Система словотвору сучасної англійської мови: синергетичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Дисертацію присвячено визначенню особливостей структурної організації, функціонування і розвитку системи словотвору сучасної англійської мови як об'єкта синергетичної парадигми.

Синергетика як нова міждисциплінарна галузь наукових знань, яка вивчає процеси самоорганізації та впорядкування в складних нерівноважних нелінійних системах різної природи, відкриває потенційно необмежені можливості для пізнання як цілісної картини світу, так і окремих її ланок. Широке застосування синергетичного підходу можна спостерігати в різних галузях сучасної лінгвістики: історії мови.

У сучасній лінгвістиці не втрачають актуальності проблеми, пов'язані з встановленням принципів системної організації словотвору, визначенням його статусу в складі мовної системи, виявленням способів його розвитку. Нові можливості у вивченні зазначених аспектів відкриває синергетична методологія, яка раніше не застосовувалася в дослідженнях словотворчих явищ.

Актуальність дисертаційної праці зумовлена загальнонауковою спрямованістю лінгвістичних студій на комплексне вивчення особливостей структурної організації мовної системи, способів її самоорганізації та саморегуляції у процесі розвитку й еволюції. Важливість дисертації визначається функціональною роллю, яку відіграє словотвір у розвитку й збагаченні англомовного лексикону, та необхідністю всебічного дослідження словотвору сучасної англійської мови як синергетичної системи, здатної до саморегуляції, саморозвитку й самовдосконалення. Актуальність теми також підтверджується орієнтацією на подолання редукціонізму між природничими і гуманітарними науками, націленістю на розробку трансдисциплінарної методології дослідження складних відкритих нелінійних систем.

Метою дисертаційного дослідження є виявлення загальних закономірностей системно-структурної організації, функціонування й розвитку словотвору сучасної англійської мови в синергетичному аспекті. Для досягнення поставленої мети були окреслені такі завдання:

– висвітлити синергетичний підхід до інтерпретації природи словотвору й розробити на його основі методику дослідження словотвірної системи сучасної англійської мови;

– визначити статус словотвору в системі сучасної англійської мови, виходячи з природи його конституентів, механізмів дериваційних трансформацій та вербокреативної спрямованості актів словотвору;

– схарактеризувати внутрішньосистемну організацію словотвору через таксономію його конститутивних одиниць, виявлення ієрархічних та однопорядкових зв'язків між ними;

– здійснити класифікацію комплексних одиниць словотвору й уточнити природу організації та особливості будови словотвірних гнізд і словотвірних рядів як синергетичних мікросистем;

– з'ясувати механізми самодобудовування та "розмноження" дериваційних мікросистем як фрактальних об'єктів;

– виявити тенденції розвитку як окремих ланок словотвору, так і словотвірної макросистеми в цілому;

– встановити роль функціональної трансорієнтації лінгвальних одиниць у збагаченні арсеналу словотворчих засобів та удосконаленні механізмів вербокреації;

– визначити способи й механізми формування словотворчих елементів у сучасній англійській мові.

1. Теоретичні засади дослідження системи словотвору

Присвячено аналізу підходів, які склалися в інтерпретації статусу словотвору англійської мови, обґрунтуванню теоретико-методологічної бази й методики дослідження архітектоніки та розвитку системи словотвору.

Синергетика як нова наукова парадигма, що вивчає процеси самоорганізації та самодезорганізації (переходу від хаосу до порядку й навпаки) у складних відкритих нерівноважних нелінійних системах різної природи, дозволяє шляхом інтеграції концептуального апарату природознавчих та гуманітарних наук виявити й дослідити спільні закономірності, які діють у межах конкретних наук, і синтезувати універсальні методологічні принципи наукової когніції системних явищ різної природи. Одним із напрямків експансії синергетики останнім часом стала лінгвістика.

Система мови є складним об'єктом, "масою систем" (Н. Крушевський). У відповідності до синергетичної термінології ми вживаємо терміни суперсистема на позначення всієї системи мови, макросистема - для номінації її ієрархічно організованих підсистем (фонетичної, лексичної, словотворчої, синтаксичної тощо). Термін мікросистема застосовується для характеристики певним чином організованих конституентів, які формують системи нижчого відносно макросистем порядку.

Характерною особливістю мови як синергетичної системи є її відкритість - здатність обмінюватися з іншими системами та з навколишнім середовищем матерією, енергією, інформацією (В.Г. Буданов, В.В. Василькова). Вона може спричинити хаос на окремих ділянках системи й вивести її зі стану рівноваги.

Така ентропія (безлад) у разі посилення може спричинити перебудову реорганізацію всієї системи, або ж у випадку зменшення її інтенсивності поступово зникнути, повернувши систему до попереднього стану. Синергетика інтерпретує хаос як конструктивне, генеративне явище, оскільки він зумовлює народження нового порядку, тобто самоорганізацію системи. Під самоорганізацією розуміють спонтанне зародження нових структур і форм поведінки в далеких від стану рівноваги відкритих системах

Розкриття законів саморегуляції, саморозвитку, самовдосконалення мовної системи й словотвору, як її складової, вможливлюється шляхом застосування таких основних ідей синергетики: про рівновагу й хаос як характерні ознаки "живої" системи, яка функціонує; про флуктації - випадкові відхилення в межах системи, що прагне досягнення стану ідеальної рівноваги; про лінійність (парадигматику і синтагматику) та нелінійність (епідигматику) зв'язків між елементами як визначальні характеристики структурної організації системи; про автопоез (автопоезис) - спосіб існування й розвитку складних структур, який дозволяє їм постійно добудовуватися.

Синергетика, що робить акцент не на бутті, а на процесуальності, спричинила перегляд традиційного розуміння структури як усталеного впорядкованого устрою системи, запропонувавши її бачення у вигляді локалізованого в певній ділянці середовища процесу. Саме "процесуальність" мови, яка виявляється в її функціонуванні та змінюванні, є запорукою її існування й розвитку.

Мовна система завжди перебуває в стані гомеостазу - підтримання відносної стабільності (динамічного балансу), у той час як окремі її конституенти коливаються в допустимих межах.

У процесі функціонування мови на окремих ділянках можуть виникати девіації - відхилення від традиційних, унормованих алгоритмів поведінки її конституентів, що спричинюють хаос на мікрорівні й виявляються у флуктації - виході системи зі стану рівноваги. Флуктації на різних ділянках мовної суперсистеми можуть виявлятися у формуванні та функціонуванні різноманітних оказіональних утворень. Якщо лінгвальна інновація стає одиницею, необхідною для задоволення комунікативних потреб носіїв мови, то вона зазнає узуалізації і з часом може стати звичайним конституентом мовної системи. Якщо ж лінгвальна інновація слугує лише ситуативною, "випадковою" одиницею комунікації, то вона швидко зникає, оскільки потреби в ній не виявляються настільки сильними, щоб спричинити ентропію й руйнацію існуючого в мовній системі порядку.

Перебуваючи в стані відносної стабільності (гомеостазу), мовна суперсистема виконує звичайні лінійні, прогнозовані функції, прямо пропорційно реагуючи на вплив навколишнього середовища. Проте дія позамовного середовища може спричинити нелінійну, непропорційну реакцію системи, тоді в процесі мовленнєвої репрезентації лінгвальні одиниці та моделі здатні змінити звичайний для них алгоритм поведінки. У результаті флуктації мовна суперсистема наближається до точки біфуркації, де має визначитися подальша доля інновацій, які вивели її зі стану рівноваги. Наявність точок біфуркації - точок розгалуження можливих шляхів розвитку системи є ознакою її нелінійності - багатоваріативності шляхів еволюції, наявності вибору альтернативних напрямків розвитку, незворотності еволюції.

Головною рисою мови як високоорганізованої системи є поєднання принципу високої впорядкованості детерміністського типу зі стохастичним, тобто ймовірнісним, принципом функціонування. Певна впорядкованість структурованість такої системи, детермінованість поведінки її конституентів забезпечують її усталеність і відносну стабільність, спадкоємність еволюційних процесів, а стохастичні відхилення від заданого алгоритму можуть, за умови їхнього посилення, інтенсифікації, спричинити самоорганізацію всієї мовної суперсистеми. Динаміка розвитку мови характеризується чергуванням випадкових, стохастичних, дисипативних процесів із періодами виходу на структуру-атрактор - максимально стійкий стан системи. Континуальність і безперервність лінгвальних явищ зумовлені ядерно-периферійною організацією рівнів мовної суперсистеми. Така "зональна" організація - наявність чіткого ядра, представленого традиційними конституентами й моделями, і "розмитої", "аморфної" периферії - імовірних і випадкових лінгвальних одиниць та оказіональних мовленнєвих реалізацій мовних конституентів - забезпечує її відносну стабільність і одночасний розвиток.

За своїми параметрами мова є класичним прикладом синергетичної системи. Саме тому синергетика, як методологія, є релевантною для дослідження мови й відкриває нові можливості для комплексного пізнання закономірностей її організації та еволюції. Базові ідеї й поняття синергетики - відкритість системи, нелінійність, нерівноважність, конструктивний хаос, флуктації, точки біфуркації, структура-атрактор - дозволяють описувати умови самоорганізації та саморозвитку як мовної суперсистеми в цілому, так і окремих її макросистем.

Дослідження структурної організації системи словотвору й механізмів її саморегуляції та самоорганізації, які зумовлюють її синергетичну природу, здійснювалося із застосуванням методів структурного, описового, зіставного, дистрибутивного аналізу.

На першому етапі нашого дослідження встановлено статус словотвору в складі мовної суперсистеми. У центрі уваги перебувала проблема визначення всього комплексу взаємовідносин словотвірної ендосистеми (підсистеми) з іншими підсистемами мови. Створення моделі дериваційних відносин між конституентами мови "генератор > трансформатор > ресивер" уможливило моделювання мовної суперсистеми, із включенням до її складу підсистем механізмів трансформації констиуентів нижчого рівня (генератора) в одиниці вищого рівня (ресивера). Така будова мовної суперсистеми свідчить про її синергетичність, оскільки складність та відкритість на всіх рівнях її організації є ознаками саме синергетичної системи. Встановлення всього комплексу взаємозв'язків словотвору з іншими мовними ендосистемами вможливило визначення його статусу як транссистеми.

Наступним, другим етапом нашого дослідження було встановлення внутрішньої структурної організації словотвору як синергетичної макросистеми. Це стало можливим у результаті виявлення фактів масштабної інваріантності її дериваційних мікросистем, їхньої взаємозалежності та взаємоузгодженості. Шляхом екстраполяції основних ідей і принципів теорії фракталів на вивчення структури словотвірної макросистеми вдалося встановити механізми самодобудовування та "розмноження" дериваційних мікросистем. Фрактальний підхід до опису мікросистем словотвору не лише вможливив мультимасштабне моделювання макросистеми словотвору, але й став своєрідним засобом верифікації одержаних раніше результатів її синергетичного опису.

На третьому етапі нашого дослідження виявлено механізми саморегуляції та самоорганізації словотвору сучасної англійської мови. У центрі уваги було явище функціональної трансорієнтації лігвальних одиниць, що розглядалося як спосіб саморегуляції мовної суперсистеми в цілому та макросистеми словотвору зокрема. Дослідження здійснено із застосовуванням методики трансформаційного аналізу, оскільки саме вона дозволяє виявити механізми формування функціональних транспозитів на базі вихідних транспонендів (за термінологією Ш. Баллі). Інвентаризація й таксономія мовних одиниць, які формують опозиційні пари функціональних транспозитів, і подальше виявлення способів міжрівневої та внутрішньорівневої трансорієнтації сприяло встановленню й типологізації відповідних механізмів самоорганізації словотвірної ендосистеми.

2. Статус словотвору в системі англійської мови

Статус словотвору визначається характером його інтралінгвальних взаємовідношень з іншими ендосистемами мовної суперсистеми. Оскільки роль словотвору полягає у виконанні трансформаційної функції перетворення вихідних матеріальних одиниць різних рівнів мови (морфем, слів, словосполучень) на одиниці лексичного рівня, він набуває трансрівневого характеру.

Словотвір сучасної англійської мови є трансрівнем мовної суперсистеми, що має своєрідну структурну організацію й включає до свого складу як елементи матеріальної природи (словотворчі засоби, похідні слова), так й ідеальні конституенти (словотвірні моделі, механізми, категорії). Шляхом використання різнопланових механізмів вербокреації одиниці різних рівнів мовної суперсистеми перетворюються на похідні лексеми. Таким чином, словотвір, проникаючи в різні макросистеми мовної суперсистеми, інтегрує їх в єдиний функціонально-мовний механізм або транссистему.

Встановлення трансрівневого статусу словотвору дозволяє повніше дослідити проблему його системності, виявити механізми саморегуляції та самоорганізації цієї складної макросистеми. Своєрідність словотвору виявляється в різноплановості та неоднорідності лінгвальних одиниць, які слугують його конституентами, у тісному "багатовекторному" зв'язку з різними рівнями мовної системи. Твірною основою для здійснення актів вербокреації можуть слугувати одиниці різних рівнів мовної системи: морфеми, лексеми, синтаксичні конструкції. Саме ці конституенти й формують генеративну базу словотвору. Різноманітні механізми вербокреації, що діють у процесі творення похідних номінативних одиниць, реалізуючись через трансформацію матеріальних одиниць мови, виконують у ланцюжку перетворень функцію трансформатора. "Споживачем" лексем, утворених у результаті словотвірних актів, слугує лексична система мови, яка, таким чином, виконує функцію ресивера. Отже, словотвір виявляється не просто "проміжним ярусом" мовної системи, він фактично є трансрівнем, що інтегрує в єдиний комплекс різні рівні мовної системи. Трансрівневий статус словотвору визначається саме характером його зв'язків з іншими ендосистемами мовної суперсистеми.

3. Внутрішньосистемна організація словотвору сучасної англійської мови

Різнорівневі конституенти англійської мови, які слугують матеріальною базою для вербокреації й виконують словотворчі функції, є елементарними одиницями словотвору. Їх пропонується називати терміном-гіперонімом "вербоформант". Залежно від виконуваної ними функції вербоформанти поділяються на базові та службові. До перших належать твірні основи (лексеми, словосполучення, речення), що слугують базою для словотворення, а до других - словотворчі засоби (афікси, афіксоїди), за допомогою яких здійснюється вербокреативна модифікація твірної основи.

Словотвір, як процес і результат утворення одиниць вторинної номінації, тобто похідних лексичних одиниць, на базі й за допомогою вербоформантів і за існуючими в мові способами вербокреації, пропонується називати вербокреативною деривацією. Вербокреативна деривація здійснюється шляхом вербокреації - утворення абсолютно нових за формою і змістом мовних знаків (лексем) із використанням конститутивних одиниць мови як будівельного матеріалу або шляхом верботрансформації - лише структурної чи лише семантичної модифікації вихідних лінгвальних одиниць. Механізми вербокреативної деривації відбивають відносини, у які вступають вербоформанти в процесі вербокреації або верботрансформації. Способами вербокреації є словоскладання й афіксація. До формотворення - виду верботрансформації, що передбачає модифікацію плану вираження твірної мовної одиниці, - слід віднести абревіацію й акронімію. Семотворення, як вид верботрансформації, що здійснюється шляхом модифікації плану змісту базового вербоформанта, спостерігається при семантичній деривації й конверсії. Телескопія, як комплексний спосіб словотвору, інтегрує механізми формотворення (абревіації твірних основ) та вербокреації (складання базових елементів).

Кількісний аналіз корпусу неологізмів кінця ХХ - початку ХХІ століть, загальна чисельність якого склала 32058 лексем, дозволив встановити найактивніші способи вербокреативної деривації. Так, кількість афіксальних новотворів склала 9844 слова, або 30,7% від загальної чисельності неологізмів, складних слів - 8752 лексеми (27,4%), семантичних дериватів - 4775 одиниць (14,9%). Способом телескопії утворено 3098 неологізмів (9,7%), абревіації - 3042 (9,5%), конверсії - 539 (1,6%), скорочення слова - 377 одиниць (1,1%).

Кінцевим продуктом словотвору є похідне слово, оскільки саме воно є реалізацією словотвірної форми й словотвірного значення, "матеріальним утіленням" певної словотвірної моделі, відбиттям способу здійснення вербокреативного акту. Похідне слово, або дериват, є результатом дії механізмів словотвірної системи, вінцем вербокреаливного акту, у процесі здійснення якого твірні лінгвальні одиниці трансформуються за існуючими в мові правилами. Оскільки дериват сам утворюється на базі твірних лінгвальних одиниць, його слід розглядати як комплексну одиницю, що відбиває певний тип системних відносин між елементарними конституентами словотвору.

Разом із твірною основою деривати, у свою чергу, організуються в значні за обсягом єдності, формуючи в лексиконі власні системні утворення - словотвірні ланцюжки, гнізда й ряди. Відношення послідовно впорядкованої похідності, які об'єднують твірні основи та їхні деривати, відбиваються в словотвірних ланцюжках і гніздах. Специфічними ознаками словотвірного гнізда є єдність базисної непохідної одиниці як вихідного компонента для всіх напрямків деривації; спільність кореня (тотожність ядерної лексеми в усіх перетвореннях); "живі" синхронні зв'язки між похідними одиницями; упорядкованість та ієрархія відносин у відповідності до напрямків похідності.

Для сучасної англійської мови характерним є формування словотвірних гнізд навколо нових слів. Таку тенденцію можна пояснити перманентністю когнітивно-номінативної діяльності носіїв мови в певних сферах життя англомовного соціуму. Розширення "меж пізнаного" навколо нових явищ, процесів, об'єктів буття, спричинює утворення неологізмів. При формуванні нових вербальних знаків носії мови, як правило, спираються на матеріал, який вже існує в мові.

Таким чином, на базі неологізмів, які вербалізують інноваційні концепти, починають утворюватися деривати, разом формуючи словотвірні ланцюжки й гнізда. Так сталося, наприклад, з лексемою computer, що перетворилася на справжній "вербокреативний епіцентр".

Крім неологізмів, представлених у схемі словотвірного гнізда, за участю лексеми computer було створено декілька телескопізмів, наприклад: computalk, compuservice, compuworld, compuware. У зв'язку з бурхливим розвитком комп'ютерних технологій і необхідністю номінації інноваційних приладів та операцій, формування похідних одиниць на базі слова computer продовжується, про що свідчать нові лексеми, зафіксовані в засобах масової інформації: computation, computationally, computerate.

Структура дериватів, утворених неморфологічними способами, відрізняється відсутністю службових вербоформантів і формальною або семантичною тотожністю базового вербоформанта та створеного на його основі деривата. Незважаючи на різну природу вербокреативних механізмів, усі вони спрямовані на породження нових лексем на базі вже існуючих. Окрім того, похідні лексеми, утворені неморфологічним шляхом, можуть слугувати основою для подальшого морфологічного словотвору, тим самим подовжуючи словотвірні ланцюжки (наприклад, severe acute respiratory syndrome > SARS > SARS-free, get out of my back yard > GOOMBY > GOOMBYism) і розбудовуючи гнізда.

Лексичні інновації, які продовжують словотвірні ланцюжки та розширюють межі гнізда, тим самим змінюють і розвивають цю мікросистему. Відбиваючи динаміку словотвірних процесів, що відбуваються в мові на певному синхронному етапі її існування, словотвірне гніздо, з одного боку, демонструє усталеність і стабільність певної ієрархії відносин між усіма дериватами, утвореними на базі твірної непохідної одиниці, а з іншого боку, може змінюватися, включаючи до орбіти "внутрішньогніздових" відносин нові похідні слова. Словотвірне гніздо можна вважати динамічним осмисленням синхронних дериваційних відносин між твірними та похідними одиницями.

На відміну від словотвірного гнізда в словотвірному ряді моделювання дериваційних відносин відбувається на парадигматичній осі. Словотвірний ряд як сукупність дериватів, створених за зразком певного абстрактного патерна, є словотвірною мікросистемою, яку можна вважати рівноцінно протилежною словотвірному гнізду, оскільки вони опозиціонуються за ознакою домінування або твірної основи, або словотворчого форманта. Усі елементи словотвірного ряду співвідносяться один з одним спільністю словотворчого форманта й відрізняються за базовою твірною основою. Крім спільності службового вербоформанта, в основу об'єднання похідних лексем у єдину мікросистему словотвірного ряду покладено їхню структурно-семантичну схожість, частиномовну належність твірних і похідних лексем, що й відбивається у відповідних словотвірних моделях, наприклад: N + ism > N (abstr.), N+ ize> V, V + ee >N. Нові члени словотвірного ряду формуються за аналогією до вже існуючих слів, тим самим змінюючи й розвиваючи цю мікросистему.

Спільність похідних слів, утворених певним морфологічним способом, є словотвірним типом, тотожним за своєю сутністю словотвірному ряду.

У разі присутності в складі структурно-семантичної схеми побудови похідних слів матеріально вираженого форманта (префікса, суфікса, афіксоїда), усі деривати цього типу формують словотвірний ряд. В основу нашої типологізації мікросистем "нульформантних" дериватів, утворених неморфологічними способами, покладено механізми формування одиниць вторинної номінації. Так, семантичні деривати виникають у результаті "зсуву" значення твірних лексем із застосуванням різних механізмів модифікації - метафоризації, метонімізації, розширення та звуження значення вихідного слова. А в основу формування функціональних транспозитів покладено морфолого-синтаксичне перетворення вихідних лексем, у результаті якого похідне слово переходить до іншого лексико-граматичного класу - частини мови.

Словотвірні гнізда й ряди здатні утворювати більш складні та значні за обсягом одиниці - алігатури, серед яких можна виділити алігатури гнізд і алігатури рядів. Алігатури гнізд є кінцевою множиною ієрархічно впорядкованих елементів, пов'язаних складними словами. План вираження алігатури гнізд є кінцевою множиною ієрархічно впорядкованих елементів, пов'язаних складними словами, які одночасно входять до декількох (за кількістю компонентів композиту) словотвірних гнізд. Наприклад, складне слово user-friendly формує двочленну алігатуру, що складається з англомовних словотвірних гнізд, вершинами яких є твірні лексеми use та friend. Алігатури рядів об'єднуються словами, які включають до свого складу декілька дериваційних афіксів. Наприклад, словотвірний ряд із суфіксом -ize формує алігатуру разом із рядом похідних з афіксом de-, оскільки їх об'єднують такі похідні лексеми, як decarbonize, deglobalize, dehooliganize, deindustrialize, demoralize, derecognize.

Новим підходом до осмислення когерентності макросистеми словотвору стало залучення до вивчення її структурної організації принципів фрактальної геометрії. Теорія фракталів розглядається як складова синергетичної наукової парадигми, що досліджує топологічні розмірності складних відкритих нерівноважних систем. Науковцями було встановлено, що процеси, які породжують різноманітні природні структури, відбуваються за принципами фрактальної самоподібності (Б. Мандельброт). Фрактальність є фундаментальною сутністю, аналогічною таким фундаментальним сутностям, як простір, час, стохастичність (Б.А. Богатих), через це залучення фрактальної геометрії з урахуванням її роздрібненої (фрактальної) розмірності дозволяє осмислити більш "тонкі" топологічні властивості пізнаваних об'єктів.

Фракталами називають об'єкти, що мають властивість самоподібності, або масштабної інваріантності, тобто окремі фрагменти, структури яких повторюються через певні просторові проміжки.

Процеси, що відбивають фрактальну самоподібність, ґрунтуються на принципі зворотнього зв'язку, коли результат однієї ітерації стає початковим значенням наступної. Під "ітерацією" слід розуміти акт породження "похідної" мікросистеми структурно подібної до "твірної" і макросистеми в цілому. Форми фракталів як особливих геометричних множин характеризуються масштабністю, самоподібністю на мікро- і макрорівнях, автопоезом. Фрактальність є проявом ізоморфізму форм і структур системних об'єктів. Результат систематизації похідних лексем за ознакою тотожності словотворчого форманта й механізму вербокреації на словотвірні ряди й типи, а за тотожністю твірного кореня для всіх послідовних дериваційних кроків на словотвірні ланцюжки й гнізда, свідчить про ізоморфізм будови цих комплексних одиниць, а це, у свою чергу, дає підстави говорити про їхню фрактальну розмірність.

З точки зору фрактальної геометрії, уся система словотвору може бути представлена як величезний "макрофрактал", структурно подібний до "мікрофракталів" - комплексних мікросистем словотвору (словотвірних рядів, словотвірних ланцюжків, словотвірних гнізд і алігатур). Мікрофрактали словотвірних моделей, рядів, гнізд, алігатур є відносно автономними стереоскопічними об'єктами, ізоморфними за принципами будови кожного типу словотвірних мікросистем. Ці мікросистеми відрізняються одна від одної різним ступенем складності, динамікою розвитку. Так, словотвірні моделі, як схематичні образи певних вербокреативних кроків, є найпростішими фракталами, які перебувають в однорідному стані рівноваги, й атрактором для них слугують нові структурно однотипні деривати, що утворюються за заданим зразком. Наприклад, моделі N+dom> N та N+wide >Adj є схемами, за якими утворюються прості лінійні мікрофрактали, атракторами яких слугують похідні лексеми broker+dom > brokerdom, yuppie+dom > yuppiedom; city + wide > city-wide, economy+wide > economy-wide, planet+wide> planet-wide.

Більш складними за ступенем організації мікрофракталами є словотвірні ряди, що характеризуються тотожністю останнього дериваційного кроку похідних слів, тотожністю категоріального значення словотворчого форманта й спільним словотвірним значенням. Оскільки кількість похідних лексем, які входять до словотвірних рядів може бути різною, вони диференціюються за ступенем складності структури. Аналіз фактичного матеріалу свідчить про те, що довжина словотвірного ряду залежить від "віку" словотворчого форманта, від його продуктивності, від наявності / відсутності інших афіксів із синонімічним значенням і т. ін.

У процесі вербокреації відбувається не лише поповнення існуючих словотвірних рядів, але й утворення нових. Важливу роль у формуванні ряду подібних за своїм словотвірним значенням дериватів відіграє словотворення за аналогією до конкретного слова. Так, за аналогією до слова psychobabble - "жаргон психологів і психотерапевтів" - була створена ціла серія неологізмів ecobabble, edubabble, designer-babble, neurobabble, technobabble, у яких елемент -babble фактично виконує функцію суфікса й має модифіковане значення "занадто термінологізована мова певної галузі діяльності, жаргон певного середовища, місцевості". Деривати, до складу яких входить цей афіксоїд формують словотвірний ряд, структурно схожий на інші.

Морфологічне членування слів (особливо запозичених з інших мов) часто відбувається довільно, у результаті чого виділяються так звані "квазіформанти", які, беручи участь у створенні цілих серій однотипних дериватів (фактично словотвірних рядів), можуть перетворюватися в повноцінні афікси. Саме таким шляхом поділу запозиченого з італійської мови слова paparazzi - "надокучливий журналіст або фотограф, що переслідує відомих людей", - на "квазіморфеми" й створення за аналогією до нього структурно подібних лексем paperazzi, peoplerazzi, rumorazzi, snaparazzi, videorazzi, був виділений словотворчий елемент -razzi, що фактично абсорбував значення запозиченого етимона.

Дослідження типології фракталів надало можливість встановити їхню кореляцію з типологією мікросистем словотвору. Словотвірні пари й ланцюжки можна розглядати як відносно прості лінійні фрактали, для яких характерною є обмежена порівняно зі складними фракталами динамічність, незначні біфуркації й "періодичний" атрактор. Так, словотвірна пара fragile > fragility або словотвірний ланцюжок glamour > glamourous > glamourously за формальними ознаками належать до простих фракталів, оскільки вектори деривації в них мають лінійний характер, спектр дериваційних кроків у точках біфуркації є незначним через те, що його обмежує детермінована комбінативність твірної основи зі словотворчими афіксами, й атрактор, з огляду на лінійність дериваційних кроків, є передбачуваним.

Проте відкритість цих словотвірних мікросистем зумовлює їхню потенційну здатність до трансформації у більш складні структури - словотвірні гнізда, які співвідносяться зі складними нерівноважними нелінійними фракталами.

Будь-яка лексема, що входить до складу словотвірного ланцюжка, може стати основою для формування нового деривата, приєднання якого спричинює руйнацію нескладної лінійної структури ланцюжка й перетворює його на словотвірне гніздо. Чим складнішою є структура словотвірного гнізда, тим більш нерівноважною вона є. На відміну від словотвірного ланцюжка словотвірне гніздо характеризується ієрархічністю структурної організації, більшим ступенем відкритості й нерівноважності, різноманітністю атракторів, на які може вийти система внаслідок мікрорівневих ентропій, тобто утворення нових дериватів.

Висновки

словотвір дериваційний фрактальний

У дисертації представлено нове вирішення проблеми системності словотвору, що знаходить вияв у встановленні синергетичної сутності закономірностей її структурної організації, функціонування й розвитку. Розроблена методика лінгвосинергетичного аналізу сучасного стану словотвірної макросистеми англійської мови дозволила виявити способи й механізми саморегуляції та самоорганізації, які сприяють збереженню її автентичності в ході мовної еволюції.

Релевантність основних ідей і положень синергетики (порядок і хаос, флуктація, біфуркація, атрактор, рівноважність і змінність) віднайшла підтвердження в результаті виявлення закономірностей структурної організації, функціонування й розвитку словотвору англійської мови як складної відкритої нерівноважної нелінійної системи, здатної до саморегуляції й самоорганізації.

Так, зокрема, було встановлено, що наявність девіацій від норми у сфері словотвору, існування перехідних явищ є проявом процесів саморозвитку системи. Флуктації на мікрорівні (наприклад, формування лексем нетрадиційними, комплексними способами, за допомогою нестандартних засобів) викликають відхилення від усталеного рівноважного стану системи, спричинюють хаос на окремих її ланках. Інтенсифікація таких девіаційних явищ може привести до якісної перебудови всієї словотвірної макросистеми.

Синергетика словотвору виявляється, насамперед, у трансрівневій будові його системи, генеративну базу якої складають мовні одиниці різних рівнів: морфеми, слова, словосполучення, речення, що, унаслідок трансформаційних перетворень (афіксації, скорочення, зрощення, інтеграції тощо), збагачують новими лексичними одиницями ресиверну ланку - словниковий склад мови.

Сутність словотвору як системи способів формування одиниць вторинної номінації визначається як "вербокреативна деривація." Вона охоплює вербокреацію (творення нових за формою і змістом лексем) і верботрансформацію (формальну або змістовну модифікацію твірних мовних одиниць). До способів вербокреації належать основоскладання та афіксація, до формотворення - скорочення, абревіація й акронімія, семотворення реалізується через семантичну деривацію та конверсію. Комплексним способом словотвору, що інтегрує в єдиний вербокреативний механізм різні види деривації (основоскладання й скорочення), є телескопія.

Архітектоніка словотвору, як системи певним чином організованих елементарних і комплексних конституентів, токож має синергетичну природу. Найменшими одиницями системи словотвору є вербоформанти, що поділяються на базові, тобто такі, на основі яких створюються похідні лексеми, і службові, за допомогою яких твірна лінгвальна одиниця трансформується в похідне слово. Базові вербоформанти представлені твірними основами, що виступають формальними еквівалентами одиниць різних рівнів мови. Службовими вербоформантами є афікси й афіксоїди.

Комплексними конституентами словотвору є словотвірні пари, ланцюжки, гнізда, ряди, алігатури. Єдність словотвірної макросистеми маніфестується через взаємодію її мікросистем: словотвірних гнізд і рядів. Розвиток макросистеми словотвору відбувається через гнізда, у межах яких створюються нові деривати, а словотвірні ряди, у свою чергу, фіксують ці нові лексеми. Архітектоніку системи словотвору англійської мови формує складне переплетення ієрархічних, радіальних і змішаних форм організації. Зв'язки між одиницями словотвірних гнізд та словотвірних рядів мають транссистемний характер.

Структурна схожість мікросистем словотвору та їхня здатність створювати подібні до себе комплекси, свідчать про їхню фрактальну природу. Фрактальна організованість мікросистем різних типів зумовлює когерентність макросистеми словотвору. Здатність мікрофракталів породжувати нові, схожі об'єкти з меристем - відокремлених сегментів, "уламків", є важливим фактором саморегуляції словотвірної макросистеми. Такими меристемами можуть бути нові семантичні деривати, на базі яких із часом може сформуватися окремий словотвірний ланцюжок або гніздо. Меристеми слів здатні трансформуватися в службові вербоформанти, які, беручи участь у створенні дериватів, формують словотвірні ряди й ускладнюють структури словотвірних гнізд.

Одним із головних шляхів саморозвитку та самовдосконалення словотвірної макросистеми англійської мови є трансорієнтація мовних одиниць, яка, зокрема, виявляється у формуванні нових вербоформантів шляхом афіксалізації лексичних одиниць або їхніх фрагментів і в лексикалізації синтаксичних конструкцій.

Так, шляхом афіксалізації лексем утворюються афіксоїди, що формально й змістовно корелюють з вихідними словами, але за функціональними ознаками наближаються до стандартних (реєстрових) словотворчих формантів (наприклад, -babble, -free, -friendly, -head, near-, -savvy, -speak, -style, -something, -wide, -wise).

Формування за аналогією до телескопійного слова серії лексем, у складі яких відтворюється певний компонент цього телескопізму (фрагмент слова), сприяє його узуалізації як словотворчого форманта. Саме таким способом були утворені афіксоїди -abilia, -(a)holic, -(a)thon, -burger, -crat, -cracy, -gate, -naut, -nomics, -preneur, -plex, -tainment, -tel, -zine. Нові словотворчі елементи формуються також у результаті афіксалізації скорочень слів, наприклад: agri-, e-, enviro-, euro-, i-, info-, narco-, petro-, techno-. Цілий ряд афіксів було створено шляхом семантичної модифікації етимологічно гетерогенних елементів з особливим статусом "комбінувальних форм", серед яких: bio-, cryo-, cyber-, eco-, giga-, hyper-, mega-, nano-, -phobe, -phobia, tele-.

Одним із проявів функціональної трансорієнтації мовних одиниць є лексикалізація синтаксичних конструкцій, яка здійснюється шляхом стягнення та зрощення членів словосполучення або речення в єдину цільнооформлену лексему. Утворення складних слів синтаксичного типу є проявом закону економії мовних зусиль при формуванні нових номінативних одиниць та здійсненні акту комунікації.

Окрім міжрівневої трансорієнтації лінгвальних одиниць, у сучасній англійській мові спостерігаються також явища внутрішньорівневої транспозиції, пов'язані зі зміною функціональних і семантичних ознак лексичних одиниць у зв'язку з їх переходом до інших лексико-граматичних або лексико-семантичних угрупувань. Зміна частиномовної належності лексичної одиниці при збереженні її плану вираження (конверсія) або формування нового лексико-семантичного варіанту вже існуючого слова (семантична деривація) пов'язані з модифікацією функціонально-семантичних ознак вихідної лексеми.

Результати нашого дослідження дозволяють також окреслити коло проблем для подальшої розробки. Насамперед, перспективним є дослідження синергетичних параметрів організації інших ендосистем мовної суперсистеми, виявлення шляхів саморегуляції та самоорганізації мовної суперсистеми через взаємодію об'єктів, що її складають. Перспективним є дослідження "ландшафтів коеволюції" - просторово-часових особливостей нелінійного розвитку частин, тобто ендосистем різних ступенів складності, які синтезують ціле - мовну суперсистему. Емпіричний матеріал вказує на необхідність створення словника неологізмів за принципом способів вербокреації, написання посібника зі словотвору з урахуванням виявлених у результаті дослідження інноваційних тенденцій.

Література

1. Системність і розвиток словотвору сучасної англійської мови / С.М. Єнікєєва // Монографія. - Запоріжжя: Запорізьк. нац. ун-т, 2006. - 303 с. (Швачко С.О. Рецензія на монографію С.М. Єнікєєвої "Системність і розвиток словотвору сучасної англійської мови" (Запоріжжя , 2006. - 303с.) // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. - Симферополь: Крымск. науч. центр нац. акад. наук и мин. образ. и науки Украины, 2008. - Т. 1, № 142. - С. 452-454.

2. До статусу морфем англійської мови (на матеріалі нових словотворчих елементів) / С.М. Єнікєєва // Вісник Запорізького державного університету. Серія: Філологічні науки. - Запоріжжя: Запорізьк. держ. ун-т, 2004.- № 4. - С. 47-53.

3. Лексикалізація синтаксичних конструкцій у сучасній англійській мові / С.М. Єнікєєва // Вісник Сумського державного університету. Серія: Філологічні науки. - Суми: Вид-во СумДУ, 2004. - № 3 (62). - С. 141-147.

4. Ад'єктивація та субстантивація синтаксичних одиниць у сучасній англійській мові / С.М. Єнікєєва // Вісник Житомирського державного університету ім. І. Франка. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2005. - № 23. - С. 60-64.

Размещено на Allbest.ru