Семантична диференціація та функціювання прийменників соціативності в українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

державний вищий навчальний заклад

«запорізький НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

міністерства освіти і науки, молоді та спорту україни

УДК 811.161.2'367.633

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Cемантична диференціація та функціювання

прийменників соціативності в українській мові

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Левакіна Тетяна Василівна

Запоріжжя - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови та соціолінгвістики Інституту філології та журналістики Херсонського державного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник -доктор філологічних наук, професор

Олексенко Володимир Павлович,

Херсонський державний університет,

керівник Інституту філології та журналістики, завідувач кафедри журналістики.

Офіційні опоненти:доктор філологічних наук, професор,

Степаненко Микола Іванович,

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, завідувач кафедри української мови; кандидат філологічних наук, доцент

Шитик Людмила Володимирівна,

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, доцент кафедри українського мовознавства і прикладної лінгвістики.

Захист відбудеться «31» березня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.02 у ДВНЗ «Запорізький національний університет» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 69600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 2, ауд. 224.

Із дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці ДВНЗ «Запорізький національний університет» за адресою: 69600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 2.

Автореферат розіслано «24» лютого 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук, доцент С. В. Сабліна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

На сучасному етапі дослідження слов'янської граматичної системи спостерігаємо різні підходи мовознавців до вивчення прийменникової системи: розмежування власне-прийменників та їхніх функційних еквівалентів, з'ясування наявності або відсутності лексичного значення прийменника, семантичної диференціації прийменників тощо (праці Г. Балабан, В. Виноградової, М. Всеволодової, І. Данилюка, А. Загнітка, М. Конюшкевич, Н. Кущ, Ч. Ляхура, Г. Ситар, І. Щукіної та ін.). Для прийменникової парадигматики в сучасному її вияві характерні варіативність, синонімія, антонімія, омонімія (синкретизм) та інші системні відношення (конверсивності, контамінації, імпліцитності), тому наявні класифікації семантико_граматичних відношень прийменників потребують свого доповнення, уточнення й суттєвого поглиблення, ураховуючи нові прийменникові функції.

І хоч у 70-ті роки ХХ ст. українські прийменники не вважали „білою плямою” в мовознавчій науці, проте вже в наступному десятилітті з'явилися фундаментальні праці І. Вихованця „Прийменникова система української мови” (1980), „Частини мови в семантико-граматичному аспекті” (1988), у яких зафіксовано кількісний і якісний склад прийменників української мови й обґрунтовано їхній морфемний статус.

На початку ХХІ ст. знову виникла зацікавленість прийменниковою системою. У збірнику наукових праць „Лінгвістичні студії” надруковано низку проблемно_дискусійних статей І. Данилюка, А. Загнітка, Н. Кущ, І. Щукіної та ін. 2004 року побачила світ „Теоретична морфологія української мови” І. Вихованця та К. Городенської, в якій прийменники визнано службовими словами-морфемами. Проблемна група Донецького національного університету, очолювана проф. А. Загнітком, уклала „Словник українських прийменників. Сучасна українська мова” (2007). Динамічні процеси в прийменниковій системі та функціювання прийменників у різних стилях української літературної мови проаналізовано в працях Г. Балабан і О. Бугакова. Основні напрацювання учасників Міжнародного наукового проекту „Прийменники в синхронії і діахронії: морфологія і синтаксис” викладено в монографії „Функціонально_комунікативна і текстова парадигма українських прийменників та їхніх еквівалентів” (2009).

Відповідно до семантичної диференціації українських прийменників, запропонованої І. Вихованцем, поділяємо власне-прийменники та їхні еквіваленти (на позначення яких уводимо назву „еквіприйменники”) на три функційно_семантичні макрополя: просторове, темпоральне й логічне, що об'єднують певні поля зі своїми мікрополями. За Г. Балабан, у межах логічних прийменників серед 12 полів виокремлюємо поле соціативності. Характерною особливістю цього поля є тісне переплетіння соціативного значення з іншими значеннями, що зумовлює синкретизм семантики мікрополів і ускладнює виявлення кількісного та якісного складу соціативних одиниць. Оскільки словникового визначення соціативності в українському мовознавстві немає, пропонуємо власне тлумачення цього терміна: це співучасть в одній справі кількох осіб, що характеризується множинністю учасників дії, їхньою відносною рівноправністю, активністю й належністю або до суб'єктів, або до об'єктів спільної дії.

Соціативність - вияв загальної категорії сумісності, що тими чи тими способами виражається в кожній мові, з-поміж українських логічних прийменників соціативні - найбільш розгалужені на мікрополя. Їхній кількісний склад, за спостереженнями Г. Балабан, найістотніше змінився з 80-х років ХХ ст., але на сьогодні у вітчизняному мовознавстві немає ґрунтовного аналізу соціативності як мовного явища, однозначної кваліфікації типів відношень, виразниками яких є соціативні прийменникові одиниці, відсутня докладна характеристика їхнього функціювання. Прийменники соціативності потребують усебічного вивчення, систематизації, узагальнення відомостей про їхні функційні можливості. Саме це зумовило вибір теми кандидатської дисертації, що й визначає її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов'язаний із комплексною темою кафедри української мови та соціолінгвістики Херсонського державного університету „Закономірності розвитку мови і практика мовленнєвої діяльності”, а також із плановою науковою темою Інституту української мови НАН України „Структура граматичних категорій української мови” (І кв. 2005 - IV кв. 2009 рр.; науковий керівник теми - К. Городенська). Тему дисертаційної роботи затвердила наукова координаційна рада „Українська мова” (протокол № 44 від 07.10.2008 р.).

Мета дослідження - проаналізувати кількісний і якісний склад прийменників української мови, що вказують на соціативні відношення, установити функційно_стилістичні сфери їхнього вживання.

Досягнення цієї мети передбачає розв'язання таких основних завдань:

– узагальнити основні концепції семантичної диференціації власне- й еквіприйменників та кваліфікувати соціативне значення в системі прийменникових відношень;

– з'ясувати суть поняття „соціативність” і визначити критерії виявлення соціативності як мовного явища;

– установити всі соціативні власне-прийменники та еквіприйменники української мови;

– запропонувати семантичну класифікацію прийменникових одиниць у межах поля соціативності;

– систематизувати соціативні прийменники за „польовим” принципом;

– обґрунтувати місце кожного мікрополя в межах поля соціативності;

– визначити ступінь препозиціоналізації та функційно-семантичні вияви нових похідних прийменникових одиниць соціативної семантики;

– схарактеризувати функційно-стильові особливості вживання власне- та еквіприйменників соціативності в українській мові.

Об'єкт дослідження - власне-прийменники та їхні функційні еквіваленти, що вказують на соціативні відношення.

Предметом пропонованого дослідження є встановлення значеннєвої диференціації та функційних параметрів прийменників соціативності в українській мові. прийменник український мова соціативний

Прагнення здійснити різнобічний аналіз матеріалу зумовило використання комплексу методів дослідження, основним із яких є описовий, що забезпечив повну характеристику семантичних підтипів соціативних власне_прийменників та їхніх еквівалентів. Значне місце в дослідженні мовних фактів посів функційно_семантичний аналіз, що дав змогу встановити істотні взаємозв'язки між мовними елементами, а також зіставний метод, за допомогою якого з'ясовано аналогії та системні відношення між новими еквіприйменниками і давніми власне_прийменниками, між виразними соціативними і синкретичними прийменниковими одиницями. У роботі застосовано процедури трансформаційного (для встановлення певних зв'язків соціативності й сурядності), контекстуального (для доведення семантики сумісності в „невиразних” соціативних прийменникових одиницях) і компонентного (для визначення якісного складу прийменникових сполук) аналізу, а також кількісний метод для обґрунтування результатів дослідження.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній уперше в українському мовознавстві зроблено спробу комплексного дослідження соціативності як мовного явища на матеріалі українських прийменників соціативної семантики, запропоновано визначення поняття „соціативність” і введено термін „еквіприйменник”, удосконалено й розширено семантичну диференціацію соціативних прийменників, виявлено особливості їхнього функціювання в усіх стилях української літературної мови, класифіковано прийменникові одиниці, не зафіксовані в жодній лексикографічній праці, марковано ненормативні прийменники із семантикою соціативності.

Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що зроблені висновки й узагальнення стануть вагомим внеском у теорію прийменника, типологічні дослідження прийменників слов'янських мов, у розроблення проблеми прийменникової соціативності та концепції прийменникової еквівалентності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання їх для подальших досліджень прийменникової системи української мови в синхронії й діахронії, для укладання реєстру українських прийменників і статей прийменників у тлумачних словниках, для підготовки навчальних посібників і спецкурсів із теоретичної та практичної граматик, а також у науково-пошуковій роботі студентів і аспірантів.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи представлено в доповідях на ІІІ Всеукраїнській науковій конференції „Сучасні орієнтири філологічної науки” (Херсон, 2008), на Міжнародних наукових конференціях „Українська мова серед інших слов'янських: етнологічні та граматичні параметри” (Кривий Ріг, 2009), „Актуальні проблеми філології: мовознавство, літературознавство, методика викладання філологічних дисциплін” (Маріуполь, 2010), „Лінгвалізація світу” (Черкаси, 2010), на Всеукраїнському лінгвістичному форумі молодих учених (Київ, 2010). Окремі розділи й дисертацію загалом обговорено на засіданнях кафедри української мови та соціолінгвістики Херсонського державного університету.

Публікації. Результати дослідження викладено у восьми друкованих працях, з-поміж яких п'ять статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Реферована дисертація складається зі вступу, основної частини, що містить чотири розділи з висновками, загальних висновків, одного додатку, списку використаних джерел (215 найменувань) та списку джерел фактичного матеріалу (243 найменування). Тексту передує перелік умовних позначень, використаних у роботі. Загальний обсяг дисертаційної праці - 237 сторінок, основного тексту - 179 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету й основні завдання, визначено об'єкт, предмет, методи дослідження, а також з'ясовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі „Прийменники соціативності в прийменниковій системі української мови” узагальнено основні підходи українських і російських мовознавців до визначення статусу, семантики й функції прийменника, до розмежування власне-прийменників та еквіприйменників, до їхньої семантичної диференціації; з'ясовано суть поняття „соціативність”, проаналізовано стан вивчення соціативних відношень як мовного явища, початково схарактеризовано прийменники соціативності української мови.

За вихідне положення приймаємо наявність у прийменників категорійного граматичного значення й визначаємо прийменник як слово-морфему (за І. Вихованцем і Г. Балабан). На відміну від суто граматичного значення прийменників, що виражає синтаксичний (підрядний) зв'язок, їхні семантико-синтаксичні відношення визначають характер логіко-семантичних відношень адвербіалізованих субстантивів (локальні, темпоральні, причинові, умовні та ін.), вони виявляються тільки в поєднанні з повнозначними словами. Функційний аналіз прийменника як складової прийменниково-відмінкової форми проводимо в межах речення залежно від стилів української літературної мови.

Поєднуючи формально-граматичний, семантичний і функційний підходи, серед вторинних прийменників розрізняємо власне-прийменники та прийменникові еквіваленти за такими критеріями: ступенем зневиразнення лексичного значення, стадією спрощення морфемної структури, регулярністю вживання в синтаксичній позиції прийменника, можливістю / неможливістю поширення прийменниково-відмінкової форми узгодженим означенням, наявністю / відсутністю образності, функційно-стилістичною характеристикою.

Термін „соціатив” тісно пов'язаний із загальним значенням сумісної дії. Потрібно розрізняти комітативність - як позначення множинності взагалі - і соціативність - явище вираження спільної дії кількох відносно рівноправних суб'єктів або об'єктів. Соціативні відношення передаються безприйменниковою формою відмінка (наприклад, в угро-фінських мовах), за допомогою прийменників (романо-германські мови) або прийменниково_відмінковими сполуками (у групі слов'янських мов). Орудний соціативний відмінок у всіх сучасних слов'янських мовах уживається в поєднанні з прийменником, тотожним українському з. Уважаючи форму з + О. в. стрижневою у вираженні сумісності, ми розширюємо коло соціативних прийменників і зараховуємо до них такі, що позначають не тільки супровід (праці Д. Станішевої, А. Мухіна), але й співвияв, відносно рівноправну співучасть в одній справі кількох суб'єктів або об'єктів. Засобами вираження явища соціативності в українській мові є також префікси су-, спів-, про-, со-.

Аналіз лінгвістичних праць ХІХ-ХХІ ст. дає змогу виявити хвилеподібне зростання інтересу мовознавців до окремих виявів соціативності. У 50__х рр. ХХ ст. досліджено аналогійність вираження соціативного й інструментального відношень, тісний зв'язок соціативності з сурядністю, на матеріалі слов'янських мов - наявність сумісного значення орудного відмінка, розбіжності у функціюванні об'єктної та соціативної синтаксем. Тоді ж А. Колодяжний першим із дослідників прийменникової системи сучасної української літературної мови виокремив значення „супровідність, сумісність, співучасність” серед об'єктних семантико_граматичних відношень прийменників.

На початку ХХІ ст. мовознавці аналізують соціативність у межах прийменникових логічних відношень (в українській мові - Г. Балабан, О. Бугаков, у російській - К. Прусакова), однак на сьогодні немає системного, ґрунтовного дослідження соціативних прийменників.

Прийменники та еквіприйменники соціативної семантики мають такі обов'язкові ознаки: позначення спільної дії, множинність учасників, активність і відносна рівноправність поєднуваних суб'єктів або об'єктів. Окрім цього, для соціативності як вияву загальної категорії сумісності диференційовано необов'язкові чинники: тотожність дії; єдність місця; єдність часу; співробітництво; паралельність, подібність дії (переважно означає єдність місця або часу); зіставлення; протилежність дії (сумісно протилежні дії кількох учасників); керівництво, заступництво або контроль над кимось; внутрішня локалізація; семантика ієрархії при вираженні способу дії або причини.

Згідно з такими ознаками сумісності в межах поля соціативності виокремлено вісім мікрополів: власне-соціативного значення; соціативності - неподільного зв'язку; паралельного зв'язку; протиставного та зіставного зв'язку; соціативності - керівництва, заступництва, контролювання; внутрішньої локалізації; соціативності - способу дії; соціативності - причини.

У другому розділі „Мікрополе власне-соціативності - центр поля соціативних прийменників” визначено структурну організацію прийменникового поля соціативності; кваліфіковано прийменник з як ядерну одиницю соціативної семантики; проаналізовано українські власне- та еквіприйменники, що утворюють мікрополе власне-соціативності.

Організацію мікрополів соціативних прийменників сучасної української мови й кваліфікацію цих прийменників у межах мікрополів здійснено за „польовим” принципом: на основі їхньої наближеності до центра або периферії поля соціативності. Центр характеризується максимальною концентрацією специфічних ознак сумісності, периферія - розрідженістю цих ознак (напр., сумісна дія виражається в протиставленні, рівноправність учасників дії стає відносною, послаблюється активність одного з суб'єктів або об'єктів тощо); зону далекої периферії утворюють мікрополя, усі одиниці яких синкретичні. Центральне мікрополе власне_соціативності, порівняно з периферійними мікрополями, має найбільшу кількість власне-прийменників (25 од.) поряд із декількома (9 од.) еквіприйменниками. Натомість мікрополя далекої периферії мають найбільше еквіприйменників у своєму кількісному складі - 52 од. проти 8 власне-прийменників, що свідчить про їхню нестабільність і відкритість. У межах кожного мікрополя також вирізнено центральні і периферійні одиниці.

Мікрополе власне-соціативності є стрижневим у полі соціативних прийменників. Деякі прийменники сучасної української літературної мови найчіткіше реалізують відношення сумісності, що дало змогу українським дослідникам виокремити одиниці власне-соціативного значення.

Багатозначний первинний прийменник з у поєднанні з орудним відмінком виступає ядерним, базовим прийменником власне-соціативного мікрополя зокрема й поля соціативності взагалі. Функційна особливість прийменниково-відмінкової форми з + О. в. - вираження сумісності за умови сполучення з назвами істот або метафоризованих неістот, напр.: Ганна з Микитою так і жили в невідомості всю довгу окупацію, жили важко, як і всі інші люди (Ю. Мушкетик); Котись полем, перекотиполе, Перейди річку болю, Де зійшлися посестри: тополя І калина з вербою (Б. Олійник).

У межах мікрополя власне-соціативності диференційовано центральні і периферійні одиниці: за ступенем виразності власне-соціативного значення, за стилістичною обмеженістю / необмеженістю, за поширеністю / непоширеністю в комунікативній сфері. Центр представляють 12 од.: 10 власне-прийменників (з, поруч з, поряд з, разом з, спільно з, у (в) поєднанні з, у (в) присутності, у (в) сполученні з, у (в) сукупності з, у (в) супроводі) і 2 еквіприйменники (пліч-о-пліч з, укупі (вкупі) з). До периферії зараховано 22 од.: 15 власне-прийменників (обік з (розм.), обіч з, обруч з (заст., розм.), побіч (розм.), побіч з (розм.), попідруки (попідруч (діал.), попідручки (розм.)) з, попліч, попліч з, поруч, поряд, при, сумежно (сумеж, сумеженно) з (діал.), суміжно (суміж) з, сумісно з, суспіль з) і 7 еквіприйменників (всуміш з, заодно з, невіддільно від, сукупно з, у зв'язках з, у (в) суміші з, у (в) супрязі (супрягу) з (заст.)).

Власне-соціативні прийменникові одиниці переважно стилістично нейтральні, напр.: - Коли хочеш, можу піти разом з тобою на п'ятдесят сьомий (В. Собко); ...в камеру в супроводі високого поліцая зайшли двоє німецьких офіцерів... (Ю. Мушкетик); Тільки в державних установах галузі налічується 32 тисячі фахівців, пліч-о-пліч з ними працюють також ветлікарі... (Урядовий портал). Проте деякі з них виявляють такі функційні особливості: вираження відношень сумісності тільки в поєднанні з назвами істот або контекстуально неістот, що зазнали уособлення в процесі метафоризації (характерно для власне_прийменників з, обік з, обіч з, побіч, побіч з, поруч, поряд, при, сумежно (сумеж, сумеженно) з, суміжно (суміж) з); відтворення переважно в розмовному й художньому стилях української літературної мови (обік з, обруч з, побіч, побіч з, попідруч з, попідручки з, сумежно (сумеж, сумеженно) з); реалізація власне_соціативної семантики в публіцистичних, офіційно-ділових, наукових текстах (у (в) поєднанні з, у (в) сполученні з, у (в) сукупності з); „реанімація” застарілої сполуки в публіцистичному стилі (у (в) супрязі з), напр.: Ангеліна їхала при мені, їй там роботи не було, хіба що, може, куховарити (Н. Паняєва); Тому завдання уряду у супрязі з облдержадміністраціями полягає у розвитку мережі таких ринків (Урядовий кур'єр).

Третій розділ „Периферійні мікрополя власне-прийменників та еквіприйменників соціативної семантики” присвячено докладному аналізові функційно-семантичних прийменникових мікрополів соціативності - неподільного зв'язку, паралельного зв'язку, протиставного та зіставного зв'язку, соціативності - керівництва, заступництва, контролювання.

Мікрополе прийменників соціативності - неподільного зв'язку - прицентрове, оскільки за семантикою і структурою одиниць розташоване найближче до мікрополя власне-соціативності. До центральних сполук, які загально вказують на тісний зв'язок і нерозривність, зараховано 12 еквіприйменників (на спілку з (розм.), у взаємодії з, у (в) єдності з, у (в) контакті з, у (в) союзі з, у (в) співавторстві з, у (в) співвідношенні з, у (в) співдружності з, у (в) співпраці з, у (в) співробітництві з, у (в) спілці з, у (в) сув'язі з). Неподільний зв'язок із семантикою самотності чи конфіденційності, поєднання тільки двох учасників дії або нерозривність частин певної сукупності виражають периферійні сполуки (16 од.), а саме: 1 власне_прийменник (наодинці з) та 15 еквіприйменників (віч-на-віч з, лава в лаву з (заст.), на пару з (розм.), на самоті (самотині) з, під руку з, по сусідству з, сам на сам з, у (в) комбінації з, у (в) компанії з, у (в) комплексі з, у (в) парі з, у (в) ряді (ряду, рядах) з, у (в) складі з, у (в) сусідстві з, у (в) тандемі з).

Еквіприйменники у (в) контакті з, у (в) співавторстві з, у (в) співвідношенні з, у (в) співдружності з, у (в) співпраці з, у (в) співробітництві з обмежені у функціюванні публіцистичним та науковим стилями, на пару з, на спілку з - розмовним стилем сучасної української літературної мови; сполуки у (в) союзі з, у (в) спілці з відтворюються переважно в текстах політичної, а у (в) сув'язі з - історичної тематики, напр.: Правда, на спілку з Сікорським, але нічого, вони полагодять (Є. Куртяк); У разі проведення в Україні дострокових парламентських виборів, партія Єдиний Центр готова піти на них у союзі з партією Наша Україна (Ю. Писаренко).

Центральні і периферійні прийменники мікрополя соціативності - паралельного зв'язку розмежовано за семантичними відтінками позначуваних відношень. Домінанту цього мікрополя прийменників становить сполука паралельно з, напр.: Паралельно з розвитком цієї сюжетної лінії письменник розповідає про історію села Ладоги та старовинного жіночого монастиря в ньому… (О. Микитенко). У центрі перебувають 14 од., які вказують на подібність, одночасність, рівність: 6 власне-прийменників (згідно з, нарівні з, одночасно (водночас) з, паралельно з, у (в) згоді з, урівень (врівень, врівні, урівні) з) та 8 еквіприйменників (в унісон, в унісон з, на рівні з, у (в) лад з, у (в) пандан з (заст.), у (в) паралель з, у (в) тон з, улад (влад) з). Периферію представляють 15 од., що позначають учасника аналогійної дії, однакове розташування з ким-небудь або паралельне існування об'єкта разом з однорідними об'єктами: 7 власне- (за, у (в) низці, у (в) ряді (ряду, рядах), у (в) системі, у (в) складі, у (в) числі, услід (вслід, слідом) за) і 8 еквіприйменників (на боці (по боці (заст.)), на рівні, на стороні, у (в) мережі, у (в) наборі, у (в) серії, у (в) циклі, у (в) черзі).

Функціювання деяких одиниць (згідно з, у (в) згоді з, у (в) лад з, у (в) тон з) має характерну ознаку, отриману від генетичної соціативної форми з + О. в.: вони вказують на відношення сумісності тільки в поєднанні з назвами істот або метафоризованих неістот, напр.: ...Порті напевно відомо, як щиро бажає король польський і Річпосполита жити в згоді з козаками (М. Грушевський). Еквіприйменники у (в) мережі, у (в) наборі, у (в) серії, у (в) циклі, у (в) черзі сполучаються з назвами установ, будівель, процесів, явищ тощо й поширені в наукових і публіцистичних текстах: Київська міліція затримала чотирьох підозрюваних у серії пограбувань автомобілів (Ю. Писаренко).

Вектори дій учасників соціативних відношень можуть бути направлені в різні сторони, при цьому загальна сумісність виявляється в тому, що для кожного з учасників такого зв'язку його дія є протилежною чи навіть ворожою дії іншого учасника. Також сумісність об'єктів або суб'єктів може відтворюватися в процесі зіставлення їхніх дій: у цьому випадку направленість векторів дій не має значення (вона може бути протилежною), але й про порівняння на підґрунті подібності, рівності не йдеться. У межах мікрополя протиставного та зіставного зв'язку диференційовано центральні і периферійні одиниці на підставі семантичної виразності позначуваних відношень. Найбільш чітко значення протиставлення або зіставлення кваліфікують 12 нормативних сполук (центр): 3 власне- (порівняно з, урозріз (врозріз) з, усупереч (всупереч) з) і 9 еквіприйменників (в опозиції з, у (в) боротьбі з, у (в) зіставленні з, у (в) зіткненні з, у (в) контрасті (контраст) з, у (в) порівнянні з, у (в) протиставленні з, у (в) протистоянні з, у (в) суперечності з). До периферії зараховано 9 од.: 6 власне-прийменників (навпіл з, навспіл з (діал.), нарізно з, наспіл з (заст.), пополам з, порізно з), 3 еквіприйменники (наввипередки з, не в лад з, роздільно з).

Виразну функційну особливість зафіксовано за центральними еквіприйменниками цього мікрополя, суть якої полягає у використанні їх у науковому та публіцистичному стилях сучасної української літературної мови, напр.: ...настійливо звертають увагу на ті сторони особистості партнера, які він не усвідомлює і які перебувають у суперечності з його уявленням про себе (Л. Завірюха); Дослідження економічної історії України у зіставленні з історією розвитку господарства провідних країн світу дає змогу узагальнити досвід господарського розвитку наших предків… (Б. Лановик).

Мікрополе соціативності - керівництва, заступництва, контролювання утворюють тільки ті сполуки, які поєднуються з назвами осіб, груп осіб, організацій, держав (як форми організації суспільства) і под. Стрижневими є сполуки на чолі з, під керівництвом. Центр представляють 7 од., що позначають домінувальні відношення керівництва: це - 2 власне_прийменники (на чолі з, під керівництвом) і 5 еквіприйменників (під владою, під головуванням, під орудою, під проводом (за проводом (заст.)), під суверенітетом). На чиє-небудь опікування, чийсь нагляд указують 11 периферійних еквіприйменників (під егідою, під захистом, під контролем, під наглядом, під омофором, під опікою, під охороною, під патронажем (кальк.), під патронатом, під прикриттям, під протекторатом).

Деякі еквіприйменники виявляють функційну обмеженість: під головуванням поширений переважно в офіційно-діловому стилі сучасної української літературної мови, під проводом, під суверенітетом - у науковому, під владою, під орудою - в публіцистичному та науковому. Такі одиниці, як під егідою, під омофором, під патронатом, під протекторатом характеризуються виразною офіційністю, урочистістю, пор.: На сьогодні під омофором Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира перебувають 35 єпархій Української Православної Церкви… (Офіційний сайт Української православної церкви).

Периферійний статус чотирьох аналізованих мікрополів підтверджує кількісна перевага еквіприйменників порівняно з центральним мікрополем власне_соціативного значення: центр поля - 9 еквіприйменників із 34 прийменникових одиниць (26,47 % від загальної кількості власне-соціативних прийменників); периферія - 71 з 96 од. (73,95 % від загальної кількості соціативних прийменників периферійних мікрополів).

У четвертому розділі „Мікрополя прийменників соціативності далекої периферії” схарактеризовано функційно-семантичні особливості мікрополів внутрішньої локалізації, соціативності - способу дії, соціативності - причини.

Таке розташування зумовлене насамперед синкретичністю позначуваних відношень. Розмежовано мікрополя соціативності як способу дії і соціативності - причини. Соціативні прийменники способу дії обов'язково позначають певну участь у дії - фізичну або духовну - суб'єкта, тоді як соціативні прийменники причини тільки вказують на визначальну роль такого суб'єкта на початку дії.

Соціативна семантика прийменникових одиниць мікрополя внутрішньої локалізації співвідносна з просторовою. Домінувальним прийменником виступає серед (осередь, середи) - для всього мікрополя взагалі й для його центру зокрема: ...якщо тільки не траплялась серед гурту яка щира молодиця - вдарити руками в поли: та чи не тю на вас, баби, чого се ви розкаркались, як гайворони на сніг... (О. Забужко); Подібне піднесення національно-визвольного руху відбувалось і серед молдавського народу (О. Бойко). Центральними виступають 10 од.: 8 власне_прийменників (з-поміж (з-межи (заст.), з-між (заст.), з_проміж (розм.), споміж (заст.)), з-понад, з-посеред, між (меж (діал.), меже (заст.), межи), поміж (помежи, проміж), серед (осередь (розм.), середи), у (в) колі, у (в) середовищі) і 2 еквіприйменники (в оточенні, у (в) товаристві). Периферійний статус мають 12 еквіприйменників із досить виразним первинним повнозначним компонентом (в океані, у (в) групі, у (в) гурті, у (в) комплексі, у (в) лавах, у (в) морі, у (в) поєднанні, у (в) родині, у світі, у (в) сім'ї, у (в) сукупності, у (в) таборі).

Характерною ознакою, за якою можна диференціювати соціативне значення цих синкретичних сполук, є поєднання з іменниками - назвами істот, осіб, груп осіб тощо, напр.: В гурті жінок, що стояли на ґанку крамниці, я помітив матір (І. Плахтін). Проте власне-прийменник у (в) середовищі та еквіприйменники - переважно периферійні - в океані, в оточенні, у (в) комплексі, у (в) морі, у (в) поєднанні, у (в) родині, у світі, у (в) сім'ї, у (в) сукупності можуть сполучатися з назвами предметів, явищ, процесів та ін., а семантику сумісності виражають завдяки генетичним іменникам у своїй структурі, пор.: ...аналізовані твори є краплею в морі гімнографічних скарбів, до яких, на жаль, так рідко звертаються сучасні вітчизняні літературознавці, поети і перекладачі (О. Кожушаний).

Еквіприйменники мікрополя соціативності - способу дії виявляють синкретичність значень способу дії й соціативного. Домінантним еквіприйменником визнано за допомогою (з допомогою, при допомозі), що вказує на соціативні відношення за умови поєднання з назвами істот, груп осіб або установ, організацій тощо: Але Київ зміг подолати хозарів не самими своїми силами, а за допомогою варягів-норманів (І. Крип'якевич). До центру мікрополя зараховано 6 сполук із чіткою семантикою співучасті (у формі допомоги, підтримки) у дії суб'єкта, названого в постпозиції (з супроводом, з участю (за участю, за участі, при участі (кальк.)), за допомогою (з допомогою, при допомозі (кальк.)), за підказкою (підказками), за підтримки (за підтримкою, при підтримці (кальк.)), за сприяння (сприянням)). На периферії перебувають 6 еквіприйменників, що вказують на допомогу ментального характеру (з відома, з дозволу, за згодою, за погодженням з, за посередництвом (за посередництва, через посередництво (кальк.)), за протекцією).

Функційною особливістю цих еквіприйменників є обмеження у вживанні переважно науковими, публіцистичними та офіційно-діловими текстами, хоч ненормативні форми при допомозі, при підтримці, при участі, через посередництво відтворюються в розмовному стилі, а варіанти за допомогою і з допомогою - в усіх стилях сучасної української літературної мови.

У складі мікрополя соціативності - причини також тільки еквіприйменники; ненормативне творення соціативно-причинових прийменникових одиниць, зокрема за допомогою компонента з у препозиції, зумовило значну кількість варіантів. Центр представляють 10 од. зі значенням соціативного імператива (велінням, з примусу, за велінням (з веління (розм.), по велінню (кальк.)), за дорученням (з доручення (розм.)), за командою (за командами, по команді (кальк.)), за наказом (за наказами, з наказу (заст.)), за постановою, за приписом (з припису (розм.)), за розпорядженням (з розпорядження (розм.)), на вимогу (за вимогою)). Периферійними є 16 еквіприйменників, що вказують на спонукання до дії у формі бажання, виявлення ініціативи, надання пропозицій або повноважень (волею (за волею), з волі, з примхи, за бажанням (з бажання (розм.), на бажання), за закликом, за ініціативою (з ініціативи (розм.), за ініціативи), за клопотанням, за компанію з, за поданням (з подання (розм.)), за подачею (з подачі) (розм.), за покликом, за почином (з почину (розм.)), за пропозицією (за пропозиціями, на пропозицію), за уповноваженням (з уповноваження (розм.)), на запрошення, на прохання).

Соціативно-причинові еквіприйменники за ініціативою (за ініціативи), за постановою, за приписом, за розпорядженням, на вимогу (за вимогою), на запрошення, на прохання активно вживаються в офіційно-діловому й публіцистичному стилях української літературної мови, напр.: Перевірка діяльності суб'єктів господарювання в галузі охорони здійснюється уповноваженими працівниками органів внутрішніх справ за приписом заступника керівника ГУМВС… (Л. Хмельницька). Стилістично марковані сполуки з ініціативи, з припису, з розпорядження відтворюються переважно в розмовному, хоч трапляються в усіх функційних стилях; на бажання, за клопотанням уживають як мовні кліше в офіційно-ділових текстах; велінням, за велінням (з веління, по велінню) характеризуються семантикою урочистості. Такі приходять на цю трудну будову не заради сормака, не за довгим карбованцем, а за велінням серця, заради перетворення степу і, напевне, самої людини (Л. Вишневецький).

Розташування мікрополів внутрішньої локалізації, соціативності - способу дії, соціативності - причини в зоні далекої периферії поля соціативних прийменників підтверджується значною кількістю варіантів і ненормативних форм, а також значною часткою еквіприйменників - 52 проти 8 власне-прийменників, що становить 86,66 % від загальної кількості прийменникових одиниць трьох аналізованих мікрополів.

ВИСНОВКИ

Прийменник у граматичній системі мови слугує для вираження різноманітних відношень - як важливої частини реалій, позначуваних мовними знаками. Складна природа логічних відношень зумовлює докладну класифікацію логічних прийменників, у межах якої значне місце відведено функційно-семантичному полю соціативності. Українські соціативні прийменники - найбільш розгалужені на мікрополя, їхній кількісний склад істотно поповнився з 80-х років ХХ ст., вони активно функціюють у всіх стилях сучасної української літературної мови.

Соціативність як мовне явище - це позначення спільної дії кількох активних і відносно рівноправних учасників цієї дії. У межах поля соціативності прийменників української мови диференційовано 8 мікрополів.

Найбільш загально репрезентують семантику спільної дії власне-соціативні прийменники, розташовані в центрі поля соціативності. Ядерним, базовим прийменником цього поля і власне-соціативного мікрополя зокрема виступає багатозначний первинний прийменник з у поєднанні з орудним відмінком іменника. До складу мікрополя зараховано 34 од., із них 25 власне-прийменників і 9 еквіприйменників.

Периферійні функційно-семантичні мікрополя характеризуються нижчим ступенем виявлення специфічних ознак сумісності (значення спільної дії, множинності об'єктів або суб'єктів цієї дії, їхньої активності й рівноправності) прийменникових одиниць. Прицентрове мікрополе соціативності - неподільного зв'язку виражає тісний, нерозривний зв'язок суб'єктів дії, а також зв'язок із семантикою самотності чи конфіденційності, поєднання тільки двох учасників дії або неподільність частин певної сукупності. Воно нараховує 28 од., із них 1 власне-прийменник і 27 еквіприйменників. Як прийменники мікрополя соціативності - паралельного зв'язку кваліфіковано 29 од. У цьому мікрополі 13 власне- та 16 еквіприйменників, які вказують на подібність, одночасність, рівність або на учасника аналогійної дії, однакове розташування з ким-небудь або паралельне існування об'єкта разом з однорідними об'єктами. До мікрополя протиставного та зіставного зв'язку зараховано 21 од. Кількість власне-прийменників менша за кількість еквіприйменників (9 проти 12 відповідно), як і в інших периферійних мікрополях. Мікрополе соціативності - керівництва, заступництва, контролювання утворюють 18 од., які поєднуються з назвами осіб, груп осіб, організацій, держав (як форми організації суспільства) і под. Власне-прийменниковий статус мають 2 од., еквіприйменниковий - 16 од.

Функційно-семантичні мікрополя далекої периферії виявляють значну кількість варіативних одиниць і ненормативних форм, а також синкретичність значень. На відношення внутрішньої локалізації вказують 22 од. однойменного мікрополя. З-поміж далекопериферійних мікрополів тільки це має в складі власне-прийменники (8 од.). До найменш чисельного мікрополя соціативності - способу дії зараховано 12 еквіприйменників як із чіткою семантикою співучасті (у формі допомоги, підтримки) у дії суб'єкта, названого в постпозиції, так і з семантикою чиєїсь допомоги ментального характеру. Вираження соціативності - причини (зі значенням соціативного імператива або „м'якого” спонукання до дії) зафіксовано за 26 еквіприйменниками.

Сполучуваність соціативних прийменників із різними відмінками іменників має певні особливості. Найбільш продуктивними у виявленні відношень соціативності є орудний (50 % від загальної кількості прийменників) і родовий (48,98 %) відмінки, оскільки в способах творення досліджуваних одиниць переважає „нарощення” синтетичних і аналітичних прислівників на ядерну форму з + О. в. і перерозподіл елементів у адвербіальному комплексі, унаслідок якого постають сполуки, що потребують родового відмінка - найчастотнішого в прийменниковій системі української мови. Із давальним і місцевим поєднується по 0,51 % прийменників.

Прийменники соціативності функціюють в усіх стилях сучасної української літературної мови. Творення нових соціативних одиниць відбувається насамперед у публіцистичних і наукових текстах. У цих текстах уживають переважно нові еквіприйменники.

Загалом в українській мові виявлено 190 прийменників, що вказують на соціативні відношення: 34 центральних, 96 периферійних, 60 далекопериферійних, із них 58 кваліфіковано як власне-прийменники, а 132 - як еквіприйменники.

Кількісний склад соціативних прийменникових одиниць свідчить про їхнє вагоме місце в межах логічних прийменників, а якісний (перевага еквіприйменників над власне-прийменниками) дає підстави констатувати їхній розвиток і постійне поповнення на сучасному етапі функціювання української мови.

Соціативні відношення не є новими в системі логічних відношень, сумісність як мовна універсалія так чи так виражається в кожній мові, але на сьогодні це дослідження соціативних прийменників - єдина спроба ґрунтовного, системного аналізу вираження соціативності українськими прийменниками. Отримані результати мають спричинити перегляд академічної семантичної диференціації соціативних прийменників, її потрібно подати в нових теоретичних курсах і підручниках сучасної української літературної мови.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Левакіна Т. В. Проблема прийменників соціативності та їхня значеннєва диференціація в сучасному мовознавстві / Т.В. Левакіна // Науковий вісник Херсонського державного університету : [зб. наук. праць] / Херсон. держ. ун-т ; [редкол.: В. Олексенко (голов. ред.) та iн.]. - Херсон : Вид_во ХДУ, 2008. - Вип. 7. - С. 8-13. - Серія „Лінгвістика”.

2. Левакіна Т. В. Реалізація власне-соціативного значення прийменниково-відмінковою формою з + О. в. у сучасній українській мові / Т.В. Левакіна // Науковий вісник Херсонського державного університету : [зб. наук. праць] / Херсон. держ. ун-т ; [редкол.: В. Олексенко (голов. ред.) та iн.]. - Херсон : Вид_во ХДУ, 2008. - Вип. 8. - С. 79-85. - Серія „Лінгвістика”.

3. Левакіна Т. В. Мікрогрупи далекої периферії прийменників соціативності української мови / Т.В. Левакіна // Лінгвістичні студії : зб. наук. праць / Донецький нац. ун-т ; [наук. ред. А. П. Загнітко]. - Донецьк : ДонНУ, 2010. - Вип. 21. - С. 60-65.

4. Левакіна Т. В. Особливості вираження соціативних відношень українськими прийменниками керівництва, заступництва, контролювання / Т.В. Левакіна // Лінгвістика : зб. наук. праць / ДЗ „Луганський нац. ун-т ім. Т. Шевченка” ; [голов. ред. К. Глуховцева]. - Луганськ : ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2010. - Вип. 1 (19). - С. 133-139.

5. Левакіна Т. В. Прийменники власне-соціативного значення як центральна мікрогрупа прийменників соціативності в українській мові / Т.В. Левакіна // Мовознавчий вісник : зб. наук. пр. / Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького ; [відп. ред. Г.І. Мартинова]. - Черкаси: Видавець Чабаненко Ю. - 2010. - Вип. 10. - С. 248-252.

6. Левакіна Т. В. Місце мікрогрупи соціативності - паралельного зв'язку у прийменниковій системі сучасної української мови / Т.В. Левакіна // Українська мова серед інших слов'янських : етнологічні та граматичні параметри : [матеріали Міжнар. наук. конференції] (Кривий Ріг, 5-6 листопада 2009 р.) / Криворізький держ. педагог. ун-т. - Кривий Ріг : Видавничий дім, 2009. - С. 328-336.

7. Левакіна Т. В. Прийменниково-відмінкові форми як засоби вираження соціативності в українській мові / Т.В. Левакіна // Українська мова у ХХІ столітті: традиції і новаторство : тези доповідей Всеукр. лінгвіст. форуму молодих учених (Київ, 21-23 квітня 2010 р.) / НАН України. - К.: ІАЦ „Спейс-Інформ”; ФОП Гудименко С.В., 2010. - С. 72-75.

8. Левакіна Т. В. Функційно-семантичні особливості еквіприйменників соціативності - причини в українській мові / Т.В. Левакіна // Актуальні проблеми філології: мовознавство, літературознавство, методика викладання філологічних дисциплін : зб. статей І Міжнар. наук.-практ. конф. (Маріуполь, 23 квітня 2010 р.) / Маріуп. держ. гуманітарний ун-т ; [за заг. ред. д. пед. н., проф. Соколової І.В.] - Маріуполь : Бізнес-ціль, 2010. - Т. 1. Мовознавство. - С. 231-236.

АНОТАЦІЯ

Левакіна Т. В. Семантична диференціація та функціювання прийменників соціативності в українській мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Запорізький національний університет. - Запоріжжя, 2011.

У дисертації вперше в україністиці здійснено комплексне дослідження соціативних прийменників. З'ясовано суть поняття „соціативність”, кваліфіковано соціативне значення в системі прийменникових відношень. Зафіксовано 190 власне-прийменників та еквіприйменників соціативної семантики, систематизовано їх за „польовим” принципом у 8 мікрополів, обґрунтовано місце кожного мікрополя в межах поля соціативності. Установлено ступінь препозиціоналізації нових похідних соціативних прийменників.

На зразках розмовного, художнього, публіцистичного, офіційно-ділового та наукового стилів сучасної української літературної мови виявлено функційно-стильові особливості прийменників соціативності.

Ключові слова: соціативність, соціативний прийменник, власне-прийменник, еквіприйменник, функційно-семантичне поле, центр і периферія, функціювання прийменників.

Аннотация

Левакина Т. В. Семантическая дифференциация и функционирование предлогов социативности в украинском языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Запорожский национальный университет. - Запорожье, 2011.

В диссертации впервые в украинистике проведено комплексное исследование социативных предлогов. Под социативностью подразумевается соучастие в одном деле нескольких лиц, которое характеризуется множественностью участников действия, их относительным равноправием, активностью и принадлежностью или к субъектам, или к объектам совместного действия. Функционально-семантическое поле социативности занимает значительное место в структуре макрополя логических предлогов. Украинские социативные предлоги - наиболее разветвленные на микрополя, их количественный состав существенным образом пополнился с 80-х годов ХХ ст., они активно функционируют во всех стилях современного украинского литературного языка.

Во введении обоснована актуальность темы, сформулированы цель и задачи работы, определены объект, предмет, методы, а также выяснены научная новизна, теоретическое и практическое значения полученных результатов.

В первой главе „Предлоги социативности в предложной системе украинского языка” обобщены основные подходы украинских и русских языковедов к определению статуса, семантики и функции предлога, к разграничению собственно-предлогов и эквипредлогов, к их семантической дифференциации; выяснена суть понятия „социативность”, проанализировано состояние изучения социативных отношений как языкового явления, начально охарактеризованы предлоги социативности украинского языка.

В границах поля социативности выделено восемь микрополей: собственно-социативного значения; социативности - неделимой связи; параллельной связи; противительной и сопоставительной связи; социативности - руководства, заступничества, контролирования; внутренней локализации; социативности - способа действия; социативности - причины.

Во второй главе „Микрополе собственно-социативности - центр поля социативных предлогов” определена структурная организация предложного поля социативности; квалифицирован украинский предлог з как ядро социативной семантики; проанализированы собственно- и эквипредлоги, которые образовывают микрополе собственно-социативности.

Организация микрополей социативных предлогов современного украинского языка и квалификация этих предлогов в составе микрополей осуществлены по „полевому” принципу: на основе их приближенности к центру или периферии поля социативности. Центр характеризуется максимальной концентрацией специфических признаков совместимости, периферия - разреженностью этих признаков (напр., совместное действие выражается в противопоставлении, равноправие участников действия становится относительным, ослабляется активность одного из субъектов или объектов и т.п.); зону далекой периферии образовывают микрополя, все единицы которых синкретические.

Третья глава „Периферийные микрополя собственно-предлогов и эквипредлогов социативной семантики” посвящена подробному анализу функционально-семантических предложных микрополей социативности - неделимой связи, параллельной связи, противительной и сопоставительной связи, социативности - руководства, заступничества, контролирования. Периферийный статус четырех анализированных микрополей подтверждается численным превосходством эквипредлогов сравнительно с центральным микрополем собственно_социативного значения.

В четвертой главе „Микрополя предлогов социативности далекой периферии” охарактеризованы функционально-семантические особенности микрополей внутренней локализации, социативности - способа действия, социативности - причины. Такое расположение обусловлено прежде всего синкретизмом обозначаемых отношений и подтверждено большим количеством вариантов и ненормативных форм, а также весомой долей эквипредлогов.

В заключении представлены основные результаты диссертационной работы.

Всего в украинском языке выявлены 190 предлогов, указывающих на социативные отношения, из них 58 квалифицированы как собственно-предлоги, а 132 - как эквипредлоги. Количественный состав социативных предложных единиц свидетельствует об их значительном месте в составе логических предлогов, а качественный (преимущество эквипредлогов над собственно-предлогами) дает основания констатировать их развитие и постоянное пополнение на современном этапе функционирования украинского языка.