Народна виробнича термінологія центральних говірок Поділля

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.П. ДРАГОМАНОВА

10.02.01 - Українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Народна виробнича термінологія центральних говірок Поділля

Краєвська Ганна Павлівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Дисертація виконана у відділі діалектології Інституту української мови Національної академії наук України.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Гриценко Павло Юхимович, Інститут української мови Національної академії наук України, завідувач відділу діалектології.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Аркушин Григорій Львович, Волинський національний університет імені Лесі Українки, професор кафедри історії та культури мови;

кандидат філологічних наук, доцент Щербина Тетяна Василівна, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, доцент кафедри українського мовознавства і прикладної лінгвістики.

Захист відбудеться «20» квітня 2010 р. о _10_ годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26. 053. 04. у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова за адресою: 01601, Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного

педагогічного університету імені М.П. Драгоманова за адресою: 01601, Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розіслано « 16» січня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.В. Висоцький

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Вивчення складу, семантичної структури та географії діалектної лексики залишається й сьогодні одним з актуальних завдань української лінгвістики. Особливе місце у цих студіях належить народній виробничій термінології як складовій діалектної лексики, що тісно пов'язана з історією та культурою українського народу.

Водночас в умовах змін технологій виробництва реалії народних ремесел постійно модифікуються, частина з них перестає використовуватись, що відображає динаміка лексикону майстрів. Спостережено невідворотні втрати у сфері традиційної матеріальної культури (див. к. № 1), відповідно - у традиційному шарові народної лексики. Усвідомлення невідворотності втрат традиційної, здебільшого давньої лексики діалектоносіїв та прагнення з'ясувати реальний стан збереження елементів цієї лексико-семантичної сфери стали визначальними в окресленні проблематики та предмета спостережень.

В опорі на принципи вивчення лексики за тематичними та лексико-семантичними групами, що усталились в українській діалектології з кінця 60-х років XX ст., було досліджено різні тематичні групи виробничої термінології, зокрема гончарство (Й.О. Дзендзелівський, Л.С. Спанатій, М.Ф. Кривчанська, В.М. Бережняк, С. Литвиненко), ковальство (Т.П. Терновська, В.Б. Мазяр), фрагменти термінології деревообробки (С.Ф. Довгопол, В.В. Манівчук, К.С. Баценко, К.Ф. Герман, Н.Л. Осташ, М.В. Никончук, І.В. Сабадош), ткацтво та прядіння (Й.О. Дзендзелівський, М.Т. Безкишкіна, Л.С. Терешко, Н.Ф. Венжинович, І.О. Ніколаєнко). Однак в українському мовному континуумі лексика деревообробних ремесел, ковальства, каменярства та плетіння не була предметом системного вивчення; не охоплено цими студіями і подільських говірок.

Межі центральноподільських говірок, що належать до подільського говору волинсько-подільської групи говорів південно-західного наріччя, окреслені насамперед на підставі свідчень «Атласу української мови» та спеціальних досліджень різного часу К.П. Михальчука, Г.Ф. Шила,

Ф.Т. Жилка, С.П. Бевзенка, Г.І. Мартинової, Н.П. Шеремети, Т.М.Тищенко та ін. Подільський говір виразно виокремлений зовнішніми межами, хоча порубіжні зони засвідчують результати міждіалектної взаємодії, що відбилось і на внутрішньому членуванні говору, зокрема на виділенні західної, східної, північної і південної зон; центральна зона, що є ареалом нашого дослідження, охоплює говірки Літинського, Липовецького, Оратівського, Барського, Жмеринського, Тиврівського, Немирівського, Іллінецького, Гайсинського, Тульчинського, Шаргородського, Муровано-Курилівського, Могилів-Подільського, Чернівецького, Ямпільського, Томашпільського, Крижопільського, Піщанського, Тростянецького, Бершадського, Чечельницького, Теплицького р-нів та південної частини Калинівського р-ну Вінницької обл.

Вивчення складу та особливостей функціонування виробничої лексики центральноподільських говірок дозволить з'ясувати стан збереження складу діалектної лексики та семантики, вивчити її просторову і функціональну диференціацію.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексної теми Інституту української мови Національної академії наук України «Українська діалектна мова: типологія сучасних діалектних систем» (номер державної реєстрації 0105U001030). Тема дослідження затверджена науковою радою «Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності» при Інституті мовознавства ім. О.О. Потебні Національної академії наук України (витяг з протоколу № 1 від 15.02.2007 р.).

Мета дослідження: виявлення стану збереження лексики народних ремесел через призму її структурної організації та просторової поведінки.

Досягнення поставленої мети вимагало розв'язання таких завдань:

- вивчити історію традиційних ремесел Поділля, поширення та збереження центрів традиційного народного виробництва сьогодні;

скласти програму-питальник для збирання матеріалу;

зафіксувати термінологію народних ремесел у говірках;

змоделювати структурну організацію виробничої лексики;

виявити закономірності номінаційних процесів;

встановити просторові відмінності зафіксованої у говірках лексики;

з'ясувати ступінь збереження традиційної лексики у сучасних говірках.

Предметом дослідження є склад, структура та семантична організація лексики деревообробки, плетіння, ковальства, каменярства центрально-подільського діалекту. термінологія ремесло подільський лексика

Об'єктом дослідження є центральноподільські говірки.

Методи дослідження. Поставлені в роботі завдання реалізовано за допомогою описового, лінгвогеографічного методів та методики моделювання.

Джерельною базою дисертації стали власні польові записи лексики та зв'язних текстів (опитано 226 респондентів 1913-1957 р. н., з них 12 жінок і 214 чоловіків), здійснені упродовж 2007-2009 років за програмою автора (906 питань). Мережа обстежених говірок (66 сіл Вінницької області) зумовлена станом збереження сьогодні розвинених ще на початку ХХ ст. традиційних ремесел. До дисертації залучено матеріали «Атласу української мови» (АУМ), досліджень з діалектології, етнології, лексикографічних праць.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що поглиблено теорію діалектної лексикології й семасіології, виявлено закономірності динаміки лексичної системи, досліджено й систематизовано лексику й семантику народних ремесел центральноподільських говірок. На підставі виокремлення лексико-семантичних груп досліджуваних тематичних груп лексики, моделювання структурної організації лексики описано семантику й географію кожної номінативної одиниці, виявлено зміни на підставі зіставлення свідчень джерел ХIХ - поч. ХХ ст. та сучасних записів, поглиблено вивчення закономірностей структурної організації предметної лексики.

Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що зафіксовані в експедиціях матеріали можуть бути використані при укладанні «Лексичного атласу української мови», «Словника українських діалектів», в етимологічних та історико-семасіологічних студіях; магнітофонні записи діалектного мовлення розширюють Українську діалектну фонотеку та можуть бути використані для аналізу різних структурних рівнів центральноподільських говірок.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорено на засіданнях відділу діалектології Інституту української мови НАН України. Основні положення дисертації викладено в доповідях на Всеукраїнських діалектологічних конференціях «Діалектне суміжжя як об'єкт мовознавчих досліджень» (Умань, 2007 р.), «Подільський діалект: стан і перспективи вивчення» (Кам'янець-Подільський, 2007 р.), Міжнародних наукових конференціях «Діалектна мова: сучасний стан і динаміка в часі» (Київ, 2008 р.), «Лінгвалізація світу: теоретичний та методичний аспекти» (Черкаси, 2008 р.), «Лемківський діалект у загальноукраїнському контексті» (Тернопіль, 2009 р.).

Публікації. Головні положення дисертації викладено в шістьох статтях, з них п'ять вміщено у фахових виданнях ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел (273 одиниці), додатків (додаток А «Питальник», додаток Б «Термінологія плетіння», додаток В «Термінологія каменярства», додаток Г «Тексти», додаток Д «Карти» (28 карт), додаток Е «Індекси аналізованих назв», додаток Є «Список обстежених населених пунктів»). Загальний обсяг дисертації 393 сторінки, з них основного тексту - 193 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У «Вступі» обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, предмет, об'єкт роботи, розкрито методи, наукову новизну і практичне значення дисертації, подано інформацію про апробацію результатів дисертації.

У першому розділі «Лексика народних ремесел як об'єкт діалектологічних досліджень» проаналізовано історію вивчення лексики ремесел в українській лінгвістиці. З'ясовано сутність понять діалектна (народна) термінологія, тематична група лексики (ТГЛ), лексико-семантична група (ЛСГ), визначено принципи аналізу лексики як системи, сформованої на основі різних типів семантичних відношень. Проаналізовано джерела вивчення лексики народних ремесел на різних часових зрізах.

У дослідженні прийнято, що ТГЛ - це об'єднання лексем на основі спільності, близькості означуваних словами предметів та явищ; ЛСГ - це об'єднання лексем на основі семантичних зв'язків; відомо, що між ТГЛ і ЛСГ відсутня різка межа.

Для аналізу обрано ТГЛ «теслярство», «столярство», «бондарство», «стельмаство», «плетіння», «ковальство», «каменярство». Кожна з ТГЛ має свої особливості структурної організації, чітко окреслені центри і субцентри, якими є агентиви, локативи, назви дій, інструментів, матеріалів, виробів та назви ремесел. Отже, ТГЛ обіймають низку ЛСГ, а саме «майстер», «локус», «інструменти», «процеси», «матеріал», «вироби та їх деталі, конструкції», у межах деяких ЛСГ виділяються семантичні підгрупи; виокремлено також групу назв ремесел.

Вивчення діалектної лексики ґрунтується на багатоаспектному аналізі: лексику досліджено як системно-структурне утворення, у парадигмі взаємопов'язаних компонентів. Найменшою одиницею семантичної структури є сема, що визначається за допомогою диференційних ознак семема об'єднує семи-опозити на основі спільного компонента семантичної структури.

Окремим ЛСГ притаманна складна ієрархічна будова; низка назв (гіпоніми) об'єднано загальною назвою (гіперонім), що зумовлює появу гіперо-гіпонімічних зв'язків між номінативними одиницями. Інші терміни диференційовані без родової назви, що формує гіпо-гіпонімічні відношення. Важливими є синонімічні та дихотомічні відношення, які структурують окремі ЛСГ та ТГЛ загалом.

Визначено мовний статус досліджуваної лексики: діалектний термін розуміємо як слово зі спеціальним значенням в лексичній системі говірки. Чітку межу між терміном та не-терміном у говірках визначити складно; однак віднесеність до специфічної сфери занять, якій відповідає професійна комунікація, складовою якої є народна термінологія, дозволяє вважати досліджувану лексику діалектними термінами.

Проаналізовано джерела вивчення лексики народних ремесел. Базою для вивчення лексики народних ремесел Поділля на різних часових зрізах є спеціальні лінгвістичні праці, загальні лінгвістичні праці та нелінгвістичні праці. Основним джерелом для з'ясування сучасного стану лексики Поділля є діалектне мовлення мешканців регіону без розмежування елементів на вузьколокальні та належні водночас і літературній мові.

У другому розділі «Термінологія народних ремесел» представлено аналіз номінативних одиниць ТГЛ «теслярства», «столярства», «бондарства», «стельмаства», «ковальства».

Аналіз лексичних одиниць здійснено у межах ЛСГ «майстер», «локус», «інструменти», «процеси», «матеріал», «вироби та їх деталі, конструкції»; окремо проаналізовано назви ремесел. Елементи ЛСГ «інструменти», «процеси», «матеріал», «вироби та їх деталі, конструкції» можуть входити у кілька тематичних груп.

Лексика народних ремесел становить складне утворення, сформоване синонімічними, дихотомічними та гіпонімічними відношеннями елементів.

Синонімічні відношення характерні для більшості ЛСГ: молотобойец', помошн'ік `помічник коваля'; кор'ін', пен'ок `підземна частина дерева'; кроква, метроўка `дерев'яний інструмент для вимірювання довжини'; струг, гимблик `інструмент з двома ручками для грубої обробки деревини'; гартуван':а, закал'уван':а `процес надання твердості металевим виробам шляхом значного нагрівання й наступного швидкого охолодження', зазор, йарочок, канаўка, р'івчачок `заглибина, у яку заходить дно бочки', йаiц'а, розкар'аки `місце роздвоєння стовбура' тощо. Синонімами вважаємо лексеми, що функціонують в межах однієї говірки з однаковим значенням.

Засвідчено дихотомічні відношення, що домінують у межах ЛСГ «інструменти, процеси», «вироби, деталі, конструкції» різних ТГЛ: фано : бано `гострий бік молотка' : `тупий бік молотка', в'істрак : плоске `конусна частина сталевої підставки певної форми, на якій кують металеві вироби' : `тупа частина сталевої підставки певної форми, на якій кують металеві вироби'; зеркало : п'ідошва `верхня лицьова частина сталевої підставки для кування металевих виробів' : `нижня частина сталевої підставки для кування металевих виробів'; ч'іп : пиж `частина шпиці, що заходить в колодку' : `частина шпиці, що заходить в обід' тощо.

У говірках представлено гіперо-гіпонімічні відношення: лексема в'із є гіперонімом до буда `циганський критий віз', бочка `віз для перевезення води', бестарка `віз для перевезення зерна', гарба `віз з глибоким невшальованим ящиком для перевезення снопів, соломи', розвора `віз для перевезення дощок'; термін пл'іт'ух `майстер, що виготовляє плетені вироби' є гіперонімом до термінів кошинкар `майстер, що виготовляє кошики', корзин:ик `майстер, що виготовляє корзини', лапт'ожник `майстер, що виготовляє лапті'; номен л'іс `сукупність дерев, обмежених спільною територією для росту3 є гіперонімом до стародубина `старий ліс', молодн'ак `молодий ліс'. Гіпо-гіпонімічні відношення формуються без наявності видової назви: драч'іўн'а : пилорама `місце, де здійснюють розпилювання колоди на дошки вручну' : `місце, де здійснюють розпилювання колоди на дошки механічним способом'; струг : медведка `струг з двома ручками : `струг з чотирма ручками'; боднар : бочкар `майстер, що виготовляє різні види дерев'яного посуду' : `майстер, що виготовляє один вид дерев'яного посуду'.

Номінативним одиницям сфери народних ремесел притаманний високий ступінь варіативності на різних мовних рівнях:

- фонетичному: драч, трач `майстер, що розпилює колоди на дошки вручну'; плотн'а, плот'н'а `місце роботи майстра з первинної обробки деревини'; скалка, шкалка `частина деревини, що відокремилась під час обробки сокирою'; боднар, бондар `майстер, що виготовляє дерев'яний посуд'; шуфрига, шуфриґа `дерев'яний замок під дерев'яний ключ'; гиржа, г'іржа, иржа, іржа, ржа `червоно-бурий шар на залізі - наслідок окислення'; ковадло, ковалдо `металева підставка для кування металевих виробів';

- акцентуаційному: барда, барда `деревообробний інструмент з широким лезом та довгою борідкою'; засоўка, засоўка `пристрій для замикання дверей у вигляді рейки, що заходить за дерев'яний виступ у лутці'; наковал'н'а, наковал'н'а `металева підставка для кування металевих виробів''; сопло, сопло `горнове гніздо'; кол'існик, кол'існик `майстер, що виготовляє колеса'; л'ушн'а, л'ушн'а `вертикальний брусок, який зв'язує вісь з верхнім полудрабком і служить опорою драбини воза';

- словотвірному: с'ілничка, сол'анка, сол'аночка, сол'арка `маленька довбана посудина для зберігання солі'; пил'ар, пил'шчик `майстер, який розпилює колоди'; бардина, бардинка, бардач, бардичка `деревообробний інструмент з широким лезом та довгою борідкою'; в'ідземок, обземок, одземок `прикоренева частина деревини'; кроква, крокоўка `бруси, з'єднані під кутом 90?, які служать дерев'яною основою даху'.

Виявлено різні способи номінації: морфологічний, запозичення, вторинна номінація, створення складених найменувань.

Морфологічний спосіб представлено префіксальними утвореннями: в'ід-: в'ідпустити, в'іт'агнути; за-: заклепати, загладити; на-: нар'ізати, наварити; об-: обкатати; п'ід-: п'ідкувати; по-: пот'агнути, посадити; при-: приклепати; с-: склепати; за-: загартувати, ў-: ўкувати тощо; префіксально-суфіксальними утвореннями: на-, -ува-: наштоўхувати, насажувати; ў-, -ну-: ўштоўхнути; о-, -ува-: осад'увати; роз-, -ува-: роздмухувати; рос-, -ува-: росплискувати; об-, -ува-: обкатувати; про-, -ува-: прот'агувати; суфіксальними утвореннями: н':(а), н'(а): гартуван':а, закал'уван'а, помйакшен':а, зваруван'а; -ацій-(а): цементац'ійа; -к-(а): в'іт'ашка, от':ажка, св'аска, обкатка; суфіксально-префіксально-постфіксальними утвореннями: рос-, -а-(ти)-, -с'а: рос:ихатис'а (від прикметникової основи); утворення з нульовим суфіксом репрезентовано віддієслівними іменниками отжиг, в'ідпуск.

За структурою більшість аналізованих номенів - це однослівні терміни. Композити представлено поодинокими лексемами: гвоздод'ор, цв'ахосмик' `інструмент для виймання металевих цвяхів', дроворуб `робітник, що рубає дрова', кошопл'от `майстер, що виготовляє кошики', круподерка `ручний дерев'яний пристрій для подрібнення зерна', молоком'ір `посудина для вимірювання об'єму рідин', пиломатер'іал, стро)матер'іали `вздовж порізана деревина', самозакалка `процес, під час якого метал нагрівають до певної температури, витримують та охолоджують на повітрі' тощо.

Аналітичні назви представлені переважно атрибутивними словосполученнями - ними номіновано родові поняття, а видові - однослівними. Так, однослівним терміном пилка представлено видове поняття `інструмент для ручного розпилювання деревини'. Родове поняття `інструмент для ручного розпилювання колоди вздовж' репрезентовано аналітичними термінами пилка + означення: драчова, трачна, з маўкою, поўздоўжн'а, подоўжн'а, продол'на, ручна; `інструмент, що має полотно натягнуте в дерев'яному станку' - термінами пилка + лучкова, лучкова, нат'ажна, продол'на, продоўжн'а, рамочна, рамкова, ручна, ф'ігурна, циркл'ова, циркул'ова.

Протягом століть подільський говір зазнав впливу різних мов, що позначилось і на термінології традиційних ремесел. В аналізованій лексиці засвідчено чимало запозичень з германських мов - букша `чавунний елемент колодки колеса' (< нім. Выchse `букса, втулка, бляшанка, банка' через польське і російське посередництво), ватерпас `прилад для перевірки горизонтального положення поверхонь' (< гол. waterpas `найпростіший прилад для перевірки горизонтального положення різних поверхонь'), гимбел' `деревообробний інструмент з широким лезом та довгою борідкою' (< нім. hobel `рубанок'), кл'оц `невелика частина колоди, що використовуєтьcя для подальшої сегментації' (< нім. kloz `грудка, пень, корч, колода'), пилка `інструмент для розпилювання деревини' (< герм. м. fila `терпуг'), рифа `металева окова центральної частини колеса' (< нім. Reif(en) `обруч, обід, кільце'), тафел' `щит з тонких дощок в каркасі дверей' (< нім. tafel через польське посередництво `дошка, плита'), триринки `обручик, який набивається на колодку колеса' (< нім. Teerring `дігтярне кільце'), шерхебел' `деревообробний інструмент з напівкруглим різцем для первинного стругання деревини' (< нім. schдufhobel `вузький рубанок'), шпл'інт `великий цвях, що утримує колесо на осі' (< нім. Splint), тощо; з польської - тибел' `дерев'яний цвях' (< tybel `дерев'яний кілочок, дерев'яний цвях'), фрамуга `верхня частина віконної рами' (< framyga `ніша, отвір'), труна `домовина' (< trumna `домовина'), грабарка `віз для перевезення землі' (< grabarz `землекоп'), васаг `дерев'яний ящик воза' (< was№g, fas№g, wasung `верхня частина воза'), л'ушн'а `дерев'яна деталь, яка зв'язує вісь воза з полудрабком' (< luњnia `дерев'яна деталь, яка зв'язує вісь воза з полудрабком') тощо; з французької - корда `дерев'яна балка, що підтримує стелю' (< фр. corde `мотузка' через російське посередництво) тощо. Латинських джерел сягає термін циркул' `дерев'яний циркуль для вимірювання дна бочок' (< circulus `циркуль') тощо. З італійської походить кілька лексем: в'іра `майстер, що розпилює колоди на дошки вручну та знаходиться зверху' (< vira `повертай'), маiна `майстер, що розпилює колоди на дошки вручну та знаходиться знизу' (< mainare `згортати, спускати вітрила'). Литовської мови сягають терміни жлукто `посудина для прання білизни' (< ћlщgtas `замочена білизна; бочка, в якій перуть білизну'), кушка `дерев'яний кухоль, у якому косарі тримають гострильний брусок' (< kбusas `ківш, черпак, сак'). Представлено запозичення з тюркських мов терпуг `великий копитний пилник коваля' (< tцrpu `пилка, терпуг'), кирка `металевий інструмент із загостреними робочими частинами' (< kьrek `лопата, совок, весло'). Грецького джерела сягає лексема фаетон `витончений панський транспор із критим верхом' (< Phaethфn < phaф `сяю'). З румунської запозичено термін ґринджоли `короткі сани, що парою утворюють транспортний комплект, який ланцюговим з'єднанням змінює свою довжину' (< gringioбrг) тощо.

Вивчення мотивації досліджуваної термінології дало змогу з'ясувати МО:

- діяч > приміщення: стол'арн'а `місце роботи майстра, що виготовляє вироби різної складності';

- вік > рослина: одногодка `однорічна лоза';

- вміщуване > вмістище: сол'анка `посудина для зберігання солі', зол'анка `посудина для прання білизни';

- результат дії > діяч: ободар `майстер, що виготовляє обіддя';

- процес > діяч: ковал' `майстер, що обробляє метал та виготовляє з нього вироби';

інструмент > дія: гимбл'увати `процес обробки деревини рубанком';

інструмент > діяч: сокирник `столяр';

- одиниця виміру > виріб: л'ітромер `посудина для вимірювання об'єму речовин', метроўка `дерев'яний інструмент для вимірювання довжини', ценкнерка `дерев'яний ящик для зерна';

- матеріал > виріб: личаки `плетене з лика взуття' тощо.

Чимало серед аналізованої лексики вторинних номенів, що постали здебільшого в результаті метафоризації. Основою метафоричного номінування реалій є: а) назви тварин: козел `підставка для різання дров, що складається із збитих навхрест жердин, з'єднаних поперечкою'; б) назви частин тіла: вушко `отвір, у який вставляють держак інструмента', носок `конусна частина ковадла', зуби `загострені виступи на полотні пилки', `металеві кілочки, які вставляють у валок грабель'; п'ідошва `нижня частина ковадла'; плече `тупий бік металевого молотка', `частина шпиці, що заходить у колодку колеса'; в) назви одягу: фартухи `бокові частини кошика', шл'апка `розплескана частина цвяха' тощо.

Частина репрезентантів сем була поширена в ХIХ - на початку ХХ ст. і відома сьогодні. Деякі маніфестанти понять засвідчено лише в джерелах минулого. Не збереглись у говірках терміни на позначення різновидів саней та їх деталей, зокрема залубни сани `сани, оббиті лубом', полсанки `довгі вантажні сани на двох паралельних суцільних полозах, на міцних копилах, з товстими поперечками без короба для перевезення колод, дров тощо', мереженныя сани, писанныя `сани, деталі яких оздоблені малюнками', розпари `поперечна деталь саней із гнутого пареного дуба чи з бруска, який кріпиться безпосередньо на двох копилах', втрачено терміни на позначення видів саней, мотивовані назвами населених пунктів, де виготовляють реалію, литинки, бруслиновки. У сучасних говірках не зафіксовано лексеми скринник, скриняр `майстер, що виготовляє скрині', ціпов'яз `майстер, що виготовляє ціпи', коваленко `син коваля' тощо.

Отже, виявлені системні зв'язки, структурна організація лексики засвідчують цілісність ТГЛ, яка сформувалась упродовж тривалого часу.

У третьому розділі «Просторова поведінка термінології народних ремесел» проаналізовано географію та просторове варіювання лексики народних ремесел досліджуваного ареалу. Спостереження над просторовою поведінкою лексики показало, що окремі лексеми виявляють опозитивність у розташуванні. З 66 фіксацій репрезентантів поняття `інструмент з ручкою й поперечними зарубками для прасування білизни' у 28 н. п. відзначено ма'ґ'іл'ниц'а і варіанти ( південний захід), у 38 - рубел' і варіант (північний схід) (див. к. № 2); з 66 фіксацій маніфестантів семи `інструмент з двома ручками для грубої обробки деревини' 10 - в'іс'н'ак і варіанти (південний захід), а 54 - струг і варіанти (північний схід, центр, частина південних та західних регіонів) (див. к. № 3).

Картографування виявило кілька типових протиставлень говірок:

південно-західні : північно-східні - тафл'а : ф'іл'онка `щит із тонкої дошки в каркасі дверей', з'ілниц'а : жлукто `посудина для прання білизни' та ін;

північні : центрально-південні - м'ішалка : копистка `дерев'яний інструмент для розмішування страв';

західні : східні - жолуб : жолоб `низька видовбана посудини для годівлі худоби';

північно-східно-південні : західно-центральні - в'іко : кришка `надгробна кришка'.

Виявлені опозиції окреслили діалектні зони поширення лексики народних ремесел. На тлі усього центральноподільського ареалу виразно виділяються південна, південно-західна та північно-східна його частини.

Південну частину центральноподільського регіону характеризують номінативні одиниці гараба `віз з глибоким невшальованим ящиком для перевезення снопів, соломи', що фіксований і в південноподільських говірках (АУМ, 3, ч. 2, к. 94.), контак (і варіанти) `інструмент, яким натягають шину на колесо', л'ітерн'ак `вид воза' (id), н'ута `короткий стрижень з головкою, яким склепують металеві вироби', р'ін' (і варіанти) `верхній шар землі, непридатний для добування', рискалис'ко (і варіанти) `держак лопати', шуфрига (і варіанти) `дерев'яний замок під дерев'яний ключ' тощо.

Південно-західну зону характеризують номени васаг, васах `ящик воза', що також засвідчено у АУМ (АУМ, 3, ч. 4, с. 105), в'іс'н'ак `інструмент з двома ручками для грубої обробки деревини методом стругання', маґ'іл'ниц'а `інструмент з ручками й поперечними зарубками для прасування білизни' (АУМ, 3, ч. 4, с. 94.), з'ілниц'а `посудина для прання білизни', папорот' `рогіз, Typhе angustifolia', помостина `нижня дошка в ящику воза', поташки `деталі, які прикріплюють до бокових частин ящика з метою збільшення його місткості', тафл'а `щит із тонкої дошки в каркасі дверей'.

Північно-східний ареал окреслено поширенням термінів рубел' `інструмент з ручками і поперечними зарубками для прасування білизни' (АУМ, 3, ч. 4, с. 94.), ф'іл'онка `щит із тонкої дошки в каркасі дверей', жлукто, жлухто `посудина для запарювання білизни'.

Окремі лексеми мають виразну ареальну характеристику, зокрема західно-центральній зоні характерне побутування терміна салниц'а `посудина для зберігання сала'; північній частині центральноподільського ареалу притаманна лексема бин'д'уг `віз для перевезення великих вантажів'; західна зона окреслена поширенням лексеми жолуб `низька видовбана посудина для годівлі худоби'; східному ареалу характерне поширення лексеми мантачка `маленька у формі конуса посудина для зберігання бруска, яким підточують косу'.

Аналіз мовного матеріалу дозволяє виокремити такі центральноподільські лексичні локалізми: анчакрак `дерев'яний віз без люшень', балган, ўдохн'а `місце, де парять ободи', бриндал'і `великі цвяхи', брок `опилки', галиш `велике каміння неокруглої форми', гол'ік `деревообробний інструмент у вигляді короткої дерев'яної колодки з широким лезом круглої форми', ґалан'ка `циганський віз із критим верхом', доўгот'ол `довгий без яшика віз для перевезення деревини', карабета `різновид воза', л'іпуша `прилад для полірування металу', макловошка `дерев'яний предмет циліндричної форми для подрібнення чого-небудь', нагл'іт `цвях для кування коней', облониц'я `віконниця', плестен' `клинок до коси', попл'іт `рама борони', ожило `дерев'яна ручка мітли', риґл'а `горизонтальна опора загорожі', св'ідивате `плутане розташування дерев'яних волокон', с'ічкоруб `дроворуб', скал'аниха `жінка майстра, який добуває камінь', федир `дерев'яна планка, що з'єднує дошки простих дверей', циўло `гостра частина лопати', цвончик `пристрій, на якому набивають шину на дерев'яне колесо', чалан `компонент складеного ободу', чапкати `різати колоду впоперек', чинка `частина шпиці, що заходить в обід', шафел' `криничний журавель', шкант `дерев'яний цвях', шл'ухва `вертикальний брусок, який зв'язує вісь з верхнім полудрабком і служить опорою драбини', шурт `ковальське вугілля, яке перегоріло'.

Відзначено семантичні локалізми: бабка `грабки біля коси', гусак `криничний журавель', баран, бичок, горбил', горбач, горбат'ік, чаiка, кл'опочн'ік `деревообробний інструмент у вигляді короткої дерев'яної колодки з широким лезом круглої форми', брехунец', брехун `рівень - прилад для перевірки горизонтального положення різних поверхонь', бик `довгий інструмент для вирівнювання поверхні дерева', бин'д'уг `плетений кіш з соломи, у якому зберігають пшеницю', бондарка `рогіз без мітелки', броўка `робоча частина кліщів', бугаi, корда `дерев'яна балка, що підтримує стелю', вовчок `маленький отвір у дверях для спостереження', гал'авина `проріз для дверей', гал'ава `проріз для вікна', гана `ковальський міх', гирувати `різати колоду впоперек', давид `ручний інструмент для свердління деревини з горизонтальною ручкою', дибка `елемент ходової частини воза, що забезпечує рівновагу', д'ід, коза `верстат для заведення шпиць в обід', жоўток `центральна частина стовбура дерева', злеп `місце в стовбурі, де він розходиться надвоє', кривошип `ручний інструмент для свердління деревини з горизонтально розміщеною ручкою', л'інивец' `великий дерев'яний молоток, яким забивають кілки в землю', маринована `деревина, яка певний час пробула у воді і набула темного кольору й твердості', медведка `струг з чотирма ручками', набо)ка `пристрій для набивання обруча на бочку', об'ілити `знімати верхній захисний шар деревини', пахвина `відстань між поперечною деталлю та поздовжньою основою хреста', пеил'устки `поздовжні бруски драбини, що є основою кріплення щаблів', плече `тупий бік металевого молотка', `частина шпиці, що заходить у колодку', полотенце `деталь, прикріплена до ручок лучкової пилки, що розташована паралельно до полотна', раiбор `різновид свердла, який використовують для просвердлювання центральної частини колеса', стегно `один з двох з'єднаних брусків під кутом 90?, сукупність яких служить дерев'яною основою даху' та `один з двох поздовжніх брусків драбини, що є основою кріплення щаблів', стружколомат'ел' `деревообробний інструмент у вигляді короткої дерев'яної колодки з широким лезом прямої форми', фартухи `бокові частини плетеного виробу з ручками', фаска `деревообробний інструмент з широким лезом та довгою борідкою', футроўка `вікна та двері як тип столярних виробів', хропак `дерев'яний пристрій, що використовується у рибальстві, удар якого об воду створює гучний звук', шчабел' `одна з поздовжніх планок борони' та `одна з поперечних планок борони', шубцина `дерев'яна скоба, якою притримують обруч на клепках'.

Чимало номенів аналізованої групи лексики центральноподільських говірок відомі в усьому українському діалектному континуумі з таким самим чи близьким значенням.

Значна частина назв побутує у межах південно-західного наріччя; зокрема, зафіксовано лексеми, спільні для говірок центральноподільських і: волинських (передна снас'т' `передок воза', задна снас'т' `задок воза'); наддністрянських (стр'ілки `ручки кліщів'); нижньонаддністрянських (дрив'ітня `пеньок, на якому рубають дрова'); буковинських (бардаш `широка теслярська сокира', варстат `столярна майстерня'); гуцульських (бардина `широка сокира з коротким топорищем'); бойківських (бестарка `безтарка', варцаби `стовпчики по боках вікна', `віконна скринька'); лемківських (труна `труна'); покутсько-буковинських: (дишел' `важіль міха'); волинсько-наддністрянських: (ланц `ланцюг, який з'єднує важіль з нижньою дошкою міха'); бойківсько-гуцульських (драниц'а `колота дошка для покриття даху', `тонка дерта дошка для покриття даху', `колена дошка в огорожі'); буковинсько-бойківських (драч `робітник, що розпилює колоди вручну'); гуцульсько-західноволинсько-бойківських (в'ідземок `частина деревини від землі').

Чимало назв є спільними для подільського говору та інших українських діалектів; зокрема, зафіксовано лексеми, спільні для говірок центрально-подільських і: південно-східних (голобл'а `одна з двох жердин, прикріплених кінцем до передньої частини повозки, у які запрягають коня в однокінній упряжі'); наддніпрянських (опленчасті сани `назва саней за складовими частинами'); середньонаддніпрянських (брачка `совкова лопата', ґирлиґа `палиця', двоiчаки `вила на два ріжки', довбешка `великий дерев'яний молоток'); поліських (арцаба `стовп у стіні будівлі, який не закопується в землю, а ставиться на дерев'яну підвалину', гемер `великий молот, призначений для розбивання каміння'); центральнополіських (шеиршебок `деревообробний інструмент з напівкруглим різцем для первинного стругання деревини', бураў `спіралеподібна робоча частина сверла'); східнополіських (б'іда `легкий візок на двох колесах', двоколка `легкий візок на двох колесах'); західнополіських (капел'уш `капелюх', тиблик `інструмент вертіти дірки в дереві і металі'); степових (дренчик `жердина внизу воза, що з'єднує передок і задок'); слобожанських: (траринки `металеві деталі, що скріплюють подушку з віссю'); наддніпрянсько-поліських (грабарка `різновид возу'); західнополісько-середньонаддніпрянсько-степових (п'ідтока `дерев'яна розвилка в задній частині воза').

У «Висновках» подано основні висновки дослідження.

Вивчення номінативних засобів деревообробки, а саме ТГЛ «теслярство», «столярство», «бондарство», «стельмаство»; плетіння, ковальства, каменярства показало, що ступінь збереження лексики ТГ у сучасних центральноподільських говірках є невисоким. У говірках мінімально представлено терміни на позначення реалій плетіння, назв інструментів каменотесного промислу, видів санного транспорту та їхніх деталей.

Аналіз різночасових регіональних джерел засвідчив відсутність праць, які відображали б лексику народного виробництва відповідного часового зрізу. Деякі номінативні одиниці термінології народних ремесел зафіксовано в етнографічній, лексикографічній та спеціальній літературі минулого, більшість з яких функціонує і сьогодні з незначними змінами плану вираження. Є такі номени, що не збереглись та сьогодні невідомі в досліджуваному ареалі, зокрема козырки `сани, елементом яких є козирок', копаныці `зрубані з корінням стовбури дерев, які після обробки служать ходовою частиною саней', оплени `короткі сани, що парою утворюють транспортний комплект, який ланцюговим з'єднанням змінює свою довжину', siekiernik `майстер, що виготовляє дерев'яні вироби', оскард `молоток для набивання млинового каменя', дулевина `міцний метал', корзинщик `майстер, що виготовляє кошики', коб'ялка `невелика корзина' тощо.

Виявлено закономірності номінаційних процесів у конкретно-предметній лексиці. Відзначено непослідовну реалізацію понять. Іноді між планом змісту та планом вираження - лексемою - спостерігається асиметрія: одиниця плану вираження може співвідноситися з кількома одиницями плану змісту і навпаки - одиниця плану змісту може мати кілька засобів вираження (синонімія). Засвідчено побутування лексем без конкретного співвіднесення з денотативною сферою та навпаки - реалія залишається неномінованою.

Термінологію традиційних народних ремесел здебільшого складають моносемічні лексеми, що пояснюється специфікою вузькофункціональності номінованих реалій. Полісемічних лексем зафіксовано небагато: бабка `брусок, на якому клепають косу', `ковальський міх', `невеликий загострений металевий штир, який вставляють в ковадло' (термінологія ковальства), `деталь токарного верстата', `тупий бік столярського молотка', `дерев'яний молоток', `грабки коси' (термінологія деревообробки), `подорожник' (рослина), `ритуальна страва з макаронів' (кулінарна терміносистема); вухо `ручка цебра', `отвір в обусі сокири'; зуби `загострені виступи на полотні пилки', `металеві кілочки, що вставляються у валок грабель' (деревообробна термінологія).

У досліджуваній термінології простежується варіативність на різних структурних рівнях мови. Для компонентів одних ЛСГ характерна більша варіативність, для інших ЛСГ (назви ремесел) - менша. Так, на позначення поняття `дерев'яна підставка, на якій стоїть ковадло' засвідчено 17 номенів, `отвір, у який закладають ручку сокири, топора, барди, колуна' - 16, `верхній непридатний для добування шар каміння' - 15, `маленький інструмент для різання деревини з однією ручкою' - 12, `дерев'яна ручка сокири, топора, барди, колуна' - 9, `дерев'яна ручка сапи' - 8, `з'єднання деревини під кутом, що має скошені вирізи з обох боків бруса' - 7, `ручний дерев'яний пристрій для подрібнення зерна' - 6, `дерев'яна ручка вил' - 5, `ремесло з первинної обробки деревини' - 4 тощо.

В аналізованій лексиці засвідчено запозичення, найбільше з германських та польських мов. Поодиноко зафіксовано запозичення з французької, румунської, італійської, литовської, тюркських мов. Декілька лексем сягає латинських та грецьких джерел. 52% запозичень репрезентують ЛСГ «інструменти».

Досліджувані терміни утворено за МО: процес > діяч, результат дії > діяч, інструмент > дія, діяч > приміщення, вміщуване > вмістище, матеріал виготовлення > виріб тощо. Часто номени однієї терміносистеми є мотивом творення термінів іншої терміносистеми (зовнішня мотивація). Мотивом номінації аналізованої лексики є компоненти таких терміносистем:

- анатомічна: носок `конусна частина ковадла', пйатка `нижня частина ковадла', лоб `тупий бік металевого молотка' тощо;

- харчова: сахарничка `посудина для зберігання цукру', сол'анка `посудина для зберігання солі', мед'і8ниц'а `посудина для зберігання меду', салниц'а `посудина для зберігання сала' тощо;

- метрологічна: л'ітромер `посудина для вимірювання об'єму речовин', метроўка `дерев'яний інструмент для вимірювання довжини', ценкнерка `дерев'яний ящик для зерна';

- ботанічна: личаники `виготовлене з лика взуття';

- географічна: скала `місце добування каменю'.

- речовини зол'анка `посудина для прання білизни';

- хатнє начиння: полотенце `деталь, прикріплена до ручок лучкової пилки, що розташована паралельно до полотна';

- одяг: фартухи `бокові частини плетеного виробу з ручками для зберігання чи перенесення чого-небудь', шл'апка `розплескана частина гвіздка'.

Серед термінології народнх ремесел є вторинні номени, що постали в результаті метафоризації: носок `конусна частина ковадла', зуби `загострені виступи на полотні пилки', `металеві кілочки, що вставляються у валок грабель', стегно `один з двох з'єднаних брусків під кутом 90?, сукупність яких служить дерев'яною основою даху', п'ідошва `нижня частина ковадла', кривул'а, кривонд'ака `криве дерево', розкарака `місце роздвоєння стовбура', л'інивец' `великий дерев'яний молоток, яким забивають кілки в землю', брехунец' `рівень - прилад для перевірки горизонтального положення різних поверхонь' тощо.

Існують зони взаємодії термінології народних ремесел з лексикою різних ТГЛ, зокрема «харчування», «будівництво», «хатнє начиння», «транспорт», анатомічною, метрологічною, ботанічною терміносистемами, назвами знарядь праці, предметів побуту тощо. Лексика традиційних народних ремесел по-різному взаємодіє з мікрогрупами суміжних ТГЛ - одним характерні зони семантичної ідентичності, іншим - дериваційний зв'язок.

Термінології народних ремесел притаманні різні типи системних зв'язків. Аналіз лексики центральноподільських говірок дозволяє виділити синонімічні, дихотомічні та гіпонімічні зв'язки; найширше маніфестовані синонімічні та гіпо-гіпонімічні відношення. Репрезентовано дихотомічні та гіперо-гіпонімічні відношення, що вичленовуються за наявності видової назви. Назвам видів транспорту (ТГЛ «стельмаство») та дерев'яного посуду (ТГЛ «бондарство») притаманні ієрархічні відношення, де репрезентанти об'єднує видова назва, що творить гіперо-гіпонімічні відношення між компонентами системи, які виділені на основі специфічних семантичних ознак. У решті ЛСГ гіперо-гіпонімічні відношення мають виявлено фрагментарно.

Просторова проекція термінології народних ремесел центральноподільських говірок виявила ареальну опозитивність лексем; це дозволило виділити південну, південно-західну, північно-східну, західно-центральну, північну, західну та східну зони досліджуваного ареалу. Зіставлення традиційної народної термінології центральноподільського ареалу з лексикою різних діалектних зон, дало змогу з'ясувати локальні діалектні утворення, характерні центральноподільським говіркам, та лексеми, які мають аналоги в інших діалектних зонах українського континууму.

Географія лексики народних ремесел свідчить як про незалежний розвиток терміносистеми, так і про зв'язок з лексикою інших ареалів.

Поширення лексики народних ремесел тісно пов'язане з позалінгвістичними чинниками, як-от: осередки ремесел, сировинна база. Термінологія плетіння широко маніфестована в кількох говірках, в інших зафіксовано лише окремі номени. Вузько представлена термінологія каменярства, що зумовлено архаїзацією відповідного виду виробництва як народного, хоча в минулому на Поділлі було чимало осередків зазначеного ремесла. Найкраще збереглась, функціонує та розвивається лексика деревообробки, що пояснено значним покриттям території регіону лісами.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Краєвська Г. П. Із студій над виробничою лексикою подільського діалекту: минуле і сучасне каменоломного промислу / Г. П. Краєвська // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови : Зб. наук. пр. - К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. - Вип. 3, Кн. 2. - С. 115-120.

Краєвська Г. П. Лексикографічні джерела вивчення мови ремесел подільського говору на різних часових зрізах / Г. П. Краєвська // Мовна палітра Поділля : Філологічний зб. з регіональних проблем. - Вінниця, 2008. - Вип. 1. - С. 18-24.

Краєвська Г. П. Лексика деревообробного промислу Поділля в джерелах кінця ХІХ - початку ХХ століття / Г. П. Краєвська // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету : Філологічні науки. Вип. 16, т. 1. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2008. - С. 78-84.

Краєвська Г. П. Термін як компонент лексики народних ремесел (на матеріалі говірки села Красненьке Іллінецького району Вінницької області) / Г. П. Краєвська // Мовознавчий вісник : Зб. наук. пр. / МОН України. Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького; Відп. ред. Г. І. Мартинова. - Черкаси, 2008. - С. 83-89.

Краєвська Г. П. Лексика народних ремесел Поділля в контексті південно-західного діалекту / Г. П. Краєвська // Лемківський діалект у загальноукраїнському контексті. Studia methodologica. - Вип. 27. - Тернопіль : Редакційно-видавничий відділ ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2009. - С. 151-155.

Краєвська Г. П. Структурна організація лексики на позначення ковальських інструментів / Г. П. Краєвська // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету : Історичні науки. Педагогічні науки. Філологічні науки : Зб. наук. пр. - Ізмаїл, 2009. - Вип. 26. - С. 103-107.

АНОТАЦІЇ

Краєвська Г.П. Народна виробнича термінологія центральних говірок Поділля. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Національний педагогічний університет імені. М.П. Драгоманова, Київ, 2010.

Дисертація присвячена вивченню складу та семантичної структури лексики традиційних народних ремесел (деревообробка, плетіння, ковальство, каменярство) у центральноподільських говірках.

У дисертації зібрано та проаналізовано лексику народних ремесел, виокремлено ЛСГ досліджуваних ТГЛ; змодельовано структурну організацію лексики, описано семантику й географію кожної лексеми; простежено лексику народних ремесел центральноподільських говірок у контексті інших діалектних зон. Це перше дослідження термінології традиційних ремесел, здійснене на підставі залучення матеріалу різночасових регіональних джерел та сучасного говіркового матеріалу, що дало можливість виявити зміни, які відбулись у лексиці народних ремесел.

Лексичний матеріал дослідження розширює емпіричну базу сучасної лексикології та лексикографії. Матеріали наукової розвідки можуть бути використані при укладанні «Лексичного атласу української мови», регіональних, загальномовних та тематичних словників.

Ключові слова: діалект, говірка, центральноподільські говірки, ареал, картографування, народна термінологія.

Краевская А.П. Народная производственная терминология центральных говоров Подолья. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова, Киев, 2010.

Диссертационное исследование посвящено изучению состава и семантической структуры лексики народного производства (деревообработка, плетение, кузнечество и каменотёсное ремесло) в центральноподольских говорах, её связей с лексикой других диалектных зон.

Впервые осуществлено системное описание лексики и семантики народных ремесел центральноподольских говоров, смоделирована структурная организация лексики, описаны семантика и география каждой номинативной единицы, выявлено изменения, которые можно наблюдать на основе свидетельств региональной литературы ХІХ - нач. ХХ ст. и современных говоров.

Каждая из исследуемых ТГЛ - «плотничество», «столярство», «изготовление деревянной посуды», «изготовление деревянного транспорта», «плетение», «кузнечество», «каменотёсное ремесло» - имеет центры и субцентры, которыми являются агентивы, локативы, названия действий, инструментов, материала, изделий, а также названия ремесел; в каждой ТГЛ выделяются ЛСГ: «мастер», «локус», «инструменты», «процессы», «материал», «изделия, детали, конструкции», а также названия ремесел.

Для анализируемой лексики характерны разные типы системных отношений, синонимические, дихотомические и гипонимические. Наиболее широко представлены синонимические и гипо-гипонемические отношения; репрезентированы также дихотомические и гиперо-гипонимические отношения.

Среди иноязычной лексики наибольшую группу составляют германизмы и полонизмы. Представлено заимствования из французского, итальянского, румынского, литовского, тюркских языков. Небольшое количество лексики относится к латинским и греческим истокам. Больше половины заимствований репрезентируют ЛСГ «инструменты».

Изучено мотивацию названий народных терминов. Наиболее типичными мотивационными признаками являются: процесс, инструмент, агент, локус, возраст, предмет, часть предмета, содержимое, объект труда. Компоненты различных терминосистем являются мотиваторами лексики народных ремесел: анатомической, промышленной, метрологической, ботанической, географической, сырьевой и др.

Большинство анализируемых терминов - это однословные номены; композиты представлены единичными лексемами; аналитические названия, в большинстве случаев, выражены атрибутивными и глагольными словосочетаниями.

Терминологии народных ремесел присуща вариативность на лексическом, словообразовательном, фонетическом, акцентологическом уровнях.

Некоторые номинативные единицы зафиксировано в этнографической, лексикографической и специальной литературе прошлого. Сопоставление современного материала с лексикой, которая функционировала в конце ХІХ - начале ХХ ст., показало, что большинство этих терминов функционирует и сейчас. Часть лексем утрачена и не представлена в современных говорах.

Анализ лексики и картографирование показало тенденции пространственного расположения лексики, что дает основания для выделения южной, юго-западной, северно-восточной, западно-центральной, северной зон центральноподольского ареала.

Лексику традиционных народных ремесел изучено в контексте более широких диалектных ареалов. Сопоставление терминологии народных ремесел центральноподольского ареала с разными диалектными зонами украинского континуума показало, что в состав исследуемой терминологии входят как специфические диалектные образования, так и те, что функционируют в других украинских диалектах. Пространственная проекция терминологии свидетельствует о лексических связях в пределах всего украинского диалектного континуума. Наибольшее количество лексических параллелей зафиксировано в полесских говорах, что связано прежде всего со степенью изученности данного ареала.

Распространение лексики народных ремесел тесно связано с внеязыковыми факторами: уменьшение центров народных ремесел соответственно провоцирует постепенную редукцию номинации. Сегодня нерегулярно манифестирована терминология кузнечества и каменотёсного ремесла, в частности лексика на обозначение инструментов и процессов, что обусловлено архаизацией указанных видов народного производства. Терминология корзиноплетения представлена в нескольких говорах, в остальных удалось зафиксировать только отдельные лексемы. Наиболее широко представлена лексика деревообработки, что объясняется значительным покрытием территории региона лесами и продолжением в современных условиях данных ремесел.

Ключевые слова: диалект, говор, центральноподольские говоры, ареал, картографирование, народная терминология.

Krajewska A. P. Folk productive terminology of central dialects of Padilla. - Manuscript.

Dissertation for scientific degree of Candidate of Philological Sciences, specialty 10.02.01 - Ukrainian language. - National M.P. Dragomanov Pedagogical University. - Kyiv, 2010.

This research is dedicated to studying the composition, structural organization of the vocabulary of blacksmith, woodworking, stonemason and knitting trades in the central dialects of Padilla.

The purpose of this thesis is to show the result of collecting and analyzing process of vocabulary of local folk handicrafts, where the lexical semantic groups of researched theme group of vocabulary are distinguished; the semantics and geography of each lexeme is described by the modeling method of the structured lexical organization; the vocabulary of folk handicrafts of central Podolian dialects was traced in the context of other dialectical zones. This is the first and authentic research of terminology of traditional handicrafts, performed on using the materials of regional sources and dialectical materials from different times, which made it possible to discover the changes, which had taken place in the vocabulary of folk handicrafts.

...