Відтворення образної своєрідності поезій англійських та американських романтиків в українських перекладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ВІДТВОРЕННЯ ОБРАЗНОЇ СВОЄРІДНОСТІ ПОЕЗІЙ АНГЛІЙСЬКИХ ТА АМЕРИКАНСЬКИХ РОМАНТИКІВ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ

БОРОВИНСЬКИЙ ІЛЛЯ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 821.11-1=03.111=161.2

Спеціальність 10.02.16 - перекладознавство

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

РАДЧУК Віталій Дмитрович

Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

доцент кафедри теорії та практики перекладу

з англійської мови

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент

ДЕМЕЦЬКА Владислава Валентинівна

Інститут іноземної філології Херсонського державного університету

завідувач кафедри теорії та практики перекладу

з англійської мови

кандидат філологічних наук, доцент

МАКСІМОВ Сергій Євгенович

Київський національний лінгвістичний університет

доцент кафедри зіставного мовознавства і теорії та

практики перекладу

Захист відбудеться 25 березня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою 01030, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал № 12.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 к.філол.н. Клименко Л.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

переклад романтичний образ

Реферована дисертація присвячена аналізу відтворення художніх образів в українських перекладах англійських та американських романтичних поезій.

Інтерпретація художніх образів відноситься до важливих завдань у царині перекладознавчих досліджень. У руслі загальної теорії перекладу значний внесок зробили А. Федоров, О. Швейцeр, Я. Рецкер, Р. Якобсон, Л. Бархударов. Відтворенню поетичних текстів присвячені численні розвідки, які акцентують увагу на проблемах збереження образної складової (В. Брюсов, Ю. Лотман, В. Коптілов, М. Новикова, О. Чередниченко, Р. Зорівчак, В. Радчук, П. Бех, Л. Коломієць). Однак, інтерпретація образів романтичних поезій в англо-українських перекладах залишається недослідженою і потребує системного та комплексного вивчення. Відтворення розмаїтої романтичної поезії передбачає визначення особливостей поетики автора в межах загального образотворення і пошук художніх домінант у структурі образів.

У роботі ми зосередилися на дослідженні специфіки відтворення образної складової, що визначається структурою текстів, індивідуально-авторськими та загальноромантичними складовими.

Актуальність дослідження зумовлена постанням концептуальної проблематики для оцінки відтворення романтичних образів. Пошуки загальноприйнятої методики перекладознавчого аналізу романтичного образу та визначення адекватності його перекладу зумовлює потребу в розробці методологічних засад інтерпретації романтичної образної складової.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках комплексної наукової теми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Розвиток і взаємодія мов і літератур в умовах глобалізації» (номер державної реєстрації 06БС044-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.

Мета дослідження полягає у визначенні засад перекладу образів англійської та американської романтичної поезії.

Поставлена мета досягається шляхом розв'язання таких завдань:

· з'ясувати історію українського перекладу англійських та американських романтиків у кількісному та якісному вимірах;

· встановити критерії адекватного перекладу романтичних образів;

· з'ясувати особливості передачі в перекладі структурної цілісності романтичного образу;

· визначити варіативність образу в багаторазових інтерпретаціях на предмет його багатозначності;

· встановити особливості перекладацької настанови в залежності від домінант у структурі романтичного образу;

· обґрунтувати специфіку перекладу поезій різних течій англійського та американського романтизму;

· визначити вплив індивідуальності перекладача на інтерпретацію романтичних образів.

Для вирішення поставлених завдань у дисертації використовуються методи: структурний, герменевтичний та контекстуальний, на основі яких аналізується адекватність перекладу романтичних образів. За допомогою контрастивного методу порівнюються тексти мовами оригіналу й перекладу. Метод історико-зіставного аналізу застосовується в тих випадках, коли досліджується множинність перекладів.

Об'єктом дослідження є англійські та американські романтичні поезії та їхні переклади українською мовою.

Предметом дослідження є особливості відтворення романтичних образів першотвору в англо-українському перекладі.

Матеріалом у дослідженні виступають поетичні твори англійських та американських романтиків ХVІІІ-ХІХ століть (В. Блейка, В. Вордсворта, Дж. Байрона, Е. По, Е. Дікінсон та Г. Лонгфелло) та їхні українські переклади. Загальна кількість опрацьованих першотворів становить 58, а перекладів - 107.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній: 1) окреслено засади адекватного перекладу романтичного образу; 2) визначено особливості відтворення англомовних романтичних поезій в українських перекладах; 3) з'ясовано специфіку збереження багатозначності романтичного образу в перекладі; 4) визначено зміну перекладацької настанови залежно від структурних особливостей романтичного твору та належності його автора до певної романтичної школи.

Теоретичне значення дисертації визначається розробленими теоретико-методологічними засадами інтерпретації романтичного образу, що доповнюють поняття адекватного поетичного перекладу. Визначення специфіки відтворення романтичних образів є суттєвим для розвитку загальної теорії художнього перекладу.

Практична цінність роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані для випрацювання рекомендацій перекладачам художньої літератури, а саме поезії, у курсах з теорії та практики перекладу, порівняльної стилістики, у спецкурсі з поетичного перекладу.

На захист виносяться такі положення:

1. Адекватна інтерпретація образу в англо-українському перекладі романтичної поезії ґрунтується на: 1) відтворенні образної складової як домінанти романтичної поезії; 2) творчому перевираженні романтичних образів; 3) збереженні цілісності структури поетичного образу; 4) увиразненні ключових елементів образотворення; 5) перекладі образу шляхом виявлення специфіки вербалізації першотвору.

2. Романтичний образ відтворюється завдяки збереженню структури першотвору як предметної основи для читацької інтерпретації. Перекладачі вибудовують образ через перевираження єдності елементів художньої системи оригіналу. Окрім передачі семантики, відтворення структури образу передбачає врахування інших важливих структурних елементів - строфіки, ритму, звукопису.

3. В українському перекладі зберігається ієрархічність структури романтичного образу англомовного першотвору, яка визначається підрядними зв'язками домінанти із іншими складовими образотворення. Перекладацька настанова полягає в цілісній передачі зв'язків смислотвірної домінанти з елементами тексту. Відтворюючи багатозначний романтичний образ, перекладач враховує такі структурні домінанти, як емоційність, метафоричність, символічність і звукопис.

4. В англо-українському перекладі змінюється ідейно-смислова багатозначність романтичного образу: перекладач увиразнює і поглиблює одне із можливих значень образу за рахунок інших. Багатозначність є одним із джерел множинності інтерпретацій. Різночасові, різнозмістовні та різностильові інтерпретації образів розширюють ідейно-смислові грані романтичних творів. У сукупності множинність перекладів поглиблює семантику першотвору, а окремі переклади тяжіють до розкриття одного із можливих спектрів багатозначності.

5. Інтерпретаційна настанова в англо-українському перекладі варіюється відповідно до специфіки романтичного образу, який визначається індивідуально-авторськими та загальноромантичними складовими: у кожному конкретному випадку настанова перекладача передбачає збереження різних складових романтичного образу, а саме візіонерства, народно-фольклорних мотивів, містицизму та філософського забарвлення. Завдяки врахуванню ключової складової образної специфіки забезпечується якісне відтворення ідейно-семантичного наповнення першотвору.

6. Метод перекладу змінюється залежно від специфіки романтичного образотворення, однак окремі аспекти інтерпретації залишаються сталими, що зумовлюється індивідуальністю та професійними переконаннями перекладача. На вербалізацію першотворів впливають його власні поетичні традиції - романтичний образ вибудовується із ідейно-смисловим та стилістичним наближенням до власної мистецької концепції.

Апробація результатів роботи. Теоретичні положення і практичні результати дисертації були висвітлені у доповідях та обговорювалися на п'яти Всеукраїнських і міжнародних конференціях: Всеукраїнська наукова конференція за участю молодих учених «Етнічні виміри універсуму: мова, література, культура» (Інститут філології КНУ ім. Тараса Шевченка, 14 квітня 2010), XVIIІ Міжнародна конференція «Мова і культура» ім. проф. Сергія Бураго (Інститут філології КНУ ім. Тараса Шевченка, 22-25 червня 2009 р.), «Х Міжнародна конференція молодих учених» (Інститут філології КНУ ім. Тараса Шевченка, 23-25 червня 2008), Всеукраїнська наукова конференція за участю молодих учених «Діалог культур: лінгвістичний і літературознавчий виміри» (Інститут філології КНУ ім. Тараса Шевченка, 9 квітня 2008 р.), Міжнародна наукова конференція «Мовно-культурна комунікація в сучасному світі» (Інститут філології КНУ ім. Тараса Шевченка, 22 жовтня 2008 р.).

Публікації. Основні положення, методологію та результати дослідження висвітлено в п'яти наукових публікаціях, виконаних одноосібно і виданих у фахових виданнях України.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел та додатку. Додаток вміщує оригінали поетичних творів та переклади, а також таблиці, які ілюструють особливості інтерпретації романтичних образів в англо-українському перекладі. Загальний обсяг дисертації становить 245 сторінок, з них - 182 сторінки основного тексту та 34 - додатків. Список використаних джерел налічує 272 позиції, з них 214 - науково-критичні праці, 32 - літературні джерела та 26 - довідкова література.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність і наукову новизну, сформульовано мету і завдання; визначено об'єкт і предмет дослідження; окреслено теоретичне значення та практичну цінність роботи; подано основні твердження, винесені на захист, і наведено дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Романтичний образ як об'єкт перекладу» визначено методологічне підґрунтя адекватного відтворення образності в перекладах творів англійських та американських поетів-романтиків.

В українській культурі англомовна романтична поезія репрезентована не повною мірою, що зумовлено недостатньою кількістю перекладених творів, а в деяких випадках і неналежною якістю інтерпретації. Труднощі відтворення образності пов'язані з її багатогранністю, яка визначається багатозначністю, емоційною насиченістю, метафоричністю, звукописом та символічністю. Така специфіка романтичної поезії дає поштовх багаторазовим відтворенням поетичних текстів. Різночасові, різнозмістовні та різностильові інтерпретації відкривають нові ідейно-смислові грані образів (В. Коптілов, Р. Зорівчак, В. Радчук, Л. Коломієць). Отже, йдеться не про сукупність текстів, а певний діалог перекладачів, що увиразнюють об'єктивну багатогранність романтичної поезії.

Особливо складно зберегти образ, який виходить за межі окремого твору і розкривається в різних поетичних текстах, об'єднаних тематично чи ідейно. В інтерпретації важливо відтворити смислове ядро відповідного романтичного макрообразу. Хоча в сукупності множинність перекладів поглиблює семантику першотвору, поодинці вони тяжіють до розкриття лише одного із можливих значень романтичної поезії.

Інтерпретація образу ґрунтується на діалектичному відтворенні змісту й форми, цілого і частини (В. Брюсов, О. Чередниченко, П. Бех, М. Лановик). Ці компоненти можуть мати різне значення у структурі тексту. Так, окрім збереження лексичних одиниць, враховують й інші важливі структурні елементи - строфіку, ритм, фонетичне оформлення та контекст. У перекладі образ вибудовується не шляхом використання ізольованих елементів художньої системи першотвору, а через перевираження їхньої єдності в новій якості (К. Чуковський, Ю. Лотман, Г. Кочур). Тексти вербалізуються за допомогою комбінації виражальних засобів романтичної поезії, поєднуючи окремі ідейно-смислові та стильові особливості оригіналу в систему, яка повноцінно функціонує в межах іншого культурного середовища. Важливим є також врахування контексту, який розкриває семантичні імплікації образів і охоплює дослідження історико-культурних реалій (М. Новикова).

Збереження структури романтичного образу ґрунтується на відтворенні зв'язків домінанти тексту із допоміжними складовими. Під домінантою розуміємо елемент, який є ключовим носієм ідейно-смислового наповнення образу. Домінанта варіюється залежно від ідіостилю автора та його належності до певної романтичної течії (візіонерство В. Блейка, народно-фольклорні мотиви В. Вордсворта, містицизм і звукосимволізм Е. По тощо). Саме тому адекватне відтворення образу потребує зміни перекладацької настанови відповідно до певної домінанти, що передбачає увиразнення ключових елементів структури образу через осмислене послаблення чи часткову втрату несуттєвих складників тексту. Хоча перекладацька настанова варіюється в кожному конкретному випадку, зберігається єдність загального підходу до інтерпретації поезій в межах творчості одного автора.

Необхідність перевираження структури образу першотвору свідчить про важливість творчої складової такої інтерпретації. Йдеться про власну творчість перекладача, який частково є співавтором, суб'єктивно переосмислюючи семантику оригіналу. Адекватна інтерпретація образу потребує емоційної співучасті перекладача, що дозволяє забезпечити цілісність сприйняття й оригінальність вираження. Не сліпе копіювання текстів, а їхнє перевираження сприяє адекватнішому відтворенню романтичної поезії. Під адекватністю розуміємо співвідношення першотвору і перекладу, яке послідовно забезпечує мету інтерпретації (О. Швейцер).

Таким чином, адекватна інтерпретація романтичного образу ґрунтується на низці ключових принципів, а саме: 1) творчому перевираженні романтичного образу; 2) збереженні цілісності структури образу; 3) виокремленні домінант образотворення залежно від структурної організації; 4) врахуванні належності автора до певної романтичної течії; 5) відтворенні образу через збереження специфіки вербалізації першотвору.

У другому розділі «Специфіка перекладу поетичного образу романтичних поезій» досліджено специфіку багатогранного образу та шляхи його збереження в українських перекладах. Особливу увагу зосереджено на відтворенні емоційності, символічності, метафоричності та милозвучності романтичної поетики.

Інтерпретація багатогранного романтичного образу передбачає збереження його емоційного забарвлення, метафоричності, символічності та специфіки звукової організації.

Романтичний образ емоційно насичений. Невиправдана зміна емоційного колориту може викликати спотворення семантики першотвору. Саме тому перекладачі намагаються зберегти цілісність емоційної картини оригіналу, яка головним чином виражається епітетами та метафорами. Як приклад, розгляньмо інтерпретацію Т. Кисільовою поезії В. Блейка «Усмішка», де текст визначається градацією емоційних відтінків: smile of love - frown of hate (усмішка кохання гіркого - усмішка люті); smile of deceit - frown of disdain (усмішка обману лихого - усмішка зневаги); smile of smiles - frown of frowns (усмішка всесильна - без перекладу). Перекладачка виходить за межі оригіналу, використовуючи яскраві епітети та метафори, що відтворюють різні емоційні кольори: кохання гіркого, обману лихого, посмішка всесильна; it sticks in the heart's deep core - в серце б'ють їхні стріли безжальні; …На душі тільки туга осіння. Вона також увиразнює емоційно-чуттєву складову романтичного тексту завдяки конкретизації почуття болю та туги за допомогою зазначених епітетів і метафор.

Високохудожня передача метафор є невід'ємною умовою адекватного відтворення образу. Специфіка інтерпретації та функціонування переважної більшості метафор романтичних поезій полягає у врахуванні двох ключових складових - милозвучності та персоніфікації (принципу перетворення явищ та предметів оточуючої дійсності на суб'єкти дії, що здатні впливати на почуття, емоції та настрої ліричних героїв романтичних творів). Так, Г. Кочур та В. Мисик якнайкраще відтворюють поезію Г. Лонгфелло «День відійшов» через метафоризацію мовлення: the darkness falls from the wings of night - крила ночі розсипали пітьму глуху (Г.К.), і з неба вечірня падає мла (В.М.); as a feather is wafted downward from an eagle in his flight - неначе орел, що ронить перо на своїм шляху (Г.К.), немовби пір'я, що вітер висмикує з крил орла (В.М.); And a feeling of sadness comes o'er me / That my soul cannot resist - У смузі тихого смутку / Опертися - сили нема (Г.К.); І смуток мене обіймає, / І тисне серце мені (В.М.); banish the thoughts of day - прогнати думи важкі (Г.К.), гасять денні думки (В.М.); distant footsteps echo through the corridors of Time - луна їх кроків ще й досі гримить в коридорах часу (Г.К.), чий крок лунає донині у коридорах часу (В.М.). Зазначені метафори в українських перекладах максимально відтворюють семантику та емоційне забарвлення оригіналу; збережено персоніфікації першотвору та загальні принципи милозвучності; метафори відтворено адекватними метафоричними відповідниками. Крім того, перекладачі не лише зберігають оригінальні метафори, а й додають нові: і смуток мене обіймає, і тисне серце мені (В.М.). Важливо, що Г. Кочур і В. Мисик не копіюють першотвір, а пропонують оригінальні конструкції з персоніфікаціями (В.М.: вітер висмикує…пір'я; Г.К.: орел …ронить перо).

Переклад романтичного образу невіддільний від збереження його символічності. Джерелами символічного наповнення можуть бути об'єкти релігії і мистецтва, світу природи, історії та фольклору. Перекладачі зберігають символічні імплікації образу шляхом врахування суспільно-історичного контексту. Як приклад, розгляньмо «Ягня» В. Блейка в інтерпретаціях В. Марача та Т. Кисільової. Перекладачі відтворюють символічність образу ягняти через збереження пропорції імпліцитно-експліцитних зв'язків. Вони залишають відкритим питання стосовно того, хто створив ягня: нейтральні who, thou та he передано через хто та він. В. Марач та Т. Кисільова уникають генералізації та конкретизації, коли описують ягня: gave thee life - дав життя (В. М. і Т. К.); bid thee feed - пастись звелів (В. М.), дав добру їжу (Т. К.); gave thee clothing of delight - теплу вовну тобі дав (В. М.), гарний одяг, он який (Т. К.); gave thee voice - голос дав (В. М.), голос дарував (Т. К.); I'll tell thee, / He is called by thy name, / For he calls himself a lamb - Я скажу тобі, Ягня: / Тим же звуть його ім'ям, / Бо ягням назвавсь він сам (В. М.), Я скажу тобі, ягня, / Він узяв твоє ім'я: / Агнцем назвався божим (Т. К.). Перекладачі залишають відкритими ключові питання про походження ягняти, що дозволяє реципієнту на власний розсуд трактувати окремі суперечності біблійного характеру із символічним підтекстом.

Звукопис у романтичних поезіях є невід'ємною складовою вербалізації поетичного образу у структурі тексту. Наявність різних типів взаємозв'язку між звуковою організацією романтичних творів та їхньою семантикою вимагає від перекладача індивідуального підходу з визначенням певного типу такого зв'язку для кожного випадку окремого. Звучання може бути допоміжним елементом образотворення, як у випадку з «Ельдорадо» Е. По чи «Тигром» В. Блейка. Звукопис здатний перетворюватися на самоціль поетичного тексту. У таких випадках перекладач передає не лише семантику лексем, а й звуконаслідування («Дзвони» Е. По). Найскладнішим випадком є збереження звукосимволізму, де семантика максимально увиразнюється звуковим оформленням, яскравим прикладом якого є «Крук» Е. По: Once upon a midnight dreary, while I pondered, weak and weary - Опівнічною порою я над книгою старою (1 строфа, Пер. Г. Кочура); While I nodded, nearly napping, suddenly there came a tapping - Аж куняв я, - так знемігся, Раптом стиха стук розлігся (1 строфа, Пер. Г. Кочура); …grim, ungainly, ghastly, guant, and ominous bird of yore - Вісник лиховісний, хто він, туги навісної повен (12 строфа, Пер. Г. Кочура); And the Raven, never flitting, still is sitting, still is sitting - І не сходить ні на мить він, все сидить він, все сидить він (18 строфа, Пер. Г. Кочура). Перекладач підбирає лексичний ряд таким чином, щоб звучання увиразнювало значення. Для досягнення такого ефекту доводиться навіть удаватися до математичних розрахунків, шукаючи тонку межу між кількісними та якісними показниками комбінацій слів і звуків.

Третій розділ «Відтворення типових романтичних образів британських та американських поетів в українських перекладах» присвячено специфіці перекладу образів різних течій англійського (В. Блейк, В. Вордсворт, Дж. Байрон) та американського (Е. По, Е. Дікінсон, Г. Лонгфелло) романтизму.

Адекватна інтерпретація пророчих поем В. Блейка потребує врахування перекладачем відповідної специфіки образотворення: 1) глибокого філософсько-релігійного наповнення; 2) міфологічного забарвлення; 3) вербалізації образів через поняття-опозиції; 4) метафоризації висловлювання; 5) символічності образів; 6) загальної милозвучності поезії. Інакомовність творів митця зумовлює використання перекладачами численних порівнянь, метафор та інших стилістичних засобів. У перекладах розкривається одне із можливих значень багатогранного романтичного образу. Яскравим прикладом є інтерпретації образу тигра із поезії В. Блейка «Тигр»: Tiger! Tiger! Burning bright / In the forest of the night / What immortal hand or eye / Could frame thy fearful symmetry? - Тигре, тигре, пломенистий / Уночі в лісах, кігтистий! / Хто створив, з яких то дій / Симетричний образ твій? (пер. Т. Кисільової); Тигре! Твій вогненний гнів / В чорній пущі забринів / Хто із сонця і з ночей / Креше жах твоїх очей? (пер В. Коптілова); Тигре! Тигре! Ти у ніч / Сяєш з нетрів навсібіч / Досконалості вінець / Хто безсмертний твій творець? (пер. В. Марача); Тигре! Тигре! Палахкочеш / В темних нетрях серед ночі / Які руки, очі вічні / Цю створили симетричність? (пер. В. Кейса); Тигре, тигре, що вночі / Пломенієш крізь хащі, / У чиїх зродивсь думках / Образ красня-хижака? (пер. О. Матвієнко). П'ять інтерпретацій відтворюють для читача різні семантично-стилістичні відтінки «Тигра» В. Блейка. В. Коптілов максимально метафоризує інтерпретацію. Його тигр страшніший за тигра В. Блейка, перетворюючись на лиховісного месника. У В. Марача та Т. Кисільової переклади подібні. Так, тигр В. Марача сприймається як досконале та дивовижне творіння завдяки тяжінню прикметників до підкреслення позитивних якостей. Т. Кисільова добирає лексеми із переважно негативним значенням, що надає образу тигра похмурішого колориту. В. Кейс прискіпливо відтворює кожну деталь оригіналу - структурну організацію, лексику, ритміку, уникаючи зайвих конкретизацій. О. Матвієнко вільно трактує як семантику твору, так і особливості структурної організації (навіть вводить додаткову строфу), що негативно позначається на адекватності перекладу.

Образи В. Вордсворта вербалізуються розмовною мовою. Перекладачі уникають складних синтаксичних конструкцій чи рідковживаних лексичних одиниць. Семантика образів ґрунтується на зображенні елементів природи, які охоплюють водний, земний та повітряний простір. Показовою є інтерпретація В. Марачом, М. Стріхою та Т. Кисільовою поезії В. Вордсворта «Нарциси»: I wandered lonely as a cloud / That floats on high o'ver vales and hills, / When all at once I saw a crowd / A host, of golden daffodils (Немов самотня хмара, брів / Я навмання в високих травах / І раптом на путі зустрів / Поля нарцисів золотавих (пер. М. Стріхи); Самотній брів, мов хмарка в небі / Що плине в далеч голубу / Як раз побачив обіч себе / Нарцисів золотих юрбу (пер В. Марача); Бреду собі, як та хмаринка, / Що в небі плава в самоті / І раптом бачу: край стежинки / Нарциси сяють золоті (пер Т. Кисільової). Збережено ключові лексеми першотвору (нарциси, хмаринка тощо). Образ вербалізовано розмовною мовою із використанням пестливих форм (хмарка, хмаринка, стежинка). Перекладачі врахували, що поетика автора репрезентує народно-фольклорний романтизм. Адекватні інтерпретації таких романтичних образів передбачають збереження цілісності романтичного образу, використання численних порівнянь, домінування народно-фольклорних мотивів як джерела образотворення, вербалізацію висловлювання із його наближенням до розмовного.

Відтворення байронівського образу ґрунтується на використанні численних епітетів і метафор, які увиразнюються загальною звуковою організацією поетичних рядків. Такий підхід ми спостерігаємо на прикладі інтерпретацій П. Кулішем, Д. Паламарчуком, А. Гозенпудом та В. Богуславською «Прощальної пісні Чайльд Гарольда». Збереження емоційності та ліричності - одне із головних завдань перекладачів. Переосмислюючи рядки оригіналу, Д. Паламарчук, А. Гозенпуд та В. Богуславська дотримуються схожого підходу, який полягає у збереженні метафоричності, доборі експресивних лексем і дотриманні загальних принципів милозвучності. Інтерпретація П. Куліша вирізняється значною українізацією образів. Перекладач використовує численні яскраві епітети, які формують емоційну палітру поетичних образів (смертне мовчання, безкрає море тощо). Відчувається вплив власної літературної діяльності П. Куліша (конструкції тоне-сідає, туга-печаль тощо). Особлива увага перекладачів зосереджена на віднайдені влучних відповідників тих лексичних одиниць, які зображають відтінки емоційності та різні душевні настрої. У більшості випадків байронівський образ не може існувати без відтворення його метафоричності, що дозволяє провести певні паралелі з перекладами творів В. Блейка.

У багатьох поезіях Е. По інтерпретація семантики невіддільна від передачі звукопису. Збереження його романтичних образів не стільки залежить від передачі байронівської ліричності, фольклорних мотивів В. Вордсворта чи блейківського візіонерства, скільки від відтворення містицизму віршів, який увиразнюється милозвучністю та звукосимволізмом. Перекладачі акцентують семантику текстів за допомогою різних звукових ефектів. Хоча загалом чуттєві романтичні образи важко логізувати, поезії Е. По подекуди інтерпретують із математичним розрахунком комбінацій слів та звуків, як у випадку із «Дзвонами»: In a sort of Runic rhyme, / To the tintinnabulation that so musically wells / From the bells, bells, bells, bells, / Bells, bells, bells, - / From the jingling and the tinkling of the bells - Наче строфи давніх рун, / У музичнім передзвоні стрівся з тоном тон без змін / Слухай дзвін і знову дзвін / Дзвін, дзвін, дзвін - / Мелодійний і веселий передзвін (Пер. В. Коптілова). Одна лексема (дзвін) у поєднанні з численними звуковими повторами перетворюється на домінанту, довкола якої вибудовується структура образів дзвонів. Перекладач використовує численні рефрени, алітерації, асонанси та інші закономірності звукової організації. Якщо в більшості поетів-романтиків образи відтворені із врахуванням загальних принципів милозвучності, то у випадку із Е. По перекладачі із запалом шукають резонанс значення і звучання («Ельдорадо» А. Онишка, «Дзвони» В. Коптілова, «Крук» Г. Кочура).

Основними особливостями адекватного відтворення романтичних образів Е. Дікінсон є лаконізм вербалізації, використання еліпсису, творення образів численними іменниковими і дієслівними лексемами, збереження філософського забарвлення віршів, метафоричність вислову, уникнення зайвих епітетів, використання ритміко-інтонаційного оформлення як допоміжного елемента образотворення. Багатозначність образів поетеси зумовлена філософським підтекстом, що вербалізується перекладачами завдяки лаконізму поетичної мови. Вони використовують еліпсис і ненормативний синтаксис, підсилюючи таким чином експресивність. Уникнення надлишкових дієслів, займенників, сполучників сприяє збільшенню кількості іменникових лексем по відношенню до інших частин мови. У такий спосіб образи уподібнюються до окремих лексем. Відтворюючи поезії Е. Дікінсон, перекладачі активно використовують прямі словникові відповідники, як-от у випадку з 449-ю поезією Е. Дікінсон: He questioned softly "Why I failed"? / "For Beauty", I replied - / "And I - for Truth - Themself are One - / We Brethren, are", He said - «За що ти вмерла?» - він спитав / «За красу», Йому призналась я / «А я - за правду - він сказав - / Тож - ти сестра моя!» (пер. О. Зуєвського). Слова-образи (наприклад, краса, правда тощо) зустрічаються в численних віршах поетеси. Це свідчить про принципову відмінність образотворення Е. Дікінсон від віршів інших романтиків. Тому переклади характеризуються саме словниковою відповідністю, де мікрообрази протиставляються чи поєднуються за допомогою синтаксичного обрамлення. Перекладачі наслідують структуру віршів поетеси. Невиправдана конкретизація окремих значень образу відбувається через використання уточнювальних епітетів. Це призводить до розкриття в інтерпретації одного із проявів багатозначності.

Адекватне відтворення образів Г. Лонгфелло потребує врахування гуманістичного звучання його поезій, міфологічних мотивів, що вербалізуються розмовною мовою. Простежується триєдність образів життя, осені і смерті в образному макроконтексті творчості автора. Перекладачі зберігають загальну милозвучність, яка властива структурній організації першотворів. Однак, звучання сприймається як допоміжний елемент і інтерпретатори не жертвують семантичним наповненням задля досягнення певного звукового ефекту. Збереження експресивності першотворів забезпечується численними епітетами, метафорами і порівняннями, як-от («Псалом життю»): Life is real! Life is earnest! / And the grave is not its goal (Хай з могили ти не встанеш, / Та життя - це вічний рух; (пер. М.Пилипинського); And our hearts, though stout and brave, / Still, like muffled drums, are beating / Funeral marches to the grave (І до цвинтаря веде, / І, як смертний марш, лунає / В грудях серце молоде (пер. В. Мисика); And, departing, leave behind us / Footprints on the sand of time (І в пісках часів сипучих / Будуть і твої сліди (пер. М. Губко). Відтворення романтичних образів Г. Лонгфелло ґрунтується на тих самих засадах, що й переклад поетики В. Вордсворта. Настанова перекладачів спрямована на інтерпретацію образів через збереження їхньої структури із виокремленням відповідних домінант образотворення.

Четвертий розділ «Вплив індивідуальності та стилю перекладача на відтворення романтичних образів» присвячено дослідженню впливу індивідуальності та мистецьких переконань перекладачів на інтерпретацію романтичних образів.

Відтворення образів визначається не лише специфікою матеріалу, а й залежить від творчої індивідуальності перекладача. Так, інтерпретації романтика П. Куліша вирізняються значним переосмисленням ідейно-смислового змісту, одомашненням образів. Він вільно оперує структурою першотворів, максимально використовує багатство та потенціал української мови. На вербалізацію образів значною мірою впливає власне романтичне письменство українського майстра. Перекладач не стільки шукає відповідностей на лексичному рівні, а намагається прищепити цілісний образ на україномовному ґрунті. П. Куліш тяжіє до вербалізації романтичної поезії через епітети, метафори, які не уподібнюються оригіналу, а є результатом творчого переосмислення: The Night- winds sigh, the breakers roar, / And shrieks the wild sea-mew - Вітри ночнії, ревучі хвилі / Разом співають із моїм горем; Yon Sun that sets upon the sea - Он сонце в морі тоне-сідає…; Deserted is my own good hall - Світлиці смертне мовчання вкриє; Upon the wide, wide sea - В мене домівка - безкрає море; Such tears become thine eye - Сльози вкрашають чисте обличчє.

Перекладам Г. Кочура, В. Мисика, Д. Павличка, Д. Паламарчука, А. Онишка властиве максимальне збереження структурних деталей образної складової. Так, увага Г. Кочура до найдрібніших елементів що є характерною рисою прибічників неокласичної школи перекладу в контексті інтерпретації романтичних образів, простежується на всіх рівнях структури тексту - від лексики до звукопису та ритміки. Його мова вирізняється багатством та витонченістю. Лексеми добираються дуже прискіпливо, а їхня організація відповідає вимогам нормативної української мови. Така специфіка властива і перекладам А. Онишка, який, незалежно від особливостей романтичного образу, творчо синтезує поетичну структуру першотвору. Він майстерно зберігає семантику, ритмомелодику та евфонічну організацію текстів. Перекладачі, які дотримуються принципів неокласичної школи перекладу, уникають буквальної інтерпретації, зосереджуючи увагу, подібно до П. Куліша, на відтворенні цілісної ідейно-смислової картини. Їхнім перекладам притаманне збереження найдрібніших семантичних складових образів, стислість вислову та дотримання структурних особливостей поезії із виокремленням смислотвірної домінанти для кожного конкретного тексту.

Сучасні перекладачі романтичних поезій (В. Богуславська, М. Габлевич, В. Кейс, Т. Кисільова, В. Марач, О. Матвієнко, М. Стріха) переважно дотримуються принципів неокласичної школи. Однак, вони більшою мірою схильні до експериментів із структурою романтичних образів, намагаючись розкрити в поетичному тексті досі незвідані смисли. Так, В. Богуславська вільніше інтерпретує структуру першотвору поезії Дж. Байрона «Мій дух згасає», експериментуючи із словотворенням та синтаксисом. Використано багато метафор (Мій дух згасає; Душі зболілої торкнись летючим рухом чуйних рук; Хай серце, цвинтар безнадій; Озветься пам'яттю розлук; Нехай пропалить мозок мій), які значно переважають за кількісним показником першотвір. М. Стріха також враховує смислотвірні домінанти образів. Він передає цілісність ідейно-смислової картини романтичного твору. Перекладач меншою мірою налаштований на експерименти, ніж В. Богуславська. В. Кейс не залишає поза увагою жодної важливої лексеми, вбачаючи в буквальності вислову шлях до збереження імпліцитно-експліцитних відтінків романтичної поезій. Однак, така увага до відтворення деталей впливає на яскравість та виразність образу, оскільки мінімізує творчу складову перекладу. Загалом, сучасні перекладачі романтичних поезій тяжіють до «осучаснення» образів, доволі часто змінюючи структуру першотворів.

ВИСНОВКИ

Із різнобарв'я напрямків англомовної романтичної поезії лише невелику частину перекладено українською мовою. Обмежене коло перекладів ускладнює всебічне дослідження особливостей відтворення багатогранних романтичних образів.

Адекватність інтерпретації образів визначається відповідними принципами перекладу. Романтичні тексти відтворюють із урахуванням конкретного контексту. Інтерпретація може спрощувати чи спотворювати багатогранний образ, якщо перекладач не здатний синтезувати його у своїй мові як цілість. Збереження смислотвірної домінанти - одна із ключових перекладацьких настанов. Досягнення цієї мети можливе завдяки передачі елемента образу, який становить його ідейно-смислове ядро і є визначальним для розуміння першотвору. Важливо зберегти цілісність структурної організації оригіналу, яка забезпечується завдяки врахуванню зв'язків домінанти романтичного образу з іншими елементами тексту.

Багатогранність романтичного твору відтворюється шляхом передачі образної багатозначності, емоційної насиченості, метафоричності, символіки та звукопису. Перекладачі виокремлюють та увиразнюють одну з ліній багатозначності, зберігаючи смислове ядро відповідного образу. Емоційна насиченість є одним із ключових елементів у романтичній поетиці. Для передачі емоційності добирають експресивну лексику, де переважають яскраві епітети, порівняння та метафори.

В основі творення метафор романтичних поезій у більшості випадків лежить персоніфікація, яка увиразнюється загальними принципами милозвучності. Як показує дослідження, перекладачі відтворюють метафори через прямі відповідники. Поширеними також є прийоми компенсації та додавання.

Переклад романтичних образів неможливий без урахування звукопису. Розрізняють різні типи взаємозв'язку між звуковою організацією та семантичним наповненням. Звучання може бути допоміжною складовою у структурі образів. Така взаємодія наявна у всіх розглянутих інтерпретаціях романтичних поезій, де перекладачі зберігають загальну мелодійність віршів. Крім того, звукопис може ставати домінантою структурної організації образу і мати підкорювальне значення відносно інших елементів тексту.

Романтизм - не монолітний напрямок, а сукупність різних течій, які об'єднанні загальним духом та засадами доби романтизму і мають як спільні, так і відмінні риси. Відтворюючи романтичні поезії, враховують особливості образотворення кожної з них та ідіостиль відповідного автора.

Інтерпретація пророчих поем В. Блейка передбачає збереження глибокого філософського і релігійного змісту, де комбінації лексем розкривають цілу палітру значень. Перекладачі наслідують структури першотворів. Лексичні відповідники добираються і організуються із врахуванням семантичної відповідності та звукового вираження. Вербалізація образів відбувається через поняття-опозиції та метафоризацію висловлювання, що є джерелом інакомовності.

Поетика В. Вордсворта належить до народно-фольклорної течії. Романтичні образи вербалізовано розмовною мовою із високою частотністю порівнянь, метафор та інших стилістичних прийомів. В структурній організації текстів перекладачі враховують домінування на смислотвірному рівні народно-фольклорних мотивів та загальні закономірності ритміки і звукопису.

Відтворюючи поетичні образи Дж. Байрона, використовують численні епітети, де семантика увиразнюється загальною милозвучністю. Перекладачі, наслідуючи специфіку першотворів, вживають численні порівняння, повтори та метафори. Цілісність та емоційна насиченість образів Дж. Байрона важливіша від збереження окремих словникових дефініцій.

Переклад романтичних образів Е. По залежить від відтворення містичності віршів, яка увиразнюється милозвучністю та звукосимволізмом. Хоча загалом чуттєві романтичні образи важко логізувати, перекладачі інтерпретують поезії Е. По подекуди із математичним розрахунком комбінацій слів та звуків. Одна лексема або влучний звуковий повтор перетворюються на домінанту тексту, довкола якої вибудовується структура образів.

Багатозначність образів Е. Дікінсон зумовлена філософським підтекстом, що вербалізується перекладачами через лаконізм поетичного вислову. Використовують еліпсис і ненормативний синтаксис, що посилює експресивність. Уникнення в інтерпретаціях надлишкових дієслів, займенників, сполучників сприяє збільшенню кількості іменникових лексем відносно інших частин мови. У такий спосіб образи уподібнюються до окремих слів-понять.

Переклад поезій Г. Лонгфелло передбачає врахування гуманістичного забарвлення образів та міфологічних мотивів. Перекладачі зберігають загальну милозвучність, яка властива структурній організації першотворів. Відтворення експресивності текстів забезпечується численними епітетами, метафорами і порівняннями, що вербалізуються простими синтаксичними конструкціями.

Зміна інтерпретаційної настанови визначається не лише специфікою матеріалу, а й залежить від індивідуальності перекладачів. Інтерпретації романтика П. Куліша притаманне значне переосмислення ідейно-смислового наповнення оригіналу. Вербалізація образів відбувається під впливом власного романтичного письменства митця.

Перекладацький підхід послідовників неокласичної школи перекладу відзначається поглибленою увагою до структури образів, стислістю вислову та чітким збереженням особливостей образотворення. Сучасні перекладачі романтичних поезій (В. Богуславська, М. Габлевич, В. Кейс, Т. Кисільова, В. Марач, О. Матвієнко, М. Стріха) переважно дотримуються принципів неокласичної школи. Однак, вони схильні до експериментів із структурою образів і вільніше інтерпретують організацію елементів першотвору.

Перспективами дослідження з обраної проблематики є окреслення принципів адекватної інтерпретації для ширшого кола поетів-романтиків із поглибленим аналізом впливу індивідуальності перекладача на відтворення романтичних образів.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Боровинський І.М. Множинність способів відтворення образності англійських романтичних поезій / Ілля Боровинський // Мовні і концептуальні картини світу - Вип. 30. - К.: КНУ ім. Тараса Шевченка, 2010 - С. 90-94.

2. Боровинський І.М. Переклад англомовної романтичної поезії як особливого способу світосприйняття / Ілля Боровинський // Мовні і концептуальні картини світу. - Вип. 31. - К.: КНУ ім. Тараса Шевченка, 2010. - С. 22-24.

3. Боровинський І.М. Особливості відтворення романтичної образної складової у перекладі А. Онишком «Країни сновидінь» Е.По / Ілля Боровинський // Мовні і концептуальні картини світу. - Вип. 25 (1). - К.: КНУ ім. Тараса Шевченка, 2009. - С. 87-91.

4. Боровинський І.М. Особливості українського перекладу опозиції «життя-смерть» в поезії американських романтиків / Ілля Боровинський // Мовні і концептуальні картини світу. - Вип. 26 (1). - К.: КНУ ім. Тараса Шевченка, 2009. - С. 117-121.

5. Боровинський І.М. «Тигр» В. Блейка в українських перекладах / Ілля Боровинський // Мова і культура. - Вип. 12. - Том IX. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2009. - С. 344-352.

АНОТАЦІЯ

Боровинський І.М. Відтворення образної своєрідності поезій англійських та американських романтиків в українських перекладах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.16 - перекладознавство. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2011.

Дисертація містить дослідження специфіки відтворення образів англійських та американських романтиків в українських перекладах. Проаналізовано особливості збереження структури романтичних образів через використання структурного та контекстуального аналізу. У роботі виявлено та досліджено засади адекватного перекладу романтичного образу. Особливу увагу приділено специфіці інтерпретації образотворення англійських і американських романтичних течій. Встановлено, що збереження багатогранного романтичного образу можливе за умови відтворення його багатозначності, емоційності, метафоричності, символіки, звукопису.

Дослідження текстів свідчить, що перекладачі виокремлюють смислове ядро образу оригіналу, частково змінюючи його семантику; враховують приналежність до різних романтичних течій, увиразнюючи відповідну домінанту образотворення. На інтерпретацію впливає й індивідуальність перекладача. У поетів-романтиків спостерігається значний вплив власного письменства. Послідовники неокласичної школи чітко дотримуються структурної специфіки образотворення оригіналів, а сучасні перекладачі більшою мірою тяжіють до експериментів із структурою текстів.

Ключові слова: поетичний переклад, романтичний образ, перекладацький метод, структура, контекст, домінанта.

АННОТАЦИЯ

Боровинский И.Н. Передача образной своеобразности поэзий английских и американских романтиков в украинских переводах. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.16 - переводоведение. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию специфики перевода образов английских и американских романтиков в украинских переводах. В работе проанализированы особенности передачи структуры романтических образов посредством использования структурного и контекстуального анализа. Исследованы общие принципы адекватного перевода романтического образа. Особое внимание уделено специфике перевода образов представителей английского и американского романтизма. В работе определено, что многогранность образа можно сохранить посредством передачи многозначности, эмоциональности, метафоричности, символики и звукописи. Проанализированные тексты свидетельствуют, что переводчики передают смысловое ядро образа оригинала, частично изменяя семантику текста. Доминанта образа изменяется в зависимости от специфики текста, а так же идиостиля автора. На выбор метода интерпретации влияет индивидуальность переводчика. Поэтам-переводчикам присуще влияние собственного стиля. Представители неоклассической школы перевода четко придерживаются структурной специфики образов оригиналов, а современные переводчики более склонны к экспериментам.

Ключевые слова: поэтический перевод, романтический образ, переводческий метод, структура, контекст, доминанта.

SUMMARY

Borovynskyi I.M. Image interpretation of English and American romantic poetry in Ukrainian translations. - Manuscript.

The thesis for the Scholarly Degree of Candidate of Philology, Speciality 10.02.16 - Translation Studies. - Taras Shevchenko Kyiv National University. - Kyiv, 2011.

The research dwells upon specificity of image interpretation of English and American romantic poetry in Ukrainian translations. Methods of preserving the structure of poetic images in romantic verses by means of structural and contextual analysis are singled out. The thesis scrutinizes key principles of adequate English-Ukrainian translations of romantic poetry. Original English and American romantic poetry, as well as relevant Ukrainian translations of these texts, present the basis for research. The thesis consists of an introduction, four chapters, conclusions, a list of reference literature and an appendix.

In Chapter I challenges in English-Ukrainian translations regarding the interpretation of images in romantic poetry are revealed and pinpointed. The research determines ways of overcoming these difficulties. Special attention is paid to semantic differences in English and Ukrainian perceptions of image interpretations in multiple translations of original texts. The thesis reveals that versatile romantic poetry images can be preserved in translations by means of semantic shifts and stresses of a dominant element in the image structure.

Chapter II presents an in-depth analysis of ways of avoiding the simplification and distortion of versatile romantic poetry images in Ukrainian translations. The research proves dependence upon the context and specificity of original poems. Various structural elements may be deemed by translators as dominants, namely emotionality, metaphorical coloring, symbolism and phonetic organization.

Each of the aforementioned dominants can have different relations to other elements of the image structure which requires a flexible approach on the part of a translator. For instance, while preserving certain emotionality of original images, it is translator's intention to grasp the overall emotional impact rather than deal with separate lexical units. If metaphors represent the core elements of the image structure, translators tend to preserve or exceed the quantity of original metaphors, maximizing the versatility of original texts. According to the samples analyzed, phonetic representation of images in romantic poetry is always taken into consideration by Ukrainian translators, which results in a constant search for various correlations between the sound and the meaning of language units.

Chapter III covers the analysis of translation pitfalls caused by the fact that romantic poetry images represent various trends in romanticism. Specificity of rendering the images by W. Blake, G. Byron, W. Wordsworth, E. Poe, E. Dickinson and H. Longfellow was revealed and analyzed.

Interpretation of W. Blake's images is based on the specificity of their formation which comprises their religious appeal, mythological nature, metaphorical verbalization, symbolism and phonetic representation. His original images are preserved in Ukrainian translations by means of numerous similes, metaphors and other stylistic devices.

Poetry by W. Wordsworth is interpreted with regard to its folklore nature as one of the poetic structure dominant elements. Images are verbalized by common parlance with obligatory preservation of original verses integrity. As is the case with G. Byron's poetry, where lyricism is rendered by numerous epithets and metaphors which represent different shades of emotional states.

Image semantics of E. Poe's poetic works is interrelated with sound symbolism. Therefore, they are preserved in translations by means of alliterations, assonances and other phonetic devices, combining lexical meaning with its sound representation.

Image specificity interpretation of E. Dickinson's poetry is defined by laconic verbalization by means of ellipsis, where nouns and verbs prevail over other parts of speech. Images by H. Longfellow reveal their humanistic nature and are preserved in Ukrainian translations mainly by means of epithets, similes, metaphors with regard to general principles of phonetic representation.