Порівняльна граматика слов’янських мов Ф. Міклошича

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Порівняльна граматика слов'янських мов Ф. Міклошича"

1.Особливості порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов у ХІХ століття

Після появи праць Боппа, Грімма та інших мовознавців наприкінці першої чверті ХІХ ст. розпочало інтенсивно розвиватися порівняльно-історичне мовознавство. Багато було зроблено як у сфері порівняльної граматики індоєвропейських мов, так і порівняльних граматик окремих груп цієї сім'ї.

У сфері слов'янського мовознавства інтенсивне збирання матеріалів і його первинна наукова обробка починається ще в XVIII в. Тут, звичайно, в першу чергу слід назвати ім'я видатного чеського вченого Добровського. Однак особливий інтерес до слов'янських мов появляється на початку XIX ст. Багатий грунт для майбутніх поривняльноісторичних досліджень створили численні праці, присвячені насамперед різним питанням старослов'янської мови. І з найбільш значних досягнень у цій галузі необхідно згадати праці Востокова, Копітара і Шафарика. Велике значення, звичайно, мали праці з окремих слов'янських мов. Тут слід назвати дослідження Караджича з сербохорватської мови, Юнгмана з чеської мови, Шафарика з різних слов'янських мов. Великий поштовх порівняльноісторичним дослідженням слов'янських мов дав словник польського вченого Лінде ("Sfownik jezyka polskiego". Lwцw, 1807-1814; вид. 2. 1854-1860), що містить багатий матеріал для порівняльноістоичних досліджень в сфері слов'янського мовознавства.

Важливою датою в історії порівняльної граматики слов'янських мов став 1852 рік. Саме цього року були опубліковані дві праці, які стали епохальними в історії слов'янського мовознавста. Маються на увазі перший том, фонетика, визначної для свого часу «Порівняльної граматики слов'янських мов» („Vergleichende Grammatik der slavischen Sprachen") Ф. Миклошича та фундаментальна праця Шлейхера („Formenlehre der kirchenslawischen Sprache erklдrend und vergleichend dargestellt") [2, 112].

2. Філолг-славіст Ф. Міклошич

Франьо (Франц) Міклошич (1813-1891)-- словенський, австрійський мовознавець. Вважається основоположником школи порівняльно-історичного вивчення граматики слов'янських мов, одним з найвизначніших представників славістики XIX століття.

Народився в селі Радомерщак поблизу Лютомера в Нижній Штирії (сучасна Словенія). Навчався в гімназіях Вараждина, Маріборa. Отримав ступінь доктора філософії в університеті Ґраца, де деякий час викладав; переїхав до Відня, став доктором юриспруденції. Незабаром повністю присвятив себе вивченню слов'янських мов. Працював у Віденській бібліотеці під керівництвом Ерне Копітар.

Першою значною науковою працею Ф. Міклошича був коментар до "Порівняльної граматики…" Франца Боппа про зв'язки санскриту зі слов'янськими мовами.

1848 року ненадовго включився в політичне життя (голова віденського суспільства «Словенія», співзасновник програми «Об'єднана Словенія», депутат верхньої палати австрійського парламенту).

1849 року став на чолі щойно створеної кафедри слов'янських мов Віденського університету. З 1851 р. академік Віденської АН. У 1854-55 рр. - ректор університету.

Фундаментальна праця Ф. Міклошича "Порівняльна граматика слов'янських мов", тт. 1-4, опублікований в 1852-75 рр. Пізніше тт. 1 і 3 були повністю перероблені, вийшли другим виданням відповідно 1879, 1876 рр. Крім слов'янських мов, досліджував романські, албанську, грецьку, циганську, брав участь у створенні літературної словенської мови.

За працю, заслуги перед науковим товариством отримав титул графа, почесне громадянство м. Лютомера.

З 1882 року у Віденському університеті учнем Франьо Міклошича був мовознавець, педагог, визначний громадсько-політичний, культурний, економічний діяч Буковини.

Контактував з українським церковним, громадсько-політичним діячем, одним із засновників Головної Руської Ради Михайлом Малиновським.

Підтримав з Павелом Йозефом Шафариком Івана Борисикевича, Рудольфа Моха, Михайла Куземського, Івана Федоровича, Григорія Шашкевича, які протестував проти рішення Аґенора Ґолуховського (старшого) в 1859 р. про введення латинської азбуки в українське письмо (було скасоване 1861 р.)

Вже перші праці Міклошича «Санскрит і слов'янська мова» (1844) та «Корені старого діалекту слов'янської мови» (1845) привернули увагу наукової спільноти. Велике значення мали праці Міклошича з лексикології («Lexicon palaeoslovenico-graeco-latinum», 1862--65 та ін.). У 1886 році Міклошич видав «Етимологічний словник слов1янських мов». Цінними є праці науковці про тюркські елементи в південно-східних і східноєвропейських мовах, про запозичення в слов'янській мові, про слов'янські елементи в російській, грецькій, мадярській мовах, про діалекти європейських циган. Великі заслуги Міклошича як видавця слов'янських пам'яток: Супрасльський рукопис (опублікований 1851 р.), документи з історії Сербії(1858) та інше. Міклошич присвятив декілька робіт етнографії та фольклору слов'ян. Його праці вплинули на багатьох філологів-славістів [3].

3.Порівняльна граматика Міклошича

слов'янський мова граматика

Порівняльна граматика Міклошича видавалася окремими томами протягом тривалого часу. Другий том, що містить морфологію, вийшов в 1856 р. Перше видання було завершено лише в 1874 р порівняльним синтаксисом.

У порівняльній граматиці Міклошича знайшли докладний опис факти старослов'янської мови, від якої, відповідно до своїх поглядів, Міклошич безпосередньо переходить до словенської мови, потім до болгарської, сербохорватської української, російської, чеської, польської, верхньолужицької і, нарешті, нижньолужицької. Таким чином, його порівняльна граматика становить фактично окремі нариси слов'янських мов, побудовані за єдиним планом. Перший розділ, присвячений старослов'янській мові, містить і праслов'янський матеріал. Традиція розглядати факти праслов'янської мови разом зі старослов'янською збереглася, як відомо, до наших днів.

Перші два томи порівняльної граматики Міклошича відіграли велику роль в історії нашої науки. Вони були захоплено сприйняті не лише славістами. Слід, однак, зазначити, що деякі вчені спромоглися виявити і слабкі сторони праці віденського славіста. Так, російський славіст Білярський справедливо вказав на суттєві недоліки філологічного методу Міклошича.

Велике значення порівняльної граматики Міклошича полягає в тому, що вона спонукала до подальшого дослідження. Матеріалу було недостатньо для широких узагальнень. Цінність граматики не стільки в тому, що вона його узагальнила, а в тому, що вона стала серйозною програмою майбутніх досліджень з порівняльної граматики як самого Міклошича, так й інших славістів у різних країнах[2, 112].

Велике значення для розвитку порівняльної граматики в цей час мали етимологічні дослідження, що проводилися в різних країнах. Перший ґрунтовний підсумок був зроблений Міклошичем в його етимологічному словнику ("Etymologisches Wцrterbuch der slavischen Sprachen", 1886).

Великі успіхи в області порівняльної граматики слов'янських мов в 50-ті і 60-ті роки привели до того, що перше видання граматики Міклошича швидко застаріло. На початку 70х років разом із завершенням синтаксису Міклошич взявся за підготовку нового видання. У 1875 р вийшов другий том, присвячений словотвору. У першому виданні цього тому не було. 1876 р був опублікований третій том -"Морфологія", в 1879 р перший том - "Фонетика". У 1883 р вийшло в світ нове видання синтаксису - четвертий том.

У другому виданні порівняльна граматика Міклошича була ґрунтовно перероблена. Ягич справедливо писав, що друге видання граматики стало фактично новою працею. У новому виданні відображені результати численних досліджень як самого Міклошича, так й інших славістів. Внесено численні виправлення і доповнення, значно розширені деякі розділи (наприклад, присвячений болгарської мови). Незважаючи на це, новому виданню граматики не судилося зіграти ту роль в історії науки, яку зіграло перше видання [2, 113-114].

Завдяки дослідницькій діяльності Міклошича з'ясувалася не лише загальна картина, але і низка деталей структури мови давніх слов'ян[4, 18].

Наприкінці 70х років минулого сторіччя в історії мовознавства відбулися різкі зміни. Були сформульовані нові методологічні вимоги, які переконливо показали обмеженість старого мовознавства (головним чином, порівняльно-історичного). Були вироблені більш точні принципи вивчення фонетичних змін, визначена роль аналогічних утворень, були вдосконалені прийоми реконструкцій, були більш точно визначені можливості порівняльно-історичного методу. У зв'язку з визнанням важливості для мовознавства не тільки давніх мов, але й живих у всій різноманітності їх діалектів, у зв'язку із закликом вийти з задушливої майстерні, де куються праформи, на свіже повітря сучасності значно розширилася база порівняльно-історичних досліджень. Цей новий період пов'язаний з іменами Бругмана та низки інших вчених.

Методологія Міклошича в 70х роках вже була пройдений етапом науки. Міклошичу були чужі нові віяння. Це, звичайно, знайшло глибоке відображення в його граматиці. Не випадково, що перший і третій томи другого видання виявилися найменш вдалими. Саме у сфері фонетики і морфології досягнення нового напрямку (так званого младограматичного) були найбільш значними. Вони не знайшли відображення в граматиці Міклошича. Більше значення мали другий і, головним чином, четвертий томи. Пояснюється це тим, що ні в області теорії словотворення, ні в області синтаксису особливих досягнень у цей період не було. Слід зауважити, що четвертий том граматики не втратив свого наукового значення до цих пір [2].

Критика свого часу відзначала численні недоліки порівняльної граматики Міклошича. Тим не менше, при всіх своїх недоліках, які знаходять пояснення в багатьох хибних і упереджених теоріях Міклошича, в його невмінні виділити в мові тексту архаїчне і зароджуване, своє і запозичене, порівняльна граматика віденського славініста на довгий період детермінувала характер і напрямок порівняльно-історичних досліджень[1].

Отже, праці Міклошича справили неабиякий вплив на подальший розвиток на порівняльно-історичне мовознавство. Цілком справедливі слова І.В. Ягича, який писав: «Не підлягає ні найменшому сумніву, що Міклошич заслужив звання батька порівняльної граматики слов'янських мов»[4, 18].

Список використаної літератури

1. Бернштейн С. Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков / С. Б. Бернштейн - М., 1961. - 378 с.

2. Бернштейн С. Б. Сравнительная грамматика славянских языков: учебник / С. Б. Бернштейн - 2-е изд. - М.:Изд-во Моск. ун-та: Наука, 2005. - 352 с.

3. Богатырев П. Г. Миклошич Ф. [Электронный ресурс] / П. Г. Богатырев. - Режим доступа: http://feb-web.ru/feb/kle/kle-abc/ke4/ke4-8272.htm.

4. Филин Ф. П. Образование языка восточных славян / Ф. П. Филин. - М.-Л., 1962. - 295 с.

Размещено на Allbest.ru