забезпечувати його достовірний переклад.

Опрацювання однієї з вагомих граней такої цілісної моделі, якою є підтекст поетичного твору, зумовила актуальність вибраної теми дослідження та накреслила основні напрямки його проведення.

Актуальність теми дисертації зумовлюється і зростаючою увагою перекладознавців до тексту як явища, необхідністю всебічного аналізу різних типів представленої в ньому інформації, зокрема образно-підтекстової, а також потребою дослідити окремі прийоми творення підтексту в поезії Р. Фроста та засоби відтворення їх у перекладі, щоб забезпечити якіснішу перекладацьку інтерпретацію творів цього поета-філософа та (за аналогією) інших авторів.

Об'єкт наукового аналізу - макрообразна структура поетичного твору, сприйняття, декодування, переклад поетичного підтексту та контекст, у якому він актуалізується та за допомогою якого інтерпретується.

Предмет дослідження - підтекст поетичного твору, його творення та відтворення у перекладі.

Мета дисертації - виявлення природи та сутності підтексту поетичного твору, контексту, в якому він реалізується, чинників, що впливають на процес його сприйняття, декодування та еквівалентне відтворення у перекладі.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

1) узагальнити розвиток теоретичних поглядів на проблему підтексту та його сутність;

2) проаналізувати роль і значення підтексту в образній структурі поетичного твору з погляду її повноцінного відтворення у перекладі;

3) дослідити види контексту, в якому актуалізується віршовий підтекст в оригіналі та їхній вплив на адекватність перекладу поетичного твору;

4) охарактеризувати особливості декодування поетичного підтексту реципієнтом та, зокрема, інтерпретатором віршового твору;

5) проаналізувати окремі засоби творення підтексту як образу та способи їх відтворення в поетичному перекладі.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому

1. розуміння адекватності перекладу поетичного твору поглиблено на основі розробки його підтекстового виміру з позицій перекладознавства;

2. визначено критерії адекватності відтворення поетичного підтексту як субсемантичного образу поетичного твору;

3. проаналізовано процес сприйняття підтекстового образу як складника поетичного макрообразу та його вплив на повноцінне відтворення останнього;

4. розкрито фактори, що впливають на достовірність і повноту декодування субсемантичного образу та його адекватний переклад;

5. проаналізовано прийоми творення субсемантичного образу на основі символу та їхнє відтворення у перекладі;

6. введено поняття ідіолектної символіки;

7. обґрунтовано важливість послідовності розміщення творів у поетичній збірці як фактору, що впливає на декодування та інтерпретацію підтекстової образності поетичних творів;

8. введено поняття рецептивного інтерпретаторського контексту, дано його визначення та обґрунтовано його функціональність як контексту, в межах якого реалізується та відтворюється субсемантичний образ.

Основні методи дослідження. Складна природа явища підтексту та поставлені завдання зумовили необхідність застосування перекладознавчого мето-ду як сукупності методів аналізу, до якої ввійшли описово-аналітичний метод, методи компонентного, контекстологічного, суперлінеарного, порівняльного аналізу та комбінаторно-семантичний метод, поєднання яких дозволяє виявити і потенційні можливості, і реальну актуалізацію підтекстотворчих чинників.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах комплексної наукової теми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за № 06 БФ 044-01 „Розвиток і взаємодія мов та літератур в умовах глобалізації”, яку затвердило Міністерство освіти і науки України.

Апробація роботи. Матеріали дослідження обговорювалися на міжнародній науковій конференції «Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 25-26 вересня 2009 р.), на всеукраїнській конференції «Функціональні та семантичні кореляції мовних одиниць”, (Київ, 17-19 квітня 1990 р.), на обласних науково-практичних конференціях вишів Черкас.

Основний зміст роботи знайшов своє відображення в 11-ти публікаціях (одна з них у співавторстві з І. Свинцицьким, який здійснював керівництво щодо спрямування наукового пошуку та загальне редагування статті, а дисертант досліджував матеріал та узагальнював результати). 7 із вищезгаданих публікацій - наукові статті у фахових виданнях.

На захист виносяться такі твердження:

1. Підтекст поетичного твору - це його повноцінний образний складник, що підлягає обов'язковому відтворенню при перекладі.

2. За присутності підтексту поетичний твір як макрообраз характеризується наявністю субсемантичного образу чи образів, які мають ознаки домі-нантності при перекладі.

3. Субсемантичний образ - це образ, що виникає, декодується та відтворюється в перекладі на семантико-композиційному рівні.

4. У перекладі субсемантичного образу значну роль відіграє дослідження системи внутрішніх текстових зв'язків. Основу для створення цієї системи складають два нерозривно пов'язані між собою процеси: процес повторення споріднених елементів у тексті та процес їх ретроспективного співвіднесення.

5. Контекст актуалізації та відтворення в перекладі підтексту поетичного твору - це рецептивний інтерпретаторський контекст, що функціонує в різних мовних та позамовних рамках: контекст поетичного твору, контекст ансамблю творів, контекст творчості даного поета чи його біографії, контекст напряму чи літератури, до якої належить поет, світовий історико-культурний контекст.

6. Ідіолектна символіка - вагомий чинник творення субсемантичного образу та його перекладацької інтерпретації.

7. Порядок розміщення творів у поетичній збірці чи книзі - суттєвий чинник, що впливає на адекватність декодування та відтворення в перекладі субсемантичних образів поетичних творів.

8. Еквівалентне відтворення субсемантичних образів - обов'язкова умова адекватного перекладу.

Теоретичне значення праці полягає в тому, що вона становить певний внесок у дослідження підтексту як елементу текстової та образної структури, у науковий розвиток макрообразної структури поетичного твору, теорії перекладу, лінгвістики тексту, лінгвостилістики, теорії інтерпретації тексту.

Практична цінність дисертації полягає в тому, що результати проведеного в ній дослідження можна використати в перекладацькій практиці, під час усіх видів аналізу поетичного твору та його перекладу, а також під час підготовки перекладачів та критиків художнього перекладу, мовознавців і літературознавців загалом. Матеріали дисертації можна застосовувати в курсах теорії перекладу і зіставної стилістики англійської та української мов. Методика порівняння й аналізу перекладів, встановлення достовірності образу, що відтворюється, може використовуватися для визначення якості перекладу.

Матеріал дослідження. Для практичного дослідження використано твори та їх переклади видатного американського поета Роберта Фроста, більшість яких містить підтекст, створений за допомогою найрізноманітніших мовних і позамовних засобів, котрі нерідко поєднуються в межах одного цілісного тексту, що є характерною рисою ідіостилю Фроста.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 218 сторінок, із них 183 сторінки - основний текст. Список використаних джерел налічує 377 позицій, із них 317 - науково-критичні праці та довідкова література, 60 - джерела ілюстративного матеріалу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

переклад поетичний семантичний

У Вступі коротко висвітлено суть і стан дослідження підтексту в перекладознавстві, його значущість, підстави та вихідні дані для розробки цієї теми; розкрито предмет дослідження та об'єкт наукового аналізу; визначено мету дисертації та її завдання; викладено наукову новизну роботи та її методологічну основу; подано відомості щодо апробації роботи, твердження, винесені на захист; охарактеризовано теоретичне та практичне значення праці, матеріал та структуру дослідження.

Розділ 1 „Підтекст: творення, декодування, переклад” присвячено розкриттю та аналізові явища підтексту в художніх та, зокрема, віршових творах з позицій його виникнення, декодування та відтворення через трактування перекладу поетичного твору як семантичного перетворення його структури, через виклад історії дослідження підтексту та суміжних понять, релевантних для перекладу та через тлумачення підтексту як образної домінанти в поетичному перекладі. Тут розглядається значення ретроспекції як передумови декодування та відтворення підтексту як субсемантичного виміру поетичного макрообразу та роль структури субсемантичного образу в процесі його декодування та перекладацької інтерпретації.

Поетичний твір становить художнє ціле завдяки структурній організованості - взаємозв'язку елементів. Структура надає творові внутрішньої доцільної зібраності та упорядкованої завершеності. Між компонентами поетичного тексту утворюються складні й неоднозначні стосунки. Будь-який елемент може набути рангу значущого, формальні елементи часто набувають у поетичному тексті семантичного характеру, дають імпульс цілому ряду асоціативних та конотативних значень. Складна, особливим чином організована структура вимагає і особливої інтерпретації - не простого перекодування, а розгадки авторського “шифру”. Розкриваючи в процесі аналізу ці складні та неоднозначні стосунки, ми осягаємо авторський задум - поетичний зміст твору, відмінний від змісту в загальноприйнятому значенні цього слова - певне образно-мисленнєве ціле, що виникає із суми елементарних смислів, які складають вірш, але не зводиться до простої суми цих смислів.

З іншого боку, поетичний твір - це система образів. Поетичні словесні образи - наслідок художнього узагальнення, вони виникають у складних процесах художнього мислення і становлять основу художньої тканини будь-якого поетичного твору. Проблема відтворення семантико-стилістичних функцій словесного образу засобами цільової мови тісно пов'язана з вивченням його складної смислової структури. У процесі перекладу, як зауважує Р. Зорівчак, інтерпретатор усвідомлює словесний образ оригіналу в усіх його зв'язках, з усіма його інгерентними та адгерентними конотаціями. Отже, способи відтворення смислово-стилістичних функцій словесних образів оригіналу в художньому перекладі - важлива складова перекладознавства.

Вибір того елемента, який визнається найважливішим у перекладуваному творі, становить мету перекладання. Віршовий переклад вимагає диференціювати ступінь точності відповідно до рівня художньої ієрархії (рангу елемента в структурі). Перекладач встановлює черговість відтворення елементів та градацію припустимих стосунків, виявляючи при цьому спосіб комбінаторного зв'язку, своєрідність структури, художню домінанту. Однією з таких суттєвих рис-домінант поетичного твору є підтекст.

Незважаючи на досить значну кількість праць та різноманітність підходів до вивчення підтексту (різні аспекти цього явища розглянено в працях В. Виноградова, І. Гальперіна, І. Арнольд, О. Ронена, В. Скалічки, К. Тарановсько-го, В. Адмоні, В. Кухаренко, Т. Сільман, Е. Магазиника, А. Брудного, Р. Кисе-льової, Л. Кайди, В. Миркіна, Р. Унайбаєвої, Є. Коломєйцевої, І. Мостовської, В. Муренка, Є. Невзглядової, А. Матчук, Дж. Ліда, В. Емпсона, К. Шеара), ні в лінгвістиці, ні в літературознавстві до нашого часу немає єдності думок щодо визначення підтексту та загальноприйнятого терміна, що охопив би це багатогранне явище. В жодній з робіт, виконаних зазвичай на матеріалі прозових творів, не ставиться завдання дослідити засоби вираження поетичного підтексту та розглянути проблеми його декодування з метою подальшого перекладу.

Низка авторів неправомірно розширює значення терміну «підтекст» аж до ототожнення його з внутрішньою стороною образу та змістом. В інших випадках, навпаки, підтекст зводиться до окремих явищ прямої мови у творі чи до вузько конотативного значення слова. У першому випадку введення терміну “підтекст” втрачає смисл, воно стає просто надлишковим, навіть спричинює плутанину, бо ніхто ніколи не застерігає, що терміном цим користується лише як синонімом виразів “внутрішня сторона образу”, «образний зміст». У другому випадку змішуються цілком різні поняття. Конотація сприяє розкриттю глибинного змісту твору, але це не означає, що дане значення, реалізуючись у контексті є підтекстом. Конотація, об'єктивна (що входить до змістовної структури слова) і суб'єктивна (що виникає в процесі комунікації залежно від настрою, соціального стану, досвіду і т. п.), не виражена експліцитно. Тому не випадково часто відбувається змішування понять конотації та підтексту. Ми говоримо про конотативне значення стосовно слова чи словосполучення, а підтекст - категорія тексту, котра виявляється на рівні надфразових єдностей, частини тексту або на рівні цілого тексту.

Відкидаючи ототожнення підтексту з внутрішньою стороною образу, не можна не погодитися, проте, що підтекст, навіть зрозумілий як щось досить своєрідне, специфічне серед літературних засобів, не може бути чимось, що не належить до сфери образної. Уявлення про підтекст виникає лише на ґрунті образної природи літературно-художнього твору, тим більше, якщо йдеться про поезію. З цього, однак, аж ніяк не випливає, що допустиме змішання окремого з загальним, понять «підтексту» та «образу взагалі».

Ось, наприклад, у вірші Роберта Фроста “What Fifty Said” є такі рядки:

When І was young my teachers were the old.

І gave up fire for form till І was cold.

І suffered like a metal being cast.

І went to school to age to learn the past.

У другому й третьому рядках цієї строфи буквально йдеться про те, що герой вийшов з вогню, щоб охолонути та прийняти «якусь форму», страждаючи, немов метал, що відливається. Образний (алегоричний, не буквальний) смисл рядків випливає із них самих, даний прямо, безпосередньо: герой покидає домашнє вогнище і йде у світ формувати свій характер, вчитися, «відливати» себе, не без мук, як особистість.

Необхідно чітко уявляти відмінність між безпосереднім іносказанням у “звичайному образі” та іносказанням неявним, прихованим в образі підтекстовому. Достатня прихованість тих натяків і домислювань, що ототожнюються нами з підтекстом, є дуже важливою властивістю, котра зумовлює природу підтекстової образності. Головна розбіжність між цими двома поняттями полягає в тому, що коли читач не зрозуміє іносказання безпосереднього, то й не зрозуміє змісту вірша. Поетичний твір втратить для нього всякий смисл. Якщо ж читач не “схопить” смислу прихованих, неявних натяків, такого позбавлення смислу не відбудеться: читач зрозуміє зовнішній план, яким і буде вичерпуватися для нього весь зміст твору. Ось вірш Р. Фроста “A Mіnor Bіrd”:

І have wished a bird would fly away,

And not sing by my house all day;

Have clapped my hands at him from the door

When it seemed as if І could bear no more.

The fault must partly have been in me.

The bird was not to blame for his key.

And of course there must be something wrong

In wanting to silence any song.

Зовнішній зміст цієї поезії досить зрозумілий. Її сюжет розгортається чітко, образи та ідейний висновок ледь чи потрібно роз'яснювати. Та внутрішній зміст, підтекст, тут закодовано в дуже вишуканий спосіб. Більшість читачів, вдовольнившись коротким сюжетом та повчальним гуманістичним пафосом, внутрішнього, глибинного змісту можуть і не помітити. Це вдасться зробити лише за спроби провести єднальну асоціативну лінію між “minor”, що стоїть у заголовку вірша, та останнім словом шостого рядка “key”. Виявлення спільного прагматичного поля цих двох лексичних одиниць, а саме їх належності до музичної терміносистеми, допоможе збагнути, що пташка не лише “маленька” (перше значення англійського слова “minor”), але й сумна, печальна “мінорна”, що є другим словниковим значенням слова “minor”. Розгортаючи логічний ланцюжок, можна зрозуміти, що пташка сумна через те, що ліричний герой за буденною працею не звертає уваги на красу довколишньої природи. Відмахуючись рукою, він не хоче бачити те головне і вічне, що є джерелом життя та справжньої насолоди. А розкривши повніше семантичний спектр слова “key” (“key” означає не лише “октава”, а й “ключ”), легко побачити, що воно набуває символічного смислу ключа до дверей вічно квітучого раю, до дверей природи.

Не зрозумівши такого механізму авторської побудови прихованого змісту, В. Бойченко не зміг відтворити під текстовий образ у своєму перекладі під назвою «Пташка». Пор.:

Забаглось, щоб далі летіла вона

І щоб не співала побіля вікна.

Я швидко підвівся і став на поріг,

Плеснув у долоні, бо слухать не міг.

То сам я, напевне, у тім завинив,

Що став на заваді мені отой спів.

Бо, зрештою, є щось погане й зловісне

У прагненні змусити змовкнути пісню.

Як бачимо, вищезазначені образні слова-маркери чи які-небудь їхні функціональні відповідники в тексті перекладу не спостерігаються, а отже, як наслідок, відсутній у ньому і підтекст.

Окреслений О. Чередниченком принцип синтезувального аналізу, що дає змогу в процесі доперекладного сприйняття віршового тексту і подальшого осягнення його ідейно-образного смислу не лише розчленовувати текст на окремі елементи, а й постійно співвідносити їх із цілим, та передбачає підхід до поетичного твору як до макрообразу, дає можливість вирізнити поетичний підтекст як особливий вид образу - підтекстовий образ, який є повноправною складовою поетичного макрообразу. Цей образ, за логікою подальшої розробки макрообразної структури поетичного твору, яку запропонував П. Бех, можна назвати субсемантичним. Диференціальні ознаки субсемантичного образу, їх своєрідність та наявність у них відмінностей від ознак “прозового” підтексту дають підстави трактувати субсемантичний образ як повноцінний вимір макро-образної структури поетичного твору.

У Розділі 2 «Контекст та фактори, що впливають на декодування і відтворення субсемантичного образу» досліджено значення затекстної інформації у відтворенні поетичного підтексту, вплив послідовності розміщення автором творів у поетичному циклі чи книжці на його тлумачення та переклад; розглянуто роль ідіолектної символіки в інтерпретації субсемантичного образу; виявлено межі контексту, в рамках якого відбувається актуалізація та здійснюється інтерпретація підтексту, а також умови та фактори, що впливають на його вичленення та перекладацьку інтерпретацію.

Проблема підтексту, як і взагалі, проблема аналізу та тлумачення художнього твору, який уже за своєю природою має багато різноманітних смислів, дуже тісно пов'язані з проблемами достовірності сприйняття реципієнтом, а звідси, й достовірності інтерпретації перекладачем змістовно-естетичної інформації, закладеної автором. Перекладач сприймає твір суб'єктивно, виходячи зі свого читацького культурно-історичного та іншого досвіду. Але варіативна множинність смислових тлумачень тексту - не безмежна, та, звісно, не має нічого спільного з довільністю, бо є припустимою лише в певних межах. Ці межі варіативності залежать від інваріантних смислів всієї образної структури поетичного твору та її елементів у їхній взаємодії. За цими межами має місце вже не інтерпретація тексту, а неприпустиме його спотворення.

Оскільки всі елементи художнього тексту взаємопов'язані та взаємозумовлені, текст аналізується як цілісна структура, що є особливо релевантним у виявленні підтексту поетичного твору. Інтерпретація здійснюється за допомогою низки взаємодоповнюючих методів. У першу чергу, завдання тлумачення тексту вимагає поєднання лінгвістичних методів, що охоплюють всі рівні аналізу самого тексту, з літературознавчими, які пов'язані з виходом за межі тексту.

Підходи до аналізу поетичного твору численні й різноманітні. В. Виноградов вважає, що початковий, авторський зміст не даний у творі. Тільки відновлюючи історію створення твору, за виключно сприятливих умов у розумінні великої кількості матеріалу можна підійти до вирішення цього завдання.

Аналогічна позиція В. Коптілова, який зазначає, що дійсно перекладач насамперед має справу з текстом оригіналу, але тільки поганий перекладач обмежується текстом. Ідейно-образна структура художнього твору може залишитися в перекладі позбавленою життя схемою, якщо тлумач не уявляє собі суспільного середовища, в якому виник твір, причин, що покликали його до життя, обставин, завдяки яким він продовжує жити в інших середовищах і в інші часи.

Проте існує і протилежний погляд, згідно з яким, приміром, факти біографії не повинні братися до уваги під час аналізу тексту, оскільки текст відчужується від свого творця. Так, А. Ричардс категорично стверджує, що біографія поета не має нічого спільного з силою впливу його вірша. Така категоричність спростовується численними прикладами нерозривного сплетіння життя і творчості Р. Фроста, знання чи незнання подробиць якого позначилося на якості відтворення в перекладах підтексту, наявного у творах поета.

Всупереч думці окремих перекладознавців, які вважають, що проблема невідповідності фонової інформації автора та перекладача не має теоретичної значимості, оскільки ця невідповідність виникає лише за недостатньої ерудиції перекладача, справа не зводиться лише до знання чи незнання тих чи інших елементів дійсності того чи іншого літературного твору.

Зрозуміло, що ступінь обізнаності перекладача має важливе значення при перекладі. Очевидною є неможливість адекватного розуміння та перекладу багатьох творів того ж Фроста без знання особливостей життя в Сполучених Штатах, зокрема в сільській місцевості Нової Англії початку минулого століття, як і без знання творів Лукреція, Геракліта, Берґсона та таких поетів, як Колрідж, Вордсворт, Емерсон, чия поезія алюзивно, у вигляді цитат чи парафраз, наявна в поезії Р. Фроста.

Адекватне розуміння та адекватний переклад повинні спиратися на підтекст реалій автора. Власні асоціації перекладача реалізуються не на рівні розуміння й перекладу тексту, а на рівні його інтерпретації - під час обговорення, аналізу, дослідження.

Щоб відокремити підтекст реалій автора від підтексту читача та перекладача, необхідно ретельно аналізувати синтагматику тексту на всіх рівнях реалізації змісту. Аналіз синтагматики, точок перетинання вертикальних і горизонтальних відносин у знаковій системі, що складається з тексту та підтексту, дає можливість визначити авторські асоціації, підтекст реалій, необхідний для адекватного розуміння та перекладу твору.

Численні приклади аналізу образної структури поетичних творів показують, що підтекст, як образна інформація, реалізується в поетичній структурі тексту, що твориться співвідношенням її макро- та мікроелементів: літературними образами, темою та головною думкою, сюжетом, композицією, жанром, тропами, фігурами мовлення і т. д.

Так, приміром, жанрові адаптації, як оригінальний засіб закладення субсемантичної інформації, має місце і в творчості Фроста, зокрема, в його збірці “A Further Range”, в якій автор виклав свій погляд на події американського життя, і сама назва якої означає прагнення Фроста вийти за межі своїх звичних тем та свого художнього простору навіть у таку сферу, як політика і релігія.

У першій частині збірки цей вихід здійснюється шляхом наближення віршів до байки, де події, більшою частиною з тваринного світу, переосмислюються та порівнюються, за сатиричною аналогією, з діяльністю людини. На відміну від “природної поезії”, у цих віршах “розширення” має досить конкретного “референта”: діяльність рузвельтівської адміністрації (“Departamental”), фрейдизм (“The Whіte-Taіled Hornet”), фундаментальну науку і “систематичну філософію” (“At Woodward's Gardens”), “благодійність”, до якої Фрост наполегливо зводить будь-які дії, що полегшують долю бідняків (“Two Tramps іn Mudtіme”). У виданні 1936 року всі вірші цього розділу об'єд-нувалися заголовком “Taken Doubly” („Зрозуміле двояко”).

Значну роль щодо адекватного декодування та відтворення субсемантичних образів відіграє рівень упорядкування поетичних творів у циклі, книзі та навіть у всьому творчому доробкові автора, якщо вірші для видань добирає сам поет, що має місце у випадку з Фростом. Для виявлення продуктивних закономірностей у цьому напрямку необхідно провести комплексний аналіз творів у межах поетичної збірки одного конкретного автора, або, принаймні, у межах одного поетичного циклу.

Такий аналіз допоміг, зокрема, не лише довести взаємозумовленість субсемантичної образності різних творів та розкрити нові можливості на шляху полегшення їхньої інтерпретації, а й обґрунтувати нашу гіпотезу про існування та взаємозумовленість індивідуальної авторської символіки, що не рідко лежить в основі підтексту поетичного твору і яку пропонується назвати ідіолектною. До ідіолектної символіки певного автора входять символи, використані цим автором в одному конкретному або близьких значеннях у двох і більше творах, тобто в ансамблі творів, книзі і далі, аж до меж усього творчого доробку митця.

Лексичні одиниці (у Фроста це „сніг”, „струмок”, „ліс”, „будинок” та ін.), які поет використовує у символічному значенні та, ширше, для образного вираження, в зв'язку з повтором у різних контекстах, нарощують власну семантичну структуру (індивідуально-художнє значення), відмінну від зафіксованої в словнику. Така гіперсемантизація особливо важливої лексики - суто індивідуальна і відбувається під впливом авторського світосприймання.

Сукупність даних окремих текстів автора утворює ідіолектну картину його мови, під час вивчення якої необхідно виходити, по-перше, з її системності, не з кількісного додавання результатів аналізу одного тексту до іншого, а із взаємозв'язку і взаємозумовленості всіх виявлених характеристик, та, по-друге, з їхньої трансформації в загальній системі письменницької мови.

У зв'язку з цим необхідно наголосити на єдності творів, написаних одним автором, яка зберігається навіть за еволюційних змін його творчої манери та за жанрового варіювання. Виходячи з поняття єдності, можна розглядати всі тексти, що належать одному авторові, як індивідуально-стильову парадигму. Саме вона, у всій своїй повноті та цілісності, дає підставу для виявлення об'єктивного асоціативного спектру значень образу або символу, що лежить в основі підтексту та сприяє досягненню адекватного перекладу останнього.

Виявлення суттєвих для образного змісту першотвору зв'язків та відносин його елементів безпосередньо пов'язане з проблемою контексту. І коли йдеться про ідентичне сприйняття та інтерпретацію образно-семантичної структури тексту з погляду проблеми контексту, то необхідно вести мову про таке семантичне поле, поза межами якого текст як твір, а звідси, й не виражений експліцитно, але прив'язаний до текстових елементів підтекст, не можуть бути адекватно сприйняті та перевтілені засобами іншої мови. Це семантичне поле можна назвати рецептивним інтерпретаторським контекстом.

Його складає вербальне та невербальне оточення тексту, що є обов'язковою умовою акту комунікації, необхідною і достатньою для того, щоб забезпечити взаємодію інформації, що міститься безпосередньо в знаках тексту, з тією інформацією, яка залучається цими знаками з фонового знання адресата-тлумача, що дозволяє йому адекватно сприйняти комунікативний намір відправника-автора та якнайповніше втілити його в іншомовний текст. Цей контекст - величина змінна. Сам текст твору є складником цього контексту. В межах загального рецептивного контексту в процесі інтерпретації твору перекладачеві доводиться мати справу з різними видами контексту.

ВИСНОВКИ

У дисертації обґрунтовано і теоретично узагальнено нове розв'язання завдань декодування поетичного підтексту та відтворення його в перекладі шляхом визначення підтексту як образного складника поетичного твору та опису його функціональних особливостей, що сприятиме досягненню повноціннішого перекладу поезії та поглибленню об'єктивності критики останнього.

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. Підтекст поетичного твору виявляється та інтерпретується як у межах однієї надфразової єдності, так і в співвіднесенні кількох контактно та дистантно розміщених надфразових єдностей, але найчастіше - на рівні всього тексту.

2. Наявність підтексту в поетичному творі характеризується присутністю в тексті сигналів, за допомогою яких він виявляється та перекладається.

3. Серед ознак підтексту є такі, що характеризують його як внутрішній прихований зміст твору, іноді він становить додатковий зміст твору, а частіше - його ідейний задум, головну думку, і, водночас, він - особливий вид образу: підтекстовий або субсемантичний образ, що виникає на семантико-композицій-ному рівні та є повноправним складником поетичного макрообразу.

4. Підтекст поетичного твору буває інтенційним та оказіональним. Обидва види підтексту підлягають відтворенню при перекладі поетичного твору.

5. У випадку, коли субсемантичний образ формує головну думку віршового твору, він набуває ознак домінантності при перекладі твору іншою мовою.

6. При перекладі поетичного твору аналіз та відтворення елементів, що складають його субсемантичний образ, має відбуватися в двох аспектах - композиційному та структурному, і розкриття конкретного співвідношення індивідуальної (композиційної) та загальної (структурної) функцій в кожному елементі становить основне завдання перекладача.

7. Субсемантичний образ формується в міру розгортання змістовно-фактуальної інформації в структурі цілого тексту. В зв'язку з тим, що образна структура субсемантичного образу охоплює найчастіше весь поетичний твір і, отже, межі підтексту й твору збігаються, структурне співвіднесення між складниками вірша стає основним законом сприйняття та перекладу останнього.

8. Субсемантичний образ, як імплікаційна категорія, не завжди вичленовується в тексті і, відповідно, не завжди сприймається реципієнтом-перекладачем. Навіть у випадку його повного чи неповного сприйняття інтерпретація підтексту є різною. Проте, можливості різного тлумачення підтексту не безмежні, вони визначаються текстом і підпорядковані йому. Співтворчість автора й перекладача - основна умова адекватного перекладу поетичного підтексту.

8. Факторами, що впливають на декодування та відтворення підтексту, є ступінь володіння мовою оригіналу й перекладу та інвентарем засобів мовного аналізу, асоціативний запас пам'яті перекладача, часовий критерій, місцевість та національно-культурна своєрідність, досвід та загальний інформаційний запас тлумача, здатність проникнення в суспільно-політичне, культурно-історичне тло першотвору, володіння іншими фоновими знаннями, до яких належить обізнаність із подробицями біографії автора, історією та умовами написання твору, критичним матеріалом, коментарями, репліками та виступами самого автора, його філософськими, соціально-ідеологічними, політичними та ін. поглядами, іншими творами автора, мемуарами, епістолярною спадщиною тощо.

9. При перекладі підтексту значну роль відіграє дослідження системи внутрішніх текстових зв'язків, основу якої складають два процеси: процес повторення елементів у тексті та процес їх ретроспективного співвіднесення. Ретроспекція не лише створює умови для побудови цієї системи, а й відіграє важливу роль у декодуванні та перекладі образної інформації, повний обсяг якої реконструюється лише внаслідок аналізу всіх одиниць, що повторюються.

10. У багатьох випадках поетичний твір може знайти своє ідентичне тлумачення іншою мовою, лише будучи інтерпретованим у контексті всієї збірки, до якої він входить, оскільки всі вірші є часто взаємодоповнюючими або мають взаємопов'язану образну значимість. Проаналізовані приклади обґрунтовують поняття єдності творів одного автора, а також існування та взаємозумовленість індивідуальної авторської символіки, що часто лежить в основі підтексту поетичного твору і яку можна назвати ідіолектною.

11. Розгляд віршів на синтагматичному рівні демонструє, як слова, що часто повторюються в поезії Р. Фроста, досягають символічного рівня завдяки тій ролі, яку автор відводить організації поетичного тексту. Аналіз образу в межах цілісної структури тексту допомагає розкрити смислову глибину та перспективу символу, а відповідний аналіз перекладів даних творів - функціональну спроможність засобів образного відтворення обраних перекладачем.

12. Контекст, необхідний для осмислення підтекстового образу з метою перекладу, характеризується широкими позатекстовими зв'язками й може бути названим рецептивним інтерпретаторським контекстом. В ньому реалізуються, конкретизуються, уточнюються і доповнюються значення мовно-образних одиниць, що формують підтекст.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Кикоть В. М. Першотвір і множинність перекладів / В. М. Кикоть // Теорія і практика перекладу : респ. міжвід. наук. зб. - К.: Вища школа, 1992. - Вип. 18. - С. 41-54.

2. Кикоть В. М. Підтекст як вимір макрообразу / В. М. Кикоть // Вісник Київського ун-ту. Історико-філологічні науки. - К.: Либідь, 1992. - Вип. 5. - С. 78-84.

3. Кикоть Валерій. Багатовекторний підтекст і його відтворення у перекладі / В. М. Кикоть // Вісник Черкаського ун-ту. Серія : філологічні науки. - Черкаси, 2007. - Вип. 107. - С. 13-18.

4. Кикоть Валерій. Підтекст як образна домінанта в художньому перекладі / В. М. Кикоть // Вісник Черкаського ун-ту. Серія : філологічні науки. - Черкаси, 2005. - Вип. 76. - С. 5-7.

5. Кикоть Валерій. Рецептивний контекст як фактор впливу на вірність деко-дування підтексту поетичного твору / В.М. Кикоть // Вісник Черкаського ун-ту. Серія : філологічні науки. - Черкаси, 2006. - Вип. 86. - С. 15-31.

6. Кикоть В. М. Поезія Роберта Фроста та її українські переклади / В. М. Кикоть // Лінгвістика XXІ століття: нові дослідження і перспективи / НАН України. Центр наукових досліджень і викладання іноземних мов; редкол. А. Бєлова (голов. ред.) [та ін.]. - К.: Логос, 2008. - С. 155-186.

7. Кикоть В., Свинцицкий И. Я. Прост ли Фрост? / В. М. Кикоть, И. Я. Свинцицкий // Теория и практика перевода : респ. межвед. науч. сб. - К.: Вища школа, 1987. - Вып. 14. - С. 77-81.

8. Кикоть В. Від перекладача (Про поезію Р. Фроста) / В. М. Кикоть // Валерій Кикоть. Вірші. Переклади. - Черкаси, 1994. - С. 72-73.

9. Кикоть Валерій. Роберт Фрост і його поезія / В. М. Кикоть // Холодний Яр. - 2007. - № 1. - С. 118-120.

10. Кикоть В. М. Воссоздание семантико-стилистической функции металоги-ческой части текста как одного из компонентов образной целостности подлинника в переводе / В. М. Кикоть // Тезисы конференции „Функцио-нальные и семантические корреляции языковых единиц”, 17-19 апреля 1990 г., КГУ им. Т.Г. Шевченко. - К., 1990. - С. 215-216.

11. Кикоть В. М. Про оцінку та метод перекладу / В. М. Кикоть // Областная научно-техническая конференция „Социально-экономические и научно-технические проблемы развития народного хозяйства” : тезисы докладов. - Черкассы, 1990. - Ч. 2. - С. 9-10.

АНОТАЦІЯ

Кикоть В.М. Декодування та відтворення підтексту як складника поетичного макрообразу (на матеріалі поезії Роберта Фроста та її перекладів). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.16 - перекладознавство. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню особливостей виникнення, декодування та перекладу підтексту як складника макрообразу поетичного твору.

В роботі викладено історію дослідження підтексту та суміжних понять, релевантних для перекладу; розглянено властивості підтексту як образної домінанти у віршовому перекладі, роль ретроспекції у декодуванні та відтворенні підтексту; досліджено значення затекстної інформації у перекладі підтексту та вплив послідовності творів у поетичному циклі на його тлумачення і переклад; розглянено роль ідіолектної символіки в інтерпретації підтексту; виявлено межі контексту, в рамках якого здійснюється актуалізація та інтерпретація підтексту, а також визначено чинники, що впливають на його декодування і переклад.

Ключові слова: підтекст, переклад, декодування, образна домінанта, ідіолектна символіка, контекст, послідовність творів, ретроспекція, макрообраз.

АННОТАЦИЯ

Кикоть В.М. Декодирование и воссоздание подтекста как состав-ляющей поэтического макрообраза (на материале поэзии Роберта Фроста и ее переводов). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.16 - переводоведение. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию особенностей возникновения, де-кодирования и перевода подтекста как составляющей макрообраза поэтического произведения.

В диссертации изложена история исследования подтекста и смежных понятий, релевантных для перевода; рассмотрены характеристики подтекста как образной доминанты, роль ретроспекции в декодировании и воссоздании подтекста; исследовано значение затекстной информации в переводе подтекста и воздействие последовательности произведений в поэтическом цикле на его толкование и перевод; рассмотрена роль идиолектной символики в интерпретации подтекста; выявлены границы контекста, в рамках которого осуществляется актуализация и интерпретация подтекста, а также определены факторы, влияющие на его декодирование и перевод.

Ключевые слова: подтекст, перевод, декодирование, образная доминанта, идиолектная символика, контекст, последовательность произведений, ретро-спекция, макрообраз.

ANNOTATІON

Valeriy Kykot. Decoding and Rendering Implied Sense as a Poem Macro-Image Component (as based on Robert Frost's writings and their translations). - Manuscript.

Thesis for the Scholarly Degree of Candidate of Philology, Speciality 10.02.16 - Translation studies. - The Taras Shevchenko Kyiv National University. - Kyiv, 2009.

The thesis deals with implied sense in Robert Frost writings and their translations. It contributes to the theory of literary translation, particularly the verse translation. It focuses on rendering the poetic implied sense regarded as a subsemantic image that constitutes a relatively independent component of a poem as macroimage. It also presents the first comprehensive study of a subsemantic image both in monocultural and cross-cultural contexts, it sets up a theoretical framework for decoding the poetic implied sense through such its indices as idiostyle symbols and the sequence of poems.

The research enables to prove that poetic implied sense is revealed and interpreted both within one supra-phrasal unit and in correlation of several contact and distant supra-phrasal units but more frequently on the whole text level.

Implied sense in poetic text is presented by signals (markers). By means of those markers implied sense is revealed and reconstructed in translation. Poetic implied sense can be intentional and occasional. Both types of implied sense are to be reconstructed in the poetic translation. Sometimes poetic implied sense presents an additional poem content but it is more frequent that it presents the main concept of the poem. At the same time it is a special type of image: implied sense image.

Implied sense image is an image that is constructed on semantic and composition level. The translation theory principle of synthesized analysis providing macroimage poem approach enables to distinguish implied sense image as macroimage component - subsemantic image. If a subsemantic image forms the main idea of a poem it acquires dominancy while poem rendering.

Subsemantic image elements analysis while rendering has to be done in two aspects - compositional and structural. The primary goal in poem stylistic analysis is revealing certain correlation of individual (compositional) and general (structural) function in each element.

Subsemantic image is shaped in proportion as content-factual information in the whole aesthetical text structure is developed. Because of the fact that subsemantic image structure most frequently envelopes the whole poem and thus implied sense and poem limits coincide one may assume that structural correlation between components of a poem having its subsemantic bearing becomes a basic rule of implied sense perception and rendering.

Subsemantic image as implication category is not always distinguished in poetic text and thus not always perceived by recipient-translator. Its interpretation varies even in case of its complete or incomplete perception, however it is not boundless but it is limited by the text and is subordinate to it. Co-authorship of author and translator is the main condition of adequate poetic translation.

Among the factors influencing subsemantic image decoding and rendering are: translator's knowledge extent of original and translation languages and language analysis means, translator's association memory and its activity, time criteria, territory, national and cultural originality, translator's experience and general information thesaurus, translator's capability to get to the bottom of social, political, cultural and historical background of the original poem, other translator's background knowledge including author biography details, poem writing history and conditions, poem critical materials, author's comments and sayings, author's philosophical, social, political and other views, memoirs and epistolary etc.

Text inner relation system research plays significant role in implied sense rendering. This research consists of two processes: a process of text related elements repetition and a process of their retrospective correlation. Retrospection not only creates conditions for the system construction but also plays an important role in decoding and rendering all the scope of image information that the confronted units bring. The whole information scope is decoded and reconstructed in translation as a result of all repeated unit analysis only.

A poem can in many cases find its identical interpretation being only perceived within the context of the whole book it belongs to. It is because all poems in the book are quite often mutually supplemented or they have image correlation. This approach and analyzed patterns are shaping basis for one author writings unity phenomenon as well as existence and interconditionality of individual author symbols (idiolect symbols) that often base poetic implied sense. Writings unity phenomenon also explains important role of sequence of poems within poem series, book or the whole author literary heritage as well as the necessity of complex analysis of a certain author writings dealing with all texts as with individual style paradigm. The paradigm is a groundwork for revealing objective association meaning spectrum of image or symbol the subsemantic poetic image is based on.

Syntagmatic level poems examination shows the Robert Frost poetry frequently repeated words reaching symbol level due to the author's poetic text organization. At the same time image analysis within the text as integral structure helps to reveal the symbol sense perspective. An appropriate poems translations examination enables to reveal functional capability of translator's image rendering means. Context necessary for implied sense image comprehending and interpretation (receptive interpreter context) is characterized by wide outer textual relations and may differ in size. It is an objective criterion of various translations and subjective interpretations estimate. Meanings of language and image units poetic images and macroimage consist of are actualized, concretized and elaborated in receptive interpreter context.

Key words: implied sense, translation, decoding, image dominant, idiolect symbol, context, sequence of poems, retrospection, macroimage.

Размещено на Allbest.ru

...