Мовленнєві акти з порушенням умови щирості у сучасному німецькомовному дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н. КАРАЗІНА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Мовленнєві акти з порушенням умови щирості у сучасному німецькомовному дискурсі

БАБИЧ ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА

Харків - 2010

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У центрі уваги реферованої дисертації - проблема умови щирості мовленнєвих актів (далі - МА) і комунікативні механізми функціонування МА з порушенням цієї умови у німецькомовному діалогічному дискурсі.

Лінгвістична прагматика, що належить до функціональної парадигми мовознавства, багато уваги приділяла умовам успішності, розглядаючи їх роль у реалізації МА як прагматичних пресупозицій або конститутивних правил (A. Kasher; Р. Leonardi; Е. Rolf), як основи для іллокутивних типів (Г.В. Ейгер; Р.В. Шиленко; G. Gabriel; D. Holdcroft; L. Huth; J. Meibauer) і непрямої реалізації МА (О.В. Падучева; А. Burkhardt; І. Rosengren; D. Wunderlich). Окреслено коло проблем, пов'язаних з можливим порушенням умов успішності (Дж.Р. Серль; P. Auer; Е. Rolf) і, зокрема, умови щирості (E. Eggs; G. Falkenberg; E. Lapp; U. Maas; І. Rosengren). Однак лінгвопрагматичні та дискурсивні особливості реалізації МА з порушенням умови щирості потребують подальшого дослідження.

У суміжних дисциплінах та інших парадигмах лінгвістики релевантні проблеми розглядаються в термінах `нещирість', `брехня', `уведення в оману', `маніпуляція', `удавання' тощо. Вивчається концептуальний простір брехні на матеріалі різних мов (Н.Д. Арутюнова; В.О. Лукін; О.Г. Піроженко; О.І. Потапова; С.Г. Преловська), виявляються когнітивні механізми реалізації брехні в дискурсі (О.І. Морозова; Н.М. Панченко), розглядаються мовленнєві прояви брехні (Н.А. Моцун; М.-М.О. Рибалко; В.І. Шаховський; І.Ф. Янушкевич; W. Abraham; К. Adams; P.-P. Kцnig; A. Reboul; A. Stedje), встановлюються лінгвокультурні особливості брехні (Є.М. Верещагін; А. Вежбицька).

Численні дослідження стосуються і мовних аспектів маніпуляції як дискурсивної стратегії, пов'язаної з введенням в оману адресата у розмовному (О.В. Денисюк; О.Г. Поспєлова; І.В. Решетарова; І.Ю. Шкіцька), політичному (Л.Ю. Іванов; Ю.М. Іванова; Г.А. Копніна; М.Ю. Кочкін; О.І. Шейгал), мас-медійному (О.Н. Бикова; О.В. Дмитрук; О.С. Домовець; Ю.К. Пiрогова), економічному (Р.Є. Пилипенко) дискурсах. Окремі дослідження присвячені мовним проявам лестощів (В.В. Леонт'єв) і удавання (С. Деннінгхаус; Дж. Остін).

Розвиток прагмалінгвістики на сучасному етапі характеризується акцентуванням когнітивістського вектора досліджень мовленнєвої взаємодії (Л.Р. Безугла; І.П. Сусов; І.С. Шевченко; R. Carston; G. Preyer). У центрі уваги опиняються такі аспекти прагматики, що пов'язані з когнітивною діяльністю комунікантів - інтенцією, дискурсивними стратегіями, умовами успішності МА.

Новий когнітивно-прагматичний підхід до МА, що базується на розумінні МА як мовленнєво-мисленнєвого утворення і концентрується на аналізі його реалізації в дискурсі (В.В. Козловський; Л.М. Мінкін; М.М. Полюжин; R. Kopytko), дозволяє наблизитися до вирішення проблеми порушення умови щирості. Такий підхід передбачає “парасольковий“ характер нещирості відносно брехні, маніпуляції, удавання тощо (Н.Д. Арутюнова; О.М. Вольф; С. Деннінгхаус; І.Б. Шатуновський; G. Falkenberg; Е. Lapp; D. Wunderlich) і зумовлює виділення нещирого дискурса як когнітивно-комунікативного феномену, що ґрунтується на свідомому спотворенні комунікантом своєї інтенції (С.М. Плотникова; А.М. Приходько).

Наше дослідження МА з порушенням умови щирості в рамках когнітивно-комунікативної парадигми лінгвістики передбачає їх розгляд як таких МА, які пов'язані з когнітивними параметрами мовленнєвоактової реалізації - умовами успішності й інтенцією мовця.

Актуальність роботи визначається когнітивно-комунікативною спрямованістю дослідження, що відповідає новітній парадигмі лінгвістики, розповсюдженістю МА з порушенням умови щирості у німецькомовному дискурсі, а також важливою соціально-культурною роллю вербальних проявів нещирості в комунікації. Обраний підхід робить внесок у вирішення наукової проблеми мовленнєвої реалізації нещирості у сучасному німецькомовному діалогічному дискурсі, що стосується різних аспектів взаємозв'язку мови й мовлення, ментальних і комунікативних компонентів мовленнєвої діяльності.

Зв'язок роботи з науковими планами. Тема дисертації відповідає профілю наукових досліджень, що проводяться на факультеті іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна в межах тем ”Системний опис і методика навчання іншомовної мовленнєвої діяльності”, номер державної реєстрації 0100U003310, і ”Когнітивні й комунікативні проблеми дискурсу та навчання іноземних мов”, номер державної реєстрації 0106U002233.

Об'єкт дослідження - МА з порушенням умови щирості у сучасному німецькомовному діалогічному дискурсі.

Предмет дослідження - когнітивно-прагматичні характеристики МА з порушенням умови щирості, які реалізуються у сучасному німецькомовному діалогічному дискурсі. Вибір діалогічного дискурсу зумовлений інтерактивним характером МА, реалізація яких безпосередньо залежить від взаємодії мовця й адресата.

Мета дослідження полягає у виявленні когнітивно-комунікативної природи МА з порушенням умови щирості і встановленні їх лінгвопрагматичних - іллокутивних, перлокутивних і дискурсивно-стратегічних - особливостей у сучасному німецькомовному діалогічному дискурсі.

У відповідності з поставленою метою в роботі вирішуються такі завдання:

уточнити теоретичні засади дослідження МА з порушенням умови щирості;

визначити когнітивно-прагматичні властивості МА при порушенні умови щирості;

встановити когнітивно-прагматичний статус нещирого дискурсу;

з'ясувати характерні властивості і прагмасемантичні різновиди МА з порушенням умови щирості у німецькомовному діалогічному дискурсі;

виявити вербальні й невербальні сигнали нещирості мовця у німецькомовному діалогічному дискурсі;

визначити основні типи й лінгвопрагматичні характеристики вербальних реакцій адресата на МА з порушенням умови щирості;

виявити роль МА з порушенням умови щирості в реалізації стратегій дискурсу.

Матеріал дослідження склав корпус з 1170 дискурсивних фрагментів, що містять МА з порушенням умови щирості, зібраних методом суцільної вибірки з творів сучасної художньої літератури Німеччини, Австрії та Швейцарії загальним обсягом близько 9000 сторінок і 900 фрагментів із сучасних німецьких серіалів ”Unter uns”, ”Gute Zeiten, schlechte Zeiten” (RTL, 2005-2006 рр.) загальним обсягом близько 300 годин звучання.

Методологічною базою роботи служать принципи когнітивної прагмалінгвістики, яка об'єднує два взаємно пов'язаних вектора дослідження проблем використання мови - когнітивний і акціональний (І.П. Сусов), що базуються на функціональній парадигмі лінгвістики, та положення про діяльнісний характер мови й мовленнєво-комунікативну сутність дискурсу.

У роботі застосовується комплекс дослідницьких методів, серед яких основними є: методи контекстуального й інтенційного аналізу (для виявлення комунікативної інтенції мовця); метод актомовленнєвого аналізу (для встановлення іллокутивних типів МА з порушенням умови щирості); методи пресупозиційного аналізу та аналізу дискурсивних імплікатур (для встановлення особливостей реалізації імпліцитних МА з порушенням умови щирості й реакцій на них); метод аналізу діалогу (для встановлення типів таких реакцій); метод аналізу дискурсивних стратегій (для виявлення особливостей реалізації стратегій уведення в оману).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в межах когнітивної прагмалінгвістики встановлені іллокутивні, перлокутивні та дискурсивно-стратегічні особливості реалізації МА з порушенням умови щирості у німецькомовному діалогічному дискурсі та схарактеризовані когнітивно-прагмалінгвістичні властивості нещирого дискурсу.

Наукова новизна може бути узагальнена у таких положеннях, що виносяться на захист:

1. МА, який реалізується з порушенням умови щирості та прихованою перлокуцією введення в оману, визначається як нещирий. Порушення умови щирості з когнітивної точки зору характеризується протиріччям між дійсною і вираженою інтенціями мовця, де дійсну інтенцію мовець приховує, а фальсифіковану - намагається донести до адресата.

Нещирість - це мисленнєво-комунікативний стан фальсифікації мовцем своєї інтенції, результатом якої є невідповідність дійсної й вираженої інтенції, яка відображається в МА як порушення їхньої умови щирості. До нещирої реалізації здатні експліцитні та імпліцитні МА різних іллокутивних типів: асертиви, квеситиви, директиви, комісиви й експресиви.

2. Сферою реалізації МА з порушенням умови щирості є нещирий дискурс - мисленнєво-комунікативна діяльність, що ґрунтується на фальсифікації мовцем своєї інтенції. Нещирий дискурс характеризується специфічною організацією, де провідну роль відіграють нещирі МА - його мінімальні одиниці, та реалізовані ними дискурсивні стратегії введення в оману.

3. Вербальні сигнали нещирості мовця у німецькомовному дискурсі поділяються на змістові (суперечливість змісту, надмірна деталізованість, відсутність подробиць, ухилення від відповіді, ”обмовки”) і формальні: лексичні (нетипова для мовця лексика, неадекватність тональності висловлення), морфологічні (невизначені займенники і прислівники, частки, форми умовного способу дієслова і найвищого ступеня порівняння прикметника), синтаксичні (повтори, протиставлення, однослівні перепитування, парцеляція, неадекватність синтаксису), стилістичні (вживання фігур, зазвичай не властивих мовцеві) і прагматичні (специфічні супутні МА).

4. Невербальні сигнали нещирості мовця у німецькомовному дискурсі виконують дві функції: автономного вираження смислу (використання мовцем конвенційних жестів для приховування своєї нещирості) і супроводу вербальної частини нещирого МА (кінесичні, проксемічні та просодичні сигнали).

5. Вербальні реакції адресата на нещирий МА у німецькомовному дискурсі охоплюють п'ять типів: позитивна реакція (адресат не розпізнає нещирість); негативна реакція (адресат розпізнає нещирість мовця і повідомляє йому про це); відстрочена реакція (адресат ставить уточнюючі питання); ухильна реакція (адресат розпізнає нещирість, але ухиляється від реакції); реакція зустрічної ініціативи (адресат, зі свого боку, є нещирим). Специфіку мовного оформлення демонструють тільки негативні реакції (у тому числі відстрочені), що включають реакції на пропозицію, іллокуцію і перлокуцію нещирого МА, який в цьому випадку є невдалим, тому що мовцю не вдається ввести адресата в оману.

6. Реакції на пропозицію нещирих МА становлять: виправлення мовця; спонукання не фальсифікувати стан справ; заперечення стану справ; вказівка на суперечливість стану справ або на факти, що його спростовують; на те, що адресат не вірить в істинність стану справ; на те, що цей стан не відповідає дійсності; емоційна оцінка стану справ як неможливого.

Реакції на іллокуцію являють собою МА обвинувачення в брехні та поширюються на всі іллокутивні типи нещирих МА.

Реакції на перлокуцію стосуються невдалої перлокутивної спроби мовця і включають відповідні перлокутивні дієслова німецької мови.

7. За допомогою нещирих МА у нещирому дискурсі мовець реалізує взаємно пов'язані стратегії введення в оману: маніпуляції, вуалювання, запобігання небажаних наслідків, підігравання, урахування слухачів, неповного приховування й умовчання.

Проведене дослідження має теоретичне значення для розвитку когнітивно-прагматичного напряму в лінгвістиці. Отримані результати є внеском у когнітивну прагмалінгвістику (визначення інтенційних особливостей МА з порушенням умови щирості), комунікативну прагмалінгвістику (встановлення їх іллокутивних і перлокутивних властивостей), теорію діалогу (виявлення типів вербальних реакцій на ці МА), дискурсологію (виявлення характеру реалізації стратегій уведення в оману в нещирому дискурсі).

Практична цінність отриманих результатів і висновків обумовлена можливістю їхнього застосування у викладанні курсів теоретичної граматики (розділ „Прагматика речення”) і стилістики (розділ „Стилістичний синтаксис”) німецької мови, актуальних проблем лінгвістики (розділ „Прагмалінгвістика”), спецкурсах з когнітивної лінгвістики, загального мовознавства, дискурсології, психолінгвістики, а також у наукових дослідженнях студентів і аспірантів.

Апробація результатів дослідження здійснена на 10 наукових конференціях: шести міжнародних (VI Міжнародна наукова конференція германістів „Sprachkompetenz, Kreativitдt und aktuelle Probleme des Fremdsprachenunterrichts“ (Харків, 1998); Міжнародна наукова конференція „Единство системного и функционального анализа языковых единиц“ (Бєлгород, 1999); Треті Каразінські читання: методика і лінгвістика - на шляху до інтеграції (Харків, 2003); Міжнародна науково-методична конференція „Ювілейні Четверті Каразінські читання, присвячені 200-річчю Харківського національного університету: „Людина. Мова. Комунікація” (Харків, 2004); XI Міжнародна науково-практична конференція Асоціації українських германістів „Мотивація, кваліфікація, якість: питання теорії і практики” (Харків, 2004); VI Міжнародна наукова конференція „Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація” (Харків, 2007)), трьох всеукраїнських (Третя всеукраїнська конференція „Нові підходи до філології у вищій школі“ (Мелітополь, 1996); VII Всеукраїнська наукова конференція „Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація” (Харків, 2008); VIII Всеукраїнська наукова конференція „Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація” (Харків, 2009)) та міжвузівській науковій конференції „Актуальні питання лінгвістики та методики викладання іноземних мов” (Харків, 1997).

Результати дисертаційного дослідження були обговорені на засіданнях кафедри німецької філології і перекладу, лінгвістичних семінарах факультету іноземних мов Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, а також на наукових семінарах мовного центру університету ім. Фрідріха-Олександра Ерланген-Нюрнберг (ФРН, грудень 1997, лютий 2003).

Публікації. Основні положення дисертації відображені у 17-ти публікаціях автора, у тому числі у 7-ми статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України, та тезах 10-ти конференцій. Одна стаття виконана у співавторстві. Особистий внесок автора в роботу [Безуглая, Бабич 2003] полягає в аналізі базових теоретичних робіт, які були використані в статті, і в аналізі ілюстративного матеріалу.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів з висновками, загальних висновків, додатків (15 таблиць), списків наукових (310 позицій), лексикографічних джерел (8 позицій) та джерел ілюстративного матеріалу (62 позиції). Загальний обсяг роботи - 232 сторінки, обсяг основного тексту - 183 сторінки. Для ілюстрації положень дисертації в тексті роботи наведено 6 таблиць, 5 рисунків і 167 дискурсивних фрагментів з корпусу дослідження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

мовленнєвий акт комунікативний діалогічний

У 1-му розділі „Теоретичні засади дослідження мовленнєвих актів з порушенням умови щирості” розкривається теоретико-методологічна база дослідження і пояснюється його термінологічний апарат.

Аналіз виконується в руслі сучасної когнітивістської концепції лінгвістичної прагматики, яка об'єднує діяльнісний і когнітивний аспекти комунікативної поведінки суб'єкта спілкування і трактує МА як мовленнєво-мисленнєвий, розглядаючи його у комунікативному середовищі, в дискурсі (Л.М. Мінкін; І.П. Сусов, Л.Р. Безугла; І.С. Шевченко).

У роботі розмежовується успішність / неуспішність (gelungen / misslungen) і вдалість / невдалість (erfolgreich / unerfolgreich) МА в комунікації (D. Wunderlich). Вдалим МА є тоді, коли мовець справив передбачуваний мовленнєвий вплив на адресата, тобто здійснив перлокутивний акт. Успішним МА є тоді, коли виконані умови його успішності (felicity / happiness rules / conditions) - такі умови, які необхідні й достатні для того, щоб вимовлення висловлення було реалізацією акта певного іллокутивного типу. Серед виділених Дж. Серлем п'яти умов успішності особливу увагу привертає умова щирості, що визначає, яка пропозиційна установка виражається мовцем при реалізації того чи іншого типу МА і стосується особливого когнітивного стану мовця в момент реалізації МА - інтенції.

Під пропозиційною установкою розуміється ставлення мовця до пропозиційного змісту, що виражається відповідним інтенціональним дієсловом: епістемічне (wissen, annehmen, bezweifeln), докзастичне (glauben, ьberzeugt sein), волітивне (wьnschen, wollen, beabsichtigen), евалюативне (schlecht finden, fьr gut halten), емотивне (bewundern, erfreut sein) тощо (Н.Д. Арутюнова; І.Б. Шатуновський; A. Koerfer; P. Polenz).

МА з порушенням умови щирості й прихованою перлокутивною метою ввести адресата в оману визначається як нещирий МА. Якщо мовець здійснив передбачуваний мовленнєвий вплив на адресата, тобто здійснив перлокутивний акт уведення в оману, нещирий МА є вдалим. Якщо ж адресат розпізнав перлокутивну мету мовця ввести його в оману, нещирий МА є невдалим.

Аналіз основних напрямів наукових досліджень різних форм цілеспрямованого спотворення дійсності суб'єктом комунікації (введення в оману, брехня, обман, маніпуляція тощо) показує, що інтегративним терміном для них виступає `нещирість'.

Нещирість - це мисленнєво-комунікативний стан фальсифікації мовцем своєї інтенції, результатом якої є невідповідність дійсної і вираженої інтенції, що відображається в МА як порушення умови їх щирості. Під інтенцією або інтенціональним станом психіки мовця розуміється спрямованість його свідомості на об'єкти й стани справ зовнішнього світу (W.E. Lyons; J.R. Searle).

Нещирий мовець має дві взаємно накладені інтенції: дійсну інтенцію, яку мовець приховує, і фальсифіковану, протилежну інтенцію, яку він намагається донести до адресата. Це означає, що при реалізації нещирого МА має місце накладення дійсної та вираженої інтенцій, які є контрадикторними.

Іллокутивною особливістю нещирих МА є порушення умови щирості незалежно від іллокутивного типу; перлокутивною особливістю - те, що вони супроводжуються прихованою перлокутивною метою мовця ввести адресата в оману.

Перлокутивний акт у складі нещирого МА кваліфікується як `уведення в оману'. Нещирий мовець має перлокутивну мету, по-перше, приховати від адресата певну інтенцію, по-друге, змусити його повірити у свою щирість за допомогою вираження зовсім іншої інтенції. Уведення в оману характеризується перлокутивним і стратегічним характером (J. Habermas).

Порушення умови щирості має місце і у випадку несерйозних МА - іронічних, саркастичних, жартівливих, блазнівських і фантазійних. Однак вони відрізняються від нещирих МА перлокуцією: однією з перлокутивних цілей несерйозних МА є прагнення мовця до того, щоб адресат розпізнав фальсифікацію вираженої інтенції, у той час як перлокутивною метою нещирого мовця є уведення адресата в оману.

Сферою функціонування МА з порушенням умови щирості є нещирий дискурс, який визначається як мисленнєво-комунікативна діяльність, яка ґрунтується на фальсифікації мовцем своєї інтенції. Дискурс розуміється як мисленнєво-комунікативна діяльність, що має три складових - людина-комунікант, дискурсивний контекст і текст.

Нещирий дискурс виділяється на основі моделі дискурсу, в якій провідними чинниками функціонування є його середовище, стиль і модус (А.М. Приходько). Досліджуваний дискурс є німецькомовним за чинником середовища, розмовним діалогічним за чинником стилю і нещирим за чинником модусу.

В організації нещирого дискурсу провідну роль відіграють МА з порушенням умови щирості - його мінімальні одиниці, і дискурсивні стратегії введення в оману. Під стратегією в роботі розуміється когнітивний план спілкування, за допомогою якого контролюється оптимальне рішення комунікативних завдань мовця (О.С. Іссерс; С.А. Сухих; І.Є. Фролова).

Діалогічний дискурс виділяється на основі міни комунікативних ролей учасників спілкування. Термінологічно в позначенні ролей за основу береться система комунікативних пріоритетів В.В. Богданова: Мовець - Адресат - Слухач - Треті особи (що не беруть участі, але згадуються в комунікації).

Для дослідження МА з порушенням умови щирості залучаються дискурсеми (О.І. Морозова), які містять висловлення, за допомогою якого реалізується нещирий МА, і пояснювальну частину, яка висвітлює чинники дискурсивного контексту, релевантні для інтерпретації змісту. Наприклад:

(1) „Hцren Sie,“ sagte ich, „mich misten Sie nicht an, wer auch immer Sie sind. Ich kenne keinen Clarence Truman.“

„Sie lьgen! Ich werde Ihnen das gleich beweisen!“... „Clarence Truman. Er war eine Klasse ьber dir. Der Malvolio in der Auffьhrung. Shakespeare!“

„Der Clary? Himmel, den habe ich lдngst vergessen, aber jetzt dдmmert es mir.“

Am Telefon zu lьgen ist viel leichter als von Angesicht zu Angesicht. (Plцtze)

Цей дискурсивний фрагмент містить два висловлення, що відображають нещирі МА - вони підкреслені безперервною лінією. Пояснювальна частина складається з висловлень, підкреслених пунктирною лінією: в одному з них нещирість мовця оцінює адресат, який звинувачує його в брехні, в іншій - автор роману, що коментує ситуацію.

Кваліфікація конкретного МА як нещирого відбувається на основі трьох чинників: дискурсивного контексту; пояснювальної частини дискурсеми; вербальних сигналів нещирості мовця.

В аналізованих дискурсивних обмінах і трансакціях нещирими виявляються: тільки один МА, два МА, що належать різним нещирим мовцям, кілька МА одного нещирого мовця, кілька МА двох нещирих мовців, кілька МА декількох мовців.

Твори художньої літератури і скрипти художніх фільмів, обрані як матеріал для дослідження нещирих МА, демонструють мову персонажів, максимально наближену до розмовної. Ці твори адекватно відображають німецькомовний розмовний діалогічний дискурс і є релевантним корпусом для мовленнєво-актового аналізу (Н.А. Коміна; О.І. Морозова; А. Betten).

У 2-му розділі „Лінгвопрагматичні характеристики мовленнєвих актів з порушенням умови щирості у сучасному німецькомовному дискурсі” описуються іллокутивні типи і підтипи МА з порушенням умови щирості та розглядаються вербальні й невербальні сигнали нещирості у німецькомовному діалогічному дискурсі.

МА, який має асертивну іллокуцію з порушенням умови щирості асертивного типу і перлокутивну мету ввести адресата в оману, кваліфікується як брехня (нещирі помилки, припущення, повідомлення, нагадування) (32% вибірки). Порушення умови щирості виражається в тому, що мовець не вірить в істинність висловлюваної ним пропозиції, наприклад:

(2) Marina: Was sagst du da?

Frankie: Er ist Kleptomane. Er hat dir deinen Geldbeutel gestohlen. Er hat Grau den seinen gestohlen. Und … na ja… die Geschichte, die er rumerzдhlt … die hat er mir gestohlen …

Marina: Nein?!... (Bauersima)

Різновидами імплікативних нещирих асертивів є: передача хибної імпліцитної пропозиції за допомогою хибної експліцитної пропозиції, передача хибної імпліцитної пропозиції за допомогою істинної експліцитної пропозиції і передача істинної імпліцитної пропозиції за допомогою хибної експліцитної пропозиції. Наприклад, мовець (Христина), не в змозі відповісти на запитання, посилається на те, що відповідь знає її брат: хибною є і експліцитна пропозиція (мій брат легко відповість на ваше запитання), і пресупозиція (у Христини є брат):

(3) Martin: Es wьrde mich zum Beispiel interessieren: wurden eigentlich in Olympia auch geistige Wettkдmpfe ausgetragen? <…>

Kristine: Geistige Wettkдmpfe, meinen Sie … Da bin ich momentan ьberfragt. Mein - mein Bruder kцnnte Ihnen die Frage leicht beantworten. Der ist nдmlich Archдologe. Ich mache das hier nur zur Aushilfe. Denn der ist krank zur Zeit. (StrauЯ)

МА, який здійснюється з порушенням умови щирості волітивного типу і перлокутивною метою приховати це порушення, тобто ввести адресата в оману, кваліфікується як маніпулювання.

Говорячи про маніпулятивні МА, ми маємо на увазі маніпуляцію у вузькому розумінні - як специфічний різновид МА (В.В. Дементьєв; U. Maas). Залежно від характеру пропозиції нещирого МА, виділяються нещирі квеситиви, директиви і комісиви.

МА, який має квеситивну іллокуцію з порушенням умови щирості квеситивного типу і перлокутивною метою ввести адресата в оману, кваліфікується як маніпулятивний квеситив (нещирі інформаційні, проблемні й уточнюючі питання - 23% вибірки). Порушення умови щирості виражається в тому, що насправді когнітивний дефіцит є відсутнім або його ліквідація не є важливою для мовця. Наприклад, мовець хоче показати адресату, що зацікавлений в одержанні інформації, хоча насправді вона йому відома:

(4) „Hast du den Brief geschrieben?“

„Was fьr einen Brief?“

„Lьg nicht, bitte. Meine Mдnner haben mich immer angelogen. Ich wьrde es nicht ertragen, daЯ du mich auch belьgst.“ (Simmel)

В імплікативних нещирих квеситивах на основі експліцитно вираженого асертива реалізується імпліцитний квеситив.

МА, який має директивну іллокуцію з порушенням умови щирості директивного типу і перлокутивну мету ввести адресата в оману, кваліфікується як маніпулятивний директив (15% вибірки). Порушення умови щирості виражається в тому, що мовець не бере до уваги становище адресата (нещирі рекомендації, дозволи, заборони, поради) або не зацікавлений у виконанні дії (нещирі запрошення, пропозиції, накази, прохання):

(5) „Oh, Till, bitte, laЯ mich doch erklдren!“

„Spar dir bitte deine Lьgen, hцrst du? <...> Ich habe an deine Liebe geglaubt. <...> Und was habe ich von dir bekommen? Lьgen, Lьgen, nichts als Lьgen!“ (Fischer)

Серед маніпулятивних імплікативних директивів виявлено три різновиди: паралельна реалізація імпліцитного директива та експліцитного квеситива; імпліцитного директива та експліцитного асертива; імпліцитного асертива та експліцитного або імпліцитного директива. Наприклад, мовець за допомогою запитання про нібито випадкову наявність торта у бабусі просить її пригостити його:

(6) Bastian schaute auf die vielen Torten und Kuchen, die in der Kьche herumstanden.

„Hast du zufдllig ein Stьck Torte?“

Wдhrend Susi ihm auftat, litt Martha Guthmann laut vor sich hin. (Noack)

МА, який має комісивну іллокуцію з порушенням умови щирості комісивного типу і перлокутивною метою ввести адресата в оману, кваліфікується як маніпулятивний комісив (10% вибірки). Порушення умови щирості виражається в тому, що мовець не збирається виконувати предиковану дію. Нещирий комісив спостерігаємо у випадку симуляції мовцем обіцянки, погрози, пропонування послуги:

(7) „Soll ich dir eine Vase holen, Martha? Ich hol' dir eine, Moment -“. Er eilte aus dem Zimmer auf der Suche nach einer Vase, vor allem aber nach Dr. Freude. (Noack)

МА, який має експресивну іллокуцію з порушенням умови щирості експресивного типу і перлокутивну мету ввести адресата в оману, кваліфікується як лицемірство (20% вибірки). Порушення умови щирості зумовлене відсутністю емоцій у мовця. Серед нещирих експресивів виділяються МА лестощів і наклепу - нещирі евалюативи (приклади 8, 9) і МА удавання - нещирі емотиви і бехабітиви (приклади 10, 11). У ситуації введення в оману відмінності між схваленням, похвалою і компліментом нівелюються, тому для всіх цих нещирих МА ми використовуємо термін `лестощі':

(8) „Meine Lieblingsproduzentin. Die Beste, die ich kenne, und die Charmanteste”.

„Du willst dich ja nur einschmeicheln”. (Bauersima)

МА наклепу передбачають нещиру негативно-емоційну характеристику адресата (нещирі осуди, звинувачення, докори) тощо:

(9) Bruno: Hat Matthias nicht gesagt, daЯ er um Viertel nach hier ist?

Adrian: Sind doch erst sieben Minuten. <…>

Bruno: Zu spдt, wie immer. Hast du dir wenigstens die Hдnde gewaschen? Machst du es immer noch beidhдndig? (Schertenleib)

(10) Strasser tut, als erblickte er sie erst jetzt: Christine! - Du? Kolossal! Ich hab dich jetzt gar nicht gesehen, auf Ehrenwort!

Christine: Lьg nicht! (Horvбth)

Нещирі бехабітиви характеризуються наявністю етикетної ситуації в якості підготовчої умови: нещирі поздоровлення, подяки, вибачення, співчуття:

(11) „Es ist schwer in Worte zu fassen, wie traurig ich ьber dieses ungeheuerliche Verbrechen bin“, sagte Qwilleran. „Ich habe Tiffany nur zweimal gesehen, aber...“

„Lassen Sie diese ScheiЯlьgen! еs ist alles Ihre Schuld“. (Braun)

Вербальні й невербальні ознаки нещирості ми вважаємо сигналами, підкреслюючи їх умовність, оскільки вони відносяться до неусвідомленої ментальної активності комуніканта. Якщо свідомо нещирий мовець намагається приховати фальсифікацію своєї інтенції, то несвідомо дійсна інтенція проявляється в його мовній поведінці у вигляді сигналів нещирості.

Вербальні сигнали нещирості розпадаються на дві групи - змістові й формальні. Перші стосуються змісту нещирих висловлювань: змістова суперечливість, надмірна деталізованість, ухилення від відповіді на пряме запитання, ”обмовки”. Формальні сигнали нещирості поділяються на лексичні, морфологічні, синтаксичні, прагматичні й стилістичні.

Лексичні сигнали включають: нетипові для мовця (з урахуванням рівня загального розвитку і освіти) слова й вирази, неадекватність тональності висловлення. Морфологічні сигнали нещирості зводяться до частотності невизначених займенників і прислівників, часток, а також форм умовного способу дієслова, найвищого ступеня прикметника. До синтаксичних сигналів нещирості належать: повтори, парцеляція, протиставлення для вираження нещирого подиву - Ich und neugierig!?, однослівне перепитування (Ich?, Wieso? тощо), неадекватність синтаксису: або навмисна ускладненість або, навпаки, збіднення синтаксису, що виявляється в перевазі односкладних речень (Nichts, Nein, Ja, Und ob, Ganz toll тощо). Стилістичні сигнали нещирості полягають у використанні стилістичних елементів, які зазвичай не властиві ідіостилю мовця. Прагматичні сигнали нещирості стосуються специфічних супутних МА: безпричинне вираження невдоволення, зловживання метакомунікативними МА, що відображають відсутність у мовця інформації (darьber will ich nicht sprechen; ich kann mich daran nicht erinnern; ich weiЯ nicht, wie ich Ihre Frage beantworten soll; ich sehe keinen Sinn das zu besprechen; frag nicht so dumm; Ich habe nicht geahnt, dass Sie ьber mich gerade so denken / dass Sie mich gerade fьr so was halten тощо), підкреслюють чесність мовця і відповідність пропозиції дійсності (Es ist wirklich so; glauben Sie mir; ich schwцre; die Madonna weiЯ, ob ich lьge; Ich lьge nicht; Wenn es die volle Wahrheit ist; Ich meine es ernst, Sie kцnnen keinen Zweifel haben, dass ich die Wahrheit sage; Ehrenwort тощо), відображають прагнення мовця викликати симпатію (Sie wissen doch, ich bin ein ehrlicher Mann; ich bin sicher, dass nur Sie mich verstehen kцnnen; dass du es weiЯt; wenn du es genau wissen willst; Sie kennen mich ja so gut, ich kann Sie nicht betrьgen тощо), реалізують обурення мовця недовірою до його слів (Ich brauche ьberhaupt nicht zu antworten!; Wissen Sie was!; Das ist doch Unsinn!; Was erlauben Sie sich!; Wie kцnnte es Ihnen einfallen!; Daraufhin will ich mit euch nicht einmal sprechen!; Es macht mich wьtend, was ihr da sagt!; Ich bin bis ins Innerste empцrt! тощо).

Невербальні сигнали нещирості мовця у німецькомовному діалогічному дискурсі виконують дві функції: автономного вираження смислу або супроводу вербальної частини нещирого МА. У першій функції використовуються конвенційні жести для приховування мовцем своєї нещирості. У другій функції розпізнати нещирість мовця адресату допомагають кінесичні, проксемічні й просодичні сигнали нещирості.

Кінесичні сигнали нещирості включають жести (смикання волосся, чухання, причепурювання тощо), міміку (посмикування вій, брів, губ), погляд (відведення очей у бік, бігаючий погляд, постійний погляд в очі співрозмовника тощо), усмішку (натягнуту, несиметричну тощо). Проксемічні сигнали нещирості виражають неприродність і зміни в дистанції між комунікантами, розміщення тіла нещирого мовця в просторі й особливості його руху. Просодичні сигнали нещирості стосуються пауз і фонаційних характеристик мовлення: тремтіння в голосі, невпевнена інтонація, зміна гучності, уповільнення темпу, поспішність. Найбільш показовим є поєднання різних невербальних сигналів нещирості, наприклад:

(12)...dann fragte er: „Wer war das? Warum warst du denn so unhцflich?“

Ursula preЯte ihre Handflдchen gegeneinander. Ihre Lippen zitterten. „Ach, es war ein - ein -“ Was sollte sie sagen? „Ein Mann von einer Versicherung“, sagte sie schnell, „ein schrecklich aufdringlicher Mensch.“

„Aber wir sind doch versichert“, sagte Richard.

„Ja, eben“, erwiderte sie schwach. <…>

Sie spьrte sein MiЯtrauen. Sie legte die Hдnde mit einer Gebдrde des Ьberdrusses gegen ihre Schlдfen. „Nun laЯ das doch, Richard! Es ist so unwichtig...“ (Horster)

У 3-му розділі „Інтеракціональні характеристики мовленнєвих актів з порушенням умови щирості у сучасному німецькомовному дискурсі” розглядаються основні типи вербальних реакцій на МА з порушенням умови щирості й типи реалізованих ними дискурсивних стратегій уведення в оману.

Вербальні реакції адресата на нещирі МА у німецькомовному дискурсі зводяться до п'яти типів: позитивна (адресат не розпізнає нещирості мовця); негативна (адресат розпізнає нещирість мовця і повідомляє йому про це); відстрочена (адресат має сумнів у щирості мовця і ставить уточнюючі питання); ухильна (адресат розпізнає нещирість, але ухиляється від реакції); реакція зустрічної ініціативи (адресат, зі свого боку, є нещирим). Найбільш частотними є негативні й відстрочені реакції, серед яких виділяються реакції на пропозицію, іллокуцію і перлокуцію нещирого МА, який в цьому випадку є невдалим, тому що мовцю не вдається ввести адресата в оману.

Реакція на пропозицію МА мовця є результатом оцінки цієї пропозиції на істинність / хибність - верифікації (Н.Д. Арутюнова; О.М. Вольф) та оцінки когнітивного стану співрозмовника. В якості негативних реакцій на пропозицію нещирих МА реалізуються МА асертиви, директиви, квеситиви й експресиви.

Реактивні МА у німецькомовному нещирому дискурсі можуть стосуватися й імпліцитних пропозицій нещирих МА. Наприклад, це реакція на помилкову пресупозицію висловлення, яка одночасно виступає в ролі дискурсивної імплікатури, оскільки передається мовцем навмисно:

(13) „Als Schauspieler kommt man unheimlich viel herum“, sagte er. „Heute kleines Fernsehspiel in Hamburg, morgen Theater in Mьnchen.“

Seine Zuhцrer schienen beeindruckt.

„Jeder hier weiЯ, daЯ du ein Taxifahrer im neunzehnten Semester bist, der sich ab und zu als Komparse verpflichtet“, flьsterte ich in sein Ohr. „Kleines Fernsehspiel in Hamburg, daЯ ich nicht lache.“ (Gier)

Реакції на іллокуцію становлять МА звинувачення у брехні. Незалежно від іллокутивного типу нещирого МА, у негативних реакціях на нього вживаються лексеми лексико-семантичного поля LЬGE. Це експліцитні реактивні МА звинувачення у брехні (Sie lьgen / Du lьgst, Du bist / Sie sind (ein (e)) Lьgner (in), Es ist eine Lьge, Das ist gelogen тощо) та імпліцитні реакції на ґрунті: прохання - Lьg / Lьgen Sie nicht, Lass / Lassen Sie diese Lьgen, Keine Lьgen, Spar dir deine Lьgen; обурення - Lьgen, nichts als Lьgen!; констатації - Du konntest noch nie besonders gut lьgen; поради - Wenn Sie schon lьgen, dann bitte etwas gekonnter!; докору - Du wirst ja nicht mal rot beim Lьgen!

Реакції на перлокуцію стосуються невдалої перлокутивної спроби мовця і включають відповідні перлокутивні дієслова німецької мови (які мають сему впливу на адресата): Es gelingt dir nicht, mich irrezufьhren, Es hat keinen Sinn mich ьbers Ohr zu hauen, Du hast mich ja betrogen! тощо.

Реакції на перлокуцію поділяються на дві групи: реакції на перлокутивну спробу введення в оману і реакції на інші нещирі неасоційовані перлокутивні спроби (нещиру розраду, спробу роздратувати):

(14) „Du bist unmцglich.“

„Tut mir leid.“

„Lьg doch nicht! Du bedauerst es nicht im geringsten, im Gegenteil, es macht dir Freude, wenn du mich дrgern kannst.“ (Fischer)

У нещирому дискурсі за допомогою МА з порушенням умови щирості реалізується стратегія введення в оману, що виступає як загальна відносно низки часткових стратегій - її різновидів: маніпуляції, вуалювання, запобігання небажаних наслідків, підігравання, урахування слухачів, неповного приховування, умовчання.

Стратегія маніпуляції пов'язана з досягненням мовцем комунікативної мети спонукання адресата до дії, яку мовець приховує від адресата і як засіб використовує нещирий МА. Маніпулятивний вплив характеризується використанням адресата для досягнення власних цілей маніпулятора. Стратегія маніпуляції реалізується, перш за все, МА маніпулюванням, пов'язаними з фальсифікацією волітивної інтенції.

Стратегія вуалювання (П. Браун і С. Левінсон) пов'язана з поняттям обличчя. Вона спрямована на збереження негативного / позитивного обличчя мовця: “негативне” обличчя нещирого мовця зазнає небезпеки, коли виникає загроза його свободі дій; “позитивне” - коли деякі параметри ситуації виставляють його у невигідному світлі.

Стратегія запобігання небажаних наслідків характеризується прагненням нещирого мовця запобігти наслідкам мовленнєвої події, які, на його думку, є несприятливими для адресата, для мовця або для них обох.

Стратегію підігравання нещирий мовець реалізує в ситуації, коли він розпізнає нещирість співрозмовника, але ухиляється від реакції з метою збереження обличчя адресата, тобто обидва комуніканта є нещирими.

Стратегія урахування слухачів реалізується в ситуаціях, коли на введення в оману безпосередній вплив мають сторонні слухачі. Виявляються два типи цієї стратегії залежно від того, хто є об'єктом уведення в оману: сторонній слухач або адресат.

Стратегія неповного приховування полягає в тому, що нещирий мовець повідомляє в цілому достовірну, але прикрашену інформацію і таким чином приховує справжній стан справ. Ця стратегія має три типи: перебільшення, применьшення й евфемізація, та реалізується у німецькомовному діалогічному дискурсі за допомогою нещирих МА асертивного і експресивного типів.

Стратегія умовчання (недомовки і приховування) характеризується присутністю невербалізованих смислів, які замовчуються нещирим мовцем з певною метою. Недомовки реалізуються, коли нещирий мовець повідомляє адресату лише частину інформації, при цьому вона не містить навмисних спотворень (нещирі негативні відповіді у вигляді мовчання або на зразок Ich weiЯ nicht). Приховування реалізується передаванням нерелевантної інформації: мовець не мовчить, він реалізує різні МА (в т.ч. щирі) за принципом ”Висловлюй x, щоб не говорити y” (Є. Пульчинеллі Орланді), але в цілому мовленнєва подія є нещирою для мовця.

Стратегії введення в оману реалізуються за допомогою нещирих МА всіх іллокутивних типів. Стратегії маніпуляції та замовчування можуть реалізовуватися також за допомогою щирих МА, стратегія замовчування - за допомогою невербальних комунікативних актів (значущого мовчання).

Наведені різновиди стратегій введення в оману часто реалізуються в комплексі, що підвищує ступінь мовленнєвого впливу на адресата. Так, стратегія перебільшення поєднується зі стратегією вуалювання, стратегія урахування слухачів взаємодіє зі стратегіями маніпуляції та запобігання небажаних наслідків тощо.

ВИСНОВКИ

Нещирість - це мисленнєво-комунікативний стан фальсифікації мовцем своєї інтенції, що має результатом невідповідність дійсної і вираженої інтенції, які містяться в МА як порушення умови їх щирості.

Нещирим є такий МА, який здійснюється з порушенням умови щирості і прихованою перлокуцією введення в оману. Порушення умови щирості характеризується протиріччям між дійсною і вираженою інтенцією мовця. Інтенція нещирого мовця має два плани: дійсна інтенція, яку мовець приховує, і фальсифікована інтенція, яку він намагається донести до адресата.

Залежно від типу фальсифікованої інтенції нещирі МА поділяються на нещирі асертиви (МА брехні), нещирі волітивні МА - директиви, квеситиви і комісиви (МА маніпулювання) і нещирі експресиви (МА лицемірства, що включають лестощі, наклеп і удавання). До нещирої реалізації здатні експліцитні й імпліцитні МА різних іллокутивних типів.

Сферою реалізації нещирих МА є нещирий дискурс, що становить мисленнєво-комунікативну діяльність, яка ґрунтується на фальсифікації мовцем своєї інтенції і постає як єдність процесу і результату, лінгвальних і екстралінгвальних складових.

Вербальні сигнали нещирості мовця у німецькомовному дискурсі поділяються на змістові і формальні: лексичні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні й прагматичні. Невербальні сигнали нещирості у німецькомовному дискурсі мають дві функції: автономного вираження смислу і супроводу вербальної частини нещирого МА.

Серед вербальних реакцій адресата на нещирі МА у німецькомовному дискурсі виділяються позитивна, негативна, відстрочена, ухильна реакція та реакція зустрічної ініціативи. Негативні й відстрочені реакції поділяються на реакції на пропозицію, іллокуцію і перлокуцію нещирого МА.

Реакція на пропозицію МА мовця є результатом оцінки цієї пропозиції на істинність / хибність (верифікація) та оцінки когнітивного стану співрозмовника. Цими реакціями є: виправлення мовця; спонукання не фальсифікувати стан справ; заперечення стану справ; вказівка на суперечливість стану справ або на факти, що його спростовують; на те, що адресат не вірить в істинність стану справ; на те, що цей стан не відповідає дійсності; емоційна оцінка стану справ як неможливого. Реакції на іллокуцію є МА звинувачення у брехні. Незалежно від іллокутивного типу нещирого МА, у негативних реакціях на нього з боку адресата вживаються лексеми лексико-семантичного поля LЬGE. Реакції на перлокуцію стосуються невдалої перлокутивної спроби мовця і включають відповідні перлокутивні дієслова німецької мови.

У нещирому дискурсі мовець реалізує такі різновиди стратегії введення в оману: маніпуляція, вуалювання, запобігання небажаних наслідків, підігравання, урахування слухачів, неповне приховування й умовчання.

Одержані результати відкривають перспективи для подальшого вивчення МА з порушенням умови щирості на матеріалі різних мов, розгляду національно-культурної специфіки нещирості, а також дослідження нещирих МА в діахронічному і порівняльному аспектах.

ЛІТЕРАТУРА

Основні положення роботи викладено в таких публікаціях автора:

1. Зобена Е.Н. Отрицание как негативная оценка истинности высказывания / Е.Н. Зобена // Вісник Харків. держ. ун-ту. - 1997. - № 390. - С. 61-63.

2. Зобена Е.Н. Речевые реакции на ложные/ошибочные высказывания / Е.Н. Зобена // Вісник Харків. держ. ун-ту. - 1999. - № 424. - С. 35-39.

3. Бабич Е.Н. Ложь как разновидность речевого акта ассертивного типа / Л.Р. Безуглая, Е.Н. Бабич // Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - 2003. - № 609. - С. 97-100.

4. Бабич Е.Н. Неискренность говорящего в немецкоязычной коммуникации / Е.Н. Бабич // Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - 2004. - № 636. - С. 44-46.

5. Бабич Е.Н. Организация неискреннего дискурса / Е.Н. Бабич // Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - 2007. - № 782. - С. 35-38.

6. Бабич Е.Н. Вербальные сигналы неискренности говорящего в немецкоязычном дискурсе / Е.Н. Бабич // Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - 2009. - № 848. - С. 93-97.

7. Бабич Е.Н. Особенности реализации стратегии введения в заблуждение в диалогическом дискурсе / Е.Н. Бабич // Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - 2008. - № 805. - С. 38-42.

8. Бабич Е.Н. Речевые реакции на полуправду (на материале нем. яз.) / Е.Н. Бабич // Нові підходи до філології у вищій школі: III всеукр. конф., 16-21 вер. 1996 р.: тези доп. - Мелітополь: МДПІ, 1996. - С. 51-52.

9. Бабич Е.Н. О речевых реакциях на истинность / ложность высказывания / Е.Н. Бабич // Актуальні питання лінгвістики та методики викладання іноземних мов: наук. конф., 4- 6 лют. 1996 р.: тези доп. - Харків: Основа, 1997. - С. 4-5.

10. Sobena E. Lьge und Wahrheit der ДuЯerung unter pragmatischem Aspekt / E.N. Sobena // Sprachkompetenz, Kreativitдt und aktuelle Probleme des Fremdsprachenunterrichts. - Charkiv, 1998. - С. 114-116.

11. Зобена Е.Н. Ложные/ошибочные высказывания в диалоге (на материале немецкого языка) / Е.Н. Зобена // Единство системного и функционального анализа языковых единиц: межд. науч. конф., 12-13 окт. 1999 г.: тезисы докл. - Белгород: Изд-во БГУ, 1999. - С. 193-195.

12. Бабич Е.Н. Прагматические основы лжи / Е.Н. Бабич // Каразінські читання: методика і лінгвістика - на шляху до інтеграції: III міжнар. конф., 28 жов. 2003 р.: тези доп. - Харків, 2003. - С. 11-13.

13. Бабич Е.Н. Интерактивный блок “обман - реакция” в немецкоязычной коммуникации / Е.Н. Бабич // Мотивація, кваліфікація, якість: питання теорії і практики: XI міжнар. наук.-практ. конф. Асоціації укр. германістів, 25-26 лист. 2004 р.: тези доп. - Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2004. - С. 21-22.

14. Бабич Е.Н. Ложь, манипуляция, лицемерие в системе иллокутивных типов / Е.Н.Бабич // Каразінські читання, присвячені 200-річчю Харків. нац. ун-ту: Людина. Мова. Комунікація: IV міжнар. наук.-метод. конф., 2 лист. 2004 р.: тези доп. - Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2004. - С. 25-27.

15. Бабич Е.Н. Реакции на неискренние высказывания и движение информации в диалоге / Е.Н. Бабич // Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація: VI міжнар. наук. конф., 1 лют. 2007 р.: тези доп. - Харків: Константа, 2007. - С. 20-21.

16. Бабич Е.Н. Неискренность как дискурсивная категория / Е.Н. Бабич // Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація: VII Всеукр. наук. конф., 5 лют. 2008 р.: тези доп. - Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2008. - С. 16-17.

17. Бабич Е.Н. Категория неискренности в психологии и лингвистике / Е.Н. Бабич // Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація: VIII Всеукр. наук. конф., 5 лют. 2009 р.: тези доп. - Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2009. - С. 17-19.

Размещено на Allbest.ru

...