Дієслівні композити в сучасній німецькій мові: структура, семантика, прагматика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ДІЄСЛІВНІ КОМПОЗИТИ В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ: СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА, ПРАГМАТИКА

Смоляр Наталія Петрівна

Львів - 2010

Анотація

Смоляр Н.П. Дієслівні композити в сучасній німецькій мові: структура, семантика, прагматика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2010.

Дисертацію присвячено дослідженню структурних, семантичних та прагматичних характеристик дієслівних композитів сучасної німецької мови. У праці проаналізовано особливості дієслівного словоскладання в німецькій мові, здійснено класифікацію дієслівних композитів за структурно-генетичним типом і за типом синтаксично-семантичного зв'язку між їх компонентами, висвітлено мотиви композитоутворення. Визначено статус складних дієслів у сучасній німецькій мові у світлі реформи нового правопису. Виокремлено чотири структурні моделі дієслівних дериватів A+V, S+V, V+V, Z+V та описано їх лексичне наповнення. За ступенем умотивованості виділено три семантичні групи дієслівних композитів, лексичне значення яких виразно мотивоване, приховано або частково мотивоване й немотивоване. Досліджено конотативний макрокомпонент лексичного значення дієслівних композитів, виділено основні критерії формування оцінного, емотивного та експресивного компонентів конотації дієслівних дериватів. Розкрито взаємозв'язок компонентів конотації дієслівних композитів. Здійснено фреймовий аналіз складних дієслів.

Ключові слова: дієслівний композит, структурна модель, умотивованість, конотація, оцінний компонент, емотивний компонент, експресивний компонент, функціонально-стилістичний компонент, фреймова модель.

Аннотация

Смоляр Н.П. Глагольные композиты в современном языке: структура, семантика, прагматика. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2010.

Диссертация посвящена исследованию структурных, семантических и прагматических характеристик глагольных композитов современного немецкого языка. В работе анализируются особенности глагольного словосложения в немецком языке, глагольные композиты классифицируются по структурно-генетическому типу и по типу синтаксико-семантической связи между их компонентами, рассматриваются мотивы композитообразования. Статус глагольных композитов в современном немецком языке определен с учетом реформы нового правописания. Выделены четыре структурные модели сложных глаголов A+V, S+V, V+V, Z+V и описаны их лексические составляющие. Соответственно мотивирования дифференцируются три семантические группы глагольных композитов, лексическое значение которых ярко мотивированное, скрыто или частично мотивированное и немотивированное. Исследуется коннотативный макрокомпонент лексического значения глагольных композитов, выделяются основные критерии формирования оценочного, эмотивного и экспрессивного компонентов коннотации изучаемых дериватов. Раскрывается взаимосвязь компонентов коннотации сложных глаголов. Проводится фреймовый анализ сложных глаголов.

Ключевые слова: глагольный композит, структурная модель, мотивация, коннотация, оценочный компонент, эмотивный компонент, экспрессивный компонент, функционально-стилистический компонент, фреймовая модель.

Summary

Smoliar N.P. Verbal Composites in the Modern German Language: Structure, Semantics, Pragmatics. - Manuscript.

Candidate Degree Dissertation in Philology, Speciality 10.02.04 - Germanic Languages. -The Ivan Franko National University of L'viv. - L'viv, 2010.

The dissertation is dedicated to structural, semantic and pragmatic criteria of verbal composites in Modern German. Peculiarities of the German verbal word composition have been analyzed, the classification of verbal compounds has been made according to the structural genetic type and classes of the syntactic and semantic relationship among their components, motives of the composite formation have been elucidated. The status of verbal composites in Modern German is defined in the light of the new spelling reform. Four structural patterns of compound verbs A+V, S+V, V+V, Z+V have been singled out and their lexical fillings have been described. Word-building meanings of verbal composites denoting intensity, causativity, mutability, inhomogeneity have been differentiated. Boundaries among them have been determined as vague. The same verbal composite can actualize several semes. The objective regularities of motivation of the lexical meaning of compound verbs are revealed. Three semantic groups of verbal composites whose lexical meanings are clearly motivated, hidden or partially motivated and unmotivated have been established in regard to the degree of motivation.

Connotation has been identified as a complex language and speech phenomenon. Evaluative, emotive, expressive and functional-stylistic components of the connotative elements of verbal composites give them a semantic accomplishment. There components are the integral part of the right information decoding. The connotative macro-component of the lexical meaning of verbal composites is researched and the main criteria of forming evaluative, emotive and expressive components of the compound verb connotation are shown. The interconnection among components of connotation in verbal compounds is revealed. The determined connotative macro-component of the lexical meaning in verbal composites implements the unity of its two, three and even four interrelated and in some cases interdependent constituent parts. The closest link is among evaluative and emotive components.

The frame analysis of compound verbs has proved that lexical units under consideration are correlated with three frame patterns: object-centric, actional and associative. Verbal composites with temporal, locative, qualitative or quantitative semantics of the four already named structural patterns take part in the object- centric frame pattern explication. Slots of the frame pattern define the subject according to quantitative, qualitative, locative, temporal and evaluative parameters. Indication of the characterized subject as to these parameters is explicit in the initial structural components of compound verbs (adjectival, substantival, verbal and numeral).

The established actional frame pattern is represented by verbal composites with causative and consecutive semantics of structures A+V and S+V. Peak components (agent, patient, cause, result) and terminal components (instrument, temporal peculiarities or retrospection) have been singled out in the structure of the actional pattern. Relations of similarity based on the rapprochement of concepts in the human mode of thinking are fundamental in the associative frame pattern which has been explicated by means of four structural types of verbal composites.

Key words: verbal composite, structural pattern, motivation, connotation, evaluative component, emotive component, expressive component, functional-stylistic component, frame pattern.

1. Загальна характеристика роботи

Аналіз словотвірної системи мови та її окремих ділянок є характерною ознакою лінгвістичних розвідок останніх років. Логічним наслідком підвищення уваги до словотвору є успіхи в розвитку загальної теорії й вирішенні конкретних завдань, пов'язаних зі словотворенням. Проте деякі аспекти словотвірної теорії потребують подальшого вивчення. До них слід віднести проблеми семантики, прагматики й функціонування дієслівних дериватів. Дослідження взаємодії різних типів їхньої семантичної структури є необхідним для правильного декодування позначуваної ними інформації. Очевидною є важливість вивчення лінгвокогнітивного аспекту композитних одиниць, що дасть змогу з'ясувати широкий спектр властивостей мовної та позамовної інформації, на тлі якої шляхом фреймового моделювання проектується значення дієслівних композитних одиниць.

Дисертаційне дослідження присвячено вивченню механізмів словоскладання в сучасній німецькій мові на прикладі дієслівних композитів структурних моделей A+V (прикметник + дієслово), S+V (іменник + дієслово), V+V (дієслово + дієслово), Z+V (числівник + дієслово). Словоскладання є предметом аналізу в низці праць вітчизняних і зарубіжних лінгвістів, серед яких ? В.С. Вашунін, П.М. Каращук, Є.А. Карпіловська, Д І. Квеселевич, О.Д. Мєшков, О.О. Селіванова, М.Д. Степанова, M. Asdahl-Holmberg, I. Barz, H. Brinkmann, L. Eichinger, J. Erben, W. Fleischer, Th. Gammerschlag, R. Hinderling, V. Pavlov, M. Pьmpel-Mader, D. Wunderlich та інші.

В останні десятиріччя розвиток словоскладання простежується в напрямі збільшення діапазону реалізації його можливостей. Нові завдання й проблеми, а також шляхи їх вирішення принесла в мовознавство когнітивна лінгвістика на чолі з такими ученими, як А.М. Баранов, А. Вежбицька, В.І. Герасимов, Д.О. Добровольский, О.С. Кубрякова, В.В. Петров, О.В. Рудакова, E. Dцlling, T.A. van Dijk, R. Jackendoff, R.W. Langacker, G.A. Miller, R. Pцrings, G. Rickheit, U. Schmitz, M. Schwarz, H. Strohner. На основі когнітивної лінгвістики особливо інтенсивно відбувається становлення нової парадигми знань у розвитку композитознавства (О.Г. Васильєва, Л.К. Крайняк, О.С. Кубрякова, Л.І. Плотнікова, М.М. Полюжин, О.О. Селіванова, З.В. Семерикова).

Дієслівне словоскладання в німецькій мові було об'єктом дослідження таких науковців, як Н.М. Аветисян, Т.В. Болотцева, Н.М. Бортнік, М.І. Єгоров, В.О. Зарєчнєва, В І. Каравашкін, проте не проводився системний аналіз дієслівних сполук структурних моделей A+V, S+V, V+V, Z+V із позицій їхнього семантико-когнітивного й прагматичного потенціалу.

Актуальність дослідження визначається важливістю дієслівних композитів для системи сучасної німецької мови та загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних студій на виявлення закономірностей у розвитку й функціонуванні лексичного складу мови та необхідністю комплексного структурно-семантичного, прагматичного й лінгвокогнітивного аналізу об'єкта дослідження, що є важливим для подальшої розробки актуальних проблем німецької лексикології, а також визначення, поглибленого розуміння й тлумачення напрямів розвитку словотвірних процесів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі іноземних мов факультету міжнародних відносин Волинського національного університету імені Лесі Українки в рамках комплексної науково-дослідної теми: „Семантичні, стилістичні та соціолінгвістичні особливості мовних одиниць”, яка розробляється у Волинському національному університеті імені Лесі Українки (тема затверджена вченою радою Волинського державного університету імені Лесі Українки, протокол № 5 від 31 січня 1997 року, державна реєстрація № 0197U004982).

Метою дисертаційного дослідження є виявлення структурно-семантичних особливостей, розкриття прагматичного потенціалу та лінгвокогнітивних властивостей дієслівних композитів структурних моделей A+V, S+V, V+V, Z+V у сучасній німецькій мові.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких основних завдань:

- охарактеризувати особливості дієслівного словоскладання в німецькій мові;

- здійснити класифікацію дієслівних композитів за структурно-генетичним типом та за типом синтаксично-семантичного зв'язку між їх компонентами;

- виділити структурно-семантичні моделі дієслівних композитів і проаналізувати їх лексичне наповнення;

- дослідити вмотивованість лексичного значення дієслівних дериватів;

- описати конотативний макрокомпонент лексичного значення складних дієслів;

- визначити критерії формування оцінного, емотивного та експресивного компонентів конотації дієслівних композитів;

- розкрити взаємозв'язок компонентів конотації складних дієслів;

- здійснити фреймовий аналіз і змоделювати фреймову структуру значення дієслівних композитів.

Об'єктом дослідження виступають дієслівні композити німецької мови з першим ад'єктивним, субстантивним, вербальним і числівниковим компонентами.

Предметом дослідження є структурно-семантичні, прагматичні та лінгвокогнітивні характеристики дієслівних композитів структурних моделей A+V, S+V, V+V, Z+V.

Матеріалом дослідження слугували дані авторитетних лексикографічних джерел, із яких методом суцільної вибірки відібрано дієслівні композити (887 одиниць). Для детального аналізу структури й семантики досліджуваних складних дієслів використано такі словники: Duden. Deutsches Universal Wцrterbuch (DDUW), Duden. Die Deutsche Rechtschreibung (DDR), Duden. Deutsches Universalwцrterbuch [CD-ROM] (DDUW: CD-ROM), Kьpper H. Wцrterbuch der deutschen Umgangssprache (KWddU), Wahrig G. Deutsches Wцrterbuch (WDW). До аналізу залучено приклади із творів художньої літератури німецьких, австрійських та швейцарських авторів XX століття загальним обсягом 3353 cторінки.

Методика дослідження. Для досягнення поставленої мети й розв'язання завдань використано такі методи лінгвістичного аналізу: індуктивний, який визначив напрям дослідження від накопичення мовного матеріалу до його систематизації; метод словникових дефініцій, за допомогою якого здійснювалася вибірка фактичного матеріалу; трансформаційний аналіз, який сприяв класифікації дієслівних композитів за структурно-генетичним типом та за типом синтаксично-семантичного зв'язку між їх компонентами; метод аналізу за безпосередніми складниками, який дав змогу дослідити словотвірну структуру дієслівних композитів, виявити типи твірних компонентів, сконструювати структурні моделі. Поєднання методів словотвірного та семантичного аналізу допомогло встановити словотвірне значення дієслівних композитів; метод компонентного аналізу дав змогу розкласти семантичну структуру на мінімальні значущі одиниці та виявити, чим зумовлене значення складного дієслова, й вивчити семну комбінаторику лексико-семантичних варіантів дієслівних композитів; метод дистрибутивного аналізу сприяв розкриттю ступеня вмотивованості / невмотивованості лексичного значення дієслівних дериватів; поєднання семантичного та концептуального аналізу дало змогу описати досліджувані мовні одиниці з точки зору фреймової репрезентації; метод контекстуального аналізу надав можливість виявити специфіку композитних складників і декодувати прагматичну інформацію; метод кількісного аналізу мовних одиниць уможливив здійснення кількісних підрахунків та об'єктивність опрацювання фактичного матеріалу.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше запропоновано комплексне дослідження дієслівних композитів структурних моделей A+V, S+V, V+V, Z+V крізь призму семасіологічного, ономасіологічного, прагматичного й лінгвокогнітивного підходів, вивчено конотативний макрокомпонент лексичного значення складних дієслів та описано їх фреймову семантику.

Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що в ній розкрито взаємозв'язок семантичного й прагматичного аспектів складного слова, уточнено ступінь мотивації дієслівних композитів у німецькомовній картині світу, визначено місце фреймової семантики досліджуваних вербальних дериватів у словотвірній системі німецької мови, що є внеском у подальший розвиток семасіології та функціональної лексикології.

Практична цінність дослідження випливає з можливості використання його результатів у викладанні теоретичних курсів із лексикології (розділи „Словотвір”, „Словоскладання”, „Лексикографія”, „Лексичне значення слова”), із теорії та практики перекладу (розділ „Переклад складних слів”), теоретичної граматики сучасної німецької мови (розділи „Морфологія”, „Синтаксис”) і стилістики (розділ „Стилістична семасіологія”).

Особистий внесок дисертанта полягає в тому, що в роботі систематизовано принципи класифікації дієслівних композитів за їх структурою, запропоновано комплексний підхід до вивчення семантики об'єкта дослідження, а саме розкрито ступінь умотивованості складних дієслів, описано конотативний макрокомпонент їх лексичного значення та здійснено фреймовий аналіз дієслівних композитних утворень.

На захист виносяться такі основні положення:

1. Дієслівні композити структурних моделей A+V, S+V, V+V, Z+V характеризуються спільністю семантики словотвірного значення.

2. За ступенем умотивованості виділяються три семантичні групи складних дієслів, лексичне значення яких може бути виразно мотивоване, приховано або частково мотивоване та немотивоване. Моносемічні композитні утворення репрезентують будь-яку з трьох семантичних груп. Полісемічні дієслівні композити своїми лексико-семантичними варіантами можуть водночас належати до різних семантичних груп.

3. Конотація як складний динамічний феномен мови й мовлення дає змогу визначити усю сукупність співзначень дієслівних композитів за допомогою оцінного, емотивного, експресивного та функціонально-стилістичного компонентів.

4. До критеріїв формування оцінки дієслівних композитних одиниць належать структурний, семантичний та екстралінгвальний. Двома критеріями формування емотивних сем досліджуваних лексичних одиниць є структурний критерій і критерій наявності оцінки (меліоративної чи пейоративної). Формування експресивності дієслівних дериватів відбувається за допомогою структурного та семантичного критеріїв.

5. Структура й семантика дієслівних композитів здатна експлікувати відношення, які лежать в основі трьох фреймових моделей: предметно-центричної, акціональної та асоціативної.

Апробація результатів роботи. Основні теоретичні положення й результати дослідження відображено в тезах доповідей, повідомленнях на дев'яти міжнародних наукових конференціях: „Україна наукова 2003” (Дніпропетровськ, 2003), „Теоретичні та практичні питання германської філології та навчання іноземним мовам” (Брест, 2004), „Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес” (Чернівці, 2004), „Лінгвістика та лінгводидактика на зламі століть: питання теорії та практики” (Львів, 2004), „Дні науки 2005” (Дніпропетровськ / Бєлгород, 2005), „Новітні обрії розвитку германської та романської філології” (Запоріжжя, 2007), „Взаємодія етнічних і планованих мов у період європейської інтеграції” (Луцьк, 2008), „Актуальні проблеми філології та перекладознавства” (Луцьк, 2008), „Мови та світ: дослідження та викладання” (Кіровоград, 2009); науково-практичному семінарі „Проблеми сучасного перекладознавства” (Луцький інститут розвитку людини університету „Україна”, 2007); на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Волинського національного університету імені Лесі Українки (2002?2009 рр.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено в семи наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях ВАК України, і п'ятьох тезах доповідей на наукових конференціях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та джерел лексикографічного й ілюстративного матеріалу, глосарію лінгвістичних термінів, додатків. Загальний обсяг дисертації разом із бібліографією і додатками складає 355 сторінок, із них - 176 сторінок основного тексту (у тому числі одна діаграма, п'ять рисунків та чотири схеми). Список використаних джерел складається із 374 найменувань теоретичних праць вітчизняних і зарубіжних авторів, у тому числі 125 ? іноземними мовами. Лексикографічні джерела представлені 14 позиціями. Список ілюстративного матеріалу нараховує 16 найменувань.

Додатки складаються з п'яти частин (138 сторінок) та вміщують таблиці, які відображають перелік досліджуваних дієслівних композитів із зазначенням їхньої семантики; перелік і кількість ад'єктивних, субстантивних, вербальних та числівникових компонентів, що беруть участь у структурно-семантичному оформленні складних дієслів; інформацію про морфологічну класифікацію другого (вербального) компонента дієслівних композитів; перелік вербальних компонентів складних дієслів структурних моделей A+V, S+V, V+V, Z+V і кількість утворених із ними дериватів.

дієслово семантичний німецький мова

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, мету та зміст поставлених у дослідженні завдань, визначено його об'єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну значущість, а також практичну цінність результатів дослідження, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, розкрито особистий внесок дисертанта, подано відомості про апробацію отриманих результатів і структуру роботи.

У першому розділі ? „Дієслівні композити в сучасній німецькій мові: теоретичні засади й проблематика” ? викладено теоретичні положення словотворення в сучасній лінгвістиці, визначено обсяг поняття „складне слово” й установлено спільні та диференційні ознаки складних слів і словосполучень, проаналізовано особливості дієслівного словоскладання в німецькій мові, здійснено класифікацію дієслівних композитів за структурно-генетичним типом та за типом синтаксично-семантичного зв'язку між їх компонентами, охарактеризовано дієслово із семантичної й ономасіологічної точок зору, висвітлено мотиви композитотворення.

Німецькі дієслівні композити мають свої характерні ознаки порівняно з іншими видами композитів у німецькій мові. Термін „дієслівний композит” вживаємо в ролі гіперонімного терміна, який позначає складне дієслово незалежно від способу його утворення. Під складним дієсловом (дієслівним композитом) розуміємо лексичне утворення, яке є формально-семантичним та синтаксичним комплексом двох слів, основ чи коренів. Цьому утворенню властива семантична єдність компонентів, номінативна цілісність і смислова завершеність. Його першими структурними компонентами виступають прикметник (A), іменник (S), дієслівна основа (V) або числівник (Z); другим структурним компонентом, відповідно, є дієслово.

Класифікуючи дієслівні композити в сучасній німецькій мові за структурно-генетичним типом, виділено власне складні слова: festbacken, wundtreten; несправжні композити: diffusionsglьhen, seitenspringen, sonnenbaden; зсуви: schulschwдnzen < die Schule schwдnzen, kaffeeklatschen < beim Kaffee klatschen.

На основі синтаксично-семантичного зв'язку між компонентами вербальних дериватів виокремлено означальні складні слова: wettrudern: rudern, aber wie? - um die Wette, kaltwalzen: walzen, aber wie? - ohne Erwдrmung; копулятивні складні слова: spьlbohren, saugbohnern, flieвdrьcken, zuckschlingern; імперативні імена: grьвgott(eln) < Grьв Gott!

З'ясовано, що копулятивні складні слова представлені дієслівними композитами структурної моделі V+V. Серед імперативних імен виділено лише один дієслівний композит, який утворено за допомогою двох формальних прийомів: девербації речення в наказовому способі та суфіксації. Окрему групу становлять зрощення, тобто ті дієслівні композити, які утворено за допомогою суфіксації на базі складного іменника, наприклад: Fuвball > fuвball+er+n, Wallfahrt > wallfahrt+en, Schulmeister > schulmeister+n.

У другому розділі ? „Мовна репрезентація дієслівних композитів” ? описано статус складних дієслів у контексті реформи правопису, виділено структурно-семантичні моделі дієслівних композитів, з'ясовано їх лексичне наповнення, запропоновано морфологічну класифікацію вербальних компонентів дієслівних композитів, установлено ступінь умотивованості лексичного значення складних дієслів структурних моделей A+V, S+V, V+V та Z+V.

Структурне й семантичне моделювання складних дієслів із першим ад'єктивним, субстантивним і дієслівним компонентом, а також компонентом, що виражається числівником, базується на потрійному підході до опису їхньої природи. Його етапами є: 1) виявлення морфологічної структури слів; 2) аналіз лексичного наповнення отриманих моделей; 3) установлення словотвірного значення дієслівних дериватів.

Структурна модель складного слова відображає його граматичну структуру, тобто його склад із точки зору морфологічної будови. Закономірності реалізації структурного сполучення компонентів складних лексем із першим ад'єктивним, субстантивним та дієслівним компонентом, а також компонентом, що маніфестується числівником, знайшли відображення в найпродуктивніших типах моделей.

У корпусі дієслівних композитів сучасної німецької мови виділено такі структурні моделі: 1) прикметник+дієслово (A+V); 2) іменник+дієслово (S+V); 3) дієслово+дієслово (V+V); 4) числівник+дієслово (Z+V). Загальна кількість дієслівних композитів, утворених за вищеназваними структурними моделями, становить 887 одиниць. Найпродуктивнішою є структурна модель A+V.

Кількість дієслівних дериватів, оформлених структурною моделлю A+V, складає 636 одиниць, або 71,7%. Перший компонент складного дієслова актуалізується 79 прикметниковими основами. За здатністю до комбінаторики з другим вербальним компонентом виділено:

1) малопродуктивні ад'єктивні компоненти, які утворюють від 1 до 10 дієслівних композитів, наприклад: bereit - 4; blank - 2; blau - 1; bloв - 5; brach - 2; breit - 9; dicht - 2; dick - 1; dumm - 2; dьnn - 2; feil - 2; fein - 4; fett - 2; flach - 3; flott - 4;

2) середньопродуктивні, які аранжують від 11 до 20 складних дієслів, наприклад: fehl - 12; fern - 13; gleich - 13; schwarz - 16; voll - 20;

3) високопродуктивні, які оформлюють 21 і більше дієслівних композитів, наприклад: fest - 47; frei - 30; hoch - 93; los - 70; nieder - 56; tot - 36.

Друге місце за продуктивністю утворення належить дієслівним композитам структурної моделі S+V. За цією моделлю утворено 208 одиниць, або 23,5%. Першим компонентом вербальних дериватів виступають 113 іменників. Менш продуктивними є структурні моделі V+V (39 одиниць) та Z+V (чотири одиниці), що становить, відповідно, 4,4% і 0,4% усього досліджуваного фактичного матеріалу. У структурно-семантичному оформленні дієслівних композитів моделі V+V беруть участь 36 вербальних основ, які експлікують перший компонент складного дієслова. Щодо структурної моделі дієслівних композитів Z+V, то лише чотири кількісних числівники (null, zwei, drei, vier) представляють перший компонент складних дієслів.

Другим компонентом дієслівних композитів усіх чотирьох досліджуваних структурних моделей є дієслова різноманітної семантики. Їх загальна кількість становить 410 одиниць. В аранжуванні структурних моделей A+V беруть участь 303 дієслова, S+V - 148 дієслів, V+V - 31 дієслово, Z+V - одне дієслово. Найбільш здатними до комбінаторики з ад'єктивними, субстантивними, вербальними та числівниковими компонентами є такі дієслівні основи, як schieвen - 10, schlagen - 10, treten - 10, ziehen - 10, kriegen - 11, laufen - 12, stehen - 12, halten - 14, legen - 14, stellen - 15, gehen - 16, machen - 39.

Диференційовано словотвірні значення дієслівних дериватів на позначення орнативності: erzfrischen, lumineszieren, opaleszieren; інтенсивності: sich kaputtlachen, sich sattsehen, verschlimmbessern; каузативності: heiвlaufen, mьdereiten, totstechen; мутативності: sich bloвdecken, generalьberholen, grunderneuern, zweiteilen; інхоативності: losarbeiten, losbrausen, loslachen. Семи орнативності, інтенсивності, мутативності та інхоативності реалізуються в дієслівних композитах за допомогою перших структурних компонентів. Сема каузальності може експлікуватися як першим, так і другим структурним компонентом:

Сема мутативності наявна в складних дієслів, ад'єктивний компонент яких має системні антоніми, наприклад: hochfahren - niederfahren, krankschreiben - gesundschreiben, losbinden - festbinden. Сему інтенсивності актуалізують здебільшого експресивно забарвлені дієслівні композити. Виявлено, що один і той самий дієслівний дериват може реалізувати кілька сем.

У вивченні складних дієслів до уваги взято внутрішню форму лексичної одиниці, яка визначає структурно-семантичні особливості їхньої словотвірної будови. За ступенем умотивованості виділено три семантичні групи дієслівних композитів, лексичне значення яких є виразно мотивоване, приховано або частково мотивоване та немотивоване.

Типовими прикладами актуалізації дієслівних композитів із прозорою вмотивованістю слугують такі контексти:

Auf der Kuppe glaubte er aus der Tiefe Schritte zu hцren, doch als er stillstand, vernahm er nur sein pochendes Blut […] (E. Claudius);

Er setzte sich hinters Lenkrad, zog den Zьndschlьssel ab, beugte sich unters Armaturenbrett und schloss die Zьndkabel kurz (S. Wolf);

Er lieв sogar einige Male die Peitsche auf den Pferderьcken niederfallen, was sie ebenfalls noch nie bei ihm bemerkt hatte (L. Rinser).

Дієслівні композити з прихованим або частково мотивованим значенням демонструють вищий ступінь семантичного синтезу, ніж деривати попередньої групи. Вони є найвигіднішим об'єктом для вираження прихованого порівняння, що часто приводить до переосмислення та є вдалим підґрунтям для розвитку метафори. У межах цієї семантичної групи інтерес становлять дієслівні композити структурної моделі A+V із першим колористичним компонентом schwarz -„чорний”, наприклад: schwarzhandeln, schwarzschlachten, schwarzschneidern, schwarzwohnen. Ад'єктивний компонент schwarz десемантизується й набуває значення „нелегальний, заборонений”. Дієслівні компоненти зберігають свої денотативні значення.

Окрему семантичну групу складають композитні одиниці з ідіоматизованим значенням, наприклад: blaumachen ? blau „голубий” + machen „робити” = „сачкувати, без причини не працювати”, kaltmachen ? kalt „холодний” + machen „робити” = „когось убити”, hochkochen ? hoch „високий, високо” + kochen „варити” = „ставати відомим”. Жодний із компонентів цього типу слів не належить тому лексико-семантичному полю, якому належить складне дієслово загалом. Це так звані фразеологічні складні дієслова, які не допускають жодних трансформів.

Установлено, що складні дієслова з послідовною полісемією своїми лексико-семантичними варіантами належать до різних семантичних груп дієслівних дериватів за характером мотивації їхнього значення. Виявлено такі закономірності:

? приналежність складного дієслова водночас до семантичної групи з прозорою мотивацією (далі ? група I) та до семантичної групи з частковою чи прихованою мотивацією (далі ? група II), наприклад дієслівний композит bergsteigen у значенні „займатися альпінізмом” репрезентує групу I, а в значенні „колупатися в носі“ належить до групи II;

? приналежність дієслівного композита водночас до групи I і семантичної групи складних дієслів, лексичне значення яких немотивоване (далі ? група III), наприклад композитна лексема festhalten у значенні „тримати міцно” входить до групи I, а в значенні „констатувати” - до групи III;

? приналежність складного дієслова водночас до семантичних груп II та III, наприклад, дієслівний композит wetterleuchten у значенні „миготіти (про зірницю)” репрезентує групу II, а в значенні „зрозуміти, збагнути” належить до групи III.

У третьому розділі ? „Прагматична та лінгвокогнітивна актуалізація дієслівних композитів” ? вивчено конотативний макрокомпонент лексичного значення дієслівних композитів, розкрито взаємозв'язок компонентів конотації складних дієслів, визначено критерії формування оцінного, емотивного та експресивного компонентів конотації дієслівних композитів, проаналізовано їх фреймову семантику, виділено й охарактеризовано фреймові моделі, які експлікуються досліджуваними мовними одиницями.

Конотативний показник є важливою ознакою мовлення й безпосередньо зорієнтований на прагматичну складову комунікації. Усі конотативні значення прагматично навантажені. Конотація фіксує ці навантаження, описуючи характер співвідношень між компонентами значення. У лексичному значенні можна виділити стільки конотацій, скільки прагматичних інтенцій воно виражає. У роботі розглядається конотативний аспект лексичного значення дієслівних композитів як єдність оцінного, емотивного, експресивного та функціонально-стилістичного компонентів, які перебувають у тісному зв'язку.

У процесі дослідження оцінного компонента складних дієслів сучасної німецької мови значний інтерес викликає проблема визначення факторів або критеріїв формування оцінки мовних одиниць. Трьома основними критеріями формування оцінки дієслівних композитних одиниць є структурний, семантичний та екстралінгвальний.

Структурний критерій. Аналіз семантики компонентів складних дієслів показав, що позитивна, негативна чи нейтральна оцінні семи композитних складових частин зазвичай зумовлюють позитивну, негативну або нейтральну оцінні семи в значенні всієї композитної одиниці. Це стосується як переосмислених компонентів, так і компонентів, які вжито в прямому значенні.

Ад'єктивний компонент schwarz - „чорний” дієслівних композитів schwarzarbeiten - „працювати нелегалом”, schwarzbrennen - „нелегально займатися виробництвом спиртогорілчаних напоїв”, schwarzfahren - „їхати зайцем”, schwarzhцren - „користуватися радіоточкою, не сплачуючи за неї” набуває семи негативної оцінки, оскільки цей прикметник має в українській, німецькій, російській, англійській та французькій мовах символічне оцінне значення чогось поганого, нечистого, нелегального. Дієслівні деривати отримують настільки яскраво виражену узуальну сему пейоративної оцінки, що навряд чи можлива оказіональна заміна знака „-” на знак „+” або його нейтралізація.

Сему меліоративної оцінки актуалізують такі лексичні одиниці: feinbearbeiten - „гарно обробити”, feinmessen - „точно виміряти”, liebдugeln - „бути люб'язним”, rechtschreiben - „правильно написати”, wertschдtzen - „цінувати, поважати”. Ад'єктивні компоненти цих складних дієслів (fein - „точний; ніжний”, lieb - „милий”, recht - „правильний”, wert - „цінний, вартий”) є, так би мовити, „позитивно забарвленими” й надають меліоративної оцінки цілому дієслівному утворенню.

Семантичний критерій є найважливішим показником під час визначення оцінки композитної одиниці. Він стосується ідіоматизованих складних дієслів. Більшість структурних компонентів, які репрезентують дієслівний композит, мають нейтральну оцінку. Лише за допомогою семантичної взаємодії цих компонентів у складі композитної одиниці можна з'ясувати, якою оцінкою вона буде наділена. Проаналізувавши дієслівні композити heimzahlen - „помститися” та sich gesundstoвen - „розбагатіти нечесним шляхом”, з'ясовано, що cубстантивний компонент das Heim - „домівка, притулок” й ад'єктивний компонент gesund - „здоровий” і вербальні компоненти zahlen - „платити” та sich stoвen - „штовхатися” мають нейтральну оцінку. Синтез cтруктурних компонентів у складі композитної одиниці надав їй зовсім іншого оцінного пейоративного забарвлення.

Екстралінгвальний критерій передбачає кілька джерел оцінної семи в дієслівних композитах з утраченою або непрозорою внутрішньою формою. Поява позитивних, негативних чи нейтральних сем зумовлена змістом позамовного явища: звичаю, традиції, легенди, міфу, казки тощо. Доволі часто в основі оцінної номінації лежить біблійний сюжет або історичний факт. Наприклад, складне дієслово gleichschalten - „насаджувати насильно пануючу ідеологію” (за часів націонал-соціалізму) володіє яскраво вираженою пейоративною оцінкою, адже відомо, якою була реакція народу, коли Гітлер та його влада знищували все, що суперечило їхнім поглядам.

Установлено, що пейоративні емосеми значно переважають меліоративні. Це зумовлюється позамовними факторами, а саме відносно більшим „різноманіттям“ негативних емоційних станів і дій людини, аніж позитивних. Виділено такі два основних критерії формування емотивних сем: структурний критерій та критерій наявності меліоративної чи пейоративної оцінки в складних дієслів.

Структурний критерій відіграє не таку значну роль у формуванні емотивності дієслівних композитних одиниць, ніж під час виникнення їх оцінної семи. Проте низка компонентів складного дієслова, які мають певну узуальну емосему, передають її композиту в конотативний макрокомпонент його лексичного значення. Так, емосема грубого тону лексичної одиниці „der After”, що має відповідну позначку в словнику (KWddU, 21), передається усьому дієслівному композиту aftersдuseln (gr.) - (грубо) „випускати гази”.

Критерій наявності оцінки (меліоративної чи пейоративної) у складних дієслів набуває важливого значення у формуванні їх емотивності. Емотивність існує невіддільно від процесу оцінювання, адже інваріантами конкретних емоцій виступають оцінки. Представлена вище шкала емосем (див. схему 3.1) ґрунтується на поділі емоцій на позитивні й негативні. Відповідно до цього факту, дієслівні композити з позитивною оцінкою можуть мати також емосему ласкавого тону, а складні дієслова з негативною оцінною семою в ролі свого емотивного компонента мають гаму пейоративних сем. Так, дієслівний композит із негативною оцінкою sich festsaufen (gr.) - (грубо) „пити, доти дна не буде видно” має ще й пейоративну емосему грубого тону.

Експресивність як системне явище виступає в ролі компонента конотації дієслівних композитів та є, зазвичай, узуально закріпленою. Однак у поодиноких випадках маніфестація експресивності досліджуваних лексичних одиниць відбувається в процесі мовлення. Виділено такі два основних критерії формування експресивності дієслівних композитів: структурний критерій (критерій компонентного складу) та семантичний критерій.

Як і під час формування емотивності дієслівних композитів, критерій компонентного складу відіграє незначну роль у формуванні експресивності досліджуваних мовних одиниць. З'ясовано, що критерій компонентного складу комбінується переважно із семантичним. Це явище простежується на прикладі структурної моделі дієслівних композитів V+V. Майже всі складні дієслова зазначеної структурної моделі, окрім технічних термінів, є експресивно забарвлені.

Семантичний критерій є найважливішим критерієм формування експресивності дієслівних композитів. Поява семи експресивності часто пов'язана з образністю, в основі якої лежить гіперболічна інтенсифікація якоїсь ознаки, якості, дії або стану людини чи тварини:

Sie hatten sich ьber das Vehikel bald kranklachen wollen, als unvermutet aus dem Fahrzeug eine weibliche Stimme fragte: „Wird's lange dauern, bis mein Mann kommt?” (E. Claudius).

Складне дієслово schцnmachen - „служити (про собаку)“ набуває в наступному контексті експресивного забарвлення та семи зневажливого тону, оскільки семантичним підметом виступає не тварина (собака), а людина:

Vor dir muss ich nicht schцnmachen und mir Moralpredigt anhцren […] (S. Wolf).

Інколи експресивність дієслівного композита викликана антонімічними за своїм значенням компонентами складного слова. Наприклад, дієслівний композит структурної моделі V+V verschlimmbessern - „перестаратися”. До його складу входять два вербальні компоненти verschlimm(ern) - „погіршувати” та bessern - „покращувати”, які є протилежними за своїм значенням. Комбінація контекстуальних антонімічних компонентів у складі дієслівного композита створює незвичні смислові відношення, завдяки чому слово набуває експресивного відтінку та емосеми іронії.

Новий підхід до аналізу дієслівних композитів є логічним продовженням існуючих досліджень окремих аспектів цього мовного явища й зумовлений тим, що вивчення зазначеного пласту лексики не може бути обмеженим лише зверненням до її семантичного аспекту в класичному розумінні, але й необхідним є висвітлення низки властивостей, пов'язаних зі з'ясуванням як мовної, так і позамовної інформації, на фоні якої за допомогою фреймового моделювання профілюється значення складних дієслів, що дасть змогу показати когнітивні механізми формування семантики цих дериватів у сучасній німецькій мові. Для здійснення фреймового аналізу дієслівних композитів у сучасній німецькій мові використано запропоновану С.А. Жаботинською систему типових фреймових структур, компоненти яких трактуються як понятійні сутності, об'єктивовані в категоріальних значеннях частин мови. Досліджувані дієслівні деривати співвідносяться з трьома фреймовими моделями: предметно-центричною, акціональною та асоціативною.

Предметно-центрична фреймова модель актуалізується дієслівними композитами темпоральної, локативної, квалітативної й квантитативної семантики всіх чотирьох досліджуваних структурних моделей. Експлікація слотів, які характеризують суб'єкт / об'єкт за кількісним, якісним, буттєвим, локативним, темпоральним й оцінним параметрами, здійснюється за допомогою перших структурних компонентів складних дієслів, наприклад:

а) кількісні характеристики об'єкта: dreiteilen - „ділити на три” (ДЕЩО ділиться на СТІЛЬКИ три);

б) оцінні та якісні характеристики суб'єкта: dummschwдtzen, dummsьlzen - „нести, плести дурне, пусте” (ДЕХТО плете ТАКЕ дурне, пусте), singreden - „говорити, неначе співаючи” (ДЕХТО говорить ТАК, ніби співає);

в) характеристики суб'єкта за способом дії: rьckenschwimmen - „плавати на спині”(ДЕХТО плаває ТАК на спині), querlesen - „читати по діагоналі” (ДЕХТО читає ТАК по діагоналі);

г) локативні характеристики суб'єкта: seiltanzen - „танцювати на канаті” (ДЕХТО танцює ТУТ на канаті), hausschlachten - „колоти (свиней, худобу) вдома” (ДЕХТО коле ТУТ удома);

ґ) темпоральні характеристики суб'єкта: kaffeeklatschen - „вести розмови під час кавування” (ДЕХТО веде розмови КОЛИ під час кавування), mittagsmahlen - „приймати трапезу в обідню пору” (ДЕХТО приймає трапезу КОЛИ в обідню пору.

Проведений аналіз фреймової семантики дієслівних композитів засвідчує, що, експлікуючись у процесі мовлення, cлоти предметно-центричної фреймової моделі найчастіше характеризують суб'єкт за способом дії.

Акціональну фреймову модель репрезентують переважно дієслівні композити каузально-консекутивної семантики структурних моделей A+V та S+V. Структуру цього типу фрейму можна представити у вигляді вершинних, обов'язкових компонентів (вершин) і термінальних, факультативних компонентів (терміналів). До вершинних компонентів належать виконавець дії (агенс) та над ким (чим) виконується дія (паціенс), із якої причини виконується дія (причина) й результат проведеної роботи (результатив). Термінали заповнюються такою інформацією: за допомогою чого виконується дія (інструмент) і коли та як довго виконується дія (темпоральна ознака й ретроспекція).

Три вершинні компоненти (агенс, паціенс, результатив) мають мовне вираження, вершинний компонент „причина” присутній у семантиці дієслівних композитів, які репрезентують цей тип фреймової моделі. Проаналізувавши семантичне наповнення вершинних та термінальних компонентів акціональної фреймової моделі, яка актуалізується каузально-консекутивними дієслівними композитами, побудувано фрейми окремих досліджуваних дериватів. Простежимо розгортання цієї фреймової моделі на прикладі дієслівного композита groвziehen - „виростити, вигодувати”.

Як видно з цієї схеми, не всі слоти отримали вербальне вираження. Слот КОЛИ імпліцитно присутній в ад'єктивному компоненті groв дієслівного композита. Агенс (батьки; фермер), здійснюючи вплив на паціенса (дитину; молодняк), для досягнення бажаного результату (аби паціенс виріс) потребує певного часу.

Асоціативна фреймова модель актуалізується дієслівними композитами чотирьох досліджуваних структурних моделей. Формальна структура складного дієслова відображає результати процесу метафоричного осмислення дійсності. Міжпредметні зв'язки подібності в корпусі дієслівних дериватів сучасної німецької мови можна представити так: ДЕЩО / ДЕХТО (референт) діє як ДЕЩО / ДЕХТО (корелят). Слот ДЕЩО / ДЕХТО (корелят) присутній імпліцитно в семантиці складного дієслова, тобто не має вербального вираження. Він зумовлюється позамовними чинниками. Асоціативна фреймова модель експлікується, наприклад, такими дієслівними композитами, як zдhnefletschen - „зробити попереджувальний жест, знак (порівнюється з оскалом собаки)” (ДЕХТО робить попереджувальний знак, як ДЕХТО: собака), vor der Frau strammstehen - „стояти ?струнко' перед дружиною” (ДЕХТО поводить себе, як ДЕХТО: солдат у війську).

У поодиноких випадках указівка на джерело-корелят міститься в семантиці структурних компонентів дієслівних композитів. Наявність зооморфізмів die Katze „кішка” в структурі складного дієслова katzbuckeln та der Affe „мавпа” у вербальному компоненті десубстантивного походження дffen дієслівного композита hohnдffen дають змогу асоціювати дії та стани людини з поведінкою відповідних тварин, наприклад: hohnдffen - „наслідувати глузливим чином” (ДЕХТО наслідує, як ДЕХТО: мавпа), katzbuckeln - „вигинати спину перед кимось” (ДЕХТО вигинає спину, як ДЕХТО: кішка).

У висновках узагальнено результати виконаного дослідження, запропоновано можливі перспективи подальших студій з обраної проблематики.

Дослідження є спробою підійти до вивчення семантичної структури складних дієслів сучасної німецької мови з позицій системного підходу. Врахування динаміки словотвірних процесів у поєднанні з лінгвокогнітивними методами інтроспекції дали змогу одержати нові спостереження про процес і результат генерування досліджуваних мовних одиниць.

За даними авторитетних лексикографічних джерел зафіксовано 887 дієслівних композитів із першим ад'єктивним, субстантивним, вербальним і числівниковим компонентами. Складні дієслова сучасної німецької мови представлені чотирма структурними моделями A+V, S+V, V+V та Z+V. Найпродуктивнішою є структурна модель дієслівних композитів A+V, за якою утворено 636 одиниць, що становить 71,7% усього досліджуваного фактичного матеріалу. Структурна модель S+V репрезентована 208 композитними утвореннями, що складає 23,5%. Найменш продуктивними є структурні моделі V+V (39 одиниць) та Z+V (чотири одиниці), що становить, відповідно, 4,4% та 0,4%.

Установлено, що за структурно-генетичним типом можна виокремити: власне складні слова, несправжні композити та зсуви. За типом синтаксично-семантичного зв'язку між компонентами дієслівних композитів ідентифіковано імперативні імена, означальні й копулятивні складні слова. Окрему групу становлять зрощення.

Дієслівні композити є неоднорідними з точки зору типу та ступеня їхньої вмотивованості. За ступенем умотивованості виділено три семантичні групи складних дієслів, лексичне значення яких виразно мотивоване, приховано або частково мотивоване та немотивоване. Семантичний аналіз складних дієслів дав змогу ідентифікувати моносемічні й полісемічні структури. Моносемічні представляють будь-яку з трьох семантичних груп. Дієслівні композити з послідовною полісемією своїми лексико-семантичними варіантами належать водночас до різних семантичних груп.

Складні дієслова характеризуються спільністю семантики словотвірного значення, хоча ця гіпотеза не є релевантною для немотивованих мовних одиниць. Диференційовано словотвірні значення дієслівних дериватів на позначення орнативності, інтенсивності, каузативності, мутативності та інхоативності. З'ясовано, що один і той самий дієслівний композит може реалізувати кілька сем.

У дисертації конотацію визначено як системне явище, проте не заперечується, що досліджувані дієслівні утворення можуть набувати різноманітних конотацій у процесі мовлення. До конотативного макрокомпонента входять оцінний, емотивний, експресивний і функціонально-стилістичний компоненти, які є ієрархічно організованим цілим та надають дієслівним композитам семантичної завершеності, що сприяє правильному декодуванню позначуваної ними інформації.

Аналіз показав, що оцінний, емотивний та експресивний компоненти конотації можуть мати як системний (узуальний), так і оказіональний характер. Індикаторами й інтенсифікаторами оцінної конотації є контекстні чинники. Емотивний компонент конотації реалізує почуття, відчуття, настрій, переживання людини. Виділено п'ять емосем: емосеми ласкавого, жартівливого, іронічного, зневажливого та грубого тону. Найпоширенішими в конотативному макрокомпоненті значення складних дієслів є емосеми зневажливого й грубого тону. Експресивність у сфері композитології визначено як інтенсивну виразність. До реєстру почуттів відношень як маркерів експресивності відносимо зневагу, осуд, схвалення, наказ, захоплення, здивування й інші. Сема експресивності рідко трапляється в книжних одиницях. Вона, зазвичай, входить до конотації літературно-розмовних і нелітературно-розмовних (сленгових, жаргонних) дієслівних композитів.

Конотативний макрокомпонент лексичного значення дієслівних композитів реалізує єдність двох, трьох та подекуди й чотирьох його компонентів, які є взаємопов'язаними й у низці випадків узаємозалежними. Найтісніший зв'язок простежується між оцінним та емотивним компонентами, найбільш протиставленим іншим компонентам виступає функціонально-стилістичний.

Використання лінгвокогнітивної методології відкриває перспективи поглиблення аналізу семантики дериватів. Концептуальний аналіз є логічним продовженням традиційного семантичного аналізу. Фреймова семантика - один із найперспективніших методів дослідження співвідношення семантичного простору мови й структур знань, які стоять за певними лексичними одиницями. Семантико-концептуальний аналіз дієслівних композитів дав змогу змоделювати структуру знань у вигляді фрейму. Проаналізовані дієслівні композити співвідносяться з трьома фреймовими моделями ? предметно-центричною, акціональною та асоціативною.

Одержані результати не вичерпують проблематики, висвітленої в роботі. Перспективним уважається розширення рамок дослідження за рахунок розроблення комплексних методів вивчення семантичної структури слова та характеру взаємовідношень між їх лексико-семантичними варіантами. Предметом подальших студій може бути вивчення механізмів формування й розвитку складними дієсловами метафоричних значень, а також функціонування дієслівних композитів сучасної німецької мови в газетно-публіцистичному стилі. Певну наукову цінність убачаємо також у вивченні комунікативно-когнітивної спрямованості дієслівної номінації, тобто в якій ролі мислиться результат номінації як одиниця дискурсу.

Генетична спорідненість германських мов, зокрема німецької й англійської, їх постійна взаємодія зумовили наявність спільних тенденцій розвитку мовних систем, що виявляється і на рівні словотворення. Існування великої кількості композитів у німецькій мові, інтенсивність цього способу для утворення нових слів відкривають перспективи подальших досліджень композитної системи німецької та англійської мов у зіставному аспекті.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях автора

1. Смоляр Н.П. Семасіологічні та ономасіологічні аспекти ад'єктивно-вербальних композитів у німецькій мові як одного із засобів вираження каузальної семантики / Н.П. Смоляр // Наук. вісн. ВДУ ім. Лесі Українки: Філол. науки. - Луцьк: РВВ „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2003. - № 8. - С. 201-206.