Просодична організація англійського прислів’я: соціопрагматичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

У зв'язку з цим особливого значення у дослідженнях прислів'їв як номінативно-комунікативних одиниць, що відображають національно-культурну своєрідність конкретного етносу й відіграють важливу роль у передачі певного соціального досвіду, набуває виявлення ступеня впливу соціопрагматичних чинників дискурсу, зокрема його комунікативно-прагматичних параметрів, ситуації спілкування й зіставлення соціальних статусів мовця і слухача, на варіативність просодичної організації англійських прислів'їв.

Розгляду прислів'їв як інформативно навантажених і поширених одиниць мови і мовлення присвячено численні роботи вітчизняних і зарубіжних авторів, у яких наводиться загальний опис прислів'я як тексту малої форми, аналізується специфіка прагматичного спрямування прислів'їв та ефективність реалізації ними комунікативної функції впливу.

Отже, сучасні лінгвісти не мають сумнівів щодо наявності у прислів'ях значного комунікативного й емоційно-прагматичного потенціалу, який і спричинює частоту їх уживання в мовленні. Проте фонетична наука ще не має у своєму розпорядженні достатньо повних теоретичних уявлень й експериментальних фактів для опису особливостей взаємодії просодичних підсистем в актуалізації прислів'їв, зокрема англійських, спричинених, з одного боку, їх комунікативно-прагматичним потенціалом та, з іншого, розмаїттям умов їхнього функціонування.

Актуальність здійсненого експериментально-фонетичного дослідження просодичної організації англійського прислів'я у соціопрагматичному аспекті визначається загальним спрямуванням сучасних фонетичних студій на всебічний розгляд функціонування одиниць мови й мовлення і тенденцією до застосування багатофакторної стратегії при вивченні інтонаційної варіативності висловлень. Актуальність теми підтверджується також необхідністю отримання даних про закономірності зумовленої соціопрагматичними чинниками взаємодії просодичних підсистем у процесі озвучення англійського прислів'я як одного з найчастотніших різновидів текстів малої форми.

Метою дисертаційного дослідження є встановлення особливостей просодичної організації англійських прислів'їв у соціопрагматичному аспекті.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати такі завдання:

- уточнити лінгвістичний статус англійського прислів'я у мовленнєвій комунікації;

- систематизувати функціональні й семантичні ознаки англійського прислів'я;

- виокремити необхідний мінімум провідних соціокультурних факторів впливу на просодичну організацію англійського прислів'я;

- визначити з огляду на комунікативно-прагматичні функції англійських прислів'їв їх інваріантні інтонаційні моделі;

- установити експериментальним шляхом вплив ключових соціокультурних чинників на просодію англійських прислів'їв.

1. Теоретичні засади дослідження просодичної організації англійських прислів'їв у соціопрагматичному аспекті

У розділі схарактеризовано закономірності функціонування прислів'я як одиниці мови й мовлення та виокремлено ключові соціопрагматичні чинники, що впливають на його просодію.

Прислів'я належать до різновидів фольклорних творів, з давніх часів уводяться до літературних текстів як засіб реалізації їхньої дидактичної мети, надання персонажам влучних соціальних характеристик, аргументації й підкреслення авторської ідеї. Процес утворення нових прислів'їв або трансформації наявних безперервно відбувається на ґрунті соціальних змін у суспільстві, унаслідок чого вони набувають практичної значущості у багатьох сферах суспільного життя: політиці, публіцистиці, рекламному та шоу-бізнесі тощо.

Сучасні дослідження прислів'їв мають складну природу, оскільки їх здійснення на межі фольклористики, семіотики й лінгвістики зумовлює необхідність застосування комплексного міжгалузевого методологічного апарату. Розпочатий у ХХ ст. відхід від суто літературного й історичного аспектів вивчення прислів'я, що ґрунтувався на його придатності для використання в процесі спілкування як комунікативної одиниці, надав прислів'ю статусу об'єкта лінгвістичних досліджень і спрямував інтерес науковців на розгляд контекстів, у яких з'являються прислів'я, і закономірностей їхнього вживання.

У межах системно-структурної парадигми прискореного розвитку набуло вивчення лексико-граматичних особливостей прислів'їв та їхньої семантики О. Кунін, М. Барлі, І. Гусейнов, А. Дандіс, A. Krikmann, S. Neumann, M. Kuusi). Когнітивно-функціональна парадигма зміщує акцент на дослідження комунікативно-прагматичного потенціалу прислів'їв G. Paczolay, З. Каньо, О.В. Корень, О.В. Мерзлікіна, В.В. Прутчикова), їхньої когнітивно-семантичної структури О.В. Маркелова, G. Lakoff, M. Turner), фразеосемантичної специфіки, яка враховує комунікативну природу прислів'їв В.Л. Пирогов), а також контекстуальних чинників їх актуалізації О.Б. Вальо).

Для розмежування прислів'їв та інших текстів малої форми: афоризмів, епіграм, максим, цитат тощо - було сформовано змістову матрицю їх ізоморфних соціально значущих істинність, перевіреність часом, узагальненість людського досвіду, повчальність, наявність настанови, належність до певної мовної спільноти, рекурентність) і мовних усталеність форми, лапідарність, інформаційна насиченість, метафоричність, наявність мнемонічних засобів) ознак. Для підвищення наочності уявлень щодо ступеня тяжіння текстів малої форми до прислів'я за кількістю спільних ознак нами представлено їхнє розташування у площині об'єднувального простору їх взаємодії, з якого видно, що найближчими до прислів'я є приказка 67,0% спільних ознак), баєчка, байка та сентенція-афоризм 50,0% спільних ознак).

На підставі визначених лінгвальних особливостей англійського прислів'я в дисертації обґрунтовано загальну модель механізму його усної актуалізації, представлену у вигляді таких укрупнених процедур, як формування іллокуції мовцем, добір прислів'я в зіставленні із ситуацією мовлення й добір просодичних засобів реалізації прислів'я, з одного боку, а з іншого, - декодування слухачем смислу прислів'я, декодування прислів'я в ситуації мовлення і декодування іллокутивного наміру мовця.

2. Програма й методика експериментально-фонетичного дослідження

Суть соціопрагматичного підходу до аналізу просодії англійського прислів'я полягає у виявленні впливу на неї провідних дискурсивних чинників, систематизованих нами у вигляді класифікації функціональних і семантичних ознак озвученого англійського прислів'я, що репрезентує логіку розгляду закономірностей варіювання його просодичних параметрів. Усі існуючі різновиди усної реалізації англійського прислів'я поділено за функціональною ознакою на три такі укрупнені класи: прислів'я з функцією впливу, оцінні й узагальнювальні прислів'я. До інших, найбільш вагомих соціопрагматичних чинників належать ситуація спілкування "індивід - індивід", "індивід - мала група осіб" та "індивід - велика група осіб") і соціальний статус мовця стосовно статусу слухача низький, рівний і вищий), останній з яких фактично здатний відображати результат взаємодії цілої низки таких соціокультурних факторів, як територіальне й соціальне походження комунікантів, їхня стать, освіта, професія тощо. При цьому мають ураховуватися також умовні зміни соціального статусу мовця, пов'язані з необхідністю його підвищення або зниження під час реальної комунікації, наприклад, з метою евфемізації мовлення Ф.С. Бацевич), збільшення авторитетності твердження мовця або досягнення ефекту демократичності.

Вияв мовцем певного ставлення до повідомлюваного приводить до того, що в реальному мовленні, орієнтованому на конкретного слухача, разом із фактичним матеріалом передаються емоції людини, роблячи її комунікативний намір більш дієвим О.П. Воробйова, В.Б. Касевич, Л.Г. Фоміченко). Завдяки цьому озвучене англійське прислів'я, як і будь-яке інше висловлення, набуває високого, середнього або низького емоційно-прагматичного потенціалу далі ЕПП) А.А. Калита).

Розгляд соціально-аксіологічного характеру змісту прислів'я показав, що в умовах конкретного контексту воно не може представити припис, рекомендувати чи заборонити певну діяльність без здійснення попередньої оцінки ситуації чи дії як позитивної, негативної або аксіологічно нерелевантної A. Krikmann). У зв'язку з цим в обґрунтованій нами класифікації прийнятий поділ контекстного значення прислів'їв на позитивне, негативне та невизначене. Найбільш конкретною ознакою озвученого англійського прислів'я є його функціональне призначення, наприклад, схвалення, підбадьорювання, заперечення, критика, спонукання тощо.

Варіативність просодії англійських прислів'їв під впливом провідних соціопрагматичних чинників вивчалася відповідно до комплексної програми й методики експериментального дослідження на підставі виявлених класифікаційних ознак озвучених текстів. Підбір дикторів, запис експериментального матеріалу й аудитивний аналіз озвучених англійських прислів'їв здійснювалися за класичними вимогами до методики експериментально-фонетичного дослідження В.О. Артьомов, Л.П. Блохіна, Р.К. Потапова). Для опису просодії англійських прислів'їв аудиторами-фонетистами використовувалися відомі шкали комплексу перцептивних градацій інтонаційних параметрів Ю.О. Дубовський, А.А. Калита).

Акустичний аналіз тональних, темпоральних і динамічних показників англійських висловлень-прислів'їв проводився із застосуванням комп'ютерних програм SoundForge Version 8.0.53), Adobe Audition.3 Version 3.0.1), SpectraPLUS - FFT Spectral Analysis System Version 5.0.26.0) і Praat Version 5.1.08). Дані спектрограм оброблялися згідно з рекомендаціями щодо користування зазначеними комп'ютерними програмами О.П. Загуменнов, В.Г. Волошин, П.Д. Фішер), а також відповідно до методик В.О. Артьомов, Б.М. Башкіна, Л.П. Блохіна, Л.В. Златоустова), відомих в експериментальній фонетиці. Обробка експериментальних даних і оцінка похибок результатів акустичних вимірювань, внутрішньозонних кількісних показників, а також інших цифрових даних здійснювалися за відомими методами теорії ймовірності та математичної статистики Т.О. Бровченко, В.І. Перебийніс, О.І. Стеріополо, О.В. Клименюк) з використанням комп'ютерної техніки.

3. Експериментальне дослідження варіативності просодичної організації англійських прислів'їв під впливом провідних соціопрагматичних факторів

Аудитори-носії англійської мови прослуховували уривки текстів з прислів'ями й з'ясовували комунікативно-прагматичну функцію прислів'їв, соціальний статус мовця стосовно слухача, рівень ЕПП прислів'їв, їх контекстне значення та функціональне призначення. За результатами аудитивного аналізу, проведеного на підставі експертних висновків аудиторів-фонетистів, були обраховані типові інтонаційні ознаки англійських прислів'їв, зумовлені впливом ключових соціопрагматичних чинників.

Установлено, що прислів'я складаються з двох 46,73%) або однієї інтоногруп 32,83%), рідше - з трьох 13,63%) або чотирьох 6,81%). Виділення прислів'я в інформаційній структурі мовленнєвого контексту забезпечується взаємодією таких просодичних параметрів, як помірні гучність і темп, середній тональний діапазон інтоногрупи, ізохронність вимови наголошених складів, наявність простої ритмічної структури та чіткого ритму. Ритмічність й ізохронність вимови всіх наголошених складів надають прислів'ю повчальності, сприяють тому, що кожне слово звучить окремо й особливо вагомо, підсилюючи ефект застереження, переконування, вибачення тощо. При цьому особливості інтонаційного оформлення прислів'я, наприклад, реалізація спеціального підйому, складного інтонаційного контуру з двома й більше спадними кінетичними тонами тощо, значною мірою зумовлені його лексико-семантичною специфікою. Варіативність просодичної організації прислів'я перебуває в прямій залежності від його контекстного значення напр., прискорення темпу, стакатоподібний ритм і підвищення гучності асоціюються із вираженням негативних емоцій, а сповільнення темпу й підвищення гучності - позитивних) та функціонального призначення напр., використання спеціального підйому під час переконування, стакатоподібного ритму при реалізації осуду і критики).

Ідею щодо формування автором емоційного фону художнього твору за допомогою певних текстових засобів О. П. Воробйова) було застосовано для виявлення кореляції між рівнем ЕПП контекстно вжитих прислів'їв, попередньо визначеним на основі аналізу зазначених засобів, і рівнем ЕПП, зафіксованим інформантами після прослуховування усних реалізацій уривків. Така кореляція існує, проте вона не є щільною, оскільки в усному мовленні зміна рівня ЕПП прислів'я може відбуватися внаслідок інтерпретації мовцем комунікативно-прагматичної функції прислів'я, його контекстного значення, функціонального призначення, урахування ситуації спілкування й статусу слухача.

При загальному домінуванні помірного темпу вимови прислів'їв його прискорення властиве мовцям рівного зі слухачем статусу, що пояснюється відсутністю дії таких стримувальних факторів, як прагнення підвищити авторитетність висловлення або підкреслити повагу до вищого за статусом слухача й бути сприйнятим серйозно. Перепади темпу всередині висловлення або конкретної інтоногрупи зумовлені насамперед необхідністю позначення більшої інформаційної насиченості її конкретної частини.

Результати аналізу типів міжсинтагмених пауз у двосинтагмених прислів'ях указують на те, що вони є переважно перцептивними, короткими, рідше - середніми. Як правило, це пов'язано зі специфікою синтаксичної структури прислів'я й схемою його делімітації на дві інтоногрупи. Зокрема після інтоногрупи з підметом, на стиках паралельних конструкцій і при відокремленні порівняльних зворотів паузи є короткими або перцептивними.

У реалізаціях прислів'їв із комунікативно-прагматичною функцією впливу максимум інтенсивності локалізується на такті чи ядерному складоносієві першої інтоногрупи; натомість оцінні прислів'я маркуються максимумом інтенсивності переважно на ядерному складі другої інтоногрупи. У прислів'ях з узагальнювальною функцією максимум інтенсивності розташований на ядерному складоносієві першої інтоногрупи при зверненні мовця до одного індивіда й на такті другої в ситуаціях “індивід - мала група осіб”.

У двосинтагмених прислів'ях тональний максимум зареєстровано переважно на тактах і ядерних складах обох інтоногруп. При цьому актуалізація прислів'ям функцій впливу й узагальнювання супроводжується розташуванням максимуму частоти основного тону на такті першої інтоногрупи в ситуаціях спілкування "індивід - індивід" та "індивід - мала група осіб". Натомість у прислів'ях із функцією оцінки тональний максимум локалізується переважно на такті, а в прислів'ях, озвучених мовцями, рівними за статусом зі слухачами, також і на ядерному складоносієві другої інтоногрупи. У публічному мовленні найбільш виділеним є такт або ядерний складоносій другої інтоногрупи.

Інструментальний аналіз середньозвукової тривалості прислів'я показав, що вона є коротшою в реалізаціях із комунікативно-прагматичними функціями впливу й оцінки, за винятком висловлень, озвучених мовцями з вищим стосовно індивіда статусом. Натомість прислів'ям із комунікативно-прагматичною функцією узагальнення притаманна середня тривалість.

Паузи між попереднім висловленням і прислів'ям є короткими й середніми. Підвищення статусу мовця стосовно слухача супроводжується відповідним збільшенням тривалості пауз. Довші паузи перед прислів'ям типові для ситуацій спілкування мовця з великою групою осіб.

Результати зіставного аналізу засвідчили варіативність інтонаційного оформлення прислів'я під впливом соціокультурного фактору ситуації спілкування. До найбільш загальних тенденцій зміни просодичних параметрів у зв'язку зі збільшенням аудиторії належить підвищення тонального рівня передтакту низький у ситуаціях спілкування “індивід - індивід”, середній знижений при спілкуванні мовця з малою групою осіб і високий у публічному мовленні), розширення тонального діапазону інтоногрупи звужений і середній при спілкуванні мовця з одним співрозмовником, середній і розширений - з малою й розширений і широкий - з великою групою осіб), зростання питомої ваги розширеного позитивного інтервалу між попереднім висловленням і прислів'ям, збільшення паузи перед прислів'ям, варіативність темпу вимови переважно прискорений при спілкуванні двох осіб, сповільнений за наявності малої групи слухачів і, навпаки, прискорений у публічному мовленні).

Проведений аналіз показав, що соціальний статус мовця віддзеркалено цілою низкою інтонаційних параметрів. Зокрема тональний інтервал між попереднім висловленням і прислів'ям є вузьким позитивним, нульовим і звуженим негативним у вищих за статусом мовців, звуженим або середнім позитивним - у рівних і нульовим - у нижчих. Тип передтакту є висхідним і рівним середнім зниженим у вищих за статусом мовців, низьким рівним - у рівних і рівним, різним за тональним рівнем реалізації, - у нижчих. Прислів'ям, озвученим вищими за соціальним статусом мовцями, властивий середній знижений і середній підвищений тональні рівні початку шкали, рівними - середній знижений, нижчими - низький. Шкала є переважно спадною ступінчастою у вищих за статусом мовців, усіченою - у рівних і поступово спадною ступінчастою з перерваною поступовістю - у нижчих. Тональний діапазон інтоногрупи варіює від середнього до широкого - у вищих за статусом мовців, є розширеним - у рівних і звуженим - у нижчих. Зареєстровано підвищену рекурентність звуженого або вузького негативних міжсинтагмених інтервалів у прислів'ях, актуалізованих вищими за статусом мовцями, нульового - у рівних та нульового й вузького позитивного - у нижчих. Зафіксовано зменшення діапазону інтенсивності зі збільшенням аудиторії у вищих за статусом мовців, значні перепади діапазону частоти основного тону в обох інтоногрупах убік його розширення - у рівних та розширення діапазону інтенсивності при зростанні кількості слухачів - у нижчих.

Обробка й узагальнення результатів експериментально-фонетичного дослідження просодичної організації англійських прислів'їв під впливом провідних соціопрагматичних чинників дозволили встановити інваріант їхньої інтонаційної моделі й диференційні ознаки її варіантних реалізацій. Лінгвістична інтерпретація даних перцептивного й акустичного аналізів особливостей інтонаційного оформлення англійських висловлень-прислів'їв свідчить про щільну кореляцію їхніх результатів і дає підстави вважати за можливе їх подальше використання в лінгвістичній теорії й практиці.

Висновки

лінгвістичний мовленнєвий прислів'я

Аналіз результатів теоретичних й експериментальних досліджень англійського прислів'я дає підстави розуміти під прислів'ям певну семантичну цілісність, структуровану у вигляді узагальнено-образного, національно-культурного повчального висловлення, яке здатне передавати соціальний досвід через віддзеркалення світоглядних уявлень і моделювання стереотипів поведінки конкретної мовленнєвої спільноти. Типовими лінгвальними ознаками прислів'я як номінативно-комунікативної одиниці є стислість, синтаксична замкненість, евфонічність та інтонаційна ціліснооформленість.

Реалізація дидактичності прислів'я як різновиду тексту малої форми відбувається в усній комунікації через його головні функції - впливу, оцінки й узагальнювання, що реалізуються за допомогою представленого в ньому метафоричного образу метафоричні прислів'я) або за рахунок узагальненості його смислу прислів'я-максими).

Результати проведеного дослідження довели ефективність класифікації озвучених англійських прислів'їв за їх комунікативно-прагматичною функцією впливу, оцінки, узагальнювання), ситуацією спілкування "індивід - індивід", "індивід - мала група осіб", "індивід - велика група осіб"), соціальним статусом мовця стосовно статусу слухача вищим, рівним, нижчим), емоційно-прагматичним потенціалом високим, середнім, низьким), контекстним значенням позитивним, негативним, невизначеним) і функціональним призначенням схваленням, підбадьоренням, заохоченням, утішанням, порадою, співчуттям, критикою, застереженням, виправданням, звинуваченням тощо).

Установлено, що фактори соціального статусу мовця стосовно статусу слухача й ситуації спілкування, тобто кількості слухачів, здатні інтегрувати вплив цілої низки соціокультурних факторів, таких як стать комунікантів, їхнє соціальне й територіальне походження, освіта, професія тощо, і становлять необхідний мінімум, достатній для проведення експериментально-фонетичного дослідження просодичної організації англійського прислів'я.

Зіставний аналіз експериментально встановлених інтонаційних моделей односинтагмених прислів'їв показав, що зміна комунікативно-прагматичної функції прислів'я приводить до варіативності цілої низки інтонаційних параметрів. Зокрема, тональний інтервал між попереднім висловленням і прислів'ям є переважно вузьким позитивним в узагальнювальних прислів'ях і середнім прислів'ях з функціями оцінки і впливу. Інтоногрупа починається на середньому підвищеному тональному рівні у прислів'ях з функцією впливу і оцінки і середньому зниженому - в узагальнювальних. Для узагальнювальних прислів'їв найбільш типовою є поступово спадна ступінчаста шкала, а для прислів'їв з функціями оцінки і впливу - усічена. Узагальнювальним прислів'ям притаманний вузький діапазон шкали, а прислів'ям з функціями оцінки і впливу - звужений. В оцінних прислів'ях відзначено підвищену частоту вузького позитивного інтервалу між передтермінальною частиною і ядром, а в узагальнювальних - вузького негативного. Велика швидкість зміни напрямку руху спадного тону є поширеною у прислів'ях з функцією впливу, а середня - в оцінних і узагальнювальних. У оцінних прислів'ях і прислів'ях з функцією впливу переважає розширений тональний діапазон інтоногрупи, а в узагальнювальних - звужений. Оцінним прислів'ям і прислів'ям з функцією впливу властиве прискорення темпу вимови, а узагальнювальним, навпаки, - сповільнення. Серед прислів'їв з функцією впливу рекурентною є підвищена гучність.

Інтонаційне оформлення двосинтагменого прислів'я також набуває певних змін залежно від виконуваної ним комунікативно-прагматичної функції впливу, оцінки або узагальнення. Так, в узагальнювальних прислів'ях тональний діапазон інтоногрупи є вузьким або звуженим, а у прислів'ях з функціями оцінки і впливу - середнім або звуженим. Прислів'ям з функцією впливу властива висока швидкість зміни напрямку руху спадного тону, а узагальнювальним - мала. Переважання сповільненого темпу вимови зафіксоване в узагальнювальних прислів'ях, а прискореного - у прислів'ях з функціями оцінки і впливу. Для прислів'їв з функцією впливу типовим є підвищення гучності. Оцінним і узагальнювальним прислів'ям притаманна локалізація тонального максимуму на ядерному складі першої інтоногрупи, а прислів'ям з функцією впливу -другої.

При озвученні прислів'я збільшення кількості слухачів приводить до підвищення тонального рівня передтакту, розширення тонального діапазону інтоногрупи, зростання питомої ваги розширеного позитивного інтервалу між попереднім висловленням і прислів'ям, подовження паузи перед прислів'ям і зміни темпу вимови. Натомість із фактором соціального статусу мовця стосовно статусу слухача пов'язана варіативність тонального інтервалу між попереднім висловленням і прислів'ям, типу передтакту, тонального рівня початку шкали, типу шкали, тонального діапазону інтоногрупи, міжсинтагменого інтервалу та діапазону інтенсивності.

Подальші наукові пошуки у сфері просодичної організації англійського прислів'я можуть бути спрямовані на вивчення питань, пов'язаних із виявленням спільних ознак організації, функціонування та взаємодії його сегментного й надсегментного рівнів. Перспективним убачається аналіз лінгвокогнітивних особливостей прислів'їв і текстів малої форми, з'ясування когнітивних механізмів взаємодії фонетичних засобів у реалізації виокремлених нами функцій і різновидів вираження розмаїття контекстних значень. Уточнення потребують методики дискурсивного й конверсаційного аналізів контекстів з дидактичними висловленнями. Доцільним є поглиблення знань про інтонаційне оформлення висловлень під впливом таких найбільш значущих соціокультурних факторів, як співвідношення соціальних статусів комунікантів, ситуація спілкування тощо.

Література

1. Деркач Н.В. Визначення жанрового статусу прислів'я як тексту малої форми / Н.В. Деркач // Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному суспільстві: матеріали науково-практичної конференції молодих науковців та студентів, 4-6 квітня 2007 р. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2007. - С. 77-81.

2. Деркач Н. Вплив соціокультурних факторів на просодичну організацію англійського прислів'я / Н. Деркач // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. - Вип. 05. - Серія: Філологічні науки. - Луцьк: Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2008. - С. 407-411.

3. Деркач Н. Інтонаційна модель англійського прислів'я з комунікативною функцією впливу / Н. Деркач // Культура народов Причерноморья. - № 168. - Т. 1. - Симферополь: Межвузовский центр "Крым", 2009. - С. 222-224.

4. Деркач Н. Класифікація функціональних та семантичних ознак англійського соціальноспрямованого прислів'я / Н. Деркач // Наукові записки. - Вип. 753). - Серія: Філологічні науки мовознавство): у 5 ч. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. - С. 160-163.

5. Деркач Н. Механізм реалізації англійського прислів'я в усному соціальноспрямованому дискурсі / Наталія Деркач // Нова філологія: зб. наук. праць. - № 30. - Запоріжжя: ЗНУ, 2008. - С. 199-203.

6. Деркач Н. Прислів'я як об'єкт експериментально-фонетичних досліджень / Н. Деркач // Актуальні проблеми філології та американські студії: матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції. 24-25 квітня 2008 р. - К.: Вид- во Європ. ун-ту, 2008. - С. 160-162.

Размещено на Allbest.ru