Семантичні перетворення слів у поетичному тексті

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

УДК 821.161.2'373.612

спеціальність 10.02.01- українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

СЕМАНТИЧНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ СЛІВ У ПОЕТИЧНОМУ ТЕКСТІ

Бабич Тетяна Валеріївна

Дніпропетровськ - 2010



Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Манакін Володимир Миколайович, Запорізький національний університет, завідувач кафедри видавничої справи та редагування, декан факультету журналістики.

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор Олексенко Володимир Павлович, Херсонський державний університет, Інститут філології та журналістики, директор інституту філології та журналістики, завідувач кафедри журналістики;

кандидат філологічних наук, доцент Семененко Лариса Анатоліївна, Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова, доцент кафедри української мови.

Захист відбудеться „ 20 ” травня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.12 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, 72, ауд. 1306.

Із дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Казакова,8.

Автореферат розіслано „ 19 ” квітня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради к.ф.н., доцент Н.В.Левун

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучасний етап розвитку лінгвістики відзначений посиленою увагою до різноманітних проблем лексичної семантики. Одне з центральних місць серед них посідає проблема смислового варіювання слів у мовленні загалом і в поетичному тексті зокрема.

Хоча ідея про необхідність дослідження семантики мовних одиниць у процесі їхнього функціонування знайшла широку підтримку лише в останні десятиріччя, вона не є новою. Ще у XIX ст. видатний український учений О.О. Потебня вказував на важливість саме такого підходу до аналізу значень слів.

Особливо плідною ця позиція виявилися при вивченні художньо-поетичного мовлення, специфіку якого значною мірою становлять найнесподіваніші семантичні трансформації мовних одиниць у процесі їхнього естетичного використання. Зазначений підхід став основою для цілої низки праць, автори яких засвідчують сучасні погляди на особливості та структуру значення слів у системі літературно-художнього твору та у мовленні загалом. До таких праць належать розвідки Л.І. Бєлєхової, В.Г. Гака, В.В. Жайворонка, Ю.О. Карпенка, М.П. Кочергана, Ю.С. Лазебника, В.М. Манакіна, М.О. Рудякова, В.М. Русанівського, О.О. Семенець, Н.В. Слухай (Молотаєвої), Ж.П. Соколовської, І.А. Стерніна, В.А. Чабаненка та інших.

Ці та інші науковці вже багато зробили для пізнання феномена поетичного мовлення. Однак не всі проблеми в цій галузі є остаточно вирішеними. Так, поки що недостатньо уваги приділено глибинному семасіологічному аналізові смислових перетворень слів у художніх текстах, не створено загальної типології таких трансформацій, що є необхідною умовою для сучасного комплексного лінгвістичного аналізу поетичного дискурсу.

Усе сказане зумовлює актуальність теми пропонованої роботи. Необхідність такого дослідження продиктована також його матеріалом, поетичною мовою Л.В. Костенко, В.А. Симоненка, Д.В. Павличка. Адже поети-шістдесятники не тільки створили новий світогляд і систему образів, а й відзначалися оригінальними інноваційними експериментами в галузі засобів художнього зображення. Цей аспект їхньої діяльності є також ще недостатньо дослідженим і, безперечно, ще неодноразово привертатиме увагу науковців, тому що вивчення його дозволяє виявити особливості словесно-художнього мистецтва й повніше та точніше визначити художньо-образний зміст поетичних творів.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах науково-дослідної теми „Семантика мови і тексту” (номер державної реєстрації № 0198V007566), яку розробляють на кафедрі української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (протокол № 1 від 1 серпня 2009 року) та схвалено на засіданні Наукової координаційною ради «Українська мова» Інституту української мови НАН України (протокол № 49 від 22 червня 2009 року).

Метою дисертації є встановлення закономірностей та типології семантичних перетворень слів у літературно-художньому мовленні та їхньої ролі у поетичному дискурсі Л.В. Костенко, Д.В. Павличка, В,А. Симоненка.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- охарактеризувати чинники семантичних перетворень слів у поетичному тексті;

- з'ясувати природу семантичних перетворень слів у межах поетичного дискурсу;

- виявити закономірності семантичних зсувів у різних умовах реалізації мовних одиниць;

- визначити основні типи семантичних перетворень слів у поезії Л.В. Костенко, Д.В. Павличка, В.А. Симоненка.

Об'єктом дослідження обрано поетичну мову Л.В. Костенко, Д.В. Павличка, В.А. Симоненка.

Предметом дисертаційного дослідження є факти семантичних перетворень слів у поетичному тексті.

Матеріал для аналізу дібрано способом суцільного обстеження збірок Л.В. Костенко, В.А. Симоненка, Д.В. Павличка. Робоча картотека дослідження складає понад 2000 одиниць.

Методологічним орієнтиром дослідження стало вчення О.О. Потебні про слово-образ як про семантично двопланову одиницю, що постає у взаємозв'язку та взаємозумовленості об'єктивної реальності та суб'єктивного відображення її у свідомості митця поетичного слова.

Із лінгвістичних методів застосовуються такі: семантико-стилістичний метод, безпосереднє виявлення та аналітичний опис мовних явищ; зіставний аналіз, що є необхідним для зіставлення семного складу слів у площинах загальновживаних значень та індивідуально-авторських смислів; елементи компонентного аналізу, здійснюваного з метою встановлення та опису лінгвістичного механізму семантичного варіювання структури слова в поетичному тексті; контекстуальний аналіз, що дозволяє визначити ступінь естетичної значущості аналізованих слів у поетичних текстах; елементи статистичного методу для визначення кількісних показників досліджуваного явища. поетичний семантичний перетворення костенко

Наукова новизна роботи полягає в тому, що предметом аналізу обрано семантичні трансформації слів у творах яскравих представників поезії українського відродження 60-х - Л.В. Костенко, Д.В. Павличка, В.А. Симоненка; акцентовано увагу на особливостях та гносеологічній сутності семантичних перетворень слів у художньому мовленні цього періоду; виявлено лінгвістичні та естетичні закономірності семантичних зсувів у різних умовах реалізації мовних одиниць; представлено типологію семантичних перетворень слів у структурно-семантичному аспекті, встановлено індивідуально-авторські особливості семантичних перетворень слів.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його результати сприятимуть поглибленню теорії лінгвостилістичного аналізу художнього тексту. Вони також можуть бути використані для теоретичного обґрунтування семантичних зсувів, адже варіювання слова в поетичному дискурсі пов'язане з реалізацією закладених на мовному рівні потенційних можливостей семантики лексем. Отримані результати поповнять знання про семантичні та лінгвостилістичні процеси в сучасній поезії, про мотиви виникнення та наслідки семантичних трансформацій тощо.

Практичне значення праці полягає в тому, що її результати можуть бути використані в практичних сферах семасіології та поетичній лексикографії, а також стануть у пригоді при викладанні спецкурсів із лексичної семантики та теорії художнього мовлення, в університетських курсах стилістики, поетики та на практикумах із сучасної української мови, при написанні курсових і дипломних робіт студентів.

Апробація роботи. Основні висновки та положення роботи були апробовані на Міжнародних конференціях „Мова і культура” ім. проф. Сергія Бураго (Київ, 2004, 2006), „Міжнародні комунікації: мова і суспільство” (Сімферополь, 2009), щорічних наукових конференціях Кіровоградського національного технічного університету. Окремі розділи та дисертацію загалом обговорено на засіданнях кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету ім. Володимира Винниченка.

За результатами дослідження опубліковано 7 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку обстежених джерел і використаної літератури. Обсяг основного тексту 150 сторінок. Повний обсяг дисертації становить 174 сторінки. Список використаних джерел та літератури нараховує 244 позиції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено його об'єкт, предмет, наукову новизну та практичну цінність, окреслено джерела ілюстративного матеріалу.

Перший розділ дисертації «Гносеологічні та естетичні чинники семантичних перетворень слів у художньому мовленні» складається із чотирьох підрозділів. Присвячений він характеристиці основних позамовних чинників семантичних перетворень слів у художньому мовленні. До таких чинників належать 1) специфічна робота людської свідомості у процесі відображення об'єктивної дійсності, 2) індивідуальне ставлення суб'єкта до предметів і явищ дійсності (суб'єктивний чинник), 3) естетичне функціонування слова в художньому мовленні.

У першому підрозділі з'ясовано особливості специфічної роботи людської свідомості як чинника семантичних перетворень слів. Тут зокрема зазначено, що пізнання світу людиною має одночасно і суспільний, і індивідуальний характер. З одного боку, сприйняття світу мовцем, у тому числі й автором художнього твору, виявляється як суспільна знакова діяльність, з іншого, кожна людина сприймає навколишній світ індивідуально, відповідно до своїх світоглядних позицій, які є одним із виявів свідомості і містять своєрідну систему поглядів на об'єктивний світ і місце людини в ньому, ставлення людини до навколишньої дійсності й до самої себе, а також зумовлені цими поглядами основні життєві позиції, переконання, ідеали, принципи пізнання й діяльності, ціннісні орієнтири.

Ці характеристики яскраво відображені в мовленні, особливо в поетичному. Феномен художнього слова не тільки відтворює реальність, але й представляє складний механізм відношень між суспільно виробленою системою понять та її відбитком у авторській свідомості. Поезія є несподіваним актом перетворення одного мовного знака в контексті іншого, це образне переосмислення реальності, збагачене естетичною оцінкою митця.

Прикладом семантичної трансформації слова у результаті роботи свідомості автора є значення слова душа в поетичних рядках Л.В. Костенко. У підвалинах людської свідомості зацементована істина, що душа (душа - внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями [СУМ, I1, 445] СУМ - Словник української мови: в 11-ти томах.- К.: Наукова думка, 1970 - 1980.) - це місце локалізації високих бажань та емоцій, спрямованих на задоволення людських потреб. У поезії Л.В. Костенко ця лексема набуває додаткових смислів: душа наділяється даром мовлення, отримує можливість спілкуватися зі світом людей:

І не знало міщанське кодло,

коли я захлиналась лихом,

що душа між люди виходила

забинтована білим сміхом [К 1989, 153] К 1989 - Костенко Л.В. Вибране / Л.В. Костенко. - К.: Дніпро, 1989. - 560 с..

У наступному поетичному прикладі у смисловій зв'язці зі словосполученням коліна преклонивши (преклонити коліна - ставати, опускатися на коліна, схилятися перед чимось [СУМ, VII, 534]) душа повторює дії людини, стає символом духовного початку, як Почаївська лавра:

Коліна преклонивши, як Почаїв,

стоїть душа перед усім святим [К 1989, 80].

У другому й третьому підрозділах подано характеристику суб'єктивного чинника в семантиці слова. Суб'єктивний чинник на мовленнєвому рівні знаходить відбиток в індивідуальному ставленні суб'єкта до предметів та явищ, закріплених у мові. Об'єднання реальності зовнішньої та внутрішньої (авторської) створює текст, здатний упливати на читача з особливою силою. Крім того, таке об'єднання часто є важливим чинником семантичних змін лексичних одиниць у художніх творах.

Положення про те, що слово в художньому тексті відрізняється від загальнонародного його вживання і визначається як “робота духу” автора, отримало розробку в працях Л.І. Бєлєхової, Г.О. Винокура, О.Ю. Карпенко, В.І. Кононенка, М.П. Кочергана, Ю.С. Лазебника, М.Р. Мельник, М.О. Рудякова, О.О. Потебні, В.М. Русанівського, О.О. Семенець, Н.В. Слухай (Молотаєвої) та інших учених.

Семантичні перетворення, які визначаються дією суб'єктивного чинника, представляють відоме слово абсолютно несподівано, наче в іншому вимірі існування. Таке художнє перетворення дійсності має своєю духовною передумовою продуктивне уявлення і закріплює в тексті нереальне сполучення реальних деталей, як це, наприклад, відбувається в таких рядках: “Поклала вишня ліктик на тину” [К 1980, 202] К 1980 - Костенко Л.В. Неповторність / Л.В. Костенко. - К.: Молодь, 1980. - 220 с.; “карусель цвітастих спідничок” [К 1980, 208]; “Кибиток кочових ребристі халабуди” [К 1980, 211]; “Останні очі квітів торкає морозок” [К 1980, 213]; “Однімуть вашу волю, прикрутять до прогресу” [К 1980, 214]; “І слухав місяць золотистим вухом” [К 1989, 71]; “старі хатки в солом'яних скафандрах” [К 1989, 73]; “Ген корів розсипана квасолька” [К 1989, 92]; “і чорні сльози шовковиці капали через тин” [К 1989, 105]; “Малої хвилі відчайдушний схлип” [К 1989, 131]; „Зелені верби руки заламали”[С 2004, 213] С 2004 - Симоненко В.А. Твори: у 2-х томах / В.А. Симоненко, - Черкаси: Брама - Україна, 2004.; „Важкувато сопе димар”[С 2004, 42]; „Галасує від болю дерево”[С 2004, 42]; „Лежать сніги з закритими очима”[П 2004, 56] П 2004 - Павличко Д.В. Сонети: Світовий сонет / Передм. авт. - К.: Генеза, 2004. - 536 с..

Семантичні перетворення в цих поетичних фрагментах зумовлені, очевидно, особливостями поетичної гносеології. Слова набувають змісту, який не передбачений контекстом, а з'являється з волі автора в співвіднесенні з його світоглядом, асоціативним поглядом на звичайні предмети.

Одним із проявів суб'єктивного аспекту в семантиці слова є емотивність. Емоційність художнього твору впливає не тільки на почуття читача, але й на смислові можливості слова, особливості сполучуваності з іншими словами.

Так, у поетичних рядках Л.В. Костенко:

І цілиться, бо холодно і нудно

Йому стоять, арійцю, на посту.

А навкруги безсмертно і безлюдно,

бо всі обходять німця за версту [К 1989, 72]

мовні одиниці холодно, нудно, безсмертно, безлюдно в результаті взаємодії створюють особливу контекстуальну емоційну оцінку.

Цікавим засобом створення емоційності є використання просторічної лексики, яка на тлі літературної мови робить вислів незвичайним, емоційно напруженим:

Злазьте з барикад герої до першої скрути

І припиніть міщанські тари-бари [К 1989, 145].

Емоційний настрій тут створює мало асоціативне для поезії слово тари-бари (тари-бари - теревені [СУМ, X, 40]), яке в умовах поетичного дискурсу підсилює свою колоритність. Під упливом емоційного навантаження та контексту слово тари-бари набуває конотативних відтінків значення, підсилюючи іронічне, зневажливе ставлення автора до вдаваного героїзму, до міщанських поглядів на життя.

У четвертому підрозділі розглянуто естетичне функціонування як чинник семантичних трансформацій слів у художньому мовленні. Важливим при визначенні естетичної функції мови стає визнання того, що її реалізація можлива тільки на рівні індивідуального мовлення, особливим різновидом якого є твір мовного мистецтва.

Естетична значущість мовних одиниць має свою специфіку, яка зумовлена лінгвоестетичною природою мовного знака в художньому тексті. Іншими словами, функціонування мовних одиниць у творі мовного мистецтва визначається не лише правилами мовної системи, але й закономірностями організації художнього цілого, його ідейно-образним змістом. Поетичний дискурс стає генератором нових смислів, які перетворюють увесь світ, слугуючи темі та ідеї художнього задуму.

Яскравим показником оксюморонної побудови виступають такі рядки В.А. Симоненка, які в результаті такого акцентування набувають семантичної значущості та естетичної цінності:

Під сонцем вічності древніє й молодіє

Його жорстка і лагідна душа [С 2004, 123].

Лексеми жорстка (жорсткий2 - суворий, різкий, немилосердний [СУМ, II, 544]) та лагідна (лагідний - спокійний, сумирний, тихий [СУМ, IV, 431]) стають компонентами авторської антитези. Семантична особливість її використання включає оцінний компонент, що розкриває якісні кордони душі.

Показовими при виявленні естетичних намірів автора є зіштовхування різнопланових одиниць. У складі одного структурного цілого вони часто використовуються для створення іронічного ефекту. У поезії В.А. Симоненка „Притча про смерть” лексема екземпляр (екземпляр - у перен. значенні про людину як представника групи людей з певними властивостями, рисами (дуже часто негативними) [СУМ, II, 456]) позначає хитрого, з позиції смерті, чоловіка:

Ну й попався екземпляр,

хитрий чоловік” [С 2004, 505].

Іронічний ефект тут створюється завдяки поєднанню різностильових мовних засобів: емоційно негативно забарвленого екземпляр та нейтрального чоловік.

У цих поетичних рядках Д.В. Павличка спостерігаємо сполучення схожих за звучанням слів дієслівного та онімного походження:

Виходжу з хати й чую вже здаля -

Голосить в Голосієві земля:

Ой сину мій, велика в мене рана [П 2004, 73].

С.Я. Єрмоленко таку подібність називає „формальною” та „зовнішньою”. У поетичному контексті тавтологічне зіставлення дієслова голосити та назви об'єкта, що має ознаки за цією дією, у словосполученні голосить в Голосієві, набуває особливого значення.

У другому розділі «Лінгвістичні чинники семантичних перетворень слів у поетичному тексті» з'ясовано вплив лінгвістичних чинників на семантичне перетворення слова. У трьох підрозділах зосереджено увагу на таких чинниках, як динамізм семантичної структури слова в контексті художнього мовлення, особливості контекстуального співвіднесення мовних одиниць та дії закону відкритості слова як вияв асиметричного дуалізму словесного знака.

У першому підрозділі здійснено характеристику семантичної структури слова в контексті художнього мовлення як динамічної за своєю сутністю. Тут зокрема з'ясовано саме поняття семантичної структури слова, подано погляди сучасних дослідників на зміст цього терміна, відзначено також, що у результаті різноаспектних досліджень семантичної структури слова у сучасному мовознавстві сформувалося розуміння лексичного значення як явища нестатичного, підвладного функціонально зумовленим модифікаціям.

Особливо помітними такі модифікації є в поетичному мовленні. Стаючи елементом художнього твору, слово може набувати нових якостей, які раніше йому не були властиві, наприклад, здатності одночасно реалізовувати декілька значень або, навпаки, тільки певну частину своєї семантики, що залежить від можливості різних комбінацій зі словами у контексті та потреб номінації.

У ході таких трансформацій відбувається перегрупування сем, нейтралізація ядерних та переміщення на периферію, вихід периферійних сем на перший план, а також актуалізація потенційних сем.

Такий рух проілюструємо прикладом із поезії Л.В. Костенко:

Затінок, сутінок, день золотий.

Плачуть і моляться білі троянди.

Може, це я, або хто, або ти

Ось там сидить у куточку веранди [К 1989, 15].

У наведених рядках наслідком співвіднесення слів плачуть та моляться, у семантичній структурі яких міститься вказівка на живу істоту, із лексемою троянди стає семантичне заміщення периферійної семи „неживе” ядерною семою „живе” та доповнення нормативної семантики лексеми троянда новими семантичними ознаками.

Семантичні перетворення слів у художньому мовленні можуть торкатися не лише периферійних сем, але й предметно-логічної частини лексеми. При цьому спостерігаємо виникнення нових значень, як, наприклад, у поезії В.А.Симоненка „Абажур”:

Під віями, як абажурами,

Блищить очей твоїх овал.

А я стою з думками хмурими

Досада смутку додає:

Чому від мене абажурами

Прикрила сяєво своє?” [С 2003, 101]6.

Семантичний зсув відбувається у слові абажур (абажур - дашок різного матеріалу на лампу для захисту очей від світла [СУМ, I, 2]). Втілення такої художньої образності, можливо, мотивоване обєктивними зв'язками, що виникають між мовними одиницями. Експлікація спільних моментів значення `захисне', 'прикриття', 'для', 'очей' у лексемах абажур та вії (вії - волосинки, що вкривають край повік [СУМ, I, 669]) відбила особливості авторського світосприйняття.

У другому підрозділі охарактеризовано контекстну співвіднесеність мовних одиниць як фактор семантичних перетворень. Відзначено, що вплив контексту - це один із основних чинників виникнення у мовних одиниць різних семантичних видозмін. Єдиним матеріальним засобом вираження семантичного варіювання мовних одиниць, тобто тією умовою, завдяки якій усвідомлюється значущість мовних знаків, стає їхня співвіднесеність з іншими знаками.

При цьому процес семантичного перетворення слова може проходити неоднаково, що залежить від обсягу актуалізованого контексту. Слово може набувати особливої художньої значущості в межах мікроконтексту словосполучення або контексту речення, а також реалізовувати своє індивідуально-художнє значення впродовж цілого тексту та оформитися лише в кінці твору.

Прикладом зміни семантики слова в результаті контекстуальної співвіднесеності може бути трансформація слова язик у таких поетичних рядках сонета Д.В.Павличка:

Немов тремтіння зляканих осик,

Що затуляють листям сиві очі,

Коли сокири сплющений язик

В щелепах пил присмокне на обоччі” [П 2004, 71].

Словосполучення сокири язик виникло завдяки спільним компонентам значення `лопать', 'подовженої', 'форми' у слові сокири (сокира - знаряддя для рубання та тесання, що являє собою насаджену на дерев'яний держак залізну лопать з гострим лезом [СУМ, IX, 438]) та язик (язик - у перен. знач. - те, що має подовжену, витягнуту форму [СУМ, XI, 627]). Інноваційне значення лексеми язик тут виокремлене з буквального, воно стало можливим унаслідок нових смислових зв'язків та відношень цього слова.

Цікавий випадок упливу контексту на функціонування слова спостерігаємо в рядках:

А по дашку прозорої веранди

ходили то дощі, то голуби [К 1989, 547].

Контекст у цьому випадку містить елементи, що уможливлюють реалізацію одночасно двох значень лексичної одиниці. Співвіднесеність із різними словами (ходили дощі, ходили голуби) додає лексемі ходити подвійного смислового оформлення та повідомляє тексту двомірну проекцію в трактуванні поетичних рядків, що втілюють естетичний задум авторки. У першому випадку словосполучення ходили дощі актуалізує одні семантичні ознаки слова іти (іти - падати зверху, литися (про дощ, сніг) [СУМ, IV, 56]), у другому ходили голуби - інші (іти - ступаючи ногами, пересуватися, рухатися, змінюючи місце в просторі (про людину або тварину) [СУМ, IV, 53]). Багатозначність поетичного слова уможливлює рухомість мовного образу та викликає відразу декілька асоціацій. Саме так і виникають смисли, які коливаються від основного до периферійного значення та утримують поетичний текст в емоційному напруженні.

У третьому підрозділі йдеться про те, що різноманітні семантичні зміни слова ґрунтуються на його семантичній відкритості, що є виявом асиметричного дуалізму мовного знака (С.О. Карцевський). Завдяки цій властивості зі словом у художньому тексті можуть відбуватися найрізноманітніші зміни. Зокрема воно може набувати нових сем, як, наприклад, слово пелюстки у рядках В.А. Симоненка:

Сновигають по зморшках думи,

На щоках танцює вогонь,

Сажа в'їлася чорним глумом

У пелюстки її долонь [С 2003, 15].

Третій розділ «Види семантичних перетворень слів у поетичному мовленні» складається з трьох підрозділів і містить опис основних різновидів семантичних перетворень слів у поетичному мовленні. До таких різновидів відносимо: 1) імпліцитні прирощення смислу на рівні лексико-семантичного варіанта, 2) зміни в результаті контекстуальної синонімії, 3) формування експресивної конотації.

У першому підрозділі охарактеризовано імпліцитні прирощення смислу. З'ясовано, що це такий семантичний процес, який полягає в тому, що слово в контексті набуває додаткової приховано вмотивованої ознаки лексичного значення. Характеристика одного об'єкта виражається ознаками іншого на основі їхніх системно-аналітичних відношень. У контексті встановлюються логічні зв'язки, в яких міститься семантична вказівка, що спрямовує розуміння імпліцитних прирощень смислу мовної одиниці в художньому тексті. Як це, наприклад, спостерігаємо в таких рядках Л.В. Костенко:

Чому ж її так раптом потрясли

осінні яблука, що сумно пахнуть льохом

і руки матері, що яблука внесли [К 1989, 27].

У них лексема пахнути реалізує семантичний компонент `невеселий', `тяжкий' `настрій', пов'язаний зі світом емоцій, представлений у значенні слова сумно. Можливо, сполучуваність слів сумно пахнуть виникла через образні асоціації, навіяні спогадами авторки, що пов'язані зі словом пахнути у значенні `нагадувати про кого-небудь'.

Особливо цікавим є семантичний процес, що міститься у смисловій динаміці сигніфікативного компонента при статичності денотативного. Ознака, що в контексті виступає якістю об'єкта, називається знову ж таки імпліцитно - шляхом відсилання до іншого об'єкта.

Розглянемо такий приклад:

І серцю в грудях тісно, тісно, тісно!

Смички пиляють задубілий сум [К 1989, 74].

За законом логіки така сполучуваність слів задубілий сум неможлива, адже дієприкметник задубілий, утворений від дієслова задубіти (задубіти - стати твердим, жорстким [СУМ, III, 246]), може характеризувати предмет, який можна відчути лише органами дотику. У цьому випадку емоційною основою для подібного прирощення стають асоціації авторки, які й визначають давні тривоги як задубілий сум.

У таких поетичних рядках:

Знов ті самі вулиці незрячі

і замету хвиля снігова [К 1989, 132]

лексема незрячі стає елементом поетичного контексту, набуває нових семантичних можливостей у зв'язку з безпосереднім лексичним оточенням. Узята в абстрагованому від цього контексту значенні, лексема незрячий (незрячий - позбавлений здатності бачити, сліпий [СУМ, V, 323]) називає сліпу людину, що не має змоги бачити. У результаті сполучення з лексемою вулиці (вулиця - обмежений двома рядами будинків простір для їзди та ходіння [СУМ, I, 785]) відбувається порушення звичних семантичних семантико-асоціативних зв'язків. На рівні семантичної структури лексеми незрячий спостерігаємо заміну семи `нечіткий', яка міститься у семному складі лексеми сліпий (сліпий - нечіткий, невиразний [СУМ, IX, 361]) на сему `темна'. Умовою такої заміни стали асоціативні семантичні компоненти, що перемістились у ядро нового значення слова незрячі та відкрили приховані канали для наповнення можливим тільки в межах цього контексту змістом - темна, неосвітлена вулиця.

Імпліцитне прирощення смислу спостерігаємо також на прикладі вживання кольоративів у творах Л.В. Костенко. Так, слово сірий може вказувати на основну ознаку якості:

Люблю хатки древлянського Полісся

ті старовинні рублені хатки -

кремезні, довгі, сірі од сльоти [К 1980, 136].

Водночас , сірий колір символізує буденність, невиразність, в'ялість, одноманітність:

Був сірий день. І сірий був сусід.

І сірий стіл. І сірі були двері.

І раптом нявкнув кольоровий кіт... [К 1989, 383].

У цій поезії („Кольорові миші”) лексема сірий наповнюється новим смислом („безликість” та „безбарвність”), повторюючись чотири рази, підсилює відчуття дисгармонії. Створюється пейзаж дискомфорту в безглуздому навколишньому світі.

У другому підрозділі охарактеризовано семантичні зміни, які з'являються у слів, коли вони стають контекстуальними синонімами. Така синонімія, як відомо, є наслідком семантичного зближення різних лексичних одиниць. Синонімічні відношення при цьому існують між цими словами лише в певному контексті.

Контекстуальні синонімічні відношення стають причиною семантичних зміщень в окремих членів ряду, такі відношення виникають не лише завдяки підсиленню ядерних сем, але й у результаті контекстуальної актуалізації периферійних семантичних компонентів. Чим незвичніше використовується слово у ролі контекстуального синоніма, тим вищий ступінь семантичного перетворення. При аналізі контекстуальних синонімів актуальним є аналіз опозиції домінанта - контекстуальний синонім.

У цих поетичних рядках виникли умови для зближення далеких за значенням слів, які поза контекстом не можуть стати членами синонімічних рядів. Нове, експресивне значення слова папа, що позначає найвищий церковний сан у християнській православній церкві, наділене новими якостями, такими, що властиві чортам, нечистим духам:

Люди жити хочуть, будувати

Папі, всім чортам наперекір,

І ніхто не зможе відібрати

У людей забуте щастя - мир [П 1964, 9].

Ще один випадок зміни слова в результаті контекстуальної синонімії спостерігаємо, наприклад, у творі В.А. Симоненка «Прощання Федора Кравчука, колгоспного конюха, з старою хатою»:

Ти стоїш небагата й непишна,

виглядаючи з саду в луг.

Рясний цвіт обтрусили вишні

на солом'яний твій капелюх.

Ти приймала і щастя, і лихо,

поважала мій труд і піт,

із-під сірої теплої стріхи

ти дивилася жадібно в світ [С 2003, 16].

Тут синонімія лексем стріха та капелюх є контекстуальним наближенням різних за значенням слів. У результаті цього відбуваються зміни у семантичній структурі слова капелюх.

Ціннісними для аналізу семантичних інновацій є рядки Д.В. Павличка:

Ось незнайома жінка. Відпадало

Її волосся. Попіл над чолом [П 2004, 80].

Підсилення асоціативного уявлення про сивий колір волосся жінки, на нашу думку, відбувається саме завдяки використанню лексеми попіл (попіл - легка пилоподібна сіра маса, яка залишається після згорання чого-небудь [СУМ, VII, 206]), що в наведених поетичних рядках реалізує всі свої компоненти (`легкий', 'пилоподібний', `сірий', `залишений від згорання'), але з проекцією на людину.

У третьому підрозділі охарактеризовано смислові перетворення слів унаслідок формування експресивної конотації. На рівні семантичної будови слова експресивність є конотативним компонентом, тобто нашаровується на значення слова. Однак вона може ставати причиною виникнення і додаткового поетичного співзначення. Особливо цікавим у цьому аспекті є процес депоетизації, що відбувається при контрастному зіставленні різностильових мовних одиниць, як це спостерігаємо, наприклад, у рядках із твору Л.В. Костенко:

Фуркне з купідонів потеруха,

коли свисне куля біля вуха [К 1989, 145]

Тут використання традиційно поетичного концепту купідон в одному мікротексті зі словами фуркне та потеруха сприяє контекстуальному перетворенню лексеми купідон та змінює її експресивність.

Суттєву роль у поетичному дискурсі відіграє сполучування мовних одиниць з різноплановою семантикою. При такому сполучуванні створюється неповторна образність та відбувається найяскравіша актуалізація естетично значущих смислових ознак. Однією із найважливіших умов представлення найбільш важливої естетичної інформації стає позанормова смислова сполучуваність мовних одиниць, у результаті чого слово нейтралізує своє пряме номінативне значення та набуває нового, контекстуального, що містить експресивно-емоційне забарвлення та неочікувані смислові нашарування. Так, у поезії Д.В. Павличка «Біля фонтана» слово любов виступає у сполученні зі словом підлої. Контекстуальне використання цих слів виправдовує їх несумісність та суперечливість. Любов статуї пречистої Марії-діви, глухоту її кам'яних вух, які не чули ні стогону, ні благання натовпу жебраків, можна передати саме завдяки цій оксюморонній побудові (підла любов). Звернемось до прикладу:

Де б'є фонтан у ріднім Львові,

Стояла статуя висока

Пречистої Марії-діви…

І жебраків товпа велика

Отам молилась день і ніч…

Але глухі камінні вуха

Не чули стогону й благання,

І вираз підлої любові

До тих, хто в бога ласки просить,

Застиг у неї на лиці [П 1964, 15] П 1964 - Павличко Д.В.Пелюстки і леза. Вибрані поезії / Д.В.Павличко. - К.: Дніпро, 1964. - 148с..

У висновках дисертації сформульовані основні результати дослідження семантичних перетворень слів у поетичному тексті. Найголовнішими з них є такі.

1. Семантичні перетворення слів у поетичному дискурсі зумовлені рухливістю мови. Їх дослідження є важливою частиною семантичної інтерпретації художнього тексту як цілісної системи. Аналіз семантичних трансформацій слів виявляє ідейно-образну інформацію.

2. Результат дослідження смислових зміщень слів у літературно-художніх текстах пов'язаний із визначенням гносеологічних, естетичних та лінгвістичних чинників, які призводять до семантичних перетворень слів і зумовлюють стратифікацію ідейно-образного змісту.

До гносеологічних та естетичних чинників належать: 1) специфічна робота людської свідомості, яка у процесі мовлення відображає творчий характер мислення людини, 2) суб'єктивне зображення об'єктивної дійсності, 3) емоційне тло, яке створює не лише емоційний ефект висловлювання, але й бере активну участь у формуванні суб'єктивного чинника значення слова. Усі ці чинники детерміновані дією естетичної функції, особливостями її реалізації в умовах поетичного дискурсу, коли у процесі когнітивного, образотворчого мислення людини кожен елемент мовної системи представляє принципово нову, ідейно-образну якість слів.

3. Лінгвістичними чинниками, що визначають семантичне перетворення слів у поетичному дискурсі є: 1) динамізм семантичної структури слова на мовленнєвому рівні, 2) контекстуальна співвіднесеність мовних одиниць та 3) функціонування закону семантичної відкритості слова як наслідок асиметричного дуалізму мовного знака.

Динамізм семантичної структури слова на мовленнєвому рівні дозволяє уточнювати зміст лексичної одиниці залежно від певних художніх завдань. Механізм такого уточнення виглядає, як актуалізація в слові одних елементів смислу та нейтралізація інших.

Контекстуальна співвіднесеність мовних одиниць є важливим засобом нейтралізації або, навпаки, актуалізації семантичних ознак.

Закон семантичної відкритості слова як наслідок асиметричного дуалізму мовного знака створює можливості для асоціативного зближення одних лексичних одиниць з іншими та є основою для формування різних відтінків у значеннях мовних одиниць в естетичному функціонуванні.

4. Залежно від ступеня збереженості смислової цілісності основного компонента семантичної структури слова - предметно-логічного ядра значення - виділяємо два основних типи семантичних перетворень лексичних одиниць: 1) семантичні перетворення, які не змінюють предметно-логічної частини у структурі семантичного складу слова, 2) семантичні перетворення, які є наслідком зміни денотата мовного знака, що трансформують предметно-логічну частину, а значить, і все мовне значення загалом.

Найбільш поширеним типом семантичних перетворень слів є перший. Залежно від характеру актуалізації семантичних ознак у значенні слова всередині цього типу виділяються такі різновиди: 1) перерозподіл семантичних ознак всередині лексеми, 2) конкретизація семантичних ознак у межах семеми, 3) нейтралізація у слова одних семантичних ознак та набуття інших, не притаманних йому в загальнонародному вживанні.

Семантичні перетворення, які відбуваються внаслідок порушення предметно-логічної частини, в поетичному дискурсі менш продуктивні. Це зумовлено меншою естетичною значимістю мовних одиниць, у яких відбулась повна семантична трансформація.

5. У проаналізованих творах були виявлені такі види семантичних трансформацій: 1) імпліцитні прирощення смислу на рівні лексико-семантичного варіанта, 2) перетворення семантичної структури слова внаслідок контекстуальної синонімії, 3) формування експресивної конотації.

Найчастотнішим видом семантичних перетворень у розглянутих поетичних творах Л.В.Костенко, В.А.Симоненка, Д.В.Павличка є імпліцитні прирощення смислу на рівні лексико-семантичного варіанта. Виникнення таких прирощень базується на можливості зіставлення лексико-семантичних варіантів на рівні імпліцитних семантичних компонентів, основою якого стає не лише прихована або очевидна подібність описуваних предметів та явищ, але й аналогії між ними, допущення тотожності різнопланових денотативних сфер. Найбільш характерними для проаналізованих поезій Л.В.Костенко, В.А.Симоненка, Д.В.Павличка є імпліцитні прирощення смислу у словах із конкретною семантикю, ознакових словах, що передають кольоропозначення.

В основу контекстуальної синонімії покладені метафоричні порівняння, які сприяють виникненню несподіваних лексичних зв'язків, незвичному поєднанню слів із різним семантичним наповненням. Для стилю Л.В.Костенко, В.А.Симоненка, Д.В.Павличка характерна особлива контекстуальна синонімія, представлена в основному двочленною опозицією: домінанта (нейтральне слово) - контекстуальний синонім. В умовах поетичного дискурсу синоніми набувають найширших експресивно-смислових відтінків. Актуалізація периферійних семантичних елементів є необхідною умовою для виникнення контекстуальних відношень у поетичному дискурсі.

Формування експресивної конотації в семантичній структурі слова здійснюється насамперед через депоетизацію стилістично маркованих елементів. Однією з особливостей поетичної лексики Л.В.Костенко, В.А.Симоненка, Д.В.Павличка є активне поєднання в межах одного контексту різностильових поетичних засобів. На цьому етапі унаслідок стилістичної невідповідності засобів оцінки та об'єкта характеристики в мовній семантиці виникають експресивні компоненти значення.

У результаті особливостей когнітивної діяльності та світосприйняття автор створює неповторні індивідуальні художні образи завдяки несподіваним сполученням слів. Тому ще одним елементом індивідуального стилю Л.В.Костенко, В.А.Симоненка, Д.В.Павличка слід вважати сполучуваність різнопланових одиниць, що стає засобом смислового перекодування слова, яке базується на складному, непрямолінійному поєднанні образів. Різнопланові, навіть несумісні слова на рівні периферійних сем реалізують свої внутрішньоформні потенції.

Семантичні перетворення лексичних одиниць у межах конкретного художнього твору мають системний характер. Чинники цих перетворень взаємозумовлені та становлять єдність. Практичне функціонування слова в поетичному дискурсі - це складний процес когнітивного оброблення мовного змісту. І чим оригінальніше, або й парадоксальніше сполучування лексичних одиниць у поетичному дискурсі, тим вищий рівень семантичного перетворення, тим вище художньо-естетичне напруження поетичного твору.



ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Бабич Т.В. Фактори семантичних перетворень слів у творах Л.В. Костенко / Т.В. Бабич // Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту: Міжнар. наук. конф. ”Мова і культура”. - Вип. 7. - т. IV. - ч. 2. - К: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. - С. 98 - 102.

2. Бабич Т.В. Естетична значущість слова у процесі семантичної деривації / Т.В. Бабич // Наукові записки. - Вип. 59. - Серія: Філологічні науки (мовознавство) - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2005. - С. 219 - 224.

3. Бабич Т.В. Контекстуальна синонімія як засіб перетворення семантичної структури слова / Т.В. Бабич // Наукові записки. - Випуск 67. - Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2006. - С. 297 - 303.

4. Бабич Т.В. Емоційний фон у процесі семантичних перетворень слів / Т.В. Бабич // Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту: міжнар. наук. конф. „Мова і культура”. - Вип. 9. - т. IV. - ч. 2. - К: Видавничий дім Дмитра Бураго., 2006. - С. 78 - 83.

5. Бабич Т.В. Імпліцитні прирощення смислу на рівні лексико-семантичного варіанта / Т.В. Бабич // Записки з українського мовознавства. - Одеса: Астропринт, 2008. - С. 68 - 73.

6. Бабич Т.В. Роль сполучування семантики різнопланових мовних одиниць у змістовому перекодуванні слова / Т.В. Бабич // Науковий вісник ХДУ- Вип. 7. - Серія: Лінгвістика. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2008. - С. 212 - 219.

7. Бабич Т.В. Контекстуальна співвіднесеність мовних одиниць / Т.В.Бабич // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. - Серия: Филология. Социальные коммуникации Т.22 (64) №2. - Симферополь: Информационно-издательский отдел ТНУ. - 2009. - С. 16 - 20.

АНОТАЦІЯ

Бабич Т.В. Семантичні перетворення слів у поетичному тексті. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, - Кіровоград, 2010.

Дисертаційне дослідження встановлює природу, механізми та основні типи семантичних перетворень слів у поезії Л.В.Костенко, В.А.Симоненка, Д.В.Павличка У роботі художньо-поетичний текст представлений як особлива комунікативна система, виникнення якої зумовлено семантичними трансформаціями слів. Семантичні перетворення слів у поетичних текстах пов'язані з рухомістю та „еластичністю” мови. Як значення, так і зміну значення однаковою мірою зумовлюють гносеологічні, естетичні та лінгвальні чинники. Діалектична єдність слова і поняття, мови і мислення має взаємозумовлений характер та визначена саме завдяки дії цих чинників. У цьому аспекті у роботі представлена типологія семантичних трансформацій слів у художньо-поетичному тексті.

Образне сприйняття світу відбивається в ідіостильових особливостях семантичних перетворень мовних одиниць у художньому дискурсі. У дисертації виокремлено такі види семантичних перетворень у поетичних творах Л.В.Костенко, В.А.Симоненка, Д.В.Павличка: імпліцитні прирощення смислу, контекстуальну синонімію, формування експресивної конотації, сполучення семантично різнопланових одиниць.

Ключові слова: сема, контекстуальний синонім, експресивна конотація, імпліцитні прирощення смислу, асоціативна сема, семантична структура слова, семантичне перетворення, лексичне значення, смисл, ідіостиль.



АННОТАЦИЯ

Бабич Т.В. Семантические преобразования слов в поэтическом тексте. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Кировоградский государственный педагогический университет имени Владимира Винниченка, - Кировоград, 2010.

Диссертационное исследование посвящено изучению лингвальной реализации картины мира писателя, установлению природы и основных типов семантических преобразований слов в художественных текстах ведущих украинских поэтов-шестидесятников: Л.В.Костенко, В.А.Симоненко, Д.В.Павлычко.

Специфика функционирования языка в тексте художественного произведения позволила исследовать трансформацию слов в разных условиях их реализации в структурно-семантическом аспекте. Формирование поэтической коммуникации тесно связано с подвижностью, «эластичностью» языка и определено семантическими изменениями слов. Функционирование единиц лексико-семантического яруса осуществляется элементами смысла, семами. Учитывая динамический характер процесса преобразования семантической структуры слова, определены гносеологические, эстетические и лингвистические факторы разных видов семантического варьирования, которые обусловливают реализацию потенциальных возможностей семантики языковых единиц, изменение их содержательной структуры, а также представляют диалектическое единство слова и понятия, языка и мышления. Гносеологические факторы семантических трансформаций детерминированы действием эстетической функции и позволяют выделить специфическую работу человеческого сознания, субъективное отражение объективной действительности, эмоциональный фон. К лингвистическим факторам относим динамичность семантической структуры на речевом уровне, контекстуальную соотнесенность языковых единиц, действие закона открытости слова как проявление ассиметричного дуализма словесного знака. Характер и степень семантических трансформаций определяют как семантические преобразования, которые способствуют изменению денотата словесного знака, так и трансформации, при которых денотат остается неизменным.

При исследовании особенностей поэтического языка использовалась возможность спектрального семасиологического анализа структуры слова на речевом уровне. В этом аспекте были выделены основные типы семантических преобразований слов (с частично и полностью видоизмененным предметно-логическим компонентом семантической структуры), а также описаны наиболее характерные для поэтического языка виды семантических трансформаций для создания поэтической образности. Это появление имплицитных приращений смысла, создание контекстуальной синонимии в результате преобразования семантической структуры слова, формирование особой экспрессивной коннотации лексем, которая связана с депоэтизацией основного значения. Лексическая идиостилистика проанализированных произведений обусловлена глубоким поэтическим переосмыслением известных слов и их комбинаций, созданием специфических словосочетаний по контрастивному принципу с соединением разных смысловых, стилевых и стилистических групп лексики, что обнаруживает богатые возможности языка в его современном функционировании.

Ключевые слова: сема, контекстуальный синоним, экспрессивная коннотация, имплицитные приращения смысла, ассоциативная сема, семантическая структура слова, семантическое преобразование, лексическое значение, смысл, идиостиль.



SUMMARY

Babych T.V. Semantic transformation of words in the poentry text.- Manuscript.

Thesis for the degree of Candidat of Scinces in Philology. Specialiti 10.02.01. - Ukrainian language. Dnepropetrovsk National University by Olesya Gonchara,Dnepropetrovsk, 2010.

The dissertation deals with the study of objective regularity patterns of literary texts, issues of linguistic world view realization and semantic transformation of words in L.V.Kostenco,V.A. Simonenko, D.V.Puvlichko poetry.

Given the dynamic transformation process of the semantic word structure, the have been determined the gnoseological, aesthetic and linguistic identifiers to detect different types of semantic shifts in view with the fact that the semantic variation of words within the poetic discourse is interrelated with the potential semantic capacity realization of the linguistic unit and the modifications of their semantic structure. It is also motivated by word aesthetics, a scientific branch dealing with a beauty concept, that studies the regularities of language functioning in literary works of fiction, writer's lexicography and also determines semantic transformation regularities of words and other linguistic units. The study contributes to accomplishing the methods and approach for writers individual style description and also gives way to further transformations of national language units within the individual authors style into one of the interaction forms between the individual authors language and the literary one.

There heve been singled out the following types of semantic transformations: implicit sense increment, contextual synonymy, expressive connotation formation (dealing with depoetisation), joining the semantically diversified units.

Key words: Semantic structure of the word, semantic transformation, lexical meaning, sense, individual style.

Размещено на Allbest.ru

...