Лексичні та фразеологічні одиниці сучасної німецької мови на позначення інтелектуальних здібностей людини (квантитативно-польовий підхід)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ІВАНА ФРАНКА

УДК 811.112.2:81'373+81'373.7

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ЛЕКСИЧНІ ТА ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ НА ПОЗНАЧЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ЛЮДИНИ (квантитативно-польовий підхід)

Угринюк Ростислав Васильович

Львів - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі німецької філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор ОГУЙ Олександр Дмитрович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри іноземних мов для гуманітарних факультетів

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор ГАМЗЮК Микола Васильович, Київський національний лінгвістичний університет, завідувач кафедри німецької філології

кандидат філологічних наук, доцент КОГУТ Лариса Федорівна, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, завідувач кафедри німецької та французької мов

Захист відбудеться 22 березня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К35.051.15 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79001, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано 17 лютого 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук, доцент О.А. Шпак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У сучасній лінгвістиці різні одиниці мови досліджуються у двох взаємопов'язаних аспектах: семасіологічному та ономасіологічному. Семасіологічний підхід, традиційний і найбільш напрацьований у лінгвістиці, передбачає вивчення значень слів та словосполучень, які використовуються для номінації окремих предметів і явищ дійсності. Проте ономасіологічні моделі мовної картини світу, її фрагменти чи концепти все частіше стають об'єктом дослідження (А. Вежбицька, С.Г. Воркачов, С.А. Жаботинська, В.Л. Іващенко, В.І. Карасик, О.С. Кубрякова, М.М. Полюжин, А.М. Приходько, Й.А. Стернін; Г. Лакофф, Р. Ленекер та ін.). У семасіологічних дослідженнях ці фрагменти відповідають лексико-семантичним полям (семантичним об'єднанням різночастиномовних лексико-семантичних груп), які мають парадигматичні, синтагматичні та епідигматичні характеристики. Серед лексико-семантичних угруповань ключове місце в антропоцентричній моделі займає поле інтелекту, яке визначає характерну діяльність людини, тому його вивчення є актуальним для розгляду мовної картини світу (МКС) і її ономасіологічного відповідника - концептуальної картини світу (ККС). Інтелект ми тлумачимо як розумові здібності, що включають здатність до пізнання, вирішення різного роду життєвих, повсякденних, навчальних, професійних завдань та залежать від природного й соціального факторів.

Сучасні спроби аналізу лексичних та фразеологічних одиниць на позначення інтелекту, проводилися значною мірою інтуїтивно й не завжди комплексно. Це дисертаційні праці М.З. Гурко (на матеріалі фразеологізмів сучасної німецької мови), М.Р. Межубовського (на прикладі однієї групи дієслівних фразеологізмів), Л.О. Ніжегородцевої-Кириченко (на прикладі лексико-семантичного поля іменників «Інтелектуальна діяльність» сучасної англійської мови), І.В. Навроцької (на основі комплексної семантичної групи мовних одиниць: 135 прикметників, 65 фразеологізмів, понад 300 прислів'їв).

При встановленні ономасіологічних категорій, концепту чи концептосистеми, суттєву проблему складає об'єктивне визначення їх меж. Тому доцільним видається наше звернення до формалізованих семасіологічних методик (передусім методики В.В. Левицького, Л.В. Бистрової, М.Д. Капатрука).

Актуальність теми зумовлена передусім важливістю категорії «інтелект», що є однією з основних в антропоцентричній мовній картині світу. Актуальним є і підхід до дослідження цієї категорії як різночастиномовного лексико-фразеологічного поля за допомогою об'єднаного, ономасіологічно-семасіологічного формалізованого аналізу. Такий підхід допомагає продемонструвати глибинні зв'язки лексичної та фразеологічної семантики з процесами формування мовної картини світу, забезпечити цілісність аналізованого об'єкта.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає профілеві наукових досліджень кафедри німецької філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника «Структура і функції елементів різних рівнів системи німецької мови». Тему затверджено на засіданні вченої ради Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника в 2007 році (протокол №8 від 13 березня 2007 р., нова редакція теми - протокол №2 від 29 вересня 2010 р.).

Мета дослідження полягає в цілісному описі німецьких іменників, прикметників, дієслів і фразеологічних одиниць на позначення розумових здібностей людини в межах лексико-фразеологічного поля як фрагмента мовної картини світу, що в основних рисах відповідає концептосистемі «інтелект». фразеологічний мовний концептосистема інтелект

Основні завдання дослідження:

- визначити ключові парадигматичні, синтагматичні й епідигматичні категорії для вивчення лексичних та фразеологічних одиниць на позначення інтелекту, розглянути їх у ономасіологічному та семасіологічному аспектах і встановити ступінь дослідження проблеми;

- провести формалізовану інвентаризацію і виокремити відповідні групи іменників, прикметників, дієслів та фразеологізмів (ФО);

- виявити парадигматичні зв'язки в різночастиномовних ЛСГ іменників, прикметників, дієслів та ФО і встановити значущі одно- та різночастиномовні функціонально-семантичні парадигми;

- дослідити в межах установлених парадигм синтагматичні зв'язки іменників, прикметників, дієслів;

- визначити епідигматичні характеристики іменників, прикметників, дієслів у межах виділених парадигм.

Об'єкт дослідження - лексичні та фразеологічні одиниці сучасної німецької мови на позначення інтелектуальних здібностей людини у межах лексико-фразеологічного поля.

Предмет дослідження - семасіологічні системно-квантитативні характеристики досліджуваних іменників, прикметників, дієслів і фразеологізмів, виділених у лексикографічних джерелах, через вивчення їх польових парадигматичних відношень, синтагматичних зв'язків та епідигматичних характеристик, а також у публіцистичних текстах.

Методологія дослідження ґрунтується на неопозитивістському визначенні та інтерпретації мовних фактів з подальшим їх описом чи зіставленням.

Методи дослідження зумовлені реалізацією мети і завдань роботи. Описовий метод використовувався для вивчення парадигматики, синтагматики та епідигматики різночастиномовних лексичних одиниць; елементи дистрибутивного аналізу застосовано для з'ясування особливостей функціонування одиниць у контексті і встановлення їхньої синтагматики; елементи компонентного та контекстуального аналізів - для дослідження семантичної структури лексем через словникові дефініції та публіцистичний он-лайн масив (20 млн. слів). Апроксимативно-статистичні підрахунки застосовано з метою визначення кількісних характеристик досліджуваних мовних одиниць: складу лексико-семантичної групи, частотності вживання в текстах, міри парадигматичного та синтагматичного зв'язку.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше:

- визначаються особливості членування лексико-фразеологічного поля на основі формалізованої інвентаризації іменників, прикметників, дієслів та ФО зі значенням «інтелекту» в сучасній німецькій мові;

- завдяки поєднанню ономасіологічного й семасіологічного підходів окреслюється внутрішня польова структура лексико-фразеологічного поля «інтелект», його ключові парадигматичні взаємозв'язки і, як наслідок, встановлюються найбільш значущі семантико-функціональні парадигми;

- перевіряється концепція Й. Тріра про безлакунність поля за допомогою попередньо встановленого навантаження фразеолексичних полів.

Теоретичне значення дисертації визначається її внеском у розбудову лексико-семантичної структурної парадигми мовознавства на основі поєднання ономасіологічного та семасіологічного аспектів і застосування формалізованих методик. Отримані результати розширюють уявлення про сумісне функціонування різночастиномовних одиниць і фразеологізмів у лексико-фразеологічному полі, чим прислужаться для подальшої розробки теоретичних і практичних питань у галузі лексикології, фразеології та лексикографії.

Практичне значення роботи полягає в можливості використання результатів дослідження у викладанні теоретичних курсів із лексикології (розділи «Слово»; «Значення»; «Лексико-фразеологічне поле»; «Ономасіологія та семасіологія»), загального мовознавства (розділ «Лексикологія»), у підготовці спецкурсів з методів дослідження мовних явищ, а також на заняттях з німецької мови, з теорії і практики перекладу. Систематизований матеріал можна використати для укладання тлумачних, фразеологічних, синонімічних та загальномовних словників.

Особистий внесок дисертанта полягає в опрацюванні значного масиву мовного матеріалу (20 млн. слів); у здійсненні формалізованої процедури різночастиномовної інвентаризації за модифікованою формулою Л.В. Бистрової, В.В. Левицького, М.Д. Капатрука; у визначенні внутрішньої структури різночастиномовних ЛСГ та, як наслідок, у встановленні найбільш значущих семантико-функціональних парадигм.

Усі праці написано одноосібно.

Апробація роботи. Результати дослідження обговорено на засіданнях кафедри німецької філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, на наукових конференціях «Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур» (Донецьк, 2006), «Семантика мови і тексту» (Івано-Франківськ, 2006), «Мова і культура» (Київ, 2007, 2008, 2009), «Актуальні проблеми германської філології» (Чернівці, 2009), «Мовні і концептуальні картини світу» (Київ, 2010), «Мова і світ» (Кіровоград, 2010).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено в 11 одноосібних публікаціях, з них 10 - у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

На захист виносяться такі положення:

1. Поєднання ономасіологічного та семасіологічного аспектів дозволяє різнобічно охопити понятійну категорію «інтелект» через лексико-фразеологічне поле, що включає різночастиномовні компоненти: іменники, прикметники, дієслова, ФО - у вигляді окремих ЛСГ, які відзначаються відповідними парадигматичними, синтагматичними та епідигматичними характеристиками.

2. Для об'єктивного виокремлення лексико-фразеологічного поля проводимо об'єктивовану інвентаризацію його складників, що ґрунтується на формалізованому виділенні окремих одночастиномовних ЛСГ (з їх основними парадигмами, що визначаються формалізовано: 7 для іменників, 8 для прикметників і 7 для дієслів).

3. Ці парадигми (22), виділені за спільними семантичними ознаками на основі встановлених психологічних критеріїв, функціонують у лексико-семантичній системі за близькістю семантики їх компонентів у складі семи різночастиномовних функціональних лексико-семантичних парадигм.

4. За своєю парадигматикою різночастиномовні компоненти мають різнотипні зв'язки. Спільна домінанта Verstand відзначається сильними зв'язками з ключовими лексемами мікросистем Geist (І.2), Intellekt (І.4), klug (П.1), а також із begabt (П.2), intelligent (П.4), gescheit (П.5), а denken (Д.1) - з nachdenken (Д.2) та ьberlegen (Д.3).

5. На основі словників і текстового матеріалу встановлено, що для домінанти Verstand характерні синтагматичні сполучення з дієсловами schдrfen, ausbilden, zutrauen, haben, для прикметника klug - з типовими іменниками Mensch, Kopf, Schьler, а для дієслова denken - з іменниками Arbeit, Ding, Bцse, Sache. Іменникові парадигми найчастіше поєднуються з прикметниками об'єктивних характеристик; прикметникові - з іменниками на позначення людей; дієслівні парадигми найчастіше вступають у сполучення з іменниками, що позначають справи, обставини. У публіцистичних текстах основне функціональне навантаження лежить на парадигмах І.3 (Vernunft + siegen), І.2 (fehlen + Esprit), П.1 (Schьler + begabt; Kind + begabt), П.4 (schlau + Leute), Д.1 (denken + langfristig), Д.3 (ьberlegen + gut).

6. Епідигматика компонентів досліджуваних парадигм іменників, прикметників, дієслів та фразеологізмів ефективно репрезентується на основі опису семем і семних комплексів, виділених у результаті опрацювання словникового та текстового матеріалу.

7. За аналізом фахової літератури, вивіреним на матеріалі лексикографічних джерел, змістове вираження інтелекту в уяві носіїв німецької мови структурується сімома близькими функціонально-семантичними парадигмами. На основі кількісних показників німецьке сприйняття інтелекту найоптимальніше виражають ФЛП-1 «раціональний прояв інтелекту» та ФЛП-3 «усвідомлення як спосіб отримання знань». Залежно від мовленнєвих ситуацій навантаження функціональних парадигм може різнитися такою мірою, що в семантичному просторі поля виникають певні лакуни чи перевантажуються окремі ділянки.

Структура і обсяг дисертації. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаної наукової і довідкової літератури, що налічує 248 позицій. Загальний обсяг роботи - 304 сторінки, з них - 190 сторінок основного тексту.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, зазначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено основну мету й завдання дисертаційної праці, розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, форми їх апробації та виділено основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі «Значення слова і лексико-семантична система мови» розглянуто загальнотеоретичні питання. Значення слова розглядаємо як умовні знання про сукупність мовних і позамовних ситуацій, предметів та відношень між ними (В.В. Левицький), що ґрунтуються на процесі відображення навколишньої дійсності в процесі комунікації.

Слово та його семантика вивчаються в різних аспектах, зокрема в ономасіологічному та семасіологічному. Ономасіологічний аспект було застосовано для визначення складу лексико-фразеологічного поля. Таким чином, ми отримали засоби мови, що виражають інтелект, напр., для іменників Verstand, Geist, Grips, Intellekt; для прикметників klug, intelligent, schlau, gescheit, weise; для дієслів denken, meinen, nachdenken. Семасіологічний підхід було використано для опису семантичних особливостей компонентів парадигм. Напр., іменникова парадигма І.1 стосується раціонального прояву інтелекту, прикметникова П.1 характеризує інтелект як ряд окремих здібностей та навиків, дієслівна Д.1 розглядає мислення як активний інтелект або активне пізнання. Отже, найперспективнішим у вивченні лексичних угруповань видається поєднання ономасіологічного та семасіологічного підходів.

Лексико-семантичний рівень мови є не механічним нагромадженням одиниць, а впорядкованою системою, елементи якої знаходяться у відношеннях взаємозв'язку і взаємозумовленості. Слово як елемент системи характеризується включенністю за своїм значенням у різні види відношень: парадигматично воно належить до певної лексико-семантичної парадигми ЛСГ чи поля; синтагматично - поєднується з іншими словами в мовленні, а епідигматично - формує похідні семи та семні комплекси в багатозначному слові.

Міжлексемні парадигматичні відношення відносяться до сфери семантичного поля. Й. Трір, Л. Вайсгербер, Л.М. Васильєв, В.В. Левицький, М.М. Покровський та багато інших дослідників вважають, що слова в мові та у свідомості мовця парадигматично пов'язані, утворюючи угруповання, які за характером упорядкування позначаються гіперонімічним терміном «семантичне поле» або гіпонімічним терміном «лексико-семантична група».

Під синтагматичними зв'язками розуміємо здатність слова лінійно сполучатися з іншими лексемами в мовленні при заповненні певної позиції. Сполучуваність кожного окремого слова зумовлена його власною категорійною та індивідуальною семантикою.

Епідигматичні характеристики, поряд із парадигматикою та синтагматикою, визначаємо як третій аспект системного функціонування лексики, що внаслідок їх взаємодії формує похідну семантику (Д.М. Шмельов, М.П. Кочерган, О.І. Селіванова та ін.). Системно-структурна концепція значення відкрила нові перспективи для дослідження змісту слова, формування похідних значень та семних комплексів (Л.А. Кудрявцева, О.Д. Огуй та ін.).

Зважаючи на системність лексико-семантичного рівня мови, у роботі застосовано об'єднаний підхід до дослідження лексичних і фразеологічних угруповань, що покривають відповідні фрагменти МКС. У такий спосіб окреслюємо функціонування лексико-фразеологічного поля як об'єднання різночастиномовних ЛСГ та ФСГ. Для дослідження лексичних угруповань ми скористалися виробленими у семасіології процедурами формалізованого визначення лексико-семантичних груп. На основі опрацювання текстового матеріалу ще раз було перевірено твердження Й. Тріра про безлакунність понятійного поля.

Таке цілісне розуміння значною мірою зближує поняття лексико-фразеологічного поля та концепту. Спільними ознаками для цих категорій є те, що і ЛСП, і концепт включають різночастиномовні категорії, мають ієрархічну будову та польову структуру (ядро, основний склад, периферію). Серед відмінних рис спостерігаються такі: концепт представлено у свідомості мовців, а поле має мовне вираження; концепт належить до концептуальної, а семантичне поле до мовної картини світу; концепти мають етнонаціональну специфіку, якої не має поле; ЛСГ можна виокремити, користуючись словниками, а концепт - дедуктивним шляхом; фразеологічні вирази звично описуються у складі концептів Антология концептов // Под ред. В.И. Карасика, И.А. Стернина. - М. : Гнозис, 2007. - 512с., а ЛСП, як правило, їх не включають. У такий спосіб дослідження лексико-фразеологічного поля наближає опис до концепту. Тому для досягнення різнобічного опису лексичних угруповань найперспективнішою видається спроба їх об'єднаного дослідження як лексико-фразеологічних полів, оскільки, на противагу ономасіологічним пошукам, у семасіології вже створено процедури об'єктивного визначення лексико-семантичних груп.

У другому розділі «Інвентаризація різночастиномовних лексичних одиниць та ФО зі значенням «інтелекту» в сучасній німецькій мові (на матеріалі лексикографічних джерел)» описано процедуру інвентаризації.

У результаті аналізу лексикографічних джерел з'ясувалось, що до ядрових іменників (за апроксимативною формулою В.В. Левицького та М.Д. Капатрука (1980) W = 0,5 та більше) належать слова: Geist (0,74); Grips (0,66); Intellekt (0,62). Ядровими прикметниками виявились: intelligent (0,81), schlau (0,64), gescheit (0,63), weise (0,59). Ключовими дієсловами є meinen (0,72) та nachdenken (0,6). Вони описують основне значення домінанти й тісніше, ніж інші слова списку, пов'язані з нею. Друга група - всі лексеми, вага яких не перевищує 0,5 і не нижча, ніж 0,1. Третя група - іменники, прикметники, дієслова із семантичною вагою, нижчою за 0,1.

За межами основної групи можуть залишитись слова, які входять до лексико-семантичної групи, що формується, але не описуються домінантою. Тому для визначення того, які з іменників, прикметників, дієслів, крім уже названих, належать до основного складу ЛСГ, ми пропускаємо їх через „фільтр” слів, що входять до ядра, тобто проводимо операцію „тест на ядро”. Варто зазначити, що за цією процедурою до ядрового складу не ввійшов жоден іменник. Натомість ми зарахували до основної групи прикметник clever (0,6). До основного складу дієслівної ЛСГ відносимо також sinnen (0,86), ьberlegen (0,75), nachsinnen (0,65), sich besinnen (0,5), grьbeln (0,58), bedenken (0,5), reflektieren (0,6).

Крім цього, у розділі на основі аналітичного огляду фахової психологічної літератури здійснено поділ лексичних та фразеологічних одиниць на семантичні класи (розумова здатність; пізнавальні здібності; ефективне використання набутих знань у процесі життєдіяльності; соціальний фактор як активна діяльність життєвого досвіду; природні задатки; здатність вирішувати завдання) і на типові блоки (блоки ознак «живої» та «неживої природи») за психологічними й лінгвістичними класифікаціями. Окрім того, визначено внутрішню структуру різночастиномовних ЛСГ, виявлено їх парадигматичні зв'язки за допомогою формалізованої процедури і, як наслідок, встановлено найбільш значущі парадигми. Для іменників (І) це: І.1 (Verstand, Hirn, Klugheit, Geist, Intellekt), І.2 (Geist, Esprit, Bewusstsein, Besinnung, Vernunft), І.3 (Vernunft, Ratio, Besinnung, Verstдndnis, Erkenntnis, Klugheit), І.4 (Intellekt, Scharfsinn, Denkvermцgen, Erkenntnis), І.5 (Intelligenz, Scharfsinn, Grьtze, Klugheit, Denkvermцgen, Auffassungsgabe, Geisteskraft, Begabung), І.6 (Begriffsvermцgen, Auffassungsgabe, Grips), І.7 (Klugheit, Begabung, Talent). Порівняння даних інвентаризації для ЛСГ зі значенням Verstand з показниками кількісного аналізу парадигматичних зв'язків між компонентами групи дало підстави для висновку, що результати в більшості випадків підтверджують правильність зазначених раніше спостережень.

Для прикметників (П) найбільш значущими парадигмами є: П.1 (klug, begabt, intelligent, gescheit), П.2 (begabt, talentiert, feinsinnig, aufgeweckt, weise, gelehrt), П.3 (aufgeweckt, geweckt, wach, geistreich, helle, scharfsinnig), П.4 (intelligent, aufgeweckt, geistreich, schlau, verstдndig, scharfsinnig, clever), П.5 (gescheit, geistreich, verstдndig, scharfsinnig, helle), П.6 (clever, diplomatisch, geschickt, schlau), П.7 (vernьnftig, verstдndig, gelehrig, sinnvoll, vernunftbegabt, ьberlegt), П.8 (ьberlegt, durchdacht, bedacht, umsichtig, bedдchtig). Слід зазначити, що, попри низьку семантичну вагу, прикметники begabt, diplomatisch, ьberlegt за результатами попередньо проведеної інвентаризації згідно з парадигматичним дослідженням утворюють окремі замкнуті парадигми і є їх домінантами.

Для дієслів (Д) ключовими парадигмами є: Д.1 (denken, glauben, meinen, nachdenken, ьberlegen), Д.2 (nachdenken, grьbeln, sinnen, ьberlegen, sich besinnen, reflektieren, nachsinnen, nachgrьbeln, sinnieren), Д.3 (ьberlegen, sich besinnen, erwдgen, bedenken, sinnen), Д.4 (bedenken, erwдgen, ьberdenken, berьcksichtigen, beachten, sich besinnen), Д.5 (nachsinnen, nachgrьbeln, rдtseln, knobeln, brьten ьber), Д.6 (gedenken, sich erinnern, sich entsinnen, beabsichtigen, vorhaben), Д.7 (verstehen, erfassen, erkennen, finden). Зауважимо, що, попри периферійність компонентів дієслівної ЛСГ, nachsinnen та verstehen за результатами попередньо проведеної інвентаризації згідно з парадигматичним дослідженням творять окремі замкнуті парадигми. На основі ядрових компонентів було виділено 7 парадигм фразеологічних одиниць, які відповідали ключовим характеристикам інтелекту.

З урахуванням ключових характеристик інтелекту, визначених фахівцями-психологами (А.Т. Чіанчіоло; Р.Й. Штернберг та ін.), компоненти різночастиномовних парадигм об'єднано в межах 7 функціональних парадигм, що, характеризуючи різні аспекти людського інтелекту, покривають наближено один і той же семантичний простір (ФЛП 1: І.1+П.1+Д.1, напр. eine weiche Birne haben «nicht ganz normal, nicht recht bei Verstand sein»; ФЛП 2: І.2+П.3+Д.6, напр. einen FilmriЯ haben «sich [plцtzlich] nicht mehr erinnern kцnnen [wie es weitergeht, was dann passiert ist]»; ФЛП 3: І.3+П.7+П.6+Д.7+Д.4, напр. jmdm. schieЯt das Blatt «jmdm. kommt eine Erkenntnis»; ФЛП 4: І.4+П.5+Д.2+Д.3, напр. sich etwas durch den Kopf gehen lassen «etwas erwдgen, ьber etwas nachdenken»; ФЛП 5: І.5+П.4+Д.5, напр. Kцpfchen haben «gescheit, intelligent sein»; ФЛП 6: І.6+П.3, напр. schwer / langsam von Begriff sein «eine schwere, langsame Auffassungsgabe haben»; ФЛП 7: І.7+П.2, напр. jmd. hat / jmd. besitzt / in jmdm. steckt das Zeug zu etwas «jmd. hat die Anlage, das Talent, etwas zu werden»). За даними 5 словників сталих словосполучень, фразеологічне наповнення, що склалося протягом останніх ста п'ятдесяти років, належить фразеолексичним полям (ФЛП 1) та (ФЛП 3).

У рамках синтагматичного дослідження можна зробити висновок, що іменникові парадигми найчастіше поєднуються з прикметниками об'єктивних характеристик (26), відношення до інших предметів, дій, обставин (14), інтелекту (5), а також із дієсловами процесу (13), володіння та належності (8) і неспіввіднесеної дії (7). На нашу думку, це пояснюється тим, що об'єктивні та відносні прикметники характеризують предмети і явища навколишнього світу, орієнтуючись на вираження світогляду, зацікавлення, розумової здатності до пізнання, що, у свою чергу, завжди притягувало увагу людини. Уживаність дієслів процесу та належності зумовлена особливостями німецької граматики, згідно з якою речення не може існувати без дієслова, а вживаність дієслів неспіввіднесеної дії - їх можливістю сполучатися з великою кількістю іменників.

Прикметникові парадигми найчастіше поєднуються з іменниками на позначення людей (20), професії (17), мови та мовлення (10), частин тіла (9), дій, вчинків, процесів (8), абстракцій (7), джерела інформації та знань (7); якісно-означальними прислівниками (13); дієсловами процесу (14) і неспіввіднесеної дії (8). Очевидно, таке часте поєднання іменників саме з прикметниками спричинене їхньою уточнювальною роллю, оскільки останні виражають ознаку предмета чи явища. Домінування вищеназваних класів іменників у поєднанні з прикметниками засвідчує антропоцентричний характер мови.

На основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що дієслівні парадигми найчастіше вступають у сполучення з іменниками, які позначають справи, обставини (26), джерело інформації та знань (14), дії, вчинки (12), людей (7), оскільки вони великою мірою стимулюють мисленнєву діяльність людини; якісно-означальними прислівниками (44), які надають конкретності в характеристиках розумової діяльності, та модальними дієсловами (19), що акцентують увагу на розумовій діяльності.

Наведені статистичні дані підтверджують, що раціональний прояв інтелекту (ФЛП-1; Д.1-66), здатність осмислено сприймати навколишнє (ФЛП-2; Д.6-29), схильність до пізнання (ФЛП-4; Д.2-48, Д.3-40) та сприймання (ФЛП-6; Д.7-26) носять здебільшого процесуальний характер.

ФЛП-3 «Усвідомлення як шлях отримання знань» має прикметниковий характер. Компоненти П.7 утворюють найбільшу кількість сполучень з іменниками (26), характеризуючи певні об'єкти. Найчастотніші колокації П.6 (19) та П.8 (7) з дієсловами підтверджують, що парадигми описують інтелект як результат мислення.

«Інтелект як засіб вирішення завдань» (ФЛП-5) виражає приблизно однакова кількість сполучень з компонентами І.5 (19), П.4 (18), Д.5 (17).

«Природні задатки індивіда» (ФЛП-7) мають іменниково-прикметниковий характер (І.7-33; П.2-30).

Ми також розглянули семантичний аспект епідигматичних відношень у рамках парадигм на позначення інтелекту на семемному й семному рівнях. Проаналізований матеріал дав можливість показати, що зміст семем більшості іменникових парадигм вказує на природні здібності людини (62,9%) і лише 37,1% - на знання, уміння, які здобуваються в житті, на практиці. Згідно з проведеним аналізом, у семантиці прикметників спостерігається перевага логічних операцій (53,6%) над логічними операціями, здійсненими на досвіді (46,4%), що пояснюється більшою ефективністю перших. Дієслова ж не підлягають вищезгаданому поділу, оскільки природний фактор включає швидкість мислення, а соціальний - сукупність практично засвоєних знань, навиків, про що можна довідатись лише з контексту. Семантика дієслівних семем вказує на спробу знаходити вихід з будь-якої ситуації, здійснення різностороннього підходу до розв'язання проблеми (61,5%); вирішення завдань, з урахуванням при цьому обставин, що склалися (15,4%); процес пригадування того, що вже відбулось у минулому, та наміри, які ще лише в планах (12,8%); намагання вдумливо підходити до проблеми розв'язання завдань, висловлювання своїх думок (10,3%). Це свідчить про те, що сбме мислення допомагає людині орієнтуватися у величезному потоці інформації.

У третьому розділі «Синтагматичні зв'язки та епідигматичні відношення різночастиномовних лексичних одиниць на позначення інтелектуальних здібностей людини» аналіз здійснено на матеріалі публіцистичних текстів - газети „Welt“, „Zeit“, „Frankfurter Rundschau“, „Morgenpost“ (20 млн. слів). Ці одиниці розглядаються в межах функціонально-семантичних парадигм, установлених у 2.3.

Аналіз статистичного матеріалу (77.894 тис. прикладів) показав, що й нині спостерігається домінування ФЛП 1 (62,9 тис. СВ) та ФЛП 3 (41,3 тис. СВ), проте істотно зросло використання ФЛП 2 (25 тис. СВ) і ФЛП 4 (19,8 тис. СВ). Це засвідчує переоцінку таких категорій інтелекту, як гострий розум та здатність до пізнання у теперішній час. При цьому проаналізовані ФЛП завдяки процесуальній формі пізнавальних операцій мають у межах поля прикметниковий (ФЛП 3, 5, 7) та вербальний характер (ФЛП 1, 2, 4, 6).

На основі здійсненого огляду описано особливості синтагматики досліджуваних різночастиномовних лексичних одиниць, а саме: з якими лексемами вони сполучаються закономірно, а не випадково. У зв'язку з цим за допомогою методів чІ і К на основі частотних характеристик сполучуваності іменників, прикметників, дієслів проведено синтагматичний аналіз лексем у рамках досліджуваних парадигм, який включав визначення лексичної сполучуваності на рівні окремого слова.

Таким чином, викладений матеріал дає змогу зробити висновок, що раціональний характер інтелекту виражають 7 парадигм, проте основне функціональне навантаження, очевидно, лежить на парадигмах І.3 (як особливості індивідуальної бази знань, що ґрунтуються на досвіді) (siegen + Vernunft (чІ=396,77; K=0,44), haben + Verstдndnis (чІ=82,84; K=0,2), bitten um + Verstдndnis (чІ=210,42; K=0,32), stoЯen auf + Verstдndnis (чІ=183,77; K=0,3), дuЯern + Verstдndnis (чІ=279,67; K=0,37), sein + Erkenntnis (чІ=372,46; K=0,43), dдmmern + Erkenntnis (чІ=259,17; K=0,36), gewinnen + Erkenntnis (чІ=127,77; K=0,25)), І.2 (як динамічність розумової діяльності) (fehlen + Esprit (8 СВ; чІ=669,31; K=0,58), rьcken + Bewusstsein (70 СВ; чІ=416,68; K=0,45), verдndern + Bewusstsein (40 СВ; чІ=234,5; K=0,34), verlieren + Bewusstsein (60 СВ; чІ=193,88; K=0,31), haben + Bewusstsein (30 СВ; чІ=41,82; K=0,14), sein + Esprit (16 СВ; чІ=25,33; K=0,11)), що засвідчують і частотність вживання компонентів парадигм, і релевантні статистичні зв'язки в їх межах.

Серед парадигм, які утворюють прикметники, основне навантаження виконують П.1 (Schьler+begabt (58), Kind+begabt (48); intelligent+Mensch (чІ=33,17; K=0,19), klug+Mensch (чІ=100,22; K=0,33); intelligent+Lцsung (46); intelligent+Frau (16), intelligent+Politiker (10), intelligent+Handeln (9), klug+Antwort (9), intelligent+Haus (8); gescheit+Hund (7), intelligent+Tier (6)) та П.4 (schlaue+Leute (10), schlaue+Frau (6)), а деякі парадигми (П.3, П.5) виявилися, попри психологічну важливість виражених ними категорій, фактично не навантажені. Даний семантичний простір заповнюють дієслівні та іменникові парадигми.

Серед парадигм, до складу яких входять дієслова, найчастотнішими виявились Д.3 (ьberlegen+gut (225), ьberlegen+genau (138), ьberlegen+grьndlich (22)) та Д.1 (glauben+fest (216), glauben+sofort (9)). Необхідно підкреслити, що парадигми Д.4, Д.5, Д.6 фактично не навантажені, тому ці ділянки лексико-семантичного поля «інтелект» довантажуються іншими частинами мови.

Дослідження семантичної сполучуваності у більшості випадків підтверджує результати отримані на основі словників.

Компоненти іменникової ЛСГ утворюють релевантні сполучення з прикметниками об'єктивних характеристик (klar+Verstand (54); groЯ+Ratio (12), Erkenntnis (59), Talent (87); hoch+Intelligenz (44)), просторового переміщення (schnell (94), langsam (111) +Verstand), інтелекту (geistig+Begabung (71)), виготовлення матеріалу (kьnstlich+Intelligenz (283)); з кількісно-означальними прислівниками (viel (20), wenig (16) +Verstand), дієсловами володіння та належності (besitzen+Verstand (83)).

Прикметники мають тісні зв'язки з іменниками, які позначають людей (klug+Mensch (48), begabt+Kind (49)), механізми (intelligent+Maschine (27)), фауну (intelligent+Hund (12)), мовлення (gescheit+Ausrede (17)); з якісно-означальними прислівниками (sehr+klug (129), technisch+begabt (43)), кількісно-означальними (genug+klug (204); wenig+begabt (21)).

Характерними для дієслів є сполучення з якісно-означальними прислівниками (denken+logisch (96), schnell (78), grьndlich (56)).

У розділі також проведено дослідження епідигматичної структури різночастиномовних лексичних одиниць зі значенням «інтелекту» (матеріалом слугували публіцистичні тексти). У результаті аналізу з'ясувалося, що за останні двадцять - тридцять років у семантичній структурі слів відбулися певні зміни. Передусім, це поява нових сем та семних комплексів, відсутніх у словниках, або втрата сем, зафіксованих раніше у лексикографічних джерелах.

За вивченими текстами, значну кількість випадків уживань виявили ще не описані в лексикографічних виданнях семні комплекси іменника Intelligenz - «kьnstliche Intelligenz» (50) та прикметника intelligent - «mit kьnstlicher Intelligenz arbeitende Roboter» (370 СВ), бо останніми роками штучний інтелект впевнено входить у нашу свідомість, доповнюючи можливості людського інтелекту. У публіцистичній літературі, присвяченій науковій популяризації, через зацікавленість науковців дослідженням інтелекту тварин простежується семний комплекс «розумний; здатний до вирішення завдань» щодо багатьох видів тварин, які виявили кращу здатність вирішувати практичні завдання, ніж це вважалось до цього часу. В окремих випадках через семи «здатність вимірювати довжину, час, температуру (за допомогою неземних приладів)» контекст вказує на позаземний інтелект.

Контекстуальний аналіз дієслів допоміг виявити у лексеми nachdenken сему «sich erinnern», а в дієслова ьberlegen - семний комплекс «die Grьnde und Gegengrьnde abwдgen», які ще не зафіксовані лексикографічними джерелами, а також зникнення другого семного комплексу «sich [nachtrдglich] in Gedanken mit etw. beschдftigen, in Gedanken einer Sache nachhдngen» для дієслова nachsinnen.

У «Висновках» узагальнено результати дослідження, які можна звести до таких положень:

1. Завдяки інвентаризації, визначено склад та польову структуру ЛСГ з відповідними домінантами - для іменників «Verstand», прикметників «klug» та дієслів «denken». У такий спосіб ядровими компонентами для іменників виявились Verstand, Geist, Grips, Intellekt, для прикметників - intelligent, schlau, gescheit, weise, clever, для дієслів - meinen, nachdenken, sinnen, ьberlegen, nachsinnen, sich besinnen, grьbeln, bedenken, reflektieren. Відповідно 27 фразеологізмів, що тлумачаться ядровими іменниками, 9 прикметниками та 8 дієсловами, належать до ядрового складу.

2. Домінанти ЛСГ «Verstand», «klug», «denken» мають у складі своїх груп найбільшу кількість статистично достовірних парадигматичних відношень з іншими компонентами ЛСГ, що свідчить про їхню здатність заміщати у контексті більшу частину компонентів своєї ЛСГ.

3. Вивчення парадигматичних зв'язків компонентів різночастиномовних ЛСГ дало змогу визначити їх внутрішню структуру і, як наслідок, встановити найбільш значущі парадигми. Сюди входять сім іменникових парадигм: І.1 «Verstand», І.2 «Geist», І.3 «Vernunft», І.4 «Intellekt», І.5 «Intelligenz», І.6 «Auffassungsgabe», І.7 «Begabung»; вісім прикметникових: П.1 «klug», П.2 «begabt», П.3 «aufgeweckt», П.4 «intelligent», П.5 «gescheit», П.6 «diplomatisch», П.7 «vernьnftig», П.8 «ьberlegt» - та сім дієслівних: Д.1 «denken», Д.2 «nachdenken», Д.3 «ьberlegen», Д.4 «bedenken», Д.5 «nachsinnen», Д.6 «gedenken», Д.7 «verstehen». На їх основі виділено 7 фразеосемантичних парадигм, які змістово відповідають виділеним характеристикам інтелекту. Компоненти усіх парадигм, покриваючи фрагменти семантичного простору поля, об'єднуються у фразеолексичні поля (ФЛП 1 - «раціональний прояв інтелекту», ФЛП 2 - «здатність осмислено сприймати навколишнє», ФЛП 3 - «усвідомлення як спосіб отримання знань», ФЛП 4 - «здатність до пізнання», ФЛП 5 - «інтелект як засіб вирішення завдання», ФЛП 6 - «сприймання», ФЛП 7 - «природні задатки»). За фразеологічним наповненням, що складалося протягом останніх ста п'ятдесяти років, основне функціональне навантаження лежить на парадигмах ФЛП 1 та ФЛП 3. Вивчення публіцистичного матеріалу за 2008 р. (20 млн. слів) дало змогу встановити, що найбільш навантаженими виявилися ФЛП 1, 2, 3; завдяки процесуальній формі пізнавальних операцій більшість ФЛП мають прикметниковий (ФЛП 3, 5, 7) та вербальний характер (ФЛП 1, 2, 4, 6). 4. Опис синтагматичних особливостей інвентаризованих лексем (з урахуванням їх кількісних показників і статистичних критеріїв) дозволяє достатньо об'єктивно охарактеризувати відношення між окремими компонентами ЛСГ. Відповідно до опрацьованих лексикографічних джерел, виявлено певні сполучувальні тенденції, за якими іменникові парадигми найчастіше поєднуються з прикметниками об'єктивних характеристик (26), відношення до інших предметів, дій, обставин (14), інтелекту (5), а також з дієсловами процесу (13), володіння, належності (8) та неспіввіднесеної дії (7); прикметникові парадигми - з іменниками на позначення людей (20), професії (17), мови та мовлення (10), частин тіла (9), дій, вчинків, процесів (8), абстракцій (7), джерела інформації та знань (7); з якісно-означальними прислівниками (13); з дієсловами процесу (14) і неспіввіднесеної дії (8); дієслівні парадигми найчастіше вступають у сполучення з іменниками, що позначають справи, обставини (26), джерело інформації та знань (14), дії, вчинки (12), людей (7); з якісно-означальними прислівниками (44) та з модальними дієсловами (19). Аналіз текстового матеріалу свідчить, що найбільше сполучень утворюють іменники Verstand (25; І.1), Talent (20; І.7), прикметники vernьnftig (33; П.7), diplomatisch (20; П.6), klug (14; П.1), дієслова denken (30; Д.1), ьberlegen (17; Д.3). Статистично релевантними є словосполучення, які належать до парадигм І.3 (Vernunft + siegen), І.2 (fehlen + Esprit), П.1 (Schьler + begabt; Kind + begabt), П.4 (schlau + Leute), Д.1 (denken + langfristig), Д.3 (ьberlegen + gut). 5. Епідигматичні характеристики досліджуваних прикметників, які ще не були об'єктом лінгвістичних досліджень, ефективно вивчаються за допомогою лексикографічного та текстового матеріалу. Виокремлення семних комплексів на основі чотирьох тлумачних словників (поєднання яких оптимально усуває суб'єктивний фактор), урахування їхньої актуалізації в публіцистичних текстах дало змогу виявити нові тенденції реалізації семантики для компонентів парадигм іменників, прикметників, дієслів сучасної німецької мови. Проведений аналіз засвідчує існування та функціонування окремих семних комплексів лише на текстовому матеріалі. Це пояснюється зародженням нових смислових особливостей іменників, прикметників, дієслів, розширенням їх сполучувальних можливостей. Таким чином, викладений матеріал дає підстави для висновку, що за останні двадцять - тридцять років відбуваються зміни у семантичній структурі слів. Так, контекстуальна семантика іменників Verstand, Geist, Vernunft, Intelligenz, Begabung, прикметника intelligent, дієслів nachdenken, ьberlegen включає семні комплекси, ще не зафіксовані словниками. Окремі семні комплекси для іменника Intellekt, дієслова nachsinnen виявились не зафіксованими у публіцистиці. У перспективі слід провести зіставне дослідження публіцистичної та художньої літератури (з урахуванням їх тематики). 

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Угринюк Р.В. Визначення складу лексико-семантичної групи зі значенням інтелекту в сучасній німецькій мові / Р.В. Угринюк // Вісник Донецького національного університету. - Частина 1. - Донецьк, 2006. - C. 186-187.

2. Угринюк Р.В. Інвентаризація лексико-фразеологічної групи дієслів зі значенням інтелекту в сучасній німецькій мові / Р.В. Угринюк // Вісник Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника : Філологія - Івано-Франківськ, 2006. - С. 192-194.

3. Угринюк Р.В. Інвентаризація лексико-фразеологічної групи іменників зі значенням інтелекту в сучасній німецькій мові / Р.В. Угринюк // Вісник Житомирського державного університету імені Івана-Франка. - Вип. 27. - Житомир, 2006. - C. 212-214.

4. Угринюк Р.В. Інвентаризація лексико-фразеологічної групи прикметників зі значенням інтелекту в сучасній німецькій мові / Р.В. Угринюк // Вісник Рівненського державного гуманітарного університету. - Рівне, 2007. - С. 305-309.

5. Угринюк Р.В. Проблеми узгодження категорій «поняття - значення - концепт» / Р.В. Угринюк // Мова і культура : наук. щорічн. журн. - К. : Вид. Дім Дмитра Бураго, 2007. - Вип. 9, т. I, (89). - С. 224-228.

6. Угринюк Р.В. Лексико-семантичне поле та концепт: спільні та відмінні характеристики / Р.В. Угринюк // Мова і культура : наук. щорічн. журн. - К. : Вид. Дім Дмитра Бураго, 2008. - Вип. 10, т.ІІІ, (103). - С. 138-141.

7. Угринюк Р.В. Спроба концептуального опису групи «інтелект» у сучасній німецькій мові на основі лексикографічних джерел / Р.В. Угринюк // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2008. - С. 354-358.

8. Угринюк Р.В. Визначення характеру та сили парадигматичних зв'язків іменників на позначення інтелектуальних здібностей людини в сучасній німецькій мові (за даними лексикографічних джерел) / Р.В. Угринюк // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. - Вип. 441-443 : Германська філологія. - Чернівці : ЧНУ, 2009. - С. 249-254.

9. Угринюк Р.В. Формалізована інвентаризація фразеологізмів: проблеми та їх розв'язки / Р.В. Угринюк // Мова і культура : наук. щорічн. журн. - К. : Вид. Дім Дмитра Бураго, 2009. - Вип. 11, т.І, (113). - С. 152-158.

10. Угринюк Р.В. Епідигматичні характеристики ключових іменників на позначення інтелектуальних здібностей людини (на м-лі німецьких публіцистичних текстів) / Р.В. Угринюк // Мовні і концептуальні картини світу. - К. : ВПЦ «Київський університет». - 2010. - Вип. 29. - С. 320-325.

11. Угринюк Р.В. Лексична сполучуваність іменників, прикметників, дієслів на позначення інтелекту в межах парадигм (на матеріалі публіцистичних текстів) / Р.В. Угринюк // Наукові записки Кіровоград. держ. пед. ун-ту : Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. - 2010. - Вип. 89 (3). - С. 247-251.

АНОТАЦІЯ

Угринюк Р.В. Лексичні та фразеологічні одиниці сучасної німецької мови на позначення інтелектуальних здібностей людини (квантитативно-польовий підхід). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 - германські мови. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2011.

Дисертація присвячена цілісному опису німецьких іменників, прикметників, дієслів і фразеологічних одиниць на позначення розумових здібностей людини в межах лексико-фразеологічного поля, що в основних рисах відповідає концептосистемі «інтелект». У роботі поєднуються ономасіологічний та семасіологічний підходи, що дозволило різнобічно охопити понятійну категорію «інтелект». Ономасіологічний аспект застосовано для визначення складу лексико-фразеологічного поля, а семасіологічний - для опису семантичних особливостей його компонентів. У дослідженні, що ґрунтується на статистичних методиках опрацювання отриманих даних, методиці компонентного та контекстуального аналізів, описовому методі, проведено формалізовану інвентаризацію та виокремлено відповідні групи іменників, прикметників, дієслів і фразеологізмів на позначення інтелекту; виявлено за допомогою формалізованої процедури парадигматичні зв'язки в межах різночастиномовних ЛСГ та встановлено найбільш значущі функціонально-семантичні парадигми; досліджено в межах установлених парадигм синтагматичні зв'язки та епідигматичні характеристики іменників, прикметників, дієслів.

Ключові слова: лексико-фразеологічне поле (ЛФП), лексико-семантична група (ЛСГ), лексико-семантична парадигма, семеми, семні комплекси, семантичні компоненти (семи), лексична одиниця (ЛО), фразеологічна одиниця (ФО), парадигматичні відношення, синтагматичні зв'язки, епідигматичні характеристики.

АННОТАЦИЯ

Угринюк Р.В. Лексические и фразеологические единицы современного немецкого языка для обозначения интеллектуальных способностей человека (квантитативно-полевой подход). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2011.

Диссертация посвящена актуальным проблемам комплексного изучения немецких существительных, прилагательных, глаголов и фразеологических единиц, которые обозначают умственные способности человека в рамках лексико-фразеологического поля, что в основных чертах отвечает концептосистеме «интеллект». В работе сочетаются ономасиологический и семасиологический подходы, что разрешает разносторонне охватить понятийную категорию «интеллект». Ономасилогический аспект использован для определения состава лексико-фразеологического поля, а семасиологический - для описания семантических особенностей его компонентов. В исследовании, которое основано на статистических методиках обработки полученных данных, методике компонентного и контекстуального анализа - для изучения семантической структуры лексем, описательном методе, проведена формализованная инвентаризация и выделены соответственные группы существительных, прилагательных, глаголов и фразеологизмов на обозначение интеллекта. Кроме того, обнаружены с помощью формализованной процедуры парадигматические связи в рамках ЛСГ с разными частями речи и установлены наиболее значущие функционально-семантические парадигмы; исследованы в границах установленных парадигм синтагматические связи и эпидигматические характеристики существительных, прилагательных, глаголов.

Ключевые слова: лексико-фразеологическое поле (ЛФП), лексико-семантическая группа (ЛСГ), лексико-семантическая парадигма, семемы, семные комплексы, семантические компоненты (семы), лексическая единица (ЛЕ), фразеологическая единица (ФЕ), парадигматические отношения, синтагматические связи, епидигматические характеристики.

SUMMARY

Uhrynyuk R.V. Lexical and Phraseological Units of Contemporary German with the Denotation of Human's Intellectual Skills (Quantitative and Field Approach). - Manuscript.

Dissertation for the Degree of the Candidate of Philological Sciences, speciality 10.02.04 - Germanic languages. - The Ivan Franko L'viv National University. - L'viv, 2011.

The dissertation deals with the complete description of German nouns, adjectives, verbs and phraseological units with the denotation of human's intellectual skills within the framework of lexical and phraseological field that fundamentally corresponds to the concept and system “intellect”. The onomasiological approach is used for defining the composition of lexical and phraseological field, and the semasiological - for describing semantic peculiarities of its components.

The inventorying of the components of lexical and phraseological field based on the formalized singling out of individual one-part speech lexical and semantic groups ( with their main paradigms that are defined by formalization: 7 for nouns, 8 for adjectives, and 7 for verbs) was carried out for the objective outlining of the above field. These paradigms, singled out by common semantic features on the basis of determined psychological criteria, function in the lexical and semantic system by the semantic propinquity of their components in the composition of semes of different part speech functional lexical and semantic paradigms.

Different part speech components have polytypic connections by their paradigmatics. The common dominant Verstand, which is in the composition S.1, is distinguished by strong connections with key lexemes of micro-systems Geist (S.2), Intellekt (S.4), klug (A.1), and also with begabt (A.2), intelligent (A.4), gescheit (A.5), and denken (V.1) - with nachdenken (V.2) and ьberlegen (V.3).

On the basis of dictionaries, and also text materials, the fact that the dominant Verstand is characterized by syntagmatic connections with verbs schдrfen, ausbilden, zutrauen, haben, the adjective klug - with typical nouns Mensch, Kopf, Schьler, and the verb denken - with nouns Arbeit, Ding, Bцse, Sache has been established. Noun paradigms are most frequently combined with adjectives of objective characteristics; adjective paradigms usually go with nouns for defining humans; verb paradigms are usually coupled with nouns that define business and circumstances. The main function work in the publicistic texts is performed by the following paradigms: S.3 (Vernunft + siegen), S.2 (fehlen + Esprit), A.1 (Schьler + begabt; Kind + begabt), A.4 (schlau + Leute), V.1 (denken + langfristig), V.3 (ьberlegen + gut).

Epidigmatics of the components of the examined paradigms of nouns, adjectives, verbs and idioms is effectively represented on the basis of description of semes and seme complexes, singled out as a result of processing dictionary and text materials.

On the analysis of professional literature, verified on the material of German lexicographic sources, the content expression of intellect in the imagination of German native speakers is structured by seven similar functional-semantic paradigms that contain different part speech components targeted at the expression of identical and similar semantics. On the basis of quantitative indexes the German perception of intellect is best expressed by (phraseological and semantic field) Field One “efficient display of intellect” and Field Three “understanding as means of getting knowledge”. The usage of functional paradigms depending on the linguistic situations can vary, creating some lacunas or overused sections in the semantic field.

Key words: lexical and semantic field, lexical and semantic group, lexical and semantic paradigm, semems, seme complexes, semantic components (semes), lexical unit, phraseological unit, paradigmatic relations, syntagmatic connections, epidigmatic characteristics.

Размещено на Allbest.ru