Перехідність як тип валентності дієслова в сучасній новогрецькій мові

Размещено на http //www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Тараса Шевченка

ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ

УДК 811.14'06'367.625.1

Спеціальність 10.02.14 - класичні мови. Окремі індоєвропейські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ПЕРЕХІДНІСТЬ ЯК ТИП ВАЛЕНТНОСТІ ДІЄСЛОВА В СУЧАСНІЙ НОВОГРЕЦЬКІЙ МОВІ

Любченко Тетяна Вікторівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі елліністики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Клименко Ніна Федорівна, професор кафедри елліністики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти доктор філологічних наук, професор Нікітіна Фіонілла Олексіївна, професор кафедри англійської мови Інституту іноземної філології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

кандидат філологічних наук, доцент Глущенко Ліна Михайлівна, доцент кафедри класичної філології Львівського національного університету імені Івана Франка МОН України

Захист відбудеться «27» листопада 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою 01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14, к.63.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці імені М.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.10.

Автореферат розісланий «22» жовтня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради доц. Гнатюк Л.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і ступінь наукової розробленості проблеми. Багаторічні наукові дослідження мовознавців стосовно аналізу речення як одиниці мовної системи В.Адмоні, Й.Андерш, О.Бондарко, І.Вихованець, А.Загнітко, Г.Золотова, С.Кацнельсон, Т.Масицька, М.Степанова, Л.Теньєр свідчать про наявність суперечливих питань, серед яких помітно виділяється проблема визначення відношень реченнєвих компонентів. І досі залишається остаточно невизначеним статус категорії перехідності дієслова, зокрема в сучасній новогрецькій мові СНМ . Проблематику визначення критеріїв розмежування перехідних та неперехідних дієслів висвітлено в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних лінгвістів. Автори виділяють різноманітні аспекти перехідності та розуміють категорію як семантичну Ф.Буслаєв, В.Ярцева , синтаксичну В.Бальятцас, П.Бальятцас, Л.Буланін, В.Жигадло, М.Пандазара, М.Тріандафіллідис, А.Цопанакіс , семантико-синтаксичну Г.Акімова, В.Виноградов, О.Ісаченко, П.Макридж . Деякі дослідники вказують на неможливість розгляду категорії перехідності як цілісної та наголошують на поліреференційності її специфіки І.Долініна . Загалом, опис перехідності у традиційному синтаксисі зосереджено у сфері визначення синтаксичної поведінки дієслів і обмежено встановленням типів додатків певного дієслова. Розгляд перехідних дієслів сучасної новогрецької мови як дієслів, що позначають дію, спрямовану на синтаксично виражений прямий об'єкт В.Бальятцас, П.Бальятцас, В.Кір'якіді, А.Палеологос, К.Палеологу, Г.Папанастасіу, М.Тріандафіллідис, Г.Хадживасиліу , не розкриває лінгвальної природи перехідності, її складної структури.

У новітньому мовознавстві дослідники, оскільки вони належать до різних напрямів і шкіл, по-різному висвітлюють проблему перехідності. Прототипно перехідна конструкція у когнітивній лінвістиці відображає ситуацію, в якій конкретний суб'єкт виконує дію, що призводить до наявної зміни об'єкта П.Гоппер, С.Томпсон . Здобутком сучасної лінгвістичної теорії є функціональний підхід до аналізу речення. У функціональній граматиці О.Бондарка перехідність виступає елементом функціонально-семантичного поля стану. До центру поля належать опозиції актив - пасив, зворотні - незворотні дієслова, перехідні - неперехідні дієслова, до периферії - саморефлексивні, взаєморефлексивні дієслова. У колі проблем сучасної теорії речення актуальною є теорія валентності, міжрівневої категорії, що визначається семантикою дієслова і тісно пов'язана з синтаксичним та морфологічним рівнями мови Й.Андерш, І.Вихованець, К.Городенська, А.Загнітко, С.Кацнельсон, Л.Теньєр . У вітчизняній філологічній науці, в контексті сучасного багатовимірного підходу до аналізу речення, перехідність дієслова тлумачать як тип валентності, що зумовлена семантикою предиката і на семантико-синтаксичному рівні реалізована об'єктною синтаксемою І.Вихованець, К.Городенська, А.Загнітко, В.Мозгунов . Вивчення перехідності як типу валентності дієслова в сучасній новогрецькій мові становить одну з малодосліджених проблем. Функціональному аналізу морфологічних категорій дієслова присвячено розділ граматики Й.Бамбінйотиса та Х.Клериса; семасіологічний аналіз дієслів руху здійснено у монографічному дослідженні Х.Басеа-Безандаку; валентнісні структури речень розглянуто у статті Й.Магуласа та Є.Магули. У вітчизняній елліністиці Н.Клименко, З.Павловська, А.Столярова, аналізуючи відмінки СНМ у функціональному плані, висвітлюють окремий матеріал стосовно перехідності дієслова. Цілісного дослідження перехідності дієслова в СНМ немає, а воно вкрай необхідне для з'ясування сутності цієї категорії, як і поведінки дієслова в структурі речення та цілісного тексту.

Актуальність теми дослідження зумовлено необхідністю встановлення особливостей функціонування перехідності як типу валентності дієслова в сучасній новогрецькій мові; окреслення взаємозв'язку між морфологічними і синтаксичними категоріями дієслова; розкриття функціональних характеристик цієї основної частини мови, що визначає структуру речення, реалізацію словотвірних інтенцій слова і побудову цілісного тексту як одиниці комунікативного синтаксису. Такий опис уможливить підготовку функціональної граматики новогрецької мови, що є актуальним завданням сучасної елліністики. У загальномовознавчому аспекті інтерпретація отриманих результатів дослідження важлива для виявлення відношень між семантичною й синтаксичною структурами речення, визначення семантичних типів предикатів та класифікації об'єктних синтаксем.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної наукової теми кафедри елліністики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Українсько-грецькі мовні зв'язки», яка є частиною наукової теми «Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів» № 01 БФ 047-01 , затвердженої Міністерством освіти і науки України та розробляється науковцями Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом д.філол.н., проф. О.І. Чередниченка. Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка протокол №3 від 18 листопада 2002 р. .

Мета дослідження полягає у розкритті сутності перехідності дієслова сучасної новогрецької мови як морфолого-семантико-синтаксичної категорії у межах категорії валентності дієслова. Реалізація цієї мети передбачає розв'язання таких завдань

Систематизувати накопичені в теоретичному і практичному мовознавстві відомості щодо трактування поняття перехідності в ретроспективі й на сучасному етапі розвитку.

Встановити особливості взаємодії перехідності дієслова з іншими граматичними категоріями.

Розкрити категоріальні особливості перехідності дієслова як типу валентності.

Здійснити класифікаційний розподіл матеріалу відповідно до його семантико-синтаксичних характеристик.

Визначити моделі словосполучень з експліцитно перехідними дієсловами СНМ та схарактеризувати їхні характеристики на власне-семантичному, семантико-синтаксичному, формально-граматичному та власне-комунікативному рівнях структури речення.

Проаналізувати синтагматичні та парадигматичні особливості імпліцитно перехідних дієслів СНМ.

Здійснити інвентаризацію та аналіз неперехідних дієслів СНМ.

Об'єктом дослідження є експліцитно перехідні, імпліцитно перехідні та неперехідні дієслова сучасної новогрецької мови.

Предметом дослідження є категорія перехідності дієслова сучасної новогрецької мови як тип валентності.

Матеріалом дослідження стали 5245 дієслів, дібраних методом суцільної вибірки зі словників сучасної новогрецької мови Словник новогрецької мови , Новий грецький словник. Словник сучасної грецької димотики. Вибір методики інвентаризації лексичних мікросистем зумовлено тим, що лексикографічні джерела є результатом первинного аналізу лексичного складу мови її носіями.

Теоретичну основу дослідження становлять

Ідеї функціонального аналізу в лінгвістиці Н.Арутюнова, О.Бондарко, І.Вихованець, К.Городенська, А.Загнітко, Г.Золотова, І.Мєщанінов, О.Потебня . дієслово новогрецький синтагматичний валентність

Концепція ядерної позиції дієслова в семантико-синтаксичній структурі речення І.Вихованець, А.Загнітко, Л.Теньєр, У.Чейф .

Положення про необхідність урахування системних можливостей дієслівних лексем сполучатися з відповідною кількістю актантів, передбачених семантичною структурою лексеми в аналізі валентнісних значень дієслова Й.Андерш, І.Вихованець, А.Загнітко, Т.Масицька, В.Мозгунов, Л.Теньєр .

Методи дослідження. У роботі використано метод суцільної вибірки - для добору матеріалу; описовий метод з елементами функціонального та компонентного аналізу лексем - для визначення складу семантико-синтаксичних угруповань експліцитно перехідних, імпліцитно перехідних та неперехідних дієслів СНМ; метод дистрибутивного аналізу - для визначення контекстуальних значень описуваних одиниць та їхнього оточення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому що 1 вперше у вітчизняній та грецькій елліністиці визначено групи експліцитно та імпліцитно перехідних дієслів СНМ та розкрито поняття «перехідність як тип валентності дієслова» на матеріалі СНМ; 2 вперше в елліністиці виявлено моделі предикатів з об'єктними синтаксемами; 3 вперше в елліністиці запроваджено поняття «дієслова з варіативною валентністю» та проаналізовано їхні дистрибутивні характеристики; 4 конкретизовано класифікацію лексико-семантичних груп перехідних дієслів СНМ; 5 уточнено поняття «валентність», «дистрибуція», «сполучуваність» у СНМ. Наукова новизна одержаних результатів може бути узагальнена у винесених на захист положеннях

Категорія перехідності дієслова сучасної новогрецької мови як тип валентності має морфолого-семантико-синтаксичний характер. Морфологічний параметр перехідності зумовлено тим, що словозмінними афіксами перехідності виступають відмінкові форманти знахідного відмінка та артикль. За семантичною ознакою перехідність позначає активну, спрямовану на об'єкт дію. Синтаксичний аспект перехідності реалізує об'єктна синтаксема.

Двоїстий характер дієслів із варіативною валентністю можливість передавати як перехідні, так і неперехідні значення підтверджує необхідність аналізу перехідності на власне-семантичному, семантико-синтаксичному, формально-граматичному та власне-комунікативному рівнях структури речення. Згідно з цим підходом дієслова СНМ поділено на експліцитно перехідні, імпліцитно перехідні та неперехідні.

До центральної зони перехідності дієслова СНМ належать експліцитно перехідні дієслова, які функціонують у реченні як предикати дії із сильнокерованою об'єктною синтаксемою ЛСГ дієслів на позначення зміни об'єкта; ЛСГ дієслів конкретної фізичної дії у сфері міжособистісних стосунків ; на близькій периферії перебувають ЛСГ дієслів розумової діяльності та ЛСГ дієслів мовлення; до віддаленої периферії віднесено дієслова, що позначають позитивне чи негативне ставлення. Дієслова, що позначають внутрішній стан і почуття, функціонують як предикати стану і належать до дальньої периферії.

Ядро експліцитно перехідних дієслів становлять одиниці з семантикою акціонального впливу на ситуацію з об'єктом дії першого рангу, що таксономічно належить до тематичних класів іменників, пов'язаних зі сферою життєдіяльності індивіда одяг, взуття, продукти, назви меблів, окремі предмети інтер'єру, механізми, прилади, матеріальні та культурні цінності тощо.

Імпліцитна перехідність маніфестується імплікованістю об'єкта в семантичну структуру когнітивно перехідного дієслова.

Процес детранзитивації відбувається шляхом зміни архісеми «активна, цілеспрямована дія» у значеннєвій структурі дієслова на архісему «пасивний стан». Неперехідні дієслова СНМ - це абсолютивні дієслова з нульовою валентністю та одновалентні дієслівні предикати із суб'єктною синтаксемою.

Теоретичне значення роботи. Результати дослідження поглиблюють і доповнюють положення функціонального синтаксису та є внеском у подальшу розробку питання про системність мови. У роботі вперше здійснено цілісний аналіз перехідності дієслова СНМ як типу його валентності; по-новому систематизовано матеріал виділено групи експліцитно та імпліцитно перехідних дієслів; досліджено вплив дієслова на формування власне-семантичної, семантико-синтаксичної і формально-граматичної структури речення СНМ; запроваджено до наукового обігу маловідомі та невідомі матеріали з обраної проблеми 53 джерела . Ці узагальнення розвивають зіставне мовознавство, зокрема в тій ділянці, що стосується зіставного опису граматичного ладу новогрецької та сучасної української мови.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання в укладанні комбінаторних словників дієслів СНМ; у викладанні курсів «Загальне мовознавство», «Основи функціонального синтаксису»; підготовці спецкурсів, навчально-методичних посібників у навчальних закладах ІІІ-ІV рівня акредитації; написанні курсових, дипломних і магістерських робіт. Теоретичні положення і фактичний матеріал дослідження використовують викладачі кафедри грецької філології та кафедри грецької мови і перекладу Маріупольського державного гуманітарного університету під час читання лекцій «Теоретична граматика новогрецької мови», «Функціональний синтаксис новогрецької мови» , проведення семінарських занять та здійснення керівництва курсовими і магістерськими роботами на факультетах грецької філології, іноземних мов Акт впровадження № 1800/01-22/05 від 13.11.2008 .

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, виконаного за темою дисертації, обговорено на

Міжнародних наукових конференціях

«Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури» Київ, 23-24 жовтня 2003 року .

«Семіотика культури/тексту в етнонаціональних картинах світу» Київ, 14 квітня 2004 року .

«Філологія в Київському університеті історія та сучасність», присвяченій 200-річчю від дня народження М.О. Максимовича Київ, 12 жовтня 2004 року .

«Мова та література народів світу в контексті глобалізації» Київ, 12 квітня 2005 року .

«Рецепція наукової спадщини академіка М.Я. Калиновича у сучасній філології» 17 березня 2009 року .

Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених «Діалог культур лінгвістичний і літературознавчий виміри» Київ, 9 квітня 2008 року .

VI підсумковій 2002 науково-практичній конференції викладачів МГІ Маріуполь, 8 лютого 2003 року ; XI науково-практичній конференції викладачів МДГУ Маріуполь, 30 січня 2009 року .

Дисертацію обговорено на засіданнях кафедри елліністики Київського національного університету імені Тараса Шевченка і кафедри грецької філології Маріупольського державного гуманітарного університету.

Публікації. Результати дослідження висвітлено у 8 одноосібних публікаціях 6 статтях у провідних наукових фахових виданнях та 2 тезах наукових конференцій .

Структуру та обсяг дисертації зумовлено метою й завданнями дослідження. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, двох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, додатків на 15 сторінках, списку використаних джерел 249 найменувань на 26 сторінках, з яких 55 - іноземними мовами 14 - англійською, 41 - новогрецькою . Повний обсяг дисертації становить 209 сторінок, основний зміст викладено на 168 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обrрунтовано доцільність проведення дослідження; актуальність і рівень розробленості обраної проблеми; визначено об'єкт і предмет наукового пошуку; мету, завдання й методи дослідження; розкрито методологічну основу, наукову новизну, теоретичну значущість і практичну цінність роботи; сформульовано винесені на захист положення; наведено дані про апробацію роботи.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження категорії перехідності дієслова» розглянуто різні погляди на лінгвальну природу перехідних дієслів; визначено зв'язок перехідності дієслова СНМ з іншими граматичними категоріями; критично узагальнено результати попередніх досліджень, що стосуються понять «валентність», «дистрибуція», «сполучуваність», та запропоновано терміни для СНМ; з'ясовано основні критерії для визначення перехідності як типу валентності дієслова.

Установлено, що попри пильну увагу дослідників до проблеми перехідності дієслова, окремі важливі теоретичні та практичні питання досі ще залишаються недостатньо з'ясованими. Зокрема, до сьогодні ведуться дискусії щодо мовного статусу категорії перехідності. Проблему визначення категоріального статусу перехідності дієслова розглянуто з урахуванням декількох параметрів семантичного за семантичним критерієм перехідним вважається дієслово на позначення дії, що переходить на об'єкт, значення якого безпосередньо залежить від численних різноманітних значень дієслова ; синтаксичного за синтаксичним критерієм об'єкт перехідного дієслова повинен бути прямим, його відсутність сигналізує про неперехідність дієслова ; семантико-синтаксичного наголошує на наявності двох складників перехідності - функціонально-синтаксичної позиції прямого об'єкта та лексичної семантики дієслова ; морфологічного з регулярними та нерегулярними словотворчими показниками перехідності .

Суперечки викликає взаємодія перехідності дієслова з іншими категоріями, зокрема станом, діатезою та видом. Так, у багатьох дослідженнях при визначенні перехідності дієслова апелюють до категорій стану та діатези; деякий період у мовознавстві перехідні дієслова взагалі трактувались як форми категорії стану. В центрі уваги лінгвістів і досі залишається підпорядкованість та взаємовплив категорій перехідності та стану. На думку В.Виноградова, зв'язок перехідності зі станом не є основним у визначенні статусу категорії перехідності. Існують погляди, згідно з якими категорія стану підпорядкована категорії перехідності М.Луценко, В.Русанівський . З розвитком функціонально-граматичної теорії О.Бондарка, стан і перехідність досліджують в аспекті суб'єктно-предикатно-об'єктних відношень. Функціонально-семантичне поле стану за допомогою різних засобів морфологічних, словотворчих, лексичних, синтаксичних виражає відношення дії до суб'єкта та об'єкта. Категорія перехідності у такому трактуванні стосується поняття функціонально-семантичного поля стану як частина до цілого, або як видове поняття до родового. Поняття стану охоплює різні типи відношень дії до суб'єкта та об'єкта, тоді як перехідність є одним із типів цих відношень - характеристика дії у її відношенні до об'єкта. Слід зазначити, що у СНМ категорії стан і діатеза є одиницями традиційних граматик. Стан є морфологічною категорією, яка репрезентована парадигмою відмінювання дієслова розрізняють активний стан із закінченнями -щ , -ю і пасивний стан із закінченням -мбй . За семантико-синтаксичним критерієм у СНМ виділяють 4 види діатез дієслова активну- виражає активну дію суб'єкта, спрямовану на самостійний об'єкт; пасивну- виражає дію, спрямовану на пасивний суб'єкт; рефлексивну - виражає дію суб'єкта, яка не переходить на самостійний об'єкт, а зворотно спрямована на самого діяча; середню- означає, що підмет перебуває в певному стані . Ми приймаємо думку про те, що у СНМ діатеза як категорія, що торкається проблем трансформації речень і зміни комунікативного рангу субстанціальних компонентів, і перехідність - закладена у семантиці дієслова вказівка на спрямованість дієслівної дії на об'єкт, зумовлені валентністю предиката, і тому, за певних умов, корелюють на різних рівнях реченнєвої структури. Питання визначення перехідності дієслів активного та пасивного станів СНМ потребує окремого дослідження тому, що в новогрецькій виявляються деякі риси мови ергативної. Багато її дієслів своєрідно виявляють валентність здатністю у різних контекстах бути варіативно перехідними та неперехідними без зміни морфологічної станової форми, але зі зміною своїх синтаксичних особливостей керувати знахідним об'єкта. Це свідчить про необхідність застосування багаторівневого функціонального підходу в аналізі перехідності дієслова СНМ. Існує низка досліджень, які вирішують питання взаємодії перехідності та виду дієслова. Взаємодія виду та перехідності, за визначенням М.Луценка, rрунтується на тому, що акціональна ціль завершеність дії є похідною від субстанціональної цілі спрямованості дії від суб'єкта на об'єкт . У теорії П.Дж.Гоппера та С.А.Томпсона запропоновано 10 ознак прототипно перехідної конструкції, серед яких однією з найважливіших є видова характеристика ознака результативності/нерезультативності. У новогрецькому мовознавстві запровадження цього критерію для розмежування перехідних та неперехідних дієслів ускладнюється тим, що не існує остаточного теоретичного обrрунтування категорії виду.

Огляд досліджень з проблематики визначення перехідності дієслова у елліністиці виявив відсутність комплексного аналізу перехідних та неперехідних дієслів у парадигматичному та синтагматичному аспектах, та доцільність використання досвіду вітчизняної мовознавчої науки у ході аналізу цієї категорії у СНМ. Сучасні дослідження семантики синтаксичних одиниць спираються на поняття валентності предиката, зокрема реченнєві структури аналізуються з боку їхньої семантико-синтаксичної організації, акцентується співвідношення між предикатними і непредикатними синтаксемами А.Загнітко, І.Вихованець, К.Городенська, Т.Масицька . Згідно з аналізом літератури за темою, валентність пояснено як здатність дієслівної лексеми поєднуватися з певною кількістю передбачуваних одиниць відповідної семантичної природи; сполучуваність - властивість мовних одиниць поєднуватися з іншими одиницями; дистрибуцію - як сукупність усіх варіантів оточення, контекстів. Валентність репрезентується на морфологічному рівні - через зв'язок морфологічних ознак частини мови та її семантики; на семантичному рівні - у наявності позицій для заповнення у семантичній структурі відповідної лексеми; на синтаксичному рівні - у прогнозуванні і формально-синтаксичній репрезентації одиниць, які заповнюють відповідні позиції. Слідом за А.Загнітком та В.Мозгуновим, вважаємо перехідність типом валентності. Валентність визначає всі залежні від дієслова елементи, тоді як перехідність визначає особливості відношень дієслова до правобічного актанта. У семантико-синтаксичній структурі речення дієслівний предикат визначає типи та функції залежних від нього синтаксем, у тому числі й об'єктної.

У другому розділі «Морфолого-семантико-синтаксична категорія перехідності дієслова сучасної новогрецької мови» здійснено функціональний аналіз експліцитно перехідних, імпліцитно перехідних та неперехідних дієслів СНМ; визначено моделі предикатів з об'єктними синтаксемами СНМ, які схарактеризовано на власне-семантичному, семантико-синтаксичному, формально-граматичному та власне-комунікативному рівнях структури речення за І.Вихованцем .

Перехідні дієслова СНМ, слідом за В.Мозгуновим, класифіковано на експліцитно перехідні та імпліцитно перехідні. У дисертації встановлено, що експліцитно перехідні дієслова СНМ містять у своїй семантичній структурі вказівку на необхідність доповнення значення дії об'єктом, який отримує синтаксичне вираження.

На семантичному рівні аналізовані дієслова СНМ розподілено на лексико-семантичні групи ЛСГ , лексико-семантичні підгрупи ЛСПг та лексико-семантичні ряди ЛСР за допомогою компонентно-дефініційного аналізу та згідно з підходами до лексико-семантичної класифікації дієслівної лексики. Визначено типи аргументів глибинної власне-семантичної структури речення з аналізованими дієсловами та їхнє співвідношення з поверхневою - семантико-синтаксичною структурою згідно з підходом до класифікації аргументів І.Вихованця, К.Городенської, В.Русанівського, і на підставі твердження про те, що значення аргументів відображають в узагальненому вигляді категорії зовнішнього світу і виявляються в усіх мовах як універсальні.

На синтаксичному рівні проаналізовано предикати речень з об'єктними синтаксемами та визначено особливості реалізації валентності дієслова СНМ на семантико-синтаксичному рівні. Предикати СНМ класифіковано на предикати дії та предикати стану. Предикати дії пов'язуються з активним предметом, діячем; предикати стану - з пасивним предметом, носієм стану, якому належить або приписується відповідний стан. Визначено, що у СНМ конкретизація семантичних ознак перехідності відбувається шляхом заповнення позицій ядерного дієслова дієслівний предикат, ідентифікатор певної ЛСГ потребує репрезентації об'єктної синтаксеми . Об'єктна синтаксема реалізує зумовлену семантикою предиката валентність на семантико-синтаксичному та формально-граматичному рівнях речення. Встановлено, що експліцитно перехідні дієслова СНМ формують такі типи синтаксичних моделей предикат з об'єктною синтаксемою у знахідному відмінку; предикат із двома об'єктними синтаксемами; предикат із варіантами об'єктних синтаксем дубльованим займенником, підрядним реченням. Об'єктна синтаксема предиката, вираженого перехідним дієсловом, морфологічно репрезентована іменником іменники, що виконують функції об'єктних синтаксем схарактеризовано відповідно до категорійних ознак опозицій істоти/неістоти, особи/неособи, однини/множини ; займенником субстантивованим прикметником ; субстантивованим дієприкметником; субстантивованим вигуком ; субстантивованим дієсловом реченням

До центральної зони перехідності належать предикати дії, функцію яких виконують дієслова таких лексико-семантичних груп 1. Дієслова на позначення зміни об'єкта 1.1. ЛСГ дієслів, що позначають зміну екзистенції дієслів творення дієслів, що позначають конкретну трудову діяльність людини . Дієслова, що називають певну фазу дії, скерованої на об'єкт З . 1.2. ЛСГ дієслів, що позначають фізичну зміну об'єкта Дієслова, що позначають зміну фізичних характеристик об'єкта Дієслова з інтегральною семою «змінювати стан» . 1.3. ЛСГ дієслів, що позначають зміну розташування об'єкта в просторі Дієслова з інтегральною семою «змінювати локалізацію» дієслів, що позначають систематизацію дієслів переміщення в просторі П. 1.4. Дієслова, що позначають зміну посесивних відношень . 2. Дієслова конкретної фізичної дії у сфері міжособистісних стосунків На близькій периферії перебувають ЛСГ дієслів розумової діяльності та ЛСГ дієслів мовлення дієслів, що характеризують зовнішній акустико-фізіологічний та графічний бік мовлення дієслів, що характеризують комунікативний бік усного і писемного мовлення дієслів, що позначають мовленнєву взаємодію та контакт дієслів, що характеризують емоційне ставлення та оцінку, що виражена за допомогою мовлення . ЛСГ дієслів, що позначають позитивне чи негативне ставлення до когось віднесено до віддаленої периферії. Предикати стану СНМ, репрезентовані дієсловами, що позначають внутрішній стан і почуття , належать до дальньої периферії. Матеріал дослідження продемонстрував, що предикати дії пов'язані з мануальними операціями перетворення об'єкта, тому в семантичну структуру речення входять аргументи діяч, об'єкт, результатив. Предикати психо-емоційних станів мають асоціативну природу, і тому уточнюються аргументами експерієнсив, об'єкт.

Високий відсоток 82% експліцитно перехідних дієслів СНМ становлять каузативні дієслова, які є причиною виникнення дії або стану іншого суб'єкта або предмета. Результати проведеного аналізу засвідчують, що у сучасній новогрецькій мові каузатив і некаузативне дієслово можуть бути представлені дієсловами однієї лексеми дієсловами різних лексем дієсловами, утвореними за допомогою словотворчих засобів Особливістю сучасної новогрецької мови є те, що семантико-словотвірна співвідносність властива у тому числі відкладним дієсловам, що не вживаються без афікса так звані reflexiva tantum . Прості моделі, утворені каузативними дієсловами, мають співвідносні ускладнені моделі, в яких синтаксичними засобами розкривається значення Певна група каузативних дієслів має співвідносне дієслово пасивного стану. За семантичними ознаками ці дієслова можуть бути охарактеризовані в такий спосіб каузативне дієслово активного стану має значення «наділяти будь-кого або будь-що станом, ознакою» , співвідносне дієслово пасивного стану має значення «бути носієм ознаки, перебувати у будь-якому стані» . Особливої уваги у цьому аспекті потребують каузативні і некаузативні дієслова, представлені однією лексемою, які ми визначили як дієслова з варіативною валентністю ДВВ . Трансформація каузативне - некаузативне дієслово у ДВВ відбувається без морфологічних, станових змін Численну групу ДВВ дійсного стану становлять дієслова, утворені від іменників і прикметників. У сучасній новогрецькій мові відбувається морфологізована та семантична стадія перетворень іменник або прикметник стає дієсловом, яке у певному контексті вибірково набуває або семантики стану, або семантики дії. В аналізованому матеріалі зафіксовані такі похідні дієслова 1 відад'єктивні дієслова з об'єктом неістотою. Різниця між ДВВ і дієсловами, що беруть участь у станово-діатезних трансформаціях наприклад, зміні активної діатези на пасивну , на нашу думку, полягає у тому, що при діатезній трансформації відбувається перерозподіл синтактико-комунікативного рангу синтаксем функція суб'єкта дії передається об'єктові; у випадку вживання дієслів із варіативною валентністю маємо справу з різними когнітивними структурами, що впливають на конкретний набір аргументів у кожному із вживань дієслів перехідному або неперехідному.

Внаслідок аналізу фактичного матеріалу встановлено, що предикати з двома синтаксемами у СНМ репрезентовано конструкціями 1 предикат + синтаксема у знахідному відмінку + синтаксема у знахідному відмінку ; 2 предикат + синтаксема у знахідному відмінку + синтаксема у родовому відмінку ; 3 предикат + синтаксема у знахідному відмінку + синтаксема, виражена прийменниково-іменниковою конструкцією 4 предикат + синтаксема у знахідному відмінку + синтаксема, виражена підрядним реченням предикат + синтаксема, виражена родовим відмінком або прийменниково-іменниковою конструкцією + синтаксема, виражена підрядним реченням Вживання займенників СНМ у функції об'єктних синтаксем пов'язане з актуальним членуванням речення. Традиційно займенник дублює іменник. Саме вживання слабкої форми особового займенника підкреслює те, що об'єкт є відомою інформацією. Носієм відомої інформації може бути також і сильний тип особового займенника, що функціонує як об'єктна синтаксема, дієслово у цьому випадку супроводжує слабка форма особового займенника. Ремо-тематичні зміни можливі і з непрямо-об'єктними синтаксемами. У цьому випадку схема аналогічна вживанню прямо-об'єктної маркером відомої інформації стає слабка форма особового займенника.

Аналіз фактичного матеріалу засвідчує, що регулярну об'єктну функцію у сучасній новогрецькій мові виконують додаткові речення. Це свідчить про широку семантичну диференціацію об'єктної синтаксеми, що виражається у можливості її репрезентації назвами конкретних об'єктів, на позначення яких виступають усі лексико-граматичні розряди іменників та займенників, і поняттєвими ситуаціями у формі підрядних речень.

Семантичний рівень аналізу дозволив виокремити додаткову інформацію про ситуацію, визначити її відношення до загального змісту висловлювання і встановити імпліцитну перехідність дієслів СНМ. Імпліцитно перехідні дієслова вживаються без об'єкта, але він інклюзивно включений в їхню семантичну структуру. Імпліцитно перехідні дієслова є носіями концентрованого значення, що передбачає спрямованість дії на єдино можливий об'єкт. Як імпліцитно перехідні дієслова СНМ кваліфікуємо

1. Безоб'єктні дієслова з об'єктом інклюзивно включеним у семантичну структуру дієслова. Згідно з проведеним аналізом фактичного матеріалу, в сучасній новогрецькій мові виділяємо три типи безоб'єктних дієслів

абсолютивно вжиті перехідні дієслова - правобічний актант передбачається внаслідок частого вживання конструкції . Трансформація дієслова дії у дієслово стану відбувається шляхом редукції об'єкта, однак, він залишається імпліцитно присутнім у семантичній структурі дієслова. У СНМ дієслова переходять до категорії неперехідних також у тих випадках, коли вони приймають узагальнювальне значення, тобто стають показниками властивості суб'єкта еліптичні конструкції - правобічний актант яких вже згадувався і відновлюється з контексту дієслова із знахідним внутрішнього об'єкта Знахідний внутрішнього об'єкта може бути однокореневим із дієсловом спорідненим із коренем дієслова інкорпорованим у дієслів з інкорпорацією учасника ситуації значення однієї лексичної одиниці є фіксованим заповнювачем семантичної валентності іншої одиниці . Дієслова з інкорпорацією учасника ситуації у сучасній новогрецькій мові репрезентовано формами, утвореними за допомогою словотворення

композитні дієслова відсуб'єктивні дієслова, які позначають, що суб'єкт створює об'єкт, ідентичний словотвірній основі 2. Рефлексивні дієслова саморефлексивні дієслова із дубльованою семантикою першого актанта та дієслова взаємного реципроку, що на семному рівні передбачають участь двох актантів. На основі розгляду 500 рефлексивних дієслів установлено, що за морфологічним критерієм більшість дієслів рефлексивної діатези сучасної новогрецької мови належить до пасивного стану, однак існують випадки, коли ці дієслова мають форму активного стану . У 450 рефлексивних дієслів еквівалентні дієслова активної діатези є каузативними Імпліцитно перехідними дієсловами СНМ вважаємо саморефлексивні дієслова та дієслова взаємного реципроку, інші типи визначаємо як структури рефлексивної діатези - ДМД позначають дію, спрямовану на суб'єкт дії. Це дієслова з інкорпорацією об'єкта, тотожного суб'єктові, що позначають зміну зовнішності суб'єкта; конкретну фізичну дію покращення фізичних можливостей

Показником саморефлексивності можуть бути

займенники

займенникова саморефлексивна конструкція означальний артикль чоловічого роду в однині або множині, іменник чоловічого роду в однині або множині, присвійний займенник, узгоджений у роді та числі з означуваною одиницею

афіксоїдна основа бхфп з дієсловами активного та з дієсловами пасивного стану Дієслова реципрокальної семантики позначають дію, яку виконують дві особи, що впливають при цьому одна на одну \. Слідом за І.Касотакі, ми виділяємо власне еггенют бллзлпрбиЭт і невласне взаєморефлексивні дієслова. До власне взаєморефлексивних дієслів належать дієслова, взаєморефлексивність яких є внутрішньосемним компонентом, і які через це не потребують вживання основи бллзлп-. Власне взаєморефлексивні дієслова вживаються на позначення конкретної фізичної дії Власне взаєморефлексивні дієслова пасивного стану, на відміну від невласне взаєморефлексивних, допускають можливість вживання у структурі з прийменником Реципрокальне значення невласне взаєморефлексивних підсилюється у випадку вживання займенників п; поєднання прислівника та займенника означення підмета а також у словах з основами у дієслів активного і пасивного стану У дисертації встановлено, що неперехідні дієслова СНМ є абсолютивними дієсловами. Головною ознакою абсолютивних дієслів є їхня семантична завершеність, що забезпечує відсутність у дієслова необхідності обов'язкового поширення іншими «словами-конкретизаторами».

Неперехідні дієслова СНМ у реченні функціонують як 1. Дієслова з «нульовою валентністю» дієслова, що позначають стан природи 2. Одновалентні дієслівні предикати з суб'єктною синтаксемою предикати стану дієслова, що позначають екзистенцію поєднання так званих слів «категорії стану» і аналітичної синтаксичної морфеми-зв'язки дієслова, що позначають психічний або фізіологічний стан людини дієслова, що позначають характеристику поведінки предикати дії дієслова конкретної фізичної дії ; дієслова руху з диференційними семами «пересуватися за допомогою ніг» ; «пересуватися в повітрі» З «пересуватися за допомогою транспорту» ; ЛСГ дієслів мовлення ЛСР дієслів, що характеризують зовнішній бік мовлення спосіб, манеру ЛСР дієслів, що характеризують зміст думок, виражених за допомогою мовлення ; ЛСГ дієслів звучання ЛСР дієслів звучання, які передають звуки тварин, птахів та комах ; ЛСР дієслів звучання, що передають звуки, утворені людиною ; ЛСР дієслів звучання, що передають звуки, утворені варіативно твариною або людиною Специфічною ознакою неперехідних дієслів є одномісність валентної рамки із субстанціальною синтаксемою, що виконує семантико-синтаксичну суб'єктну функцію.

Результати дослідження дозволяють зробити такі висновки

Визначення мовного статусу категорії перехідності дієслова завжди привертало увагу дослідників, що підтверджено значною кількістю праць вітчизняних та зарубіжних лінгвістів О.Бондарко, Л.Буланін, В.Виноградов, І.Вихованець, К.Городенська, А.Загнітко, В.Мозгунов, Б.Норман, В.Ярцева . На сьогодні існує цілий ряд визначень перехідності як категорії семантичного, синтаксичного або семантико-синтаксичного рівнів , які відрізняються широтою охоплення та аспектом розгляду її характеристик, однак, відсутнє цілісне уявлення про досліджуваний об'єкт, що зумовило необхідність його комплексного аналізу.

У сучасній лінгвістиці сформувалося декілька підходів до вивчення категорії перехідності з когнітивного погляду; як компонента функціонально-семантичного поля тощо . Діаметрально-протилежні погляди на природу перехідності є свідченням особливої складності цього питання, а тому і необхідності його подальшого дослідження. Наприкінці 90-х рр. ХХ ст. проблема визначення лінгвальної природи перехідності отримала новий імпульс у контексті розбудови теорії валентності. Новий підхід rрунтується на розумінні того, що дієслівна лексема має семантичну здатність поєднуватися з певною кількістю залежних компонентів. Згідно з аналізом літератури за темою і фактичного матеріалу сучасної новогрецької мови, використано такі терміни для інтерпретації понять «валентність» - здатність дієслівної лексеми поєднуватися з певною кількістю передбачуваних одиниць відповідної семантичної природи; «сполучуваність» - властивість мовних одиниць поєднуватися з іншими одиницями; «дистрибуція» - сукупність усіх варіантів оточення, контекстів.

Порівняльний аналіз теоретичних положень вітчизняних та грецьких науковців щодо сутності перехідності дієслова показав, що в україністиці перехідність розглядають як тип правобічної валентності дієслова І.Вихованець,

К.Городенська, А.Загнітко, В.Мозгунов , однак, грецькій, а тим більше вітчизняній елліністиці, бракує досліження вказаного аспекту. Комплексне дослідження дозволяє зробити висновок про те, що структура речення сучасної новогрецької мови зумовлена валентністю предиката. Це вказує на функції залежних синтаксем, у тому числі й об'єктної. Перехідність дієслова СНМ є типом валентності дієслова та має морфолого-семантико-синтаксичний характер. Морфологічний параметр перехідності як типу валентності зумовлено тим, що словозмінними афіксами валентності виступають відмінкові форманти знахідного відмінка і артикль. Специфіка морфологічних категорій дієслова сучасної новогрецької мови виявляється у високому ступені синтетичності його форм, що дозволяє розрізняти за флексіями дієслівний активний і пасивний стани, регулярно здійснювати трансформи суб'єктно-об'єктних відношень у реченнях, впливати на реалізацію предикатних актантів, а також на перехідність як різновид валентності. За семантичною ознакою перехідність позначає активну, спрямовану на об'єкт дію. Синтаксичний аспект перехідності реалізує об'єктна синтаксема.

Дієслова сучасної новогрецької мови на власне-семантичному, семантико-синтаксичному, формально-граматичному і власне-комунікативному рівнях речення згідно з І.Вихованцем розподілено на експліцитно перехідні, імпліцитно перехідні та неперехідні.

Експліцитно перехідні дієслова сучасної новогрецької мови функціонують як

предикати дії, представлені такими ЛСГ дієслів 1. Дієслова на позначення зміни об'єкта ЛСГ дієслів, що позначають зміну екзистенції; ЛСГ дієслів, що виражають фізичну зміну об'єкта; ЛСГ дієслів, що вказують на зміну розташування об'єкта в просторі; Дієслова, що позначають зміну посесивних відношень. 2. Дієслова конкретної фізичної дії у сфері міжособистісних стосунків. 3. ЛСГ дієслів розумової діяльності. 4. ЛСГ дієслів мовлення. 5. ЛСГ дієслів, що позначають позитивне чи негативне ставлення з відповідними аргументами діяч, об'єкт, результатив ;

предикати стану, виражені дієсловами, що позначають внутрішній стан і почуття з відповідними аргументами експерієнсив, об'єкт .

На семантико-синтаксичному рівні об'єктна синтаксема перебуває в позиції правобічного сильнокерованого члена речення. Визначено такі основні моделі конструкцій з експліцитно перехідними дієсловами

предикат + об'єктна синтаксема у знахідному відмінку;

предикат + дві синтаксеми структури 1 предикат + синтаксема у знахідному відмінку + синтаксема у знахідному відмінку; 2 предикат + синтаксема у знахідному відмінку + синтаксема у родовому відмінку; 3 предикат + синтаксема у знахідному відмінку + синтаксема, виражена прийменниково-іменниковою конструкцією; 4 предикат + синтаксема у знахідному відмінку + синтаксема, виражена підрядним реченням; предикат + синтаксема, виражена родовим відмінком або прийменниково-іменниковою конструкцією + синтаксема, виражена підрядним реченням;

предикат + варіант об'єктної синтаксеми дубльований займенник; підрядне речення .

82% експліцитно перехідних дієслів - це каузативи з категоріальною семою, що виражає мотивацію появи ознак субстанцій. У сучасній новогрецькій мові каузативні дієслова репрезентовано дієсловами однієї лексеми; дієсловами різних лексем; дієсловами, утвореними за допомогою словотворчих засобів. Каузативи, представлені дієсловами однієї лексеми, тлумачимо як дієслова з варіативною валентністю. До дієслів із варіативною валентістю віднесено дієслова, у яких та сама морфологічна форма будує перехідні та неперехідні конструкції, не змінюючи своєї станової належності ДВВ активного стану ДВВ активного стану з основним перехідним функціонуванням, ДВВ активного стану з основним неперехідним або імпліцитно перехідним функціонуванням; ДВВ пасивного стану; ДВВ активного і пасивного станів ДВВ активного і пасивного станів із варіативною валентністю в активному стані з основним перехідним функціонуванням, ДВВ активного і пасивного станів із варіативною валентністю в активному стані з основним неперехідним функціонуванням . Словотвірний трансформатив ДВВ представлено відад'єктивними та відсубстантивними дієсловами.

Семантичний рівень аналізу дозволив виокремити додаткову інформацію про ситуацію, визначити її відношення до загального змісту висловлювання і встановити імпліцитну перехідність дієслів сучасної новогрецької мови. Як імпліцитно перехідні дієслова СНМ кваліфікуємо

безоб'єктні дієслова з об'єктом інклюзивно включеним у семантичну структуру дієслова абсолютивно вжиті дієслова; еліптичні конструкції, дієслова із знахідним внутрішнього об'єкта;

рефлексивні дієслова саморефлексивні дієслова з дубльованою семантикою першого актанта та дієслова взаємного реципроку, що на семному рівні передбачають участь двох актантів.

Неперехідні дієслова належать до абсолютивних дієслів, що не відкривають обов'язкових позицій для конкретизації синтаксемами. На основі здійсненого аналізу встановлено, що неперехідні дієслова сучасної новогрецької мови у реченні функціонують як

дієслова з «нульовою валентністю» дієслова, що позначають стан природи;

одновалентні дієслівні предикати з суб'єктною синтаксемою предикати стану дієслова, що позначають екзистенцію; поєднання так званих слів «категорії стану» і аналітичної синтаксичної морфеми-зв'язки еЯнбй; дієслова, що позначають психічний або фізіологічний стан людини; дієслова, що позначають характеристику поведінки; предикати дії дієслова конкретної фізичної дії; дієслова руху; ЛСГ дієслів мовлення; ЛСГ дієслів звучання .

Функціональний аналіз перехідності як типу валентності дозволив поглиблено розглянути зв'язок між лексичною семантикою дієслів та їхньою синтаксичною інтенцією, здатністю продукувати синтаксеми і речення певної структури в сучасній новогрецькій мові.

Отримані результати дозволяють окреслити шляхи подальших досліджень у напрямку створення комбінаторного словника сполучуваності дієслова сучасної новогрецької мови, оскільки системний опис сполучуваності лексичних одиниць залишається актуальним питанням сучасної новогрецької лексикографії. Подальшої розробки потребує визначення семантичних типів предикатів сучасної новогрецької мови та диференціація різновидів субстанціальних компонентів речення.

У додатках наведено таблиці лексико-семантичних груп експліцитно перехідних дієслів та дієслів із варіативною валентністю сучасної новогрецької мови.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗМІСТУ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

І. Статті в наукових фахових виданнях

1. Любченко Т.В. Категорія перехідності дієслова у новогрецькій мові / Т.В. Любченко // Мовні і концептуальні картини світу зб. наук. пр. - К. Вид. Дім Дмитра Бураго, 2004. - Вип.11, кн. 1. - С. 286-290.

2. Любченко Т.В. Дієслова з варіативною валентністю в новогрецькій мові / Т.В. Любченко // Мовні і концептуальні картини світу зб. наук. пр. - К. Вид. Дім Дмитра Бураго, 2004. - Вип.16, кн. 1. - С. 247-250.

3. Любченко Т.В. Імпліцитно перехідні дієслова у новогрецькій мові /Т.В.Любченко // Проблеми семантики слова, речення та тексту зб. наук. пр. - К. Вид. центр КНЛУ, 2005. - Вип. 14. - С. 137-142.

4. Любченко Т.В. Перехідність у системі понять «сполучуваність», «дистрибуція», «валентність» / Т.В. Любченко // Проблеми семантики слова, речення та тексту зб. наук. пр. - К. Вид. центр КНЛУ, 2005. - Вип. 15. - С. 98-104.

5. Любченко Т.В. Критерії визначення перехідності дієслова у новогрецькій мові / Т.В. Любченко // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики зб. наук. пр. - Вип. 14. - К. Логос, 2008. - С. 321-329.

6. Любченко Т.В. Сталі дієслівно-субстантивні вирази у новогрецькій мові / Т.В. Любченко // Мовні і концептуальні картини світу зб. наук. пр. - К. Вид. Дім Дмитра Бураго, 2009. - Вип. 25, ч.2. - С. 183-186.

ІІ. Матеріали конференцій

7. Любченко Т.В. Тривалентні дієслова новогрецької мови / Т.В. Любченко // Матеріали V підсумкової наук.-практ. конф. викладачів МГІ, лютий 2003. - Маріуполь, 2003. - С. 155 - 157.

8. Любченко Т.В. Неперехідні дієслова сучасної новогрецької мови / Т.В. Любченко // Матеріали XI підсумкової наук.-практ. конф. викладачів МДГУ зб. наук. праць / за заг. ред. К.В. Балабанова. - Маріуполь, 2009. - С. 132 - 134.

АНОТАЦІЇ

Любченко Т.В. Перехідність як тип валентності дієслова в сучасній новогрецькій мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.14 - класичні мови. Окремі індоєвропейські мови. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

У дисертації здійснено цілісне дослідження категорії перехідності дієслова сучасної новогрецької мови. Роботу виконано в межах функціонального підходу. Вперше в грецькій та вітчизняній елліністиці визначено зв'язок перехідності з морфолого-семантико-синтаксичною категорією валентності дієслова; запропоновано терміни новогрецькою мовою для визначення понять «валентність», «дистрибуція», «сполучуваність»; встановлено типи провідних предикатів сучасної новогрецької мови; проведено лексико-семантичну диференціацію експліцитно та імпліцитно перехідних дієслів; з'ясовано лексичне наповнення, морфологічне оформлення та синтаксичну поведінку об'єктних синтаксем; запроваджено в науковий обіг поняття «дієслова з варіативною валентністю»; встановлено функціональну специфіку неперехідних дієслів СНМ.

Ключові слова категорія перехідності дієслова, морфолого-семантико-синтаксична категорія валентності дієслова, предикат, експліцитно перехідні дієслова, імпліцитно перехідні дієслова, об'єктна синтаксема, дієслова з варіативною валентністю, неперехідні дієслова.

Любченко Т.В. Переходность как тип валентности глагола в современном новогреческом языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.14 - классические языки. Отдельные индоевропейские языки. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

В диссертации осуществлено целостное исследование категории переходности глагола современного новогреческого языка. Работа выполнена в рамках функционального подхода. Впервые в греческой и отечественной эллинистике выявлена связь переходности с морфолого-семантико-синтаксической категорией валентности глагола; предложено новогреческие термины для определения понятий «валентность», «дистрибуция», «сочетаемость».

Морфолого-семантико-синтаксическая категория переходности современного новогреческого языка объясняется как тип валентности глагола морфологический параметр переходности обусловлен тем, что словоизменительными аффиксами переходности выступают форманты винительного падежа и артикль; семантический параметр переходности передает значение активного, целенаправленного на объект действия; синтаксический параметр переходности реализует объектная синтаксема.

Глаголы современного новогреческого языка проанализированы на собственно-семантическом, семантико-синтаксическом, формально-грамматическом, собственно-коммуникативном уровнях структуры предложения и распределены на эксплицитно переходные, имплицитно переходные и непереходные. Эксплицитно переходные глаголы имеют в семантической структуре маркер необходимости уточнения значения синтаксически выраженным объектом, в предложении функционируют как предикаты действия, тематически представленные лексико-семантическими группами глаголы, обозначающие изменение объекта; глаголы конкретного физического действия в сфере межличностного общения; глаголы мыслительной деятельности; глаголы речи; глаголы, которые обозначают позитивное или негативное отношение и как предикаты состояния, репрезентованные глаголами, которые обозначают внутреннее состояние и чувства. Выделены основные модели с эксплицитно переходными глаголами предикат с объектной синтаксемой в винительном падеже; предикат с двумя синтаксемами структуры 1 предикат + синтаксема в винительном падеже + синтаксема в винительном падеже; 2 предикат + синтаксема в винительном падеже + синтаксема в родительном падеже; 3 предикат + синтаксема в винительном падеже + синтаксема, выраженная предложно-именной конструкцией; 4 предикат + синтаксема в винительном падеже + синтаксема, выраженная придаточным предложением; предикат + синтаксема, выраженная родительным падежом или предложно-именной конструкцией; предикат с вариантами объектных синтаксем дублированным местоимением, употребление которого на собственно-коммуникативном уровне обусловлено ремо-тематическими изменениями; придаточным предложением .