Міркування як текстово-дискурсивна одиниця художнього твору

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

МІРКУВАННЯ ЯК ТЕКСТОВО-ДИСКУРСИВНА ОДИНИЦЯ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ (НА МАТЕРІАЛІ ФРАНЦУЗЬКОЇ НОВЕЛИ ІІ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ)

Спеціальність 10. 02. 05-романські мови

КЛИМЕНКО Олена Валеріївна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі романської філології та перекладу Запорізького національного університету.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент СТУЛІНА Євгенія Володимирівна, Запорізький національний університет доцент кафедри романської філології та перекладу

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор КАГАНОВСЬКА Олена Марківна, Київський національний лінгвістичний університет завідувач кафедри французької філології

кандидат філологічних наук, доцент ЖАЛАЙ Василь Якович, Центр наукових досліджень та викладання іноземних мов НАН України директор

Захист відбудеться "28" жовтня 2010 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01030м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12).

Автореферат розісланий "21" вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук Клименко Л. В.

АНОТАЦІЯ

Клименко О.В. Міркування як текстово-дискурсивна одиниця художнього твору. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.05 - романські мови. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню феномену міркування в художньому тексті. Роботу виконано на матеріалі новелістичних творів франкомовних авторів другої половини - кінця ХХ століття. В роботі використано комплексний підхід до вивчення міркування. Останнє являє собою складне явище, що бере участь у процесах композиційної побудови новели. Воно є антроподетермінованою текстово-дискурсивною одиницею, що постає в ході дослідження зафіксованою в тексті внутрішньою дискурсивною діяльністю, оскільки має власні дискурсивні характеристики. Відповідно, міркування безпосередньо пов'язане з процесом смислоутворення художнього тексту. Як одиниця текстово-дискурсивного параметру міркування має власну прототипну структуру, а також укладається у дискурсивну рамку утворення смислу. Феномен міркування у межах художнього тексту дає можливість інноваційного розуміння ознак дискурсивності. Це наділяє його особливими функціями, пов'язаними з участю у моделюванні структури та смислоутворенні художнього тексту. Саме цим визначаються композиційні та дискурсивні ознаки текстово-дискурсивної одиниці міркування.

Ключові слова: художній текст, текстово-дискурсивна одиниця, внутрішня дискурсивна діяльність, прототипна структура міркування, композиція художнього тексту.

міркування художній текст дискурсивність

АННОТАЦИЯ

Клименко Е.В. Рассуждение как текстово-дискурсивная единица художественного произведения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.05 - романские языки. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

Данное диссертационное исследование проводилось в рамках лингвистики текста и дискурсивного направления изучения функционирования языковых единиц и посвящена изучению характеристик и функций рассуждения как дискурсивной единицы текста в художественном тексте французской новеллы второй половины - конца ХХ столетия.

Рассуждение является комплексным образованием, принимающим участие в композиционном построении новеллистического произведения, особой текстово-дискурсивной единицей, внутренней дискурсивной деятельностью, зафиксированной в тексте, поскольку имеет определенные дискурсивные характеристики и непосредственно связано с процессом смыслообразования художественного произведения.

Художественный текст представляет собой совокупность разных типов дискурса. Рассуждение как тип дискурса в рамках художественного текста дает возможность нового понимания признаков дискурсивности. Это наделяет его особыми функциями, связанными с его участием в композиционном построении и в процессе смыслообразования художественного текста. Именно этим определяются композиционные и дискурсивные признаки рассуждения.

Рассуждение как текстово-дискурсивная единица имеет свои определенные прототипические характеристики, которые позволяют выделить его в тексте новеллы как элемент, выполняющий особые коммуникативные функции. Прототипические характеристики рассуждения могут иметь логико-структурные, лексико-семантические, грамматические и синтаксические признаки. Среди логико-структурных характеристики прежде всего выделим наличие у рассуждения его логических частей - тезиса, аргументов и вывода, контаминацию рассуждения с другими текстовыми единицами (описание и сообщение). Лексико-семантические характеристики рассуждения заключаются в присутствии особых лексических единиц и коннекторов, которые выполняют различные функции - противопоставления, дополнения, пояснения, уточнения, обобщения. Грамматико-синтаксические характеристики рассуждения подразумевают употребление настоящего времени, наличие в тезисной части рассуждения вопросительных предложений.

Прототипические черты рассуждения определяются его способностью выполнять в художественном тексте определенные функции. Главными функциями рассуждения в художественном тексте являются предоставление информации, обобщение сказанного ранее, подведение итогов, участие в раскрытии главной темы и идеи новеллы. Реализация рассуждением его функций зависит, прежде всего, от его места в композиционном построении новеллы. В структуре новеллы рассуждение занимает свое четко определенное место, от которого зависит его роль как необходимого элемента текстообразования в реализации текстовых категорий проспекции, ретроспекции, когезии. Это место определяется его композиционной мотивированностью. Рассуждение является концентрированным средством введения новой информации и способом оценки субъектом его дальнейших действий, подводит итог предыдущей информации и предоставляет пространство для разворачивания последующей информации текста новеллы, раскрывает её главную идею. Поскольку рассуждение принимает участие в реализации определенных текстовых категорий, оно является неотъемлемым элементом текстообразования. Как внутренний элемент композиции новеллы рассуждение является одним из главных показателей конфликта и обозначает его зарождение, развитие и разрешение.

Как дискурсивное образование рассуждение характеризуется наличием дискурсивно-коммуникативной рамки, в которую входят лексические и синтаксические средства, передающие процесс работы мысли. В его порождении участвуют экстралингвальные средства, определенный мотив, событие. Текстово-дискурсивная единица рассуждение всегда является ориентированной, адресованной, прагматически направленной, интерактивной, мотивированной. Это макроречевой аргументативный акт, обладающий своими собственными коммуникативными стратегиями, характеризующими его с точки зрения перлокутивной цели. От композиционной функции рассуждения зависит его роль в процессе смыслообразования, где оно несет главную смысловую нагрузку и выступает как средство раскрытия имплицитного смысла художественного произведения, его идеи.

Ключевые слова: художественный текст, текстово-дискурсивная единица, внутренняя дискурсивная деятельность, прототипическая структура рассуждения, композиция художественного текста.

ABSTRACT

Klymenko Olena V. Cogitation as a text and discourse unit of a feature text. - Manuscript.

Thesis for Candidate Degree in Philology. Speciality 10.02.05 - Romance Languages. - Taras Shevchenko National University of Kyiv. - Kyiv, 2010.

The thesis is devoted to complex study of the phenomenon of cogitation in a feature text. It was based on short stories of French moulds authors of the second half of the 20^th century. Cogitation is a complex phenomenon which shapes composition of the short story. It is antropodetermined text and discourse unit that appears in the investigation process which is fixed in the text by inside discursive activity as it has its own discursive characteristics. Accordingly, cogitation are directly concerned with the sense formation process. As a text-discourse unit cogitation has its own parameter and prototypal structure and are concluded in the frame of discursive formation sense. Cogitation phenomenon within the literary text allows the innovative signs of understanding. This gives it special features related to participation in modeling the structure and sense of artistic text. That this determined the compositional and discursive features of text and discursive cogitation units.

Key words: feature text, text and discourse unit, inside discourse activity, prototype structure of cogitation, composition of the literary text.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Початок нового століття знаменується зацікавленістю науковців проблемою породження художніх смислових комплексів. У цьому зв'язку виникає потреба дослідження художньої діяльності. Вирішення цілої низки завдань, пов'язаних із комплексним аналізом текстів з точки зору дискурсознавчої наукової парадигми, провокується саме антропоцентричністю вербалізації художніх смислів.

Багатоаспектність такого феномену, як текст, потребує й спектральності висвітлення його характеристик. Останнім часом значну кількість наукових робіт присвячено як питанням текстоутворення, так і питанням про співвідношення тексту та дискурсу (І. В. Арнольд, Н. Д. Арутюнова, М. М. Бахтін, А. Д. Белова, В. Б. Бурбело, Т. А. Ван Дейк, І. Р. Гальперін, О. М. Кагановська, О. Л. Каменська, В. І. Карасик, І. М. Колегаєва, О. С. Кубрякова, В. А. Кухаренко, Г. В. Колшанський, Ю. М. Лотман, А. М. Науменко, Т. М. Ніколаєва, Г. Г. Почепцов, Т. В. Радзієвська, Є. А. Реферовська, О. О. Селіванова, І. В. Смущинська, Ю. С. Степанов, З. Я. Тураєва, К. А. Філіпов, І. С. Шевченко, Ж.-М. Адам, О. Дюкро, Д. Менгено, та ін.). Науковий аналіз жанру новели проводився в роботах В. В. Фащенка, Г. Н. Поспєлова, В. В. Кожинова, А. А. Корнієнка, В. П. Скобелева, Р. Барта, Р. Годенна, А. Міняр та інших лінгвістів.

Вченими неодноразово підкреслюється значущість функціонального та структурно-інформаційного аспектів у процесі дослідження текстів художніх творів як підґрунтя пошуку оптимального варіанта їх мовленнєвої організації.

Динамічність як головна характеристика такого об'єкту дослідження як дискурс, вимагає й впровадження адекватного інноваційного методологічного базису. У цьому аспекті доцільним виявляється пошук тих факторів, що знаходяться в основі структурно-смислового конструювання дискурсу художнього тексту як свідомо сконструйованої моделі дійсності. Головним чинником такого конструювання виступає феномен міркування.

Пропоноване дисертаційне дослідження присвячено аналізу художнього твору з точки зору його дискурсивних ознак. У роботі розкривається поняття міркування як текстово-дискурсивної одиниці художнього твору, що бере участь у структурно-смисловому конструюванні, тобто у процесі смислоутворення.

Актуальність дослідження визначається необхідністю здійснення комплексного аналізу феномену міркування в структурі новелістичних текстів другої половини ХХ століття. У цьому зв'язку набуває важливості висвітлення когнітивної сутності феномену міркування в дискурсивній структурі текстів.

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Проблематика дисертаційного дослідження входить до кола питань, досліджуваних у Запорізькому Національному університеті в межах міжкафедральної комплексної наукової теми "Когнітивно-дискурсивні аспекти функціонування мовних одиниць" (держреєстрація № 0103U002181). Тему дисертації затверджено на засіданні президії науково-технічної ради ЗДУ 15.01.2004 (протокол №6) та уточнено 19.02.2009 (протокол №6).

Метою даного дисертаційного дослідження є комплексне вивчення міркування як текстово-дискурсивної одиниці художнього твору. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

- уточнити типологію міркувань у структурі новелістичного твору;

- виділити прототипні ознаки міркування як структурно-дискурсивної одиниці художнього тексту;

- визначити дискурсивні характеристики міркування;

- дослідити міркування як макромовленнєвий акт;

- з'ясувати комунікативні стратегії міркування;

- окреслити співвідношення внутрішнього мовлення та міркування;

- встановити механізми породження міркування в новелі;

- проаналізувати роль міркування як елементу структурної побудови новели;

- розкрити поняття міркування з погляду його ролі у реалізації смислоутворюючої функції.

Об'єктом дослідження є міркування як текстово-дискурсивна одиниця, комплексне субментальне явище, притаманне художньому твору, а саме новелі.

Предметом дослідження є текстово-структурні та дискурсивні ознаки і характеристики міркування, а також участь міркування у процесі смислоутворення художнього тексту.

Матеріалом дослідження є новели франкомовних авторів другої половини - кінця ХХ століття. Всього було проаналізовано біля 400 новел франкомовних авторів другої половини та кінця ХХ століття загальним обсягом близько 6000 сторінок.

Методологічну основу дослідження становлять принцип системності, закон переходу ментальних одиниць у вербальні, принципи зв'язку явищ, причинності, категорії форми й змісту, принцип антропоцентричності. Для досягнення поставленої мети в роботі використано комплексну методику, а саме контекстуальний та інтерпретативний аналіз, що використовувався для визначення ролі міркування у процесі смислоутворення художнього тексту, контекстно-дискурсивний метод, який було застосовано для вивчення міркування як дискурсивної одиниці тексту та виявлення його дискурсивних стратегій, структурно-композиційний та структурно-семантичний аналіз, за допомогою якого висвітлювалася роль міркування у створенні композиційної побудови новели, описово-аналітичний метод, який включає в себе прийоми спостереження, зіставлення та узагальнення та за допомогою якого були визначені прототипні характеристики міркування. Робота базується на герменевтичних принципах тлумачення художнього тексту.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

- вперше використано антропоцентричний підхід до вивчення функцій міркування у побудові композиції художнього тексту, у процесах його породження та смислотворення, розгляд міркування як маркера розумової діяльності мовця;

- вперше в роботі міркування трактується як структурна та смислова складова константа художнього твору (у нашому випадку новели як малої мовленнєвої форми), що виступає як результат ментального процесу аналізу мотивацій для прийняття рішень, як структурно-дискурсивний інтегруючий смислоутворюючий компонент тексту;

- спираючись на положення про мовлення як особливий вид людської діяльності, міркування було визначено в аспекті художнього тексту новели як закономірний елемент структурації його смислу;

- запропоновано логіко-когнітивну методику виділення міркування в художньому тексті;

- у дослідженні художнього тексту було запропоновано структурно-дискурсивний, композиційно-дискурсивний підхід, який сприяє розкриттю смислу новели як жанру;

- міркування як ментальний процес розглядається у межах художнього тексту як його дискурсивна одиниця;

- було з'ясовано модель новели як типу дискурсу та визначено місце міркування у цій моделі.

Теоретична значущість роботи зумовлена тим, що її результати є внеском у розробку теорії тексту, а саме висуненням положення про співвіднесеність формально-структурної та жанрово-стилістичної сторін тексту у процесі його смислоутворення. Використані в дослідженні принципи й підходи сприяють розширенню методичного кола надбань у галузі когнітивної лінгвістики та дискурсознавства.

Практична цінність дослідження полягає в тому, що його матеріали можуть бути використаними у процесі укладання навчально-методичних комплексів з основ мовознавства, стилістики французької мови, а також у розробці нових спецкурсів. Окремі результати можуть знайти застосування при укладанні навчально-методичних посібників для студентів-романістів, при написанні курсових та дипломних робіт студентами спеціальних вузів, проведенні спецсемінарів, у науково-дослідницькій роботі аспірантів.

На захист виносяться такі положення:

1. Художній текст є продуктом дискурсивної діяльності біному АВТОР - ЧИТАЧ, а також дискурсивної діяльності персонажів художнього тексту, де міркування є складовою дискурсивною одиницею. Міркування є вербально втіленою формою думки, де сукупність лінгвістичних засобів представляє собою модель вербалізації результату розумових операцій. Ця модель має тріарну аргументативну структуру.

2. В основі виділення міркування як дискурсивного типу лежать його прототипні характеристики (логіко-структурні: наявність у міркуванні логічних частин - тези, аргументів та висновку; контамінація міркування з іншими текстовими одиницями - описом та повідомленням; лексико-семантичні: наявність у міркуванні невизначено-особових, невизначених і безособових займенників, абстрактних іменників, конекторів, що виконують функції протиставлення, доповнення, пояснення, уточнення, узагальнення; граматико-синтаксичні: вживання теперішнього часу, вживання в тезовій частині міркування питальних речень), що дозволяють віднести міркування до певної текстово-дискурсивної одиниці.

3. В композиції новели міркування знаходиться в початковій, фінальній ситуаціях або у ситуації розвитку дії, що дозволяє розглядати міркування як продукт цілеспрямованої дії із вирішення певного завдання. Отже, в художньому творі прагматичною функцією міркування як особливого прийому є стимулювання дії, прийняття рішення.

4. Процес розмірковування персонажа виводить на перший план "приховані" параметри змісту художнього твору, тобто ті, що не визначені безпосередньо. Таким чином, залежно від його місця в композиційній побудові новели міркування вирішує різні комунікативні завдання: введення нової інформації, оцінювання суб'єктом міркування його подальших дій, ментальна побудова пропозиції дій.

5. В початковій ситуації та ситуації розвитку дії міркування сприяє розвитку проспекції та ретроспекції, тобто підсумовує попередню інформацію та надає простір для розгортання подальшої інформації тексту новели. Лінгвістичними чинниками такої функції міркування можуть бути різні засоби (лексичні, фразеологічні, синтаксичні) Міркування є невід'ємним елементом текстотворення.

6. У фінальній частині новели міркування є делімітатором лінійного породження тексту та розкриває головну ідею новели. Міркування як внутрішній елемент композиції новели є одним з головних покажчиків конфлікту та позначає його зародження, розвиток та розв'язання.

7. Як текстово-дискурсивна одиниця міркування є результатом внутрішньої мовленнєвої діяльності індивіду. В рамках існуючої теорії дискурсоцентризму міркування може бути в дискурсивному просторі новели її смисловим центром, тобто впливає на сприйняття читачем смислу новели. Таким чином міркування бере участь у створенні загального смислу художнього твору, займає певне місце в його смисловій структурі та визначає його композиційно-дискурсивну структуру.

8. Як структурна одиниця міркування у дискурсивному просторі художнього тексту бере участь у його смислоутворенні (має стратегії формування смислу та композиційний статус) та відповідає за комунікативну спрямованість тексту.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження регулярно обговорювались на щорічних науково-практичних конференціях Запорізького національного університету. Основні теоретичні положення роботи висвітлювались у доповідях на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-методична конференція «Ювілейні четверті каразинські читання, присвячені 200-річчю ХНУ» (Харківський національний університет ім. Каразіна, 2004); І міжнародна науково-практична конференція «Науковий потенціал світу 2004» (Дніпропетровськ, 2004); XIV Міжнародна наукова конференція «Мова і культура» ім. проф. С. Бураго (Інститут філології КНУ ім. Т. Шевченка, 2005); наукова конференція «Мови, культури і переклад у добу глобалізації», присвячена пам'яті проф. Юрія Жлуктенка (КНУ ім. Т. Шевченка, 2005); наукові читання, присвячені пам'яті доктора філологічних наук, професора Д. І. Квеселевича (м. Житомир, 2007); ХІХ Міжнародна наукова конференція «Мова і культура» ім. проф. С. Бураго (Інститут філології КНУ ім. Т. Шевченка, 2010).

Публікації. Основні положення дисертації, результати й висновки проведеного дослідження викладено у дев'яти публікаціях автора, шість із яких надруковано у фахових виданнях України.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури та списку джерел ілюстративного матеріалу. Обсяг основного тексту дисертації становить 169 сторінок, загальний обсяг роботи - 202 сторінки, список використаної літератури нараховує 302 позиції, список джерел ілюстративного матеріалу - 135 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність досліджуваних проблем, сформульовано мету та завдання роботи, окреслено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано фактичний матеріал та методи його аналізу, визначено новизну дослідження, теоретичне й практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі дисертації "Міркування як складова частина художнього дискурсу" досліджуваний нами феномен розглядається у тривимірному просторі філософських, психолого-когнітивних та лінгвістичних вчень та як вид внутрішнього мовлення. Окреслюються комунікативно-дискурсивні та структурно-композиційні засади аналізу міркування та визначаються можливості його вивчення як смислоутворюючого елементу художнього твору.

Лінгвістика тексту є одним з трьох головних напрямків розвитку лінгвістичної думки разом зі структурно-функціональним та генеративно-трансформаційним напрямками. Починаючи з 70х-80х років ХХ століття у лінгвістиці на перший план висувається тенденція до вивчення тексту як складного комунікативного утворення. Відбувається поступова трансформація лінгвістики тексту у комунікативну теорію тексту. Цей напрямок досліджень став ведучим. Комунікативна структура тексту досліджується на фоні взаємодії людського та мовного факторів, і будь-який текст розглядається як "комунікативний компонент", що вербально оформляє "когнітивний компонент", тобто певний фрагмент цілісної системи знань про навколишній світ. Становлення комунікативної лінгвістики потребувало, з одного боку, перегляду комунікативних можливостей мови, з іншого - визнання тексту та дискурсу як складних утворень лінгвістичного порядку, як результату ментальної діяльності людини.

Традиційне розуміння тексту передбачає його розгляд як структури, елементи якої поєднуються різними видами зв'язку. Така структура має певні текстові категорії та прагматичну спрямованість. У свою чергу, ми розуміємо текст як складне дискурсивне утворення, що складається з низки компонентів-дискурсів та має певну комунікативну мету. Це особливим чином організована та структурована система, кожен компонент якої спрямований на реалізацію комунікативного завдання. Всі частини тексту, а відтак дискурси, не розрізнені, а пов'язані між собою. Міркування, будучи зафіксованим у письмовій формі продуктом мовлення, є однією зі складових одиниць тексту. Виходячи з цього, міркування розглядається нами як текстово-дискурсивна одиниця, як структурна одиниця дискурсивного утворення (художнього тексту), яка бере участь у його смислоутворенні. У вивченні феномену міркування ми поєднуємо логіко-смисловий та комунікативно-семантичний підходи та розглядаємо його як комплексне явище, тобто з погляду його участі у структурній побудові тексту, як дискурсивну одиницю, як смислоутворюючий елемент тексту. Виходячи з логіко-смислової природи феномену міркування, вважаємо, що воно має власні особливі комунікативні функції у художньому тексті. У дослідженні пропонується текстово-дискурсивний аналіз композиційного входження міркування у текст новели.

Міркування в художньому тексті вивчалось як його композиційно-синтаксична форма (О. А. Іванчикова), як інформативна одиниця, що здатна передавати інформацію (О. М. Гришина), як логічна одиниця та з погляду його актуально-тематичного членування (Ц. Д. Хведелідзе), як комунікативна одиниця, що поєднує в собі макро- та мікротекстові характеристики (І. В. Подкідишева), як поліфункціональне семантико-структурне утворення (Н. Ю. Гулієва). Вважаємо, що недостатньо вивченими залишаються функції міркування у структурній побудові художнього тексту, у процесі його породження та смислоутворення. Виходячи з того, що мовна форма кінець кінцем є відображенням когнітивних структур, тобто структур людської свідомості, мислення та пізнання, ми вважаємо, що присутність у художньому дискурсі (у тексті новели) такої складової, як міркування, передбачає відповідні передумови когнітивно-логічного характеру, які пов'язані з умовами досягнення мети: розкриття теми, ідеї (або комунікативної мети). Отже, спираючись на логіко-когнітивну структуру міркування, у нашому дослідженні ми спробували визначити мовно-дискурсивні засоби відтворення цієї структури у тексті новели.

Спираючись на думку Р. Барта про те, що для текстового аналізу найсприятливішими є короткі тексти, вважаємо новелу найбільш придатною формою літературних творів для дослідження. Саме у новелі всі явища проявляються у "концентрованому" вигляді та є більш рельєфними та яскраво вираженими. У таких текстах міркування набуває особливої ваги, оскільки визначає символічну насиченість художнього твору та має емоційний вплив на читача незалежно від його індивідуальних особливостей. Новела є ідеальною формою літературного твору для вивчення не лише зображувальних засобів, а й авторського дискурсу. Дослідження міркування в тексті новели представляється особливо цікавим, у зв'язку з протиріччям між високим ступенем динамізму внутрішньої структури новели та статичністю міркування, яке зупиняє плин часу в новелі, надає можливість зосередитися на проблемі, що розглядається, осмислити її більш повно. У тексті новели міркування може виступати, з одного боку, як засіб характеристики персонажа-наратора, оскільки демонструє читачеві хід його думок та є внутрішнім монологом, доступ до якого зазвичай обмежений. З іншого боку, міркування є дискурсивним елементом новели. Проведене дослідження дозволяє відповісти на питання, яким чином міркування введене в текст та впливає на хід подій, як передаються у письмовій формі механізми внутрішнього мовлення, як впливає наявність міркування в тексті новели на процес смислоутворення. Саме тому аналіз його місця в творі "малого" жанру представляється вельми цікавим. Міркування розглядається нами як така текстово-дискурсивна одиниця, що є складовою частиною новели, а також її постійною смислоутворюючою константою. Воно визначає розвиток подій в творі та впливає на нього. До вивчення новелістичного твору ми підходимо з урахуванням того, що він є дискурсом, продуктом комунікативної діяльності автора у його спілкуванні з читачем. Це короткий та стислий твір, саме тому ознака інформаційної концентрованості надає певної особливості у вираженні його смислу.

Французька новела другої половини ХХ століття нам вважається найцікавішою з погляду ролі міркування, оскільки саме у цей період спостерігається все більше її тяжіння до психологізму. Як зауважують дослідники, у другій половині ХХ століття жанр новели одержав у Франції своє "друге народження". Старі форми (тобто класичні форми традиційної новели) наповнились новим змістом. Новела другої половини ХХ століття суттєво відрізняється від тієї, що існувала на початку століття. Вона глибше занурює у внутрішній світ людини, її психологічний стан, її думки, відчуття, душевні пориви. Нові якості жанру у другій половині ХХ століття проявились насамперед в ускладненні композиції та послабленні сюжетності, в посиленні ролі підтексту, психологічних характеристик героя. За визначенням дослідників, все в новелі цього періоду зосереджується на героєві, в душі діючої особи, світ показаний через героя, через призму його сприйняття та відчуття. Предмет нашого дослідження міркування, будучи певною психологічною формою, психолого-розумовою категорією, найбільш яскраво та рельєфно виступає саме у творах психологічного плану.

Породження міркування відбувається у внутрішньому мовленні автора (мовця). Внутрішнім мовленням є, на нашу думку, таке внутрішнє програмування висловлювання, яке потім реалізується через певне синтаксичне та лексичне оформлення та закріплюється в мовленнєвих висловлюваннях та текстах. Міркування є одним з проявів внутрішнього мовлення у зовнішньому висловлюванні, вираженому у художньому тексті у вигляді монологічного висловлювання.

Через міркування як різновид внутрішнього мовлення відбувається реалізація комунікативної, розумової та пізнавальної функцій внутрішнього мовлення. Міркування як дискурсивне утворення має свою психологічну природу, є способом аналізу й вирішення проблеми та має свої синтаксичні та лексичні особливості. Тому ми розглядаємо його як дискурсивний, тобто зафіксований у тексті мовленнєвий акт. Це мовленнєве вираження думки, де сукупність лінгвістичних засобів представляє собою моделі вербалізації операцій мислення. Така модель має структуру аргументативного принципу.

Міркування представляє собою найпростішу одиницю художнього тексту. Воно є елементом структурного рівня, але у той же час є елементом рівня змістовного, розкриваючи його зміст. Міркування як структурна одиниця тексту несе свій власний смисл. Але смисл тексту є поняттям дільш широким, ніж проста сума смислів усіх його складових. Він утворюється поєднанням смислу кожної структурної одиниці в єдине ціле з урахуванням ситуації та контексту. Так відбувається процес смислоутворення, у якому міркування посідає своє визначене місце. Тому воно є смислоутворюючим елементом тексту.

У другому розділі дисертаційного дослідження "Міркування як дискурсивна одиниця художнього тексту" визначаються типи міркувань у структурі новели, виділяються прототипні характеристики феномену міркування як структурно-дискурсивної одиниці художнього тексту. При цьому виділяються його прототипні характеристики як логічної, лексико-семантичної та граматико-синтаксичної структури. Новела розглядається як різновид літературного дискурсу, що дозволяє говорити про міркування в новелі як певний вид дискурсивної діяльності. Проводиться аналіз механізмів породження міркування в тексті новели, а також визначаються комунікативні стратегії мовленнєвого акту міркування та механізми його реалізації в тексті новели.

У тексті новели зустрічаються різні види міркувань, які виконують різні прагматичні завдання, але у той же час міркування є смисловою пов'язуючою ланкою між різними композиційними частинами новели. Всі міркування у текті новели можна поділити на кілька прагматичних груп, від яких залежить смислосприйняття усього тексту новели: аналіз, вирішення завдань, обговорення, узагальнення, роздум.

Міркування має специфічні, характерні тільки для цього класу текстових одиниць риси, за якими його можна віднести до цієї категорії, тобто свої прототипні ознаки. Залежно від погляду на структуру міркування можна виділити три різні групи його прототипних характеристик. Це прототипні характеристики міркування як логічної структури, як лексико-семантичної структури та як граматико-синтаксичної структури.

Серед прототипних характеристик міркування як лексико-семантичної структури ми насамперед визначаємо його узагальнений характер, що передається різними засобами. Такими засобами є наявність у міркуванні невизначено-особових, невизначених і безособових займенників (як on, quelqu'un, chaсun, il), абстрактних іменників, конекторів mais, bref, cependant, toutefois, sinon, en plus, car, donc, які виконують у міркуванні різномінатні функції - протиставлення, доповнення, пояснення, уточнення, узагальнення, або вводять тезу міркування.

Проаналізувавши прототипні характеристики міркування як логічної структури, ми можемо насамперед сказати, що наявність у логічній структурі міркування всіх його елементів (тези, аргументу і висновку) не є обов'язковим, деякі елементи можуть бути відсутні. Логічна структура міркування може складатися іноді лише з одного його елемента. Частину логічної структури міркування можуть становити інші текстово-дискурсивні форми - повідомлення та опис, які у цьому випадку виступають як його аргументативна частина.

Серед прототипних характеристик міркування як граматико-синтаксичної структури ми виділяємо вживання в системі часів теперішнього часу, що сповільнює плин сюжетного часу, зупиняє його, послаблює внутрішню напруженість, внутрішній динамізм, а також вживання в тезовій частині міркування питальних речень, що виражають комунікативну інтенцію автора і прагматичну спрямованість міркування, а також наявність у міркуванні складнопідрядних речень із підрядними часу та причини, що вводяться союзами quand, parce que, comme.

Прототипні риси міркування є результатом виконання ним певних функцій, серед яких найголовнішими вважаємо надання певної інформації, узагальнення вищесказаного, підбиття підсумків, участь міркування у розкритті головної ідеї новели.

Міркування як дискурсивна одиниця має відповідні дискурсивні характеристики. Такими характеристиками міркування є його адресованість, прагматична спрямованість, інтерактивність, вмотивованість, регулювання нормами мовлення, наявність у міркуванні поставленої мети. Міркування як дискурсивне утворення характеризується наявністю дискурсивно-комунікативної рамки, у якій певні лексичні та синтаксичні засоби передають внутрішній та зовнішній акт мовлення персонажу.

Дискурсивні характеристики міркування визначають його як певний мовленнєвий акт, що породжується у внутрішньому мовленні, протікає у свідомості людини та отримує втілення у художньому творі. Міркування є синергетичним мовленнєвим актом, коли є продуцент та реципієнт висловлювання. Реципієнтом висловлювання може бути як сам продуцент висловлювання, у цьому випадку він виконує одночасно дві когнітивні ролі, так і його співрозмовник. Реалізація міркування як мовленнєвого акту включає в себе комунікативні ходи, що співвідносяться з компонентами логічної структури міркування - тезою, аргументами та висновком.

Породження міркування як макромовленнєвого акту відбувається шляхом використання комунікативних стратегій, які визначаються його прагматичною спрямованістю (стратегія аналізу проблеми та прийняття рішення, стратегії узагальнення, характеристики, протиставлення, доповнення, пояснення, уточнення, доказу).

Однією з найважливіших функцій міркування як текстово-дискурсивної одиниці є функція формування та розкриття змістовно-концептуальної інформації тексту. Характерною ознакою міркування є його ситуативна зумовленість, що прямо пов'язана з композиційною побудовою новелістичного твору. Як текстово-дискурсивна одиниця міркування стає засобом реалізації когезії, проспекції та ретроспекції.

Реалізація міркуванням його функцій та розкриття текстових категорій залежить від місця у композиційній побудові новели. У початковій ситуації новели міркування сприяє розвитку проспекції. Міркування, що стоїть наприкінці тексту, сприяє розвитку ретроспекції та може бути делімітатором його лінійного породження. Це один із головних показників конфлікту, який позначає його зародження, розвиток та розв'язання.

У третьому розділі дисертаційного дослідження "Міркування як структурно-смислотворча одиниця художнього тексту" феномен міркування вивчається як засіб структурного зв'язку новели, визначається його місце у дискурсивній рамці утворення смислу та роль у процесі розкриття ціннісних аспектів новели. Це ментальне явище аналізується з погляду реалізації ним смислотворчої функції в новелі, вирішується проблема співвідношення змісту, смислу та значення, визначається участь міркування у розкритті імпліцитного та експліцитного смислів новели, його роль як засобу утворення смислу новелістичного твору.

Міркування експліцитно бере участь у формуванні смислу новели. Участь цього феномену у процесі смислоутворення залежить від його композиційного статусу. В залежності від композиційної участі в процесі смислоутворення воно має різні стратегії формування смислу.

На початку твору досліджувана текстово-дискурсивна одиниця включає в себе стратегії повідомлення інформації, створення пресупозиції для успішного процесу смислотворення. Особливою функцією міркування у початковій ситуації новели є запропонувати читачеві інтригу твору. Через використання лексичних та стилістичних засобів відбувається створення глибинних асоціацій, на яких будується імпліцитний смисл новели. У середині твору роль феномену міркування полягає в особливій функції збереження інтриги, зацікавлення читача, утримання його у напруженні та невідомості до самого кінця новели. Ця текстова одиниця розкриває ідею новели, її імпліцитний смисл. Нарешті, у фінальній частині твору міркування несе головне смислове навантаження у створенні різних його смислів. У такій позиції воно включає в себе стратегії підбиття підсумків, інформаційної концентрації, експліцитно виражає головну ідею твору. У цьому випадку міркування підбиває підсумки сказаного, створює асоціативні зв'язки, розкриває головну ідею твору через пояснення того, про що йшлося у новелі.

Міркування створює загальний смисл новели не лише завдяки його місцю в композиційній побудові новели, а й завдяки його семантичному наповненню, лексичним одиницям, через які відбувається процес смислотворення. Експліцитний смисл новели утворюється використанням лексичних, синтаксичних, стилістичних засобів. Імпліцитний смисл новели утворюється використанням лексичних засобів, які створюють у читача певні асоціативні зв'язки.

Смисл тексту є багаторівневою структурою, яка включає в себе об'єктивні засоби творення смислу, тобто ті лінгвістичні засоби, які створюють загальний смисл новели; понятійні, концептуальні, асоціативні зв'язки, що є суб'єктивними, тобто всі актуально присутні у тексті смисли, що роблять його цілісним, гармонійним та взаємопов'язаним. На цьому рівні визначається саме смислова композиція тексту, яка породжує безліч смислових полів, що можуть сприйматися по-різному, суб'єктивно, у свідомості читача.

Головною функцією міркування у процесі смислоутворення тексту новели є його участь у створенні особистісних смислів новели, тобто у процесі осмислення її головних ціннісних аспектів. Ще однією важливою функцією міркування у смислоутворенні новели є функція смислового зв'язку подій, підготовка читача до сприйняття подальшого перебігу сюжету, підбиття підсумків попередніх подій.

Дискурсивна рамка створення смислу новели як структурне утворення включає в себе кілька компонентів: ситуацію мовлення, єдність часу та місця, відсутність безпосереднього адресата мовлення, відсутність зворотнього зв'язку у міркуванні, об'єкт міркування, який завжди є безпосередньо пов'язаним із ситуацією мовлення. Об'єкт міркування може представляти собою предмет чи ситуацію, що безпосередньо знаходяться перед суб'єктом у момент його міркування та викликають у нього асоціативні зв'язки, підштовхуючи його до процесу роботи мислення, а також вічні цінності, що завжди мають значення. Через ці елементи дискурсивної рамки відбувається процес смислоутворення та розкриття головної ідеї новели.

ВИСНОВКИ

Пропоноване дисертаційне дослідження проводилося у площині лінгвістики тексту та дискурсології та мало за мету визначити характеристики та функції міркування як текстово-дискурсивної одиниці в межах художнього твору, а саме новели. Було встановлено, що міркування є комплексним утворенням, що бере участь у композиційній побудові новелістичного твору, є особливою текстово-дискурсивною одиницею, внутрішньою дискурсивною діяльністю, зафіксованою в тексті, оскільки має певні дискурсивні характеристики, та безпосередньо пов'язане з процесом смислоутворення художнього тексту.

Художній текст як результат дискурсивної діяльності є структурованим, його структура спирається на парадигмальні характеристики породження тексту. Художній твір, у нашому випадку новела, представляє собою сукупність різних типів дискурсу. Міркування як тип дискурсу у межах художнього тексту дає можливість нового розуміння ознак дискурсивності. Це наділяє його особливими функціями, пов'язаними з його участю у композиційній побудові та у процесі смислоутворення художнього тексту. Саме цим визначаються композиційні та дискурсивні ознаки міркування.

Новела є таким дискурсом, який містить міркування як його складову частину. Як особливий вид дискурсивної діяльності людини, що протікає у внутрішньому мовленні, міркування є вербалізацією операцій мислення людини, мовленнєвою формою думки, є складовою дискурсивною одиницею художнього тексту. В основі виділення міркування як текстово-дискурсивної одиниці лежать його прототипні характеристики. Ці прототипні характеристики розділяються на три групи: логіко-структурні, лексико-семантичні та граматико-синтаксичні. Серед логіко-структурних характеристик насамперед виділяємо наявність у міркуванні його логічних частин - тези, аргументів та висновку; контамінацію міркування з іншими текстовими одиницями, як опис та повідомлення. Серед лексико-семантичних прототипних характеристик міркування є наявність особливих лексичних одиниць та конекторів, що виконують різні функції - протиставлення, доповнення, пояснення, уточнення, узагальнення. Граматико-синтаксичні прототипні характеристики міркування мають на увазі вживання теперішнього часу, вживання у тезовій частині міркування питальних речень.

В структурній побудові новели міркування знаходиться в початковій, фінальній ситуаціях або у ситуації розвитку дії. Це дозволяє розглядати міркування як продукт цілеспрямованої дії із вирішення певного завдання. Залежно від місця в композиційній побудові новели міркування вирішує різні комунікативні завдання. У початковій ситуації міркування є зконцентрованим засобом введення нової інформації та способом оцінки суб'єктом міркування його подальших дій, підсумовує попередню інформацію та надає простір для розгортання подальшої інформації тексту новели. Саме тому міркування є невід'ємним елементом текстотворення. У фінальній частині новели міркування розкриває ідею новели. Будучи внутрішнім елементом композиційної побудови новели, міркування є одним з головних покажчиків конфлікту та позначає його зародження, розвиток та розв'язання.

Як дискурсивне утворення, як мовленнєва форма міркування характеризується насамперед наявністю дискурсивно-комунікативної рамки, до якої належать лексичні та синтаксичні засоби, що передають процес роботи думки. Крім того, у породженні міркування як дискурсу беруть участь екстралінгвістичні засоби, певний мотив, подія, що призвела до появи міркування. Міркування як текстово-дискурсивна одиниця є одним з дискурсивних параметрів новели. Будучи дискурсивним утворенням, міркування завжди є орієнтованим, адресованим, воно завжди має реципієнта. Міркування завжди є прагматично спрямованим, інтерактивним, вмотивованим.

Як мовленнєвий акт дискурсивна одиниця міркування поєднує в собі ініціювальний та реактивний мовленнєві акти та має свої власні комунікативні стратегії, які характеризують його з погляду його перлокутивної мети. Це насамперед стратегії аналізу проблеми та прийняття рішення, стратегії пояснення, уточнення, узагальнення, доказу, доповнення, протиставлення.

В художньому тексті міркування породжується суб'єктом мовлення, регулюється певними нормами та є складовою частиною літературного дискурсу. Механізми породження міркування в тексті новели визначаються насамперед його ситуативною обумовленістю. Воно породжується суб'єктом мовлення у пограничних життєвих ситуаціях, у зв'язку з прийняттям важливого, визначального рішення, що впливає на подальший перебіг подій у новелі.

В дискурсивному просторі новели міркування як вербалізоване мовлення та результат внутрішньої діяльності індивіду є її смисловим центром. Це означає, що міркування впливає на сприйняття читачем смислу новели та зумовлює її розуміння, розкриття її ідеї. Міркування бере безпосередню участь у створенні загального смислу художнього твору, посідає своє визначене місце у його смисловій структурі та визначає композиційно-дискурсивну структуру новели.

У дискурсивному просторі художнього тексту міркування як його структурна одиниця бере участь у його смислоутворенні, тобто має стратегії формування смислу та композиційний статус та відповідає за установку на комунікацію. У цьому процесі міркування несе головне смислове навантаження, яке полягає у зв'язку компонентів його логічної структури з розкриттям смислу всіх частин новели та створенні загального смислу художнього твору.

Результати проведеного аналізу свідчать про плідність комплексного підходу до вивчення міркування та відкривають перспективи для подальшого вивчення з позицій когнітивно-дискурсивного підходу аналогічних і споріднених явищ на матеріалі інших природних мов, а також вивчення з погляду когнітивних та психолінгвістичних засад участі міркування у породженні художнього тексту з позицій автора художнього тексту або наратора (мовця).

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Клименко О. В. Міркування як композиційно-мовленнєва форма художнього тексту / О. В. Клименко // Вісник Запорізького державного університету. Серія: Філологічні науки. - 2004. - № 4. - С. 70-75.

2. Клименко О. В. Міркування як тематичний компонент новели / О. В. Клименко // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Четверті каразинські читання: Людина. Мова. Комунікація». - Харків, 2004. - С. 122 - 124.

3. Клименко О. В. Прототипні характеристики міркування як окремої композиційно-мовленнєвої форми художнього тексту / О. В. Клименко // Науковий вісник Чернівецького університету. Випуск 247. Романська філологія. Чернівці, 2005. - С. 68 - 73.

4. Клименко О. В. Новела як дискурс / О. В. Клименко // Мова і культура. Вип. 8. Том VI, частина 3. Художня література в контексті культури. Видавничий Дім Дмитра Бураго. - К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. - С. 72 - 77.

5. Клименко О. В. Дискурсивний акт «міркування» в композиції новели / О. В. Клименко // Нова філологія. Збірник наукових праць. - Запоріжжя: ЗНУ, 2006. - Вип. 24. - С. 119 - 129.

6. Клименко О. В. Реалізація міркування як мовленнєвого акту в новелі / О. В. Клименко // Нова філологія. Збірник наукових праць. - Запоріжжя: ЗНУ, 2007. - Вип. 26. - С. 78 - 83.

7. Клименко О. В. Смислотворча функція міркування в новелі / О. В. Клименко // Нова філологія. Збірник наукових праць. - Запоріжжя: ЗНУ, 2008. - Вип. 30. - С. 52 - 58.

8. Клименко О. В. Міркування як вид внутрішнього мовлення / О. В. Клименко // Нова філологія. Збірник наукових праць. - Запоріжжя: ЗНУ, 2009. - Вип. 33. - С. 13 - 17.

9. Клименко О. В. Міркування як вид дискурсивної діяльності / О. В. Клименко // Нова філологія. Збірник наукових праць. - Запоріжжя: ЗНУ, 2010. - Вип. 43.

Размещено на Allbest.ru

...