Граматичний рід у системі категорій іменника новогрецької мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.14 - класичні мови. Окремі індоєвропейські мови

(новогрецька мова)

ГРАМАТИЧНИЙ РІД У СИСТЕМІ КАТЕГОРІЙ ІМЕННИКА НОВОГРЕЦЬКОЇ МОВИ

ТИЩЕНКО Олена Олександрівна

Київ - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Граматичний рід іменника новогрецької мови становить особливий інтерес для мовознавчого дослідження. Він безпосередньо відображає мовні і суспільні зміни в житті грецького народу. Його подвійна природа (семантико-граматична та формально-граматична) вимагає вивчення категорії роду в її взаємодії з іншими категоріями іменника, оскільки граматичний рід пов'язаний із функціонуванням мови на різних рівнях. Розкриття своєрідності категорії передбачає її дослідження у межах функціональної граматики.

Проблема граматичного роду цікавить філософів та мовознавців, починаючи з античних часів і до сьогодення. Для її аналізу використовувалися різні методи та підходи, які часто давали неоднакові результати. У вітчизняному мовознавстві проблемі граматичного роду присвячено роботи І. Вихованця, К. Городенської, А. Загнітка, О. Кучеренка, О. Бондарка, О. Безпояско. Граматичну категорію роду іменника в українській мові досліджує В. Меринов, В. Борецький, у російській - М. Рожавін, М. Ласкова, О. Холод, В. Щербаков, в англійській мові - Л. Тімпко, словацькій - О. Мадяр. У світовій науці вивченням роду займаються такі мовознавці: в англійській мові - Д. Греддол, Дж. Свон, С. Ромейн, німецькій - М. Хеллінгер, Г. Буссманн, голландській - Дж. Беркум, італійській - Г. Вільйоко, Д. Вінсон, Ф. Паганеллі, семітських - М. Ібрагім. Граматичний рід іменника новогрецької мови розглянуто у працях Н. Клименко, М. Тріандафіллідиса, А. Анастасіяді-Симеоніді, Д. Хіла-Маркопулу, Г. Бабінйотиса, Х. Клериса, П. Макриджа, Д. Голтона, І. Філіпакі-Ворбуртон, А. Раллі, А. Хрістофіду, З. Гавриіліду, Е. Племмену, Т.-С. Павліду.

Граматичний рід - категорія іменника, що у сучасній новогрецькій мові характеризується численними варіантами. Ця категорія не є усталеною і потребує систематизації фактів її використання. Крім того, у новогрецькій мові категорія роду іменника ще не стала об'єктом всебічного розгляду. Ґрунтовні дослідження, присвячені аналізу граматичного роду іменника в сукупності його семантичних та формально-граматичних ознак, в елліністиці відсутні.

Актуальність обраної теми дисертації зумовлено необхідністю багатоаспектного розкриття чотиричленної структури граматичного роду в його зв'язках з іншими категоріями іменника, дослідження його словотвірної функції, що у сучасній новогрецькій мові виступає продуктивним засобом творення лексем на позначення назв професій та роду діяльності. Розмаїття родових варіантів іменників новогрецької мови та їхні взаємовідношення викликають потребу цілісного дослідження їхньої специфіки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної наукової теми кафедри елліністики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Україно-грецькі мовні зв'язки”, яка є частиною наукової теми „Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів”, затвердженої Міністерством освіти і науки України, та розробляється науковцями Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом доктора філол. наук, проф. О.І. Чередниченка.

Мета дисертаційної роботи полягає у розкритті сутності граматичного роду як морфологічної, словотвірної, лексичної, синтаксичної категорії у системі категорій іменника новогрецької мови. Мета зумовлює необхідність розв'язання низки конкретних завдань у роботі:

- дослідити структуру граматичного роду іменника, розкрити його зміст і визначити функції;

- з'ясувати сутність і взаємозв'язок категорії роду з іншими категоріями іменника новогрецької мови;

- виявити засоби вираження родового значення в новогрецькій мові;

- визначити лексико-семантичні групи співвідносних пар іменників чоловічого і жіночого роду новогрецької мови у межах словотвірної функції іменникової категорії роду та окреслити тенденції у творенні іменників жіночого роду від відповідних іменників чоловічого роду новогрецької мови на позначення назв професій, фаху, посад, звань;

- здійснити класифікаційний розподіл матеріалу, який ілюструє вияви родової варіативності іменників новогрецької мови;

- систематизувати коливання у родовому оформленні іменників та розкрити обсяг граматичних варіантів іменників у новогрецькій мові;

- встановити ряди слів, де вже відбулася семантична диференціація новогрецьких іменників за показниками роду, та узагальнити випадки різнооформлення іменників.

Об'єктом дослідження є граматична категорія роду іменника у її взаємодії з іншими категоріями іменника новогрецької мови.

Предмет дослідження становлять семантико-граматична, словотвірна, формально-граматична функції категорії роду іменника новогрецької мови.

Матеріалом дослідження слугують 3116 іменників, дібраних методом суцільної вибірки з трьох словників новогрецької мови (Г.Бабінйотиса, М.Тріандафіллідиса, Е.Кріараса). Вивчення функціонування одержаних іменників у мовленні проводиться на матеріалах Корпусу Центру грецької мови, створеного на основі текстів газети “МбкедпнЯб” (обсягом у 3 млн. словоформ), та газети “Фб НЭб” (обсягом у 2 млн. словоформ).

Для розв'язання поставлених у дисертації завдань використано такі методи: суцільної вибірки, за допомогою якого був зібраний матеріал дослідження; описовий, застосований для систематизації та узагальнення зібраного мовного матеріалу; елементи компонентного та функціонального аналізу, спрямовані на з'ясування еквівалентності співвідносних пар іменників; елементи дистрибутивного аналізу, використані для визначення контекстуальних значень досліджуваних одиниць та їхнього оточення; кількісний, необхідний для встановлення частотності вживання лексем.

Наукову новизну роботи зумовлено тим, що у ній уперше в грецькій та вітчизняній елліністиці граматичний рід іменника розглядається комплексно у функціонально-категорійному вимірі. Категорію роду новогрецького іменника вивчено у його взаємодії з іменниковими категоріями числа, відмінка, істот / неістот, особи. Дослідження ґрунтується на функціональному підході до розгляду мовних явищ, унаслідок чого вираження родового значення новогрецьких іменників проаналізовано на основі функцій категорії роду. В дисертаційній роботі словотвірна функція категорії роду, яка є найпродуктивнішим словотворчим засобом іменників жіночого роду на позначення назв осіб за професією, фахом, посадою, званням, розкривається з позиції їхньої функціональної специфіки. У дисертації вперше в грецькій та вітчизняній елліністиці зібрано, систематизовано та проаналізовано мовний матеріал, який ілюструє родову варіативність іменників новогрецької мови, та визначено особливості їхнього функціонування.

Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні досліджень з функціональної граматики та доповненні загальнолінгвістичних уявлень про сутність граматичного роду, розкритті тенденцій родової категоризації іменників у новогрецькій мові. У дисертації обґрунтовується необхідність функціонального підходу до розгляду природи категорії іменникового роду, що дозволяє показати хитання в родовій категоризації іменників, тенденції приписування роду невідмінюваним та запозиченим іменникам, подальшу семантизацію категорії роду, що виявляється в дії гіперо-гіпонімічного принципу визначення роду в новогрецькій мові. Теоретичні положення дисертації можна використати у підготовці функціональної граматики новогрецької мови і зіставних досліджень граматичних і стилістичних особливостей новогрецької та української мов. Дисертаційна робота є певним внеском у розвиток елліністики.

Практичне значення дисертаційної роботи полягає у можливості використання матеріалів дослідження для подальшого вивчення загальнотеоретичних проблем граматики. Результати дослідження можна використати під час укладання сучасних словників новогрецької мови; у написанні посібників та підручників з граматики новогрецької мови; у викладанні практичного курсу, теоретичної граматики та стилістики новогрецької мови.

На захист винесено такі положення:

1. Граматична категорія роду в новогрецькій мові має чотиричленну структуру (семантико-граматичну та формально-граматичну). Її семантико-граматична природа виявляється лише в назвах істот, оскільки виражає реальне значення статі. Для назв неістот визначальною є її формально-граматична природа, спрямована на оформлення синтаксичних зв'язків.

2. Центральною грамемою в новогрецькій мові є грамема чоловічого роду. На основі семантичного роду їй протиставлена грамема жіночого роду. Співвідносність іменників чоловічого і жіночого роду є найпродуктивнішим способом творення іменників на позначення осіб, що визначає необхідність розгляду внутрішніх процесів словотворення у межах граматичної категорії роду, оскільки при цьому помітним виступає поєднання семантичного і формального перетворення. Грамема середнього роду нейтралізує родове протиставлення через властиві їй категорії недорослості та зменшуваності.

3. Визначальною рисою граматичного роду іменника в новогрецькій мові є протистояння синтетичних та аналітичних засобів його вираження. З одного боку, характерним для новогрецької мови є злиття парадигм, з іншого боку, продуктивним є суфіксальне словотворення. Це призводить до утворення омонімічних форм, особливо серед іменників жіночого роду-назв істот за родом діяльності, основна відмінність яких полягає у їхній належності до різних функціональних стилів. Таке явище є наслідком нестабільності та неусталеності категорії роду в новогрецькій мові.

4. Категорія граматичного роду в новогрецькій мові - жива і продовжує шлях свого становлення. На доказ цього свідчать сучасні процеси родової категоризації. Помітним явищем у новогрецькій мові є тенденція до уніфікації засобів вираження родового значення. Останнім часом зростає кількість іменників, оформлених у середньому роді, особливо серед запозичених іменників-назв неістот. Запозичені ж іменники-назви істот оформлюються у чоловічому і жіночому роді на основі біологічної статі.

5. Граматичний рід у новогрецькій мові дедалі більше семантизується, на користь чого свідчить зростання ролі суфіксів у вираженні значення роду, зменшення кількості варіантів суфіксів, наявність різновідмінюваних іменників, переважання гіперо-гіпонімічного принципу в оформленні роду запозичених слів. Остання тенденція вказує також на лексикалізацію граматичного роду в новогрецькій мові.

6. Характерною ознакою родової категоризації іменників у новогрецькій мові є явище родової варіативності. На основі формально-граматичної структури родових варіантів новогрецької мови їх поділено на словозмінні та словотворчі варіанти. Вони трапляються переважно у певних лексико-семантичних групах та можуть виступати абсолютними дублетами або мати функціонально-стилістичні відмінності. Їхні функціональні відмінності в першу чергу зумовлено існуванням двох функціонально-стильових різновидів новогрецької мови - димотики та катаревуси.

Апробація основних положень і результатів дисертаційної роботи проводилася на III Міжнародній науково-практичній конференції “Мови і світ: дослідження та викладання” (19-20 березня 2009 р., м. Кіровоград), Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених “Діалог культур: лінгвістичний і літературознавчий виміри” (9 квітня 2008 р., м.Київ), V Міжнародній науково-практичній конференції “Новини передової науки - 2009” (17-25 травня 2009 р., м. Софія, Болгарія), V Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасних наук - 2009” (7-15 червня 2009 р., м. Перемишль, Польща), Х Міжнародній науково-практичній конференції “Семантика мови і тексту” (21-23 вересня 2009 р., м. Івано-Франківськ), Міжнародній науковій конференції “Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (25-26 вересня 2009 р., м. Луганськ), Міжнародних наукових читаннях, присвячених 70-річчю від дня народження члена-кореспондента НАН України, д.ф.н., проф. Клименко Н.Ф. “Мови та культури у новій Європі: контакти і самобутність” (5-6 жовтня 2009 р., м. Київ), V Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта” (27 грудня 2009 - 5 січня 2010, м. Прага), Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених “Етнічні виміри універсуму: мова, література, культура” (14 квітня 2010 р., м. Київ).

Публікації. Основні теоретичні положення та практичні здобутки дисертації викладено у 7 одноосібних наукових статтях, 5 з яких - у фахових виданнях, які увійшли до переліку ВАК України, та 3 тезах наукових конференцій.

Структура роботи. Мета та завдання дослідження зумовили структуру роботи, що складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 183 сторінки, із них 164 сторінки - основного тексту. Список використаних джерел охоплює 201 позицію, з них 38 - іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність для сучасного мовознавства та елліністики зокрема, визначено об'єкт та предмет дослідження, сформульовано мету й основні завдання роботи, окреслено методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертації.

У першому розділі “Теоретичні засади дослідження граматичної категорії роду” здійснено критичний огляд існуючих поглядів на природу, зміст та ґенезу граматичної категорії роду іменника, визначено її функції. У розділі розкрито сутність поняття “рід” та встановлено засади його дослідження - функціональний підхід. Висвітлено взаємозв'язок категорії роду з іншими категоріями іменника: числа, відмінка, істот / неістот, особи. Розглянуто основні позиції грецьких мовознавців щодо особливостей граматичного роду іменника в новогрецькій мові, подано їхні класифікації іменної системи відмінювання на основі роду, визначено основні способи вираження родового значення в іменниках новогрецької мови. У цьому розділі приділено увагу аналізу мовної ситуації в Греції, характерним для якої є співіснування двох функціонально-стильових її різновидів: книжної катаревуси і розмовної димотики.

У мовознавстві існують дві основні теорії походження категорії роду іменника. Переважна більшість учених (В. Виноградов, І. Кучеренко, О. Пономарів, Г. Пауль, О. Пєшковський, О. Потебня) у граматичних значеннях роду вбачають відображення якісної визначеності предметів і явищ, названих іменниками, а саме ознак, які характеризують предмети (у широкому розумінні слова), пов'язаних із їхніми біологічними (насамперед - статевими) особливостями. На їхню думку, категорія роду іменника є прямим відображенням реальних статевих відмінностей істот. Інші мовознавці (А. Мейє, К. Бругман, Л. Матвєєва-Ісаєва, І. Фодор) дотримуються протилежного погляду на граматичне значення роду. Вони заперечують зв'язок цього значення з біологічними ознаками істот чи взагалі предметів, названих іменниками, оскільки, на їхню думку, граматичний рід і семантичне значення не завжди пов'язані. Граматичний рід лише обмеженої групи іменників звичайно відповідає статі. Прибічники цієї теорії намагаються пояснити появу граматичного роду іменників внутрішніми законами функціонування мовної системи.

У нашому дослідженні ми спираємося на теорію відображення у граматичному роді біологічної статі істот. На нашу думку, очевидним її аргументом є оформлення назв осіб чоловічої статі у чоловічому роді та жіночої статі у жіночому роді. На користь цієї теорії слугує також існування розрізнення статі серед багатьох свійських та деяких диких тварин, що мають найбільше значення для людини. У своєму дослідженні ми погоджуємося з думкою О. Пономарева про те, що чоловічий і жіночий рід на індоєвропейському ґрунті виділилися на основі позамовного поділу на статі, а середній рід - на основі іменників-назв неживих предметів.

Теоретичною основою дисертації є функціональний підхід у граматиці, тому важливою вважаємо позицію А. Загнітка, який указує на дві споконвічні функції граматичної категорії роду - реально-значущу, пов'язану з вираженням родових (статевих) відмінностей, і формально-граматичну, яка оформляє синтаксичні відношення слова в реченні.

Беручи за основу запропоновані лінгвістами визначення поняття “рід іменника”, вважаємо його багатоструктурною несловозмінною морфологічною категорією, яка поєднує семантико-граматичну та формально-граматичну функції та разом з іншими категоріями іменника виражає значення предметності. Семантико-граматичну функцію категорії роду орієнтовано на вираження значення статі істот, переважно осіб. Формально-граматична функція відповідає за синтаксичне узгодження слів у реченні, тобто за передачу формальних зв'язків, і характеризує назви неістот.

Категорія іменникового роду новогрецької мови тричленна і складається з грамем чоловічого, жіночого і середнього роду. Грамема чоловічого роду в новогрецькій мові є центральною, на основі статі їй протиставлена грамема жіночого роду. Відповідно у чоловічому та жіночому роді оформлюються переважно назви осіб відповідних статей, рідше назви тварин. Грамема середнього роду протиставлена їм на основі категорії недорослості, в ній нейтралізується значення статі. Середній рід у новогрецькій мові, як правило, оформлює іменники, що позначають назви неістот, та малих за віком істот. Однак унаслідок багатьох випадків невідповідності граматичного роду статі позначуваних істот, наявності синонімічних назв різного роду тощо грецькі мовознавці (Г. Бабінйотис, М. Тріандафіллідис, А. Анастасіяді-Симеоніді тощо) вважають його категорією умовною.

У новогрецькій мові граматичний рід відіграє визначну роль у класифікації іменників за типами відмінювань, де він найяскравіше взаємодіє з іншими іменниковими категоріями: числа, відмінка, істот / неістот та не повністю виявленою категорією особи. Грецькі мовознавці неодностайні у класифікації новогрецьких іменників за типами відмінювання. Одні лінгвісти (Г. Кормуліс, Г. Бабінйотис, П. Кондос, Х. Клерис, А. Малікуті, Е. Томадакі) основним критерієм такого поділу іменників вважають їхню форму, тобто типи флективних парадигм. Для інших дослідників (М. Тріандафіллідис, Д. Голтон, П. Макридж та І. Філіпакі-Ворбуртон) головною ознакою є граматичний рід. Сучасні дослідниці (А. Раллі, А. Анастасіяді-Симеоніді, Д. Хіла-Маркопулу) стверджують, що класифікація іменників за типами відмінювання має відбуватися на основі поєднання критеріїв граматичного роду та типу флективних парадигм.

Новогрецька належить до синтетичних мов, тому в ній значення роду виражено флективною системою, суфіксами, схемами наголошення при відмінюванні, синтаксично узгоджуваними (прикметниками, порядковими числівниками, займенниками прикметникового типу, пасивними дієприкметниками) та координованими словами (дієсловами в позиції присудка). Оскільки новогрецька є також мовою частково аналітичною, обов'язковим засобом вираження значення граматичного роду є артиклі, які грецькі мовознавці, зокрема М.Тріандафіллідис, називають окремою частиною мови.

Значний вплив на формування особливостей граматичної категорії роду новогрецьких іменників справило співіснування двох функціонально-стильових різновидів новогрецької мови: катаревуси (книжного) та димотики (народного). Найпомітнішим проявом цього у сучасній новогрецькій мові є варіативність в оформленні іменників жіночого роду-назвах осіб за родом діяльності та наявність великої кількості родових варіантів.

У другому розділі “Функції категорії роду в новогрецькій мові” досліджено основні функції граматичної категорії роду в новогрецькій мові, проаналізовано засоби вираження родового значення в іменниках-назвах істот, встановлено основні тенденції в родовому оформленні іменників жіночого роду-назвах осіб за родом діяльності.

Семантико-граматична функція категорії роду виражає реальні статеві відмінності позначуваних істот. Грамеми чоловічого і жіночого роду позначають істот чоловічої та жіночої статі, грамема середнього роду нейтралізує родове протиставлення, визначальними для неї є категорії зменшуваності та недорослості.

У новогрецькій мові значення семантичного роду виражають флексії, словотворчі суфікси, артикль і узгоджувані з іменником іменні частини мови та пасивні дієприкметники. Грамеми із семантико-граматичним змістом найбільше потребують формальних показників розрізнення роду. Для граматичної категорії роду характерною є морфологічна деривація, тобто внутрішні дериваційні процеси. Похідне слово утворюється в результаті семантичного і формального перетворення вихідного.

Таким чином, категорія роду поєднує семантико-граматичну, словотвірну та формально-граматичну функції, оскільки дедалі більша семантизація категорії роду вимагає посилення додаткових змісторозрізнювальних засобів, зокрема словотворчих суфіксів, а вони, у свою чергу, прогнозують оформлення формально-граматичної структури роду, його форму і зміст.

Семантичне зіставлення іменників чоловічого і жіночого роду є найпродуктивнішим способом творення іменників-назв осіб за професією, родом діяльності, фахом, посадою, званням, національністю, місцем проживання. Категорія роду відповідає статі менше в іменниках, що позначають назви тварин.

Словотвірна функція граматичного роду іменника у новогрецькій мові найяскравіше виявляється у творенні співвідносних пар іменників чоловічого і жіночого роду-назвах осіб за професією, фахом, посадою, званням.

У новогрецькій мові для творення іменників жіночого роду від іменників чоловічого роду-назв осіб за професійним заняттям використовуються синтетичні (суфіксальний, флективний), аналітичні (протиставлення парадигми артикля при збереженні типу відмінювання чоловічого роду, узгоджувані з іменником частини мови) та юкстапозитний способи словотворення.

Засобами синтетичного вираження значення граматичного роду в новогрецькій мові є суфіксальний спосіб словотворення, флективний спосіб творення слів, схеми наголошування слів при відмінюванні. Найпродуктивнішим синтетичним способом у творенні іменників жіночого роду від відповідних іменників чоловічого роду на позначення професій, роду занять, суспільної діяльності виступає суфіксальний спосіб. Співвідносні іменники жіночого роду утворюються за допомогою димотичних та книжних суфіксів -фсй(б) / фс(б), -йуу(б), -Ян(б), -Эу(б), -Эуу(б), -йд(б) / -йт, -бйн(б), -ейс(б): з беспелЭгкфсйб, з уйдесюфсб, з кбсвпхнйЬсйууб, з геспхуйбуфЯнб, з рсйгкйрЭуб, з фзлеукзнпиЭфйдб, з нпмпиЭфйт, з сЮгбйнб, з вбспнЭууб, з бхфпксЬфейсб.

Більшість димотичних суфіксів, а саме -фс(б), -йуу(б), -Ян(б), -йд(б), є маркованими стосовно стилю вживання - з жзмюфсб, з сЬцфсб, з бфжЭнфйууб, з кбцерюлйууб, з рблбйпрюлйууб, з рсхфЬнйууб, з дзмпуйпгсбцЯнб, з ехсщвпхлехфЯнб, з кбллйфЭчнйдб, з лпгпфЭчнйдб. Утворення з такими суфіксами не стали надбанням офіційного, наукового стилю. Вони використовуються переважно в розмовному та народному мовленні. Їхня роль у публіцистичному стилі обмежується функціонуванням у ролі експресивних засобів. Кількість іменників, утворених за допомогою архаїчних суфіксів, є незначною. Вони не є продуктивними - з бнипрюлйт, з нпмйумбфпрюлйт, з укзнпиЭфйт.

Флективний спосіб словотворення іменників жіночого роду-назв осіб за професійним заняттям представлений флексіями -пх, -з, -б. Флексія -пх використовується при протиставленні іменників чоловічого і жіночого роду, що позначають назви традиційних, народних професій: з гблбфпэ, з гйбпхсфпэ, з дбнфелпэ, з рбрлщмбфпэ. Використання флексії -з для співвіднесення пар іменників з таким значенням є мало поширеним: з вбсьнз, з згпхмЭнз, з мпнбчЮ.

За допомогою флексії -б іменники жіночого роду протиставляються відповідним іменникам чоловічого роду, що мають переважно суфікси -Яуф(бт), -йЭс(зт), -Ьс(зт) та афіксоїд -кьм(пт): з гкблесЯуфб, з кйибсЯуфб, з лпкбнфйЭсб, з фсбрежйЭсб, з бскпхдйЬсб, з укпхрйдйЬсб, з пйкпньмб, з фсбрежпкьмб.

Найпоширенішим способом творення корелятивних пар іменників чоловічого і жіночого роду-назв осіб за професією, фахом, родом діяльності виступає аналітичний спосіб, а саме протиставлення артиклів чоловічого і жіночого роду при збереженні словозмінної парадигми іменника чоловічого роду. Артикль у новогрецькій мові має власну парадигму відмінювання у чотириграмемній категорії відмінка іменників новогрецької мови (називний, родовий, знахідний, кличний) та двограмемній категорії числа (однина, множина). Порівняння реєстрів тлумачних словників новогрецької мови 1995 -- 2001 рр. свідчить про значне зростання кількості таких утворень.

граматичний новогрецький мова родовий

Кількість іменників жіночого роду на позначення професій, фаху, посад, звань

Словник	Усього	Суфіксальним способом	Флективним способом	Протиставлення парадигми артикля
Е.Кріараса	471	318	31	122
М.Тріандафіллідиса	666	288	34	344
Г.Бабінйотиса	900	342	44	514

Найпродуктивнішим є творення співвідносних пар іменників чоловічого і жіночого роду, що позначають назви спеціальностей учених та лікарів з афіксоїдами -льг(пт), -гсЬц(пт), -рпй(ьт), -пхсг(ьт), -кьм(пт), -ньм(пт), -фсьц(пт), а також -рьн(пт), -фЭчн(зт), -рюл(зт) -дсьм(пт), -згьс(пт): п/з дйбйфпльгпт, п/з ухмвплбйпгсЬцпт, п/з бллбнфпрпйьт, п/з кбсдйпчейспхсгьт, п/з впхфхспкьмпт, п/з буфхньмпт, п/з йчихпфсьцпт, п/з гещрьнпт, п/з дбупфЭчнзт, п/з кпумзмбфпрюлзт, п/з рбгпдсьмпт, п/з дйкзгьспт. Іменники жіночого роду протиставляються за допомогою артикля також іменникам чоловічого роду з другою основою -Ябфс(пт), -мЮчбн(пт), -Эмрпс(пт), -хрЬллзл(пт), -цэлбк(бт), -рбсбгщг(ьт) та суфіксом -йк(ьт): п/з нехспшхчЯбфспт, п/з кблфупвйпмЮчбнпт, п/з фхсЭмрпспт, п/з фсбрежпырЬллзлпт, п/з ущмбфпцэлбкбт, п/з елбйпрбсбгщгьт, п/з екрбйдехфйкьт. Артиклевий спосіб зіставлення іменників чоловічого і жіночого роду на позначення професій і спеціальностей є високопродуктивним.

Протиставлення парадигми артикля є поширеним в оформленні співвідносних іменників чоловічого і жіночого роду, запозичених з англійської та французької мов: п/з бнфйкЭс, п/з мпнфелЯуф, п/з нфефЭкфйв, п/з рлбуйЭ, п/з серпсфЭс, п/з сеуешйпнЯуф, п/з урсЯнфес, п/з уЭсцес, п/з укйЭс. Вирішальним при цьому виступає гіперо-гіпонімічний зв'язок, оскільки такі іменники розмежовуються за родом на основі біологічної статі. Унаслідок їхньої неасимільованості морфологічною системою єдиним засобом вираження значення статі є артикль.

Іменники, утворені за допомогою протиставлення артикля, є універсальними стосовно їхнього вживання у функціональних стилях.

Юкстапозитний спосіб у творенні іменників жіночого роду-назв осіб за професійним заняттям застосовується тоді, коли існує потреба розрізнити омонімічні іменники жіночого роду, утворені за допомогою суфіксів. Такі утворення найчастіше вживаються у засобах масової інформації.

Взявши за основу класифікацію грецької дослідниці З.Гавриіліду та доповнивши її, юкстапозити з першим складником з гхнбЯкб (жінка) було поділено на групи за такими семами:

1) з гхнбЯкб- <назва професії>: з гхнбЯкб буфхнпмйкьт, з гхнбЯкб дйкбуфЮт;

2) з гхнбЯкб- <посада>: з гхнбЯкб впхлехфЮт, з гхнбЯкб рсьедспт;

3) з гхнбЯкб- <митець>: з гхнбЯкб жщгсЬцпт, з гхнбЯкб ухггсбцеЬт;

4) з гхнбЯкб- <спеціалізація>: з гхнбЯкб рбйдЯбфспт, з гхнбЯкб шхчпльгпт;

5) з гхнбЯкб- <військове звання>: з гхнбЯкб бойщмбфйкьт, з гхнбЯкб лпчбгьт;

6) з гхнбЯкб- <спортсмен>: з гхнбЯкб йррЭбт, з гхнбЯкб рпдпуцбйсйуфЮт.

Характерною рисою новогрецької мови є творення еквівалентних за значенням іменників жіночого роду-назв осіб за професією, фахом, посадою, званням. Це пов'язано з існуванням двох функціонально-стильових різновидів новогрецької мови: димотичного (народного) та книжного (катаревусного). Найчастіше еквівалентні назви жіночого роду розрізнюються за функціональними стилями. Найпоширенішими в офіційно-діловому та публіцистичному стилях є утворення, протиставлені за допомогою артикля, у розмовному мовленні перевага надається суфіксальним похідним. Це явище є також наслідком нестабільності та неусталеності категорії роду в новогрецькій мові, характерним для якої є протистояння синтетичних та аналітичних засобів у вираженні значення роду, тобто високої продуктивності словотворчих суфіксів, з одного боку, і тенденції до злиття словозмінних парадигм, з іншого.

Необхідність розрізнення іменників чоловічого і жіночого роду-назв осіб за професією, родом діяльності, посади продиктовано соціальними змінами у грецькому суспільстві, а саме помітнішою присутністю жінки у професійній сфері.

У новогрецькій мові іменники також зіставляються за статтю на основі спільнокореневих лексем, переважно в іменниках-назвах родинних стосунків та назвах свійських тварин.

Категорія роду завдяки своїй семантико-граматичній функції зберігається у системі новогрецької мови. Однак дедалі більше іменники із семантико-граматичним змістом розрізнюються за допомогою формальних засобів.

У третьому розділі “Родова варіативність новогрецьких іменників” розглянуто проблему родової варіативності в новогрецькій мові на матеріалі іменників-назв неістот, здійснено їхню класифікацію, виділено основні лексико-семантичні групи, проаналізовано різновідмінювані іменники.

Формально-граматична функція категорії роду направлена на вираження синтаксичних зв'язків іменників. У першу чергу це стосується назв неістот, оскільки їхні денотати позбавлено статевого критерію розрізнення, як це відбувається у назвах істот. Протиставлення плану змісту і плану вираження певною мірою нівелюється.

Унаслідок відсутності семантичного підґрунтя в оформленні роду назв неістот у новогрецькій мові помітним є явище родової варіативності. Її зумовлено мовними (нестабільність мовної системи, тенденції розвитку мови) та позамовними чинниками (територіальні, соціальні, функціонально-стилістичні відмінності, міжмовні контакти тощо).

Проблемність визначення меж слова призвела до неодностайності серед мовознавців стосовно визначення та класифікації родових варіантів. Особливо складним виявилося з'ясування природи однокореневих слів із тотожним значенням, але різними словотворчими афіксами. Одні дослідники вважають їх варіантами одного слова (О. Ахманова), інші - спільнокореневими синонімами (Ф. Філін, Р. Рогожникова, Н. Шанський, Є. Іваннікова). Стилістичні відмінності О. Москальска вважає проявом синонімії, а Ф. Філін, О. Ахманова, О. Смирницький, Р. Рогожникова не розглядають їх як підставу для розрізнення варіантів і синонімів.

У новогрецькій мові ми виділили граматичні словозмінні та словотвірні варіанти. Словозмінними вважаємо ті варіанти, що співвідносяться на основі флексій: п вблфьфпрпт - фп вблфпфьрй, п кЭдспт - фп кЭдсп, фп сбкЯ - з сбкЮ, п ущлЮнбт -з ущлЮнб. До словотвірних відносимо ті, що протиставляються за допомогою афіксів і не мають розбіжностей у значенні: п бсщмбфйумьт - фп бсщмЬфйумб, з венжьлз - фп венжьлйп, з емрьфйуз - п емрпфйумьт, фп есзмпклЮуй - з есзмпклзуйЬ, фп лбгкЬдй - з лбгкбдйЬ.

Словозмінні і словотвірні варіанти у новогрецькій мові за умови абсолютно тотожного значення ми називаємо абсолютними дублетами: п Ьнзипт - фп Ьнзип, з клзменфЯнз - фп клзменфЯнй, фп увзуфЮсй - з увзуфЮсб - п увзуфЮсбт, п цЬлбггбт - з цЬлбггб; п блбсгемьт - фп блЬсгемб, з брпизубэсйуз - фп брпизубэсйумб - п брпизубхсйумьт, п дхнбмЯфзт - з дхнбмЯфйдб, з ищсЬкйуз - фп ищсЬкйумб - п ищсбкйумьт, з мбгнЮфйуз - фп мбгнЮфйумб.

Граматичні словозмінні і словотвірні родові варіанти можуть мати функціонально-стилістичні відмінності: фп Ьнипт - п Ьнипт (літер.), з гемйуфЮсб (розм.) - п гемйуфЮсбт, з гйбпэсфз (рідко) - фп гйбпэсфй, з глбдйьлб - п глбдЯплпт (книжн.), з мрлпэжб - фп мрлпхжЯ (фаміл.), фп нецсь / фп нецсЯ (нар.) - п нецсьт (книжн., наук.), п рбфуЬт - з рбфуЬ (рідко), фп реэкп - п реэкпт (нар.); фп бкспгйЬлй (літер.) - з бкспгйблйЬ, фп дЬнейумб (розм.) - п дбнейумьт, п дйциесЯфзт (фаміл.) - з дйциесЯфйдб (мед.), фп ейсЮнехмб (нар., літер.) - з ейсЮнехуз, з еквЯбуз (юрид.) - п еквйбумьт, фп кбфЬнфй (нар.) - з кбфЬнфйб (фаміл.), з цсЯкйбуз (книжн.) - фп цсЯкйбумб (розм.). Основною причиною такого розмежування є співіснування катаревуси та димотики у новогрецькій мові. Найчастіше протиставлення таких варіантів відбувається в межах розмовного та книжного стилю, іноді - наукового.

Родові варіанти оформлено в усіх трьох грамемах. Основними причинами існування абсолютних дублетів словозмінних родових варіантів у новогрецькій мові є такі:

1) їх було запозичено з мов, у яких вони оформлені переважно у жіночому роді, відповідно до цього вони набули такої грамеми роду й у новогрецькій мові. Проте, оскільки невідмінювані іменники-назви неістот у новогрецькій мові традиційно оформлено у середньому роді, з'явилися і такі варіанти;

2) у випадку запозичення з англійської мови (внаслідок нерозрізнення у ній грамем роду) іменник було зараховано до середнього роду, однак унаслідок існування в новогрецькій мові паралельної назви з'являється ще один варіант, напр.: п кпмрйпэфес, оскільки перша оформлена у чоловічому роді - п хрплпгйуфЮт.

3) запозичене слово традиційно входить до іменників середнього роду, але внаслідок його формальної подібності до іншого, вже асимільованого запозичення (що має інше значення), оформлюється у такому ж роді, напр.: п кбрпхфуЯнп, оскільки є іменник п кбрпхфуЯнпт.

4) оформлення в роді запозичених невідмінюваних іменників-назв неістот відбувається за принципом гіперо-гіпонімічних відношень. Увійшовши до новогрецької мови, іншомовне слово-назва неістоти оформлюється переважно за допомогою грамеми середнього роду, оскільки саме вона нейтралізує ознаку статі. Проте, розвиваючи лексико-семантичні та синонімічні зв'язки і входячи до лексичної системи новогрецької мови, запозичений іменник починає підпорядковуватися гіперо-гіпонімічним відношенням в оформленні роду. Таким чином, у новогрецькій мові співіснують два родові варіанти: перший, оформлений у середньому роді, другий, оформлений у певній грамемі роду за гіперо-гіпонімічним принципом: п нет, оскільки гіперонім п кбцЭт оформлений у чоловічому роді.

Словотвірні варіанти, що є абсолютними дублетами, трапляються переважно у таких випадках:

1) іменники чоловічого роду оформлено за допомогою суфіксів -ум(ьт), -гм(ьт), -м(ьт), жіночого роду - суфіксів -у(з), -г(з), середнього роду - суфіксів -у(мб), -мб. Такі іменники звичайно виражають значення дії або результату того, що вказано у корені іменника.

2) іменники чоловічого роду мають суфікс -Яф(зт), іменники жіночого роду - суфікс -Яфйд(б): п вспгчЯфзт - з вспгчЯфйдб, п дхнбмЯфзт - з дхнбмЯфйдб. Іменники жіночого роду виникли на основі форми знахідного відмінка вспгчЯфйт, дхнбмЯфйт і були пристосовані до димотичної форми за допомогою суфікса -йд(б), що є димотичним варіантом суфікса -йт.

3) родові варіанти, оформлені у трьох родах: з рбсбиЭсйуз - фп рбсбиЭсйумб - п рбсбиесйумьт, з чьсфбуз - фп чьсфбумб - п чпсфбумьт. Співіснування таких варіантів у новогрецькій мові пояснюється їхнім тотожним значенням, що виражається суфіксами -ум(ьт), -у(Ю), -у(мб).

На основі зібраного матеріалу було виділено лексико-семантичні групи, в яких родові варіанти трапляються найчастіше: назви рослин, частин тіла, приладів і пристроїв, одягу, матеріалів і речовин, приміщень та їхніх частин, цінних каменів, природних явищ, їстівних продуктів та страв, напоїв, косметичних засобів, танців, хвороб, музичних стилів, канцелярських приладів. Найчисельнішою є група варіантів, об'єднаних семами “дія” або “результат дії”. Суфікси, за допомогою яких вони були утворені від відповідних дієслів, виражають однакове значення. Проте поширеними є випадки, коли значення таких утворень є відмінними, тоді вони існують як самостійні слова.

Наявність та виникнення родових варіантів у новогрецькій мові зумовлено різними причинами. В одних випадках варіант з'явився внаслідок невідповідності форми архаїчного варіанта системі новогрецької мови. Досить часто причиною цього явища було творення зменшувальних та збільшувальних форм іменників, а також сплутування граматичних форм іменників певного роду та оформлення на основі цього варіанта в іншій грамемі. Основною причиною існування родових варіантів запозичених іменників-назв неістот у новогрецькій мові, з одного боку, є наявна в ній тенденція до оформлення таких слів у середньому роді, а з іншого, керування гіперо-гіпонімічним принципом приписування роду. Остання тенденція яскраво свідчить про лексикалізацію категорії роду в новогрецькій мові.

У випадку багатозначності іменника його родові варіанти можуть бути тотожними в усіх його значеннях або в одному спільному. Тоді новогрецька мова виявляє тенденцію до звуження значення: з Ьчнз - п бчньт, з кблЬиб - фп кблЬий, з кбфубсьлб - фп кбфубсьлй, з кплпкэиб - фп кплпкэий, фп лэгйумб - п лхгйумьт, з рйспэнб - фп рйспэнй, п узкщмьт - фп уЮкщмб, з уфЬмнб - фп уфбмнЯ.

У межах родової варіативності категорія роду помітно взаємодіє з категорією числа, оскільки розрізнення варіантів може відбуватися лише в одній із грамем числа. Такі іменники у новогрецькій мові вважаються різновідмінюваними, оскільки в однині вони оформлені у чоловічому роді, а в множині - у чоловічому та середньому. У таких випадках можливе існування абсолютних дублетів: п лбймьт - пй лбймпЯ - фб лбймЬ. Однак поширенішим є звуження значення в одному із варіантів: п деумьт - пй деумпЯ - фб деумЬ, п кбрньт - пй кбрнпЯ - фб кбрнЬ.

ВИСНОВКИ

Рід іменника в новогрецькій мові є несловозмінною класифікаційною багатоструктурною морфологічною категорією, що виконує дві основні функції: семантико-граматичну та формально-граматичну. Семантико-граматична функція спрямована на вираження значення статі, тому вона наявна лише в назвах істот. Значення статі виражають грамеми чоловічого і жіночого роду. В грамемі середнього роду ознака статі нейтралізується, визначальною виступає ознака недорослості. Категорії недорослості та зменшуваності у грамемі середнього роду нівелюють родове протиставлення. Отже, грамеми чоловічого і жіночого роду структуровано за ознакою біологічної статі, а середнього роду - молодого віку істот.

В іменниках-назвах неістот розподіл за родами не має семантичної мотивації, у них виявляється формально-граматична функція категорії роду. Лише на тлі триграмемної формальної категорії роду розвивається функціональне поле семантичного роду, що ґрунтується на зіставленні за статтю.

Семантико-граматична функція категорії роду найяскравіше виявляється в іменниках-назвах осіб. В іменниках-назвах тварин категорія роду не завжди відповідає статі. Таким чином, деякі назви істот входять до підкласу іменників із формально-граматичним змістом.

У новогрецькій мові семантику назв істот морфологічно відображено в грамемах роду. Категорія роду відрізняється від інших іменникових граматичних категорій завдяки поєднанню семантико-граматичного та формально-граматичного змісту. Збереженню категорії роду в граматичній системі новогрецької мови сприяє насамперед її семантичний зміст, оскільки на його основі іменникові категорії роду, числа, відмінка поєднано у функціонально-граматичну цілісність, спрямовану на вираження значення предметності. Завдяки її формально-граматичному змісту іменник виокремлено з формально-морфологічного погляду як центральну частину мови.

У новогрецькій мові категорія роду має синтетичні та аналітичні засоби свого вираження. До синтетичних належать словотворчі суфікси та флексії. Суфікси у словозмінній новогрецькій мові є виразниками саме граматичного значення роду, оскільки вони стосуються вираження семантичної структури і передбачають усю словозмінну парадигму слова. Флексія в новогрецькій мові є високопродуктивною, вона виражає значення граматичного роду, тому що кожна грамема роду в новогрецькій мові має прототипні структури вираження типу відмінювання. У новогрецькій мові флексія може виступати і словотворчим засобом.

Серед сучасних тенденцій родової категоризації іменника в новогрецькій мові помітним є дедалі більше формально-морфологічне розрізнення грамем із семантико-граматичним змістом, тобто іменників, що позначають назви істот. Це сприяє розрізненню іменників за ознакою статі. Таким чином, категорія роду в новогрецькій мові дедалі більше семантизується. Співвідносність іменників-назв осіб чоловічого і жіночого роду є найпродуктивнішим способом творення іменників на позначення осіб у новогрецькій мові. Категорія роду дедалі більше проникає до лексико-семантичної сфери, викликаючи посилення змісторозрізнювальних засобів, тому високопродуктивним у новогрецькій мові є суфіксальний спосіб творення слів. Іменники жіночого роду творяться за допомогою суфіксів від відповідних іменників чоловічого роду, що називають осіб за професією, родом діяльності, територіальною належністю, національністю. Суфіксальні похідні часто характерні для розмовного стилю.

Суфіксальне словотворення поступається місцем флективному розрізненню чоловічого, жіночого й середнього роду в іменниках-назвах неістот, визначальним для яких є формально-граматичний зміст категорії роду, оскільки їхня родова належність не має семантичної мотивації.

Незважаючи на високий ступінь синтетичності новогрецької мови, вона має також аналітичні засоби вираження значення роду. Її головним аналітичним засобом вираження значення роду іменника виступає артикль. Протиставлення артиклів чоловічого і жіночого роду при збереженні словозмінної парадигми іменника чоловічого роду є найпоширенішим способом творення корелятивних пар іменників чоловічого і жіночого роду-назв осіб за родом діяльності у новогрецькій мові.

До граматичних засобів вираження категорії роду належать і синтаксичні засоби, а саме узгоджувані з іменником іменні частини мови та пасивні дієприкметники. У новогрецькій мові іменник як носій граматичного роду визначає грамему роду залежних від нього слів. В іменниках спільного роду саме артикль і узгоджуване слово вказують на рід іменника, коли вони не мають лексичного або словотвірного розрізнення.

Отже, значення роду іменника у новогрецькій мові виражається за допомогою словозмінної парадигми артикля у поєднанні з флективними парадигмами та узгоджуваними словами. Крім того, у новогрецькій мові значення роду може бути виражене лише за допомогою артикля та узгоджуваних слів при збереженні словозмінної парадигми іменників чоловічого роду.

З одного боку, в новогрецькій мові посилюється злиття словозмінних парадигм, а з іншого боку, цьому процесу протистоять синтетичні засоби новогрецької мови. При оформленні іменників-назв істот за родом діяльності новогрецька мова тяжіє до аналітизму, тобто протиставлення іменників чоловічого і жіночого роду лише за допомогою артикля, але зберігає свій синтетизм, тобто оформлення іменників жіночого роду від відповідних іменників чоловічого роду за допомогою словотворчих суфіксів. Цим пояснюється існування варіантів жіночого роду-назв істот за родом діяльності, що є характерним для новогрецької мови. У першу чергу це пов'язано з існуванням двох функціонально-стильових різновидів новогрецької мови: димотичного (народного) та книжного (катаревусного). Це явище є також наслідком нестабільності та неусталеності категорії роду в новогрецькій мові. Найчастіше еквівалентні назви жіночого роду розрізнюються за функціональними стилями. Помітним є переважання в офіційному та публіцистичному стилях іменників жіночого роду, протиставлених іменникам чоловічого роду лише за допомогою артикля, та суфіксальних корелятів у розмовному мовленні.

Таке протистояння синтетичних і аналітичних засобів вираження родового значення свідчить про те, що категорія роду в новогрецькій мові продовжує розвиватися.

Запозичені невідмінювані іменники оформлюються в певній грамемі роду на основі їхньої семантики, а саме належності до класу істот або неістот. Невідмінювані іменники, що називають осіб чоловічої статі, оформлюються за допомогою артикля в чоловічому роду, а ті, що називають осіб жіночої статі, - в жіночому роді. Таким чином, помітною є семантизація категорії роду, що виявляється в дії гіперо-гіпонімічного принципу визначення роду.

Гіперо-гіпонімічний принцип приписування роду є вирішальним і стосовно оформлення в роді запозичених іменників-назв неістот. Запозичені іменники-назви неістот у новогрецькій мові оформлюються переважно в середньому роді. Проте зі збільшенням ступеня їхнього входження до лексичної системи новогрецької мови характерним стає варіювання в їхньому родовому оформленні, оскільки рід запозиченого невідмінюваного слова починають визначати його лексико-семантичні зв'язки. Тому запозичений невідмінюваний іменник оформлюється за допомогою артикля у тій грамемі роду, в якій оформлено його гіперонім. Таким чином, у новогрецькій мові відбувається лексикалізація граматичного роду, особливо в запозичених словах.

Отже, ознаками семантизації граматичної категорії роду в новогрецькій мові є зростання ролі суфіксів у вираженні значення роду, зменшення кількості варіантів суфіксів, переважання гіперо-гіпонімічного принципу в оформленні роду запозичених слів.

Характерною рисою новогрецької мови в межах граматичної категорії роду є існування різновідмінюваних іменників. Притаманним для новогрецької мови є оформлення іменників-назв істот в однині в грамемах чоловічого і жіночого роду, а у множині - у грамемах чоловічого, жіночого і середнього роду. У таких випадках грамема середнього роду нейтралізує значення статі і виражає значення збірності.

У новогрецькій мові наявна варіативність засобів родової категоризації. Іменники можуть бути словозмінними варіантами, тобто розрізнятися на основі їхніх флексій, та словотвірними, тобто протиставлятися за допомогою афіксів, не маючи при цьому розбіжностей у значенні. Граматичні словозмінні і словотвірні родові варіанти можуть мати функціонально-стилістичні відмінності. Найчастіше протиставлення таких варіантів відбувається в межах розмовного та книжного стилю, іноді - наукового. Основною причиною такого розмежування є співіснування катаревуси та димотики у новогрецькій мові.

Збереження морфологічної варіативності у вираженні значення роду та хитання в родовому оформленні іменників є доказом того, що категорія роду в новогрецькій мові не є усталеною. Характерним для неї є переважання семантизації над граматикалізацією. При оформленні в роді запозичених слів відбувається лексикалізація граматичного роду, оскільки визначальним стає гіперо-гіпонімічний принцип. Характерним для новогрецької мови є протистояння синтетичних і аналітичних засобів вираження значення граматичного роду. Про неусталеність категорії роду в новогрецькій мові свідчить і морфологічна варіативність родової категоризації іменників. Отже, категорія роду в новогрецькій мові жива і продовжує шлях свого становлення.

ЛІТЕРАТУРА

І. Статті в наукових фахових виданнях:

1. Тищенко О. О. Рід як граматична категорія іменника новогрецької мови / О. О. Тищенко // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. пр. - К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2009. - Вип. 25, ч.3. - С. 350-354.

2. Тищенко О. О. Суфіксальне творення назв професій жіночого роду в новогрецькій мові (суфікси -фсйб, -йууб) / О. О. Тищенко // Наукові записки. - Випуск 81 (1). - Серія: Філологічні науки (мовознавство): У 4 ч. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2009. - С. 290-294.

3. Тищенко О. О. Граматичний рід іменників у працях грецьких мовознавців / О. О. Тищенко // Лінгвістика: зб. наук. пр. - Луганськ: ДЗ “ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2009. - Вип. 2 (17). - С. 233-238.

4. Тищенко О.О. Еквіваленти іменників жіночого роду на позначення професій у новогрецькій мові / О. О. Тищенко // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2010. - Вип.49. - С. 218-222.

5. Тищенко О.О. Родова варіативність іменників на позначення неістот у новогрецькій мові / О. О. Тищенко // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. пр. - К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2010. - Вип. 31. - С. 326-331.

ІІ. Статті в інших виданнях:

1. Тищенко О. О. Сучасні тенденції оформлення іменників жіночого роду на позначення професій у новогрецькій мові / О. О. Тищенко // Семантика мови і тексту: матеріали Х Міжнародної науково-практичної конференції. - Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2009. - Ч. ІІ. - С. 339-342.

2. Тищенко О. О. Семантико-граматичний зміст категорії роду іменника новогрецької мови / О. О. Тищенко // Мови та культури у новій Європі: контакти і самобутність: зб. доповідей на Міжнародних наукових читаннях. - К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2009. - С. 472-478.

ІІІ. Матеріали конференцій:

1. Тищенко О. О. Аналітичні засоби вираження граматичного родового значення новогрецьких іменників / О. О. Тищенко // Новини передової науки - 2009: матеріали V міжнародної наук.-практ. конф., (Софія, 17-25 травня 2009). - Т.14. - Серія: Філологічні науки. - Софія: “Бял ГРАД-БГ” ООД, 2009. - С. 80-82.

2. Тищенко О. О. Синтетичні засоби вираження граматичного родового значення новогрецьких іменників / О. О. Тищенко // Актуальні проблеми сучасних наук - 2009: матеріали V міжнародної наук.-практ. конф., (Перемишль, 7-15 червня 2009). - Т. 15: Філологічні науки. - Перемишль: Наука і освіта, 2009. - С. 44-45.

3. Тищенко О. О. Варіантність родових форм у новогрецькій мові / О. О. Тищенко // Наука і освіта: матеріали V міжнародної наук.-практ. конф., (Прага, 27 грудня 2009 - 5 січня 2010). - Т.17: Філологічні науки. - Прага: Наука і освіта, 2009/2010. - С.25-27.

Размещено на Allbest.ru

...