Семантика та структурні типи речень з ментальними предикатами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Магас Наталія Мирославівна

УДК 81'37: + 81'367.5: 159.95: 164. 2

СЕМАНТИКА ТА СТРУКТУРНІ ТИПИ РЕЧЕНЬ З МЕНТАЛЬНИМИ ПРЕДИКАТАМИ

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Івано-Франківськ - 2010

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі загального і германського мовознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Науковий керівник -	доктор філологічних наук, професор, академік НАПН України Кононенко Віталій Іванович, завідувач кафедри загального і германського мовознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Офіційні опоненти:	доктор філологічних наук, професор Загнітко Анатолій Панасович, завідувач кафедри української мови та прикладної лінгвістики Донецького національного університету;
	кандидат філологічних наук, доцент Терлак Зеновій Михайлович, завідувач кафедри української мови Львівського національного університету імені Івана Франка.

Захист відбудеться «18» жовтня 2010 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.02 для захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79, Будинок вчених).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79, Будинок вчених.

Автореферат розісланий «17» вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук, доцент _______ Н.Я. Тишківська



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Предикат як центральна синтаксема, від валентності якої залежить кількісно-якісний склад речення, виражає його семантико-синтаксичні особливості. Структуру предикативної одиниці, якою є речення, сучасні мовознавці досліджують з позицій семантичного, семантико-синтаксичного, формально-граматичного, функціонально-комунікатив-ного аналізу. Складність онтологічної та комунікативної природи речення зумовила формування різних напрямів у його вивченні. Сучасний етап розвитку лінгвістичної думки характеризується активною систематизацією синтаксису, пов'язаною з переорієнтацією лінгвістичних досліджень за концептом “від семантики до форми”. У визначенні типології речень та їх структурних компонентів дослідники звертаються до змістового наповнення синтаксичних одиниць, застосовуючи семантичний підхід до їх вивчення. Значними лінгвістичними здобутками у цій галузі є праці В.Г. Адмоні, Н.Д. Арутюнової, Ф.С. Бацевича, В.В. Богданова, А.В. Бондарка, А. Вежбицької, І.P. Вихованця, В.Г. Гака, К.Г. Городенської, Н.В. Гуйванюк, А.П. Загнітка, Н.Л. Іваницької, С.Д. Кацнельсона, Дж.Дж. Катца, В.І. Кононенка, О.С. Мельничука, М.В. Мірченка, О.В. Падучевої, В.M. Русанівського, Дж. Факоньє та інших.

Актуальність дослідження визначається передусім потребою наукового осмислення предикатних синтаксем на позначення ментальної діяльності, особливостей їх функціонування у реченні. Ментальність - одна з важливих і складних систем внутрішнього світу людини, яка привертає до себе увагу філологів, логіків, мовознавців. У сучасних лінгвістичних працях виділено основні типи предикатних слів, але не визначено диференційні ознаки ментальних синтаксем, не проаналізовано структури, в яких вони функціонують. Актуальність дослідження полягає у необхідності детального аналізу структури простого речення з ментальними предикатами як складної структурної одиниці. Аналіз проведено на семантичному, семантико-синтаксичному, формально-граматичному, функціонально-комунікативному рівнях.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках реалізації наукової програми “Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” та узгоджена з профілем наукових планів кафедр української мови та загального і германського мовознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Тему дисертації затверджено на засіданні бюро Наукової ради НАН України (протокол № 2 від 26 квітня 2007 року).

Об'єктом дослідження є елементарні прості та складні типи речень з ментальними предикатами в сучасній українській літературній мові. При вивченні синтаксичних побудов речень з ментальними дієсловами за одиницю плану вираження прийнято елементарне речення, за одиницю плану змісту - пропозиція.

Предмет дослідження - семантика та структурні типи речень з ментальними предикатами.

Мета дисертації - на базі сучасних здобутків науки про мову, пов'язаних з вивченням речення як багатоаспектного семантико-синтаксичного і комунікативного явища, визначити і з'ясувати специфіку структурної та семантичної організації речень з предикатами, що характеризуються загальним значенням ментальної діяльності в сучасній українській літературній мові.

Поставленій меті підпорядковано такі завдання:

з'ясувати концептуальний апарат семантико-синтаксичного аналізу ментальної діяльності у предикатній класифікації;

з'ясувати семантичну сутність ментальних предикатів, окреслити межі їх класифікаційної рамки;

обґрунтувати розуміння мінімальної структурно-семантичної моделі речення з ментальними предикатами;

визначити валентні характеристики ментальних предикатів, розмежувати на цій основі природу облігаторності та факультативності компонентів у структурі аналізованих речень;

виявити та описати структурні схеми речень з ментальними предикатами, виявити варіанти їх структурно-морфологічного втілення;

обґрунтувати співвідношення семантичної і формально-граматичної структури речення, встановити чинники, які впливають на асиметрію синтаксичної та семантичної структур речення.

Методи дослідження. У роботі використано такі методи семантичного опису предиката, як тлумачення: структуру предикатної одиниці розглянуто як набір певних семантичних компонентів; з допомогою спостереження визначаються особливості предикатів, їхня структура (в парадигматиці) та функціонування (у синтагматиці); порівняння - для характеристики диференційних ознак предиката, а також вияву його синкретичних значень; дистрибуція - для встановлення сполучувального потенціалу одиниць; моделювання для визначення семантичної, семантико-синтаксичної і формально-граматичної структур елементарних простих та складних речень; трансформація - для аналізу семантики та синтаксичних структур із варіантними виявами суб'єкта, об'єкта, а також поліпредикатних структурно-семантичних модифікацій.

Матеріалом дослідження послужили речення з ментальними предикатами, вибрані з лексичної картотеки одинадцятитомного “Словника української мови”, текстів української літератури ХІХ - початку ХХІ ст., а також друкованих текстів засобів масової інформації. Картотека фактичного матеріалу нараховує близько 5000 реченнєвих конструкцій.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлюється тим, що вперше на матеріалі української мови проведено комплексний аналіз речень з ментальними предикатами за структурно-семантичними показниками, виявлені чинники, які впливають на симетрію/асиметрію синтаксичної та семантичної структур речення, визначені конструктивні властивості предикатів із загальним значенням ментальної діяльності суб'єкта. Новою є спроба класифікації ментальних предикатів, яка здійснена на логіко-семантичних засадах, виділено базові мінімальні схеми речень. Вперше в україністиці проведено диференціацію та класифікацію основних типових значень речень з ментальними предикатами.

Теоретичне значення дослідження полягає у комплексному описі семантики та структурних типів речень з ментальними предикатами, у створенні їх структурно-семантичної типології, що дає змогу використовувати результати дослідження у вивченні структурно-семантичної організації речень з різними предикатами, а також доповнює теорію новими інтерпретаціями функціонально важливого мовного матеріалу, поглиблює синтаксичну теорію в царині семантичних варіювань ментальних предикатів. Визначення кількісно-якісних особливостей предикатів, опис їх сполучуваності на синтаксичному рівні, який здійснюється при аналізі конкретних синтаксичних структур, сприяє встановленню правил сполучуваності лексико-граматичних одиниць в українській мові.

Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження може бути використане при створенні навчальних посібників для студентів філологічних спеціальностей, при викладанні української мови та спецкурсів з семантичного і комунікативного синтаксису, при укладанні тлумачних словників з урахуванням конотативних значень ментальних лексем, а також словників сполучуваності.

Апробація результатів дослідження. Основні результати роботи оприлюднено на VIII Міжнародній конференції “Міжкультурні комунікації: мова і суспільство” (м. Алушта, 2009 р.), Х Міжнародній науковій конференції “Семантика мови і тексту” (м. Івано-Франківськ, 2009 р.), ІІІ Міжнародній науковій конференції “Мова, культура і соціум в гуманітарній парадигмі” (м. Кам'янець-Подільський, 2009 р.), VII Міжрегіональній конференції молодих учених та аспірантів “Дослідження молодих науковців у галузі гуманітарних наук” (м. Горлівка, 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Вісник науковця - 2009” (м. Миколаїв, 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні наукові парадигми” (м. Горлівка, 2010 р.), науково-практичній конференції “Мова в контексті культури і міжкультурної комунікації” (м. Луганськ, 2008 р.), наукових семінарах та засіданнях кафедри загального і германського мовознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника протягом 2007 - 2009 рр.

Текст дисертації обговорено на спільному засіданні кафедр української мови та загального і германського мовознавства (протокол № 2 від 20 жовтня 2009 р.).

Публікації. Проблематику та основні результати дисертаційного дослідження висвітлено у десяти статтях, шість з яких надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 225 сторінок, з яких основний текст - 176 сторінок.

предикат речення облігаторність

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, проаналізовано стан вивчення наукової проблеми у сучасному мовознавстві, визначено об'єкт і предмет дослідження, мету і завдання, описано методи і матеріал дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення, окреслено зв'язок дисертації з іншими темами і проблемами, з'ясовано форми апробації результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади вивчення ментальної предикації” висвітлено логіко-лінгвістичний зміст поняття “ментальність”, окреслено лексико-семантичне поле ментальних предикатів, концепції дослідження їх метамови, а також семантичні потенції предикатів цього типу у семантико-синтаксичній структурі речення.

Науково-теоретичні дослідження з питань ментальності та менталітету в різних галузях наук передбачають наявність широкого діапазону тлумачень термінів. Зокрема, ментальність кваліфікується як національний характер, психологічний тип спільноти, вихідна матриця світорозуміння і ставлення до світу народу, а також психоповедінкові архетипи спільноти, умонастрої тощо. Упорядкувати і систематизувати подібні тлумачення дає змогу аналіз джерел виникнення поняття “ментальність”, пов'язаного з терміном “менталітет”.

На сучасному етапі до питань менталітету та ментальності звертаються українознавці. Зокрема, Т.М. Поплавська розглядає природу людини через аналіз двох основних складових елементів її внутрішнього світу: менталітету та світогляду. Внутрішній світ, елементами якого є менталітет і світогляд, відкриває для особистості “власний Всесвіт”, “духовний планетарій”, де можна моделювати будь-які варіанти світопорядку й особистісного життя в ньому. В.М. Храмова пропонує визначення ментальності як спільного психологічного оснащення представників певної культури, що дає змогу хаотичному потоку різноманітних вражень інтегруватись свідомістю у певне світобачення.

У дисертації використовується термін “ментальність” із зазначенням глибини його змісту. В українських наукових джерелах з семантичного синтаксису дослідники ментальності послуговуються терміном “предикати мислення” (В.В. Костриба та інші). Предикати, які класифікуються у дисертації, номіновано ширше, ніж власне мислення. До складу ментальних предикатів входять дієслова на позначення психічних процесів (пам'ятати, уявляти, мислити), психічних станів (сумніватися, вагатися, дивуватися, розчаровуватися). З цієї позиції не доцільне уживання терміна “предикати психіки”, які передають різнобічні психічні процеси (емоційно-вольові та пізнавальні), психічні стани (увага, настрій, натхнення і т.д) та психічні властивості (темперамент, характер, здібності), з яких ментальні предикати номінують лише частину. Таким чином, поняття “ментальність” включено у поняття “психіка”, але виходить за межі поняття “мислення”.

Аналіз системно-структурних і функціонально-семантичних особливостей ментальних предикатів здійснюється на основі опису семантичного поля.

Семантичні компоненти розглядаються у вигляді ієрархії, у підґрунті виділення якої є загальна домінанта здійснення ментальної діяльності, що, беручи участь у формуванні пропозиційних структур, вказує на логіко-семантичні зв'язки між суб'єктом і об'єктом, а також є своєрідним фільтром, ідентифікатором дієслівних лексем на приналежність до лексико-семантичного поля «ментальність».

Склавши на основі словників початковий список слів, за участю яких розкривається зміст домінанти, за допомогою формул знаходимо середню вагу домінанти у тлумаченні слів вихідного списку. На основі одержаних результатів складений список поділяємо на три групи:

1. Предикати, середній ваговий компонент яких становить від 0,5 до 1, належать до ядерних лексем.

2. Дієслова з середнім ваговим компонентом від 0,4 до 0,2 - центральні лексеми.

3. Предикати з середнім ваговим компонентом 0 - 0,1 становлять периферію семантичного поля “ментальність”.

Ментальні дієслова як один із засобів вираження ментальності віднесено до лексем, які не тільки номінують процес мислення, а й містять у своїй семантиці елементи його опису.

Незважаючи на появу значної кількості досліджень глибинної дієслівної семантики, в тлумачних словниках ментальні дієслова визначаються через синоніми або перифрастичне вираження. Наприклад, у “Cловнику української мови” мріяти, мрію, мрієш, недок. 1. Створювати в уяві образ когось, чогось; поринати у мрії. 2. про кого - що та з інфін. Думати про здійснення чого-небудь бажаного; прагнути в думках до чогось [СУМ, Т. 4; 817].

Разом з тим семантика ментальних предикатів у тлумачних словниках відображається неповно, без урахування їх конотативних смислів, тому постає проблема застосувати такий спосіб тлумачення семантики дієслова, що дасть змогу виявити і позначити різноманітні компоненти семантики ментальних предикатів (ядерні й позаядерні, центральні й периферійні, експліцитні та імпліцитні).

Оскільки на вибір граматичної моделі впливає вибір того чи іншого предиката, то природно, що саме предикат визначає тип мінімальних моделей речення і є центральним компонентом валентної моделі, здатним імплікувати функціонально-синтаксичні позиції її складників.

На основі аналізу валентно-інтенційних особливостей реалізації предикатних знаків у семантико-синтаксичній структурі простого речення визначений склад мінімальної інформативно-змістовної реченнєвої структури як такої, компонентами якої є: предикатна, суб'єктна та об'єктна синтаксеми (просте елементарне речення), дуплексив, обставинний детермінант або залежний інфінітив, що виконує функцію об'єкта при дієслові з об'єктною валентністю (просте неелементарне речення).

Другий розділ “Функціонально-семантична характеристика речень з ментальними предикатами” присвячено аналізу особливостей вираження семантики ментальних предикатів у структурі висловлювання.

Предикати, об'єднані в складі функціонально-семантичного поля “ментальність”, характеризуються спільністю значень. Структурні елементи поля співвідносяться з поняттям мислення. Відомо, що мислення як процес, передбачає такі компоненти: суб'єкт, сам процес, об'єкт, інший об'єкт, місце, знаряддя, характеристику процесу, часовий параметр. У реченнях з ментальними предикатами суб'єкт виражається:

власною назвою: Тимко ще трохи чекав, гадаючи, що вона вийде (Григір Тютюнник);

особовим займенником: Так, ти стаєш мені на дорозі і уважаєш, що маєш на мене право (М. Коцюбинський);

означальним займенником: …бо всі знали, що так незабаром станеться (Р. Іваничук);

питально-відносним займенником: Хто може розраховувати на більші матеріальні блага? (Є. Гуцало);

заперечним займенником: Нікому й через думку не пробігло, аби вважати на задні двері (Л. Мартович);

неозначеним займенником: Хтось шарпонув Марка за ногу, потім за другу й здивувався: - Ви погляньте на цього новака - у нього замість онуч роздертий есесівський прапор (М. Стельмах);

назвою особи за професією, родом занять, соціальним статусом тощо: Перевізник відразу запримітив, що хлопці вперше попадають до Києва, бо занадто цікаво зирять туди й сюди (П. Загребельний);

назвою тварини: Соловейки, літаючи, Все запам'ятали Та ввечері, дрімаючи, І защебетали (П. Грабовський);

назвою неістоти: Бідне серце розуміє, що та хвиля промовляє (П. Куліш);

абстрактним іменником, що позначає явища, властивості, поняття, пов'язані з відчуттями і почуттями: “Охлократія суспільної моралі не знає” (З газети);

назвою соціуму, установи: Наш колектив вважає, що доноси принижують людину (О. Гончар).

У контекстах, де йдеться про механічне виконання операцій, для позначення суб'єкта можуть використовуватись у непрямому значенні назви деяких частин тіла людини: Думки її були далеко, та руки знали, що робити. У реченні Дівчачу натуру трудно розгадати (Г. Квітка-Основ'яненко) виражається ментальний стан, де суб'єкт знання імпліцитний.

Приймаючи за вихідну позицію поняття інтенційності, що позначає спрямованість думки на предмет, властивість переживати, розглядаємо мислення як процес скерування думки суб'єкта на об'єкт. Суб'єктно-об'єктна організація речень із ментальними предикатами передбачає вираження об'єкта такими засобами:

 Інфінітивом, що виконує функцію об'єкта при дієслові з об'єктною валентністю: Галина перед війною мріяла поступити в кіностудію (А. Шиян). Ментальний предикат мріяти характеризується трьома облігаторними семантичними актантами: перший - суб'єкт (той, хто мріє - Галина), другий - об'єкт (те, що мріється - вступ), третій - місце (куди суб'єкт мріє поступити - кіностудія) та факультативним актантом, який передає певний часовий проміжок (перед війною). Відповідно до умови збереження конгруентності синтаксичних конструкцій у моделі речення Vf+Vinf цей інфінітив може трансформуватись у віддієслівний іменник: Галина перед війною мріяла про вступ у кіностудію. У висловлюваннях такого типу, крім основної пропозиції, вираженої предикативним центром (Галина мріяла), виявляє себе ще один семантичний центр - згорнута пропозиція (поступити в кіностудію = не поступила).

Підрядним реченням, що позначає певну подію чи ситуацію: Він пам'ятав, коли вони мали зустрітись (Р. Іваничук), де за допомогою трансформацій можна виділити згорнуту пропозицію: Він пам'ятав час зустрічі = Він пам'ятав про домовленість зустрітись > була домовленість зустрітись.

 Іменником у знахідному або родовому відмінку чи відповідним займенником: Чомусь саме тепер дід Дунай згадав свою матір, згадав те, що лежало в найдальшому, найпотаємнішому і до болючих сліз теплому закутку його пам'яті... (М. Стельмах); Не знали [солдати і трудівники] розпачу ніколи, хоч знали горе і журбу (В. Сосюра). Пропозиція об'єкта цих висловлювань відображає інформацію такого змісту: дід Дунай пам'ятає свою матір; існує розпач, горе і журба. Розглядаючи речення з точки зору центральних компонентів його семантичної структури (суб'єкт, предикат, об'єкт), висловлювання Не згадаю гадки, Не змишлю я мислі (С. Руданський) характеризується синтаксичним об'єктом, хоча семантично воно передає ментальну діяльність суб'єкта і може бути репрезентоване безоб'єктною моделлю: Не згадаю, Не змишлю я… Вживання тавтологічного доповнення допомагає виразити інтенсивність ментального процесу.

Отже, об'єкт ментальних предикатів зосереджує в собі пропозицію у згорнутому вигляді (І Страусові згадалася його любов, через яку він не одружився й досі…(Р. Іваничук). > Страус любить когось) і розгорнутому - (Він пізнав гіркоту поразок і відступу (С. Журахович). > У житті суб'єкта були поразка і відступ).

Оскільки центральною семою ментальних предикатів є дієслово думати, а мислити можуть тільки живі істоти, то на семантичному рівні предикати такого типу характеризуються об'єктною спрямованістю ментального процесу чи стану: А Цітерея тим часом новий обмірковує задум (М. Зеров). У висловлюванні Він думав усю дорогу, виважував, пригадував (Ю. Мушкетик) немає вказівки на прямий об'єкт, але сама здатність суб'єкта мислити конкретно чи абстрактно передбачає наявність непрямого об'єкта думки, без якого процес мислення неможливий.

Ментальний модус - це обов'язковий компонент тексту, в якому зосереджується суб'єктивність пізнання, його рефлекcивність. Призначення модусу - втілення відношення суб'єкта до диктуму, окреслення його епістемічності. Відповідно до епістемічних сутностей (об'єкти, наміри, дії з їх виконання, спосіб викладу змісту) ментальний модус поділяється на інтенсійний, інтенційний, операційний та комунікативний.

Так, висловлювання Я й сам не знаю, що саме його змусило прийти (Д. Дереч); Нам відомо, як окремий саперний ескадрон під градом куль і гармат наводив мости для переправи і ремонтував пошкодження (О. Донченко) виражають експліцитний інтенсійний модус, який кваліфікує інтенсійний стан суб'єкта, розмежовує знання і думки, незнання і припущення.

Експліцитний інтенційний модус - це самокваліфікація та актуалізація епістемічних намірів, потреб, рефлексія над інтенційним станом. З конструкції «Ні, ні, спершу я мушу сам заспокоїтись. Калинка дуже вразлива, - і Станіслав Володимирович відступив од дверей…» (Д. Дереч) дізнаємося, що суб'єкт виконує ментальну діяльність вимушено; у реченнях типу Я задумав цікаву для мене працю з історії перського письменства.. Мета в мене малася чисто наукова (А. Кримський) виражена усвідомленість діяльності. Актуалізація ментальних епістемічних дій складає експліцитний операційний модус, наприклад: Переконував себе, що його те не цікавить, ці мрійники схожі на рибалок-невдах, які все життя комплектують рибальські снасті, а рибу ловити не вміють… (Р. Іваничук). Експліцитний комунікативний модус - це референція до свого мовлення, до організації викладу, тобто суб'єкт ментальної діяльності звертається до ходу своїх думок: Начальник цеху з одного погляду точно визначив, що трапилось (В. Собко); Вона займалася живо “жіночою квестією”, мріяла про цілковиту самостійність (О. Кобилянська).

Висловлювання Думалось ще: тоді було важче, на Дніпрі (В. Большак) характеризуються експліцитністю модусу та імпліцитністю суб'єкта ментальної діяльності, що свідчить не про його відсутність, а про уникнення автореференції до суб'єкта, завдяки якій адресат дізнається про власне ставлення автора до пропозиції. Отже, така імпліцитність передає додаткові смисли: оцінку, ідентифікацію, порівняння, аналіз і т.д.

Носій модальної оцінки може мати експліцитне вираження або бути імпліцитним. Відповідно до цього виділяємо:

1. Модус речення, в якому суб'єкт і предикат експліцитні: Я не знаю, що зі мною діється! - ковтаючи гіркі сльози, вигукнула Галина, пригортаючись до старої. - За себе боляче, за татка боляче (Д. Дереч);

2. Модус речення, в якому суб'єкт експліцитного предиката імпліцитний, але можлива його експлікація: - Як це не дивно тобі, а теж на плечах голову, не гарбуз, маю. Дещо таки мізкую. - Бачу, за кого ти руку тягнеш (А. Головко);

3. Модус речення, суб'єкт якого завжди імпліцитний: Він вважався досить серйозною і принциповою людиною (Ю. Збанацький). Тобто суб'єктом модусу може бути не тільки мовець, але і відома/невідома особа. Отже, розрізнення суб'єкта модусу та мовця і зарахування суб'єкта модусу до загальної категорії суб'єкта веде до його імплікації у пасивних конструкціях.

Розглянуто функціонально-семантичну характеристику речень з ментальними предикатами, які в сучасній українській мові репрезентовані монопредикативними та поліпредикативними конструкціями, наприклад: 1. Любов, краса віків! Чудні твої закони. Нікому не збагнуть страшних глибин твоїх (В. Сосюра); 2. … Олег одразу зрозумів, що серце Василя Гордійовича аж плавиться від любові до дочки (Ю. Мушкетик). Їх облігаторними семантичними компонентами виступають предикат, що співвідноситься з домінантою “здійснення ментальної діяльності”, а також суб'єкт та об'єкт. Відповідно до концептуального підходу виділено та описано тринадцять типів речень з ментальними предикатами, до складу яких відповідно ввійшли дієслова з семантикою віри, розуміння, судження, уяви, пам'яті, надії, припущення, оцінки, ментального ставлення, процесу мислення, ментального стану, інтелектуальної діяльності та рішення.

Здійснюючи семантичний аналіз речень з ментальними предикатами відповідно до класифікації семантичних типів предикатів, запропонованої О.М. Селіверстовою, звертаємо увагу на те, що вони передають або події, або процеси, або і події, і процеси водночас. Розглядаючи події як завершення або випадки, а процеси як такі, що розвиваються або є гомогенними, визначаємо місце ментальних предикатів у семантичній структурі речень. Так, речення з предикатами віри, розуміння, судження, уяви, надії, припущення, ментального ставлення виражають гомогенні процеси та випадки; речення з предикатами оцінки, інтелектуальної діяльності, рішення репрезентують процеси, що розвиваються, метою яких є настання події ментальної діяльності, тобто завершення. Семантичні особливості передають речення з предикатами пам'яті, які називають гомогенні процеси, процеси, що розвиваються, а також зазначають завершення ментальної діяльності. Речення з предикатами процесу мислення репрезентують тільки процеси, що розвиваються, акцентуючи увагу учасників комунікативної ситуації на тривалості та інтенсивності ментальної діяльності. Окремого розгляду вимагають речення з предикатами ментального стану, у семантиці яких закладена раптовість та неочікуваність цього виду діяльності.

Досліджуючи семантику речень з ментальним предикатами через призму контрольованості/неконтрольованості процесу суб'єктом, встановлюємо, що у реченнях з предикатами ментального стану та пам'яті суб'єкт не в змозі контролювати свою ментальну діяльність, оскільки проспективні і ретроспективні процеси, метою яких є досягнення завершення, як і ментальні стани, існують незалежно від його волі, бажання чи прагнення.

Розглядаючи ментальну діяльність як таку, що характеризується спрямованістю на об'єкт, виділяємо речення з предикатами ментального стану, для семантики яких така особливість не характерна.

У дисертації ментальні перформативи визначено як вид висловлювань, виголошення яких рівнозначне здійсненню ментальної дії, що через референцію до поточного ментального акту співвідносять хід думок адресата з думками мовця. До прямих ментальних перформативів зараховуємо дієслова у формі першої особи однини теперішнього часу недоконаного виду активного стану індикатив. Наприклад: Я вважаю, що кожен мусить так думати, як його начальник думає, і в армії, і на гражданці, тоді тільки порядок буде (В. Дрозд). Залежно від дескриптивного характеру використання, непрямі ментальні перформативи відображаються низкою граматичних варіантів, а саме: а) безособовими конструкціями типу в основному вважається/ прийнято; як доводиться; як може бути виведено з, наприклад: То зараз - сім'я без дітей і за сім'ю не вважається (Д. Дереч); б) складеними модальними предикатами типу я осмілюся сказати; я мушу порівняти; ми можемо визначити тощо: Галини ще не було. Тим краще: треба подумати про наступну розмову. А розмова з донькою, напевно, відбудеться (Д. Дереч); в) дієслівними формами майбутнього часу типу я звернуся до того, що; ми переконаємось, що; я сконцентруюсь на тому, що; я зверну увагу на те, що тощо. Наприклад, Традиційно вважається, що сучасна людина поступово втрачає нюхові подразники (Українське Слово. - 2009. - № 33 (301)); г) дієприслівниковим зворотом погоджуючись (я погоджуюсь, ми погоджуємось); припускаючи та ін., як у реченні Скину на терези все зіжухле листя слів, підсумовуючи мовчання (І. Калинець).

Специфіка непрямих ментальних перформативів полягає в здатності природно трансформуватися в канонічні, як-от: Як може бути визначено = Я визначаю, що. Висловлювання ... Якоїсь миті я навіть вирішую забити на залік із БЖД й просто звалити (Сашко Ушкалов) може трансформуватись у Якоїсь миті може бути визначено забити на залік із БЖД й просто звалити. Отже, за допомогою непрямих перформативів можна уникнути надмірної суб'єктивізації викладу, перевести суб'єкт на імпліцитний рівень, що дає змогу підтримувати паритет у стосунках з комунікантами.

Значна частина ментальних предикатів не належить до центру поля ментальної діяльності, тобто у первинному значенні вони не позначають операцій цього типу. Розширює межі поля метафоричне вживання висловлювань на позначення ментальної діяльності.

Зарахування метафоричних висловлювань до ментальних здійснено за принципом порівняння їх семантики з денотатом “здійснення ментальної діяльності”. Залежно від кількісно-якісного складу такого типу висловлювань виділено іменні, предикативні та пропозиційні ментальні метафори, які відображають характеристику суб'єкта, об'єкта або вказують на мету діяльності, позначають віру, розуміння, судження, уяву, пам'ять, надію, припущення, оцінку, ментальне ставлення, процес мислення, ментальний стан, інтелектуальну діяльність, рішення суб'єкта як результат каузації, приміром: - Щоби всі знали, що і серед пропащих створінь існують великі душі.., зустрічаються гарячі серця, готові віддати увесь свій огонь за щастя ближнього (Г. Хоткевич); Карпо Свербивус... дивився на все надто серйозно і намагався дійти до всього своїм розумом (М. Тарновський). Розглядаючи пропозицію в широкому значенні як цілісний процес утворення висловлювання, тобто встановлення тем (аргументів) та коментарів (предикатів) стосовно цих тем, ми встановили, що метафори ментальної діяльності можуть збігатися з пропозиціями, але не всі пропозиції однаково передають метафоричні смисли, що залежить від їх уживання в контексті.

Метафора як форма комунікації, виступаючи засобом творення нових значень, які є унікальними і мають експліцитні та імпліцитні смисли, створює образи й судження. Вона як дискурсивна категорія допомагає адресанту передати, а адресату зрозуміти не тільки універсальні, але й національні аспекти мислення. Метафора сприймається як спосіб пізнання реальності, основою якого є мисленнєві процеси людини, структурує й поповнює знання про світ у мовній формі і бере участь у творенні національної картини світу.

У третьому розділі “Структурно-семантичні типи речень з ментальними предикатами” проаналізовано синтаксичні моделі у текстах сучасної української літератури, а також друкованих текстах засобів масової інформації, що дало можливість визначити ментальні предикати як:

 одновалентні: Опустив Йоська голову і задумався (В. Дрозд); Одставивши ліву ногу наперед, .. він думав, він мріяв, і сам Наполеон був перед ним хлопчиком (Ю. Яновський);

 двовалентні: Може, споминає батька та діда, що свій вік прожили на цьому дворищі (С. Васильченко); Побазікати на риболовлі їм [Олегові та Василю Гордійовичу] не вдалося. Та вони обоє й забули про розмову (Ю. Мушкетик);

 тривалентні: Казарма нагадувала йому його власну службу в армії (Л. Смілянський); Вона відчувала його радість і жила нею, як і він, і тішила себе його прагненнями (Н. Рибак).

Досліджуючи інтенційні особливості ментальних предикатів висловлювань: 1. - Часу ще багато, та от не знаю, як розпочати перший хід… (Р. Іваничук); 2. Копилити губи Галину відучив Линчук. Пригадала той випадок і їй стало ніяково (Д. Дереч), зазначаємо, що вони полягають у орієнтованості ментальної діяльності на вихідну субстанцію (1) і каузативну субстанцію (2), тобто на суб'єкта ментальної дії як каузатора та об'єкта як причину такого типу діяльності. Відповідно орієнтованість на вихідну субстанцію визначаємо як лівобічно інтенційні предикати (<Vf), а на каузативну субстанцію - правобічно інтенційні (Vf>). Дієслівні ментальні предикати поділяються на такі, що:

 мають лівобічну інтенцію (<Vf), наприклад, Пізньої ночі Микула сидів біля вогнища і думав (С. Скляренко);

 набувають правобічної інтенції (Vf>): Отже, тепер все знаєш. - Тепер розумію (Іван Багряний), де експліцитність суб'єкта та імпліцитність об'єкта свідомо вжиті наратором, щоб вказати на каузативний чинник ментальної діяльності;

 характеризуються лівобічною та правобічною інтенціями (<Vf >): Він почав розуміти, що таке втома. Досі ніколи її не знав, бувши живучим і витривалим на диво (Іван Багряний);

 набувають лівобічної та подвійної правобічної інтенцій (<Vf >>), як у висловлюванні Такий шалений потік інформації, що іноді відчуваєш себе невігласом, мимохіть починаєш погоджуватися з Гегелем, що розвиток теж має руйнівну тенденцію (Д. Дереч).

На структурно-семантичному рівні валентно-інтенційні особливості предикатів відображені у схемах речень:

1. S+VfPreaddic: Та ні! Це тільки ввижалось їй, коли пісню співала (М. Стельмах);

2. S+VfPreaddic+Obj: Я мрію про Оскар (Хрещатик. - 2009. - № 41 (3487));

3. S+VfPreaddic+Adv: Я досить швидко забуваю… (День. - 2005. - № 203);

4. S+VfPreaddic+Adv+Obj: Олег давно забув про вудки (Ю. Мушкетик);

5. S+VfPreaddic+Obj1+Obj2: [листки] Нагадують душі забуті рани… (С. Гординський);

6. S+VfPreaddic+Obj+Dupl: Твого друга рідна жінка людиною не вважає (В. Большак);

7. S+VfPreaddic+Vinf: … я любив тепло, планував піти на двосерійний пригодницький фільм, про який вичитав у рекламному бюлетні (В. Дрозд);

8. S+VfPreaddic+that clause Р: Вдова собі надумала, що коли зігнати зі світа німу, то царевич посватає її дочку (С. Пушик).

Різноманітна морфолого-синтаксична реалізація структурних схем зумовлюється вираженням компонентів формами відмінків. Виділені структурні моделі можуть налічувати смислові різновиди, що зумовлюється семантикою предиката, кількісно-якісними параметрами його компонентів.

Семантика ментальних предикатів визначає можливість їх уживання не тільки в простих, а й в складних реченнях. Залежно від виду зв'язку предикатних частин визначено такі структурні схеми речень з предикатами цього типу:

1. S+VfPreaddic+that clause Р: дієслівний предикат, виражений особовим дієсловом, передбачає позицію суб'єкта та з'ясувально-об'єктну (розгортаючу) пропозицію. Наприклад: Ми вже не вірили, що знайдемо цю ікону (Львівська газета. - 2006. - № 44).

2. S+VfPreaddic+(that) Р: дієслівний предикат, виражений особовим дієсловом, передбачає позицію суб'єкта (або позиції суб'єкта та об'єкта) і рівноправну пропозицію, що поєднується з ментальною пропозицією зв'язком сурядності. Наприклад: Ми вірили у перемогу, а вона не прийшла (Кримська світлиця. - 2005. - № 1).

У висновках викладено теоретичні узагальнення та основні результати дослідження семантики та структурних типів речень з ментальними предикатами.

1. Аналіз речень з ментальними предикатами дав змогу простежити тісний зв'язок семантики дієслова зі структуруванням та будовою різноманітних висловлювань. Ментальність визначено як засіб формування світобачення людини, виразник її внутрішнього світу, який допомагає пізнати та зрозуміти культурні традиції нації.

2. До складу ментальних предикатів входять дієслова на позначення психічних процесів (пам'ятати, уявляти, думати), а також деяких психічних станів (сумніватися, вагатися, дивуватися, розчаровуватися); водночас із цього переліку виключено називання таких психічних станів, як увага, настрій, натхнення та ін., а також психічних властивостей особи, серед яких темперамент, характер, здібності, що дало можливість стверджувати, що поняття “ментальність” входить у поняття “психіка”, але виходить за межі поняття “мислення”.

3. Організаційним центром висловлювань з ментальною семантикою є дієслівні предикати, які позначають емоційно-вольові та пізнавальні процеси, а також окремі психічні стани суб'єкта. Ідентифікатором дієслівних лексем на приналежність до лексико-семантичного поля “ментальність” виступила домінанта “здійснення ментальної діяльності”. Лінгвістичний опис предикатів ментальної діяльності у межах лексико-семантичного поля здійснено з урахуванням власне лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників.

4. За методикою В.В. Левицького, Н.Д. Капатрука та Л.В.Бистрової, визначено вагу й місце домінанти у тлумаченні слів основного списку, що дало змогу виділити у складі семантичного поля ядерні, центральні та периферійні компоненти.

5. Семантика предиката включає не тільки його лексичне значення, а й імпліцитні смисли, які передаються у вигляді пропозицій. Розгляд ментальних предикатів здійснено на концептуальному та мовному рівнях значення слова як одиниці когнітивно-мовної семантики. Співвідношення концепту як явища універсального предметного коду з семантикою ментальних предикатів, що відображає ментальність особи, проводилось з урахуванням елементарних смислів на рівні метамови. Виділено та описано тринадцять типів речень з ментальними предикатами, до складу яких відповідно ввійшли дієслова з семантикою віри, розуміння, судження, уяви, пам'яті, надії, припущення, оцінки, ментального ставлення, процесу мислення, ментального стану, інтелектуальної діяльності та рішення.

6. У сучасній українській мові речення з ментальними предикатами репрезентовані монопредикативними та поліпредикативними конструкціями. Їх облігаторними семантичними компонентами виступають предикат, що співвідноситься з домінантою “здійснення ментальної діяльності”, а також суб'єкт та об'єкт. На функціонально-семантичному рівні предикати такого типу характеризуються об'єктною спрямованістю ментальної дії. І хоча у висловлюваннях може і не бути вказівки на прямий об'єкт, сама здатність суб'єкта мислити конкретно чи абстрактно передбачає наявність непрямого об'єкта думки, без якого процес здійснення ментальної діяльності неможливий.

Аналіз фактичного матеріалу засвідчив, що об'єкт ментальної діяльності має здатність впливати на суб'єкт як на носія того чи іншого стану чи процесу. Особливості впливу предиката на об'єкт та об'єкта на предикат виявляються в синтаксичній категорії - діатезі, і супроводжуються змінами співвідношення між семантичними та синтаксичними актантами.

7. Розглянувши категорію модусу у структурі ментальних висловлювань, відзначаємо, що соціальні та кваліфікативні категорії модусу, утворюючи модальну рамку висловлювання, репрезентують оцінне ставлення суб'єкта до явищ об'єктивної дійсності.

8. Ментальна метафора як форма комунікації, виступаючи засобом творення нових значень, які є унікальними і мають експліцитні та імпліцитні смисли, створює образи й судження. Як дискурсивна категорія, вона допомагає адресанту передати, а адресату зрозуміти не тільки універсальні, але й національні аспекти мислення. Метафора сприймається як спосіб пізнання реальності, основою якого є мисленнєві процеси людини, структурує й поповнює знання про світ у мовній формі і бере участь у творенні національної картини світу.

9. Визначено, що на асиметрію синтаксичної та семантичної структур речення впливає згортання однієї з пропозицій у синтаксично просте речення, що пов'язане з наявністю у ній однієї з вторинних предикатних синтаксем: дуплексива, інфінітива, обставини, номена, кожне з яких зумовлюється валентно-інтенційними потенціями ментального предиката.

10. З урахуванням валентно-інтенційних особливостей ментальних предикатів проаналізовано структури, в яких вони функціонують, а також встановлено, що облігаторними для дієслів з семантикою здійснення ментальної діяльності виступають лівобічна суб'єктна та правобічна об'єктна валентності. Семантика предикатів цього типу визначає можливість приєднання ними від одного до трьох актантів, що виражається у структурі елементарних та неелементарних простих та складних речень.

Додатки - три таблиці, в яких наводяться статистичні дані щодо ваги домінанти здійснення ментальної діяльності у тлумаченні слів вихідного списку, міститься аналіз ментальних предикатів у семантичній структурі речень, речень з предикатами інтелектуальної діяльності у структурі ментального досвіду.



ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Магас Н. М. Семантика конструкцій з ментальними дієсловами та предикатними актантами / Н. М. Магас // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. - Чернівці : Рута, 2008. - Вип. 382-384. - С. 113-117.

2. Магас Н. М. Ментальний модус висловлювань із предикатами знати, вважати, розуміти / Н. М. Магас // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского : научный журнал. Серия “Филология. Социальные коммуникации”. - Т. 22 (61), № 1. - Симферополь : Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, 2009. - С. 414-417.

3. Магас Н. М. Оцінка висловлювань з ментальними предикатами / Н. М. Магас // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах : зб. наук. праць факультету лінгвістики Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету. - К. : ДП “Інформ.-аналіт.агенство”. - 2009. - Вип. 17. - С. 72-78.

4. Магас Н. М. Суб'єктно-об'єктна організація речень з ментальними предикатами / Н. М. Магас // Наукові записки. Серія “Філологічна”. - Острог : Видавництво Національного університету “Острозька академія”, 2009. - Вип. 11. - С. 273-279.

5. Магас Н. М. Концептуалізація предикатів розуміння в контексті когнітивної лінгвістики / Н. М. Магас // Вісник Прикарпатського національного університету. Філологія (Мовознавство). - Івано-Франківськ : Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2009. - Вип. ХХІ - ХХІІ. - C. 191-194.

6. Магас Н. М. Семантика метафор ментальної діяльності / Н. М. Магас // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка : філологічні науки. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2009. - Вип. 20. - С. 373-377.

7. Магас Н. М. Особливості диктумно-модусної взаємодії у висловлюваннях з ментальними предикатами / Н. М. Магас // Матеріали четвертої науково-практичної конференції “Мова в контексті культури і міжкультурної комунікації”. - Луганськ : Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2008. - С. 53-56.

8. Магас Н. М. Семантика конструкцій з ментальними предикатами оцінки / Н. М. Магас // Вісник науковця - 2009 : збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції. - Миколаїв : НУК, 2009. - С. 266-268.

9. Магас Н. М. Комунікативні вияви семантики предикатів пам'яті / Н. М. Магас // Вісник студентського наукового товариства Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов : матеріали VII Міжрегіональної конференції молодих учених та аспірантів “Дослідження молодих науковців у галузі гуманітарних наук”. - Горлівка : Вид-во ГДПІІМ, 2009. - Вип. 12. - С. 47-50.

10. Магас Н. М. Перлокутивні потенції ментальних перформативів / Н. М. Магас // Сучасні наукові парадигми : матеріали І Всеукр. наук. практ. конф. ; редкол : О.Ф. Таукчі (відп. ред.) [та ін.]. - Горлівка : Вид-во ГДПІІМ, 2010. - С. 136-138.



АНOТАЦІЯ

Магас Н.М. Семантика та структурні типи речень з ментальними предикатами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2010.

Вперше у сучасній українській мові комплексно охарактеризовано вияви семантики речень з ментальними предикатами з позицій парадигматики і синтагматики. Поглиблено критерії розмежування предикатних знаків, шляхом семантико-синтаксичного аналізу встановлено принципи типологічної характеристики цих одиниць. З урахуванням сигніфікативного та денотативного змісту усунуто низку суперечностей при зарахуванні предиката до певного типу.У дисертації здійснено комплексний аналіз семантики та структурних типів речень з ментальними предикатами, джерельною базою якого слугувала лексична картотека одинадцятитомного “Словника української мови”, тексти української літератури ХІХ - початку ХХІ ст., а також друковані тексти засобів масової інформації.Новою є спроба класифікації речень з ментальними предикатами, яка здійснена на логіко-семантичних засадах; визначено диференційні ознаки ментальних синтаксем, а також проаналізовано структури, в яких вони функціонують на семантичному, семантико-синтаксичному, формально-граматичному, функціонально-комунікативному рівнях.

З урахуванням визначальної ролі предиката з його валентно-інтенційними особливостями реалізації у семантико-синтаксичній структурі простого речення визначено склад мінімальної інформативно-змістовної реченнєвої структури; охарактеризовано суб'єктну та об'єктну синтаксеми; з'ясовано основні види семантико-синтаксичного ускладнення речень з ментальними предикатами, дуплексивом, обставинним детермінантом, залежним інфінітивом.

Дисертаційне дослідження постає відкритим джерелом інформації, яке розширює межі подальших наукових зацікавлень дослідників семантичного синтаксису.

Ключові слова: модус, диктум, ментальний предикат, пропозиція, ментальний перформатив, модальність, монопредикативність, поліпредикативність, просте елементарне речення, неелементарне речення.



АННОТАЦИЯ

Магас Н.М. Семантика и структурные типы предложений с ментальными предикатами. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Прикарпатский национальный университет имени Василя Стефаника. - Ивано-Франковск, 2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию предложений с ментальными предикатами в украинском языке с учетом их структурных и семантических особенностей.Организационным центром высказываний с ментальной семантикой являются глагольные предикаты, характеризующие эмоционально-волевые и познавательные процессы, а также некоторые психические состояния субъекта. Идентификатором глагольных лексем по принадлежности к лексико-семантическому полю “ментальность” выступила доминанта “осуществление ментальной деятельности”. Лингвистическое описание предикатов ментальной деятельности в пределах лексико-семантического поля осуществлено с учетом лингвистических и экстралингвистических факторов.

Впервые в современном украинском языке комплексно охарактеризована семантика предложений с ментальными предикатами с позиций парадигматики и синтагматики. Углублены критерии разграничения предикатных знаков, путем семантико-синтаксического анализа установлены принципы типологической характеристики этих единиц. С учетом сигнификативного и денотативного содержания устранен ряд противоречей при зачислении предиката к определенному типу.

В диссертации осуществлен комплексный анализ семантики и структурных типов предложений с ментальными предикатами, материалом для исследования которого послужила лексическая картотека “Словника української мови” в одиннадцати томах, тексты украинской литературы ХІХ - начала ХХІ вв. и печатные тексты средств массовой информации.

Новой является попытка классификации предложений с ментальными предикатами на логико-семантических принципах; определены дифференциальные признаки ментальных синтаксем, а также проанализированы структуры, в которых они функционируют на семантическом, семантико-синтаксическом, формально- грамматическом и функционально-коммуникативном уровнях.

С учетом определяющей роли предиката и его валентно-интенционных особенностей реализации в семантико-синтаксической структуре простого предложения определен состав минимальной информативно содержательной структуры предложения; охарактеризованы субъектная и объектная синтаксемы, семантико-синтаксические осложнения предложений с ментальными предикатами, такие, как дуплексив, обстоятельства, зависимый инфинитив.

В результате проведенного комплексного исследования семантики предложений с ментальными предикатами установлена система моделей-образцов, по которым в современном украинском литературном языке образуются предложения этого типа, определены их структурные и функционально-семантические особенности.

Диссертационное исследование является открытым источником информации, который расширяет пределы последующих научных интересов исследователей семантического синтаксиса.

Практическая ценность диссертации определяется связью предмета исследования с практикой преподавания в средней и высшей школе. Результаты исследования могут быть использованы при изучении типологии простых семантически неэлементарных предложений современного украинского языка, при написании учебников и учебно-методических пособий по синтаксису.

Ключевые слова: модус, диктум, ментальный предикат, предложение, ментальный перформатив, модальность, монопредикативность, полипредикативность, простое элементарное предложение, неэлементарное предложение.

SUMMARY

Magas Nataliya. Semantics and Structural Types of Sentences with Mental Predicates. - Manuscript.

Thesis for the Candidate's Degree in Philology on Specialty 10.02.01 - Ukrainian Language. - Precarpathian National University named after Vasyl Stefanyk, Ivano-Frankivsk, 2010.

For the first time in modern Ukrainian language semantic expressions of sentences with mental predicates from the point of view of paradigmatics and syntagmatics were comprehensively characterized. Depth criteria for differentiation of predicate symbols was deepened; principles of typological characteristics of these units by semantic-syntactical analysis were established. Taking into account sygnificative and denotative meaning of the unit (meaning and function) several ambiguities for admission predicate to a particular type were resolved. In the paper semantics and structural types of sentences with mental predicates are analyzed, for this reason lexical card index of Dictionary of Ukrainian language in 11 Volumes, as well as fixing sentences with mental predicates on the text materials of Ukrainian literature of the XIXth - beginning of the XXIst centuries, printed media are used as a source for research. A new attempt in classification of sentences with mental predicates on the logical-semantic basis is made; differential features of mental syntaсtic seme are defined, but also structures in which they function are analyzed on semantic, semantic-syntactical, formal-grammatical, functional and communicative levels. From the point of determining role of the predicate with its valance-intensive features of semantics in a simple sentence syntactical structure minimum-informative content of a sentence structure is determined, subject and object syntactic semes are characterized, main types of semantic syntax structures of sentences with mental predicates complicated by doublet, adverbial modifier or dependent infinitive are found out.
Faced as an open source of information, dissertation extends scientific interests of young researchers in the field of semantic syntax.

...