Словотвірні гнізда параметричних прикметників

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Сучасний етап розвитку дериватології характеризується посиленою увагою до проблем словотвірної семантики, що привело до формування окремого напряму ? семантичної дериватології.

В українській дериватології вже є певні напрацювання в цій ділянці. Питання теорії словотвірного значення (СЗ) розроблено в працях І.І. Ковалика, Г.П. Циганенко, В.В. Ґрещука та ін.; закономірності реалізації словотвірних значень різними структурно-семантичними типами твірних окремих частин мови в дериватах вивчають В. В. Ґрещук, О.М. Микитин, Р.О. Бачкур, І.Ф. Джочка та ін.; типи словотвірних значень складних слів проаналізовано в праці Н.Ф. Клименко; комплексно описано мотиваційні відношення у сфері префіксального внутрішньодієслівного словотвору (С.О. Соколова); словотвірну синонімію розглянуто в студіях К.Г. Городенської, Т. А. Івасишиної, І.Т. Вербовської; словотвірну омонімію ? у А.В. Мамрак; словотвірну антонімію ? у В.А. Василенко; питання відображеної полісемії ? у В.В. Ґрещука; проаналізовано словотвірні гнізда (СГ) коренів слів окремих семантичних типів: із значенням мовлення (М.І. Голянич), руху (М.П. Лесюк), мислення (Г.Я. Василевич), почуттів (Н.Я. Тишківська) та ін.

Однак проблеми семантичної дериватології ще потребують поглибленого вивчення. Не з'ясовано багатьох питань, пов'язаних із СЗ, словотвірною омонімією, синонімією, антонімією, узагалі не досліджена відображена семантика, зокрема в межах окремих частин мови, не визначено її суті, не розмежовано понять лексичної, словотвірної, відображеної омонімії, синонімії, антонімії тощо. Недостатньо розглянуто семний і семемний склад словотвірної структури похідних слів у СГ. З огляду на це і надалі перспективним є дослідження словотвору на рівні СГ, що дає змогу різнобічно вивчати семантику дериватів, застосовуючи і формантоцентричний, і основоцентричний підходи.

Лексико-семантична група (ЛСГ) параметричних прикметників (ПрП) була об'єктом розгляду у працях Т.Г. Линник, В.В. Ґрещука, О. Кардащук та ін. Проте аналіз семемного та семного складу твірних і похідних у межах ступенів словотворення, вивчення відображеної антонімії у СГ ще не були предметом спеціального дослідження, що й визначає актуальність теми, структуру та зміст роботи.

Мета роботи ? дослідити семантику словотвірних гнізд параметричних прикметників.

Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань:

укласти СГ параметричних прикметників;

простежити реалізацію кожної семеми вихідних слів у межах ступенів словотворення та визначити їхню продуктивність;

простежити реалізацію семи “розмір” і всіх інших сем у межах ступенів словотворення та СГ загалом;

з'ясувати лексико-семантичні відношення між твірними й похідними в межах ступенів словотворення;

визначити засоби творення похідних та їхні СЗ;

визначити відображені антоніми у СГ та проаналізувати їхній семний і семемний склад у межах ступенів словотворення;

з'ясувати ступінь антонімності відображених антонімів;

визначити типи відображених антонімів;

побудувати й охарактеризувати типові моделі антонімних значень відображених антонімів;

визначити основні чинники, що впливають на кількісний і якісний склад відображених антонімів.

1. Теоретичні основи дослідження

Присвячено розгляду дериватологічних проблем українського мовознавства, зокрема семантичної дериватології, з'ясовано особливості формантоцентричного та основоцентричного аспектів; наголошено на ефективності дослідження словотвірних явищ шляхом аналізу СГ; визначено семантичну структуру вершин СГ.

В українській дериватології сформувалися два підходи до вивчення словотвірних явищ: формантоцентричний (типологізувальним чинником виступає словотворчий формант) та основоцентричний (типологізувальний чинник ? словотвірна основа). На сьогодні вони функціонують паралельно, доповнюючи один одного. Акцентування уваги на словотворчому форманті дало змогу вивчити словотвірну структуру окремих частин мови; визначити систему семантико-словотвірних типів та з'ясувати СЗ дериватів і способи їх творення в межах окремих частин мови; проінвентаризувати різні типи афіксів й охарактеризувати їх тощо. За результатами досліджень створено типологію словотвору з опертям на словотворчий формант. У межах основоцентричного підходу ведеться робота щодо нагромадження потрібного для узагальнень матеріалу, кінцевим результатом якої стане типологія словотвору з опорою на твірну основу, що суттєво доповнить відомості про систему словотвору, накопичені в межах формантоцентричного аспекту. Перспективним напрямом основоцентричних досліджень є аналіз дериваційної поведінки різних класів твірних слів, їхньої словотворчої спроможності; вивчення характеру і специфіки освоєння похідними семантики різночастиномовних твірних тощо.

Однією із загальних тенденцій сучасної дериватології є всебічне дослідження словотвірної семантики, вивчення змістового боку дериваційних одиниць, що привело до формування окремого напряму ? семантичної дериватології, розроблення проблем якої поки що на початковому етапі.

Розгляд словотвірних явищ проводять на рівні СГ, словотвірних парадигм (СП), словотвірних ланцюжків тощо. Досить перспективним, на думку багатьох дериватологів, є дослідження словотвору на рівні СГ, що в україністиці в 70-х рр. XX ст. започаткував І. І. Ковалик.

Вершини СГ є полісемічними словами. Їхня семантична структура відзначається наявністю одного яскраво вираженого центру ? семи “розмір”; приядерну зону становить сема “якість”; на периферії перебувають семи “локація”, “вік”, “оцінка”, “соціальне значення”, “кількість”, “інтенсивність”, “час”. Вершини СГ є антонімами.

2. Семантико-дериваційна характеристика словотвірних гнізд параметричних прикметників

Укладено СГ параметричних прикметників, розглянуто їхню структуру; подано семантичну характеристику компонентного складу СГ у межах окремих ступенів словотворення на семному та семемному рівні; з'ясовано лексико-семантичні відношення між твірними й похідними; визначено засоби творення похідних та їхні СЗ.

Укладаючи СГ, спираємося на загальноприйняті принципи та правила.

Аналізовані СГ відзначаються потужністю (618 дериватів), глибиною (3?5 ступенів словотворення), високим ступенем словотвірного потенціалу (у середньому в СГ по 36-50 похідних). Поряд із семантичною характеристикою похідних у межах кожного ступеня словотворення вказуємо засоби творення дериватів та визначаємо їхні СЗ. Розглядаючи семантичні взаємовідношення твірних і похідних слів, спираємося на методику О. Д. Микитин. Деривати аналізуємо за такою схемою: спершу подаємо твірне слово і всі похідні від нього, цифри біля них указують відповідно на конкретні семеми: високий1(дерево), далі зазначаємо семи, які характерні для похідних (Р ? сема “розмір”; Як ? “якість”; К ? “кількість”; Ч ? “час”; Ін ? “інтенсивність”; Оц ? “оцінка”; В ? “вік”; Л ? “локація”; Сз ? “соціальне значення”) .

Аналіз реалізації семантичних позицій СГ параметричних прикметників показав, що однозначні та багатозначні твірні мотивують як моно-, так і полісемічні деривати, перебуваючи з ними в таких лексико-семантичних відношеннях.

Похідні, що успадковують декілька семем твірного прикметника, містять ще й значення, яке є наслідком семантичної деривації.

Деривати, які, крім значень, співвідносних із семантикою твірного, містять семеми, що семантично пов'язані з вершинами СГ.

Деривати, семантично пов'язані з вершиною гнізда, а структурно ? з безпосереднім твірним.

Лексико-семантичні відношення дериватів та семний і семемний склад похідних кожного ступеня словотворення аналізуємо за поданим вище зразком. Похідні I ступеня словотворення розглядаємо в межах СП, похідні II?V ступенів ? у межах блоків (відад'єктивного, відадвербативного, відсубстантивного, відвербативного).

Вихідні прикметники реалізують свій дериваційний потенціал неоднаково. У СГ ад'єктива високий деривати розташовані на 4-х ступенях словотворення, причому на I ступені всі семеми високий мають похідні, на II немає похідних від семеми7, на III та IV - від семеми7, семеми2. Найпродуктивнішими є семема1 із семою “розмір” (38 дериватів) і семема2 із семою “локація” (21). Решта семем реалізуються в 7-14 дериватах. Непродуктивною є семема7 (1). Усі семеми низький засвоюються дериватами.

3-х ступенів словотворення нерівномірно: на I та II ступенях домінує семема1 (сема “розмір”), на III - семема4 (“інтенсивність”), семема5 (“оцінка”). На IV ступені твірними є лише семема3, семема5, семема6, а кількість дериватів становить 1-3 одиниці. Семема1 не реалізується в межах IV ступеня. У СГ низький домінує семема5 (сема “оцінка” ? 27) поряд із продуктивними семема1 (сема “розмір” - 23), семема4 (“інтенсивність” ? 17). Інші семеми реалізуються в 3-14 похідних. Непродуктивними є семема7, семема9. У СГ широкий значення дериванта похідні переймають по-різному: семеми1-2 (сема “розмір”), семеми3-4 (сема “кількість”) реалізуються на всіх 5-х ступенях (за винятком семеми2, що не має дериватів на V ступені). Семема9лінгв узагалі не має похідних, що пояснюємо вузькою сферою її вживання. Решта семем із семою “якість” реалізуються лише на I ступені. Потужним семантичним центром є сема “розмір” (57) - семеми1-2 ? поряд із семою “кількість” (39) - семеми3-4. В ад'єктива вузький основою гнізда є семема1 (сема “розмір”), що засвоюється 18 дериватами всіх 5-х ступенів словотворення. Семеми4-5 (сема “якість”) не реалізуються взагалі, що пояснюємо вузькою сферою застосування та спеціалізацією значення. Семема2 (сема “кількість”), семема3 (сема “якість”) є другорядними, їх переймають деривати (1-3) окремих ступенів. Особливістю СГ великий є те, що семантичною домінантою стає семема9 (сема “оцінка” - 30 дериватів), яка в ієрархії значень займає останнє місце у словотвірній парадигмі великий, проте найпродуктивніша. Семема1 (сема “розмір” ? 18) займає другорядну позицію, хоча залишається потужним дериваційним центром і реалізується на всіх 3-х ступенях. Непродуктивними є семема3 (сема “час”) та семема4 (сема “вік”), які мають лише 1-2 похідні на I - II ступенях. Решта семем реалізуються в 5-10 дериватах, що підтверджує другорядність їхніх значень у СП вихідного прикметника. Подібна ситуація у СГ малий, де домінує семема4 (сема “вік”?27) поряд із основною семемою1 (сема “розмір”?22) та продуктивною семемою5 (сема “інтенсивність”?22). Зазначені семеми реалізують свою семантику на всіх 3-х ступенях. Непродуктивними є семема7 (сема “якість”), семема8 (сема “соціальне значення”). Інші семеми засвоюються 5-14 похідними в основному на I та II ступенях. У СГ грубий сформувалися три семантичні центри: семема1 (сема “розмір”?16), семема3 (сема “якість” ?16), семема8 (сема “оцінка”?16). Семема6 узагалі не має похідних. Решта семем малопродуктивні (2-5). У прикметника товстий потужним дериваційним центром є сема “розмір” (48), яку реалізують три семеми, найпродуктивнішою з них є семема2 (39), малопродуктивна семема1 (8), непродуктивна семема3 (1). Семема4 (сема “якість”) займає другорядну позицію в СП дериванта товстий, що пояснюємо заміщенням цієї семантичної позиції синонімним ад'єктивом грубий, у СП якого ця сема є однією з домінант. Аналогічно в СГ тонкий, де сема “розмір” (56) є основою семантики дериванта, яку реалізують 4 семеми, проте найпродуктивніша семема1 (32). Семеми5-6 із семою “оцінка” засвоюються лише 3-ма похідними I?II ступенів. Семеми8-9 (сема “якість”?20) реалізуються на 3-х ступенях і є досить продуктивними. Решта семем (сема “якість”) займають другорядні позиції у СП тонкий. У СГ глибокий семеми реалізуються неоднаково: семема1 (сема “розмір”?39) та семема5 (сема “якість”?22) є домінантами СГ, їх переймають деривати всіх 5-х ступенів. Непродуктивними є семема4 (сема “час”) та семема6 (сема “оцінка”), які реалізуються лише в 2-3 похідних. Інші семеми продуктивні (7-11). У дериванта мілкий на всіх 4-х ступенях засвоюється найпродуктивніша семема1 (сема “розмір”?19), а решта семем реалізуються в 4-х похідних на I та II ступенях. Ад'єктив довгий повністю реалізує свій семантичний потенціал на 4-х ступенях і має два потужні дериваційні центри: семема1 (сема “розмір”?62) та семема2 (сема “час”?46). У СГ короткий усі семеми реалізуються в дериватах 4-х ступенів, на V є похідний лише від семеми2. Продуктивними є семема1 (сема “розмір”?29) і семема2 (сема “час”?20). Семема3 (сема “кількість”?6) другорядна. СГ просторий має лише I та II ступені та включає 6 похідних, 5 із них засвоюють семему1 (сема “розмір”). У дериванта тісний найпродуктивнішою є семема1 (сема “розмір”?25), що засвоюється похідними всіх 4-х ступенів. Інші семеми реалізуються в 1-5 дериватах I та II ступенів словотворення.

У третьому розділі “Відображена антонімія у словотвірних гніздах параметричних прикметників” подано структурно-семантичну характеристику відображених антонімів на семному та семемному рівнях; проведено кількісне дослідження відображеної антонімії; виділено структурно-семантичні типи дериватів та групи дериватів, різних за своєю природою; побудовано моделі відображених антонімів.

Аналіз взаємодії полісемії й антонімії виявив таку закономірність: полісемічні слова вступають в антонімні відношення вибірково. Вершини СГ є лексичними антонімами. Щоб з'ясувати, які саме деривати й за яких умов відображають антонімність твірних, ми, враховуючи результати нашого попереднього дослідження, зіставляємо семний та семемний склад відображених антонімів у межах ступенів словотворення й охарактеризовуємо їхні структурні особливості.

Словотвірні гнізда з вершинами високий - низький

I ступінь словотворення

височенький (постать) -- низенький12 (постать) - сема „розмір”.

II ступінь словотворення

височенько22 (сонце підбилось) - низенько22 (сонце спустилось) - сема „локація”.

Різноступеневі похідні

завищити (бал) -- занизити (бал) - сема „кількість”.

За цим же зразком визначаємо семантичну співвідносність відображених антонімів усіх антонімних СГ.

Аналіз СГ на семному та семемному рівнях засвідчив, що в них налічується 133 пари відображених антонімів. Як і у вихідних прикметників, найчастіше антонімними є семеми із семою “розмір” (116 відображених антонімів) поряд із семами “якість” (29), “кількість” (18), “інтенсивність” (10), “оцінка” (6), “локація” (4), “час” (4), “соціальне значення” (3), “масовість” (2). Деякі похідні СГ мають по кілька антонімних відповідників (височенний, височезний - низесенький, низенький). Відношення між такими дериватами може бути предметом окремого дослідження.

Для визначення ступеня антонімності відображених антонімів використовуємо коефіцієнт Я. Чекановського. Стосовно до нашого матеріалу він має такий вигляд: Кант. = 2 · С0 / (С1 + С2), де Кант. - коефіцієнт антонімності, С0 - кількість протилежних (антонімних) семем, С1 і С2 - кількість семем першого і другого членів антонімної пари. Якщо Кант. = 1, то це повна антонімність; Кант. =0 ? антонімність відсутня; проміжні цифри можуть означати слабку антонімність (Кант. < 0,33), середню (Кант. є в межах 0,34 - 0,66), сильну (Кант.> 0,66). Як показало дослідження, дериватам, що вступають у відношення протилежності, властива в основному повна (височенний - низесенький) та середня (вищість - низькість), рідше слабка (висотний - низинний), в окремих випадках сильна (підвищення - пониження) антонімність.

У плані змісту і вираження деривати антонімних СГ характеризуються семантичною співвідносністю чи неспіввідносністю і наявністю чи відсутністю структурної співвідносності. Враховуючи ці показники, серед дериватів СГ виділяємо 4 структурно - семантичні типи:

1) Семантично і структурно співвідносні похідні відображають семантику твірних антонімів і протиставляються однією, кількома, усіма семемами та творяться додаванням однакового словотворчого афікса (деривати зі СЗ “неповний вияв ознаки” із суфіксами -уват-, -еньк-: (широкуватий -- вузькуватий). Усі ці відображені антоніми характеризуються спільністю семного складу, спільністю словотвірного значення, семантико-функційною спільністю афікса і протилежністю семемного складу.

2) Семантично співвідносні, але структурно неспіввідносні похідні відображають семантику твірних однією, кількома або всіма семемами, але утворені додаванням різних словотворчих афіксів (деривати зі СЗ “абстрагована ознака” із суфіксами -ин-/-ість-: (довжина-короткість). Ці відображені антоніми характеризуються наявністю спільної семи та спільного СЗ і протилежних семем та афіксів із протилежними семантичними функціями.

Окремим похідним властиві різні СЗ (“сильний вияв ознаки” ? “неповний вияв ознаки” із суфіксами -езн-, -енн-/-еньк-: (величезний, величенний - маленький). Відображені антоніми, що входять до неї, об'єднані спільною семою, протиставлені семемним складом, різняться словотвірним значенням та семантичною функцією афіксів.

3) Структурно співвідносні, але семантично неспіввідносні деривати за структурними показниками могли б бути антонімами, проте ними не є, оскільки мають різний семний склад (деривати зі СЗ “адвербіалізація ознаки” із суфіксом -о-: задовго (“розмір”) - закоротко (“час”).

4) Структурно і семантично неспіввідносні деривати не мають антонімних відповідників (неглибокий, превисокий).

Щоб ґрунтовніше проаналізувати значення відображених антонімів, побудувано їхні моделі за методикою В.О. Іванової. Під моделлю антонімних значень розуміємо узагальнення індивідуальних схем протилежних значень кожної окремої антонімної пари. На схему моделі впливає кількість протилежних семем в антонімах та відповідність антонімних семем одного антоніма семемам іншого. Виділяємо 2-і моделі повних відображених антонімів. Модель 1. Відношеннями протилежності об'єднані однозначні деривати (надвисокий - наднизький). Модель 2. Відношеннями протилежності об'єднані багатозначні деривати (розширювання - звужування). Неповні відображені антоніми протиставляються за 6-ма моделями.

Модель 1. Семема багатозначного слова протиставлена семемі однозначного антоніма (широко17 - вузько). Модель 2. Семема багатозначного слова протиставлена семемі 1-го чи 2-х однозначних антонімів та семемі 1-го чи 2-х багатозначних антонімів (тоншати12 - грубшати, грубішати12, грубнути12). Модель 3. Семема однозначного слова протиставляється семемі багатозначного антоніма (просторість - тіснота14). Модель 4. Семема однозначного деривата протиставлена семемі 1-го чи 2-х однозначних антонімів, семемі 1-го чи 2-х багатозначних слів (коротенький - довжезний, довгенький12, довженний12). Модель 5. Семема багатозначного слова протиставлена семемі багатозначного антоніма чи кількох багатозначних антонімів (розширитися24 - звузитися34). Модель 6. Кілька семем багатозначного слова протиставлені семемам багатозначного антоніма або різних багатозначних та однозначних антонімів (товщина13 - тонкота22, товщина33 - тонкість15).

Висновки

словотвірний антонім відображений

На сьогодні в науці про словотвір сформувався окремий напрям ? семантична дериватологія, яка, крім багатьох інших важливих питань, активно досліджує словотвірну полісемію, омонімію, синонімію, антонімію; відображену семантику; семантичну структуру словотвірних парадигм, словотвірних гнізд тощо. Вивчаючи словотвірні явища, використовують як формантоцентричний, так і основоцентричний підходи.

Семантична структура вихідних параметричних прикметників має моноцентричний характер, тобто відзначається наявністю одного яскраво вираженого центру ? семи “розмір”. До приядерної зони належить сема “якість”, на периферії ЛСГ параметричних прикметників перебувають семи “локація”, “вік”, “оцінка”, “соціальне значення”, “кількість”, “інтенсивність”, “час”. Семи реалізуються в одній чи кількох семемах.

У СГ параметричних прикметників 618 дериватів. Найпотужніші СГ довгий (78 дериватів), малий (62); продуктивністю відзначаються СГ низький (51), широкий (50), високий (49), глибокий (49), товстий (46), тонкий (45), великий (42); менше дериватів у СГ грубий (38), короткий (36), тісний (27), вузький (18), мілкий (22); найменше похідних у СГ просторий (5). В аналізованих СГ майже однаково іменників (207) та прикметників (205), менше дієслів (164) та прислівників (147). У межах ступенів словотворення деривати розміщені нерівномірно: що далі від вершини гнізда, то менше похідних.

Вихідні параметричні прикметники мають неоднаковий дериваційний потенціал. Усі вершини СГ реалізують основне значення “розмір” в дериватах, що підтверджує їхню належність до ЛСГ параметричних прикметників. У СГ вузький, товстий, тонкий, мілкий, просторий, тісний семема1(іноді семема2) із семою “розмір” є єдиним потужним семантичним центром, що свідчить про обмеження сфери їх уживання. СГ просторий характеризується низькою продуктивністю семем, що виражається в незначній кількості дериватів, які розташовані на 2-х ступенях словотворення. Вважаємо, що воно перебуває на межі розпаду. В окремих СГ поряд із домінантами семемою1(іноді семемою2) із семою “розмір” досить продуктивними є й інші семеми: у СГ високий - семема2 (“локація”), у широкий - семеми3-4 (“кількість”), у глибокий - семема5 (“якість” ), у довгий та короткий - семема2 (“час”), семема4 (“кількість”). СГ довгий і грубий характеризуються наявністю кількох рівноцінних семантичних центрів: у СГ довгий продуктивними є семема1 (“розмір”), семема2 (“час”); у СГ грубий - семема1 (“розмір”), семема3 (“якість”), семема8 (“оцінка”). Зазначені прикметники відзначаються високою дериваційною спроможністю та широкою сферою використання, тому становлять ядро цієї ЛСГ. У СГ низький, великий та малий домінантами є другорядні семеми поряд із продуктивною семемою1 (“розмір”): у СГ низький домінує семема5 (сема “оцінка”); у СГ великий ? семема9 (“оцінка”); у СГ малий - семема4 (“вік”). Семантичний зв'язок між твірними прикметниками й похідними в окремих ланках може послаблюватися, унаслідок чого деякі семеми деривантів не мотивують похідних: семема9 широкий; семеми4-5 вузький; семема6 грубий; семема7, семема11 глибокий не засвоюються жодним дериватом СГ. Важливим чинником впливу на дериваційний потенціал дериванта є ступінь словотворення: що далі похідне від вершини гнізда, то слабшою є його словотворча потужність.

Сема “розмір” реалізується в похідних усіх СГ вихідних прикметників: загалом її засвоюють 502 деривати, що підтверджує її статус домінанти у СГ. Ще одним потужним семантичним центром є сема “якість”: її успадковують 198 дериватів. Досить продуктивними є семи “оцінка” (91), “кількість” (91), “час” (85). Сема “кількість” у межах II - IV ступенів уточнюється семами “обсяг” і “масовість”. Малопродуктивними є семи “локація” (57) та “інтенсивність” (62), непродуктивні ? семи “вік” (28) та “соціальне значення” (24).

Семантичні взаємозв'язки між твірними й похідними складні та багатогранні. Семантична структура дериватів ґрунтується здебільшого на семантиці твірних (91%). Семантичний обсяг твірних, як однозначних, так і багатозначних, деривати переймають по-різному: частина похідних успадковує кілька чи всі семеми твірних (229), інші - одну семему (336). Є деривати, окремі семеми яких утворилися внаслідок опосередкованої мотивації (17) або семантичної деривації (25). Семантично не пов'язані з безпосередніми твірними 11 похідних, лише структурно, твірними для них є вершини СГ. Семантика окремих дериватів досить віддалена від твірних, оскільки окремі їхні семеми формуються на основі значень, що утворилися як результат семантичної деривації на попередніх ступенях словотворення (19). Семантичний обсяг похідних є вужчим за семантичний обсяг твірних. Серед похідних 320 однозначних дериватів та 298 багатозначних (в основному це двозначні та тризначні похідні).

Для дериватів параметричних прикметників типовими є СЗ: в ад'єктивному блоці -“неповний вияв ознаки”, “сильний вияв ознаки”, “надмірний вияв ознаки”, “такий, що характеризується відношенням до дії, названої мотивувальним словом”; в адвербативному блоці ? “адвербіалізація ознаки”; у субстантивному блоці ? “абстрагована ознака”, “опредметнена дія”, “носій ознаки”, “демінутивності”; у вербативному блоці ? “набувати ознаки”, “наділяти ознакою”, “набувати ознаки, ставати якимось”, “виконати (довести до результату) дію, названу мотивувальним”. Деривати утворено суфіксальним (386), префіксальним (78), префіксально-суфіксальним (58), суфіксально-постфіксальним (4), префіксально-постфіксальним (2), постфіксальним (59), морфолого-синтаксичним (29), флексійним (2) способами. Їх творення відбувається без морфонологічних змін або з певними морфонологічними змінами: зміною місця наголосу, морфонологічним чергуванням приголосних, елізією, усіченням суфіксів твірної основи.

Конкретизовано та розширено визначення відображених антонімів. Відображені антоніми - це одноступеневі чи різноступеневі деривати антонімних словотвірних гнізд, що самі собою не є антонімами, а лише відображають антонімію вихідних слів і вступають у відношення протилежності однією, усіма чи окремими семемами, а їхні семантичні структури об'єднані спільною інтегральною семою, в основному структурно співвідносні, в окремих випадках не співвідносні.

Основні чинники, що впливають на кількісний і якісний склад відображених антонімів: семантична співвідносність дериватів ? головна умова антонімного протиставлення дериватів (спільна сема, диференційні семеми); структурна співвідносність чи не співвідносність дериватів ? не обов'язкова, але важлива умова, адже більшість відображених антонімів структурно співвідносні; загальна кількість похідних у конкретних антонімних СГ: що менша різниця між кількісним складом похідних в окремих СГ, то більше можливостей для антонімного протиставлення дериватів; потужність конкретних антонімних СГ: перебуває СГ на межі розпаду чи характеризується високою продуктивністю похідних (якщо антонімними є два різні за потужністю СГ, то кількість відображених антонімів у них найнижча); домінування однакових чи різних сем у конкретних антонімних СГ: якщо у СГ домінують однакові семи, то кількість відображених антонімів більша, якщо у СГ домінують різні семи або в одному СГ - одна сема, а в іншому ? три семантичні центри, то антонімних похідних менше; співвідносність семантичної структури антонімних вихідних прикметників: має значення однією, частиною чи усіма семемами вступають в антонімні відношення вершини СГ.

В антонімних СГ зафіксовано 133 (47% від загальної кількості дериватів) відображені антоніми, причому їх найбільше в СГ товстий - тонкий (62% відображених антонімів), високий - низький (62%), широкий - вузький (50%), довгий - короткий (42%), глибокий - мілкий (37%). Невисокий відсоток антонімних дериватів у СГ грубий - тонкий (24%), великий - малий (15%), просторий - тісний (9%). Дериватам, що вступають у відношення протилежності, властива в основному повна (39% - 29%) та середня (73% - 55%), рідше слабка (17% - 13%), в окремих випадках сильна (3% - 2%) антонімність, що свідчить про міцний взаємозв'язок між вершинами антонімних СГ та дериватами, які відображають їхню антонімність. Окремі похідні СГ мають декілька антонімних відповідників.

З урахуванням структурних і семантичних показників виділено чотири структурно-семантичні типи дериватів: I. Семантично і структурно співвідносні деривати (75% відображених антонімів). II. Семантично співвідносні, але структурно не співвідносні деривати (25%). III. Структурно співвідносні, але семантично не співвідносні деривати. IV. Структурно й семантично не співвідносні деривати. Відображені антоніми входять до перших двох типів.

Відображені антоніми протиставляються своїми семемами за 8-ма моделями, у межах яких виділено типи й підтипи. Побудовано моделі повних (похідні вступають в антонімні відношення всією семантикою) та неповних (похідні вступають в антонімні відношення окремими семемами) антонімів. Паралелізм структури антонімних дериватів є або симетричним, або несиметричним, або і симетричним, і несиметричним одночасно. Для повних антонімів найпродуктивніша модель 1. Семема однозначного похідного протилежна семемі іншого однозначного антонімного деривата. Для неповних антонімів характерна модель 1. (Семема багатозначного деривата протиставлена семемі однозначного (кількох однозначних) антонімного деривата), модель 3. (Семема однозначного деривата протиставлена семемі багатозначного антонімного похідного), модель 5. (Семема багатозначного похідного протиставлена семемі іншого багатозначного антонімного деривата), модель 6. (Кілька семем багатозначного слова протиставлені семемам багатозначного антоніма або різних багатозначних та однозначних антонімів).

Природа відображеної антонімії різна. Семантико-структурний аналіз дериватів СГ дав змогу виділити 3-и групи відображених антонімів: 1) відображені антоніми характеризуються спільністю семного складу, словотвірного значення, семантико-функційною спільністю афікса, протилежністю семемного складу; 2) відображені антоніми характеризуються спільністю семного складу, протилежністю семемного складу, різняться словотвірним значенням та семантичною функцією афікса; 3) відображені антоніми характеризуються спільністю семного складу, словотвірного значення, протилежністю семемного складу, різняться семантичною функцією афікса.

Література

1. Дідух Н. Структура словотвірних гнізд з вершинами високий ? низький / Надія Дідух // Актуальні проблеми українського словотвору / за ред. Василя Ґрещука. ? Івано-Франківськ : Плай, 2002. ? С.322?328.

2. Дідух Н. Семантична співвідносність твірних і похідних у словотвірному гнізді з вершиною високий / Надія Дідух // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. - 2003. - Вип. 30. ? С. 40?49.

3. Дідух Н. Семантична структура параметричних прикметників / Надія Дідух // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. - 2004. - Вип. 34. - Ч. I ? С. 159?168.

4. Дідух Н. Дериваційна парадигма ад'єктива широкий / Надія Дідух // Шевченківська весна: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 60-річчю Великої Перемоги : вип. ІІІ : у 2 ч. Ч.1. Гуманітарні науки / за заг. ред. проф.О. К. Закусила. ? К. : Логос, 2005. ? С.159?168.

5. Дідух Н. Семантичні співвідношення між вершинами словотвірних гнізд антонімних параметричних прикметників / Надія Дідух // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. - 2006. - Вип.38. - Ч.I. ? С.32?41.

6. Дзеньдзюра (Дідух) Н. Структурно-семантична характеристика “відображених” антонімів словотвірних гнізд параметричних прикметників / Надія Дзеньдзюра (Дідух) // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. - 2009. - Вип.46. - Ч.II. ? С.23?34.

Размещено на Allbest.ru