Вербальні та невербальні засоби актуалізації емоційного стану радості в художньому дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ВЕРБАЛЬНІ ТА НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ АКТУАЛІЗАЦІЇ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ РАДОСТІ В ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ

Киселюк Наталія Павлівна

КИЇВ - 2009

Анотація

Киселюк Н.П. Вербальні та невербальні засоби актуалізації емоційного стану радості в художньому дискурсі (на матеріалі англомовної прози ХХ-ХХІ століть). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню вербальних та невербальних засобів на позначення емоційного стану радості, які, корелюючи між собою, сприяють феліцитаризації дискурсу як носії позитивної емоційної інформації. У роботі систематизовано маркери актуалізації емоційного стану радості персонажів на лексичному, морфологічному та синтаксичному рівнях художнього дискурсу на підставі виокремлення у семантичній структурі відповідних одиниць семи 'феліцитарність', а також шляхом встановлення співвідношення категорій оцінки, емотивності й експресивності в семантиці мовних одиниць.

У дисертації визначено прагматичні параметри емоційного стану радості, обґрунтовано роль цього феномена в аспекті гармонізації міжособистісних стосунків персонажів. Встановлено основні розряди номінативних одиниць на позначення емоційного стану радості в сучасній англійській мові та охарактеризовано їхні функції в дискурсі. Проаналізовано прагматичні різновиди висловлень на позначення радості у художньому тексті. Виявлено й конкретизовано закономірності функціонування невербальних засобів на позначення емоційного стану радості, з'ясовано прагматичну роль досліджуваних вербальних і невербальних засобів у реалізації комунікативної стратегії позитивної ввічливості.

Ключові слова: феліцитарність, емоційний стан радості, художній дискурс, вербальні засоби, невербальні засоби, комунікативні стратегії.

Аннотация

Киселюк Н.П. Вербальные и невербальные средства актуализации эмоционального состояния радости в художественном дискурсе (на материале англоязычной прозы ХХ-ХХІ веков). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Киевский национальный лингвистический университет, Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию вербальных и невербальных средств обозначения эмоционального состояния радости, которые, коррелируя друг с другом, способствуют фелицитаризации дискурса. В работе раскрыта природа радости с позиции эмотиологии и прагмалингвистики. Выделены прагматические параметры эмоционального состояния радости, обоснована роль данного феномена в аспекте гармонизации межличностных отношений коммуникантов в речевом взаимодействии. В результате исследования были выявлены основные разряды номинативных единиц, которые используются для актуализации радости в современном английском языке, определен характер их семантической организации и представлены прагматические разновидности фелицитарных высказываний. В диссертации проанализированы закономерности функционирования невербальных средств обозначения радости, уточнена прагматическая роль исследуемых вербальных и невербальных средств в реализации коммуникативной стратегии позитивной вежливости.

В современном английском языке существует достаточно широкий арсенал средств обозначения радости. В данном диссертационном исследовании анализируются лексические и синтактико-стилистические средства реализации радости. Компонентный анализ дал возможность построить лексико-семантическое поле "радость". Доминантой и идентификатором поля является архисема happy. Понятие, закрепленное данной лексемой, в той или иной степени представлено в дефинициях всех конституэнтов поля. ЛСП "радость" образуется путем накладывания друг на друга частеречных полей, которые наполняют его категориально разными элементами, благодаря единой ядерно-периферийной структуре. Принадлежность единицы к определенной зоне ЛСП обуславливается количеством признаков, закрепленных в её семантической структуре.

Актуализация эмоционального состояния радости происходит путем заполнения эмотивных синтаксических конструкций соответствующей эмотивной лексикой. К синтактико-стилистическим средствам выражения радости относятся инверсия, повторы, синтаксический параллелизм, парцелляция и эллипсис. Результатом комплексного употребления вышеперечисленных средств является высокая степень интенсивности выражения эмоционального состояния радости.

Речевая объективация радости происходит за счет фелицитарных высказываний, которые характеризуются разной степенью интенсивности и экспрессивности, обеспечивая процесс фелицитаризации дискурса. В зависимости от прагматических целей эмоциональное состояние радости может актуализироваться эмоционально сдержанными и эмоционально не сдержанными фелицитарными высказываниями в эмотивном и эмоциональном типах дискурса соответственно. Эмоционально не сдержанные фелицитарные высказывания представлены междометными высказываниями, которые имеют место в коммуникации, когда социальная дистанция между говорящими является минимальной. Эмоционально сдержанные фелицитарные высказывания представлены этикетными клише, которые соответствуют нормам культуры речевого поведения и характеризуются чётким соблюдением коммуникативных схем. К таким высказываниям относятся акты приветствия, благодарности, пожелания и т.д., в состав которых входят такие лексемы, как glad (радостный), happy (счастливый), pleasure (удовольствие) и другие синонимичные им лексические единицы.

Фелицитаризация дискурса осуществляется не только с помощью вербальных, но и невербальных действий, - отдельно или во взаимодействии. В реестр невербальных средств, обозначающих радость, входят мимика, жесты, фонация, проксемика и невербальные симптомы. Подсистемы кинесических и фонационных НВК являются доминирующими, количество их номинаций составляет соответственно 48% и 38% от общего количества номинаций НВК, обозначающих радость, отобранных из текстовых фрагментов. Количество номинаций проксемических НВК и невербальных симптомов сравнительно невелико - 6% и 8% соответственно. Взаимодействие вербальных и невербальных средств обозначения радости базируется на понятии эмотивной валентности и сводится к взаимодополнению, повторению, субституции одних средств другими.

НВК, актуализирующие радость, присущи как эмоциональному, так и эмотивному типам дискурса. Использование коммуникантом невербальных средств выражения эмоционального состояния радости в эмотивном типе дискурса пребывает в определенной зависимости от реализации коммуникативных намерений говорящего. В эмотивном дискурсе центральная роль отводится адресату, на которого говорящий стремится произвести позитивное впечатление, применяя стратегию вежливости. Это обуславливает роль НВК, обозначающих радость, как элементов речевого этикета, обеспечивающих позитивную тональность общения и способствующих достижению целей установления, поддержания и прерывания контакта. Демонстрация радости в эмотивном типе дискурса осуществляется прагматически освоенными этикетными невербальными знаками, центральное место среди которых занимает улыбка. В эмоциональном типе дискурса выражение эмоционального состояния радости происходит за счёт дополнения вербальных средств невербальными симптоматическими прагматически неосвоенными НВК и не направлено на адресата, который вообще может отсутствовать.

Ключевые слова: фелицитарность, эмоциональное состояние радости, художественный дискурс, вербальные средства, невербальные средства, эмоционально сдержанные / несдержанные высказывания радости, коммуникативные стратегии.

Summary

Kyselyuk N.P. Verbal and Nonverbal Means of Actualizing the Emotional State of Joy in Literary Discourse (A Study of the 20^th-21^th Century English Prose). - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in Philology, speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Kyiv National Linguistic University, Kyiv, 2009.

This thesis deals with the study of verbal and nonverbal means designating the emotional state of joy, which correlate with each other while enhancing felicitarization in discourse serving as positive information anchors. The paper systematizes verbal markers of utterances denoting the characters' emotional state of joy on lexical, morphological and syntactical levels of literary discourse. Such systematization stands as a result of singling out the 'felicificity' seme in the semantic structure of respective linguistic units and establishing the correlation between the categories of evaluation, emotiveness, and expressiveness units' semantics.

The thesis determines pragmatic parameters of the emotional state of joy, revealing the role of the given phenomenon in the harmonization of interpersonal relations in characters' speech interaction. The results of the research demonstrate the main types of nominative units for denoting joy in Modern English and outline their functions in discourse. Pragmatic varieties of utterances denoting joy in literary discourse are outlined. Functional peculiarities of nonverbal means designating the emotional state of joy have been specified and pragmatic role of such verbal and nonverbal means in the realization of the communicative strategy of positive politeness has been identified.

Кey words: felicificity, emotional state of joy, literary discourse, verbal means, nonverbal means, communicative strategies.

1. Загальна характеристика роботи

Міжгалузевий підхід у наукових дослідженнях став прикметою часу. У гуманітарних розвідках такий підхід визначається актуальністю антропологічної спрямованості мовознавчих студій, врахуванням людського фактора як чинника комунікативних процесів (О. М. Ільченко). Одним із пріоритетних напрямів лінгвістики є вивчення взаємозв'язку мовної системи та емоційної сфери людини, що зумовлено визнанням активної участі емоцій у перебігу діяльності особистості. Проникнення емоційності у номінативно-комунікативну діяльність людини пояснюється тим, що, інтерпретуючи дійсність, свідомість сполучає відображені образи з суб'єктивно-емоційним ставленням до них (О.Ю. Мягкова). Eмоції не лише регулюють процеси сприйняття й відображення дійсності особистістю: вони самі стають об'єктом відображення і здатні отримувати втілення у семантиці мовних одиниць (В.А. Маслова). Депозитарієм емоцій є вся художня література: вона описує емоційно навантажені ситуації, вербальну і невербальну поведінку людини, способи передачі емоцій, у ній відбито емоційний досвід людини (В.І. Шаховський).

Визначаючи сутність людини, її діяльність і відносини зі світом, емоції й емоційні стани привертають увагу науковців із часу зародження людської самосвідомості (І.А. Шаронов). У наш час багатогранна проблематика емоцій та емоційних станів потрапляє у фокус психологічних досліджень (К. Ізард, Є.П. Ільїн), філософських студій (І.В. Сидоренко) та активно розробляється в лінгвістиці (А. Вежбицька, O. Vorobyova, S. Gladio), зокрема в руслі емотіології та в лінгвопсихології (Л. В. Козяревич, C. Gallois, K. Oatley). У цьому аспекті увага переважно приділяється емотивним лексико-семантичним засобам мови (М. В. Гамзюк, В. І. Шаховський), афективній фонетиці (А. А. Калита), афективній граматиці та синтаксису (В. В. Задворнов), вербалізації емоцій у художньому тексті (В. Г. Гак, Н. О. Позднякова, Г. І. Харкевич). Усе це створило передумови для поглибленого вивчення окремих емоційних станів, у тому числі й радості, і їх втілення у різних типах дискурсу.

Радість як позитивна базова емоція неодноразово була об'єктом лінгвістичних студій. У лінгвокультурології її досліджували такі вчені, як А. А. Залізняк, С. Г. Воркачов, В. А. Маслова, Ю. Ю. Шамаєва. Незважаючи на ці здобутки, відкритим залишається питання номінації невербальних компонентів комунікації, які слугують для позначення радості, взаємодії вербальних та невербальних засобів на позначення цього стану у висловленнях.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлюється загальною антропоцентричною спрямованістю сучасних лінгвістичних студій на встановлення особливостей мовленнєвої поведінки комунікантів крізь призму емоційних станів. Важливим є вивчення питань, пов'язаних з дослідженням прагматичної значущості репертуару засобів на позначення радості в різних типах англомовного художнього дискурсу, здійснення аналізу співвідношення вербальних і невербальних засобів актуалізації емоційного стану радості з позицій емотіології та прагмалінгвістики.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах комплексної наукової теми "Системні та функціональні характеристики мовних одиниць фонетичної, граматичної та лексичної систем сучасної англійської мови", що розробляється кафедрою практики англійської мови Волинського національного університету імені Лесі Українки (тема затверджена вченою радою університету, протокол № 9 від 21 травня 1998 р.).

Мета дисертаційної роботи - виявлення та систематизація вербальних та невербальних засобів актуалізації емоційного стану радості у сучасному англомовному художньому дискурсі.

Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань:

- конкретизувати зміст феномена емоційного стану радості в ієрархії інших емоційних явищ і процесів та охарактеризувати основні форми його вияву;

- виокремити лексичні одиниці на позначення радості в сучасній англійській мові;

- побудувати лексико-семантичне поле поняття "радість" для визначення маркерів актуалізації емоційного стану радості в англомовному художньому дискурсі;

- розкрити основні синтаксичні та стилістичні особливості феліцитарних висловлень, які слугують для позначення емоційного стану радості у художньому дискурсі;

- простежити закономірності взаємодії вербальних та невербальних засобів актуалізації емоційного стану радості в англомовному художньому дискурсі;

- встановити прагматичні типи феліцитарних висловлень;

- висвітлити особливості стратегій актуалізації радості в емотивному та емоційному типах художнього дискурсу.

Об'єктом дослідження є англомовний художній дискурс, який містить висловлення на позначення емоційного стану радості.

Предметом вивчення є вербальні та невербальні засоби актуалізації емоційного стану радості в сучасному англомовному художньому дискурсі.

Матеріалом дослідження слугували 22 лексикографічні джерела різних типів та 39 художніх текстів на соціально-побутову тематику англомовних авторів ХХ-ХХІ століття (загальний обсяг близько 9560 сторінок). Обсяг матеріалу складає, відповідно, понад 168 лексичних та фразеологічних одиниць та 1650 зв'язних у смисловому відношенні діалогів та монологів, які містять висловлення радості, відібрані методом суцільної вибірки.

В аналізі фактичного матеріалу використані такі методи: аналіз словникових дефініцій, що забезпечив можливість виявлення закріплених у словниковому складі сучасної англійської мови лексичних засобів на позначення поняття "радість"; компонентний аналіз, за допомогою якого досліджувалась семантична структура номінацій поняття "радість" (це дозволило виділити кілька тематичних груп у межах одного лексико-семантичного поля, які мають спільні семи); контекстуальний аналіз для дослідження мовних та позамовних чинників, які впливають на засоби позначення і вираження емоційного стану радості; метод дискурсивного аналізу - для виявлення стратегій вербального і невербального вираження радості в емотивному типі дискурсу; кількісні підрахунки - для опису кількісних характеристик вживання вербальних і номінацій невербальних засобів репрезентації емоційного стану радості в англомовному художньому дискурсі.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ній уперше встановлено репертуар вербальних та невербальних засобів на позначення емоційного стану радості в художньому дискурсі; визначено прагматичні різновиди феліцитарних висловлень; виявлено і описано комунікативні стратегії актуалізації радості в сучасному англомовному художньому дискурсі; уперше встановлено закономірності функціонування вербальних та невербальних засобів на позначення радості в емоційному та емотивному типах художнього дискурсу.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що результати та висновки дослідження розвивають положення емотіології про засоби реалізації емоційної компетенції мовця. Вивчення лексичних одиниць сучасної англійської мови, що використовуються для позначення радості, є певним внеском у розробку теорії номінації. Дослідження невербальних засобів на позначення радості поглиблюють знання про функціональний потенціал невербальних компонентів комунікації. Визначення прагматичного значення феліцитарних висловлень у реалізації стратегії ввічливості є подальшою розробкою положень прагмалінгвістики.

Практичне значення отриманих результатів і висновків полягає в тому, що вони можуть бути використані у курсах лексикології сучасної англійської мови (розділ "Семантична структура слова"), теоретичної граматики (розділи "Прагматика речення", "Аналіз дискурсу"), спецкурсах з прагмалінгвістики, лінгвістики емоцій, теорії невербальної комунікації, у практиці викладання англійської мови.

Апробація результатів дослідження здійснювалася на міжнародних науково-практичних конференціях: "Проблеми прикладної лінгвістики" (Одеса, 2005), "Иноязычное образование: лингвистический и методический аспекты" (Барановичі, 2007); міжнародних наукових конференціях: "Мова і культура" (Київ, 2004 - 2006), "Іноземномовна комунікація: здобутки та перспективи" (Тернопіль, 2006), всеукраїнських наукових конференціях: "Наукові читання, присвячені пам'яті доктора філологічних наук професора Д. І. Квеселевича" (Житомир, 2006), "Пріоритети германського та романського мовознавства" (Луцьк, 2007, 2008), "Іноземна філологія у ХХІ столітті" (Запоріжжя, 2008), міжвузівській науковій викладацько-студентській конференції "Дні науки НаУОА" (Остріг, 2005), наукових конференціях професорсько-викладацького складу і студентів Волинського державного університету імені Лесі Українки (Луцьк, 2004 - 2006).

Публікації. Зміст роботи представлено у дев'яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України (2,47 др. арк.), а також у матеріалах та тезах доповідей на міжнародних наукових конференціях. Загальний обсяг авторських публікацій з проблематики дослідження - 3,02 др. арк.

Структура роботи. Дисертація загальним обсягом 240 сторінок (з них 184 сторінки тексту) складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної літератури (385 позицій), лексикографічних праць (22 позиції), джерел ілюстративного матеріалу (39 позицій) та додатків. У тексті дисертації наведено 4 таблиці та 5 рисунків.

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, зазначено його об'єкт та предмет, вказано мету й завдання роботи, розкрито її наукову новизну, теоретичне та практичне значення, визначено матеріал, методи дослідження, сформульовано положення, що виносяться на захист, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі охарактеризовано емоційний стан радості з позицій психології та філософії; висвітлено теоретичне підґрунтя лінгвістичного аналізу номінативних одиниць сучасної англійської мови на позначення радості; з'ясовано коло лексичних одиниць, за допомогою яких відбувається актуалізація поняття "радість"; визначено питому вагу семи лексичних одиниць на позначення цього поняття.

У другому розділі проаналізовано структурні, лексико-семантичні, синтактико-стилістичні особливості засобів вираження та номінації емоційного стану радості у сучасній англійській мові. Побудовано лексико-семантичне поле "радість" та розглянуто шляхи вербальної маніфестації досліджуваного емоційного стану одиницями різних лексико-граматичних класів сучасної англійської мови.

У третьому розділі встановлено корпус номінацій невербальних компонентів на позначення емоційного стану радості у сучасній англійській мові; розглянуто взаємодію вербальних та невербальних засобів на позначення радості в емоційному та емотивному типах художнього дискурсу.

У четвертому розділі висвітлено основні принципи актуалізації досліджуваного емоційного стану в емотивному та емоційному типах дискурсу; з'ясовано стратегії репрезентації радості в емотивному дискурсі. Встановлено прагматичні особливості невербальних компонентів комунікації на позначення радості в англомовному художньому дискурсі.

У загальних висновках сформульовано підсумки проведеного дослідження, окреслено перспективи подальшої роботи з цієї проблематики.

Список використаних джерел включає 385 наукових праць, а також 22 лексикографічні джерела. Список джерел ілюстративного матеріалу включає художні твори сучасних британських та американських письменників загальною кількістю 39 позицій.

Додатки містять таблиці, в яких узагальнено основні результати проведеного дослідження.

1. Основний зміст роботи

Розділ 1. "Теоретичні засади дослідження емоційного стану радості у сучасних гуманітарних студіях". Емоції як продукт суспільно-історичного розвитку є суб'єктивною формою вираження потреб людини, які передують діяльності, спонукаючи і направляючи її. На думку М. Аргайла, існують різноманітні негативні емоції (гнів, тривога, депресія тощо) і лише одна позитивна, яку зазвичай називають радістю. Радість - це позитивний емоційний стан, пов'язаний з можливістю задовольнити актуальну потребу, ймовірність якої до певного часу була невелика або й взагалі невизначена (К. Ізард). Ми розглядаємо радість як одну із форм вияву відповідного емоційного стану, оскільки психологічні розвідки свідчать про те, що радість виявляється сукупно - як в емоційних переживаннях, так і у внутрішніх та зовнішніх фізіологічних реакціях. Радість є кластерною емоцією (за В. І. Шаховським), яка, будучи базовою (К. Ізард, Є. П. Ільїн, М. Й. Варій), здатна "стягувати" навколо себе велику кількість подібних за якістю емоцій. Емоційні стани, що актуалізують емоцію радості, є різновидами або похідними від неї і розрізняються лише за ступенем інтенсивності. Досить часто радість ототожнюється зі щастям (С. Г. Воркачов). Радість і щастя - це не різні стани: радість пов'язана з переживанням одиничного факту, а щастя - це постійне, неподільне переживання радості (Е. Фромм). Про спорідненість щастя і радості свідчить те, що їх причиною є впевненість людини у собі, своїх діях тощо, яка дає спокій (С. Г. Воркачов).

Щастя як категорія є міждисциплінарним терміном, зміст якого належить як психології, так і філософії. Вивченням щастя займається окремий розділ філософської антропології, який отримав назву феліцитарної антропології (І. В. Сидоренко). Враховуючи те, що, поняття феліцитарності є предметом студій одночасно і філософії, і лінгвістики, ми, досліджуючи емоційний стан радості з позиції лінгвістики, у реферованій праці оперуємо запозиченим із філософії поняттям "феліцитарність", під яким розуміємо поняття радості/щастя.

Залежно від темпераменту людини та інтенсивності переживання, суб'єктивна складова феліцитарних понять може коливатися від задоволення до ейфорії та захвату, однак більш за все вона тяжіє до радості (С. Г. Воркачов). Проявами радості є посмішка, сміх, збудження рухових центрів, які приводять до моторного збудження (жестикуляція, підскакування, плескання в долоні тощо), та інші фізіологічні реакції організму людини. Радість неможливо викликати довільно, вона виступає побічним продуктом зусиль людини, які направлені на інші цілі, її неможливо запланувати або передбачити. У більшості випадків радість з'являється раптово й абсолютно неочікувано. Цей стан відповідає найбільшому внутрішньому задоволенню людини.

Емоційний стан радості вербалізується і систематизується мовою, що дозволяє як виражати його, так і говорити про нього. Згідно класифікації В. І. Шаховського, у лексичному корпусі сучасної англійської мови існує спеціальна лексика, яка називає емоції і використовується як мовний ресурс для опису різноманітних емоційних станів (ця група за своєю семантикою є нейтральною), та абсолютно специфічна лексика, яка застосовується для мовного вираження емоцій (саме вона формує лексичний фонд емотивних засобів мови).

Як свідчать результати проведеного дослідження, емоційний стан радості можна назвати, описати або виразити. У разі, коли радість є об'єктом називання, вона позначається через емотивно нейтральні слова, які лише передають поняття про радість. Сюди належать такі лексеми, як joy (радість), happiness (щастя), pleasure (задоволення) та синонімічні їм одиниці. Для опису емоційного стану радості слугують конотативи, а для вираження - афективи (В. І. Шаховський). У конотативах на позначення радості до логіко-предметного макрокомпонента додається емотивна семантика, тоді як в афективах-виразниках радості цей компонент відсутній.

У художньому тексті радість передається або від першої особи, коли персонаж сам описує свій емоційний стан, або словами автора. В обох випадках радість позначається за допомогою спеціальної лексики, яка передає цей стан. До складу такої лексики входять усі самостійні частини сучасної англійської мови, що містять у собі семи `happy' (щасливий) та `glad' (радісний).

Досліджуючи феліцитарні висловлення, ми розглядаємо взяті з художніх англомовних творів емоційно навантажені уривки, представлені реченнями чи надфразовими єдностями (НФЄ), що відбивають наближену до життя реальну спонтанну емоційну комунікацію соціально-побутової тематики. При відборі ілюстративного матеріалу ми беремо до уваги: а) контекст, який передає розвиток емоційної ситуації, оскільки дослідження реалізації емоційного стану радості передбачає вивчення контексту, що розглядається як структура всіх властивостей соціальних ситуацій, які є важливими у продукуванні чи сприйнятті дискурсу (T. A. van Dijk); б) слова автора, які містять опис емоційного стану радості персонажів; в) номінації невербальних засобів, до яких відносимо описи просодії, міміки, жестикуляції, проксеміки та невербальних симптомів; г) репліки мовців, у яких вони описують свої власні емоційні переживання чи переживання інших.

Проілюструємо функціонування перелічених чинників прикладом з роману Д. Стіл “Bittersweet” ("Гіркий мед"), де на репрезентацію емоційного стану радості вказують як маркери феліцитарності ecstatic (у стані бурхливого захоплення), happy (щасливий), happier (щасливіший), pleased (задоволений), так і низка інших сигналів. Так, з контексту видно, що причиною виникнення емоційного стану радості персонажів було плавання у шлюпці у відкритому морі: Paul volunteered to take Sam out in the little sailing dinghy they kept on board, and teach him how to sail. And Sam was ecstatic when he offered (D. Steel). Слова автора показують, що герої переживають радість: And she could tell just from his expression how happy Sam was; and she had never seen two happier people than her son and his new friend; Paul looked pleased too, та описують їхній стан за допомогою номінацій невербальних засобів - "сміх", "посмішка", "сяяння від задоволення": She could see him laughing and smiling; Sam was beaming. Про вираження радості персонажем свідчить його феліцитарна репліка, оформлена окличними реченнями: Wow! Mom! That was fantastic. It was so cool… and Paul showed me how to do it! ("Здурово! Мамо! Це було фантастично. Це було так круто... і Пол показав мені, як це робиться!").

У реферованій праці ми здійснюємо опис різноманітних семантичних, прагматичних і синтаксичних співвідношень між невербальними і вербальними знаковими одиницями, виявляємо особливості їх спільного функціонування у художньому тексті, а також аналізуємо паралельно невербальні та вербальні одиниці на позначення емоційного стану радості. Це передбачає вивчення багатого арсеналу знакових засобів, що використовуються у спілкуванні.

Розділ 2. "Вербальні засоби репрезентації емоційного стану радості в англомовному художньому дискурсі". Номінативні та дескриптивні мовні одиниці, які об'єктивують емоційний стан радості, є конституентами одноіменного лексико-семантичного поля (ЛСП). Спільне для елементів ЛСП "радість" поняття у найбільш "чистому" вигляді представлено архісемою 'happy' (щасливий, радісний), яка є домінантою та ідентифікатором поля, оскільки зафіксоване нею поняття тією чи іншою мірою репрезентоване дефініціями всіх представників поля ('joy' радість, 'happiness' щастя, 'pleasure' задоволення тощо). Ад'єктивна форма happy є базовою при лексикографічному описі лексем, похідних від кореня happ-, а словникова стаття happy найоб'ємніша і деталізована практично в усіх тлумачних словниках англійської мови (С. Г. Воркачов).

ЛСП "радість" утворюється накладанням одне на одне частиномовних полів, які, маючи єдину ядерно-периферійну структуру, наповнюють його категоріально різними елементами. Підставою для віднесення певної лексичної одиниці до ядра, приядерної зони, ближньої і дальньої периферії чи маргінального шару є питома вага семи 'феліцитарності' досліджуваних лексем.

Емоційний стан радості може бути актуалізований практично всіма частинами мови. При цьому до своїх основних предметно-логічних сем такі лексичні одиниці додають ще й емотивні зі значенням "радість". До лексичних засобів вираження емоційного стану радості, на думку Б. Волек (Волкової), належать вигуки та вигукові слова. У процесі функціонування вигуків на позначення радості відбувається їх взаємодія з іншими лексико-граматичними класами слів на семантичному рівні, і тоді їхнє феліцитарне значення стає зрозумілим із контексту. Це означає, що феліцитарні вигуки є контекстуально залежними. Емоційний стан радості актуалізується за допомогою таких первинних емоційно-оцінних вигуків, як: oh!/ooh! (о!, ох!, ой!), ha! (ха!, ага!), hee! (хі!), ah! (ах!, ой!), wow! (здурово!, о це так!, вау!), aha! (ага!), hey! (гей!, овва!), oho! (ого!), hurray!/hooray! (ура!). Найчастіше для вираження радості вживаються такі первинні вигуки, як: oh! (о!, ох!, ой!) - 56%, wow! (здурово!, о це так!, вау!) - 11%, hurray! (ура!) - 5,5%.

Незважаючи на майже необмежені можливості утворення вторинних вигуків, ми визначаємо найуніверсальніші, а отже - найуживаніші з них для вираження радості. До них належать такі вигуки як yeah!/yes!/yea! (ура!) - 17%, delicious! (чудово!) - 6%, fantastic! (фантастично!) - 6%, amazing (вражаюче!, дивовижно!) - 6%, excellent! (чудово) - 3%, oh my God! (о Господи!, Боже мій!, оце так!) - 3% вживання. Типізовані вигуки-виразники радості складають лише 41% від загальної кількості вторинних емоційно-оцінних вигуків, які виражають цей емоційний стан. У 59% випадків вторинним вигуком-виразником радості виступає будь-яке слово, яке перейшло із значущої частини мови (іменник, прикметник, прислівник, дієслово), хоча найбільшим джерелом для вторинних вигуків є прикметник із семою позитивної оцінки: marvelous! (дивовижно!, чудово!), unbelievable! (неймовірно!), cool! (круто!), great! (чудово!), right! (правильно!), brilliant! (блискуче!), very kind! (дуже добре!) тощо.

Під впливом емоцій в мовленні відбуваються такі формальні зміни, як порушення граматичної структури, зсув граматичних часових форм, повтори, риторичні запитання тощо (Е. Нушикян, О. Д. Пономарів, С. С. Полєжаєва). Синтаксичний аналіз досліджуваного матеріалу показав, що структурні засоби вираження емоційної конотації радості являють собою специфічні, відмінні від інших мовні моделі.

Висловлення, які актуалізують радість, різняться за своєю синтаксичною структурою. До синтаксичних емотивних конструкцій-виразників радості ми відносимо феліцитарні окличні речення, які поділяємо на власне окличні та невласне окличні.

Аналіз синтаксичних структур власне окличних феліцитарних речень дозволив виділити такі моделі: What + N!, How + adj!, That's + Adj + N! тощо. Вживання однієї з таких моделей знаходимо в уривку з роману М. Лівсі “Homework” ("Домашня робота"): “That's a brilliant idea!” I exclaimed. I clasped my hands together, almost as if applauding. Then I rushed over and hugged her (M. Livesey). Феліцитарність цього власне окличного речення ("Це блискуча ідея! ") підтверджується авторською ремаркою, де описані просодика та невербальні дії героя exclaimed (вигукнув), clasped my hands together (сплеснув руками), rushed over (підбіг), hugged (обійняв), які асоціюються з емоційним станом радості.

До невласне окличних феліцитарних речень належать речення будь-якого комунікативного типу, які стали окличними в певному контексті завдяки вираженню сильного ступеня емоційного стану "радість". Невласне окличне феліцитарне речення має відповідне оформлення: графічно воно позначене знаком оклику, супроводжується уточнювальними авторськими ремарками, завдяки яким ми і констатуємо експлікацію емоційного стану радості. У фрагменті з роману Дж. Роулінг “Harry Potter and the Sorcerer's Stone” ("Гарі Поттер та філософський камінь") емоційний стан радості репрезентований невласне окличними реченнями, які за своєю граматичною структурою є спонукальними. Знак оклику виступає графічним інтенсифікатором вираження радості: On the contrary, his face split into a wide smile and he said in a squeaky voice that made passerby stare, “Don't be sorry, my dear sir, for nothing could upset me today! Rejoice, for You-Know-Who has gone at last! Even Muggles like yourself should be celebrating this happy, happy day!” (J. Rowling). ("Не вибачайтеся, дорогий пане, оскільки сьогодні ніщо не зможе засмутити мене! Радійте, тому що нарешті Самі-Знаєте-Хто пішов! Навіть таким маґлам, як ви слід святкувати цей щасливий, щасливий день!"). Із контексту ми дізнаємося, що перемога над темним чаклуном - велика і радісна подія для всього, не лише чаклунського, але й людського (маґлівського) світу. Тому персонаж радіє сам і закликає радіти оточуючих.

Емоційний стан радості можна також виразити за допомогою номінативних речень та звертань. Однак цей емоційний стан здебільшого реалізується не одним реченням, а складним синтаксичним цілим - надфразовою єдністю. В уривку з роману К. Грін “All's Blind Date” ("Побачення Ел з незнайомцем") завдяки вживанню синтаксичних емотивних засобів інтенсивність радості зростає: “Josh, darling! Did I promise you some lovely girls?” Sparky's Mom sounded positively joyous (C. Green). У цьому прикладі емоційний стан радості виражено за допомогою звертання, яке, описуючи адресата, уточнює ставлення до нього з боку мовця - darling (любий). Прикметник joyous (радісний) в авторській ремарці містить у своєму значенні сему 'феліцитарності' й визначає характер експлікованого емоційного стану як радість.

До синтактико-стилістичних засобів, які слугують для вираження радості, належать інверсія, повтори, синтаксичний паралелізм, парцеляція та еліпсис. Як свідчить досліджуваний матеріал, результатом комплексного вживання зазначених вище засобів є високий ступінь інтенсивності вираження радості. Усі феліцитарні висловлення, які містять конструкції емотивного синтаксису, є спонтанними, слабо контрольованими та ситуативно залежними.

Опис радості здійснюється за допомогою конотативів, якими може виступати будь-яка значуща частина мови. Для опису емоційного стану радості слугують розповідні неокличні речення, наповнені феліцитарною, описовою логіко-предметною лексикою, які є послідовними висловленнями, свідомими щодо емоційного прояву та ситуативно визначеними. Так, наприклад, у фрагменті з роману А. Бернейз “Professor Romeo” ("Професор Ромео") комунікативною метою мовця є не стільки вираження радості, скільки повідомлення про неї через опис свого емоційного стану за допомогою певної лексики: “I'm glad you came with me today” (A. Bernays). ("Я радий, що ви прийшли сьогодні зі мною"). Незважаючи на те, що ця лексика належить до ЛСП "радість", вона не є емотивною. Це індикативна, логіко-предметна лексика, що лише позначає радісний емоційний стан. "Заряджувальний" компонент у ній відсутній. Отже, радість, актуалізована в розповідних реченнях за допомогою описової лексики, є не безпосередньою емоцією, а лише думкою про неї, тоді як радість, виражена в окличних реченнях, за допомогою емотивів, є мовною маніфестацією емоційного стану.

Розділ 3. "Невербальні засоби реалізації емоційного стану радості в англомовному художньому дискурсі". Невербально емоційний стан радості виражається за допомогою кінесичних, фонаційних, проксемічних невербальних компонентів комунікації (НВК) та через невербальні симптоми, якими є зовнішні прояви психологічно значущих станів: сльози, зміна кольору обличчя (напр. почервоніння) тощо. За своєю природою такі НВК є симптоматичними і не вживаються самостійно. Як правило, вони супроводжують кінеcичні або фонаційні компоненти на позначення радості, підсилюючи їхнє значення (F. Poyatos).

Кінесична та соматична семіотика емоційного стану радості дозволяє комунікантам однозначно зчитувати радість, оскільки симптоми вираження цього емоційного стану є типовими і однаково розуміються всіма учасниками комунікативного процесу, навіть у випадку, коли вони індивідуальні (Г. Ю. Крейдлін, I. Seryakova). Хоча у художньому дискурсі всі НВК, у тому числі й на позначення радості вербалізовані, тобто зображені за допомогою вербальних номінацій та описів, не всі вони мають однаковий ступінь експлікації. Вони можуть передаватись за допомогою слова, словосполучення, фрази і НФЄ.

В актуалізації емоційного стану радості переважають підсистеми кінесичних та фонаційних НВК. Кількість їхніх номінацій складає відповідно 48% та 38% від загальної кількості номінацій НВК, відібраних нами з текстових фрагментів. Саме їм з усієї системи НВК відводиться центральна роль у процесі комунікації, про що свідчить високий ступінь уживаності номінацій цих типів НВК для репрезентації радості в художніх творах. Кількість номінацій проксемічних НВК та невербальних симптомів, що позначають радість, досить невелика і складає 6 % та 8 % відповідно.

У художньому дискурсі опис емоційного стану радості може супроводжуватися номінацією не лише одного, але двох і більше НВК (наприклад, у текстових фрагментах номінації кінесичних НВК можуть уживатися разом із номінаціями фонаційних НВК тощо). Інтерпретація радості можлива завдяки осмисленню контекстуального оточення вербалізованих НВК і вербальних позначень досліджуваного емоційного стану. Проілюструємо актуалізацію емоційного стану радості уривком з твору Р. Даля “Danny, the Champion of the World” ("Денні, чемпіон світу"): “It flies!” I shouted clapping my hands and jumping about. “It flies! It flies!” My father was nearly as excited as I was. “It is a beauty,” he said (R. Dahl). У наведеному прикладі мовець для актуалізації свого емоційного стану використовує фонаційний НВК shouted (закричав), а для його інтенсифікації застосовує такі кінесичні НВК, як clapping my hands (сплескуючи руками), jumping about (підстрибуючи).

Інколи невербальне та вербальне повідомлення на позначення радості знаходяться у семантичній контрадикції. При цьому невербальне повідомлення, не узгоджуючись за своїм значенням з вербальним, ідентифікує справжню інтенційну направленість останнього. У разі такої невідповідності вербальних засобів та НВК, мовець більше довіряє невербальній комунікації (І. Н. Горєлов, Л. Е. Орбан-Лембрик).

НВК на позначення радості можуть посідати різну позицію у структурі діалогічного дискурсу: 1) ініціальну; 2) медіальну; 3) фінальну. В ініціальній позиції НВК передують вербальній частині висловлення, збільшуючи експресивність мовлення і створюючи емоційне підґрунтя для вербальної частини повідомлення. У медіальній позиції невербальні засоби супроводжують й уточнюють зміст вербального повідомлення, тим самим підтверджуючи його істинність, підсилюючи семантичне значення слів. У фінальній позиції невербальні засоби завершують вербальне повідомлення, немовби дублюють його.

Розділ 4. "Прагматичний аспект вербальних і невербальних засобів актуалізації емоційного стану радості". Залежно від ступеня прояву емоційного стану, соціальних конвенцій та соціальної дистанції між комунікантами, слідом за Л. В. Козяревич, розрізняємо емоційно стримані та емоційно нестримані висловлення радості. Емоційно нестримані висловлення радості репрезентовані вигуковими висловленнями. Вони функціонують в емоційному типі дискурсу, під яким розуміється непідготовлена "Еґо"-мотивована діалогічна/монологічна мовленнєва діяльність в емоційно-детермінованій ситуації, що виникає в результаті спонтанного прояву емоцій і супроводжується відповідними невербальними проявами - виразом обличчя, очей, сльозами, криком, сміхом, рухами тіла тощо (Я. В. Гнєзділова). Емоційно стримані феліцитарні висловлення представлені етикетними кліше. Вони функціонують в емотивному типі дискурсу, який є мотивованим, заздалегідь спланованим монологічним мовленням, що реалізується в умовах емоційно-детермінованої ситуації, спрямованої на створення бажаного для мовця емоційного стану адресата (Я. В. Гнєзділова).

Емоційно нестримані висловлення на позначення радості характеризуються великою кількістю синтаксичних та лексичних засобів вираження радості. Такі висловлення притаманні комунікації між добре знайомими, близькими людьми, родичами тощо, коли соціальна дистанція є мінімальною. лексичний англійський мова дискурс

Емоційно стримані висловлення радості відповідають нормам мовленнєвого етикету і характеризуються чітким дотриманням комунікативних схем (О. М. Ільченко). До таких висловлень належать акти привітання, подяки, побажання й відповіді на них тощо, до складу яких входять такі лексеми, як glad (радісний), happy (щасливий), pleasure (задоволення) та інші синонімічні їм лексичні одиниці.

Аналіз емоційно стриманих висловлень радості, які функціонують в емотивному типі дискурсу, показав, що домінантними рисами вербальної комунікативної поведінки мовця є комунікативна атрактивність та демонстративна привітність (G. N. Leech). Останні належать до гіперстратегії позитивної ввічливості (Т. В. Ларіна, B. G. Brown). Крім того, емоційно стриманим феліцитарним висловленням притаманна стратегія перебільшення, результатом реалізації якої є формування гіперболізованої оцінності (Т. В. Ларіна). Прикладом гіперболізованої оцінності, яка широко використовується в типових мовленнєвих ситуаціях привітання, подяки, поздоровлення, оцінки, похвали, компліменту тощо, може бути уривок з роману Дж. Остін “Sanditon” ("Сендітон"): “Oh! I am so glad,” Charlotte said thankfully (J. Austen). У наведеному прикладі перебільшення спостерігається в тому, як персонаж висловлює свою вдячність, вживаючи інтенсифікатор so (позначає високий ступінь). Вираз I am so glad (Я така рада) також виконує функцію комунікативної підтримки співрозмовника. У ньому виявляється комунікативний оптимізм - демонстрація у процесі спілкування гарного настрою і життєрадісності.

Використання комунікантом невербальних засобів актуалізації емоційного стану радості залежить від комунікативних намірів мовця. Це зумовлюює роль НВК на позначення радості як елементів мовленнєвого етикету. Беручи участь у реалізації поведінкової категорії ввічливості (G. N. Leech), такі НВК забезпечують позитивну тональність спілкування, сприяють установленню і підтриманню контакту.

Невербальні компоненти комунікації на позначення емоційного стану радості, взаємодіючи з вербальними знаками, сприяють феліцитаризації як емотивного, так і емоційного типів дискурсу. Тобто вони актуалізують емоційний стан радості і несуть позитивну емоційну інформацію. В емоційному дискурсі вираження радості відбувається за допомогою симптоматичних прагматично неопанованих НВК (Г. Ю. Крейдлін), до яких належать жести, що не мають стандартного мовного позначення у вигляді закріпленої в мові номінації, не є стійкими і не обов'язково вживаються як реакція на аналогічне повідомлення як, наприклад, в уривку з оповідання А. М. Мартін “Claudia and the Phantom Phone Calls” ("Клаудія та загадкові дзвінки"): “By the way, there's peppermint stick ice cream in the freezer and …” “Yea! Ice cream!” cried Andrew, jumping up and down (A. M. Martin). Тут очевидної прагматичної релевантності набули спонтанні реакції на зовнішній, несподіваний стимул. Поряд з використанням вигуку Yea! (Ура!) та окличного номінативного речення Ice cream! (Морозиво!), притаманних емоційному мовленню, комунікант кричить (cried) і підсилює свої висловлення емоційними діями - підскакуваннями (jumping up and down).

В емотивному типі дискурсу актуалізація емоційного стану радості має прагматичне значення і здійснюється з метою реалізації стратегії ввічливості. Для цього використовуються комунікативні прагматично опановані (Г. Ю. Крейдлін) етикетні НВК на позначення радості. Це комунікативні жести, що несуть певну інформацію, яку свідомо передає адресант. За своєю природою це суто діалогічні жести, прикладом яких може слугувати НВК "широка посмішка" зображена у фрагменті з роману Б. Т. Бредфорда “Everything to Gain” ("Здобути все"): `Morning, Mrs Andrew,' he said, giving me a big smile. `It's lovely to have you back, by gum it is.' (B. T. Bradford). У наведеному прикладі комунікант, дотримуючись стратегії ввічливості і бажаючи справити позитивне враження на співрозмовника, окрім стандартної етикетної фрази Morning (доброго ранку), застосовує широку посмішку (a big smile). Таким чином, НВК "широка посмішка", доповнюючи вербальну частину повідомлення, виконує функцію підтримки (О. Янова), чим робить повідомлення більш експресивним. Взаємодіючи з вербальними засобами, НВК на позначення радості використовуються для реалізації стратегії ввічливості на етапі встановлення, підтримання та розмикання контакту у стандартних етикетних ситуаціях, де необхідно продемонструвати емоційний стан радості. З метою реалізації стратегії ввічливості мовці використовують невербальні індикатори, до яких належать такі НВК на позначення радості: "посмішка", "обійми", "рукостискання" тощо. Провідну роль серед етикетних феліцитарних НВК займає посмішка. Урахування інформативної значущості посмішки та її мовної опосередкованості є необхідною умовою для адекватної інтерпретації емоційного фону конкретної ситуації спілкування.

Висновки

Формами вияву емоційного стану радості є почуття, власне емоції та афекти, які залежать від кількісних та якісних характеристик емоційного процесу - інтенсивності, тривалості, оцінки, що сукупно провокують внутрішні і зовнішні фізіологічні зміни у людини. Власне емоція має випереджальний характер і відображає події у вигляді узагальненої оцінки людиною певної ситуації, яка пов'язана із задоволенням її потреб. Почуття охоплюють всю особистість людини, підпорядковуючи собі основну спрямованість її думок та вчинків. Афект, що є раптовим короткочасним інтенсивним емоційним спалахом, супроводжується різко вираженими фізіологічними реакціями на подію.

Емоційний стан радості як необхідний елемент людської життєдіяльності знаходить своє вираження в мові через значення різнорівневих одиниць. У сучасній англійській мові існує достатньо широкий арсенал засобів для актуалізації цього емоційного стану. До таких засобів належать лексичні (слова з понятійним змістом "радість", з емоційно-оцінним змістом, емоційно-експресивні слова з компонентом "інтенсивність дії") та синтаксичні.

Лексичні одиниці на позначення радості представлені у лексико-семантичному полі у вигляді складної, багатопланової єдності семантично об'єднаних, взаємодіючих та взаємозалежних мовних одиниць, які належать до різних частин мови. Ця організована сукупність елементів пов'язана між собою за ядерно-периферійним принципом, тобто з-поміж засобів на позначення радості у лексико-семантичному полі виділяються ядро, приядерна зона, ближня і дальня периферійна зони та маргінальний шар. Приналежність одиниці до певної зони ЛСП обумовлюється кількістю ознак, закріплених в її семантичній структурі; при цьому межі між зонами є нечіткими та розмитими.

Вираження емоційного стану радості відбувається шляхом заповнення емотивних синтаксичних конструкцій відповідною емотивною лексикою. До синтаксичних емотивних конструкцій-виразників радості ми відносимо окличні речення, які поділяємо на власне окличні та невласне окличні. У тексті актуалізація радості, як правило, відбувається за допомогою не ізольованих речень, а складних синтаксичних цілих, в яких вживання ряду синтаксичних та стилістичних прийомів зумовлює збільшення інтенсивності вираження цього емоційного стану. До синтактико-стилістичних засобів, які слугують для актуалізації радості, належать інверсія, повтори, синтаксичний паралелізм, парцеляція та еліпсис.

Мовленнєвою одиницею на позначення емоційного стану радості є феліцитарне висловлення, що оформлюється засобами, які характеризуються різним рівнем експресії та інтенсивності. У дисертації встановлено закономірності поділу феліцитарних висловлень на емоційно стримані та емоційно нестримані залежно від характеру комунікативної ситуації. Емоційно стримані феліцитарні висловлення, які реалізуються в емотивному типі дискурсу, представлені етикетними кліше. Емоційно нестримані феліцитарні висловлення представлені вигуковими висловленнями, які функціонують в емоційному типі дискурсу, є "Еґо"-мотивованими і характеризуються відсутністю дискурсивних стратегій.

Під час дослідження окреслено основні тенденції функціонування емоційно стриманих феліцитарних висловлень в емотивному типі англомовного художнього дискурсу. Ці висловлення слугують для реалізації дискурсивної стратегії позитивної ввічливості, яка спрямована на зближення з адресатом та на стирання інтерперсональних кордонів між комунікантами. При цьому домінантними рисами вербальної комунікативної поведінки мовця є комунікативна атрактивність та демонстративна привітність.

Актуалізація емоційного стану радості може також здійснюватися за допомогою невербальних дій. До реєстру невербальних дій на позначення радості належать міміка, жести, фонація тощо. Підсистеми кінесичних та фонаційних НВК є домінуючими. Ядрами цих підсистем виступають такі компоненти, як посмішка, жести рук (кінесичні НВК), викрики / вигукування та сміх (підсистема фонаційних НВК). Саме їм зі всієї системи НВК відводиться центральна роль у процесі комунікації, про що свідчить високий ступінь уживаності номінацій цих типів НВК для репрезентації радості в художніх творах. Кількість номінацій проксемічних НВК та невербальних симптомів, що виражають радість, досить невелика. У цих підсистемах ядерними елементами є наближення до кого-небудь (проксемічні НВК) та сльози (підсистема невербальних симптомів).