Синтаксична прислівникова транспозиція відмінкових і прийменниково-відмінкових форм

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут української мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Синтаксична прислівникова транспозиція відмінкових і прийменниково-відмінкових форм

Габай А.Ю.

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Київ - 2010

Вступ

В ієрархії трьох граматичних рівнів (морфологічного, синтаксичного, словотвірного) синтаксисові належить центральне місце. Це зумовлене передовсім тим, що синтаксичні одиниці і категорії безпосередньо пов'язані з основними функціями мови - комунікативною і когнітивною. У синтаксисі всі одиниці й засоби мови набувають своєї функціональної спеціалізації. Він найтісніше поєднаний з морфологією, яку нерідко кваліфікують як техніку для синтаксису і спосіб закріплення визначальних граматичних характеристик конкретної мови. Синтаксис пов'язаний також із словотворенням, лексичною семантикою, стилістикою та ін. Отже, у синтаксисі - завершальній ланці мовної структури - шліфуються, постають і здобувають функціональну оцінку всі засоби мови й мовлення.

У синтаксичній структурі мови велику роль відіграють механізми транспозиції - використання однієї мовної одиниці у функції іншої. Найпомітніше транспозиційні зміни відбуваються у граматичних ланках мови, пов'язаних із конденсацією висловлень, побудовою текстових утворень, згортанням мовних одиниць, трансформацією вихідних мовних величин тощо. Основною сферою в цих динамічних процесах є синтаксична прислівникова транспозиція.

Прислівниковий склад української мови переважно поповнюваний унаслідок процесу синтаксичної відіменникової адвербіалізації, яку можуть виражати синтетичні (відмінкові) та аналітичні (прийменниково-відмінкові) засоби. Витлумачення процесів адвербіалізації потребує чіткої диференціації її складників. Особливості кожного компонента безприйменникової та прийменникової форми мають бути проаналізовані в межах системних відношень. Такий підхід до аналізу ґрунтується на теорії сучасних функціонально-граматичних досліджень.

Основні теоретичні засади функціонування відмінкових та прийменниково-відмінкових конструкцій у граматичній системі української мови викладені в працях Є. Тимченка, О. Мельничука, І. Вихованця, К. Городенської, А. Загнітка, М. Плющ, З. Іваненко та ін.

Проте відзначені напрацювання лінгвістів не дають повного і цілісного уявлення про перехід відмінкових і прийменниково-відмінкових форм у прислівники, що засвідчує потребу систематизації складників та комплексного дослідження цієї проблематики.

На сучасному етапі розвитку української лінгвістики проблема транспозиції є однією з найбільш дискусійних, оскільки багато питань, пов'язаних з її системним вивченням, ще не набули остаточного розв'язання. На сьогодні немає ґрунтовного дослідження синтаксичної прислівникової транспозиції, достатньо не окреслено граматичну своєрідність та лексичну експлікацію відмінкових та прийменниково-відмінкових форм у площині адвербіалізації, які відбивають системну організацію морфологічного і синтаксичного рівнів мови. Варто зауважити, що прийменниково-відмінкові форми потребують комплексного аналізу у зв'язку з постійним поповненням прийменникової системи новими (похідними, вторинними) прийменниками, які беруть участь у переведенні іменників до класу прислівників. Це й зумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Концепція пропонованого дослідження ґрунтується на теоретичних засадах функціонально-категорійної граматики І. Вихованця та його послідовників.

Актуальність теми дисертаційної праці зумовлена потребою з'ясувати співвідношення синтетизму й аналітизму в підсистемі синтаксичної прислівникової транспозиції, узагальнити, структурувати на функціонально-семантичних засадах синтаксичну адвербіалізацію відмінкових та прийменниково-відмінкових форм у сучасній українській мові.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок і проблематика дисертаційної праці пов'язана з темою "Структура граматичних категорій української мови", над якою працюють співробітники відділу граматики Інституту української мови НАН України (НДР № 0105U003941).

Мета дослідження - комплексно вивчити синтаксичну адвербіальну транспозицію відмінкових та прийменниково-відмінкових форм іменника в сучасній українській мові, теоретично обґрунтувати її граматичний статус та різновиди.

Відповідно до мети дослідження поставлено такі завдання:

вирізнити вияви синтаксичної прислівникової транспозиції відмінкових і прийменниково-відмінкових форм у сучасній українській мові;

обґрунтувати ступені синтаксичної адвербіалізації іменникових словоформ;

ієрархізувати засоби вираження синтетичних та аналітичних прислівників;

проаналізувати граматичну реалізацію та лексичне наповнення відмінків у прислівниковій позиції;

схарактеризувати граматичний статус відмінків, які мають абсолютний транспозиційний потенціал;

диференціювати прийменниково-відмінкові словоформи з просторовою, темпоральною, причиновою, цільовою, допустовою, умовною семантикою та значенням відповідності/невідповідності з погляду їхніх транспозиційних властивостей;

окреслити коло нових похідних (вторинних) прийменників, які переводять субстантиви в адвербіальну площину;

кваліфікувати адвербіалізовані відмінкові і прийменниково-відмінкові форми за ознаками "ядро/периферія", "спеціалізована/неспеціалізована форма";

визначити специфіку функціонування синтаксичних прислівників у детермінантній, прислівній валентно не зумовленій, валентно зумовленій і опосередкованій позиціях.

Об'єкт дослідження - відмінкові та прийменниково-відмінкові форми як засоби вираження адвербіальної семантики.

Предметом наукового аналізу є синтаксична прислівникова транспозиція відмінкових (орудного, родового, знахідного) і прийменниково-відмінкових (прийменникових родового, давального, знахідного, орудного та місцевого відмінків) словоформ як джерело формування синтаксичних синтетичних та аналітичних прислівників.

Методи дослідження. Специфіка об'єкта і поставлені в дисертації завдання зумовили використання описового методу як основного методу дослідження граматичних протиставлень відмінкової і прийменникової систем та синтаксичних відношень, оформлюваних відмінковими і прийменниково-відмінковими формами обставинних членів речення, методу спостереження, застосовуваного для диференціації семантико-синтаксичних і формально-синтаксичних типів адвербіальних словоформ, а також методики транспозиційного (для розмежування різновидів синтаксичної прислівникової транспозиції), трансформаційного (стосовно вираження базових і похідних граматичних одиниць) і функціонального аналізу (для вирізнення з позицій функціонально-категорійної граматики первинних і вторинних функцій відмінків і прийменникових сполук).

Матеріалом для дослідження слугували реченнєві конструкції, вилучені способом суцільної вибірки з текстів художнього й публіцистичного стилів української літературної мови, сучасної періодики, наукових праць, науково-популярних видань та фондів Лексичної картотеки Інституту української мови НАН України. Загальна кількість речень із компонентами, що виражають обставинні семантико-синтаксичні відношення, налічує понад 15 тисяч одиниць.

Наукова новизна дисертаційної праці полягає у виокремленні різновидів синтаксичної прислівникової транспозиції відмінкових і прийменниково-відмінкових форм іменника; розмежуванні синтаксичної власне-прислівникової та іменниково-прислівникової транспозиції; обґрунтуванні морфолого-синтаксичного статусу іменникових відмінків; кваліфікації синтаксичних прислівникових транспозицій відмінків і прийменникових сполук у поняттях "ядро/периферія", "спеціалізована/неспеціалізована форма"; окресленні прислівникових сфер, де функціонують грамеми відмінків; з'ясуванні транспозиційних співвідношень родового відмінка та інших відмінків, особливостей сполучуваності відмінкових форм із прийменниками; визначенні сукупності формально-синтаксичних (детермінантної - прислівної валентно не зумовленої, прислівної валентно зумовленої, опосередкованої) позицій прислівникових відмінкових і прийменниково-відмінкових словоформ у структурі речення.

Теоретичне значенння роботи полягає в тому, що зроблені узагальнення та принципи аналізу явищ синтаксичної транспозиції збагачують теорію функціонально-категорійної граматики української і типологічно подібних до неї мов, матимуть застосування в подальшому вивченні частин мови і граматичних категорій, валентної та невалентної сполучуваності членів речення, взаємодії морфології і синтаксису.

Практичне значення одержаних результатів пов'язане з можливістю використання їх для створення граматичних описів української мови, написання підручників, методичних посібників та граматичних довідників, у лексикографічній практиці, читанні теоретичних курсів із синтаксису та морфології і проведенні спецсемінарів, а також у науково-пошуковій роботі студентів та аспірантів.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення були викладені в доповідях на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми типології граматичних одиниць" (Рівне, 2005), Міжнародній науковій конференції "Лінгвалізація світу: теоретичний і методичний аспекти" (Черкаси, 2006), Всеукраїнській науковій конференції "Динамічні процеси в українській граматиці" (Переяслав-Хмельницький, 2007) та Міжнародній науковій конференції "Взаємодія граматичної і лексичної семантики" (Київ, 2008). Дисертацію обговорено на засіданні відділу граматики Інституту української мови НАН України.

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 4 статтях, три з яких опубліковано в наукових фахових виданнях, затверджених ВАКом України.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (281 позиція), списку використаних джерел (271 позиція). Загальний обсяг роботи - 243 сторінки, основного тексту - 198 сторінок.

1. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано мету й основні завдання роботи, з'ясовано її наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі "Теоретичні проблеми частиномовної транспозиції" проаналізовано різні підходи лінгвістів-теоретиків до витлумачення транспозиції та виокремлення її різновидів; розглянуто відмінки та характер їхньої транспозиції, внутрішню (внутрішньовідмінкову) та зовнішню (частиномовну) транспозицію відмінкових форм; з'ясовано поняття синтетичних та аналітичних прислівників, синтаксичних зв'язків та семантико-синтаксичних відношень.

Вагомий внесок у теорію транспозиції зробили зарубіжні лінгвісти Ш. Баллі, Л. Теньєр, Є. Курилович, М. Докуліл та ін. Вони виокремили сфери живих і продуктивних зв'язків мовних одиниць, багатовимірність різновидів транспозиції ("трансляцій" за Л. Теньєром), зокрема транспозицій простих і багатократних, категорійних і субкатегорійних, маркованих і немаркованих, формальних, функціональних, семантичних, а також розмежували лексичну і синтаксичну деривацію, виділили мутаційні, модифікаційні і транспозиційні словотвірні типи тощо. У російському мовознавстві питання транспозиції, систематизації її типів розглянуто в працях Ю. Степанова, В. Гака, О. Кубрякової, О. Падучевої, В. Бабайцевої та ін. Широко представлена ця проблематика і в працях сучасних лінгвоукраїністів - І. Вихованця, К. Городенської, А. Загнітка.

У відмінковій системі сучасної української літературної мови розрізняють внутрішню і зовнішню транспозиції. Внутрішня (внутрішньовідмінкова, грамемна) транспозиція відмінкових форм стосується випадків, коли перехід відмінкової форми з однієї позиції в іншу відбувається в межах власне-відмінкового функціонування, а зовнішня (частиномовна) транспозиція реалізується поза межами власне-іменникового функціонування. До питання відмінкового функціонування і транспозиційних можливостей відмінкових форм безпосередній стосунок має розмежування валентної і невалентної сполучуваності компонентів, що є одним із найважливіших показників внутрішньовідмінкової і зовнішньої транспозиції відмінків.

Кожній грамемі категорії відмінка притаманний власний транспозиційний потенціал, що виявляється в різновидах транспозицій та транспозиційній спеціалізації. Родовий та орудний - це такі відмінки, які мають найбільшу кількість транспозицій і їхніх внутрішніх і зовнішніх різновидів.

У внутрішній транспозиції спостерігаємо спрямування транспозиційного вектора відмінків у суб'єктну позицію. Різні відмінки транспонуються у сферу називного відмінка, виражаючи значення суб'єкта. Давальний відмінок суб'єкта здебільшого вживається з предикатами стану, родовий - із предикатами дії і стану, орудний - із предикатами результативного стану внаслідок виконання дії, знахідний - з обмеженою групою слів дієслівних предикатів стану, напр.: Дідусеві не спиться; Гостей наїхало!; Поема написана хлопцем; Бабусю лихоманить. Суб'єктна транспозиція відмінків зумовлена переважно їхнім комунікативним закріпленням у функції теми з погляду актуального членування речення.

Синтаксичні транспозиційні зміни відбуваються також і в об'єктній сфері відмінків. Найбільшою мірою виявляє їх грамема родового відмінка у придієслівній позиції, передаючи значення об'єкта в заперечних реченнях і значення партитивного об'єкта: Ми не побачили синичку; Мама принесла яблук. Рідше беруть участь в об'єктній транспозиції орудний, давальний і місцевий відмінки, пор.: Хлопчик захоплюється танцями; Ми допомагаємо бабусі; Богдан розуміється на квітах. Регулярна транспозиційна співвідносність із знахідним прямого об'єкта активних речень характеризує називний об'єкта пасивних конструкцій, пор.: Батько змайстрував шпаківню - Шпаківня змайстрована батьком. В об'єктній функції закріплений знахідний відмінок, у сферу якого транспонуються інші відмінки.

Явище зовнішньої транспозиції передбачає перехід відмінкової форми із субстантивних в прислівникові, ад'єктивні та дієслівні позиції. Це синтаксичний ступінь переходу іменника у прислівник, прикметник та дієслово, за якого певною мірою зберігаються його морфологічні ознаки. У сучасній українській літературній мові зовнішня адвербіальна транспозиція репрезентована здебільшого неморфологізованими різновидами. Типовими відмінковими формами адвербіальної транспозиції є форми родового, орудного та місцевого.

Відповідно до двох шляхів переходу іменника у прислівник - синтетичного (відмінкового) і аналітичного (прийменниково-відмінкового) - виокремлено синтетичні та аналітичні прислівники синтаксичного ступеня адвербіалізації. Суть синтетичного способу полягає у використанні відмінкових форм у прислівниковій позиції для вираження обставинних семантико-синтаксичних відношень. Синтаксична відіменникова адвербіалізація аналітичним способом пов'язана з прийменниковим уживанням відмінків. Функція прийменника як службового слова-морфеми - переведення іменника із синтаксичної субстантивної позиції в адвербіальну (І. Вихованець).

У синтаксичній прислівниковій транспозиції відмінкових і прийменниково-відмінкових форм розрізняють власне-прислівникову та іменниково-прислівникову транспозицію.

Власне-прислівникова транспозиція відображає найістотніші граматичні ознаки прислівника, які виявляються в автономній синтаксичній позиції компонента, невалентній (детермінантній або прислівній) сполучуваності відповідної транспонованої форми, в обставинних семантико-синтаксичних відношеннях, у формі підрядного зв'язку - приляганні, своєрідному лексичному наповненні (функціонуванні у прислівниковій позиції абстрактних назв). Іменниково-прислівниковий ступінь транспозиції стосується валентної сполучуваності прийменниково-відмінкових форм, поєднання прийменників з іменниками-назвами конкретних предметів у формі підрядного зв'язку - керуванні, пор.: Цієї весни друзі зустрілися (власне-прислівниковий ступінь) і Друзі вийшли з хати (іменниково-прислівниковий ступінь).

Для іменниково-прислівникового ступеня адвербіальної транспозиції характерні такі градації: поєднання прийменниково-відмінкових форм з дієсловами руху дещо сильнішим виявом вихідних іменникових ознак (найбільшою мірою валентності й динамічних просторових відношень) і поєднання прийменниково-відмінкових форм із дієсловами статичної локалізації бути, перебувати, розташовуватися, стояти, сидіти і под. із слабкішим виявом іменникових ознак (послабленої валентності і статичних просторових відношень), пор.: Діти вбігли на подвір'я і Діти були на подвір'ї. Слабкіший вияв валентності засвідчують транспозиції валентних позицій прийменниково-відмінкових форм у детермінантній, напр.: Ми були у садку > У садку співають солов'ї.

У другому розділі "Синтаксична прислівникова транспозиція відмінкових форм" з'ясовано особливості адвербіального функціонування синтетичних прислівників синтаксичного ступеня адвербіалізації, досліджено граматичну реалізацію та лексичне наповнення безприйменникових форм у прислівниковій позиції.

Суть синтетичного способу полягає у використанні форм орудного, родового та знахідного відмінків у прислівниковій позиції для вираження адвербіальних семантико-синтаксичних відношень. З-поміж цих форм найактивніше зазнає синтаксичної адвербіалізації орудний відмінок, що вживається зі значенням часу, в один із моментів якого реалізується дія, процес, явище, дистрибутивного неозначеного часу та дистрибутивного означеного часу, напр.: Вечірньою порою, як раяли лікарі, Пельце вийшов на берег річки ковтнути свіжого повітря (В. Діброва); Пізнім вечором прийшла у гості до Скоробагатьків якась далека їх родичка (Г. Хоткевич); Ранками і вечорами Григорій просиджував цілі години… (І. Багряний); Місяцями дерева лежать, зламані бурею (О. Гончар). Форму орудного безприйменникового із семантикою означеного часу може поширювати прикметник цілий, напр.: ...цілими днями висиджувало [дівчатко] над гаптуванням для крамниці (І. Вільде); Часто цiлими мiсяцями я не брався нi за холодну воду (Ю. Яновський). Такі різновиди часу розмежовано не тільки за значенням, а й за формальними ознаками.

Орудний відмінок як синтетичний синтаксичний прислівник вживається у функції способу дії в широкому витлумаченні, яку конкретизуємо як порівняння-уподібнення, обмеження та сукупність. Серед значень орудного відмінка виділяємо безприйменниковий орудний порівняння, що виражає якісну характеристику дії або стану, напр.: Ведмедем турчин там танцює (І. Котляревський); Кошовий розливався соловейком (Н. Рибак); І канарейкою летить Карло Іванович (М. Хвильовий); Оксана козою бігла додому… (М. Хвильовий); Посохли тополі, на голім дворі вітри завивають вовками (Яр Славутич); Каменем я сидів в інститутській бібліотеці (П. Загребельний). В основу значень таких синтетичних прислівників покладено метафоричне перенесення за зовнішніми ознаками тварин, птахів, різних предметів, явищ природи тощо.

Форма орудного відмінка зі значенням обмеження поєднується з прикметниками, що визначають позитивну або негативну оцінку істот чи предметів, зокрема з прикметниками гарний, красивий, вродливий, хороший, поганий, бридкий, страшний та ін., напр.: Юрко був розумний очима, але хитрий та підлесливий (І. Нечуй-Левицький); Гарячий серцем, світлий головою, простий лицем, з усмішкою ясною, він [Бойченко] і тепер стоїть переді мною, немов живий… (І. Гончаренко).

Семантико-синтаксична функція сукупності орудного відмінка вказує, у якій сукупності, кількості стосовно суб'єкта або об'єкта реалізується дія, напр.: ...по ній [дорозі] галасливою юрбою ідуть зі школи малі школярики … (Ю. Мушкетик); Проводжали Інну всім класом (Ю. Мушкетик); Поїхали ми всією родиною до будинку відпочинку (В. Дрозд).

Синтетичний ступінь адвербіалізації передають також форми родового й знахідного відмінків, які виражають лише темпоральне значення. Про синтаксичний перехід цих форм у прислівники свідчить їхній супровід означальними словами цілий, увесь (ввесь), минулий, наступний, кожний і под.

Нерідко зазнають адвербіалізації форми родового відмінка. В обставинній позиції він поширюється на незначну кількість темпоральних слів, уживається тільки в однині і обов'язково має супровідний означальний елемент. Форма родового відмінка виражає значення неозначеної одночасності, тобто часового проміжку, який частково заповнений повідомлюваним явищем. Тут функціонують здебільшого слова часової семантики, що мають узагальнене темпоральне значення. Адвербіалізовані іменники у формі родового відмінка вказують на певні часові проміжки або називають одиниці часу, зокрема пори року (зима, весна, літо осінь), дні тижня (понеділок, вівторок та ін.), частини доби (день, вечір, ранок, ніч), загальні часові поняття (мить, пора), конкретні проміжки часу (тиждень, місяць, рік) тощо, напр.: Цього року весна забарилася (Є. Гуцало); Тієї доби увечері сиділа я собі дома і писала листи (Леся Українка); Наступного дня, під обід, Міла залишила сина на сестру… (Т. Пишнюк). Транспонована у прислівник грамема родового відмінка із семантикою неозначеної дистрибутивної одночасності свідчить про регулярність, повторюваність певної дії, явища, факту. Типовою ознакою таких конструкцій є вживання займенникового прикметника кожний, напр.: Кожної весни висаджував їх [півонії] (І. Нижник); Кожної неділі він приїздив у рідне село до матері... (Б. Харчук).

Знахідний відмінок у детермінантній позиції зі значенням часу вживається передусім як засіб вираження означеної тривалості часу, пор.: Весь час сподіваюся, й весь час марно… (Є. Гуцало); Цілу ніч я просидів у кріслі… (І. Роздобудько); Цілий рік дві наймички ледве вправлялися (У. Самчук). Значення дистрибутивної одночасності та неозначеної тривалості для нього периферійне, пор.: Кожний вечір на одному з каналів телебачення представники різних таборів обливають один одного брудом на очах у зачарованого електорату (Українська правда); Кожний рік ми відкриваємо нових талановитих учнів - майбутніх вчених (Освіта України); Кожен янгол волить цю ж хвилину в сад небесний віднести дитину (І. Малкович); Очі належали чорнобородому, який ту ж хвилю щез у далині (В. Земляк).

У вторинних обставинних семантико-синтаксичних функціях орудний, родовий, знахідний відмінки перебувають у сфері позасубстантивного використання. Їхні безприйменникові темпоральні форми виступають у детермінантній позиції і залежать від предикативної основи речення загалом. За своїми вторинними темпоральними функціями вони входять до підкласу синтаксичних прислівників.

Значно ширше в українській мові використовують прийменниково-відмінкові форми, що є функціональними відповідниками безприйменникових форм. Вони дають змогу виражати часові поняття в усіх угрупованнях функцій одночасності, перед- і післячасу. Поступово прислівникове використання відмінкових форм послаблюється у зв'язку з розвитком аналітизму у граматичній системі української мови. Основним засобом переведення субстантива у прислівникову позицію стають прийменники як аналітичні синтаксичні морфеми.

Третій розділ "Синтаксична прислівникова транспозиція прийменниково-відмінкових форм" присвячено аналітичним прислівникам синтаксичного ступеня адвербіалізації з локативною, темпоральною та логічною семантикою. Тут проаналізовано ступені адвербіалізації прийменниково-відмінкових форм; подано низку нових прийменникових новотворів та їхніх функціональних еквівалентів, що переводять субстантиви в адвербіальну площину; з'ясовано особливості функціонування прийменниково-відмінкових форм у детермінантній та валентно зумовленій формально-синтаксичній позиції.

До аналітичних прислівників І. Вихованець зараховує прийменниково-відмінкові форми, які виражають обставинні семантико-синтаксичні відношення і детермінантні або прислівні (не зумовлені керуванням) синтаксичні зв'язки. До структури аналітичного прислівника входять аналітична синтаксична морфема-прийменник, який переводить іменники в прислівникову формально-синтаксичну і семантико-синтаксичну позицію, і адвербіалізований іменник. Характерною особливістю синтаксичного аналітичного переходу іменників у прислівник є те, що в адвербіальній позиції зовсім не використовуються називний і кличний відмінки, решту відмінків переводять у цю позицію просторові, темпоральні та логічні прийменники. В аналітичних прислівниках нейтралізується переважно визначальна для іменника категорія відмінка.

Аналітичні синтаксичні прислівники виражають обставинні локативні, темпоральні та логічні (причинові, цільові, допустові, умовні й ін.) відношення. У прислівниковій функції вживаються родовий, давальний, знахідний, орудний і місцевий відмінки в поєднанні з просторовими, темпоральними і логічними прийменниками.

Усі прийменники місця групуються навколо центральної семантичної осі контактність - дистантність. Ознака динамічність - статичність є додатковою, бо її виявляє тільки частина прийменників.

Синтаксичні аналітичні прислівники з просторовою семантикою, що утворюються за допомогою просторових прийменників контактної та дистантної локалізації з формами родового, давального, знахідного, орудного та місцевого відмінків, у структурі речення функціонують у придієслівній, валентно зумовленій позиції керованого другорядного члена речення з локативною семантикою та валентно не зумовленій, детермінантній позиції, що залежить від предикативного ядра речення загалом, а також в опосередкованій позиції та зрідка - у прислівній, валентно не зумовленій позиції. Центральну ланку аналітичних прислівників з просторовою семантикою становить прийменниковий родовий відмінок, який поєднується з найбільшою кількістю прийменників.

У придієслівній прислівниковій позиції вживаються ті форми, що передають значення вихідного пункту руху, кінцевого пункту руху та шляху руху. Позиція керованого другорядного члена речення із семантикою вихідного та кінцевого пункту руху, шляху руху валентно залежна від дієслів динамічної локалізації.

Значення вихідного пункту руху передають адвербіалізовані форми родового відмінка з просторовими прийменниками від (од), з (із, зі), з-за (із-за), з-межи (з-між), з-поміж (з-помежи), з-проміж, з-поза, з-позад, з-перед, з-поперед, з-над, з-понад, з-під, з-попід, з-посеред, зсередини, напр.: Обидва повискакують з хати на дитяче алалакання... (О. Гончар); Місяць… виглядає з-за хмар (М. Зарудний); … на стежці з-поміж соняшників виринула Марічка з платтям на коромислі (І. Вільде); …коники… вискакували з-під ніг … (С. Пушик).

Зі значенням кінцевого пункту руху вживаються форми родового та знахідного відмінків: прийменники до, в бік, всередину, у напрямі, у напрямку, у напрямі до, у напрямку до (з формою родового відмінка); в, на, за, поза, перед, поперед, над, понад, під, попід, між (межи), поміж (помежи), проміж (з формою знахідного відмінка), напр.: …ми …повернулися до зали… (В. Домонтович); ..веселий гурт поплив у бік собору... (О. Гончар); Платон… вийшов на подвір'я (М. Зарудний); Сонце за хмару зайшло (Г. Ігнатенко); В нестямі дерлися кудись між стрімке каміння … (О. Гончар).

Шлях руху визначають адвербіалізовані форми родового, давального, знахідного, орудного та місцевого відмінків з прийменниками мимо (з формою родового відмінка); вслід (услід), навздогін, назустріч, навстріч, навперейми (з формою давального відмінка); через, крізь, повз, попри, проз (з формою знахідного відмінка); за, вслід (услід) за, слідом за, навздогін за (з формою орудного відмінка); по (з формою місцевого відмінка), напр.: Пройшли мимо здоровенних довгих складів... (Г. Тютюнник); Дівчина кинулась йому навперейми (Г. Тютюнник); Стрільці Ізяслава переходили через річку на той бік... (В. Шевчук); Князь Ізяслав … рушив услід за братом (В. Шевчук); Інна печально ходила по двору (Ю. Мушкетик).

Позиція керованого другорядного члена із семантикою локалізації входить до валентного оточення дієслів статичної локалізації: власне-локативних дієслів бути, перебувати, розташовуватися, опинятися та процесуально-локативних дієслів сидіти, лежати, стояти, висіти (І. Вихованець). Із семантикою локалізації в позиції керованого другорядного члена вживаються адвербіалізовані форми родового, орудного та місцевого відмінків з прийменниками біля, побіля, коло, близько (від), поблизу, неподалік (від), недалеко (від), поперед, попереду, спереду, позад, позаду, ззаду, проти, навпроти, супроти, насупроти, поряд, поруч, обік, обіч, побіч, збоку (від) праворуч (від), ліворуч (від), обабіч, обіруч (від), пообіч, край, кінець, осторонь, осторонь від, вище, повище, нижче, понижче, вздовж, вдовж, вподовж, впродовж, подовж, повздовж, поздовж, всередині, серед, посеред, посередині, зверху (зверх), поверх (з формою родового відмінка); за, поза, перед, поперед, поряд з, поруч з, пообіч з, під, попід (з формою орудного відмінка); в, на, при (з формою місцевого відмінка), напр.: Біля хати стояли весільчани, гомоніли, розмахували руками (Є. Гуцало); Один партизан лежав неподалік від школи (В. Шевчук); Позаду нас була канава з водою, болотом, дерезою (Ю. Яновський); Прямо насупроти школи стояв будиночок для вчителів (М. Стельмах); ...на ділянці сина тріски лежали поруч з будівельним матеріалом (В. Сухомлинський); Уже стоять вози під яворами (Л. Костенко); Настася опинилася у залі прийомів уперше (П. Загребельний); На шафі висіла стара військова фуфайка, брюки-галіфе, старі черевики... (М. Коцюбинський); …вони розташувалися при самій дорозі, не криючись (І. Білик).

Детермінантна позиція - друга позиція для аналітичних прислівників локативної семантики, які є похідними від конструкцій з дієсловами статичної локалізації. Прийменниково-відмінкові форми місця в детермінантній позиції виражені такими ж формальними засобами, що й у валентно зумовленій позиції. Детермінантна позиція прийменникових родового, місцевого та орудного відмінків постає внаслідок згортання локативних дієслів або речення. У цій позиції функціонують форми з обставинною семантикою, що залежать від предикативної основи речення.

Прийменниково-відмінкові форми, що виступають у детермінантній позиції, вказують на контактну або дистантну локалізацію дії, процесу, стану стосовно просторового орієнтира. До них належать форми родового, місцевого та орудного прийменникового, напр.: Птахи гостювали біля вікна майже шість років... (А. Дімаров); …він опустив куріпку на землю неподалік вогнища… (Р. Іваничук); Обідав я того літа в їдальні Kola Kobiet проти Золотих Воріт (В. Домонтович); Наївні скульптури дівчаток із веслами та інших культуристів білосніжно світилися обабіч алей… (І. Роздобудько); Раптом десь всередині будинку заграв баян і почулася пісня (О. Гончар); В канцелярії… Ольга нікого не застала (І. Вільде); На траві блищали смагляві краплі води (П. Гуріненко); По кузнях грюкали молоти… (О. Ільченко); Син … виїхав з села й поїхав понад Россю (І. Нечуй-Левицький).

Аналітичні синтаксичні прислівники з темпоральною та логічною семантикою перебувають в детермінантній позиції речення. Ця позиція для них єдина, первинна і вторинна для просторових прийменників статичної локалізації. У такій позиції, крім просторових, вживаються ті аналітичні прислівники, що передають темпоральні, причинові, цільові, допустові та умовні семантико-синтаксичні відношення, а також семантику відповідності/невідповідності.

Визначальним протиставленням у темпоральній сфері є опозиція одночасність - різночасність явищ. Притаманна часовим відношенням семантична ознака тривалості містить друге за важливістю значеннєве протиставлення неозначена тривалість - означена тривалість як розгалуження притаманної часовим відношенням семантичної ознаки тривалості.

Аналітичні прислівники з темпоральною семантикою виразно відображають синтаксичний ступінь відіменникової адвербіалізації і перебувають у детермінантній позиції речення. Темпоральні відношення реалізують форми родового, знахідного, орудного та місцевого відмінків: прийменники серед, посеред, впродовж (упродовж), наприкінці, протягом, під час (з формою родового відмінка); в, за, на, над, під, по, через, пізніше за, раніше за (з формою знахідного відмінка); одночасно з, перед, вслід (услід) за, слідом за, між, поміж, водночас з (з формою орудного відмінка); на, при, о (об), по (з формою місцевого відмінка) та ін. у межах таких значень, як передування дії, процесу, стану часовому орієнтирові, одночасний перебіг дії, процесу, стану з часовим орієнтиром, часова межа початку та завершення дії, процесу, стану, часовий момент релізації дії, процесу, стану, тривалість дії, процесу, стану та ін., напр.: Посеред ночі вона поворухнулася… (І. Роздобудько); Упродовж століть нашій свідомості нав'язувався розгляд історії України як безпосередньої частки не світової, а російської історії (М. Брайчевський); Під час обговорення депутати дійшли згоди і вирішили зберегти обидва комітети (Україна молода); В ніч, коли у в'язниці спокійно і тихо, Ви збиралися вмерти - у шість двадцять п'ять (О. Теліга); Десь під обід двері в кабінет директора місцевої восьмирічки відчинилися з шумом і гуркотом... (М. Матіос); Перед Новоріччям відбулися вибори Молодіжної ради міста… (Урядовий кур'єр); У квітні… на очах оживає природа, одягає землю в зелені шати (Є. Гуцало); Стільки сонця й зелені о цій порі давно вже не пам'ятають люди (І. Вільде).

Поповнила прийменникову систему української мови низка нових прийменникових новотворів та їхніх функціональних еквівалентів з темпоральною семантикою, зокрема в епоху, задовго до, незадовго до, за період, за час, за часів, з моменту, з початку, з часу (часів), на зламі, на момент, на період, на час, під кінець, пізніше від, по завершенні, по закінченні (закінченню), раніше від, у (в) годину, у (в) добу, у (в) кінці, у (в) момент (моменти), у (в) період, у (в) період після, у (в) пору, у (в) час (часи), у (в) період між, рівночасно з, що також разом з іменниками формують аналітичні прислівники синтаксичного ступеня адвербіалізації, напр.: В океанах життя зародилося задовго до появи кисню на Землі (Наука і суспільство); Віце-спікер хоче розпустити депутатів на час виборів (Українська правда); …саме в годину політичного, державного та іншого занепаду мистецтво буває здатне набирати силу й повнитися шедеврами (Слово і Час); У момент первинного підвищення комунальних тарифів у Києві спостерігалися платежі на рівні 60%... (Хрещатик); По завершенні виборів уряд має повернутися до розв'язання невідкладних завдань (Голос України); Наше ставлення до письменників у пору дитинства своєрідне (М. Слабошпицький). Прийменниковий родовий відмінок з темпоральною семантикою домінує серед інших прийменниково-відмінкових форм.

Адвербіалізовані прийменниково-відмінкові форми логічної семантики як аналітичні прислівники тісно взаємодіють із семантико-граматичною структурою підрядних частин складнопідрядного речення. Група логічних прийменників характеризується перевагою вторинних прийменників та продуктивним формуванням нових одиниць. За допомогою цих прийменників постали аналітичні прислівники з причиновою, цільовою, допустовою, умовною семантикою та значенням відповідності/невідповідності, виражені прийменниками та формами родового, знахідного, давального, орудного і місцевого відмінків.

Логічні прийменники становлять особливий семантичний тип прийменнників. Подібно до просторових вони протиставляються за семантичною ознакою контактність - дистантність, яка модифікована в них в ознаку одночасності - різночасності.

На вираженні причинових відношень спеціалізуються адвербіалізовані сполуки прийменників з формами родового, знахідного, орудного та давального відмінків. Родовий відмінок поєднується з найбільшою кількістю прийменників, що належать до різних значеннєвих підгруп.

З формою родового відмінка поєднуються прийменники від (од), з, з приводу, з нагоди, на основі, на підставі, напр.: Вицвіли в матері очі від чекання (О. Довженко); Нацбанк збирається звернутися до прокуратури з приводу виготовлення монет Луганським патронним заводом (Хрещатик).

Прийменникові сполуки через брак, через відсутність, через нестачу, за відсутності, за браком, утворені внаслідок перерозкладу елементів в адвербіальному комплексі, з формою родового відмінка виражають несприятливу, негативну причину, причину-перешкоду, напр.: Донецьк через брак фінансування не будуватиме метро до Євро-2012 (День); Через відсутність тепла у Євпаторії закрили школи (Голос України); На Волині закривають 6 шкіл через нестачу учнів (Волинь).

Виразниками результативної причини є вторинні прийменники внаслідок, у результаті та прийменникові функціональні еквіваленти під владою, під впливом, під враженням, під гнітом, під дією, під загрозою, під зверхністю, під натиском, під тиском, через вплив, що поєднуються з формою родового відмінка. Такі сполуки вживаються здебільшого за потреби передати зміну чого-небудь під впливом указаної причини, напр.: Внаслідок "газової війни" збитки Росії можуть скласти близько чотирьох мільярдів доларів (Українська газета); Під враженням чарівної природи, … старої дерев'яної церкви... письменник створив повість "Вій" (Літературна Україна).

Поповнюють систему периферійних засобів причиновості синкретичні прийменникові одиниці на вимогу, за наказом, за велінням, з вини, з волі, за дорученням, за приписом, з примхи + род.в. з домінантою значення імперативної, спонукальної причини, напр.: На вимогу МВФ Кабмін підвищить тарифи для населення (День); За дорученням центральних і регіональних органів державного управління в регіонах створюються спеціалізовані інноваційні структури... (Вісник НАНУ); Олені з'явилися на Закарпатті з примхи одного партійного діяча... (Львівська газета).

Форма знахідного відмінка поєднується з первинними прийменниками через, за та похідними прийменниками з огляду на, зважаючи на, орудний відмінок пов'язується з прийменниками за та у зв'язку з, форма давального відмінка функціонує тільки з одним прийменником завдяки, утворюючи аналітичні прислівники синтаксичного ступеня адвербіалізації з причиновою семантикою, напр.: …саме через байдужість населення до власного здоров'я, через стреси та неякісне харчування, через погану питну воду, через нашу екологію й зростає число захворювань (Науковий світ); З огляду на політичну й економічну ситуацію Луценку не варто йти у відставку (Голос України); У зв'язку з кризою в Україні скоротився випуск золотих ювелірних виробів (Львівська газета).

У сучасній українській мові цільова семантика репрезентована двома підгрупами: власне мети та мети з відтінком присвяти. Семантику власне мети реалізують прийменниково-відмінкові форми з прийменниками для, з метою, на предмет, у (в) пошуках, на виконання + род.в., на, під, про, по, в, на згадку про, у (в) пам'ять про + зн.в., у гонитві за + ор.в., напр.: Для радості, для щастя - ось для чого приходить людина в життя (О. Гончар); На виконання доручення Президента України Служба безпеки відкликала із вищих навчальних закладів усіх своїх співробітників… (Урядовий кур`єр). Форма знахідного відмінка зі значенням власне мети поєднується з первинними прийменниками на, по, під, про, в та прийменниками, які утворилися внаслідок перерозкладу адвербіального комплексу на згадку про, у (в) пам'ять про, напр.: На згадку про українську революцію 2004 року голландські квітникарі вивели сорт тюльпанів помаранчевого кольору … (Україна молода). Семантичний потенціал орудного прийменникового становить лише підгрупу власне мети, яка виражена сполукою "у (в) гонитві за + ор.в.", напр.: Телебачення у гонитві за сенсаціями і політичними новинами вичавлює з себе останні краплі творчої роси (Україна молода).

Значення мети з відтінком присвяти передають прийменники задля, ради, заради, в ім'я, на благо, на захист, на зміну, на підтримку, на радість, на шкоду з родовим відмінком та прийменники на догоду, на зміну, на радість, на шкоду з формою давального відмінка, причому прийменники на благо, на підтримку, на радість надають відтінкові присвяти позитивного змісту (напр.: Відпрацьовувати на благо нашої держави мають можливість мешканці Івано-Франківської області… (Українська правда); Прогресивним кроком коаліційного уряду на підтримку молоді є започаткування державних пільгових кредитів на здобуття вищої освіти (Урядовий кур`єр), а прийменник на догоду з формою давального відмінка - негативного відтінку (пор.: Україна не мала обмежувати постачання зброї в Грузію на догоду Росії (Україна молода).

Допустову функцію реалізують прийменники з формами знахідного, давального, родового та місцевого відмінків. Центральною формою є знахідний відмінок з прийменниками незважаючи на, попри, без огляду на; форма давального відмінка належить до напівцентральної і поєднується з прийменниками всупереч (усупереч) та наперекір; напівпериферійними є сполуки "незалежно від + род.в." та "без урахування + род.в."; до периферії належить форма місцевого відмінка з прийменником при, напр.: …незважаючи на бiль, гiркоту, розпуку, Рогнiда вiдчула, що любить Володимира так само, як любила колись... (С. Скляренко); Адже досі, попри резолюцію ООН, відносини між двома Кореями регулює угода про тимчасовий мир, підписана ще 1953 року (Голос України); ...вся наука там була болгарська, всупереч грецькій (П. Загребельний); Наперекір усьому існує ж таки спадкоємність людяного в людині (О. Гончар); …разом з ним зникало кілька людей незалежно від статі, майнового стану і віку (М. Матіос).

Із семантикою умови функціонують прийменники у разі, на випадок, за умови (умов), в умовах, за наявності, в обставинах (за обставин) з формою родового відмінка, напр.: У разі краху фінансової системи багатьом українським банкам не вистачить грошей, щоб повернути населенню і компаніям їх депозити (Економічна правда).

Зі значенням відповідності/невідповідності вживаються прийменники відповідно до, залежно від з формою родового відмінка, згідно з, за погодженням (за погодження, у (в) погодженні) з, за угодою з, за домовленістю з, у (в) згоді з - з формою орудного відмінка, на - з формою знахідного відмінка, напр.: Відповідно до рішення Державної акредитаційної комісії у 2008 році анульовано ліцензії 37 вишам України… (Освіта України); Залежно від належності до "групи" і вирішується доля атестації (Голос України); Згідно з документами ООН, геноцид може бути не тільки етнічним (День). З-поміж новоутворених сполук найпоширенішими є синонімічні сполуки прийменників за погодженням (за погодження, у (в) погодженні) з, за угодою з, за домовленістю з та форми орудного відмінка, напр.: За погодженням з Головним управлінням освіти і науки Києва, школярам… інспектори столичної ДАІ робитимуть запис у щоденники… (Хрещатик).

На основі виконаного дослідження зроблено такі висновки:

Транспозиція тісно пов'язана з відмінковою системою. Вона є підґрунтям для з'ясування семантико-синтаксичного і формально-граматичного функціонування кожного відмінка та визначення співвідношень у відмінковій системі української мови. Транспозиція засвідчує взаємозв'язок різнорівневих граматичних одиниць у мовній структурі, їхню валентну і невалентну сполучуваність, потенційні можливості словоформ, тобто первинні та вторинні функції граматичних одиниць.

У структурі граматичних іменникових категорій сучасної української мови визначальною є категорія відмінка, яка спрямована у синтаксичну сферу мови. Кожна грамема категорії відмінка має власну транспозиційну природу, що виявляється в різновидах транспозицій. Відмінки беруть участь у внутрішній і зовнішній транспозиції, тобто як у синтаксичних відмінково-грамемних, так і частиномовних транспозиціях.

У сучасній українській літературній мові синтаксична транспозиція відмінкових і прийменниково-відмінкових форм буває синтетична і аналітична, семантично спрямована і формально-синтаксична, прислівникова транспозиція відмінкових і прийменниково-відмінкових форм - власне-прислівниковою та іменниково-прислівниковою транспозицією.

Адвербіальну семантику експлікують синтетичні прислівники синтаксичного ступеня адвербіалізації, виражені безприйменниковими відмінковими формами орудного, родового і знахідного відмінків. Перебуваючи у прислівниковій позиції, відмінки передають не типові для власне-відмінкового використання функції. Як синтаксичний прислівник форма орудного відмінка представлена значеннями часу, сукупності, порівняння та обмеження. Родовий і знахідний відмінки в обставинних значеннях стосуються лише значення часу.

Помітна тенденція до поширення прийменниково-відмінкових форм замість відмінкових. Прийменники, які поєднуються з відмінковими іменниковими формами, утворюють аналітичні синтаксичні прислівники і є показовим виявом аналітизму у граматичній структурі частин мови.

Ядро відіменникової адвербіалізації утворюють аналітичні прислівники з локативною семантикою, які перебувають у валентно зумовленій позиції як центральній позиції для синтаксичних прислівників з локативною семантикою, та детермінантній, вторинній для них позиції, що залежить від предикативної основи речення.

Детермінантні члени речення є компонентами найвіддаленішими від предикативного ядра. Характерною рисою цих членів речення є вторинний, похідний статус у структурі неелементарного простого речення, їхня трансформаційна пов'язаність зі складним реченням. Дериваційною базою детермінантів слугує підрядна детермінантна частина складного речення. У детермінантній позиції змістове навантаження припадає на прийменник, а відмінкове закінчення зазнає семантичної нейтралізації. Адвербіалізований прийменник із субстантивом набуває формальних і функціональних ознак прислівникового класу.

Локативні детермінанти виражають різні відтінки статичної локалізації, детермінанти темпоральні, причинові, мети, допустовості, умови, відповідності/невідповідності - відношення, змодельовані складним реченням.

Останнім часом зазнав змін прийменниковий склад української мови, з яким пов'язані найпотужніші вияви синтаксичної прислівникової транспозиції. Істотно розширилося коло вторинних прийменників з темпоральною, причиновою, цільовою, допустовою, умовною семантикою та значенням відповідності /невідповідності.

Для групи логічних прийменників характерне істотне кількісне поповнення за рахунок нових вторинних прийменників та їхніх функціональних еквівалентів. Формування нових логічних прийменників та їхніх функціональних еквівалентів зумовлене активними процесами в розвитку суспільства, інтелектуалізацією мовлення та іншими суспільними чинниками. Зважаючи на параметри вживання таких прийменників у ролі засобів переведення іменників із субстантивної позиції в адвербіальну, маємо переконливі підстави стверджувати про домінування аналітичних тенденцій у граматичному ладі сучасної української мови. Тенденція до врізноманітнення прийменникових одиниць та їхніх функціональних еквівалентів сприяє розширенню параметрів адвербіальної транспозиції.

синтаксичний прислівниковий граматичний прийменниковий

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Габай А.Ю. Адвербіальне поле безприйменникового орудного відмінка / А.Ю. Габай // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць Рівненського державного гуманітарного університету. - Рівне : РДГУ, 2005. - Вип. 13. - С. 95-98.

2. Габай А.Ю. Адвербіально-темпоральний потенціал родового і знахідного відмінків / А.Ю. Габай // Мовознавчий вісник : зб. наук. праць Черкаського національного університету. - Черкаси : Брама-Україна, 2006. - Вип. 3. - С. 106-111.

3. Габай А.Ю. Місцевий відмінок як вихідна прийменниково-відмінкова форма адвербіалізації / А.Ю. Габай // Теоретична і дидактична філологія : зб. наук. праць. - К. : Міленіум, 2007. - С. 30-35.

4. Габай А.Ю. Родовий прийменниковий на тлі синтаксичної адвербіалізації / А.Ю. Габай // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови : зб. наук. праць. - К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. - Вип. 4.- С. 121-126.

Размещено на Allbest.ru