Семантико-синтаксична структура речень з фактивними предикатами

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

УДК 81'37 + 81'367:81'367.5:164.2

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Семантико-синтаксична структура речень з фактивними предикатами

10.02.01 - українська мова

Мудрак Яна Володимирівна

Івано-Франківськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі загального і германського мовознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор, академік НАПН України Кононенко Віталій Іванович, завідувач кафедри загального і германського мовознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Мірченко Микола Васильович, завідувач кафедри української мови, видавничої справи та редагування Волинського національного університету імені Лесі Українки;

кандидат філологічних наук Кульбабська Олена Валентинівна, доцент кафедри сучасної української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Захист відбудеться 19 жовтня 2010 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.02 для захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79, Будинок вчених).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79, Будинок учених.

Автореферат розісланий 17 вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук, доцент Н.Я. Тишківська.

Загальна характеристика дисертації

Ускладнення проблематики лінгвістичних пошуків із синтаксису зумовлене прагненням комплексного аналізу механізмів функціонування синтаксичної системи мови загалом і кожної її одиниці зокрема. Активна систематизація синтаксису, переорієнтація досліджень за парадигмою “від змісту до функції” передбачають звернення до змістового боку синтаксичних одиниць, застосування різних методів та прийомів для виявлення і опису їхнього глибинного смислу.

Ґрунтовний аналіз граматичної і семантичної природи синтаксичних конструкцій здійснювали Н.Д. Арутюнова, Ю.Д. Апресян, В.В. Богданов, В.Г. Гак, О.С. Мельничук, Ю.С. Степанов, О.В. Падучева, О.О. Потебня, У. Чейф, Дж. Серль, Л. Теньєр, Ж. Ліч, Дж. Лайонз. Проблеми семантичної структури українського речення розглядали І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, Н.В. Гуйванюк, А.П. Загнітко, Н.І. Іваницька, В.І. Кононенко, М.В. Мірченко, О.В. Кульбабська, І.І. Слинько, В.М. Русанівський, В.Д. Шинкарук, К.Ф. Шульжук та ін., що дало змогу визначити, зокрема, типологічні характеристики й логіко-лінгвістичні параметри висловлювань на матеріалі національної мови.

Вербоцентрична концепція вивчення речення ґрунтується на тому, що його центральним компонентом визнається предикат, який організовує речення семантично, передбачаючи ліву та праву інтенцію, і синтаксично, визначаючи, у якій формі його смисл має реалізуватись у реченні; визнання предиката головним компонентом речення відкриває перспективу дослідження впливу лексичної семантики на синтаксичні позиції і семантичні функції компонентів, що заміщують ці позиції. В україністиці такий підхід репрезентований у працях, що присвячені опису речень з предикатами різних типів, як-от: мовлення (Н.Г. Ніколаєва), партитивного відношення (Г.В. Ситар), емоційного стану (О.А. Семенюк), відношення (Г.О. Пірус), дебітивності (О.А. Тронь) та ін.

На вибір об'єкта аналізу вплинуло кілька чинників. Дослідження фактивних предикатів як предикатів модусу - суб'єктивного складника речення, що кваліфікує повідомлене з позиції суб'єкта мовлення, відповідає сучасному розвиткові науки про мову, у якій людина стає точкою відліку в аналізі мовних явищ, визначаючи його перспективу та кінцеву мету. Відображення людини в мові передбачає, що мовні одиниці вивчаються в тісній взаємодії з іншими когнітивними процесами - мисленням, знанням, пам'яттю, уявою тощо, тобто мова розглядається як вторинна об'єктивована форма існування свідомості, що відтворює не дійсність, а концептуалізовану картину у свідомості людини. Як спосіб реалізації пізнавальної діяльності людини мова виражає у своїй системі й структурі складний досвід пізнання людиною реальності.

Аналіз фактивних предикатів ґрунтується на методологічних засадах філософії і логічної семантики: визначенні пропозитивних настанов (Б. Рассел, Я. Хінтікка, М. Річард, К. Айджмер, І. Ніінілуото, Р. Тагард, Г. Бен-Ямі, В.Г. Гак, Н.Д. Арутюнова, С.О. Крилов, О.В. Падучева, Анна А. Залізняк), трактуванні семантичної пресупозиції (Г. Фреге, Б. Рассел, П. Стросон, Д. Вілсон, І. Кінан, Ж. Ліч, Дж. Лайонз, О.В. Падучева), установленні істинності в лінгвістиці (Л. Вітгенштейн, А. Тарський, Д. Девідсон, П. Серен) тощо.

Актуальність дослідження вмотивована тим, що в сучасній україністиці статус речень з фактивними предикатами не досліджений, не визначеними є коло фактивних предикатів, критерії їх виділення, не описані типи речень з фактивними предикатами, їх позиційні моделі. Окремі відомості про зазначені мовні одиниці знаходимо в працях зарубіжних учених (П. і К. Кіпарських, З. Вендлера, Ф. Кіфера, Д. Вілсона, І. Делакру, Н.Д. Арутюнової, О.В. Падучевої, Ю.Д. Апресяна, Анни А. Залізняк, І.Б. Шатуновського, Т.В. Булигіної, О.Д. Шмельова), тому постає проблема системного опису речень з фактивними предикатами з позицій семантичного синтаксису на матеріалі сучасної української літературної мови.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках реалізації наукової програми “Закономірності розвитку мови і практика мовної діяльності” і погоджена з профілем наукових планів кафедр української мови та загального і германського мовознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Тему дисертації затверджено на засіданні бюро Наукової Ради НАН України (протокол № 2 від 26 квітня 2007 р.).

Мета роботи полягає в системному описі семантико-синтаксичної організації речень з фактивними предикатами.

Досягнення мети передбачає розв'язання низки завдань:

1) з'ясувати суть поняття фактивний предикат у різноманітних лінгвістичних працях і запропонувати свою інтерпретацію фактивних предикатів;

2) визначити критерії виділення фактивних предикатів та описати їх релевантні ознаки;

3) установити дистинктивні риси фактивної пресупозиції;

4) з'ясувати семантичну сутність і здійснити класифікацію фактивних предикатів, ураховуючи семантико-синтаксичні диференційні ознаки;

5) окреслити реченнєвотвірний потенціал фактивних предикатів, уточнити статус і місце речень з фактивними предикатами в системі синтаксичних одиниць сучасної української мови;

6) обґрунтувати співвідношення семантичної та формально-граматичної структури речення з фактивним предикатом, виявити чинники, що впливають на асиметрію синтаксичної та семантичної структур;

7) виявити й описати структурні та синтаксичні моделі речень з фактивними предикатами.

Об'єктом дослідження є поліпропозитивні речення з фактивними предикатами в сучасній українській літературній мові. При аналізі синтаксичних побудов речень з фактивними предикатами за одиницю плану вираження взято поліпропозитивне речення, за одиницю плану змісту - пропозицію.

Предметом дослідження є семантична та синтаксична структура речень з фактивними предикатами.

Мета дисертаційного дослідження та специфіка її предмета зумовили комплексне використання різноманітних методів: 1) описового, завдяки якому узагальнено спостереження над зібраним фактичним матеріалом; 2) при визначенні власне семантичної, семантико-синтаксичної та формально-граматичної структур речення застосовувався метод моделювання; 3) трансформаційний метод (семантична трансформація) використовувався для розмежування семантичних і формально-граматичних функцій синтаксичних одиниць; 4) метод порівняння застосовувався для встановлення диференційних ознак предиката та вияву його синкретичних значень.

Матеріалом дослідження слугувала укладена картотека, що налічує приблизно 5000 речень з фактивними предикатами. Основними джерелами для добору матеріалу стали художні твори українських письменників XX - початку ХХІ ст. Частково використані публіцистичні тексти та змодельовані автором одиниці. Матеріали різностильової належності були обрані з метою повнішого охоплення сфер функціонування фактивних предикатів у сучасній українській мові.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в україністиці вона є першою спробою системного й комплексного аналізу семантико-синтаксичної структури речень з фактивними предикатами. Уперше на матеріалі української мови досліджений семантичний і прагматичний потенціал фактивних предикатів, визначено місце речень з фактивними предикатами в системі синтаксичних одиниць. Новою є спроба логіко-семантичної класифікації фактивних предикатів.

Теоретичне значення роботи. Висновки й узагальнення виконаного дослідження сприяють глибшому пізнанню референційно-денотативної концепції речення, понять семантичної пресупозиції та пропозитивної настанови, суттєво доповнюють теорію лінгвістики новими інтерпретаціями функціонально важливого мовного матеріалу, формують наукові засади вивчення структурно-семантичної організації речення. Опрацьовані в дисертації принципи аналізу семантико-синтаксичної структури речень з фактивними предикатами можуть застосовуватися при розв'язанні низки питань функціональної та категоріальної граматики української й типологічно подібних до неї мов.

Практичне значення. Результати дослідження можуть бути використані у лекційних і спеціальних курсах, при проведенні семінарів та факультативних занять, у науково-пошуковій роботі з проблем синтаксису, семантики й прагматики, при написанні відповідних підручників і посібників, укладанні словників.

Апробація результатів дослідження. Основні результати роботи оприлюднено на Міжнародній науковій конференції “Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (м. Луганськ, 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Cучасна україністика: наукові парадигми мови, літератури та документознавства” (м. Київ, 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Концептологія в системі гуманітарних наук” (м. Полтава, 2009 р.), Х Міжнародній конференції “Семантика мови і тексту” (м. Івано-Франківськ, 2009 р.), IV Міжнародній науково-практичній конференції “Міжкультурна комунікація: Мова - Культура - Особистість” (м. Острог, 2010 р.), наукових семінарах і засіданнях кафедри загального і германського мовознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника протягом 2006-2009 рр.

Повний текст дисертації обговорено на спільному засіданні кафедр української мови та загального і германського мовознавства (протокол № 2 від 20 жовтня 2009 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано десять статей, з яких вісім у фахових виданнях, затверджених ВАК України, дві - у матеріалах наукових конференцій.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи становить 207 сторінок, з яких основний текст - 175 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, проаналізовано стан вивчення наукової проблеми, визначено предмет і об'єкт, сформульовано мету й завдання, окреслено методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, указано джерела фактичного матеріалу, простежено зв'язок теми дисертації з науковою проблематикою установи, у якій виконано роботу, з'ясовано форми апробації результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади вивчення речень з фактивними предикатами” з'ясовано логіко-референційний зміст поняття “фактивний предикат”, запропоновано критерії виділення, окреслено коло цих предикатів і здійснено їх класифікацію.

Виділення фактивних і нефактивних предикатів дає змогу розрізняти пропозиції, що стверджуються мовцем як істинні (при нефактивних предикатах), і пропозиції, істинність яких повинна сприйматись як така, що не підлягає сумніву (при фактивних предикатах). Наприклад, у реченнях з нефактивними предикатами в головній частині: Мені здається, що я теж бував в Афанасія Івановича (М. Хвильовий); Він думав, що вона [Улянка] підлабузнюється до неї [вчительки] (О. Донченко) залежні пропозиції стверджуються суб'єктом як істинні, а в аналогічних за структурою реченнях з фактивними предикатами: Він знав і почувався до того, що кривдить своє власне гніздо, але знав також, які надії на його поміч мала мати, котра для нього не раз собі від рота відіймала… (Н. Кобринська) їх істинність сприймається апріорі.

Фактивними предикатами визначаємо мовні одиниці, що реалізуються в моделях S фактивний предикат Р, де Р - фрагмент об'єктивної дійсності. Фактивні предикати характеризують залежну пропозицію як істинну. Семантично фактивні предикати поділяємо на когнітивні (знати, згадати, забути), у межах яких вирізняємо фактивні предикати знання: знати, відати, відомо, дізнатись, довідатись, взнати; фактивні предикати розуміння: розуміти, зрозуміти, усвідомити, усвідомлювати, зрозуміло; фактивні предикати пам'яті: пам'ятати, пригадати, згадати, забути й емотивні (радіти, шкодувати, дивуватись), семантика яких пов'язана з емоційною реакцією суб'єкта на факт об'єктивної дійсності.

Аналіз мовного матеріалу засвідчує, що не всі емотивні предикати є фактивними, тобто не всі передбачають пресупозицію істинності залежної пропозиції і пов'язані зі знанням. Наприклад, у реченні Обшарпану [дівчину], із скрученими руками, водили її по селах, впізнайте: хто така? Була в них підозра, що родом тутешня (О. Гончар) суб'єкт емоційного стану S має певні припущення щодо Р (дівчина родом тутешня), вірогідність яких неможливо підтвердити чи спростувати, а тому істинність підрядної частини нічим не вмотивована. Можна припустити, що в основі одних емоцій лежить знання фактів об'єктивної дійсності, інші ґрунтуються на припущеннях і уявленнях суб'єкта щодо можливого стану справ. Такий підхід дає можливість виділити епістемічні й фактивні емоції, які різняться тим, що в основі останніх лежить знання, а не припущення суб'єкта щодо Р. Розмежування фактивних і нефактивних (епістемічних) емоцій дає змогу окреслити коло фактивних емотивів: фактивні емотивні предикати реалізуються в семантичній моделі S предикат емоційного стану Р, що передбачає S знає, що Р. Наприклад, Шкода, що не прийшли, коли благала Вас (С. Васильченко). > Я знаю, що Ви не прийшли, і тому шкодую про це.

У роботі запропоновано такі критерії виділення фактивних предикатів:

1) реалізація в поліпропозитивному реченні: оскільки фактивні предикати вказують на ставлення мовця до факту об'єктивної дійсності, у реченні він знаходить вираження у вигляді залежної пропозиції. Фактивний предикат, відповідно, займає позицію матричного (головного) предиката;

2) наявність у семантиці предиката семантичного компонента знання, причому йдеться про вихідне, фонове знання, істинність якого не піддається сумніву;

3) наявність пресупозиції істинності залежної пропозиції, звідси пропозитивною настановою таких предикатів є надання статусу істинності інформації, що міститься в залежній частині.

Властивість фіксації фактивними предикатами ставлення суб'єкта до факту об'єктивної реальності, репрезентованого в реченні залежною пропозицією, визначає доцільність розглянути поняття факт у лінгвістиці. У системі ретроспективного пізнання факт набуває певних ознак, а саме: кожний факт неповторний, унікальний, пов'язаний із конкретним місцем, відбувається в певний проміжок часу. Оскільки виникнення та існування факту не залежить від людини (факт відокремлений від суб'єкта пізнання часовими й просторовими рамками), він об'єктивний. Явище чи подія стає фактом, якщо його знання необхідне для вирішення певних практичних завдань людини. Саме явище не стає фактом, а виступає таким, якщо його виокремлено з дійсності й задіяно у сфері пізнання людини. Так, наприклад, фрагмент дійсності Повороту назад немає через призму когнітивної діяльності людини (розуміння) стає фактом: І він зрозумів першої ж хвилини, що повороту назад немає (Ю. Яновський), оскільки знання (розуміння) цього факту важливе для подальшої діяльності мовця.

Концепт факт співвідноситься не зі станом справ чи подій у світі, а із судженнями про дійсність, що реалізуються у вигляді пропозицій, які відображають ситуації, що отримують істинне значення. Це призводить до того, що факт є референтом не будь-якої пропозиції, а тільки верифікованої. Онтологія події - дійсність (зовнішній світ), онтологія факту - істинні судження про дійсність (внутрішній світ), тому фактом уважаємо верифіковану й визнану істинною пропозицію, що є семантичним варіантом ситуації, співвіднесеної з реальною подією.

Виділено такі якості факту, як його недоступність зоровому сприйняттю, невизначеність тривалості в часі, об'ємність у просторі, непідвладність суб'єктивній оцінці або суб'єктивній думці. Ці ознаки локалізують факт не стільки в реальному, скільки в логічному вимірі.

Оскільки факт - це подія, що відбулася в минулому або відбувається в певний момент й існує у свідомості людини (набуваючи ознак факту), то й у залежних від фактивного матричного предиката пропозиціях, що містять факт, не має вживатися майбутній час. Приміром, у реченні Я знаю: в призначений долею вечір напророчать дорогу мені три зозулі в саду (О. Олесь) спостерігаємо темпоральну невідповідність між часовими параметрами головного й залежного предикатів (фактивний предикат знати вжитий у теперішньому часі, а залежний предикат - у майбутньому). Подія, що стосується майбутнього, хоча й існує у свідомості людини, але не в статусі факту, а як припущення, бажання, прагнення тощо.

Доцільним є обмеження часових рамок фактивного матричного предиката й предиката залежної пропозиції за параметрами одночасності й передування. Параметр одночасності передбачає, що дії, виражені фактивним предикатом і залежним предикатом, відбуваються одночасно. Це зумовлено тим, що факт включається в особистий простір суб'єкта, тобто факт існує водночас із суб'єктом: Олександр Іванович розумів, що дружина навмисно перекручує слова материнської приповідки, знав, що й Васю вона карає часто без усякої потреби (Б. Антоненко-Давидович). У наведеному реченні інтелектуальні стани суб'єкта (розуміти, знати) і факти об'єктивної дійсності збігаються в часі. Параметр передування передбачає, що дія, виражена залежним предикатом, передує дії фактивного предиката: І Ґудзик з досадою згадав, що він на сьогодні обіцяв пану Яну послать до двору гарну дівчину (В. Винниченко). Хоч і матричний, і залежний предикати вжиті в минулому часі, це не свідчить про одночасність їхньої дії: очевидно, що спочатку суб'єкт щось пообіцяв, а потім уже згадав про це. Факт може належати до попереднього досвіду, а знання про нього - до теперішнього: Даруся дуже добре тепер пам'ятає, що тато згодом пояснював їй, що не кожна людина є такою, як про неї кажуть позаочі (М. Матіос).

Другий розділ “Логіко-семантичні характеристики речень з фактивними предикатами” містить аналіз суб'єктивного й об'єктивного змісту речень з фактивними предикатами, опис фактивної пресупозиції та модальних значень, репрезентованих фактивними предикатами в семантичній структурі речення.

Семантико-синтаксичний підхід до вивчення мовних одиниць передбачає, що в реченні втілюються значення двох типів: об'єктивні, що відображають реальний стан справ, і суб'єктивні, що вказують на ставлення суб'єкта думки до відображуваної в реченні дійсності. Людина сприймає й усвідомлює світ за допомогою органів відчуттів і на цій основі створює систему уявлень про навколишню дійсність, які, трансформуючись у ментальні конструкції, реалізуються у висловлюваннях.

У сучасній лінгвістичній практиці для позначення об'єктивного змісту речення використовують термін диктум, що координує з терміном пропозиція, прийнятим у логіко-лінгвістичних дослідженнях. Для опису суб'єктивної складової речення послуговуються терміном модус (Н.Д. Арутюнова, Г.О. Золотова, В.Д. Шинкарук), співвідносним з поняттям пропозитивна настанова (відношення) (Н.Д. Арутюнова, О.В. Падучева, Анна А. Залізняк, Ю.Д. Апресян).

Пропозитивна настанова передає, на нашу думку, суб'єктивне відношення до змісту пропозиції, виражає настанову суб'єкта щодо факту об'єктивної дійсності і є складником модусу, об'єм якого ширший і включає різні параметри. Наприклад, у реченні Багато хто вважає, що ти одружився зі мною заради грошей, і ніхто не знає, що ти взяв мене з ”ідеальної любові” (І. Вільде) предикат вважати належить до ментального модусу й виражає пропозитивну настанову суб'єкта (суб'єктів) щодо істинності інформації, закладеної в підрядній частині (у нашому випадку припущення).

Фактивні предикати як предикати пропозитивного відношення наділені релевантними ознаками цієї групи:

1) фактивні предикати реалізуються в типовій для пропозитивних предикатів моделі - S пропозитивний предикат Р, де Р - факт об'єктивної дійсності: Я знаю тільки, що загальні проблеми втратили свій смак (В. Підмогильний);

2) семантика фактивних предикатів пов'язана з психічною сферою діяльності людини: вони репрезентують психічні стани суб'єкта, викликані сприйнятими ним фактами об'єктивної дійсності. Так, емотивні фактивні предикати (радіти, дивуватись, шкодувати, хвилюватись) позначають емоційний стан суб'єкта, викликаний попередньо сприйнятим і усвідомленим фактом об'єктивної дійсності: Як я жалію, що я не молодий, що не мені вже носити меч воїна і молот чи сокиру робітника-будівельника (О. Довженко), когнітивні фактивні предикати (знати, пам'ятати, розуміти, забути) - ментальний стан суб'єкта (знання) щодо фрагмента дійсності: Вона знала, що батько не від того, щоб породнитися з Конашевичем (З. Тулуб);

3) фактивні предикати як предикати пропозитивної настанови мають дуальну природу: вони вказують на відношення між суб'єктом і пропозицією та являють собою репрезентацію певного стану речей у свідомості суб'єкта. Так, у реченні Яничар пошкодував, що привернув увагу чорбаджія… (Р. Іваничук) фактивний предикат шкодувати відображає ставлення суб'єкта до пропозиції, одночасно сигналізуючи про те, що у свідомості суб'єкта ця подія репрезентована як неприємна, що викликала емоційний стан - жаль. У реченні Він прекрасно розумів, що приймальна комісія потрібна й що за один день не можна переіспитувати всіх п'ятко командированих до ВИШу (В. Підмогильний) фрагмент об'єктивної дійсності у свідомості суб'єкта представлений як усвідомлення факту, пропозитивний предикат розуміти відтворює інтелектуальний стан суб'єкта щодо залежної пропозиції;

4) крім вираження відношення суб'єкта до пропозиції, фактивні предикати надають пропозиції статусу істинності. Отже, до специфічних рис фактивних предикатів належить пресупозиція істинності залежної пропозиції, що входить у семантику предикатів цієї групи.

Фактивну пресупозицію визначають за такою формулою: Р передбачається реченням S, у випадку якщо Р виходить як із речення S, так і з його заперечення. Реалізацію фактивної пресупозиції як у стверджувальних, так і в заперечних реченнях можна пояснити тим, що репрезентована фактивним предикатом пропозиція є фрагментом об'єктивної дійсності, а тому ментальні дії суб'єкта на неї не впливають. Наприклад, у реченні Йому було відомо, що дехто з письменників прибирає собі інше ім'я, так званий псевдонім чи псевдомін. (В. Підмогильний) використання письменниками псевдонімів - факт об'єктивної дійсності, на реалізацію якого не впливає знання чи незнання суб'єкта. Фактивну пресупозицію відокремлюємо від лексичної, хоч їхньою спільною рисою є те, що в семантичній структурі речення вони опосередковано виявляються за допомогою певних мовних одиниць. Однак при фактивній пресупозиції вживання фактивних предикатів передбачає істинність інформації, що слідує за ними: Всій Тернівщині відомо, що за Надькою мре Олекса-баламут, найзабіякуватіший з усіх інших парубків… (О. Гончар). > Те, що за Надькою мре Олекса-баламут, найзабіякуватіший з усіх інших парубків, - істинна інформація. Лексична пресупозиція полягає в тому, що вживання певних мовних одиниць передбачає втілення іншого, невисловленого смислу.

У реченнях з фактивними предикатами те, що Р відповідає дійсності, сприймається як факт, що не піддається сумніву, однак існують принаймні дві об'єктивні причини, що можуть призвести до того, що Р виявиться хибною: мовець помиляється або мовець обманює в силу певних обставин.

Аналіз фактичного матеріалу засвідчує, що в межах контексту нерідко доволі важко встановити й констатувати суб'єктивну та об'єктивну умови фактивної пресупозиції, тобто гарантувати наявність відповідного референта й щирість мовця. Якщо речення показово аномальні, як-от: *Я знаю, що після зими приходить літо, *Я знаю, що земля квадратова, тобто стосуються незаперечних, загальновизнаних аксіом, визнаємо їх хибними, позбавленими фактивної пресупозиції і семантично аномальними (хоча не відкидаємо можливість уживання таких речень). В інших випадках, як-от: Знав, що за таку помилку, якщо хтось донесе начальству, його чекає страшна кара (І. Багряний); Він надто добре знав, що радою на всяку скруту є праця, те найвище, до чого людина здібна (В. Підмогильний), те, що Р відповідає дійсності й суб'єкт вірить у це, сприймаємо як належне, те, що не піддається сумніву.

Доцільно, однак, установити різницю між хибним реченням з істинною пресупозицією (наприклад: *Я не знаю, що перший місяць зими - грудень; речення такого типу - хибне, оскільки неможливо не знати загальновідомих і очевидних речей) і реченням з хибною пресупозицією (наприклад: *Я знаю, що перший місяць зими - квітень; пресупозиція перший місяць зими - квітень - хибна, оскільки не відповідає дійсності, а тому позбавлена референта). Різниця між ними підтверджується тим, що трансформація речення за допомогою заперечення веде до відновлення істинності в першому випадку: *Я не знаю, що перший місяць зими - грудень. > Я знаю, що перший місяць зими - грудень і не наближує речення до істинності в другому: *Я знаю, що перший місяць зими - квітень. > *Я не знаю, що перший місяць зими - квітень.

Фактивні предикати, вводячи в поліпропозитивне речення пропозицію, що містить інформацію про факт, сигналізують про його істинність, виступаючи, таким чином, модальними операторами, які виражають настанову суб'єкта при такому предикаті щодо змісту пропозиції, а саме - упевненість в істинності судження, закладеного в пропозиції, що дає змогу відносити їх до засобів вираження епістемічної модальності, яка виражає ступінь повноти й характер знань мовця про повідомлюване.

У сучасних лінгвістичних дослідженнях превалює тенденція до розгляду мовних явищ в аспекті їхнього функціонування, ролі в спілкуванні. Здійснюючи мовленнєвий акт, адресат впливає на співрозмовника й прагне реалізувати комунікативну мету. Виходячи з того, що будь-яке речення, яке є номінацією якоїсь події, не тільки певним чином співвідноситься з дійсністю, але й переслідує певну мету, тобто що в ньому виявляється комунікативний намір мовця, відбувається співвіднесення учасників події і учасників комунікації, стверджуємо, що при творенні речення починають діяти автономні, але взаємопов'язані й взаємозумовлені механізми. Якщо комунікативною метою речень з фактивними предикатами є констатація факту й переконання реципієнта в його достовірності, то фактивні предикати можна потрактовувати як експлікатори істинності повідомлюваного.

У третьому розділі “Реченнєвотвірний потенціал фактивних предикатів” визначено мінімальну структуру речень з фактивними предикатами, установлено її потенційні й обов'язкові компоненти, уточнено статус речень з фактивними предикатами в системі синтаксичних одиниць української мови, досліджено семантику суб'єкта та об'єкта речень з фактивними предикатами. фактивний предикат лінгвістичний синтаксичний

З розмежуванням валентних і невалентних позицій предиката пов'язана побудова мінімальної структури речення. Конститутивними елементами, зумовленими валентністю предиката, є суб'єкт і об'єкт фактивного предиката, а тому мінімальна структура речень з фактивними предикатами є трикомпонентною й складається з безпосередньо фактивного предиката, його суб'єкта та об'єкта, референтом якого є факт об'єктивної дійсності. У науковій літературі відзначена можливість репрезентації факту об'єктивної дійсності повною або неповною номіналізацією. Повна номіналізація характеризується тим, що предикат трансформується в іменник: веселитись > веселощі, гуляти > прогулянка, приїхати > приїзд тощо. Аналіз фактичного матеріалу засвідчує, що факт об'єктивної дійсності - залежна пропозиція фактивного предиката - може бути репрезентована словами непредметної семантики, як-от: випадок, точка зору тощо. На відміну від віддієслівних і відприкметникових іменників вони не створюють предикатно-актантної структури, однак кваліфікують стан справ як такий. Наприклад, речення Юрій пригадав усі події вчорашнього дня (В. Собко) є семантичним еквівалентом речення Юрій пригадав усе, що трапилось вчора; Гомоніли про риболовлю, згадували сьогоднішню пригоду (Ю. Мушкетик). > Гомоніли про риболовлю, згадували те, що трапилось сьогодні. Неповна номіналізація здійснюється без перетворення предиката в ім'я за допомогою простого приєднання номіналізуючого сполучення те, що.

Відповідно до того, який тип номіналізації репрезентований у залежній частині, речення з фактивними предикатами можуть бути: неелементарними простими: Дарія Олександрівна забула дотеперішній розпач (В. Бартка) або складними реченнями, у межах яких розрізняємо складні елементарні: Ступач розуміє, що Данило розкусив його (М. Стельмах) і складні неелементарні: Всі, крім Дарини, знали, що він привіз до шахти нове колгоспне поповнення, розмістив людей у гуртожитку, хлопці дістали окрему кімнату, дівчата оселилися до землячок - Люби й Варвари, було домовлено, що веселокам'янчанами опікуватимуть шахта й колгосп разом, щоб було певніше (Ю. Яновський).

Дотримуємося положення, що закладена в глибинній структурі інформація реалізується на поверхневому синтаксичному рівні у вигляді пропозиції, оформленої предикатом (ви приїхали), або пропозиції, оформленої непредикатною конструкцією (ваш приїзд). Це дає змогу трактувати речення Я знаю, що ви приїхали і Я знаю про ваш приїзд спорідненими в семантико-синтаксичному сенсі, кореферентними одиницями, що по-різному моделюють один і той самий факт об'єктивної дійсності.

Предикат залежної пропозиції відображає певний факт дійсності, констатуючи ознаки, якості, стани осіб чи предметів, або називає відношення між ними, наприклад: Я сам собі вибрав цей шлях і йтиму до кінця (Б. Антоненко-Давидович). Предикат головної частини - фактивний предикат фіксує цей факт або дає йому оцінку, наприклад: Я знаю, що я сам собі вибрав цей шлях і йтиму до кінця; Мені шкода, що я сам собі вибрав цей шлях і йтиму до кінця, тобто коментує залежну пропозицію.

У поліпропозитивному реченні залежний предикат відображає онтологічний аспект первинної ситуації, який включає її денотативний зміст, що є незалежним від зовнішньої оцінки, а матричний фактивний предикат - більш високий ступінь онтології, що відтворює оцінку чи фіксацію цієї самої ситуації, таким чином називаючи вже деяку вторинну ситуацію, що фіксує реакцію суб'єкта на первинний факт.

Пропозитивне позначення ситуації при переході одиниці в ранг підрядної змінюється: пропозиція втрачає самостійність і за рахунок матричного елемента (елемента, який уводить її в поліпропозитивне речення) переходить у позицію інтерпретованого факту, який сприймається адресатом залежно від семантики вихідного елемента.

Трактуючи пропозицію як семантичну константу висловлювання, здатну отримувати істинне або хибне значення в контексті, пропозиція, актуалізуючись у реченні з матричним фактивним предикатом, набуває істинного значення. Порівняймо: Знаю, що зображена в романі любов То-Ма-Кі і Сева до Тайах не протокольний опис (М. Бажан) і Думаю, що зображена в романі любов То-Ма-Кі і Сева до Тайах не протокольний опис. Уміщена в рамку ментального путуативного предиката пропозиція То-Ма-Кі і Сев любили Тайах отримує статус припущення, а в реченні з матричним фактивним предикатом - істинного судження.

Оскільки фактивні предикати відображають суб'єктивне ставлення мовця до факту об'єктивної дійсності - констатують його або оцінюють, співвідносячи з попереднім досвідом, закономірно, що суб'єктом фактивних предикатів є мисляча особа, здатна переживати інтелектуальний стан у реченнях з когнітивними фактивними предикатами чи емоційний стан - у реченнях з фактивними емотивами. Аналіз фактичного матеріалу засвідчує, що суб'єкт фактивного предиката може виражатися не тільки експліцитно: Коронний гетьман зрозумів, що становище його гіршає (А. Кащенко), а й імпліцитно: Чомусь дуже яскраво пригадався один випадок з горезвісної діяльності Андрія Сидоровича (В. Дрозд).

Четвертий розділ “Семантика та структура речень з фактивними предикатами” присвячений аналізу семантичного потенціалу речень з фактивними предикатами й опису структурних схем, здійснених з позицій семантичного синтаксису й когнітивного підходу до дослідження мовних явищ.

Семантика фактивних предикатів пов'язана з психічною діяльністю людини: когнітивні фактивні предикати (знати, розуміти, пам'ятати, забути) і емотивні фактивні предикати (радіти, шкодувати, дивуватись) пов'язані з пізнанням суб'єктом об'єктивної дійсності, тому їх вивчення повинно включати аналіз таких концептів, як знання, пам'ять, розуміння, емоція, що передбачає звернення до здобутків когнітивної лінгвістики. Повноцінний аналіз семантичного потенціалу речень з фактивними предикатами вимагає вивчення “ментальної інформації”, тобто інформації, що міститься в мозку людини й складає базу людської свідомості. Когнітивний підхід до вивчення мовних явищ допомагає усунути протиріччя в семантичному аналізі, репрезентувати семантичні відношення між мовними одиницями як певні вузли когнітивної структури. Вивчення мовних форм неможливе без аналізу когнітивних категорій, оскільки категорії мислення практично невіддільні від категорій мови. Фактивні предикати розглянуто на концептуальному та мовному рівнях значення слова як одиниці мовної семантики. Семантика предиката, конкретизуючись у реченнях, включає не тільки його лексичне значення, а й смисли, що передаються у вигляді пропозиції. Дослідження структури речення з позицій когнітивного підходу передбачає переосмислення мисленнєвих і пізнавальних процесів людини й урахування граматичних чинників, що впливають на конструювання значення, оскільки ці процеси отримують мовне опосередкування в ході формування речення.

У реченнях з фактивними предикатами знання реалізується пропозитивне знання, ознаками якого є деперсоніфікація, єдиність і незмінність, можливість осягнення розумом, пресупозиція істинності і транзитивність. Запропоновано аналіз пропозитивного знання через співставлення з концептами думки, віри, припущення. Визначено джерела виникнення пропозитивного знання. На семантико-синтаксичному рівні речення з фактивними предикатами знання реалізуються у трикомпонентних або двокомпонентних конструкціях, описані структурні схеми речень.

У реченнях з фактивними предикатами розуміння реалізується пропозитивне розуміння, ідентичне усвідомленню факту, прийняття його як істинного відображення дійсності. Визначено джерела пропозитивного розуміння, проаналізовано різницю між пропозитивним і непропозитивним розумінням. На основі співставлення семантичних моделей речень, в яких реалізується пропозитивне розуміння, запропоновано їхню модель.

У реченнях з фактивними предикатами пам'яті реалізується пропозитивна пам'ять, що стосується подій, явищ, ситуацій, сприйнятих і зафіксованих людською свідомістю у вигляді фактів. Встановлено, що пропозитивна пам'ять, пам'ять суб'єкта про усвідомлені факти дійсності, найбільше пов'язана з пропозитивним знанням. Визначено семантичні моделі речень з фактивними предикатами пам'яті, описані структурні схеми.

Фактивні емотивні предикати є експлікаторами внутрішнього світу людини. Емоції визначено як особливу форму відображення суб'єктом дійсності, його специфічну реакцію на факти об'єктивного світу. Оскільки переважна більшість предикатів емоційного стану містить аксіологічний компонент “добре” чи “погано”, оцінність визнано специфічною рисою предикатів такого типу. Емоційна реакція визначена як оцінка, підґрунтям якої є почуття суб'єкта, тому вона є суб'єктивною, орієнтованою на суб'єкта, і може не співпадати з суспільною. Проаналізовано співвідношення оцінки в суб'єктивному і лінгвокультурологічному вимірі. Встановлено, що у семантико-синтаксичній структурі речення фактивні емотивні предикати виконують функцію оцінних предикатів, відповідно суб'єкт фактивного емотива виступає як аксіологічний суб'єкт. Особливістю таких речень є те, що об'єктом оцінки є фрагмент об'єктивної дійсності - певний стан справ, зафіксований у свідомості людини у вигляді ідеального образу.

Здійснений аналіз речень з фактивними предикатами дає змогу виділити їх інтегральні й диференційні ознаки когнітивних і емотивних фактивних предикатів:

1. Фактивні емотивні та когнітивні предикати пов'язані з вихідним, фоновим знанням суб'єкта, яке не підлягає сумніву. Для фактивних когнітивних предикатів знання є семантичним компонентом:

знає, що Р. > Р - факт об'єктивної дійсності, який став об'єктом пропозитивного знання;

розуміє/усвідомлює, що Р. > Х сприймає P як істинний факт, причому P - адекватне відображення дійсності;

пам'ятає, що P. > Х володіє знанням щодо факту Р у певному часовому відрізку;

забув, що P. > Х втратив знання щодо факту Р у певному часовому відрізку, що, однак, не впливає на реалізацію Р;

згадав, що Р > у певному часовому відрізку Х відтворив знання щодо факту Р.

Фактивні емотивні предикати пов'язані зі знанням, оскільки в основі виникнення емоції, що є маркером фактивного емотивного предиката, лежить знання (а не припущення) факту, який цю емоцію викликав.

Х радіє, шкодує, дивується, що Р. > Х знає, що Р.

2. Фактивні предикати відображають внутрішній стан суб'єкта, безпосередньо пов'язаний з існуючою в його свідомості ментальною репрезентацією факту об'єктивної дійсності, що дає змогу трактувати ці мовні одиниці як предикати стану. Референтом предикатів стану є внутрішній світ суб'єкта, іншими словами, різноманітні прояви психічних процесів, а тому фактивні когнітивні предикати відображають інтелектуальний стан суб'єкта, фактивні емотивні предикати - емоційний стан.

Диференційні ознаки фактивних предикатів зумовлені насамперед тим, що ці предикати належать до різних планів модусу. Фактивні когнітивні предикати (знати, пам'ятати, забути) репрезентують ментальний модус, а фактивні емотивні предикати (радіти, шкодувати, дивуватись) - емотивний. Маючи різну семантику, вони по-різному реалізують ставлення суб'єкта до факту. Розглянемо речення: Знає Жук, що останній раз сидить він під ясенем; назад не сподівається повернутись хоч би в гості: старий він дуже (С. Васильченко). Фактивний когнітивний предикат знати не відображає ставлення суб'єкта до пропозиції, яку він вводить у речення, а тільки фіксує факт об'єктивної дійсності. Ставлення ж мовця за відсутності контексту можна трактувати подвійно: Знає Жук, що останній раз сидить він під ясенем; назад не сподівається повернутись хоч би в гості: старий він дуже. > Жук засмучений цим або Жук радіє цьому факту. Когнітивні фактивні предикати передають нейтральне ставлення мовця і констатують факт, емотивні фактивні предикати відображають емоційно забарвлене ставлення мовця, виражають оцінку факту.

У висновках викладено теоретичні узагальнення та основні результати дослідження семантико-синтаксичної структури речень з фактивними предикатами:

1. Фактивні предикати розуміємо як мовні одиниці, які, реалізуючись у поліпропозитивних конструкціях, залежною пропозицією яких є фрагмент об'єктивної дійсності, передбачають її істинність. Серед фактивних предикатів виділено когнітивні, у межах яких визначено фактивні предикати знання, фактивні предикати розуміння, фактивні предикати пам'яті; і емотивні, семантика яких пов'язана з емоційною реакцією суб'єкта на факт об'єктивної дійсності. Установлено різницю між фактивними й нефактивними емотивними предикатами. На основі аналізу різноманітних лінгвістичних концепцій і підходів до визначення фактивних предикатів, зібраного фактичного матеріалу й власних міркувань запропоновано критерії зарахування мовних одиниць до предикатів цієї групи: функціонування в поліпропозитивному реченні, наявність у семантиці компонента знання, пресупозиція істинності залежної пропозиції.

2. Оскільки фактивні предикати реалізуються в поліпропозитивних реченнях, залежною пропозицією яких є факт об'єктивної дійсності, визначено релевантні ознаки факту: об'єктивність; істинність; недоступність зоровому сприйняттю; відсутність тривалості в часі й об'ємність у просторі; непідвладність суб'єктивній оцінці або суб'єктивній думці, отже, кожний факт неповторний, унікальний, пов'язаний із конкретним місцем, займає певний проміжок часу. Відзначено особливості синтаксичного оформлення факту як залежної пропозиції фактивного предиката; обґрунтовано доцільність обмеження часових рамок головного й залежного предикатів.

3. Установлено, що фактивні предикати належать до предикатів пропозитивної настанови й наділені релевантними ознаками одиниць цієї групи: їх семантика пов'язана з психічною сферою діяльності людини; емотивні фактивні предикати позначають емоційний стан суб'єкта, викликаний попередньо сприйнятим і усвідомленим фактом об'єктивної дійсності, когнітивні фактивні предикати - інтелектуальний стан щодо фрагмента дійсності; дуальна природа фактивних предикатів зумовлена тим, що, з одного боку, вони вказують на відношення між суб'єктом і пропозицією, з іншого, - репрезентують певний стан справ у свідомості суб'єкта. Диференційною рисою фактивних предикатів є пресупозиція істинності залежної пропозиції.

4. Розуміючи під фактивною пресупозицією умову наявності в реченнях істинного значення, відмежовуємо її від прагматичної і лексичної, визначаємо її ознакою контекстну сталість. Для реалізації фактивної пресупозиції необхідним є задоволення двох передумов: умови правильності інформації, що її надає мовець, тобто існування відповідного референта в об'єктивному світі, і умови щирості мовця. На основі аналізу семантичного поняття істинності в лінгвістиці для формалізованих і природних мов, що базуються на реалістичній онтології і епістемології, які постулюють існування об'єкта в екстралінгвістичній реальності й можливості його адекватного пізнання, визначено, що істинність речення забезпечується його семантичною немаркованістю, відповідністю граматичним законам мови й адекватним уживанням. Продемонстровано різницю між хибними реченнями з істинною пресупозицією і реченнями з хибною пресупозицією.

5. Речення з фактивними предикатами мають подвійне семантичне наповнення: крім денотативно-фактуального змісту - номінації фактів у структурі речення, вони виражають ставлення суб'єкта до цих фактів, що дає підстави вважати їх операторами епістемічної модальності, які передають настанову суб'єкта при такому предикаті щодо змісту пропозиції, а саме - упевненість у її істинності. Оскільки семантичним компонентом фактивних предикатів є знання, вони фіксують вищий ступінь упевненості в достовірності інформації, репрезентованої в залежній пропозиції. Епістемічна модальність виражається експліцитно й пов'язана з комунікативною інтенцією мовця.

6. Фактивні предикати визначені як двовалентні; особливість їх валентної реалізації полягає в тому, що лівобічну позицію займає суб'єкт, у правобічній позиції знаходиться підрядна частина або її еквівалент, що конкретизує значення предиката й займає позицію об'єкта. Звідси мінімальна реченнєва структура породжених ними речень є трикомпонентною, що складається з фактивного предиката, його суб'єкта та об'єкта. Можливість імпліцитного вираження суб'єкта речень з фактивними предикатами дає змогу віднести суб'єкт до потенційних елементів мінімальної реченнєвої структури, у той час як об'єкт і предикат визначено як обов'язкові, необхідні для розкриття семантичного потенціалу предиката й адекватного функціонування речення.

7. Об'єкт фактивних предикатів виражається підрядною частиною або її семантичним еквівалентом - іменем непредметної семантики: віддієслівним, відад'єктивним іменником або пропозитивними іменниками типу випадок, ситуація, мотив, імпульс, що не репрезентують предикатно-актантну структуру, однак кваліфікують стан справ як такий. Фактивні предикати функціонують у поліпропозитивних конструкціях - простих неелементарних або складних реченнях, що, у свою чергу, породжує асиметричність семантичної та синтаксичної структури таких речень і дає змогу трактувати їх як семантично споріднені. Кореферентні відношення між простими неелементарними реченнями типу Я знаю про ваш приїзд; Я радію вашому поверненню і складними реченнями типу Я знаю, що ви приїхали; Я радію, що ви повернулись пов'язані зі зміною синтаксичної природи мовних одиниць; вони базуються на спільності референційного змісту співвідносних речень, на синтаксичній близькості пропозиційної будови й розрізняються семантичними конотаціями, що дає підставу потрактовувати їх як паралельні засоби, що по-різному моделюють факт об'єктивної дійсності.

8. Установлено, що поліпропозитивні речення з фактивними предикатами представлені простими неелементарними реченнями й складними реченнями, у межах яких розрізняємо елементарні та неелементарні. Поліпропозитивне речення з фактивним предикатом визначено як складну когнітивну єдність, що відображає взаємозв'язок між двома пропозиціями; при цьому залежна пропозиція втрачає статус самостійної і розглядається крізь призму пропозиції головної частини. Семантико-прагматичні параметри матричного предиката надають залежній пропозиції статусу істинності.

9. Референтом суб'єкта речень з фактивними предикатами є мисляча особа, здатна переживати певний інтелектуальний чи емоційний стан, що, у свою чергу, обмежує можливості вираження суб'єкта. У реченнях з фактивними предикатами суб'єкт може бути репрезентований експліцитно (на морфологічному рівні іменником і займенником) та імпліцитно.

10. Здійснений семантико-синтаксичний аналіз речень з емотивними й когнітивними фактивними предикатами виявив їх інтегральні й диференційні риси. Спільними рисами є пресупозиція істинності залежної пропозиції, приналежність до одного семантичного типу; фактивні когнітивні предикати позначають інтелектуальний стан суб'єкта щодо певного факту об'єктивної дійсності, емотивні фактивні предикати - емоційного. Диференційні ознаки фактивних предикатів зумовлені тим, що ці предикати належать до різних планів модусу: фактивні когнітивні предикати - до ментального, а фактивні емотивні предикати - до емотивного. Маючи різну семантику, вони по-різному реалізують ставлення суб'єкта до факту: когнітивні фактивні предикати передають нейтральне ставлення мовця і констатують факт, емотивні фактивні предикати відображають емоційно забарвлене ставлення мовця і виражають оцінку факту. До диференційних ознак речень з фактивними емотивними предикатами віднесені каузація і оцінність.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Мудрак Я.В. Фактивні предикати в семантико-синтаксичній структурі речення / Я.В. Мудрак // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. - Чернівці : Рута, 2008. - Вип. 382-384. - С. 117-121.

2. Мудрак Я.В. Фактивний предикат як носій інтенціонального стану мовця / Я.В. Мудрак // Мова в контексті культури і міжкультурної комунікації : матеріали наук.-практ. конф. - Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2008. - С. 61-64.

3. Мудрак Я.В. Семантика поліпредикативного речення з матричним фактивним предикатом / Я.В. Мудрак // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах : зб. наук. праць. - К. : ДП “Інформ.-аналіт. агентство”, 2009. - С. 79-86.

4. Мудрак Я.В. Специфіка фактивних предикатів як предикатів пропозитивної настанови / Я.В. Мудрак // Концептологія в системі гуманітарних наук : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. - Полтава : ПДПУ, ФОП Гаража М.Ф., 2009. - С. 63-67.

5. Мудрак Я.В. Фактивна пресупозиція в семантичній структурі висловлювання / Я.В. Мудрак // Лінгвістика : зб. наук. праць. - Луганськ : Вид-во ЛНУ ім. Тараса Шевченка, 2009. - С. 67-75.

6. Мудрак Я.В. Семантика речень з пропозитивними предикатами / Я.В. Мудрак // Нова філологія: зб. наук. праць. - Запоріжжя : ЗНУ, 2010. - № 37. - С. 48-52.

7. Мудрак Я.В. Суб'єктно-об'єктна структура речень з фактивними предикатами / Я.В. Мудрак // Вісник Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Філологія (Мовознавство) : зб. наук. праць. - Івано-Франківськ : ПНУ імені Василя Стефаника, 2009. - Вип. ХХІ-ХХІІ. - С. 199-202.

8. Мудрак Я.В. Семантико-синтаксичні моделі речень з фактивними предикатами пам'яті / Я.В. Мудрак // Наукові записки. Серія “Філологічна” : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Острог : Вид-во Національного університету “Острозька академія”, 2010. - Вип. 13. - С. 498-505.

9. Мудрак Я.В. Семантика речень із фактивними предикатами знання / Я.В. Мудрак // Studia Linguistika : зб. наук. праць. - К. : Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2010. - Вип. 4. - С. 159-165.

10. Мудрак Я.В. Емотивні фактивні предикати в семантичній структурі висловлювання / Я.В. Мудрак // Лінгвістичні студії : зб. наук. праць. - Донецьк : ДонНУ, 2010. - Вип. 21. - С. 84-87.

Анотація

Мудрак Я.В. Семантико-синтаксична структура речень з фактивними предикатами. - Рукопис.