Тема-рематична ізотопія в монологічних і діалогічних надфразових єдностях (на матеріалі сучасної французької художньої прози)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ТЕМА-РЕМАТИЧНА ІЗОТОПІЯ В МОНОЛОГІЧНИХ І ДІАЛОГІЧНИХ НАДФРАЗОВИХ ЄДНОСТЯХ (на матеріалі сучасної французької художньої прози)

Спеціальність 10.02.05 - романські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ЛЕПЕТЮХА Анастасія Вікторівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі романської філології Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор Мінкін Лев Михайлович, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, завідувач кафедри романської філології.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент Данилич Валентина Стефанівна, Київський національний лінгвістичний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри іспанської філології;

кандидат філологічних наук, доцент Буцикіна Надія Євгенівна, Київський національний торговельно-економічний університет, кафедра сучасних європейських мов, доцент.

Захист дисертації відбудеться 24.03.2010 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 у Київському національному лінгвістичному університеті (03680, МСП, Київ-150, вул. Червоноармійська, 73)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул. Червоноармійська, 73)

Автореферат розіслано 22 лютого 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, професор Кагановська О. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

макротематичний референційний французький семантика

Рецензована робота присвячена дослідженню ізотопічних зв'язків у монологічних і діалогічних надфразових єдностях у сучасному французькому художньому дискурсі з позиції семантики, прагматики та синтаксису в межах теорії, яка інтегрує ці аспекти (інтегративної прагматики).

Вибір теми зумовлений тим, що в сучасному мовознавстві багато уваги приділяється комунікативній організації дискурсу, зокрема монологічним і діалогічним надфразовим єдностям (НФЄ), які вивчалися окремими лінгвістами як у синтаксичному (М. Я. Блох, М. Кресо, З. Я. Тураєва, Л. Г. Фрідман), так і в семантико-прагматичному (В. Г. Гак, Т. Я. Кузнєцова, О. І. Москальська) планах. Інтерес дослідників викликали внутрішнє структурування НФЄ (Ж. Антуан, Л. М. Лосєва), тема-рематичні й ізотопічні зв'язки між компонентами НФЄ (А. Греймас, О. І. Москальська, Ф. Растьє, Є. А. Реферовська), прагматичне та семантичне конструювання НФЄ, семантичні відношення всередині НФЄ (В. Г. Гак, А. О. Худяков); виділялися типові схеми надфразових єдностей у темпоральному плані мовлення (Т. Я. Кузнєцова). Серед інших, французькими мовознавцями конструкції з приєднанням розглядалися в структурно-семантичному аспекті як найбільші марковані одиниці тексту (К. Міньо, Ж. Рішнер, К. Туратьє).

Попри чисельні лінгвістичні розвідки, присвячені вивченню НФЄ, дотепер не існує робіт, які б висвітлювали референційні відношення між висловленнями при тема-рематичній ізотопії в кореляції з рольовою поліфонією (Ж. Анскомбр, О. Дюкро, М. Шароль) та мовною аргументацією (Н. Ю. Фанян) у НФЄ.

Актуальність обраної наукової теми визначається спрямованістю сучасних мовознавчих студій на поглиблене вивчення семантико-прагматичної структури художнього дискурсу, зокрема семантико-референційних особливостей ізотопії, яка становить одну з реалізацій його зв'язаності. Доцільність інтегрального підходу до дослідження НФЄ обґрунтована недостатнім опрацюванням низки проблем, пов'язаних з тема-рематичною організацією надфразових єдностей з погляду референційних, поліфонічних та аргументативних відношень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної наукової теми "Єдність системного та функціонального вивчення романських мов в аспекті інтегративної прагматики (синтаксис, семантика, прагматика)", яка розробляється кафедрою романської філології Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (тема затверджена вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, протокол № 11 від 30.10.1998 р.).

Метою роботи є визначення особливостей тема-рематичної ізотопії в монологічних і діалогічних надфразових єдностях у сучасному французькому художньому дискурсі. Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких основних завдань:

- ідентифікувати статус тема-рематичної ізотопії в сучасному французькому художньому дискурсі;

- установити типологію автосемантичних і синсемантичних відношень між опорним і приєднаним висловленнями в НФЄ;

- виявити співвідношення між комунікативною напругою і комунікативним динамізмом залежно від напряму аргументативних зв'язків у монологічних і діалогічних надфразових єдностях;

- визначити референтний статус макротеми й макрореми в НФЄ в сучасній французькій художній прозі;

- виокремити та класифікувати маркери тематичних і рематичних референтів у монологічних і діалогічних НФЄ;

- висвітлити особливості поліфонічної структури монологічних, діа-і полілогічних НФЄ в сучасному французькому художньому дискурсі;

- з'ясувати особливості кореляції референційних, поліфонічних та аргументативних відношень у НФЄ;

- виявити закономірності прагматико-референційних відношень між тематичними й рематичними компонентами НФЄ при різних типах тема-рематичної ізотопії в сучасному французькому художньому дискурсі.

Об'єктом дослідження є монологічні і діалогічні надфразові єдності в сучасному французькому художньому дискурсі.

Предмет дослідження становить тема-рематична ізотопія в монологічних і діалогічних надфразових єдностях у сучасній французькій художній прозі.

Матеріалом дослідження слугували 2500 прикладів монологічних і діалогічних надфразових єдностей із 58 творів французької художньої прози останньої чверті ХХ - початку ХХІ століть (загальний обсяг 16690 с.).

Мета та завдання дисертації окреслили вибір таких методів дослідження, як семантико-прагматична редукція для вичленування теми і реми досліджуваних одиниць дискурсу; функціональний аналіз, використаний для вивчення специфіки взаємодії синтаксису, семантики та прагматики в межах тема-рематичної ізотопії в надфразових єдностях і для визначення динаміки зв'язаності дискурсу. Для встановлення типології тема-рематичної ізотопії в монологічних і діалогічних НФЄ застосовано метод інтерпретаційного аналізу. Метод моделювання використано для виявлення вертикально-горизонтальних ізотопічних зв'язків (рівень надфразових єдностей та дискурс у цілому). За допомогою методу рольового поліфонічного аналізу визначено поліфонічні ролі учасників комунікації та їхню ієрархію в монологічних і діалогічних НФЄ. Метод референтного аналізу застосовано для встановлення семантико-прагматичних і прагматико-референційних відношень при тема-рематичній ізотопії.

Наукова новизна роботи визначається тим, що в ній уперше ідентифіковано статус тема-рематичної ізотопії в сучасному французькому художньому дискурсі; уперше встановлено типологію автосемантичних і синсемантичних відношень між опорним і приєднаним висловленнями в НФЄ; виявлено співвідношення між комунікативною напругою і комунікативним динамізмом при приєднанні висловлень у монологічних і діалогічних надфразових єдностях; визначено референтний статус макротеми й макрореми; виокремлено маркери тематичних і рематичних референтів; висвітлено особливості поліфонічної структури монологічних, діа- і полілогічних НФЄ. Новим є погляд на референційні, аргументативні та поліфонічні відношення між тематичними і рематичними компонентами НФЄ з різними типами тема-рематичної ізотопії.

Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що її результати є певним внеском у теорію інтегративної прагматики в плані референційних відношень та рольової поліфонії. Теоретичне обґрунтування в дисертації концепції тема-рематичної ізотопії може слугувати базою для подальшого вивчення організації дискурсу на рівні фразових і міжфразових зв'язків. Систематизація знань про структурно-семантичний і прагматичний потенціал дискурсивної когерентності сприяє розв'язанню комплексу питань, що стосуються кон'юнктивно-диз'юнктивних відношень між висловленнями в надфразових єдностях у сучасному французькому художньому дискурсі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їхнього використання в курсах стилістики (розділ "Стилістика художньої літератури"), теоретичної й практичної граматики сучасної французької мови (розділи "Синтаксис речення та тексту", "Теорія мовленнєвих актів"), у спецкурсах "Основи теорії мовленнєвої комунікації", "Проблеми інтегративної прагматики", у науково-дослідній роботі (зокрема, підготовці курсових, дипломних і магістерських проектів), у практиці французького усного та писемного мовлення.

Апробація результатів дисертації здійснювалася на семи наукових конференціях, у тому числі на п'яти міжнародних: 5-тій ювілейній міжнародній конференції "Стратегії та методи навчання мовам для спеціальних цілей" (Київ, 2001), IХ-ій міжнародній конференції "Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур" (Дніпропетровськ, 2003), Х-ій міжнародній конференції "Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур" (Дніпропетровськ, 2004), ХI-ій міжнародній конференції "Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур" (Дніпропетровськ, 2006), Міжнародній науковій конференції "Единство системного и функционального анализа языковых единиц" (Бєлгород, 2006); на науково-практичній конференції молодих учених Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди "Методологія сучасних наукових досліджень" (Харків, 2006) та Першій всеукраїнській науковій конференції романістів "Структурно-семантичні і когнітивно-дискурсивні парадигми сучасного романського мовознавства" (Чернівці, 2006).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено в шести наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України (2,27 др. арк.) та в матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій - 3,04 др. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з переліку умовних позначень, зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної наукової і довідкової літератури та джерел ілюстративного матеріалу. Обсяг тексту дисертації - 178 сторінок, загальний обсяг роботи - 200 сторінок. Дисертація містить 40 рисунків та 2 таблиці. Список використаної літератури становить 206 найменувань, у тому числі 106 - іноземними мовами. Список джерел ілюстративного матеріалу налічує 58 позицій.

У вступі обґрунтовано актуальність і новизну обраної проблематики, визначено об'єкт та предмет дослідження, висвітлено теоретичне й практичне значення, мету й завдання роботи, схарактеризовано методи і матеріал дослідження, сформульовано основні положення, які виносяться на захист.

Перший розділ присвячено загальним питанням вивчення категорій дискурсивної зв'язаності, структурних та семантико-прагматичних особливостей монологічних і діалогічних НФЄ, тема-рематичної ізотопії та її типів, корелятивних відношень між тема-рематичною динамікою НФЄ і референтними презентаціями теми і реми, взаємозв'язків аргументації, референції й поліфонії у НФЄ.

У другому розділі розглянуто засоби семантико-прагматичних зв'язків у монологічних НФЄ, проаналізовано референційні й аргументативні відношення в кореляції зі стратегіями комунікантів між складниками монологічних НФЄ з різними типами тема-рематичної ізотопії.

У третьому розділі висвітлено семантико-прагматичні особливості тема-рематичних зв'язків згідно з аргументативними ролями комунікантів у діа- та полілогічних надфразових єдностях, виявлено референційні та аргументативно-поліфонічні особливості діа- і полілогічних НФЄ з різними типами тема-рематичної ізотопії.

У загальних висновках викладено основні результати проведеного комплексного дослідження й окреслено перспективи подальшої наукової роботи в обраній галузі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Розділ 1. "Структура, семантика та прагматика тема-рематичних зв'язків компонентів сучасного французького художнього дискурсу". Однією з категорій загальної зв'язаності дискурсу є когерентність, яка вивчається в аспекті динаміки дискурсу як явище, що виявляється на глибинному рівні його організації у взаємодії синтаксису, семантики та прагматики. У цьому разі йдеться про глобальну когерентність, тобто відношення кожного конкретного висловлення до загального плану комунікації (М. Л. Макаров), що характеризує макрорівень дискурсу (надфразові єдності). При цьому конкретизується і деталізується певна ідея розповіді, що сприяє виникненню локальної когерентності (М. Л. Макаров), яка належить до мікрорівня дискурсивної структури (висловлення). Когезія є показником зв'язаності тексту як результату мовленнєвої діяльності при поверхневій взаємодії його імманентних семантичних, семантико-синтаксичних і прагмасемантичних характеристик (О. П. Воробйова).

Важливим чинником загальної дискурсивної зв'язаності є тема-рематична ізотопія - упорядкованість семічних одиниць в одному (ізотопія простого висловлення) або кількох (надфразова ізотопія) висловленнях, що сприяє утворенню когерентного дискурсу (А. Греймас). Тема-рематична ізотопія є видовою відносно родової дискурсивної ізотопії. Таким чином, формується вертикально-горизонтальна ієрархія ізотопій, яка має такий вигляд:

дискурсивна ізотопія

(надфразова ізотопія надфразова ізотопія)

надфразова ізотопія

(ізотопія простого висловлення ізотопія простого висловлення)

фразова ізотопія

(ізотопія простого висловлення)

Рис. 1. Ієрархія ізотопій

Загальна зв'язаність дискурсивних фрагментів (НФЄ) виявляється через експліцитно-імпліцитні кон'юнктивно-диз'юнктивні зв'язки при зовнішньому (міжфразовому) актуальному членуванні у вертикальній і горизонтальній площинах дискурсу. Ці зв'язки сприяють утворенню алотопічного, або поліізотопічного дискурсу, тобто дискурсу зі складною ізотопією (Larousse), яка формується з різних типів тема-рематичної ізотопії: лінійної, з постійною темою, з похідними темами, комплексної (Ф. Ньовьо, С. Статі, К. Туратьє). Кон'юнкція (сполучення) (Ф. Растьє) з'єднаних висловлень відповідає лінійній тема-рематичній ізотопії й ізотопії з постійною темою; диз'юнктивні зв'язки (розрив) характерні для тема-рематичної ізотопії з похідними темами. Комплексній тема-рематичній ізотопії притаманні кон'юнктивні і диз'юнктивні ізотопічні зв'язки: (1) Adamsberg rempocha son portable, appuya ses doigts sur ses yeux. (2) Donc, il s'йtait trompй. (3) Le tueur n'avait pas dйposй son enveloppe а puces au mкme moment qu'il avait tuй. (4) Un dйlai s'йtait йcoulй entre l'introduction des puces et le meurtre (F. Vargas, Pars vite et reviens tard).

У наведеній НФЄ простежуються кон'юнктивні зв'язки при тема-рематичній ізотопії з постійною темою, тобто збереженні однієї теми (Adamsberg - il) (Адамсберг - він) між опорним (1) і першим приєднаним (2) висловленнями; тоді як у третьому і четвертому висловленнях наявна тематична реорієнтація (Г. Сакс, Е. Щеглов): темою третього висловлення є le tueur (вбивця), а четвертого - un dйlai (час). Останні дві теми не мають експліцитного зв'язку ані одна з одною, ані з попередніми тематичними компонентами. Зміна теми сприяє організації горизонтальних диз'юнктивних (імпліцитних) ізотопічних зв'язків (тема-рематичної ізотопії з похідними темами), що вертикально експлікуються в ієрархічній ізотопії дискурсу.

При аналізі висловлень у НФЄ треба враховувати мовну аргументацію, яка розглядається з позиції тривимірного породжуючого критерію: імпліцитність (семантика), експліцитність (синтактика) і транспліцитність (прагматика) (Н. Ю. Фанян). При внутрішньому (внутрішньофразовому) і зовнішньому актуальному членуванні мовна аргументація виявляється в автосемантичності тематичного і синсемантичності рематичного компонентів. Аргументативні зв'язки реалізуються в певних формах актуального членування: прямому (Т + R) (пряма аргументація) й інверсійному (R + T) (зворотна аргументація). Разом з тим при зовнішньому актуальному членуванні може спостерігатися взаємна (R + R) і послаблена взаємна (Т + Т) аргументація. При цьому виникають різні типи відношень між комунікативним динамізмом (КД) (Ж. Перро, К. Туратьє) і комунікативною напругою (КН) (Е. Драх, В. Г. Адмоні) залежно від відстані між тематичним і рематичним блоками. При прямій аргументації комунікативний динамізм, тобто комунікативно-смисловий рух від теми до реми, розвивається за лінією зростання при оптимальній комунікативній напрузі. Остання визначається як функціонально-комунікативний принцип, який знаходить своє відображення в просодії і тема-рематичних відношеннях висловлювання, зумовлений комунікативною інтенцією мовця, який забезпечує вирівнювання обсягу інформативної обізнаності адресанта й адресата шляхом нарощування смислової незавершеності з поступовим смисловим завершенням (В. М. Аврасін). При зворотній аргументації КД спадає за умови оптимальної КН. При взаємній і послабленій взаємній аргументації комунікативний динамізм зворотньо пропорційний комунікативній напрузі: при максимальному КД спостерігається мінімальна КН та навпаки. Зобразимо із цієї позиції типи структурно-семантичних відношень між висловленнями в НФЄ:

автосемантія (T) КД min синсемантія (R) КД max

синсемантія (R) КД max автосемантія (T) КД min

синсемантія (R) КД max синсемантія (R) КД max

автосемантія (Т) КД min автосемантія (T) КД min

Рис 2. Структурно-семантичні типи приєднання в НФЄ

Розглянемо кілька прикладів:

(1) La petite fille йtait restйe prиs du poкle. De temps en temps elle frisottait du bout du doigt la rose en papier de son corsage (J. Giono, Le chant du monde).

У першій НФЄ при зовнішньому актуальному членуванні спостерігається пряма аргументація (Т + R): перше автосемантичне висловлення становить тему, а друге є синсемантичним рематичним висловленням, оскільки при внутрішньому актуальному членуванні його тема elle (вона) не ідентифікується адресантом та експлікується на рівні міжфразових зв'язків темою першого висловлення la petite fille (маленька дівчина). Отже, тут КД розвивається за лінією зростання, тобто спостерігається поступовий комунікативно-смисловий рух від теми до реми при оптимальному вирівнюванні інформативної обізнаності адресанта й адресата.

(2) Agathe avait peur, en haut, toute seule... Paul dormait mal dans un lit а colonnes... (J. Cocteau, Les enfants terribles)

У поданому прикладі при зовнішньому актуальному членуванні спостерігаються семантичні відношення автосемантичності обох висловлень надфразової єдності (Т + Т), тобто послаблена взаємна аргументація. Тема першого висловлення Agathe (Агата) не має експліцитного зв'язку з темою приєднаного Paul (Поль). Отже, тут простежується мінімальний КД при максимальній КН, а саме: мінімальний поступовий комунікативно-смисловий рух від теми до реми з максимальним нарощуванням смислової незавершеності висловлень.

Окрім двох інформативних центрів, теми (support) і реми (apport) для аналізу висловлень як складників НФЄ з погляду актуального членування вводимо додаткове поняття: інформативний або неінформативний факультативний елемент (report) (Ж. Перро), що визначається як периферійний тематичний чи рематичний компонент. При тема-рематичній ізотопії спостерігається певна ієрархія тем, рем і факультативних елементів, що співвідносяться з різними референтами. Макротема і макрорема містяться в опорному висловленні, що становить своєрідну референційну зону (М. Пері-Вудлі, М. Шароль). Макротема має імпліцитний чи експліцитний референт, представлений мікротемами, або виводиться асоціативно. Імпліцитна чи експліцитна макрорема виступає предикатом макротеми при внутрішньому актуальному членуванні, тоді як при зовнішньому вона розгортається низкою мікрорем у подальшому або (рідше) попередньому котексті (безпосередньому текстуальному оточенні) (М. Пері-Вудлі, М. Шароль) чи експлікується контекстуально. Проілюструємо все сказане вище таким прикладом:

(3) Le public qui se pressait lа prйsentait des aspects bien particuliers. Ce n'йtaient que visages fuyants а lunettes, chevеux hйrissйs, mйgots jaunis et pour les femmes, petites nattes miteuses, foulards liйs autour du crвne et canadienne portйe а mкme la peau (B. Vian, L' йcume des jours).

MT (supp1) + MR (app1)

Ref (Ref1) + P (Ref2)

supp2

app2

app3

mt (supp1) + mr (app1)

r1.1 r2.1

app2 r2.2

app3 r2.3

app4 r2.4

supp2 r1.2

app5 r2.5

app6 r2.6

Рис. 3. Структура тема-рематичних і референційних відношень при тема-рематичній ізотопії

На рис. 3, що відображує кореляцію тема-рематичних і референційних відношень наведеного прикладу, МТ - макротема, МR - макрорема, mt - мікротема. mr - мікрорема, Ref , Ref1, - референтна макротема, P - макрорематичний предикат, Ref2 - референтна макрорема, suppn - тематичні компоненти різних рівнів, appn - рематичні компоненти різних рівнів (К. Туратьє), r1.n - мікротематичні представлення референтів, r2.n - мікрорематичні позначення референтів.

Макротемою наведеної вище НФЄ є le public (публіка), що експліцитно виражено в ініціальному висловленні. У приєднаному компоненті ця макротема анафорично представлена мікротемою у вигляді вказівного займенника се (це). Макрорема експлікована в опорному висловленні предикативною групою: qui se pressait lа prйsentait des aspects bien particuliers, що містить у собі мікротематичний (яка) і мікрорематичні (юрмилась там, мала дуже дивний вигляд) позначення референтів. Макрорема розгортається в приєднаному висловленні за допомогою мікрорем, що її пояснюють шляхом реформулювання номінативної групи des aspects bien particuliers (дивний вигляд): visages fuyants а lunettes, chevеux hйrissйs, mйgots jaunis et pour les femmes, petites nattes miteuses, foulards liйs autour du crвne et canadienne portйe а mкme la peau (швидко минаючі обличчя в окулярах, волосся, що стирчало, пожовтілі недопалки; у жінок маленькі миршаві косички, хустки, пов'язані навколо черепа, і хутряні куртки, одягнені на голе тіло).

У монологічних і діалогічних НФЄ інтегруються аргументація, референція і рольова поліфонія. У гетеродієгетичних (Ж. Женетт) (за відсутності оповідача у розповіді) і гомодієгетичних (розповідь, у якій оповідач фігурує серед протагоністів) НФЄ екстрадієгетичний оповідач, який діє поза висловленням, повністю або частково віддаляється від інтрадієгетичних персонажів, що діють усередині розповіді. Оповідач відповідає тільки за аргументативний акт (О. Дюкро), тобто мовленнєвий акт з аргументативною спрямованістю, і за ідентифікацію референта, перекладаючи відповідальність за аргументацію (результат аргументативного акту) та розпізнавання інтенції мовця, тобто за успіх референційного акту (М. Шароль) на персонажа (-жів). В автодієгетичних НФЄ, де оповідач є дійсним героєм сюжету, він ідентифікує себе з персонажем та бере на себе відповідальність за висловлення в цілому (висловлювання + висловлення). Таким чином, аргументативний акт та референція здійснюються на рівні висловлювання, а аргументація та референційний акт - на рівні висловлення:

(4) Elle avait posй la main sur le pilier de brique rose de la grille. Ce geste lui faisait lever le bras, et Marc voyait au creux de l'йpaule une place amиre et chaude oщ il аimait enfouir son visage. (G. Des Cars, Le chвteau de la juive).

Аналізуючи подану НФЄ з погляду аргументації, зазначимо, що тут спостерігається пряма аргументація (автосемантія + синсемантія). Щодо рольової поліфонії, тут наявні три голоси:

- оповідач je (я);

- два персонажі: elle (вона) та Marc (Марк).

Отже, в цій НФЄ оповідач екстрадієгетичного плану розповіді несе повну відповідальність за аргументативний акт і за ідентифікацію референтів, перекладаючи відповідальність за успіх або провал референційного акту на інтрадієгетичних персонажів.

Розділ 2. "Тема-рематична ізотопія в монологічних надфразових єдностях у сучасному французькому художньому дискурсі". Мікротематичні і мікрорематичні позначення референтів при різних типах тема-рематичної ізотопії вводяться тема-рематичними маркерами для розпізнавання макротеми і макрореми надфразових єдностей. Виділяються такі тема-рематичні маркери: неозначені детермінативи (un, une, des), конектори (et, car, puisque, d'abord, en effet, d'ailleurs та ін.), спеціальні маркери (А. Гробе) (quant а, en ce qui concerne, а propos de, en matiиre de і т. ін.), екзистенційні маркери (il y a, il y avait, j'ai, il йtait та ін.), дейктики (ce, cela, зa, lа, ici тощо), анафоричні засоби, кореференція, правостороння і лівостороння тематична дислокація (Е. Пеллє).

Неозначені детермінативи, конектори та більшість спеціальних маркерів становлять так звані "точки прикріплення заднього плану" (А. Гробе), або факультативні елементи різного ступеня інформативності:

(5) L'affluence йtait honorable; mais ce n'йtait pas la presse, l'йtouffement des grands jours. D'abord, la saison йtait un peu avancйe. Et puis il y a, а l'intйrieur mкme de la gloire, autant de gradations que de l'obscuritй au succиs (M. Druon, Grandes familles).

У цій монологічній НФЄ перелічувальні конектори d'abord (по-перше) et puis (і до того), становлять малоінформативні факультативні елементи, що вводять мікротему la saison (пора року) й екзистенційний тема-рематичний маркер il y a (є), та не змінюють вектора розгортання тема-рематичного руху.

Серед маркерів, що становлять засоби презентації теми і реми, розглядаються екзистенційні маркери, більшість дейктиків, деякі спеціальні маркери (prenons, disons, posons тощо), анафоричні, катафоричні засоби і тематична дислокація:

(6) Un carnet de dessin, un crayon volиrent dans les mains infaillibles de Marc. Il fit aussitфt le portrait prйsumй de M. de Legrйbual pleurant. Cela vint trиs facilement (M. de Saint-Pierre, La mer а boire).

У поданій НФЄ мікротема сela (це) є прономінальним анафоричним реформулюванням мікрореми fit aussitфt le portrait prйsumй de M. de Legrйbual pleurant (написав у той же час так званий портрет пана де Льогребюаля, що плаче).

Особливий тип засобів маркування теми і реми становлять еліптичні конструкції - моно-, ді-, поліремні утворення з темами і ремами різних рівнів. У монологічних НФЄ вживання цих конструкцій базується на прагматичній пресупозиції. Мовець актуалізує референт (-и) і залишає право адресату ідентифікувати його (або їх):

(7) Joyeux anniversaire! Il y a un an et un jour tu m'as posй la mкme question. Et j'ai rйpondu: non. C'йtait la nuit, tu riais en me regardant, tu disais: “Tu es fait comme un rat” (J.-P. Sartre, Le Diable et le Bon Dieu).

У наведеній НФЄ ініціальна моноремна еліптична конструкція joyeux anniversaire (з днем народження) має імпліцитну тему (я) і частково імпліковану рему (вас вітаю). Вони ідентифікуються будь-яким адресатом, що поділяє ті ж знання про світ, що й мовець.

Маркери-засоби презентації теми і реми формують монологічні і діалогічні НФЄ з різними типами тема-рематичної ізотопії:

(8) Dans une de ses йclaircies, Frйdйric II aperзut devant lui l'homme qui montait sans se presser. Сette allure inconnue йtait dans le droit sillon des traces. Quand ces traces commencиrent а disparaоtre peu а peu dans des paquets de brumes, Frйdйric II reprit le pied (J. Giono, Le chant du monde).

У цій монологічній НФЄ з лінійною тема-рематичною ізотопією рема першого висловлення aperзut devant lui l'homme qui montait sans se presser (помітив перед собою людину, яка не поспішаючи підіймалася) стає темою приєднаного, що представлена резюмуючою анафорою сette allure inconnue (ця незнайома хода).

Поліфонічна структура поданої гетеродієгетичної НФЄ має такий вигляд:

auteur (мовець як істота) = locuteur (мовець, який здійснює мовленнєвий акт)

йnonciateur (оповідач)

аргументативний акт + референція

personnage

аргументація + референційний акт

Рис. 4. Поліфонічна структура гетеродієгетичних монологічних НФЄ

На рис 4. показано, що в цій НФЄ наявні три голоси: мовець, оповідач і персонаж. Оповідач, що діє поза висловленням, не ототожнює себе з персонажем Frйdйric II (Фредеріком II), тому він несе відповідальність лише за аргументативний акт + ідентифікацію референта. Тоді як персонаж, який діє всередині розповіді, відповідає за аргументацію та за розпізнавання інтенції мовця адресатом.

Наведемо приклад автодієгетичної НФЄ з постійною темою:

(9) J'ai beaucoup aimй le Sahara. J'ai passй des nuits en dissidence. Je me suis rйveillй dans cette йtendue blonde oщ le vent a marquй sa houle comme sur la mer. J'y ai attendu des secours en dormant sous mon aile, mais ce n'йtait point comparable (А. de Saint-Exupйry, La terre des hommes).

У цій НФЄ макротема (je) (я), що знаходиться в ініціальному висловленні, представлена низкою мікротем у вигляді еквівалентної анафори.

З погляду поліфонії, "je"-оповідач (я) екстрадієгетичного плану розповіді ідентифікує себе з інтрадієгетичним "je"-персонажем (я), тому оповідач цілком відповідальний за висловлення-процес та за висловлення-результат, тобто за успіх референційного акту:

 аuteur = locuteur

йnonciateur = реrsonnage

(аргументативний акт + референція) (аргументація + референційний акт)

Рис. 5. Поліфонічна структура автодієгетичних монологічних НФЄ

Подамо приклад монологічної НФЄ з тема-рематичною ізотопією з похідними темами:

(10) Іl voulut l'autorisation de tourner dans un jardin princier, veuf de ses maоtres et rigoureusement fermй aux visiteurs. J'y entrai, un jour d'avril, en dйpit d'un gardien hostile tout en vieux buis, qui tenait la porte mi-ouverte et parlementait. Mais dйjа s'йlanзait а ma rencontre un parfum dйlicieux (Colette, Gigi).

Імпліцитна макротема цієї НФЄ представлена низкою мікротем у вигляді анафори: (il, je, un parfum dйlicieux) (він, я, чудовий запах). Ці мікротеми не мають експліцитного зв'язку одна з одною на рівні локальної тема-рематичної ізотопії.

Щодо поліфонічної структури наведеної гомодієгетичної НФЄ, то оповідач ідентифікує себе з одним із персонажів (je) (я), тому він поділяє лише частину відповідальності за ідентифікацію референта та за розпізнавання інтенції мовця, тобто за успіх референційного акту:

аuteur = locuteur

йnonciateur = personnage1 + personnage2

(аргументативний акт + референція) (аргументація + референційний акт)

(аргументація + референційний акт)

Рис. 6. Поліфонічна структура гомодієгетичних монологічних НФЄ

У монологічних НФЄ з відсутньою котекстуальною тема-рематичною ізотопією на рівні контексту спостерігається імпліцитна тема-рематична ізотопія з постійною темою і ремою, що відповідає комунікативній стратегії адресанта:

(11) Les cacaoyers des cacaoyиres donnent pas des cacahuиtes, donnent du cacao. Les cacaoyers des cacaoyиres donnent pas des cacahuиtes, donnent du cacao. Les cacaoyers des cacaoyиres donnent pas des cacahuиtes, donnent du cacaо! (E. Ionesco, La cantatrice chauve)

У поданій НФЄ вирішальну роль в організації контекстуального тема-рематичного руху відіграють просодичні засоби, що допомагають визначити ступінь КД, який розвивається за лінією зростання, оскільки лише опорне висловлення НФЄ може вважатися автосемантичним. Напевне, мовець повторює одне й те ж висловлення і ставить знак оклику, тому ще він є викладачем риторики та використовує скоромовки.

Розділ 3. "Тема-рематична ізотопія в діалогічних надфразових єдностях у сучасному французькому художньому дискурсі". Діа- і полілогічні надфразові єдності становлять семантико-синтаксичні одиниці з певною комунікативною спрямованістю, де перехід від однієї теми до іншої здійснюється інтеракційним способом через тематичні етапи ("розробка" однієї макротеми двома чи більше комунікантами) (Н. Диттмар), що складаються з тематичних епізодів (реплік) (Н. Диттмар), які модифікуються залежно від контексту. Отже, між партнерами по комунікації виникає так зване "референційне співробітництво" (А. Коля). При цьому не існує симетрії комунікативних ролей інтерактантів, тому що перше перетворення тематичного епізода "автоініційоване" (здійснюється згідно з комунікативною інтенцією адресанта), а всі інші - "гетероініційовані" (модифікуються адресатом відповідно до цієї інтенції) (К. Кербра-Орекшионі).

У діа- та полілогічній інтеракції між комунікантами встановлюються різні типи відношень, які залежать як від зовнішніх факторів, так і від маніпулювання певними реляціонемами (К. Кербра-Орекшионі). Ці одиниці визначаються як тема-рематичні маркери зв'язку та як оператори, що дозволяють учасникам комунікації постійно перебудовувати цей зв'язок. Серед таких маркерів виділяються синтаксичні й лексичні збої, збої способу мовлення, а також авто- і гетерокорекція:

(12) - Climat terrible, n'est-ce pas?

- Erreur, monsieur l'abbй, climat dur tout simplement, s'agit de savoir le prendre. Il ne faut pas кtre seul, ni s'embarquer avec n'importe qui... (J. Perret, Roucou)

У цій НФЄ гетерокорекція, тобто виправлення хибного з погляду адресата висловлення адресанта (К. Кербра-Орекшионі), еrreur, monsieur l'abbй (помилка, пан аббат) як рематичний маркер, що вводить нову імпліцитну мікротему (це) і частково імпліковану мікрорему (є), змінює запланований адресантом хід розмови, що сприяє розгортанню тема-рематичної ізотопії з похідними темами.

Окрім наведених вище реляціонем у діа- та полілогічних НФЄ мовець використовує специфічні діалогічні конектори залежно від своєї аргументативної ролі (С. Статі). У нашому дослідженні розширено запропоновану С. Статі класифікацію цих ролей. Позитивна роль комуніканта маркується конекторами згоди (oui, tu as raison, en effet, trиs bien тощо). Позитивна нюансована роль виявляється через поступку та вводиться зазвичай такими конекторами, як: certainement, soit, peut-кtre та ін. Негативна реакція з боку адресата виражається за допомогою конекторів виправлення (non, au contraire, c'est faux і т. ін.), зауваження (mais pourtant, aprиs tout, permettez тощо), заперечення (pas du tout, vous avez tort та ін.). Негативна нюансована реакція не має специфічних маркерів для свого вираження. Невизначена реакція реципієнта маркується такими конекторами: je ne sais pas, sans doute, probablement та іншими, наприклад:

(13) - Il veut acheter un magasin de chaussures et m'йpouser.

- C'est trиs bien.

- Il a l'air d'un gros curй en civil et il n'a en tкte que de faire remonter le niveau moral (M. Aymй, Uranus).

Тут тема-рематичний маркер згоди c'est trиs bien сприяє утворенню поліізотопічної діалогічної НФЄ: між ініціальним і першим приєднаними компонентами наявна лінійна тема-рематична ізотопія, де рема першого висловлення veut acheter un magasin de chaussures et m'йpouser (хоче купити магазин взуття й одружитися зі мною) анафорично презентована у тематичній частині другого епізоду (се) (це); третій епізод уводить ізотопію з похідними темами, оскільки він починається із займенника il (він), що становить анафоричне референтне представлення макротеми.

Коли фонові знання комунікантів збігаються, у діалогах використовуються парадигматичні і синтагматичні еліптичні конструкції (З. О. Гетьман):

(14) - Alors, vrai, entre nous, tu ne te plains de rien?

- De rien (R. Martin du Gard, Les Thibault).

У наведеній діалогічній НФЄ адресат уводить парадигматичний еліпсис de rien (ні на що), щоб уникнути повторення семантично надмірної інформації (я ні на що не скаржусь) про референти.

Діа- і полілогічні надфразові єдності, як і монологічні, будуються за допомогою експліцитної й експліцитно-імпліцитної тема-рематичної ізотопії. Референційні відношення між складниками діалогічних НФЄ при тема-рематичній ізотопії всіх типів аналогічні до монологічних. Поліфонічні структури діа- і полілогічних надфразових єдностей більш розгалужені, ніж структури монологічних НФЄ, що пояснюється участю в діа- та полілозі кількох оповідачів, які ідентифікують або не ідентифікують себе з персонажами. У діалогічній інтеракції також можуть бути наявні персонажі, які діють в іншій темпоральній і просторовій площинах:

(15) - J'ai compris que le rendez-vous avait eu lieu.

- Je le savais bien.

- D'oщ ?

- Sa femme me l'avait dit (G. Simenon, La tкte d'un homme).

У поданій НФЄ персонажі, позначені маркером je (я) віддалені в темпоральному і просторовому планах від персонажа sa femme (його жінка):

 auteur = locuteur

йnonciateur1 = personnage1 йnonciateur2 = personnage2

(арг. акт + реф.) (арг. + реф. акт) (арг. акт + реф.) (арг. + реф. акт)

personnage3

(арг. + реф. акт)

Рис. 7. Поліфонічна структура гомодієгетичних діалогічних НФЄ

Тут поліфонічні ролі розподіляються так: екстрадієгетичні оповідачі ідентифікують себе з двома персонажами інтрадієгетичного плану розповіді, тому вони несуть часткову відповідальність за успіх референційного акту.

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено аналіз монологічних і діалогічних HФЄ сучасного французького художнього дискурсу в аспекті інтегративної прагматики з погляду внутрішньо- і міжфразових зв'язків. Одним із головних чинників загальної зв'язаності дискурсу є ізотопія як певна смислова динаміка, яка охоплює різнорівневі ізотопічні одиниці. Нижчою ланкою структури цих одиниць є синтагма, що становить мінімальний ізотопічний контекст. Тема-рематична ізотопія формує прості висловлення (рівень внутрішнього актуального членування) та переходить на рівень надфразових єдностей (зовнішнє актуальне членування), виконуючи функцію основного комунікативно-дискурсивного засобу міжфразового зв'язку. Таким чином створюється своєрідна родо-видова ієрархія ізотопій (висловлення надфразова єдність дискурс).

На рівні міжфразових зв'язків між висловленнями встановлюються відношення кон'юнкції (сполучення) і диз'юнкції (розриву). Монологічні і діалогічні НФЄ характеризуються, як правило, кон'юнктивно-диз'юнктивними локальними ізотопічними зв'язками.

Із погляду мовної аргументації відношення між опорним і приєднаним висловленнями всередині НФЄ характеризуються як автосемантичні і синсемантичні. Пряма аргументація корелятивна до семантичних відношень автосемантичності базової частини і синсемантичності приєднаного компонента зі зростаючим КД при оптимальній КН; зворотна - відношенням синсемантичності опорної й автосемантичності приєднаної частин зі спадаючим КД при оптимальній КН; взаємна аргументація характеризує відношення взаємної синсемантії з максимальним рівнем КД при мінімальній КН; послаблена взаємна аргументація корелює з відношеннями взаємної автосемантії приєднаних частин НФЄ з мінімальним КД при максимальній КН. НФЄ становлять глобальну структуру зі своєю глобальною темою, або макротемою, що разом із макрорематичним компонентом міститься в ініціальному висловленні. Макротема при тема-рематичній ізотопії має імпліцитний чи експліцитний референт, представлений низкою мікротем; макрорема при зовнішньому актуальному членуванні також експлікується через свої референтні позначення в подальшому або (рідше) попередньому котексті / контексті. Отже, макротема і макрорема становлять експліцитні або імпліцитні референційні зони, що конкретизуються за допомогою мікротем і мікрорем. Так виникають експліцитно-імпліцитні референційні відношення між макротемою / мікротемами і макроремою / мікроремами, або експліцитно-імпліцитна тема-рематична ізотопія на рівні НФЄ i дискурсу.

Референтні представлення макротеми і макрореми вводяться специфічними тема-рематичними маркерами. Екзистенційні, деякі спеціальні, дейктичні та анафоричні маркери, а також еліптичні моно-, ді-, поліремні конструкції з темами і ремами різних рівнів становлять засоби представлення тем і рем при тема-рематичній ізотопії, всі інші маркери, як правило, виступають малоінформативними чи неінформативними факультативними елементами.

Одним із засобів ідентифікації референтів у НФЄ є рольова поліфонічна структура, до складу якої входять мовець, оповідач та персонажі. Схеми поліфонічних відношень діа- і полілогічних НФЄ більш розгалужені, ніж схеми монологічних НФЄ, що пояснюється наявністю в діалогічній інтеракції кількох оповідачів із власними комунікативними інтенціями.

При різних типах тема-рематичної ізотопії аргументативні і референційні відношення між базовим і приєднаним компонентами виявляються в НФЄ таким чином: аргументативний акт та референція здійснюються на рівні висловлювання, а аргументація та референційний акт на рівні висловлення. Рольова поліфонія корелює з аргументацією і референцією: оповідач може ототожнюватися з персонажем і брати на себе відповідальність за ідентифікацію референта та розпізнавання інтенції мовця або віддалятися від персонажа, перекладаючи на нього відповідальність за успіх референційного акту.

Відповідно до типу тема-рематичної ізотопії в монологічних, діа- та полілогічних НФЄ виділяються різні схеми ізотопічних і референційних відношень. При лінійній тема-рематичній ізотопії майже всі мікротематичні і мікрорематичні компоненти є референтними представленнями макрорематичної зони. При тема-рематичній ізотопії з постійною темою мікротеми і мікрореми позначають як макротему, так і макрорему. При тема-рематичній ізотопії з похідними темами у більшості випадків мікротеми маркують макротематичний компонент, а мікрореми - макрорематичний. Комплексна тема-рематична ізотопія не є простим сумарним утворенням різних типів тема-рематичної ізотопії, це складна, розгалужена система з кон'юнктивно-диз'юнктивними локальними ізотопічними зв'язками між приєднаними компонентами. При цьому референційні відношення між мікротематичними / мікрорематичними референтними представленнями з макротематичними / макрорематичними референційними зонами є досить різнорідними через те, що в комплексній тема-рематичній ізотопії переплітаються різні типи ізотопічних зв'язків.

Перспективним, на наш погляд, є подальше комплексне дослідження аргументативних, поліфонічних і референційних особливостей різних типів художнього дискурсу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Інтерпретація комунікативного приєднання в сучасній французькій мові / А. В. Лепетюха // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна: Комунікативні та когнітивні проблеми дискурсу. - Харків, Константа, 2001. - № 537. - С. 57-63.

2. Характеристика комунікативного приєднання з боку аргументації та поліфонії (на матеріалі французької мови) / А. В. Лепетюха // Науковий вісник кафедри Юнеско Київського національного лінгвістичного університету: Мова, освіта, культура: наукові парадигми і сучасний світ. - Київський національний лінгвістичний університет, 2002. - С. 199-201.

3. Тематическая прогрессия в диалогических единствах с коммуникативным присоединением (на материале фрацузского языка) / А. В. Лепетюха // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна: Лінгвістичні й дидактичні проблеми іншомовної комунікації. - Харків, Константа, 2003. - № 586. - С. 83-85.

4. Тема-рематична ізотопія у монологічних надфразових єдностях (на матеріалі французької мови) / А. В. Лепетюха // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Романо-германська філологія. Методика викладання іноземних мов. - Харків, Константа, 2007. - Вип. 52. - № 773. - С. 127-130.

5. Тематична ізотопія у діалогічних надфразових єдностях (на матеріалі французької мови) / А. В. Лепетюха // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство): У 5 ч. - Кіровоград: РВВ КДПУ імені В. Вінниченка, 2008. - Вип. 75 (3). - С. 87-90.

6. Референциальные отношения при тема-рематической изотопии (на материале французского языка) / А. В. Лепетюха // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Романо-германська філологія. Методика викладання іноземних мов. Вип. 58. - Харків, Константа, 2009. - Вип. 58. - № 848. - С. 174-177.

7. Комунікативно-прагматичні відношення між основним та приєднаним компонентом у надфразових єдностях / А. В. Лепетюха // Стратегії та методи навчання мовам для спеціальних цілей: наук.-метод. матеріали 5-ої ювілейної міжнар. конф., 11-12 жовтня 2001 р.: тези доп. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2001.

8. Особенности тематической прогрессии при коммуникативном присоединении (на материале французского языка) / А. В. Лепетюха // IX-та міжнар. конф., Франція та Україна, наук.-практ. досвід у контексті діалогу національних культур: тези доп. - Дніпропетровськ, Пороги, 2003. - С. 169.

9. Ролевая полифоническая структура диалога (полилога) во французском языке / А. В. Лепетюха // X-та міжнар. конф., Франція та Україна, наук.-практ. досвід у контексті діалогу національних культур, 23-24 квітня 2004 р.: тези доп. - Дніпропетровськ, Пороги, 2004. - С. 188-189.

10. Референційні особливості тематичної прогресії / А. В. Лепетюха // XI-та міжнар. конф., Франція та Україна, наук.-практ. досвід у контексті діалогу національних культур: тези доп. - Дніпропетровськ, Пороги, 2006. - С. 48

11. Комунікативна напруга в організації висловлювання / А. В. Лепетюха // Матеріали наук.-практ. конф. молодих учених "Методологія сучасних наукових досліджень": тези доп. - Харків: ХНПУ, 2006. - С. 52-53.

12. Ізотопія та тематична прогресія тексту (на матеріалі французької мови) / А. В. Лепетюха // Матеріали першої всеукраїнської наук. конф. романістів. Структурно-семантичні і когнітивні парадигми сучасного романського мовознавства, 5-6 жовтня 2006 р.: тези доп. - Чернівці, Рута, 2006. - С. 97

13. Внешняя и внутренняя референция при тематической прогрессии (на материале французского языка) / А. В. Лепетюха // Единство системного и функционального анализа языковых единиц. Материалы междунар. научн. конф., 11-13 апреля 2006 г., Белгород. - Вып. 9. - Ч. 1. - Тезисы докл. - Белгород, 2006. - С. 265-268.

АНОТАЦІЯ

Лепетюха А. В. Тема-рематична ізотопія в монологічних і діалогічних надфразових єдностях (на матеріалі сучасної французької художньої прози). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.05 - романські мови. - Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню тема-рематичної ізотопії в монологічних і діалогічних надфразових єдностей в сучасному французькому художньому дискурсі в аспекті синтаксису, семантики та прагматики. Надфразові єдності розглянуто як кон'юнктивно-диз'юнктивні поліізотопічні одиниці з експліцитно-імпліцитною тема-рематичною ізотопією. У межах реферованої роботи проаналізовано особливості відношень між макротематичними / макрорематичними референційними зонами й ієрархією мікротем, мікрорем і факультативних елементів.

Установлено, що в НФЄ, де реалізуються автосемантичні і синсемантичні аргументативні зв'язки, які корелюють з комунікативним динамізмом і комунікативною напругою, а також з рольовою поліфонією, оповідач несе відповідальність за аргументативний акт + референцію, тобто за ідентифікацію референта, а персонажі - за аргументацію + референційний акт, тобто за розпізнавання інтенції мовця.

Ключові слова: тема-рематична ізотопія, художній дискурс, кон'юнкція, диз'юнкція, комунікативний динамізм, комунікативна напруга, референційна зона, аргументативний акт, референційний акт.

АННОТАЦИЯ

Лепетюха А. В. Тема-рематическая изотопия в монологических и диалогических сверхфразовых единствах (на материале современной французской художественной прозы). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.05 - романские языки. - Киевский национальный лингвистический университет, Киев, 2010.

Диссертационное исследование посвящено изучению монологических, диа- и полилогических сверхфразовых единств современного французского художественного дискурса в аспекте интегративной прагматики, а также анализу типов изотопических связей на внутри- и межфразовом уровнях организации дискурса. Изотопия как определённая смысловая динамика охватывает разноуровневые изотопические единицы. Тема-рематическая изотопия формирует простое высказывание при внутреннем актуальном членении и переходит на уровень сверхфразовых единств (внешнее актуальное членение), выполняя функцию основного коммуникативно-дискурсивного способа межфразовой связи. СФЕ рассматриваются как конъюнктивно-дизъюнктивные полиизотопические единицы с эксплицитно-имплицитной тема-рематической изотопией.

Установлено, что с точки зрения языковой аргументации отношения между опорным и присоединённым высказываниями в монологических, диа- и полилогических сверхфразовых единствах характеризуются как автосемантические и синсемантические. Прямая аргументация коррелятивна семантическим отношениям автосемантичности базовой части и синсемантичности присоединённого высказывания с возрастающим КД при оптимальном КН; обратная - отношениям синсемантичности опорного и автосемантичности присоединённого высказывания со снижающимся КД при оптимальном КН; взаимная аргументация характеризует отношения взаимной синсемантии с максимальным КД при минимальном КН, а ослабленная взаимная аргументация - отношения взаимной автосемантии присоединённых компонентов СФЕ с минимальным КД при максимальном КН.

Выделены такие составляющие СФЕ, как макротема и макрорема, представляющие собой эксплицитные или имплицитные референциальные зоны, которые конкретизируются в вертикальном котексте с помощью микротем и микрорем. Макротематические / макрорематические и микротематические / микрорематические компоненты вводятся тема-рематическими маркерами, классифицированными в диссертационной работе.

Определено, что при разных типах тема-рематической изотопии в простом высказывании и СФЕ аргументативные связи соотносятся с референциальными таким образом: аргументативный акт и референция осуществляются на уровне высказывания-процесса, а аргументация и референциальный акт - на уровне высказывания-результата.

Одним из способов идентификации референтов в сверхфразовых единствах является ролевая полифоническая структура, которая включает в себя говорящего, рассказчика и персонажей. Установлено, что ролевая полифония коррелирует с аргументацией и референцией: рассказчик может ототождествляться с персонажем и брать на себя ответственность за высказывание в целом или отдаляться от персонажа, перекладывая на него ответственность за распознавание интенции говорящего адресатом. Схемы полифонических отношений диа-и полилогических сверхфразовых единств более разветвлённые, чем схемы монологических СФЕ, что объясняется присутствием в диалогической интеракции нескольких рассказчиков с собственными коммуникативными интенциями, а также персонажей, действующих в разных темпоральных плоскостях.

...