Лінгвостилістична динаміка образу земля в українській поетичній мові

Семантико-оцінну динаміку образу земля в поетичному дискурсі (фольклорному та авторському) репрезентують фразеологічні образні вислови (бути у землі, спати у землі, земля приймає, у землю йти, вростати у землю, земля пером > смерть; залишити/ знайти/ шукати слід на землі > життя; ударити (кинути) / ударяти (кидати, бити) лихом об землю > радість та ін.), перифрастичні звороти (матінка Деметра), що продуктивно розширюють внутрішню форму аналізованого поетизму.

Характерною особливістю літературно-поетичного побутування номінації земля в другій половині ХХ ст. є конструювання вектора `земля - планета' з відповідними зв'язками з лексемами орбіта, космос, зоря, глобус та з компаративними асоціатами капуста, м'яч, клубок, лице.

Лексико-стилістична парадигма номінації земля в українському поетичному дискурсі представлена компонентами степ, поле, луг, лан, нива, город та мікрообразом пісок.

Степ - концептуальне поняття в поетичній картині світу, яке розгортається у стрижневих (степ - Україна та степ - воля) та периферійних (степ -небо, степ - час, степ - хаос, морок, зло) асоціативно-образних рядах, на основі яких вибудовується значущий фрагмент національної мовно-просторової картини світу.

Для лексико-семантичної мікропарадигми образу степ у поезії ХХ ст. показова: а) епітетна сполучуваність степ - великий, широкий, вільний, безмежний, неміряний, крилатий, пустоширокий, що акцентує сему ?широкий, необмежений простір' та історично марковану сему ?воля'); б) актуалізація лексичних конкретизаторів, що вербалізують пов'язані зі степом зорові, звукові (акустичні, музичні), одоративні, колірні, температурні асоціації тощо.

Дослідження асоціативно-образної парадигми номінації степ виявило часову специфіку її експресивно-оцінного освоєння. Якщо в першій половині ХХ ст. семантичний розвиток номінації степ пов'язаний із думками про степ, перебуванням у ньому, то в другій половині ХХ ст. образ степу асоціюється з назвами емоцій (жах, туга, сум), психологічних станів (самотність, спокій) тощо.

До арсеналу семантично насичених мовно-естетичних кодів, у яких універсалізовано колективний досвід сприйняття й осмислення землі, експліковано складну систему пов'язаних із землею народних морально-етичних цінностей, належить образ поле. В аналізованій поезії його семантико-асоціативний розвиток відбувається з відштовхуванням від народнопісенної традиції (наприклад, в аспекті використання епітетних сполучень чисте поле, чуже поле), з активним розвитком в авторській мовотворчості нових типів епітетизації, метафоризації, компаративізації. Вони відбивають мовно-естетичне осягнення фрагмента національної дійсності, акцентуючи не тільки його просторову семантику (на полі, у полі, полем та ін.), але й параметризуючи за рахунок: а) включення у стереотипні формули пейзажоопису з посиланням на фольклорні моделі асоціативного співвіднесення (поле - місяць, поле - вітер); б) поєднання з назвами рослин (дендронімами, фіто- та флорономенами - тополя, пшениця, жито, волошка, ромашка, льон та ін.); в) входження в образні структури з мілітарною, історичною, культурно маркованою лексикою (могила; ратне поле, розбомблене поле).

У лексико-семантичній парадигмі образу земля просторовий конкретизатор луг - один із найближчих до смислової домінанти. У системі його контекстуальних значень, реалізованих у поетиці народної пісні та мовостилях український авторів, зафіксовано практично всі значення, показові для визначальної щодо нього поетичної універсалії. Народнопісенність номінації відображена у стилізованих зачинах поетичних творів, в орнаментальній функції слова луг, а також у структурі асоціативно-образних текстових рядів (луг - гай, діброва, ліс, луг - калина, верба, луг - туга, страждання, розпач), в авторських варіантах пісенних формул (лужечок-бережечок), у характерній епітетиці (темний, чистий).

На противагу народній поетиці, де образ луг практично не виконує функції номінації простору, автори ХХ ст. активно включають цю лексему в обставинні конструкції локативної семантики, актуалізують не тільки горизонтальний (у лузі, в лугах на лугах, на лугу), але й вертикальний (спустити на луги, понад лугами) контекст аналізованого образу. Для літературно-поетичних мікроконтекстів зі словом луг характерна практика використання епітетів з параметрами `уточнювально-просторова ознака', `колір', `звук', `тиша'.

Фрагмент поетичного словника, очолюваний лексемою лан, - важливий для об'ємної семантико-стилістичної репрезентації семантичного розгортання номінації земля. Його вживання в мові сучасної української поезії загалом співвідносне з функціональним навантаженням лексем земля, поле, степ, проте кількісно частотність його семантичних, образно-асоціативних розгалужень значно менша.

Периферійні вербалізатори семантики землі - номінації нива, город. Їх входження у контекст поетичної мови ХХ ст. спричинюється включенням до складу експресивно ступеньованих рядів епітетів, різних структурних та семантичних типів метафор, порівнянь, перифразів тощо.

Народнопісенність образу пісок зумовлена міфопоетикою кохання, залицяння, що виражається образно-символічними висловами, участю в реалізації мотиву смерті, причому діапазон відповідних народнопоетичних контекстів виявляється надзвичайно широким. У сучасній мовно-поетичній практиці лексема пісок реалізує семи `звук', `вага', `сухий', `час'. Індивідуально-авторським є зміст генітивних метафор із семантикою нестабільності, минущості (пісок долонь; пісок душі).

Отже, аналіз фольклорної спадщини та поетичної мови ХХ ст. в аспекті простеження лінгвостилістичної динаміки образу земля показав, що існує нерозривний зв'язок між етнокультурним та власне поетичним змістом лексем, які в історії національної мови модифікуються в мовно-естетичні знаки цієї культури. Їхня внутрішня форма наповнюється уявленнями, що відображають динаміку матеріальних та духовних змін у суспільстві, набувають у процесі функціонування в характерних дискурсах символічного характеру, концептуалізуються й системно реалізуються у мові різних авторів різних часів.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях

1. Калинюк Н.В. Семантична парадигма номінації земля в українській народній пісні / Н.В. Калинюк // Культура слова / [відп. ред. С.Я. Єрмоленко]. - Київ: ТОВ «Вид-во «Грамота», 2005. - Вип. 65. - С. 17-20.

2. Калинюк Н.В. Просторовий поширювач луг у лексико-семантичній парадигмі концепту земля (на прикладі поетичної мови) / Н.В. Калинюк // Лексикографічний бюлетень Національної академії наук України Інституту української мови: зб. наук. праць [відп. ред. В.В. Німчук]. - Київ. - 2005. - Вип. 12. - С. 79-83.

3. Калинюк Н.В. Семантична трансформація образу поле в національній поетиці / Н.В. Калинюк // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія “Філологія”: зб. наук. праць / [наук. ред. Н.Л. Іваницька]. - Вінниця: Вид-во ВДПУ імені Михайла Коцюбинського, 2006. - Вип. 8. - С. 208-213.

4. Калинюк Н.В. Концептуалізація образу земля в українській поетичній мові (міфопоетичний та лінгвопоетичний аспекти) / Н.В. Калинюк // Лінгвістика Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: зб. наук. праць / [гол. ред. В.Д. Ужченко]. - Луганськ: Вид-во ЛНПУ імені Тараса Шевченка «Альма-матер», 2006. - Вип. 4(10). - С. 256-262.

5. Калинюк Н.В. Семантичний розвиток образу пісок в українській поетичній мові / Н.В. Калинюк // Культура слова / [відп. ред. С.Я. Єрмоленко]. - Київ: ТОВ «Вид-во «Грамота», 2006. - Вип. 66-67. - С. 52-56.

6. Калинюк Н.В. Асоціативно-образне розгортання номінації степ у сучасній українській поезії / Н.В. Калинюк // Актуальні проблеми лінгвістики: теорія і практика Національного університету імені Тараса Шевченка: зб. наук. праць / [гол. ред. Л.І. Шевченко]. - Київ: Вид-во КНУ імені Тараса Шевченка, 2009. - Вип. 18 (3). - С. 107-115.

7. Калинюк Н.В. Оновлення слова-образу земля у поетичній мові ХХ ст. / Н.В. Калинюк // Культура слова / [відп. ред. С.Я. Єрмоленко]. - Київ. - 2009. - Вип. 71. - С. 43-48.

8. Калинюк Н.В. Трансформація образу поле в словесній традиції / Н.В. Калинюк // Філологічні студії: зб. наук. статей. - Вінниця: Вид-во ВДПУ імені Михайла Коцюбинського, 2006. - Вип. 4. - С. 141-144.

Размещено на Allbest.ru