Етнокультурні джерела мовного світу поезій А. Малишка

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Г.С. СКОВОРОДИ

ЕТНОКУЛЬТУРНІ ДЖЕРЕЛА МОВНОГО СВІТУ ПОЕЗІЙ А. МАЛИШКА

10.02.01 -- українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

МАЛИНОВСЬКА АННА ВОЛОДИМИРІВНА

ХАРКІВ -- 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Лисиченко Лідія Андріївна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, професор кафедри української мови.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Калашник Володимир Семенович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, завідувач кафедри української мови;

кандидат філологічних наук, доцент Черемська Ольга Степанівна, Харківський національний економічний університет, завідувач кафедри українознавства і мовної підготовки іноземних громадян.

Захист дисертації відбудеться «27» квітня 2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.05 Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: 61168, Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 221-А.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: 61168, Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215-В.

Автореферат розісланий «26» березня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.П. Карпенко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

поетичний мова етнокультурний малишка

Художня спадщина видатного майстра поетичного жанру ХХ століття А. Малишка по праву посідає одне з найпочесніших місць в історії української літератури й української літературної мови. Мова поетових творів характеризується наявністю яскраво вираженого етнокультурного компонента й високою насиченістю засобами художньої образності.

Поет розкрив нові виражальні можливості української мови, тому мовна картина його творів перебуває в колі інтересів науковців. Про це свідчать праці, що досліджують лексичні особливості поетичних творів А. Малишка, а саме: роботи, присвячені вивченню особливостей слововживання у поетичній мові, багатозначності поетичного слова, художніх засобів, лінгвостилістичних особливостей поетичних текстів (С.Я. Єрмоленко, В.С. Калашник, В.Л. Карпова, Л.А. Лисиченко,). Один із перших дослідників мови Малишкових творів І.К. Білодід звернув увагу на те, що мова поезій А. Малишка становить собою видатне явище з погляду її народного характеру. Досліджуючи стилістичні засоби сучасної української мови, мовознавці неодноразово зверталися до поетичних текстів письменника (Г.П. Їжакевич, А.П. Коваль, В.П. Ковальов, В.С. Перебийніс, П.Д. Тимошенко, Л.І. Недбайло). Комплексні дослідження, присвячені творчості поета, мають здебільшого літературознавче спрямування. Дослідження індивідуального стилю письменника крізь призму мови його творів охоплюють переважно історико-культурний аспект вивчення мовної моделі світу А. Малишка.

Об'єднувальною основою всіх мовних одиниць текстів поезій А. Малишка є його світобачення як мовної особистості, тому проблема вивчення індивідуального стилю письменника тісно пов'язана з проблемою його мовної картини світу, якій присвячені праці відомих мовознавців (В. фон Гумбольдт, О.О. Потебня; Г.О. Брутян, А. Вежбицька, Г.В. Колшанський, О.А. Корнілов, М.П. Кочерган, О.С. Кубрякова, Ю.С. Лазебник, Л.А. Лисиченко, В.М. Русанівський, Ж.П. Соколовська, С.М. Толстая, І.І. Чумак-Жунь). При цьому вивчення мовного аспекту ідіостилю (С.Я. Єрмоленко, В.В. Жайворонок, Ю.М. Караулов, В.В. Леденьова, О.Г. Ревзіна, О.О. Селіванова, Н.К. Соколова, Н.М. Сологуб, Л.О. Ставицька) дає змогу побачити особистісну неповторність письменника в зображуваній вербально-естетичній картині світу.

Тема дослідження перебуває в контексті сучасного етнолінгвістичного напряму мовознавства, увагу якого зосереджено на людині як носієві конкретної культури в межах антропоцентричної лінгвістичної парадигми.

Мовотворчість поетів залежить від їх особистісних рис. Андрій Малишко проявив себе як майстер пісенного жанру. У поетичній спадщині XX століття він залишився найпослідовнішим поетом, який, попри всі модерні віяння, зберіг глибинну народнопоетичну основу української лірики, її яскраву образність, колоритну мову. Мовна особистість письменника розкривається через мову його художніх творів, сукупність виражальних засобів, які вирізняють творчість поета з-поміж інших митців художнього слова. І тут інтерес становить переосмислення митцем тих загальновживаних мовних одиниць, що відображують загальнонаціональну картину світу, зокрема етнокультурні знаки, які створюють індивідуалізований мовний світ митця.

Визначення ролі етнокультурного компонента у формуванні ідіостилю А. Малишка, зокрема виокремлення основних семантичних складових мовного світу митця, у працях українських мовознавців висвітлене не достатньо, хоч цей аспект має важливе значення для дослідження мовно-літературного процесу ХХ століття. Актуальність обраної теми зумовлена значущістю поетичної спадщини митця у формуванні мовної картини світу українців, значенням у ньому етнокультурного компонента поетичної картини світу письменника, її впливом на формування духовності українського народу. Важливим є вивчення домінантних одиниць художнього тексту, які виявляють світоглядну орієнтацію письменника. Такими домінантними одиницями є ключові слова, художні тропи, традиційна сакральна лексика, що дають змогу глибше й повніше осмислити мовну особистість А. Малишка, його естетичне кредо.

Дослідження спрямоване на аналіз закономірностей художнього перетворення слова і водночас виявлення індивідуально-авторської мовної специфіки. Розгляд мовної особистості А. Малишка спонукає до висвітлення проблеми зв'язку між мовою і світоглядною орієнтацією автора, що відображується в моделюванні особливого лінгвального світу, формуванні наскрізних мовних образів, активізації ключових слів і традиційної сакральної лексики та інших явищ, пов'язаних з інтерпретацією лексичних одиниць у мовній картині світу письменника.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження відповідає планові науково-дослідної роботи кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, а саме науковій проблемі «закономірності розвитку й функціонування української мови», що передбачає вивчення системних зв'язків одиниць спеціалізованого лексико-семантичного рівня мови, та координується Інститутом української мови НАН України (тема кандидатської дисертації затверджена на засіданні кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, протокол № 5 від 27 листопада 2007 року).

Метою дослідження є виявлення етнокультурного компонента в межах мовного світу А. Малишка, місця цього компонента в індивідуальній мовній картині світу письменника.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

— створити теоретико-методологічну основу роботи відповідно до поставленої мети, зокрема схарактеризувати значення етнолінгвістичного аналізу художнього тексту, визначити його концептуальні поняття;

— встановити структуру поетичної картини світу (ПКС) А. Малишка з погляду її реалізації в загальнолюдській й специфічнонаціональній (українській) картині світу (КС) та визначити основні моделі її будови;

— виявити ядерну і периферійну зони лексико-тематичних парадигм у складі основних моделей поетичної картини світу (ПКС) А. Малишка;

-- визначити набір ключових етнолінгвістичних параметрів мовного світу А. Малишка шляхом виявлення ціннісних і поняттєвих домінант етномаркованoї лексики в індивідуальній МКС А. Малишка та з'ясувати залежність їх вибору від суспільного та особистісного еволюційного процесів;

— схарактеризувати основний код розуміння етнокультурної складової поетичної картини світу (ПКС) А. Малишка;

— простежити основні чинники зумовленості семантичної сполучуваності ядерних та модифікаційних компонентів етномаркованих номінативних одиниць у складі індивідуальної мовної картини світу (ІМКС) А. Малишка;

-- змоделювати етнокультурну складову поетичної картини світу А. Малишка відповідно до системи основних рис мовної особистості письменника.

Об'єктом дослідження є індивідуальна мовна картина світу А. Малишка.

Предметом дослідження виступає етнокультурний компонент лексики поетичних творів А. Малишка, репрезентований на тлі динаміки норм сучасної української літературної мови ХХ ст. та стилістичних функцій етномовних лексичних одиниць у досліджуваних текстах А. Малишка.

Джерельну базу роботи склали тексти, репрезентовані у 10-томному виданні творів автора (Малишко Андрій. Твори в десяти томах. Київ: Дніпро, 1974), куди ввійшли такі поетичні збірки: «Батьківщина» (1936), «Лірика», «З книги життя» (1938), «Народження синів» (1939), «До бою вставайте!» (1941), «Україно моя!» (1942), «Понад пожари» (1942), «Слово о полку» (1943), «Битва» (1943), «Полонянка» (1944), «Ярославна» (1946), «Що записано мною» (1956) , «Серце моєї матері» (1959), «Полудень віку» (1960), «Листи на світанні» (1961), «Прозорість» (1962), «Дорога під яворами» (1964), «Рута» (1966), «Синій літопис» (1968), «Серпень душі моєї» (1970), що найяскравіше репрезентують етномовний компонент у складі мовно-поетичного світу А. Малишка. У центрі уваги перебувають насамперед мовні одиниці, які в семантичній структурі поєднують лінгвальні й екстралінгвальні значеннєві плани. Для дослідження методом суцільної вибірки створено картотеку ілюстрацій, що налічує близько 3000 одиниць.

Методологічною основою дослідження є загальні положення про взаємозв'язок мови, мислення і реальної дійсності; про роль етнокультурного компонента в мові поетичних творів; про роль суб'єктивних чинників у процесі формування індивідуальної картини світу, про роль індивідуальної й загальної мовних картин світу в збагаченні духовного світу людини.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених у дисертації завдань в межах загального описового методу використано такі методи і прийоми наукового дослідження: системно-семіотичний підхід (осмислення культурно маркованих мовних об'єктів на перехресті семантичних, синтагматичних і прагматичних характеристик, що зводяться в єдине ціле), історико-філологічний (допомагає прослідкувати процес формування мовної картини світу поета), психолінгвістичний (дає змогу розкрити особливості реалізації мовних одиниць), функціонально-стилістичний (розкриття семантичного навантаження лексичних одиниць у певному контексті), методи контекстуального та зіставного аналізу (дозволяють виокремити відтінкові значення окремих слів, своєрідні семантичні коливання семантики слів у складі мовної картини світу митця), метод лінгвістичного моделювання з метою створення характеристики мовної особистості А. Малишка за мовленнєвими ознаками, контекстний аналіз з метою з'ясування змісту мовленнєвих актів, кількісний аналіз для визначення понятійних і комунікативно-прагматичних домінант у структурі аналізованої мовної особистості.

Hаукова новизна отриманих результатів зумовлена тим, що вперше поетична творчість А. Малишка досліджена з погляду особливостей етнокультурних джерел як основної складової мовного світу письменника та вперше проаналізовано використання лексики, яка називає предмети і явища навколишнього світу, матеріальні та духовні цінності.

Теоретичне значення дисертації полягає у розробленні та розвитку напряму етнолінгвістичних досліджень, основним предметом вивчення яких виступає національна ментальність та духовна культура етносу, сконцентровані у творчій спадщині окремого митця. Результати роботи дають додаткові відомості для вивчення розвитку сучасної української мови, зокрема її антропоцентричної та просторової картин світу, сприяють висвітленню ролі художньої особистості в мовно-літературному процесі.

Практичне значення роботи визначається можливістю використання її результатів для подальших студій із ідіостилістики, семантики та лексикології. Матеріали можуть знайти застосування у викладанні курсів історії сучасної української літературної мови, лексикології, лінгвістики тексту, стилістики української мови, при читанні спецкурсів і спецсемінарів із лінгвостилістичного аналізу художнього тексту.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дослідження обговорювалися на міжнародних наукових конференціях «Україністика -- минуле, сучасне, майбутнє» (Брно, 2008 р.), ХVІІІ Міжнародній науковій конференції імені проф. Сергія Бураго «Мова і культура» (Київ, 2009 р.), ХІІІ Міжнародній конференції з актуальних проблем семантичних досліджень «Лінгвістичний опис художнього тексту в структурній та антропоцентричній наукових парадигмах (на матеріалі української та російської мов)» (Харків, 2010 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Фразеологізм і слово у тексті і словнику» (Дрогобич, 2010 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Слобожанська беседа - 4» (Луганськ, 2010 р.), на наукових семінарах кафедри української мови ХНПУ імені Г. С. Сковороди

Публікації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження відображено у 8 публікаціях (наукові статті), із них 6 опубліковано у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України (всі публікації одноосібні).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (298 позицій). Загальний обсяг роботи складає 209 сторінок, із яких -- 179 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано вибір теми, актуальність роботи, визначено мету, методи і завдання дослідження, його зв'язок з іншими науковими темами. Наведено відомості про апробацію роботи, окреслено методологічну базу, визначено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість досягнутих результатів.

Перший розділ «Теоретичні основи дослідження етнокультурного компонента поетичної мови А. Малишка» присвячений оглядові наукової літератури з теоретичних питань, що є базовими для дисертаційного дослідження: етнолінгвістичні дослідження, питання мовної особистості автора в концепціях теорії мовної картини світу та мовного світу, положення, що стосуються антропоцентричного підходу до вивчення мови письменника, теорії простору (простір горизонтальний, вертикальний, ландшафтний та історико-культурний); здійснено огляд наукової літератури про мову поета, психолого-лінгвістичний аналіз особистості А. Малишка, визначено місце мовотворчості поета в українській літературі ХХ століття, подано загальну характеристику художньої картини світу митця.

Етнолінгвістичні дослідження дозволяють зрозуміти світосприйняття носія мови та відкрити особливості його світорозуміння. Етнолінгвістика орієнтована на аналіз «мови культури», тобто всіх знакових продуктів культури в аспекті їхньої культури та змісту (Ю.Д. Апресян, Н.Д. Арутюнова, Т.В. Булигіна, В.В. Жайворонок, В.І. Кононенко, М.І. Толстой, Д. Хаймз, А.Д. Шмельов).

Для дослідження важливими є теоретичні положення, пов'язані з формуванням мовної картини світу у працях лінгвістів ХІХ ст. (І. Бодуен де Куртене, В. Гумбольдт, О.О. Потебня) і до сьогодні (О.С. Ахманова, Р.А. Будагов, А. Вежбицька, В.С. Калашник, Ю.Н. Караулов, С. Кацнельсон, Г.В. Колшанський, О.С. Кубрякова, Л.А. Лисиченко, О.О. Селіванова, Ю.С. Степанов). Ми виходимо із розуміння мовної картини світу як засобу вербалізації знань про предметний світ, засобу вираження й формування духовного світу, тих надбань, які безпосередньо не сприймаються органами чуттів, знання про які формуються і виникають унаслідок складних психо- і логіко-ментальних процесів, у яких мова виступає знаряддям об'єктивації духовного світу.

У роботі розглянуто положення про художньо-мовну картину світу, яка виникає з національної мови, її словникового складу: формується під упливом естетичних традицій художнього мовлення. Індивідуальну мовну картину світу поета розуміємо як об'єктну картину в суб'єктному відтворенні за допомогою індивідуальної репрезентації. Характер мовного світу залежить від авторської мети, мовної системи і життєвого досвіду поета. При аналізі художньої картини світу поета враховується ієрархія смислів і цінностей окремої мовної особистості.

Поет утілює себе в художньому творі, виявляючи в мовностилістичному оформленні, структурі тексту своє світобачення, світосприйняття. Художня творчість є вираженням характеру людини, національної своєрідності, естетичних орієнтирів.

У дослідженнях останніх десятиліть увагу приділено питанням вивчення структури національної мовної особистості, її вияву в художніх текстах (Н.С. Дужик, Ю.Н. Караулов, Н.М. Сологуб). Сучасний етап дослідження цієї проблеми характеризується тим, що поняття національно-мовної особистості перебуває на перетині багатьох наук антропоцентричного спрямування.

У роботі національно-мовну особистість автора визначено як особистість із певною сукупністю знань і уявлень про світ, мову в поєднанні з її національними особливостями, яка володіє високим рівнем комунікативних умінь та мовною стійкістю, любить і поважає мову свого народу, уважає її частиною свого світогляду й світосприйняття.

Поняття індивідуальний стиль письменника використовують щодо стилю окремого майстра слова (В.В. Виноградов, С.Я. Єрмоленко, Н.М. Сологуб) і розуміють його як сукупність мовно-виражальних засобів, що виконують естетичну функцію і вирізняють мову окремого автора з-поміж інших.

Під час опису мовних явищ використано польовий підхід, який допомагає виявити системну організацію мови поезій А. Малишка.

Етнокультурно марковану лексику потрактовано як сукупність мовних одиниць, що містять іманентний смисл, представлений в структурі лексичного значення культурно маркованого слова (одиниці на позначення реалій матеріального і духовного світу етноспільноти). Нашарування етнокультурних компонентів в ідіолекті А. Малишка спричинює нашарування символічних рівнів менталітету, а в мові -- метафоризацію символізованих одиниць. Ця складова є не статичною, а динамічною, постійно змінною структурою. Зі зміною історичних, географічних, соціальних та інших умов змінюється значущість тих чи інших компонентів, які є визначальними складовими для моделювання мовного світу митця.

У другому розділі «Етнічно марковані лексико-тематичні парадигми як компонент антропоцентричної моделі поетичного світу Андрія Малишка» досліджено актуалізацію сфери людського життя етнічно маркованими засобами мови в текстах поезій А. Малишка як представника українського мовно-літературного процесу ХХ століття і її значення в мовній картині світу письменника. Здійснено характеристику етнічно маркованої лексики на позначення світу людини в текстах творів поета.

Однією з найхарактерніших рис творчості А. Малишка є тяжіння до фольклорних традицій, на що вказують яскраві мовні образи жінки і людини загалом, із її неповторним духовним світом та діяльністю.

До антропоцентричної моделі мовно-поетичного світу А. Малишка належать лексико-тематичні парадигми «духовний світ людини», «трудова діяльність людини», «жінка».

Лексико-тематична парадигма «духовний світ людини» є багатошаровим мовним утворенням, що складається з чотирьох основних лексико-семантичних полів -- групи слів, які об'єднані загальною лексико-семантичною ознакою: «слово», «пісня», «кохання / любов» і «людина на війні». Етнокультурний зміст цих полів породжує нашарування символічних змістів менталітету А. Малишка, а в мові -- метафоризацію символізованих одиниць. Лінгвоспецифічність елементів парадигми задається авторським розподілом акцентів, які допомагають краще зрозуміти зміст ядра цього поля та відчути ті особливості, які відрізняють її від загальнонародної. Така особливість зумовлена власне мовними, психолінгвальними, соціолінгвальними чинниками.

У творчості письменника мовні одиниці слово, мова, поезія, пiсня утворюють неподiльну семантичну єднiсть, що реалiзується в рiзних варiантних конструкцiях. У поетичній картині світу А. Малишка ЛСП «слово» об'єднує значення: “слово як голос”, “слово як пісня”, “слово як активний діяч”, “поетична творчість” та ін. (Він кида слово навіть материнці, Нехай по нім шепочеться трава; Тут Докія співала, - і родиться слово; І троє слів мій полк вели; Простіть, якщо словом кого запечалю, Далекі мої, дорогі, помарнілі). Поетичною універсалією в митця є семантичне поєднання слова з вогняною стихією (Щире слово вів на вірні чати, сповнене і смутком, і вогнем…; Я листів чекаю, слів гарячих, Слів терпких, як терену налив; І слово знов запломеніло, То Катря зводиться в тиші). Контекстуальне зближення мовних одиниць відбувається через семантику слів того самого семантичного поля типу: спів, співець, співати, голос, поезія, поет. ЛСП «пісня» представлене загальнонаціональними значеннями “словесно-музичний твір, призначений для співу” та “мелодійні звуки пташиного співу”. Не випадково багато своїх творів поет називає піснями -- «Пісня про рушник», «Пісня про вчительку», «Пісня про Київ» (Ти мене з дитинства пiдiймала, Хлiб дала з пiснями солов'я; І стіни ходили б од крику і танцю, І чобіт підкований гупав, агій, І я заспівав би гостям наостанці: Ой, діду мій, діду, дударику мій!), а назва циклу «Пісня яворів» указує на глибокі фольклорні основи мовної творчості А. Малишка, на її поліфонічність, багатобарвність. Автор уживає слова на позначення назв музичних інструментів (сопілка, сурма, трембіта, скрипка, бубон), утворюючи складні порівняння (Серце, мій сурмач, моя струна…), метафоричні звороти (Багачі дивились нелюбимо, Сохла пісня. Бідна сирота). Спостереження над ЛСП «пісня» та його складовими в А. Малишка доводять, що в цілому вербалізація мовних образів у його поетичній творчості традиційна й передбачувана, однак характер наскрізних образів, їхні асоціативні зв'язки зі словами-атрибутами, дериватами, вибір функціонально-семантичних властивостей образів -- самобутні й неповторні.

Почуття кохання (центральне слово ЛСП «кохання / любов») у ліриці митця має такі риси: унікальність, індивідуалізованість об'єкта любові (Боєць пригадує єдину Кохану, матір, чи родину, Чи друга, брата, десь отам); центральне місце об'єкта кохання в аксіологічній сфері людини, яка переживає почуття, невмотивованість вибору (Любов моя! В ту довгу ніч Я не просив у неї стріч); висока оцінка переживання любові (І вода, і трава, і земля -- все любов'ю тобі промовля). Для розуміння кохання як «почуття, що дає щастя», А. Малишко вживає традиційно-поетичні образи-символи, наявні в українській етнокультурі: сонце, світло, полум'я, вогонь, свічка, шлях (Нехай любові сила розмаїта Хвилює дух і помисел живий, Цвіте, як сонце всередині літа, Стоїть при нас, як вірний вартовий; У роботі і сонця не бачиш, У любові -- як пломінь з пожеж). Смисловий план «почуття прихильності до когось, яке випливає зі стосунків близької спорідненості» виражається словами мати, матір, матінка, син (Для матері в світі коханіший хто є?). Образ кохання-пристрасті створюється письменником за допомогою традиційних метафор, пов'язаних із вогнем (Насниться дальній рідний край, Коханих кіс ясний розмай, Її жагучих рук теплінь…). У творах поета віддзеркалення загальнолюдських емоцій характеризується унікальністю й неповторністю; найбільш значущими є ознаки, пов'язані з високою оцінкою почуття кохання і любові, їх цінністю, святістю, готовністю до самопожертви, відповідальністю.

Одним із провідних мотивів у поезіях А. Малишка є війна, активним учасником якої був сам автор. Цю історичну подію відображено в його творах. Це поняття виражене безпосередньо (у словах війна, воїн, войовничий -- В війни годину, в нічку ворожнечу Побачив я, чого забуть не можу), або ж опосередковано (асоціації з вогнем, полум'ям, кров'ю, грозою, димом -- Україно, рідний краю, Стороно моя жива, Хай повік тебе минає, Даль твою не облягає Чорна хмара грозова). Тематична класифікація виділяє в текстах поезій такі групи, що належать до ЛСП «людина на війні»: суб'єкти війни (назви військових формувань: червоноармійці, партизани, богунці, фронт, полк, рота, танкісти, кіннота, піхота; назви учасників війни: солдат, боєць, німець, фашист; імена осіб - учасників Великої Вітчизняної війни: Сталін, Гітлер); назви воєнних дій (битва, подвиг, бій, бойовище, побоїще), засоби війни (слова на позначення назв військової техніки та військового знаряддя: танки, артилерія, літаки; військового одягу та спорядження: шинеля, чоботи, порох, гармати; захисних споруд: окоп, траншея, завал, бліндаж; різновидів військових дій: артогонь, бомбьожка -- Що й нам уже готовлять хату У бліндажі, під артогнем…). Етнокультурний компонент виявляється тут за допомогою географічних назв, що належать до території України, та імен учасників бойових дій (Не спить вночі тривожне місто Лева, У згарі й димі галицька земля; Під Києвом дальня долина Вся окопами копана, в вибухах небо рясне; Повели Петра Суботу в штаб німецький на поріг…; Обложили, сил немає, Йдуть лісами й по валу… Глядь -- Підкова знов гуляє по німецькому тилу). Феномен війни як соціального й суспільно-політичного явища в ІМКС А. Малишка становить фрагмент загальнонаціональної й загальнолюдської картини світу.

Лексико-тематична парадигма «трудова діяльність людини» представлена у творах митця ЛСП «праця», ядерну зону якого складають три синонімічні компоненти -- труд, праця, робота -- та близькі до них -- ремесло, діло (Як хороше, як легко поміж них, Між цих людей, в труді людей живих; Щоб з тобою нам, земле, у праці з тобою Слалось вольнеє поле і дихали груди). Приядерну зону ЛСП «праця» складають слова-асоціанти, пов'язані з трудовою діяльністю людини (суб'єкти праці: робітник, майстер, трудівник; назви професій: тесляр, шахтар, коваль, хлібороб, комбайнер; місце роботи: степ, поле, артіль; знаряддя праці: молот, комбайн, трактор; процес роботи: сіяти, шити, рубати, кувати, косити). Особливе місце займають слова з яскраво вираженою етносемантикою, що характеризують результати праці (хліб, рушник). Хліб у А. Малишка набуває значення образу-символу хліборобської праці, нерозривно пов'язаного з поняттям рідної землі. Для номінування хліба вжито слова з різними семантичними відтінками (коровай, хлібина, криха, шкуринка, сухар, шмат, скиба, краюха, гроночка -- Хліб черствий, порізаний по скибі, -- Все ж солодкий з доброї руки; Коли є брат -- солодший хліба шмат І братнє слово чує братні тони). Рушник у віршах став символом Батьківщини й материнсько-синівської любові (Взяла рушник гарячий, до чола Бійцю поклала; І хліб-сіль на тому рушникові, Що нас двох пов'язує навік). У поезіях А. Малишка парадигма «трудова діяльність людини» є багатошаровим утворенням.

В українській етнокультурі вагоме місце посідає жінка, особливо мати, яка була джерелом натхнення для поета. До мовних одиниць, за допомогою яких виражається лексико-тематична парадигма «жінка» в поетичному дискурсі А. Малишка, належать: лексичні засоби номінації жінок; слова на позначення ставлення чоловіка до жінки. У структурі ЛСП «жінка» в А. Малишка можна виокремити три лексико-семантичні групи: зовнішні характеристики (І дивились на мене ті очі, як веселки, з-під маєва брів), фізичні (вік жінки, родинні стосунки -- дівчина, молодиця, мати -- Де дівчата танцюють у колі І веснянками пісня тече), особистісні характеристики жінки (Я тебе вимріяв, ніжну й жагучу). Периферію ЛСП «жінка» у творчості А. Малишка складають слова, що виражають ставлення до жінки -- красива (краса), кохання (любов), ніжна, рідна (Я тебе вимріяв, ніжну й жагучу, В снах узаконив, пізнав з поцілунку). Позитивне ставлення до жінки експлікується за допомогою орнітонімів (лебідка, голубка, зозуля, пташечка -- Я під вікно прилину навесні, Щоб ти знялася пташкою ві сні), фітонімів (ромашка, айстра, ружа, груша -- Сиділа мати, ніби груша дика, У сивому цвітінні). Особлива роль у віршах А. Малишка належить матері -- «Пісня про рушник», «Не стій, мати, коло хати», «Яблуні» сповнені прекрасних почуттів до жінки, що випестила, викохала його (Рідна мати моя, ти ночей не доспала І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, I рушник вишиваний на щастя дала). Образ матері невіддільний від народнопісенного джерела («Не стій, мати, та й коло хати», «Пісня про рушник»).

Поет відводить менше значення чоловікові, рідко вживаючи слова батько, дід, хлопчина, які передають позитивне ставлення (Он він сидить -- не хитрюга мій батько, Пару чобіт все тачає в базарики. Тихий і чесний, звичайно -- багатько, Крапля олії, сухар до сухарика). Але чоловік у мовотворчості А. Малишка -- воїн, трудівник, хлібороб, коваль, тесляр; майже всі назви професій належать представникам чоловічого роду (Сусіди з батьком радили мені З дитинства стати в праці хліброробом, Одвічним другом плуга і гречок; За ними в бій іде шахтар, Старий шахтар один).

Етнічно марковані мовні одиниці в антопоцентричній моделі світу А. Малишка актуалізують поняттєву сферу «життя людини» й утворюють три основні взвємопов'язані мікросфери: «внутрішній світ людини» (ЛСП «слово», «війна», «кохання», «пісня») та «матеріальний світ» (ЛСП «діяльність людини»), а також гендерні уявлення (ЛСП «жінка»). Усі ці сфери створюють єдиний семіотичний простір із ядром «людина».

Дослідження показало зумовленість використання етнічно маркованої лексики в складі антропоцентричної моделі поетичного світу А. Малишка культурно-історичними тенденціями часу, реальними протиріччями громадського життя, суспільних подій, усієї духовної культури. Ієрархія ЛСП у складі макрополя «життя людини» у мовному світі А. Малишка зумовлюється світоглядними настановами митця, розумінням природи людини.

Третій розділ «Етнічно марковані лексико-тематичні парадигми в складі просторової моделі мовно-поетичної картини світу Андрія Малишка» присвячений розгляду мовних засобів вираження різних компонентів простору, що включаються в змістовну структуру мотиву руху як провідного в поезіях митця.

Просторова картина світу А. Малишка представлена поняттями на позначення різних типів простору -- горизонтального, вертикального, ландшафтного, історико-культурного. Поетові властиве філософське осмислення простору, звертання до абстрактного змісту цього слова. Як семантичні інваріанти слова простір А. Малишко активно вживає мовні одиниці світ, далечінь, широчінь. Зображення навколишньої дійсності характеризується традиційним набором лексики для мовного вираження простору -- земля, поле, степ, сад, ліс, річка, озеро, небо, сонце, дощ, сніг. Земля для поета -- своєрідний ліричний персонаж, до якого він звертається, який відчуває (Дай мені, Земле, від своєї любові Хліба, і рясту, й зеленої крові…; В гречках некошених стоїть барвистий мед, Натруджено-густий, немов земля пахуча). Багатство і краса природи рідної землі розкриваються в різноманітних пейзажах: степові засмалені дороги, високе жито, веселе сонце, сині ріки. Глибока любов до України відчувається в урочистому звертанні Земле, зореносице моя! Презентуючи образ землі, поет передусім актуалізує значення «країна» (Земле моя, красо моя, Вкраїно дорога). У мові поезій до назв горизонтального простору, що символізують Батьківщину, належать назви географічних регіонів (Волинь, Донбас, Київ, Крим, Полісся, Прикарпаття), назви водойм (Десна, Дніпро, Ірпінь, Славутич, Чорне море).

Вертикальний простір в А. Малишка позначений ЛСП «небо», до якого зараховуємо об'єкти і явища, що безпосередньо належать до неба (вітер, сонце, місяць, зорі, дощ, хмари, туча, грім, веселка). Сонце презентоване в текстах творів іменниками сонце, світанок, захід, схід, заграва, прикметником сонячний, виділяємо яскраві метафоричні звороти -- Біляста туча небо полонила, І в ній котився сонця стиглий плід; Сонця злиток, І правду, й гнів -- тобі нести. Вітер сприймається як жива істота (Гули вітрів шалені коні), виступає в образі сопілки (Вітер, як сопілка, Заграв край неба спілому вівсу). Блискавиці, що здавна пов'язані із семантикою неба та вогню, передають відчуття тривожної, хвилюючої краси (А ніжні блискавиці Впадуть дощем, високим і рясним).

До вертикального простору можна зарахувати назви птахів, оскільки вони стоять між небом і наземною природою (журавель, зозуля, голуб, орел, чайка, соловей): І ти, звідтіль, де сиві журавлі курликають у березневім вітрі; Як сива зозуля на чорнім дубі. У поезіях виокремлено два мікрополя загального поля «птахи»: назви, позначені лагідною (позитивною) конотацією (соловей, жайворонок, голуб, лебідь, ластівка, журавель, чайка, синиця, горобець, перепілка); назви, позначені відтінком несхвалення (яструб, ворон, коршак). Окремо виділено орла та сокола, оскільки ці хижі птахи в авторському контексті позначені позитивною оцінкою і є символами мужності, хоробрості, сили та розуму (Хай же наш Янка живе у народі -- Зорний орел і душа солов'їна; На буйного сокола перший схожий…). Соловей в А. Малишка цілком відповідає архетипним уявленням українців про волю, веселощі, молодість (Я у тих солов'їв за брата Із юнацьких веселих днів). Образи птахів у поезіях представлені назвами птахів, що реально існують в українському геопросторі (ворон, голуб, ластівка, лебідь, орел, яструб, ворон), однак в образі того чи іншого птаха автор актуалізує відмінну від міфологічної семантику.

Лексико-тематична парадигма просторового ландшафту виявляється через специфіку назв рослин -- дерев, кущів, квітів, трав (верба, тополя, сосна, дуб, явір, яблуня зустрічаються найчастіше; ялина, очерет, липа, каштани уживані рідше). В авторській картині світу назви дерев співвідносяться із відповідними назвами у народній творчості. Персоніфіковані образи деталізовані “портретними” подробицями: у калини, тополі, верби уявляється стан, груди, ніжка, зачіска, поділ, коси, у явора чи дуба -- нога, голова. Дерева мають здатність кричати, говорити, чути, шепотіти, вклонятися, спати. У текстах віршів А. Малишка не виявлено негативної семантики в зображенні зовнішнього вигляду земної поверхні за допомогою назв рослин.

Серед назв кущових рослин насамперед виділяємо часто вживане слово калина (На калині цвіт Розквита сто літ, Так моя любов Розквітає знов). Образ калини в А. Малишка -- це символ України, краси та дівочої вроди (Де криваві крапелини Пролились на моріжку, З того серця кущ калини Виріс в темному лужку), що збігається з традиційним баченням цієї рослини в українській етнокультурні.

Специфіка квіткових номінацій полягає в називанні рослин, які належать до світу української фауни. Ключовими образами аналізованої мікросистеми є мак, жоржина, волошка, конвалія, барвінок, мальва; мовно-естетичні цінності в контексті поезій творять назви, що перебувають на периферії цієї системи (ромашка, пролісок, лілея, рожа, ромен, красоля, нагідка). Поняття квітки у творчості А. Малишка вбудовується в образні паралелі з життям, мудрістю, вогнем, душею, коханою людиною, об'єктом любові, творчістю (Дві малі Лежать троянди на столі, Прив'ялі, зсохлі, в пилюзі; На дніпровській долині ромашка зів'яла побита; Як перший пролісок весною, Останній промінь догорів).

Етнокультурної семантики набувають одиниці зі значенням трава в поетичній лексиці А. Малишка (А над полем все заграви, Пожовтіли буйні трави; І вода, і трава, і земля -- Все любов'ю тобі промовля). До типових представників трави у мовному світі А. Малишка належать культурні (жито / пшениця, полин, лобода, осока, курай) і значна група диких рослин (звіробій, деревій, материнка). Ритуальні елементи колосся, снопи, хліб яскраво зображені в текстах творів (Стачає у тебе і хліба, і солі, І спілого колосу в орному полі, І друзі з тобою, як люднеє віче, Чого ж тобі треба, чудний чоловіче?), що цілком відповідає традиціям українського народу.

Для характеристики етнокультурного компонента мовного світу А. Малишка найбільш репрезентативною є лексико-тематична парадигма з вербалізаторами історико-культурного простору. Будучи елементами національної культури, оніми відображають атмосферу життя народу. Так, імена з народних переказів і легенд, імена героїв, що їх висуває народна творчість чи історія, набувають у поетичних контекстах А. Малишка звучання історичного часу. Історичне минуле народу, представлене іменами історичних постатей, є для А. Малишка джерелом поетичного натхнення (Богдан Хмельницький, Богун, Нечай, Байда, Конашевич, Виговський, Мазепа, Гонта, Морозенко, Кривоніс, Сірко, Самійло Кішка -- І вже стоїть Богдан на каламутнім Збручі, Зметнувши гнівний зір до Збаразьких воріт). Уведені в поетичний контекст імена реальних історичних осіб конкретизують найкращі риси українських козаків-воїнів, що відстоювали свободу і незалежність України (І славою цвітуть знамена Богуна, Й Данила Нечая той гук не омина, І вже несуть полки Максима Кривоноса). Більшість слів на позначення діахронії пов'язані з фактами історії, побутом, традиціями, обрядами, які з погляду сьогодення набули рис специфічних національних реалій архаїчного характеру (зокрема, історичних імен): Минуле ожива, Богдан не зімкне віч -- на позначення доби Хмельниччини; Коли збирались ми братерськи за столом Микола Тихонов і троє Олександри (мова йде про Фадеєва, Прокоф'єва та Твардовського) і Рильський молодий з зажурливим чолом.

Етнокультурно марковані слова на позначення простору відіграють важливу роль у формуванні змістової та підтекстно-змістової структури поетичних текстів А. Малишка. Із цього погляду їх розглянуто як смислотворчі текстові одиниці, що реалізують інформативно-значеннєвий потенціал ядерних та периферійних номінацій у вигляді певного актуального смислу, символічно-образної значущості. Смисли мають особистісний характер, позначений специфікою індивідуально-авторської поетичної моделі світу, зумовленої належністю його до української етнічної культури.

Основними лексико-тематичними парадигмами просторової моделі мовної картини світу А. Малишка є парадигми етнокультурно маркованих слів на позначення горизонтального та вертикального просторів, ландшафтних та історико-культурних реалій.

У висновках узагальнено основні результати дослідження.

Словник творів А. Малишка містить усі категорії лексики української мови, яким властива етнокультурна семантика.

У поезіях А. Малишка вагому роль відіграють вербально оформлені етнічно марковані ціннісні лексико-тематичні парадигми, які відображають світосприйняття як окремого індивіда, так і цілого народу.

Індивідуальна мовна картина світу у творчості А. Малишка представлена водночас загальнолюдською й специфічно-національною (українською) картинами світу, яка в роботі визначається як багатомірне утворення зі складною структурою, що містить уявлення поета про світ різного ступеня категоризації і включає такі моделі, як антропоцентрична та просторова, що складаються з окремих лексико-тематичних парадигм. Антропоцентрична модель у текстах поезій репрезентована словами, які належать до таких лексико-тематичних парадигм: «духовний світ людини» «трудова діяльність людини», «жінка». Просторова модель А. Малишка представлена назвами просторових реалій різних типів простору -- горизонтального, вертикального, ландшафтного, історико-культурного. До всіх цих сфер, окрім загальномовної лексики, належить і етнокультурно маркована, що відображає особливості етнічних витоків і поетичного бачення митця.

У мові поезій А. Малишка широко вживана загальномовна лексика, серед якої особливо частотними є етнокультурно марковані слова. Значну групу складають лексико-семантичні поля, ядра яких формують слова, що передають зміст таких ключових понять, як слово, пісня, кохання, жінка.

Висвітлено основні етнічно марковані лексико-тематичні парадигми у складі антропоцентричної моделі поетичного світу А. Малишка, як-от: духовний світ людини, трудова діяльність людини, кохання / любов (інтимний світ людини), людина на війні та жінка. У складі першої парадигми -- «духовний світ людини» -- виокремлено чотири основні лексико-семантичні поля («слово», «пісня», «кохання / любов» та «людина на війні») і визначено склад цих полів.

Для творчості А. Малишка характерне вживання етнічно маркованої лексики у складі просторової моделі поетичного світу, серед лексико-тематичних парадигм основними є «горизонтальний простір», «вертикальний простір», «просторовий ландшафт», «історико-культурний простір». Визначено основні лексико-семантичні поля в складі цих парадигм, зокрема розкрито, що парадигма «просторовий ландшафт» складається з трьох полів («Дендроніми (дерева та кущі)», «Квіти» і «Трави»), а лексико-тематична парадигма вертикального простору має два основні лексико-семантичні поля («небо» та «птахи»).

Особливе значення у формуванні картини світу А. Малишка мають етнокультурні духовні цінності. Специфічний розвиток українського радянського суспільства, а також українська народна культура, під упливом якої виховувався митець, стали факторами, що вплинули на формування духовного й мовного світу А. Малишка і визначили його своєрідність.

Проведене комплексне дослідження базових етнокультурно маркованих елементів у поетичній творчості А. Малишка довело, що мова поета відображує події конкретного історичного періоду: цінності виникали і трансформувалися поступово, водночас зберігаючи особливості етнічного менталітету.

Одним із ключових елементів у розумінні мовної картини світу А. Малишка є символіка. Саме символічний підхід до тлумачення тексту дає змогу визначити роль етномаркованої лексики у створенні індивідуальної мовної картини світу митця.

У поетичній картині світу А. Малишка виявлено потужний уплив українського етнокультурного середовища, що робить мову його творів яскравою, неповторною, наближеною до кращих зразків народної творчості.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Етнокультурні джерела мовотворчості А. Малишка / А.В. Малиновська // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія Філологія. -- № 846. -- Харків, 2009. -- Вип. 56. -- С. 16-22.

2. Етнокультурні джерела мови поезій А. Малишка / А.В. Малиновська // Збірник статей учасників Міжнародної конференції «Україністика: минуле, сучасне, майбутнє ІІ», присвяченої 15-річчю україністики на Філософському факультеті університету імені Масарика у Брно (19-20 листопада 2008 р.). -- Брно, 2009. -- С. 184-192.

3. Лексико-семантичне поле «Пісня» у поетичному світі А. Малишка / А.В. Малиновська // Мовознавчі студії. Випуск 2: Фразеологізм і слово у тексті і словнику (За матеріалами Всеукраїнської наукової конференції на пошану 75-річчя від дня народження професора Мар'яна Демського) / Упорядники: К. Іваночко, О. Кушлик, П. Мацьків, М. Яким, Я. Яремко, Л. Баранська. -- Дрогобич : Посвіт, 2010. -- С. 257-264.

4. Етнокультурні особливості семантики флоролексем у поетичній мові А. Малишка / А.В. Малиновська // Мова і культура. (Науковий журнал). -- К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2009. -- Вип. 12. -- Т. Х (135). -- С. 185-192.

5. Назви хліборобських культур у поетичній мові А. Малишка / А.В. Малиновська // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. -- Харків, 2010. -- Вип. 29. -- С. 8-13.

6. Лексико-семантичне поле «Праця» в поезії А. Малишка / А.В. Малиновська // Лінгвістика: Збірник наукових праць Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. -- Луганськ, 2010. -- № 3 (21). -- С. 137-147.

7. Лексико-семантичне поле «Птахи» у поетичному світі А. Малишка / А.В. Малиновська // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія Філологія. -- № 901. -- Харків, 2010. -- Вип. 59. -- С. 65-69.

8. Концептосфера «війна» в поетичній мові Андрія Малишка / А.В. Малиновська // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. -- Харків, 2010. -- Вип. 30. -- С. 127-133.

АНОТАЦІЯ

Малиновська А.В. Етнокультурні джерела мовного світу поезій А. Малишка. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 -- українська мова. -- Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди. -- Харків, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню етнокультурного компонента лексики поетичних творів А. Малишка, репрезентованого на тлі динаміки сучасної української літературної мови ХХ ст. та стилістичних функцій етнічно маркованих лексичних одиниць у досліджуваних текстах поезій А. Малишка.

Етнокультурні особливості мовного світу поезій проаналізовано в руслі сучасних лінгвістичних напрямів, пов'язаних із вивченням мовної картини світу, ідіостилів письменників, які відіграли важливу роль у процесі становлення й розвитку української літературної мови.

Здійснено загальну характеристику мовного світу поезій А. Малишка, зокрема лексико-тематичних парадигм (організованих у вигляді лексико-семантичних полів) у складі антропоцентричної та просторової моделей мовно-поетичного світу автора.

Розглянуто роль етнокультурно маркованих лексичних одиниць у поетичних текстах А. Малишка. Визначено основні етнокультурні джерела мовного світу письменника.

Ключові слова: мовна картина світу, індивідуальна художня картина світу, антропоцентризм, мовна особистість, ідіостиль, етнокультурно марковані мовні одиниці, лексико-семантична парадигма, лексико-семантичне поле.

АННОТАЦИЯ

Малиновская А.В. Этнокультурные источники языкового мира поэзий А. Малишко. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 -- украинский язык. -- Харьковский национальный педагогический университет имени Г .С. Сковороды. -- Харьков, 2010.

Диссертация посвящена исследованию этнокультурного компонента лексики поэтических произведений А. Малышко, представленного на фоне динамики современного украинского литературного языка ХХ в., и стилистических функций этнически маркированных лексических единиц в текстах поэзии А. Малышко.

Этнокультурные особенности языкового мира поэзии проанализированы в русле современных лингвистических направлений, связанных с изучением языковой картины мира, идиостилей писателей, сыгравших важную роль в процессе становления и развития украинского литературного языка.

Рассмотрена роль этнокультурно маркированных лексических едениц в поэтических текстах А. Малышко. Определены основные этнокультурные источники языкового мира писателя.

В исследовании языковая картина мира рассматривается как модус экспликации с помощью языковых едениц сформированных знаний об окружающей действительности и духовном мире человека.

Установлено, что индивидуальная художественно-языковая картина мира возникает из национального языка, его словарного состава и формируется под воздействием эстетических традиций художественной речи. Она определена как объектная картина в субъектном отображении с помощью индивидуальной и творческой репрезентации.

Языковая личность писателя раскрывается посредством языка его художественных произведений, сочетания выразительных средств, выбора художественных образов.

Выявлено, что в языковой ткани произведений А. Малышко особое место занимают человек и пространство, следовательно, они играют главенствующую роль в формировании языкового мира писателя.

Лексико-тематическая парадигма в работе определена как совокупность слов, представляющих собой способ организации предметов, явлений, событий, которые можно выделить на основе тех или иных семантических связей, определенного представления с соответствующей точки зрения. Рассмотрены этнически маркированные антропоцентрическая и пространственная лексико-тематические парадигмы в составе поэтической картины мира А. Малышко.

Дана общая характеристика языкового мира призведений А. Малышко; в частности, проанализировані лексико-тематические парадигмы (представленные в виде лексико-семантических полей) в составе антропоцентрической и пространственной моделей поэтического мира автора: духовный мир человека, трудовая деятельность, интимный мир, человек на войне и женщина, которой отведено особое место в поэтическом мире автора. В составе лексико-тематической парадигмы «духовный мир человека» выделены четыре лексико-семантических поля -- «слово», «песня», «любовь», «человек на войне», определен состав этих полей.

Охарактеризированы основные этнически маркированные лексико-тематические парадигмы в составе пространственной модели поэтического мира А. Малышко, среди которых основными являются «горизонтальное пространство», «пространственный ландшафт», «вертикальное пространство», «историко-культурное пространство». Определены основные лексико-семантичесике поля в составе этих парадигм, в частности установлено, что парадигма «пространственный ландшафт» состоит из трех полей - «дендронимы (деревья и кусты)», «цветы» и «травы», а лексико-семантическая парадигма, обозначающая вертикальное пространство, -- из двух основных лексико-семантических полей - «небо» и «светила, природные явления».

Особое значение в формировании поэтической картины мира А. Малышко имеют этнокультурные духовне ценности. Специфическое развитие украинского советского общества, а также этническая культура, под влиянием которой воспитывался автор, стали факторами, повлиявшими на формирование духовного и языкового мира поэта и определившими его своеобразие.

Одним из ключевых элементов в понимании языковой картины мира А. Малышко является символика. Именно символический подход к толкованию текста дает возможность определить роль этнически маркированной лексики в создании индивидуальной языковой картины мира поэта.

Проведенное комплексное исследование базовых национально маркированных элементов в языковом мире А. Малышко доказало, что язык поэта отображает события определенного исторического периода.

Ключевые слова: языковая картина мира, индивидуальная художественная картина мира, антропоцентризм, языковая личность, идиостиль, этнокультурно маркированные языковые еденицы, лексико-семантическая парадигма, лексико-семантическое поле.

SUMMERY

Malynovska A.V. The ethnic-cultural sources of the language world of poetic works by A. Malyshko. -- Manuscript.

Thesis for the Candidate Degree in Philology, speciality 10.02.01 -- The Ukrainian language. -- G.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University. -- Kharkiv, 2010.

The dissertation is devoted to the discovery of ethno-cultural component of lexicology in poetic works by A. Malyshko, represented on the background of dynamic by the modern Ukrainian literary language of the XX century and stylistic functions of ethnical marking lexical units in the investigated texts of A. Malyshko.