Функціональні особливості застарілої лексики японської мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА ім. А.Ю. КРИМСЬКОГО

Автореферат

на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТАРІЛОЇ ЛЕКСИКИ ЯПОНСЬКОЇ МОВИ

Рябоволенко Ірина Вікторівна

КИЇВ 2010

Анотація

Рябоволенко І.В. Функціональні особливості застарілої лексики японської мови. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.13 - мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австралії. - Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України. - Київ, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню функціональних особливостей застарілої лексики в сучасній японській мові на матеріалі адміністративно-військової лексики, номенклатурної термінології, давніх японських топонімів та вторинно активізованої пасивної лексики у художніх творах. Виявлено основні проблеми дослідження пасивної лексики в сучасній японській мові, здійснено пошук релевантних критеріїв її дослідження. Основна увага в дисертації приділена виявленню та систематизації пасивних різновидів лексики за ступенем її функціонування в сучасній японській мові, вивченню особливостей функціонування адміністративно-військової лексики, давніх номенклатурних термінів, топонімів (оронімів, гідронімів та ойконімів), топонімів-поетизмів та вторинно активізованих лексем. У дисертації здійснено пошук варіантів розширення семантичного поля пасивних різновидів лексики шляхом дослідження когнітивно-асоціативних різновидів топонімів-поетизмів, художніх ЉO—€Њк gairaigo та вторинно активізованої лексики через іншомовні запозичення.

Ключові слова: японська мова, історизм, архаїзм, застаріле слово, функціональний критерій, адміністративно-військова лексика, номенклатурні терміни, топонім, вторинно активізована лексика, експліцитні та імпліцитні топоніми-поетизми, художні ЉO—€Њк garaigo.

Аннотация

японський лексика мова фонетичний

Рябоволенко И.В. Функциональные особенности устаревшей лексики японского языка. - Рукопись.

Диссертация та соискания ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.13 - языки народов Азии, Африки, аборигенных народов Америки и Австралии. - Институт востоковедения им. А.Ю. Крымского НАН Украины. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследования функциональных особенностей устаревшей лексики в современном японском языке на материале административно-военной лексики, номенклатурной терминологии, устаревших японских топонимов (оронимов, гидронимов, ойконимов), вторично активизированной пассивной лексики в художественных произведениях. Исследование данной темы осуществлялось путём анализа лингвистических работ украинских, российских, японских и других исследователей и определения первостепенных проблем в изучении пассивных видов лексики. Осуществлен поиск релевантных критериев стратификации терминов историзм, архаизм, устаревшее слово. С целью решения поставленных задач диссертационного исследования функциональный критерий был избран доминирующим; кроме того, в работе использованы такие методы исследования, как дескриптивный, функционально-когнитивный и метод семантического поля. Определены экстралингвистические и лингвистические факторы процессов пассивизации лексики в современном японском языке в синхронии и диахронии, систематизированы релевантные методы и критерии дифференциации функциональных, когнитивных, фонетических, морфологических и семантических разновидностей японской пассивной лексики.

Изучены пути поиска вариантов расширения семантического поля пассивной лексики путём исследования когнитивно-ассоциативных разновидностей топонимов-поэтизмов, художественных ЉO—€Њк garaigo и вторично активизированной пассивной лексики.

Особое место в диссертации отведено исследованию функционированию вторично активизированной пассивной лексики в художественных произведениях, в частности в переводах стихов Тараса Шевченко на японский язык исследователем Фудзи Ецуко. На материале ее переводов был осуществлен анализ основных проблем при переводе безэквивалентной лексики с украинского на японский язык, систематизированы разные способы передачи подобной лексики, а также ее функционально-когнитивные особенности, которые стоит учитывать при переводе художественных произведений, в частности, стихотворений.

Ключевые слова: японский язык, историзм, архаизм, устаревшее слово, функциональные критерий, административно-военная лексика, номенклатурные термины, топоним, вторично активизированная лексика, эксплицитные и имплицитные топонимы-поэтизмы, художественные ЉO—€Њк garaigo.

Summary

Riabovolenko I.V. Ancient Words Functional Peculiarities of Modern Japanese Language. - Manuscript.

The dissertation for the Candidate's scientific degree on a speciality 10.02.13 - Languages of Peoples of Asia, Africa, Aboriginal Peoples of America and Australia. - A.Yu. Krymsky Institute of the Oriental Sciences of the Ukrainian Academy of Sciences. - Kyiv, 2009.

The dissertation is devoted to research of ancient words functional peculiarities in the modern Japanese language on the materials of its functioning in different linguistic styles. The research theme is carried out by studying the linguistic situation concerning ancient words in Ukrainian, Russian, English and Japanese languages. The dissertation is based on administrative, military vocabulary, nomenclatural terminology, toponyms, iterated poetic toponyms which are functioning in literature, tanka poems, translated into English Taras Shevchenko's poems.

The main attention in the dissertation is paid to studying on the mentioned types of ancient words in synchronism and diachronic aspects; to adding meanings of ancient words, researching cognitive meanings of ancient words which functioning in modern Japanese language; and also to researching iterated gairaigo in fiction.

Key words: Japanese language, historism, archaism, ancient words, functional criterion, administrative-military words, nomenclatural terminology, toponym, repeatedly active vocabulary, iterated poetic toponyms, explicit and implicit poetic-toponym, artistic gairaigo.

1. Загальна характеристика роботи

Одним із проблемних питань мовознавства в галузі вивчення активного та пасивного різновидів мовних одиниць є вивчення шляхів активізації / пасивізації лексики, пошук критеріїв їх диференціації, які, безперечно, має безпосередній стосунок до розв'язання невирішених досі проблем ономасіології та семасіології, лексикографії, стилістики, історії мови, когнітивної та функціональної лінгвістики тощо. Проблемою у сфері дослідження пасивної лексики є насамперед неусталеність дефініції понять «історизм», «архаїзм» та «застаріле слово» не лише щодо мов різної генеалогічної належності, але й у межах однієї мови. Аналіз лексикографічних та енциклопедичних джерел (словники лінгвістичних термінів за ред. Д.І. Ганича й І.С. Олійника, О.С. Ахманової, «Лінгвістичного енциклопедичного словника» за ред. В.М. Ярцевої, енциклопедичного словника ЌLЋ«‰‘ ko:jiten, словника “ъ–{Њк‘еЋ«“T nihongodaijiten тощо) показав неодностайність поглядів українських, російських і японських лінгвістів у трактуванні обсягу цих понять. Причини наявності широкого спектру дефініцій убачаємо у відсутності стрижневого для всіх різновидів пасивної лексики критерію, за яким могла б проводитися їх диференціація. Проблема дефініції у сфері пасивної лексики, її диференціації, розширення семантичної парадигми за рахунок когнітівно-асоціативних різновидів залишається малодослідженою. Комплексний лінгвістичний аналіз пасивних лексем, зокрема архаїзмів, у складні загальних і власних назв (апелятивів і онімів) японської мови ще не виступав предметом дослідження. Зі сказаного випливає актуальність дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах загальної державної наукової теми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Актуальні проблеми східної філології класичної та сучасної доби» (02БФ044-01).

Метою дослідження є виявлення екстралінгвістичних та лінгвістичних чинників процесу пасивізації японської лексики в синхронії і діахронії, визначення способів диференціації функціональних, когнітивних, фонетичних, морфологічних та семантичних різновидів пасивної лексики японської мови.

Досягнення поставленої мети зумовлює необхідність вирішення таких завдань: 1) виявити та систематизувати пасивні різновиди лексики японської мови; 2) дослідити релевантні критерії їх диференціації; 3) вивчити особливості функціонування лексики на прикладі топонімії, адміністративно-військової термінології та вторинно-активізованих лексем; 4) розглянути варіанти розширення семантичного поля пасивних різновидів японської лексики шляхом дослідження когнітивно-асоціативних різновидів топонімів-поетизмів та вторинно активізованої застарілої лексики через іншомовні запозичення.

Об'єктом дослідження є пасивізована та вторинно активізована лексика японської мови.

Предметом дослідження є особливості функціонування таких різновидів японської пасивної лексики, як топоніми, номенклатурні терміни, експліцитні та імпліцитні топоніми-поетизми, художні ЉO—€Њк gairaigo та вторинно активізовані лексеми.

Матеріалом дослідження є давні етногеографічні зібрання VIII-IX ст. Џo‰_•—“y‹L «Ідзумо-фудокі», Џн—¤•—“y‹L «Хітаті-фудокі», ”d–Ѓ•—“y‹L «Харіма-фудокі», –LЊг•—“y‹L «Бунго-фудокі», ”м‘O•—“y‹L «Хідзен-фудокі», повісті Х-го століття Ґендзі Моноґатарі (Њ№ЋЃ•ЁЊк), антології поезій хайку XVII-XIX ст., тлумачні та енциклопедичні словники ЌLЋ«‰‘, “ъ–{Њк‘еЋ«“T (The Great Japanese Dictionary), “ъ–{ЊкЉwѓLЃ[ѓЏЃ[ѓhЋ–“T, словники пасивної лексики ‘S–уЊГЊкЋ«“T, “ъ–{ЊкЋjЋ«“T, підручники Ќ‚ЌZ“ъ–{Ћj, •¶‰»’†‹‰“ъ–{ЊкII та переклади творів Тараса Шевченка японською мовою, здійснені Фудзі Ецуко.

Методи дослідження - дескриптивний, функціонально-когнітивний і метод семантичного поля.

Наукова новизна дослідження полягає у 1) проведенні комплексного аналізу теоретико-лінгвістичного і конкретно-мовного матеріалу в аспектиці вивчення функціонування архаїчної лексики; 2) застосуванні функціонально-когнітивного підходу до вирішення проблеми релевантного аналізу японських пасивних різновидів лексики та процесів її активізації / пасивізації; 3) розгляд розширеного семантичного поля різновидів японських пасивних лексем за рахунок включення до її парадигми історизмів-топонімів, художніх ЉO—€Њк gairaigo та вторинно активованих пасивних лексем.

Теоретичне значення дослідження полягає у можливості використання її результатів для вирішення проблеми релевантної дефініції пасивних різновидів лексем, актуальної у теоретичній лінгвістиці, теорії та практиці лексикографії, стилістиці, в методиці викладання рідної та іноземних мов, теорії журналістики та інформаційної діяльності тощо.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її результати можуть бути використані при викладанні нормативних курсів японської мови (історія мови, лексикологія, стилістика) та спеціальних курсів, зокрема з історичної та архаїчної лексики японської мови, також при укладанні нових і вдосконалення наявних лексикографічних праць, при здійсненні художніх перекладів з японської мови на українську та з української мови на японську.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження одержані здобувачем одноосібно.

Апробація результатів дисертації здійснена на засіданні кафедри китайської, корейської та японської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2008); на наукових та науково-практичних конференціях: Всеукраїнська наукова конференція «Мовні та концептуальні картини світу» (2005), Всеукраїнська наукова конференція «Сенсова та естетична природа вартісних орієнтацій у Т. Шевченка» (2005), XV міжнародна наукова конференція імені проф. С. Бураго «Мова і культура» (2006), Всеукраїнська наукова конференція «Феномен А. Кримського (до 135-річчя від дня народження)» (2006), Міжнародна наукова конференція «Х сходознавчі читання А. Кримського» (2006), Шевченківська конференція «Образ світу в творчості Т. Шевченка: бачення національного і загальнолюдського» (2007), Міжнародна наукова конференція «Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики» (2007), Всеукраїнська наукова конференція за участю молодих вчених «Діалог культур: лінгвістичний і літературознавчий виміри» (2008), XVII міжнародна наукова конференція імені проф. С. Бураго «Мова і культура» (2008), XVIII міжнародна наукова конференція імені проф. С. Бураго «Мова і культура» (2009).

Публікації. Проблематику та основні положення дисертаційної праці викладено в 13 наукових публікаціях у виданнях, затверджених ВАК України як фахових.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури (310 найменувань). Повний обсяг дисертації - 183 сторінки, із яких основний текст становить 155 сторінок.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, новизну, визначено мету і завдання дослідження, предмет і об'єкт, методи та прийоми, теоретичне і практичне завдання, структуру роботи, подано інформацію про апробацію результатів дисертаційного дослідження.

Розділ 1 «Функціональний критерій як диференційний фактор японської пасивної лексики» містить передусім розгляд стану дослідження пасивних видів лексики в сучасному мовознавстві. Лексику японської мови в різноманітних аспектах вивчали численні дослідники, а саме: лексичні зв'язки японської мови з іншими в руслі дослідження проблеми японського лінгвогенезу - Є.Д. Поливанов, М.О. Сиром'ятников, Р.Е. Міллер, С.А. Старостін, Ю.Л. Мосенкіс; частиномовну класифікацію японської лексики - О.О. Холодович, К.Є. Черевко, В.М. Алпатов, О.І. Фомін; явища синонімії й антонімії в японській лексиці - Б.В. Бейко; лексичну омонімію японської мови - Т.І. Корчагіна, В.М. Нагорна; ономатопеїчну (звуконаслідувальну і звукосимволічну) лексику - С.О. Дибовський, Т.Л. Коршикова, А.О. Подшибякіна, Н.Г. Румак, О.О. Фролова; японську лексику релігійно-міфологічної сфери - Л.М. Єрмакова, А.О. Накорчевський, Є.С. Бакшеєв, К.Л. Банников, О.О. Кисельов; лексику сфери філософії - Нагата Хіросі; японську лексику на позначення спорідненості - О.П. Петрова; соматичну лексику японської мови - Цай Міншин; літературознавчу термінологію - І.А. Бороніна, В.М. Нагорна; семантичний аналіз лексичних одиниць - Є.М. Колпакчи; дієслівну семантику японської лексики - І.І. Басс; семантику імені - Є.В. Стругова; лексикографічний аспект аналізу змістової структури японського слова - Н.І. Фельдман-Конрад; семантико-синтаксичне дослідження лексики сучасної японської мови - В.І. Подлєсська; класифікацію японської лексики - І.В. Головнін; структуру японських питомих лексичних одиниць - М.М. Третьяк; внутрішню форму лексичних одиниць японської мови в поетичному тексті - О.В. Гаєвська; японську поетичну лексику класу макура-котоба - А.Є. Глускіна; модальні слова сучасної японської мови - Л.Д. Часовітіна; зіставне вивчення японської лексики й термінології - Є.Г. Пириков; японську лексику китайського походження - І.Ф. Вардуль, Б.П. Лаврентьєв; загалом іншомовну лексику японської мови - П.І. Шеманаєв; лексичні японізми в інших мовах - Г.В. Хруслов, Ю.В. Малахова, М.В. Якименко; стилістичні функції японської лексики - О.В. Дебейко; лексичний аспект перекладу української поезії японською мовою - Н.В. Рєзникова (Шильцова); метафоричну лексику японської мови - О.Г. Горошкевич; зоровий образ японського слова - Є.В. Маєвський; комплексне дослідження слова в японській мові - О.О. Пашковський, В.М. Алпатов; лексичне вираження японської мовної картини світу, символіка ключових слів культури Японії - А.Вежбицька, Л.М. Єрмакова, Т.М. Гуревич, І.А. Петриченко, М.В. Якименко. Топонімія Японії та її номенклатурні терміни стали об'єктом дослідження С.О.Арутюнова, А.П. Аболмасова і Л.А. Немзера, В.Д. Бєленької, К.М. Попова, К. Кадакта та ін., в українському японознавстві - С.В. Капранова (в контексті давньояпонських релігійно-міфологічних уявлень про священний простір), М.В. Якименка. Слід виділити студії О.М. Мєщерякова щодо культурологічної символіки японської топонімії. Окремі аспекти японської топонімії висвітлюються в узагальнювальних працях з історії та культури Японії.

Термінологічну проблематику в сучасній українській лінгвістиці розглядають у дисертаційних дослідженнях С.В. Бібла, О.В. Боровська, С.З. Булик-Верхола, Л.М. Веклинець, І.В. Волкова, М.П. Годована, В.В. Деркач, Н.В. Жовтобрюх, О.А. Лисенко, О.С. Масликова, Т.В. Михайлова, Н.В. Місник, Г.В. Наконечна, І.Р. Процик, О.І. Радченко, Г.А. Сергєєва, М.В. Сташко, Б.Р. Стецюк, С.А. Толста, Н.А. Цимбал та ін. Певною мірою дотичними до завдань нашого дослідження є праці з термінології державного управління (Н.Й. Коцюба) та з військової термінології (Я.П. Яремко). Географічна термінологія, особливо на матеріалі східних мов, іще не була в українській лінгвістиці предметом дисертаційного дослідження.

Топонімічні студії в українському мовознавстві репрезентують праці Ю.О. Карпенка, І.М. Желєзняк, М.Л. Худаша, О.А. Купчинського, В.П. Шульгача та ін. (слов'янська топонімія), на східномовному матеріалі - В.В. Лободи, Є.С. Отіна, Г.І. Халимоненка (тюркська топонімія), О.С. Стрижака, К.М. Тищенка (іранська топонімія). Територіальні назви далекосхідних мов в українській лінгвістиці ще не досліджені.

Вивчено поняттєво-термінологічну специфіку визначення пасивної лексики в сучасній японській мові, досліджено основні шляхи пасивізації / активізації японської лексики, роль екстралінгвістичних чинників у формуванні пасивної лексики.

Аналіз лінгвістичного доробку українських та зарубіжних, зокрема японських (Акабаясі Йосіакі (ђФ‰H‹`ЏН), Мотоорі Норінаґа (–{‹Џђй’·), Оіке Сейдзі (Џ¬’rђґЋџ), Оґю Сорай (‰¬ђ¶њhњq)), дослідників свідчить про те, що дослідження пасивних видів лексики проводилося здебільшого через призму понять структурного мовознавства, а вивчення шляхів пасивізації / активізації лексики у різних мовах, зокрема із застосуванням функціонально-когнітивного підходу, не було основним об'єктом дослідження зазначених вище авторів.

Обґрунтовано доцільність застосування методів, відмінних від традиційно вживаних у структурному мовознавстві, які дозволять вирішити проблему неусталеності дефініції термінів історизм, архаїзм, застаріле слово та термінів ЋЂЊк shigo, ЊГЊк kogo, ”pЊк haigo, —рЋjЊк rekishigo. Також продемонстровано застосування функціонально-когнітивного підходу, який дав можливість розширити семантичну парадигму досліджуваної термінології за рахунок топонімів-поетизмів, іншомовних запозичень, вторинно активізованих лексем тощо; застосований нами метод семантичного поля виокремлює специфічні для японської мови фактори динаміки процесу пасивізації / активізації за рахунок когнітивно-асоціативних, фонетичних, морфологічних та інших чинників.

Досліджено функціональний критерій як диференційний фактор японської пасивної та активної лексики на матеріалі адміністративно-військової термінології, який обраний з огляду на те, що така лексика найбільш усталена в мові й, коли зазнавала змін, то в основному через екстралінгвістичні чинники (зміна політичного устрою, територіальні зміни тощо). Тому на прикладі такої лексики чітко можна простежити та відокремити екстралінгістичні фактори від лінгвістичних трансформацій для аргументованої демонстрації процесів пасивізації та систематизації пасивних різновидів лексики сучасної японської мови. Звичайно, визначальними факторами пасивізації, зокрема, адміністративно-військової лексики в японській мові були політичні, юридичні та інші позалінгвістичні чинники, але вони зумовили ступінь активного вживання цієї термінології, особливості її функціонування в діахронічному та синхронічному мовних аспектах. За приклад узято еволюцію назв військових відомств та управлінь у структурі Державної ради (‘ѕђ­ЉЇ daijo:kan) та здійснено їх порівняльний аналіз у лексикографічних джерелах, простежено приблизний час та причини переходу їх з розряду активних до пасивних. Також розглянуто можливість застосування функціонального критерію до розмежування пасивної та активної лексики японської мови на прикладі функціонування не цілих лексем, а гніздових морфем як кореневих сем у словотворчій парадигмі та роль морфем-дериватів у процесах пасивізації. За приклад було обрано словотворчу парадигму адміністративно-військових історизмів із гніздовою семою –‹ baku (сьоґунат) та ЊR gun у порівнянні зі словотворчою парадигмою активних адміністративно-військових термінів із вищезгаданими семами.

З'ясовано, що поряд із екстралінгвістичними, ономасіологічними, семасіологічними та іншими критеріями диференціації пасивних видів лексики доцільно застосовувати функціональний, зокрема у галузі словотвору як одного з різновидів пасивізації активної лексики. Виявлено, що процес пасивізації може відбуватися як унаслідок ослаблення функціонування цілої лексеми, так і внаслідок заміни морфеми-деривата при збереженні активного функціонування кореневої морфеми в одному або в усіх її значеннях. Уживання застарілої лексики може бути маркером належності тексту до певного функціонального стилю. Тому потрібне вивчення доцільності застосування функціонального критерію для диференціації пасивних та активних різновидів лексичного мовного складу на матеріалі адміністративно-територіальної, культурологічної, релігійної, поетичної та інших видів лексики. Установлено, що термін ЋЂЊк shigo відповідає визначенню історизму, ЊГЊк kogo - архаїзму, ”pЊк haigo - застарілого слова.

Розділ 2 «Особливості дослідження давніх номенклатурних термінів та топонімів» присвячено комплексному аналізу розширеного семантичного поля японських пасивних лексем за рахунок включення історизмів-топонімів, зокрема давніх ойконімів, гідронімів та оронімів за функціональним критерієм. Дослідження давніх топонімів та номенклатурних термінів назріло давно, оскільки після запровадження у 1871 р. нової адміністративної системи в Японії офіційно була здійснена заміна давньої термінології на нову, що поставило перед лінгвістикою завдання визначення статусу нових назв (перехід їх зі статусу активної лексики до розряду пасивної). Аналіз лінгвістичних праць виявив недостатнє висвітлення проблеми активізації пасивної лексики за рахунок розширення семантичного поля цих лексем через функціонування в мові, оскільки згадані вище дослідники в основному зосереджували свою увагу на екстралінгвістичних факторах переходу номенклатурних термінів та топонімів до розряду пасивних. Запропоновано розглядати таку лексику за допомогою функціонально-когнітивного підходу, який, на нашу думку, вирішує не лише проблеми релевантного аналізу японських пасивних різновидів лексики, а й дозволяє простежити процеси активізації / пасивізації такої доволі усталеної лексики, як топоніми та номенклатурні терміни, зосереджуючи таким чином увагу не на позамовних, а на лінгвістичних факторах пасивізації лексики.

Запропоновано стратифікувати розглядані лексеми на цілком або частково пасивізовані, які, незважаючи на статус «пасивної лексики», продовжують функціонувати у наукових виданнях, художніх творах, у науково-методичній літературі, підручниках, туристичних путівниках, навчально-довідкових посібниках на зразок •Ц—— bin-ran тощо. Тобто, можна говорити про часткову пасивізацію лексики з градацією ступеню її функціонування у певних сферах людської діяльності. Мінімальний ступінь її функціонування у побутовій сфері, діалектах або місцевих говорах. Тому проблема функціонування топонімів досліджена не в площині повного зникнення їх із ужитку (згідно з дефініцією терміна історизм), а в аспекті їх функціонування у певних сферах людської діяльності та ступеню пасивізації.

Спираючись на аналіз лінгвістичних праць та лексикографічну базу (тлумачний словник ЌLЋ«‰‘ ko:jien, словник історизмів ‘S–уЊГЊкЋ«“T zenya-kukogojiten, Ќ‘ЊкЋ«“T kokugojiten, Љpђм“ъ–{ЋjЋ«“T kadokawanihonshijiten, переклади Фудокі - Ідзумо, Хітаті, Харіма, Бунго та Хідзен), доведено, що до цілком пасивізованих топонімів можна зарахувати лексеми, сфера функціонування яких обмежується лише словниковими статтями та розділами спеціалізованих видань. З'ясовано, що до таких топонімів належать передусім ороніми та гідроніми, рідше ойконіми. Функціонування топонімів у різних наукових, художніх творах тощо дозволяє виділити топоніми, які пропонуємо називати частково пасивізованими. Це такі лексеми, ступінь функціонування яких у різних функціональних стилях (зокрема, у науковому) відносно високий.

Розглянуто компонентний склад давніх японських топонімів та з'ясовано, що вони не мають об'єднувальної семи. Це свідчить про те, що при запозиченні писемності з Китаю запис наявних у Японії топонімічних назв відбувався не за семантичним, а за фонетичним принципом. Основним принципом запису автентичних японських назв був принцип абетки манйоґана, котра, як відомо, була дуже складною та включала не лише фонетичний і графічний компонент, але й нетривіальні читання ієрогліфів, які називаються “–‚ДЋљ ‚ ‚Д‚¶ ateji. Для класифікації такого виду лексики у словнику історизмів застосовано не алфавітний принцип розташування, а історичний, тобто критерієм розташування був екстралінгвістичний, а не лінгвістичний фактор. Первинні записи досліджуваних топонімів через відсутність суто японського виду писемності здійснювалися не за семантичним критерієм, оскільки досліджувані топоніми були деетимологізованими.

З'ясовано, що компонентний склад значної частина давніх японських топонімів записаний ієрогліфами китайського походження, які запозичувались як фонетичні оболонки для відображення на письмі японських слів без урахування значення, яке притаманне більшості ієрогліфічних знаків у китайській мові. Виявлено, що у значній кількості топонімів компоненти є фонетичними історизмами, що стало причиною нетривіального читання назв з точки зору сучасного читання цих ієрогліфів. Розподіляючи розглянуті топоніми на групи за фонетичним принципом, ми через спільну сему намагалися знайти закономірності формування тієї чи іншої назви, через спільність компонентного складу виявити первинні значення топонімів. З'ясовано, що спільні компоненти впливають на етимологічне значення назв.

Розгляд давніх японських топонімів як пасивних лексем за функціональним критерієм дозволив виявити, що певна їх кількість, окрім пасивних значень, має ще й когнітивні, які часто використовується у художній літературі, зокрема в поезії. Дослідження їх може бути пов'язаним не лише з лінгвістикою, зокрема когнітивною, а й із психолінгвістикою, логікою, міфологією тощо.

Цілком пасивізованих давніх топонімів, тобто таких топонімів, які вживаються лише у спеціалізованих словниках, у сучасній японській мові незначна кількість. В основному давні японські ойконіми, гідроніми та ороніми - це частково пасивізовані слова, які функціонують у сучасній японській мові. Звичайно, ступінь уживання їх у різних функціональних стилях різний, зокрема, він дуже низький у розмовній мові чи офіційно-ділових документах. Проте частково пасивізовані топоніми часто вживаються в науково-публіцистичних, художніх та краєзнавчих творах, дидактичній літературі тощо, а також у художніх творах, зокрема в класичній японській поезії (Какіномото-но Хітомаро, Акадзоме-емон, Ідзумі Сікібу, Мацуо Басьо), у перекладах класичних японських творів методом ЊыЊл–у ko:go:yaku.

Розділ 3 «Функціонально-семантичні особливості вторинно активізованої пасивної лексики» містить розгляд способів розширення семантичного поля японських пасивних лексем за рахунок включення історизмів-топонімів, художніх ЉO—€Њк gairaigo та вторинно активованих пасивних лексем. Досліджено експліцитні та імпліцитні значення топонімів-поетизмів у поетичних творах за принципом суб'єктивного зображення дійсності в літературних творах. Реальне та суб'єктивне сприйняття дійсності об'єднано мовою, проте естетична функція художніх творів зумовлює специфічний відбір мовних засобів. Основна ідея полягає в тому, що в літературних творах функціонування топонімів є вторинним функціонуванням. Тобто, крім номінації конкретного географічного об'єкта, топоніми-історизми в поетичних творах можуть виражати певні асоціації, які виникли в автора під час написання твору. Топоніми-історизми, крім номінативної семантики, мають іще й когнітивну або асоціативну семантику, яка дуже часто використовується японськими авторами, особливо в поетичних творах, де майже всі вірші побудовані на асоціаціях.

Якщо розглядати когнітивну семантику топонімів-історизмів у поетичних творах з точки зору когнітивної лінгвістики, можна стверджувати, що когнітивна семантика набуває статусу концепту, який є результатом категоризації й концептуалізації людини, яка написала той чи інший літературний твір, тобто автор - виразник когніції. Спираючись на теоретичні засади, викладені у попередніх розділах, досліджено функціонування топонімів-поетизмів у поезії і на прикладах доведено, що у поетичних творах топоніми-історизми позначають не лише конкретний географічний об'єкт, а й мають певне смислове навантаження, асоціативну семантику, без якої дуже важко зрозуміти зміст поетичного твору.

Часто буває так, що автор не вказує точної місцевості, про яку йдеться у вірші (імпліцитне функціонування), а користується виключно поетичними засобами, що, на думку автора поетичного твору, дозволяють читачеві самому зрозуміти, про яке саме місце йдеться. Але, як правило, без спеціальних фонових знань це зробити важко не лише пересічному читачеві, а й фаховому перекладачеві.

На прикладах віршів класичної японської поезії Акадзоме-емон, Ідзумі Сікібу, Какіномото-но Хітомаро, Мацуо Басьо зроблено висновок, що з частоти вживання топонімів-поетизмів витікає необхідність дослідження цього різновиду лексики, особливо її когнітивно-асоціатвиних значень. Хоча номінативні значення топонімів належать до пасивного складу сучасної японської мови, але, оскільки топоніми в поетичних творах мають когнітивно-асоціативну семантику, яка дозволяє краще зрозуміти специфіку зображуваних подій, почуттів автора, її вивчення потрібне для кращого розуміння поетичної спадщини Японії.

Висвітлено проблеми диференціації семантики пасивних лексем на прикладі концептів «самурай», «бусідо» та «бакуфу». Для глибшого розуміння процесів пасивізації запропонувано розглядати пасивні види лексики, зокрема історизми, як концепти. Такий спосіб дослідження дозволяє різнобічно вивчити функціонування всіх значень тієї чи іншої лексеми. Таке явище, як правило, зустрічається серед архаїзмів, оскільки вони не зникають цілком із мови саме завдяки тому, що їх значення переосмислюється або архаїзм набуває нового змісту, часто полярного первісному значенню. Йдеться про проблему маркованих видів лексики. Зосереджено увагу саме на варіативності маркованих слів, якої вони набували в різні часи.

Досліджено шляхи вторинної активізації пасивної лексики на матеріалі перекладених творів японською мовою (а саме перекладів творів Т.Г. Шевченка). Особливу увагу зосереджено на одному з видів застарілої лексику - історизмах. На нашу думку, заслуговують спеціальної уваги тенденції до активізації історизмів як виду пасивної лексики в перекладах творів української літератури японською мовою. Існування незначної кількості перекладів українських творів японською мовою пов'язане, серед іншого, зі значними труднощами, які виникають у фахівців при відтворенні образів, створених українськими авторами. На прикладі перекладів творів Тараса Шевченка японською дослідницею Фудзі Ецуко розглянуто проблеми як лінгвістичних аспектів перекладознавства, так і функціонування та вторинної номінації пасивних видів лексики. З досліджених прикладів зроблено висновок, що заміна історизму мови оригіналу на схожий історизм мови перекладу дозволяє більш точно відтворити колорит та зберегти естетичну красу та неповторність мови автора. Зроблено висновок про один із шляхів активізації пасивних видів лексики в сучасній японській мові через застосування їх у перекладах зарубіжних художніх творів. Історизми Тараса Шевченка, які перекладач Фудзі Ецуко транскрибує і використовує у своїх перекладах, ми пропонуємо назвати пасивними лексемами ЉO—€Њк gairaigo.

Розглянуто труднощі перекладу поетичної спадщини Тараса Шевченка, які пов'язані з відмінностями мовних картин світу українського та японського народів, через що навіть етноміфологеми світу живої та неживої природи, які входять до складу лексичних констант, часто незрозумілі пересічному японському читачеві. Також досліджено шляхи уточнення / розширення їх семантичного ряду у сучасній японській мові на матеріалі лексикографії. З'ясовано, що у лексикографічних працях доцільно повніше розкривати можливі семантичні особливості слів, тобто зазначати не лише функціонування їх у тому чи іншому стилі, а й указувати на належність до того чи іншого класу слів, запропоновано для точної диференціації пасивних лексем застосовувати функціональний критерій.

Результати комплексного дослідження функціональних особливостей пасивної лексики у сучасній японській мові дозволяють зробити нижченаведені висновки.

Особливостями термінологічної номінації пасивної лексики японської мови є не лише неусталеність критеріїв щодо визначення термінів історизм, архаїзм та застаріле слово, а, в першу чергу, невизначеність мовознавчого підходу до термінологічної номінації цих лінгвістичних понять. Спираючись на результати дослідження, вважаємо застосування когнітивно-комунікативного підходу до номінування пасивної лексики сучасної японської мови доцільним, оскільки такий підхід дозволяє розглядати термін з позиції знання та пізнання як результат когнітивної діяльності спеціаліста. Оскільки терміни становлять ядро мови професійної комунікації та виступають головним засобом концептуальної орієнтації в когнітивно-комунікативному просторі, то когнітивно-комунікативний підхід дозволяє чіткіше окреслити стилі, де можуть функціонувати пасивні види лексики. Таких підхід дає змогу розглядати пасивну лексику з погляду функціонування в мові та виявити й дослідити її функціональні особливості, зокрема причини та ступені пасивізації тієї чи іншої групи пасивної лексики, частоту функціонування в тих чи інших стилях мовлення тощо.

Дослідження на матеріалі адміністративно-військової лексики у науковій і дидактичній літературі, а також у літературних творах з історичної тематики дало підстави стверджувати, що для розмежування понять історизм, архаїзм, застаріле слово, а також японських термінів ЋЂЊк «історизми», ЊГЊк «архаїзми» можна поряд із екстралінгвістичними, ономасіологічними, семасіологічними та іншими критеріями використовувати також функціональний, зокрема у галузі словотвору як одного з різновидів пасивізації активної лексики.

Виявлено, що процес пасивізації може відбуватися як унаслідок ослаблення функціонування цілої лексеми, так і внаслідок заміни морфеми-деривата при збереженні активного функціонування кореневої морфеми в одному або в усіх її значеннях. Уживання застарілої лексики може бути маркером належності тексту до певного функціонального стилю. Тому з метою уніфікації критеріїв розмежування різновидів пасивної лексики вважаємо за доцільне застосовувати функціонального критерію для диференціації пасивних та активних різновидів лексичного мовного складу на матеріалі адміністративно-територіальної, культурологічної, релігійної, поетичної та інших видів лексики.

Простежено шляхи пасивізації японської лексики на прикладі функціонування топонімів, адміністративно-військової термінології та вторинно пасивізованих топонімів-історизмів в адміністративно-правових, літературних та інших джерелах. Обраний функціональний критерій як домінантний в аналізі давніх японських топонімів та номенклатурних термінів дає визначити наявність цілком і частково пасивізованих лексем. З'ясовано, що до цілком пасивізованих топонімів можна зарахувати лексеми, сфера функціонування яких обмежується лише словниковими статтями та розділами спеціалізованих видань. Частково пасивізовані топоніми - такі лексеми, ступінь функціонування яких у різних функціональних стилях високий. Це давні топоніми, які позначали великі географічні об'єкти (назви провінцій, столиць тощо) або місцевості, що славилися своїми краєвидами і неодноразово оспівувались у поетичних творах. Установлено також, що значний відсоток частково пасивізованих топонімів функціонує у наукових творах. Тобто, давні японські топоніми хоча й належать до пасивного виду лексики, але перебувають не у статичному стані, а під впливом динамічних мовних явищ, тобто процесів пасивізації, які поділяють історизми на цілком і частково пасивізовані.

Функціональний критерій дослідження дозволив виявити, що певна кількість давніх японських топонімів містить важливу інформацію з когнітивної сфери, що часто використовується у художній літературі, зокрема в поезії. Частота вживання топонімів-поетизмів свідчить про необхідність дальшого дослідження цього різновиду лексики, особливо її когнітивно-асоціативних значень. Дослідження шляхів вторинної активізації пасивної лексики поетичних творів Тараса Шевченка в перекладах Фудзі Яцуко доводить, що пасивні лексеми, зокрема історизми, після переходу до пасивного складу мови не перестають функціонувати в мові цілком, а використовуються у низці випадків зі стилістичною метою.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях

1. Лінгвісти про історизми, архаїзми та застарілі слова / І.В. Рябоволенко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури. - К., 2005. - Вип. 10. - С. 27-30.

2. Мовні концепти самурай, бусідо та бакуфу / І.В. Рябоволенко // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. пр. / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2005. - Вип. 16. Частина 2. - С. 149-150

3. Функціональний критерій як фактор диференціації японської пасивної й активної лексики (на матеріалі адміністративно-війської термінології) / О.В. Дебейко, І.В. Рябоволенко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури. - К., 2005. - Вип. 8. - С. 14-18. (Дебейко О.В. окреслила основний напрям та способи дослідження (30%), Рябоволенко І.В. здійснила добірку досліджуваного матеріалу, відкоментувала його згідно обраного напряму та підсумувала результати дослідження (70%).

4. Особливості дослідження та функціонування давніх номенклатурних термінів, назв та топонімів у сучасній японській мові / І.В. Рябоволенко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури. - К., 2006. - Вип. 11. - С. 22-26.

5. Застаріла лексика в перекладах творів Тараса Шевченка японською мовою / І.В. Рябоволенко // Шевченкознавчі студії: зб. наук. пр. / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. - Вип. 8. - С. 136-140.

6. Дослідження когнітивних значень давніх японських топонімів на матеріалі поетичних творів / І.В. Рябоволенко // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. пр. / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2006. - Вип.19. - С. 237-240.

7. Шляхи та способи дослідження давньояпонської топонімії у сучасній японській мові (на матеріалі давніх японських топонімів, ойконімів, гідронімів та оронімів) / І.В. Рябоволенко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури. - К., 2007. - Вип. 12. - С. 27-30

8. Когнітивні значення давніх японських топонімів у поетичних творах / І.В. Рябоволенко // Мова і культура: наук. вид. / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К.: Видавничий дім Дмитра Бурого, 2007. - Вип.9. - С. 235-238.

9. Диференціація пасивних видів лексики за функціональним критерієм (на матеріалі лексикографічних досліджень) / І.В. Рябоволенко // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. пр. / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2007. - Вип.23. Частина 3. - С. 3-6.

10. Відображення образу світу в творах Тараса Шевченка, перекладених японською мовою / І.В. Рябоволенко // Шевченкознавчі студії: зб. наук. пр. / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. - Вип. 10. - С. 229-236.

11. Когнітивно-комунікативний підхід до лінгвістичної інтерпретації терміна: особливості термінологічної номінації пасивних видів лексики у сучасній японській мові / І.В. Рябовленко // Мова і культура: зб. наук. пр. / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К.: Видавничий дім Дмитра Бурого, 2009. - Вип. 11. Том 8. - С. 57-61.

12. Еволюція термінів «історизм» та «архаїзм» в сучасному японському мовознавстві / І.В. Рябоволенко // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. пр. / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2009. - Вип.25. Частина 3. - С. 251-255.

13. Дослідження давніх японських оронімів та гідронімів за функціональним критерієм / І.В. Рябоволенко // Х сходознавчі читання А. Кримського: Тези доповідей міжнародної наукової конференції / Національна академія наук України Інститут сходознавства ім. А.Кримського. - К., 2006. - С.255-257.

14. Роль лексичних архаїзмів у текстах художньої літератури. - / І.В. Рябоволенко // Мова та історія: зб. наук. пр. - К., Умань: ПП Жовтий, 2010. - Вип. 131. - С. 10-20.

Размещено на Allbest.ru