Ідіостиль Юрія Яновського в контексті лінгвоестетичних парадигм І половини ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут філології

Ідіостиль Юрія Яновського в контексті лінгвоестетичних парадигм І половини ХХ ст.

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Домилівська Людмила Валеріївна

Київ-2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі історії та стилістики української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Шевченко Лариса Іванівна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри історії та стилістики української мови.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Сологуб Надія Миколаївна, Інститут української мови НАН України, провідний науковий співробітник відділу стилістики та культури мови;

кандидат філологічних наук, доцент Гапченко Олена Анатоліївна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри сучасної української мови.

Захист дисертації відбудеться 23 червня 2011 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14, к. 63).

Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12).

Автореферат розіслано ___ травня 2011 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук, доцент Л.П. Гнатюк.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Сучасні лінгвостилістичні дослідження характеризує посилений інтерес до з'ясування природи мовної особистості, а відтак - і до проблеми відображення в художній мові інтелектуального й чуттєвого світу людини-творця, що узгоджується з актуальним антропоцентричним принципом аналізу мовних процесів, явищ. Творчість митця - це вербалізоване художнє освоєння дійсності. Авторські думки та ідеї втілюються у словесних формах конкретно-чуттєвих образів, які впливають на емоції читача, збуджують його уяву. Рефлексія на різноманіття світу корелює з творчим задумом письменника, визначає потенціал явища словесної культури. Відповідно стиль доби як культурно-історичний феномен впливає на особливості мовотворчості письменника, дозволяє виявити й інтерпретувати індивідуальний творчий пошук у контексті часу культури. Художній текст розглядається як естетизована рефлексія автора на світ, умотивована індивідуальними та інтерсуб'єктними факторами, зокрема, віднесеністю до культурно-історичної традиції, ментального універсуму. Звідси логічним і перспективним є аналіз домінантних ідіостильових ознак текстів, що дозволяє цілісно інтерпретувати художній світ Ю. Яновського, одного з кращих авторів ХХ ст. Об'єктивоване природою художнього тексту дослідження дає змогу розглянути ідіостиль як мовноестетичний феномен, з урахуванням екстра- й інтралінгвальних критеріїв, що виявляється у Ю. Яновського передусім в естетичній природі мовного символу.

Актуальність теми зумовлена потребою з'ясування особливостей мовної особистості Ю. Яновського в контексті функціонування домінантних мовноестетичних парадигм першої половини XX ст. Лінгвістичний аналіз мовотворчості митця актуалізує пошукові ідеї щодо онтологічної взаємозалежності мови і творчої свідомості, здатності мови вербалізувати художньо інтерпретований автором світ, дозволяє окреслити природу, структуру і характерні особливості мовно-художньої палітри письменника, її своєрідність і співмірність із процесами розвитку національного художнього слова, що в сукупності визначає актуальну і перспективну для сучасного мовознавства проблематику.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації узгоджується з науковою проблематикою кафедри історії та стилістики української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та плановою науковою темою № 11БФ044-01 «Мови та літератури народів світу: взаємодія і самобутність», що розробляється мовними кафедрами Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета дослідження полягає у здійсненні лінгвістичного аналізу ідіостилю Ю. Яновського, що інтерпретується як персоніфікована мовно-художня цілісність в системі світоглядно-естетичних парадигм першої половини XX століття.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- з'ясувати взаємозумовленість і взаємовплив ідіостилю письменника та мовно-художніх пошуків доби, які є співмірними щодо джерел і принципів естетизації художнього слова, прогностичних можливостей розвитку його семантики, символізації значення і впливу на мовну свідомість народу;

- обґрунтувати лінгвотеоретичні засади аналізу ідіостилю письменника як особливої наукової парадигми, що дозволяє узгодити історико-культурну, психологічну, естетичну й мовну пояснювальну здатність авторської мовотворчості;

- розкрити особливості інтерпретативної стилістичної методики аналізу вербалізованих символів у художньому мовленні Ю. Яновського;

- проаналізувати характерні риси реалізації мовноестетичного світобачення у творчості Ю. Яновського;

- дослідити джерела формування вербалізованих символів у мовотворчості Ю. Яновського, їх семантичної кореляції зі словесною символікою українського та світового письменства;

- проаналізувати авторський принцип і системні параметри неосемантизації художнього слова;

- обґрунтувати мовноестетичну природу і текстові домінанти слів-символів у вираженні світоглядних та художніх концептів ідіостилістики Ю. Яновського як творця української прози першої половини XX ст.;

- укласти словник домінантних мовосимволів Ю. Яновського.

Лінгвотеоретичне обґрунтування засад стилістичного аналізу тексту, що актуалізує увагу до зумовленості екстра- й інтралінгвальних факторів у науковому спостереженні, визначає об'єкт дослідження - мовотворчість Ю. Яновського, яка є авторською репрезентацією культурно-естетичних трансформацій українського суспільства першої половини XX ст.

Предметом дослідження лінгвістичних параметрів ідіостилю Ю. Яновського є: стилістична природа, лексико-семантичні особливості та функціональні можливості авторської мовотворчості, передусім слів-символів, які є домінантними в ідіостилі Ю. Яновського.

Матеріалом дисертації є корпус текстів Ю. Яновського 5-ти томного видання (Яновський Ю.І. Твори: В 5-ти т. / Ю.І. Яновський; [редкол. І.О. Дзеверін (голова) та ін.]. - К.: «Дніпро», 1982-1983.). Для обґрунтування лінгвістичного статусу домінантних мовосимволів Ю. Яновського залучається також основний лексикографічний фонд сучасної української літературної мови.

Методологічна основа дисертації вмотивована лінгвостилістичними підходами до аналізованого матеріалу, де ідіостиль Ю. Яновського розглядається як рефлексія мовної особистості в осягненні простору культури. У дисертації використано методи: описовий метод, ряд інтерпретативних методик, що зумовлюють залучення методів аналізу, синтезу й узагальнення, семантичний і функціонально-стилістичний методи. Для ідентифікації статусу мовного символу у вербалізованій свідомості автора використовуються інтерпретативні методи, метод дедукції, який дозволяє унаочнити неосемантичне індивідуально-авторське функціонування мовної одиниці, та метод кількісних підрахунків. Результативними щодо обґрунтування лінгвосимвольних домінант мовотворчості Ю. Яновського є також метод аналізу лінгвотематичних груп й асоціативної мережі, що включає емпіричні спостереження та зіставлення досліджуваного матеріалу.

Наукова новизна дисертації визначається тим, що вперше в україністиці ґрунтовно проаналізовано функціонально-стилістичну та семантичну природу ідіостилю Ю. Яновського як систему мовноестетичних символів. Теоретично обґрунтовано і практично реалізовано лінгвокогнітивний та інтерпретативний підходи, які дозволяють проаналізувати ідіостиль як мовноестетичний феномен, з'ясувати природу персоніфікованого світобачення, вербалізованого в художньому тексті. Простежено специфіку функціонування мовних символів як домінант художньої свідомості Ю. Яновського, з'ясовано та вмотивовано вплив індивідуально-авторських семантем на розвиток українського художнього слова. Об'єктивовано джерела формування вербалізованих символів мовотворчості Ю. Яновського в їх кореляції з націомовною культурною традицією та актуальним у першій половині ХХ століття світовим мовноестетичним пошуком.

Теоретичне значення дисертації полягає в обґрунтуванні лінгвістичних принципів інтерпретації мовної особистості в системі аналізу домінантних функціональних параметрів художнього тексту. В актуальній, антропологічно зорієнтованій парадигмі наукового знання простежується взаємозв'язок мова - мислення - вербалізована естетична свідомість як ідентифікаційна характеристика мовосимволів ідіостилю Ю. Яновського. По-новому розв'язується проблема джерел впливу на формування авторської мовної особистості, аналізується семантична кореляція домінантних мовосимволів Ю. Яновського з фольклором, національною культурною традицією і західною модерною прозою, що узгоджується з феноменом синкретичності художнього символу.

Практична цінність дослідження виявляється в тому, що матеріали і результати дисертації можуть використовуватися в різних галузях сучасного мовознавства й університетської дидактики.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що вперше в національному мовознавстві було проведено дослідження лінгвостилістичних домінант художньої свідомості Ю. Яновського, вербалізованих у мовосимволах. Запропоновано систему методів і прийомів функціонально-стилістичної інтерпретації мовної свідомості письменника, що передбачає врахування контексту культури, естетичної природи, функціонального статусу мовних домінант ідіостилю автора. Мовознавчий пошук звернено до інтерпретації вербалізованої творчої свідомості письменника, що дозволило проаналізувати постать Ю. Яновського в історії інтелектуального розвитку українського художнього слова.

У дисертації вмотивовано обсяг і функціонування термінопонять мовний символ, вербалізована свідомість, естетизація художнього слова, реконструкція мовної особистості, мовосимвольне поле та ін. у зв'язку з аналізом ідіостилю Ю. Яновського та в контексті лінгвоестетичних парадигм першої половини ХХ століття.

Вперше в українському мовознавстві репрезентовано словник домінантних мовних символів Ю. Яновського, проаналізованих за чотирма параметрами: 1. Алфавітний покажчик мовних символів; 2. Тематичний принцип групування мовосимволів; 3. Епітетні характеристики мовних символів; 4. Семантико-стилістичні параметри мовних символів Ю. Яновського. Праці, опубліковані з теми дисертаційного дослідження, є одноосібними.

Апробація роботи. Основні теоретичні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри історії та стилістики української мови, щорічних конференціях, наукових читаннях Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, міжнародних конференціях. Зокрема, результати дослідження були викладені в доповідях на: міжнародних наукових конференціях - «Мова і культура» (м. Київ, червень, 2009 р., 2010 р.), «Мовно-культурна комунікація в сучасному соціумі» (м. Київ, жовтень, 2008 р.), «Українська філологія: школи, постаті, проблеми» (м. Львів, листопад, 2008 р.), «Гоголівський модус буття: література, мова, культура» (м. Київ, квітень, 2009 р.), «Мова як світ світів. Поетика і прагматика» (м. Київ, грудень, 2009 р.); всеукраїнських наукових конференціях - Шевченківська конференція (м. Київ, березень, 2009 р., 2010 р.); «Етнічні мовно-культурні моделі світу в контексті українського перекладознавства: до 90-річчя Миколи Лукаша» (м. Київ, жовтень, 2009 р.), «Етнічні виміри універсуму: мова, література, культура» (м. Київ, квітень, 2010 р.); щорічних Міжнародних славістичних читаннях, присвячених Л.А. Булаховському (м. Київ, квітень, 2009 р., 2010 р.) та ін.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з двох томів. У Т. 1 представлено список умовних скорочень, вступ, три розділи, висновки до кожного розділу, загальні висновки, список використаної літератури (374 позиції); у Т. 2 представлено додатки: алфавітний покажчик мовних символів Ю. Яновського, тематичні групи домінантних мовосимволів автора, епітетні форми мовних символів митця та їх семантико-стилістичні параметри. Повний обсяг дисертації - 408 с., з яких основного тексту - 184 с.

Основний зміст роботи

У Вступі аргументовано актуальність дослідження обраної теми, визначено об'єкт і предмет дисертації, сформульовано мету і завдання наукового пошуку, обґрунтовано методологію та методику аналізу лінгвістичного матеріалу і принципи його добору, окреслено теоретичне та практичне значення проведеного дослідження, особистий внесок здобувача в аналізовану проблему.

Перший розділ «Авторський мовний світ: лінгвоепістемічна аспектність» присвячено теоретичному обґрунтуванню категорії ідіостилю в концепціях сучасного мовознавства.

Відсутність єдиного підходу до визначення ідіостилю спричинена широкою сферою наукового застосування, а також складною, багатовимірною структурою термінопоняття, що обґрунтовується в різних концепціях та містить неоднорідність критеріїв щодо принципів системного опису. У дисертації категорія ідіостилю розглядається як вербалізована модель авторської свідомості, що дозволяє лінгвально доказово інтерпретувати мовну особистість письменника. Лінгвістичний аналіз авторського художнього тексту звернений до синтезу його мовних характеристик, культурно-історичної та психологічної мотивації. Відповідно екстралінгвально об'єктивується модель світосприйняття у цілісності мотиваційних характеристик і закономірностей авторської мовної рефлексії.

Водночас вербалізована репрезентація авторської свідомості скорельована з потенціалом сучасних інтерпретативних методик аналізу, що дозволяє узгодити екстра- й інтралінгвальні критерії у формуванні лінгвоестетичної сутності ідіостилю Ю. Яновського. Тобто, переконливим у контексті визначення специфіки і природи художнього тексту як вербалізованої авторської свідомості є дослідницьке розуміння згармонізованості взаємозалежностей екстра- й інтралінгвальних факторів, комплекс яких і визначає цілісність мовної тканини тексту.

На особливу увагу в дослідженні заслуговує проблема взаємозв'язку мовознавства та літературознавства в аналізі ідіостилю письменника. Зважаючи на досвід філологів у вивченні ідіостилю (в українській лінгвостилістиці це насамперед праці С. Бибик, І. Білодіда, Л. Булаховського, Г. Вокальчук, В. Дроздовського, Н. Дужик, С. Єрмоленко, В. Калашника, А. Калєтнік, О. Кухар-Онишка, Л. Мацько, А. Мойсієнка, О. Переломової, В. Русанівського, Н. Слухай, О. Снитко, Н. Сологуб, Л. Ставицької, Ю. Шевельова, Л. Шевченко та ін.), вихідною в нашій праці є позиція, за якої лінгвістичні та літературознавчі явища розмежовуються, але вплив останніх враховується у з'ясуванні означеної проблеми.

Постать Ю. Яновського завжди перебувала в епіцентрі подій культурного (зрештою, і громадського) життя України, а тому й приваблювала дослідників. Зокрема, в національній філології є численні літературознавчі праці, присвячені дослідженню творчості Ю. Яновського. Серед них - праці В. Агеєвої, М. Бажана, О. Білецького, К. Волинського, М. Гнатюк, О. Гончара, Є. Гуцала, В. Дроб'язка, Г. Донця, Г. Зленка, Л. Кавун, О. Килимника, Г. Клочека, Ю. Коваліва, Г. Костюка, Н. Кузякіної, Ю. Лавріненка, Є Маланюка, Ю. Мартича, Т. Масенко, І. Мягкого, М. Наєнка, А. Ніковського, В. Панченка, М. Пархоменка, П. Пилиповича, В. Підмогильного, Я. Савченка, І. Семенчука, Ю. Смолича, Л. Старинкевич, А. Тростянецького, Ф. Якубовського, Б. Якубського та ін.

Ідіостиль Ю. Яновського, що витворився в системі мовноестетичних парадигм першої половини XX ст., не був, проте, предметом спеціального функціонального аналізу лінгвістів (зокрема, мовотворчість Ю. Яновського досліджують у різних, дотичних до спеціальної проблематики, аспектах О. Бондар, Г. Буткова, М. Пащенко, Л. Рожило, А. Романченко, Н. Хрустик; у філології відома також праця Г. Шотової-Ніколенко «Онімний простір романів Юрія Яновського» та ін.). Окреслена проблема вивчалася також із погляду лінгвістичної аргументації завдань, відповідних певному часові (показовим у цьому аспекті є дослідження стилю роману «Вершники» І. Білодіда). Проте в аспекті розвитку стилістичного ресурсу художнього мовлення літературна постать Ю. Яновського становить інтерес для дослідників-лінгвістів як із погляду індивідуального внеску митця в мовностилістичну природу сучасного художнього слова, так і з погляду динаміки розвитку українського образного слова в контексті мовно-художніх парадигм першої половини XX ст.

Дослідження естетичної природи авторського художнього універсуму, вербалізованого у слові, дає можливість зрозуміти інтенційну сутність мовної особистості, а отже і визначити культурні домінанти стилю автора, що системно репрезентують мовноестетичне світобачення.

Об'єктивованість наукового аналізу вимагає мовознавчої аргументації функціонування мовного символу, який позиціонується в дослідницькому контексті естетичної функції мови як домінанта ідіостилю Ю. Яновського. Саме аналіз мовної символіки аргументує тезу про індивідуальну неповторність стилю автора, дозволяє проаналізувати його творчу концепцію, мовні інтенції, об'єктивно пізнати мовноестетичний потенціал, зреалізований письменником.

Множинність інтерпретаційних методик дозволяє пояснити й увиразнити розуміння лінгвоестетичних символів як семантичних універсалій, що функціонують у художньому тексті. Семантика й синтагматика мовних «камертонів», зреалізованих у мовосимвольних полях, зумовлюють можливість прочитання й аргументованого мовознавчого доведення тези про вербалізовану авторську свідомість, зважаючи на функціонування мовосимволів не лише в горизонтальному, а й ширше - у вертикальному контекстах.

Осмислення вербалізованої свідомості автора відбувається в контексті лінгвістичної інтерпретації мови художніх творів та встановлення принципів їх лексико-семантичної побудови, з увагою до характеристик домінантних естетизованих одиниць, в нашому випадку - авторської мовної символіки. Системність лінгвістичного пізнання ґрунтується на усвідомленні зв'язку мови й мислення, проникненні у формування особливостей ідіостилю, що поєднує загальні й індивідуальні, одиничні, особливі ознаки виразності мови, зумовлені різними факторами.

У другому розділі «Лінгвосимвольний простір ідіостилю Ю. Яновського: асоціативні перетинання» досліджено природу мовного символу, його лінгвістичний статус в авторській вербалізованій свідомості.

Мовний символ постає визначальною характеристикою ідіостилю Ю. Яновського, що аналізується в текстах як образно-узагальнене використання слова, словосполучення, має складну розгалужену систему семантичних зв'язків (вторинний план) і характеризується додатковими асоціаціями.

Мовознавче вчення про аналізоване явище ґрунтується на з'ясуванні мовної природи символу, вивченні його функціонування в тексті, а в ширшому розумінні - визначенні глибинних процесів і явищ мовної системи, закономірностей структурування смислових процесів через пізнання людської діяльності і створеного на її основі авторського мовно-художнього світу.

Мовна свідомість Ю. Яновського пізнається через інтерпретацію лінгвосимвольного простору письменника - розгалуженої системи мовних символів, домінантних для ідіостилю митця. Власний художній світ зі своїми координатами та орієнтирами автор вибудовує, гармонійно поєднуючи в ідіостилі різні «коди культури». Численні інтралінгвальні факти, репрезентовані в ідіостилі Ю. Яновського функціонуванням домінантних мовних символів, свідчать про асоціативні перетинання «кодів культури», виявлені передусім на семантико-стилістичному рівні.

Проведений аналіз дозволяє обґрунтувати організацію мовосимвольного простору Ю. Яновського, яка виявляється в неосемантизації мовних «констант» української словесної культури. Застосування методу асоціативних перетинань аргументує спорідненість мовної символіки Ю. Яновського не лише з домінантними символами української класичної культури, а й слов'янської, і, ширше, - світової.

У мовотворчості Ю. Яновського показовим є ускладнення семантичних зв'язків, по-новому тлумачиться контекстуально-змістове поєднання слів-символів сонце - хмара - море - крапля - серце, що є почасти характерним і для мовлення Т. Шевченка. Мовностилістичної центричності набуває символ море як компонент естетико-світоглядної парадигми автора: «як може країна жити без моря? Які перспективи є в Швейцарії?»; «Хто любить своє життя, хай молиться, щоб помирати на суші. Та персонально я - волію бути похованим у морі».

Символ дорога в ідіостилі Ю. Яновського, як і в І. Франка, реалізується в динамічному русі осягнення життя, як символ путі до невідомого, втаємниченого, до пошуку гармонії людини з самою собою. У вербалізованій свідомості митця дорога константно корелює з домінантами море, океан, небо, степ, що уособлюють життєві вагання, пошук істини: «Хай простить тому небо, хто підозрює мене в постійному ухилянні із широкої дороги. Я ніколи не любив ходити по дорогах. Тому я й люблю море, що на ньому кожна дорога нова, і кожне місце - дорога», «Над морем місяць уставав солдатом і просторінь шляхів охороняв» тощо.

Показовим в ідіостилі Ю. Яновського (у порівнянні з мовотворчістю М. Гоголя) є протиставлення символів старості й молодості та функціонування в художньому тексті їх єднального компонента - символу життя: «я згадую свою давню юність. Дивлюся, як перебігає прекрасний вогник, символ вічного переходу енергії й розкладу матерії, простягаю до нього руки, і він гріє мої долоні, на яких лінія життя доходить уже до краю. Старість до чогось зобов'язує».

Нетрадиційним для української словесної культури є образ Тайах, яка уособлює в творчій уяві письменника пристрасне кохання: «жінці завше приємно дивитися на двох розкуйовджених і закривавлених півнів. Коли жінка бачить, що через неї люди виймають ножі і починають різатися, - це для неї, як вода для квітів, вона росте, повніє, хорошіє» - мотив, що корелює з художнім простором Д. Лондона, овіяним романтичним, авантюрним пафосом. Вплив західної прози в мовотворчості Ю. Яновського виявляється і в символах вітер (уособлення мандрів), воля (як світовідчуття) та ін.: «О вітре мандрів, весну розвівай, / Підкинь до неба пил полків кінноти! / Земля лежить - щасливий, теплий край, / І коливаються її висоти» ; «Я думаю про волю людини, котра йде проти всього»; «Гляньте на волю таку, коли вона починає титанічний біг».

Аналіз семантико-асоціативних перетинань мовосимволів Ю. Яновського і Т. Шевченка, І. Франка, М. Гоголя, Д. Лондона, Д. Конрада, К. Гамсуна та ін. дає підстави розглядати мовну особистість автора набагато складнішою, багатограннішою в сенсі лінгвостилістичного прочитання в порівнянні з відомими досі твердженнями.

У третьому розділі «Семантико-стилістичні особливості функціонування домінантних мовних символів Ю. Яновського» стилістично інтерпретовано художній світ автора. Відповідно до проведеного лінгвостилістичного аналізу виділено основні мовосимвольні тематичні групи: природна стихія, життя, зовнішній / внутрішній світ людини, діяльність, гендерна ознака, батьківщина. Кількісно-відсоткове співвідношення мовосимволів ідіостилю Ю. Яновського відображено у діаграмі:

Діаграма 1 Відсотковий розподіл мовосимволів Ю. Яновського за тематичним групами

Кожен символ, репрезентований у мовотворчості Ю. Яновського, має особливе місце та функціональне навантаження серед системи вербалізованого естетичного простору письменника, структурованої навколо домінанти людина.

Залучення до лінгвістичного аналізу кількісно-відсоткових підрахунків свідчить про превалювання в мовній свідомості письменника символів на позначення природної стихії, що скаладають 23,4% (1212 із 5179) від загальної кількості опрацьованих одиниць. На другому місці - мовосимволи на позначення зовнішнього / внутрішнього світу людини - 21,5% (1114 із 5179). Майже однаковою мірою представлено мовосимволи тематичної групи гендерна ознака та життя, відповідно 16,7% (865 із 5179) та 15,5% (808 одиниць). Не менш вагомими для ідіостилю Ю. Яновського є символи лінгвотематичної групи діяльність - 10% (518 мовних одиниць) та батьківщина - 9,6% (497 символів). Кожна з тематичних груп характеризується функціонуванням релевантних мовних символів, які відображають специфіку авторського художнього світу (інші символи - 3,2%, що становить 165 мовних одиниць). Кількісно-відсоткове співвідношення символів кожної групи супроводжується графічним представленням.

Для інтерпретації мовосимволів тематичної групи природна стихія («Біля моря розмовляти нам так, як у степу. Море - це великий степ»; «А море й степи, встаючи із туману, нестимуть йому і привіт, і пошану»; «Степ межує з морем, що завше переймало на свої вітри журавлів із степу»; «безлюдний острів серед моря-степу й моря-туману») визначальними є вербалізовані одиниці степ - 22,8% (276 із 1212), земля - 13,3 % (161 одиниця), небо - 11,2% (136 із 1212), сонце - 4,4% (53 одиниці), вітер - 4,2% (51 із 1212), туман - 2,8% (34 із 1212) та хмара - 4,1% (50 одиниць). Кількісне представлення є показовим щодо творчих уподобань мовної особистості автора.

З'ясовано, що лінгвостилістичний потенціал мовосимволів автора реалізується шляхом епітетних характеристик - 48%, метафоричних перенесень - 33,6% та персоніфікацій - 11,2% (як найбільш частотних стилістичних ознак домінант мовотворчості автора). Окрім того, в ідіостилі Ю. Яновського системним є використання «гри слів» - лінгвістичний прийом, характерний для творчої особистості.

Серед лінгвотематичної групи зовнішній (27,7%; 309 одиниць із 1114) / внутрішній світ людини (72,3%; 805 із 1114) посутніми є символи слово, вогонь, воля, розум / мозок, серце, однак символ очі перебуває на вершині ієрархічної моделі лінгвосимвольного простору Ю. Яновського, адже крізь очі пізнається не лише моральна авторська оцінка окремих подій, а й символи на позначення стихій, явищ природи: «Вони лагідно зазирають у вічі всім, хто впевнено ходить, хто твердо ставить ногу й високо несе голову»; «Проживши життя, можна мати мужність нарешті подивитися всім у вічі».

У тематичній групі з семантикою гендерна ознака переважають мовосимволи чоловік та жінка. Символ жінка функціонує 588 разів у творах письменника (68%), натомість чоловік - 277 одиниць із 865 (32 %). Семантико-стилістичне наповнення домінантних символів ідіостилю Ю. Яновського дає змогу інтерпретувати мовну особистість автора як мрійливого романтика, якого захоплює краса жінки, який шанує мужність чоловіка: «Жінку треба вміти понести на руках»; «Я відчуваю насолоду, милуючись чудесною жінкою». Функціонально-стилістична парадигма аналізованих символів дозволяє означити авторське сприйняття світу крізь призму констант любов до людини, щирість, повага та ін.

Інтерпретація мовосимвольного простору життя дозволяє проаналізувати символи: час - 73,2% (591 із 808 одиниць), доля - 11,4% (92 мовні одиниці з 808), дорога - 8,7% (71 із 808), вино - 3,5% (28 із 808), кава - 3,2% (26 із 808) та ін. Мовний символ життя насамперед функціонує в епітетній характеристиці прекрасне, як асоціація з юністю, часом розквіту, але й періодом «згасання» - старості: «Я випиваю останні роки, як краплі старого незабутнього вина, не знаючи, коли йому вийде край»; «В холодній старечій любові до найпрекрасного … - до Життя».

Тематична група діяльність аналізується в диспозиції мовосимволів праця / творчість. Із загальної кількості мовосимволів цієї групи (518 одиниць) символ праця становить 63,3% (328 одиниць із 518) і творчість - 36,7% (190 одиниць) відповідно. Інтерпретація діяльнісної парадигми є визначальною для розуміння ідейних інтенцій мовосвідомості автора, для якого творча праця є сутністю життя: «Я пишу насамперед для себе, і мені все цікаве. Я, може, не хочу показувати красивої, витонченої будівлі, а хочу так дати матеріал, щоб у кожного читача виріс в уяві свій окремий будинок художнього впливу»; «Люблю я красиву й ажурну роботу, мені хочеться бути майстром на весь світ».

Символ батьківщина характеризує присутність мовної особистості автора в естетико-культурному просторі свого часу. Важливими для лінгвістичної інтерпретації тематичної групи батьківщина є мовосимволи: війна - 68,7% (341 одиниця з 497), прапор - 2,1% (11 із 497), народ - 6,3 (32 з 497 одиниць), рід (родина) - 8,9 (44 із 497), країна - 7,3 (36 із 497), місто - 6,7% (33 одиниці з 497) та ін. Своєрідна філософія життя Ю. Яновського вербалізована в мовосимволі рід / родина, що асоціюється з державою: «тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду»; «Рід - це основа, а найперше - держава, а коли ти на державу важиш, тоді рід хай плаче, тоді брат брата зарубає, он як!».

Проаналізований матеріал дозволяє простежити еволюцію мовної особистості автора у зв'язку зі зміною його мовноестетичних орієнтирів; разом із тим, об'єктивовано вплив мовної свідомості митця-романтика на розвиток українського художнього слова.

Проведене лінгвістичне дослідження ідіостилю Ю. Яновського дозволило зробити такі висновки:

Актуальний у дослідницьких парадигмах мовної естетики, і передусім лінгвостилістики, науковий пошук об'єктивується усвідомленням зв'язку мови й мислення, можливістю глибинної інтерпретації мовотворчості автора як специфічної вербалізованої творчої свідомості.

Доведено, що лише концептуальність і системність лінгвостилістичного аналізу, з урахуванням екстра- й інтралінгвальних мотивацій слова, дозволяють предметно проаналізувати позамовні та внутрішньомовні процеси, що впливають на авторську художню свідомість. Логіка мотивацій і логіка репрезентацій авторського художнього слова зумовлюють методологічні засади пізнання репрезентативних характеристик ідіостилю.

Лінгвістична доказовість мотивує актуалізацію синергетичних підходів в аналізі стилістичних змістових художнього тексту, комунікативного «занурення» в текст та естетичних універсалій художньої мовотворчості одного з кращих письменників ХХ ст. - Ю. Яновського. Репрезентативною в такому разі є система неосемантем, зреалізованих у лінгвосимволах, які визначено домінантами ідіостилю Ю. Яновського, мовними одиницями, що є інтегральними для розуміння авторської моделі художньої мовосвідомості.

Встановлено, що переконливим у поясненні природи художнього тексту як вербалізованої авторської свідомості є дослідницьке розуміння згармонізованості ідей класичних мовознавчих теорій щодо цілісності мовної тканини авторського тексту й ідей постмодерної лінгвістичної інтерпретації, широко представлених у працях Ж. Дельоза, Ж. Лакана, Ж. Дерріди, М. Фуко та ін. Методологічна акцентуація глибинних мотивацій слова дозволяє розтлумачити, «розшифрувати» «невідоме», приховане за «відомим», і, конкретніше, - інтерпретувати авторську мовну свідомість.

Обґрунтовано та аргументовано вибір основних операційних термінопонять, таких як мовний символ, вербалізована свідомість, ідіостиль, естетизація художнього слова, мовосимвольне поле та ін., що узгоджується з розумінням природи художнього тексту як естетизованої у слові рефлексії на світ.

Лінгвостилістичний аналіз художніх текстів Ю. Яновського дозволив об'єктивувати функціонування мовних символів як специфічних, стилістично маркованих домінант мовної свідомості митця, пройнятих духом часу і водночас закорінених у глибини національної та культурно набутої символіки. Таким чином, аргументовано тезу про те, що в основі семантичних породжень мови є асоціативне мислення, яке формує відношення СЛОВО - УЯВЛЕННЯ.

Аналіз домінантних ознак ідіостилю Ю. Яновського засвідчує, що вербалізований художній простір народжується внаслідок складних процесів у духовно-пізнавальній діяльності митця. Науковий пошук, отже, інтерпретує актуальні для автора «обертонні смисли», глибинні інтенції художнього слова, осмислені насамперед у властивих для мовотворчості Ю. Яновського лінгвосимвольних тропеїстичних одиницях.

Мовний символ проаналізований як образно-узагальнене використання слова, словосполучення, що має складну розгалужену систему семантичних зв'язків (вторинний план) і навантажений у мовотворчості письменника додатковими асоціаціями.

Здатність образного слова створювати глибинний смисл уможливила залучення до наукового аналізу численних інтерпретативних методик, оптимальних для вирішення проблеми реконструкції мовної особистості.

Семантика й синтагматика мовних «камертонів», зреалізованих у мовосимвольних полях, зумовила можливість прочитання, лінгвістичного пояснення особливостей вербалізованої авторської свідомості, що спирається на функціонування мовосимволів не лише в горизонтальному, а й у вертикальному контекстах.

Лінгвістична інтерпретація домінантних мовосимволів ідіостилю Ю. Яновського засвідчила лексичну неосемантизацію слова в досліджуваних текстах, дозволила встановити, що мовотворчість митця відтворює загальні тенденції розвитку художнього слова першої половини ХХ ст., водночас втілюючи специфіку авторського світобачення. Це, у свою чергу, визначає взаємозумовленість загального й окремого в функціонально-стильових тенденціях розвитку українського художнього слова.

Враховуючи природу словесного символу Ю. Яновського, зародженого в певних художньо-літературних контекстах, визначено параметри його ідентифікації та аналізу: це, зокрема, системність функціонування мовного символу в текстах письменника; естетична маркованість вербалізованого символу в мовотворчості Ю. Яновського; особливості семантико-контекстного домінування мовного символу в естетичній свідомості Ю. Яновського та лінгвістичний статус означеної мовної домінанти в ідіостилі Ю. Яновського.

Інтерпретативний аналіз домінантних мовних символів Ю. Яновського виявив асоціативні перетинання «кодів культури», репрезентовані передусім на семантико-стилістичному рівні авторських текстів. Власний художній світ зі своїми координатами та орієнтирами Ю. Яновський вибудовує, послуговуючись здобутками як національної, так і світової культури, гармонійно поєднуючи в ідіостилі різні мовноестетичні парадигми. Зокрема, проведений аналіз дозволив віднайти й обґрунтувати спорідненість мовно-художньої парадигми ідіостилю Ю. Яновського не лише з естетичними домінантами української словесної культури (мовні символи Т. Шевченка, І. Франка), а і слов'янської (асоціативні паралелі з мовосимволами М. Гоголя) та світової (лінгвоестетичні домінанти Д. Лондона, Д. Конрада, К. Гамсуна).

Застосування методу асоціативних перетинань дозволило пояснити кореляцію мовосимволів степ, море, серце, слово та ін. у мовотворчості Ю. Яновського та Т. Шевченка; проаналізувати символ дорога в ідіостилістиці Ю. Яновського та І. Франка; інтерпретувати роль настановчого епіграфа роману «Майстер корабля», що поєднує художні парадигми Ю. Яновського та М. Гоголя; визначити вплив західної модерної прози на становлення мовної особистості Ю. Яновського.

У результаті дослідження семантико-стилістичних перетинань мовосимволів та їх здатності утворювати певні «формули», розкривати внутрішню форму через можливості словотворення, асоціативного, контекстуального відношення, виявлено особливі мовно-типологічні ознаки індивідуального стилю письменника, що дозволяють пізнати водночас розвиток і якісну зміну домінант української культури.

Дисертаційний матеріал дозволив ідентифікувати мовну свідомість Ю. Яновського як романтичну рефлексію на світ художника слова, відданого своїй батьківщині. Встановлено також: чим більше Ю. Яновський заглиблювався в суспільно-історичний контекст доби, тим виразнішими в його мовотворчості були реалістичні мотиви, однак мовосимволи ідіостилю автора не втратили своєї романтичної зорієнтованості.

Доведено, що кожен із символів сприяє розширенню семантичних меж мовної одиниці, засвідчено численні нові, нетипові для української літературної мови значення слів у лінгвосимвольному просторі Ю. Яновського.

Дослідження функціонування домінантних мовних символів ідіостилю Ю. Яновського різних тематичних груп свідчить про їх антропологічну домінанту, що дозволяє ідентифікувати художній світ Ю. Яновського як специфічну мовноестетичну систему, де в центрі перебуває символ людина в її онтологічному осягненні світу.

Проаналізовані тексти дозволили лексикографічно представити домінантні мовні символи Ю. Яновського в авторському словнику, що є другим томом дисертації й укладений за чотирма параметрами: 1. Алфавітний покажчик мовних символів Ю. Яновського; 2. Тематичний принцип групування домінантних мовосимволів; 3. Епітетні характеристики мовних символів Ю. Яновського; 4. Семантико-стилістичні параметри мовосимволів Ю. Яновського.

Проведений лінгвістичний аналіз розкриває мовну особистість Ю. Яновського в інтелектуальних вимірах: джерела мовосимволів письменника заглиблені передусім у націокультурний мовний простір; визначальними для Ю. Яновського є також здобутки світового письменства, що переконливо відображено в семантико-стилістичному наповненні вербалізованих домінант художнього світу автора. Цілком закономірно, що творчий досвід письменника посутньо вплинув на збагачення лексико-семантичного потенціалу й виражальних засобів сучасної української літературної мови.

лінгвосимвольний ідіостиль авторський мовний

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях

1. Лінгвосимвольний простір Ю. Яновського : словник / Людмила Домилівська. - К. : Київський університет, 2010. - 210 с.

2. Лінгвістична проблематика текстової інтерпретації символу / Л.В. Домилівська // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. - Вип. ХVІI. - К. : ВПЦ «Київський університет», 2008. - C. 124-132.

3. Критерії обґрунтування вивчення ідіостилю Юрія Яновського в системі мовноестетичних парадигм I половини ХХ століття / Л.В. Домилівська // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. - Вип. ХVІII. - К. : ВПЦ «Київський університет», 2008. - С. 21-29.

4. Лінгвістичні дослідження творчості Юрія Яновського / Л.В. Домилівська // Мовні і концептуальні картини світу. - Вип. 26. - Ч. 1. - К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2009. - C. 308-313.

5. Лінгвістична аспектність у дослідженні домінантних особливостей мовотворчості автора / Л.В. Домилівська // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. - Вип. ХІХ. - К. : ВПЦ «Київський університет», 2009. - С. 218-225.

6. Семантика одного епіграфа до «Майстра корабля»: асоціативні перетинання мовноестетичного світогляду Миколи Гоголя і Юрія Яновського Л.В. Домилівська // Літературознавчі студії. - Вип. 25. - К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2009. - С. 57-63.

7. Лінгвістичні принципи інтерпретації мовотворчості Юрія Яновського Л.В. Домилівська // Наукові записки. Серія «Філологічна». - Вип. 12. - Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2009. - С. 119-127.

8. Ідіостиль як категорія лінгвістики: сучасні критерії аналізу / Л.В. Домилівська // Мова і культура (Науковий журнал). - Вип. 12. - Т. IV (129). - К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2009. - С. 108-112.

9. Лінгвістичні моделі функціонування мовного символу «степ» в ідіостилі Юрія Яновського / Л.В. Домилівська // Українське мовознавство : Міжвідомчий науковий збірник. - Вип. 39/1. - К. : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2009. - С. 135-141.

10. Лінгвістична інтерпретація символіки Тараса Шевченка у творчості Юрія Яновського / Л.В. Домилівська // Шевченкознавчі студії : Зб. наук. пр. - Вип. 12. - К. : ВПЦ «Київський університет», 2009. - С. 244-250.

11. Лінгвістичні домінанти художнього тексту як моделі вербалізації авторської мовної свідомості / Л.В. Домилівська // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : Зб. наук. пр. - Вип. 17. - Рівне : РДГУ, 2009. - С. 100-104.

12. Лінгвістичні виміри символу життя у вербалізованій художній свідомості Ю. Яновського / Л.В. Домилівська // Мовні і концептуальні картини світу. - Вип. 32. - К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2010. - C. 179-185.

13. Синкретичність дослідницької парадигми в аналізі вербалізації художнього світу Юрія Яновського / Л.В. Домилівська // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур : Пам'яті академіка Леоніда Булаховського : Зб. наук. пр. - Вип. 11. - К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський національний університет», 2010. - С. 52-59.

14. Проблема реконструкції естетичної свідомості Ю. Яновського крізь призму лінгвістичних домінант ідіостилю / Л.В. Домилівська // Актуальні проблеми української лінгвістики : теорія і практика. - К. : ВПЦ «Київський університет», 2010. - Вип. ХХ. - С. 130-142.

15. Лінгвістичні виміри функціонування символу моря в ідіостилі Юрія Яновського / Л.В. Домилівська // Мовні і концептуальні картини світу. - Вип. 30. - К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. - С. 395-402.

16. Лінгвосимвольний простір ідіостилю Ю. Яновського: особливості функціонування мовної домінанти ОЧІ / Л.В. Домилівська // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур : Пам'яті академіка Леоніда Булаховського : Зб. наук. пр. - Вип. 12. - К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський національний університет», 2010. - С. 55-60.

17. Ідіостиль Ю. Яновського та західна модерна проза: вербалізація мовносимвольних універсумів / Л. Домилівська // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2010. - Вип. ХХІ. - С. 123-131.

Анотація

Домилівська Л.В. Ідіостиль Юрія Яновського в контексті лінгвоестетичних парадигм І половини ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2011.

Дисертаційне дослідження присвячено аналізу ідіостилю Ю. Яновського в контексті мовноестетичних парадигм першої половини ХХ ст.

Осмислення авторської вербалізованої свідомості здійснено в аспекті лінгвістичної інтерпретації мови художніх творів та встановлення принципів їх лексико-семантичної побудови, з увагою до лінгвальних характеристик домінантних естетизованих одиниць - авторської мовної символіки. Системність лінгвістичного пізнання ґрунтується на усвідомленні зв'язку мови й мислення, проникненні у формування особливостей авторської мовотворчості, що поєднує загальні й індивідуальні, одиничні, особливі ознаки виразності мови, зумовлені різними факторами.

У дисертації аргументується спорідненість мовноестетичної парадигми ідіостилю Ю. Яновського з українською культурою (мовні символи Т. Шевченка, І. Франка), слов'янською (асоціативні паралелі з мовосимволами М. Гоголя) і ширше - світовою (лінгвоестетичні домінанти мовотворчості Д. Лондона, Д. Конрада, К. Гамсуна) словесною культурою.

Дослідження вербалізованої свідомості Ю. Яновського дозволило проаналізувати функціонування основних мовосимвольних тематичних груп: природна стихія, життя, зовнішній / внутрішній світ людини, діяльність, гендерна ознака, батьківщина. Застосування кількісно-відсоткових підрахунків (проаналізовано 5179 одиниць) увиразнило науковий опис лінгвоестетичних домінант автора, мовотворчість якого посутньо вплинула на розвиток українського художнього слова.

Ключові слова: ідіостиль, мовноестетична парадигма, вербалізована (мовна) свідомість, авторський художній простір, мовний символ, функціонально-стилістична інтерпретація, мовосимвольний простір, мовна рефлексія, асоціативна мережа, асоціативне перетинання.

Аннотация

Домиловская Л.В. Идиостиль Юрия Яновского в контексте лингвоэстетических парадигм І половины ХХ в. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2011.

Диссертационная работа посвящена анализу идиостиля Ю. Яновского в контексте лингвоэстетических парадигм I половины ХХ в.

Осмысление авторского вербализированного сознания осуществлено в аспекте лингвистической интерпретации языка художественных произведений, определения принципов их лексико-семантического построения. Внимание сосредоточено, в первую очередь, на лингвальных характеристиках доминантных эстетизированных единиц - авторской языковой символике. Системность лингвистического познания базируется на осознании связи языка и мышления, проникновении в формирование особенностей авторского языкотворчества, которое объединяет общие и индивидуальные, единичные признаки языковой выразительности, предопределенные различными факторами.

В диссертации аргументировано родство эстетико-языковой парадигмы идиостиля Ю. Яновского с украинской (языковые символы Т. Шевченко, И. Франко), славянской (ассоциативные параллели с языковыми символами Н. Гоголя) и шире - мировой (лингвоэстетические доминанты языкотворчества Д. Лондона, Д. Конрада, К. Гамсуна) словесной культуры.

Исследование языкового сознания Ю. Яновского позволило проанализировать функциональный статус доминантных символов авторского идиостиля, условно объединенных в тематические группы: природная стихия, жизнь, внешний / внутренний мир человека, деятельность, гендерная характеристика, родина. Разноаспектный анализ количественных подсчетов 5179 языковых символов аргументирует научное описание лингвоэстетических доминант автора, языковое творчество которого имело значительное влияние на интеллектуальное развитие украинского художественного стиля первой половины ХХ в.

Ключевые слова: идиостиль, лингвоэстетическая парадигма, языковое сознание, авторское художественное пространство, языковой символ, функционально-стилистическая интерпретация, лингвосимвольное пространство, языковая рефлексия, ассоциативная сеть, ассоциативное пересечение.

Annotation

Domylivska L.V. The Yuriy Yanovskiy' individual style through the system of language and aesthetic paradyghms at the beginning of the 20th century. - Script.

The thesis for Candidate Degree in Philology. Speciality 10.02.01 - Ukrainian language. - Taras Shevchenko National University of Kyiv. - Kyiv, 2011.

This thesis is devoted to the Yuriy Yanovskiy' individual style through the system of language and aesthetic paradyghms at the beginning of the 20th century.

Scientific research describes modern linguistic problems, connected with determination of individual style. The author examines this linguistic category through the primary language and aesthetic paradyghms of analyzed period, which influenced on author, his individual style.

The following methods are used: general scientific - description, analysis, synthesis, linguistic observation, generalization, statistical; linguistical - mainly functional, comparative, and modern interpretative methods. This research is co-ordinated with Ukrainian modern investigations, honoured to study the place of the word-symbols and their functions in the literary language, especially in individual author's style. The thesis emphasizes on stylistics of the symbols and means of their actualization in the text. The linguistic analysis is made through the Y. Yanovskyy individual perception of the reality and it's reflexion in author's language (espessialy language symbols). This thesis represents the character and functional justification of peculiarities of Yuriy Yanovskyy's individual style according to the conceptualization processes in human consciousness. The author advances scientific arguments for co-ordinative character of language and author's imagination ties. The primary interest of this thesis is the analysis of Y. Yanovskyy' language personality. External and internal language facts explain the reason for choosing by the author given symbols as the dominant characteristics of his individual style.

The thesis represents analysis of Ukrainian, Slavic and Western literature' influence on Y. Yanovskyy' language personality. Associative ranks, found in Y. Yanovskyy' individual style and T. Shevchenko', I. Franko', M. Gogol', J. London', J. Conrad', K. Gamsun' individual styles, were examed.

Dynamical linguistic nature explains the potential for symbolization of different phenomena, so this research deals with theoretical problems of understanding art author's consciousness through the analysis of individual language dominants. Dominant symbols of Y. Yanovskyy' individual style are differentiated and interpretated through thematic groups: nature, life, gender charachteristic, work / art, external / internal world of personality, motherland.

Y. Yanovskyy' inner word-forms were analyzed and described in special vocabulary. Given vocabulary embodies dominant language symbols of Y. Yanovskyy. Lexicographical list grounds on four different criteria, according to alphabetical order (index), thematic criterion of symbol's grouping, epithet list, semantic and stylistic parameters of symbol's analysis. Language material represents Y. Yanovskyy' language personality, who is expounded through modern interpretative methods. Using the data of major Ukrainian language' dictionaries, compared with Y. Yanovskyy individual style, the main author's language pecularities are defined. Linguistic analysis represents new semantic features of Y. Yanovskyy language symbols, which determine author's intentions. Taking into account wide actual language material (5179 language units) Y. Yanovskyy language personality influenced greatly on the intellectual development of Ukrainian literary language. Language material proves preponderance of author's romantic sensation of the world, reflected in Y. Yanovskyy' languge symbol's space.

Key words: individual style, language and aesthetic paradyghm, language consciousness, author's artistic extention (space), language symbol, functional and stylistic interpretation, languge symbol's space, language reflexion, associative network, associative intersection.

Размещено на Allbest.ur

...