Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Речення з напівпредикативними апозитивними одиницями в українській прозі кінця ХХ - початку ХХІ століть

10.02.01 - українська мова

Яцук Ольга Василівна

Чернівці - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі рідної мови та методики її викладання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент

Гузар Олена Володимирівна,

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри рідної мови та методики її викладання.

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор

Мойсієнко Анатолій Кирилович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри сучасної української мови;

кандидат філологічних наук, доцент

Карпалюк Валентина Семенівна,

Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, завідувач кафедри мовознавчих дисциплін.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Концептуальні положення результатів теоретико-практичних досліджень, присвячених питанням лінгвостилістики, утворюють цілісну систему, спрямовану на вивчення засобів вираження та граматичних типів функціонування мовних одиниць, які є складниками мовотворчості - „оригінального в галузі вербальних способів вираження сприйманої дійсності”. Пильна увага мовознавців до цієї стильової форми зумовлена насамперед тим, що саме в художньому мовленні найчастіше видозмінюється смисл одиниць мови, збагачується їхня емоційно-оцінна семантика, модифікуються дериваційні можливості.

У сучасній українській філологічній науці активно досліджують мову творів майстрів художнього слова кінця ХХ - початку ХХІ століть (Н.В. Зборовська означила цей період як „література порубіжжя”, „межі”, „межової генерації”), зокрема Юрія Андруховича, Оксани Забужко, Олександра Ірванця, Василя Кожелянка, Юрія Винничука, Сергія Жадана, Марії Матіос, В'ячеслава Медведя, Галини Пагутяк, Євгена Пашковського, Юрія Покальчука, Степана Процюка, Олеся Ульяненка, Василя Шкляра та ін. У літературознавчій парадигмі художні тексти цих письменників відзначаються не тільки реалізмом відображення актуальних суспільних проблем, але й гетерогенністю, що створює певні труднощі в їх класифікаційному описі, а також подекуди епатажністю, відвертим нігілізмом та провокативністю оцінок. Окрім цього, дослідники звернули увагу і на мовні особливості художньої прози межі ХХ-ХХІ століть, передусім на дещо вільне використання правописно не кодифікованих слів, конструкцій із маркованими лексемами, що, за визначенням Н.М. Сологуб, є своєрідним „мовним бунтом”. Однак зазначені мовні риси художніх текстів потребують системного підходу та поглибленого аналізу синтаксису художньої мови в лінгвостилістичній парадигмі.

В україністиці теоретичні засади лінгвостилістики, закладені О.О. Потебнею, поглиблювали І.Г. Чередниченко, В.С. Ващенко, В.М. Русанівський, С.І. Дорошенко, В.А. Чабаненко, С.Я. Єрмоленко, Н.М. Сологуб, В.С. Калашник, О.Д. Пономарів, Л.І. Мацько, П.С. Дудик, А.П. Загнітко, Н.В. Гуйванюк, І.М. Кочан, М.С. Зарицький, С.П. Бибик, Г.М. Сюта, І.Я. Завальнюк та інші дослідники.

Наукові надбання в галузі стилістики, семасіології та прагматики мовних одиниць спричинили якісно нове тлумачення поняття відокремлення - явища оригінального не тільки з погляду семантичного та граматичного, але й із функціонально-стилістичного; відокремлення зумовлює появу і використання паралельних форм вислову загалом того самого змісту, що збагачує виражальні засоби і форми, посилює комунікативну гармонію висловленого. Поряд із цим у семантико-синтаксичному аспекті відокремлені компоненти речення кваліфікують як багатомірні одиниці мови, яким властиві напівпредикативність, зумовлена потенційними можливостями вторинних предикатів, репрезентованих дієприслівниками, дієприкметниками, прикметниками, іменниками.

Загалом теоретичні засади опису відокремлених компонентів речення в семантико-синтаксичній парадигмі в українському мовознавстві представлені працями І.Р. Вихованця, К.Г. Городенської, А.П. Грищенка, А.К. Мойсієнка, Н.В. Гуйванюк, А.П. Загнітка, І.І. Слинька, М.І. Степаненка, М.Я. Плющ, М.Ф. Кобилянської, М.В. Мірченка, К.Ф. Шульжука, Н.Л. Іваницької, В.С. Карпалюк, О.В. Кульбабської, Т.С. Слободинської, М.В. Будько та інших дослідників.

Актуальність теми кандидатської дисертації зумовлена, по-перше, відсутністю в україністиці комплексного вивчення семантико-синтаксичних параметрів та лінгвостилістичного потенціалу напівпредикативних субстантивних одиниць, синтаксична природа яких вивчена ще не достатньо. По-друге, недослідженим є питання граматичного вираження та семантико-функціонального навантаження апозитивеми (далі - Ар), яку витлумачуємо як стрижневий субстантивний компонент, що утворює напівпредикативну апозитивну одиницю (далі - НАО). По-третє, системно не описані граматико-кореляційні співвідношення між напівпредикативною апозитивною одиницею й означуваним компонентом (далі - ОК) у структурі речення. По-четверте, вагомим аргументом обраної проблематики є й те, що напівпредикативні апозитивні одиниці завдяки своїй семантико-функціональній природі відзначаються особливою лінгвостилістичною оригінальністю та частотністю вживання в текстах зазначеного періоду. Ці риси напівпредикативних апозитивних одиниць зумовили визначення їхніх семантичних та граматичних ознак як таких, що продукують ідіолектні особливості функціонування української мови періоду межі ХХ-ХХІ століть. По-п'яте, напівпредикативні апозитивні одиниці як носії лексичних, граматичних та образно-стилістичних засобів увиразнення, а не лише як власне-синтаксичні одиниці, ще не були предметом спеціального розгляду. По-шосте, важливо дослідити співвідношення означуваного компонента та напівпредикативної апозитивної одиниці з урахуванням їхніх власне-граматичних значень у лінгвостилістичній парадигмі, а також виявити засоби функціонально-семантичної реалізації цих синтаксичних одиниць у тексті.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації затвердили вчена рада Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (протокол № 7 від 26. 02. 2002 р.) і Наукова координаційна рада „Українська мова” (протокол № 22 від 13. 10. 2004 р.). Дисертація розкриває один із напрямків комплексної наукової теми науково-дослідної лабораторії Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка „Стилістика і культура мови в сучасній науковій парадигмі: категоризація і прагматика” (номер державної реєстрації 0110U004099). Зокрема описано граматичні типи функціонування напівпредикативних апозитивних одиниць, визначено лінгвостилістичні засоби їх увиразнення в художньому мовленні.

Мета дисертації - визначити семантико-синтаксичну природу та стилістичний потенціал напівпредикативних апозитивних одиниць у співвідношенні із означуваними компонентами, з'ясувати лінгвостилістичні засоби увиразнення цих одиниць речення на матеріалі української прози кінця ХХ - початку ХХІ століть.

Досягнення мети передбачає розв'язання таких завдань:

1) окреслити основні етапи дослідження відокремлених компонентів речення в синтаксичній парадигмі;

2) з'ясувати синтаксичну природу семантико-синтаксичних відношень між означуваним компонентом та напівпредикативною апозитивною одиницею;

3) виявити та описати граматичні типи функціонування досліджуваних компонентів речення;

4) розробити критерії та здійснити семантичну типологію напівпредикативних апозитивних одиниць;

5) охарактеризувати засоби художнього увиразнення означуваного та відокремленого компонентів реченнєвої структури в досліджуваних художніх текстах;

6) установити частотність уживання напівпредикативних апозитивних одиниць за такими показниками, як „граматичний тип/НАО”, „автор тексту/НАО”, „денотативне поле/НАО”.

Об'єктом дослідження є напівпредикативні апозитивні одиниці, що функціонують в українських художніх прозових текстах кінця ХХ - початку ХХІ століть.

Предмет дослідження - граматико-семантичні різновиди напівпредикативних апозитивних одиниць та означуваних компонентів, тип семантико-синтаксичних відношень між цими компонентами реченнєвої структури, засоби їхнього стилістичного увиразнення в художніх текстах.

Матеріалом дослідження послужили прості і складні речення з напівпредикативними апозитивними одиницями, скартковані методом суцільної вибірки із художніх прозових текстів періоду кінця ХХ - початку ХХІ століть.

Робоча картотека складає понад 1500 фіксацій реченнєвих структур, у яких використано напівпредикативні субстантивні одиниці.

Методи дослідження. Специфіка об'єкта й поставлені в дисертації завдання зумовили використання різних методів та прийомів. Основним методом дослідження став описовий із прийомами внутрішнього та зовнішнього моделювання, що дало змогу системно проаналізувати граматичну структуру й семантичну типологію напівпредикативних апозитивних одиниць та означуваних компонентів, виявити їхні виражальні можливості. Окрім цього, використано метод спостереження за особливостями синтаксичної природи апозитивем у структурі напівпредикативних апозитивних одиниць; метод трансформаційного аналізу - для дослідження граматичних значень напівпредикативних апозитивних одиниць та означуваних компонентів; метод статистичних підрахунків - для визначення частотності вживання напівпредикативних субстантивних одиниць у текстах авторів, які представляють різні літературні напрями, вирізняються індивідуальною манерою світовідчуття та є представниками різних регіонів України. Як допоміжні використано прийоми зіставлення, класифікації мовного матеріалу.

Наукова новизна роботи зумовлена тим, що вперше об'єктом лінгвістичного дослідження в граматичній, семантичній та стилістичній парадигмах стали напівпредикативні апозитивні одиниці в корелятивній парі із означуваними компонентами як носії мовного колориту епохи кінця ХХ - початку ХХІ століть. Зокрема, обґрунтовано тип семантико-синтаксичних відношень, які функціонують між напівпредикативною субстантивною апозитивною одиницею та означуваним компонентом; описано семантичні значення досліджуваних одиниць; визначено їхні стилістичні функції з урахуванням експресивного забарвлення та ступеня поширеності в художніх текстах.

На захист винесено такі твердження:

1. Напівпредикативна апозитивна одиниця та означуваний компонент поєднуються у корелятивні пари на основі апозитивних семантико-синтаксичних відношень, обумовлених опосередкованим синтаксичним зв'язком. Семантичне значення та граматичне вираження апозитивної напівпредикативної одиниці зумовлені семантико-граматичним значенням означуваного компонента. Однак у незначній кількості мовних прикладів трапляються й такі, у яких синтаксичну природу означуваного компонента визначає відокремлений елемент речення.

2. Стрижневий компонент напівпредикативної апозитивної одиниці, окрім іменника, представлений відіменниковим прикметником, дієсловом, а також субстантивованими частинами мови, які пропонуємо називати апозитивними синтаксемами, або апозитивемами.

3. Напівпредикативні апозитивні одиниці утворюють денотативні поля на позначення здебільшого понять, пов'язаних із людиною та суспільством. Таким чином, визначальною ідіостилістичною рисою художньої літератури кінця ХХ - початку ХХІ століть є антропоцентричність.

4. Функціонально-стилістична диференціація напівпредикативних апозитивних одиниць представлена художньо-образною, аксіологічною, ідентифікаційною, ототожнювальною, уточнювальною та ознаково-описовою функціями. Їхнє увиразнення зреалізоване засобами текстотворення усіх рівнів мовної системи.

Теоретичне значення дисертаційної роботи. Висновки й узагальнення виконаного дослідження збагачують теорію граматичної, семантичної типології відокремлених одиниць, а також стилістичної граматики; доповнюють функціональність поняттєво-термінологічного апарату, що представлений, зокрема, такими категоріями: семантико-синтаксичні відношення (апозитивні), експресивність (інгерентна, адгерентна), денотативне поле, стилістична функція та інші.

Практичне значення дослідження зумовлене тим, що його результати можуть бути використані в системному семантико-граматичному описі (апозитивні семантико-синтаксичні відношення, граматичні типи напівпредикативних апозитивних одиниць, значення апозитивем у їхній структурі) та стилістичному описі конструкцій, представлених напівпредикативними субстантивними одиницями (експресивність напівпредикативних апозитивних одиниць та засоби її вираження). Основні положення роботи розширять зміст курсів із граматики, стилістичного синтаксису, допоможуть у читанні відповідних спецкурсів та спецсемінарів. Теоретичні відомості, основні висновки та узагальнення доповнять відповідні розділи підручників та посібників з української мови.

Особистий внесок здобувача полягає у випрацюванні самостійної концепції наукового аналізу напівпредикативних апозитивних одиниць у структурі речення на основі опосередкованого зв'язку та апозитивних семантико-синтаксичних відношень. Усі результати дослідження є узагальненням роботи дисертанта, проведеної одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорено на засіданнях кафедри рідної мови та методики її викладання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (2002-2010 рр.), на засіданні кафедри сучасної української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол № 2 від 16. 09. 2010 р.). Основні положення й узагальнення викладено в доповідях на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: „Теоретичні і практичні аспекти культури мови” (Тернопіль, 2004 р.); „Лінгвалізація світу: теоретичний і методичний аспекти” (Черкаси, 2006 р., 2008 р.); „Актуальні проблеми синтаксису” (Чернівці, 2006 р.); „Іван Ковалик і сучасне мовознавство (до 100-річчя від дня народження Івана Ковалика)” (Івано-Франківськ, 2007 р.).

Публікації. Проблематику та основні положення дисертації викладено у шести статтях, опублікованих у виданнях, затверджених ВАКом України як фахові.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного із них, загальних висновків, списку використаної літератури, що налічує 229 позицій, і списку художніх джерел - 55 позицій. Повний обсяг дисертації 207 сторінок, основного тексту - 179 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об'єкт і предмет, мету, завдання й методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, вказано джерела фактичного матеріалу, з'ясовано особистий внесок здобувача та рівень апробації результатів.

У першому розділі „Дослідження апозитивних одиниць у формально-синтаксичній, семантико-синтаксичній та стилістичній парадигмах” висвітлено основні напрями дослідження відокремлених компонентів структури речення в логіко-граматичному, психолого-граматичному та формально-граматичному аспектах. Зокрема, встановлено, що логічний (О.М. Пєшковський) та психологічний (О.О. Потебня) підходи до трактування відокремлених членів речення зумовили, по-перше, розпізнання відокремлених членів речення з-поміж інших синтаксичних одиниць; по-друге, надання відокремленим членам речення ознак предикативності (дієприкметниковий, прикметниковий, дієприслівниковий звороти, апозиція); по-третє, формування граматичних категорій за характером синтаксичної природи відокремлених одиниць.

Властивість відокремлених членів речення як предикативних саме у формально-граматичному аспекті визначив О.О. Шахматов, далі - А.Г. Руднєв, М.Г. Шатух та ін. Крім цього, було виокремлено апозицію від уточнювальних членів речення. Їх об'єднання зумовлено тим, що апозитивні синтаксичні одиниці мають здатність уточнювати зміст означуваного компонента. Однак ці синтаксичні одиниці диференціюються за такими критеріями: апозитивна одиниця поєднує в собі атрибутивну й предикативну ознаки; уточнювальні члени речення не мають своєї синтаксичної індивідуальності; уточнюючи якийсь член речення, вони набувають того самого синтаксичного статусу.

У становленні граматичної парадигми відокремлених компонентів речення було досягнуто таких результатів:

– з'ясовано їхні типи за морфологічним та синтаксичним вираженням;

– систематизовано граматичні умови відокремлення та пунктуаційне оформлення відокремлених одиниць, позицію щодо означуваного компонента;

– досліджено зв'язок між відокремленою одиницею та предикативним центром речення.

Лінгвістичні дослідження відокремлених членів речення у формально-синтаксичному аспекті засвідчують тісний зв'язок компонентів відокремленої структури, які було названо цілісними „відрізками” (В.В. Виноградов). Утім, синтаксичний характер такого поєднання мовознавці почали досліджувати згодом, у період, коли домінантним стає семантичний синтаксис, граматичні категорії якого, власне, уможливили розмежування синтаксичних ознак відокремлених компонентів речення з-посеред пунктуаційних та інтонаційних.

Релевантними положеннями семантико-синтаксичної парадигми щодо моделювання категорійних значень відокремлених компонентів речення є такі:

1) субстантивному відокремленому компонентові речення („другорядний субстантивний присудок”, „напівпредикативний субстантивний зворот”) властива напівпредикативність, завдяки чому він має потенційні можливості трансформуватися в підрядні означальні речення минулого чи теперішнього часу дійсного способу (Є.М. Галкіна-Федорук, Н.Д. Арутюнова, Н.Ю. Шведова та ін.);

2) субстантивні звороти можуть мати не тільки предикативно-характеризувальне значення, але й уточнювальне, тобто можуть бути семантичними суб'єктами (О.О. Каминіна та ін.);

3) специфіка напівпредикативного субстантивного звороту зумовлена його семантичною місткістю, синкретизмом його функцій, диференціація яких мотивована лексикою (А.Ф. Прияткіна, М.А. Кормиліцина та ін.);

4) апозитивна одиниця є напівпредикативною і має здатність утворювати пропозиційну модель речення засобами вторинної предикації (І.Р. Вихованець, О.В. Кульбабська та ін.);

5) напівпредикативна апозитивна одиниця в корелятивній парі з означуваним компонентом утворює поліпропозитивність реченнєвої структури та вторинну предикацію (І.Р. Вихованець, О.В. Кульбабська та ін.).

Зважаючи на отримані синтаксичні факти про напівпредикативний субстантивний зворот, витлумачуємо об'єкт нашого дослідження як напівпредикативну апозитивну одиницю - пропозитивний вторинний компонент реченнєвої структури, який становить семантико-синтаксичну самостійність, зумовлений апозитивними семантико-синтаксичними відношеннями та семантичною і граматичною валентністю стрижневого субстантивного слова, що перебуває з означуваним компонентом у відношеннях потенційної (вторинної) предикації, як вторинний предикат напівпредикативної апозитивної одиниці.

Зважаючи на характер семантико-функціональної спроможності апозитивеми, вираженої іменником, що здатна бути кваліфікатором, характеризатором означуваного компонента, ми вважаємо, що між означуваним компонентом та напівпредикативною апозитивною одиницею встановлюються апозитивні відношення, що мають певні відмінності від атрибутивних:

– означуваний компонент посідає у структурі базового речення позицію суб'єкта чи об'єкта;

– означуваний компонент виражається не лише іменником, але й займенниковим словом та нерозкладним (синтаксичним та семантичним) словосполученням, які по-різному визначають семантико-синтаксичні значення напівпредикативної апозитивної одиниці;

– напівпредикативна апозитивна одиниця зумовлює семантичну конденсацію, поліпропозитивність, поліситуативність, що відрізняє її від прикладки як присубстантивного поширювача.

Апозитивні відношення - це різновид семантико-синтаксичних відношень між поєднаними підрядним опосередкованим зв'язком означуваним компонентом, вираженим іменником, займенниковим словом чи нерозкладним словосполученням, та апозитивемою, вираженою субстантивним словом, зумовлені синтаксичною позицією означуваного компонента та апозитивеми.

Оскільки обґрунтувати синтаксичну природу напівпредикативних апозитивних одиниць можливо в тісному зв'язку із семантикою його компонентів, визначено семантичну типологію цих синтаксичних одиниць щодо назв денотативних полів (родове значення) та типів семантичних значень означуваних елементів речення (видове значення). Узагальнені назви денотативних полів і є, на нашу думку, семантичними типами напівпредикативних апозитивних одиниць, конотативність значень (оцінність, емоційність, експресивність) яких зумовлена їхньою стилістичною функціональністю, тому в дисертації зіставлено денотативні поля напівпредикативних апозитивних одиниць зі стилістичними функціями, які вони виконують у художніх текстах порубіжжя ХХ - ХХІ століть.

Отже, граматико-стилістична парадигма дослідження напівпредикативних апозитивних одиниць передбачає системний опис граматичних значень цих синтаксичних одиниць як інваріантних моделей, що опозиціонують варіативним, стилістично зумовленим значенням цих одиниць; визначення денотативних полів за лексико-семантичними значеннями означуваного компонента та напівпредикативної апозитивної одиниці; з'ясування засобів експресивного маркування досліджуваних мовних одиниць.

У другому розділі „Семантична реалізація напівпредикативних апозитивних одиниць” здійснено семантико-синтаксичний аналіз ОК та НАО. Зокрема, визначено, що апозитивні відношення між означуваним компонентом та однослівними напівпредикативними апозитивними одиницями зумовлені лексико-граматичними значеннями між цими синтаксичними одиницями в такий спосіб:

1. Іменник (ОК) іменник (НАО):

а) власна назва загальна назва, напр.: … Марс відвідували різні космічні експедиції […] і, звичайно, космонавти України - держави, яка, починаючи з середини 20-х років ХХІ століття, вийшла в лідери серед космічних держав світу (В. Кожелянко) Україна - держава;

б) загальна назва загальна назва ототожнювального значення, напр.: Помер віщун Амфілох. Жінки-плакальниці - ненії - цілий місяць нагадуватимуть олімпійцям про цього зцілителя (І. Павлюк) жінки-плакальниці - ненії;

в) абстрактна назва конкретна назва, напр.: Уряд Олімпії розробив широкомасштабну програму очищення ріки Стікс. Правда, передбачається підвищити плату - навлон - за перевезення через цю річку… (І. Павлюк) плата - навлон;

г) метафорична назва конкретна назва, напр.: Вона бачила земну кулю зі сторони - маленьку, висмоктану, мікробів на ній - людей… (І. Павлюк) мікроби - люди.

2. Займенникове слово (ОК) іменник (НАО):

а) вказує на особу власна назва, загальна назва, метафорична назва, напр.: - Гітлер довго дорікав Сталінові, […] якби вони уклали пакт не лише проти Польщі, а й проти Англії, він, Сталін, тепер не сидів би у Лефортово в тюрмі, а правив би з Кремля своєю половиною світу (В. Кожелянко) він - Сталін;

б) вказує на не-особу абстрактна назва, напр.: … воно, лихо, причепилося, й ніяк… (В. Медвідь) воно - лихо.

Окрім цього, ОК у художніх текстах порубіжжя ХХ - ХХІ століть представлений словосполученнями, які набувають семантичної нерозкладності у сполуці із однослівними НАО в таких проявах: метафора, перифраз, напр.: ... ліпше померти, як оце й передбачав оцей шалений, демонізований лелека - Ніцше ? (І. Павлюк) шалений, демонізований лелека - Ніцше; складені власні або загальні назви осіб та неістот, напр.: - В ніч із першого на друге листопада в столиці Грузинської республіки - Тбілісі - здійснено військовий переворот… (В. Кожелянко) столиця Грузинської республіки - Тбілісі.

Загалом однослівні НАО є носіями широкого спектру лексико-семантичних значень, що деталізують денотативні поля, зокрема, найчастотнішими є денотативні поля „людина” та „суспільство”. Вбачаємо в такому показнику антропоцентричність тематики та проблематики художніх текстів означеного періоду. означуваний речення граматичний синтаксичний

Апозитивні семантико-синтаксичні відношення між ОК та словосполученнєвими і сурядними рядами НАО зумовлені лексико-граматичними значеннями таких корелятивних пар:

1. Іменник (ОК) словосполучення чи сурядний ряд (НАО):

а) власна назва, загальна, абстрактна словосполучення, що виражає уточнювальне значення, ідентифікаційне, описове, оцінно-номінативне, напр.: … У майстерні друга, запійного скульптора, […] Ігор спросоння згадав власну втечу… (Є. Пашковський) друг - запійний скульптор;

б) власна назва, абстрактна синтаксично нерозкладне словосполучення, виражене сполукою оцінного, ідентифікаційного, уточнювального та пояснювального компонентів; складною загальною назвою з тотожним до означуваного компонента значенням; складною власною назвою; сполученням кількісного числівника з іменником послабленої семантики; метафорою, перифразом, напр.: … сіно засиплять, буде колія, залізна дорога, що твоє там сіно… (В. Медвідь) колія - залізна дорога.

2. Займенникове слово (ОК) словосполучення чи сурядний ряд (НАО):

а) особовий займенниковий іменник (вказує на особу, не-особу), неозначений займенниковий прикметник словосполучення описового, ідентифікаційного та уточнювального характеру, напр.: Ви - циніки і прагматики - здатні опаскудити і осміяти найкращий порив, здатні обкидати грязюкою найблагородніше серце, здатні отруїти своїм холодним безвір'ям найчистішу душу (С. Процюк) ви - циніки і прагматики;

б) особовий займенниковий іменник (вказує на особу) синтаксично нерозкладне словосполучення, виражене: оцінною назвою; метафорою, перифразом, напр.: … Ми зустрінемося, вона буде траурна і заплакана, вибач, скаже, за біль, спричинений мною, […] я тоді ще подумаю, який вирок винести їй, підсудній любові… (С. Процюк) вона - підсудна любов.

3. Словосполучення (ОК) словосполучення чи сурядний ряд (НАО): для позначення обох компонентів речення використано здебільшого синтаксично нерозкладні словосполучення. Зокрема, означуваний компонент представлений: оцінною назвою; метафорою; поширеними власними та загальними назвами, датами; художньо маркованим ампліфікаційним рядом; інформативно недостатніми іменниками; граматичними сполуками (займенниково-прийменниковими, числівниковими), напр.: … дійшло до нас від давніх греків, шанувальників вина, порівняння: Пиймо! Бо добре вино - мов кінь у далекій дорозі… (А. Содомора) давні греки - шанувальники вина.

Напівпредикативна апозитивна одиниця представлена: словосполученням оцінного, ототожнювального, ідентифікаційного, уточнювального, описового значення; метафорою, напр.: Крихітна батьківщина, одна тільки вона здатна нагодувати тебе словом, спокоєм і святістю (К. Москалець) одна тільки вона - крихітна батьківщина.

Граматичне вираження напівпредикативних апозитивних одиниць зумовлене граматичним значенням означуваного компонента, який виражає не лише грамеми роду, числа та відмінка апозитивем, але й семантично та стилістично співвідноситься з відокремленим компонентом речення. Однак трапляються мовні зразки, у яких НАО стилістично маркує нейтральний означуваний компонент, напр.: Втім, людина задивляється не тільки на зоряне, нічне, а й на денне небо, коли на ньому хмарини - живе втілення перелітних форм (А. Содомора) хмарини - живе втілення перелітних форм.

Аналіз однослівних, словосполученнєвих і сурядних НАО, що побутують у художніх текстах кінця ХХ - початку ХХІ століть, дав змогу сформувати такі концептуальні положення їхнього функціонування :

- граматична природа НАО зумовлена граматичним вираженням ОК;

- стилістично нейтральні значення ОК та НАО в корелятивній парі змінюються на художньо марковані завдяки тому, що один із компонентів стилістично інтенсифікує інший;

- граматичні моделі елементарних словосполученнєвих НАО зреалізовані завдяки меншій кількості моделей, ніж ускладнені словосполученнєві. Натомість лексико-граматичне вираження корелятивних пар елементарних словосполученнєвих НАО вирізняється значним кількісним показником значень та форм представлення;

- ускладнені словосполученнєві НАО презентовані широким спектром синтаксичних моделей, які зумовлені валентною спроможністю Ар сполучатися із атрибутивними синтаксемами, вираженими іменниками, займенниками, числівниками та прислівниками. Крім цього, у межах НАО іменникові атрибутивеми завдяки прийменникам є носіями об'єктних, суб'єктних, локативних, адресатних, інструментальних, темпоральних семантико-синтаксичних відношень. Натомість лексико-граматичне вираження апозитивних відношень між ОК та НАО значно поступається у своїх виявах елементарним словосполученнєвим НАО;

- ускладнені словосполученнєві НАО, крім підрядного та сурядного типів, представлені також відокремленими одиницями, які виконують подвійну синтаксичну функцію - означуваного елемента та відокремленого;

- загалом НАО репрезентують такі денотативні поля, як „людина”, „суспільство”, „природа” та „абстрактні назви”. Найчастотніше використовуються лексико-семантичні групи першого та другого денотативних полів, тобто література порубіжжя ХХ-ХХІ століть відзначається особливим інтересом до антропоцентричних проблем та питань, а також безпосередньої життєдіяльності людини - суспільства.

У третьому розділі „Функціонально-стилістична диференціація напівпредикативних апозитивних одиниць” досліджено, що НАО, які використано для художнього текстотворення майстрами слова кінця ХХ - початку ХХІ століть, виконують ряд стилістичних функцій, зокрема художньо-образну, аксіологічну, ідентифікаційну, ототожнювальну, уточнювальну та ознаково-описову. Однак граматична природа НАО зумовлює поєднання двох із названих функцій у межах однієї синтаксичної одиниці апозитивного типу.

Стилістичні функції відокремлених одиниць апозитивного типу зреалізовані завдяки таким засобам увиразнення:

1) художні засоби (метафора, перифраз, уособлення, контраст, порівняння, афоризм, метонімія, алегорія, ампліфікація, епітети, оксиморон, каламбур, гіпербола), напр.: … вітає, здається, навіть хирлявий зустрічний вітерець - радість гігієніста - втім разом з полегшенням приносячи й далеке бамкання з ратушної вежі… (Іздрик) вітерець - радість гігієніста (метафора);

2) лексичні засоби:

· лексичне значення НАО (іронічне, пафосне, позитивне, зневажливе, викривальне, негативне, оцінне, описове, цинічне, медитаційне, уточнювальне; багатозначність, переносне значення), напр.: ... він, сірома, мусить оце тягти всю державу на своєму горбі, і ще ж невідомо, як там воно буде на нових виборах (В. Шкляр) він - сірома (оцінно-іронічне значення НАО);

· лексика НАО за стилістичною диференціацією (емоційно забарвлена лексика у структурі НАО, тавтологія), напр.: … тобі, підстаркуватий бевзю, залишатимуться лише філософські медитації об тім, що знов молодість не буде… (С. Процюк) ти - підстаркуватий бевзю;

· групи слів структури НАО за лексичним значенням (антоніми, омоніми (омоформи)), напр.: Саме в Америці, […] в цьому затишку та хаосі, її маленький, але, як і у кожної людини, унікальний життєвий досвід синтезувався… (О. Ульяненко) в Америці - в цьому затишку та хаосі (у структурі НАО функціонують контекстуальні антоніми);

· лексика НАО за вживанням (діалектизми, жаргонізми, неологізми), напр.: … янголи ці, гицлики невслухняні, вороняками вбидвома настерігають, що я зроблю, як ворухнуся… (В. Медвідь) янголи ці - гицлики невслухняні;

· лексика НАО за походженням (іншомовна лексика), напр.: Мене не лякали і товсті пласти книжкової пилюки - цей занедбаний, закинутий конденсат чиєїсь любові чи ненависті (С. Процюк) книжкова пилюка - цей занедбаний, закинутий конденсат чиєїсь любові чи ненависті;

3) фонемно-графічні засоби (збереження звукового складу вимови персонажа за соціальним статусом, місцем проживання, видом діяльності; з метою відтворення історичного тла; звукові модифікації з контекстуально-лексичною метою), напр.: … поки Михайло не оговтався, підняв був руку, облишив, мляво опустив руку і вихлюпнув йому, братєльніку, горілку в лице (О. Ульяненко) він - братєльнік;

4) графічні засоби (виділення іншим шрифтом, лапками, дефісом, великими літерами), напр.: Ми, лише ми - Велика Українська Імперія - має панувати на усіх евразійних просторах від Атлантики до Уралу (В. Кожелянко) ми - Велика Українська Імперія;

5) словотвірні засоби (суфіксальний спосіб творення, префіксальний, префіксально-суфіксальний, лексико-семантичний, усічення, словоскладання, основоскладання), напр.: Ви здихайте, здихайте, здихайте від голоду, любі і милі електоральні посполиті, і не заважайте нам - лівопофігістам і крутоцентристам - розбудовувати неньку (С. Процюк) ми - лівопофігісти і крутоцентристи;

6) морфологічні засоби, що слугують підсиленню стилістичного навантаження, яке зумовлено образно-емоційними, лексичними та синтаксичними засобами (вказівний займенниковий прикметник використовується для інтенсифікації зневажливого значення, для емоційного маркування; модифікації грамеми роду слугують іронічній меті; просторічна форма підрядного сполучника вказує на походження персонажа), напр.: Кілька разів вона намагалася віддати гроші, Памва не брав, і тоді пані професорова почала щось пекти до його приходу, переважно цвібаки (Т. Прохасько) щось (пекти) - переважно цвібаки;

7) синтаксичні засоби (синтаксично нерозкладне словосполучення, однорідні ряди у структурі НАО), напр.: Навчитися би розрізняти їх на дотик - квитки, обгортки, квитанції, перепустки, банкноти - безцінно-безіменний мотлох, що повсякчас виповнює кишені, гаманці, нотатки (Іздрик) вони - квитки, обгортки, квитанції, перепустки, банкноти - безцінно-безіменний мотлох (однорідний ряд НАО).

Отже, стилістичне маркування НАО та ОК у структурі художніх текстів кінця ХХ - початку ХХІ століть зреалізовано мовними засобами всіх рівнів лінгвістичного текстотворення.

ВИСНОВКИ

1. Семантико-синтаксичний аспект дослідження напівпредикативних апозитивних одиниць, що функціонують у художніх текстах кінця ХХ - початку ХХІ століть, обумовив встановлення їхніх граматичних, лексико-семантичних значень та стилістичних функцій шляхом визначення синтаксичної природи апозитивеми та її валентної спроможності, а також співвідношення напівпредикативної субстантивної одиниці із означуваним компонентом.

2. Відокремлені субстантивні одиниці в семантико-синтаксичному аспекті мають синтаксичний статус напівпредикативних (одиниця вторинної предикації) компонентів речення, що можуть трансформуватися в елементарну реченнєву конструкцію. Окрім цього, між означуваним компонентом речення та напівпредикативною апозитивною одиницею функціонує опосередкований синтаксичний зв'язок та виділюваний на його основі тип семантико-синтаксичних відношень - апозитивні, тобто такі, що встановлюються між іменником (відокремлений компонент речення) та іменником, займенниковим словом, нерозкладним словосполученням (означуваний компонент).

3. Напівпредикативні апозитивні одиниці, що побутують у художніх текстах кінця ХХ - початку ХХІ століть, представлені в таких граматичних типах, як однослівні, словосполученнєві та сурядні ряди. Апозитивні відношення між означуваним компонентом та однослівними напівпредикативними апозитивними одиницями зумовлені лексико-граматичними значеннями між цими синтаксичними одиницями.

4. Граматичне вираження напівпредикативних апозитивних одиниць обумовлене граматичним значенням означуваного компоненти, який зумовлює не лише грамеми роду, числа та відмінка апозитивеми, але й семантично та стилістично співвідноситься із відокремленим компонентом речення. Однак трапляються мовні зразки, у яких напівпредикативна апозитивна одиниця стилістично маркує нейтральний означуваний компонент.

5. Елементарні словосполученнєві та сурядні напівпредикативні апозитивні одиниці та їхні означувані компоненти виражають різні лексико-граматичні значення. Ускладнені словосполученнєві та сурядні відокремлені субстантивні компоненти речення презентують широкий спектр синтаксичних моделей, у яких вторинні атрибутивні синтаксеми виражають щодо апозитивеми суб'єктні, об'єктні, локативні, адресатні, інструментальні та темпоральні значення. Натомість лексико-граматичне вираження апозитивних значеннєвих відношень у цих одиницях синтаксису значно поступається у своїх виявах елементарним словосполученнєвим та сурядним відокремленим субстантивним одиницям.

6. Семантична типологія напівпредикативних апозитивних одиниць співвідноситься із такими денотативними полями, як „людина”, „суспільство”, „природа” та „абстрактні назви”. Найчастотніше використовуються лексико-семантичні групи першого та другого денотативних полів, тобто література порубіжжя ХХ-ХХІ століть відзначається особливим інтересом до антропоцентричних проблем та питань, а також безпосередньої життєдіяльності людини - суспільства, що вказує на зосередження уваги письменників на проблемах людини, зокрема за її оцінно-діяльнісною характеристикою.

7. Граматичне та лексико-семантичне вираження напівпредикативних апозитивних одиниць та означуваних компонентів слугує більшою чи меншою мірою стилістичній меті. Зокрема, напівпредикативні апозитивні одиниці художніх текстів кінця ХХ - початку ХХІ століть репрезентують такі стилістичні функції: художньо-образну, аксіологічну, ідентифікаційну, ототожнювальну, уточнювальну, ознаково-описову. Крім цього, для певної кількості напівпредикативних одиниць стилістичне увиразнення здійснюється завдяки означуваному компонентові, який виступає інтенсифікатором експресивного значення відокремлених одиниць.

8. Експресивність, яка художньо увиразнює апозиції, виражена за допомогою таких мовних засобів: образних (метафора, афоризми, метонімія, порівняння, уособлення, персоніфікація, алегорія, ампліфікація, контраст, каламбур, оксиморон, гіпербола, синекдоха, епітети, алюзія); лексичних: різні відтінки значень (іронічне, пафосне, зневажливе, викривальне, негативне, позитивне, оцінне, описове, саркастичне, медитаційне, уточнювальне, інформативне, які подекуди можуть поєднуватися в межах однієї напівпредикативної апозитивної одиниці); емоційно забарвлена лексика у структурі напівпредикативних апозитивних одиниць; багатозначність, переносне значення, антоніми, омоформи, діалектизми, жаргонізми, неологізми, іншомовна лексика, тавтологія; фонографічних (різношрифтове виділення літер, звукова модифікація слова; збереження афіксів іншої мови; зміна усталеного значення слова; виділення лексем лапками, дефісом); словотвірних (суфіксальний спосіб творення слів, префіксальний, префіксально-суфіксальний, основоскладання, словоскладання, лексико-семантичний спосіб); морфологічних (введення у структуру апозитивних напівпредикативних одиниць частиномовних поширювачів: вказівні займенникові прикметники, присвійні займенникові прикметники, означальні займенникові прикметники, частки, просторічні форми підрядних сполучників; модифікація числової та родової грамем; порушення граматичної норми поєднання іменника з числівником; субстантивація прикметників); синтаксичних (факультативне відокремлення, однорідні ряди вторинних синтаксем).

9. Граматичний, лексико-семантичний та стилістичний опис дослідження апозитивних відокремлених одиниць засвідчив, що ці синтаксичні одиниці є носіями колориту епохи означеного періоду завдяки низці мовних засобів увиразнення та майстерному їх використанню письменниками шляхом кодифікаційних та ненормативних дериваційних прийомів текстотворення.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Яцук О. В. Об'єктивні та суб'єктивні значення відокремленої субстантивної конструкції, представленої прикладкою (на матеріалі української прози кінця ХХ - початку ХХІ ст.) / Ольга Яцук // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету : зб. наук. праць / наук. ред Д. Г. Бучко. - Тернопіль : ТНПУ, 2004. - Вип. 1 (11) : Мовознавство. - С. 46-49.

2. Яцук О. В. Інваріанти відокремлених прикладок та їх синтаксична модифікація (на матеріалі романів В. Кожелянка „Дефіляда в Москві” та О. Ульяненка „Сталінка”) / Ольга Яцук // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету : зб. наук. праць / наук. ред Д. Г. Бучко. - Тернопіль : ТНПУ, 2004. - Вип. 2 (12) : Мовознавство. - С. 277-285.

3. Яцук О. В. Статус відокремленої прикладки в семантичній парадигмі (на матеріалі української прози кінця ХХ - початку ХХІ століть) / Ольга Яцук // Мовознавчий вісник : зб. наук. праць / відп. ред. Г. І. Мартинова. - Черкаси : Брама-Україна, 2006. - Вип. 3. - С. 123-128.

4. Яцук О. В. Семантико-синтаксичний аспект реалізації відокремлених прикладок в українській прозі кінця ХХ - початку ХХІ століть / Ольга Яцук // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Б. І. Бунчук. - Чернівці : Рута, 2007. - Вип. 321-322 : Слов'янська філологія. - С. 111-114.

5. Яцук О. В. Власне семантичний та семантико-синтаксичний аспекти відокремлених прикладок (на матеріалі української прози зламу ХХ - ХХІ століть) / Ольга Яцук // Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника : зб. наук. праць / наук. ред. В. В. Ґрещук. - Івано-Франківськ : Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2007. - Вип. ХV-ХVІІІ : Філологія. - С. 167-171.

6. Яцук О. В. Семантико-синтаксичні відношення у структурі відокремлених прикладок (на матеріалі української прози к. ХХ - п. ХХІ ст.) / Ольга Яцук // Мовознавчий вісник : зб. наук. пр. / відп. ред. Г. І. Мартинова. - Черкаси : Брама-Україна, 2009. - Вип. 9. - С. 200-208.

АНОТАЦІЯ

Яцук О.В. Речення з напівпредикативними апозитивними одиницями в українській прозі кінця ХХ - початку ХХІ століть. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2011.

До захисту представлений рукопис, присвячений дослідженню напівпредикативних апозитивних одиниць, що функціонують у художніх текстах української літератури кінця ХХ - початку ХХІ століть, у семантичній, синтаксичній та стилістичній парадигмах.

У дослідженні обґрунтовано тип семантико-синтаксичних відношень між означуваним компонентом та відокремленою субстантивною одиницею - апозитивні, як окремий тип семантико-синтаксичних відношень, а не різновид атрибутивних. Окрім цього, з'ясовано та описано критерії визначення семантичної типології напівпредикативних апозитивних одиниць.

У практичних розділах роботи визначено типи досліджуваних одиниць та засоби реалізації апозитивних відношень між ними та означуваними компонентами. Встановлено денотативні поля, які позначають напівпредикативні апозитивні одиниці. Висвітлено у дисертації й питання про засоби стилістичного увиразнення напівпредикативних апозитивних одиниць у співвідношенні із означуваними компонентами; сформульовано висновкові положення про ідіостилістичні значення цих синтаксичних одиниць.

Ключові слова: напівпредикативна апозитивна одиниця, апозитивема, означуваний компонент, апозитивні семантико-синтаксичні відношення, денотативне поле, стилістична функція, засоби увиразнення.

Яцук О.В. Предложения с полупредикативными аппозитивными единицами в украинской прозе конца ХХ - начала ХХІ веков. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Черновецкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2011.

Диссертация посвящена исследованию полупредикативных аппозитивных единиц на материале украинской прозы конца ХХ - начала ХХІ веков. В теоретической части роботы описано основные этапы становления синтаксической парадигмы исследования обособленных компонентов предложения в формально-грамматическом, семантико-синтаксическом и коммуникативном аспектах. Установлено и обосновано тип семантико-синтаксических отношений между полупредикативной аппозитивной единицей и обозначаемым компонентом как аппозитивные. В современной украинской грамматике главенствует теория об субстанциальных, атрибутивных и обстоятельственных семантико-синтаксических отношениях. Аппозитивные отношения отнесено к разновидностям атрибутивных. В диссертации выдвинута гипотеза об еще одном типе семантико-синтаксических отношений - аппозитивных, которые базируются на синтаксической природе аппозитивной единицы и обозначаемого компонента, который занимает в структуре основного предложения позицию субъекта или объекта; представленный не только именем существительным, но и местоимением, нероскладным словосочетанием, которые по-разному определяют семантико-синтаксические значения обособленной полупредикативной единицы; аппозитивная единица обусловливает семантическую конденсацию, полипропозитивность, полиситуативность.

Грамматическую реализацию аппозитивных семантико-синтаксических отношений описано в практических разделах диссертации, где установлено языковые факторы соотношения обозначаемого компонента и полупредикативной аппозитивной единицы. Установлено и описано грамматические типы полупредикативных аппозитивных единиц, которые представлены одним словом, словосочетанием и однородным рядом. Стержневой компонент обособленного компонента предложения, тоесть аппозитивему, описано за семантическим и грамматическим выражением, а именно - ее валентную возможность соединятся с второстепенными синтаксемами, семантические типы. Однородные ряды полупредикативных аппозитивных единиц исследовано за типом синтаксической связи между аппозитивемами.

Кроме того, описано способы семантической реализации обособленных аппозитивных единиц и обозначаемых компонентов, их денотативные поля. Установлено, что семантические значения полупредикативных аппозитивных единиц в взаимодействии с обозначаемым компонентом представляют антропоцентрическую проблематику как основную идиостилистическую черту языка художественною литературы конца ХХ - начала ХХІ веков.

Стилистический аспект функционирования исследуемых компонентов предложения привел к заключению об факторах их интенсификации в художественном тексте, степени экспрессивности, а также определению стилистических функций, которые тесно взаимодействуют с семантическими значениями полупредикативных аппозитивных единиц и обозначаемых компонентов. Определено и описано такие языковые единицы всех уровней лингвосистемы, которые послужили средствами интенсификации полупредикативных аппозитивных единиц и обозначаемых компонентов, - лексические, графические, фонетические, словообразовательные, морфологические и синтаксические. Рядом с лингвистическими единицами для интенсификации художественных текстов конца ХХ - начала ХХІ веков украинские писатели используют и художественные средства - тропы.

Грамматический, лексико-семантический и стилистический аспекты исследования полупредикативных апозитивних единиц засвидетельствовали, что эти синтаксические единицы являются носителями колорита эпохи конца ХХ - начала ХХІ веков благодаря ряду языковых средств подчеркивания и искусному их использованию современными писателями.

Почти все исследуемые языковые примеры имеют высокую степень экспрессивности, которая проявляется как в контексте, так и за его пределами. В целом преобладает ингерентная, значительная экспрессивность, то есть полупредикативные апозитивние единицы являются носителями позаконтекстуального стилистического значения, которое проявляется ярче всего в связи с обозначаемым компонентом и через отбор языковых средств лексического и грамматического уровней языка. Функционирование единиц апозитивного типа в произведениях писателей межевой генерации разное за количественным показателем. В частности, чаще всего пользуются полупредикативными апозитивными единицыми представители иронического и саркастического стиля письма (В. Кожелянко, О. Ульяненко, С. Процюк, В. Шкляр и др.). Рядом с этим в откровенно интимных и медитативно-феминних текстах (Ю. Издрик, Ю. Покальчук, О. Забужко и др.) использование полупредикативных аппозитивних единиц составляет наименьший показатель. Видим в такой тенденции стилистическую функциональность полупредикативных аппозитивних единиц, предопределенную их семантическим значением.

...