Релігійні концепти як відображення російської наївної та індивідуальної картин світу (на матеріалі російських прислів’їв та поезії О. Блока)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

УДК 811.161.1'371

Спеціальність 10.02.02 - російська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Релігійні концепти як відображення російської наївної та індивідуальної картин світу (на матеріалі російських прислів'їв та поезії О. Блока)

Євраєва Світлана Валеріївна

Дніпропетровськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі загального та російського мовознавства Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Турута Ірина Іванівна, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, доцент кафедри загального та російського мовознавства.

Офіційні опоненти:

- доктор філологічних наук, професор Дядечко Людмила Петрівна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри російської мови;

- кандидат філологічних наук, доцент Гамалі Ольга Ігорівна, Криворізький державний педагогічний університет, завідувач кафедри російської філології та зарубіжної літератури

Захист відбудеться "16" квітня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 72, корпус 1, факультет української й іноземної філології та мистецтвознавства, ауд. 1306.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8).

Автореферат розіслано "16" березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради К 08.051.05, кандидат філологічних наук, доцент Н.В. Левун.

Анотація

Євраєва С.В. "Релігійні концепти як відображення російської наївної та індивідуальної картин світу (на матеріалі російських прислів'їв та поезії О. Блока)". - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 - російська мова. - Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. - Дніпропетровськ, 2010.

Дисертація присвячена комплексному описові мовних засобів вираження релігійних концептів та їх смислового наповнення в російській наївній та індивідуально-авторській картинах світу на матеріалі російських прислів'їв і поезії О. Блока. Вивчення релігійних концептів здійснено в межах лінгвокультурологічного підходу, який передбачає виявлення в семантиці концепту цінностей і настанов народу. Показано системний характер релігійної концептосфери, виділено ключові (Бог, Душа, Віра, Церква, Священнослужитель, Гріх і Чорт) і периферійні (Пекло, Ангел, Молитва, Рай, Святе, Спасіння) концепти, проаналізовано семантичні зв'язки між ними. Здійснено граматико-семантичний аналіз ключових релігійних концептів у російській наївній картині світу, описано мовні засоби їх репрезентації, розглянуто їх культурні конотації, цінності та оцінні категорії російської лінгвокультури, які виражаються цими концептами. Зроблено зіставний аналіз релігійної концептосфери наївної картини світу з аналогічним фрагментом індивідуально-авторської картини світу О. Блока, в результаті якого визначено найбільш стійкі семантичні ознаки даних концептів у російській лінгвокультурі.

Ключові слова: лінгвокультурологія, мовна (наївна) картина світу, індивідуальна картина світу, лінгвокультурний концепт, релігійний концепт, концептосфера, вербалізація, культурна конотація, аксіологічне значення, паремія.

Аннотация

Евраева С.В. "Религиозные концепты как отражение русской наивной и индивидуальной картин мира (на материале русских пословиц и поэзии А. Блока)". - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык. - Днепропетровский национальный университет имени Олеся Гончара, Днепропетровск, 2010.

Диссертация посвящена комплексному описанию языковых средств выражения религиозных концептов и их смыслового наполнения в русской наивной и индивидуально-авторской картинах мира на материале русских пословиц и поэзии А. Блока.

Определено место лингвокультурологии в ряду смежных наук, даны дефиниции основных лингвокультурологических категорий: наивной картины мира и лингвокультурного концепта.

Наивная картина мира - это донаучный, зафиксированный в языке образ реальности. Реконструировать наивную картину мира позволяет анализ лингвокультурных концептов, которые её формируют. Основными характеристиками лингвокультурного концепта являются его способность "переживаться" всеми носителями лингвокультуры, наличие в его семантической структуре ценностной составляющей, а важнейшими функциями - функции квалификации и экземплификации.

На стыке наивной картины мира с индивидуальными, представленными в произведениях значимых для данной лингвокультуры авторов, формируется национальная картина мира. В ней аккумулируются традиционные взгляды народа на мироустройство, а также изменяющиеся под влиянием экстралингвистических факторов (социальных, исторических и др.) и проявляющиеся в творчестве отдельных писателей ценности, поведенческие установки, религиозно-философские идеи.

Эффективным методом изучения лингвокультурных концептов представляется метод семантической реконструкции, включающий в себя анализ внутренней формы и словарных дефиниций прямой номинации концепта, анализ грамматических особенностей его вербализаторов, выявление смыслов, вкладываемых в него носителями лингвокультуры, нахождение дополнительных коннотативных и аксиологических признаков концепта, отражающих ценности народа, а также описание семантических связей между концептами, в которых проявляется системный характер языковой картины мира.

Методом сплошной выборки из сборника В.И. Даля "Пословицы русского народа" и "Собрания сочинений" А. Блока отобрано соответственно более 3000 и около 1500 микроконтекстов, содержащих вербализаторы религиозных концептов. Показан системный характер религиозной концептосферы, выделены ключевые (Бог, Душа, Вера, Церковь, Священнослужитель, Грех и Чёрт) и периферийные (Ад, Ангел, Молитва, Рай, Святое, Спасение) концепты, проанализированы семантические связи между ними. Ядром данной концептосферы в русской наивной картине мира является концепт Бог, в картине мира Александра Блока - концепт Христос.

Экспликаторы религиозных концептов распределены по нескольким группам, называющим: 1) участников религиозного дискурса (Бог, ангел, поп, чёрт и др.), 2) хронотоп (церковь, рай, ад, обедня, Пасха и др.), 3) цели (спасение), 4) ценности (вера, правда и др.), 5) стратегии (грех, молитва, пост, покаяние и др.), а также прецедентные (культурогенные) тексты (цитаты из Ветхого и Нового Заветов, из молитв и т. д.).

Описаны языковые средства выражения перечисленных концептов в русской наивной картине мира и осуществлён их сопоставительный анализ с аналогичным фрагментом индивидуально-авторской картины мира А. Блока, в результате которого выделены наиболее устойчивые семантические признаки данных концептов в русской лингвокультуре: значимость религиозных концептов для русской наивной картины мира и для идиостиля Александра Блока; антропоморфность, выраженная у всех исследуемых концептов; наличие предметных характеристик у концептов Церковь, Грех, Душа и Вера; способность религиозных концептов выполнять функции квалификации и экземплификации; выражение посредством религиозных концептов ценностей русской лингвокультуры, основной из которых является вера; системная организация религиозной концептосферы, проявляющаяся в наличии семантических связей между религиозными концептами и способности их вербализаторов быть "входом" в несколько концептов. В результате сопоставительного анализа семантических свойств религиозных концептов в русских пословицах и в произведениях А. Блока выделены специфические, индивидуально-авторские смыслы ключевых религиозных концептов. В отличие от наивной картины мира, в идиостиле А. Блока отсутствует деление поступков людей на праведные или греховные; в его стихотворениях коннотации концептов Церковь и Священнослужитель отличаются от коннотаций в наивной картине мира отсутствием негативной оценки; концепты Бог, Христос и Церковь эксплицируются традиционными иконописными символами-колоративами, а также наименованиями явлений природы. Суперморальные ценности картины мира поэта отражаются в концепте Христос, что и позволило квалифицировать его в качестве ядра исследуемой концептуальной системы. Религиозные концепты представляют собой комплекс взаимосвязанных единиц, которые дополняют и характеризуют друг друга. Межконцептуальные семантические связи нагляднее проявляются в русских паремиях, чем в поэзии А. Блока. Основные отличия в понимании религиозных концептов носителями русской наивной картины мира и А. Блоком лежат в области аксиологии и коннотативного значения.

Результаты данного исследования открывают перспективы изучения системы русских религиозных концептов русской национальной картины мира в диахроническом срезе и предоставляют материал для создания словаря русских религиозных концептов.

Summary

Yevrayeva S.V. The religious concepts as reflection of the Russian naпve and individual worldviews (based on the Russian proverbs and the poetry of A. Blok). - The Manuscript.

The thesis for the scientific degree of the Candidate of Sciences (Philology) in specialty 10.02.02 - The Russian Language. - Dnipropetrovsk National University named after Oles' Honchar, Dnipropetrovsk, 2010.

The dissertation deals with the complex description of the language means of the religious concepts expression and their semantic filling in the Russian naпve and individual worldviews based on the Russian proverbs and the poetry of A. Blok. The study of the religious concepts is carried out within the framework of the linguo-cultural approach that presupposes identification of values and attitudes of the nation in semantics of the concept. The system nature of the religious sphere of concepts is shown; the key concepts (the God, the Soul, the Belief, the Church, the Priest, the Sin, the Devil) and the peripheral ones (the Hell, the Angel, the Prayer, the Heaven, the Saint, the Salvation) are picked out. The semantic ties between them are analyzed. Grammatical and semantic analysis of the key religious concepts of the Russian naпve worldview is carried out; the language means of their representation are described; their cultural connotations, values and evaluative categories of the Russian linguistics and culture expressed by these concepts, are studied.

The comparative analysis of the religious sphere of concepts in the naпve worldview and the corresponding fragment of individual worldview of the A. Blok poetry is carried out. As a result the steadiest semantic features of these concepts in the Russian worldview are defined.

The key words: linguistics and culture studies, language (naпve) worldview, individual worldview, linguo-cultural concept, religious concept, the sphere of concepts, verbalization, cultural connotation, evaluative meaning, proverb.

1. Загальна характеристика роботи

Сучасна лінгвістична парадигма, інтегруючи знання про сутність і структуру мови з даними інших наук, вивела мовознавство на якісно новий рівень. Актуальними стали проблеми зв'язку мови і мислення, мови і культури, ролі мови в осмисленні світу, фіксації в мовній одиниці цінностей і поведінкових настанов народу.

На вияв культурних проявів у мові спрямовані, перш за все, дослідження в галузі семантики, зокрема об'єктом уваги лінгвістів в останні роки стали конотація та аксіологічне значення. Ідея про те, що денотативне значення номінативної одиниці не дає вичерпної інформації про її зміст, стала вихідною точкою розвитку лінгвокультурології і когнітивної лінгвістики, основи яких закладено ще в працях Вільгельма фон Гумбольдта. У русистиці кінця ХХ - початку ХХІ ст. відзначається стрімкий розвиток цих наук завдяки працям М.Ф. Алефіренка, А.П. Бабушкіна, М.М. Болдирева, А. Вежбицької, Є.М. Верещагіна, С.Г. Воркачова, В.В. Воробйова, В.З. Дем'янкова, В. І. Карасика, Ю. М. Караулова, В.В. Колесова, В.Г. Костомарова, В.В. Красних, В.А. Маслової, В.М. Мокієнка, З.Д. Попової, Ю.Є. Прохорова, Й.А. Стерніна, Г.Г. Слишкіна, Ю.С. Степанова, О.Т. Хроленка та ін.

У межах лінгвокультурологічних досліджень аналізуються культурні конотації мовної одиниці, здійснюється реконструкція мовної картини світу, яка існує у свідомості мовної особистості у вигляді системи концептів, а також описуються цінності й настанови того чи іншого народу, відображені в національній мові.

Ключовий у лінгвокультурології ціннісний підхід змусив дослідників звернутися до вивчення концептів духовності - концептів, що відображають суперморальні цінності народу. Для російської лінгвокультури це, в першу чергу, релігійні концепти, які становлять один із найважливіших фрагментів російської мовної картини світу. Дослідженню окремих релігійних концептів російської лінгвокультури (Душа, Бог, Віра, Істина) присвячені статті Н.М. Арват, Н.Г. Блохіної, Л.Ю. Буянової, А.Р. Єрошенко, Ю.Т. Лістрової-Правди, У.С. Машошиної, О.І. Митрофанової, Ю.Д. Тільман та ін.

Нерозв'язаним у сучасній лінгвістиці залишається питання про співвідношення наївної та індивідуальної картин світу в межах національної, питання про те, як відбиваються наївні уявлення про світобудову у свідомості окремих носіїв мови.

Наївна картина світу традиційно вивчається на матеріалі фразеології (у тому числі пареміології) національної мови, яка фіксує і зберігає протягом тривалого часу культурну інформацію: особливості побуту, світогляду, релігійних поглядів народу, його культурні цінності тощо.

Релігійність як одна з культурних домінант російського народу відображена в концептах не тільки наївної, але й індивідуально-авторської картин світу. Зокрема російська поезія початку ХХ століття характеризується зверненням до релігійної тематики, прагненням через богошукання віднайти національну ідентичність.

Творчість Олександра Блока - одного з найяскравіших представників Срібної доби - демонструє всю складність релігійно-філософських пошуків свого часу, тому його твори дають багатий матеріал для лінгвокультурологічного дослідження релігійних концептів.

Актуальність дослідження зумовлена значущістю в сучасній лінгвістиці проблем лінгвокультурології та теорії концепту, недостатньою розробленістю питання про співвідношення наївної та індивідуальної картин світу та методів комплексного аналізу елементів мовної картини світу з урахуванням семантичних зв'язків між концептами, що її складають, а також значущістю для російської наївної картини світу концептів духовності. Актуальним є також ціннісний підхід, у межах якого проводився семантичний аналіз релігійних концептів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження є частиною науково-дослідницької проблеми кафедри загального та російського мовознавства Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара "Актуальні проблеми русистики та загального мовознавства", затвердженої на засіданні Вченої ради філологічного факультету (протокол №3 від 11. 11. 2003 р.). Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради ДНУ (протокол №9 від 3.04.2008 р.).

Метою дисертаційного дослідження є здіснення системного лінгвокультурологічного аналізу ключових релігійних концептів російської наївної картини світу та виявлення особливостей мовної реалізації цієї системи концептів в індивідуально-авторській картині світу Олександра Блока.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

1) на базі основних положень лінгвокультурології та теорії концепту розробити методику комплексного граматико-семантичного аналізу системи лінгвокультурних концептів;

2) показати системний характер релігійних концептів у російській мовній картині світу;

3) охарактеризувати семантичні зв'язки між ними;

4) у рамках ціннісного підходу до вивчення концептів здійснити комплексний граматико-семантичний аналіз ключових релігійних концептів у російській наївній картині світу;

5) проаналізувати особливості мовної реалізації релігійних концептів в індивідуальній картині світу О. Блока у зіставленні з аналогічним фрагментом російської наївної картини світу;

6) виявити найбільш стійкі семантичні ознаки ключових релігійних концептів у російській лінгвокультурі.

Об'єктом дослідження є російські прислів'я та вірші О. Блока, що містять вербалізатори релігійних концептів.

Предмет дослідження становлять ключові релігійні концепти російської наївної картини світу.

Матеріалом дослідження стали російські прислів'я та вірші Олександра Блока, вилучені методом суцільної вибірки відповідно з двотомного збірника "Пословицы русского народа" В.І. Даля (близько 3000 пареміологічних одиниць) та "Собрания сочинений" О. Блока у 6-ти томах (понад 1500 мікроконтекстів). Також використовувались дані тлумачних, етимологічних, фразеологічних словників російської мови, словників антонімів та синонімів російської мови, словників концептів, словників символів, матеріали релігійних та біблійних словників.

Методи дослідження. У роботі використовуються такі методи та прийоми: метод суцільної вибірки, описовий метод, метод концептуального аналізу (етимологічна та семантична реконструкція, аналіз граматичних особливостей вербалізації концептів), аналіз словникових тлумачень, кількісний аналіз.

Наукова новизна дисертаційної роботи. Уперше здійснено комплексне дослідження релігійних концептів у російській наївній картині світу, доповнено метод концептуального аналізу, що включає вивчення граматико-семантичних особливостей експлікації ключових релігійних концептів та аналіз специфічних зв'язків між ними в межах релігійної концептосфери. Також уперше подано порівняльний опис релігійного фрагменту наївної та індивідуально-авторської картин світу (на матеріалі російських прислів'їв та поезії О. Блока), що дозволив виявити найбільш стійкі семантичні ознаки релігійних концептів у російській лінгвокультурі.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що дослідження є конкретним внеском у поглиблення теорії концепту, а запропонована методика комплексного аналізу лінгвокультурних концептів, апробована на системі релігійних концептів, може бути використана для вивчення інших фрагментів мовної картини світу. Описані в роботі критерії виявлення та систематизації лінгвокультурних концептів відкривають перспективу для створення словника релігійних концептів російської мовної картини світу.

Практичне значення дослідження визначається тим, що його результати можна застосовувати в процесі викладання вишівських курсів з лексикології, лінгвокультурології, лінгвістичного аналізу тексту, практичного курсу російської мови як іноземної, а також спецкурсів з когнітивної лінгвістики та лінгвокраїнознавства.

Апробація роботи. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри загального та російського мовознавства факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара та пройшли апробацію в доповідях на підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу ДНУ (2006, 2007, 2008, 2009, 2010); на всеукраїнській науковій конференції "Текст і методика його аналізу" (Херсон, 2006); III Міжнародній науковій конференції "Лексико-граматичні інновації в сучасних східнослов'янських мовах" (Дніпропетровськ, 2007); XIV Міжнародній лінгвістичній конференції "Мова і світ" (Ялта, 2007); Міжнародній науковій конференції "Взаимодействие и взаимопроникновение языков и культур: состояние и перспективы" (Мінськ, 2008); IV Міжнародній науковій конференції "Лексико-граматичні інновації в сучасних слов'янських мовах" (Дніпропетровськ, 2009); Міжнародній науковій конференції молодих вчених-русистів "Антропоцентрична парадигма в сучасній русистиці" (Харків, 2009).

Публікації. Зміст дисертації відображено у 9 публікаціях, 6 з яких опубліковано у спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України, 3 - у матеріалах наукових конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і двох додатків, в яких подано кількісні показники вербалізаторів ключових релігійних концептів у російській наївній картині світу та у поезії О. Блока. Загальний обсяг дисертації (разом із додатками) становить 208 сторінок, основна частина - 177 сторінок, список літератури налічує 213 позицій.

2. Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність досліджуваних проблем, сформульовано мету та завдання роботи, окреслено об'єкт і предмет дослідження, схарактеризовано фактичний матеріал та методи його аналізу, визначено новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів та форми їх апробації.

У першому розділі "Основи лінгвокультурологічного підходу до вивчення концепту" розглянуто основні напрями антропологічної парадигми мовознавства, у яких зародилося поняття концепту і вивчаються концепти російської мовної картини світу, визначено ключові поняття лінгвокультурології, описано основні ознаки, семантична структура та способи вербалізації лінгвокультурного концепту, а також методика його аналізу. релігійний концепт мовний російський

У межах антропологічної парадигми мовознавства в ХХ столітті виникли такі дисципліни, як когнітивна лінгвістика, психолінгвістика, етнолінгвістика, етнопсихолінгвістика, лінгвокультурологія. Наразі ці науки все ще перебувають на стадії становлення: формуються предмет, завдання, термінологічний апарат, які відрізняють їх один від одного.

Лінгвокультурологія вирізняється з-поміж перелічених наук орієнтацією на культурний складник семантики номінативних одиниць. Її предметом є "національні форми буття суспільства, відтворювані в системі мовної комунікації й засновані на його культурних цінностях, усе, що становить "мовну картину світу"" (В.В. Воробйов). Базові поняття лінгвокультурології - "наївна (мовна) картина світу" і "лінгвокультурний концепт" - дозволяють описувати закріплені в мові уявлення, стратегії і цінності народу-носія мови.

Наївна картина світу - донауковий, "відображений засобами мови образ свідомості-реальності, модель інтегрального знання про концептуальну систему уявлень, які репрезентує мова" (В.М. Манакін). Основною характеристикою мовної (наївної) картини світу вважається наявність "людського начала", оскільки явища дійсності в ній описуються за допомогою "антропоморфного коду".

Реконструювати наївну картину світу дозволяє вивчення фразеологічних одиниць, тому що вони більшою мірою, ніж інші мовні одиниці, відображають культурну пам'ять народу. Культурна конотація фразеологічних одиниць "відіграє роль "ланки", яка забезпечує діалогічну взаємодію різних семіотичних систем - мови і культури" (В.М. Телія).

Паремії як фразеологічні одиниці, що характеризуються не тільки відтворюваністю і стійкістю, але й предикативністю, є цінним матеріалом лінгвокультурологічного дослідження. Вони здатні транслювати культурну інформацію і поведінкові настанови з покоління в покоління (у зв'язку з чим прислів'я називаються узуально-поведінковими текстами), а також актуалізувати концепти, вербалізатори яких проявляють у контексті прислів'їв свої граматичні властивості й здатність до семантичної сполучуваності з вербалізаторами інших концептів.

Дискусійним у сучасній лінгвістиці залишається питання про визначення поняття "концепт". Унаслідок того, що концепт вивчається когнітивною лінгвістикою, лінгвокультурологією, логікою й іншими науками, в останні роки все частіше використовуються "уточнювальні" терміни "когнітивний концепт" та "лінгвокультурний (культурний) концепт". Останній є базовою одиницею мовної картини світу, в якій фіксуються цінності як окремої мовної особистості, так і лінгвокультурного суспільства в цілому.

Аналіз праць, присвячених теорії концепту, дозволив виділити характеристики лінгвокультурного концепту, які визначають його специфіку:

1) він має культурну значущість і "переживається" всіма носіями лінгвокультури;

2) лінгвокультурний концепт завжди має мовне вираження;

3) його семантичну структуру складають понятійний, образний і ціннісний компоненти, найбільш значущим з яких є ціннісний;

4) лінгвокультурний концепт виконує в тексті функції екземпліфікації та кваліфікації різних понять і явищ дійсності.

Концепт може бути виражений у мові як прямою номінацією, так й імпліцитно - за допомогою різних лексичних і фразеологічних одиниць, пов'язаних із прямою номінацією парадигматичними, синтагматичними або епідигматичними відношеннями, а також за допомогою мовного символу.

Ефективним методом вивчення лінгвокультурних концептів є метод семантичної реконструкції, він включає в себе аналіз внутрішньої форми і словникових дефініцій прямої номінації концепту, аналіз граматичних особливостей його вербалізаторів, вияв смислів, які вкладають у нього носії лінгвокультури, знаходження додаткових конотативних та аксіологічних ознак концепту, що відображають цінності народу, а також опис семантичних зв'язків між концептами, в яких виявляється системний характер мовної картини світу.

На стикові наївної картини світу з індивідуальними, представленими у творах значущих для лінгвокультури авторів, формується національна картина світу. В ній акумулюються традиційні погляди народу на світобудову, а також цінності, які змінюються під впливом екстралінгвістичних факторів (соціальних, історичних та ін.) і виявляються у творчості окремих письменників, поведінкові настанови, релігійно-філософські ідеї.

У зв'язку з цим лінгвокультурологічне дослідження може бути доповнене аналізом системи концептів в ідіостилі окремого автора (носія цієї лінгвокультури), що дозволяє виявити найбільш стійкі семантичні ознаки лінгвокультурних концептів, особливості їх мовної реалізації.

У другому розділі "Вербалізація релігійних концептів у російській наївній картині світу" обґрунтовано значущість релігійних концептів у російській мовній картині світу, виділено ключові концепти (у тому числі ядро досліджуваної концептосфери), зроблено комплексний лінгвістичний аналіз засобів їх вербалізації, а також показано семантичні відношення між релігійними концептами та їх зв'язок з концептом Людина, що свідчить про системність та антропоцентричність релігійної концептосфери.

Лінгвістичний аналіз ключових релігійних концептів російської наївної картини світу здійснювався за такою схемою:

1) визначення вербалізаторів концепту (їх перелік і кількість уживань подано в Додатку 1);

2) вияв внутрішньої форми прямої номінації концепту;

3) аналіз словникових тлумачень цієї номінації;

4) опис граматичних особливостей вербалізації концепту;

5) реконструкція смислового наповнення релігійного концепту в російській наївній картині світу: вияв культурних конотацій у семантиці концепту, його функцій у тексті прислів'їв, а також цінностей російської лінгвокультури, які виражає цей концепт.

Система релігійних концептів формує один з найважливіших сегментів російської наївної картини світу, в якому містяться суперморальні цінності російського народу. На актуальність релігійних концептів вказує наявність великої кількості їх репрезентантів у російських прислів'ях. У збірнику В.І. Даля "Пословицы русского народа" пареміологічний матеріал розподілено за темами (всього 179 тем), які охоплюють як побутову, так і духовну сфери життя російської людини: "Бог - Віра", "Правда - Кривда", "Життя - Смерть", "Погода - Стихії", "Свято" та ін. Показово, що репрезентанти релігійних концептів широко представлені не лише в прислів'ях із релігійною тематикою, але й у тих, які описують побут російської людини.

У процесі дослідження було встановлено, що ключовими для російської наївної картини світу є концепти Бог, Душа, Віра, Церква, Священнослужитель, Гріх і Чорт. До периферійних належать концепти Пекло, Ангел, Молитва, Рай, Святе, Спасіння.

Як ядро цієї концептосфери було виділено концепт Бог, що зумовлено такими параметрами: 1) частота використання його вербалізаторів (більше 1200 контекстів прислів'їв); 2) функціонування концепту Бог у ролі екземпліфікатора і кваліфікатора різних понять, що зумовлено наявністю в нього стійкого аксіологічного значення: Больше бога не будешь; Божья вода по божьей земле бежит; 3) здатність концепту Бог виражати суперморальні цінності російської лінгвокультури: Бог не в силе, а в правде; 4) зв'язок з усіма релігійними концептами: Бог не Макешь (или: Мокошь, языч. божество), чем-нибудь да потешит; Господь умудряет слепца, а дьявол искушает чернеца; Бог души не вынет, сама душа не выйдет та ін.

Культурною специфікою російського концепту Бог є те, що в російській наївній картині світу він акумулює в собі три образи: Бога-Отця, Бога-Сина і св. Миколи Угодника. Так, імена "Христос" і "Бог" у російських пареміях взаємозамінні (Бог терпел да и нам велел; Да воскреснет бог и расточатся враги его!) і можуть використовуватися в аналогічних контекстах (Брить бороду - портить образ Христов та Образ божий в бороде, а подобие в усах; Христа ради та Ради бога; Христос с вами і Господь с тобой та ін.). Ототожнення Бога з головним російським святим Миколою Угодником обумовлено антропоморфністю образу Бога у наївній свідомості: На поле Никола общий бог. У деяких пареміях св. Микола якщо не ототожнюється з Богом, то наділяється силою, що дорівнює йому: Призывай бога на помощь, а св. Николу в путь!

У російських пареміях функціонує багато вербалізаторів й інших релігійних концептів. Це як прямі їх номінації, так і слова, парадигматично і синтагматично з ними пов'язані. Експлікатори релігійних концептів розподілені за кількома групами, виділеними В.І. Карасиком у структурі релігійного дискурсу. Це назви: 1) учасників релігійного дискурсу (Бог, ангел, поп, чёрт та ін.), 2) хронотопу (церковь, рай, ад, обедня, Пасха та ін.), 3) мети (спасение), 4) цінностей (вера, правда та ін.), 5) стратегій (грех, молитва, пост, покаяние та ін.), а також прецедентні (культурогенні) тексти (цитати зі Старого і Нового Заповітів, із молитов тощо).

Встановлено, що концепти, пов'язані з конкретними поняттями, реалізовані в більшій кількості прислів'їв, ніж ті, що мотивовані абстрактними категоріями. Осмислення абстрактних категорій - Віра, Гріх, Душа, Бог - відбувається або через наділення їх предметними, антропо- і зооморфними якостями (Грех сладок, человек падок; Вера и гору с места сдвинет; Туляк - стальная душа; Что припасла душа, то и на тот свет понесла), або шляхом екземпліфікації конкретними поняттями (Церковь не в брёвнах, а в рёбрах).

Однією з основних якостей релігійних концептів у російській наївній картині світу є їх здатність заповнювати лакуни в знанні про світ: явища природи, а іноді й фізіологічні процеси, які людина не може пояснити логічно, вона відносить до діянь Бога: Загорелось от милости божьей (от грозы); Небо - терем божий, звёзды - окна, из которых вылетают ангелы; Слава тебе, господи, и солнышко село; Не по образцам зима и лето бывает, а по воле божьей; Сегодня не тает, а завтра - кто божье знает? Не ела душа чесноку, так и не воняет; Душа с богом беседует (когда икается - прим. В.І. Даля).

Серед релігійних концептів найбільш виражену культурну конотацію мають концепти Церква, Священнослужитель, Чорт. У російській наївній картині світу узуальне розуміння концепту Священнослужитель доповнюється конотаціями "багатство", "жадність", "хитрість", "дурість", "заздрість" тощо, які наділяють негативним аксіологічним значенням не тільки цей концепт, але й пов'язаний з ним концепт Церква: При церквах проживают, а волю дьявольскую совершают.

Смислове наповнення концепту Чорт відображає язичницьке минуле слов'ян, а саме: віру в локалізацію інфернальних істот у певних місцях (річка, болото, ліс, поле): В доме ворочает, как лукавый в болоте; Все бесы в воду - и пузыри вверх; Толчитесь, бесы, да не в нашем лесе! Концепт Чорт також виявляє тісний зв'язок з концептами Бог, Священнослужитель, Гріх, Душа і Людина: Бог с рожью, а чёрт с костром; Радостен бес, что отпущен инок в лес. Це свідчить про те, що наївна свідомість переміщає антипода Бога з ірреальної площини в реальну.

У семантиці концепту Віра відображається також важлива для російської картини світу опозиція "своє - чуже". Традиційно в російській лінгвокультурі чуже (у тому числі й віра) сприймається як вороже і має негативну оцінку: Цыганская правда хуже православной кривды; Господь с вами, а богам молитесь сами.

В основі оцінки лежать цінності народу як вищі орієнтири поведінки людей, тому особливу увагу в роботі було приділено саме ціннісному компоненту семантики релігійних концептів. Через концепти Віра, Душа, Бог виражаються як суперморальні цінності російської лінгвокультури (віра, спасіння душі, правда, добро), так і утилітарні (багатство, соціальний статус тощо): Запродана душа, и задатки взяты; Лучина с верою чем не свеча? Кто добро творит, того бог благословит; Не дал бог ста рублёв, а пятьдесят - не деньги; В сватовстве спрашивают не о душе, а о душах.

У наївному трактуванні релігійних концептів були зафіксовані семантичні невідповідності, коли смисл одного прислів'я суперечить смислу іншого, даючи іноді діаметрально протилежні оцінки як самим концептам, так і пов'заним з ними явищам дійсності: Кто долго спит, тому бог простит і Кто рано встает, тому бог подает.

Деякі семантичні особливості релігійних концептів виявляються в граматичних властивостях їх вербалізаторів. Так, на стійке аксіологічне значення концепту вказує наявність ад'єктивних й адвербіальних експлікаторів, а також функціонування вербалізаторів концепту в складі компаративних конструкцій: Люби жену, как душу, тряси её, как грушу. Антропоморфність того чи іншого концепту проявляється в здатності його вербалізатора виконувати синтаксичну функцію звертання: Гуляй, душа, нараспашку! Толчитесь, бесы, да не в нашем лесе! В окремих випадках спостерігається "зворотній" зв'язок, коли граматичні властивості лексеми, що вербалізує концепт, впливають на семантичне осмислення останнього: Муж и жена - одна сатана. У наведеному прислів'ї ім'я "сатана" функціонує як найменування істоти жіночої статі, що зумовлено його належністю до субстантивного типу відміни з основою на твердий приголосний та закінченням -а (за аналогією з іменниками жіночого роду типу жена).

Релігійні концепти можуть вступати у семантичні відношення, які виявляються в пересіканні їх асоціативно-семантичних полів, у здатності концептів характеризувати один одного, а їх вербалізаторів - реалізувати різні концепти релігійного фрагмента наївної картина світу: Ангел помогает, а бес подстрекает; Быть тебе в раю, где горшки обжигают; Не греша, не спокаешься; не спокаявшись, не помолишься; не молясь, не спасёшься; Видел волк зиму, а чёрт схиму. Частіше за все характеристика концепту здійснюється через протиставлення іншому концепту: Бог - Чорт, Чорт - Священнослужитель, Рай - Пекло, Гріх - Спасіння. В основі таких протиставлень лежить модальна рамка "праведне - гріховне", з позиції якої оцінюються характер людини, події в її житті тощо: Аминь, аминь - а головой в овин (т. е. на распутство).

Таким чином, ключові релігійні концепти в російській наївній картині світу пов'язані з концептом Людина: з одного боку, місце концепту в релігійній концептосфері визначається його значущістю для людини, з іншого - саме з позиції релігійних цінностей в російській лінгвокультурі оцінюються дії людини: Первая жена от бога, вторая от человека, третья от чёрта; Послал бог работу, да отнял чёрт охоту; Богатство перед богом великий грех, а бедность перед людьми; Кто богу не грешен, кто бабке не внук?

Проведений комплексний аналіз дозволяє зробити висновок, що релігійні концепти становлять цілісний фрагмент російської наївної картини світу, формують у свідомості носія російської лінгвокультури модальні рамки, які допомагають йому давати оцінку явищам дійсності, визначають місце людини в світі, ілюструють ставлення російської людини до життя і смерті.

Третій розділ "Система релігійних концептів у ліриці О. Блока" присвячений опису особливостей реалізації ключових релігійних концептів російської лінгвокультури в поетичному ідіостилі Олександра Блока.

У творах поета представлені всі ключові релігійні концепти російської лінгвокультури. Вони формують значущий фрагмент його картини світу, що підтверджується різноманітністю вербалізаторів цієї групи концептів, частотою їх уживання, а також багатим ідейно-смисловим навантаженням концептів.

Ядром релігійної концептосфери віршів О. Блока є концепт Христос, оскільки саме він виражає суперморальні цінності автора, такі як відданість ідеалу, жертовність, духовна чистота. Цей концепт характеризується семантичною ємністю і неоднозначністю: в його смислову структуру входить концепт Російський Христос, національною домінантою якого Н.І. Ільїнська вважає смирність, жертовність, покірність. У російській літературі він уперше був відображений у творах Ф.М. Достоєвського. Однак в ідіостилі О. Блока концепт Христос одержує ширше смислове наповнення: поряд з епітетами "кроткий" і "нежный" у його творах даються такі характеристики Христа, як "сжигающий" і "Всепобедный".

Найважливішою властивістю цього концепту є ототожнення його з образом ліричного героя: Да. Ты - родная Галилея / Мне - невоскресшему Христу ("Ты отошла, и я в пустыне…").

Ключовими для картини світу поета є також концепти Бог, Душа, Віра і Церква. У творах поета вони реалізуються широким колом вербалізаторів, які актуалізують різні властивості концептів. Граматико-семантичний аналіз цих лексичних одиниць дозволив виявити як індивідуально-авторські смисли, так і запозичені з наївної картини світу.

Індивідуально-авторськими є такі властивості названих концептів:

1. Антропоморфність Бога має умовно-метафоричний характер: И чертит бог на теле спящей / Свой световой узор ("Чёрная кровь"). Використання лексеми "бог" у широкому, загальнохристиянському значенні ("верховна всемогутня істота, яка править світом або (за багатьох богів) одна з таких істот" - "Толковый словарь русского языка" С.І. Ожегова і Н.Ю. Шведової) та її дериватів "богиня" і "божество" зумовлено зверненням поета не тільки до язичницьких, але й до античних сюжетів.

2. Концепт Душа в картині світу О. Блока частково втрачає релігійну позначеність, що зумовлено його тісним зв'язком з концептом Людина: Ты, душа, порожденье огня ("Отзвучала гармония дня…").

3. Концепт Віра реалізується двома ідеями: віри та віросповідання (релігії). Ціннісне навантаження має лексема "віра" в першому її розумінні: Но с глубокою верою в бога / Мне и тёмная церковь светла ("Ты прошла голубыми путями…").

4. Концепт Церква, реалізований у віршах О. Блока великою кількістю різноманітних вербалізаторів, набуває відмінного від наївного сприйняття конотативного значення: храм стає таємничим, містичним місцем, де ліричний герой зустрічається з ірреальними істотами (привидом, Прекрасною Дамою): Мглистый призрак стоял предо мной / В синеватом куреньи кадил ("Целый день - суета у могил…"); В глубоких сумраках собора / Прочитан мною свиток твой ("Настигнутый метелью").

5. Концепти Бог, Христос і Церква у творах Блока експлікуються системою найменувань візуальних символів. Як правило, це колоративи, запозичені автором з іконописної символіки ("белый", "голубой", "лазурный", "золотой"): Чьё там брезжит лазурное око? / Как поляна из звёзд - небеса. / В тишине голубой и глубокой / С дивной ратью своей многокрылой / Бог идёт сквозь ночные леса ("Тишина в лесу"), а також назви природних явищ "туман", "снег", "вьюга", "метель": Пускай я умру под забором, как пёс, / Пусть жизнь меня в землю втоптала, - / Я верю: то бог меня снегом занёс, / То вьюга меня целовала! ("Поэты").

6. Концепт Гріх використовується не стільки з метою розподілу вчинків людини на гарні й погані та їх оцінки, скільки для створення стилістичних фігур, наприклад, оксюморона: Грехам, вину и страстной ночи / Шепча заветное "аминь"; Греши, пока тебя волнуют / Твои невинные грехи ("Жизнь моего приятеля").

7. Як і багато інших концептів в ідіостилі О. Блока, концепт Священнослужитель є неоднозначним. Одні з його вербалізаторів мають негативну оцінку й використовуються для створення картини російського селянського побуту ("поп", "иерей"), інші є нейтральними і називають суб'єкт релігійного обряду ("священник"), треті набувають символічного значення ("монах"), виражаючи ідею самотності, добровільного затворництва, зречення людських утіх: Брожу в стенах монастыря, / Безрадостный и тёмный инок ("Брожу в стенах монастыря…"); Стерегут мне келью совы, - / Вам забвенью и потере / Не помочь ("Прочь!").

8. Міжконцептуальні зв'язки у межах аналізованої концептосфери в текстах поета виражені слабо. Це зв'язки асоціативні, коли смислове наповнення одного концепту доповнюється семантикою іншого (Віра - Бог, Віра - Церква, Церква - Священнослужитель), або засновані на антиномії (Віра - Церква, Бог - Чорт, Христос - Чорт): И так давно постыли люди, / Уныло ждущие Христа…/ Лишь дьявола они находят… ("Мой бедный, мой далёкий друг…").

Аналіз вербалізаторів релігійних концептів у творах Олександра Блока показав, що в них відображаються наївні релігійні уявлення, на фоні яких формується індивідуально-авторське осмислення релігійних концептів, зумовлене екстралінгвістичними факторами.

Висновки

У Висновках зроблено підсумок проведеного дослідження і подано узагальнені результати роботи.

Теорія концепту - напрям сучасної русистики, який активно розвивається. Серед лінгвістичних наук, що займаються визначенням сутності цього поняття, критеріїв його виявлення, а також описом концептів у межах тієї чи іншої картини світу, особливе місце відводиться лінгвокультурології. Концепт як об'єкт лінгвокультурологічного дослідження одержав назву культурного, або лінгвокультурного концепту, основною його функцією є трансляція цінностей лінгвокультури.

Значущий фрагмент у російській мовній картині світу формують релігійні концепти, оскільки в них відображено суперморальні цінності російської лінгвокультури (віра, любов, добро, спасіння, істина) та уявлення російської людини про світобудову. З позиції цих цінностей, у свою чергу, дається оцінка явищам навколишньої дійсності, в основі якої лежить модальна рамка "праведне - гріховне".

Методом суцільної вибірки із збірника В.І. Даля "Пословицы русского народа" було відібрано більше 3000 мікроконтекстів, що містять вербалізатори релігійних концептів. До ключових віднесено концепти Бог, Душа, Віра, Церква, Священнослужитель, Гріх і Чорт; до периферійних - концепти Пекло, Ангел, Молитва, Рай, Святе, Спасіння. Критеріями виділення лінгвокультурних концептів і виявлення ключових для російської наївної картини світу послужили частота використання їх вербалізаторів у російських прислів'ях, наявність у їхній семантичній структурі ціннісного складника, а також здатність пояснювати і оцінювати різні поняття, явища тощо. Перелічені вище релігійні концепти відповідають цим критеріям. Ядром релігійної концептосфери в російській наївній картині світу є концепт Бог.

У роботі здійснено комплексний аналіз перелічених релігійних концептів, який дозволив описати їх культурні конотації та аксіологічне значення (наприклад, негативне, нешанобливе ставлення носіїв російської наївної картини світу до священнослужителів), а також цінності російської лінгвокультури (віра, правда та ін.) і поведінкові настанови, виражені даною системою концептів.

Матеріал поетичних творів Олександра Блока, в яких було виявлено близько 1500 вербалізаторів релігійних концептів, дозволив доповнити здійснене дослідження і визначити найбільш стійкі семантичні ознаки ключових релігійних концептів російської лінгвокультури. До них належать:

1) значущість релігійних концептів для російської наївної картини світу і для ідіостилю Олександра Блока;

2) антропоморфність - ознака, яка більшою чи меншою мірою виражена у всіх аналізованих концептів;

3) предметні характеристики, властиві концептам Церква, Гріх, Душа і Віра;

4) здатність релігійних концептів виконувати функції кваліфікації й екземпліфікації, тобто уточнювати, характеризувати й оцінювати різні явища дійсності, абстрактні поняття тощо;

5) вираження через релігійні концепти цінностей російської лінгвокультури, основною з яких є віра;

6) системна організація релігійної концептосфери, що виявилася в наявності семантичних (синтагматичних та парадигматичних) зв'язків між досліджуваними концептами, а також у здатності їх вербалізаторів бути "входом" у різні концепти.

Зіставний аналіз семантичних властивостей релігійних концептів у російських прислів'ях і в творах О. Блока дозволив також зафіксувати специфічні, індивідуально-авторські смисли ключових релігійних концептів. В ідіостилі поета наявний інший, ніж у наївній картині світу, розподіл релігійних концептів на ключові та периферійні; у його віршах вчинки людей не оцінюються як праведні або гріховні; концепти Церква і Священнослужитель набувають особливих конотацій, а їх вербалізатори ("келья", "монах") автор використовує для вираження ідеї самотності; окремі релігійні концепти (Бог, Христос і Церква) експлікуються запозиченими з християнського іконопису символами-колоративами, а також назвами явищ природи, які в ідіостилі автора також одержують символічне наповнення; релігійна концептосфера у віршах О. Блока містить не тільки наївні, але й індивідуальні цінності. Основні з них відображаються в концепті Христос, що й дозволило кваліфікувати його як ядро досліджуваної концептуальної системи.

Наївна картина світу характеризується тісними зв'язками між релігійними концептами, що свідчить про системність релігійних уявлень носіїв російської лінгвокультури. У прислів'ях, які містять вербалізатори релігійних концептів, відображено основні суперморальні цінності російського народу: віра в Бога, спасіння душі, правда, любов, добро. Вони реалізуються в концептах Віра, Бог, Душа і Гріх.

У концептосфері творів О. Блока міжконцептуальні зв'язки послаблені: релігійні концепти рідко поєднуються в межах одного мікроконтексту. Найбільш виражені в його поезії протиставлення Бог - Чорт, Ангел - Демон, Церква - Віра. Суперморальні цінності О. Блока містяться в семантиці концептів Христос і Віра.

Основні відмінності в розумінні релігійних концептів носіями російської наївної картини світу і О. Блоком лежать у галузі аксіології і конототивного значення.

Результати нашого дослідження відкривають перспективи вивчення системи релігійних концептів російської національної картини світу в діахронічному зрізі і дають матеріал для створення словника російських релігійних концептів.

Основні положення дисертації висвітлені в таких публікаціях

1. Евраева С.В. Репрезентация концепта Душа в русской наивной картине мира / С.В. Евраева // Вісник Дніпропетровського ун-ту. Сер. Мовознавство. - Дн-ськ, 2006. - Вип. 12. - С. 75-80.

2. Евраева С.В. Система религиозных концептов в русских паремиях / С.В. Евраева // Вісник Дніпропетровського університету. Мовознавство. - Дн-ськ, 2007. - Вип. 13. - Т. 1. - С. 113-118.

3. Евраева С.В. Концепт Бог в поэзии А. Блока как отражение наивной картины мира / С.В. Евраева // Культура народов Причерноморья: науч. журнал. - Симферополь, 2007. - №110. - Т. 2. - С. 356-358.

4. Евраева С.В. Концептуальное выражение оппозиции "праведное - греховное" в русской наивной картине мира / С.В. Евраева // Вісник Дніпропетровського ун-ту. Сер. Мовознавство. - Дн-ськ, 2008. - Вип. 14. - С. 115-121.

5. Евраева С.В. Кластер "Нечистая сила" в наивной и индивидуальной картинах мира (на материале русских пословиц и поэзии А. Блока) / С.В. Евраева // Русская филология. Украинский вестник: республ. науч.-метод. журн. - Харьков, 2009. - №1 (38). - С. 32-35.

6. Евраева С.В. Ценностный компонент концепта Церковь в русской наивной картине мира / С.В. Евраева // Система і структура східнослов'янських мов: До 175-річчя Національного пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова : зб. наук. праць / редкол.: В.І. Гончаров (відп. ред.) та ін. - К.: Знання України, 2009. - С. 121-125.

7. Евраева С.В. Концепт Вера в ряду других религиозных концептов / С.В. Евраева // Лексико-грамматические инновации в современных восточнославянских языках: материалы III Междунар. науч. конф., 19-20 апреля 2007 г.: матер. докл. / сост. Т.С. Пристайко. - Дн-ск: Пороги, 2007. - С. 114-117.

8. Евраева С.В. Соотношение концептов Бог и Церковь в русской наивной картине мира / С.В. Евраева // Взаимодействие и взаимопроникновение языков и культур: состояние и перспективы : материалы Междунар. науч. конф. - Ч. 1. / Бел. гос. пед. ун-т им. М. Танка; ред. кол. Т.В. Балош (отв. ред.), В.Д. Стариченок, И.П. Кудреватых. - Минск: БГПУ, 2008. - С. 243-245.

9. Евраева С.В. Особенности экспликации концепта Чёрт в русской наивной картине мира / С.В. Евраева // Лексико-грамматические инновации в современных славянских языках: материалы IV Междунар. науч. конф., 9-10 апреля 2009 г.: матер. докл. / сост. Т. С. Пристайко. - Дн-ск: Пороги, 2009. - С. 80-83.

Размещено на Allbest.ru

...