Лексика грузинського походження в українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

10.02.01 - Українська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Лексика грузинського походження в українській мові

Ільницька Яна Василівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник доктор філологічних наук, доцент

Мосенкіс Юрій Леонідович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, доцент кафедри сучасної української мови

Офіційні опоненти доктор філологічних наук, професор

Корольова Алла Валер'янівна,

Національний педагогічний університет імені

М. П. Драгоманова, завідувач кафедри

германського та порівняльного мовознавства

кандидат філологічних наук

Кислюк Лариса Павлівна,

Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України,

науковий співробітник відділу

структурно-математичної лінгвістики

Захист відбудеться „28” травня 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14, ауд. 63).

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці імені М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кімн. 12)

Автореферат розісланий „15” квітня 2009 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради доц. Л. П. Гнатюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У сучасній українській мові - як в усному мовленні, так і в художніх, публіцистичних та інших писемних текстах - можна зустріти значну кількість лексем грузинського походження, які різною мірою засвоєні мовою-реципієнтом. Частина таких слів цілком асимілювалася до української мови, не потребує спеціального пояснення й, хоча ще зберігає свій кавказький колорит, уживається безвідносно до кавказької тематики (алаверди, тамада), іноді дещо змінивши свою семантику.

Інші лексеми грузинського походження, яких більшість, залишаються екзотизмами, уживаються в українській мові обмежено, хоча частотність і, відповідно, ступінь розуміння цих слів не є сталою величиною: слова, що їх раніше вживали тільки спорадично (і вони, відповідно, були малозрозумілими), нині починають уживати помітно частіше (чурчхела). Міра адаптації кожного з таких слів та ознаки його освоєння на кожному мовному рівні потребують вивчення.

Через активізацію в кін. ХХ - на поч. ХХІ ст. українсько-грузинських політичних, економічних і культурних контактів, які віддзеркалює мова, потреба опису й аналізу української лексики грузинського походження, що виступає наслідком таких контактів, стала ще більш нагальною.

Значний масив лексики грузинського походження зберігається (передусім на позначення етнокультурних реалій) у численних українських перекладах творів грузинської літератури - як класичної (Ш. Руставелі, Д. Гурамішвілі, І. Чавчавадзе, А. Церетелі), так і сучасної. Лексеми грузинського походження вживані й в українському усному мовленні, особливо в таких сферах, як страви та напої.

В українському мовознавстві протягом останніх десятиліть здійснено студії над різноманітною лексикою східного походження, а саме тюркською (Р. В. Болдирєв, О. М. Гаркавець, В. В. Лобода, Г. І. Халимоненко та ін.), перською (К. М. Тищенко), корейською (Р. І. Синишин), японською (Ю. В. Малахова, М. В. Якименко) тощо, однак на матеріалі українських слів грузинського походження подібного дослідження немає. Словник запозичень із грузинської мови до російської (Г. Г. Голетіані, 1977) не розв'язує більшості тих аспектів цієї проблеми, які потребують спеціального дослідження, і не відображає сучасних мовних процесів.

Необхідно здійснити відбір, систематизацію й різноаспектне лінгвістичне дослідження лексем грузинського походження в українській мові і виробити рекомендації щодо їх правопису, оскільки вживання таких слів в усному й писемному мовленні характеризується помітною невпорядкованістю і багатоваріантністю. Усім сказаним зумовлюється актуальність дослідження лексики грузинського походження в українській мові.

Метою роботи виступає аналіз лексики грузинського походження в українській мові як індикатора взаємодії культур і свідчення освоєння фрагментів грузинської мовної картини світу українською мовною картиною світу, а також вироблення рекомендацій щодо правопису названих одиниць.

Для досягнення мети було поставлено такі завдання.

Уточнити місце запозичення серед інших видів мовних контактів, розглянути екстра- та інтралінгвістичні чинники, які діють при запозиченні лексики.

Визначити межі етимологічного дослідження запозиченої лексики, з'ясувати виправданість поняття „опосередкованого запозичення”.

Здійснити систематизацію й лінгвістичний аналіз лексики грузинського походження в українській мові, визначити міру адаптації виявлених лексем до української мови на фонетико-графічному, граматичному, семантичному рівнях. лексика грузинський український запозичення

З'ясувати кількісний і якісний склад грузинських запозичень у досліджених текстах відповідно до їхньої тематики.

Визначити специфіку лексики грузинського походження в тексті українського перекладу „Витязя у тигровій шкурі” Шота Руставелі (порівняно з перекладами іншими мовами) як відображення світоглядно-культурного середовища.

Виробити рекомендації щодо правопису слів грузинського походження в українській мові.

Створити модель образу Грузії та грузинської культури за свідченнями лексики грузинського походження в українській мові.

Джерелами й матеріалом дослідження слугували:

твори грузинської літератури, перекладені українською мовою (І. Абашідзе, Ч. Аміреджибі, К. Гамсахурдіа, Т. Гоголадзе, Д. Гурамішвілі, М. Джавахішвілі, Р. Джапарідзе, Н. Думбадзе, Г. Карбелашвілі, Л. Кіачелі, С. Клдіашвілі, Р. Коркія, Г. Леонідзе, К. Лордкіпанідзе, Е. Маградзе, Р. Мішвеладзе, Г. Паджікідзе, Н. Хундадзе, А. Церетелі, І. Чавчавадзе; оригінальні українські й перекладні з грузинської художні та наукові твори Р. Чілачави; збірки „Поезія грузинського народу”, „Світанки над Курою”: оповідання молодих грузинських письменників) обсягом понад 12 000 сторінок (бл. 650 друк. арк.);

фольклорна збірка „Мудрість народна: Грузинські прислів'я та приказки”;

„Витязь у тигровій шкурі” Ш. Руставелі в перекладах українською, російською, англійською, німецькою, французькою мовами;

грузинознавчі літературознавчі праці (І. Чавчавадзе, О. Мушкудіані);

словники іншомовних слів української мови;

усне мовлення (опитування студентів, аспірантів і викладачів ВНЗ Києва 2003-2007 рр.).

Критеріями відбору текстів для дослідження слугували передусім 1) роль автора в історії грузинської літератури, культури, самосвідомості;

2) репрезентативність тексту як джерела, де відображено реалії грузинського соціально-культурного життя і тенденції розвитку матеріальної й духовної сфер культури; 3) запитаність тексту як об'єкту перекладацької діяльності й відтак наявність українських перекладів. Загалом виявлено і проаналізовано близько

540 різних лексичних одиниць.

Об'єктом дослідження виступає лексика грузинського походження, вживана в перекладених із грузинської мови та оригінальних українських текстах та усному мовленні.

Предметом дослідження є процес та результати адаптації лексики грузинського походження в українській мові на різних мовних рівнях.

Використано такі методи, як описовий, зіставний, стилістичний, етимологічний, а також методика лексикографічного опису, методика виділення тематичних груп.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше систематизовано масив слів грузинського походження, що вживаються в українській мові, проаналізовано фоно-графічну, граматичну та семантичну їх адаптацію до системи української мови, вироблено рекомендації щодо правопису українських слів грузинського походження й запропоновано модель образу Грузії та грузинської культури в українській мовній картині світу за свідченнями українських лексем грузинського походження.

Теоретичне значення роботи полягає в дальшому розробленні лінгвоконтактологічної проблематики на матеріалі лексичних „екзотизмів” як індикатора взаємодії культур і мовних картин світу, вивченні можливостей моделювання мовного образу іншої культури, уточненні принципів правопису іншомовних слів.

Практична цінність роботи полягає в можливості використання її результатів при вдосконаленні правил українського правопису, моделюванні сегментів мовних картин світу, укладанні словників української мови (тлумачного, орфографічного, іншомовних слів, нових слів, етимологічного), викладанні курсів української мови, грузинської мови, загального мовознавства, вступу до мовознавства, вступу до спеціальності для сходознавців, теорії й практики перекладу, стилістики, спекцурсів, присвячених мовним контактам та іншомовній лексиці, лінгвокультурології тощо.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження отримані дисертантом самостійно.

Апробація дослідження. Основні положення дисертації було викладено на 6 міжнародних і 2 всеукраїнських наукових конференціях, як-от: Міжнародна лінгвістична конференція на честь 80-річчя І. К. Кучеренка і Н. І. Тоцької (2003); Наукові читання, присвячені 100-річчю з дня народження І. П. Сунцової (2004); VIII Сходознавчі читання А. Кримського: Міжнародна наукова конференція (2004); ХІІІ, ЧЙV і ХV Міжнародна наукова конференція „Мова і культура” ім. С. Бураго (2004-2006); Міжнародна наукова конференція „Київські філологічні школи” (2005); Всеукраїнська наукова конференція „Мова як світ світів” (2006); Всеукраїнська наукова конференція „Феномен А. Кримського у світовій науці” (2006).

За темою дисертації опубліковано 23 статті, з яких 6 у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.

Структура та обсяг дисертації. Праця складається зі вступу, 3-х розділів, висновків, списку літератури (307 позицій) та 2-х додатків (Додаток А „Матеріали до словника лексичних картвелізмів (грузинських запозичень) в українських текстах”, Додаток Б „Назви грузинських напоїв в українській мові”). Основний текст дисертації викладено на 178 сторінках, загальний обсяг праці 242 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, об'єкт, предмет і мету дослідження, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, матеріал і методи дослідження.

У розділі 1 „Теоретичні аспекти проблеми освоєння іншомовної лексики” розглянуто іншомовні елементи мови як наслідок узаємодії культур, досліджено процес запозичення як один із різновидів мовних контактів, проаналізовано проблеми визначення та класифікації іншомовної лексики, причини входження іншомовних слів у мову та етапи освоєння іншомовної лексики. Обґрунтовані методи дослідження лексики іншомовного походження.

О. І. Чередниченко підкреслює, що в історії мов практично важко відшукати випадок, коли б мова розвивалася поза контактами з іншими мовами, і коли мовне запозичення використовується на позначення нового концепту, раніше не відомого носіям мови-реципієнта, тоді воно відбиває зміни в концептуальній картині світу. Як зазначає Г. М. Яворська, лексика сучасної української мови з погляду походження є неоднорідною, що відбиває складність історичної взаємодії українців (та протоукраїнців) із різними етносами і складність процесів міжмовної взаємодії; зокрема, на формування лексичного складу української мови значною мірою вплинули запозичення зі східних мов. В. В. Мартинов пропонує розрізняти процеси запозичення та проникнення (інфільтрації), а також їх результати, оскільки проникнення передбачає необхідною й достатньою умовою територіальну суміжність і прикордонну двомовність, а запозичення - культурний вплив та експорт-імпорт реалій. А. Є. Супрун увів термін екзотична лексика. Під екзотизмами розуміють назви в мові-реципієнті понять і реалій, властивих дійсності носіїв мови-джерела і невластивих дійсності носіїв мови-реципієнта. Із запозиченням самого предмета, позначуваного екзотизмом, екзотизм перетворюється на запозичене слово.

Проблему еквівалентності перекладу лексем, належних до історичного, культурного, світоглядного контексту при контакті двох культур, вивчали А. А. Беннет, Л. Гурвіц, Т. А. Казакова, І. М. Каминін, Дж. Каннот, Ч. Лі, В. Х. Майр, Дж. Р. Рікфорд, Й. А. Стернін, T. K. Стюарт, Н. С. Шумова та ін. Входження нового слова з однієї мови до іншої та його семантичну адаптацію

(як вирішальний момент адаптації) досліджували І. Є. Авер'янова, Т. Г. Амірова, І. В. Арнольд, У. Вайнрайх, О. В. Загоровська, Ю. О. Жлуктенко, Л. П. Єфремов, І. М. Каминін, Н. Р. Каримов, Л. П. Крисін, А. Мартіне, Л. О. Новиков, I. Г. Ольшанський, О. О. Реформатський, С. В. Семчинський, В. П. Сімонок, Ю. С. Сорокіна, А. Є. Супрун, Е. Хауген, Д. М. Шмельов, Л. П. Якубинський та ін., у психосоціальному контексті - Т. К. Ковмир, П. П. Червинський.

Процес запозичення, на відміну від інших видів мовних контактів, зокрема змішання й переключення, не передбачає знання мови, яка „віддає” свої лексичні одиниці, й безпосереднього глибокого контакту носіїв двох культур, оскільки безпосередньо контактує й функціонує тільки лексичний матеріал. Взаємодія відбувається опосередковано: через телебачення, пресу, літературу, економічні, політичні, культурні, спортивні зв'язки. Запозичення з певної мови, як правило, не є поодинокими, вони становлять цілі лексико-семантичні блоки і вступають у системні відношення з лексикою мови, до якої входять, як із питомою, так і з запозиченою з інших мов.

Можна виділити 2 типи причин запозичення: екстралінгвістичні та інтралінгвістичні. До перших належать культурні, політичні та економічні зв'язки між народами, до других - необхідність уточнення чи деталізації понять і значень слів; необхідність розмежування відтінків значень слова; можливість заміни двочленного найменування, яке існує в мові, одночленним, яке запозичується; тенденція до уникнення надмірної полісемії й до спрощення семантичної структури слова в мові, що приймає. Іноді за іншомовними лексичними одиницями стоїть більш чітка організація понять, регулярність їх відношень і протиставлень - тоді з іншомовними словами приходять не стільки нові поняття, скільки новий принцип їх структурної організації.

При запозиченні лексичної одиниці у мові не тільки з'являється нове слово з іншої мови, але відбуваються зміни цілої лексичної системи на всіх рівнях. На фонетичному рівні можуть з'являтися нові фонеми або, принаймні, змінюватися частотність вживання певних фонем. На граматичному рівні з'являється (або зростає кількісно) категорія невідмінюваних чи обмежено відмінюваних слів. На семантичному рівні запозичене слово входить до гіпер-гіпонімічних (утворюючи нові семантичні поля, групи лексики) та парадигматичних зв'язків (поширюючи та створюючи нові синонімічні ряди й антонімічні пари) із питомими та іншими запозиченими словами у межах семантичної системи мови-реципієнта. При цьому відбуваються зміни семантичної структури слова (полісемантичні слова втрачають частину своїх значень і набувають нових, моносемантичні можуть набувати нових значень) і зміни на семному рівні (розширення, звуження та перенесення значення).

Розділ 2 „Фонетико-графічна, граматична та семантична адаптація лексики грузинського походження в українській мові” містить дослідження взаємодії позамовних і мовних чинників проникнення слів грузинського походження в українську мову (зокрема, позамовних аспектів українсько-грузинських мовних контактів, типологічної специфіки грузинської і близькоспоріднених мов як джерела іншомовних слів української мови).

Проаналізована фонетична і графічна адаптація слів грузинського походження в українській мові, граматична адаптація іменників грузинського походження в українській мові (рід та відмінювання іменників грузинського походження в українській мові). Як з'ясовано, в українській мові немає відповідників для 7 грузинських приголосних (/p'/, /t'/, /k'/, /c'/, /и'/, /q'/, /h/), що створює труднощі для фонетичного освоєння лексем із відповідними фонемами.

Досліджено адаптацію іменників грузинського походження до граматичної системи української мови: набуття іменниками категорії роду та входження до відмінкової системи з отриманням повної парадигми відмінювання; неповної парадигми відмінювання; переходом до категорії невідмінюваних слів.

Вироблено рекомендації щодо правопису слів грузинського походження в українській мові. Вважаємо, що цілковито уніфікувати принципи передачі лексики грузинського походження в українській мові неможливо. Слід намагатися настільки, наскільки це можливо, зберегти наявні вже традиції (коли вони не характеризуються різкою суперечністю або з особливостями мови-реципієнта, або зі специфікою мови-донора). Грузинські фонеми /k/, /k'/ i /q'/ слід передавати найбільш артикуляційно близькою українською фонемою /к/ (графічно - к), об'єднуючи їх за ознакою „недзвінкості”, так само /p/ і /p'/ - українським п, /t/ і /t'/ - українським т. Грузинський /g/ слід послідовно передавати літерою ґ, грузинський /г/ - літерою г. Наявне у грузинській мові протиставлення глоталізованих африкат /и'/, /c'/ глухим /и/, /c/ українській мові не властиве, тому при відтворенні слів грузинського походження засобами української мови ці звуки не відрізняються. На відміну від грузинської мови, де є тільки /і/, в українській мові наявні звуки /і/ і /й/, і цей факт варто ретельно враховувати при відтворенні грузинських лексем (і загальних, і власних назв) засобами української мови. Так, наприклад, варто говорити й писати антропонім Йорданішвілі, а не Іорданішвілі, гідронім Йорі, а не Іорі тощо.

Досліджено семантичне освоєння іменників грузинського походження в українській мові, зокрема, розвиток семантичної структури слів грузинського походження в українській мові, парадигматичні зв'язки іменників грузинського походження у семантичній системі української мови, тематичні групи і гіпо-гіперонімічні зв'язки іменників грузинського походження в українській мові. Семантична структура грузинських слів, які входять до української мови, адаптується шляхом спрощення (рідше - ускладнення) для полісемантичних та в розширенні, звуженні та переносі значень для моносемантичних лексем. Лексика грузинського походження, яка вживається в українській мові, увійшла до неї

(в лексико-семантичному аспекті) системно і становить в ній цілісну структуровану групу.

Змодельовано образ Грузії та грузинської культури як фрагмент української мовної картини світу. У свідомості носіїв української мови образ Грузії та грузинської культури постає, судячи з численних українських слів грузинського походження, як досить диференційований та різноманітний. На кавказькому узбережжі Чорного моря розташувалася держава Грузія, котру населяють грузини і грузинки. (Пересічному носієві української мови, як правило, невідомо, що це не самоназви країни і народу, а алоетноніми - чужомовні назви, котрі відрізняються від власних - Сакартвело „Грузія” і картулі „грузин”, „грузинський”). Відомі, хоч і меншою мірою, давні назви Грузії - Колхіда й Іберія (Іверія). Столицею є Тбілісі (назва за теплими джерелами: груз. тбілі „теплий”). Столиця щороку святкує день міста - тбілісоба (буквально „тбілісість”, „тбіліство”). Місцем поховання видатних діячів грузинської культури є Мтацмінда („свята гора”).

Грузини поділяються на низку етнографічних груп, серед яких три групи - мегрели, чани або лази і свани - мають власні мови, інші - карталінці, кахетинці, імеретинці, пховці, джавахи, пшави, хевсури тощо - користуються діалектами грузинської мови. Грузинів-чоловіків нерідко лагідно називають словом кацо (буквально „чоловіче”), тоді як грузинок - іменем Суліко (буквально „душенька”). За межами Грузії завдяки живому спілкуванню, літературним творам і кіномистецтву відомі численні грузинські імена - як правило, не у повній, а в розмовно-пестливій формі: Вано (Іван), Васо (Василь), Гогі (Георгій), Дато (Давид), Коте (Костянтин), Ніко (Микола), Сосо (Йосиф), Кеке (Катерина) та ін. Груз. мама означає „батько”, що запам'ятовується завдяки контрастові семантики зі слов'янським мама. Відоме з антропонімів і грузинське швілі „син”.

Знамените грузинське куховарство репрезентоване лексемами хачапурі, лаваш, бастурма, курчата табака, пельмені хінкалі, сир сулгуні, солодка страва чурчхела, приправа ткемалі тощо. В Україні відомі хліб шоті (букв. „довгий”), лаваш „Бердзнулі” (букв. „грецький”). Розгалуженим виявляється в українській мові спектр назв грузинських вин, як-от хванчкара, алазанська долина (груз. алазніс велі), ахашені, вазісубані, ґурджаані, кіндзмараулі, мукузані, ркацителі, сапераві, твіші, цинандалі. Відома також грузинська горілка чача. На відміну від назв конкретних вин, загальна назва вина (груз. гвіно) українцям невідома. Набув поширення солодкий безалкогольний напій „Тархун” (від груз. тархуні „їстівна ароматна трава”).

Дуже популярним елементом тостів є слово алаверди, вживане у значенні „на додачу, у продовження”. Відоме, хоча й меншою мірою, грузинське привітання гамарджоба (гамарджобат), що відображає звичаєву етику військової демократії (букв. „перемоги тобі”). Грузинське звертання ґенацвале носії української мови сприймають як назву чоловіка (буквальне значення „нехай я заміню тебе (в біді)” в Україні невідоме). Цілком запозиченим є позначення розпорядника бенкету тамада.

Назви архітектурних споруд (за винятком храму Светіцховелі „животвірний стовп”), музичних інструментів (можливо, за винятком сурми ствірі), танців, ігор та видів спорту за межами грузинської мови невідомі. Слабо представлені серед слів грузинського походження й назви одягу. Незважаючи на значну популярність серед громадян багатьох країн курортного відпочинку й альпіністського спорту в Грузії, назви елементів прибережного та гірського пейзажів до інших мов також не потрапляють. Цим українські картвелізми відрізняються, скажімо, від японізмів, репрезентованих передусім назвами видів мистецтва та спорту (дослідження Ю. В. Малахової, М. В. Якименка).

Оскільки основними тематичними групами лексики грузинського походження в українській мові виступають назви осіб, страв та напоїв, можна зробити висновок про словесний українськомовний образ Грузії перш за все як гостинної країни з вишуканим частуванням.

Розділ 3 „Функціонування лексики грузинського походження в українських текстах” включає дослідження специфіки відтворення лексики грузинського походження в українському перекладі поеми Шота Руставелі

(у порівнянні з перекладами іншими мовами), вивчення лексики грузинського походження в українських перекладах творів І. Чавчавадзе, М. Джавахішвілі, К. Гамсахурдіа, Н. Думбадзе, в оригінальних і перекладних українських текстах Р. Чілачави.

Показано, що в українському перекладі „Витязя” М. Бажана лексики грузинського походження менше, ніж у російському перекладі Ш. Нуцубідзе, але перенесення до іншої культури (як у досліджених перекладах західноєвропейськими мовами) не відбувається. Порівняння залишеної без перекладу лексики в інтерпретаціях поеми Руставелі українською та іншими мовами показує не тільки різні настанови перекладачів, але й відмінності у картинах світу мови-донора і мов-реципієнтів.

В українських перекладах творів І. Чавчавадзе, М. Джавахішвілі досліджена лексика грузинського походження таких тематичних груп: назви осіб та звертання (ґенацвале, кінто, тамада), назви мір і грошових одиниць, одягу та взуття (чоха, каламані), зброї (горда „шабля”, сацерулі „бойовий перстень”), страв та напоїв (чурчхела, лобіо, шоті, табака), пісень, музичних інструментів, танців та ігор (давлурі „танець”, лело „гра у м'яч”, нарді), приміщень та хатнього начиння (дарбазі, торне „піч”), назви міфологічних і релігійно-обрядових понять (очопінтре „мисливське божество”, дев), назви, пов'язані з письменством і літературою, назви місцевостей, вигуки. У перекладах творів К. Гамсахурдіа основну частину (52 %) запозиченої лексики становлять історизми відповідно до тематики текстів (ерістав, спасалар). Кількісно найбільша група запозиченої лексики в українських перекладах творів Н. Думбадзе (24 %) - назви страв та напоїв (мчаді, хачапурі, ткемалі, цолікаурі), на 2-му місці (18 %) - звертання (кацо, батоно).

У творах Р. Чілачави, написаних українською мовою, зустрічається грузинских слів більше, ніж у зроблених ним перекладах з грузинської на українську (відповідно 45 і 21 окремих слів). Слід гадати, це пояснюється в першому випадку пріоритетністю настанови на передання грузинського колориту, у другому випадку - переважанням настанови на досконалу інтерпретацію твору українською мовою.

ВИСНОВКИ

Входження іншомовних слів характерне не тільки для ситуації білінгвізму, а й для монолінгвістичної ситуації, коли чужомовні елементи трапляються рідко, і їх уживання не регламентується знанням мови, з якої ці елементи взяті. Процес прийняття мовою іншомовного слова не передбачає знання мови, яка виступає донором лексичних одиниць, і безпосереднього глибокого контакту носіїв двох культур, оскільки безпосередньо контактує й функціонує тільки лексичний матеріал. Взаємодія відбувається опосередковано через телебачення, пресу, літературу, економічні, політичні, культурні, спортивні зв'язки.

Набуття й адаптація лексики інших мов є в мові природним процесом, тому підпадає під дію мовних законів. Іншомовні елементи з'являються в мові-реципієнті під час контактів під дією зовнішніх законів (є наслідком контактів однієї мови з іншою через контакти носіїв мов), але, потрапляючи до нової мови, одразу вступають у взаємодію з мовними одиницями мови-реципієнта, зазнають змін і різних форм адаптації до системи, що запозичає, підпорядковуючись уже внутрішнім законам мови-реципієнта.

Аналіз чужомовної лексики, спрямований на з'ясування походження слова, є одним із видів етимологічних досліджень. Етимологічні ж дослідження можуть провадитися відповідно до однієї з двох основних засад: морфосемантичної або лексичної. Морфосемантичний етимологічний аналіз сягає первісного словотворчого акту, який дав початок досліджуваному слову (глибина реконструкції визначається моментом виникнення слова). Метою лексичного етимологічного аналізу є відповідь на питання, звідки в певній мові з'явилося те або те слово. Результатом лексичного етимологічного аналізу слова є подання його форми у попередньому мовному стані, з якого це слово успадковане (глибина реконструкції може бути задана відповідно до потреб конкретного дослідження: для українського слова це може бути стан староукраїнський, прасхіднослов'янський, праслов'янський, праіндоєвропейський).

Підхід до етимологічного дослідження питомої лексики суттєво відрізняється від підходу до дослідження лексики запозиченої. У першому випадку більш адекватним видається морфосемантичний аналіз, як такий, що сягає моменту народження слова в мові. У другому ж випадку - оскільки моментом народження в мові запозиченого слова є акт його запозичення - дослідження має провадитися шляхом лексичного етимологічного аналізу.

У протилежному випадку виникають труднощі як на практичному, так і на теоретичному рівні. У сфері практики дослідник, виходячи за межі своєї галузі знань, стає некомпетентним. На теоретичному рівні з'являється проблема редукціонізму: твердження з галузі етимології однієї мови редукуються до тверджень з галузі етимології іншої мови.

З погляду мови-реципієнта неістотно, чи запозичується слово безпосередньо з мови-джерела, чи з іншого реципієнта, чи є запозичуване слово в мові джерелі питомим. Механізм запозичення залишається тим самим. Тому немає підстав вважати форму запозичення, що визначається як опосередкована, складнішою.

При входженні нової лексичної одиниці у мові не тільки з'являється нове слово з іншої мови, але можуть відбуватися зміни цілої лексичної системи на всіх рівнях. На фонетичному рівні можуть з'являтися нові фонеми або, принаймні, змінюватися частотність уживання певних фонем. На граматичному рівні з'являється (або зростає чисельно) категорія невідмінюваних чи обмежено відмінюваних слів.

Найбільш цікавими є зміни на семантичному рівні. Іншомовне слово входить до гіпо-гіперонімічних (утворюючи нові семантичні поля, групи лексики) та парадигматичних зв'язків (поширюючи та створюючи нові синонімічні ряди й антонімічні пари) з питомими та іншими чужомовними словами у межах семантичної системи мови-реципієнта. При цьому відбуваються зміни семантичної структури слова (полісемантичні слова втрачають частину своїх значень і набувають нових, моносемантичні можуть набувати нових значень) і зміни на семному рівні (розширення, звуження та перенесення значення).

При аналізі фонетико-графічної адаптації лексики грузинського походження до української мови виявлено три причини непослідовності в переданні грузинських фонем: 1) слово може мати фонетичні (найчастіше діалектні) варіанти в самій грузинській мові; 2) варіативність може бути викликана правилами української евфонії; 3) відсутність єдиної фонетичної форми грузинського слова в українській мові може бути наслідком відсутності правил фонетичних відповідностей при передачнні слів грузинського походження, що зумовлено як внутрішньомовними чинниками (різницею фонологічних систем), так і відсутністю вироблення лінгвістичних принципів цієї адаптації.

Подолати наявну непослідовність у переданні фонетичної форми слів грузинського походження для лабіальних приголосних можна двома шляхами.

У першому випадку треба передавати грузинські звуки найбільш артикуляційно близькими українськими - тоді дві грузинські лабіальні фонеми передаватимуться однією українською. У другому випадку для трьох серій грузинських лабіальних фонем можна використовувати три серії українських: грузинській дзвінкій /b/ відповідатиме українська дзвінка /б/, грузинській глоталізованій /p'/ - українська глуха /п/, грузинській глухій /p/ - українська фрикативна /ф/. При цьому з'являться можливість установлення одно-однозначних відповідностей між грузинськими та українськими лабіальними приголосними, але зменшується фонологічна подібність. Для дентальних, задньоязикових і африкат одно-однознаних відповідностей досягти неможливо, але варто використати наявність в українській мові двох різних фонем /г/ і /ґ/.

Незважаючи на різноманітність граматичної адаптації іменників грузинського походження в українській мові, певна закономірність, зумовлена природним тяжінням мови до вирівнювання і введення в систему позасистемних елементів, усе ж спостерігається. Грузинський іменник має число й відмінок, але не має роду, а в українському тексті картвелізми отримують і рід. Назви осіб набувають роду відповідно до статі. Іменник може втрачати грузинське закінчення -і або запозичуватись у формі вокатива, що не впливає на його рід в українській мові.

Серед назв неістот чоловічого роду в українській мові набувають іменники, які в грузинській у „називному” (категорія для типологічно відмінної від індоєвропейських грузинської мови умовна) відмінку закінчуються на -і. Коли це закінчення зберігається, то в українській мові іменник переходить до класу невідмінюваних, а коли ні, то лексеми цілком адаптуються до української граматики й відмінюються як українські іменники чоловічого роду з основою на приголосний.

Іменники, які в „називному” відмінку грузинської мови мають закінчення -а, набувають жіночого роду й відмінюються за українською першою відміною. Іноді до жіночого роду переходять іменники з закінченням -і (коли в українській мові є близький синонім жіночого роду). Вони можуть змінювати закінчення -і на

-а й цілком адаптуватися до граматики української мови. До середнього роду переходять іменники з закінченнями -о, -e. Зрідка вони переходять до жіночого роду - за наявності близького синоніма того ж роду.

Адаптація до відмінкової системи української мови відбувається за такими закономірностями: слова, які у грузинській мові мають у „називному” відмінку закінчення -і або -а, отримують повну парадигму відмінювання; частина слів, які у грузинській мові мають закінчення -і, отримують неповну парадигму відмінювання з переходом до pluralia tantum (це слова на позначення реалій, які мисляться переважно у множині або парно); слова, які у грузинській мові мають закінчення -е, -о, та частина слів із закінченням -і переходять до категорії невідмінюваних слів.

Семантична структура грузинських слів, які входять до української мови, адаптується до мови-реципієнта, що виявляється у її спрощенні (рідше - ускладненні) для полісемантичних лексем та в розширенні, звуженні та перенесенні значень для моносемантичних лексем. Важливими ознаками семантичної адаптації іншомовного слова є виникнення парадигматичних зв'язків між іншомовним словом і лексико-семантичною системою української мови, тобто входження чужомовного слова до синонімічної та антонімічної систем української мови. В українській мові можуть уживатися, з одного боку, цілі грузинські синонімічні ряди чи антонімічні пари, а з іншого боку, грузинському з походження слову може відповідати український синонім чи антонім.

Лексеми грузинського походження становлять цілі лексико-семантичні блоки і входять у системні відношення (утворюють гіпер-гіпонімічні зв'язки) з лексикою української мови, як із питомою, так і з запозиченою з інших мов. Лексико-семантична структура українських картвелізмів (близько 540 одиниць) виглядає таким чином. Найбільша їх кількість (понад 2/3) об'єднується в 4 тематичні групи: назви осіб (110 лексем), назви реалій культури (100 лексем), назви алкогольних напоїв (110 лексем), назви страв (майже 60 лексем). Решта слів поділяється на значно менші групи: назви одягу та взуття (29), посуд та начиння (25), назви мір та грошових одиниць (21). Ще менші групи: назви рослин (15), тварин, птахів (10), вирази вигукового характеру (14), назви житла та приміщень (11), зброї (7), дорогоцінного каміння й тканин (5), часу (6).

Усі названі групи включають іменники, тоді як прикметники, займенники, дієслова становлять незначну частину (12).

Існує відмінність у кількості й якості слів грузинського походження, наявних в українських перекладах літературних творів на історичну тематику і художніх творах сучасної тематики. В історичних творах К. Гамсахурдіа досліджено близько 60 картвелізмів. З них найбільше назв історичних понять: найменування посад (20 одиниць), міфологічні, релігійні й обрядові лексеми (7 одиниць) та інші історичні терміни (4). Решта слів належать до традиційних тематичних груп: назви їжі та питва, одягу, посуду й начиння.

В українському перекладі роману М. Джавахішвілі „Арсен із Марабди” 75 картвелізмів, а в романах „На ласкавім хлібі”, „Білий комірець” та „Гіві Шадурі” - близько 100 (назви осіб за посадою - 14 одиниць, міфологічні, релігійні та обрядові лексеми - 9 одиниць, інші історичні терміни - 14 одиниць). Загальний розподіл слів грузинського походження в романах М. Джавахішвілі на тематичні групи такий: назви осіб за родом діяльності та звертання (32), назви страв і вин (25), назви музичних інструментів, танців та пісень (загальні) (11), назви мір (10), назви одягу та взуття (10), назви посуду та начиння (9), міфологічні, релігійні та обрядові поняття (5), назви ігор та терміни гри в нарди (5), вирази вигукового характеру (4), назви зброї (4) та ін.

У повістях Н. Думбадзе „Я, бабуся, Іліко та Іларіон” і „Я бачу сонце” таких слів 38: звертання (7), назви страв (8), назви житла та приміщень (3), назви мір (3), назви пісень (3), назви сортів винограду й вин (2), вигуки (2), міфологічні й релігійні поняття (2), начиння (2), терміни гри в нарди (5), взуття (1).

У творах Р. Чілачави, написаних українською мовою, зустрічається грузинских слів не менше, ніж у зроблених ним перекладах.

Проаналізовано лексику грузинського походження українського перекладу поеми Шота Руставелі „Витязь у тигровій шкурі” в порівнянні з перекладами іншими мовами. Досліджено 8 перекладів: 3 російською мовою, 2 англійською, по одному німецькою, французькою й українською. Кількість слів, що залишилися без перекладу, становить: у французькому перекладі С. Цуладзе - 7, у німецькому перекладі Г. Буддензіга - 8, у підрядковому російському перекладі С. Іорданішвілі - 12, у поетичному російському перекладі П. Петренка - 14,

в англійському перекладі В. Урушадзе - 15, в англійському перекладі М.С. Вардропа - 25, в українському перекладі М. Бажана - 46, у російському перекладі Ш. Нуцубідзе - 63. У французькому тексті неперекладених слів залишилося найменше, а ті, що залишилися - переважно не питомо грузинські,

а арабські, віддавна наявні у французькій мові (а відповідні поняття -

у французькій мовній картині світу) через посередництво культури колишніх французьких колоній. Решта слів, пов'язаних із грузинською мовною картиною світу, у французькому перекладі замінені на аналогічні слова, пов'язані з картиною світу французької мови. Переклад нерідко стає неадекватним і викликає у свідомості читача зовсім іншу картину, ніж у свідомості читача оригіналу. Німецький переклад зберігає, хоч і в малій кількості, слова на позначення реалій саме грузинської культури. Але загалом французький та німецький переклади є скоріше перенесеннями сюжету з однієї культурної системи в іншу. Російський підрядковий переклад теж зберігає мало грузинських слів, але використовує описові назви, перетворюючи переклад на „тлумачний”. Найбільша кількість грузинської лексики збережена в російському перекладі Ш. Нуцубідзе, що сприяє глибшому проникненню читача до описуваної культурно-історичної епохи. В українському перекладі М. Бажана грузинських з походження слів менше, ніж у перекладі Ш. Нуцубідзе, але перенесення до іншої культури (як у французькому чи німецькому) не відбувається, епоха відображена досить адекватно.

Аналіз лексики, що залишена без перекладу і входить до мови-реципієнта, показує освоєння фрагментів грузинської мовної картини світу іншими мовними картинами світу.

ЛІТЕРАТУРА

Ільницька Я. В. Грузинська лексика в українській мові / Я. В. Ільницька // Українське мовознавство. - К., 2003. - Вип. 29. - С. 62-66.

Ільницька Я. В. Морфологічна адаптація грузинської лексики в українській мові / Я. В. Ільницька // Мовні і концептуальні картини світу. - К., 2003. - Вип. 10. - С. 164-168.

Ільницька Я. В. Семантична адаптація грузинських іменників в українській мові / Я. В. Ільницька // Проблеми семантики слова, речення та тексту. - К., 2005. - Вип. 13. - С. 138-141.

Ільницька Я. В. Фонетико-графічна адаптація грузинської лексики в українській мові / Я. В. Ільницька // Українське мовознавство. - К., 2004. - Вип. 32 / 33. - С. 151-154.

Ільницька Я. В. Особливості перекладів поеми Шота Руставелі „Витязь у тигровій шкурі” / Я. В. Ільницька // Мовні і концептуальні картини світу. -К., 2005. - Вип. 16, кн. 1. - С. 142-145.

Ільницька Я. В. Грузинські лексичні елементи українських текстів /

Я. В. Ільницька // Мова та історія. - К., 2004. - Вип. 67. - С. 87-92.

Ільницька Я. В. Грузинська лексика в українських перекладах творів К. Гамсахурдіа та М. Джавахішвілі / Я. В. Ільницька // Мова та історія. -К., 2004. - Вип. 68. - С. 77-82.

Ільницька Я. В. Грузинська лексика в оригінальних і перекладних українських текстах Рауля Чілачави / Я. В. Ільницька // Мова та історія. - К., 2004. - Вип. 69. - С. 40-44.

Ільницька Я. В. Грузинська лексика в українських перекладах творів І. Г. Чавчавадзе / Я. В. Ільницька // Мова та історія. - К., 2004. - Вип. 70. - С. 52-57.

Ільницька Я. В. Грузинські іменники на позначення осіб в українській мові / Я. В. Ільницька // Мова та історія. - К., 2005. - Вип. 71. - С. 37-44.

Ільницька Я. В. Рід грузинських іменників в українській мові /

Я. В. Ільницька // Мова та історія. - К., 2004. - Вип. 72. - С. 67-72.

Ільницька Я. В. Матеріали до словника лексичних картвелізмів українських текстів / Я. В. Ільницька // Мова та історія. - К., 2004. - Вип. 73. - С. 57-79.

Ільницька Я. В. Назви грузинських вин та коньяків в українській мові /

Я. В. Ільницька, О. В. Маловічко, Ю. Л. Мосенкіс // Мова та історія. - К., 2004. - Вип. 74. - С. 72-78.

Ільницька Я. В. Семантичне освоєння грузинських іменників на позначення реалій культурного життя в українській мові / Я. В. Ільницька // Мова та історія. - К., 2004. - Вип. 75 / 76 / 77. - С. 49-53.

Ільницька Я. В. Лексичні картвелізми в іншомовних перекладах поеми Шота Руставелі / Я. В. Ільницька // Мова та історія. - К., 2005. - Вип. 78 / 79. - С. 78-84.

Ільницька Я. В. Лексичні запозичення як індикатор взаємодії культур /

Я. В. Ільницька // Мова та історія. - К., 2005. - Вип. 80. - С. 23-32.

Ільницька Я. В. Грузинські назви страв в українській мові / Я. В. Ільницька // Мова та історія. - К., 2005. - Вип. 81. - С. 57-64.

Ільницька Я. В. До проблеми визначення сутності лексичного запозичення / Я. В. Ільницька // Мова та історія. - К., 2005. - Вип. 82. - С. 20-23.

Ільницька Я. В. Лексико-семантичні групи грузинських слів в українській мові / Я. В. Ільницька // VIII Сходознавчі читання А. Кримського : тези доповідей міжнар. наук. конф. (Київ, 2-3 черв. 2004 р.). - К. : Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України, 2004. - С. 62-63.

Ільницька Я. В. Деякі теоретичні аспекти дослідження грузинських лексичних запозичень в українській мові / Я. В. Ільницька // Мова та історія. - Вип. 83. - К., 2005. - С. 47-53.

Ільницька Я. В. Проблема систематизації грузинських лексичних запозичень в українській мові / Я. В. Ільницька // Мова та історія. - К., 2005. - Вип. 84. -С. 55-60.

Ільницька Я. В. Запозичення як один із видів мовних контактів /

Я. В. Ільницька // Мова та історія. - К., 2005. - Вип. 85. - С. 70-74.

Ільницька Я. В. Грузинська міфологічна й релігійна термінологія в українських текстах / Я. В. Ільницька // Мова та історія. - К., 2006. - Вип. 88. - С. 13-17.

АНОТАЦІЯ

Ільницька Я. В. Лексика грузинського походження в українській мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Досліджено проблематику лексичного аспекту мовної картини світу. Лексичний склад мови розглянуто як найтиповіше вираження ментальності й культури народу. Запозичення проаналізовано в контексті теоретичних проблем мовних контактів і контактології української мови.

Розглянуто роль позамовних і мовних чинників у процесі появи іншомовних слів грузинського походження в українській мові. Вказано типологічні риси грузинської мови, які утруднюють процес адаптації лексики грузинського походження.

Центральною проблемою дослідження виступає фонетико-графічна, граматична та семантична адаптація іншомовних слів грузинського походження в українській мові. Окрему увагу приділено грузинським власним назвам та їх написанню в українській мові. Вироблено рекомендації щодо вимови та написання іншомовних слів грузинського походження в українській мові.

Здійснено тематичну класифікацію лексем грузинського походження в українських текстах.

Ключові слова: іншомовні слова, українсько-грузинські мовні контакти, лексика грузинського походження в українській мові, мовна картина світу.

АННОТАЦИЯ

Ильницкая Я. В. Лексика грузинского происхождения в украинском языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

Исследована проблематика лексического аспекта языковой картины мира. Лексический состав языка рассматривается как наиболее типичное выражение ментальности и культури народа. Заимствования проанализированы в контексте теоретических проблем языковых контактов и контактологии украинского языка.

Рассмотрена роль внеязыковых и языковых факторов в процессе появления иноязычных слов грузинского происхождения в украинском языке. Указаны типологические черты грузинского языка, усложняющие процесс адаптации лексики грузинского происхождения.

Центральной проблемой исследования является фонетико-графическая, грамматическая и семантическая адаптация иноязычных слов грузинского происхождения в украинском языке. Проблемы адаптации на фонетико-графическом уровне связаны с наличием в грузинском языке звуков, не характерных для украинского языка (наличие в грузинской фонологической системе серии глоттализованных согласных, больший набор согласных заднего ряда).

На грамматическом уровне адаптация усложняется благодаря синтаксическим различиям в строе украинского и грузинского языков, а также благодаря отчасти связанным с ними существенным различиям в грамматической системе имени (отсутствие в грузинском языке грамматически выраженной категории рода, значительные различия падежных систем, материальное подобие некоторых флексийных формантов в системе грузинских и украинских существительных при смысловом их несовпадении).

Отдельное внимание уделено грузинским собственным именам и их написанию в украинском языке. Разработаны рекомендации относительно произношения и написания иноязычных слов грузинского происхождения в украинском языке.

Осуществлена тематическая классификация лексем грузинского происхождения в украинских текстах. Исследовано освоение фрагментов грузинской картины мира другими картинами мира посредством заимствования лексических единиц. Составлен словарь иноязычных слов грузинского происхождения, употребляемых в украинских текстах.

Ключевые слова: иноязычные слова, украинско-грузинские языковые контакты, лексика грузинского происхождения в украинском языке, языковая картина мира.

SUMMARY

Ilnicka J. The loanwords of Georgean origin in the Ukrainian language. - Manuscript.

Thesis for Candidate of Sciences degree in philology: speciality 10.02.01 - The Ukrainian language. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2009.

A problematic of lexical aspect of linguistic image of the world is researched. A lexical structure of the language is considered as a most typical expression of folk mentality and culture. Borrowings are analyzed in the context of the theoretical issues of language contact and contactology of the Ukrainian language.

The role of extralinguistic and linguistic factors in the appearing of Georgean loanwords in Ukrainian is researched. We find typological features of the Georgian language, complicating the process of adapting the vocabulary of Georgian origin.

Central problem of research is a phonetic-graphic, grammatical and semantic adaptation of loanwords of Georgian origin in the Ukrainian language. Special attention is given Georgian names and their own writing in the Ukrainian language. The recommendations about the pronunciation and spelling of the Georgean loanwords in Ukrainian are given.

Thematic classification of the Ukrainian words of Georgean origin in Ukrainian texts is made.

Key words: loanword, Ukrainian-Georgean language contacts, lexical elements of Georgean origin in the Ukrainian language, linguistic image of the world.

Размещено на Allbest.ru

...