Лексика косметики та косметології сучасної української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

УДК: 811.161.2'373.46:687.55

10. 02. 01 - українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ЛЕКСИКА КОСМЕТИКИ ТА КОСМЕТОЛОГІЇ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ГИМЕР НАДІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

Львів - 2010



Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі українського прикладного мовознавства Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Кочан Ірина Миколаївна, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри українського прикладного мовознавства

Офіційні опоненти: член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук, професор Єрмоленко Світлана Яківна, Інститут української мови НАН України, завідувач відділу стилістики та культури мови

кандидат філологічних наук Дидик-Меуш Ганна Михайлівна, Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України, старший науковий співробітник

Захист відбудеться 16 листопада 2010 р. о 14.00. год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.35.051.06 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці імені Михайла Драгоманова Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розіслано “12” жовтня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Добосевич У. Г.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Упродовж останніх років українська фахова лексика стала об'єктом багатьох досліджень, що пов'язано з процесом державотворення та утвердження української літературної мови в усіх сферах державно-політичного та культурного життя суспільства.

У сучасних соціокультурних умовах спостерігаємо використання лексики, пов'язаної зі сферою виробництва косметичних засобів, їх застосування, а також із відповідною науковою галуззю - косметологією.

На сучасному етапі постала потреба виробити власну національну фахову лексику косметики та косметології (ЛКК), нові фахові назви та упорядкувати уже наявні номінації у чітку систему, що має забезпечити терміноназвами косметичну галузь та косметологію як окрему науку.

ЛКК має давню історію, різні шляхи формування у мовах світу, зокрема і в українській мові.

Косметика - це засоби догляду за шкірою, волоссям, нігтями. Косметологія - галузь клінічної медицини, яка вивчає характер і механізми виникнення косметичних вад і розробляє способи їхнього усунення, приховування та профілактики. Як медична галузь косметологія тісно пов'язана з дерматологією, фармакологією, хімією, анатомією, хірургією, тому в її складі органічною є фахова лексика цих галузей науки. Косметичні засоби, як і косметологічні операції та процедури, усувають вади зовнішності, оздоровлюють організм, надають людині привабливого вигляду й відчуття фізичного та естетичного комфорту. У названій сфері людської діяльності вживається фахова лексика: шампунь, тонік, скраб, знежирення, ластовиння, косметична хірургія, космецевтика тощо.

Фахова лексика - це сукупність усіх лексичних номінацій комунікативно-професійної сфери. В українському мовознавстві відомі різні погляди на сутність поняття “фахова лексика”. Деякі вчені (Т. Дяков, Т. Кияк, З. Куделько) вважають, що спеціальну (фахову) лексику є підстави ототожнювати з термінологією, інші (Г. Мацюк, Т. Панько, Л. Симоненко) - розмежовують фахове мовлення та термінологію. До фахової лексики зараховують професіоналізми, які не належать до терміносистем, а до лексики наукових галузей. Вивчаючи системні відношення термінологічної лексики, дослідники диференціюють власне українську й запозичену лексику, значну увагу приділяють питанням унормування термінів і щодо категорійно-поняттєвого змісту, і щодо правописних норм літературної мови. Ставлячи за мету проаналізувати фахову ЛКК, об'єднуємо професіоналізми, номени, термінологію косметики та косметології (ТКК).

Досліджувана лексика стала підвалиною структурної і поняттєвої організації терміносистеми косметики та косметології (КК), про яку можемо говорити, починаючи з ХІХ ст., коли з'явилися відповідні праці із цієї галузі та дотичних до неї наук, проте в українській мові вона набула системної організації лише на початку ХХ ст., коли із дерматології (науки про захворювання шкіри) виокремилася окрема галузь - косметологія.

Для будь-якої галузі науки важливе значення має ступінь розвитку й унормованості її термінології. В Україні цілеспрямована термінологічна робота особливо актуальна в наш час, тому що розбудова незалежної держави зумовила розширення сфери функціонування української мови, а відповідно - й національної термінології.

Загальні питання термінології в українському мовознавстві розглядали Л. Боярова, К. Городенська, О. Жирик, Т. Кияк, І. Кочан, А. Крижанівська, Г. Мацюк, Т. Панько, Л. Симоненко, О. Тараненко та ін. Термінні системи різних галузей знань були в полі зору С. Булик-Верхоли, Т. Дячук, К. Ктитарової, О. Кучеренко, О. Литвин, Т. Михайлової, Г. Наконечної, Н. Нікуліної, Е. Огар, В. Пілецького, І. Процик, О. Сербенської, І. Ярошевич та ін. Важливі проблеми української науково-технічної термінології досліджували О. Боровська, Є. Ємельянова, Н. Кобзар, Г. Крако-вецька, Г. Сергєєва, І. Скорейко-Свірська, З. Таран.

Значна частина робіт є лінгвістичним описом конкретних терміносистем, спрямованих на виявлення структурно-семантичних особливостей термінолексики галузевих субмов та дослідження їхньої генези. Дотичними до термінолексики КК є біологічна, яку опрацьовувала Л. Симоненко; медична була об'єктом лінгвістичного аналізу багатьох науковців. В історичному аспекті її розглядали Г. Дидик-Меуш, В. Німчук, Т. Олещук, О. Олійник, у сучасному - І. Корнейко (радіологічна медицина), Т. Лепеха (судово-медична), Н. Місник (клінічна), О. Петрова (шкірні хвороби) тощо. Вторинну номінацію в системі української медичної термінології досліджувала Н. Цісар.

Актуальність дослідження зумовлена потребою цілісного і всебічного аналізу фахової ЛКК. Функціонування цієї лексики в науковій та науково-виробничій сфері, а також широке використання її в загальномовній комунікації детермінує встановлення загальних та специфічних закономірностей формування лексичної системи КК на різних етапах становлення, аналіз процесів творення термінів, дослідження їхнього складу з погляду походження, системно-парадигматичних відношень, особливостей номінації тощо. Упорядкування та уніфікація фахової лексики дасть змогу виявити тенденції її подальшого розвитку, встановити зв'язки з іншими фаховими системами мови.

Об'єктом дослідження є галузева лексика косметики та косметології.

Предмет дослідження - системна організація лексики на позначення понять зі сфери косметики та косметології, лексико-семантична і словотвірна будова, шляхи та етапи формування ЛКК, парадигматичні та синтагматичні властивості відповідних лексичних номінацій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема дисертації затверджена на засіданні наукової координаційної ради “Українська мова” в Інституті української мови НАН України від 21 червня 2007 р. (витяг з протоколу № 38 від 25. 06. 2007 р.). Вона відповідає комплексній науковій темі кафедри загального мовознавства Львівського національного університету імені Івана Франка “Семантика, синтактика і прагматика одиниць мови в синхронії та діахронії” (реєстраційний номер 0103U005927).

Мета дисертації: виявити особливості формування, розвитку і системної організації української ЛКК як цілісної системи спеціальних одиниць мови. Мета дослідження визначає такі найважливіші завдання:

простежити становлення і розвиток ЛКК на історичному зрізі мови;

обґрунтувати системну організацію ЛКК;

описати сучасну ТКК в аспекті лексичної парадигматики (синонімія, антонімія, полісемія, гіперо-гіпонімія);

розглянути українську лексику і ТКК з погляду походження;

з'ясувати вплив зовнішньомовних та внутрішньомовних чинників на становлення та функціонування ЛКК на різних етапах її еволюції;

дослідити специфіку концептуальної i тематичної структури ТКК;

здійснити словотвірний аналіз досліджуваних лексичних одиниць;

наголосити на потребі нормалізації в системі ЛКК та накреслити шляхи її впорядкування.

Джерела дослідження:

1) загальномовні тлумачні словники: Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) (2005); Новий тлумачний словник української мови (2003); Словник іншомовних слів (1989); Словник української мови: В 11 т. (1970-1980); історичні: Словник української мови ХVІ-пер. половини ХVІІ ст. (2001-2007)

2) фахові словники: Англо-український словник медичних термінів = English-Ukrainian dictionary of medical terminologi (1996); Ганич О. М. Словник латино-українсько-російської медичної термінології з внутрішніх хвороб (1993); Герасименко О. Словник-довідник термінів судової медицини (2002); Нетлюх М. А. Українсько-латинський анатомічний словник (1995); Українсько-латинсько-англійський медичний тлумачний словник: близько 33000 термінів (1995)

3) наукова періодика, медичні збірники та журнали: Актуальні проблеми медичної термінології (Львів, 1993); Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: зб. наук. праць (Харків, 1998-2007); Український журнал дерматології, венерології, косметології. Косметологія / Нац. мед. ун-т ім. О. О. Богомольця МОЗ України (Київ, 2001-2008) та ін.

4) наукова, навчальна, науково-популярна та довідкова література: Башура А. Г. Косметика в аптеці (2004); Ганіткевич Я. Історія української медицини в датах та іменах (2004); Громовик Б. П. Фітокосметика (1994); Клименко С. К. Косметика і здоров'я (1991); Климишина С. О. Косметичний догляд за шкірою (2007); Кравченко В. К. Шкірні та венеричні хвороби (1995); Мірошниченко С. А. Сучасна енциклопедія макіяжу (2005); Назви рослин в українських загальномовних словниках (2000); Озаркевич Є. Недуги пошесні. Порадник гігієнічно-лікарський (1999); Технологія косметичних засобів: навч. посіб. для студентів фармац. спец. вищ. навч. закладів (2007) та ін. лексика косметика словотвірний історичний

Методи дослідження. У дисертації застосовано описово-аналітичний метод для аналізу кожної термінологічної одиниці в семантичному та структурному аспектах, а також для узагальнення й класифікації мовних фактів. Порівняльний метод виявився у процесі зіставлення особливостей семантики, структури, походження та уживання терміноназв КК. Як допоміжні використано елементи кількісного аналізу, що дало змогу встановити співвідно-шення між різними досліджуваними фактами. Елементи етимологічного аналізу допомогли з'ясувати походження і первісне значення терміна-етимона.

Матеріал дослідження - це 3084 косметичні та косметологічні назви, зафіксовані у перекладних, тлумачних і галузевих словниках, енциклопедіях, періодичних виданнях, підручниках і навчальних посібниках із КК.

Наукова новизна:

уперше розглянуто та комплексно проаналізовано українську ЛКК як окрему цілісну систему сучасної української літературної мови;

виявлено специфіку розвитку та формування фахової ЛКК в різні епохи, продуктивні способи її творення на різних етапах формування;

виділено основні тематичні та лексико-семантичні групи;

описано притаманні українській ЛКК семантичні процеси;

запропоновано нормалізаційний підхід до окремих фахових слововживань у галузі косметології;

уточнено низку понять: “фахова мова”, “косметологічний термін”, “мотивованість терміна”, “професіоналізм”, “номен”.

Теоретичне значення дослідження. Пропоноване дослідження сприятиме глибшому вивченню проблем фахової лексики та термінології інших підсистем мови науки, робота узагальнює відомості про напрями розвитку спеціалізованої лексики, закономірності її формування та функціонування. Теоретичні положення можуть стати основою для аналогічних досліджень над терміносистемами інших галузей знань та подальшого вивчення спеціальної ЛКК.

Практичне значення дослідження зумовила потреба забезпечити працівників косметичної галузі унормованою спеціальною лексикою. Зібраний матеріал сприятиме укладанню реєстру термінів для фахового словника тлумачного типу, створення якого потребують не лише лінгвісти, а й учені-косметологи, працівники косметичної галузі. Крім того, матеріали дослідження можуть бути використані у навчальному процесі підготовки лікарів-косметологів, на спецкурсах з термінознавства, у вивченні курсу історії української мови та української мови за професійним спрямуванням.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та здобуті результати дисертації було висвітлено в доповідях на Звітних наукових конференціях університету (Львів, 2007, 2008, 2009), Міжнародних наукових конференціях “Українська термінологія і сучасність” (Київ-Умань, 2007; Київ, 2009), Міжнародній науково-практичній конференції “Мова і мовний потенціал особистості в поліетнічному середовищі” (Мелітополь, 2007), VII Міжнародній науково-практичній конференції “Мова, культура і соціум у гуманітарній парадигмі” (Кам'янець-Подільський, 2007), “Проблеми української термінології СловоСвіт 2008” (Львів, 2008), а також обговорено на семінарах кафедр загального мовознавства та українського прикладного мовознавства.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано дев'ять статей, сім із яких у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, переліку умовних позначень, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (245 най-менувань), 3 додатків. Повний обсяг роботи - 414 сторінок, основна частина - 178 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваних проблем, проаналізовано ступінь їхнього опрацювання у науковій літературі, сформульовано мету і завдання роботи, визначено об'єкт і предмет дослідження, подано відомості про джерела фахового матеріалу, прокоментовано методи і прийоми, застосовані в роботі, схарактеризовано наукову новизну дисертації, окреслено теоретичне й практичне значення одержаних результатів та форми їхньої апробації, описано структуру праці.

Перший розділ “Лексика КК як фахова система” складається з двох підрозділів.

Підрозділ 1.1 “Теоретичні засади дослідження ЛКК в українському мовознавстві” розкриває поняття “фахова мова”, “спеціальна лексика”, “термінологія”, “номенклатура”, “загальновживана лексика” у КК. Лексика і термінологія мають як спільність, так і відмінність. Фахова мова - це сфера народження й використання термінів, тому, на нашу думку, спеціальну (фахову) лексику потрібно ототожнювати з термінологією. Державний стандарт України “Термінологія. Визначення основних понять”, який відповідає міжнародному стандарту ISO 1087-90, тлумачить термін “фахова мова” як “…підсистему мови, в якій використовують термінологію та інші мовні засоби, призначені для запобігання неоднозначності спілкування у конкретній предметній галузі”. Тому вважаємо, що до фахової ЛКК варто зараховувати професіоналізми, номени, ТКК й прошарок загальновживаної лексики, яка служить для опису термінологічних понять.

Фахова мова КК має ядро - власне терміни КК та периферію - термінологію суміжних галузей знань. За кількісним складом терміни цих наук різні: дерматологія становить 25%, фармакологія - 10%, хімія - 9%, фізіологія - 8%, анатомія - 6%, біологія - 2%, психологія -2%.

Підрозділ 1. 2. “Етапи становлення і розвитку фахової мови КК” складається із чотирьох параграфів. У першому параграфі “Історія формування наукових понять косметології” проаналізовано історію становлення косметології як науки від найдавніших часів до сьогодні. Розвиток косметики, оснований на наукових дослідженнях, почався тільки в XX ст.: косметика перетворюється в самостійний розділ медицини - косметологію, а її лексика, проходячи певні етапи, поступово формує систему термінів.

У другому параграфі “Історія формування сучасної української фахової ЛКК” умовно виділено періоди, які пройшла досліджувана фахова лексика. Про появу фахової мови КК можемо говорити лише з XVI ст., тому що в історичних словниках певні лексеми КК зафіксовані вже із змінами у лексичному значенні, що свідчить про процес їхньої термінологізації. У сучасній ТКК термін бородавка вживається у значенні: невеликий твердий наріст на шкірі, а у мовленні XVI-поч. XVII ст. ця фахова назва вживалася у ширшому значенні: БОРОДАВКА, БОРОДАВЪКА ж. 1. Бородавка, 2. Хиба, вада, ґандж.

Як засвідчують історичні словники, для етапу формування української фахової мови КК XVI-XVII ст. характерна поява у ній власне українських косметичних термінів: молочко, облива, нечисть, короста.

Маємо підстави вважати, що у XVIII-пер. половині XIX ст. поступово формується українська ТКК, свідченням чого є функціонування лексем на зразок: ожиріння, облисіння, мило, барвник, омолодження.

Українські медичні словники 30-х років XX ст. містять велику кількість термінів на позначення різних понять КК. Зокрема, у Медичному російсько-українському словнику В. Ф. Кисільова (1928) зафіксовано такі терміни: аблефарія, бальзам, блефарит, веснянки, гіперкератоз, дерматит, карбункул, огневик.

Для періоду формування ТКК у XX ст. характерна як поява власне українських косметологічних термінів (відбілювання шкіри обличчя, зволоження), так і поповнення словникового складу запозиченнями (броуліфт, дермакол).

Третій параграф “Шляхи поповнення фахової ЛКК” розглядає: словотворчі процеси (покривання, жировик, біоепіляція); серед них вторинну номінацію (рожа, блиск); аналітичну деривацію (безопераційний ліфтинг), а також запозичення (епіляція, пілінг).

У четвертому параграфі “Запозичення як один із основних шляхів поповнення фахової ЛКК” доведено, що одним із вагомих різновидів появи фахових назв у спеціальній ЛКК є запозичення як засіб найменування наукових понять. У зібраній картотеці зафіксовано 1840 іншомовних назв (60% від загальної кількості). Запозичення у ТКК можна поділити на дві великі групи: нетранслітеровані та транслітеровані. Нетранслітеровані терміни поділяються на нетранслітеровані терміни-абревіатури (TRAM, SMAS, АРS) та нетранслітеровані словесні назви (Oriflame, Avon). Серед транслітерованих розрізняємо: частовживані терміни (дермабразія, силікон) і неоніми (аутологен, гілаформ).

Найбільше запозичень у різні терміносистеми, часто через посередництво інших мов, прийшло із грецької та латинської. Запозичення з цих мов становлять майже 50% від усіх слів іншомовного походження у ТКК (аблефарія, епіляція), 20 % ? терміни із французької мови (лосьйон, крем), англіцизмів майже 10% (спрей, тонік), з італійської - 10% (маска, паста), а значно менше німецьких запозичень ? 5% (вазелін, контур). Решта 5% ? це запозичення з інших мов, зокрема, арабської (лак) та іспанської (ваніль).

Другий розділ “Семантико-парадигматичні відношення у ЛКК” складається із п'яти підрозділів. У першому підрозділі “Лексико-тематична диференціація української ТКК” визначено тематичні групи у складі ТКК, виявлено мікрополя, термінологічні гнізда. Виділено такі найбільші тематичні групи: сучасна косметологія, косметика, дерматологія. Серед тематичної групи (ТГ) сучасна косметологія виокремлено семантичні підгрупи (СП) на позначення: 1) основних напрямів косметології (дерматокосметологія, дерматохірургія); 2) загальнонаукових понять (дифузія, зона); 3) загальних медичних понять (міома, абсцес); 4) галузей медицини (фармакологія, гігієна); 5) процесів та станів (абсорбція, баланс); 6) властивостей, якостей, особливостей (антигігієнічний, зволожувальний); 7) лікувальних заходів та вправ (водолікування, SPA); 8) приладів, що застосовують у КК (вапоризатор, велаформери); 9) професій (візажист, косметолог); 10) методів лікування (ліпосакція, мамопластика). ТГ косметика у своєму складі містить СП на позначення: 1) напрямів косметики (ферментокосметика, фітокосметика); 2) засобів фітокосметики (гамамеліс, олія камелії); 3) засобів декоративної косметики (дермакол, сферичний пігмент); 4) засобів парфумерії (туалетна вода, парфумерна композиція); 5) косметичних препаратів хімічного походження (киснева вода, кополімер); 6) косметичних препаратів природного походження (колаген, гідровітон); 7) косметичних засобів догляду за тілом (гель для душу, пластіотермія); 8) косметично-лікувальних засобів догляду за тілом (бісаболод, лікарські косметичні засоби). У ТГ дерматологія виділяємо такі СП на позначення 1) будови шкіри, її властивостей та функцій (сальні залози, гіподерма); 2) висипних елементів на шкірі (папула, ерозія); 3) захворювань сальних залоз (себорея, просянка, гіпергідроз); 4) інфекційно-запальних захворювань шкіри (дерматит, заїда); 5) вірусних захворювань шкіри (герпес кільцевий, різноколірний лишай); 6) захворювань волосся (алопеція, тріхоритія); 7) захворювань нігтів (ламкість нігтів, оніхоліз); 8) косметичних дефектів шкіри (шкіряний ріг, полікератоз Турена).

У другому підрозділі “Гіперо-гіпонімічні відношення в українській ТКК” доведено, що гіперо-гіпонімічні відношення відіграють в організації ТКК значну роль і зумовлюють ієрархічний характер її внутрішньої структури. Найчастіше у ТКК терміни на позначення косметичних засобів виконують функцію гіпонімів щодо назви іншого косметичного засобу, який виступає гіперонімом: крем - за складом (жировий, емульсійний), за призначенням (гігієнічний, декоративний), за консистенцією (рідкий, власне крем).

У третьому підрозділі “Синонімічні парадигми в українській ТКК” проаналізовано такі типи синонімів: перша група - терміни, що позначають тотожні поняття, хоч мають відмінну афіксальну будову (очищувач - очисник). Другий тип - назви, в яких обидва синоніми іншомовного походження (макіяж - мейк-ап). Третій тип лексичної синонімії - це автохтонні слова-терміни та іншомовні терміноодиниці (токсикодермія - ураження шкіри). Четвертий тип - синонімія між словами українського походження, які часто функціонують паралельно (веснянки - ластовиння).

Четвертий підрозділ “Полісемія та омонімія в українській ТКК” присвячено вторинній номінації у ЛКК. До полісемічних фахових лексем належать: молочко, крем, блиск та ін. Дослідження засвідчило, що явище полісемії у ТКК зумовлене тісним зв'язком термінологічної лексики із загальномовною лексико-семантичною системою. Для терміносистеми КК характерна полісемія та омонімія (секрет, ячмінь).

У п'ятому підрозділі “Антонімія в українській ТКК” розглянуто антонімічні відношення, що виявляються у термінах різного типу: у семантичній структурі однословів: зволоження - зневоднення. Антонімічні відношення серед однословів у ТКК можливі як серед термінів власне українського походження, так і у термінах-запозиченнях. У композитах вони виявляються шляхом приєднання до однієї ономасіологічної ознаки антонімічних ономасіологічних ознак: термокоагуляція - кріокоагуляція. Антоніми у ТКК виступають як конкретизатори у складі словосполучень: повний пілінг - частковий пілінг.

У вираженні антонімічності беруть участь терміноелементи іншомовних одиниць: полі-; моно-; гетеро-; гомо- тощо, які можуть приєднуватись як до основ питомих лексем, так і до запозичених. До векторних антонімів ТКК належать антонімічні пари питомих лексем: нагрівання - охолодження, вологість - сухість, а також антонімічні пари, що складаються з лексем іншомовного походження: гідратація - дегідратація. У фаховій ЛКК спостерігається поєднання в антонімічні пари слів, які в загальновживаній лексиці не є антонімами. Такі антоніми треба подавати в одній словниковій статті для встановлення адекватних асоціативних зв'язків: хімічний пілінг - біологічний пілінг, термогель - охолоджувальний гель.

Антонімічні парадигматичні відношення засвідчують стійкість термінологізації лексичної одиниці.

Третій розділ “Структурно-типологічна і словотвірно-мотиваційна специфіка української ТКК” складається з чотирьох підрозділів. За структурою терміни КК поділяємо на однослівні та терміни-словосполучення.

У першому підрозділі “Структурний аналіз термінів КК” проаналізовано однослівні терміни КК (47%). До термінів-однословів належать непохідні назви як українські, так і запозичені (бюст, губи), терміни-деривати (змішувач, бороздка), терміни-юкстапозити (ліфтинг-сироватка, крем-пудра), терміни-композити (дермабразія, міоліфтинг), серед яких розрізняємо композити із запозиченими основами (блефаропластика, електроепіляція); композити із національними основами (водолікування, жировіск); композити комбіновані (автозасмага, міопідтягнення). 53% у ТКК - це терміни-словосполучення (побічний косметичний ефект).

У другому підрозділі “Деривація термінів КК” проаналізовано терміни-деривати, утворені за допомогою лексико-семантичного та морфологічного способу словотворення.

Найпродуктивнішим у ТКК є лексико-семантичний спосіб. Семантична деривація передбачає вторинну номінацію на зразок термінологічного слововживання: білило, букет, нота.

Частина термінів української ТКК утворена суфіксальним способом. Серед словотворчих формантів є суфікси власне українського та чужомовного походження. Суфікси -нн(я), -енн(я), -анн(я), -інн(я), -к(а) найпоширеніші у творенні віддієслівних дериватів із загальним значенням опредметненої дії, процесу. Терміни такого типу утворюються від українських (очищення) та запозичених основ (пудрення). У ТКК використовують термінологічні одиниці, утворені приєднанням суфікса -ач: очищувач, зволожувач.

Продуктивними в ТКК є і суфікси: -ист, за допомогою якого утворюються назви на позначення виконавців дії (суб'єктів), його додають лише до основ слів іншомовного походження (візажист); -ер та -тор - для творення назв знарядь праці та приладів (консилер, депілятор). У ТКК спостерігається явище, коли від іменників з кінцевим -ці(я) за допомогою суфікса -ува/ва- утворюються дієслова, що позначають процеси та стани: вапоризація - вапоризувати. Помітна тенденція до утворення віддієслівних іменників за допомогою суфікса -нн(я)(ароматизування). Атрибутивність виражається також суфіксом -ість, який приєднується до основ відносних і якісних прикметників. Особливість термінів, утворених за допомогою цього суфікса, полягає в тому, що його додають як до прикметникових основ питомих слів (чутливість), так і до запозичених (контрастність). Універсальний характер суфікса -н(ий) виявляється в тому, що він може приєднуватися до запозичених та українських основ (целюлітний, шкірний).

Спостерігаємо також префіксальне творення. Словотворчими є власне українські префікси: напів-, без-, не-, над-, під-, роз-, між-, пере-, при- (неароматичний, напівпродуктивний) та іншомовні: а-, ан-, ін-, диз- (дис-), де-, ре-, ко- (реплантація, суперстійкий), які приєднуються як до основ питомих слів, так і до запозичених. Префіксальний спосіб творення у ТКК вважаємо малопродуктивним, що є наслідком малої активності префіксів утворювати слова з новим лексичним значенням.

У ТКК до префіксально-суфіксального словотворення належить велика група слів, мотивованих прийменниково-іменниковим сполученням, на зразок: над шкірою - надшкірний, проти целюліту - протицелюлітний.

У досліджуваних джерелах зафіксовано складання як спосіб словотворення, що відбувається шляхом об'єднання в одне ціле кількох слів (словоскладання), зокрема лексеми іншомовного походження і власне української (тіні-олівець); запозиченої лексеми та запозиченої (спрей-дезодорант) або основ (основоскладання): ксеродермія. Переважають у косметичній галузі (95%) терміни із міжнародними компонентами- префіксоїдами. Терміноелементи інших систем фото-, фіто-, електро-, таласо-, пресо-, геліо-, гідро-, біо- є загальнонауковими терміноелементами, а в ТКК утворюють специфічні терміни (мезодерма, нейродерміт, склеродермія). Складання основ і цілих слів у термінотворенні КК є досить продуктивним (25%).

У третьому підрозділі “Складені найменування як продуктивний тип номінації в українській ТКК” констатуємо високу продуктивність складених найменувань у ТКК. Серед найпростіших за формою двочленних словосполучень у ТКК за морфологічним статусом компонентів виділяємо такі найпродуктивніші моделі: A+N та N+Ng. Зокрема, кількісно переважають двокомпонентні терміни, утворені за схемою атрибутивної моделі (15%): киснева косметика, оновлювальна маска. У термінологічних сполученнях, що входять до цієї групи двокомпонентних найменувань, опорним словом, що має семантичне навантаження, є іменник, а прикметник уточнює або диференціює лексичне значення іменника: декоративна (естетична, профілактична) косметологія. У термінах - складених найменуваннях структурної моделі “іменник+іменник (з прийменником і без)” (14%) конкретизатор опорного компонента, яким є іменник у родовому відмінку, є вербальним виразником однієї з диференційних сем: очищення - очищення (тіла, шкіри).

Серед тричленних за формою словосполучень у ТКК найпоширенішим є конструкції A+A+N - 9% та N+Nо+Ng - 6%, утворені шляхом ускладнення простого словосполучення. Основою ТСС у першому випадку є модель А+N, у другому - N+Ng. Зміна семантики відбувається при додаванні до двочленної моделі “прикметник + іменник” ще одного конкретизатора-прикметника: косметичний препарат - лікувальний косметичний препарат.

Багатокомпонентні моделі аналітичного способу творення косметологічних термінів непродуктивні і нетипові: гель-велотонік для ніг з антибактеріальним ефектом.

Складені найменування як тип фахової лексики представлені у ТКК досить повно. Кількісно переважають дво- - 43% і трикомпонентні словосполучення - 30%.

У четвертому підрозділі “Загальні рекомендації щодо унормування української ТКК” розглянуто проблеми, пов'язані з удосконаленням сучасної ТКК. Унормування ТКК - складний процес, який охоплює лексичний і словотвірний рівні:

1) до найновіших запозичень останніх років належать запозичення з англійської мови, що увійшли у мовну практику лікарів-косметологів у 2000-2006 р., які пропонуємо заміняти українськими відповідниками: body - тіло, care - догляд;

2) варто замість іншомовних лексем у фаховій ЛКК ліфтинг, ревіталайзинг, пілінг, дерма вживати україномовні косметологічні терміни підтягнення, відновлення, омолодження, очищення шкіри;

3) у мові лікарів-косметологів спостерігаємо порушення правила “дев'ятки” щодо слів іншомовного походження - написання рітілектомія, консілер, рестілан, брасматік, пірсінг замість нормативних форм ритилектомія, консилер, рестилан, брасматик, пірсинг;

4) зафіксовано словотвірні кальки у ТКК:

а) невдалі моделі з суфіксом -к(а): розтяжка шкіри - розтягнення шкіри. Вважаємо, що терміни на позначення процесу чи дії потрібно перекладати українськими - віддієслівними іменниками на -ння, -ення;

б) дієприкметникові форми активного стану теперішнього часу варто замінювати прикметниками на -льн(ий): зволожуючий крем - зволожувальний крем;

5) типовими у фаховій літературі є граматичні інтерфереми, що найчастіше стосуються правопису закінчень -а(-я), -у(-ю) у родовому відмінку однини іменників чоловічого роду з нульовим закінченням: колагена, скраба, пілінга замість нормативних колагену, скрабу, пілінгу.



ВИСНОВКИ

Фахова мова - це сукупність усіх мовних засобів, які використовують у певній галузі виробництва, науки. Фахова ЛКК має охоплювати професіоналізми, номени, термінологію і пласт загальновживаної лексики.

ЛКК, як і поняття, які вона позначає, має давню історію становлення у різних мовах. Досліджувана лексика стала підвалиною структурної і поняттєвої організації фахової терміносистеми, становлення якої припадає, на нашу думку, на початок XIX ст. ЛКК як терміносистема в українській мові сформувалася лише на початку XX ст., коли із галузі медицини - дерматології виокремилася окрема наука - косметологія.

Сучасний розвиток ЛКК характеризується виваженим ставленням науковців як до автохтонних, так i до запозичених одиниць мови, однак перевага надається запозиченим лексемам i словотворчим елементам, що пояснюється як лінгвальними, так і позалінгвальними чинниками. Бажання відновити суто укpaїнські терміни КК інколи приводить до ігнорування широко вживаних інтернаціоналізмів або вдалих запозичень, до спроб вилучити широковідомі сучасні терміни: мертвиця, спалень (гангрена), нервозапал (неврит).

4. Гіперо-гіпонімічні відношення відіграють в організації ЛКК значну роль і зумовлюють ієрархічний характер її внутрішньої структури. Найчастіше у ТКК терміни на позначення косметичних засобів виконують функцію гіпонімів щодо назви іншого косметичного засобу, який виступає гіперонімом: термічна (косметична, водоростева) маска.

5. В ідеально стандартизованій терміносистемі наявність синонімів є небажаною, однак ТКК перебуває ще у стадії формування банку усталеної спеціальної лексики: алопеція - облисіння, ревіталайзинг - омолодження тіла. Часто в косметологічній літературі трапляється велика кількість контекстуальних синонімів.

6. Явище полісемії поширене не лише у загальновживаній лексиці, а й у фаховій мові КК. Усунути полісемію терміна практично неможливо, бо метамова, до якої він належить, - динамічна система, що перебуває в розвитку як частина загальнонародної мови й зазнає тих самих семантичних змін. Омонімія у ТКК існує лише як міжгалузеве явище.

7. Антонімію у ТКК можна вважати позитивним явищем, за допомогою цього типу парадигматичних відношень здійснюється номінація понять iз протилежним змістом, що дає змогу якнайточніше визначити місце термінологічної одиниці в термінополі та її асоціативні й логічні зв'язки з іншими термінами, а також розмежувати значення синонімічних або полісемічних термінів: охолоджувальна маска - термічна маска. У ТКК спостерігається поєднання в антонімічні пари слів, які в загальновживаній лексиці не є антонімами: хімічний пілінг -- біологічний пілінг, хірургічний ліфтинг -- природний ліфтинг.

8. Словотвірний аналіз ТКК свідчить про перевагу лексико-семантичного (блиск) та суфіксального способу словотворення (гнійник). Складання основ і цілих слів є досить продуктивним у термінотворенні номінацій на позначення процедур (дермабразія) та хірургічних методів лікування косметичних вад (міоліфтинг).

9. Термінологічні одиниці синтаксичного словотворення становлять специфічну ланку спеціальної ЛКК й характеризуються прозорою мотивацією, семантичною цілісністю, точністю відбиття змісту позначуваного в терміні, що компенсує відсутність у терміносполук однієї з важливих ознак терміна - стислості. Номінація понять галузі КК за допомогою тepмінів-словосполучень на сьогодні є одним iз основних способів творення термінів у досліджуваній сфері: вакуумне очищення обличчя, колагенова маска.

10. Українська наукова мова галузі КК формується відповідно до таких загальних мовних тенденцій: адекватність, або поняттєва точність; деривативність, або здатність творити похідні; економність, або стислість написання; евфонічність, або милозвучність. 

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гимер Н. Іншомовна лексика в косметиці та косметології / Надія Гимер // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Проблеми української термінології / відп. ред. проф., д-р філол. наук Левко Полюга. - Львів : Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2007. - № 593. - С. 74-78.

2. Гимер Н. Терміни косметики та косметології в сучасній українській мові / Надія Гимер // Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць / відп. ред. Л. О. Симоненко. - К. : КНЕУ, 2007. - Вип. 7. - С. 139-141.

3. Гимер Н. Транслітеровані та нетранслітеровані терміни в косметиці та косметології / Гимер Н. // Науковий вісник Кам'янець-Подільського університету. Філологічні науки: зб. наук. праць. - Кам'янець-Подільський : “Аксіома”, 2007. - Вип. 15. - С. 92-95.

4. Гимер Н. Національна лексика в терміносистемі косметики та косметології / Надія Гимер // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Проблеми української термінології / відп. ред. проф., д-р філол. наук Левко Полюга. - Львів : Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2008. - № 620. - С. 123-128.

5. Гимер Н.О. Становлення терміносистеми косметики та косметології / Гимер Н.О. // Міжвузівський збірник наукових статей. Актуальні проблеми слов'янської філології. Лінгвістика і літературознавство / відп. ред. В. А. Зарва. - К.: “Освіта України”, 2008. - Вип. 26. - С. 83-90.

6. Гимер Н. Терміни на позначення косметичних процедур в сучасній українській мові / Надія Гимер // Українська термінологія і сучасність : зб. наук. праць / відп. ред. Л.О. Симоненко. - К. : КНЕУ, 2009. - Вип. 9. - С. 113-116.

7. Гимер Н. Явище синонімії у лексиці косметики та косметології / Надія Гимер // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Проблеми української термінології / відп. ред. проф., д-р філол. наук Левко Полюга. - Львів : Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2009. - № 648. - С. 71-73.

8. Гимер Н. Словотвірний потенціал чужомовних терміноелементів в українській термінології косметики та косметології / Надія Гимер // Українська наукова термінологія. Проблеми перекладу : Зб. наук. праць. - К. : “Наукова думка” НАН України”, 2009. - Вип. 2. - С. 226-232.

9. Гимер Н.О. Гіперо-гіпонімічні відношення в українській термінології косметики та косметології / Гимер Н.О. // Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції “Проблеми комплексного підходу до вивчення термінологічної лексики у спеціалізованому вищому навчальному закладі (термінологічне словотворення)”. - Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2010. - С. 14-18.



АНОТАЦІЯ

Гимер Н.О. Лексика косметики та косметології сучасної української мови. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню фахової лексики косметики та косметології сучасної української мови. Простежено шляхи її формування, запропоновано періодизацію її розвитку з урахуванням впливу мовних і позамовних чинників. Проаналізовано склад термінологічної лексики косметики та косметології з погляду походження і виділено своєрідні пласти, які увійшли в неї на різних етапах формування, визначено шляхи поповнення термінофонду. Доведено, що термінолексика косметики та косметології становить цілісну систему ієрархічно організованих мовних одиниць. У роботі проаналізовано лексико-семантичні, структурні та словотвірні особливості термінології косметики та косметології, тематичні і словотвірні гнізда. Встановлено, що фаховій лексиці косметики та косметології властиві такі явища, як гіперо-гіпонімія, синонімія, полісемія, антонімія, наявність яких свідчить про розвиток лексико-семантичних відношень всередині цієї системи, розглянуто проблеми її практичного застосування.

Ключові слова: фахова лексика косметики та косметології, термінологічна номінація, семантичні процеси, терміни-словосполучення, способи творення ЛКК.



ANNOTATION

Gymer N.O. Vocabulary of cosmetics and cosmetology of the modern Ukrainian language. - Manuscript.

Dissertation for a degree in philology, specialty 10.02.01 - the Ukrainian language. - Lviv National Ivan Franko University, Lviv, 2010.

The dissertation is dedicated to examination of the professional vocabulary of cosmetics and cosmetology of the modern Ukrainian language, which is systematically organized lexical-semantic field, the center of which is common medical terms. There were traced the ways of its formation and development, it was proposed its periodization in view of the impact of linguistic and extralinguistic factors, it was also analyzed the composition of the terminological vocabulary of cosmetics and cosmetology in terms of origin and selected original layers, included in it at various stages of formation. This is an old specific vocabulary that has passed terminologization process and borrowings. Most borrowed terms got into professional vocabulary of cosmetics and cosmetology from Greek and Latin. Most recent borrowings are borrowings from English.

It is established in this work that such lexical-semantic phenomena as hyper-hiponimiya, synonymy, polysemy, antonymy are characteristic for the professional vocabulary of cosmetics and cosmetology. Existence of synonymy, which serves as replacement, accuracy and variety of scientific text, shows the development of lexical-semantic relations within the terminological system. Synonymy in professional vocabulary of cosmetics and cosmetology is caused by various factors: the parallel use of borrowed and indigenous terms, the presence of word-forming variations of the same lexeme, as well as a desire to provide the most accurate word nomination. In the examined professional vocabulary hyper-hiponimic ratio is an important factor of all terminological system of cosmetics and cosmetology organization as well as means of building of hierarchical relationships in this system. Analysis of the professional vocabulary of cosmetics and cosmetology shows that antonyms make their microfields, in which the relations of the opposites on the lexical and word-forming levels are realized. Foreign terms elements, which are joined into pre-positions play an important role in defining of antonymisity. Examination of morphological-syntactic structure shows that the characteristic feature of the terminology of cosmetics and cosmetology is a predominance of one-component and binary terms.

The work analyzes the structural and word-forming peculiarities of cosmetics and cosmetology terminology, thematic and word-building nests, there were examined the problems associated with its practical application.

Key words: professional vocabulary of cosmetics and cosmetology, terminological designation, semantic processes, terms-phrases, ways of vocabulary of cosmetics and cosmetology making.



АННОТАЦИЯ

Гимер Н.А. Лексика косметики и косметологии современного украинского языка. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2010.

Диссертация посвящена исследованию специальной лексики косметики и косметологии современного украинского языка. Проанализированы пути ее формирования и развития, состав, структурно-словообразовательные и лексико-семантические особенности, определены пути пополнения терминофонда. В работе предпринята попытка периодизации ее развития с учетом влияния языковых и внеязыковых факторов, проанализирован состав терминологической лексики косметики и косметологии с точки зрения происхождения и выделены своеобразные пласты, вошедшие в нее на различных этапах формирования. Установлено, что данной специальной лексике свойственны такие лексико-семантические явления, как гиперо-гипонимия, синонимия, полисемия, антонимия.

В диссертации проанализированы структурные и словообразовательные особенности терминологии косметики и косметологии, тематические и словообразовательные гнезда, рассмотрены проблемы, связанные с ее практическим применением.

Ключевые слова: специальная лексика косметики и косметологии, терминологическая номинация, семантические процессы, термины-словосочетания, словообразовательные средства ЛКК.

Размещено на Allbest.ru

...