Лексико-граматичні засоби вираження кваліфікативних модусних категорій у сучасних публіцистичних текстах

На засадах засобів наочно-образного відтворення дійсності виокремлюють три групи публіцистичних жанрів: інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні. Кожна група жанрів має свої завдання.

Інформаційні жанри покликані оперативно інформувати читача про суспільно важливі факти. Прагматична мета цього інформування полягає в тому, що автор, повідомляючи про якісь явища, намагається сформувати у адресата максимально точну картину навколишньої реальності.

Для аналітичних жанрів характерним є прагнення знайти причини подій, які відбуваються, встановити їх взаємозв'язки, пояснити читачу зміст того, що відбувається, оцінити вплив на суспільство рішень влади чи окремих заяв політиків. Ідеться про реалізацію взаємодії автора з реципієнтом щодо оцінки, прагматична мета якої полягає в тому, що автор, висловлюючи своє ставлення до будь-якого явища, намагається викликати відповідне ставлення й у адресата. Аналітичні жанри передбачають не тільки серйозний і ґрунтовний зміст, а й різноманітні мовні засоби для його вираження, більший рівень володіння стилістичними засобами, ніж в інформаційних жанрах.

У межах художньо-публіцистичних текстів журналіст «опосередковує» дійсність в емоційно-образній формі, пропонує аудиторії своє бачення актуальної реальності за допомогою художньої типізації, здійснюючи її так, щоб не перекрутити реальний стан справ, якого стосується типізація. Прагматична сутність художньої типізації актуальної реальності полягає в тому, що автор пробуджує суспільну думку та формує розуміння права висувати й відстоювати передові думки, поєднуючи об'єктивну оцінку дійсності із суб'єктивним поглядом.

Аналіз кваліфікативних модусних категорій у 750 публіцистичних текстах дозволяє стверджувати, що найбільш уживаними серед інформаційних жанрів були репортаж, замітка, коментар, бесіда; аналітичних - кореспонденція, рецензія, стаття; художньо-публіцистичних - нарис та проблемний начерк.

В інформаційних жанрах найчастіше фіксуються кваліфікативні модуси - 384 випадки вживання (51,2% від усіх текстів). Автор здебільшого намагається побачити, відібрати, оцінити, прокоментувати й оперативно зреагувати на нові суспільно важливі факти.

В аналітичних жанрах кваліфікативні модусні категорії зафіксовано у 225 публіцистичних текстах, що складає 30% від усіх текстів. У сфері цих жанрів ефективності досягають завдяки масштабності погляду на сутність життєвих явищ, комплексному підходу до аналізу проблем дійсності, розширенням тематики за рахунок оглядів з різних питань, які цікавлять читачів.

У художньо-публіцистичних жанрах кваліфікативні модуси зафіксовано в 141 публіцистичному тексті (18,8% від усіх текстів). У межах цих жанрів автор повинен розкрити нові обрії суспільних відносин в їх діалектичній складності, показати людину в різноманітних проявах її особистості, психологічно й морально оцінити наявні протиріччя.

У газетно-публіцистичному стилі автор має широкі можливості для вираження власної індивідуальності, оскільки публіцистичні тексти передбачають не тільки об'єктивне відтворення подій та суспільних явищ, а й оцінку, експліцитно виражене ставлення до них. Кваліфікацію власних поглядів у публіцистичному тексті автор здійснює за допомогою комплексу різнорівневих мовних засобів.

Модальні модусні категорії зафіксовано в 274 публіцистичних текстах (37%) - в репортажі, замітці, коментарі, статті, нарисі, проблемному начерку. У цілому в публіцистичних текстах співвідношення засобів вираження модальних категорій модусу на морфологічному й синтаксичному рівнях майже однакове - 17,5% і 17% відповідно. Лексичні засоби мови використано значно менше (2%).

У 173 публіцистичних текстах (23%) містяться авторизаційні модусні категорії. Їх зафіксовано в замітці, бесіді, кореспонденції, рецензії й нарисі. Найчастіше для вираження авторизаційних категорій модусу використовують морфологічні (10,9%) та синтаксичні засоби (10,3%). Відсоток лексичних засобів незначний (1,9%).

Такі жанри, як репортаж, замітка, коментар, бесіда, рецензія, стаття, проблемний начерк позначені вживанням оцінних модусних категорій. Ці категорії зафіксовано в 303 публіцистичних текстах, що складає 40% від усіх текстів. Морфологічні засоби їх вираження переважають над іншими і складають 19%. Менш поширені синтаксичні засоби (18, 4%). Порівняно з модальними й авторизаційними модусними категоріями у вираженні оцінних модусних категорій найбільше використовуються лексичні засоби мови (3%).

Синтаксичний аналіз кваліфіктивних модусних категорій дозволяє зробити висновок, що вони виражаються як за допомогою конструкцій de re, так і конструкцій de dicto. З-поміж конструкцій de re зафіксовано: односкладні безособові предикативні центри; односкладні означено-особові предикативні центри; односкладні неозначено-особові предикативні центри; неповні предикативні центри; прості двоскладні предикативні центри; прості двоскладні предикативні центри, ускладнені вставними конструкціями, однорідними додатками, присудками, обставинами, відокремленими означеннями; головні частини складнопідрядних речень.

Конструкції de dicto виражені такими синтаксичними засобами: односкладними номінативними предикативними центрами; односкладними безособовими предикативними центрами; односкладними означено-особовими і неозначено-особовими предикативними центрами; неповними предикативними центрами; простими двоскладними предикативними центрами.

Модусна й диктумна частини в межах речень пов'язані найчастіше підрядним зв'язком (з'ясувальна, часова, умовна, означальна, причинова підрядність), рідше - безсполучниковим та сурядним. Вони являють собою складне синтаксичне ціле або виступають у межах складної багатокомпонентної синтаксичної конструкції Якщо модус виражено головною частиною складнопідрядного речення, то зв'язок з диктумом здійснюється за допомогою сполучників что, чтобы, когда, как, потому что, ли або сполучних слів что, который, которые, насколько. Іноді використовується прийом інверсії, у цьому випадку модус перебуває в постпозиції щодо диктуму, що надає експресії всьому висловленню. Зафіксовано також випадки функціонування модусу в ролі вставного речення.

Своєрідність публіцистичних текстів полягає в тому, що кваліфікативні модуси можуть поширюватися словами-інтенсифікаторами, які посилюють модусні значення й указують на ступінь зацікавленості адресата. До них належать: прислівники очень, весьма, вполне; займенник самое; вставне слово наконец.

Отже, найбільш поширеними засобами вираження кваліфікативних модусних категорій у сучасних публіцистичних текстах є морфологічні засоби (356 публіцистичних тексти, 47,5%). Дещо поступаються їм за статистичними параметрами, але також активно використовуються синтаксичні засоби (343 публіцистичних тексти, 45,7%). Найменше для вираження кваліфікативних категорій модусу застосовуються лексичні засоби мови (51 публіцистичний текст, 6,8%).

У висновках сформульовано основні результати дослідження, а саме:

У мовознавстві модус розглядається як комплекс суб'єктивних значень, які відображають ставлення суб'єкта мовлення до змісту висловлення об'єктивної інформації про дійсність, відображеної в диктумі, і до адресата.

У складі кваліфікативних категорій модусу виокремлено такі компоненти: а) модальні модусні категорії; б) авторизація; в) оцінні модусні категорії.

Модальні модусні категорії представлені персуазивністю й предметною модальністю. Персуазивність - це модусна категорія, за допомогою якої мовець кваліфікує повідомлення з погляду його достовірності.

У сучасних публіцистичних текстах значення персуазивності виражено за допомогою різних модальних модифікаторів: предикативів очевидно, вероятно; дієслів казаться, знать із заперечною часткою не; дієслівного еквівалента убежден; модальних слів правда, разумеется, конечно, без сомнения, безусловно, видимо, очевидно, похоже, видно, наверное, может быть, возможно, вероятно, по всей вероятности, может; модальних часток вряд ли, едва ли.

За допомогою різних модальних модифікаторів в сучасних публіцистичних текстах передаються і приватні значення предметної модальності, яка виражає оцінку способу здійснення зв'язку між суб'єктом і його ознакою з точки зору способу існування цього зв'язку: дієслів мочь, стать, утвердить, хватать, удастся із/без заперечною часткою не; модальних предикативів можно, вероятно, возможно, надо, нужно, необходимо, невозможно, нельзя; поєднання іменника смысл з негативним словом нет; поєднання займенника ничто + прикметника удивительный з негативним словом нет; коротких прикметників нужен, должен, возможен; дієслів з семантикою бажаності хотеть, хотеться бы, желать, мечтать; модального слова пожалуй.

Авторизація - це модусна категорія, за допомогою якої інформація кваліфікується з погляду джерел або способів її отримання.

З метою вказівки на джерело інформації або спосіб її отримання в сучасних публіцистичних текстах використовуються різні авторизаційні показники: дієслова мислення полагать, думать, казаться; вставні модальні слова та сполучення слів по слухам, по некоторым данным, говорят, как говорят, поговаривают, рассказывают, с моей точки зрения, по словам …, по мнению …, по результатам …; модальні частки будто (варіанти будто бы, как будто), дескать, якобы, мол; вставні речення как констатировали …, как утверждают …, как писал …, как сказали …, как говорил …, как рассказал …, как сказал …; прислів'я, крилаті слова й вирази, відомі міфи, біблійні вислови.

Оцінність - це модусна категорія, яка виражає авторське, позитивне чи негативне, ставлення до диктумного змісту в цілому або до якого-небудь з його елементів (з використанням ціннісної орієнтації).

Модуси оцінного значення досить поширені в сучасних публіцистичних текстах. Роль аксіологічних операторів при цьому виконують: дієслова оцінної семантики нравиться/не нравиться, любить/не любить, ненавидеть, радовать, радоваться, надеяться; предикативи хорошо (замечательно, изумительно), интересно, целесообразно/нецелесообразно, результативно, жаль, жалко; іменники животное, хамство, наглость, лидер, авторитет, молодец, радость, счастье; прикметники интересный, маленький, невеликий, мелкий, честный, порядочный, молодой, спокойный, уверенный, харизматчный, результативный; короткі прикметники недоволен, рад, неэффективен; фразеологізми слава богу, терпеть не могу; вставні модальні слова к сожалению, к счастью; емоційні підсилювальні частки ведь, вот; модальні частки сколько, какой; емоційні вигуки увы, ах, эх.

Синтаксично кваліфіктивні модусні категорії виражають як за допомогою конструкцій de re, так і конструкцій de dicto. З-поміж конструкцій de re зафіксовано: односкладні безособові предикативні центри; односкладні означено-особові та неозначено-особові предикативні центри; неповні предикативні центри; прості двоскладні предикативні центри; прості двоскладні предикативні центри, ускладнені вставними конструкціями, однорідними додатками, присудками, обставинами, відокремленими означеннями; головні частини складнопідрядних речень.

Конструкції de dicto виражено такими синтаксичними засобами: односкладними номінативними предикативними центрами; односкладними безособовими предикативними центрами; односкладними означено-особовими та неозначено-особовими предикативними центрами; неповними предикативними центрами; простими двоскладними предикативними центрами.

Модусна й диктумна частини в межах висловлень пов'язані найчастіше підрядним зв'язком (з'ясувальна, часова, умовна, означальна, причинова підрядність), рідше безсполучниковим та сурядним. Вони являють собою складне синтаксичне ціле або виступають у межах складної багатокомпонентної синтаксичної конструкції Якщо модус виражено головною частиною складнопідрядного речення, то зв'язок з диктумом здійснюється за допомогою сполучників что, чтобы, когда, как, потому что, ли або сполучних слів что, который, которые, насколько. Іноді застосовують прийом інверсії: модус перебуває в постпозиції щодо диктуму, це надає експресії всьому висловленню. Зафіксовано також випадки функціонування модусу в ролі вставного речення.

Своєрідність публіцистичних текстів зумовлює поширення кваліфікативних модусів словами-інтенсифікаторами, які посилюють модусні значення й указують на ступінь зацікавленості адресата. До них належать прислівники очень, весьма, вполне; займенник самое; вставне слово наконец.

Найбільш поширеними у вираженні кваліфікативних модусних категорій сучасних публіцистичних текстів є модусні дієслова модальної й оцінної семантики, модальні й оцінні предикати, також модальні слова у складі односкладних безособових предикативних центрів; односкладних означено-особових предикативних центрів; односкладних неозначено-особових предикативних центрів; неповних предикативних центрів; простих предикативних центрів; головних частин складнопідрядних речень.

Найбільше кваліфікативних модусів зафіксовано в інформаційних жанрах газетної публіцистики. Ці жанри є найголовнішими носіями оперативної інформації; подаючи читачеві відомості про яке-небудь явище, вони сприяють формуванню у адресата максимально точної картини навколишньої реальності.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Нетреба М.М. Средства выражения авторской позиции в публицистических текстах // Система і структура східнослов'янських мов: пам'яті академіка Л.А. Булаховського : зб. наук. пр. / редкол.: В.І. Гончаров (від. ред.) та ін. - К. : Знання України, 2006. - С. 42-47.

2. Нетреба М.М. Выражение категории оценки в современных публицистических текстах // Матеріали XI підсумкової науково-практичної конференції викладачів Маріупольського державного гуманітарного університету : зб. наук. пр. / за загал. редакцією К.В. Балабанова. - Маріуполь, 2009. - С. 190-192.

3. Нетреба М.М. Языковая агрессия в публицистических текстах // Вісник Маріупольського державного гуманітарного університету. Серія: Філологія / за заг. ред. Ф.Ф. Кейди. - Маріуполь : Видавництво МДГУ, 2009. - Вип. 2. - С. 256-261.

4. Нетреба М.М. Некоторые аспекты изучения модусных категорий высказывания // Східнослов'янська філологія : зб. наук. пр. Сер. Мовознавство. - Горлівка : Вид-во ГДПІІМ, 2009. - Вип. 16. - С. 232-242.

5. Нетреба М.М. О соотношении оценочности, эмоциональности, экспрессивности и модальности // Система і структура східнослов'янських мов: до 175-річчя Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова : зб. наук. пр. / редкол. В.І. Гончаров (відп. ред.) та ін. - Київ : “Освіта України”, 2010. - С. 193-201.

6. Нетреба М.М. К вопросу об изучении категории модальности // Мова і культура : науковий журнал. - К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2009. - Вип. 12. - Т. V (130). - С. 37-45.

7. Нетреба М.М. Языковое оформление персуазивных модусных категорий в современных публицистических текстах // Вісник Маріупольського державного гуманітарного університету. Серія: Філологія / за заг. ред. С.В. Безчотнікової. - Маріуполь : ПринтСервіс, 2010. - Вип. 3. - С. 115-123.

8. Нетреба М.М. Вопросно-ответная конструкция как средство выражения оценки в публицистических текстах // Наукові записки Луганського національного університету. Серія “Філологічні науки” : зб. наук. пр. [Пред'явлення світу в гуманітарних дискурсах ХХІ століття] / Луганський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Луганськ : Вид-во ДЗ “ЛНУ ім. Тараса Шевченка”, 2010. - Вип. ІХ. - С. 303-311.

9. Нетреба М.М. Различие и сходство понятий «модус» и «модальность» // Актуальні проблеми слов'янської філології. Серія : Лінгвістика і літературознавство : міжвуз. зб. наук. пр. / гол. ред. В.А. Зарва. - Бердянськ : БДПУ, 2010. - Вип. XXIII. - Ч. IV. - С. 234-241.

Размещено на Allbest.ru