Вторинна номінація в системі української медичної термінології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

ВТОРИННА НОМІНАЦІЯ В СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОЇ МЕДИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

10.02.01 - українська мова

Автореферат

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ЦІСАР НАТАЛІЯ ЗІНОВІЇВНА

Львів 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі української мови Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Кочан Ірина Миколаївна, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри українського прикладного мовознавства.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Поповський Анатолій Михайлович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри мовної підготовки;

кандидат філологічних наук Дидик-Меуш Ганна Михайлівна, Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України, старший науковий співробітник.

Захист відбудеться 31 березня 2009 року о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.06 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, філологічний факультет, ауд. 312).

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці ім. М. Драгоманова Львівського національного університету імені Івана Франка (вул. Драгоманова, 5, м. Львів, 79005).

Автореферат розісланий “27” лютого 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук, доцент У.Б. Добосевич.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Значну частину лексики української наукової мови медицини складають термінологічні одиниці, утворені внаслідок вторинної номінації на основі загальновживаних слів, термінів інших фахових систем або термінів медичних субтерміносистем. Явище вторинного називання у медичній терміносистемі спричинене тим, що медицина, як одна із галузей наукового знання, тісно пов'язана із загальнонародним життям, перебуває на перетині багатьох наук і розгалужується на низку власних субтерміносистем.

На сьогодні дослідження медичної термінології українські вчені проводили лише в певних аспектах, зокрема: 1) історичному (В. Німчук, В. Передрієнко, Г. Дидик-Меуш), 2) діалектологічному (Я. Вакалюк, Й. Дзендзелівський, В. Прокопенко), 3) етимологічному - греко-латинські термінолексеми (Г. Краковецька, М. Терехова). Лексику окремих підсистем медичної термінології аналізували І. Корнейко (радіологічної медицини), О. Петрова (шкірних хвороб), Т. Лепеха (судово-медична), Н. Місник (клінічна). Принципи унормування медичної термінології розробляли О. Кіцера, М. Павловський, Л. Петрух, Я. Коржинський, Р. Стецюк, А. Ткач.

Більшість праць, присвячених мові медичної галузі, ґрунтуються на структурно-семасіологічному підході. Проте на сучасному етапі розвитку термінознавства додався ще інший підхід до осмислення закономірностей розбудови терміносистеми, коли беруть до уваги не лише термінотворення, а й термінологічну номінацію, тобто ономасіологічне осмислення мовної системи, способи лінгвістичного відображення різних невербальних елементів картини світу. З'явилась необхідність вивчення номінативних процесів, що відбуваються в кожній терміносистемі, з подальшим прогнозуванням розвитку української термінології в цілому. Основною метою ономасіологічного підходу є пошук мовного позначення для точного та чіткого відображення нової реалії.

В основу дослідження вторинної номінації в системі медичної термінології покладено ономасіологічну теорію, загальні теоретичні положення якої розробили чеські мовознавці М. Докуліл та Й. Кухарж.

Актуальність теми зумовлена тим, що українські медичні терміни, утворені внаслідок вторинної номінації, як і саме явище вторинної номінації в системі української медичної термінології, ще не були об'єктом спеціального дослідження.

Явища метафори та метонімії як різновиди вторинного називання в українському мовознавстві розглядали: Л. Алексієнко, О. Вербицька, О. Винник, В. Вовк, І. Кочан, Г. Краковецька, Н. Лобур, Л. Малевич, Г. Мацюк, Г. Пастернак, О. Тараненко, А. Шамота та ін.; у зарубіжній лінгвістиці - М. Алєксєєва, Н. Арутюнова, М. Блек, В. Гак, С. Гусєв, М. Джонсон, Дж. Лакофф, Е. Лапіня, Д. Лотте, Є. Опаріна, В. Петров, А. Річардс, В. Телія, А. Шахнаровіч та ін.

Пропонована робота - це дослідження вторинної номінації як одного із способів номінації медичних понять в українській мові.

Об'єкт дослідження: українські медичні терміни, що виникли внаслідок вторинної номінації.

Предмет дослідження: вторинна номінація в українській медичній терміносистемі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема дисертації відповідає комплексній науковій темі кафедри української мови ЛНУ імені Івана Франка “Структура української мови в синхронії та діахронії” (реєстраційний номер 0103U005955). Робота продовжує і розвиває традиції Львівської термінологічної школи.

Тема дисертації затверджена на засіданні наукової координаційної ради “Українська мова” в Інституті української мови Національної Академії Наук України від 23 травня 2006 р. - Витяг із протоколу № 32 від 30. 05. 2006 р.

Мета дисертації: дослідити особливості вторинної номінації в українській медичній термінології, виявити основні механізми та принципи появи термінів - вторинних найменувань та виділити їхні основні моделі.

Завдання:

- з'ясувати особливості та місце вторинної номінації серед інших способів поповнення термінної лексики;

- охарактеризувати ономасіологічну базу та ономасіологічну ознаку як складників вторинного називання;

- визначити ономасіологічну базу та ономасіологічну ознаку метафоричних номінацій у медичній термінолексиці;

- проаналізувати вмотивованість медичних термінів - вторинних найменувань;

- виокремити лексико-семантичні групи слів, що стають основою перенесення назви за подібністю;

- визначити структурно-граматичні особливості слів, що є базою для вторинного номінування;

- виділити ономасіологічну базу та ономасіологічну ознаку номінації медичних понять на основі асоціацій за суміжністю;

- виявити й охарактеризувати напрями метонімічних транспозицій у медичній термінології;

- окреслити основні моделі медичних складених термінів - вторинних номінацій;

- виробити основні принципи унормування вторинних термінних назв медичної галузі.

Джерельною базою роботи є термінологічні медичні словники, основними серед яких стали Українсько-латинсько-англійський медичний тлумачний словник: у 2 томах за ред. М. Павловського, Л. Петрух, І. Головко Львів: “Словник”, 1995. - 651 1 с.; 786 2 с. та Червяк П. Р. Медична енциклопедія. - К., 2001, а також Словник української мови: в 11-ти томах Ред. колегія: І. К. Білодід, А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк та ін. - К.: “Наукова думка”, 1970 - 1980; Словник іншомовних слів Уклад.: С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. - К.: “Наукова думка”, 2000. - 680 с. та Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2005. - 1728 с.

Фактичний матеріал роботи налічує 1985 українських медичних термінів: простих, складних та складених, які виникли в результаті вторинної номінації.

Методи: в дисертації застосовано описово-аналітичний метод для аналізу кожної термінологічної одиниці в семантичному та структурному аспектах, а також для узагальнення й класифікації мовних фактів. Для визначення ономасіологічної бази та ономасіологічної ознаки і для уточнення семантичної структури лексичних одиниць залучено зіставний метод і прийоми компонентного аналізу. Дистрибутивний метод слугував аналізу синтагматичних зв'язків між компонентами складених термінів - вторинних найменувань. Як допоміжні використано елементи кількісного аналізу, що дало змогу встановити співвідношення між різними досліджуваними фактами.

Наукова новизна:

- вперше до визначення мовного статусу термінів-вторинних найменувань застосовано ономасіологічний підхід, а також здійснено цілісний мовний аналіз українських медичних термінів, утворених шляхом перенесення назви, й доведено їхню системність;

- виділено ономасіологічну базу та ономасіологічну ознаку як складові вторинної номінації в медичній терміносистемі;

- запропоновано методологію аналізу вмотивованості вторинних термінологічних одиниць за ступенем відображення мотивувальної ознаки на рівні сем;

- з'ясовано характер багатозначності слова, що є наслідком вторинної номінації на загальномовному та термінологічному рівнях, і виділено основні значеннєві зміщення у полісемному слові;

- покласифіковано медичні терміни - вторинні найменування 1) за характером подібності, що лежить в основі їхнього виникнення; 2) за ступенем умотивованості; 3) за належністю до лексико-семантичних груп; 4) за структурою аналітичних номінацій; 5) за характером метонімних транспозицій;

- проаналізовано метафоричні та метонімічні зв'язки між компонентами складених термінів, утворених шляхом опосередкованої вторинної номінації;

- визначено основні принципи унормування термінів - вторинних назв медичної галузі.

Теоретичне значення: отримані результати будуть корисними для подальшого розвитку теорії українського термінознавства. Пропоноване дослідження сприятиме в майбутньому вивченню проблем вторинної номінації у термінологічних системах інших наук, а результати проведеного аналізу термінів - вторинних назв розширять сучасні уявлення про способи формування терміносистем. Висліди, здобуті у студіюванні вторинної номінації, поглиблять й розвинуть ономасіологічний підхід до фахових назв, а у поєднанні із семасіологічним підходом дадуть змогу отримати об'єктивну мовну картину наукової сфери.

Практичне значення: результати проведеного дослідження можуть бути впроваджені в наукову і педагогічну роботу: для підготовки відповідних розділів підручників, лекційних, практичних занять, спецкурсів, спецсемінарів із фахового мовлення студентів медичних та філологічних спеціальностей. Матеріал дисертації можна застосувати у викладанні курсу “Українське термінознавство”, а також сучасної української мови, зокрема таких розділів, як “Лексикологія”, “Семантика”, “Ономасіологія”. Зібраний фактаж слугуватиме у лексикографічній практиці - для укладання термінних та загальномовних словників. Виявлені особливості вторинної номінації в системі української медичної термінології, а також систематизація медичних термінів - вторинних назв, будуть корисними для стандартизації й уніфікації медичної термінології та подальших досліджень у цій галузі.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження здобувачка отримала самостійно. Наукових праць із теми дисертації, написаних у співавторстві, немає.

Апробація результатів дисертації: основні теоретичні положення та здобуті результати дисертації було висвітлено в доповідях на Звітних наукових конференціях університету (Львів, 2005, 2006, 2007), Міжнародних наукових конференціях “Українська термінологія і сучасність” (Київ, 2005, Київ-Умань, 2007), “Проблеми української термінології” (Львів, 2006, 2008), “Актуальні проблеми синтаксису” (Чернівці, 2006), а також обговорено на семінарах кафедри української мови (2006, 2007, 2008) та наукових семінарах “Методологія проведення наукового дослідження” (Львів, ЛНУ імені Івана Франка, 2007), “Метафори в гуманітарному дискурсі, у громадському та побутовому мовленні” (Варшава, Варшавський університет, 2007).

Публікації: за матеріалами дисертації опубліковано вісім статей, п'ять із яких у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура роботи: дисертація складається зі вступу, переліку умов- них позначень, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (227 найменувань), додатка. Повний обсяг роботи становить 267 сторінок, текстова частина - 175 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертації та її актуальність, вказано на зв'язок дослідження з науковою проблематикою кафедри української мови, сформульовано мету й основні завдання роботи, окреслено об'єкт і предмет дослідження, охарактеризовано джерела фактичного матеріалу та методи їхнього опрацювання, визначено наукову новизну одержаних результатів, їхнє теоретичне і практичне значення, форми апробації результатів дослідження.

Перший розділ “Вторинна номінація в термінології” складається з чотирьох підрозділів.

Підрозділ 1.1. “Способи розбудови термінології”. Тут з'ясовано місце вторинної номінації серед інших шляхів поповнення термінної лексики, виділено основні відмінності вторинного називання та первинної номінації.

У підрозділі 1.2. “Особливості вторинної номінації в термінології” теоретично обґрунтовано перехід від структурно-семасіологічного принципу осмислення мовної системи до ономасіологічного в аспекті зіставлення словотвору та номінації. Поняття номінації значно ширше, ніж поняття словотвору, оскільки, по-перше, результат словотворення завжди виконує номінативну функцію, а номінація не завжди здійснюється словотворчими засобами; по-друге, номінація охоплює і запозичення, і номінування спеціальних понять за допомогою складних синтаксичних конструкцій: предикативних та непредикативних; по-третє, усі засоби, прийоми та моделі словотвору виникають та існують для номінації, тому словотвір - це лише сфера особливих одиниць номінації - похідних (якщо слово є непохідним, його виникнення ми не можемо трактувати як наслідок словотвору, таким чином, словотвір входить у поняття номінації лише як її складник). На цьому ґрунтується ономасіологічний підхід, основною метою якого є пошук мовного позначення для точного та чіткого відображення нової реалії дійсності вербальними засобами.

В основу дослідження покладено теорію номінації, яку розробили чеські мовознавці М. Докуліл та Й. Кухарж. Автори ономасіологічної теорії виділяють головне поняття номінації - ономасіологічну категорію, що охоплює ономасіологічну базу та ономасіологічну ознаку. У процесі вторинної номінації ономасіологічною базою виступає окрема мовна форма, яка слугує позначенням для нового поняття, а ономасіологічною ознакою - показники, що мотивують вибір саме тієї, відомої вже у мові, форми для номінації нового поняття. Ономасіологічна база та ономасіологічна ознака повинні перебувати в тісному взаємозв'язку, адже важливо не тільки за допомогою якого мовного позначення номінуємо нове поняття, але й те, яку з ознак обираємо за основу називання. Звичайно, існують загальні мовні закони номінування, але в кожній мові вони виражені по-різному.

Наприклад, метафора за подібністю форми (форма чаші) та функції (бути вмістищем) реалізується в медичній термінології української, латинської та англійської мов по-різному: cupula (лат.), cup (англ.), чаша (укр.). Те саме медичне явище “вмістище подібної до чаші форми” в латинській мові асоціювалось із бочкою, в англійській - із горнятком, а в українській - із чашею.

Термінологічна номінація має особливості, які зумовлені тим, що термін та слово за своєю природою - різні мовні знаки, незважаючи на значну кількість спільних рис. Загалом природа терміна визначена переліком властивостей, які він повинен мати, і найважливішими з яких вважаємо номінативність, дефінітивність та наявність чіткої вмотивованості.

Відтак виділено ономасіологічну базу вторинної номінації в медичній терміносистемі: 1) загальновживані слова; 2) терміни медичної субтерміносистеми; 3) терміни інших терміносистем. Виявлено, що результатом вторинної номінації в медичній терміносистемі є: 1) полісемія на загальномовному рівні, що виявляється в наявності різних значень слова: загальновживаного та спеціального (труба - інтегральні семи “форма каналу” та “функція перенесення або сполучення” є показником взаємодії загальновживаного слова та медичного терміна); 2) багатозначність на рівні однієї терміносистеми - існування власне медичного значення та значення медичної субтерміносистеми (ампула - взаємодію анатомічної та медичної терміносистем засвідчує інтегральна сема “форма”); 3) полісемія на рівні двох та більше терміносис- тем - існування у слові медичного значення та значення іншої терміносистеми, суміжної або віддаленої (атака - інтегральною семою виступає сема “функція раптового нападу”). Активізуються загальні та специфічні закони мови: на загальномовному рівні - це формування багатозначності слова, на термінологічному - це виникнення кількох термінологічних значень, на субтермінологічному рівні - це поява кількох значень у межах однієї терміносистеми.

У деяких словниках результати вторинної номінації позначено як омоніми, проте часто виокремлення деяких омонімних медичних термінів (ячмінь, ящур) є результатом не омонімії, а полісемії, оскільки значення слова пов'язані між собою метонімними або метафоричними зв'язками, що засвідчують спільні семи зовнішньої подібності.

Взаємодія термінологій наукових галузей може відбуватись на концептуальному рівні, тобто загальне уявлення про систему наукового поняття переноситься на уявлення про поняття іншої наукової галузі. У результаті метафори утворюються асоціативні поля: наприклад, асоціативне поле, пов'язане із географічним поняттям “земна куля”: екватор, меридіан, орбіта, полюс; та медичним поняттям “око - орган зору”: екватор кришталика, екватор ока, меридіани ока, орбіта, полюс передній очного яблука. Обидва поняття належать до різних наукових галузей і характеризуються зовнішньою схожістю за асоціацією “кулястість”, тому Земля має відповідник земна куля, а головна частина органа зору - очне яблуко (яблуко за асоціацією “кулястість”).

Підрозділ 1.3. “Мовна та художня метафора і метонімія” присвячений виділенню критеріїв розмежування мовних та літературних метафори й метонімії, відмінності між якими зумовлені особливостями мовної системи та специфікою літератури як виду мистецтва.

У підрозділі 1.4. “Принципи унормування вторинних медичних найменувань” запропоновано виробити концепцію мовного планування щодо формування терміносистем та розроблено принципи відбору відомої в мові назви для позначення нової реалії в межах норм терміносистеми, а також принципи відбору нормативного терміна із варіантної пари.

Другий розділ “Метафора в українській медичній терміносистемі” присвячений з'ясуванню мовного статусу автосемантичних та синсемантичних медичних термінів, що виникли внаслідок дії метафоричних механізмів.

У підрозділі 2.1. “З історії розвитку поняття термін-метафора” розглянуто й проаналізовано різні погляди на метафору, що мали великий вплив і на розвиток поняття терміна-метафори.

Підрозділ 2.2. “Метафора в медичній терміносистемі” складається із шести параграфів. У першому параграфі “Основа виникнення метафори в медичній терміносистемі” проаналізовано медичні терміни, утворені внаслідок метафори, у контексті ономасіологічного підходу. Загальною ономасіологічною ознакою для виникнення мовної метафори є подібність об'єктів, які порівнюються. Вибір ономасіологічної ознаки залежить від кожного окремого випадку номінації. Фактичний матеріал медичної термінології дає можливість вважати, що базовою ономасіологічною ознакою для називання нового медичного поняття, найчастіше стає: 1) подібність зовнішнього вигляду (вінець, голка, келих, сумка, чашка); 2) спільна функція (бар'єр, ворота, зв'язка, міст, покрівля, пояс,); 3) зовнішня і функційна схожість одночасно (вуздечка, калитка, канал, комірка, корінь, мішок).

Найчастіше ономасіологічною ознакою для номінації в медичній термінології стає подібність зовнішнього вигляду об'єкта номінації (подібність форми чи ознаки зовнішнього вияву). Значно рідше - подібність функцій, а також, зовнішня та функційна подібність одночасно. У відсотках вони становлять відношення 65% : 18% : 17%.

У другому параграфі “Взаємозв'язок загальновживаного слова та медичного терміна в актах вторинної номінації” з'ясовано природу взаємодії загальновживаного слова та медичного терміна на рівні мовних знаків, а також характер полісемії як наслідок цієї взаємодії.

Використання загальновживаного слова в номінації медичних понять може мотивувати виникнення одного, двох або й трьох медичних значень. Загальновживане слово лійка спричинило появу одного медичного значення “лійкоподібне продовження трубчастого органа”; загальновживане слово склепіння зумовило двозначеннєву структуру терміна склепіння 1) “дугоподібна структура, подібна до склепіння” та 2) “пучки нервових волокон у півкулях головного мозку, які з'єднують нюхові центри”. Значення загальновживаного слова інколи може бути базою створення трьох значень медичного терміна, які виникають на основі метафори за подібністю, наприклад, ворота 1) “місце входу нервових волокон”; 2) “місце проникнення інфекції”; 3) “місце входу органа”. У переході слова в розряд терміна відбувається не лише денотативна зміна, а й сигніфікативна.

Багатозначність терміна однієї терміносистеми є небажаним явищем, оскільки вона може призводити до непорозумінь у текстах певної тематики, адже науковий стиль вимагає точності вираження думки. Виникнення багатозначності медичного терміна зумовлене багатогалузевою структурою терміносистеми. Власне медичне чи галузеве медичне значення терміна можуть займати різні позиції і реалізуватись у різних кількісних пропорціях. Багатозначність слова, яке має і загальновживане значення, і термінологічне, не є перешкодою для точного і правильного вираження думки, оскільки воно, як правило, вживається в одному із значень у текстах відповідної тематики.

Третій параграф “Перехід термінів різних фахових систем у медичну галузь” демонструє, що в актах вторинного називання взаємодія термінологій різних наукових галузей із медичною виявляється в тому, що слово може набувати, крім спеціального, ще й медичне значення. Виникнення медичних терміноодиниць мотивують терміни різних терміносистем: мистецької: пластика; філософської: толерантність; друкарської: сигнатура; хімічної: еліксир; геологічної: каверна; географічної: друза, орбіта, екватор, меридіани; фізичної: аберація; технічної: шунт; військової: атака; історичної: стигми; економічної: компенсація; математичної: хорда; біологічної: поліпи.

Взаємодія терміносистем в актах вторинної номінації не є однобічною, оскільки медичні терміни можуть бути джерелом для виникнення термінів інших терміносистем, наприклад шприц (вживається і в медичній, і в технічній термінологіях), зонд (функціонує і в медичній, і в географічній сферах), ін'єкція (є медичним терміном та геологічним одночасно), орган (має і медичне, і суспільно-політичне значення), ремісія (виявляємо і в медицині, і в економічній діяльності, і в юридичній сфері), рецидив (функціонує в медичній та юридичній термінологіях), реципієнт (має медичне, хімічне та лінгвістичне значення) та інші.

У четвертому параграфі “Умотивованість вторинних медичних найменувань” з'ясовано, що вмотивованість вторинних термінологічних найменувань відбиває формально-семантичну залежність одного слова (терміна) від іншого (загальновживаного або спеціального). На рівні мотивації здійснюється асоціативний зв'язок між семантичними елементами номінативної одиниці й відповідним лексичним значенням. Мотивація полягає в тому, що встановлюються асоціації (за подібністю або суміжністю) на рівні сем. Проте не завжди асоціативність мисленнєвих процесів при термінологічній номінації знаходить відображення у семній структурі значення терміна, що зумовлює нечіткість у визначенні його вмотивованості.

У системі медичної термінології функціонують терміни із завуальованою (воротар, ковадло) та незавуальованою (крило, камера) вмотивованістю. Мотивувальна ознака може: 1) бути стрижневим компонентом значення слова (китички - інтегральна сема “жмуток” є центральною в обох значеннях слова: загальновживаному та медичному); 2) перебувати на периферії значення слова (купол - спільна сема “опуклість, кулястість” є периферійним компонентом у семній структурі значень); 3) взагалі не відображатись у семній структурі значення і загальновживаного слова, і терміна (лопатка - “форма лопатки” не відображена на семному рівні, але викликає асоціації зовнішньої подібності плечової кістки та знаряддя праці).

За ступенем відображення мотивувальної ознаки в семній структурі значення терміни - вторинні назви розмежовуємо на: 1) терміни абсолютно вмотивовані (якщо мотивувальна ознака є стрижневим компонентом семної структури значення терміна); 2) терміни частково вмотивовані (якщо мотивувальна ознака перебуває на периферії семної структури значення терміна); 3) терміни асоціативно вмотивовані (коли мотивувальна ознака не відображена у значенні терміна на семному рівні, а лише на рівні асоціацій).

П'ятий параграф “Ускладнена метафора” засвідчує, що ономасіологічною базою можуть бути не тільки слова, що за своєю структурою є простими, а й досить часто у структурі новоутворених в результаті метафори термінів містяться суфікси, що в загальновживаній лексиці мають емоційно-оцінне забарвлення. Але оскільки процеси метафоризації відбуваються в науковій мові (маємо на увазі фахову мову медицини), то суфікси втрачають конотативне забарвлення. У термінів зникає конотація ще й тому, що вона є відображенням уявлень суб'єкта творення, а під час вторинної номінації більшої ваги набувають об'єктивні чинники - зв'язки між реаліями, які вже потім відображаються у свідомості термінолога.

Базою для створення суфіксальних термінів-метафор найчастіше стають терміни споріднених терміносистем. Таке явище засвідчує можливість існування внутрішньомедичної термінологічної номінації: шия (анатом.) - шийка (шийка зуба, шийка нижньої щелепи і т.д.); шлунок - шлуночок (шлуночок мозку, шлуночок серця та ін.); мозок - мозочок.

У шостому параграфі “Лексико-семантичні групи загальновживаних слів, що є базою для називання медичних понять” розглянуто систему лексем слів, що стали основою метафоричних зміщень значень. На рівні семантики організація лексики будь-якої мови дає можливість простежити її динаміку. В актах вторинної номінації найчастіше відбувається зміна семантичної структури загальновживаних слів, які набувають термінних ознак та значно звужують свої синтагматичні властивості, тобто зменшується їхня здатність сполучуватися з багатьма компонентами мови. Терміни, які переходять з однієї терміносистеми в іншу, зазнають аналогічних змін. Причинами таких процесів у мові є: зміна поняттєвого наповнення; зміна сфери вживання; зміна семантичної структури слова, денотативного і сигніфікативного значення.

Загальновживане слово серп входить у семантичний ряд “знаряддя праці” і на рівні синтагматики утворює словосполучення: серп сільськогосподарський, серп металевий та ін. Медичний термін серп набуває інших синтагматичних уточнень: серп мозковий, серп пахвинний та ін.

Взаємопереходи на рівні семантики відбуваються й між різними терміносистемами. Наприклад, математичний термін трикутник входить у семантичний ряд “геометрична фігура” і може поєднуватись із атрибутивними компонентами: трикутник рівносторонній, трикутник прямокутний та ін. Медичний термін має інші синтагматичні зв'язки: трикутник ключично-грудний, трикутник трахейний, трикутник мостомозочковий, трикутник сонний та ін.

Центральною базою для метафоричних зміщень у медичній терміносистемі стало 11 лексико-семантичних груп слів: назви предметів побуту (годинник, келих, миска, подушка), назви знарядь праці та їх частин або елементів (веретено, гачок, голка, ковадло), назви будівель, приміщень, споруд та їх елементів (лабіринт, міст, намет, піраміда), назви вмістищ (калитка, коробка, мішок, сумка), назви форм рельєфу (горб, западина, озеро), назви рослин, плодів та їх частин (гілка, зеренце, листок, стебельце), назви тварин та частин тваринних організмів (крило, миша, хвіст), назви осіб за професією або діяльністю (водій, воротар. носій), назви одягу, взуття та їх елементів, назви прикрас та їх елементів (манжетка, намисто, підошва, пояс), назви природних явищ (буря, вихор, місячок). Найчастіше загальновживані слова переходять у термінні семантичні ряди: орган або частина органа, структура органа, хвороба.

У підрозділі 2.3. “Синсемантичні медичні терміни” охарактеризовано неоднослівні медичні терміни, що виникли внаслідок вторинної номінації, розглянуто внутрішню синтагматику термінів-словосполучень із метафоричним значенням, виокремлено найпродуктивніші моделі медичних метафоризованих термінів-словосполучень, а також виявлено їхні парадигматичні відношення.

Ономасіологічною базою для виникнення метафоризованих термінів-словосполучень, як і однослівних, може бути загальновживане слово, термін медичної субтерміносистеми чи термін іншої терміносистеми: замок кістковий, миска ниркова. Найчастіше медичні найменування мають до семи конкретизаторів. Деякі медичні терміни характеризуються високим рівнем номінативної продуктивності - мотивують виникнення понад двадцять видових терміноодиниць, напр. борозна: Адамса, барабанна, вінцева та ін.

Термін-словосполучення, що має метафоричне навантаження, виступає як одна номінативна одиниця, яка при розпаді втрачає не тільки семантичну єдність компонентів, але й метафоричне забарвлення. На початкових етапах виникнення такої складеної номінації конотативне навантаження можуть мати як опорний компонент, так і конкретизатор, проте із активним входженням у певну терміносистему зникає емоційно-експресивне забарвлення й словосполучення набирає ознак нейтральності.

Двокомпонентні терміни-словосполучення представлені в медичній термінології двома різновидами: 1) субстантивно-субстантивні (ніжка мозку, хмаринка рогівки); 2) субстантивно-ад'єктивні (грудна протока, кров'яне депо). У такого типу термінів-словосполучень метафоризатором усієї сполуки виступає опорний компонент, проте можлива також метафоризація обох компонентів, наприклад: вузлики співаків.

Якщо в субстантивно-ад'єктивних словосполученнях конкретизатором виступає відносний прикметник, то метафоричне навантаження відображає опорний компонент (жовчні нориці, кров'яне депо), якщо ж конкретизатор виражений якісним прикметником, то він і є метафоризатором (гострий живіт, вузький таз).

Найвищий ступінь нерозкладності в медичній термінології мають субстантивно-ад'єктивні словосполучення, обидва компоненти яких мають метафоричне значення: дамські шпильки, ведмежа лапа, леопардова шкіра, муркотіння котяче, мовленнєвий салат та ін. Переходячи в наукову мову, такі терміни втрачають конотативне забарвлення і зв'язок із вихідними словами.

Трикомпонентні аналітичні терміни є комбінацією домінантного найменування із двокомпонентними сполуками (гребінь шийки ребра) або домінантної конструкції із іменником чи прикметником в атрибутивній функції (венозна пазуха склери). Метафоризатором у таких термінах-словосполученнях виступає опорне найменування, хоча інколи метафоричне навантаження можуть мати всі компоненти словосполучення (велика гусяча лапка). Чотирикомпонентні медичні терміни-словосполучення є комбінацією різноманітних компонентів, зберігаючи при цьому семантичну цілісність (вуздечка верхнього мозкового паруса). Кількісно п'ятикомпонентні терміносполучення становлять межу аналітичних термінів. У сфері номінації наукових понять медичної терміносистеми їх можна розглядати як спорадичне явище (верхня цибулина внутрішньої яремної вени). Прийменникові терміносполучення для медичної термінології не характерні, вони функціонують у просторі терміносистеми тільки як поодинокі випадки: бурчання у кишках, маска для наркозу.

Відношення гіперо-гіпонімії в медичній терміносистемі також зумовлені кількісним та якісним розвитком цієї термінології. Виявом цього може бути вживання опорного компонента (опорної назви) із означенням, яке вводить у семантичне поле терміна додаткові семи із сигніфікативним значенням: лабіринт завитковий, лабіринт кістковий, лабіринт перетинчастий, лабіринт присінків, лабіринт решітчастий.

Термін може мати один або кілька конкретизаторів, які творять систему із відношенням синонімії та антонімії (протиставлення) між ними. Причиною існування антонімічних пар термінів-словосполучень у мові медицини є протилежні значення конкретизаторів (канатик задній-передній). Явище синонімії конкретизаторів досить поширене в медичній термінології. Термін може мати один або кілька таких варіантів (коло артеріальне великого мозку коло Віллізія многокутник артеріальний). Наявність варіантів у мові медиків свідчить про незавершеність формування системи та становлення медичної термінології на сучасному етапі. Синонімні ряди медичних терміносполучень або двохелементні, або трьохелементні і часто базуються на зміні конкретизаторів опорного найменування.

У третьому розділі “Метонімія в українській медичній терміносистемі” виділено основні напрями метонімних транспозицій у системі медичної термінології, з'ясовано ономасіологічну ознаку та основні зміни значеннєвих категорій у межах метонімізації. Він складається із двох підрозділів.

Підрозділ 3.1. “Метонімні транспозиції в українській медичній терміносистемі”.

Відбір ономасіологічного базису та ономасіологічної ознаки при метонімії залежить не стільки від досвіду, скільки від фокусу уваги суб'єкта номінації. Метонімне зіставлення предметів відбувається за ознакою суміжності, тобто належності їх до одного кола явищ, пов'язаних часовими, просторовими, причинно-наслідковими й іншими відношеннями.

Метонімія відображає постійні контакти між об'єктами й типізується, створюючи семантичні моделі багатозначних слів. Ономасіологічною ознакою при метонімних транспозиціях у медичній термінології може бути: 1) суміжність (має найчастотніший вияв і характерна практично для всіх напрямів метонімії) (процес - результат процесу: відмороження може позначати дію та ушкоджену частину тіла); 2) партитивність (орган - частина органа: крижі позначає нижню частину спини і трикутну кістку); 3) приналежність, характерна для складених термінів, що у структурі містять конкретизатор із позначенням особи, причетної до опису чи дослідження поняття (окуляри Бартельса ).

Основою метонімії можуть слугувати відношення між однорідними та неоднорідними категоріями. Назви дій можуть отримувати 1) предметне значення (процес - результат процесу), 2) атрибутивне значення (процес - властивість). Назви предметних сутностей можуть набувати: 1) квантитативного значення (предмет - кількісний показник); 2) процесуального значення (предмет - процес), 3) атрибутивного значення (стан - ознака хвороби). Атрибутивні назви змінюють своє значення на 1) квантитативне (властивість - кількісний показник), 2) процесуальне (властивість - процес); 3) предметне (властивість - предмет). Квантитативні назви трансформують своє значення у 1) предметне (кількісний показник - хвороба); 2) атрибутивне (кількісний показник - властивість). Асоціації об'єктів за суміжністю, а також понять за їх логічною близькістю перетворюється на тісний зв'язок різних категорій значення. Такого типу метонімія слугує номінації нових понять і сприяє розвитку лексичних засобів не тільки терміносистеми, а й мови загалом.

У медичній термінології метонімія часто виникає на основі синтаксичних контактів і є результатом стиснення тексту (операція Брікера). Явище конденсації структури словосполучення терміна-епоніма досить поширене в медичній термінології. У власних назвах увіковічнюються автори нових методів проведення операцій, винахідники ліків, відкривачі нових хвороб, експериментатори.

Підрозділ 3.2. “Напрями метонімних транспозицій в українській медичній термінології”.

Вивчення напрямів метонімних транспозицій у будь-якій термінології дає можливість не лише структурувати терміни, що виникли внаслідок метонімії, та виокремити моделі метонімної номінації, а й з'ясувати внутрішньотермінологічну специфіку номінації нових понять певної наукової галузі. Фактичний матеріал медичної термінології демонструє метонімні транспозиції, характерні не тільки для системи мови загалом та для терміносистеми певної мови (процес - предмет, процес - кількісний показник, властивість - предмет і т. д.), а й особливості медичної термінології. Власне медичні метонімні транспозиції ілюструють зміщення в напрямі: процес - хвороба (застуда, охолодження); процес - операція (вправлення, пересадження); орган - частина органа (борода, мозок великий); орган - деформація органа (вухо Вільдермута, ніс сідлоподібний); орган - хвороба (живіт гострий, лікоть тенісний); стан - хвороба (безсоння); хвороба - наслідок хвороби (ковтун, наріст).

Найбільша кількість медичних термінів номінована на основі перенесення процес - предмет (викривлення, забій, прорив). Основою номінації можуть бути й інші типи транспозицій: процес - результат процесу: відмороження, загострення; процес - хворобливий стан: завантаженість, отруєння; процес - хвороба: гальмування, охолодження; процес - операція: пересадження, розтин, скостеніння; процес - кількісний показник: вдих, ковток; процес - метод: витягнення, натяг, обливання; процес - властивість: вакуолізація, засвоєння; предмет - кількісний показник: ложка, поріг; предмет - метод: ванна, маска; властивість - кількісний показник: засвоюваність; властивість - кількісний показник: токсичність, хворобливість; орган - деформація органа: ніс сідлоподібний; орган - хвороба: голова квадратна, живіт гострий; метод - засіб: косметика, полоскання.

Метонімні транспозиції, коли транспонованим виступає загальновживане слово, характеризуються певними закономірностями. Метонімні зміщення характерні для таких іменників: 1) віддієслівних безсуфіксальних іменників: вдих, забій, згин, прорив, укус, шов; 2) віддієслівних іменників з суфіксом -енн' та -анн': викривлення, загострення, знеболювання, отруєння; 3) віддієслівних іменників з суфіксом -к: вирізка, вставка, перетяжка, присипка; 4) відприкметникових іменників з суфіксом -іст': завантаженість, засвоюваність, яскравість. Щодо віддієслівних термінів на -к (а), то їх варто уникати чи замінити термінами на -ння, -ття або безсуфіксальними віддієслівними іменниками (вирізка - виріз, витяжка - витягнення, вставка - вставлення, перетяжка - перетяг, присипка - присип та ін.).

метафора медичний термін вторинний

ВИСНОВКИ

1. Вторинна номінація в терміносистемі - це універсальний динамічний процес творення нових термінів, що відображає особливості наукової концептуалізації, яка ґрунтується на загальних та специфічних властивостях терміна. Вона реалізується в медичній терміносистемі у двох основних видах: метафорі й метонімії, відповідно до типу асоціацій, що лежать в її основі (за подібністю або суміжністю).

2. Явище вторинної номінації в медичній терміносистемі характеризується системністю: з одного боку, результатом вторинної номінації є термін, який входить у систему термінів певної наукової мови та в систему мови взагалі; з іншого боку, будь-яке групування, класифікація термінів, що з'явилися внаслідок дії вторинного називання, свідчать про закономірність вияву цього явища.

3. Результатом вторинної номінації в медичній терміносистемі є поява: 1) полісемії на загальномовному рівні (взаємодія загальновживаного значення та медичного); 2) полісемії на рівні однієї терміносистеми (зв'язок значень термінів різних галузей медицини); 3) полісемії на рівні двох чи більше терміносистем (існування медичного значення та значення терміна іншої терміносистеми).

4. Ономасіологічною ознакою в домінуванні механізмів метафори в медичній терміносистемі може бути: 1) зовнішня схожість, 2) спільна функція, 3) зовнішня та функційна подібність.

5. Ономасіологічною ознакою метонімії може бути: 1) суміжність, 2) партитивність; 3) приналежність. У результаті метонімних транспозицій у слові виникають нові категорії значень, при цьому в семантиці слова можуть поєднуватися принципово різні види значення: 1) атрибутивні, 2) процесуальні, 3) предметні (абстрактні й конкретні), 4) квантитативні. Асоціації об'єктів за суміжністю, а також асоціації понять за їхньою логічною близькістю перетворюються на тісний зв'язок різних категорій значення. У медичній термінології метонімія часто виникає на основі синтаксичних контактів і є результатом конденсації тексту.

6. Поряд із загальномовними та загальнотермінологічними моделями метонімних транспозицій у медичній терміносистемі витворилися специфічні моделі, виокремлення та опис яких має важливе значення для систематизації, стандартизації та уніфікації термінної лексики української мови.

7. Властива термінам як номінативним одиницям внутрішня форма має мотивований зв'язок зі словом, на якому базується творення термінів. Умотивованість медичних термінів є незавуальованою та завуальованою. При цьому мотивувальна ознака може 1) бути стрижневим компонентом значення слова; 2) перебувати на периферії значення слова; 3) взагалі не бути відображеною у семній структурі значення слова. За ступенем відображення мотивувальної ознаки на семному рівні одиниці медичної терміносистеми є 1) абсолютно вмотивованими, 2) частково вмотивованими, 3) асоціативно вмотивованими.

8. Центральною базою для метафоричних зміщень у семантиці стало 11 лексико-семантичних груп слів: назви предметів побуту; назви знарядь праці та їхніх частин або елементів; назви будівель, приміщень, споруд та їхніх елементів; назви вмістищ; назви форм рельєфу; назви рослин, плодів та їхніх частин; назви тварин та частин тваринних організмів; назви осіб за професією або діяльністю; назви одягу, взуття та їхніх елементів; назви прикрас та їхніх елементів; назви природних явищ. Найчастіше слова переходять у термінні семантичні поля: орган або частина органа; структура органа; хвороба.

9. Терміни-словосполучення як результат опосередкованої вторинної номінації активно входять у медичну терміносистему і становлять значну частину її словника. Вони складаються з опорного найменування (головного компонента) та конкретизатора в атрибутивній функції (залежного компонента). Метафоризатором в одиницях такого структурного типу найчастіше стає опорне найменування, значно рідше - конкретизатор, на відміну від метонімних термінів - словосполучень, де метонімізатором виступає конкретизатор.

10. Комбінації словоформ в аналітичних термінологічних конструкціях мають сталу структуру, що дає змогу виділити структурні моделі медичних термінів-словосполучень. Найбільша частота вживання характерна для двокомпонентних субстантивно-ад'єктивних та субстантивно-субстантивних термінів-словосполучень, найнижчий рівень функціонування у чотири- та п'ятикомпонентних термінах-словосполученнях, а також у прийменникових конструкціях, що пояснюємо їх немобільністю та значним інформативним навантаженням.

11. Медичні терміни, що виникли внаслідок вторинної номінації, становлять особливу частину лексики медичної термінології й засвідчують тісний зв'язок мови та мислення в актах воринного називання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Цісар Н. Умотивованість вторинних медичних найменувань / Наталія Цісар // Українська термінологія і сучасність: Збірник наукових праць. Вип. VI / Відп. ред. Л. О. Симоненко. - К.: КНЕУ, 2005. - С. 236 - 240.

2. Цісар Н. Метафоричні транспозиції: загальновживане слово та медичний термін / Наталія Цісар // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. - Львів, 2006. - В. 38. - Ч. 1. - С. 65 - 70.

3. Цісар Н. Терміни-словосполучення як наслідок опосередкованої вторинної номінації (на матеріалі медичної термінології) / Наталія Цісар // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов'янська філологія. Збірник наукових праць. - Чернівці: “Рута”, 2007. - В. 321 - 322. - С. 438 - 442.

4. Цісар Н. Вторинна номінація у медичній терміносистемі / Наталія Цісар // Українська термінологія і сучасність: Збірник наукових праць. Вип. VIІ / Відп. ред. Л. О. Симоненко. - Київ: КНЕУ, 2007. - С. 220 - 223.

5. Цісар Н. Ономасіологічні аспекти вивчення метафори (на матеріалі медичної термінології) / Наталія Цісар // Вісник Національного університету “Львівська Політехніка”. Проблеми української термінології / Відп. ред. проф., д-р філол. наук Левко Полюга. - Львів: Вид-во Нац. ун-ту “Львівська Політехніка”, 2008. - № 620. - С. 224 - 227.

6. Цісар Н. Метафора у медичній терміносистемі / Наталія Цісар // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Проблеми української термінології / Відп. ред. проф., д-р філол. наук Левко Полюга. - Львів: Вид-во Нац. ун-ту “Львівська Політехніка”, 2005. - № 538. - С. 63 - 67.

7. Цісар Н. Опосередкована вторинна номінація у медичній термінології / Наталія Цісар // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Проблеми української термінології / Відп. ред. проф., д-р філол. наук Левко Полюга. - Львів: Вид-во Нац. ун-ту “Львівська Політехніка”, 2006. - № 559. - С. 165 - 169.

8. Цісар Н. Метонімічні транспозиції у медичній терміносистемі / Наталія Цісар // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Проблеми української термінології / Відп. ред. проф., д-р філол. наук Левко Полюга. - Львів: Вид-во Нац. ун-ту “Львівська Політехніка”, 2007. - № 593. - С. 57 - 60.

АНОТАЦІЯ

Цісар Н.З. Вторинна номінація в системі української медичної термінології. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню вторинної номінації як одного із шляхів творення української медичної термінології. Уперше здійснено цілісний мовний аналіз українських медичних термінів - вторинних найменувань в ономасіологічному аспекті.

У роботі виділено основні складники вторинної номінації: ономасіологічну базу та ономасіологічну ознаку; визначено значеннєві зміщення в полісемічному слові в медичну сферу внаслідок перенесення назви, спричиненого асоціаціями за подібністю чи суміжністю; проаналізовано метафоричні та метонімні зв'язки між компонентами складених термінів; розроблено методологію аналізу вмотивованості вторинних термінологічних одиниць за ступенем відображення мотивувальної ознаки на рівні сем; запропоновано основні принципи унормування термінів - вторинних назв медичної галузі.

Проведене дослідження дало змогу з'ясувати специфіку вторинної номінації в системі української медичної термінології та виділити моделі вторинних термінологічних одиниць.

Ключові слова: медична термінологія, вторинна номінація, метафора, метонімія, загальновживана лексика.

ABSTRACT

Natalіya Tsisar. Secondary Nomination in Ukrainian Medical Terminology. - Manuscript.

Thesis for candidate's degree in philological sciences, speciality 10.02.01 - Ukrainian language. - Ivan Franko National University of L'viv, L'viv, 2009.

The thesis is focused on the lingual peculiarities of the secondary nomination in Ukrainian medical terminology.

The semiotic approach to the onomasiological analysis of terms, which appear as a result of secondary nomination, has not been applied before now. The main concepts “onomasiological base” and “onomasiological feature” are used in studies of metaphor and metonymy mechanism in the nomination of new medical notions.

The onomasiological approach creates an opportunity to distinguish the three bases for using secondary nomination in a system of medical terms: a) the commonly used word; b) the medical sub-term; and c) the term of other terminology. In addition, the adoption of commonly-known words into medical terminology causes three types of lingual polysemy at the inter-system levels, they are the followings: a) a common lexical level; b) a level within the limits of medical terminology; and c) a level of interaction between different kinds of terminology.

Secondary nomination in terminology displays a high degree of the intimate connection between language and thought because science metaphor and metonymy arise from such associations. In medical terminology, the rational for metaphor is external similarity, but also be based on functional similarity or analytic similarity. Logical contiguity, partite or author possession gives rise to metonymy in a system of medical terms.

A methodology of analyzing secondary term motivation is proposed in this thesis. Motivation depends on the degree of seme reflection of a motivational feature. According to this methodology secondary medical terms can be divided into absolutely motivated (when the motivational feature is located in the kernel of meaning), partly motivated (when the motivational feature is a component in the periphery of meaning) or associatively motivated (when the motivational feature is only at the level of associations).

The replenishment sources of the compound terms in medical terminology are intermediate secondary nomination. Such terminological compounds are characterized by inseparable metaphorical or metonymical relations between their components at the semantic and syntactic levels. Medical compounds are two-, three-, and four- or five-component analytical nomination in structure. In particular, the presences of paradigmatic relations within the limits of medical compound terms are hyper-hyponymy, synonymy and antonymy.

Secondary nomination in a system of terms is a universal, dynamical process of term derivation that reflects the specificities of scientific conceptualization, and is based on the peculiarities of terms as lingual patterns. The phenomenon of secondary nomination in medical terminology comes about in two forms - metaphor and metonymy - and demonstrates the main system principle of term structure.

Medical secondary terms are the original part of special vocabulary, which has its lexical-semantic peculiarities demonstrated at paradigmatic, syntagmatic and motivational levels.

Key words: medical terminology, secondary nomination, metaphor, metonymy, commonly used vocabulary.

АННОТАЦИЯ

Цисар Н.З. Вторичная номинация в системе украинской медицинской терминологии. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2009.

Диссертация посвящена исследованию вторичной номинации как одного из способов образования украинской медицинской терминологии. Впервые с ономасиологических позиций комплексно проанализированы украинские медицинские термины - вторичные названия.

...