Громадсько-політична та військова діяльність Ю. Тютюнника у боротьбі за українську ідею

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА

ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ТА ВІЙСЬКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ Ю. ТЮТЮННИКА У БОРОТЬБІ ЗА УКРАЇНСЬКУ ІДЕЮ

Спеціальність: 09.00.12 - українознавство (історичні науки)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

КУЧЕР ВАЛЕРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

КИЇВ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі історичних та теоретико-методологічних проблем українознавства Національного науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: доктор історичних наук, доцент Бевз Тетяна Анатоліївна, Національний науково-дослідний інститут українознавства Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, провідний науковий співробітник відділу історичнихта теоретико-методологічних проблем українознавства

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, профессор Вєдєнєєв Дмитро Валерійович, Український інститут національної пам'яті, заступник директора;

кандидат історичних наук, доцент Савченко Григорій Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри новітньої історії України.

Захист відбудеться «22» липня 2011 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.126.01 в Національному науково-дослідному інституті українознавства Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (01135, м. Київ, вул. Ісаакяна, 18, актова зала).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Національного науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою 01135, м. Київ, вул. Ісаакяна, 18, кімната 103.

Автореферат розісланий «22» червня 2011 р.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради, д. філос. н., проф. Крисаченко В. С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Вивчення історії визвольної боротьби українського народу за національну й державну незалежність у першій чверті ХХ ст. вимагає на сучасному етапі нового погляду та переосмислення. Діяльність громадських діячів, політиків і військових як складова цього процесу в цілому є тією ланкою, що сполучає весь комплекс дослідів, присвячених даному питанню. Визвольні змагання 1917-1920 рр. поставили в епіцентр державну битву за національну ідею - за незалежність і соборність України, висунули з середовища національно свідомої інтелігенції тисячі громадсько-політичних і військових діячів.

Серед визначних імен особливу увагу привертають люди, які наполегливо і мужньо боролися за самостійність і соборність України, за її національну ідею. Одне з поважних місць займає Юрій Йосипович Тютюнник. Він був «витвором революції, сином розлогих ланів, з оригінальною оцінкою ситуації й ще оригінальнішими засобами в боротьбі» Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. На Україні. 1917-1918. Українсько-польська війна. На Україні, 1919. Зимовий похід, 1920 / М. Омелянович-Павленко. - К.: Планета людей, 2002. - С. 221., мав амбіцію стати українським Наполеоном і водночас «був людиною зі складною душею, в якій бриніли струни різного тембру і тону» Середа М. Отаманщина: Отаман Юрко Тютюнник / М. Середа // Літопис Червоної Калини. - Львів, 1930. - Ч. 10. - С. 15.. Він - «людина невсипущої рухливости», «людина наскрізь новочасна». Його ім'я в часи національної революції стало «синонімом непереможного лицарського духу», а після неї - символом зради. «Тютюнника не змалюєш повноцінно навіть усіма барвами веселки». «Навіть недоброзичливці Юрка Тютюнника завжди відзначали його щиру любов до України» Вейгман С. Победитель победителей / С. Вейгман // Столичные новости. - 2001. - 27 ноября - 3 декабря.. Україна домінувала в житті і справах Ю. Тютюнника: «його палка любов до України, його національне “вірую”, його широкі плани і проекти звільнення території від ворога, його незвичайна енергія і залізна воля, з якими він силкувався побороти всі труднощі для осягнення наміченої мети, примушували навіть ворогів забувати про негативні риси його характеру і вважати його за справжнього героя» Середа М. Отаманщина: Отаман Юрко Тютюнник / М. Середа // Літопис Червоної Калини. - Львів, 1930. - Ч. 10. - С. 15, 16..

Актуальність даної роботи посилюється також недостатньою розробкою порушеної теми в науковій літературі, відсутністю цілісного ґрунтовного й об'єктивного дослідження, присвяченого саме громадсько-політичній та військовій діяльності Ю. Тютюнника. В сучасних умовах розвитку історичної біографістики, коли врахування особистісного фактору в історії набуває помітної ваги, відтворення його біографії на тлі епохи та перебігу його громадсько-політичної діяльності має особливе значення.

Вважаючи актуальним завданням сучасної української науки, в тому числі українознавства, повернення із забуття народу його національних героїв та видатних діячів Української революції, автор дисертації, вибираючи об'єкт дослідження, виходив із оцінки внеску Ю. Тютюнника в українізацію війська, в Українську революцію, у формування та реалізацію української національної ідеї. При цьому бралися до уваги й особисті якості: національна свідомість, патріотизм, бойові заслуги у боротьбі за державність.

Зв'язок із планами наукових досліджень. Дисертація виконана у відділі історичних та теоретико-методологічних проблем українознавства Національного науково-дослідного інституту українознавства МОНМС України в межах виконання двох науково-дослідних тем ННДІУ МОНМС України: “Українознавство в побудові громадянського суспільства в Україні” (державний реєстраційний номер 0107U002238) та “Українознавство в системі освіти і науки” (державний реєстраційний номер 0110U002231).

Об'єктом дослідження є громадсько-політична та військово-організаційна діяльність Ю. Тютюнника, його громадянська позиція у відстоюванні та формуванні української ідеї.

Предметом дисертаційного дослідження є процес формування світогляду Ю. Тютюнника, його участь в революційних подіях та боротьбі за реалізацію національної ідеї.

Хронологічні рамки дисертації об'єктивно визначаються роками життя Ю. Тютюнника - 1891-1930 рр., хоча період його громадсько-політичної та військової діяльності окреслюється 1914-1930 рр.

Виходячи з наукового і суспільно-політичного значення становлення української біографістики, враховуючи недостатній рівень вивчення життєдіяльності національної військової еліти, автор поставив за мету комплексно дослідити роль та значення особистості Ю. Тютюнника у формуванні національної самосвідомості українського народу, його переконань і готовності вести боротьбу за здійснення етнонаціонального і державного самотворення.

Реалізація поставленої мети передбачала вирішення таких завдань:

- проаналізувати рівень історіографічного та джерельного забезпечення дисертаційного дослідження;

- з'ясувати місце і роль української національної ідеї у формуванні громадянської позиції та патріотичних засад українства, зокрема Ю. Тютюнника як громадсько-політичного та військового діяча;

- дослідити процес формування світогляду, ідейно-політичних переконань Ю. Тютюнника на тлі соціально-економічного і політичного життя Наддніпрянщини кінця ХІХ - початку ХХ ст.;

- висвітлити його участь в українізації військових частин в Сімферополі у 1917 р.;

- проаналізувати участь Ю. Тютюнника у діяльності Української Центральної Ради, висвітлити його ідейно-теоретичний і практично-політичний внесок у національно-державне будівництво та Українську революцію;

- розкрити роль Ю. Тютюнника в організації та здійсненні Першого і Другого Зимових походів як спроб військ Української Народної Республіки відновити незалежність України в ході національно-визвольних змагань 1917-1920 рр.;

- показати цінність політичного досвіду та творчого доробку Ю. Тютюнника для сучасного процесу державотворення в Україні.

Методологічною основою дисертації виступили принципи історизму, об'єктивності, системності. При розв'язанні поставлених завдань використано загальнонаукові та спеціальнонаукові методи дослідження: аналіз, синтез, порівняння, систематизація, а також описовий і системно-структурний методи. Науковий пошук здійснювався з допомогою таких методів, як: описовий, ретроспективно-порівняльний, структурно-логічний, системно-контекстуальний, проблемно-хронологічний та ін.

У дослідженні також використовувалася методологія біографістики, об'єктом якої як окремої історичної спеціальної дисципліни є історична особа в її різноманітних зв'язках із суспільством. У сфері біографістики діють закони історичної методології, методик та методів пізнання людини як особистості в історичному процесі. Вони передбачають залучення до наукового дослідження особистості методик різних наук, в тому числі психології, соціології, філософії та літературознавства.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній вперше робиться спроба осмислити роль української національної ідеї в формуванні та розвитку особистості Ю. Тютюнника на фоні явищ, подій, процесів суспільного життя загалом і, зокрема, в його діяльності. У межах проведеного дослідження висунута низка положень, що складають елементи новизни:

· вперше комплексно досліджено прояв української ідеї на тлі життя і діяльності Ю. Тютюнника;

· на основі ґрунтовного вивчення джерел, ідей, гіпотез, концепцій, теорій та наукових праць проаналізовано й реконструйовано підходи до розуміння національної ідеї і визначено її співвідношення у світобаченні Ю. Тютюнника;

· конкретизовано напрям і зміст діяльності Ю. Тютюнника періоду Української революції, насамперед доби Центральної Ради і частково Гетьманату, встановлено участь у створенні і функціонуванні ряду українських громадсько-політичних організацій;

· досліджено роль Ю. Тютюнника в І та ІІ Зимових походах, показано причини та особливості його участі в організації цих походів, окреслено позицію Ю. Тютюнника в діяльності Повстансько-партизанського штабу;

· доведено, що життя і діяльність Ю. Тютюнника були спрямовані на реалізацію української національної ідеї в формі побудови української незалежної держави;

Практичне значення отриманих результатів зумовлене потребою більш глибокого вивчення шляхів та засобів впровадження української національної ідеї в систему державних структур, і зокрема, в структуру Збройних Сил України. Слід привернути увагу до визначення основних напрямів досліджуваної доби української революції у різних сферах суспільного життя, насамперед Збройних Сил, посилити вивчення ролі постатей революційної доби, їхнього значення для виховання підростаючого покоління. Дослідження військово-історичної думки в Україні, особливості еволюції поглядів військовиків різної політичної орієнтації та державно-соборного процесу в Україні першої половини ХХ ст. використовуватимуться в навчальному процесі. Результати дослідження можуть бути використані при написанні наукових праць та навчальних посібників з новітньої історії України, розробці спецкурсів з історії Збройних Сил України.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження апробовані на засіданнях відділу ННДІУ, також на Міжнародному конгресі «Українська мова вчора, сьогодні, завтра» (м. Київ, 20-21 жовтня 2005 р.); ХІІ Щорічній конференції «Україна: людина, суспільство, природа» (м. Київ, 23-27 січня 2006 р.); І міжнародному конгресі «Українська освіта у світовому просторі» (м. Київ, 19-21 жовтня 2006 р.); ІІ міжнародному конгресі «Українська освіта у світовому часопросторі» (м. Київ, 25-27 жовтня 2007 р.); Міжнародній конференції «Українознавство у світовому гуманітарному просторі» (23-24 жовтня 2010 р., м. Київ), ХІ науково-практичній конференції «20 років незалежності України: здобутки, втрати і стратегії майбутнього» (19 травня 2011 р., м. Київ).

Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження опубліковано в 10 наукових працях, 5 з них - у фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Метою і завданням роботи визначається її структура. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, дев'яти параграфів, висновків, списку використаної літератури. Повний обсяг тексту дослідження нараховує 242 сторінки, з них 203 - основного тексту. Список використаних джерел та літератури містить 397 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету й завдання дослідження, його об'єкт і предмет, окреслено зв'язок з науковими темами, визначено хронологічні рамки та територіальні межі, охарактеризовано методологічну базу, наукову новизну та практичне значення дисертації, подано інформацію про апробацію та результати дослідження.

Розділ 1. «Історіографія, джерельна база та методологія дослідження» містить два параграфи. У першому параграфі «Стан дослідження проблеми» проаналізовано праці діячів революційних подій 1917-1920 рр., істориків та публіцистів - як вітчизняних, так і діаспорних, а також праці сучасних дослідників.

Історіографія дослідження життя і діяльності Ю. Тютюнника досить скромна. Зовсім незначна частина праць з'явилася за його життя: переважно це спогади та роботи, присвячені історії українського війська та Першому і Другому Зимовим походам.

Першими про Ю. Тютюнника писали бойові соратники: генерали М. Капустянський, М. Омелянович-Павленко, О. Удовиченко, підполковник М. Середа та голова уряду Директорії І. Мазепа, учасник Листопадового рейду інженер В. Яновський та інші.

Сьогодні життя та діяльність Ю. Тютюнника досліджують історики О. Божко, С. Литвин, О. Шатайло та публіцисти Л. Багацький, В. Верига, Р. Коваль, В. Кравцевич-Рожецький та інші.

Однією з перших спроб застосувати комплексний підхід у дослідженні багатогранної та суперечливої постаті Ю. Тютюнника є монографія О. Шатайла «Генерал Юрко Тютюнник» (2000 р.). У дослідженні вперше на основі документів із архівів Києва та Москви розглядається життєвий та військовий шлях Ю. Тютюнника як одного із діячів Української Народної Республіки у процесі становлення державності 1917-1920 рр. Використано архівні матеріали, мемуарну та наукову літературу. Однак, у монографічному дослідженні недостатньо уваги приділено формуванню світогляду, дитячим та юнацьким рокам Ю. Тютюнника.

Значний інтерес для нашого дослідження становить історичний нарис Д. Вєдєнєєва «Крепкий “Тютюн” для атамана»Веденеев Д. «Крепкий "Тютюн" для атамана» // Украинский фронт в войнах спецслужб: Исторические очерки. / Д. Веденеев. - К.: “К.И.С.”, 2008. - С. 34-55., в якому автор зосереджує свою увагу на подіях, пов'язаних з арештом Ю. Тютюнника. Водночас питання формування національної свідомості Ю. Тютюнника та його родини дослідник розглянув побіжно.

Нині з'являються публікації, присвячені окремим періодам життя Ю. Тютюнника. Інформацію про українізацію Сімферопольського полку і участь у ній Ю. Тютюнника містять статті А. Іванця «Українізація сухопутних військових частин у Криму (1917 р.)», Г. Савченка «Український Рух у гарнізонах Російської армії Кримського півострова в 1917 р.».

Основна увага дослідників (як доби Української революції, наступних періодів, так і сучасників) зорієнтована переважно на військову діяльність Ю. Тютюнника, його участь у І та ІІ Зимових походах, співробітництво з радянською владою та ін. питання. У 1995 р. опублікована праця В. Вериги «Листопадовий рейд», яка присвячена подіям осені 1921 р. - так званому Листопадовому рейду Української Повстанської Армії під командуванням генерал-хорунжого Ю. Тютюнника. Інтерес становить і одна з останніх наукових робіт В. Солдатенка «Зимовий похід Армії УНР в історіографічному зрізі (грудень 1919 - травень 1920 рр.)» Солдатенко В. Зимовий похід Армії УНР в історіографічному зрізі (грудень 1919 - травень 1920 рр.) / Валерій Солдатенко // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Кураса НАН України. - Вип. 43. - 2009. - С. 135-161., яка опублікована в «Наукових записках Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Кураса НАН України». У роботі здійснено історіографічний аналіз наукових досліджень Першого Зимового походу Армії УНР (грудень 1919 - травень 1920 рр.). Нашу увагу привертають неординарні міркування дослідника щодо політичного контексту акції, її історичної ролі, які містяться в публікації полковника Ю. Тютюнника, до компетенції якого належало ідейно-політичне забезпечення операції Солдатенко В. Зимовий похід Армії УНР в історіографічному зрізі (грудень 1919 - травень 1920 рр.) / Валерій Солдатенко // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Кураса НАН України. - Вип. 43. - 2009. - С. 137..

Діяльності Ю. Тютюнника, обставинам переходу на бік радянської влади, його долі, присвячені статті І. Логвиненка, О. Кобця, О. Романчука, В. Горака. Натомість початковий період його військової служби, формування світогляду, участь в українізації військових частин в Криму, діяльність в добу Центральної Ради, зокрема у створенні загонів Вільного козацтва та участь у Звенигородсько-Таращанському повстанні в них висвітлені не достатньо. Практично відсутній матеріал про харківський період життя Ю. Тютюнника.

У параграфі «1.2. Джерельна база дослідження» систематизовано та проаналізовано основні джерела, які використовуються в роботі. Враховуючи всю багатогранність і різножанровість джерельної бази дослідження, виділено чотири групи джерел, які відображають громадсько-політичну та військову діяльність генерала Армії УНР Ю. Тютюнника.

Першу групу становлять документальні матеріали українських державних архівів: документи Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (ЦДАВО України), Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України) та Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України.

Другу групу джерел становлять спогади Ю. Тютюнника та інших активних діячів українського національно-визвольного руху, які, незважаючи на певний суб'єктивізм, слугували важливим, а в деяких випадках - єдиним джерелом для висвітлення багатьох періодів життя та діяльності Ю. Тютюнника.

Інтерес представляють спогади Ю. Тютюнника «Революційна стихія» (1923), в яких окремі розділи присвячені першому Сімферопольському полку ім. гетьмана Петра Дорошенка (вперше окремо було опубліковано у 1923 р. - В. К.); Другому Всеукраїнському військовому з'їзду; Звенигородському кошу Вільного козацтваТютюнник Ю. (Юртик Г.) Перший Сімферопольський полк ім. Гетьмана П. Дорошенка. (Зі споминів) / Ю.Тютюнник // Літературно-науковий вісник. - Л.: 1923. - Кн.79. - Ч.1. - С.31-46; його ж. Другий Всеукраїнський військовий з'їзд. Перший Універсал. (зі споминів) / Ю.Тютюнник // Літературно-науковий вісник. - Л.: 1923. - Ч.3. - С.228-250; Ч.4. - С.306-320; його ж. Звенигородський кіш Вільного Козацтва / Ю.Тютюнник // Літературно-науковий вісник. - Л.: 1922. - Ч.2. - С.125-133.. Автор побіжно торкається діяльності Центральної Ради. Прослідковується позиція автора до ключових подій тієї буремної доби.

Не менш цінним джерелом є й праця Ю. Тютюнника «Зимовий похід 1919-1920 рр.». У ній подані неординарні міркування щодо політичного контексту Першого Зимового походу, його історичної ролі. Такий контекст роботи не є випадковим: адже, будучи заступником командуючого М. Омеляновича-Павленка, Ю. Тютюнник мав провадити ідейно-політичне забезпечення операції.

Окреме місце в дослідженні цієї проблеми займає праця Ю. Тютюнника «З поляками проти Вкраїни», написана ним після повернення в Радянську Україну. За характером вона близька до мемуарів. Мемуари Ю. Тютюнника висвітлюють роботу всіх структурних підрозділів (в тому числі й спеціальних) Партизансько-повстанського штабу з організації повстансько-підпільної боротьби в 1921 р. У його споминах переважно темними фарбами змальовуються стосунки між членами вищого військового керівництва УНР в екзилі, їх протиборство за контроль над повстанським рухом і лідерство у військовому будівництві в умовах еміграції. Робота містить багатий фактичний, а почасти й документальний матеріал, відомий лише Ю. Тютюннику.

У спогадах Ю. Тютюнник майже не писав про своє особисте життя і внутрішні переживання, акцентуючи увагу на зовнішній стороні подій, натомість в автобіографії він детально зупиняється на власному життєвому шляху. Тому автобіографія Ю. Тютюнника, яку опублікував у журналі «З архівів ВУЧК - ГПУ - НКВД - КГБ» О. Божко, має надзвичайну цінність. Не виключено, що десь в архівах зберігаються матеріали курсу Ю. Тютюнника «Стратегія і тактика громадянської війни», який він читав у Школі червоних старшин у Харкові.

Третю групу джерел складають збірки документів і матеріалів, видані вже в незалежній Україні. В них містяться листівки, звернення, резолюції, документи державних органів влади доби Центральної Ради, Гетьманату та Директорії, які висвітлюють події національно-визвольного руху, а також відтворюють поодинокі факти із життя Ю. ТютюнникаУкраїнський визвольний рух. Березень-листопад 1917 р.: Документи і матеріали / Упор. В. Верстюк (керівник) та ін. - К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2003. - 1024 с..

До четвертої групи джерел належать матеріали періодичних видань. Це, зокрема, офіційні урядові видання - «Вісник Генерального секретаріату України» (Київ, 1917), «Державний вісник» (К., 1918) та ін.; видання військового характеру - «Вісник Українського Військового Генерального Комітету» (К., 1917); газети - «Відродження» (К., 1918), «Рідний курінь» (Одеса, 1917-1918), «Народна воля» (К., 1917-1918), «Робітнича газета» (К., 1917-1918), «Нова Рада» (К., 1917-1918) та ін.

Отже, аналіз переважної більшості періодів історії життя та діяльності Ю. Тютюнника забезпечений певним масивом виявлених джерел. Однак варто констатувати їх кількісну нерівномірність. Якщо джерел, які висвітлюють участь Ю. Тютюнника у період Української революції та у І та ІІ Зимових походах, виявлено достатньо, то інших, на основі яких можна було б простежити дитинство, юність, формування національного світогляду тощо, знайдено замало. Використання усього джерельного масиву з обов'язковою перевіркою його достовірності дало можливість комплексно вирішити поставлені завдання.

Розділ 2. «Формування патріотичних засад і світогляду та утвердження громадянської позиції Ю. Тютюнника» складається з двох підрозділів, у яких висвітлюється процес формування національної свідомості Ю. Тютюнника та аналізуються перші кроки його революційної діяльності.

У підрозділі 2.1 «Чинники формування світоглядних орієнтацій Ю. Тютюнника та осмислення ним національного питання» з'ясовано чинники й обставини, що визначили ідейне становлення досліджуваного діяча.

Народившись у простій селянський родині, Ю. Тютюнник з дитинства цікавився історією, намагався осмислити соціальну нерівність, з великою повагою і любов'ю ставився до всього українського - мови, пісні, побуту; переймався проблемами українського села. В автобіографії Ю. Тютюнник назвав чотири найголовніші причини, які допомогли йому остаточно сформуватися національно свідомим українцем: «Перше. На собі особисто і на своїй землі я відчув гніт влади, що була “російською”. Друге. Всі земельні і неземельні великі маєтки в Україні належали людям чужої національності. Третє. Зростав я в місцевості, де з роду в рід передавалися традиції козацької боротьби проти панів за Україну. Крім того, за дві версти від нашого села була Кирилівка, де усі пам'ятали революційну проповідь (Тараса) Шевченка, що він її виголосив українською мовою. Четверте. Вплив моїх старших братів, які ніколи не приховували від мене своїх почуттів» Тютюнник Ю. Й. [Автобіографія]. (Публікація О. Божка) / Ю. Й. Тютюнник // З архівів ВУЧК - ГПУ - НКВД - КГБ // Київ. - 1998. - № 1/2 (6/7). - С. 31..

У підрозділі 2.2 «Перші кроки Ю. Тютюнника в українському національно-визвольному русі» висвітлено історію створення Першого Сімферопольського полку ім. гетьмана Петра Дорошенка. Значну роль у цьому процесі відіграв Ю. Тютюнник. У процесі становлення активної громадсько-політичної позиції у нього проявилися добрі організаторські здібності та якості лідера. Спілкування із солдатами українською мовою, ознайомлення їх з історією України та революційними подіями сприяли авторитету Ю. Тютюнника серед військових та місцевого населення. Він пропагував ідею необхідності самостійної української революції: «Треба було готовитися до “революції у революції”; власне треба було залишити на Божу волю “общєрускую революцію” і провадити свою національну, не звертаючи уваги на те, як відіб'ється наш рух на внутрішньому житті наших ворогів» Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр. / Юрій Тютюнник. - Львів: Універсум, 2004. - С. 18.. Ю. Тютюнник вважав 1917 рік роком «українізації України».

Історія Сімферопольського полку ім. гетьмана П. Дорошенка стала яскравим відображенням процесу українізації в Криму та формування національної свідомості у військах, ідентифікації себе як українців.

У третьому розділі «Діяльність Ю. Тютюнника в умовах Української революції» акцентується увага на діяльності військового діяча в період 1917-1918 рр. та аналізуються його погляди щодо розуміння Української революції 1917-1920 рр., політичних партій та їх керівників. У підрозділі 3.1. «Діяльність Ю. Тютюнника в добу Центральної Ради» розкрито його участь у першому періоді революції.

Ю. Тютюнник з великим ентузіазмом сприйняв революцію і створення Української Центральної Ради як українського національного центру і органу української влади. Він був обраний її членом. Позиція Ю. Тютюнника із принципових питань державного будівництва не завжди збігалася з офіційною позицією Центральної Ради. Найбільше суперечностей виникало з питання організації українського війська. Він не підтримав запрошення німецьких та австро-угорських військ в Україну і на знак протесту вийшов із складу Центральної Ради, водночас констатувавши, що йому вдалося бути до кінця послідовним у своїй революційній діяльності.

Ю. Тютюнник мав намір створити націонал-революційну партію. Серед причин, які перешкодили цьому наміру, він називав збройну боротьбу спочатку проти корніловщини, а потім - проти Тимчасового уряду, в якій він брав активну участь.

Розуміння Ю. Тютюнником цілісності національної проблеми і завдань національної революції відбувалося в процесі розгортання самої революції, великою мірою - під тиском умов, що створювалися нею.

У підрозділі 3.2. «Внесок Ю. Тютюнника в організацію Вільного козацтва» висвітлено участь Ю. Тютюнника у формуванні Вільного козацтва на Звенигородщині (у лютому 1918 р. - кошовий отаман). Очолюючи Вільне козацтво Звенигородщини та ряду суміжних районів Київщини та Херсонщини, Ю. Тютюнник разом із військами П. Скоропадського захищав Центральну Раду в жовтні 1917 р. від більшовицьких військ (зокрема 2-го гвардійського корпусу, який рухався з фронту на Київ), взявши участь у їх роззброєнні та відправці до Росії. Він був одним із керівників Звенигородсько-Таращанського повстання проти німецьких військ та гетьманської влади П. Скоропадського. Заходи та дії Української гетьманської держави і місцевих органів влади (як і самого гетьмана та його оточення) у внутрішній і зовнішній політиці не задовольняли Ю. Тютюнника, викликаючи в нього як відкрите, так і приховане протистояння в формі агітаційно-пропагандистської роботи з населенням та відкритої збройної боротьби, за що він навіть був засуджений до смертної кари. Ю. Тютюнник не підтримав Гетьманат П. Скоропадського насамперед за те, що той повністю залежав від Німеччини, окупаційні війська якої грабували Україну. Не сприймав він і тісних зв'язків гетьмана із заможними верствами українства, які намагалися скасувати соціальні завоювання трудових мас та відібрати у них землю. Особливо велике незадоволення і несприйняття у отамана викликали такі вкрай непопулярні заходи серед населення, як «каральні експедиції», які організовували та проводили поміщики за допомогою офіцерських каральних загонів для помсти селянам, котрі конфіскували поміщицькі землі. Ю. Тютюнник небезпідставно звинувачував П. Скоропадського та його уряд в проросійській політиці, бо росіяни займали чиновницькі посади й більшість уряду становили члени російської партії кадетів.

У четвертому розділі «Організаційно-військова діяльність Ю. Тютюнника на фронтах громадянської війни» основна увага зосереджена на висвітленні військової діяльності генерал-хорунжого Ю. Тютюнника.

У підрозділі 4.1. «Участь Ю. Тютюнника у Першому Зимовому поході» проаналізовано військову діяльність Ю. Тютюнника до його переходу в армію УНР, а також участь у Першому Зимовому поході.

У лютому 1919 р. частини отамана об'єдналися з загонами М. Григор'єва, утворивши військову групу. Командування повстанською армією перебрав на себе М. Григор'єв, начальником штабу став Ю. Тютюнник. Повстанці разом з Червоною армією здійснювали бойові дії проти денікінців та військ Антанти, зайняли у березні 1919 р. Херсон і Одесу. У травні 1919 р., зрозумівши суть більшовицької політики в Україні, Ю. Тютюнник і М. Григор'єв повернули зброю проти більшовицької Росії. У липні 1919 р. Ю. Тютюнник очолив частини Повстанської армії, прибув до Жмеринки і приєднався до армії УНР. Влітку 1919 р. очолював військову групу в боях на більшовицькому фронті. Спільно із 3-ю Залізною, 2-ю Волинською дивізіями і 2-ю Галицькою бригадою частини під командуванням Ю. Тютюнника визволяли Житомир, а пізніше - через Брацлав, Гайсин, Христинівку, Умань вийшли в район Шполи. У кінці серпня 1919 р. частини Ю. Тютюнника протистояли Південній групі військ Й. Якіра, а в жовтні-листопаді - денікінському корпусу генерала Я. Слащова.

4 грудня 1919 р. у Чорториї на військовій нараді, на якій були присутні всі командири дивізії та представники уряду, було прийняте остаточне рішення про проведення рейду Української Армії у запілля ворога - більш відомого в історії як I-й Зимовий похід Армії УНР. 5 грудня 1919 р. С. Петлюра підписав наказ про призначення командувачем Дієвою Армією отамана М. Омельяновича-Павленка, а його заступником - отамана Ю. Тютюнника.

На новій посаді Ю. Тютюнник виступає вже не стільки як військовий командир, а як політичний діяч. Зокрема, він звертає увагу на роль політичного фактору в управлінні військами. Ним була внесена пропозиція щодо призначення урядом політичних референтів при кожній дивізії та при штабі армії. Їхнім головним завданням мало бути: посередництво між населенням та армією, інформування населення про політичну ситуацію у Республіці, політичну розвідку, дипломатичні відносини, а також - участь в організації повстання. З ініціативи Ю. Тютюнника урядом у війська були призначені політичні референти - М. Герасименко, Загорський (за наявними джерелами ім'я встановити не вдалося), М. Левицький, В. Совенко, П. Чубко, П. Феденко, В. Скляр.

За час перебування в тилу ворога (180 днів) Армія УНР, на чолі якої стояли М. Омелянович-Павленко та Ю. Тютюнник, пройшла 2,5 тисячі кілометрів, провела понад 50 успішних боїв, зазнаючи численних труднощів і нестатків, - особливо через нестачу зброї та амуніції.

За оцінками воєнних істориків, Зимовий похід Армії УНР є найгероїчнішою сторінкою воєнного мистецтва часів Української революції 1917-1920 рр., під час якого українська армія вдало застосувала партизанські методи боротьби. Так, Ю. Тютюнник використав знання місцевості при проведенні бойових операцій у березні-квітні 1920 р. (зайняття Ольвіополя і Вознесенська, операції в районі Кривого Озера, переправ через річки Південний Буг та Синюху).

У підрозділі 4.2. «Ю. Тютюнник - командувач Армією УНР в Другому Зимовому поході» висвітлено роль генерал-хорунжого у найбільш трагічному військовому поході часів Української революції.

12 жовтня 1921 р. Головний Отаман військ УНР С. Петлюра призначив генерала-хорунжого Ю. Тютюнника командуючим усіма повстанськими силами в Україні, а начальником Генерального Штабу Повстанської армії УНР - полковника Ю. Отмарштайна. Обставини, серед яких розпочинався Другий Зимовий похід УПА під проводом Ю. Тютюнника, були надзвичайно складними.

24 жовтня 1921 р. Ю. Тютюнник видав наказ про початок повстання. Усі три групи УПА перейшли радянський кордон у різних місцях. Першою на Правобережну Україну прорвалася Бессарабська група, проте незабаром вона відступила на територію Румунії. Подільська група розбила кілька червоноармійських загонів і стала кінною групою. З важкими боями загін пройшов територію Поділля і вийшов у район Бородянки. Подільський загін повернув на Захід і 29 листопада 1921 р. перейшов польський кордон.

У ніч на 4 листопада 1921 р. Головна Волинська група перейшла кордон поблизу села Борове, а 6 листопада дійшла до Коростеня. Два тижні вона вела виснажливі бої. Але сили противника переважали, й тому українські частини змушені були відступити на захід. Зупинка на відпочинок у селі Малі Миньки та ігнорування думки полковника Ю. Отмарштайна і командирів обох бригад, що не радили зупинятися на відпочинок, а пропонували пройти ще 10 км та переправитися через річку Уж і там зникнути в болотистій місцевості, як показав подальший хід подій, були серйозною помилкою генерал-хорунжого Ю. Тютюнника, яка призвела до поразки Листопадового рейду.

Генерал-хорунжому Ю. Тютюннику і штабу групи вдалося уникнути полону та відступити за кордон. Всі учасники рейду, які зуміли повернутися до Польщі, були знову інтерновані у польських таборах.

Другий Зимовий похід не приніс позитивних результатів, на які так розраховував екзильний уряд УНР та командування Дієвої Армії УНР. За складних та несприятливих обставин і через низку суб'єктивних та об'єктивних причин він закінчився трагічно.

У 1924 р. Ю. Тютюнник з примусу повернувся в Радянську Україну. Оселився у Харкові, викладав у Харківській школі червоних старшин. Написав спогади про Зимовий похід, кілька кіносценаріїв, працював редактором художніх фільмів, навіть зіграв роль самого себе у фільмі «ПКП». У 1929 р. його було заарештовано, вивезено до Москви й без суду розстріляно.

Ю. Тютюнник упродовж всього життя мав одне-єдине кредо: боротися потрібно, «щоб боротьбою довести життєздатність Української нації й Української національної ідеї, тому що мертвою є та ідея, на захист якої ніхто не хоче стати і лити кров…».

У «Висновках» узагальнено основні результати дослідження:

На основі всебічного та ґрунтовного опрацювання значного обсягу джерел, документів, матеріалів, наукових й історіографічних праць, а також спогадів, уцілілого епістолярію та агітаційно-пропагандистських матеріалів Ю. Тютюнника проаналізовано стан дослідження теми та ступінь її джерельного забезпечення. Виразно простежується суттєва нерівномірність розкриття основних напрямів його діяльності на різних етапах життя, деякі з них взагалі не досліджені, зокрема формування світогляду, дитячі та юнацькі роки. Джерельна база лише частково дає можливість розглянути ці питання. Виявлено, що проблема української національної ідеї у багатогранному житті Ю. Тютюнника досі не була предметом спеціального наукового дослідження, не знайшла повного й цілісного висвітлення у вітчизняній історіографії.

Аналізуючи формування світоглядних позицій Ю. Тютюнника, слід відзначити, що воно проходило в непростих, суперечливих історичних умовах перехідної епохи формування української нації та усвідомлення її представниками філософії національної ідеї. Саме таким було становлення світоглядних позицій цього видатного діяча, який, захоплюючись ідеями соціал-революціонерів спочатку на підсвідомому, а потім - на слабо усвідомленому рівні, дійшов розуміння важливості національних інтересів в суспільно-революційних перетвореннях. Розвиток цієї світоглядної установки привів його в ряди активних борців за радикальні зміни в соціально-економічному житті українського суспільства, за встановлення української державності.

Спрямованість і зміст діяльності Ю. Тютюнника визначалися його світоглядними засадами. Пройшовши складний шлях самоусвідомлення, освіти (здебільшого самостійної), він осягнув позитивістсько-науковий світогляд і політичну революційно-соціалістичну, поєднану з українсько-демократичним націоналізмом, ідеологію. Під впливом соціально-економічного і політичного життя Наддніпрянщини початку ХХ ст. його свідомість у суспільній сфері сягнула від категорії «мужицького сина» до категорії «громадянина» - відомого і активного соціального чинника; у сфері національній від «малороса» - до «українця», ідейно переконаного учасника національного руху.

Непопулярна в народі Перша Світова війна стала каталізатором антицарських і соціально-демократичних рухів, прискорила падіння самодержавства і розпад імперії. У колишній царській армії проявом національного пробудження, яке переживав український народ, стала стихійна українізація військових частин та підпільна агітаційно-масова робота українських старшин серед широких солдатських верств, яку проводив поряд із іншими представниками Ю. Тютюнник у 6-му Сибірському стрілецькому полку. Після Лютневої революції в Росії даний напрямок роботи був активізований і набув більш якісних та чітких форм роботи (від мирних виступів демонстрантів до збройних виступів незадоволених солдатів).

Громадсько-політична та військова діяльність Ю. Тютюнника початкового періоду була спрямована на розвиток українського національного руху в Сімферополі, зокрема шляхом українізації війська, створення громадських організацій, - як практичного втілення української національної ідеї. За короткий час перебування у Сімферополі Ю. Тютюнник був членом Гарнізонної ради міста, членом полкового комітету, головою Сімферопольського селянського союзу, ад'ютантом начальника Сімферопольської залоги, постійно через усі ці інституції намагаючись пропагувати та втілювати в практичне життя українську національну ідею.

Ю. Тютюнник став одним з активних учасників Української революції. На ІІ Всеукраїнському військовому з'їзді він був обраний до Всеукраїнської ради військових депутатів та кооптований до Центральної Ради. Підтримав виступ полуботківців у Києві. До Тимчасового уряду і його політики Ю. Тютюнник займав відверто ворожу позицію і цим продемонстрував високу національну свідомість.

Ю. Тютюнник брав активну участь у формуванні Вільного козацтва на Звенигородщині (у лютому 1918 р. - кошовий отаман). Був одним із керівників Звенигородсько-Таращанського повстання проти німецьких військ та гетьманської влади.

У політичних поглядах і діяльності Ю. Тютюнника визначальними були демократизм та націоналізм (суттю якого для генерал-хорунжого була боротьба за державний суверенітет України). Його глибоким переконанням було те, що «боротьба гноблених націй під національним прапором є неминучою». «Для боротьби проти артилерії потрібна артилерія. Для боротьби проти воюючого націоналізму одних є необхідний воюючий націоналізм інших».

Найбільш яскраво і трагічно проявилися як талант і героїзм, так і прорахунки і недоліки Ю. Тютюнника під час Першого, а особливо - Другого Зимового походу. Розуміючи всю трагічність ситуації, в якій опинилася Армія УНР, Ю. Тютюнник погодився очолити Другий Зимовий похід. Метою походу було скоординувати повстанські дії і призвести до повалення радянського режиму в Україні. За надзвичайно складних і несприятливих обставин похід закінчився трагічно і не приніс очікуваних результатів - підняти загальноукраїнське збройне повстання не вдалося. Але героїзм і самопожертва учасників походу в ім'я виборення української державності, їхній патріотизм і любов до України залишаються взірцем виконання обов'язку перед народом і державою.

Національна ідея незмінно залишалася головним пріоритетом в громадсько-політичній та військовій діяльності упродовж усього життя Ю. Тютюнника, що завжди усвідомлював себе українцем, відповідальним за суспільно-політичні події, котрі відбувалися на Наддніпрянській Україні: й під час перебування його в Центральній Раді, і на чолі Української Повстанської Армії під час Першого і Другого Зимових походів, і під час командування Партизансько-повстанським штабом у Польщі при підготовці всенародного повстання в Україні.

Ю. Тютюнник був активним борцем за втілення української національної ідеї в практичну площину суспільно-економічних відносин на селі і загалом в державі, а також мав необхідні вольові та моральні якості: відданість у своєму служінні українському народу до кінця свого життя, усвідомленість відповідальності перед ним, великий та незаперечний авторитет серед широких селянських верств населення; був наділений гострим аналітичним розумом, який присвятив обраній царині діяльності, впевненістю у правоті своєї справи до кінця, володів лідерськими якостями, які позитивно використовував для отримання перемог в практично програних ситуаціях, міг приймати вольові непопулярні рішення із користю для своїх підлеглих, умів все робити у належний час, був здатним іти на компроміс та долати будь-які перешкоди для досягнення перемоги тощо.

козацтво революція українізація військо

Основні положення та висновки дисертації викладені у публікаціях

1. Кучер В. В. Штрихи до портрета Юрія Тютюнника / В. В. Кучер // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень. - К., 2005. - Вип. 28. - С. 168-176.

2. Кучер В. В. Суспільно-політична та військова діяльність отамана Ю. Тютюнника у першій половині 1919 р. / В. В. Кучер // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Кураса. - К., 2009. Вип. 43. - С. 110-134.

3. Кучер В. В. Участь Ю. Тютюнника в українізації військових частин у Криму / В. В. Кучер // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. - К., 2009. - Т. XXV. - С. 172-186.

4. Кучер В. В. Участь Юрія Тютюнника у Першому Зимовому поході Армії УНР (6.XII.1919-6.V.1920) / В. В. Кучер // Воєнна історія. - № 2 (50). - Львів, 2010. - С. 50-57.

5. Кучер В. Постать Ю. Тютюнника у висвітленні діячів революційної доби (1917-1921 років) та сучасних українських дослідників / Валерій Кучер // Українознавство. - 2011. - № 1 (38). - С. 121-128.

Додаткові публікації автора з теми дослідження:

6. Кучер В. В. Фахова підготовка старшин Генерального штабу Армії УНР у 1921-1923 рр. / В. В. Кучер, І. В. Срібняк // Розбудова держави. - 1996. - № 7. С. 28-32. (особистий внесок дисертанта 50 %).

7. Кучер В. В. Армія УНР: погляд крізь роки / В. В. Кучер, І. В. Срібняк // Київ. - 1997. - № 1-2. - С. 126-131. (особистий внесок дисертанта 50 %).

8. Кучер В. В. Харитативна діяльність українських дипломатичних установ та громадських організацій в Туреччині у 1921 р. / В. В. Кучер // Nad Wіsla і Dnіeprem. Polska і Ukraіna w przestrzenі europejskіej - przeszlosc і teraznіejszosc. Prace naukowe wykladowcow і studentow Unіwersytetu Mіkolaja Kopernіka w Torunіu oraz Kіjowskіego Narodowego Unіwersytetu Lіngwіstycznego. - Torun-Kіjow, 2002. - № 1. - С. 186-188.

9. Кучер В. В. Українська військова еміграція на теренах балканських країн (1921-1923 рр.) / В. В. Кучер, І. В. Срібняк // Десять років незалежності України: минуле та сучасне державотворення: Науковий збірник / Під ред. В. Смолія, О. Реєнта, Ю. Терещенка та ін. - К., 2003. - С. 214-226. (особистий внесок дисертанта 50 %).

10. Кучер В. В. Генерал-хорунжий Юрій Тютюнник: Біографічні матеріали та офіційна документація в ЦДАВО України / В. В. Кучер // Nad Wіsla і Dnіeprem. Polska і Ukraіna w przestrzenі europejskіej - przeszlosc і teraznіejszosc: Prace naukowe wykladowcow і studentow Unіwersytetu Mіkolaja Kopernіka w Torunіu oraz Kіjowskіego Narodowego Unіwersytetu Lіngwіstycznego. - Torun-Kіjow, 2003-2004. - № 2-3. - С. 231-232.

Анотація

Кучер В.В. Громадсько-політична та військова діяльність Ю. Тютюнника у боротьбі за українську ідею. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.12 - українознавство (історичні науки). - Національний науково-дослідний інститут українознавства Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. - К., 2011.

Дисертація є цілісним дослідженням громадсько-політичної та військової діяльності українського військового діяча, генерал-хорунжого армії УНР Юрія Йосиповича Тютюнника. На основі широкого кола джерел досліджено процес формування та еволюцію світогляду Ю. Тютюнника, розглянуто та систематизовано основні напрями його військової та громадсько-політичної діяльності. Проаналізовано участь та роль Ю. Тютюнника в українізації війська, в Українській революції, в Першому та Другому Зимових походах. Вперше досліджено проблему української національної ідеї у дискурсі життя і діяльності Ю. Тютюнника.

Ключові слова: Ю. Тютюнник, українська ідея, українська армія, українська революція, громадсько-політична діяльність, військова діяльність, Перший Зимовий похід, Другий Зимовий похід.

Аннотация

Кучер В. В. Общественно-политическая и военная деятельность Ю. Тютюнныка в борьбе за украинскую идею. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 09.00.12. - украиноведение (исторические науки). - Национальный научно-исследовательский институт украиноведения Министерства образования и науки, молодежи и спорта Украины. - К., 2011.

Диссертация является целостным исследованием общественно-политической и военной деятельности украинского военного деятеля, генерал-хорунжего армии УНР Юрия Иосифовича Тютюнника. На основе широкого круга источников исследовано процесс формирования и эволюции мировоззрения Ю. Тютюнника, рассмотрены и систематизированы основные направления его общественно-политической и военной деятельности. Проанализировано участие и роль Ю. Тютюнника в украинизации войска, в Украинской революции, в Первом и Втором Зимних походах.

Анализируется формирование мировоззренческих позиций Ю. Тютюнника, которое происходило в непростых, противоречивых исторических условиях переходной эпохи формирования украинской нации и осознания ее носителями национальной идеи. Стержнем жизнедеятельности Ю. Тютюнника было национальное возрождение, борьба нации за собственную государственность и соборность.

Общественно-политическая и военная деятельность Ю. Тютюнника в начальном периоде была направлена на развитие украинского национального движения в Симферополе, - в часности, путем украинизации войска, создания общественных организаций как практического воплощения украинской национальной идеи. Ю. Тютюнник активно участвовал в формировании Вольного казачества на Звенигородщине (в феврале 1918 г. - кошевой атаман). Один из руководителей Звенигородско-Таращанского восстания против немецких войск и гетманской власти.

В диссертации отмечается, что национальная идея оставалась главным приоритетом в общественно-политической и военной деятельности на протяжении всей жизни Ю. Тютюнника, который всегда осознанавал себя украинцем, ответственным за общественно-политические события, происходившие в Надднепрянской Украине: и во время пребывания его в Центральной Раде, и во главе Украинской Повстанческой Армии во время Первого и Второго Зимних походов, и во время руководства Партизанско-повстанческим штабом в Польще при подготовке всенародного восстания в Украине.

Ключевые слова: Ю. Тютюнник, украинская идея, украинская армия, украинская революция, общественно-политическая деятельность, военная деятельность, Первый Зимний поход, Второй Зимний поход.

Annotation

Kucher V.V. Public-political and military activity of Y. Tutunnyk in the struggle for Ukrainian idea. Manuscript.

Dissertation for obtaining scientific degree of historical sciences candidate, specialty 09.00.12 - Ukrainoznavstvo. National research institute of Ukrainoznavstvo. Ministry of education and science, youth and sport of Ukraine. - Kyiv 2011.

Dissertation is an integral research of public-political and military activity of Ukrainian military figure, UNR major-general Yurij Josopovych Tutunnyk. Based on wide circle of sources formation process and worldview evolution of Y. Tutunnyk is researched. Main directions of his military and public-political activity are viewed. Role and participation of Y. Tutunnyk in Y. Tutunnyk Urbanization, in Ukrainian revolution, in First and Second Winter marches is analyzed. The problem of Ukrainian national idea in the discourse of Y. Tutunnyk life and activity is researched for the first time.

Key words: Y. Tutunnyk, ukrainian idea, ukrainian army, ukrainian revolution, public-political activity, military activity, First Winter march, Second Winter march.

Размещено на Allbest.ur