Мовна картина світу гуцула другої половини ХІХ століття (за художньою та епістолярною спадщиною Юрія Федьковича)

Размещено на http://allbest.ru

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

УДК 811.161.2:39(=161.2)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

МОВНА КАРТИНА СВІТУ ГУЦУЛА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ (за художньою та епістолярною спадщиною Юрія Федьковича)

10.02.01 ? українська мова

Заїць Вероніка Григорівна

Чернівці ? 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник ? кандидат філологічних наук, професор Бабич Надія Денисівна, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри історії та культури української мови.

Офіційні опоненти ? доктор філологічних наук, доцент Вокальчук Галина Миколаївна, Національний університет „Острозька академія”, професор кафедри української мови;

кандидат філологічних наук, доцент Богдан Світлана Калениківна, Інститут філології та журналістики Волинського національного університету імені Лесі Українки, професор, завідувач кафедри історії та культури української мови.

Захист відбудеться „5” червня 2010 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.76.051.07 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. М. Коцюбинського, 2, корп. 5, ауд. 230.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58000, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23).

Автореферат розісланий „29” квітня 2010 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої радиО. В. Кульбабська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

На сучасному етапі розвитку мовознавчої науки науковці виявляють активний інтерес до вивчення різних аспектів мовної картини світу, яка знаходить своє відображення і фіксацію насамперед у художніх текстах.

Вивчення мовних картин світу, тобто відображення реального світу у свідомості того чи того етносу засобами своєї мови, стало одним із напрямів сучасної лінгвістики. Вчені цікавляться теоретичними аспектами розмежування і зближення понять „картина світу” та „мовна картина світу”. Особливої уваги заслуговують наукові роботи А. Бєлової, О. Городецької, С. Єрмоленко, В. Жайворонка, В. Кононенка, М. Кочергана, Л. Лисиченко, В. Манакіна, В. Сімонок, М. Скаб, Ж. Соколовської та інших.

Сьогодні мовознавча наука не має усталеного погляду на мовну картину світу, що пояснюється складністю аналізу, об'ємністю та багатовимірністю поняття. Проблему „мовного світосприймання” сформулювали ще у ХІХ ст. В. Гумбольдт, О. Потебня та їхні послідовники („внутрішня форма слова”), які розглядали закономірності розвитку мови в тісному зв'язку з „народним життям” і „народною психологією”. У ХХ ст. вивчення мовної картини світу було пов'язано з гіпотезою лінгвістичної відносності Е. Сепіра та Б. Уорфа, здобутками етнолінгвістики, ідеями лінгвістичної філософії тощо.

Сучасні дослідники лінгвістичного аспекту картини світу розглядають її як складний ментальний феномен, що пов'язує мову з мисленням, з навколишнім середовищем, з культурно-етнічними реаліями та найскладнішими абстрактними поняттями й категоріями. Зрозуміло, що сприйняття абстрактних понять і категорій залежать від досвіду, освіченості, закоріненості мовця в психологію та культуру народу, від його обізнаності з матеріальною і духовною культурою.

Мовна картина світу ? це результат духовної активності народу, втілений у словесні засоби його мови; це сукупність уявлень про світ, що зафіксовані у значеннях слів і співвідносних зі словом фразеологізмів; це вербальне вираження семантики мови; прагматичні чинники комунікації. Основною одиницею мовної картини світу вважають слово (лексему), оскільки саме лексичний рівень мови якнайширше розкриває її, саме слово реалізує смисли ? конкретно-індивідуальний зміст, який виражає та фіксує у свідомості певний елемент реальної та ірреальної дійсності, унаслідок чого цей зміст віддзеркалюється як мовне явище.

Мовні картини світу антропоцентричні, хоча деякі дослідники вважають, що в основу мовної картини світу покладено не тільки антропоцентричність, а й етноцентричність, пояснюючи це тим, що антропоцентричність характеризується більшою мінливістю, ніж етноцентричність. Міра цієї мінливості залежить від гармонійності чи дисгармонійності етносу в його сприйнятті всіх процесів, які зберігають навколишній світ у первозданності і допускають ті зміни, що не руйнують її, а сприяють удосконаленню світу речей і сприйманню їх людиною.

За творами та епістолярієм Юрія Федьковича постає мовна картина світу письменника, яка і тотожна із загальнонародною, і значною мірою відмінна від неї внаслідок специфіки буття гуцулів як особливої за ментальністю, і за способом життя групи українського народу.

Актуальність дисертаційного дослідження полягає в тому, що мовна картина світу буковинських гуцулів ХІХ ст. є фрагментом загальноукраїнської мовної картини світу, без знання якого неможлива цілісна характеристика останньої ані в діахронії, ані в синхронії. У своїх творах Ю. Федькович зафіксував елементи мовної картини гуцула, проте спадщину письменника досліджували здебільшого літературознавці, які розглядали її під відповідним кутом зору, пропонуючи нові погляди на специфіку стилю письменника. Мова творів ніколи, щоправда, не залишалася без уваги науковців, та усе ж вона недостатньо досліджена. Мовознавці звертали увагу лише на окремі аспекти словесної творчості поета: особливості словотвору і словозміни, ономастики і фразеології, синтаксису і лексичних ресурсів текстів тощо (див. роботи Н. Бабич, М. Вихристюка, Н. Гуйванюк, З. Іваненко, В. Прокопенко, І. Слинька та ін.). Помітний внесок у дослідження мови художньої спадщини Ю. Федьковича зробила О. Криштанович, яка вперше проаналізувала мовленнєву структуру образу автора у творчості письменника. Проте поза увагою дослідників залишались такі важливі для оцінки внеску письменника в українську культуру і літературну мову аспекти, як співвідношення загальномовного та локального, загальнолюдського та особистісного, як специфіка рівнів мовної картини світу в ідіостилі Федьковича-письменника і Федьковича-мовця, носія української мови ХІХ ст. у співвідношенні із загальнонаціональною мовною практикою свого часу; внесок Юрія Федьковича в соціально-психологічну, мента-лінгвальну характеристику такої самобутньої етнічної групи українського народу, як гуцули; реалізація залежності концептуальної картини світу від особливостей усіх рівнів картини світу мовної.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційна робота є частиною фундаментальної наукової теми кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича у межах комплексної наукової проблеми „Комунікативна поведінка українців: ретроспекція, сучасність, перспективи”, затвердженої Міністерством освіти і науки України і зареєстрованої в Українському інституті науково-технічної і економічної інформації під номером 0106U003624. Дослідження мовної картини світу гуцула другої половини ХІХ ст. ? це матеріал для опису ретроспективного аспекту цієї наукової теми.

Тему дисертаційної роботи затвердила Вчена рада Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, (протокол № 4 від 25 травня 2006 року) та Наукова координаційна рада „Українська мова” Інституту української мови НАН України, (протокол № 49 від 23 червня 2009 року).

Мета дисертаційного дослідження ? схарактеризувати етнотип та психотип гуцула за мовною картиною світу, репрезентованою творчістю Юрія Федьковича.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

1) проаналізувати різні підходи до поняття „мовна картина світу”; узгодити наукові бачення основної одиниці мовної картини світу; описати рівні мовної картини світу та охарактеризувати національно-етнічну картину світу українців-гуцулів у співвідношенні з загальнонародною;

2) виявити та покласифікувати за лексико-семантичними групами назви предметів та явищ реальної дійсності як змістових та емоційних компонентів тексту, з'ясувати стилістичні функції назв предметного побутового світу буковинців у художній мові Юрія Федьковича;

3) визначити вербальне наповнення лексико-тематичної групи „емоційність”, з'ясувати причини саме такого складу лексем, який передає діапазон гуцульської емоційності, з'ясувати особливості оцінності лінгвістичних одиниць, які відтворюють специфіку менталітету буковинських гуцулів;

4) виявити лексеми, які репрезентують морально-етичний аспект картини світу гуцула другої половини ХІХ ст., проаналізувати їх семантику та стилістичні функції;

5) схарактеризувати через мову автора і його персонажів інтелектуальне сприйняття ними світу предметів і світу людини;

6) визначити характер співвіднесеності локальної гуцульської картини світу із загальноукраїнською.

На захист виносяться твердження:

1. Мовна картина світу ? це результат духовної активності людини, втілений у словесні засоби її мови; це сукупність уявлень про світ, що містяться у значеннях слів і фразеологізмів; це словесні вираження семантики відповідної мови; прагматичні чинники комунікації.

2. Мовна картина світу є одночасно і стабільною (кожна національна мова впродовж свого історичного розвитку виробила необхідні засоби для називання об'єктів навколишньої дійсності і свого ставлення до них), і змінною (поява нових реалій і абстрактних понять вимагає нових іменувань).

3. Основною одиницею мовної картини світу є слово (лексема), яке реалізує смисли в контексті; слова ж укладаються в семантичні поля, сегментами яких є лексико-семантичні групи. Словесне іменування є смисловим двійником дійсності, її інтерпретатором і регулятором, упорядником і реформатором; слово ? засіб пізнання і водночас акт думки.

4. Оскільки ключовою для побудови мовної картини світу була з першопочатків та є й нині людина, то вивчення такої картини певного часового відтинку неможливе без носіїв і дослідників мови відповідної епохи, а отже, й мови художніх творів, написаних таким носієм і художником слова (у нашому дослідженні ? Юрієм Федьковичем).

5. Досліджена мовна картина світу гуцулів як етнографічної групи українського народу ХІХ ст. є фрагментом загальноукраїнської мовної картини світу того періоду, коли народнорозмовна мова (ідіолект гуцулів, Гуцулії) була основним джерелом формування нової літературної мови. Юрій Федькович зумів поєднати традиції і новаторські тенденції у розвитку художнього стилю української мови і вписати буковинських гуцулів в загальноукраїнський контекст змалювання дійсності, що мала і має регіональні особливості.

6. Мовна картина світу ? це не схема сприйняття дійсності, а вказівник для пошуку в цій дійсності того фрагмента, який для носія відповідної мови є життєво важливим і в якому він може себе найповніше реалізувати.

Об'єктом дослідження є мова художніх творів та епістолярію Юрія Федьковича. Історико-етнографічним тлом дослідження обрані монографія Р. Кайндля „Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази” (Відень, 1894 ? Чернівці, 2000), п'ятитомна монографія В. Шухевича „Гуцульщина” (Ч. 1-2, Львів, 1889 ? Верховина, 1997 ? Ч. 5, Львів, 1908 ? Верховина, 2000) та історико-етнографічна праця „Буковина. Загальне краєзнавство” (переклад з нім. Ф. Андрійця, А. Квасецького; Чернівці, 1899 ? Чернівці, 2004).

Предметом дослідження є засоби творення мовної картини світу художника слова Юрія Федьковича як віддзеркалення мовної картини світу буковинських українців-гуцулів другої половини ХІХ ст., зокрема лексеми на позначення предметного, емоційного, морально-етичного та інтелектуального світу в контексті загальноукраїнської мовної картини світу.

Матеріалом дослідження є лексика, а також фразеологія, співвідносна зі словом, з текстів художньої та епістолярної спадщини Юрія Федьковича (усього проаналізовано 3500 слововживань).

Джерельною базою дослідження є двотомне видання творів Юрія Федьковича, а саме: Федькович Ю. Твори : у 2-х томах / Юрій Федькович ; [упоряд., передм. і приміт. М. Нечиталюка]. - К. : Дніпро, 1984 (у післямові до видання упорядник зазначив, що лексика творів Ю. Федьковича не зазнала редагування), а також Федькович Ю. Твори : Поезія / Юрій Федькович. - Чернівці : Буковина. - Т. 1. Ч. 1. ? 2004. - Т. 1. Ч. 2. ? 2009.

Методологія та методи дослідження. У роботі застосовано описовий метод дослідження лексем як основних одиниць мовної картини світу; методики лінгвістичного спостереження, класифікації та систематизації, застосування яких полягає в тому, що мовні явища розбиваються на окремі групи на основі подібних ознак, виявлених через їх зіставлення та узагальнення. У дисертації також використана методика семантико-стилістичного аналізу, для розкриття смислової та стилістичної своєрідності мовних засобів і закономірностей їх використання, а також методика кількісних підрахунків (частотності вживань слів, які є показовими (ключовими) для ідіостилю Юрія Федьковича).

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше проаналізовано теоретичні засади наукового вивчення проблем загальнонародної та індивідуально-авторської мовної картини світу; виявлено основні лексичні засоби творення мовної картини світу гуцулів ХІХ ст. як самобутньої етнографічної групи українського народу у зіставленні із засобами загальнонародної мовної картини світу; вперше на широкому фактичному матеріалі здійснено системне дослідження предметного, емоційного, інтелектуального та морально-етичного аспектів мовної картини світу гуцулів та авторської художньої й епістолярної мови Юрія Федьковича, визначено його внесок у розбудову загальнонародної літературної мови, зокрема за народнорозмовними джерелами в умовах становлення нової літературної мови на Буковині.

Теоретичне значення роботи в тому, що в ній значно доповнено поняття національно-мовної картини світу в її взаємозв'язках з особистісно-авторською мовною картиною світу; уточнено критерії характеристики національного та індивідуального менталітету творчої особистості; подано нові докази причетності митця до удосконалення й видозміни локальної мовної картини в напрямку до універсальності загальнонародної, загальнонаціональної.

Практичне значення роботи. Зібрані матеріали з художньої та епістолярної спадщини Юрія Федьковича мають значний дидактичний потенціал. Засоби побутописання, емоційної та інтелектуальної характеристики персонажів, їхнього морально-етичного світогляду можна використати у процесі викладання історії літературної мови, стилістики, лексики і фразеології української мови у вищих навчальних закладах, для написання підручників зі стилістики художнього тексту, створення спецкурсів про мовну картину світу гуцулів, мовну картину світу Юрія Федьковича.

Особистий внесок здобувача. Збір, аналіз і систематизація дослідженого матеріалу, висновки, зроблені за результатами цього аналізу, здійснені дисертантом одноосібно.

Апробація результатів роботи. Дисертаційне дослідження обговорено на засіданнях кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Основні положення дисертації та результати наукового дослідження були викладені на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: „Творчість Юрія Федьковича в контексті української та світової літератур” (Чернівці, 2005); „Українська ономастика у загальнослов'янському аспекті” (Чернівці, 2007); „Ольга Кобилянська - життя і творчість” (Гура-Гуморулуй, Румунія, 2004); „Гуцульський діалект у взаємодії з іншими мовно-територіальними угрупованнями” (Івано-Франківськ, 2008); „Мова, культура і соціум у гуманітарній парадигмі” (Кам'янець-Подільський, 2009).

Публікації. Зміст дисертаційного дослідження розкрито у 8 публікаціях, з них 7 статей у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України (серед яких одна ? у співавторстві з Н. Бабич, дисертантові належить аналіз матеріалу і висновки), 1 - у матеріалах міжнародної наукової конференції, що відбулася в Румунії.

Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, основної частини, яка має 5 розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків та списку використаної літератури (285 позицій). Повний обсяг роботи становить 229 сторінок, текстова частина ? 198 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

федькович буковинський лінгвістични лексема

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету й завдання, окреслено об'єкт і предмет, методи та прийоми дослідження, визначено наукову новизну, теоретичну й практичну цінність отриманих результатів, вказано форми їх апробації, зазначено особистий внесок здобувача та кількість публікацій, які відображають основні результати дослідження.

У першому розділі „Мовна картина світу як суб'єктивний образ об'єктивної дійсності” розглянуто поняття картина світу (1.1.), мовна картина світу (1.2.), національна мовна картина світу (1.3.) та індивідуально-авторська картина світу (1.4.).

Мовна картина світу є наочним, характерним для певної історичної епохи, інтегральним образом світу, що синтезує знання про навколишню реальну та ірреальну дійсність, і є спільним для всього суспільства у певний часовий проміжок.

Учені сперечаються щодо поняттєвої базової одиниці, яка б описувала мовну картину світу, висловлюють різні погляди, використовуючи терміни поняття, концепт, значення слова, фрейм, прототип та інші, прагнучи довести доцільність того чи того при дослідженні мовної картини світу або ж використовуючи кілька поняттєвих одиниць. На нашу думку, основною одиницею мовної картини світу треба вважати слово (лексему), тому що саме лексичний рівень мови якнайширше розкриває її, саме слово реалізує смисли в контексті. Слово кодує і декодує сучасне уявлення людини про світ і про саму себе у світі. А сучасне стає зрозумілішим через глибинне вивчення минулого, як загальнонародного, так і локального, і навіть індивідуального, зокрема якщо йдеться про ідіостилі та їх джерела у текстах художніх й епістолярних (листи до К. Горбаля, Д. Танячкевича, О. Партицького, М. Огоновського, Б. Дідицького, М. Драгоманова та ін.).

Останнім часом увагу науковців все більше привертає національна мовна картина світу, оскільки вона дає змогу пізнати специфіку будь-якої мови, а також самобутність і ментальність окремого народу, його уявлень про світ. Складниками національно-мовної картини світу виступають слова-символи.

Деякі мовознавці вважають, що концептуальна й мовна картини світу взаємопов'язані, проте їх усе ж необхідно розмежовувати, оскільки вони мають відмінності. Мовна картина світу існує у вигляді мовних одиниць (лексем), які відображають сукупність уявлень людини про об'єктивну дійсність, відбивають реальний та ірреальний стан речей, предметів навколишнього середовища. Концептуальна картина світу - це одиниця ментального простору, відображена у концептах, основним призначенням яких є з'ясування смислів, утілених у різних реаліях.

Система мовних одиниць певного народу відтворює його етнічну специфіку. Ми обираємо напрям аналізу мовної картини світу етносу в таких аспектах:

1) предметний світ;

2) емоційний світ;

3) морально-етичний компонент мовної картини світу;

4) інтелектуальний світ етносу.

Як непересічна особистість з оригінальним світобаченням, Юрій Федькович у своїх творах показав оригінальну мовну картину світу свого етносу, зокрема гуцулів як етнографічної групи українців на Буковині.

У другому розділі „Предметний світ українця-гуцула другої половини ХІХ ст.” лексико-тематичну групу предметного світу гуцула проаналізовано за художніми та епістолярними контекстами Юрія Федьковича, простежено відображення в цих текстах народного побуту гуцулів, їхніх звичаїв та обрядів, вірувань, що становлять цілісну систему етнокультурного та психолінгвістичного простору, проте у творах письменника вона представлена значно вужче, аніж в зазначених етнографічних працях ? його гуцули вірять чистій силі, а не язичницьким істотам.

Матеріал з художньої та епістолярної спадщини Юрія Федьковича дав змогу відтворити гуцульську картину світу за такими лексико-семантичними групами предметного світу буковинця другої половини ХІХ ст. у зіставленні із сучасним, системний аналіз яких подаємо в окремих підрозділах.

1. Назви різних побутових реалій, зокрема у гуцульській хаті. Окрім загальновідомих назв - хата, стіл, постіль, дзеркало, у Юрія Федьковича часто трапляються назви таких побутових предметів, як: коверець, скриня, лавиця, ослін, каганець. Найвищу частотність уживання має лексема хата (225 слововживань), найнижчу - лавиця (6 слововживань).

2. Назви одягу та його деталей: сардак, катанка, кожух, жупан, плащ, шуба, кармазин, ногавиці, сорочка, кучма, кресаня (кресак), хустка, фартух, рантух тощо. З цієї групи Юрій Федькович дуже часто вживає етнічний концепт кресак (кресаня) (45 слововживань).

3. Назви об'єктів навколишньої живої природи, зокрема дерев та кущів. Найчастіше фіксуємо: калина (57 слововживань), явір (32), береза (17), ялиця (15), дуб (12), рокита (9) та ін. З назв квітів Юрій Федькович вживає: рожа (ружа) (91 слововживання), барвінок (27), лелія (9). Лише по три рази вжиті у творчості письменника лексеми чорнобривець та васильчик, хоч вони є символами українського світосприйняття, буковинського зокрема.

4. Простір буття буковинця. Значна частотність уживання в художніх та епістолярних текстах Юрія Федьковича належить концептам ліс та гори, використовуваним здебільшого у сполученні з епітетами чорний, дикий, темний, які надають творам письменника (переважно поетичним) сумної, пригніченої тональності, часто суголосної як із його психологічним станом, специфікою світосприйняття, так і реальним станом суспільного і соціального життя його героїв.

5. Космічні реалії. За кількістю слововживань у творах письменника переважає іменник зоря (зіронька) засвідчений 135 разів, місяць (місяченько) - 118 разів, сонце - 98 разів. Така велика частотність використання цих назв свідчить про своєрідність концептуалізації світу Федьковича-письменника і Федьковича-особистості, що зумовлена й геопсихічними умовами життя гуцулів.

6. Назви церковних атрибутів: свічка (33 рази), ікони (4), ліхтарі (2) та ін. Юрій Федькович, як і його сучасники, вірив у Всевишнього, та в існування його антипода, але при цьому не перебільшував значення Бога в людській долі. Тому в творах письменника не часто вживані слова молитва, священик тощо.

7. Лексеми зі сфери фаталістичної реальності. У мові поета висока частотність лексем могила (124 рази), хрест (68), гріб (55), домовина (39), труна (12), що свідчить про специфіку філософського світобачення гуцулів, їх своєрідний фаталізм, що здебільшого спричинював суспільну і політичну пасивність.

8. Назви зброї, зокрема: рушниця, карабін, гвер, сокира, шабля, піка, палаш та ін. Ця група предметного світу Юрія Федьковича найбільша за обсягом і частотністю слововживань (усього 318 іменувань) у зібраному нами матеріалі. Зумовлено це і особливістю психічного типу гуцулів, і їх психічною реакцією на ситуації кривди і зради, і тематикою творів, і відомою сторінкою особистої долі Юрія Федьковича - молодшого офіцера австро-цісарської армії.

9. Особливістю іменування предметного світу Юрія Федьковича є функціонально активне використання назв музичних інструментів. Ця лексико-семантична група також одна з найбільших. Найуживанішими є такі назви, як: трембіта, флояра, гуслі, шездара, ліра, сопілка, кобза, скрипка. Як надзвичайно обдарована людина, автор і сам умів грати на багатьох із цих музичних інструментів. До того ж геопсихічні обставини проживання Федьковича і його героїв спонукали до вираження стану довкілля і власного внутрішнього стану в музичних звуках саме з допомогою цих традиційних для буковинців-гуцулів інструментів, які здавна виготовляли і якими спадково оволодівали мешканці Карпат.

10. Назви хлібних виробів. Окрім загальної назви хліб, у творах Юрія Федьковича наявні й такі назви хлібних виробів, як: колач, книш, пироги.

11. Назви посуду (начиння). У творах Юрія Федьковича не спостерігаємо різноманітності назв посуду - знаходимо лише загальні назви миска та полумисок. Проте засвідчуємо низку назв начиння для пиття, серед яких: пугар, фляшка, кубок, порційка та ін. Пояснюємо це і особливістю тогочасного побуту героїв автора, що були з простого народу, і чоловічою невибагливістю Юрія Федьковича у веденні власного дому.

12. Назви грошових одиниць лев, червінець, крейцар, п'ятак, сороківець тощо (автор здебільшого використовує ці назви у множині) є елементами історизму Федьковичевих творів, а отже, історичними номенами їх функцій у тогочасному суспільстві.

Виокремлені лексико-семантичні групи становлять неповторну презентацію предметного світу автора та його персонажів і дають підставу говорити про самобутній ідіостиль Юрія Федьковича - письменницької особистості з оригінальним світобаченням, яка у своїх текстах - художніх та епістолярних - акцентує увагу на тому, що для нього ці назви є змістотворчими одиницями, а не принагідними іменуваннями реалій.

Тема має значну перспективу - є необхідність описати ще й інші вже зібрані й систематизовані лексико-семантичні групи, що презентують мовну картину світу гуцулів, як-от: фауноніми, антропоніми, топоніми, назви знарядь праці і види господарської та іншої діяльності.

У третьому розділі „Емоційний світ буковинця-гуцула” визначено емотивні лексеми, які визначають психотип гуцула другої половини ХІХ ст., розмежовано емоції та почуття за їх роллю в духовному розвитку цієї етнографічної групи української нації.

Зібраний матеріал з творів Юрія Федьковича дає підстави для визначення емоційності гуцульських характерів, переживання ними різноманітних душевних станів та емоцій, як-от:

1. Конструктивні емоції:

- Радість, веселість. Напр.: Стара мати лиш повертається у хаті та в долошки плеще, така рада...; - З веселими веселися, не журися. Господь наш Ісус Христос сам так робив, так і ви, діточки, веселіться… Гуцули - щирі й відверті, вони вміють і ділитися своїм щастям, і радіти за щастя інших.

- Любов (емоції, викликані почуттям кохання), а саме: радість, щастя бути поруч з коханою людиною, сором'язливість, страх, печаль, тривога, душевні муки через зраду або втрату коханої людини. Напр.: Ілаш топиться-таки, дивлячись на свою Калину, а вона знов гине, дивлячись на його...; Олена, скоро побачила Василя, то аж ув'яла, як та квіточка на сонці. У творах Юрія Федьковича часто описане поняття, але немає лексеми для його вираження (або є тільки у заголовку). Це особливість ідіостилю письменника.

2. Деструктивні емоції:

- Гнів, роздратування. Гнів у гуцулів викликає наруга над гідністю, образа честі, подружня зрада, зневажливе ставлення панів до простого люду, неслухняність дітей тощо. Він реалізується погрозою, прокльоном, підвищеним тоном висловів. Напр.: - Стули морду, аби я тобі ю не стулив!..; - Пустіть мене, - каже, - люде! Нехай її порубаю, нехай її розсічу, як гадину! Письменник здебільшого не використовує безпосередньо лексему гнів, а подає тільки опис його вияву у поведінці і мовленні своїх персонажів-гуцулів. Звичайно, гнів - це деструктивне почуття, але він був притаманний гуцулам, як і будь-якій людині, і навіть становив своєрідну рису їхнього характеру. Гуцули - народ щирий і сердечний, але в своєму гніві вони часом непрогнозовані.

- Страх, тривога, викликані соціальними, моральними і навіть фізичними причинами. Напр.: - Неволе моя солона, та стара мене дома вб'є!..; - Ох, Штефаночку, ти милий мій, а не покинеш ти мене? Емотивних лексем, які передають відчуття страху і тривоги, у творах Юрія Федьковича фіксуємо мало, але вони все ж є і становлять інтерес для дослідника емоційного діапазону гуцульських характерів.

- Розпач. Напр.: А сама як заголосить, як ударить сивою головою у стіну, то стіни аж заплачуть... Цей душевний стан здебільшого притаманний жінкам, особливо коли доля відбирала в них дітей, а також молодим дівчатам, коли батьки хотіли самі вирішувати їхню долю і видавали заміж за нелюба.

- Жаль, туга, сум, печаль. Напр.: Господи, як обгорнуть мене жалі да туга велика!.; Олена як сумує, так сумує.... Ці складні психічні стани гуцулів викликані втратою рідних, близьких людей, нерозділеним коханням та нещасливою долею.

Виявлені лексико-семантичні групи визначають широкий діапазон емоційно-духовного світу як персонажів-гуцулів і ліричних героїв творів Юрія Федьковича, так і самого автора. Емотивні лексеми з творів письменника засвідчують, що гуцули як етнотип та психотип здебільшого переживали деструктивні емоції та душевні стани. З конструктивних емоцій ми виявили лише радість та любов (емоції, викликані почуттям кохання). Можливо, це зумовлено пригніченим станом та душевними переживаннями самого автора.

У четвертому розділі „Морально-етичний аспект картини світу гуцула другої половини ХІХ ст.” розглянуто морально-етичну палітру картини світу цієї етнографічної групи української народу, що дає можливість уявити міру людяності як окремої особистості, так і певної соціальної групи, суспільства загалом; висвітлено культуру їхнього мислення, звичаї і вірування (напр.: Ворожи ми жовтим воском зараз на кресани: / Де рум'яне моє личко, мальовані брови? / Як дівчата святкували навесні Покрови); виявлено їхні моральні переконання, цінності, морально-етичний потенціал, що допомагали їм в організації усіх сфер і форм духовного життя, які завдяки творчості Юрія Федьковича в той чи інший спосіб впливали на духовне життя Буковини і Галичини, а поступово і всієї України того часу.

У моральній свідомості гуцулів, як і будь-якої іншої етнічної групи, існує система понять, що відображає вищий рівень моральних цінностей. Це, насамперед, поняття добра і зла (4.1.), правди і неправди (4.2.) (напр.: Наші батьки не журились, / Та й нам ще не конче / Журитися! Наша правда / Велика, як сонце!), любові й ненависті, вірності й зради (4.3.), щастя й нещастя (4.4.), віри й зневіри (4.5.) (напр.: А гуцул, що він вірить кождому / І думає, що кожний так, як він, / Лукавством не орудує, приймив / За рідних нас у вольні свої гори), волі й неволі (4.6.), слави й неслави (4.7.) (гуцули свято вірили в те, що: Понад славу нема добра / В широкому світі; / Без славоньки світ - як трунва, / Коверцем не вкрита; / Без славоньки світ - могила, / Тяжко в ньому жити; / Без славоньки лице в'яне, / Серденько марніє; / Без славоньки сонце пече, / Пече, а не гріє!), пам'яті та безпам'ятства (4.8.), душевності й бездушності (4.9.), милосердя й жорстокості (4.10.), гріха й спокути (4.11.), долі й недолі (4.12.) тощо. Ці поняття називають вищими моральними цінностями, оскільки вони забезпечують моральну саморегуляцію поведінки й діяльності людини.

Моральність особистості та етносу залежить від дотримання певних морально-етичних цінностей, суспільних умов та чинників. Визначені лексико-семантичні групи і функції лексем свідчать про те, що гуцули відзначались високим морально-етичним потенціалом, цікавим внутрішнім світом, оригінальним світобаченням та оцінкою реального світу, а також найрізноманітнішими моральними принципами й переконаністю в їх непохитності.

Морально-етичний аспект життя буковинських гуцулів - героїв Юрія Федьковича і самого письменника якнайширше розкриває усю глибину їх внутрішнього світу. Зібраний фактичний матеріал та проведений аналіз мови одного з кращих представників української культури ХІХ ст. засвідчують невичерпні ресурси таких значень і смислів української мови та великий емоційно-експресивний потенціал лексем, які можуть бути предметом дослідження соціо- і психолінгвістики.

У п'ятому розділі „Мовні засоби інтелектуальної самореалізації особистості” проаналізовані ключові лексеми з художньої та епістолярної спадщини Юрія Федьковича, які свідчать про те, що мовна сфера буковинця-гуцула другої половини ХІХ ст. містить низку когнітивних (мислительних) категорій, які пояснюють інтелектуальні та психічні ресурси свідомості гуцулів, а також ту інформаційну структуру, котра відображає знання і досвід людини, її розумову діяльність і процеси пізнання світу.

Творчість Юрія Федьковича відзначена високою інтелектуальною активністю, у центрі якої стоїть людина, народ, якому митець служив ревно і щиро. Його герої - мудрі й дотепні, здатні долати життєві негаразди тим, що вчаться у життя і „вчать” самі оте життя. І хай лексем мислительної діяльності не так уже й багато, але їх контекстуальні позиції, функції надзвичайно широкі. Цьому сприяють і т. зв. інтелектуальні фразеологізми, зокрема прислів'я, квінтесенція яких зводиться до торжества розуму над бездумністю (голову сушити, в голову не битий, лише одно в голові т. ін.).

Мовне вираження інтелектуального світу письменникових героїв засвідчує їх неабиякий творчий потенціал і здатність змінювати себе і світ, у якому живуть, на краще, бо вони, як писав Ю. Федькович, думають, міркують, мають гадку в розумних головах, готові приймати „святу науку” від мудрих людей і з красної книжки.

Наші спостереження доводять, що у творчості Юрія Федьковича надзвичайно активно функціонують лексичні одиниці, які окреслюють інтелектуальний світ українця-гуцула. Серед них засвідчені такі лексеми-іменники, як: голова, розум, думка, гадка, наука, книги (5.1.); прикметники розумний, мудрий (премудрий), хитрий (5.2.); дієслова думати (задуматися), міркувати, гадати (5.3.), а також різні аналітичні сентенції, розмірковування, повчання тощо. Усі ці лексичні одиниці є засобом мовної реалізації процесів мислення й пізнання. Їх частотність, специфіка використання дають підстави по-новому подивитися на творчу діяльність Юрія Федьковича. Великий буковинець постає перед нами як інтелектуал свого часу, який у центрі всього ставить людину, народ.

ВИСНОВКИ

Кожен народ має свою національно-мовну картину світу, яка характеризує його особливості та відмінності від інших народів. Мовну картину світу певного етносу визначає його спосіб мислення, психологічна сутність та власне світобачення.

Під мовною картиною світу розуміємо сукупність реальних та ірреальних предметів, речей та уявлень людини про навколишній світ, що віддзеркалюються у мові за допомогою слова у відповідних змістових та емоційно-експресивних виявах.

Основною одиницею мовної картини світу вважаємо слово, тому що саме слово є найдоступнішим і найвиразнішим мовним засобом відображення світу зовнішнього і світу внутрішнього, воно реалізує смисли ? конкретно-індивідуальний зміст, який виражає та фіксує в свідомості певний елемент дійсності, унаслідок чого цей елемент стає мовним явищем.

Як неповторна особистість середини ХІХ ст. з оригінальним світосприйняттям, Юрій Федькович подав оригінальну мовну картину світу гуцулів в контексті як національної специфіки, так і загальнолюдському. Письменник засобами гуцульського народнорозмовного мовлення, синтезованого ним у напрямку вироблення загальноукраїнської літературної мови, показав оригінальність етнокультурного та психолінгвального компонентів мовної картини світу буковинця-гуцула другої половини ХІХ ст.

Предметний, емоційний, морально-етичний та інтелектуальний світ українця-гуцула як етнотипу та психотипу у творчості Юрія Федьковича - це реальна картина життя цієї етнографічної групи української нації. У розумінні Юрія Федьковича тільки народ є носієм морально-етичних норм, які виявляються у повсякденному житті. Письменник надзвичайно майстерно описує побутове, емоційне, морально-етичне та інтелектуальне життя гуцулів своєї епохи, використовуючи мовні засоби, які „виписали” локальну мовну картину як фрагмент загальнонародної мовної картини в часи, коли літературна мова ще тільки формувалась в умовах неусталеності норм і функцій, суперечностей між потребами і можливостями, між традицією і новаторством.

Зрозуміло, що найдоступнішим і найвиразнішим мовним засобом відображення світу зовнішнього і світу внутрішнього є слово у відповідних змістових та емоційно-експресивних його виявах.

Мовна картина світу буковинського гуцула другої половини ХІХ ст. за текстами Юрія Федьковича є справді суб'єктивною картиною реального світу, що підтверджує зіставлення з науково-етнографічними описами цієї гілки українського народу, виконаними у цей же історичний проміжок часу Р. Кайндлем та В. Шухевичем. Згадані дослідники бачили переважно конкретні об'єкти своїх спостережень, а Юрій Федькович типізував та узагальнював у художніх образах те, що було характерним для всіх його земляків, образи яких він прагнув увести в загальноукраїнський літературний обшир.

Предметний, емоційний, морально-етичний та інтелектуальний аспекти мовної картини світу українця-гуцула другої половини ХІХ ст. мовою творів Юрія Федьковича такі ж актуальні для історії української культури, як і вся його художня спадщина. Ці аспекти дослідження творчості „буковинського Соловія” презентують не лише побутові, соціальні, політичні ситуації, у яких жили автор і його герої, а й моральний та духовний світи, які ці ситуації і самих людей формували. Славетний митець Буковини зумів гармонійно поєднати категорії морально-філософського плану в їх народному розумінні з естетико-психологічними категоріями, які читач може розглянути лише у взаємозв'язку з психологією гуцульської душі.

Досліджені нами лексико-семантичні групи у творах Юрія Федьковича є матеріалом не лише для характеристики ідіостилю письменника, а й для опису мовної картини світу гуцулів другої половини ХІХ ст.

Сформована Юрієм Федьковичем локальна етнічна мовна сфера є складником загальноукраїнської мовної сфери, тобто художня творчість письменника, як і його особиста мовленнєва практика, розбудовували семантичні, естетичні та лінгвопсихологічні ресурси української літературної мови середини ХІХ століття в умовах, коли з геопсихічними обставинами життя вступали в суперечність соціальні й політичні, коли природні потреби різнобічного самовираження ще не мали належно вироблених мовних ресурсів і змушували митця універсалізувати для цієї функції результати власного способу мислення, власного світовідчуття, що було завжди національно-специфічним, українським в умовах німецькомовного офіційного оточення в Буковині ХІХ - початку ХХ ст.

Отже, Юрій Федькович своєю письменницькою і багатогранною суспільною діяльністю забезпечив українській літературній мові середини - другої половини ХІХ ст. територіальну багатовекторність, яка, проте, засвідчувала єдність української нації за її етно-психологічними, етико-естетичними, предметно-понятійними складниками національної мовної картини світу, формованої з індивідуально-авторських за загальнонародних концептуальних смислів, утілених в різних реальних та ірреальних поняттях.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бабич Н. Предметний світ українця-гуцула в поетичній мові Юрія Федьковича / Надія Бабич, Вероніка Берегеч // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. статей / наук. ред. Бунчук Б. І. - Чернівці : Рута, 2005. - Вип. 274?275: Слов'янська філологія. - С. 439?444 (дисертантові належить аналіз матеріалу і висновки).

2. Берегеч В. Мовний образ лісу у творчості Ольги Кобилянської та Юрія Федьковича / Вероніка Берегеч // Ольга Кобилянська. Сторінками життя і творчості : зб. статей аспірантів і студентів Сучавського університету „Штефан чел Маре” (Румунія) та Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Україна). - Гура Гуморулуй, 2005. - С. 50?58.

3. Берегеч В. Морально-філософське трактування лексеми „розум” мовою творів Юрія Федьковича / Вероніка Берегеч // Філософія гуманітарних наук: актуальність і перспективи розвитку : матеріали наук. конф., 5?6 жовт. 2006 р. / М-во освіти і науки України, Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича ; наук. ред. Марчук М. Г. - Чернівці : Рута, 2006. - С. 67?71.

4. Берегеч В. Власні назви як змістотворчий компонент художнього тексту (на матеріалі поетичної творчості Юрія Федьковича та Міхая Емінеску) / Вероніка Берегеч // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Бунчук Б. І. - Чернівці : Рута, 2007. - Вип. 356?359: Слов'янська філологія. - С. 62?66.

5. Берегеч В. Потенціал Федьковича / Берегеч Вероніка // Українська мова та література в школі. - 2007. - № 13?14 (квітень). - С. 10?11.

6. Берегеч В. Концепти романтизму поетичних текстів Юрія Федьковича та Міхая Емінеску / Вероніка Берегеч // Буковинський журнал / гол. ред. Лазарук М. - 2008. ? № 1. ? С. 169?172.

7. Берегеч В. Менталітет та емоційний світ українця-гуцула засобами діалекту у творах Юрія Федьковича / Вероніка Берегеч // Вісник Прикарпатського університету / гол. ред. Матвіїшин В. Г. - Івано-Франківськ : Вид.-дизайнерський відділ ЦІТ Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, 2008. - Вип. ХІХ?ХХ. Філологія (мовознавство). - С. 138?142.

8. Берегеч В. Морально-етичний аспект мовної картини світу буковинця-гуцула середини ХІХ століття / Вероніка Берегеч // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка / відп. ред. Марчук Л. М. ? Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2009. ? Вип. 20: Філологічні науки. ? С.48?51.

АНОТАЦІЯ

Заїць В. Г. Мовна картина світу гуцула другої половини ХІХ століття (за художньою та епістолярною спадщиною Юрія Федьковича). ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 ? українська мова. ? Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. ? Чернівці, 2010.

До захисту представлений рукопис, у якому проаналізовано становлення теоретичних засад мовної картини світу, розглянуто національно-мовну картину світу гуцула у взаємозв'язку з індивідуально-авторською картиною світу Юрія Федьковича, який крізь призму гуцульського народнорозмовного мовлення, синтезованого ним у напрямку вироблення загальноукраїнської літературної мови, показав оригінальність етнокультурного та психолінгвістичного складників мовної картини світу буковинця-гуцула другої половини ХІХ ст.

У дисертаційній роботі на широкому фактичному матеріалі з художньої (поезії, прози, драматургії) та епістолярної спадщини Юрія Федьковича уперше проаналізовано предметний, емоційний, морально-етичний та інтелектуальний аспекти мовної картини світу гуцулів та авторської і художньої мови Юрія Федьковича, який широко, як ніхто інший до нього, описав реальну картину світу цієї етнографічної групи українського народу, створивши перше художнє полотно мовної картини світу гуцула другої половини ХІХ ст.

Ключові слова: мовна картина світу, національно-мовна картина світу, індивідуально-авторська картина світу, гуцули, лексико-семантична група, ідіостиль, етнолінгвістика, психотип, етнотип.

АННОТАЦИЯ

Заиц В. Г. Языковая картина мира гуцула второй половины ХІХ века (по художественному и эпистолярному наследию Юрия Федьковича). ? Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 ? украинский язык. ? Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. ? Черновцы, 2010.

К защите представлена рукопись, в которой проанализированы становление теоретических основ языковой картины мира, национально-языковая картина мира гуцула во взаимосвязи с индивидуально-авторской картиной мира Юрия Федьковича, который средствами гуцульской народноразговорной речи, синтезированной автором в направлении становления общеукраинского литературного языка, продемонстрировал оригинальность этнокультурного и психолингвистического компонентов языковой картины мира буковинца-гуцула второй половины ХІХ века.

На большом фактическом материале из художественного (поэзии, прозы, драматургии) и эпистолярного наследия Юрия Федьковича впервые изучены предметный, эмоциональный, морально-этический и интеллектуальный аспекты языковой картины мира гуцулов, а также авторской и художественной речи Юрия Федьковича, описавшего реальную картину мира этой этнографической группы украинского народа, создав первое художественное полотно языковой картины мира гуцула второй половины ХІХ в. Писатель мастерски описывает бытовую, эмоциональную, морально-этическую и интеллектуальную жизнь буковинца своей эпохи, используя языковые средства, которые создали локальную языковую картину мира как составляющую общенародной языковой картины того времени.

Известный писатель Буковины сумел гармонично соединить категории морально-философского плана в их народном понимании с эстетико-психологическими категориями, которые читатель может рассматривать только во взаимосвязи с психологией гуцульской души.

Естественно, самым доступным и самым выразительным языковым средством отражения внешнего и внутреннего мира является слово (и соотносимые с ним семантически фразеологизмы) в соответствующих содержательных и эмоционально-экспрессивных его проявлениях.

Языковая картина мира буковинца-гуцула второй половины ХІХ в. по текстам Юрия Федьковича является субъективной картиной реального мира, что подтверждает и сопоставление с научно-этнографическими исследованиями этой группы украинского народа, проведенными в этот же исторический промежуток времени Р. Кайндлем и В. Шухевичем.

В своих трудах исследователи видели преимущественно случайные объекты своих наблюдений, а Юрий Федькович типизировал и обобщил в художественных образах то, что было свойственно всем его землякам, которых он стремился ввести в общеукраинский литературный контекст.

Языковая картина мира - это результат духовной активности человека, воплощенный в словесные средства народного языка; это совокупность представлений о мире, зафиксированных в значениях слов и фразеологизмов со словом-идентификатором; это словесные выражения семантики языка; прагматические единицы коммуникации. Изученные в работе семантические группы лексических единиц - это материал не только для характеристики идиостиля писателя, но и для описания языковой картины буковинцев, в частности гуцулов второй половины ХІХ в., и, таким образом, фрагмента общеукраинской языковой картины мира.

Ключевые слова: языковая картина мира, национально-языковая картина мира, индивидуально-авторская картина мира, гуцулы, лексико-семантическая группа, идиостиль, этнолингвистика, психотип, этнотип.

SUMMARY

Zayits V. G. The hutsul's language world view of the second half of XIX century (based on the fiction and epistolary heritage by Yurij Fed'kovych). - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Philology, specialty 10.02.01. - Ukrainian language. - Yuriy Fed'kovych Chernivtsi National University. - Chernivtsi, 2010.

The thesis presented for the defense focuses on the analysis of the fundamental framework of language world view, examination of the national language world view of hutsul in relation to the individual and author's world view of Yuriy Fed'kovych who in the light of hutsutl's ethnic language, synthesized in order to develop the Ukrainian literary language, has demonstrated the originality of ethnocultural and psycholinguistic components of Bukovynian hutsul's world view of the second half of XIX century.

The thesis is based on the extended data retrieved from fiction (poetry, prose, drama) and epistolary heritage of Y. Fed'kovych. The author describes and analyses the objective, emotional, mental, ethical and intellectual aspects of hutsuls' language world view and author's and artistic language of Y. Fed'kovych, who was the first to describe the real world view of this ethnic Ukrainian nation, by this he weaved the first artistic cloth” of hutsul's language world view of the second half of XIX century.

Key words: language world view, national world view, individual and author's world view, hutsuls, lexico-semantic group, individual style, ethnolinguistics, psychotype, ethnotype.

Размещено на Allbest.ru

...