Середньошрифтове Четвероєвангеліє: лінгвістичний і палеографічний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ІВАНА ФРАНКА

УДК 811.161.2 - 112: 094.4

СЕРЕДНЬОШРИФТОВЕ ЧЕТВЕРОЄВАНГЕЛІЄ: ЛІНГВІСТИЧНИЙ І ПАЛЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

БАГНЮК НАТАЛІЯ В'ЯЧЕСЛАВІВНА

Львів 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Григорчук Лідія Михайлівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри української мови

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Ґрещук Василь Васильович, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри української мови

кандидат філологічних наук, доцент Наєнко Галина Михайлівна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри історії української мови

Захист відбудеться 17 червня 2011 р. о 14⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.06 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 312.

Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. М. Драгоманова, 5).

Автореферат розіслано “16” травня 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наук, доцент У. Б. Добосевич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Книгодрукування в історії кожної нації знаменувало кардинальні зміни в способі поширення інформації, що зумовлювало значні зрушення в культурі. Для національної науки важливо визначити точну дату й місце виходу першої друкованої книги, передумови появи друкарства, імена його засновників, якнайповніше описати обставини виходу тиражу першодруку.

Дослідження стародруків і рукописів у контексті вивчення історії української мови та витоків української друкованої книги має давню традицію. У цій галузі науки плідно працювали відомі українські мовознавці, історики, книгознавці та мистецтвознавці: А. Петрушевич, П. Житецький, І. Огієнко, І. Свєнціцький, В.Січинський, Л. Булаховський, І. Керницький, І. Чепіга, Д. Гринчишин, Я. Ісаєвич та ін. Різноаспектному вивченню найдавніших українських друкованих і рукописних книг присвятили фундаментальні праці Я. Запаско, О. Мацюк, В. Фрис, Л. Дубровіна, Г. Ковальчук, В. Стасенко та ін. Ґрунтовний аналіз писемних пам'яток з української етнічної території подано у студіях В. Німчука, Г. Півторака, Л. Коць-Григорчук, Л. Гнатюк, Г. Стрельчук, Г. Наєнко, Г. Воронич, В. Мойсієнка, У. Добосевич, Л. Гнатенко, Г. Чуби, С. Федак та ін.

Сучасні історики та книгознавці наголошують на потребі переосмислити історію українського книгодрукування. В офіційній радянській книгознавчій науці з'ясовано всі деталі про першодрукаря І. Федорова, однак не втратили актуальності проблеми дофедорівського книгодрукування на східнослов'янських землях, а також атрибутування низки анонімних першодруків, які прийнято називати московськими безвихідними виданнями, серед яких: вузькошрифтове Четвероєвангеліє, середньошрифтові Четвероєвангеліє та Псалтир, широкошрифтові Четвероєвангеліє і Псалтир, Тріоді Пісна і Цвітна. Ці книги не містять інформації про час і місце виготовлення.

Збережені до сьогодні поодинокі примірники першодруків є поки що недостатньо оціненим джерелом, яке дасть змогу доповнити правдиву історичну картину, переглянути деякі, уже начебто з'ясовані, питання історії українського друкарства, а водночас - і української культури, літератури, церкви.

Лінгвістичне опрацювання текстів дофедорівських пам'яток дає змогу переосмислити проблемні питання дофедорівського українського й російського книгодрукування. До недавнього часу ця тема не була об'єктом дослідження ні російських, ані українських мовознавців. Комплексне вивчення мови й палеографічних особливостей одного з безвихідних стародруків - вузькошрифтового Четвероєвангелія - вперше здійснила Л. Коць-Григорчук.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що, попри значну кількість праць, присвячених різноаспектному аналізові дофедорівських анонімних видань загалом і середньошрифтового Євангелія зокрема, досі не проаналізовано мови цих текстів. Дотепер не були предметом спеціального дослідження палеографічні особливості тексту середньошрифтового Євангелія.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у Львівському національному університеті імені Івана Франка в рамках наукової теми кафедри української мови “Структура української мови в синхронії та діахронії” (номер державної реєстрації 0103U005955).

Тему дисертації затверджено на засіданні наукової координаційної ради “Українська мова” в Інституті української мови Національної академії наук України від 11 квітня 2006 р. (витяг із протоколу № 31 від 14 квітня 2006 р.).

Мета дисертаційної роботи - дослідити специфічні риси графіки та особливості різних рівнів тогочасної книжної мови тексту анонімного середньошрифтового Євангелія.

Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань:

- проаналізувати безвихідні дофедорівські книговидання в контексті проблеми дофедорівського книгодрукування на східнослов'янських землях;

- окреслити місце середньошрифтового Євангелія серед безвихідних видань;

- виявити особливості графіки стародруку та атрибутувати пам'ятку щодо часу й місця її створення на підставі здобутків слов'янської кириличної палеографії;

- з'ясувати специфіку правопису обраного для дослідження тексту, простежити взаємодію давньоукраїнської та південнослов'янської правописних систем;

- дослідити основні риси вокалізму й консонантизму, засвідчені в мові Євангелія, зіставити книжно-писемні та живомовні фонетичні особливості пам'ятки;

- вивчити специфіку морфологічної системи стародруку та синтаксичні явища в мові Четвероєвангелія, проаналізувати особливості співіснування книжних і живомовних граматичних форм;

- виявити специфічні мовні риси пам'ятки, зокрема й діалектні, що дасть змогу з'ясувати місце створення Євангелія.

Об'єктом дослідження є анонімна пам'ятка дофедорівського книгодрукування - безвихідне середньошрифтове Четвероєвангеліє.

Предмет аналізу - мова й орнаментальне оформлення пам'ятки.

Джерельною базою дисертації є середньошрифтове Четвероєвангеліє, яке зберігається у відділі стародруків та рідкісних видань Інституту української книги Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України. Для вивчення мови цього Євангелія в контексті українських пам'яток XIV-XVII ст. використано “Словник староукраїнської мови XIV-ХV ст.”, “Словник української мови ХVІ - першої половини ХVІІ ст.”, “Історичний словник українського язика” та матеріали картотек цих словників, що зберігаються у відділі української мови Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. Для аналізу також залучено праці з історії української мови та діалектології, з історії українського й російського книжкового орнаменту та з філігранології.

Методи дослідження. У роботі застосовано описово-аналітичний метод, за допомогою якого узагальнено спостереження над фактичним матеріалом, простежено вияви взаємодії церковнослов'янських і книжних елементів у тексті пам'ятки. Структурний метод сприяв систематизації мовних явищ, а зіставно-типологічний - увиразненню їх специфіки. Опис діалектних явищ у тексті пам'ятки зумовив використання прийомів порівняльного методу та методу лінгвогеографічного аналізу.

Наукова новизна:

- вперше середньошрифтове Четвероєвангеліє досліджено з огляду на надбання палеографії, що дало змогу виявити традицію накреслень кириличних літер, щоб окреслити часові координати створення безвихідної пам'ятки; виявлено фонетичні та граматичні (морфологічні й синтаксичні) риси у мові середньошрифтового Євангелія; до наукового обігу введено матеріал канонічного тексту середньошрифтового Євангелія - анонімної пам'ятки дофедорівського книгодрукування;

- удосконалено підходи до вивчення специфіки шрифту стародрукованої пам'ятки, аналізу рис книжної мови стародруку;

- набули подальшого розвитку вчення про системно-структурні особливості української мови кінця XV - поч. XVI ст.; бачення перспективи подальшого ґрунтовного дослідження з погляду мовознавства, палеографії, книгознавства, текстології інших пам'яток дофедорівського книгодрукування.

Теоретичне значення. Результати й узагальнення дисертації можуть бути використані для виявлення специфіки української графіки й орфографії на досліджуваному етапі розвитку українського письма, для визначення місця середньошрифтового Четвероєвангелія в історії української мови. Висновки роботи доповнять історію друкарства на східнослов'янських землях до 1564 р., зокрема збагатять її відомостями про дофедорівські кириличні книговидання.

Практична цінність роботи зумовлена тим, що проаналізований матеріал і теоретичні міркування можна застосувати у практиці вищих навчальних закладів для укладання відповідних спецкурсів з історії української літературної мови, історичної граматики; результати роботи можна залучати для досліджень з історичної діалектології.

Особистий внесок здобувача. Результати дослідження авторка отримала самостійно. Усі статті з теми дисертації опубліковано без співавторства.

Апробація роботи. Основні положення та результати дисертації апробовано на Міжнародних наукових конференціях і семінарах: “Українська мова в часі і просторі” (Львів, 2004 р.), “Українці XVI-XVII століть крізь призму слова” (Львів, 2006 р.), “Актуальні проблеми дослідження граматики та лексикології” (Вінниця, 2006 р.), “Діалектна мова: сучасний стан і динаміка в часі” (до 100-річчя від дня народження професора Ф. Т. Жилка, Київ, 2008 р.), “Говори південно-західного наріччя у слов'янському контексті” (Львів, 2008 р.), “Північноукраїнське наріччя в історії української мови” (Житомир, 2010 р.), на Всеукраїнських наукових конференціях: “Іван Ковалик і сучасне мовознавство” (до 100-річчя від дня народження Івана Ковалика, Івано-Франківськ, 2007 р.), “Діалектне суміжжя як об'єкт мовознавчих досліджень” (Умань, 2007 р.), на Наукових читаннях, присвячених пам'яті Інни Петрівни Чепіги (Київ, 2009 р.), на першому засіданні Тимченківських наукових читань “Пам'ятка як джерело вивчення історії мови” (Львів, 7-8 жовтня 2010 р.), а також на щорічних звітних конференціях кафедри української мови Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2004 р., 2006 р., 2007 р.), на засіданнях мовознавчої комісії Наукового товариства імені Шевченка (Львів, 2008 р., 2010 р.).

Публікації. Основні аспекти досліджуваної проблеми викладено в 9 статтях, 7 з яких надруковано у провідних фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатку та списку використаних джерел (398 позицій). Загальний обсяг дисертації - 227 с., із яких 178 с. основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

четвероєвангеліє книговидання консонантизм вокалізм

У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його мету та завдання, зазначено джерела добору матеріалу та методи його опрацювання, розкрито наукову новизну роботи, її теоретичну цінність та можливість практичного використання результатів дослідження, наведено відомості про апробацію результатів дисертації.

Перший розділ дисертації “Проблеми атрибутування дофедорівських безвихідних друкованих книг: історія та сучасний стан” складається із дев'яти підрозділів, які розкривають історичне підґрунтя проблеми визначення національної належності середньошрифтового Євангелія, а також низки безвихідних першодруків, тиражі яких побачили світ до початку книговидавничої діяльності І. Федорова.

Вивчення безвихідних кириличних книг дофедорівського друку започаткували бібліографи: відомості про ці видання містять праці російських дослідників середини та кінця XIX ст. (П. Строєв, В. Ундольський, І. Каратаєв), які вважали ці стародруки продукцією т. зв. “південних” друкарень. Уперше припущення про московське походження вузькошрифтового Четвероєвангелія і Тріоді Пісної висловив О. Вікторов у доповіді на ІІІ Археологічному з'їзді в Києві (1874 р.). Згодом на підставі гіпотез Л. Кавеліна до числа московських долучено і широкошрифтове Євангеліє. Висновки дослідників ґрунтувалися на результатах часткового вивчення водяних знаків деяких примірників, зіставлення орнаментики книг, стилістики ілюстрацій. Звернено увагу й на зміст вкладних записів на сторінках збережених примірників. Середньошрифтове Четвероєвангеліє до московських не зарахували. Причиною слугував німецький папір цього стародруку: водяні знаки на ньому не мали аналогів у російських рукописних книгах.

Автори книгознавчих праць 40-60-их років ХХ ст., попри відсутність переконливих аргументів, визнають безвихідні стародруки продукцією анонімної друкарні, що розпочала свою діяльність у Москві ще до появи Апостола І. Федорова (Москва, 1564). Такий висновок зроблено на підставі вивчення орнаментального оформлення книг (А. Зернова, О. Сидоров), водяних знаків (А. Зернова, Т. Протасьєва та ін.), а також у результаті системного (Є. Немировський) чи фрагментарного (О. Гераклітов, М. Тихомиров, О. Сидоров та ін.) книгознавчого аналізу.

Дослідники не дійшли згоди стосовно низки питань, зокрема щодо кількості дофедорівських друкарень: деякі переконують, що існувала одна анонімна московська друкарня (А. Зернова, Є. Немировський та ін.), інші (Г. Коляда, Л. Коць-Григорчук, В. Стасенко та ін.) - небезпідставно вказують на більшу їх кількість. Думки істориків і книгознавців про особливості поширення друкарської майстерності у великих європейських містах, послідовність виходу тиражів безвихідних Євангелій, Псалтирів і Тріодей часто були суперечливими, іноді цілком протилежними.

Мистецтвознавче вивчення дофедорівських анонімних першодруків сприяло висвітленню нерозв'язаних питань, що цікавили дослідників періоду впровадження друкарства. Вперше здійснено порівняльний опис орнаментів у заставках та ініціалах (А. Зернова), вивчено особливості розташування орнаментальних елементів і тексту на сторінці, способи нанесення фарби на заготовлені форми та пропорції відтвореного на папері тексту (О. Сидоров). Проте дослідження такого плану не стали ключем до остаточного розв'язання проблеми походження цих книг.

Найповніший матеріал із проблем дофедорівських безвихідних першодруків містять книгознавчі дослідження, у яких уперше було зіставлено тексти вузькошрифтового і середньошрифтового Євангелій, виявлено відмінності у текстах пам'яток. Порівняння середньошрифтового та широкошрифтового Євангелій дало змогу припустити, що під час готування до друку Євангелія широкого шрифту зразком слугувало середньошрифтове (Г. Коляда).

Різноаспектний аналіз безвихідних дофедорівських книговидань здійснив Є. Немировський, який визначив точну кількість усіх відомих у науці примірників і окреслив місця їх зберігання, проаналізував покрайні записи, на підставі спостережень над маргіналіями зробив висновки про провенієнцію окремих примірників, схарактеризував структуру книг та дослідив орнаментальне оформлення. Деякі особливості цих анонімних першодруків книгознавець вважає властивими московській книжності.

Тривалий час поза увагою книгознавців перебували фундаментальні студії з історії друкарства І. Огієнка та І. Свєнціцького. Наукова спільнота належно не відреагувала на публікації О. Мацюка, у яких детально проаналізовано архівні матеріали, що безпосередньо чи опосередковано свідчать про українське книгодрукування у Львові, Острозі, Києві ще до приїзду в Україну І. Федорова.

Серед сучасних учених, які підтримали концепцію українського дофедорівського друкарства, - Я. Ісаєвич, Л. Білас, О. Губко, М. Тимошик, М. Низовий, М. Андрійчук та ін. І російські, й українські дослідники історії книгодрукування справедливо вказують на відсутність переконливих доказів існування дофедорівської анонімної друкарні в Москві, а також на потребу ґрунтовного вивчення безвихідних першодруків (І. Поздєєва, Є. Немировський, М. Тимошик, В. Стасенко та ін.). На думку вчених, московське походження безвихідних Четвероєвангелій, Тріодей і Псалтирів сьогодні не можна вважати остаточно доведеним і тому, що дотепер відсутнє системне лінгвістичне вивчення канонічних текстів усіх семи стародруків. У дослідженні Л. Коць-Григорчук про мову вузькошрифтового Євангелія та його палеографічні особливості вперше аргументовано доведено українське походження пам'ятки.

Потребу комплексного лінгвістичного й палеографічного аналізу середньошрифтового Євангелія зумовлює і те, що досі тривають дискусії на тему національної належності безвихідних книговидань. Більшість дослідників дофедорівського книгодрукування і безвихідних першодруків у низці дофедорівських видань виділяли середньошрифтове Четвероєвангеліє, оскільки в пам'ятці виявлено філіграні, що вказують на німецьке виробництво паперу, якого в той час у Москві не використовували. Окрім цього, значну кількість покрайніх записів, засвідчених на примірниках середньошрифтового Євангелія, зроблено в Білорусі, Україні та Молдові. І хоча ще не здійснено ґрунтовного лінгвістичного аналізу пам'ятки, дослідники вказують на наявність особливостей української мови в канонічному тексті (Я. Ісаєвич, В. Стасенко та ін.).

Другий розділ роботи “Графіко-орфографічні особливості середньошрифтового Євангелія” присвячено аналізові палеографічних ознак пам'ятки.

Щоб визначити часові координати створення анонімного стародруку, взято до уваги комплекс особливостей пам'ятки писемності: специфіку графічних засобів і шрифту, орнаментальне оформлення (заставки, ініціали, в'язь, мініатюри). Ці ознаки дають змогу виявити індивідуальну творчу манеру друкаря, пов'язати майстра з певною національною традицією оформлення рукописів і стародруків.

Спосіб виконання й оформлення середньошрифтового Євангелія вказує на початковий етап розвитку друкарства. Відсутність поділу на слова в рядках, які з правого краю не вирівняно (на відміну від книговидань І. Федорова), художнє оформлення заставок, ініціалів - це ті особливості, які рання друкована книга запозичила від поширеної в той час рукописної.

Книгознавці й мистецтвознавці детально вивчали орнаменти дофедорівських анонімних видань, акцентуючи переважно на тих ознаках у мистецькому оздобленні книг, які засвідчували б їх московське коріння. Аналіз елементів оздоб усе ж не дає підстав виводити зі сфери гіпотез думку про московські корені дофедорівських першодруків. Непереконливими є висновки вчених (А. Зернова, Є. Немировський, О. Сидоров та ін.) про те, що заставки й ініціали середньошрифтового Євангелія створені відповідно до російських традицій орнаментування рукописів. Навіть поверхове зіставлення цих книжкових прикрас із відповідними ініціалами та заставками галицьких рукописів свідчить про причетність українських майстрів (художників і, можливо, різьбярів) до виготовлення аналізованої анонімної пам'ятки.

Спосіб накреслення в'язі в досліджуваному Євангелії - із тенденцією до звуження й видовження літер та їх розірваних комбінованих щогл - є типовим для писемних пам'яток XIV - початку XV ст. із території України. Про поширення примірників середньошрифтового Євангелія на території України (Володимир-Волинський, Хотин) свідчать тексти маргіналій і вкладних записів.

У книгознавстві датою виходу друком середньошрифтового Євангелія вважають 1558-1559 роки. Згідно з цим датуванням, процес виготовлення кожного із низки відомих науці дофедорівських кириличних першодруків охоплював близько двох років.

Середньошрифтове Четвероєвангеліє досі не було об'єктом палеографічного аналізу, хоча таке опрацювання тексту й орнаментального оформлення є важливим етапом у складному процесі датування анонімних пам'яток писемності та творів мистецтва (В. Щепкін, Ю. Карський).

Проаналізовані в роботі особливості графічного оформлення середньошрифтового Євангелія, а саме: комплекс знаків, винесених у надрядковий простір (титло, оксія, варія, дасія, кендема, паєрок); винесені над рядок літери д, ж, z, м, т, х; специфіка накреслень деяких графем (o, w, h, д, з та ін.) - дають підстави, беручи до уваги відомості кириличної палеографії, датувати цю пам'ятку другою половиною XV - початком XVI століття. На користь такого датування свідчить і аналіз графіко-орфографічних рис Євангелія, зокрема і ступінь проникнення в канонічний текст правил правописної реформи болгарського патріарха Є. Тирновського. Щоправда, південнослов'янські правила орфографії не були механічно перенесені до правопису пам'ятки, а зазнали трансформацій.

У Четвероєвангелії використано дублетні графеми для передавання голосних та приголосних звуків, а в деяких випадках - різні накреслення тієї самої літери. Графіка досліджуваної пам'ятки не внормована, а використання окремих літер на позначення тих самих звуків не є послідовним, що свідчить про тісну взаємодію двох правописних систем - давньоукраїнської і південнослов'янської.

Комплексний аналіз палеографічних і графіко-орфографічних особливостей середньошрифтового Євангелія є підставою для висновку, що матеріалом для створення однієї з перших друкованих кирилицею книг слугував давній український протограф.

У третьому розділі “Особливості мови анонімного середньошрифтового Четвероєвангелія” проаналізовано фонетичні, морфологічні і синтаксичні риси тексту пам'ятки.

У середньошрифтовому Євангелії на фонетичному рівні виразною є церковнослов'янська основа тексту із властивими її рисами, як-от: відсутність повноголосся, збереження *о, *е в нових закритих складах (за винятком флексій), [йе] на початку слова, м'якість шиплячих, відсутність переходу [е] в [o] після шиплячих, відсутність спрощення у групах приголосних та ін. Важливо, що деякі з цих особливостей, які традиційно вважають книжними, і сьогодні функціонують в українському діалектному мовленні.

Пам'ятка фіксує низку фонетичних особливостей, характерних для української мови:

- зміна [е] в [о] після шиплячих в активних дієприкметниках теперішнього часу: [вс# возможна] вhрuюmомu (146);

- сплутування графем h та и, яке свідчить про звукове значення літери h як [i]: побдhти -- бдите (99 зв.), видите -- оувhдhвше (135);

- розвиток зредукованого [ў] в [и], [ы]: дрuгыи (31), нhмыи (35), не ^крыетс# (38, 235 зв.), слhпыи (85 зв., 153), нhмыи и глuхыи (146), бл?гыи (149 зв.), осмыи дн?ь (186 зв.), ^крыютс# помышленї# (191), злыи чл?къ (208 зв.), лице твоЕ оумыи (248);

- чергування [у] / [в] у префіксах: б?га оуз#рть (18 зв.), возритъ (20 зв.), оузрите (48 зв., 294), возрhвъ на нб?о (55), оузрhвъ смоковницu (77, 292 зв.), възрhв же на нь iс? (293), надъ uсhхъ, але вси (38 зв., 41, 44 зв., 55, 147, 206 зв. та ін.), всh(м) (147), а також прийменників [у] / [в]: оу тебе (25), в тебh (25), оу него (27 зв.), в wдеж(д)ахъ (27 зв.), оучис# оу iс?а (107 зв.), проси оу мене (133 зв.), оу насъ (220 зв.), оу нихъ (226),;

- ствердіння шиплячих: жатва (35 зв., 225 зв.), а також ж#твu свою (35 зв., 226), дш?ам вашимъ (42 зв.), часъ оуже минu (54 зв.), хоча й ^ ч#са того (64 зв.), не хоmоу (59), емu гл?юmоу (63), послоушаите (63), не разлuчаетъ (69 зв.), чаша сї# (99), ножъ свои (100 зв., 168), теща сїмwнова (117 зв.), печали (125 зв.), також і печ#ли (125 зв.), хранилиmоу (160), чадъ (158), приїде часъ (167 зв.), по обычаю своемоу (197), ^ць вашъ (207 зв.), #zыкъ нашъ (209);

- позиційні чергування приголосних [г], [к], [х] із [ж], [ч], [ш]: бhжи въ египетъ (12 зв.), бhж#тъ на гwры (88 зв., 162 зв.), тuжити (99), бhжьство ваше (162 зв.), дuше (146), наставниче (200 зв., 216), чл?че (237), дрuже (230, 245), а також [г], [к], [х] із [з], [ц], [с]: на въстоцh (11 зв.), в рuцh Его (15, 224), слush (20 зв.), во цh (26 зв.), двh рuцh и двh ноsh (66), двh цh (66 зв.), в лоуцh (111), книsh (193), слush (197 зв.), кон(ц?) пасцh (291) та ін.

Проаналізований матеріал дає підстави стверджувати, що текст середньошрифтового Євангелія позначений впливом діалектного мовлення друкаря, що виготовив цей стародрук. На фонетичному рівні пам'ятка засвідчує такі діалектні риси:

- поодинокі випадки сплутування h з е: по всеи вселеннhи (88 зв.), проте всhхъ заповhдїи (159);

- відсутність зміни голосного [о] на [а] перед складом із наголошеним [а]: богатыи (71 зв.), богатства (49 зв., 215);

- асиміляція приголосних за дзвінкістю-глухістю: ис тебе (11 зв.), ис корабл# (55 зв., 128, 136 зв.), але из мене (218 зв.), беспеч#льны (109 зв.), бес писанї# (113), проте безч#денъ (181 зв.), вълhсти (47 зв.);

- твердість африкати [ц] у суфіксах -ецґ(ш) та -ицґ(а): конецъ (23 зв.), вhнецъ (105), виталница (165 зв.), мїроносицамъ (173 зв.), плаmаницоу (174), десница (34 зв.), дhвица (34 зв.);

- непалатальний [л] у сполуці [лн]: свhтилники (92), бhлилникъ (144), виталница (165 зв.), силныи (186), довwлни (194);

- твердість звука [с] у суфіксі -ск(ий): чл?ческыи (96), людскыхъ (99, 114 зв.), галїлеискымъ (102), июдеискы(и) (103 зв.), генисаретскоу (136 зв.), елеwнъскоую (166 зв.), понтїискомu пїлатоу (192 зв.), трахонитскою страною (193), странu iорданскuю (193) та ін.

Названі діалектні особливості, які послідовно фіксують писемні пам'ятки XIV-XVIІІ ст., властиві і сучасним говіркам південно-західного наріччя (передусім наддністрянським та південноволинським).

Традиційних для пам'яток високого стилю правописних засад дотримано у вживанні граматичних форм - домінують церковнослов'янські флексії. Щоправда, деякі з них, які здебільшого стосуються словозміни іменника та займенника, можна трактувати як діалектні. Проаналізований матеріал свідчить: дієслівні форми чи не найяскравіше виявляють консерватизм друкаря щодо мови стародруку. У пам'ятці зафіксовано використання аориста й імперфекта. Живомовного впливу зазнала низка дієслів теперішнього і простого майбутнього часів, які засвідчують відсутність кінцевого -ть / -тъ (въслhдъ его иде (120), дроугое же паде на камени [...] набїе проs#бе (124 зв.), оумре (33 зв.), спасе т# (34 зв., 130 зв.), приїде часъ (41, 167 зв.), изъвлече ножъ свои (100 зв.) та ін.).

Із-поміж морфологічних особливостей, які дають підстави вважати середньошрифтове Євангеліє пам'яткою української мови, виділимо такі:

- вживання флексії -у в формі родового відмінка однини іменників чоловічого роду колишніх o- та u-основ: до верхU горы (198 зв.), иz домu (226), ^ сложенї# мироу (234 зв.), старhишина събороу (242), кончина вhкu (87 зв.);

- закінчення -ові, -еві у формі давального відмінка однини іменників колишніх основ на -o, -jo та -i: iс?ови (32, 63, 78, 153 і т. д.), але також iс?оу (65 зв.), архїереови (101), iереови (29 зв., 201 зв.), iwaннови (40), петрови (62, 65, 99 зв., 102 зв.), мwисеови (63, 144), кесареви (81 зв., 157 зв.), бг?ови (81 зв., 158), гв?и (83), а також г?оу бг?u (16 зв.), матfеови (113 зв.), ирwдови (133), хоч і симwноу (201), дuхови (216 зв., 223зв.), винареви (241) та ін.;

- послідовність форм кличного відмінка: iwсифе сн?u двд?въ (10 зв.), також сн?е двдw?въ (153), zемле iюдова (11 зв.), лицемhре (26 зв., 208), оучителю (30 зв., 46, 82), оч?е (42, 99), маловhре (56), жено (58 зв.), роде (64), дрuже (73 зв., 230), добрыи рабе (93), хе? (102), цр?ю (105), доуше нечистыи (129 зв.), дhвице (131), iс?е назар#нине (199), наставниче (200 зв.), брате (208) та ін.;

- закінчення -ою, -ею у формі орудного відмінка однини іменників колишніх в-, jв-основ та узгоджених з ними прикметників і прикметникових займенників: хламидою червленою (105), съ силою и славою мнwгою (163), правдою (187 зв.), съ мр?їею оброученою емu женою (188 зв.), водою (194 зв., 291 зв.), подъ владыкою (209 зв.), землею (21 зв.), сторицею (72), плаmаницею ч(с?)тою (107 зв., 174), по(д) смоковницею (294), всею д?шею твоею (159 зв.);

- флексія -ого в родовому відмінку однини прикметникових займенників та порядкових числівників: вс#кого (290 зв.), едiного (25, 68), единого (144 зв.) та ін.

- прислівники: не кл#тис# вс#ко (21 зв.), николи же знаахъ васъ (28 зв., 77), въставъ, въслhдъ его иде (29, 120), добро есть намъ здh быти (144), и скоро шедше, рцhте (109), изыди скоро (246), еже созда бг?ъ донынh (162 зв.), се онде (163), падъ ницъ мол#c# Емu (201) та ін.

Значна частина словоформ у тексті середньошрифтового Євангелія виявляє вплив живого народного мовлення, яке щораз глибше проникає в тексти різних жанрів, на тогочасну книжно-писемну мову. Виявлено такі діалектні риси:

- форми називного відмінка множини іменників - назв істот - на -ове: рwдове (10), сынове (30), сн?wве (45, 86 зв., 207, 231 зв.), жидове (291);

- форми називного відмінка множини іменників - назв істот - зберігають перехідне пом'якшення [г], [к], [х] > [з], [ц], [с]: оученицы (18, 31), "зычницы (23 зв.), волцы хиmницы (27 зв.), грhшницы (33), пророцы (41), грhси (202), мhси (204), дuси (227);

- давнє закінчення -омъ, -емъ у давальному відмінку множини іменників чоловічого й середнього родів: чл?кwмъ (23), псомъ (26 зв.), вhтрwмъ (31), оученикwмъ (33), iереwмъ (43), ч#дwмъ (58 зв.), мытаремъ и грhшникwмъ (41 зв.), младенцемъ (42), ж#телемъ (51 зв.), слhпцемъ (57 зв.), моучителемъ (69);

- давня флексія -ы (-и) в орудному відмінку множини деяких іменників чоловічого та середнього родів: оузскими враты (27 зв.), съ оученикы его (33), съ мытари и грhшники (33), с рабы свwими (68), съ агг?елы ст?ыми (143 зв.), съ wблаки нб(с?)ными (169 зв.), недuгы различными (199 зв.), предъ аг?гелы бж?ими (236 зв.), хоча фіксуємо і пре(д) воевwдами (161 зв.);

- форми двоїни іменників: двh рыбh (54 зв.), рuцh (104 зв.), нозh (108 зв.), двh ноsh (148), лептh двh (160 зв.);

- архаїчне закінчення -е у формах родового відмінка однини іменників жіночого роду колишніх -ъv-основ: ^ крове праведного (86 зв., 104 зв.), до крове (86 зв.), село крове (130), из цр?кве (298);

- паралельне вживання повних та енклітичних форм давального, знахідного, місцевого відмінків однини особових та зворотного займенників: да не предастъ тебе соперникъ (20 зв.), верsи ^ себе (20 зв., 66), прос#mемu оу тебе, даи (22), любить оц?а паче мене (39), мене и моихъ словесъ (143 зв.), мене прїемлетъ (65 зв.-66, 147), вслhдъ тебе идохwмъ (151), також: на м# (45), вhрuюmихъ в м# (66), оумоли м# (69), тои м# предасть (97 зв.), на т# свhдhтельствuють (101 зв.), кого м# гл?ють чл?цы быти (142 зв.), соблажн#ет т# (66, 148), что же м# зовете (208 зв.), люблю т# (364 зв.) та ін.

Більшість із наведених граматичних форм і сьогодні функціонують у мовленні носіїв південно-західного наріччя української мови.

Аналізований текст містить низку специфічних синтаксичних ознак, зокрема конструкції з непохідними прийменниками та безприйменникові конструкції:

- до + іменник (прикметник, числівник) у формі родового відмінка однини й множини: до iwанна (41), до нб?съ (42), до ада (42), до днешн#го дн?е (42), ^ послhднихъ до первыхъ (73), до двора (101), до небесъ (227), до верха (294 зв.);

- за + іменник (займенник) у формі орудного відмінка однини: иди за мною (196 зв.);

- конструкції з прийменниками из, изо, над, при, со: при мwри (17), секира при корени древа лежитъ (14 зв., 193 зв.), иzо оустъ (16), иz домu (37), из града того (37), ис корабл# (128), со iаковомъ (117 зв.), над нею (199 зв.);

- давальний самостійний у конструкціях зі значенням підрядного речення часу: и преход#mu ^ тuдоу iс?ови (34 зв.), еmе же емu глюm?оу (63), и вшедшu емu въ iер(с?)лимъ (76), иzлhзшоу емu ис корабл# (128), ч#сu многu бывшu (135), вшедшu емu в дwмъ (146), и исход#mu емоу на пuть (149 зв.), заход#mu же слн?цu (199 зв.) та ін.

Як свідчать опрацьовані матеріали, ці синтаксичні явища послідовно представлені в пам'ятках української мови XIV-XVII ст. Аналогічні конструкції функціонують і в сучасній українській мові, деякі з них збереглися тільки в говорах.

ВИСНОВКИ

Історія вивчення безвихідних дофедорівських першодруків, серед яких і середньошрифтове Євангеліє, охоплює понад два століття. Дослідники висунули кілька гіпотез про походження цих книг: бібліографи вважають місцем створення пам'яток “південні” друкарні; в історичних, книгознавчих, мистецтвознавчих студіях 40-60 рр. ХХ ст. їх кваліфікують як продукцію московської анонімної дофедорівської друкарні; існує також гіпотеза про українські корені цих першодруків. У дослідженнях домінувала думка про московське походження безвихідних першодруків з уваги на французький папір більшості з них та на місце розташування анонімної друкарні в Москві.

Пам'ятки проаналізовано з погляду книгознавства, мистецтвознавства, філігранології, однак низка дискусійних питань залишилася нерозв'язаною. Історичні праці не мали достатнього документального підґрунтя. Висновки книгознавців та мистецтвознавців здебільшого базувалися на аналізові окремих деталей цих інкунабул, які по-різному виявлялися в кожній із пам'яток. Вивчення водяних знаків не давало змоги однозначно трактувати хронології виходу друком анонімних першодруків. Назріла потреба ґрунтовного лінгвістичного та палеографічного вивчення цих пам'яток.

На користь українського походження середньошрифтового Євангелія свідчить низка аргументів:

- Євангеліє виготовлене на папері німецького виробництва, що дає підстави заперечувати московське походження пам'ятки;

- текст надруковано українським звуженим уставом;

- виявлено документи про дофедорівське книгодрукування в Україні (О. Мацюк);

- здійснено спроби лінгвістичного опрацювання окремих пам'яток (Є. Немировський) та проведено спеціальне лінгвістично-палеографічне дослідження вузькошрифтового Четвероєвангелія (Л. Коць-Григорчук).

Середньошрифтове Євангеліє вимагало ґрунтовного вивчення з погляду лінгвістики та палеографії, щоб окреслити час створення пам'ятки та визначити її національну належність.

Проведений у дисертації аналіз графіко-орфографічних особливостей тексту середньошрифтового Євангелія дає змогу датувати цю пам'ятку початком XVI ст. відповідно до традицій другої половини XV ст. Підставою для такого датування є:

- специфіка накреслень низки кириличних літер (h, w, д, z, т, ъ та ін.), пов'язана з другим південнослов'янським впливом;

- система винесених у надрядковий простір знаків і графем без титла (д, ж, z, м, т, х);

- правила використання оу, " на початку та u, # в середині слова;

- відсутність чіткої диференціації у написанні вузького е і широкого .

- збереження грецького скорописного накреслення графеми з поряд із z.

Другий південнослов'янський вплив не позначився на тексті пам'ятки відновленням @ та йотованих # та @.

Національну належність пам'ятки визначено відповідно до локальних графіко-орфографічних особливостей тексту, але передусім за результатами лінгвістичного аналізу.

У тексті середньошрифтового Євангелія виявлено системні риси української мови різних рівнів, властиві пам'яткам української писемності кінця XV - початку XVI ст., створених на церковнослов'янській основі з живомовними українськими особливостями. Порівняно невелика кількість виразних вузьколокальних діалектних рис у тексті пам'ятки є закономірною з уваги на високий стиль, якого дотримувалися друкарі канонічного тексту Євангелія.

Аналіз мови тексту середньошрифтового Євангелія дає підстави стверджувати, що пам'ятку підготовано до друку в середовищі освічених людей, які володіли тогочасною книжною українською мовою, можливо, в одному із галицьких монастирів. За нашими спостереженнями, ті, хто готували пам'ятку до друку, є вихідцями із межової території поширення наддністрянського і волинського говорів.

Різноаспектне дослідження пам'ятки, зокрема лінгвістичних і палеографічних особливостей тексту, доводить: факт існування українського дофедорівського книгодрукування підтверджують не тільки виявлені документи й аргументи книгознавців, а й продукція українських дофедорівських друкарень.

ОПУБЛІКОВАНІ ПРАЦІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Нетреба Н. Безвихідні дофедорівські першодруки у концепціях і гіпотезах / Наталія Нетреба // Вісник Львівського національного університету. Серія філологічна: [у ІІ ч.]. Част. ІІ: [зб. наук. праць / відп. ред. Т. Ю. Салига]. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2004. Вип. 34. С. 79-83.

2. Багнюк (Нетреба) Н. Чи є московськими “московські” дофедорівські друковані книги / Наталія Багнюк (Нетреба) // Вісник Львівського національного університету. Серія філологічна: [у ІІ ч.]. Част. ІІ: [зб. наук. праць / відп. ред. Я. І. Гарасим]. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2006. Вип. 38. С. 113-117.

3. Багнюк Н. Графіко-орфографічні особливості анонімного середньошрифтного Четвероєвангелія у зв'язку із другим південнослов'янським упливом / Наталія Багнюк // Вісник Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Серія: Філологія: [зб. наук. праць / відп. ред. В. Г. Матвіїшин]. Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2007. Вип. XV-XVIII. С. 705-708.

4. Багнюк Н. Мова безвихідного середньошрифтового Євангелія (особливості фонетичної системи пам'ятки) / Наталія Багнюк // Українська історична та діалектна лексика: [зб. наук. праць / ред. Г. В. Войтів, О. В. Кровицька]. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2007. Вип. 5. С. 443-451.

5. Багнюк Н. В. Особливості південно-західних говорів у канонічному тексті анонімного середньошрифтового Євангелія / Н. В. Багнюк // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови: [зб. наук. праць / відп. ред. М. Я. Плющ]. К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2007. Вип. 3, кн. 2. С. 253-258.

6. Багнюк Н. Прислівники в тексті середньошрифтового Четвероєвангелія / Наталія Багнюк // Волинь-Житомирщина. [Історико-філологічний збірник з регіональних проблем / ред. В. Мойсієнко, В. Єршов]. Вип. 18. Житомир, 2009. С. 113-117.

7. Багнюк Н. Поліські живомовні елементи в середньошрифтовому Четвероєвангелії / Наталія Багнюк // Волинь-Житомирщина. [Історико-філологічний збірник з регіональних проблем / ред. В. Мойсієнко, В. Єршов]. Житомир, 2010. С. 6-10.

8. Багнюк Н. Особливості іменникової словозміни анонімного середньошрифтного Четвероєвангелія / Наталія Багнюк // Актуальні проблеми дослідження граматики та лексикології: [Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції, (Вінниця, 4-5 жовтня 2006 р.) / відп. ред. О. А. Павлушенко]. Вінниця: Вінницький державний педагогічний університет ім. М.Коцюбинського, 2006. С. 157-162.

9. Багнюк Н. Риси живої української мови у церковнослов'янському тексті анонімного середньошрифтового Євангелія / Наталія Багнюк // Діалектна мова: сучасний стан і динаміка в часі. [До 100-річчя професора Ф. Т. Жилка]: [тези доповідей Міжнародної наукової конференції, (Київ, 5-7 березня 2008 р.) / відп. ред. П. Ю. Гриценко]. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2008. С. 28-30.

Анотація

Багнюк Н. В. Середньошрифтове Четвероєвангеліє: лінгвістичний і палеографічний аналіз. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2011.

У дисертації комплексно досліджено середньошрифтове Четвероєвангеліє як пам'ятку українського дофедорівського книгодрукування. З'ясовано погляди вчених на проблеми походження безвихідних дофедорівських першодруків. Середньошрифтове Четвероєвангеліє вперше проаналізовано з погляду лінгвістики та палеографії. Проведений у роботі аналіз графіко-орфографічних особливостей тексту дає змогу датувати цю пам'ятку кінцем XV - початком XVI ст. Виявлено фонетичні та граматичні особливості української мови цього Євангелія. З'ясовано, що виконавці пам'ятки пов'язані походженням із межовою територією між наддністрянськими і волинськими говірками.

Ключові слова: середньошрифтове Четвероєвангеліє, безвихідні дофедорівські першодруки, писемна пам'ятка, церковнослов'янська мова, книжна українська мова, фонетичні явища, морфологічні риси, жива народна мова.

АННОТАЦИЯ

Багнюк Н. В. Среднешрифтное Четвероевангелие: лингвистический и палеографический анализ. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2011.

Диссертация является комплексным исследованием среднешрифтного Четвероевангелия как памятника украинского дофедоровского книгопечатания. Рассмотрены мнения ученых о происхождении безвыходных дофедоровских первопечатных книг. Впервые среднешрифтное Четвероевангелие проанализировано с точки зрения лингвистики и палеографии. Анализ графико-орфографических особенностей текста позволяет датировать этот памятник концом XV - началом XVI в. Исследование фонетических и грамматических явлений в языке этого Евангелия позволяет предположить, что первопечатники связаны происхождением с территорией между надднестрянскими и волынскими говорами украинского языка.

Ключевые слова: среднешрифтное Четвероевангелие, безвыходные дофедоровские первопечатные издания, письменный памятник, церковнославянский язык, книжный украинский язык, фонетические явления, морфологические особенности, живая народная речь.

SUMMARY

Bahnyuk N. V. Medium-type Tetra-Gospel: linguistic and paleographic analysis. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree in philological sciences speciality 10.02.01 - Ukrainian language. - Ivan Franko National University of L'viv. - L'viv, 2011.

The thesis is the first complex linguistic and paleographic research of the anonymous medium-type Tetra-Gospel as a monument of the Ukrainian pre-Fedorov book printing.

The first chapter of the thesis “The problems of the attributing of pre-Fedorov anonymous printed books: history and current state” combines 9 subchapters, which overlook the historical foundation of the problem of the identification of the national independence of the medium-type Tetra-Gospel as well as the range of anonymous incunabula, that had been printed before Ivan Fedorov's activity.

The researchers suggest several hypotheses about the origin of a book: the bibliographers consider that the first books appeared in the “Southern” printing houses; according to the historical, book and art studies of the 40-60ies of the XX century the books appeared in Moscow pre-Fedorov printing house. There also exists a hypothesis about Ukrainian roots of the incunabula.

The assumption according to which the medium-type Tetra-Gospel was printed in Moscow printing house has a number of discrepancies: the book had been printed on the German paper that had not been used at that time in Moscow; there are even some evident notes that indicate to existing of the sample of this Gospel in Ukraine. By analyzing the problem of the origin of the anonymous incunabula of the pre-Fedorov period both Ukrainian and Russian scientists stress on the importance of the deep linguistic research.

The second chapter “Graphic-orthographical features of medium-type Tetra-Gospel” is devoted to the paleographic features of the monument.

In order to figure out the time measures of the anonymous incunabula it was taken into consideration the complex of the peculiarities of the monument: the peculiarities of the graphic measures and the fonts, the ornamental decoration (images, initials and miniatures).

The comparison of the headpieces and initials of the Gospel with the relative book decorations of the Galician manuscripts gives evidence that the Ukrainian artists had some relation to the production of the above-mentioned monument. The way of the printing the letters, i.e. the tendency to narrowing and prolonging the letters is a typical way for the end of the 14, beginning of the 15 century on the territory of Ukraine. The analyzed features of the graphic decoration of the medium-type Tetra-Gospel and the complex of signs that are put in the above line space; the letters that are put in the above line space are д, ж, z, м, т, х; the specificity of the drafts of certain graphemes (o, w, h, д, з) give grounds to date this monument by the second part of 15 century or beginning of the 16 century.

The third chapter “The peculiarities of the language of the anonymous medium-type Tetra-Gospel analyses the fixed in the text phonetic features, the morphologic and syntactic features are described as well.

The analyzed material allows to consider that despite Church-Slavonic basis, the text of the medium-type Tetra-Gospel has some features of the Ukrainian language and its dialogues. The discovered features are gradually used in the monuments of the Ukrainian language of 14-17 century. The incunabula is influenced by the dialect speech of the printer, who worked on its production. In majority of cases these are the features of the South-Western dialect of Ukrainian.

The key words: medium-type Tetra-Gospel, anonymous pre-Fedorov incunabula, written monument, the Church-Slavonic language, bookish Ukrainian, phonetis symbols, morphological features, dialect elements.

Размещено на Allbest.ru

...