Варіативність вокалізму і консонантизму в американських засобах масової інформації (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі дикторського мовлення)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

УДК 811.111'342.42(048)

Варіативність вокалізму і консонантизму в американських засобах масової інформації (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі дикторського мовлення)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Шарандаченко Алла Сергіївна

Одеса 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі теоретичної та прикладної фонетики англійської мови Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, Міністерство освіти і наууки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент ГРИГОРЯН Нектар Размиківна, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, завідувач кафедри теоретичної та прикладної фонетики англійської мови.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент ВАЛІГУРА Ольга Романівна, Київський національний лінгвістичний університет, професор кафедри германської і фінської філології;

кандидат філологічних наук, доцент ВАСИЛЬЧЕНКО Олена Германівна, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, доцент кафедри німецької філології.

Захист відбудеться 29 квітня 2011 року о 12.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.02 Одеського національного університету імені І.І.Мечникова за адресою: 65058, Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 166.

З дисертацією можна ознайомитись в Науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за адресою: 65082, Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розіслано 28 березня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.В. Петлюченко

англійський фонологічний комбінаторний диктор

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дисертаційна робота становить собою експериментально-фонетичне дослідження, присвячене аналізу варіативності вокалізму й консонантизму в американських засобах масової інформації. Такі фонологічні особливості виявляються в реалізації комбінаторних і позиційних варіантів голосних та приголосних у мовленні дикторів американського телебачення.

Вивчення теоретичних джерел і спостереження за сучасною американською вимовою уможливлюють висновок про те, що орфоепічний стандарт американського варіанта англійської мови відрізняється поліцентричністю, зумовленою історико-географічними факторами існування соціуму. Цей стандарт детально описано з позицій ритміко-інтонаційної організації мовлення (А. А. Калита, О. Р. Валігура, Д. А. Шахбагова, А. Д. Швейцер) і його соціально-територіальної диференціації (У. Лабов, Т. І. Шевченко, Р. Делані, С. Уелс, A. Ф. Хаббелл, Р. Макдевід). Проте особливості варіативності голосних та приголосних в дикторському мовленні потребують подальшого вивчення.

Актуальність дисертаційного дослідження визначається необхідністю детального аналізу вокалічних і консонантних особливостей мовлення дикторів засобів масової інформації, оскільки проблема мовної варіативності і сьогодні виступає пріоритетною галуззю лінгвістичних інтересів (К. С. Горбачевич; А. Є. Кібрик), а прогностичні можливості її глибинного опрацювання становлять собою центральну проблему співвідношення “теорії і практики” (А. Д. Травкіна). Уявлення про формальні обмеження суперничають із гіпотезою про примат функціональних факторів, що розкривають універсальні властивості мови. У зв'язку з цим наукові розробки останніх років частково або повністю побудовані на основі когнітивної функціонально-семіотичної парадигми, орієнтованої не стільки на опис структури мови, скільки на інтерпретацію мовних явищ, що і визначає загальну актуальність реферованої роботи. Крім того, зростання впливу сучасних ЗМI на тенденції власне мовних та й екстралінгвальних трансформацій, зокрема в сегменті дикторського мовлення, визначає необхідність поглибленої наукової кваліфікації зазначеної проблеми, увиразнюючи актуальність дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у межах планової наукової теми кафедри теоретичної та прикладної фонетики англійської мови Одеського національного університету імені І. І. Мечникова “Дослідження лінгвокультурологічних і просодичних особливостей усного мовлення” (номер державної реєстрації 0107U010628). Тема дисертації затверджена Вченою радою факультету романо-германської філології Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (протокол № 1 від 15.09.09).

Метою роботи є визначення позиційних вимовних варіантів голосних і приголосних у мовленні дикторів національного і місцевого телебачення США. Поставлена мета передбачала розв'язання таких основних завдань:

- вивчити різновиди вимовного стандарту у засобах масової інформації;

- виявити масштаб і межі варіативності приголосних і голосних шляхом вивчення вимовних розбіжностей у мовленні дикторів національного та місцевого телебачення США;

- визначити тенденції розвитку англійського консонантизму і вокалізму, спираючись на результати експериментального аналізу перцептивних, акустичних і формантних характеристик звуків;

- висвітлити лінгвальну специфіку даних, отриманих на етапах аудиторського, електроакустичного і спектрального аналізу дикторського мовлення.

Гіпотеза дослідження полягає в наявності чіткої залежності між характером артикуляторної, акустичної і спектральної своєрідності англійських голосних і приголосних, визначених фонетичною системою мови і варіативністю мовної норми, та стилістичною диференціацією й територіальною варіативністю функціонування мови.

Об'єктом дослідження є мовлення дикторів і телекоментаторів американського національного та місцевого телебачення, яке репрезентує американський вимовний стандарт.

Предмет дослідження становить варіативність вокалізму і консонантизму в американських засобах масової інформації.

Матеріалом дослідження слугували записи телепередач національних і місцевих телевізійних компаній США, розташованих у Нью-Йорку, Вашингтоні, Бостоні, Філадельфії, Далласі і Колумбії - NBC New York, Nightly News, NBC Boston, WJLA Washington Group, ABC & Channel, 5^th Texas News Channel, Philadelphia Fox News та MissouriNet. Загальний час звучання записів текстів, що ввійшли в корпус дослідження, склав 180 хвилин. Вибірка представлена мовленням 12 дикторів національного і 9 дикторів місцевого телебачення.

Достовірність отриманих результатів і обґрунтованість висновків забезпечена використанням комплексної методики, що містить як загальнонаукові дослідження - описовий та системно-структурний методи, застосовані для впорядкування джерельної бази та лінгвістичної кваліфікації характерних мовних явищ; метод спостереження над емпіричним матеріалом, аналіз та індуктивне узагальнення отриманих у результаті аналітичної реконструкції мовних фактів, так і спеціальні методи опрацювання лінгвістичного матеріалу, до яких насамперед уналежнено перцептивний аналіз і його різновид аудиторський аналіз, що уможливив визначення особливостей сприйняття досліджуваних явищ з метою виявлення варіативності вимовного стандарту дикторського мовлення, інструментальний аналіз як єдність його осцилографічного і спектрального різновидів, що дав змогу з'ясувати акустичну природу мовних одиниць і подати опис їхніх реальних характеристик, а також метод статистичної обробки, застосований для математичної інтерпретації даних, отриманих у результаті аудиторського й інструментального аналізу, виявлення типової акустичної структури досліджуваних об'єктів, визначення фонологічного статусу аналізованих одиниць і з'ясування їхньої внутрішньої та зовнішньої динаміки.

Наукова новизна дисертаційного дослідження зумовлена тим, що вперше:

- виявлено межі варіативності приголосних і голосних в результаті аналізу вимовних розбіжностей у мовленні дикторів американського телебачення;

- описано й проаналізовано особливості позиційної реалізації голосних і приголосних у дикторському мовленні в комплексі акустичних та спектральних характеристик на матеріалі підготовленого (читання новин) та непідготовленого (бесіди телекоментатора) видів мовлення;

- використано комплексну методику, яка дала змогу отримати об'єктивні акустичні та спектральні характеристики досліджуваних звуків.

Теоретичне значення роботи полягає в наступному: експериментально доведено залежність варіювання якісних ознак приголосних і голосних як від дискурсивних факторів, що стосуються характеру підготовленості мовлення (текст новин або коментарів), так і суто фонологічних: від місця утворення попереднього сегменту і положення аналізованої одиниці щодо наголошеного складу. Встановлено ступінь трансформації, якої зазнають голосні в потоці звучного мовлення, а також описані основні тенденції розвитку вказаних груп голосних і приголосних, що сприяє подальшому розвитку теорії орфоепічної норми, роблять певний внесок у розробку проблем фонетики, фоностилістики и соціолінгвістики.

Практичне значення виконаного дослідження визначається тим, що отримані в процесі роботи дані про позиційні варіанти голосних і приголосних в дикторському мовленні можуть бути використані в методиці і практиці викладання фундаментальних курсів практичної та теоретичної фонетики англійської мови, що прислужиться у навчанні англійської вимови майбутніх викладачів англійської мови та перекладачів; у низці спецкурсів, присвячених створенню медійного іміджу, його лінгвальному конструюванню, а також під час написання курсових, бакалаврських та магістерських робіт із зазначеної проблематики.

Апробацію результатів дослідження здійснено на таких наукових конференціях: “VI Міжнародна науково-практична конференція з питань методики викладання іноземної мови пам'яті професора В. Л. Скалкіна” (Одеса, 2009), VII Міжвузівська конференція молодих вчених “Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських та германських мов і літератур” (Донецьк, 2010), а також на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (2006-2010).

Публікації. За темою дисертації опубліковано п'ять наукових праць, з яких три надруковано у наукових фахових виданнях України.

Структура дисертації. Основна мета і завдання дослідження зумовили структуру дисертаційної роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (235 джерел, з них 92 - іноземними мовами), таблиць (32 позиції), діаграм (6), рисунків (9) та додатків (3). Додатки містять зразки текстів новин національних і місцевих телеканалів, а також зразки осцилограм і спектрограм проаналізованих звуків мовлення. Відібрані для аналізу зразки мовлення були диференційовані за групами в залежності від виду каналу (місцевий/національний) і формату мовлення (новини/коментарі). Загальний обсяг дисертації складає 214 сторінок, з яких 174 сторінки - основний текст дисертації.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі деталізовано теоретичні основи дослідження, проаналізовано праці українських і зарубіжних науковців з обраної проблематики, обґрунтовано актуальність, теоретичну і практичну цінність роботи, пояснено вибір її об'єкта й предмета, визначено мету, завдання і методологічну базу дослідження, наведено дані про його апробацію.

У Розділі I “Теоретичне обґрунтування дослідження варіативності голосних і приголосних в американських засобах масової інформації” розглянуто проблему визначення американської стандартної вимови у працях вітчизняних і зарубіжних лінгвістів, проаналізовано особливості телепередач у системі ЗМІ, детально описано варіативність консонантизму і якісні модифікації голосних у системі американського варіанту англійської мови.

Аналіз теоретичних джерел з проблем мовної варіативності свідчить про те, що інтерес до дослідження універсального і варіативного в мові залишається одним із ключових у сучасній лінгвістиці (С. В. Андросова, О. І. Бродович, К. С. Горбачевич, О. Я. Присяжнюк, Д. Аджер, Л. Дилли, У. Лабов, Д. Фрибон). Вчені відзначають, що мовна система становить собою структуру елементів, що контролюється нормою, в якій консерватизм мовного ідеалу наштовхується на безперервний процес мовної еволюції (К. С. Горбачевич, В. Матезіус, Н. Шарки). Вимовна ж норма визначає діапазон варіювання звукових структур (Г. П. Торсуєв) через відбір варіантів, наявних у системі. Новий варіант з'являється там, де з якоїсь причини система виявляється нестійкою; сфера його вживання поступово розширюється, і - як наслідок - варіант починає набувати статусу норми. Інновація також може стати фактом норми, якщо не суперечить тенденціям мовного розвитку. Варіативність, отже, визнається головною рисою норми і фундаментальною властивістю мови, джерелом її зміни та розвитку (Л. А. Вербицька, А. С. Гімсон, К. С. Горбачевич, Т. В. Левіна, У. Вольфрам та ін.).

Поняття варіативності безпосередньо містить підсистему алофонного варіювання, коли в процесі реалізації консонантно-вокалічного комплексу тієї чи іншої мовної системи відбувається варіювання звукових одиниць (С. Є. Говердовська). У свою чергу, алофонне варіювання передбачає комбінаторно-позиційне і вільне варіювання. Так званий факультативний (вільний) варіант фонеми може виявитися історичним або діалектним чергуванням фонеми.

Варіативність американського вимовного стандарту яскраво виявляється у зростаючій диференціації американської розмовної мови. Один із факторів, можливо, й основний, що скеровує динаміку діалектних процесів у бік, протилежний до зближення з літературною нормою, - це наявність прихованої престижності, що асоціюється в Америці з мовленням робочого класу, тобто того прошарку суспільства, для якого є характерними певні відхилення в мовленнєвих звичках від нормативних вимог. Ідея про наявність прихованого престижу була вперше висловлена американським лінгвістом У. Лабовим. Це може бути наслідком того, що в ситуації вибору між використанням мови ЗМІ чи звичного діалекту, поширеного в усталеному мовному середовищі особистості, вона віддасть перевагу останньому. Різні варіанти мови відіграють роль соціальних символів, показників належності людини до певної територіальної спільноти, що підтримує зв'язок з національними традиціями тощо (P. Традгилл, Дж. Кеньов, Р. Макдевід, Т. Б. Крючкова, Б. П. Нарумов).

Відповідно до даних новітніх досліджень, проведених на всій території США, зростаюча міграція населення і міграція з інших країн, а також засоби масової інформації здійснюють взаємовиключний вплив на американський варіант англійської мови (Д. Кристал). З одного боку, ці фактори призводять до змішування діалектів і стирання діалектних відмінностей, з іншого - сприяють розвитку місцевих говірок у багатьох урбанізованих районах країни, також як і акцентів, обумовлених соціальним станом, родом занять, етнічною приналежністю, статтю.

Акцент залишається важливим індикатором статусу мовця. Психолінгвісти й соціолінгвісти звертають увагу на той факт, що багато людей судять про моральні якості, освіченість, культуру співбесідника, беручи до уваги той діалект, яким він розмовляє (О. О. Леонтьєв; В. П. Конецька). Так, носії стандартної мови контролюють освіту, комерцію, управління та інші інститути влади, стандартний діалект стало асоціюється з престижним суспільним життям (У. Едмонсон). Стандартна англійська необхідна, щоб отримати доступ до хорошої освіти, можливість найти гарну роботу. Засоби масової інформації широко пропагують ідею про те, що регіональний акцент не становить жодної цінності, що його потрібно викоренити, що риси просторіччя потрібно виправляти навіть у домашньому спілкуванні.

Спільна функціональна тотожність фонетико-фонологічних одиниць і структур, які вони утворюють, за своєю природою передбачає вимовну варіативність не лише мимовільну й неминучу, але й таку, яка у зв'язному мовленні обов'язково залучається до середовища жанрової і стилістичної диференціації, емоційної виразності та смислових відношень. Тому зіставлення особливостей реалізації фонетичного боку мовлення в читанні й бесіді вважається необхідним (див. праці K. Пайка, Т. О. Бровченко, Р. К. Потапової, Д. Кристал), оскільки воно виявляє яскраві розбіжності як на лексико-граматичному, так і на фонетичному рівнях. Дослідники відзначають, що читання, на відміну від говоріння, становить собою найупорядкованіший вид мовленнєвої діяльності. Навичка читання складається з відпрацьованих дій і потребує певної підготовки. Мовець свідомо або несвідомо обирає форми вираження, які відповідають конкретній ситуації; при виборі він дотримується певних мовленнєвих навичок своєї соціальної групи.

Варіативність якісних характеристик звуків виявляється на артикуляторному, акустичному і перцептивному рівнях. Однозначна фонемна інтерпретація можлива при знанні законів впливу інтра- та екстралінгвістичних факторів на якісні параметри голосних і приголосних, оскільки в суцільному мовленні часто відбувається нейтралізація фонемних протиставлень, яка ускладнює інтерпретацію аналізованих алофонів. Стрімкий розвиток засобів масової інформації, насамперед телебачення, істотно впливає на перебіг подій у сучасних мовленнєвих спільнотах. На території Сполучених Штатів єдиним, але неформальним стандартом визнається мовлення дикторів ЗМI, зокрема радіо і телебачення (Дж. Хартман). Комунікація через ЗМІ становить собою “сплав” усього спектру функціональних стилів мови, в них функція повідомлення реалізується такою самою мірою, що і функція впливу, це сприяє використанню всього розмаїття наявних у мові засобів. Саме тому матеріали ЗМІ цікаві з точки зору як загальних питань їх організації, - це не лише особлива побудова тексту, підпорядкована специфіці представлення інформації, певні конструкції, але і сукупність фонетичних орфоепічних особливостей, що забезпечують адекватне представлення і сприйняття інформації. Завдяки широкому доступу до населення телевізійні новини мають можливість формувати суспільну думку американців, корегувати їхні свідомі й підсвідомі вподобання, визначати мовленнєві переваги. Саме тому сьогодні проблема опису мови ЗМІ, реконструкція закономірностей мовленнєвих стратегій і тактик, їхня екологічність і нормативність стає максимально актуальною, а роль диктора в зазначених перспективах визнається однією з провідних (Т. В. Гришина, Т. Г. Добросклонська, Дж. Р. Домінік).

До глибинних факторів мовних змін поруч з принципом економії зусиль прийнято зараховувати тиск системи, стремління до гармонізації, до створення і встановлення симетричної структури фонологічних систем (А. Д. Травкіна, М. Ф. Попов). Тиск системи на будь-якому її рівні, в тому числі і на фонологічному, залежить від інгерентної складності конкретної одиниці. Відповідно до правила, виділеного Е. О. Макаєвим, при зростанні архітектонічної складності мовної одиниці, при збільшенні її варіативності, тиск системи слабшає (Е. О. Макаєв), тому саме в периферійній зоні фонемної системи, на відміну від більш стабільного й інваріантного центру, найактивніше здійснюються різноманітні квалітативні й квантитативні еволюційні процеси.

У Розділі ІІ “Методика проведення інструментально-фонетичного дослідження варіативності консонантизму і вокалізму в американських ЗМІ” викладено принципи добору експериментального матеріалу й описано методику проведення експерименту на різних етапах дослідження.

Призначений для аналізу експериментальний матеріал складався з телепередач національних і місцевих телевізійних компаній США, розташованих у Нью-Йорку, Вашингтоні, Бостоні, Філадельфії й Далласі. Фактичним матеріалом дослідження стали тексти новин національного телебачення, озвучені 12 дикторами. До експериментального корпусу дослідження ввійшли також новини місцевих телеканалів міста Колумбія штату Міссурі (MissouriNet), загальна кількість яких склала 9 випусків, озвучених 9 дикторами. Додатково було проаналізовано 10 випусків телекоментарів, прочитаних п'ятьма дикторами національного і п'ятьма дикторами місцевого телебачення. У процесі аналізу досліджено особливості вимови лексем, що містять інгові закінчення і глотальні змички, перші з яких представлені 576 одиницями (302 слова в мовленні дикторів національного телебачення - 181 слово з текстів новин і 121 слово з текстів телекоментарів), другі - 447 одиницями.

В роботі реалізацію голосних і приголосних розглянуто в наступних позиціях: на абсолютному початку слова; в середині слова; в абсолютному кінці слова.

Записи текстів випусків останніх новин і бесід телекоментаторів у виконанні професійних дикторів були піддані комплексному перцептивному аналізу, який складається зі слухового, що проводиться самим дослідником, та аудиторського, учасниками якого стали 3 групи інформантів: аудитори-носії американського варіанту англійської мови, аудитори-носії британського варіанту англійської мови, аудитори-спеціалісти в галузі фонетики англійської мови.

Всього було проаналізовано 18 передач - 9 випусків новин місцевого і національного телебачення та 9 випусків бесід коментаторів обох телецентрів. Загальний час звучання становить 25 хвилин.

Інструментальне дослідження варіативності голосних і приголосних американського варіанту англійської мови складається з осцилографічного і спектрального видів аналізу, що уможливлює отримання об'єктивного уявлення про досліджуване явище. Голосні і приголосні звуки були оброблені за допомогою комп'ютерної програми PRAAT 5.0, яка надає змогу виводити на екран комп'ютера осцилограму виділеного відрізка, частоту основного тону (від 60 до 300 Гц для чоловічих голосів, від 60 до 400 Гц для жіночих голосів), високочастотну інтенсивність (від 0 до 90 дБ), спектрограму шириною аналізу 15-25 мс і частотою 5512 Гц, зміну інтенсивності амплітуди в діапазоні від 0 до 60 дБ, характер формантних переходів звуків, формантні структури складів у слові. Використане програмне забезпечення дає можливість отримати графічне зображення виділеного сегменту з максимальною інформацією про характер мовленнєвого сигналу.

Наступна лінгвістична інтерпретація результатів дослідження варіативності приголосних і голосних у дикторському мовленні дала підстави для виявлення спільних і відмінних ознак предмета дослідження, а статистична обробка відібраного матеріалу уможливила визначення ступеня закономірності описуваних явищ.

У Розділі ІІІ “Результати інструментально-фонетичного дослідження варіативності голосних і приголосних у дикторському мовленні американського варіанту англійської мови” подано опис результатів комплексного перцептивного, електроакустичного і спектрального видів аналізу мовлення дикторів і телекоментаторів американського телебачення; запропоновано лінгвістичну інтерпретацію отриманих даних, виявлено як спільні фонологічні параметри дикторського мовлення національного і місцевого телебачення, так і відмінні, пов'язані з жанрово-дискурсивними і позиційними характеристиками.

Результати проведеного комплексного перцептивного аналізу дають підстави стверджувати, що в мовленні дикторів національного телебачення представлена вимовна норма.

У мовленні дикторів місцевого телебачення варіативність представлена в 90 % випадків, у той час як на національному - всього в 10 %. Аналіз даних експерименту виявив тенденцію до збільшуваного вживання преглоталізації. Це явище характерне як для національного, так і для місцевого телебачення і є провідною формою вимови. На національному телебаченні використання преглоталізації складає 75 %, на місцевому - 44 %. Дотримання стандартних вимовних норм, а саме проривно-вибухових приголосних [p, t, k] на кінці слів у рівній мірі представлено у мовленні дикторів обох видів телебачення. Проте реалізація глотальної проривної превалює в мовленні дикторів місцевих телеканалів (34 %), у мовленні ж дикторів національного телебачення вона спостерігалася в незначній кількості (2,5 %).

Втрата фарингального [h], як правило, в службових словах більше характерна для мовлення дикторів національного телебачення, але це явище не перебуває за межами норми і є поширеним в американському варіанті англійської мови.

Визнаючи той факт, що вимова [r] у передконсонантній позиції і в кінці слова є стандартною і престижною формою вимови, відзначимо, що в мовленні дикторів національного телебачення повна та часткова ретрофлексія представлені в 69 % випадків, тоді як на місцевих каналах - у 33 %.

Заміна щільових [и, р] проривними [t, d] не характерна ні для національного, ні для місцевого видів телемовлення.

Таким чином, стандартна вимова представлена одночасно всіма реалізаціями досліджуваних лінгвістичних змінних у галузі консонантизму. Домінуючими, як і раніше, залишаються наступні варіанти вимови: а) вимова задньоязикового сонанта [?]; б) вимова глухих кінцевих проривно-вибухових [p, t, k]; в) вимова фарингального [h] у повнозначних словах; г) реалізація повної та часткової ретрофлексії; д) вимова міжзубних приголосних [и, р].

Стилістична диференціація мовлення впливає на форми функціонування вимовного стандарту. Так, жанр коментування новин як наближений до розмовного мовлення є провідним у відхиленні від норми, в той час як наявність письмового тексту при читанні новин налаштовує диктора на “правильність” мовлення, на більш чітке дотримання орфоепічної норми. Телекоментатори національних каналів у мовленні допускають відхилення від вимовного стандарту (вимова передньоязикового [n] приблизно на 10 % більша у порівнянні з мовленням дикторів, які читають новини, і на 20 % - у порівнянні з мовленням телекоментаторів місцевого телебачення).

Результати проведеного експериментально-фонетичного аналізу дають підстави констатувати наявність певних акустичних характеристик у досліджуваних приголосних.

Здійснені підрахунки виявили високу частотність уживання задньоязикового сонанта [?] у мовленні дикторів як місцевого, так і національного телебачення. Проте у мовленні дикторів національного телебачення, які читають новини, відсоток відхилення від норми, а саме вживання передньоязикового [n], достатньо низький і складає 5,6 %. На місцевому телебаченні цей показник збільшується до 28,8 %. Аналогічна тенденція простежується і в мовленні телекоментаторів, де також відзначено високий відсоток вживання задньоязикового сонанта [?] на національному телебаченні у порівнянні з місцевим.

У процесі аналізу виявилися фактори, що впливають на акустичні характеристики досліджуваних приголосних. Так, доведено, що словесний фразовий наголос, а також положення у фразі (початкове, серединне, кінцеве - перед фізичною і сприйманою паузами) слів з аналізованими типами приголосних змінює їхні акустичні характеристики. Зокрема, тривалість носових сонантів відзначається більшими параметрами в першому занаголошеному складі в порівнянні з тривалістю у другому занаголошеному складі. Відносна інтенсивність носових сонантів характеризується збільшенням енергетичних характеристик у другому занаголошеному складі, а діапазон інтенсивності [n] та [?] превалює в першому занаголошеному складі.

Тривалість носових сонантів збільшується до кінця фрази, тобто їхні часові характеристики мінімальні на початку і максимальні в кінці фрази.

Відносна інтенсивність збільшується до кінця фрази. Діапазон інтенсивності досліджуваних сонантів максимальний на початку фрази.

На наведених нижче діаграмах середньої тривалості сонантів [?] та [n] видно збільшення тривалості досліджуваних сонантів у виділених словах порівняно з невиділеними словами на початку, всередині і в кінці фрази.

У ході дослідження була виявлена залежність акустичних параметрів тривалості і інтенсивності носових сонантів у кінці фрази перед фізичною та сприйманою паузами, причому, часові характеристики сонантів характеризуються більшими параметрами перед фізичною паузою. Відносна інтенсивність є мінімальною перед сприйманою паузою.

Зазначені вище розбіжності за акустичними параметрами між аналізованими носовими сонантами, а саме - за тривалістю та інтенсивністю, зберігають свої диференційні властивості у всіх вказаних позиціях (у залежності від положення у фразі й відношення до наголосу). Проте на початку фрази тривалість не є показовою відмінною ознакою між двома типами сонантів. У даній позиції визначальним класифікаційним фактором є інтенсивність. Зазначимо, що система мови завжди реагує на звукові зміни. Якщо будь-який фактор зникає, то, як правило, на допомогу приходять ознаки, які покликані підтримувати рівновагу в системі на різних рівнях. У даному випадку - на звуковому.

Починаючи з давньоанглійського періоду відомі консонантні опозиції напруги і тривалості. Отримані експериментальні дані уможливлюють припущення, що на зміну ознакам тривалості приходять фактори напруги з метою збереження розбіжностей між сегментами та підтримання сталості системи.

Середня тривалість глотальної змички дорівнює 0,5 - 0,8 в.о., що складає приблизно 50 - 52% від загальної тривалості змички у проривно-вибухових приголосних. Середня тривалість глотальної змички залежить від розташування слова у фразі: максимальне значення має глотальна змичка в кінці фрази, у той час як на початку і всередині фрази тривалість [?] не змінюється.

Середня тривалість глотальної змички залежить від типу паузи: перед сприйманою паузою її тривалість вища, ніж перед фізичною. Тим самим виявляється компенсуюча роль глотальної змички в якості дільника синтагм при відсутності реальної перерви у фонації.

Початок глотальної змички характеризується підвищенням ЧОТ на 15 - 25 Гц після голосного при переході до приголосного. Тривалість цього підвищення ЧОТ складає 10 - 15 мсек.

У результаті статистичної обробки акустичного та аудиторського аналізів були виявлені показники вживання глотальної змички. Вони наведені в таблиці 1.

Таблиця 1 Результати аналізу варіативності глухих змичних приголосних в мовленні дикторів, які читають новини у %

Вид аналізу	Акустичний аналіз	Аудиторський аналіз
Вид телебачення Звук	Національне телебачення	Місцеве телебачення	Національне телебачення	Місцеве телебачення
?	1,4	29,9	1,2	42,8
?p, ?t, ?k	75,1	47,8	83,7	28,5
p, t, k	23,5	22,3	15,1	28,7



Акустичний аналіз підтвердив результати аудиторського аналізу щодо превалювання в мовленні дикторів національних і місцевих телеканалів глотальної змички в [p], [t], [k]. Зазначена тенденція особливо яскраво проявляється в національному телебаченні (75 %), на місцевому ж телебаченні відсоткове вираження вживання преглоталізації складає 47,8 %. Проте в мовленні дикторів місцевого телебачення вживання глотальної змички [?] перевищує аналогічний покажчик на національних каналах на 28,5 %. Вживання в мовленні дикторів обох видів телебачення змичних приголосних [p], [t], [k] приблизно однакове і складає 22% - 23 %. Відхилення в даних аудиторського та акустичного аналізів преглоталізації і змичних приголосних [p], [t], [k] складає в національному телебаченні 9 %, показники глотальної змички практично збігаються в результатах обох аналізів.

Досліджуючи варіативну вимову глухих змичних в мовленні телекоментаторів національних телеканалів зазначимо, що результати акустичного та аудиторського аналізів, як бачимо з таблиці 2, практично збігаються. Порівнюючи відсоток вживання глотальної змички в жанрах бесіди і новин, зауважимо, що в жанрі бесіди збільшується кількість вживання глотальної змички [?] на 3 %, проте вживання в мовленні преглоталізації практично однакове в обох жанрах на національному телебаченні.

Таблиця 2 Результати аналізу варіативності вимови глухих змичних приголосних в мовленні телекоментаторів у %

Вид аналізу	Акустичний аналіз	Аудиторський аналіз
Вид телебачення Звук	Національне телебачення	Місцеве телебачення	Національне телебачення	Місцеве телебачення
?	4	38,3	4,4	46,5
?p, ?t, ?k	75,8	40,6	78,2	29,6
p, t, k	20,2	21,1	17,4	23,9



На місцевих телеканалах спостерігаються деякі відмінності в результатах акустичного і аудиторського аналізів. Зокрема, акустичний аналіз показав більший відсоток вживання преглоталізації (на 31 %) і менший відсоток глотальної змички (8%) порівняно з даними аудиторського аналізу.

В результаті проведеного дослідження отримано об'єктивні дані про якісну варіативність алофонів голосних, що засвідчує зумовленість тенденції до зміщення голосних в потоці мовлення до центру фонетичного простору якісним редукуванням (зміною спектральних характеристик). Необхідно відзначити, що не зважаючи на стирання контрасту між парними голосними за якісно-кількісною ознакою, з одного боку, і між близькими до центру фонетичної системи голосними і нейтральним голосним - з іншого, повного злиття голосних не відбувається, що підтверджується не лише результатами спектрографічного дослідження, але й експериментом зі сприйняття.

Голосні [?] і [i] відрізняються не лише формантними значеннями, але й впливом на сусідні приголосні. Перед [i] у передньоязикових [t] і [d] інтенсивність високочастотного фрикативного шуму вища (африкатизація [t] набагато сильніша), ніж перед [?]. У голосного [?], який стоїть поруч із задньоязиковим, спостерігається і-образний перехід. Різний ступінь африкатизації може бути однією з корисних ознак для розрізнення вказаних голосних.

Голосний [u] характеризується наявністю і-образного переходу у всіх приголосних контекстах, крім губного. У голосного [?] такий перехід відсутній. Завдяки і-образному переходу [u] більш просунутий по ряду, ніж [?]. Цей перехід викликає сильну африкатизацію передньоязикових проривних. Голосний [?] такого впливу на ці приголосні не здійснює. Африкатизація може бути однією з корисних ознак при сприйнятті цих фонем.

Акустична відстань між реалізаціями [?] і [a] часто мала, що у низці випадків призводить до стирання розбіжностей між ними у мовленні. Це може призвести до зміни у системі американського вокалізму. Можливо, фонема [a] витіснить [?] у цілій низці комбінаторних умов у стандартній англійській.

Різниця між формантними значеннями ретрофлексного і неретрофлексного алофонів [?] є суттєвішою, ніж різниця між відповідними значеннями алофонів [a].

Галузь поширення голосного [?] не така обсяжна, як це представлено у вимовних словниках. Реалізація нейтрального голосного на дослідженому матеріалі підтверджується у суфіксах “-ous”, “-dom” і “-ant”, у першому переднаголошеному складі й у неозначеному артиклі. Сусідство з [l] накладає певні обмеження на реалізацію нейтрального голосного: плавний сонорний відсуває голосний назад за рядом і робить його більш закритим, що відповідає акустичним характеристикам [?]. У складі, прикритому передньоязиковим фрикативним, реалізується [?]. У службових словах “and”, “can”, “as”, “have”, “had” і “that” у переважній більшості випадків зафіксовано [e]. Якщо вважати нейтральний голосний алофоном фонеми [?], то існування ретрофлексного голосного [?] стає суперечливим. Голосний [?] за акустичним і перцептивними характеристиками слід вважати позиційним алофоном [?]. Типовий алофон цієї фонеми відрізняється від алофону в ненаголошеній позиції більшою тривалістю.

Спектральний аналіз акустичних характеристик слабких форм не заперечив наявність чергування фонем у відповідних морфемах. Чергування [ж] - [?] у службових словах є, мабуть, найчастотнішим. Наявність чергування зазначених фонем підтверджується ще й тим, що при хезитаційному подовженні голосного сегменту часто реалізується не алофон фонеми [ж] (як в “and”), а типовий алофон фонеми [?]. Квазічергування як наслідок хезитаційного подовження були відмічені для голосних з поствокальним [r]: [ar] - [?r], [?r] - [?r].

Вимовний стандарт зберігає певні вимовні форми як нормативні. Константні ознаки відображені, як правило, в конкретних словниках і довідниках. Поряд із константністю у вимовному стандарті допускаються деякі відхилення, що не здатні диференціювати фонемну структуру слів. Ця варіативність зумовлена:

а) органічним аспектом. Передбачається, що заміна [?] на [n], яка не змінює значення слова, може бути пояснена мовленнєвою економією;

б) структурним аспектом: в англійській мові заміна фонеми [?] на [n] можлива, практично, лише в інгових закінченнях. Преглоталізація ж виявляється в певних позиціях (як правило, перед приголосними) у фразі;

в) стилістичним аспектом: вибір тієї чи іншої звукової одиниці залежить від стилю мовлення. У менш офіційному регістрі мовлення відхилення від норми є частотнішими;

г) соціотериторіальним аспектом: вимовна норма в більшій мірі наявна на національному телебаченні порівняно з місцевим.

Модифікація американських голосних у дикторському мовленні часто зумовлює чергування голосних фонем у морфемах за допомогою типових і нетипових алофонів. Насамперед відзначимо чергування фонем у мовленні дикторів місцевого телебачення. До таких чергувань щонайперше слід узалежнити [ж] - [e], [a] - [?], [?] - [?], [e?] - [?]. До менш офіційного регістру мовлення (бесіди телекоментаторів) належать випадки реалізації ретрофлексних алофоном голосних [a] і [?] як основних для фонеми [?].

ВИСНОВКИ

Вивчення реалізації американського вокалізму і консонантизму в мовленнєвому континуумі є однією з актуальних проблем сучасної лінгвістики внаслідок нерозривного взаємозв'язку між породженням і сприйняттям мовлення у процесі комунікації. Завдання теоретичної і практичної розробки проблеми варіювання звуків при реалізації норм стандартної вимови й об'єктивного аналізу вимовних варіантів на матеріалі дикторського мовлення постає одним із найважливіших завдань сучасної фонетичної науки.

Результати проведеного комплексного дослідження переконливо свідчать про наявність значних модифікацій голосних звуків у злитому дикторському мовленні. Консонантне оточення визначає позиційну варіативність англійських голосних. При цьому характеристики попереднього приголосного впливають на розташування алофонів голосних у площині фонетичного простору.

Найменший вплив на спектрографічні характеристики голосного здійснює попередній глухий шумний приголосний, оскільки спектрографічні показники голосних у більшості розглянутих випадків у позиційній варіативності під впливом попереднього глухого шумного приголосного найближчі до “еталонних” показників. Сонант і дзвінкий шумний приголосний унаслідок їхньої тіснішої спаяності з наступним голосним здебільшого модифікують його тембр.

Результати проведеного експерименту зі сприйняття приголосних і голосних доводять, що якісно-кількісний комплекс голосного визначається консонантним оточенням, оскільки в мовленні дикторів, що читають новини, голосні сприймаються правильно в середньому в 70 % випадків, у той час як у мовленні телекоментаторів, наближенішому до спонтанного, цей показник майже в 4,5 рази нижчий (16 %). Отримані дані відповідають принципу економії мовленнєвих зусиль. В умовах злитого мовлення, лишаючись базовим фоном, голосні зазнають скорочення тривалості, а їхня розрізнювальна функція слабшає, що зумовлює збільшення інформативності приголосних.

Таким чином, незважаючи на фонетичну варіативність голосних, комунікація не порушується, бо інформація вилучається з безпосереднього консонантного контексту. Якісна варіативність голосних фонем має свої межі, і саме контекст регулює ступінь тембральної модифікації голосних у злитному мовленні.

Фонетичне варіювання приголосних може бути виражене в термінах статистичних імовірностей у відповідності до встановлених меж фонетичного і соціального контексту. Фонетичними обмежувачами контексту є позиції приголосного в слові, у фразі і відношення до локалізації наголошеного складу. Соціальним обмежувачем контексту в даному дослідженні стала тематична, ідейна і жанрова спрямованість досліджуваних американських телепередач.

Проведене інструментальне дослідження дає підстави зробити висновок про те, що високий ступінь варіативності приголосних і голосних в акцентованій позиції є основною особливістю реалізації сегментного рівня дикторського мовлення в американських засобах масової інформації. Результати роботи також дають можливість внести корективи до існуючого уявлення про вокалічний і консонантний простір мовлення дикторів, носіїв американської вимовної норми. Збіг напрямків модифікації голосних і приголосних звуків, виявлених іншими дослідниками на матеріалі читання окремих фраз і тенденцій реалізації голосних і приголосних у мовленнєвому континуумі, свідчить про якісну зміну американської вокалічної й консонантної системи за останні 40-45 років, що перебуває у відповідності із загальним принципом безперервного мовного розвитку.

Вважаємо перспективним подальше проведення комплексного дослідження підсистеми дифтонгів, ненаголошеного вокалізму в загальній системі американського вокалізму англійської мови в спонтанному мовленні молодих носіїв американського варіанту англійської мови. Межі дослідження можуть бути розширені шляхом розгляду вказаної проблеми в гендерному аспекті.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Шарандаченко А. С. Модифікація голосних американського варіанту англійської мови в потоці мовлення / А. С. Шарандаченко // Культура народов Причерноморья: науч. журн. - Симферополь: Крым. науч. центр национ. акад. наук, Тавр. нац. ун-т, 2007. - № 82. - Том 2. - С. 157 - 162.

2. Шарандаченко А. С. Некоторые особенности произнесения зубных аффрикат [и] [р] и смычных [t] [d] / А. С. Шарандаченко // Сучасні дослідження з іноземної філології. - Ужгород: УНУ, ''TIMPANI'', 2010. - Вип. 8. - С. 579 - 585.

3. Шарандаченко А. С. Вариативность ретрофлексии в американском варианте английского языка / А. С. Шарандаченко // Записки з романо-германської філології. - Одеса: Фенікс, 2009. - Вип. 24. - С. 237 - 247.

4. Шарандаченко А. С. Вариативность просодии американского английского / А. С. Шарандаченко // Матеріали VIII Міжвузівської конференції молодих учених “Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських та германських мов і літератур”. - Донецьк: Донец. нац. ун-т, 2010. - С. 236 - 242.

5. Шарандаченко А. С. Вариативность инговых окончаний в речи дикторов радио / А. С. Шарандаченко // Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції з питань методики викладання іноземної мови пам'яті професора В. Л. Скалкіна. - Одесса: Астропринт, 2009. - С. 343 - 347.

АНОТАЦІЇ

Шарандаченко А.С. Варіативність вокалізму і консонантизму в американських засобах масової інформації (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі дикторського мовлення). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Одеса, 2011.

Дисертаційне дослідження присвячено аналізу фонологічної варіативності сучасної англійської мови, яка виявляється в реалізації комбінаторних і позиційних варіантів голосних та приголосних у мовленні дикторів американського телебачення.

Результати проведеного дослідження варіативності приголосних і голосних показують, що якісно-кількісний комплекс голосного визначається консонантним оточенням, оскільки в мовленні дикторів, що читають новини, голосні сприймаються правильно в середньому в 70 % випадків, у той час як у мовленні телекоментаторів, більш наближеному до спонтанного, цей показник майже в 4,5 рази нижчий (16 %). Отримані показники перебувають у відповідності до принципу економії мовленнєвих зусиль. У злитому мовленні, залишаючись базовим фоном, голосні зазнають скорочення тривалості, а їхня розрізнювальна функція зредуковується, впливаючи на зростання інформативності приголосних.

Проведене інструментальне дослідження доводить, що високий ступінь варіативності приголосних і голосних в акцентованій позиції є основною особливістю реалізації сегментного рівня дикторського мовлення в американських засобах масової інформації.

Ключові слова: вокалізм, консонантизм, варіативність, вимовна норма, дикторське мовлення.



Шарандаченко А.С. Вариативность вокализма и консонантизма в американских средствах массовой информации (экспериментально-фонетическое исследование на материале дикторской речи). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Одесский национальный университет имени И. И. Мечникова, Одесса, 2011.

Результаты комплексного анализа убедительно свидетельствуют о наличии значительных модификаций гласных звуков в акцентируемой позиции в слитной дикторской речи. Консонантное окружение определяет позиционную вариативность английских гласных. При этом характеристики предшествующего согласного влияют на расположение аллофонов гласных в плоскости фонетического пространства.

В речи дикторов, читающих новости, гласные воспринимаются правильно в среднем в 70 % случаев, в то время как в речи телекомментаторов, более приближённой к спонтанной, этот показатель почти в 4,5 раза ниже (16 %). Полученные данные находятся в соответствии с принципом экономии речевых усилий. В условиях слитной речи, оставаясь базовым фоном, гласные подвержены сокращению длительности, а их различительная функция ослабевает, что приводит к возрастанию информативности согласных.

В ходе анализа выявились факторы, влияющие на акустические характеристики исследуемых согласных. Словесное фразовое ударение, а также положение во фразе (начальное, серединное, конечное - перед физической и воспринимаемой паузами) слов с изучаемыми типами согласных изменяет их акустические характеристики. В частности, длительность носовых сонантов отмечена большими параметрами в первом заударном слоге по сравнению с длительностью во втором заударном слоге. Относительная интенсивность носовых сонантов характеризуется увеличением энергетических характеристик во втором заударном слоге, а диапазон интенсивности [n] и [?] превалирует в первом заударном слоге.

Несмотря на фонетическую вариативность гласных, коммуникация не нарушается, т. к. информация извлекается из непосредственного консонантного контекста. Качественная вариативность гласных фонем имеет свои границы, и именно контекст регулирует степень тембральной модификации гласных в слитной речи. Фонетическое варьирование согласных может быть выражено в терминах статистических вероятностей в соответствии с установленными пределами фонетического и социального контекста. Фонетическими ограничителями контекста являются позиции согласного в слове, во фразе и отношение к локализации ударного слога. Социальными ограничителями контекста в настоящем исследовании явились источники и жанры исследуемых американских телепередач.

Проведенное инструментальное исследование даёт основание заключить, что высокая степень вариативности согласных и гласных в акцентируемой позиции является основной особенностью реализации сегментного уровня дикторской речи в американских средствах массовой информации.

Ключевые слова: вокализм, консонантизм, вариативность, произносительная норма, дикторская речь.

Sharandachenko A.S. Variation of Vowels and Consonants in American Media (experimental phonetic Research based on Broadcasters' Speech). - Manuscript.

Thesis for the degree of the Candidate of Science in Philology. Specialty 10.02.04 - Germanic Languages. - Odessa Ilia Mechnikov National University, Odessa, 2011.

The study focuses on the phonological variation of modern American English which is realized in combinational and positional variants of vowels and consonants in American TV broadcasters' speech.

Consonants determine variation of English vowels, influence the situational position of allophones. In connected speech being the basic phone, vowels are subjected to the duration decrease while their differentiating function is reduced making consonants more informative.

The experiment allows us to conclude that high degree of vowel and consonant variation in the accentual position is the segmental level basic peculiarity realised in American TV broadcasters' speech.

Key words: vocalism, consonantism, variation, pronuciational norm, broadcasters' speech.

Размещено на Allbest.ru

...